| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Вечоріє... А ти сидиш у парку,
У пору таку щасливі удома.
Я навпроти нерухомо сиджу
Така ж як ти, під тінню утоми.
Я по тобі поглядом блукаю.
Немов сніжинки пролітають години.
Сама не збагну, що у тобі шукаю,
Може ми обидва чекаєм на диво?
Наші плечі присипані снігом,
Я певна, руки твої такі ж льодяні,
Кінчики волосся схоплені інієм,
А очі... Вони безбарвно скляні.
Не має в них ні розпачу, ні болі,
Не має кохання, страхів чи надій,
Вони не охоплені горем,
Вони дві безодні. Та безодні пусті.
Нестримно хочу підійти до тебе,
За руку взяти і безслівно піти.
Та здається, що навіть дихаєш заледве,
І я не знаю чим тобі допомогти.
Гарячі сльози зігріли обличчя,
Та жар той неначе лезом пройшов.
Та сльози ті не мої – вони чоловічі.
Нікуди не дивлячись у ніч ти пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
Чи доля це, чи просто випадковість,
Та то має сенсу – ви ж бо поряд.
Мене чарує ваша загадковість,
І вабить несміливий погляд.
Словами ви торкаєтесь душі,
Все глибше проникаючи у серце.
Ледь змушую себе від вас іти,
І з кожним разом то все більш нестерпно!
Можливо це звичайна ейфорія,
Від перших дотиків і перших почуттів.
І казка це, коли життя – неначе мрія,
Коли прокинувшись – не покидаєш снів.
Коли, щоб поряд бути не потрібно
Торкатися долонями до ваших рук.
Достатньо заплющити очі й безслівно
У сво́їх грудях чути Тво́го серця стук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Лише кілька слів – і серце співає,
Тендітну мелодію скрипкою грає.
Десь флейта лунає, квітнуть волошки
Душа оживає, до щастя ще трошки!
Промов лише слово, злегка посміхнись,
Думками своїми в моїх розчинись.
Даруй мені віру і я тобі в дар
Серця бурхливий [i]офірую[/i] жар.
Мій пал загарячий для мене одної
І сили мені завдає руйнівної
Якщо не віддам - то спалить живцем
Мене огорне нестямним вогнем!
Як приймеш його - порятуєш мене
Зігрієшся сам й може щось промайне.
Народиться вперше чи виникне знов
Щастя найбільше, що звемо любов...
[i]офірую[/i] - віддам, пожертвую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Що ховає надмінний погляд?
Що приховує впевнений стан?
Що маскує довершений вигляд?
Може поміж нас новий Трістан?
Питань по традиції безліч,
Знайти би відповідь хоч одну.
Чи виправдана та його велич?
Яку затаїв у собі глибину?
Чи потрапляє світло на те дно?
Чи там лиш темрява суцільна?
Чи про кохання він забув давно?
Чи жде на нього щохвилини?
Аби надію він не втратив,
Що між людей знайде Ізольду.
Зустріне й палко покохає,
На все життя, віддавши долю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2013
доторкнись до руки,
проведи по волоссю,
я чую твій подих,
вуста щось шепочуть.
за вікнами злива,
та це нам байдуже.
ми плекаємо диво,
ще крихітне дуже.
вже щось народились,
аби не померло…
проте мені снилось,
що це все не даремно.
десь янголи поряд,
що в небо здіймають,
ми з тобою у зорях,
де вони нас єднають.
ти просто мовчиш,
та я чую симфонію.
серце тво̀є дзвенить
з мої̀м у гармонії.
мого щастя творець,
долі моєї вершитель,
думками в мені ти,
ти мій небожитель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Колись ти скажеш, що кохаєш,
Колись промовиш ніжне слово.
Та ти ще не готовий, я це знаю,
Лиш мовчки обійматимеш, знову і знову.
Коли ти не поряд – всі барви марніють,
Важливе колись – стає в раз непотрібним.
Вогонь загасає і мрії ледь тліють,
Я не просто кохаю – ти став мені рідним.
Ти подаруєш крила, та я боюсь літати,
Колись я вже впала і ледве вціліла.
Кохання й примарне в небо може підняти,
Та втримати там може тільки щире.
Та я дивлюсь у твої ясні, світлі очі,
І вірю – світло те народжується в серці.
«Іди, не бійся...» – серце мені шепоче.
«Довірся йому, не скривдить, дурненька»!
І я прислухаюсь, ввірившись долі,
Якій донедавна сама ж дорікала.
Та як руки мої ти береш у свої долоні,
Відчуваю, що щастя своє з тобою впіймала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Щось душу розриває на шматки,
Щось крає серце, залишає рани,
У груди забиває гострії кілки,
Ніколи не щезне, залишаться шрами.
І боляче на стільки, що здається,
Що кожний подих – то останній.
Та зупинитись серцю ніяк не вдається,
А посприяти тому – сил не стане.
Адже слабка душа, безсила воля,
Терпітиме гніт, та нічого не зробить.
Та я не маю права докоряти долі,
Сама я винна, лиха за мною доволі.
В усіх є минуле, та інколи лячно
Самому собі у всьому зізнатись.
На скільки ми часом буваєм невдячні,
Згадається все – і нічим пишатись.
Скільки бездушних «кохаю», «люблю».
Ми людям безсоромно дарували.
Скільки завдали страждань без жалю,
І нікому нічого взамін не віддали.
Як низько ми впали, та кого це турбує?
Все міцніше нас морок гріхів огортає.
Та ніхто нас від себе самих не врятує,
Аби душа лишилась, все інше життя залатає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458316
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2013
Так багато часу, але так мало бажань.
Та здійснювати їх ти навіть не прагнеш.
У тебе є контакт, фейсбук, живий журнал,
І на життя реальне вже часу не знайдеш.
Ти бачиш світ крізь об’єктив дзеркалки,
Але вона не в змозі передати почуття.
Ти робиш фото, виставляєш і чекаєш лайків,
Незчувшись, що театром ти зробив своє життя.
Вже не ходиш один, завжди в оточенні знайомих,
Адже на самоті зістанешся з думками…
Всередині пустий, ніяких міркувань вагомих,
Спілкуєшся тепер ти фотографіями, не словами.
Ти постійно слідкуєш: що про тебе напишуть,
І мертвим поглядом ти дивишся в екран.
Та не важливо що, важливо якомога більше.
Твоє життя стало прозорим наче целофан.
І коштує воно тепер так само – копійки,
Ти добровільно прийняв долю урни для сміття.
І не турбує зовсім, що навколо двійники –
Ті ж посмішки, ті ж рухи, і в майбутньому те саме небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Досконалість – у кожній деталі обличчя.
Довершеність рухів у їх природній простоті.
Твоє волосся крізь пальці я би пропускала вічно.
Ти став моїм повітрям, мій промінь світла у пітьмі.
Коли мій погляд впав на тебе – упало серце в п’яти,
Перехопило подих, застигла кров і світ застиг.
Ти поруч будь, мені не треба обіцяти,
Банального набору слів пустих.
Мені лиш конче треба відчувати,
Що ти десь поряд, що у душі моїй живеш,
І лиш зі мною зранку ти захочеш очі відкривати,
І навіть далі ідучи окремо, нічого з серця не вкрадеш.
Але навіщо чорним та гірким думкам життя давати,
Коли у серці вперше квітнуть світлі почуття.
Такі цнотливі, за ними ще потрібно доглядати,
Тепер Ти садівник мого життя.
Ти можеш запалити вогник у мені,
А можеш полум’я одним лиш словом загасити.
І тільки ти один спромігся розігнати всі думки сумні.
У серці велетенську хвилю ніжних почуттів збудити.
І розливаються по тілу млінні, незбагнені досі відчуття,
Лише один твій погляд мене наче оксамитом огортає.
Думки про тебе пришвидшують серцебиття,
Коли ти поряд – все на світі завмирає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2013