| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Якщо людей порівнювати з річками -
Хтось як Оріль, хтось схожий на Дніпро.
Річки течуть ланами і долинами,
Але початок всього - джерело.
Не буде річки жодної без нього,
Як без людей нема життя осель.
Ми хочемо своє сказати слово
На захист кришталю наших джерел.
Джерела б"ють неподалік від школи.
І, як і всюди, там повно сміття.
Це неможливо бачити без болю,
Адже вода безцінна, як життя.
У нашій школі небайдужі діти -
Їх серце прагне до краси й добра.
Вони дорослих просять не смітити -
Охороняють русло джерела.
Ми щовесни приходим в Войцехове
До нашого малого джерельця.
І починаєм лад наводить знову.
А там вже й листя вкриє деревця.
І буде весна розквітать навколо -
І проліски, і вишень білий цвіт...
А всі річки колись впадають в море.
А все добро колись розтопить лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517836
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.08.2014
Мы ищем счастья. Кто-то для себя
Его в деньгах и роскоши найдёт.
А кто-то просто, ближних возлюбя,
Творит добро и золота не ждёт.
Им не понять друг друга. Ну и что ж!
Вот только жаль, что слишком много сил
Уходит на заманчивую ложь,
А не на тех, кого ты так любил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467934
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2013
Вновь тополя стоят на страже
В туманной предрассветной мгле.
В себя поверить сможет каждый
На этой непростой земле.
И каждый может быть счастливым.
Но в жизни всё наоборот -
Озлоблены и некрасивы
Мы носим в сердце боль и лёд.
А если всё начать сначала?
По-новому суметь любить
Закат над городом усталым,
Седых дождей живую нить,
И жизнь с извечной суетою,
И горьким холодом обид...
Ты полюби её такою,
Сумей в ней что-то изменить.
Ведь только ты сумеешь это
И в мире нет тебя сильней!
Ночное небо ждёт ответа.
Дрожат верхушки тополей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467932
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2013
Співає ніч зимову колискову.
І хуртовині невимовно жаль,
Що я не можу визволити слова
Із потаємних пам"яті проваль.
Засипав сніг усі шляхи до тебе.
Не знаю, чи було, чи не було -
Твій відчайдушний погляд в сіре небо
І злива, що могла б розбити скло.
І я не знаю, що було там далі,
Лиш відчуваю - щось було не так.
І над розритим пам"яті проваллям
Кружляє і кружляє білий птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2013
В нашей жизни очень мало сказки,
Много напряженья и обид.
Оттого, мечту скрывая в маске,
Чья-то Золушка в трамвае спит.
Вздрагивают тонкие ресницы,
Приоткрыт в улыбке пухлый рот...
Хорошо, что удалось забыться
От тяжелых мыслей и забот.
Всё с цветах и ливнях бродит лето,
Старый замок отражает пруд.
Я ищу тебя, мой милый, где ты?
И не знаю, как тебя зовут.
Далеко, аж в царство тридесятое,
Про царевну пронеслась молва.
Одевает принц стальные латы,
Чтоб с другими биться за тебя.
Суетой крикливою разбужена,
Ты очнешься, и, схватив пакет,
Побежишь стоять за хлебом к ужину,
Смяв в руках кондукторский билет.
Только в сказках есть на всё ответы.
Только в сказках принцы и живут.
Но ищу тебя. Мой милый , где ты?
И не знаю, как тебя зовут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465644
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2013
В тумане город. Дождь стучит уныло.
Я отложила в сторону тетрадь.
Как часто в жизни не хватает силы
Прекрасное в обычном замечать!
Спеша за счастьем, мы проходим мимо
Озябшего и мокрого листа,
Хоть чувствуем, что так необходимо,
Чтоб в нашу жизнь являлась красота.
Мы ищем пониманья и участья,
Мы ищем просто добрых мудрых глаз.
Но потому и не находим счастья,
Что красота проходит мимо нас.
Дождь перестал. А на асфальте - лужи.
Они напоминают зеркала.
Ты чувствуешь, что никому не нужен?
Но оглядись без горечи и зла:
Вечерний город сумрачно-прекрасен,
Блестит асфальт в сиянье фонарей.
О лете шепчет иве старый ясень
И боль твоя становится слабей.
Ты не один, пока с тобою рядом
Осенней ночи тёмные глаза.
Прекрасное повсюду видеть надо,
Ведь без него счастливым быть нельзя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464235
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2013
Её уж нет на свете - той девчонки,
Задумчивой и чуточку смешной,
Что рано перестала быть ребёнком
И не спешила вечером домой.
Она бродила, звёздам улыбалась,
Мечтала жизнь прожить с одним тобой.
Но что-то не сложилось и расстались.
А ей милей не стал никто другой.
Свет серых глаз - внимательных и сильных
Невольно останавливает взгляд.
Ведь ты же так хотела быть красивой!
И вот разочарована опять?
И у тебя блестящая карьера.
И у тебя поклонников отряд.
Но золушка, что стала королевой,
Вернуться хочет в этот день и сад,
Где мы с тобой, счастливые, как боги,
Искали клады под чужим кустом.
Звонок. Иду. И гости на пороге...
Так встретим, их, моя душа и дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464233
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2013
А снег всё падал, падал, укрывая
Ковром пушистым листья, грязь и лужи.
Так уходила осень золотая,
Бросая город в руки первой стужи.
Так незаметно уходила осень,
Прощальный фейерверк из листьев сделав.
И, расчесав туманов серых косы,
О чём-то в небе написала мелом.
Затем взглянула в лужи утром рано -
А вдруг остались золотые пряди?
Потрогала уснувшие каштаны
И улетела из пустого сада.
А после снег, неистовый и смелый,
Кружился, падал и глаза слепил.
Потом к земле прижался неумело
И мрачный город белым - белым был.
Дрожали ветки сонные рябинки,
Моля о солнце тёплом небеса.
А с неба тихо падали снежинки,
Ложась на ветки, шапки и глаза.
Спешили люди, звонко шли трамваи.
Их с пониманьем слушали дома.
А снег всё падал медленно и таял -
Так в город приходила вновь зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462532
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.11.2013
Я Україну рідною зову,
Хоча дві мови змалку на вустах
І два народи, мов брати, в очах.
В бурхливий час я на землі живу -
Ми істину шукаємо нову.
Тернистий і важкий був спільний шлях,
Та на чужих не звалиш помилки.
Невже не вчать нас єдності віки
І дружба не палала у серцях?
Тоді чому обрали ми цей шлях?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2013
Дзвенять краплини. Шепчуть мокрі квіти
Про те, що ти сказати б і не зміг.
Нащо потрібен цей шалений біг?
Дзвенить життя. Спалахують заграви
У спокої бузковому ночей.
А день дарує труднощі і справи,
Аж курява злітає до очей!
Цей рух щоденний - як мені він милий,
Бо кожен день схвильовує краса!
Які ви загадкові, зливи сірі!
Вам сумно, потьмянілі небеса?
Дзвенить життя. Його не зупинити,
Бо вічно неповторна кожна мить.
Нащо цей рух - ти хочеш зрозуміти?
А, може, і не треба розуміть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Летів лелека до своєї хати,
Та понад лісом, та понад Дніпром.
А у кімнаті жде старенька мати.
Чекає сина. В"яже під вікном.
Летів лелека стомлений, щасливий -
Аж ось і сад знайомий, і гніздо!
І над селом зоря така красива!
А господині ... більше не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Що ж ти мовчиш? Не знаєш, що сказати?
Чи знов байдужість забрала слова?
Цей сірий дощ щось прагне розказати,
Бо кожна крапля пада, як жива.
А в тебе безліч різних справ і праці,
І безліч нез"ясованих питань.
Та дощик ніжно пестить твої пальці
Ти лиш послухай, не кажи: "відстань!".
Ти слухаєш, як він гуляє містом.
Як сонні трави шепчуть: "завітай!".
Калина красна у своїм намисті
Хизується, що це на ній кришталь.
І їй повірить небо потемніле.
Цей сірий дощ, він раптом став твоїм.
Ти сам йому розкажеш наболіле,
Поплаче він з тобою над сумним.
І заворожить дзвіном тихим-тихим,
І спогади прадавні відновить.
А це лиш краплі падають зі стріхи,
Звичайний дощ за вікнами шумить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Я знаю, нам ніколи не побачить
Як ніжно вкриє землю перший сніг,
Як щедро грудень осені віддячить
За дощовий холодний оберіг.
Так, нам ніколи разом вже не бути.
Не знаю, але вірю - десь ти є.
І зараз ти не можеш не відчути
Як глибоко ввійшов в життя моє.
Без суму і без болю я гортаю
Минулого сторінки, там, де ми
Вели розмови за вечірнім чаєм
Про те, які людині сняться сни.
Коли ж вставала ніч навколо хати,
Вмикав ти свій улюблений приймач.
Як я тоді любила засинати
Під хвилями далеких передач!
Відходять люди, та приходять інші.
І з ними розлучаємося все ж.
Життя від того не стає нам ліпшим,
Та все ж його ми любимо без меж.
Вставай і йди, всміхаючись крізь сльози
До тих, кому потрібен саме ти.
Лише поглянь - відходить сіра осінь,
Відносить сум і трохи самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013