| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я не буду більше дзвонити тобі,
Не буду тебе більше згадувати.
Але назавжди запам'ятаю той погляд-
Який ти кидав на мене сидячі напроти.
Ті очі які горіли немов вогники...
Я запам'ятаю ті хвилини мовчання,
Твій такт дихання який було чутно в повній тиші.
Я не буду більше дзвонити
Знаю, що більше я тобі не потрібна.
Не буде більше твоїх ніжних слів про кохання.
Про те, як ти любиш мій голос.
Не буду тебе більше згадувати,
Ти залишишся для мене просто сторінкою,
На якій було написано багато чудових слів-
Слів про кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453147
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2013
Невже у коханні буває щасливий кінець?
Коли ти ховаєш свого любого,
А в серці закриваєш скриньку свого кохання.
Невже можливе кохання до кінця життя?
Щоб ось так пронести кохання до гробу.
Не дивлячись на всі перешкоди.
Невже існують половинки?
Чи це просто видумки нещасних людей,
Які не можуть знайти себе у світі.
Чи існує той рай,
Про який так багато пишуть книжок.
Де людина відчує себе ангелом.
Невже десь існує та ідилія почуттів та пристрасного кохання?
Так багато невже і так мало щирих слів та відповідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452219
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2013
Як часто ми зустрічаємось з цим словом? Щодня, щохвилини? А як часто ми вживаємо це слово?
Десь із кожного куточка світу можна почути: «Ти божевільна(ний)» «Ти хвора» «You are crazy». Бути божевільним це є щастям, чи все таки стражданням людей?
В кожного із нас, десь в підсвідомості, заховано в маленькій кімнатці нашого головного мозку трішечки божевілля. На мить кожен з нас може захворіти цією дивною річчю.
Річчю? Чи можливо все ж таки це почуття?
Всіх геніальних людей, а це:художники, поети, архітектори, їх часто називають божевільними.
Так все ж таки, що це таке божевілля?
Відомий бразильський письменник Пауло Коэльо написав таку геніальну, на мій погляд, цитату: «Божевілля - це нездатність передати іншим своє сприйняття.»
Я цілком погоджуюсь з цією цитатою. Адже, як на мене, всі ті, кого називають божевільними, насправді виявляють почуття, своє сприйняття, не так як кожен з нас, не так буденно, тому можливо ми вважаємо цих людей трішечки божевільними.
Я б хотіла бути божевільною, скаженою, робити все те, що виходить за рамки буденності. Але щось заважає це зробити мені. Можливо кожен з нас хотів би стати божевільним, але кожному з нас щось заважає. Але що може заважати?
Сміливість. Ось відповідь на це питання. Кожному з нас бракує сміливості вийти за рамки свого життя, вдихнути більше повітря, дихати на повні груди, не слухати думок та критики інших. Ми боїмося частіше за все, критики інших. «А що про мене подумають люди? Вони скажуть що я збожеволіла. Я не маю цього робити. Я маю зберегти кращу думку про себе в суспільстві», - мабуть у кожного виникали подібні думки, і саме ці думки нас зупиняли. Для прикладу саме цього, можна привести Ібсена «Ляльковий дім», де для чоловіка Хильмера було важлива думка суспільства, а ось її дружину Нору, можна вважати відважною, вона прислухалась до себе і їй було цілком не важливо про думку інших, але на жаль вона це проявила лише в кінці цієї п’єси.
Хочеться, щоб кожен із нас в решті решт став тою самою Норою, та вивільнив свої почуття на зовні, тобто став божевільним.
Іноді ми боїмось своїх почуттів. Але якщо ці почуття проявляються та вивільнюються, ми становимось одержимими цими почуттями. Приведу для прикладу, почуття, відоме та пройдено кожним з нас, кохання. А саме візьму до уваги перше кохання. Перше кохання? Що це? Віддатися людині цілковито нічого не просячи в замін. Саме так я вражаю це кохання, а щодо першого, то це завжди купа інших емоцій, таких як:біль, щастя, радість, сльози, постійні думки про своє кохання, не знання, боязнь перед майбутнім. Не завжди перше кохання може стати коханням на все життя, на те його і називають «Перше кохання.» Мені здається, кожен відчував страх, втратити перше кохання та залишитись на самоті. Коли ти вже вбиваєшся в колію цих поразок, невдач та виграшів, то стає більш все буденно, та ти все менше боїшся втратити людину. А ось коли це трапляється вперше, це важко. Божевілля і перше кохання, чимось на мій погляд схожі. Всі ми, коли кохаємо, стаємо божевільними, і це факт. Робимо не обдумані речі, поринаємо у ці почуття цілковито.
Можливо прийде час, коли ми перестанемо боятись та світ зійде з глузду, хоча, це вже стається, та це вже інше питання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452217
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Осінь. Осінь завжди приходить з барвами.
З подарункам людям.
Деяким дарує радість
Деяких примушує страждати.
Спадає з дерев різнокольорове листя
Забираючи разом із собою всі теплі дні
Дні, коли ми могли почуватися хоть трішки щасливими.
Вірити у те, що ці дні будуть вічними.
Але нажаль завжди всьому приходить кінець
Порам року, дням, почуттям.
І на душі становиться трішки пусто.
Наче б то осінь забрала разом із листями твою душу.
Душу і натомість залишила дуже багато спогадів.
Спогадів про літо.
Про сонце море та чудовий запах кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451868
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2013