гостя

Акорд із протиріч…

У  мої  очі
Дивиться  війна…
А  я  усе  тримаю  
Твою  руку…
В  моїй  душі  
Загублена  весна…
Осіннім  листям  
 Пише  нам  розлуку…

В  моїй  душі  
Загублена  весна
Іще  малює
Хмари  голубі…
Та  в  мої  очі  дивиться…
…ВІЙНА…
Хоч  я…  тебе…
 Хоч  я…  лише  тобі…

Ти  підійдеш
До  чорного  вікна…
Відпустиш  серце
В  цю  безмежну  ніч…
В  твоїй  душі  
Обірвана  струна
Акорд  візьме  
 Із  сотень  протиріч…

В  твоїй  душі
Обірвана  струна…
Візьме  АКОРД…
І  світ  цей  обійме…
І  твій  політ  сьогодні…
...Із  вікна…
Бо  ти…  мені…
 Бо  ти…  лише  мене…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014

…Пустеля…….

Складаю  дань  усьому…  
Що    було…
Що  могло  статись…
Та  чомусь  не  сталось…
Безмежжя…  простір…  біль…
Усе  пройшло…
Минуло  все…
 Лише  тепло  зосталось…

Складаю  дань  за  те…
Що  я  була…
Крізь  простір…час…
На  поклик  я  летіла…
У  небі  просто  зіркою  була…
На  маках  в  полі  
 Легко  ворожила…

За  безнадійність…
Втілену  у  час…
За  смак  води…
За  неповторність  муки…
Шляхи…  дороги…
Не  зібрати  вас…
Не  повторити…
 Не  згребти  докупи…

Складаю  дань  за  шрами
Ці  від  ран…
За  той  політ…
Що  зупинила  скеля…
Де  кожен  з  нас  –
 Безмежний...  Океан…
Де  кожен  з  нас-
 Непройдена...  Пустеля…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014

За мить одну…

Не  було  страху  
Перед  новим  ранком…
Горіла  ніч  у  полум’ї  заграв…
За  мить  одну
Перед  самим  Світанком
Мій  Ангел  мені  вірші  
 Диктував…

Мого  плеча
Торкнувся  Наостанку…
Лиш  помах  крил…
І  вже  -  нема…  нема…
За  мить  одну
Перед  самим  Світанком
Я  раптом  залишилася
 Сама…

Чому  ж    його
Так  легко  відпустила?...
Шумить  самотність…
Ніби  анаша…
Душею  знала…
Серцем  я  відчула…
Блукає  десь  розгублена
 Душа…

Допоки  сонце
Не  засяє  Ранком…
Допоки  промінь  світла
Не  зійде…
За  мить  одну
Перед  самим  Світанком…
Мій  Ангел  оту  душу
 Віднайде…

Лише  сказав    -
Вкладу  твої  печалі…
В  сніги  колючі…
У  дощі  рясні…
І  знала  я…  
Що  буду  жити  далі…
І  знала  я…
 Що    боляче  мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014

……. Піщані…… Замки

СКЛАДАЮ…………
Піщані  замки….
З  легкої  руки…..
Нехай  знесуть…
Розвіють  їх    вітри…
……………….Нехай
Скрижаль…………
ШУКАЮ………………
Мов  самотній  птах…
Народжуюсь…а  може…
Помираю……………..
Від  дотику…………….  
В  міцних  твоїх  руках…
……………...До  раю…….
СТІКАЮ……………………...
Водами  бурхливої  ріки…
Піском  земним  
Розвіюсь  між  зірки……
…………………ЧЕКАЮ…….
Яким  ім’ям
Мене  ти  назовеш……..
Бо  свого  я  уже
Не  пам’ятаю………………
І  римою  так  легко  у  рядки…
……………………ЛЯГАЮ…………

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014

…Шляхи… Досконалі

Я  знаю…  чекаєш  на  мене…  розгублену…
Й  просто  покірну…
І  все  так  скептично  смієшся  собі  з  висоти…
І  вказуєш  стежку  мені…  
Неозначено  вірну…
Єдину  ту  стежку…  якою  я  зможу  іти…

А  я  так  майстерно  минала
Шляхи  досконалі…
У  відчаї  руки  здіймала  у  небо  німе…
А  ти  ж  дарував  мені  поле
Чарівних  конвалій…
ВІТРИ  всього  світу  лише  обіймали  мене…

Ішла  лиш  на  запах  твоїх
Неповторних  конвалій…
Коли  я  зі  стежки  збивалася  легко  вночі…
Ти  ж  тільки  сміявся:  
-  Існують  шляхи  досконалі…
На  голову  ж  мою  лилися  потопу  ДОЩІ…

Все  куплено…  знищено…  втрачено…
Зіграно…програно…
Змиваю  свій  біль  під  твоїм  запізнілим  дощем…
З  домівки  моєї  безжально  
Мене  було  вигнано…
І  дім  мій  горить  безнадійно  пекельним
ВОГНЕМ…

…Я  знати  не  знала…  яких  кольорів  
 Твої  очі…
Та  сосни  шуміли…  поквапся…  усе  промине…
Я  ж  тільки  шукала  між  хмарами  
Знаки  пророчі…
І  вірила…  мріяла…  знала…
Ти  ЗНАЙДЕШ  мене!…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014

Я бачу сни…коли не сплю…

Я  бачу  сни…коли  не  сплю…
Як  Сяйво…
Як  шум  пожеж…
Душа  сьогодні  фантазує…
Не  знає  меж…
Душа  сьогодні  потребує
Десь  вище  хмар…
Тому  і  лине  в  синє  небо…
Немов  Ікар…

Я  бачу  сни…  коли  не  сплю…
Як  Перли…
На  дні  ріки…
Тому  й  несу  я  їх  крізь  терни
Поміж  зірки…

Я  бачу  сни…коли  не  сплю…
Як  Зорі…
Пустель  міраж…
Тому  й  іду…
Чи...  не  востаннє…
На  свій  віраж…

Я  бачу  сни…
Немов  магічні  Кола…
Як    смак  пустель…
Тому  і  лину  я  додолу
З  високих  скель…

Я  бачу  сни…коли  не  сплю…
Як  Мрії…
В  густій  траві…
Де  розбивають  мої  мрії
Лиш  солов’ї…
Такі  беззахисні  ті  мрії…
В  твоїх  руках…
Маленьким  вогником  
Надії…
Самотній  Птах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014

На темній стороні…

А  хтось  казав…  
А  хтось  казав  мені…
Чи  білий  птах…  чи…  може…
Чорні  ворони…
-Не  стільки  того  світла…  що  в  вікні…
А  в  Місяця…  насправді…
Є  дві  сторони…

Люблю  її…  до  відчаю…  до  болю…
До  божевілля…  хрускоту  в  кістках…
Цю  ніч…  мені  даровану  тобою…
Нехай  летить  цей  божевільний  птах…
І  хай  летять  ці  очумілі  вОрони…
А  то  іще  накаркають  мені…
Що  в  Місяця…  і  справді…
Є…  ДВІ  СТОРОНИ…

Усе  кружляв…  усе  кричав
Той  птах…
-Ти  подивись…яка  вона  потворна!…
А  я  шукала  знаки  в  небесах…
І  знала…  вона  також  
НЕПОВТОРНА…

-Насправді  є  та  інша  сторона…
Ти  придивись…
Яка  вона  зловісна…
Я  усміхнусь  тій  зграї  із  вікна…
Вона  просто  невивчена…
Первісна…

-Не  знаєш  ти…  
Що  твориться  в  тіні…
Я  в  очі  подивлюсь  чумному  ворону…
-Тоді  скажіть…  лише  скажіть  мені…
А  хто  з  вас  бачив…  
Оту...  другу  сторону?...

Сріблясте  світло  
Губиться  в  імлі…
Бринить…  струмить…  
Енергія  пульсує…
-Ніхто  її  не  бачив  на  землі…
Та  знають  всі…  
Та  сторона  ІСНУЄ!...

І  я  мовчу…  
Ну…  що  мені  сказати…
Моя  душа  в  його  промінні  світиться…
І  я  не  знаю…  і  не  хочу  знати…
Що  є  дві  сторони
...  В  Одного  Місяця…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014

На відстані крила…

Ти  просто  будь…  на  відстані  крила……
Коли  із  серця…  до  самих  окраїн…
Горить  моя  приречена  земля…
І  кожен  другий  поміж  нами…  Каїн…
Лише  торкнись  мого  плеча  крилом…
Мій    дивний  Ангел…  з  неземної  ери…
Коли  війна…  поміж  добром  і  злом…
В    душі  моїй…  і  землю  бетеери
Розрізали…  розрили  на  куски…
Коли  на  площі  вже  чорніє  плаха…
А  із    небес  святої  висоти…
На  голови  впаде  нам  мертва    Птаха…

Ти  просто  будь…  нічого  не  кажи…
Коли  сестра  мені  уже  зневіра…
І  душі  всього  світу  з  висоти
Обнімуть  землю…  вкриту  тавром  звіра…                                                                          
Коли  пройдеться  світом  бурелом…
Й  межі  нема    між  вірою  і  страхом…
Ти  промайни  у  мене  за  вікном…
Таким  красивим  чорно-білим  птахом…
Цей  незбагненний  всесвіт  за  вікном…
Як  же  багряно  він  палає  квіткою…
Лише  торкнись    обпеченим  крилом…
Мій  білий  птах…  
………………………із  чорною  відміткою…


                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014

Лише…за те…

Піду  в  поля…
Намочу  ноги  в  роси…
Впаду  в  безмежно  
Запашну  траву…
І  розплету  я  всоте
Свої  коси…
Щоб  лиш  відчути…
 Справді…
Я...  Живу…

А  чи  піду…
На  скошені  покоси…
Хай  кров  із  ніг
Проллється  по  стерні…
Щоб  лиш  відчути…
Вдруге…  Вп’яте…
Всоте!…
 Життя  моє  -
Не  снилося  мені!…

І  ти  підеш…
У  світанкові  роси…
Туди…  де  слід  мій  
Губиться  в  імлі…
Всі  зорі  світу
Вкинеш  в  мої  коси…
Лише  за  те…
 Що  Жив  ти…
На  Землі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014

Усі дороги… в Рим…

Я  просто  йшла…  Свіча  в  моїй  руці…
Налякана…  як  миша  в  мишоловці…
Від  царства  ночі  брязкали  ключі…
Десь  вовкулаки…  і  песиголовці
Вогнем  очей  світили  поміж  крон…
Їх  забавляли  ці  незвичні  лови…
А  я  вже  йшла  без  жодних  заборон…
Десь  вили  звірі…  і  кричали  сови…

Тебе  нема…  Зімкнулися  світи…
Мене  манила  непоборна  сила…
І  що  з  того…  що  ніч  стоїть  така…
І  я  вночі…  небачено  красива…
Тебе  нема…  зриваюся  на  плач…
Ще  чується…  І  кожному  -  ПО  ВІРІ…
В  моїй    душі  народжене    Пробач…
Вже  розривають…  і  шматують  звірі…

В  моїй  душі  народжене  Прийди…
Вхопили  в    коло    довгокосі  мавки…
Ти  обійти  не  зможеш  їх  ряди…
Лоскочуть  ноги    чарівні  русалки…
Не  залишай…  спини  оцю  гонитву…
І  розпачу  у  голосі  повір…
Знайди…  почуй…  прийми  мою  молитву…
Мені  назустріч  йде  Володар  Гір…

Мені  назустріч  –  невідома  сила…
Голодний…  спраглий…  і  жорстокий    Звір…
А  ніч  така…  небачено  красива…
Лиш  чорним  плесом  дихав…  Синевір…
Хоч  знала  я…  що  всі  дороги  –  в  Рим…
Але  чомусь…  над  прірвою  лечу…
І  в  неминучій  зустрічі  із  ним…
Я  обіймала    рятівну  Свічу…

……..Здригнулася…  свіча  в  моїй  руці…
……..І  стіни  білі…  абсолютно  рівні…
……..і  запах    сонця…  на  моїй  щоці…
…….а    за  вікном  моїм…  співали…  ПІВНІ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014

Никто…не запретит…

А  я  уйду…  и  кто  меня  простит?...
И  кто  меня  согреет  у  костра?...
Но  ведь  тебе…  никто  не  запретит…
 Любить  ее…
Ту…  что  давно  ушла…
А  я  уйду…  звонят  колокола…
И  ты  даже  не  спрашивай…  
 О  ком?...
Что  ж  так  знобит  у  твоего  костра?...
И  к  горлу  подкатился  горький  ком?...

Пускай  не  все  оплачены  счета…
И  с  плаванья  вернешься  
 Ты  седым…
В  последний  раз  над  углями  костра…
Целуешь  ту…  что  превратилась
 В  дым…
Чего  же  сердце  бешено  стучит?...
И  что  ж  так  низко  нынче  воронье?...
Но  ведь  тебе…  никто  не  запретит…
……….Любить…….ее……………………

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014

Поезія Юрського періоду…

Коли  проміння  першої  зорі
Вбере  у  себе  первісна  краплина…
Я  відриваю  ноги  від  землі…
І  я  іду…  тому  що  я  -  Людина…
Я  пробираюсь  крізь  густі  кущі…
Я…  створена  з  енергії  і  світла…
Як  нереально  там  лились  дощі…
Ах…  як  ті  Юрські  папороті    квітли!…

Як  спочивала  я  на  древніх    лаврах…
Десь  Птеродактиль  грався  у  пісочку…
Жував  травичку    мирно    Динозаврик…
А  я…  писала  вірші…  під  листочком…
Як  же  літала  я  в  первісних  хмарах…
І  тут  мене  "ковбасило"  все  гірше…
Вони  іще  насняться  вам  в  кошмарах…
Ці  мої  дивні…  Мезозойські  вірші…

І  я  пишу…  без  заборон…  без  страху…
Із  шкірок  звіра  –  моя  перша  блуза…
Коли  таким  чудним  Археоптахом
Мені  являлась  допотопна  муза…
Сама  себе  я  віднайду  в  імлі…
Прозріння  мить…  І  СЕРЦЕМ  відчуваю!...
Я  відриваю  крила  від  землі…
І  я  лечу…  тому  що  я  –  Кохаю…

…Коли  впадуть  тисячоліть  дощі…
І  мавпа…  ніби  нам  якась  родина…
Почне  свій  шлях  на  грішній    цій  землі…
Привіт!…  Пацан……….  
Я  вже  давно………..  
ЛЮДИНА!!!………..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014

…Білосніжно……

Не  обіцяй…
Навіщо  нам  слова?...
Коли  опор  уже  нема
 У  неба…
Дощами…  сонцем…  вітром…  
Я  ж  ТРАВА…
Візьми  мене…  
А  слів  твоїх  –  не  треба…

Дощами…  сонцем…  вітром….  
Я  ж  трава…
Як  вітер  полем  оті  трави
   Носить…
Візьми  мене…  
І  зупини  слова…
Вони…  ТУМАН…
Туманів  з  мене…  досить…

Ще  тільки  мить…
І  небо  упаде…
Я  п”ю  тебе  по  краплі…  
Cпрагло…  ніжно…
Не  обіцяй…  
….Лише    цілуй  мене…
….Так  безнадійно…  
……….Легко………….
……….БІЛОСНІЖНО……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014

Я…повернусь…

Я  повернусь  до  тебе…
Як  вітри
Тобі  змурують
Замки……  НА  ПІСКАХ…
Коли  не  день…  не  два…
І  вже  не  три…
Струна  в  твоїх  
Ридатиме……  руках…

Я  повернусь  до  тебе…
Як  печаль
Ти  питимеш  із  чаші
Щохвилинно…
Лиш  візерунком  
В  синіх  небесах
Торкнусь  тебе
Незримо……  ПАВУТИННО…

Я  повернусь  в  одному  
Із  облич…
Коли  богам  
Складатимеш  молитву…
Лише  згадай…
Лише  мене  поклич…
На  ту……  АРЕНУ……….
Де  програла…..........
 .………….битву……..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014

Це…просто Біль…

Це  просто  біль…  від  того…  що  зима
Накриє  снігом  найцінніші  квіти…
Це  просто  біль…  від  того…  що    нема
Шляхів  простих…  а  ми  –  лиш  тільки  діти…
А  ми  з  тобою  –  просто  два  світи…
Ще  простягаєм  так  невміло  руки…
Ще  мої  груди  нині  пестиш  ти…
Та  понад  нами  вже  кружляють  КРУКИ…  
     
Це  просто  біль  від  того…  що  тепла
Нестерпно  мало  у  твоєму…  досить…
А  чи  від  того…  що  моя  весна  
Не  переможе  цю  багряну  ОСІНЬ…                                                                                        
Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Непройдені…  непрощені…  невмиті…
А  ще  від  того…  що  твої  вітри
Зметуть  стежки  над  прірвою  у  житі…

Це  просто  біль  від  того…  що  світи
Летять  собі…  а  ми  такі  безсилі…
Та  все  ще…  незбагненно  молоді…
Нестерпно  юні…  і  до  сліз  красиві…
Це  просто  біль…  від  того…  що  нема…
І    знаю  я…  ніколи  вже  не  буде…
Нестерпний  біль…  від  того…  що  ЗИМА…
А  ми  з  тобою  –  лиш…  звичайні  люди…

……і…..не  спинити………………………….
……і……не  перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014

Десь…на межі…

Не  відкидай  моє  Люблю  так  гордо…
Воно  нічого  навзамін  не  просить…
До  ніг  твоїх  впаде  німим  акордом…
Розіб’ється    об  твоє  тихе….  Досить…
Своїм  чуттям  не  в  змозі    ради  дати…
Ми  діти  сонця…  і  сакральних  схем…
Ти  чуєш…на  межі  вісімдесятих
Для  нас  так  щемно  грає  BONEY–M…

Прости…  як  ненароком  обпечу
Я  твої  дивні  лінії  долонь…
Пекельним    вітром  в  дім  твій  прилечу…
І  спопелю  його…  Бо    я  –ВОГОНЬ…
Прийми  ту  чашу…  що  подам  напитись…
Із  рук  моїх…  як  все  змете  журба…
До  ніг  твоїх    струмком  гірським  пролитись
Дозволь  мені…  тому…  що  я  –ВОДА…

Коли  не  зможеш  в  мандрах  зупинитись…
Покинеш  дім  свій…  і  своє  ім’я
Забудеш…  зможеш  ти  насолодитись  
Плодами  з  гір  моїх…  бо  я  –  ЗЕМЛЯ…
Лише  не  відкидай  оте  Люблю…
Чекаючи  на  день  страшного  суду…
……..Я  сотні  літ  любитиму  тебе……
…….десь  на  межі  невинності  і  блуду……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014

Скажи мені…пташко…

Сміялося  сонце  мені
Із  пелюсток  ромашки…
А  я  опинялась  чомусь  
В  епіцентрі  вітрів…
-Скажи  мені  дивна…самотня…
Поранена  пташко…
Чому  я  тебе  на  дорогах
Своїх  не  зустрів?..

-Ти  просто  не  бачив…
Ламаючи  в  полі  ромашки…
Моїми  долинами  легко
Отак    пролетів…
Бо  ти  –  лише  вітер…
Лиш  вітер…  
-Скажи…  мені…  пташко…
З  яких  ти…  насправді…
.....Світів?...

-Ти  знаєш  мене…
Бо  тієї  буремної  ночі
Я  билась  крильми
Об  зачинене  твоє  вікно…
-Я  бачив  лиш  тільки  твої
Перелякані  очі…
Ті  очі  я  знаю…
Насправді…
Шалено  давно…

-Бо  що  може  статись
З  маленької  дикої  пташки…
Коли  її  крила  згоряють  
У  вирі  страждань?..
Все  вище…  і  вище…  
Під  хмари…
Стежини…  мурашки…
І  я  перелітною  стала  від  тих
Сподівань…

-Скажи  мені…  дивна…
Самотня…
Розгублена  пташко…
Коли  так  приречено  падаєш
Ти  з  висоти….
-Я  просто  не  знала…
Вмираючи  дико  і  важко…
Що  є  ті  шляхи…
По  яких  я  змогла  би  іти…

……обійми  шалені  твої…
І  по  тілу  мурашки…
Твої  поцілунки…
Й  віддамся  я  силі  вітрів…
Так  вільно…    і  легко…
І  стрімко…
-Скажи…  мені…  пташко…
З  яких  ти…  насправді…
………Світів?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2014

Я - Україна…

Вона  прийшла…  і  стала  на  порозі…
На  мить  завмерла  стомлена    юрба…
Німим  питанням  звірів  у  барлозі…
Та  як  посміла  ти!!?...  І  хто  така!!?...
Вітри  прадавні  розвівали  плаття…
Та  не  торкали    п”яні    голоси…
Прекрасна  квітка  ніжного  латаття
Вогнем  століть  горіла  із  коси…

Дивилась…на  розчавлених  в  зневірі…
І  в  їх  очах  уже  читала  страх…
Зачавлені…  озлоблені…  мов    звірі…
Сталевий  блиск  і  ненависть    в  очах…
І  біль  століть  відчула  в  повній  мірі…
І  відчаєм  наповнені  пісні…
Коли  навколо  лиш  голодні  звірі…
І  погляди…  і  дотики  масні…

Спинилася…  здавалось…  відступила…
В  агонії  торкалися  руки
Моржі…тюлені…  мавпи…  і  олені…
Голодні  пси…  розлючені    вовки…
І  раптом  звідкись…
Непідкупна  сила…
Яка  у  ній  від  правіків  була…
На  лапи  тому  звіру  наступила…
Так  легко  йшла    до    білого  стола…

Не  випити…  не  з”їсти…  не  спинити…
Не  заховати  від  дверей  ключі…
А  ще…  ніколи  вам  не  повторити!!!
Мої  круті  й  прекрасні  віражі…

 Я  –  всіх  сердець
Розпечена    руїна…
Лавина  з  гір……
Що  котиться  вночі…

Нестримна…
Незламна…
Нескорена…
             Я    -    Україна…
…..  й  собою  закрила
на  чистім  столі    калачі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014

Швидкий…Нічний…

Монотонний  цей    стукіт  коліс…
І  немає  ніякого  значення…
Скільки  в  нас  ще    попереду  міст…
Ми  прямуємо…  в  Пункт    Призначення…
Так  боялася  голосу  того…
Що  кінцеву  озвучить  зупинку…
І  просила  в  Швидкого  Нічного  
Зупинитися  хоч  на  хвилинку…

Рахуватиму  сосни  невтомно…
І  роки…  що  на  це  потрачено…
І  кондуктор…  так  монотонно…
Не  хвилюйтесь…  за  все  заплачено…
Він  приносив  нам  чай  так  віддано…
І  світився  на  всіх  перонах…
Царства  Сонного  вірні  піддані
Мирно  спали  в  своїх  вагонах…

Як  спинити  цей  біг  стрімкий?...
За  вікном  –  краєвиди  небачені…
І  несе  нас    швидкий  нічний…
У  світи…  де  Усе  –  Оплачено…
Не  впустити  би  тільки  ключа…
Де  квитки  продають…  в  одну  сторону…
І  зганяю  із  свого  плеча
Заблукалого  дикого  ворона…

Тільки  очі  твої  непрошено…
Розбивають  всі  правила  й  відстані…
І  світи  мої…  розпорошені…
Можуть  стати  останньою  пристанню…
….і    втрачаю  реальності  бачення…
Від  твоєї  шаленої  близькості…
І…  проскакую…  Пункт  Призначення…
На  такій  незбагненній  швидкості…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014

…Хвилі…німого відчаю…

Я  до  тебе  прийду…  
Несподівано…
Коли  ти…  вже  й  не  ждеш…
Цілуватиму…ніжно…
Замріяно…
Пропаду……пропадеш?......

Я  нічого  тебе
Не  запитую…
Тільки  скажеш  
Розгублено:
Так  давно  я  картин  не  писав…
Все    забуто…        
Загублено…

Розлетілись  усі  
Кольори…
Білим  світом  
Розлилися…
Ми  з  тобою…
Як  два  береги…
Розкололися…
Чи…  розгубилися…

Ми  з  тобою…
Як  два  береги…
Такі  близькі…  
Та…  не  однакові…
Ти  все  пишеш  
Чорновики…
Я  ж  ховаю…  
Очі  заплакані…

А  між  нами
Гірська  ріка…
Несе  хвилі…
Такого  відчаю…
І  малює  твоя  рука
Неймовірно  жахливі  
Відстані…

І  малює  твоя  рука…
Все  так  просто…
Неперевершено…
І  чекаю  твого  дзвінка…
…безнадійно…
а…  може…
довершено…

І  між  нами  уже  ріка…
І  сто  років…
Німого  відчаю…
І  малює  твоя  рука…
…..мої  коси…
…..чомусь  заквітчані……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014

І просто йти…по Чорній полосі…

А  я  любила  лиш  за  те…
Що  ти…  можливо…
Не  простив…
А  просто  йшов
На  відстані  руки…
І  вибиваючись  із  сил…
Ти  не  благав…  і  не  просив…
Так  легко  пив…
Мої  розсипані
Піски….

Ти  не  кричав…
І  не  благав…
Моїх  слідів  ти  не  шукав…
Серед  пустель…
У  руслі  зниклої  ріки…
Лиш  підіймав  дев’ятий  вал…
І  знемагаючи  від  ран…
Ти  перейшов  …
Мої  піски…

І  я  люблю…  за  те…  що  ти…
По  руслу  зниклої  ріки…
Пішов  по  чорній  полосі…
Не  оглядаючись…
В  туман…
Змочивши  ноги  у  росі…
І    знемагаючи  від  ран…
Ти  цілував  мої  піски…
І  хто  тобі  насправді  я?...
І  що  мені  пробачиш  ти?...

Не  досягти  усіх    вершин…
Не  зрозуміти  всіх  причин…
А  просто  йти…  
По  чорній  полосі…
В  туман…
І  знемагаючи  від  ран…
Змочити  ноги  у  росі…
І  віднайти…
На  тій  останній  полосі…
Свій  Океан…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014

Скрипалю……грай…….

Я  іноді  пишу  тобі  листи…
Збиваюсь  з  ритму…  ставлю  крапку…  кому…
Хоч  знаю  я…  їх    не  читаєш  ти…
Листи…  не  адресовані  нікому….
Усе  вже  є…  по  –  іншому…  не  хочу…
Так  сумно    грає  змучений  скрипаль…
Єдиний  танець  наш  посеред  ночі…
Змете  цунамі…  та  чомусь…  не  жаль…

Усе  було…  по  –  іншому…  не  мушу…
Снігів  полярних  ніжний  серпантин…
Нехай  вони  зігріють  твою  душу…
Листи  із  неба…  до  самих  глибин…
Одну  лиш  мить  летітимуть  з  привітом…
Як  сонце  чорне  знайде  неба  край…
Порву…  спалю…  
Порозкидаю  світом…
Розвію  вітром…
А  тому…  читай!...

Усе  що  є…  по-іншому…  не  треба…
Вінок  сплету  із  тисячі  причин…
Мої  листи…  із  пекла  …  аж  до  неба…
А  чи  із  неба…  до  самих  глибин…
Мої  листи…  в  нікуди…  і  нікому…
Так…ніби  сльози  із  морських    перлин…
Збиваюсь  з  ритму…  ставлю  крапку…  кому…
Дощі  із  неба…  до  самих  глибин…

Не  треба  слів…  все  сказано  давно…
Лиш  підніми  на  моїх  вікнах  грати…
Ще  мить…  і  вітер  в  небо  віднесе…
......…скрипалю…..грай….  я  хочу  танцювати………..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014

…і тільки ехо…дикими лісами…

Коли  земля  почорніє  від  горя…
І  відчай  переллється  через  край…
У  хвиль  високих  голубого  моря
Ти  ім’я  того  болю  запитай…
Або  піди  в  безмежно  –  сині  гори…
Де  вже  не  чути  навіть  солов’я…
Відкрий  обійми  всім  отим  просторам…
І  прокричи  –  яке  ж  твоє  ім’я?!...
Бо  я  твій  біль…  тамований  віками…
Пісень  твоїх…  невипитість  до  дна…
І  мрій  твоїх…    безмежність  між  зірками…
І  відчаю…    найглибша  глибина…

…..Коли  консолі  схиляться  над  нами…
І  небо  відірветься…  від  землі…
Відчуєш    біль…  тамований  віками…
…..І  тільки  ехо…  дикими  лісами…
Побудь  іще  зі  мною…..Наталі……..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014

DELETE

Залиш  усе…  як  було…  чи  як  є…
Бо  час  летить  у  відчаї  кривому…
І  люди…  просто  змучені  актори…
Так  бездоганно…  у  кіно  німому…
Так  бездоганно…  смак  отих  бажань…
Я  п’ю  вино…  і  запиваю  віскі…
Такі  примарні  миті  сподівань…
І  смак  життя…  записано  на  диски…

Залиш  усе…  як  було…  чи  як  є…
Усе  було…  по-іншому  –  не  буде…
На  небі  сонце  втомлене  зійде…
Його  тепло  впаде  мені  на  груди…
Та  не  зігріє…  знаю…  не  буде…
Для  наших  рік  ніякого  пристанку…
Якщо  одна  з  них  в  море  упаде…
То  інша…  розіллється  до  останку…

По  тих  світах…  що  котяться  вночі…
Де  ми  бездомні…  втомлені…  і  голі…
Іще  шукаєм  від  дверей  ключі…
Та  вже  без  нас  нам  змінено  паролі…
Іще  шукаєм  серед  ночі  світла…
Та  пошуки  насправді  примітивні…
І  наших  душ  такі  відкриті  вікна
Віднині  недоступні  й  неактивні…

Через  які  він  пролетить  віки…
Літак…  що  піднімається  на  злет…
Ти  зупиняєш  дотиком  руки…
Одним  нажаттям  клавіші  DELETE…
І  де  воно…  пристанище  твоє…
Смереки…  сосни…  сакури…  берізки…
Залиш  усе…  як  було…  чи  як  є…
Я  п’ю  вино…  я  запиваю  віскі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014

Лише твоя…Сахара…

Ти  брав  її…  як  вміє  тільки  вітер…
Шалено…  дико…
Помахом  із  крил…
Ще  інколи  ти  дарував  їй  квіти…
Що  я  б  назвала  квітами  могил…
Ти  брав  її…  приречено  і  сніжно…
На  перехрестях  збочених  шляхів…
А  іноді…так  вишукано  ніжно…
Та  тільки  так…  як  сам  того  хотів…

Кохав  її…  як  може  тільки  сонце…
Піском  палючим  золотих  пустель…
Як  Ангел…  стукав  ти  в  її  віконце…
І  Демоном…  скидав  її  із  скель…
Палив  її  ти  ультрафіолетом…
Підносив  в  небо…  під  самі  зірки…
Здавалось  вже…  перед  останнім  злетом…
Так  легко  відпускав  ти  дві  руки…

Любив  її…  як  землю  люблять  грози…
Коли  навколо  проливні  дощі…
Ти  відпускав  її  в  оті  морози…
Самотню…  босу…  навіть  уночі…
Любив  її…  як  квіти  люблять  роси…
Коли  пустелі  замете  зима…
Коли  вона  стоїть  простоволоса…
І  вже  шляхів  для  відступу  нема…

І  ось  вона  –  сама  уже  як  вітер…
Як  дощ…  і  сніг…  і  навіть  буревій…
Малює  всі  найкращі  в  світі  квіти…
У  бій  іде  без  всяких  прапорів…
Але  чи  ти  збиратимеш  ті  квіти…
Коли  вона  вже  неповторна    хмара?...
У  тих  степах…  де  свище  тільки  вітер…
І  де  вона…  лише  твоя…  Сахара…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014

Скажи мне…дочь Атлантов…

Одна…  на  этих  красных  берегах…
Под  небом…темно  –  серой  меди…
-Скажи  мне…  дочь  Атлантов…
Что  не  так?...
И  почему  стоишь  у  этой  двери?...
-Прости…отец…  
Я  чувствую  тепло…
Что  движется  ко  мне  со  страшной  силой…
-Не  надо…дочь…
Ведь  с  ним  придет  и  зло…
Оно  тебя  не  сделает  счастливой…

-Прости…  отец…
Я  чувствую  его…
Сквозь  мрак  и  ночь…
Сквозь  космоса  глубины…
Пойми…  отец…
Его  тепло    -  во  мне…
Я  чувствую…
А  значит  -  мы  едины…

-Остановись…  скажу  тебе  опять…
К  уму  и  силе…    страсти  не  прибавить…
Ты  марсианка  с  головы  до  пят…
И  твой  удел  –  планетой  этой  править…
-Отец…ведь  это  все  произнося…
Ты  забываешь  о  вершинах  рая….
-Лишь  власть  –твоя  прекрасная  стезя…
Зачем  тебе…скажи…  любовь  земная?...
Хочу…  дитя  мое…  я  уберечь…
Чтоб  дочь  мою  змея  не  искушала…
Ты  не  увидишь  землю…  НИКОГДА…
-Но  я…  отец…  ее  уже  ПОЗНАЛА…

-Остановись…  послушайся  меня…
Иль  вспомни  мудрость  наших  древних  
Книжек…
-Спасенья  нет  от  этого  огня…
Я  чувствую  его  все  ближе…
Ближе…
Как  две  антиматерии  в  огне…
-  Остановись…  ведь  вы  из  разной  глины…
-  Прости…  отец…  его  тепло  во  мне…
Оно  –  во  мне!.....  а  значит…
Мы  -  едины…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014

Твой вызов…Аэлита

Скитаясь  по  галактике  чужой…
Где  скорость  света  была  не  преграда…
Черты  планеты  вечно  голубой
Увидишь  ты…  а  также  двери  сада…
Остановись…  невинная  душа…
Что  в  мир  иной  нечаянно  шагнула…
Легко…  из  любопытства…  не  спеша…
Ты  в  сад  вошла…  да…  просто  заглянула…

Цветы  ложились  бережно  к  ногам…
И  за  спиной  уже  была  ограда…
Как  вызов  всем  изменчивым  мирам…
Твоя  нога  ступала  в  травы  сада…
Ты  за  спиной  почувствуешь  крыло…
И  первый  раз  ты  прикоснешься  к  боли…
Узнаешь  цену  дружбы…  и  всего…  
Чему  не  учат  в  марсианской  школе…

Зачем  пришла  к  изменчивым  мирам…
Где  все  циклично…  и  опять  по  кругу…
Ты  одинокой  странницей…  и  там…
Впервые  в  жизни  обрела  подругу…
Твои  пути  к  извечным  берегам…
Но  буря  разыграется  в  стакане…
Как  прикоснется  он  к  твоим  губам…
Лишь  так…  как  это  делают  земляне…

Пусть  не  отпустит  красная  планета…
Ты  марсианка…  ты  привыкла  к  бою…
Тебя  спасает  только  скорость  света…
Вкус  Яблока…  ты  унесешь  с  собою…
Ты  улетишь  к  далеким  берегам…
Ведь  не  отпустит  красная  планета…
Останешься  ты  в  памяти  землян
Как  луч  звезды…  а  может…  скорость  света…

Ты  к  марсианским  улетишь  горам…
Хотя  печаль  осталась  неиспита…
Как-будто  вызов  всем  земным  мирам…
Ты  бросила  сегодня…  Аэлита…
Опять  придется  страннице  уйти…
И  раствориться…  словно  свет  в  тумане…
Как  бесконечны…  странствия  пути…
И  как  прекрасны  вы…  порой…  земляне…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014

Полин…полин…

Полин…  полин…
Мій  відчай  у  вікні…
Кричав…  благав…
Летів  самотнім  птахом…
Мені  іще  вчувалися  пісні…
Без  кольорів…
Що  називають    страхом…

Полин  трава…
Твій  неповторний  запах
Відчую  я…  
І  знову  все  по  колу…
Як  зайченя
У  вовчих  хижих  лапах…
Де  відчай  я  обрала
За  основу…

Я  знаю…  так  засуджений
На  смерть…
На  синє  небо  дивиться
Крізь  грати…
Змалюй  мені  
Оту  осінню  мить…
Як  весну  не  посмів  
Намалювати…

Яким  вогнем  
Горіло  кожне  слово…
Як  пахли  квіти
Із  твоїх  долин…
Я  ж  обираю  відчай
За  основу…
І  ще  траву…
Що  хтось  назвав  
Полин…

Полин  –  трава…
Розколото…  роздіто…
Розірвано  на  клаптики  
В  мені…
Коли  змалюєш
Те  осіннє  літо
На  снігом  запорошеній  
Стерні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014

Ні сліз… ні питань…

Ні  сліз…  ні  питань…
Ні  чекань…  ні  стрічань…
Ні  привіту…
А  просто  у  горах  такі  
Безнадійні  дощі…
Десь  там  у  далеких
Загублених  закутках
Світу…
Мій  Ангел  торкнеться
Забутої  Богом
Душі…

Ні  слів…  ні  бажань…
Ні  образ…  Ні  обмежень…
Ні  жалю…
Ти  просто  іди
Крізь  обмиті  дощами
Кущі…
Під  небом  чужим…
На  швидкісній  тій
Магістралі…
Мій  змучений  Ангел  
Торкнеться  твоєї  
Душі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014

Лиш кульки… ефемерні… ртуті…

А  що  насправді  в  звуках  цих…  люблю…
Не  розумію  цього  слова  суті…
Так  ніби  я  над  прірвою  стою…
Й  збираю  кульки  ефемерні  ртуті…
Так  ніби  вітром  тополиний  пух…
І  почуттів  накотиться  лавина…
Один  невірний  рух…  і  на  краю
Уже  не  я  …  а  тільки  половина…

Тому  ніколи  не  скажу  люблю…
Щоб  не  звучало  це  люблю  банально…
Падіння  мить…  І  серце  я  ловлю…
Вітрами  пошматоване  безжально…
Дощами…  сонцем…  росами  впаду
На  дні  утопій…  на  краю  Феміди…
Візьму  за  руку…  й  просто  приведу
Тебе  у  ті  сади  Семіраміди…

Нехай  вони  відкриються  тобі…
Оті  долини  африканських  прерій…
І  зникне  сум…  що  жив  в  твоїх  очах…
Розіллється  на  тисячі  містерій…
Відчуєш  прохолоду  тих  алей…
Моїх  долонь  вологу  і  сердечність…
І  ту  ледве  вловиму  паралель…
Яку  ми  називаєм  безкінечність…

Бо  скільки  ще  ходити  треба  нам
Стежками  болю...відчаю...  обману…
Як  безнадійним  двом  мандрівникам…
Відкриється  нам  берег  океану…
Облиш  шляхи…  якими  ти  пройшов…
Я  проведу  тебе  по  лезу  скелі…
Насправді  як  основу  із  основ…
Ми  віднайдемо  воду  у  пустелі…

І  не  проси  сказати  те…    люблю
Серед  бетонів…  пустоти…  і  бруду…
Щоби  не  прозвучало  те  люблю…
Як  вирок  всьому…  ким  була  і  буду….
Бо  що  насправді  в  звуках  тих…    люблю?…
Не  поясниш  ти  цього  слова  суті…
Бо  я  насправді  в  ночі  на  краю…
Збираю  кульки…  ефемерні…  ртуті…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2014

Коли місячне сяйво на груди…

Я  люблю  тебе…  ніч…
Коли  місячне  сяйво
На  груди
Упаде  і  проникне
Крізь  мене  насправді
Наскрізь…
Я  люблю  тебе  ніч…
Бо  я  знаю…  так  більше  
Не  буде…
Я  люблю  тебе  всюди…
І  завжди…  безмежно…
І  скрізь…

Я  люблю  тебе  ніч…
До  нестями…  до  болю…
До  скону…
Коло  місячне  сяйво  
На  груди  мої  упаде…
У  китайських  садах  
Зачарована  сяйвом  
Дракона…
Я  люблю  тебе  так…
Як  ніколи…  й  ніхто…
І    ніде…

Я  люблю  тебе  так…
Як  ніколи…  ніхто  …
І  нізащо…
Коли  місячне  сяйво  
Крізь  мене  у  серце  
Ввійде…
Я  люблю  тебе  так…
Безнадійно…  відкрито…
Нестримано…  й  просто
Пропащо…
Я  люблю…  бо  я  знаю…
Що  більше…
Ніколи…  й  ніде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014

А хто ж тоді…вона?

Я  мрій  твоїх  на  плавання  
Приречення…
Доріг  твоїх  нескореність,
Незламність…
Світів  миттєвих  повне
Самозречення.
Провин  твоїх  відмолена
Безкарність…
Я  сакур  цвіт…  і  затінок  акацій…  
Снігів  полярних  вічна  білизна…
Пристрасть  і  біль,
Що  множаться  на  двадцять...
Скажи  мені,
А  хто  ж  тоді  -  вона?..

Дитя,
Що  гірко  плаче  в  підворотні.
Сліпучо-біла  й  чорна  сторона…
Я  світло  й  тінь,
Помножена  на  сотні…
Скажи  мені,
Чому    ж  тоді…  вона?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014

Моїх плечей торкнулася рука…

Твоя  рука  лягла  мені  на  плечі…
І  позлітали    зорі  із  орбіт…
Не  розгуби…  не  відпусти  цей  вечір…
Не  зупиняй  нестримний  цей    Політ…
Бо  лиш  від  себе  не  сплануєш  втечу…
Коло  тебе  несе  уже  Ріка…
Коли  так  легко  в  цей  відвертий  вечір
Моїх    плечей    торкнулася  рука…

Твоя  рука  заплуталась  в  волоссі…
І  розлилися  світом  Кольори…
Так  ніби  маки  в  стиглому  колоссі…
Так  ніби  зорі  полились  згори…
Кричали  струни  серця  в  Стоголоссі…
І  зупинялись  з  півночі  вітри…
Бо  грань  була  небачено  тонка…
Коли  так  ніжно  у  моє  волосся
Вплелась  твоя  напружена  рука…

Твоя  рука  лягла  на  мої  груди…
І  зупинилась  вічності  Ріка…
Все…  що  було…  чого  нема…  й  не  буде…
Вогнем  лилось  до  чистого  Струмка…
Нас  не  спитають…  не  засудять  люди…
Бо  зупинилась  вічності  Ріка…
Коли  так  легко  на  гарячі  груди
Хмільним  вином  лягла  твоя  Рука…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014

Спини із півночі вітри…

Із  заходу  повіяло  вітрами…
Ти  чуєш…  ні?..
Дивилися  голодними  вовками
Оті  химерні  тіні  на  стіні…
Загублені  у  просторі  й  у  часі…
Мандрівники…
В  бетонних  стінах  зрощені  Пегаси
Чомусь  сьогодні  вили…
Як  вовки…

Бо  начитавшись  Бредбері  і  Кінга…
В  середніх  класах  ще  колись  у  школі…
Ти  чув  про  паралельні  ті  світи…
Але  чомусь  не  вірив  в  них  ніколи…
Бо  якось  не  торкнулися  тебе
Вони  посеред  хаосу  і  диму…
І  раптом  несподівані  вітри
Тебе  зметуть  у  чарівну  долину…
І  заблукавши  у  вечірній  млі…
Із  ненависті  й  поглядів  тваринних…
Відчуєш  запах  рідної  землі…
І  трав…  отих  нескошено  -  полинних…
Світів  змістились  контури…і  нині
Напийся  отим    дивним  ароматом…
І  станеш  ти  комусь  в  отій  долині…
Коханим…  другом…  а  найперше…  братом…


Між  цими  несумісними  світами
Портал  вже  відкривається  згори…
Облиш…  що  виють  дикими  вовками…
І  зупини  із  півночі  вітри…
Не  вір  усім  світилам…
Що  над  нами…
Не  вір  зіркам…
У  сутінках  спинись…
Тій…  що  керує  дивними  Вітрами…
Всміхнись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014

Мій танець на фоні… Землі…

Візьми  мене  в  танець  на  фоні  вечірнього  неба…
Візьми  й  закрути  у  легку…  невагому  спіраль…
І  Бог  нам  не  скаже…  що  танцю  оцього  не  треба…
Якщо  йому  справді  сьогодні  нас  трішечки  жаль…

Візьми  мене  в  танець…  в  який  ти  не  брав  ще  нікого…
Хоч  море  штормить…  І  на  дні  вже  лежать  кораблі…
Розірвані  лінії  чітко  сплетуться  у    коло…
Нестримне  торнадо  знесе  нас    до  центру  землі…

Візьми  мене  в  танець…  бо  справді  зімкнулося  коло…
Візьми…  бо  годинник  невпинно  вимірює  час…
Лиш  тільки  прошу…  не  кажи  мені  більше  ніколи…
Що  танець  отой  танцювали  мільйони  до  нас…

Вже    випито  майже  всю  воду…  і  зіграно  ролі…
І  в  нас  на  очах  вже  лягають  на  дно  кораблі…
Візьми  мене  в  танець  на  самому  крайчику  долі…
Якщо  це  можливо…  на  фоні  такої…  Землі…

Якщо  це  можливо…на  фоні  багряного  неба…
Бурхливого  моря…  зчорнілого  сонця…  бо  час…
І  Бог  нам  не  скаже…  що  танцю  оцього  не  треба…
Тому  що  насправді  сьогодні  йому…  не  до  нас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014

Мого життя…Графіті…

А  що  тобі  до  всіх  моїх  страждань…
Вони  легкі…  мов  тополина  вата…
Мов  затінок  під  Деревом  Блукань…
Мов  орхідея…  із  пустелі  взята…
Зірву  той  плід  із  Дерева  Пізнань…
Такий  п’янкий…  немов  солодка  вата…
Бо  ті  листи  із  Озера  Зітхань
Ніколи  не  знаходять  адресата…

Пройдуся  Містом  Власних  Помилок…
Усі  дороги  грозами  обмиті…
І  лабіринтом  всіх  земних  стежок…
Я  напишу  життя  свого  Графіті…
На  гребені  таких  високих  хвиль
Мене  несла  Ріка  Розчарувань…
І  лиш  нестерпно  ідеальний  штиль
Стояв  чомусь  на    Озері  Бажань…

Я  напишу  останнього  листа…
Порву  його…  порозкидаю  світом…
Немов  політ  з  високого  моста…
Коли  Життя  написано  Графіті…
Бо  що  тобі  насправді  до  страждань…
Вони  легкі…  немов  торішня  м’ята…
Зів’ялий  плід  на  Дереві  Признань…
Немов  листи…  які  без  адресата…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014

Вода…Вогонь…

Вогонь…  Вода…  тут  дотиків  нема…
Про  це  шептались  клени  в  верховітті…
Горить  вогонь…  тече  собі  вода…
І  так  воно  завжди  буде  у  світі…
Тобі  шептали  різні  голоси…
Два  ангели  у  тебе  за    плечима…
Один  казав…  -  залиш…  і  не  проси…
Ти  ж  роздягав  її  лише  очима…

Бо  не  пізнавши  смаку  тих  ночей…
Не  зупинити  повноводу  річку…
Та  неймовірна  магія  очей
З  її  волосся  виплітала  стрічку…
Так  у  пустельних  преріях    пожар…                                                                              
Вітрами  легко  стелиться    в  долини…
І  підкорившись  силі  отих  чар…
З  грудей  злетіли  два  листка  калини…
Таких  бажань  вартує  фараон…
І  блиск  в  очах  уже  насправді  новий…
Як  той  останній  взятий  бастіон…
На  землю  легко  впав  листок  кленовий…

Яким  ти  синім  полум’ям  горів…
Текла  вода…  немов  тебе  не  знала…
Насправді  кожним  атомом  своїм
На  собі  твої  очі  відчувала…
І  неймовірно  золотим  дощем
Вона  стікала  в  полум’я  долонь…
І  догорівши    вогняним  кущем…
Відчуєш  легкий  дотик  біля  скронь…
Хоч  там  насправді  дотиків  немає…
Вона  ж  –  Вода…  а  ти  –  лише…  Вогонь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014

Нехай простить нас ангел Темноти…

А  на  вершинах  гір  стоять  сніги…  
Повір…  вони  не  топляться  ніколи…
Прошу…  мовчи…  ні  слова  не  кажи…
Слова  –  обман…  піски  пустель…  міраж…
Літак…  що  на  останній  йде  віраж…
Там  невагомість…  не  болить…  не  коле…

А  на  вершинах  гір  –  лише  вітри…
І  знаєш  ти…  там  не  знайти  ожини…
Я  за  собою  не  палю  мости…
Вони  самі  летять  із  висоти
У  ті  долини…  де  цвітуть  жоржини…

Бо  знаю  я…  і  знаєш…  мабуть  ти…
Що  ми  з  тобою  –  різні  дві  вершини…
І  хай  простить  нас  ангел  Темноти
За  той  політ…  де  сплелися  світи…
Де  медом  пахнуть  ягоди  шипшини…

За    безнадійно  зниклі  десь  вітри…
І  ще  очей  твоїх  нестерпну    впертість…
За  неповторний  смак  тієї  миті…
Китайських  рік  нестриману  відвертість…
Рівняння  ті…  де  невідомих  три…
І  розв”язки…    якісь  несамовиті…

За  бездоганно  спалені    мости…
За  мить  оту…  над  прірвою…  у  житі…
Нехай  простить  нас  ангел  Темноти…
Бо  на  вершинах  гір  лише…    сніги…
Вершини  ними  цілий  рік  покриті…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014

Так смійся…Король…

Так  смійся…  Король…  бо  насправді…  тобі  цього  треба…
Бо  зорі  померкнуть…  і  сонця  зречеться  земля…
І  темрява  стане  кумиром  у  синього  неба…
В  ту  мить…  як  Рабиня  полюбить  свого  Короля…
Так  смійся…  Король…  як  насправді…  тобі  цього  треба…
Тобі…  Королю  –    королеви  із  крові  і  плоті…
Я  ж  тебе  заберу…  де  земля  доторкається  неба…
Де  нечутні  слова…  І    лиш  клени  стоять  в    позолоті…

Нещасний  король…  мабуть…  встав  ти  не  з  тої  ноги…
І  жертву  поранену  легко  на  полі    залишиш…
Та  я  проросту…  чарівної  напившись  води…
Й  тебе  заберу  на  замріяні  ті  береги…
Де  нечутні  слова…  і  лиш  травами  вітер  колише…

Але  пам’ятай…  мій  жорстокий  і  ніжний  король…
Бо  сонця…  і  зір…  і  УСЬОГО  -  буває  замало…
І  зіграна  буде  твоя  імператорська  роль…
І  день  той  наступить…  щоб  небо    на  землю  упало…
Тобі…  Королю…  по  зубах  лише  ті  королеви…
Та  очі  відкрию…  і  листя  побачу  зелене…
Що    ті  королі…  що  кохають  насправді…  як  леви…
І  стріли  зламаю…  які  пропустив  ти  крізь  мене…

Спасати  поранених  просто  не  твоя  турбота…
І  рани…  ще  свіжі…  чомусь  так  нестерпно  боліли…
Та  легко  злетить  із  твоїх  куполів  позолота…
В  ту  мить…  як  отрутою  змастиш  загострені  стріли…
Я  в  шафі  твоїй  відшукаю  забуті  скелети…
Зберу    їх  усіх…  І  надійно  в  саду  закопаю…
Із  ніжного  серця  так  легко  зробити  котлети…
Тобі…  Королю…  на  сніданок  до  доброго  чаю…

Рятуйся…  Король…  Вартових  поклади  на  посту…
Хай    стіни  палаців  тебе  стерегтимуть  уміло…
Та  в  новому  тілі  Трояндою  я  проросту…
І  вирву  із  серця  отрутою  змащені  стріли…
Підніму  подол  я  свого  кольорового  плаття…
Ми  ж  так  воювали…  ми  просто  інакше  не  вміли…
І  квітку  чарівну  прекрасного  того  латаття…
В  ті  руки  віддам…  що  тримає  отруєні  стріли…

Так  смійся…  Король…  бо    насправді…  тобі  цього  треба…
А  раптом?..  а  раптом…    я    виживу  в  цьому  бою…
Й  пів  –  царства  за  СНИ…  Ну  а  других  пів  –  царства  за  НЕБО…
Так  щедро  віддаш…  Як  і  личить…  лише  Королю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014

Мій компас чомусь… на Бермуди…

Я  просто    маленький    нестримний  отой  корабель…
Який  називали  крилатим  колись…  але  крила…
Усі  поламались…  шукаючи  нових  земель…
Хоч  є  ще  облізлі…  та  все  ще  червоні  вітрила…
Він  просто    шукає  загублену  ту    паралель…
І    море  читає…  насправді  читає…  мов  книгу…  
Він    може  наосліп  доплисти  до  нових  земель…
А  може  Титаніком  легко    розбитись…  об  Кригу…

І  вже  під  ногами  немає  ніяких  земель…
І  море  штормить…  і  як  мінімум  сорок  днів  злива…
Скажи  мені…  дивний…  надміру  стрімкий  корабель…
Навіщо  здалися  тобі  Непокірні  вітрила?..
Сліпий  корабель…  у  полоні  полярних  снігів…
Куди  ти  прямуєш  –  спитають  розгублено  люди…
І  я  ще  надіюсь…  до  світлих  отих  берегів…
Та  компас  показує  напрям  лише  на  Бермуди…
                                                                                 
Він  ще  на  плаву…  нерозважливий  мій  корабель…
Та  пліснява  лізе  невпинно  в  усі  його  діри…                  
Я  обрії  бачу  насправді  прекрасних  земель…
Та  як  він  пливтиме  отим  Океаном…  без  Віри?..
Спинись…  корабель…  саме  курсу  твоєму  під  стать
На  палубу  лізуть  усі  океанські  потвори…
Він  ще  на  плаву…  хоча  десять  сліпих  негритят
Невтомно  й  неспинно  сповзають  в  усі  його  нори…

Спинись…  корабель…  Бо,  напевно…  судитимуть  люди…
Спинись…  корабель…  що  не  знаєш  ні  стримку…  ні  міри…
Із  компасом…  тим…  що  показує  лиш  …  на  Бермуди…
І  як  це  можливо?.........  пливти  Океаном…    без  Віри?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014

Візьми… у Нагороду…

Прийди…
У  ті  непізнані  сади…
У  ту  незнану  лісову  долину…
Знайди…
Серед  густої  дикої  трави…
Оту  маленьку  крапельку  води…
На  росах  залишаючи  сліди…
Спізнай…
Той  присмак  м”яти…  і  полИну…

Торкнись…
Зірок…  що  ти  шукав  колись…
Зірви…
Ту  гілку    дикої  ожини…
Хай  по  воді  розходяться  круги…
Спустись…
На  марсіанські  ті  глибини…
На  самім  дні  тієї  глибини…
Знайди…
Свої    найкращі  дві  перлини…

Чекай…
Допоки  на  землі  наступить  рай…
А  може…  ні…
Ти  матимеш  нагоду…
Пройдися  водами  невипитих  озер…
Хоч  знаєш  ти…
Що  там  немає  броду…
По  тих  стежках…  що  скриті  від  людей…
Лиш    досконалі  лінії  грудей…
Ті  неймовірні  лінії  грудей…
Ти  забери  собі...  у  Насолоду…

Спитай…
Чи  є  насправді  в  того  неба  край?..
Візьми…
В  передчутті  нестерпної  зими…
Пізнай…
Посеред  пекла  свій…  єдиний  рай…
Бо  серед  всіх  отих  життєвих  згуб…  
Із    тих  озер  не  випити  всю  воду…
І  смак  п’янких…  таких  чутливих  губ…
Так  просто…  забери…  у  Нагороду…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014

Проснися… Країно…

Спинися…  КРАЇНО…  
Відкрий  свої  очі  ЗАКРИТІ…
Бо  скільки  ще  крові  
Нап’ється  прекрасна  ЗЕМЛЯ?..
Якими  сльозами  
Стежки  твої  будуть  ОБМИТІ?..
Допоки  у  небо  безкрає
Відпустиш  свого  журавля…

Проснися…  КРАЇНО…
Тебе  не  здолати  нікому…
Бо  виросла  з  РАБСТВА
Очищена  твоя  земля…
Постав  уже  КРАПКУ…
Де  звикла  ти  ставити  кому…
І  в  небо  безкрає
Свого  відпусти  ЖУРАВЛЯ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014

В світах загублену… Ліліт…

Ти  знав  її…  колись  уже  кохав…
Допоки  цей  незрозумілий  світ
Її  чомусь    у  тебе  відібрав…
Оту…  іще  не  пізнану  Ліліт…
Ти  знав  її…  в  яких  іще  віках…
Які  зірки  на  небесах  горіли…
Який  кружляв  понад  пісками  птах…
Коли  її  по  мутних  водах  Нілу
До  тебе  на  галерах  привезли…
Ту  напрочуд  смагляву  полонянку…
Ти  брав  її…  як  вміє  фараон…
Але  запам’ятав…    лише  як  бранку…

Ти  знав  її…  з  яких  іще  давен…
Та  соковита  лісова  поляна…
І  називав  так  сонячно  –  Хюррем…
Вона  лишалась  просто  Роксолана…
Ти  знав  її…  І  щоб  ти  не  робив…
Твоїх  доріг  написана  ремарка…
Її  колись  як  Лауру  любив…
Коли  ти  був  лише  поет  Петрарка…
Ти  знав  її…  а  значить…  ти  горів…
І  ті  століття  не  минали    марно…
І  Батлером  ти  плив  зо  сто  морів…
Шукаючи  свою  єдину  Скарлет…
Ти  знав  її…  прекрасну…  й  без  прикрас…
З  якої  невідомої    планети…
Вона  прийшла  до  тебе  на  цей  раз
У  вигляді  невинної  Джульєти…
Ти  знав  її…  втрачаючи  не  раз…
Усі  шляхи…  що  світом  тобі  дані…
Ті  очі  ти  побачиш  іще  раз…
Вмираючи    на  Чорному  Майдані…

Ти  знав  її…  і  щоб  ти  не  робив…
Не  розірвати  те  магічне  коло…
Із  тих  світів…  в  яких  ти  полюбив…
Вона  до  тебе  йшла  не  помилково…
Ти  знав  її…  впізнаєш  ще  не  раз…
Із    лабіринтів    давніх  пірамід…
Вона  буде  приходити  до  тебе…
І  ти  впізнаєш  в  ній  свою  Ліліт…
І  ти…  не  довіряючи  нікому…
Лиш    серця  переписуючи    звіт…
Шукатимеш  у  натовпі  людському
Оту…  колись  загублену…  Ліліт…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014

Яким Вогнем…

А  я  ішла…  віддаючи  тепло…
Усім  світам…  напевно…  вже  востаннє…
На  тих  дорогах  чатувало  зло…
Маскуючись  майстерно  під  кохання…
Бажання  оглядатись  не  було…
Хоч  знала  я…  що  не  прощаюсь  з  вами…
Так  вигнанці  …  що  йшли  уже    у  прийми…
Соляними  лишалися  стовпами…

Боялась  я…  що  нас  потоп  накриє…
І  не  поможе    досвід    поколінь…
Ламаючи  на  тих  дорогах  шию…  
Тікав    Пегас…  Із  тисячі  падінь
Йому  сценарій  напишу…  А  може
Він  буде  уже  просто  -    Ефемер…
І    не  буде  ні  Завтра…  ані  Вчора…
А  лиш    банально  –  втомлене    Тепер…

Я  не  вважала  це  останнім  днем…
Дощі  сірчані…  І  пекельне  море…
Яким  неперевершеним  вогнем
Горіла  ти…  Содомо…  і  Гоморро…
Боялась    не  віддати  той  кредит…
Що  необачно  взяла  у  віків…
Мені  він  залишає  на  остаток…
Лише  мільйон  розбитих  черепків…
Бо  не  віддали  ми  ще  світу  дань…
І  прощення  не  пройдені  ще  гори…
І  цей  безмежно  сильний  океан
Нові  зростить  Содоми…  і  Гоморри…

Я  думала…  не  може  бути  гірше…
Не  випити…  не  вичерпати  море…
Яким  вогнем  палатимуть  ті    вірші…
Допоки  ми  –  Содома…  ми  ж  –  Гоморра…
І  знала…  що  не  можна  оглядатись…
Та…  неймовірно…  в  тому  каюсь…  каюсь?..
Насправді  не  могла  я  прикидатись…
В  останній  раз  спонтанно  обертаюсь…
І  тим    чарівним  соляним  стовпом…
Я  назавжди…  із  вами...  залишаюсь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014

Містичний сад…

Я  напишу  собі  новий  сюжет…
Містичний  сад…  де  не  живе  кохання…
Де  вже  падінням  стане  кожен  Злет…
І  кожна  зустріч  там    буде  -  Остання…
У  тім  саду  дощі  ідуть  рясні…
Але  ніколи  не  буває  страху…
Бо  гарно  так  співатиме  пісні
У  мене  на  плечі  та  чорна  Птаха…
Мене  накриють  проливні  дощі…
Та  серце  не  болітиме    Потворне…
Бо  чого  ще  боятися  мені…
Як  стало  рідним  все  сумне  і  Чорне…

І  всього  вдосталь  буде  в  тім  Саду…
У  світі…  де  нема  чого  втрачати…
Я  в  ті  долини  серце  покладу…
У  тім  саду  не  вміють  лиш  кохати…
Цинізмом  ми  покриємся…  мов  джемом…
Байдужості  там  спіють  повні    грона…
І  буде  він  моїм  новим  Едемом…
Лиш  на  любов  –  табу  і  Заборона…

Так  бережно  зриваю  я  ті  грона…
Чому  ж  я  почуваюсь  так  злочинно?..
Чому  ж  тоді  палає…  мов  ікона…
Чому  ж  отак  нестримано…  неспинно…
У  світі…  де  Любов  поза  законом…
Тебе  люблю…  так  чисто…  так  полинно?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014

Лише Експеримент…

То  було  дивно…  Якось  нетипово…
То  був  лише  експеримент…
Лише  мій  біль…  і  чистий  лист  паперу…
Так…  ніби  в  Wordi  новий  документ…
І,  захопившись  тим  експериментом…
Я  чую…  вже  пульсує  біля  скронь…
Таким  прекрасним  чорним  рудиментом…
Лягав  на  мої  лінії  долонь…
Так,  ніби  я  стою  під  сильним  градом…
Коли  у  горах  проливні  дощі…
Таким  невинно  -  чистим  водоспадом…
Стікає  біль  той  по  моїй  щоці…

Я  думала…  його  я  розфарбую
У  всі  можливі  світу  кольори…
А  я  лиш  тільки  контури  тушую…
Бо  кольорів  мені  не  надали…
Я  п’ю  його…  немов  цілющу  воду…
По  венах  пропускаю  я  той  біль…
Яку  п’янку  незвичну  насолоду
Лишає  біль  той  у  душі  моїй…
Нестерпний  біль  прийму  як  обезболення…
Торкнусь  до  нього  кінчиками  вій…
Яке  незнане  досі  задоволення
Тече  по  венах  у  крові  моїй…

Але…  якщо  спочатку  було  Слово…
А    тільки  потім  -    фарби  і  листок…
Чи  можемо  ми  чисто  випадково
На  ньому  наробити  помилок?..
Або…  якщо  спочатку  було  Слово…
А  тільки  потім  –  фарби  і  папір…
Чи  можемо  ми…  знову  ж…  помилково…
Свого  життя  перекроїти  Твір?..

Але  насправді  істина  проста…
Нехай  прийму  його…  як  обезболення…
Нехай  почну  все  з  чистого  листа…
Нехай    незнане  досі    задоволення
Отримаю  від  того  болю  я…
Нехай  назву  я  вишуканим  словом…
Нехай  торкнуся  кінчиками  вій…
Та  чорний  біль  залишиться  лиш  болем…
І  тільки  болем…  у  душі  моїй…
Але  –  якщо  основа  всього  –  Слово…
А  біль  –  незмінно  -  чорний  рудимент…
То…  певно…  можна…  тільки  одним  словом
Призупинити…  цей  експеримент…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014

Такі паралельні світи…

Не  знаючи  навіть,  чи  була  у  тому  потреба…
І  звідки  зчинився  на  хмарах  той  переполох…
Так  Зоряна  ніч  закохалась  у  Місячне  небо…
Не  знаючи  навіть…  що  їм  не  світити  удвох…
А  Місяць  сміявся…  і  тихо  собі  щось  олівчиком…
Виводив  ті  букви,  складаючи  їх  у  слова…
Вона  ж  насміхалась  відверто…  Лиш  зоряні  ліфчики…
Зненацька  на  місячні  плеса  кидала  вона…

А  Місяць    сміявся…  і  все  ще  тим  самим  олівчиком…
Виводив  ті  букви…  складаючи  їх  у  рядки…
Збирав  він  розкидані  нею  ті  зоряні  ліфчики…
Вона  ж  їх  відверто  вкидала  йому  в  чобітки…
І  зорі  з  далеких  галактик  на  хмарах  зависли  так…
А  Місяць  скептично  дивився  безплатний  концерт…
Вона  ж  все  прощала…  Лиш  інколи  тільки  налисники
Із  сіллю  і  з  перцем  крутила  йому  на  десерт…

Як  Зоряна  ніч…  то  і  Місяця  ніби  не  треба…
А  місяць  засвітить  –  то  зорям  у  тінь  відійти…
Сміялася  Ніч…  Реготався  той  Місяць  із  неба…
Такі  паралельні…  й  такі  неповторні  світи…
У  хаосі  тому  попадали  зорі  із  неба…
У  Місячнім  сяйві  розтанула    Зоряна  злість…
Хай  Зоряна  ніч  вам  розкаже  про  Місячне  небо…
А  Місяць  чарівний    про  Ніч  вам  колись  розповість…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014

Ті пружні груди з запахом кориці…

Ті  пружні  груди  з  запахом  кориці…
О…  як  він  їх  несказанно  любив…
Якби  він  тільки  вмів  писати  вірші…
Які  би  вірші  він  їй  присвятив…
І  ще  її  очей  п’янкі  зіниці…
Та  він  не  вмів…  а…  може…  не  хотів…
А,  може  вмів…  та,  певно,  що  не  вірші…
Ті  чорні  очі…  
Як  він  їх  любив…

Солодкі  губи  зі  смаком  суниці...
О…  як  він  їх  несказанно  бажав…
Якби  він  тільки  вмів  пісні  співати…
Яких  пісень  він  їй  би  заспівав…
Летіли  б  ті  пісні  понад  Карпати…
І  світ  би  в  них  втопився  і  пропав…
Та  він  чомусь  не  вмів  пісень  співати…
Та…  може  і  хотів…  але  не  міг…
Колись  в  дитинстві…  як  казала  мати…
На  вухо  наступив  йому  ведмідь…

Отих    очей  непрошені  зіниці…
І  їхня  та  бездонна  глибина…
Ті  лісові  невипиті  криниці…
Якби    він  міг…  то  випив  би  до  дна…
Забутих  гір  солодкі  таємниці…
Якби  ж  він  тільки  плавати  умів…
То  переплив  би  за  оті  суниці
Він  сотні  рік  і  тисячі  морів…

…Ті  пружні  груди  з  запахом  кориці…
О…  як  він  їх  нестримано  хотів…
Її    очей  невипиті  криниці…
Якби  ж  він  вмів…  якби  він  тільки  вмів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014

Світів змістилися консолі…

То  був  зірок  нестримний  переляк…
Світів  перемістилися  консолі…
То  був  насправді  дуже  дивний  знак…
Чи  з  нашої…  а  чи  з  чужої  волі?
Не  знаючи…  куди  нам  далі  йти…
Усі  в  небес  питали  примітивно…
Мереживом  спліталися  світи…
І  статись  мало  щось  занадто  дивне…

А  демони  всміхалися  так  ласо…
І  свій  останній  бал  гуляли  тролі…
І  був  ще  хліб…  І  було  навіть  м'ясо…
Та  вперше    на  столі  не  було  солі…
І  не  було  насправді  де  напитись
Води…  бо  згіркло  чисте  джерело…
І  зникнути…  і  знову  відродитись
У  інших  вимірах…  як  сказано  було…

І  знали  всі…  що  мусило  це  статись…
Лиш  не  тепер…  не  з  нами…  лиш…  Але…
Світи  складались  вдвоє…  втроє…  в  двадцять…
І  сперечатись  сенсу  не  було…
Свій  бал  гуляло  непідкупне  Зло…
Всі  мали  хліб…  але  шукали  солі…
Бо  випите  вже  було  Джерело…
Бо  вже  світів  змістилися  Консолі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014

Я ішла…а мене чекали…

 …Я  ішла,  а  мене  чекали  
Сто  вершин…  сто  падінь  …  сто  злетів…
Сто  доріг…  сто  стежок…  сто  вокзалів…
Новий  принц  на  новім  драндулеті…
Як  прийду  я  з  доріг  додому…
То  з  розпуки  замішу  тісто…
Повтикаю,  як  ту  аксіому,
Я  в  те  тісто  порване  намисто…
Я  з  розпуки  замішу  тісто…
А  з  жалю  нароблю  котлетів…
А  потім  розіб’ю  на  друзки
Сто  вершин…  сто  падінь…  і  сто  злетів…
Сто  доріг…  сто  стежок…  сто  вокзалів…
Сто  принців…  і  сто  драндулетів…

…як  ішла  я  від  тебе…  Знаєш…
То  з  розпуки  місила…  Дзуськи….
Ти  мене  десь  отам  проклинаєш…
Я  ж  отут…  увесь  світ  -  на  друзки!…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014

І струн не хватить…

Я  думала…  усе  мені  під  силу…
Трава  по  пояс…  море  –  по  плечу…
Я  думала…  що  я  буду  щаслива…
Зірок  дістанусь…
В  небо  полечу…

Я  думала…  якби  мені  гітару…
А  до  гітари  –  хоч  би  три  струни…
Розмалювала  б  я  ті  чорні  хмари
В  усі  найкращі  світу  кольори…

Я  думала…  якби  мені  напитись
Із  чистого  отого  джерела…
Та  відродитись…  може…  охреститись…
Та  чорної  одежі  не  зняла…
Навіть  тоді…  коли  прийшла  напитись...
Моїми  були  -  чорні  два  крила…

Не  розмалюєм  ми  усі  світи…
І  не  полетимо  під  самі  хмари…
Ще  для  сопілки
Не  зрубали  гілку…
І  струн  не  хватить…
В  Семиструнної    Гітари…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014

Летіла Душа…не спитавши…

Летіла  душа…  Не  спитавши  ні  в  тата…  ні  в  мами…
Летіла  душа    догори…  понад  Києвом  вверх…
Летіла  душа…  від  людей…  до  Небесної  брами…
І  що  нам  на  світі  без  неї  робити  тепер?..

Летіла  душа…  не  спитавши  ні  вітру…  ні  друзів…
Летіла  душа  над  Майданом  по  лінії  ввись…
Залишивши    мрії  свої…  і  ще  квіти  у  лузі…
І  те…  що  надією  було  для  неї  колись…

Летіла  душа…  не  спитавши  у  свого  кохання…
Летіла  душа  в    небеса…  які  вище  від  хмар…
Спинися…  душа…  подивися  на  світ  цей  востаннє…
Бо  скажуть  про  тебе…  що  ти  була  тільки  –  бунтар…

Бо  скажуть  про  тебе…  що  жертви  тієї  –  не  треба…
Летіла  душа…  не  спитавши  у  своїх  батьків…
Ні  в  свого  кохання…  ні  навіть  у  чистого  неба…
Залишивши  нам  гіркоту  непрожитих  років…

Спинися…  душа…  ти  нам  звідти  уже  не  напишеш…
Бо  випита  дощенту    ранків  холодна    роса…
Бунтарна    душа…  а  що  ж  нам    ти  на  світі  залишиш?..
-А  вам  -  цілий  світ…  і  відкриті…  оці  Небеса…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014

Я нап'юсь тебе … дощ…

Розверзлись  небеса…  покотились  громи…
І  здавалося…  небо  на  землю  оту  упаде…
Я  люблю  тебе  дощ…  після  довгої  злої  зими…
Я  люблю  тебе,  дощ…  як  ніколи…  ніхто…  і  ніде…

Я  нап’юся  дощем…  десь  мій  біль...  і  жалі  відлетіли…
І  здавалось…  земля  із-під  ніг  назавжди  відійде…
І  не  було  спасіння  мені  ані  вправо…  ні  вліво…
Я  нап’юсь  тебе  дощ…  як  ніколи…  ніхто…  і  ніде…

Та  стояли  ліси…  непідкупні  в  своїх  постулатах…
І…  здавалося…  небо  на  голови  нам  упаде…
Так  кохати  дощі  вміють  тільки  смереки  в  Карпатах…
Але  більше  –  ніхто…  і  ніколи…  й  нізащо…  й  ніде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014

Розбиті серця черепки…

Розбиті  свого  серця  черепки…
Я  позбираю  їх  усі  докупи…
А  поміж  них  я  покладу  квітки…
Що  вкрили  всі  дороги  і  стежки…
І  закричу…  Заплачу  від  розпуки…

Розбиті  свого  серця  черепки…
Я  по  усіх  дорогах  позбираю…
Мелодію  заграю  в  дві  руки…                                                                                              
Як  пазли…    в  рамку…  я  їх  поскладаю…
Ще  сліз  отих  –  не  випито  ріки…
А  я  збираю  у  лиху  годину…                                                                                
Ще  серця  не  зібрала  черепки…
А  я  малюю  вже  нову  картину…

Усіх  сердець  розбиті  черепки
Не  склеїти  …  Але  збирати  мушу…
Мелодію  заграю  в  дві  руки…
Щоби    зігріти  зледенілу    душу…
Ви  зупиніть  мене…  Якщо  колись
Зіб”юсь…  Засну…  Забуду  …Чи  порушу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014

Собі я… намалюю… Два Крила…

Я  просто  вчилась  малювати…
Як  сіль  до  хліба…  вітер  за  вікном…
Коли  лягало    місто  спати…
Ескіз  писала  золотим  пером…
І  була  та  картина  незвичайна…
Як  сплав  моїх  бажань  і  помилок…
Десь  на  плиті  горів  забутий  чайник…
Я  ж  відлітала  в  небо…  до  зірок…

Але  зірок  не  вміла  я  читати…
Лише  торкалась  пензлем  полотна…
За  те…  що  я  навчилась  малювати…
Тобі  я  подарую  два  крила…
А  ти  літай…  І  падай  з  висоти…
І  знову  піднімайся…  Тільки  знай…
Сади  не  будуть  сто  разів  цвісти…
І  падати  з  тієї  висоти…  призначено…
Та  все  -  одно…  Літай…

Бо  не  піднявшись  аж  під  самі    хмари…
Ти    не  пізнаєш  смаку    від  падінь…
І  королем  ніколи  ти  не  станеш
Отих  незрозумілих  володінь…
Я  намалюю  світ…  А  ти  піймаєш…
Я  розмалюю…  просто…  Як  тиран…
Ти  задоволення  безмежне  получаєш
Від  тих  здобутих  при  падіннях  ран…
І  вже  з  небес  спадаєш  дельтапланом…
Не  розбереш…  що  в  твоїй    голові…
Таким  незвично  бурним  океаном
Тече  отрута  медом  у  крові…

А  я  не  полечу…  бо  свої  крила…
Необережно  так…  не  вберегла…
І  то  вже  навіть  зовсім  і  не  крила…
А  зламані  нещасні  –  два  крила…
Тому  й  не  полечу  під  самі  хмари…
І  не  відчую  смаку  від  падінь…
Царівною…  я  теж…  мабуть…  не  стану…
Отих  усіх  незнаних  володінь…
І  медом  не  тектиме  в  моїх  жилах
Ота  отрута…  від  здобутих  ран…
І  не  зламає  крил…  Бо  їх  –  Немає…
Мені  ніколи  світ  отой  -  тиран…

І  я  тепер  сама  собі  –  начальником…
Сиджу  отак…  далека  від  зірок…
І  догоряю  я  забутим  чайником…
У  павутинні  своїх  помилок…
І  догоряю  я  отак    красиво…
Торкнуся  раптом  пензлем  полотна…
І  просто…  Несподівано…  І  щиро…
Собі  я…    намалюю…  Два  Крила…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014

За те…що Іншою була…

Її  називали  чаклунка…  Вона  ж    –  чарівниця…
Правителька  гір...і  дрімучих  прадавніх  лісів…
Подекуди  злісно  кричали  “Ота  дика  птиця”…
Усі…  Що  боялись  смертельно…
І  ті…  Хто  торкнутись  не  смів…
Не  була  підвладна  ні  вітру…  ні  зорям…  ні  долі…
Надміру  чарівна  у  дикій  своїй  простоті…
Не  знала  кайданів…  Лиш  поклик  постійний  до  волі
Тримав  її  тіло  і  душу  у  дивній  отій  чистоті…

Лиш  кликала  вітер…  Аби  розчесав  її  коси…
І  подихом  чистим  з  п’янких  і  далеких  полів…
І…  ніжним  коханцем  вплітаючись  в  дивне  волосся…
Свою  таємницю  той  вітер  якось  розповів…
І  силою  стала  для  неї  ота  таємниця…
Хоча  і  не  знала…  Навіщо  була  їй  дана…
Хвороби  руками  зціляла…  неначе  жар-птиця,
Читала  природи  нечутні  думки  і  слова…

Боялись  її…  А  ще  більше,  мабуть…  не  любили…
За  силу  оту…  І,напевно…  ще    за  красоту…
І  злобу  всесильну  у  чорній  душі  затаїли
На  зоряне  небо…  на  місяць…  озер  чистоту…
І  ненависть  їхня    рікою  на  неї  лилася…
Як  темрява  світла    ніколи  не  зможе  простити…
Тому…  що    вона  їм  ІНАКШОЮ  просто    здалася…
Тому…  що  розбила  дощенту  всі  СТЕРЕОТИПИ…

Як  темрява  –  світло…  Як  чорне  ненавидить  біле…
Так  простір  заповнює  завжди  ота  пустота…
Так  барв  кольорових  страхається  зморене…  Сіре…
Так  морок  невтомно  питає  ціну  у  життя…
Так  страх  безнадії…  у  віри  постійно  питає…
Краплиною    чистою  в  трави  полилася    кров…
І  що  її  вбило…  Понині  ті  гори  не  знають…
Чи  Ненависть  вічна?...  Чи,  може…  Безмежна  Любов?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014

Ретельно плету перевесла…

А  ми  –  серед  хвиль…  І  реально  поламані  весла…
Я  ревно  молюсь…  аби  цей  не  закінчився  штиль…
А  з  тим…  паралельно…  ретельно  плету  перевесла
Кохання  свого…  що  врятує  мене  серед  хвиль…

Навколо  вода…  І  реально…  ще  крига  не  скресла…
А  ми  у  полоні  занадто  червоних    снігів…
Мені  паралельно…  чи  світлі  оті  перевесла
Дістануть  твоїх…  невідомих  мені  берегів…

Померла  зневіра…  та  віра  іще  не  воскресла…
Сьогодні    –  ти  раб…  А  назавтра  -  вже  будеш    бунтар…
І  я  так  ретельно  шматую  оті  перевесла…
На  сотні  частинок  розкидавши  їх  серед  хмар…

Топились  човни…  І  реально  ламалися  весла…
Тримали  в  полоні  заклято  червоні  сніги…
Кохання  мого  нереально    –  п’янкі  перевесла
Отак  безнадійно  шукали  свої  береги…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014

І знову все… Так ніби вже по колу…

І  знову  все…  як  вже  було  колись...
І  знову  я  в  останній  раз  закрию
старенькі  двері…  Колесо  життя
мене  штовхає…  стукає  у  шию…
І  знаю  я,  що  треба  уже  йти…
Про  це  вже  трави  шепотіли  в  сквері.
Про  це  мені  писало  вже  життя
чорним  пером  на  білому  папері…
Про  це  мені  кричали  всі  світи…
А  я  стою    і  все  дивлюсь  на  двері…

Мене  вже  зупиняли  всі  світи…
І  сніжно  -  білі  дарували  шати…
Я  ж  у  закриті  двері…  як  душа…
Якій  уже  нема  чого  втрачати…

І  знову  все…  Як  вже  було  колись...
Мені  вже  трави  шепотіли  в  сквері…
 "Не  розмалюєш  ти  усі  світи...
І  не  ввійдеш  в  усі  закриті  двері…"

Шептались  всі…  І  було  добре  чути…
Слова  не  досягали  моїх  вух…
Та  я  спиною    те  могла  відчути…

Візьму  і  розмалюю  всі  світи…
Зруйную  геть  усі  стереотипи…
Щоб  ми  змогли  у  ті  світи  ввійти…
Розмалювати  їх…  або  простити…

І  знову  все…і  сірим  олівцем…
Не  вірите?...  По  сірому  папері…
Стою…  І  мокну  вперто  під  дощем…
І  стукаю  в  усі  закриті  двері…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014

Моя чарівна Єті…

Як  тільки  вечір  росами  в  саду…
Яка  вона  солодка…  ця    година…
Я  маски  на  полиці  покладу…
В  мені  печерна  оживе  людина…

Яке  блаженство  –  в  цих  старих  ”носках”…
І  на  диван  із  капцями  залізти…
Я  буду  пити  каву  із  горня…
А    разом  з  нею  –  хліб  із  смальцем  їсти…

Як  тільки  сонце  сяде  за  поріг…
І  вечір  вмочить  ноги  у  росі…
Тоді  я  залізаю  в  свій  барліг…
І  повстаю  у  всій  своїй  красі…

Я  буду  пити  каву  із  стаканів…
Якщо  не  вийде  в  інтернет  залізти…
І  начитаюсь    я  брудних  романів…
І  яблука  немиті  буду  їсти…

Та  тільки  ранок  сонцем  засія…
І  з’явиться  мій  принц  на  драндулеті…
О,  вибачте…    Я  –  Леді…    Дама  я…
Пробач  мене…    Моя  чарівна  Єті…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014

Дорога… до центру землі…

То  був  лише  сон…
І  ніщо  не  пекло…  І  не  терпло…
Лиш  очі  горіли  
Пекельним  вогнем    вдалині…
То  була  глибока  дорога
Насправді  до  пекла…
А  …  може…  дорога  
До  самого  центру  землі…

То  був  лише  сон…
І  тому  не  боліло…  не  терпло…
Лише  доторкнусь  
До  твоїх  прохолодних  долонь…
Чому  ж  тоді  в  грудях
Так  дико  калатає  серце?...
Чому  ж  тоді  кров  так  пульсує
По  венах  отих  біля  скронь?...

То  був  лише  сон…
А  у  сні  –  не  болить…  І  не  терпне…
Проснусь…  І  побачу  зірки
За  вікном  надворі…
І  вітром  розвіє…  дорогу…
До  самого  пекла…
Пісками  завіє…  дорогу…
До  самого…  центру…  землі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014

Колеса Життя… пробивали Асфальт…

Співали  птахи…
Пробивались  до  мене  у  вікна…
І  кава  без  цукру  –
Усе  ще  на  моїм  столі…
Всесильна  Весна…
Відбираючи  промінь  у  Світла…
Колеса  Життя  
Повертала  на  круги  свої…

Колеса  Життя…
Неймовірно  прекрасної  сили…
Мене  відірвуть  
Від  землі…  І  тим  більше…  від  шпальт…
Невичерпно  вперто…
Сміливо…  І  просто  красиво…
Найтонші  Квітки
Пробивали    найгрубший  Асфальт…

Я  в  цьому  Потоці
Життя  неймовірно  мізерна…
І  кава  без  цукру  –
Усе  ще  на  моїм  столі…
Весни  чарівної
Несказанно  сонячні  Зерна…
Дають  зрозуміти…
Що  час    прокидатись    мені…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014

Нескошеним барвінком…

Лише  не  йди…  Нескошеним  барвінком…
Бо  знають  всі…  барвінок  той…  не  скосиш…
Життя  мого  заплутаних  сторінок
Ти  доторкнутись  навіть  не  попросиш…

Лише  не  йди…  стелитимусь  вербою…
Бо  що  життя?...  не  зачерпнуть  у  ложці…
У  цьому  нереальному  двобої…
Ніколи  не  буває  переможців…

Лише  не  йди…  закутавшись  в  пальто…
Ти  зупинись  хоча  би  на  хвилинку…
Бо  знаєш…  що  не  виживе  ніхто
У  нашому  з  тобою  поєдинку…

Лише  не  йди…  нескошеним  барвінком…
Встелюсь  під  ноги  синіми  квітками…
Життя  твого  надірвані  сторінки
Нервовими  гортаю  я  руками…

Лише  не  йди…  спіткнися  об  поріг…
Ще  краще  –  головою  об  відкоси…
Бо  знаю…  із  далеких  тих  доріг
Вже  не  відпустять  невідомі  роси…

Твого  життя  пропалені  сторінки
Перегорну  в  зворотньому  порядку…
Твоїх  слідів  на  них  –  усі  відтінки…
Я  ж  заберу  лише  тепло  на  згадку…

Життя  мого  несписані    сторінки…
Я  відпускаю  у  вечірні  роси…  
Назву  їх  просто  скошеним  барвінком…
Якщо  навіть  ніколи  їх  не  скосиш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014

Я малювала…ту Печаль…

Не  було  сліз…  не  було  жаль…
А  я  шукала  ту  печаль…
Вінок  сплітала  із  жоржин…
На  небі  чистому  з  хмарин
Я  малювала  ту  печаль…

Світами  чистими  Грааль
Мені  ту  чашу  підносив…
І  вже  коли  не  було  сил
Тоді  я  пила  ту  Печаль…
Як  запашний  солодкий  чай…
Розбивши  світ  на  сто  частин…
Знайшовши  тисячі  причин…
Додому  я…  як  блудний  син…

Світами  йшла…  Десь  у  пісках
Нещасний…  мов  самотній  птах…
Лежав  розбитий  мій  Літак…
Кричав…  благав  мене  літак…
Не  покидати…  а  отак…
Останній  дати  йому  шанс  
Злетіти  знову  до  небес…
Я  ж  знала…  не  бува  чудес…

Мене  чекали  віражі…
Сади…  оази…  вітражі…
Новий  співаючи  романс…
І  не  спитавши  у  небес…
Шукала  вперто  Міражі…
Пісками  йшла  собі  отак…
І  пила  відрами…  печаль…
Кричав…  Благав  мене  літак…
Але…  чомусь…  не  було  жаль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014

Допоки Смичок… пам'ятає Скрипку…

Вони  прийшли…  І  поламали  скрипку…
Розкидали  навколо    по  снігах…
Мелодія  забулася  так  швидко…
Лише  німим  акордом  дикий  птах
Літав  над  нею…  А  німий  той  смичок
Отак    собі  дивився  в  небеса…
І  від  його  шалених  отих  звичок
Нічого  не  зосталось…  Лиш  краса…
В  його  уяві  малювала  СКРИПКУ…
Яку  він  так  невимушено  брав…
І  так  шалено…тонко  так…  і  швидко…
ЇЇ  найтонших  струн  він  діставав…
Як  тонко  грала  скрипка  та  чарівна…
В  його  міцних…  напружених    руках…
І  вільна…  ніби  місячна  царівна…
Просила  їй  зіграти  на  зірках…
Мелодія  ота  на  вищім  рівні
Зливалася  із  подихом  весни…
І  проспівати  вже  забули  півні…
В  шеренгу  поставали  бур”яни…
Там  десь  над  плесом  заніміли  липки…
І  місяць  покотився  аж  за  став…
Коли  той  смичок  в  молодої  скрипки…
Свою  найвищу  НОТУ  діставав…

Вони  прийшли…  І  поламали  скрипку…
Розкидали…  так  просто…  по  снігах…
Нехай…  беріть    усе…  усе  до  нитки…
І  хай…    німим  акордом  хижий  ПТАХ…
Допоки  Смичок…  пам’ятає  Скрипку…
То  не  замовкне  МУЗИКА  в  Віках…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014

Лиш Вітер Ночі…

Немає  зір…  Немає  сил…
Лиш  Вітер  НОЧІ  приносив…
І  розбивав  мій  тихий  штиль…
О  береги…    давно  забутих  ран…
Там…  де  немає  Сподівань…
Він  підносив  на  гребні  хвиль…
До  самих  хмар…
У  синю  синь…
Лиш  невідомий  ОКЕАН…
Моїх  Бажань…

Ти  не  шукав…  І  не  просив…
І    навіть  шрамів  не  носив…
Від  тих  старих…  давно  забутих  РАН…
Мене  ж  манила  ГЛИБИНА…
І  Вітер  НОЧІ  відносив…
У  чорну  даль…  І  в  синю  синь…
Той  Океан….
Який…
Немає  ДНА…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014

Я повертаю ВИМІРИ сповна…

Небесний  спів…  відкрилося  мені…
Манили  голосами  душ  із  двадцять…
Немає  дна…  і  я  уже  в  трубі…
Уже  в  трубі…
Мені  –  лиш  дев’ятнадцять…
Нема  ПОЧАТКУ…  Власне…  як  КІНЦЯ…
І  швидкість  світла…
З  нею  я  летіла…
І  я  була  без  тіла  вже  ДУША…
А  чи  душа…  Яка  немає  тіла…
Мене  несло…  В  похилій  площині…
І  я  застрягла  в  паралельнім  світі…
Я  знала…  на  Землі  минають  дні
За  мить  оту…  А…може,  і  століття…
Мене  несло…  У  вирій  чистоти…
І  швидкість  світла  була  непомітна…
Бо  світло  те  –  було  уже  в  мені…
І  я  сама…  була  –  одне  лиш  світло…
І  вимір  інший  в  тої  ВИСОТИ…
Немає  болю…  Не  буває  темно…
Ніколи  там  не  спалюють  мости…
Бо  їх  –  НЕМА…  Нема  мостів  на  Землю…

Мене  несло…  Невидима  ріка….
Мені  відкрила  інші  магістралі…
І  чітко  бачу…  Як  чиясь  РУКА…
Розкручує  ту  Землю  по  спіралі…
Мене  тримали  виміри  чужі…
На  себе  їх  одежі  приміряла…
Чи    будуть  до  лиця  вони    мені?...
Подумала…  але  не  запитала…
Бо  страх…  Була  найбільша  моя    суть…
У  мить  оту…  І  навіть    -  не  померти…
Так  просто…  І  так  легко…  Бо  там  –ЖДУТЬ…
Там  незворотньо      виміри  ведуть…                                                                                    
Але…    свічу    –  так  швидко  перетерти…
Із  рук  твоїх…  Не  взяти  ту  свічу…
А  із  своїх…  У  твої  не  віддати…
Я  в  паралельних  вимірах  лечу…
І  вже  вивчаю  інші  постулати…
І  страх…  Ота  найвища  моя  суть…
Не  жити…  Не  напитись…  Не  пізнати…


Немає  ВЕРХУ…    Як  немає  ДНА…
Я  бачила  вже  інші  паралелі…
І  раптом…    Ваші  голоси…  Стіна…
Нестерпно-біла…  І  кусочок  стелі…
І  смерть…    як  нагорода  за  життя…
Чи  –  навпаки…  Я  того  ще  не  знаю…
Я  повертаю  виміри  сповна…
Усім  світам…  
І  навіть  в  тім  не  каюсь…
Мене  несе  вже  інша  глибина…
Нестерпний  біль…
Я…  Значить…  ПОВЕРТАЮСЬ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2014

Життя…Нескошені Покоси…

Давно  за  північ…  Спалено  мости…
Лише  вогнем  горять  таємні  знаки…
Там  під  нічними  хмарами  чорти
Літають  десь…  І  навіть  вурдалаки
Закопошились  у  своїх  лісах…
Усім  вже  треба  братись  за  роботу…
По  місячній  стежині  чарівна
Карпатська  відьма  вийшла  на  охоту…

То  ж  бережись…  сумнівними  стежками
Ти  не  ходи…  В  цілунки  ті  не  вір…
Там…  де  не  сходить    сонце  над  полями…
З  таким  шаленством  …  лиш  кохає  звір…
Впадеш  у  трави…  І  нап’єшся    трунку…
В  гріховну  землю  росами  спадеш…
І  тим  прощально…    першим  поцілунком…
Її    у  всього  світу  украдеш…

Ти  питимеш  цілунки  ті  хмільні…
Із  уст  її  шаленими  губами…
І  втопишся  ти  в  них…  як  у  вині…
Бо  відьми  ті…  невинно…  чарівні…
Так  добре  знають…  що  робити  з  вами…

Ти  ще  не  звідав…  із    життєвих  практик…
Яким  вогнем  горить  її  коса…
Бо  із  далеких…  чарівних  галактик…
До  тебе  лиш  на  мить  вона  прийшла…

Але  раптово    у  ранкову  просинь
Ввірветься  той  нежданий    півнів  спів…
І  промінь  СВІТЛА…  на  її  волосся…
Чому  не  зупинив?...  не  захистив?...
Забутий…  і  загублений  у  росах
Твій  Ангел  тої  ночі  посивів…
І  перший  промінь  впав  на  чорні  коси…
Прощальним  поцілунком  освятив…

І  розлетиться    на  мільйон    Матерій…
У  твоїх  сильних  і  твердих  руках…
І  розіллється  сотнями  …  Містерій…
На  атоми  розбившись  у  віках…

Ранкове  сонце  вип’є  оті  роси…
Розвіє    чари  ночі  в  ПУХ…  і  в  ПРАХ…
Твого  Життя  Нескошені  Покоси…
Одним  крилом  торкнувся  Хижий  Птах…
А  ти  ідеш  по  тому  полю…  босий…
Із  смаком  поцілунку  на  ГУБАХ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014

Але… рядки лягали так ГОТИЧНО…

А  я  шукала  лінії  ДОТИЧНІ
До  тих  сердець….  Фальшивила  струна….
Чомусь    рядки  лягали  так  ГОТИЧНО…
Як  золотом  карбована  труна…

Я  розривала  лінії  долонь…
Щоб  вберегтися  від  прадавніх  чар…
Та  сивина  торкнулась  моїх  скронь…
Не  запитавши  дозволу  у    хмар…

А  я  шукала  сонця  серед  ночі…
Води    в  пустелі…  Квітів  у  снігах…
І    вірші  стали  вже…  немов  …  пророчі…
А  на  душі  -  кружляє  чорний  птах…

Я  думала…  не  все  ще  так  трагічно…
Лише  один  ковток  твоїх  пісень…
І    буде  день  цей    не  таким  готичним…
А    буде  просто…  світлий…  білий  день…

А  я  шукала  чистої  криниці…
Щоб  з  неї  лиш  напитися  води…
Але  твоїх  очей    хмільні  зіниці…
Три  кола  пекла  кликали  пройти…

Я  так  шукала  світла  ХАОТИЧНО…
У  сяйві  зір…  У  мареві  заграв…
Але…  Рядки  лягали  так…  ГОТИЧНО…
Мій  Білий  Ангел  майже  Чорним  став…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014

А я іду…Чалапаю собі…

А  я  гребу…  По  шию  –  у  воді…
Промокли  капці…  
І  вже  навіть  стєльки…
А  я  іду…  Чалапаю  собі…
На  сарафанчику  –
Порвалися  бретельки…

Із  потойбіччя  шлють  нам
Телеграми…
Уже…  сказали…  можна  
Зняти  каски…
Ми  –  в  епіцентрі  дорогої
Драми…
А  там  …  дивись…  з  очей  
Спадуть    пов”язки…

А  ми  іще  не  вибрали  
Позицію…
А  вже  стомились  ноги  –
В  боротьбі…
Одну  лиш  обираю  опозицію  –
Кому  іще?...
Лише  САМІЙ  СОБІ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014

Лише візьми мою СВІЧУ…

Багато  я  не  попрошу…
Лише  візьми  одну  СВІЧУ…
із  рук  моїх…  бо  випита  душа
до  дна…
І  глибина  моїх  криниць  --
то  віддзеркалення  зіниць…
Твоїх  очей…
Їх  чистота…  І  глибина…

Багато  я  не  попрошу…
Лише  віддай  одну  СВІЧУ
із  рук  твоїх…  Із  пустоти
в  горАх…
Бо  знаю  я…  І  знаєш  ти,
яким  вогнем  горять  мости.
І  біла  птаха  з  висоти
розіб’ється  у  ПРАХ…

Багато  я  не  попрошу…
Лиш  запалити  ту  СВІЧУ…
І  випити  тепло  її  до  ДНА.
Бо  знаєш  ти,  і  знаю  я...
Серед  усіх  отих  світів
і  вчасно  спалених  мостів…
Твоїх  криниць  …
То  є  найглибша  ГЛИБИНА…

Багато  я  не  попрошу…
Лише  задуй  оту  СВІЧУ,
як  прийде  час…
Холодними  губами…
Бо  знаю  я…  І  знаєш  ти
(отих  світів  дочки  й  сини),
як  впаде  листя  восени…
Що  роблять  ті  світи
Із    НАМИ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2014

Шукайте ЖІНКУ…

Шукайте  жінку…  В  чім  її  ВИНА?...
Вина…  як  Ви  сказали…
То  у  всьому…
У  тім…  що  була  зроблена  з  ребра…
Її  вина  в  великому…  й  малому…

Шукайте  жінку…  В  чім  її  вина?…
У  тім…  що  Ви  згубили  неба  краю…
І  яблуко  те  їсти  не    збирались  …
І  Вас  задарма  вигнали  із  раю…

Шукайте  жінку…  В  чім  її  вина?...
У  тім…  що  опиратись  Вам  не  сила?
Що    навіть  не    збиралися  Ви  йти…
Та  чарами  вона  приворожила…

Знайдіть  її…  Схопіть  її…  вдушіть…
Не  слухайте…  як  буде  там  пищати…
Із  поверху  десятого  спустіть…
Спустіть  її…  пихату  і  патлату…

Спаліть  її  …    чи  на  кінець    втопіть…
Щоб  більше  не  приносила  Вам  горе…
Або  ще  краще…  просто  завезіть
На  дикий  острів…  аж  за  Чорне  море…

Шукайте  жінку…  В  чім  її  ВИНА?...
Її  вина  –  життя  велика  драма…
Мабуть  …  у  тім…  що  розуму  свого…
Як  знають  всі…
Не  було  у  Адама…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014

Червоні вітрила…

Ти  був  Океаном  -  величним,  сміливим  і  гордим.
Правителем  світу,  пристанком  усіх  кораблів.
Комусь  потопельником,  духом…  чи  чортом  підводним.
Шаленим  коханцем  і  мрією  Чорних  морів.
І  я  так  просила  –  молила  у  Чорного  моря:
"У  чорні  глибини  свої  ти  мене  відпусти…
Щоб  легко  напнути  на  серце  червоні  вітрила.
У  чорній  безодні  назавжди  прихисток  знайти…
Віддай  мені,  Море,  його,  адже  ти  вже  напилось
кохання  того,  і,  напевне,  наситилось  чар…
По  самії    вінця  твої    уже  ним  перелилось…
І  мабуть,  гірчить  уже  трішки  солодкий  нектар.
Я  ж  буду  кохати  його  до  нестями,  шалено…
Щоб  так  від  безумства  того  океан  одурів,
забув  і  про  німфи  свої…  і  чарівні  сирени…
Докупи  зібрати  не  зміг  чотирьох  берегів…"
А  я  так  просила…  у  Моря…  у  вітру…  у  долі…
Віддай  же  мені…  хоч  на  мить  ти  його  відпусти…
Сміялося  Море…  і  сльози  втирало  солоні:
“Саме  не  візьму…  І  тобі  не  віддам…  Не  проси.”
Сховаю  від  світу  всього  я  поламані  крила…
Бо  нам  ще  дістатись  шалених  отих  берегів…
Бо  просто  напнувши  на  серце  червоні  вітрила,
нам  ще  не  збагнути  усіх  незбагненних    світів.
Сміялося    море  -“Хто  смутку  не  знає  і  горя,
ніколи  не  зможе  дістатись  найвищих  вершин…
Бо  той  океан…  Він  не  слухає  Чорного  моря…
І  сам  вибирає  коханих  із  чорних  глибин…”

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2014

ZERO

Я  розмалюю  вам  свій  чорний  БІЛЬ…
Що  навкруги  –  на  сотні  кілометрів…
Що  вербами  проріс  в  душі  моїй,
На  душу  впав    вагою    кубометрів
Води…  не  випити,  не  з”їсти,  ані  вкрасти…
Розбилось  серце…  сотні  черепків...
З  них  можна  хмарочоси  вже  покласти,
Китайські  стіни  виплести  з  кусків…
Його  я  розмалюю  тільки  в  чорні…  
Ще,  може…  білі,  сірі  кольори…
Він,  ніби  місяць…  що,  коли  уповні…
Він,  ніби  монстр…  із  чорної  діри…
Покрив  усе…  і  став,ніби,  у  нормі…
Весняні  квіти  замели  сніги…
І  плаче  місяць,  той,  що  вже  уповні…
І  виє  монстр  із  чорної  діри…

Земля  затужить…  і  погасне  сонце…
І  …  дань  віддаючи  журбі…
Я  душу  віддам  сину…  
Серце  –  доньці…
Усе…  ніби    нічого  й  не  було…
Тобі?...  
Лиш  тіло…  Вільне…  
В  чистій  оболонці…
Таке  собі…    Без  палочки    ZERO…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014

Тільки ВІН - поет…

Приходять  вірші  на  світанку…
Як  місто  спить…
Лиш  подих  вітру…  І  на  ганку
Вже  ВІН  сидить…

Складає  крила  свої  білі…
У  темноті…
У  сни  мої  вплітає  вміло
Свої  пісні…

Ще  не  пізнавши  того  броду,
І  змісту  слів…
Я  їх  прийму,  як  нагороду
За  біль  віків…

Я  просто  п”ю,  як  чисту  воду,
Оту  красу…
А  втім,  беру,  як  нагороду
За  чистоту…

І  зникне  ВІН…  У  ту  годину,
Як  тільки  день…
Я  ж  подарую  вам  долину
З  ЙОГО  пісень…

Ще  в  темряві…    Новий  сюжет…
Від  мого  Ангела  вам  –  звістка…
Тому…  що  тільки  ВІН    –  ПОЕТ…
А  я?…      лише  …
Стено…..графістка…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014

Тільки - вітер свище…

А  у  пустих  кімнатах  вітер  свище.
Жильці  переселились  у  гроби.
Призначу  зустріч  вам  на  кладовищі,
та  знаю...  не  прийдете  ви  туди…

І  не  спитавши  дозволу  у  долі,
на  Чорному  майдані  –  Білий  вальс…
Призначу  зустріч  вам  на  міннім  полі,
Та  знаю…  не  зустріну  я  там  вас…

А  я  б  пройшлась  по  тому  полю  з  вами.
І  навіть,    без  ніяких  прапорів…
Та  тільки  вітер  плутає  думками,
і  муз  мій  –  десь  у  вирій  полетів…

Щоб  ви  відчули  присмак  того  болю.
Жах  мороку…  і  відчай  каяття…
Пройшлась  би  з  вами  я  по  тому  полю,
щоб  ви  спитали  ціну  у  життя…

Але,  пройдусь  сама…  по  кладовищі…
Хоч  босими  ногами…  по  стерні…
Така  пустеля…  тільки    вітер  свище…
І  свище  вітер  у  душі  мені…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2014

Шляхів для відступу - НЕМА…

Жила  собі…  нікого  не  чіпала……    сама…
Лиш  голоси  до  мене  долітали….    сердець…
Бродила  непрохідними  лісами…      мана…
Серця  мене  манили  голосами….    кінець…

З  цікавості…  а,  може,  від  бажання…  світів
Нових  пізнань…  ступила  обережно...  не  смій!-
Кричали  в  спину  лісові  стежини….        біда…
Не  смій  ступати  на  нові  стежини…..    ти  –  лісова…

Ступила…  спершу  обережно…………..  аврал…
Громи  гриміли…  розкололось  небо…    портал…
Мій  ангел  шепотів    “  не  треба”……...    а  я…
Я  мавка,  що  спустилася  із  гір……….    одна…
Але…  портал  раптово  зачинився.....  нема…
Серця  мене  манили  голосами………….  сама…
І  я...  новими  йшла  уже  світами………    аврал…
Шляхів  для  відступу  –  НЕМА……………    портал…
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2014

Тук… Тук… Пусто…

Що  за  стежки  незвідані  в  країні?..…
Коли    так  просто…    в  чисто  білий  день…
Може  пропасти…  ніби    ГОЛКА  В  СІНІ…
Палкий  борець  за  долю  України…
А  чи…  Творець  великої    Руїни  ?..
А  по  –  простому…  Пан  наш…    президент…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014

Смак перемоги… ніби

Десь  у  метро  заграє  новий  Моцарт,
Сумних    пісень  відкривши  джерело…
Смак  перемоги  в  нас  гіркий,  мов  оцет…
А  іншого  -  і  бути  не  могло…

Ми  -  гості,  що  прийшли  із  чорних  ранків…
Чи  зможемо  не  розгубити  їх?
Смак  перемоги  в  нас  терпкий,  мов  ”б’янко”…
На  серці  рана,  поміж  сльози  сміх...

Прострілені…  заквітчані…  убиті…
Ми,  спалені  у  полум”ї    світанків…
Запамятаймо    оцет  той  і  “б”янко”,
Щоб  їх  ніколи  вже  НЕ  ПОВТОРИТИ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014

В небо - літаки…

Тікайте  всі…  пакуйте  чемодани…
Один  за  одним  -  в  небо  літаки.
Червоний  сніг  на  Київськім  Майдані
Не  відмолити    вам  за  всі  роки…

Земля  всесильна…  і  загоїть  рани…
А  вам  –  НЕ  ВІДМОЛИТИ    за  віки!
Червоний  сніг  -  на  білому  Майдані…
Один  за  одним  …  
                                           в  небо…    
                                                                   літаки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014

Життя ПІ…

Одні  кричали:
“РВИ    її  на  шмаття…
(ведь  это  две  отдельные  страны…)”
А  другі  їм,  у  впертому  завзятті:
“Не  треба  рвать…  а  тільки  –  РОЗІПНИ…”
Ще  треті,  не  виходячи  з  осель:
“Та  просто  ВБИЙ…  Спали  її…  СПАЛИ…”
Серця  жорстокі…  і  черстві,  мов  скелі…
ЗЕМЛІ    моєї  дивний  КОРАБЕЛЬ
Пливе  й  цвіте…  мов  маки  у  пустелі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014

Я спала… у вікно моє стріляли…

Я  спала…
У  вікно  моє  стріляли…
Солодких  снів  здригнулася  струна…
Я  спала…  лиш  тому,що  я  не  знала…
(в  політику  ніколи  я  не  гралась)
Що  за  вікном  моїм  іде  ВІЙНА…

Я  спала…
Не  хотілося  вставати-
Солодких  снів  озера  чарівні…
Та  знала  -  не  спасуть  мене  палати…
Бетонні  стіні…  й  грати  на  вікні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014

Українське сафарі

Українське  сафарі  розклало  свої  кулемети.
Земля  почорніла  від  диму  пожарів  і  шин…
Це  дивне  сафарі…  гвинтівки…  штики…  і  багнети…
Яких  ще  безодней    дістанемось  ми  і  вершин?

Це  дике    сафарі  –  у  центрі  всієї  планети…
Закриті  в  броню  і  відкриті  для  світу  серця.
Горять  чорним  полум’ям  в  чорнім  вогні  водомети,
Як  вічне  сафарі,  якому  немає  кінця…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014

А зомбі вийшли на парад…

Поглянь…  на  голих  вітах  виноград...
Усе  накрила  невимовна  тиша…
Та  раптом  зомбі  вийшли  на  парад,
На  сотні  атомів  розбивши  снігопад…
Я  не  вклонюсь…  не  зрушу…  не  залишу

Оцей  чарівно  –  ніжний  снігопад,
Що  нам  малює  неповторні  ромби.
(глухих  сердець  і  душ  німих  парад)
Розбитих  мрій    забутий    серцепад…                        
Ці  безнадійно  мертві  люди  –  зомбі…

І  їх  шляхи  -  нізвідки…  в  нікуди…
(а  сніг  летить  лапатий  і  патлатий)
І  замітає  навіть  ті  сліди,
Які  ведуть  нізвідки  в  нікуди…
(серця,  закуті  в  мертві  постулати)

Нехай  гуляє  цей  німий  парад...
Вам  на  частинки  не  розбити  душу!
Свій  незбагненно  –  дивний  снігопад
Я  не  віддам…
                                 Не  відречусь…  
                                                                         Не  зрушу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014

Творець самообману…

Я  автор  чорного  роману…
А,  може,  білого  вірша…
Найтонших  ліній  із  туману…
А  чи  творець  самообману…
Хто  ж  я  така?

Я  ворог  чорного  безмежжя…
Любитель  крон…
Серед  усіх  оцих  обмежень…
І  заборон…

Сплету  вінок  собі  з  туману…
І  яворів…
Пройдусь  по  всіх  земних  майданах…
Без  прапорів…  

Вплету  у  той  вінок  я  квіти…
Всіх  кольорів…
Щоб  тільки  день  цей  не  забути…
Щоб  він  горів…

Скажіть  мені,  та  вже  сьогодні…
Бо  час  летить…
Якщо  вам  також  накипіло…
Якщо  болить…

Пісок.  Вода.  Чому  так  швидко?
У  небуття...
Я  автор  чорного  роману..
Тонкий  творець  самообману...
А  чи  життя?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2014

Ностальгія…

А  я  піду  -    в  свої  ВІСІМДЕСЯТІ…
У  мене  ностальгія  за  “совком”…
Свої  там  мрії  віднайду  дитячі…
Потім  іще  юнацькі…  і  вже  зрячі,
які  вже  згодом  занесло  піском…

Прошу,  не  затискайте  мене  в  рамки,
бо  я  в  тих  рамках  зроду  не  була…
Я  не  шуруп,  не  гвинтик,    не  білявка…
Я  просто…  розумієте….  я    –  мавка….
Звичайна  собі  мавка  лісова…

Тому  й  піду  в  свої  вісімдесяті.
Там  часу  плин…  там  ще  росте  трава.
Там  носики  маленькі  і  кирпаті.
Усі  там  вміють  ще  листи  писати.
У  гості  ходять  з  хати  і  до  хати.
Ви  не  повірите    -  мобільних  там  нема!

Прошу  вас,  не  тримайте  мене  в  неті.
Мене  тут  скоро  загребе  піском…
Прикиньте  -  не  було  там  інтернету!!!…
Зате  були  ромашки  за  вікном…
Простіть  мене  в  моєму  “творчім  злеті”  -
У  мене  ностальгія  за  “совком”…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2014

Зустрінуться очима

Лише  на  мить  зустрінуться  очима…
“Скільки  води…  Немає  берегів…    “
У  відповідь  –  одними  лиш  очима:
“  Але  ж…  але  ж,  
ти  сам  того  хотів…  “
І  карими,  одними  лиш  очима:
“  Я  лиш  не  смів…  а,  може,  не  зумів
тоді  тебе  пробачити,  спинити…  
Але  тепер,  посеред  цих  снігів…  “
І  синіми  –
 “…  так  хочеться  любити…
І  скоро  ріки  вийдуть  з  берегів…  “
І  карими  –  “  то,  може,  повторити  
ми  ще  змогли  б…    “  і  синіми  -“Дарма…
Ілюзія  за  сірими  дверима  –
ота  весна…
Усі  річки  не  зможуть  затопити
отих  морів,  що    вийшли  з  берегів…"
"...Весна…  весна…  
І  хочеться  так  жити…
Пробач  мені,що  я  тоді  не  смів..."  


…  лише  на  мить  зустрінуться  очима:
“Ти  б  зупинив  мене…    якщо  б  хотів…    “
І  тихо  ангел  в  неї  за  плечима  :  
“  Зима...
Зимою  ріки  –  не  виходять  з  берегів…  “

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014

Душа для свині

А  що  поробиш…  Кожному  –  своє…
Комусь  –  надії…  мрії…  віршик  скласти…
А  комусь  –  нагребти,  як  тій  свині…
А  що  не  влізе  –  в  пазуху  покласти…

Та  що  поробиш…    не  кажіть  мені,
Що  є  у  вас  і  випити…  і  з”їсти…
Бо  може  статись,  що  отій  свині
Ще  й  вам  у  душу  схочеться  залізти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014

Гори для свині

А  що  поробиш…  Кожному  –  своє…
Комусь    -  вершини…    гори…  квіти…  ручки…
А  комусь    -  відтягнутись,  як  свині…
Аж  до  нуля…  до  повної  відключки…

А  ви  ще  не  купалися  в  багні?
Ну  от  тепер  і  маєте    нагоду…
Бо  може  статись,  що  отій  свині
Захочеться  із  вами  на  природу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014

Світ для Чебурашки

Та  не  потрібні  тут  слова…
І  порівняння  тут  нема…
Як  будяки  ми  не  назвемо  квітами…
А  болота    -  морями    “  неиспитыми  “…
Своїми  хтось  шляхами  йде…
А  хтось    –  “избитыми    “…
Так  мавпа  на  людину    не  подібна…
І  скільки  б  ми  її  не  колотили  бітами...
Людиною  не  зможе  стать  вона…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014

Вірші для свині

А  що  поробиш…  Кожному  –  своє…
Комусь  –  вірші…  пісні…  душі  пориви…
А  комусь  –  нализатись,  як  свині…
А  між  бухлом    -  маленькі  перериви…

А  що  поробиш…  Не  судіть  мене,
Що  мої  рими  стали  трохи  гірші…
Бо  може  статись,  п”яній  тій  свині
Захочеться  вам  почитати  вірші…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014

Зорі для свині

А  що  поробиш…  Кожному  –  своє.
Комусь  –  надії…  вітру…  долі…  волі…
А  комусь  –  на  вершину,  як  свині…
І  вже  з  вершини  –  рохкати  на  зорі…

А  що  поробиш…  Не  судіть  мене
За  мої  думи  -  золоті  і  срібні…
Бо,  може,  на  вершині  тій  свині
Уже  і  зорі  стануть  не  потрібні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014

Не відпускайте Землю…

Моя  Земля  –тобі    моя  любов.
Й  мої  пісні  –  від  юності  до  згину.
Люблю  тебе  у  шелесті  дібров.
Люблю  тебе  –  розтоптану  перлину.

Засмучену…  закриту  у  клітки…
Залякану…  закуту  у  кайдани…
Тобі  –  мої  пісні.  Й  мої  думки.
Іду  до  тебе  через  всі  Майдани…

Ви  скажете:    забий  на  ту  любов.
Ви  скажете:    усе  оце  –  до  с…и.
Втомилась  так…що  в  мене  слово  «кров»
Римується  лише  зі  словом  «маки».

Немаю  сили...  Падаю  в  траву…
По  крихтах  ту  красу  в  себе  вбираю…
Я  вірю  в  Землю  –  ніжну  і  живу…
Таку,  яку  її  я  пам”  ятаю…

Не  відпускайте  Землю  в  небуття.
Вона  воскресне.  Знову  заспіває.
Вона  –  Любов…  І  Сила…  І  Життя…
Я  іншою  її  не  уявляю!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014

А папороть - навіть не квітка…

А  ви  так  шукали  колись…
Пам”ятаєте?  влітку…
На  диких  стежках,
Де  і  сліду  людського  нема…
Оту  запашну,  неземну
І  непізнану  квітку,
Що  папороть  зветься…
І  що,  мов  любов,чарівна…

Усе  промине…
Може,тільки
Згадається  зрідка…
Зів”януть  роки…
І  усе  запорошить  зима.
Ну,  а  папороть,  знаєте,
Папороть  –  навіть  не  квітка.
Тому  і  не  квітне…
Не  квітне  НІКОЛИ  вона…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014

Люби мене таку, яку знайшов…

Люби  мене…  Я  іншою  не  стану…
Люби  мене  таку,  яку  знайшов…
Напевно,  серце  битись  перестане,
Якщо  загубиш  ти  оцю  любов…

Люби  мене,  допоки  є  ще  час…
Допоки  спить    іще  втомлене  місто…
Допоки  ще  не  визбирали  нас
По  одному…  Як  порване  намисто…

Люби  мене  таку,  яку  знайшов…
Допоки  ще  вітри  гуляють  в  житі…
Скільки  доріг  і  весен  ти  пройшов,
Щоби  мене  такою  полюбити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014

Я закохана в ніч…

Я  закохана  в  ніч  до  безтями…
В  таємничу  її  тишину…
В  чорні  тіні…  І  плями…  І  ями,
В  одну  із  яких  я,  можливо,
Колись  упаду…

Я  люблю  нерозгадані  звуки…
Чи  то  плач…  Чи  то  кроки  в  саду…
Тихий  шелест…  І  шепіт…  І  стогін
Самотньої  муки,
Для  якої  і  слів  не  знайду…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014

А я на цьому святі - тільки гостя…

Вже  в  келихах  кипить  п”янке  вино.
Усі  у  масках.  Музика  і  тости.
Міняються  картинки,  як  в  кіно.
А  я  на  цьому  святі  –  тільки  гостя.

Ще  вогником  горить  моя  свіча.
Ніхто  мені  не  дасть  вітальне  слово,
Бо  я  в  цій  круговерті  –  лиш  душа,
Яка  тут  опинилась  випадково.

І,  поскидавши  фраки  із  плеча,
У  дикому  танку  створили  коло…
Вино  таємне  не  скуштує  та,
Яку  ви  запросили  помилково.

Як  ти  іще  гориш,  моя  свіча?
Розбитий  келих  долі…  гральні  кості…
Кружляє  вальс  збентежена  душа,
Яка  так  рідко  ходить  до  вас  в  гості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014

Не відпускай мене в оті морози…

Не  відпускай  мене  в  оті  морози…
Я  вже  забула,  як  шумить  трава…
Бо  на  морозі  замерзають  сльози.
Не  відпускай  мене  в  оті  морози…
Бо  там  я    –  Королева  Снігова.

Не  відпускай    мене  з  своєї  мрії…
Не  обривай    натягнуту  струну.
Бо  ти  не  пестив  ці  холодні  вії.
З  таким  маленьким  вогником  надії
Ти  не  кохав  ще  Королеву  Снігову.

Бо  ти  не  знаєш  у  своєму  світі,
Як  замикає  серце  сто  вітрів.
Не  відпускай  мене  зі  свого  літа…
Бо  ти  не  знаєш,  променем  зігрітий,
Що  там  немає  ніжних  почуттів.

Не  відпускай...  бо  там  -  усе  холодне…
Чужа  сніжинка…  Спокій…  Забуття…
Коротка  мить  в  польоті  -
І  безодня  -
Моє  кохання…  Кредо…  І  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014

Но боль во мне осталась…

                         «Чем  глубже  бездна  отчаяния,
                           В  которую  погружается  человек,
                           Тем  яростнее  крик  его  души,
                             Жаждущей  счастья»

Я  думала,что  я  уже  на  дне…
Я  думала,что  дальше  невозвожно
Уже  упасть…Что  свет  в  моем  окне
Уже  угас…  И,  может,  осторожно
Смогу  зажечь    я  новую  свечу,
Чтоб  ночь  ушла…и  чтоб  развеять  тьму…
Я  думала,  что  боли  не  осталось…
Но,  видимо,  я  горько  ошибалась…
Я  не  на  дне…Я  все  еще  лечу…
И  пропасть  подо  мною  раздвигалась…

Я  думала…  что  я  уже  на  дне…
Я  думала…  но  боль  во  мне  осталась…  
Мне  не  зажечь  свечу  в  моем  окне,
Чтоб  тьма  ушла,  и  чтоб  развеять  ночь…
Я  Ангела  на  помощь  призывала…
Но  даже  он  не  в  силах  мне  помочь…
Или  его  я  никогда  не  знала?..
Ах,если  бы  я  только  повстречала  
Его  еще  при  жизни  на  земле…
Его  бы  никогда  не  потеряла,
И  был  бы  он  со  мной  .  Всегда.  Везде.
И  в  эту  пропасть  я  бы  не  упала…

Но  боль  –  во  мне  …
А  я  его    -  не  знала…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014

Я відпущу на волю свої мрії

                           «Якщо  ти  зачиняєш    двері  перед  
                               нещастям,  щастя  також  не  зможе
                               знайти  тебе»

Якщо  в  хвилини  відчаю  журба
Заступить  місце  вірі  і  надії,
Тоді  я  відчиню  своє  вікно
І  відпущу  на  волю  свої  Мрії.

А  ви  летіть  по  світу,  мої  мрії,
Шукайте  нових  стежок  і  доріг.
Набравшись  сили,  мудрості  й  надії,
Вертайтесь  знову  ви  на  мій  поріг.

А  я  повідмикаю  всі  замки.
Там,  за  вікном,  кружляють  тільки  вОрони…
А  ви  летіть,  летіть,  мої    Думки…
Летіть  собі  –  на  всі  чотири  сторони!

Я  відчиню  темниці  і  клітки
В  хвилини  болю,  відчаю  і  марення.
І  ти  також,  Любов  моя,  лети…
Лети  собі  -  кудись  у  вільне  плавання…
 ..................................
Коли  в  хвилини  відчаю  журба
Заступить  місце  вірі  і  надії…
Тоді  я  відчиню  своє  вікно,
Й  впущу  назад  у  серце  Свої  Мрії…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014

І зветься гавань та - Моя Любов…

Як  тихо  човен  по  воді  пливе…
Це  тиха  гавань  мого  порятунку.
Моє  кохання  не  вмира    -  живе,
Бо  п”є  воно  твого  кохання  трунку.

Вже  порохом  –  годинник  на  стіні.
Усе  спливає  і  минає  час…
В  моєму  серці  ще  твої  пісні,
Хоч  поміж  нас  уже  немає  нас…

Ти  випий  теж  гіркого  того  трунку.
У  сни  твої  я  ангелом  прийду…
І  спомином  забутого  цілунку  
Тебе  я  в  тиху  гавань  приведу.

Там    тихі    води…  й  зорі  там  ясні…
Там  чисте  серце…  і  гаряча  кров…
Там  кожен  має  право  на  Пісні.
І  кожен  має  право  на  Любов.

Немає  там    ні  злості,  ні  обману.
Немає  там  ні  злоби,  ні  брехні.
І  квітами  облудного  дурману
Не  будуть  оповиті    наші  дні.

Там  відчаю  не  лишиться  й  сліду.
Надія  там  –  основа  із  основ.
Тебе  я  в  тиху  гавань  приведу.
І  зветься  Гавань  та  –  Моя  Любов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014