| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Звучання наповнює простір.
Емоції переповняють душу...
І щастя ніби уже досить,
Але у серці немов пустка.
І сяйво пам'яті священне,
І наче світла в ньому досить,
Але гірка утрата душить,
Ось чому ллються скупі сльози.
І вже ніколи їх не змити
І серце більш не зачерствіє.
Коли звучання несе світло,
Його пітьма не оповиє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693346
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 09.10.2016
Темрява - цариця ночі,
У ній панують дивні сни.
Вони захоплюють нам очі
Ах, скільки в них є чароти.
Та є химери дивовижні,
Які навіюють нам страх,
І проникають в наші душі,
щоб поселитись у думках
Ще в темряві панує спокій,
Що огортає біль в серцях.
І темну ніч чарує тиша,
Яку нам не знайти у днях.
І у пітьми свої причуди:
Вона буває добра, зла.
Для когось наче дивне чудо,
А ще комусь як жахи сна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691986
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.10.2016
Загублені слова -
укрита правда...
Недосказанне речення -
брехня...
Не виконана дія,
немов зрада...
І не втече усе
як та ріка...
Не повернеш синицю
знов у клітку,
Не зловиш журавля
у небесах.
І ставиш словом
у серцях ти мітку
Вона болюча,
як і правда - зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
Паде листок на втоптану дорогу,
Останній лист короткого життя...
Тихенький звук, що пригортає втому,
Відлуння ноти, що звучить в серцях...
Застигло все...
Вже більш не чути звуків...
Затих акорд,
що з відчаєм лунав.
Немає нот,
нема "Мистецтва фуги".
Мовчить рояль,
Він своє відіграв...
Ніхто його тривожити не стане,
І порох також з часом огорне.
Не стукне клавіша у дно клавіатури,
Повистуть струни
І рояль засне.
В пам'ять дорогому викладачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579659
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 07.05.2015
Мить буття так коротка, незрима
Як секунда в космічній годині
Як піщинка в безмежній пустині
Наче крапля води в океані
Мить життя, ніби спогад в тумані...
Ми як тіні у полудень зниклі
Ми як дощ, що раптово скінчився
Ми як хмари розвіяні вітром
Ми як біг, що нарешті спинився.
Ця жорстокість часу нас вбиває,
І не віриться в сенс існування.
Та душа так чекає, жадає
Що життя - не кінець, не вигнання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570953
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2015
Яка є правда в ніжності?
У щирій доброті?
У неосяжній милості?
В сердечнім віддані?
А у бажанні близькості
Душевного тепла.
У любій безкорисності,
У прагненні добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Мить неначе зупинилась,
Стрілка не рахує час.
Тільки схлипування й стони
Пролітають поміж нас...
Темрява панує грізно,
Душний запах від свічок...
Вся сім'я зібралась...пізно -
Більш не буде балачок.
Надто пізно для прощання,
Доброти і віддання...
Тільки прикре споглядання
посинілого лиця...
Дзеркала позакривали,
Потойбіччя поруч нас,
Щоби дух не зазирав в них
І не тратив зайво час...
Тебе як ляльку одягнули,
Сьогодні наче манекен:
Причепурили, загорнули,
А ти лежиш, ти вже помер...
Весь день - король та пан-господар,
Усі несуть тобі дари...
Та нащо вже вони в могилі,
У непроглядній тій пітьмі?
Уже немає поруч з нами
твоєї ласки й доброти...
Ти пропливаєш в небокраї,
Там спочиваєш й бачиш сни...
Любому Дідусеві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Луна мелодія у моїй голові,
Мов подих вітру ласку доставляє
І доторкається до струн душі,
Несеться в просторі, любов'ю окриляє.
Луна мелолія... і звук чудесних нот,
Що на папері білім розляглися
Перегорне в свідомості листок,
І станеш ти, мов знову народився.
Очистить душу, спокій принесе,
Перенесе у світ прекрасних див.
Проста мелодія, легкий акорд,
А в серці радість, яку сам створив.
Луна мелодія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014
Бажання серця –
Думка безкінечна...
А пошук долі –
Нескінченний вир...
Так легко в нашім світі
загубитись,
Мов пташка в небі,
Що немає сил.
І скласти крила,
Розпачу віддатись.
Упасти вниз
в бажанні забуття.
І вже ніколи більше не кохати,
Не вірити в щасливе майбуття…
Та світ не встоїть безупину,
Піде вперід, а ти із ним
Шукать себе в ось цю хвилину
І вірити в щасливу мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Коли настане час прощання,
Час розставання,
Смутку мить…
Коли завершиться кохання
І пристрасть з серця відлетить...
Як зупинити плинність часу?
Як зберегти це почуття?
І як забути про образу,
Що роз’єднала два життя?
Ось ця невтомна стрілка руху
не поверне його назад.
Потрібно йти вперед відразу
Не оглядаючись ніяк.
Не вернешся, все ж озирнешся
І вже не зможеш це забуть...
Навіть бажання твого серця
Не в силах його повернуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2014
Коли хто-небудь бачив мир,
Що без війни настав в країні?
Не було б стоптано поля,
Не полягли б брати любимі…
Та кров’ю встелена земля,
Червоне з чорним поєдналось…
Пов’яли квіти, а трава
Зісохлась як зчерствіле серце…
Тепло та щира доброта
Закрили в душу свої дверці…
Кругом панує тишина,
Немов в очікуванні лиха…
Гучний неспокій…
Пустота…
Далекий крик…
Можлива битва…
Чому так страшно в нашім світі?
Довкола лиш жорстока лють…
Так хочеться спокійно жити
У вільнім краю, де щасливі діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493428
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2014
Знедолена, розграблена країно,
Невже не надоїло тобі плакать?!
Винити інших в божевіллі долі,
В неправильності твойого буття…?
Невже той вічний смуток і зневіра
Тебе влаштовувати завжди будуть?
Й людська байдужість немов прірва
Твоє терпіння не осудить…
Проснись, країно, з вічного чекання!
Відкинь свій летаргічний сон!
Іди на прю, немов в останнє
Й нехай звучить свободи гонг!
О, краю, вільного народу,
Козацьких подвигів, звитяг,
Борись і буде перемога
Й чекає розквіт майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474913
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.01.2014
Життя - мов сповнене обману…
Немов пожовкле листя восени…
Мов містичні скривлення туману…
Усе неправда, й віра не бере…
А що дійсне в світі без ідеї?
Де Платон візьме свою «Державу»?
Ми лиш тіні на стіні печери
І не бачим справжнього екрану…
І не світить сонце нам на справді,
І трава зелена - мов пластмаса,
І вогонь не гріє наші душі,
Ми лише ляльки, лише прикраси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474246
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2014
Розкаленим асфальтом мов печаттю
Мені клеймили йти в далекий шлях,
Де всі мене чекають із завзяттям,
І звідкіля немає вороття…
Та ще не час! Мені ще не пора!
Моє життя ще не скінчило ходу,
Чекають мене рідні іздаля,
Зустріти маю не одну пригоду,
Сім’ю створити також мрію я…
«Однак усе перевернулось
Залізний кінь зламав хребта,
А його вершник без шолому
Лежить й чекає забуття…»
Ось чую звук мотора, тихий гуркіт,
Хтось дихає мені в чоло,
і хочу вже поворухнутись,
але не можу я цього.
Відкрию очі - і не бачу
ні кольору, ні блиску дня,
тоді тихенько собі плачу,
немов ображене дитя.
Мене тримають стальні пута
й пітьма кругом оповила…
Я хочу піти звідси, люди!
Верніть мені моє життя!
Не треба роскошу, ні слави
Не виганяйте чужака!
Благаю поверніть оправу
Розбитого мого буття!
Багато втраченого часу…
Багато сплинутого дня…
Багато згубленого раю…
І мало прожито життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474003
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.01.2014
Самотність – вічна павутина,
Яка собою оповила світ.
Вона є там, де є людина,
Вона є там, де є наш рід.
Чомусь, так склалось історично,
В бою шукали правду ми.
Щоб істину пізнати вічну,
Зірвали грішний плід війни.
Самі ми винні, що нікому
довіритись уже немає,
Що друзів справжніх не буває,
Що зрада є твоя сестра.
Не завжди можуть зрозуміти
Твій біль і рідні люди теж.
Вони не схочуть пожаліти,
Бо й їхній жаль не має меж.
Наш світ жорстокий і кривавий,
Немає страху, сум’яття.
І лиш самотність має право
Дізнатись правду про життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473860
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2014
Нове життя, коли приходить в світ
Як це прекрасно, Боже, як це любо...
Воно цікаво дивиться на всіх,
Чогось чекає, прикусивши губку.
Воно не знає страху, самоти,
Не відає про біль і про тривоги,
Воно наївно дивиться на світ,
Його чекає довгая дорога.
Нове життя, коли приходить в світ,
Як це прекрасно, Боже, як це любо...
Та час летить, ідуть роки,
І ось, зосталось пів дороги.
Воно уже дізналося про біль,
Про страх, самотність і тривоги,
Але також зустріло і любов,
Яка йшла поруч, край дороги.
Вона пройде з ним весь цей шлях,
І не спиниться ні на хвильку.
Життя й любов – як брат й сестра
Ітимуть разом без зупинку.
Нове життя, коли приходить в світ,
Як це прекрасно, Боже, як це любо...
Та час пройшов, і вже обпав весь цвіт,
І не повернеш на свою дорогу.
Таке життя, не жалує нікого,
Воно прийде і зникне, як мара.
Але я вірю, є іще дорога,
Яка би нас до Бога привела!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473812
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2014