| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Навіть пам'ятаю де, коли і як ми зустрілись . Ви були зовсім не прості, схожі на інших, але не прості. Чи то мені так здавалось. Ви виглядали якось неординарно, але ця неординарність була звична вже . Потім ми стали друзями. Проводячи вечори з вами ви мене чули, мабуть звикли, адже ви ж найкращі з тих , які в мене є . Слухали мої співи, читали мої дурні і дитячі вірші, ви виражали мене , а іноді за вас ображали мене, не пускали, роблячи цим мені комплімент. А далі вас топтала, викидала, забувала за вас на дні, місяці. Мені не було важливо я ви так, ви знали, що я вас любила коли згадувала. Ми дивились на зірки, лежачи на траві, скільки ви знаєте мого потаємного, навіть того, яке я забувала вже давно. Була до вас жорстока, роздираючи вас з приємністю, а далі плакала вам. Ми подорожували. Пили та їли, слухали класику , мовчали, а от мовчали ви завжди, і правильно. Ну так як ви мене, то так ніхто, з вами я справжня, хоча як бути не справжньою хто його зна, але не про те, з вами мене впізнавали. Проїхали так багато і здавалось би в головних моментах поруч були ви, мабуть. засинали, грілись, як могли, показували мої рани, закриваючи цим інші. Сердилась теж поруч і іноді ненавиділа вас, а потім згадувала і любила. Повертаючись. Теплі дружні розмови, цукерки, вуста, одяг, підбори , кеди, чай, кава, різні люди, автобуси , пісні, машини, радіо, телеграми, здається ви знайомі з усіма кого я знаю. Ви не залишали, хоча губились. І скільки вже часу пройшло, а ви досі поруч, мої улюблені дерті джинси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529469
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Стою десь всередині мокра від дощу, мокра з середини, може ти попадеш під мою бурю і зірвеш з мене будні-речі, може не скажеш тих пару слів, які знаю всі пам'ять, трохи повідчувай і досить залиш мене при моїй свободі, іди.
Розлий вчорашню каву, забери всі свої книги, не дочитані, не дописані, забери усі розповіді не до розказані, вірші не присвячені, лишень зіграні поеми до вечері з сиром. Плавленим, як ти любиш. Вчора згадувала як ми їхали на південь, по дорозі з зірками, знаєш як люблю, і 2 - ма бутербродами з сиром. Ти ше сміявсь з моєї кофтини, ха, згадай як ми лежали прямо на даху машини і сперечавсь, що у мене очі великі, зелені, а я кажу :" нєє, чувак, вони жовто - зелені". На нас падало листя, нє ну все як у фільмі, ми не знаєм як звати одне одного, номерів телефонів , теж не знати, рік народження, соцмережі, як не дивно мене це влаштовує, нащо мені твоє ім'я, якщо колись захочу його забувати, хай краще так , ніяк. Без імен і без образ, зате відчуття і почуття.
Через пару годин засинатиму жадно, на даху твого авто, і розвію усі свої сумніви про щось, через пару хвилин ти мені приснишся, придумаю тобі себе, а потім проснусь у своєму ліжку з кавою і своїм сиром. Лишень від тебе запах бензину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524951
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.09.2014
Хіба нам потрібно говорити про свободу, коли її варто мати . От так ми й жили. Разом у повній свободі, мали "Chevrolet"́ та трохи євро, нам мабуть окрім розвитку було мало, що цікаве хіба, що цунамі та трохи білого вина з рибою. Довго сміялись та слухали старі пластинки, вони виглядали вечорами особливо, ніби, то не просто якість пластинки з невідомою нам музикою , а справжні шедеври. Після них ти грав, було не сказано, коли твої пальці так строго торкались фортепіано. Ти часто показував свою акторську майстерність, на то годинами варто було дивитись, талановито було. Обожнюю тобі читати, навіть тоді якби варто читати тобі всю книгу. Ми, мабуть, романтики, особливо то було коли ти був втомленим, люблю тебе втомленого. Яка там романтика, там була свобода, ціную твою свободу, але не більше ніж свою, так ми і справді любили одне одного за дозвіл на право, на своє право. Отак ми й жили, разом, у нас був настільки зручний дім, щоб часто його називала «дім
просто неба», ми зустрічали світанки з мелісою, яка гірчила в роті та малювали нас по-різному. Ми не жаліли грошей на бензин, кілометри для нас заміняли будинок, а кафе біля рогу стало рідним. Були з тобою настільки схожі, що навіть джинси здавалось дерті однаково, хоч були дні коли сукні, підбори та смокінг заміняли їх на пару годин, ми були
вірні своїм улюбленим джинсам. Кожного місяця 12 числа ми йшли з тобою на танці, впевнена, що так як ми то робили, не вмів ніхто. Потім їхали до «просто неба», вмикали фільм, здебільшого комедії, а після чим дужче бігли дивитись на вулицю ставали на 40 хвилин під зорепадом і кожен думав просто своє, тому що у нас була свобода і у кожного своя. Зустрічали світанки, говорили то мовчали. Знаєш, іноді думаю, що все таки, жаль, що ми бачились лишень по середам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524948
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.09.2014
Знаєш, образ революціонера тобі підходить, а ти мені як Винниченко писав в "Моменті". Герой- українець з чорнявим волоссям, великими руками, іронічно-милою посмішкою та пристрастю тіла і темними очима. Ох!
Ти мені мені революціонер, хочу тебе так завжди називати і слухати твій героїзм та любов до України, ти мені сильний, вольовий, ти мені патріот, у якого повний погляд пристрасної глибини, якого так хочеться, але буде в середині революція, в твоїх очах тільки б синьо-жовтий промінь, який огорне мене.
Знаєш, мабуть у тобі тануть сотні націоналісток, як такого революцінера можна не хотіти, і твої руки вивчили їх груди та солодкі вуста.
РЕВОЛЮЦІОНЕРУ ПОТРІБНА СВОБОДА І ТРОХИ ХОРОШОГО ЧЕРВОНО-ЧОРНОГО ВИНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503504
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 06.06.2014
Коли вулиці перетинали люди, а ми були з такими тяжкими думками та легкими рюкзаками, стояли навпроти, бачили як сотні митей, бажань, думок плили просто поміж нами, а ми тільки з гарячої ванни в холодні обійми вітру, ти ж чуєш його, бачиш і кілометри, нам туди, кожен крок хай лишить слід, а наче мальовані вуста, промовлять ніби ніжним дотиком: \"Ходімо!\". Ми йдемо, пишеш пензлем кроки, ах в тебе вони, вишукані, але не настільки, щоб ними безперестанку милуватись як картинами Едварда Мунка, чи навіть Бакуфу Оно, ти ж любиш його риб, правда і ми з тобою наче ті маленькі рибки з обімах доріг та вулиць, наче риби у воді.
Головне не згубитись між жінками, чоловіками, одежами, взуттям, шкірою, це ж хіба твоє, хіба сенс Доріан додав?
Не псуйся дівчинко, ти легка, неначе крила однодневного метилика, будьмо ж легкими думками і важчими рюкзаками.
22:59
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503450
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Коли зрозумієш, що щастя дешеве
Щастя воно лиш у простих речах
Коли кожна усмішка, навіть лютнева
Буде неймовірна у твоїх очах
Коли зрозумієш, що люди всі добрі,
але ховаються за буденність дій
Знай, в душі вони сильні й хоробрі
І наповнені у них вітрила надій
Коли зрозумієш, що істини в простоті,
і для цього не потрібно будувати вавілони
Коли зрозумієш, що найбільші істини в душі
Тоді теплотою душі нагріються мільйони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2014
Осіннє останнє опале листя
Яке пороги не жаліло
Замерзле пожовкле місто
Яке віками не зеленіло
Холодні розтоптані тротуари
Змокші під дощем
І давно забуті бульвари
Стали просто явищем
Асфальт посів місце престолу
Топчуть всі, зате головний
І подих холодного ментолу
В його вустах став простий
Маршрутки як завжди проїзджають
Перехожі не подадуть вам руку
Але після себе залишають
Сум, самотність і грязюку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457225
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2013
Скільки сліз відчули перони
Скільки болю зазнали вони
Скільки бачили розбиті долі
І згорілі душевні мости
Дощ обмиє його стони
Потяг поїде вдаль
І теплі твої скроні
Відпустять його в вуаль
Ти промовчиш на гучному мінорі
Яке подарувало тобі печаль
Не вистачило сили волі
Щоб не пролилась з очей кришталь
Як же сильно перони стогнали
Про втрату подарованих надій
Як же сильно вони кричали
Що він більше не твій
Пожовкле листя падало під ноги
Колії всі замело
Ти відчула смак тривоги
Яке душу тобі гризло
Все з горизонту потягу не видно
Залишились лиш мокрі скроні
Зникло в темряві останнє рідне
За що ви зі мною так перони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2013