| Сторінки (1/74): | « | 1 | » |
Немало тих, з ким є поговорити,
І тих, з ким можна випити й гуляти,
З ким зранку каву на зупинках пити, -
Таких чимало, можна й не шукати.
З мільярдів доль твою переплетуть
Мільйони тих, з ким можна працювати,
І тих, що тільки вигоду знайдуть,
І тих, кого б хотілось уникати.
І тих, хто посміхається щораз,
Коли у нього ти купуєш каву,
І тих, хто сповнений образ,
І, що жартують вдало і невдало.
І просто тих, з ким бачишся в метро,
Чи в автосервісі, чи ходиш до спортзалу,
В кіоску бачиш крізь вузьке вікно, -
Було багато, й буде ще немало.
А мало тих, з ким хочеш разом жити,
Кого любитимеш всім серцем до безтями,
Хто може тебе ковдрою укрити,
Хто зробить все, щоб витягнути з ями.
І тих, кому довірити секрет,
Чи почуття, чи визначні ідеї,
Кого не змінить владний кабінет,
З ким можна розділити всі трофеї.
Найменше тих, з ким разом назавжди,
І тих, хто вміє слухати мовчання.
Хто за тобою може без питань піти,
Й заради тебе віддає останнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Ти не питай мене: «як справи?», не питай…
З сумним обличчям, живучи в Європі,
Не співчувай… Побільше відправляй
Світлин з кафе, тим хлопцям, що в окопі.
Не треба дописів про перемогу й мир,
Доки пʼєш каву десь в аеропортах.
Тепер новий у тебе є орієнтир, -
«Глибоко непокоїтися » на курортах.
Не треба цих банальних привітань, -
Нам Новий Рік вже вдруге, як не свято.
В нас на столах кутя із тиші і зітхань.
Щодня нас змінює усіх війна ця клята.
У вас в містах - салюти і пісні,
Які для «біженців» співають «волонтери»,
А ми пʼємо за хлопців на нулі,
Й « до комендантської» біжим в свої печери.
Хто я такий, щоб міг когось судить?
Та більшість з нас вже думали звалити!
Але чомусь нам думка ця болить….
Всіх кинути й втекти? Як потім жити?..
Тому і в ролі «патріота- втікача»
Не треба грати, годі лицемірства.
Ти краще скинь донатом хоча б долар-два.-
Низькій уклін Вам від вкраїнського суспільства…
Тільки донать одразу хлопцям з ЗСУ,
Щоб дійсно щось змогли з речей купити,
Бо в нас тепер «вкраду», «не донесу»
Це вже нормальність, так вже звикли жити.
Але нічого, ми переживем,
Ми закарбуємо усе на покоління.
Крізь страх, і біль і кров, - ми все пройдем,
Й поля засієм вже новим насінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Під ногами в мене шурхотіло листя,
Що жовтим килимом стелилось по землі.
Блищали краплі в павутинні, мов намисто,
Й червоні клени спали в білій млі.
Хоча і знав я, що осіння туга - інша,
Але відверто вірив, що не із слабких.
Тому я йшов туди, де панувала тиша:
Ні вітру там, ні звуків будь-яких.
І там, в тумані, у його обіймах,
Де сонні клени змінюють вбрання,
Серед дубів, вже майже не зелених,
В журбі осінній загубився й я.
Чи може дощ холодний змиє цю зажуру,
Чи зникне, коли листя все злетить?..
А зараз є вино й література,
І я під ковдрою, бо мені болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Сховався вітер за старий маяк.
Мов глядачі в театрі, пірс зайняли чайки.
І вже за мить, навіть не знаю як,
Але рожеві стали дві самотні хмарки.
Повільно сонце тануло в воді,
І небо стало ніжно пурпуровим.
Я вперше тут сидів, насамоті,
А все здавалося мені таким знайомим.
Ще мить і зникне в глибині морській
Червоне коло, і засяють зорі.
Всю ніч шепочуть хвилі їм казки,
Що чули їх за день далеко в морі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Вже не писав давно. Хотів уже лишити
Цю справу там, в минулому житті.
Слова, заховані на дно, знов почали гудіти,
Мов бджіл у квітах крильця золоті.
А літо пахне так яскраво, розмаїто,
Травою скошеною, квітами, дощем.
А кольори, якими поле зараз вкрито…
Достатньо погляду й бере за душу щем.
А літнє небо… Вдень кудлаті хмари
Пливуть, мов лайнери, у синю далечінь.
А уночі це ж небо - справжні чари, -
За мить загубишся в мільйоні мерехтінь.
І вітер грається тополі білим пухом,
Ховається в деревах, листям шелестить.
Набрали сил Дніпро з Південним Бугом,
І море Чорне піниться, шипить….
І врешті лебеді й лелеки повернулись,
І віртуозних ластівок помітніше все більш.
Тому й слова не втримались, згорнулись,
І з голови моєї вилилися в вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Таке відчув… Незнана мною досі
Яскрава й дивна суміш почуттів.
Глибокий сум, думки в хаосі,
Журба і біль, і злість на ворогів.
Журба, журба… Гірка й така глибока…
Подібна тій, що знають журавлі,
Коли зникає з обрію висока,
Тополя жовта з рідної землі.
І ця печаль переростає в кашель,
Що в горлі комом став, і там болить.
І жах. Боїшся, зараз хтось вам скаже,
Що рідні ваші в домі, що горить.
І вся ця суміш, наче квітка зріє,
Зростає швидко, знає - не зірвуть.
І якось ранком пелюстки розкриє.
Тепер я зву цю квітку словом «Лють».
І вже не соромно, від того що радію,
Коли вмирають люди, що прийшли.
Але вкінці…я маю ще надію,
Щоб ви в мені щось людське віднайшли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Ракети знову? Ну О’кей .
Вже більше ста за день? - Та хоч мільйони.
Ми вас навчимо. З вас, звірей,
На сотню років будуть нам міньйони.
Вам смішно? Смійтесь! Є у вас ще час,
Допоки ми ідем по ваші мертві душі.
Наш чорнозем вдобрився вже 100 тисяч раз.
І кормлять крабів в морі стільки ж, як на суші.
Я бачу страх у вас. У нас він вже минув.
Ми вже навчились жити без води і світла.
Диктатор ваш мети не досягнув,
І від безвиході руйнує наші житла.
Ви бійтеся. Щодня ще більш, і більш.
Хай страх з’їдає вас, доводить до тремтіння.
І добре зважте зараз, що є важливіш:
Нова машина у вдови, чи все ж ясне сумління?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Ніч темна. Серпень. Грає вітерець.
Легенький дощ. Грім й блискавка далеко.
Цигарка. Дим. Папір і олівець.
Думки, самотність і серпнева спека.
Знайомі запахи і шепіт хвиль Дніпра.
Ні ліхтарів, ні місяця, ні зірки.
Цигарка. Дим. І попелу гора.
Новини з дому. Проковтнути. Гірко.
Болить. Терплю. Хитається верба.
Схилилася. Мов кличе пожаліти.
Зберись! Життя - це боротьба.
Якщо не ми, боротись будуть діти.
Мовчу. Чекаю. Спати вже пора.
І вийшов місяць. І скінчилась злива.
Почнемо заново. Ні дому, ні двора.
Але не здамся. Покладу всі сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Тепер нема ні болю, ні жалю.
Тепер лиш злість та ненависть лишилась.
Російська мати, ти куди дивилась,
Коли виховувала вбивць дітей царю?
Чим завинили вам батьки та дітлахи?
Дівчата й хлопці, продавці в крамницях?
Скажіть, будь ласка, за які гріхи?
Невже для вас життя - якась дрібниця?
Не люди ви. Ні краплі співчуття
Не буде більше вашому народу.
Орда без цінностей, без пам’яті, без роду.
Мов таргани, живуть під купами сміття.
Ви нам за все тепер відповісте.
За Батурин, Січ, за кріпосництво, Крути,
За те, що мову змусили забути,
Ми все терпіли, ніби це пусте.
За Крим, АТО, Каховку та Херсон,
За Миколаїв, Харків, Маріуполь, Бучу,
За міни в морі, за поля родючі,
Ірпінь, який назавжди втратив сон…
За Кременчук… За ріки сліз пекучих.
Ви вже приречені. Вже скоро вам кінець.
Втекти й сховатися ніколи вам не вдасться.
Усім злочинці вже відомі, їм - свинець,
А всім причетним - є браслети на зап’ястя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Гуляє вітер і тече Дніпро.
Усе одно йому, біжить, не помічає.
Він бачив все. Це в нього вже було.
Його вода червоний колір знає.
А в полі зараз зеленіє хліб,
Але гірким він буде без любові.
Минає день за днем. Вже майже сотня діб
Як їжа вся гірка від моря сліз та болі.
Дивлюся в воду, як вона тече,
жене пір’їну, - чайка загубила.
А з течії ніхто вже не втече.
І ми у ній. Нас течія схопила.
Лишилось вирішити, чи піти на дно?
Мов корабель, що під час шторму здався.
Чи проти хвиль боротись все одно?
Пливти, якщо вже кораблем назвався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Співає пташка, квітнуть абрикоси,
Й гуде вже вулик, що підпирає тин.
А за вербою там, що розпустила коси,-
Палає танк ворожий, в’ється в небо дим.
І молода пшеничка на полях з‘явилась,
Зелене море- краю не знайти!
Так шкода, доню, що тобі судилось,
В дитинстві ранньому через Війну пройти.
Така вже доля. Винні ми лиш в тому,
Що народилися в цім затишнім краю.
Ми боремось за дім, крізь біль і втому,
За Україну, і за тих, кого люблю.
Все буде добре, доню. Буде як раніше
І квіти, й дім, і спокій, і сім’я,
А в мирі й сонце світить яскравіше,
І красивіша наша батьківська земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
Тепер я бачу. В нас відкрились очі,
Щастя - це не гроші, а спокійні ночі.
Не машини, вілли, а у тім, що рідні
Ситі і зігріті. І живі. І вільні.
Коли дзвонить мама, без тремтіння в горлі.
І жартує тато про новини добрі.
І коли стріляють, тільки для салюту.
І коли співають площі, повні люду.
Щастя - вболівати за своїх спортсменів,
Й сльози перемоги наших рекордсменів.
Це дзвонити друзям, щоб прийшли на пиво,
І, звичайно, діти. Діти наше диво.
Щастя - це лежати у своєму ліжку,
Й гортати не новини, а цікаву книжку.
Коли в магазинах завжди є, що їсти.
Йти спокійно містом і на лавку сісти.
Й, як не дивно, щастя- ходити на роботу,
І відпочивать від неї у суботу.
Щастя - коли їздять в гості рідні люди,
Щастя - мир і спокій. І не десь, а всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Казали: "Браття ми!" і відібрали Крим.
Казали: "Ми за мир!" і майстрували зброю.
Та бачить світ - мир не потрібен їм,
Вони шукають, як забрати волю.
Так вже було. Вони "допомогти",
нам намагаються постійно, час від часу.
Востаннє, від сусідської руки,
Ми ледь оговталися. Довго й не одразу.
Батурин знищили з жінками і дітьми,
Січ зруйнували, УНР забили.
Морили голодом, кидали до тюрми,
Розстрілювали, крали, виселяли.
Та ми боролися, терпіли і змогли,
І досягли мети - здобули Незалежність.
Ми, як уміли, будували й берегли.
Кували впевненість, лишивши обережність.
Хто вас гукав? Хто вам сказав: «Бери»?
Чому втручаєтеся ви у наші справи?
Нам не потрібні ваші гроші і дари,
І ваших військ на території держави.
Нікому не потрібна ця війна.
Це долі зламані, це смерть і руйнування.
У нас є ціль, і ціль лише одна, -
Для нас - це мир, свобода й процвітання.
Ми є славетних козаків сини,
Тож скажем всім, хто йде узявши зброю,
За Україну і свободу, - їм нема ціни,
Ми душу покладем на полі бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Тихенько дощ по вікнах шелестить,
А на годиннику моєму друга ночі.
Здається, швидше час вночі летить,
Насправді й вдень він зупинятися не хоче.
Він утікає з дощовим струмком,
У темну ніч, і в полудневу спеку,
Він пролітає влітку над ставком,
І восени летить далеко, мов лелека.
Час все розставить на свої місця,
Загоїть рани, мудрість подарує,
Навчить ненависті й коханню до нестям,
Все забере, і далі помандрує.
Усе минає. З часом все мине.
І часу нам завжди не вистачає.
Всьому свій час і мій колись прийде.
Щасливий той, хто час не витрачає.
Що ми залишимо, коли минуть роки?
Вірші? Картини? Може монументи?
А імена згадають крізь віки,
Чи з них залишаться лише якісь фрагменти?
Так непомітно, десь у темноті
Життєве коло, як завжди, замкнеться.
Щось зникне назавжди́ у пустоті,
А щось, можливо, знову повернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Чому мовчиш? Нам все обом відомо.
Під чорні вії не ховай очей.
Все як завжди, усім воно знайоме, -
Це відчуття «утрачених речей».
Чому мовчиш? Скажи, щоб не боліло,
Мов «Ти не винен, просто не люблю.
А серце наче вирватись воліло,
Щоразу, коли погляд твій ловлю!».
Чому мовчиш? Чи досі мене любиш?
Не треба сліз, самі лише слова.
Мовчиш?, - Мовчиш... Якщо любов загубиш,
То слів не знайде жодна голова.
Ну годі. Все... Здається з мене досить.
Не муч себе і більше не терпи.
Хай вітер вільний коси твої носить,
Ти припалила їх, спаливши всі мости.
Мовчи, мовчи. Слова тепер не варті.
Сторінка вирвана, лишилась пустота.
А ми чужі. Лиш позначки на карті.
Лише отруйний спогад- кислота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
А я весну, по-справжньому чекав, -
Зима скінчиться і усе минеться.
Щоранку у туманах я шукав
Квітки, якими вишня обернеться.
Шукав любов, яку несуть птахи
В свої новозбудовані гніздечка,
І сили ті, що їх ведуть сюди,
За сотні миль, до рідного містечка.
І неба чистого довершену блакить,
Крізь сірі хмари мріяв роздивитись.
Чекав годинами, аби, хоча б на мить,
Вночі у зорях знову загубитись.
І я тепла чекав, і сонячних промінь!
Обіймів вітру, що ледь пахне морем,
І листя клену, що дарує тінь
Не гірше ніж величні сині гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Я втомився постійно щось доводити
Собі і тим, кому це не потрібно.
Шукати в інших, але не знаходити
Ті якості, що я вважаю вірними.
Втомивсь чекати, доки в них прокинеться
Сумління, честь, добро і безкорисність.
Втомився думати, що колись припиниться
Заможному над бідним мати зверхність.
Втомився жити в світі, де любов
Можна купити за коштовні подарунки.
Де хлопці ллють свою гарячу кров
В війні за гроші й дорогі пакунки.
Втомився знати, що людське життя -
Не є таким, як вчили нас з дитинства.
В який момент шлях самопізнання
Звернув на шлях цинізму і презирства?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Розгубила листя молода береза,
Похилила низько коси до землі.
Проникає в тіло, наче гостре лезо,
Холод, що блукає привидом в імлі.
Наче загубилось у тумані місто,
Зник під сірим небом жовтий листопад.
Я і не помітив, ніби хтось навмисно
Викрав і сховав цю осінь десь, мов клад.
Завиває вітер, гне загін каштанів.
Вкрили склом калюжі морозні ночі й дні
Та лише будинки - кам’яні титани
Лишились непорушні, сірі й мовчазні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Ми йшли удвох. Ти говорила
Мені про щось, та я не чув слова.
У синім небі пташка щебетіла,
І клен від сонця нас в тіні ховав.
Ми йшли удвох. Стояла літня спека
І місто плавилось, немов з картин Далі.
Нам було байдуже, ми йшли кудись далеко,
Мов два забутих в морі кораблі.
Ми йшли удвох. Трималися за руки,
Мов час застиг, і я знайшов слова.
«Люблю тебе!» - зірвались з серця звуки.
Ти посміхнулася й промовила: «І я»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Лютує лютий, що нема морозу,
Тож лиє дощ, та вітер злий свистить.
Година пізня. Я смакую прозу,
А келих білого підсилює цю мить.
Насправді й дивно, як усе змінилось,
І я тепер - це досвід, що здобув.
Це все, що у житті з’явилось,
Що мріялось, та не здійснилось,
Усе що малося, й губилось,
Чого досяг й про що давно забув.
І світ змінився, вже не вірить Богу,
І сніг надворі взимку не лежить.
Лише сміттям вкривається дорога,
А ми мовчим. Доводиться з цим жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863844
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2020
А ми ішли, хотілося мовчати.
Тендітні пальці я тримав в своїх.
Тремтів каштан, що вже почав втрачати
Іржаве листя на гілках старих.
Думки заплутались, роїлись і гуділи,
Й слова тонули в них, мов човен в буревій.
Далеко в небі сірім журавлі летіли,
І капав дощ з її шовкових вій.
Так слів багато: ніжних і могутніх,
Жорстоких слів, глибоких і смішних....
Та ми мовчали, всі слова відсутні,
Вони читалися в очах її сумних.
І ми ішли, трималися за руки,
А світ завмер, й лишив на самоті.
Величній тиші не потрібні звуки,
Коли є поруч очі. Саме ті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Ховає жовтень місто у туман
Щоб ще сильніш змогли відчути одинокість.
Немов титан, стояв сухим старий Фонтан,
Та дощ зломив його, й залив,Його Високість
І люди втомлені, мов сонні журавлі,
Без сил пливуть лиш тіні в порожнечу.
Злетіло швидко листя жовте до землі,
Лишивши місто чорним й ворожнечим.
І хто слабкий до змін, тримається як я,-
З останніх сил, щоб не піддатись суму.
Вже тиждень ним пропитана земля,
Відтоді, як не стало з листя шуму.
І рік за роком, це приходить знов.
І тисячі років ми змушені терпіти.
Єдині ліки від самотності - любов,
Якщо Ви, звісно, вмієте любити..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Лютує вітер, небо мерехтить,
Хитають кронами налякані дерева.
Чорніє хмара, свариться, гримить,
Й кипить в калюжах блискавка травнева.
А дощ сильнішає, краплинами шумить,
І вже тече асфальтом, мов Карпатська річка.
Без парасолі дівчина під деревом стоїть,
Та мокра вже в її волоссі стрічка.
Вона не перша, хто сьогодні змок,
І не єдина, хто не дивиться погоду.
Вона наважилась зробити перший крок, -
Зняла взуття і боса йде у воду.
А бігти марно, пані й не біжить,
І мужньо йде на інший бік дороги.
В руках дві жовті туфельки блищить,
Що прикрашали її довгі ноги.
Затихла злива, більше не шумить,
І сонце знову небом владарює.
А всі калюжі зникли вже за мить,
Так, ніби тут негод ніяких не існує.
Так, ніби зливи тут, і вітру - не було,
А грім і блискавка? - куди це все поділось?
А може й дівчини тут бути не могло?
А це усе - привиділось?
Наснилось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836326
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2019
Світанок знову зазирає у вікно,
Ще заспану траву вмиває він росою.
Навіяв спогади, як у Довженковім кіно, -
Як вранці дід траву косив косою.
,
Я досі бачу в снах батьківський дім,
А біля нього й досі пахне річка,
Пожовклий очерет шумить, а вже за ним -
Купає коси у воді верби́чка.
Й гуділи бджоли, і кружляли ластівки,
Ох, як багато їх у небі щебетало!
А на старенькій груші в нас жили шпаки,
Які щоранку голосно співали.
І дід завжди приносив полуниць.
Ще ледь дозрілих, у руках згрубілих.
Його обличчя знаю до дрібниць-
Блакитні очі, і волосся сиве.
Та це лиш спогади, не був я там давно,
Далекі кадри, що прийшли з Весною.
Неначе, у Довженковім кіно,
Лиш режисер був зачарований Десною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019
Вже третій день купає місто злива,
Змиває спокій річка́ми із калюж.
Тремтить черешня, ще така вразлива
До холоду, як цей весня́ний душ.
І я тремчу, не можу не тремтіти.
Завжди під дощ мені не по собі.
Хоч я в теплі, та де б його подіти
Журбу, яка сховалася в воді.
І я сумую, чай вже не лікує,
Дивлюсь на клен в заплакане вікно.
Його безжальний вітер атакує,
Та клен, як я, змирився вже давно.
Ніщо не вічне, - дощ колись скінчиться,
І сонце переможе хмарну височінь.
Але в душі уже наза́вжди залишиться
Частинка смутку, чорна, наче тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Багряне сонце й обрій у вогні.
Я знов зриваю аркуш календарний.
Летять, неначе хмари в небі, дні,
І світ уже не справжній, а примарний.
Хитає вітер привиди дерев,
Й блукають люди сірі містом, наче тіні,
І тільки вишенька у сукні королев,
Вкриває вулицю у свій рожевий іній.
Зтемніло небо й хтось ввімкнув ліхтар,
Але дарма, бо місяць майже повний.
Здається, світ звільнився від злих чар,
І завтра вже не буде монотонний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831485
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2019
Зелені очі, я втопаю в них.
Йде дощ. Туман ховає блиск смарагдів.
Загрубші пальці, від гортання книг,
Тебе торкаються, хоча того не варті.
Дощ став сильнішим, всіх давно прогнав,
Танцює краплями на ледь пожовклім листі.
Нехай лютує, адже він не знав,
Що ми і мріяли одні лишитись в місті.
Немов шалені, ми танцюєм під дощем,
На нас здивовано позиркують дерева.
Не змити зливою такий у серці щем:
Хоч ми і мокрі, але все як треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Минули літні дні спекотні,
Запахло осінню, дощем...
З‘явилася в душі самотність,
І розростається плющем.
Що є життя? - Лиха дорога,
Підступні повороти, кручі,..
обриви, ясна річ.
Твій світ крихкий, й розбитись - неминуче,
Бо, навіть листя си́віє у жовте кожну ніч.
І плаче небо, сумом труїть воду,
Збирає повінь, й вмить зійде з гори.
Зачепить всіх, і знов поверне в моду
Самотність. Ось тобі - бери.
Й дарма тікати, це тепер усюди.
Багряним килимом впаде життя з дерев.
Осінній вітер вже заліз у груди,
Й пектиме там до літа. Без перерв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2018
Ця ніч чудова... тільки шепіт хвиль,
Й гарячий вітер пахне стиглим морем,
І зовсім поруч, лиш за кілька миль
Сховався місяць за хмарові гори.
Ми йти втомилися і впали на пісок,
І я, закоханий, тобі рахую зорі,
І в цей момент, одна з таких зірок
Зірвалася і згасла десь у морі.
Замов бажання їй, може щось про нас..
Хоч я і так давно тебе кохаю.
Для нас сьогодні ніби зупинився час.
Цю ніч назавжди я запам‘ятаю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2018
Столітній дуб на нас кидає тінь,
Ти п’єш вино й палають твої очі.
Неначе це - одне з моїх видінь,
І повертатися в реальність я не хочу.
Щаслива посмішка у тебе на вустах,
І вітер ніжно бавиться волоссям.
З тобою час летить, неначе птах,
І нам його зловити не вдалося.
Чи то від щастя, чи може від вина
Шалено блискають у тебе карі очі.
Я думав, що з роками це мина,
Та не минає, якщо ти цього не хочеш.
Повільно став червоним небокрай,
Й столітній дуб вже тіні не кидає.
Останні промені злилися в водограй,
Що розтікається між нами і зникає.
Твоя долоня стиснула мою,
І я так жадібно завжди тебе торкаюсь.
Хоч знаєш ти, що я тебе люблю,
Але не втримаюсь і знов тобі зізнаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
Блищить всю ніч зажурена зоря,
І ти, невільно, закриваєш очі,
Та навіть вітер, що підкорює моря
Прийшов сюди, щоб підкоритись ночі.
Доходять з неба голоси лелек,
Яких нічний політ ні краплі не лякає:
Додому шлях із запахом смерек
І кожен запах цей з дитинства пам’ятає .
Повітря знов на смак солодке, наче мед.
Авжеж, Амур вже взявся готувати:
Весна й кохання, - ось і весь рецепт,
Додати пристрасті, і можна подавати.
Весна вночі фарбує очерет,
А сивий місяць небо підмітає.
Нарешті світ звільнився від тенет,
Нарешті все навколо оживає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786963
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2018
Ти спиш, кохана, ніч дарує сни,
А небо рясно всипане зірками.
Милуюся тобою, а вони -
Тремтливим сяйвом мерехтять над нами.
Осінній вітер холодом подув,
І жовте листя знов зашелестіло.
З тобою я давно про все забув,
Твій дотик бігає мурашками по тілу.
Я знов не сплю, я думаю про нас.
Я знов підкорений осінній ностальгії.
Дощить ця ніч, перетворивши час,
В маленькі краплі, що лягли на вії.
Ти спиш, кохана, спи, солодких снів
Тобі бажаю ніжним поцілунком,
Поки малює жовтень на вікні
Дощем сумні осінні візерунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017
І кожен день - все менше запитань,
Бо втратили вони сентиментальність.
Життя, насправді, - світ розчарувань,
А ми його, чомусь, звемо Реальність.
Тече крізь пальці час, немов струмок,
Який впадає у велику річку.
Дедалі більшає у голові думок,
Й зціпити зуби увійшло у звичку.
Ти робиш крок, за ним ще крок,
Коли довіритись - як вчитися ходити,
Та кожен раз засвоюєш урок,
І вже не хочеться для когось щось робити.
Хоч би самому не забути, як людей любити..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742892
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2017
Серед тисячі зірок одна щоночі сяє
Й мене запрошує в небесну темноту.
Пихатий місяць хмарами блукає,
Ховає голову за ними золоту.
Приємно і незвично чути тишу,
Яку дарує тільки літня ніч,
Що листя теплим подихом колише,
Який сховала в морі ще торіч.
Старий ліхтар спотворює пітьму,
Яскравим світлом вулицю кусає.
Лише метелик тут зрадів йому,-
На цей ліхтар він вже давно чекає.
Ховає місяць втомлених очей,
Й проміння небо вже почало шукати.
Така ніч краща тисячі ночей,
Бо дійсно варта, щоб її чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738793
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.06.2017
Гудуть думки, знайти не можу слів.
Ми змушені самі з собою битись.
Короткий сон з восьми мільярдів снів,
Може застрягти в голові та в ній лишитись.
Хто дійсно вільні? - вільні одиниці,
Всі продають життя за їжу по добі,
Тамують спрагу у запльованих криницях,
І пропонують пити воду цю й тобі.
З дитинства всі хотіли гарно жити,
І думали, що встигнуть до всіх мрій.
Тепер ці люди хочуть лиш спочити,
Бо вже життя не сповнене подій.
Мене дивують люди, що змирились,
І оптом продають своє життя.
Чомусь той факт, що бідними родились,
Вбиває в них повагу власних Я.
А як боротися? Життя ж таке коротке...
Ким стати, щоб одразу не програть?
Дітей навчають, що життя солодке,
А про гірке і справжнє всі чомусь мовчать.
Французькою хтось скаже се ля ві
І хоче в посмішці іронію сховати.
Життя своє ми продаєм самі,-
Тим людям, що готові купувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2017
Годинник Хронос знов перевернув,
Й біжить пісок, не стримуючи плину.
В такому темпі дехто й не збагнув,
Що головне - це те, що ти Людина.
Життя мінливе, як осінній день,
Що ясне небо змінює на зливу.
Лиш з подихом останнім із легень
Людина дійсно знає, що було важливим.
Ти можеш мати гори із грошей,
Чи все життя шукати кращу долю.
Час бачить лиш людину із людей,
Й ніякі цінності не змінять його волю.
Історія помилку не простить,
Вона дала нам істину священну:-
Не той страшний, хто одяг забруднить,-
А той, хто забруднить в собі Людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2017
Дитячі мрії час лихий забрав,
Але нові хотіти не дозволив.
Хто міг літати - вже давно упав,
Бо час і тих, байдуже, поневолив.
Годинник стрілками скорочує буття,
На згадку залишаючи фрагменти,
В яких бешкетне радісне хлоп'я
Ще зовсім не пізнало сентиментів.
Тепер здається, що то був не я.
Хтось пам'яттю змальований з моментів.
Неначе хтось в мені прожив життя,
А сам я був лише експериментом.
Це навіть смішно - бачити як час
Таку малу, замріяну дитину,
Змінивши розуміння звичних фраз,
В дорослу перетворював людину.
Тепер собі скажи: " а я ж казав?"!
Час змінює дитячі ідеали.
Знайди себе,ти, певно, заблукав,
Бо ти відстав, коли всі поспішали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2017
Моя єдина, мила й неповторна,
Так сталося, що я тебе зустрів.
Ти вольова, ти сильна й непокорна,
Ти саме та, яку я так хотів.
Ти знаєш - я не подарунок,
Але тебе я так люблю,
Що твій єдиний поцілунок -
І я для тебе все зроблю.
Моя кохано, люба квітко!
Ти мій єдиний сенс життя.
Разом ми маємо створити швидко
Назавжди цілим "ти" і "я".
Тож зараз стану на коліна:
Благаю мила будь моєю
В моєму серці ти єдина
Чи візьмеш ти звання "дружина"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Говориш мовою того, ким ти не є,
І відчуває це вже мозок підсвідомо.
Навіть не думай більше про життя без втоми,
Бо так втрачаєш "справжнього" себе.
Купити можна більше ніж "усе",
Навіть Життя Нове за гроші продається.
Там де "несправжній ти" по-хитрому сміється,-
Всередині десь, "справжнього" трясе.
Навіщо думати про Всесвіт у часи,
Коли про Всесвіт думати не модно,
А те, що завжди ти вважав потворним,-
Давно для всіх є значенням краси?
Час змінює вже, як тут не крути,
Він здатен море у пісок перетворити.
Тепер здається, що Себе вже не знайти,
І ти не знаєш, що тобі робити.
Самотня думка може врятувати світ.
Змінити може місто чи країну.
"Несправжньому" і думати не слід,
Бо "справжній", відчуватиме провину .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2017
Дозвольте пару слів про стан речей.
Лише мої думки, не заклик битись.
Про втомлених, бідніючих людей
І крадіїв, що змусять з цим миритись.
Проблема number one- віджатий Крим,
Який, насправді, хтось програв у карти.
Місцевим жителям, які не згодні з цим
По-братньому, порадили тікати.
І жодних дій, самі лише слова.
Голота вмить почуяла безкарність.
Тому на Сході є проблема 2:
Своє забрати хоче й кримінальність.
Над зброєю російські прапори,
Російська зброя і бійці російські,
Й коли весь світ про це заговорив -
Ті відхрестилися від вугільного війська.
А тут у нас працює СБУ:
Вони схопили справжнього злочинця!
Цей покидьок, щоб годувать сім'ю,
Взяв 300 гривень з пана "Доброчинця".
Тепер про гордість- про ремонт доріг!
Дали грошей і знову мертва тиша
На Біблії клялись: "Без хабарів!"
Та вже грошей нема- їх з'їла миша.
Зате ми вклалися в поліцію Нову:
Взяли дітей й навчили їх Закону.
Дзвони 102, якщо прорве трубу,-
Якщо грабують, то біжи додому.
Та пан керманич обіцяє лад.
Все обіцяє "жити по новому"!
Рекомендує їсти зранку шоколад
Для настрою, і щоб заїсти втому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695144
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2016
Стоїть незрушно в небі Оріон,
Вартує спокій Місяця щоночі.
Ритмічно стукає колесами вагон,
Який везе мене додому неохоче.
Мені самотністю навіює думки,
А Ніч навмисно розсипає зорі,
І Місяць вже не спить, він навпаки
Мандрує хвилями у зоряному морі.
Здається ніби зупинився час,
Й хвилини перевтілились у вічність.
Ці зорі Ніч розсипала для нас,
А ми не помічаєм їх величність.
Для того, щоб побачить цю красу
Достатньо лиш підняти в небо очі,
Бо справді непідвладні опису
Картини, що малюються щоночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692156
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2016
Повіяв знову теплий вітерець,
І я повітря жадібно ковтаю.
Лише хвилина й вийде сонце десь
За обрієм, а я його чекаю.
Сховала коси втомлена верба,
В ставку,де щойно я зустрів лелеку.
Тече вода повільно, мов журба
Й мої думки несе кудись далеко.
Несміло крізь зелений очерет
Пробилось перше сонячне проміння,
А на воді виблискує портрет
Верби, яка купає тут коріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681928
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.08.2016
Я знов пишу тобі цього листа,
Та, й як раніш, його не відправляю.
Причиною є істина проста:
Ти не моя, а я тебе кохаю.
Я пам'ятаю стиглий аромат
Твого волосся з нотками парфуму,
Блискучі очі, схожі на смарагд,
В яких немає ані краплі суму.
Ти мені снишся майже кожну ніч,
Як ти мене закоханно цілуєш,
Так міцно обіймаєш і мовчиш,
І цей момент, по-справжньому, цінуєш.
Але наранок все зникає знов,
Й твоі цілунки - витівки уяви.
Тобі вже не потрібна ця любов,
Як і моя, в твоїм житті, поява.
Тому я знов пишу тобі листа,
Та ти його ніколи не побачиш.
Причиною є істина проста:
По-справжньому цінуєш те, що втратиш.
Т.І.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Боюсь, мій друже, це вже назавжди.
Ти знов крізь скло до мене розмовляєш.
Раніше ти рідчиш ходив сюди,
Я знаю все, про що ти уявляєш.
Я у твоїй душі, як в домі поселився,
І не повіриш, але я з тобою ріс.
І бачив коли ти радів, чи злився,
Чи задирав до неба гордо ніс.
Я бачив,як ти починав читати,
Мій голос справді - це твої думки.
Є дещо, що ти маєш пам'ятати:
ЩО МИ З ТОБОЮ РАЗОМ НАВІКИ!
Ну годі, досить,
Вже робити вигляд,
Що ти нічого ще не зрозумів.
Я знаю досі
твій відвертий погляд,
Який я ще змінити не зумів.
Мені здається, що ти десь таки нещасний,
Мені здається, що ти десь таки програв.
Я згоден, що не все тобі підвласно,
Але відверто- щось ти не додав.
Я можу Сам усе змінити.
Пусти мене на день, хоч, до керма
Я зможу щиро, як і ти, любити,
І день прожити справді недарма.
Пробач мій норов, мій безцінний друже,
Хоч лірику розводити - парафія твоя,
Я буду знов чекати тебе дуже,
Завжди з тобою.
Твій Таємний Я
Т.І.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2016
Сумний поет сумує крізь вікно
З горнятком запашної кави.
Повільно падає, неначе у кіно,
Сніжинка, що не втрималась у хмарах.
Безжальний час гортає календар,
Ковтаючи вже пройдені хвилини.
Сумна сніжинка впала на ліхтар,
Лишившись краплею на серці павутини.
Сумний поет відпив терпкий напій
І розпалив камін дарунком Прометея.
Заграла музика, що сповнена надій
Під пальцями одного Амадея.
Колись життя пришвидшувало хід
І в мить спинилось наче у кошмарах
Так сумно, що не залишила слід
Сніжинка, що не втрималась у хмарах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660606
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2016
Слабкий ліхтар в самотньому кафе
Горить для нас, відбрасуючи тіні.
У мене в чашці кава Нескафе,
Ти втомлена з роботи п'єш Мартіні.
В твоїх очах відблискує ліхтар,
У них я бачу всесвіт неосяжний.
Заграла музика під струнами гітар,
І світ ще більше став для мене недосяжний.
Ти посміхаєшся і світ стає німим.
Мені на руку ти кладеш долоню.
Твоє волосся ще виблискує рудим,
Зачесане дбайливо біля скроні.
Ти в моє серце віднайшла ключі.
Ти Каліопа, що сидить навпроти.
Для мене сонця промінь ти вночі,
Тебе тримаю, хоча ти й не проти.
Не побоюся і скажу тобі "люблю".
В твоїх очах я бачу - це взаємне.
Я серцем твою посмішку ловлю,
Бо там знайшла ти щось, насправді, потаємне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016
І знов на землю опустилися дощі,
Й зима кусає холодом за губи.
Мені на згадку поцілунок залиши,
Теплом щоб запалали мої груди.
У нас лишилось незакінчене життя,
Щоб кожну мить ми цінували разом.
Тобі, як квітку, я дарую почуття,
Що біля тебе розквіта одразу.
Твоі цілунки пристрасні на смак
Мені у холод душу зігрівають.
З тобою я - закоханий юнак,
Якщо такі закохані бувають.
Ти мій смарагд, дарунок сил із неба
Промінчик сонця у моїм житті.
Моя надія, ти моя потреба,
Моя зоря в небесній пустоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016
Гуляє вітер й падають дощі.
Вбивають холодом ще не пожовкле літо.
Туман закуткється у лихі кущі,
І залишає на світанку поле вкритим.
Що більше книг- то більше злих ідей,
І сіра осінь із дерев спадає.
Ще вчора літо йшло поміж людей-
Сьогодні дощ нас холодом вкриває.
Я чую, що шукає вітер сніг,
А новий рік за п'ятдесят сніданків.
Зробити те, чого я ще не зміг
За п'ятдесят коротких сірих ранків.
Це просто дощ мені навіяв сум,
І я не знаю як його лишити.
А сіре місто сховане під шум,
Що починає шумом тим душити.
Сховатись хочеться далеко десь у ліс,
У жовті необсипані дерева.
І з гордістю підняти вгору ніс,
Щоб дихати повітрям прямо з неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621264
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2015
Моя душа сумує восени.
Ще так багато хочеться сказати,
Чекати маємо ще трохи до зими,
Бо так, як є не хочеться лишати.
Холодний дощ змиває з серця сум,
Лишає з ду́мками за вікнами сидіти.
Крилатий вислів: "cogito ergo sum"
Лише тепер почав я розуміти.
Мільйони слів, що знають почуття,
Мільйони фарб, якими грає осінь,
Але всередині є дивні відчуття-
Їх описати слів немає й досі.
Цукерки, ковдра і вино-
Під зливу незамінні атрибути.
Життя не зовсім схоже на кіно,-
Є речі, які просто мають бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621263
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2015
Колись за мир боролись королі.
Колись людина мріяла літати,
Тепер ми мріємо про сонце на Балі,
І від самого себе більше не тікати.
Це просто думка - змінювати світ.
Забута думка із мого дитинства.
Шукати важко папороті цвіт
У ніч Купальську серед будівництва.
Це просто час, це просто світ людей.
Це просто осінь, просто сіре небо.
Це просто зірка серед безлічі зорей,
Це просто шлях, що створений для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609600
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2015
Вже перший лист забрала рання осінь.
Ти знов собі питання задаешь,
Такі, що купою застрягли у волоссі,
А відповідей вже ти не знайдеш.
Сумує світ й сумує моє серце-
Це осінь сумом грає в почуттях.
Тримайте час, він розбиває в скельця,
Ті мрії що омріяні в Життях.
Шукати правди важко в цьому світі.
Знайти себе не менш важлива річ,
Але повірити, що так сказала доля -
Знайти в собі мільйони протиріч.
Це осінь знову грє почуттями:
Сказати хочеться багато - ти мовчиш.
Лишається лише прийти до тями,
Не знаючи, чи ти себе простиш.
Сідає сонце й осінь дує вітром
Ховає сльози за щільним дощем.
Звиває осінь сумом непомітно
Всю душу нерозплутанним плющем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600882
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2015
Я подорослішав, і сам це не помітив.
Час так летить, як світло у пітьмі.
Ще ніби вчора я приніс у школу квіти,
А світ забув вже, коли ми були дітьми.
"Тримайте швидкість! Все робіть скоріше"-
Постійно голос каже всім нам в голові.
Не стане світ таким, як був раніше
Хоч люди зміняться лиш стірі на нові.
Ви пригадайте, як було в дитинстві-
Достатньо лиш повітря для життя!
Тепер і дихають повітрям одиниці-
Воно по порціям. У кожного своя.
Згадайте! Ради чого варто жити?
Світ не такий, яким ти його створив,
Це як стихія, яку вже не зупинити,
А проти течії ти майже йдеш. Без сил.
Не забувайте, що ми всі маленькі діти.
Не забувайте те, що робить нас людьми.
Згадайте, як несли до школи квіти,
І світ, неначе винирне з пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
Знаєш,я все це вигадав навмисно
Цей дивний світ,цю ніч,це місто,
В твоїх руках горнятко кави,
І те,що ти мені цікава.
І те,що вітер грав волоссям,
Спекотне літо,жовту осінь,
На білій сукні візерунки,
Солодкий присмак поцілунку,
Мобільний номер,колір дому,
Твій голос в трубці телефону,
Безмежно ніжний теплий дотик,
І те, що ти це мій наркотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Час швидкість взяв, що вже не зупинити,
Ми не помітили, як він повз нас пробіг.
Ще вчора тут стояли малі діти,
Сьогодні ж ми підемо за поріг.
П’ять років пролетіло наче тиждень.
Хтось тут зумів знайти свою любов.
Хто сам здавав, а хтось важливих рішень
Уникнув, - як? не знає навіть Бог.
Один для одного ми стали більш ніж друзі.
Допомагали в здачі сесії, в біді.
Й після навчання у найкращім в світі ВУЗі
Ми ще не раз усі повернемось сюди.
Хто танцював, а хто ходив на пари
Хто на машині їздив, дехто й на метро.
Були й такі, що спали коли хмарно
А хтось кріз зливу йшов на пари всеодно.
Згадати тільки, як ми всі гуляли!
Турбаза, дні народження, кіно.
Зізнайтесь, ви тоді не уявляли
Що скажете, як це було давно.
Ми не прощаємось, ми будем зустрічатись
Й ділитись спогадами цих щасливих днів.
І академію, що нам дала з’єднатись
Ніхто в житті забути не зумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505751
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.06.2014
Я так долго в себе держал
Эту никому не нужную лирику.
Ты меня не любила – я ждал,
Пока ты разводила полемику.
Вдруг я стал интересен тебе,
Засвистела в душе моей буря
Ты училась играть на трубе,
А на мне - как на бандуре.
Ты кричала мне вслед: « Уходи!
Не люблю тебя, ты мне не нужен!»
Но поцелуй твой… Только один.
От него я был просто контужен.
Мне друзья говорили: «Смотри!
Не твоя она, ты ей не пара!»
Но аромат твой мне изнутри
одурманивал душу жаром.
Без тебя я был, будто без сил,
И минута, как год расставания.
Я бы тебя на руках носил,
И целовал бы до безсознания.
Ну а ты? Ты меня не любила.
Лишь на время придумала чувства.
Не страдала, а просто забыла.
Было, может, немного грустно.
Вот так я долго в себе держал
Эту никому не нужную лирику.
Ты от меня давно убежала,
Ну а я развожу полемику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502992
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2014
Понурені верби сумують над ставом,
Гілками порушують спокій води,
І сонячні промені грають ласкаво
Відблиском світла, що впало туди.
Тим вербам щось шепоче вітер
Й жене кульбабки білий цвіт.
На тім ставку спочило літо,
На мить забувши цілий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.06.2014
За двадцять рокі́в поста́ріла мати,
Поклавши всю юність в нерідних дітей.
Навчила терпіти, мовчати й стражджати,
І відмовлятись від власних ідей.
Неначе на прокляту дивляться пани.
З останньої сили благає юрбу
"Я все ще кохаю Вас, і все ще я з Вами,
Прошу Вас, не зраджуйте матір свою!"
Зсоромились діти, понуривши віки
Й взялись підіймати розбиту з колін.
З тобою ми, Батьківщино, навіки,
Бо ти, Україно, єдиний наш дім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494305
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.04.2014
Життя іде, а світ лишився світом
Та й ми усі далеко вже не діти.
Час ловить нас, вплітаючи в тенети,
Минають дні, старішає планета.
Летят роки, ми згадуєм минуле
Та щось пішло не так, як завжди було.
На мить лиш згаєш десь одну хвилину
І ти уже, вважай, - нова людина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
І знов летить маленька зірка,
Залишивши вночі свій слід.
І на душі так стало гірко,
Що навіть місяць в небі зблід.
Лови її, хапай руками
Не смій заплющити повік!
Нехай побуде трохи з нами,
Не дай їй згаснути навік!
Бо кожне сяйво - то надія,
Бо кожна зірка - то життя.
То ж не дозволь дитячим мріям
Припасти пилом на взуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Я сижу на скамье подсудимых
Сзади люди кричат "Казнить!"
Чем обидел я вас,родимых?
И за что меня можно винить?
Тут судья дает знак замолчать
Все затихло, не слышно звуков
И к трибуне идет отвечать
Господин в синеватых брюках
"Вы виновны, - говорит он мне, -
За свою никчемную лирику,
Топите свой вы талант в вине
Превращая болезнь в истерику!"
"Протестую!, - кричит адвокат, -
нету фактов по данной теме!"
"Как же нет,если даже враг,
Знает о каждой его проблеме!"
продолжайте! - гласит судья
прокурор стал ко мне совсем рядом
"Можно вызву свидетеля я?"
Он спросил, отравив меня взглядом
"Вызывайте", услышав в ответ
Строго машет рукою к двери
В зал суда вдруг вошел старый дед
по дороге поправив парик
Кто он и что у него на меня?
Плюс он по странному как то одет
Присмотреться... Стоп! Это же я!
Приблизительно в 70 лет!
"Отвечает свидетель Иван"
Произносит судья уверенно
"Он прохвост, лжец и шарлатан!
Все поступки его намерены!"
"Что на это вы скажете нам?"
Прокурор ко мне улыбается
"Встаньте же, подсудимый Иван!
Когда суд к вам обращается!"
Я встаю, опустив глаза
Воздух давит сжимая грудь
"Виноват я.."и катит слеза
Говорю уже что нибудь
"Я закончил"- сказал прокурор
Громко стукнул судья своим молотом
"Суд уходит решить приговор"
И сверкнула его мантия золотом
Адвокат положил свой блокнот
И шепнул мне на ухо "Простите!
Ничего я поделать не мог
Попытайтесь меня поймите"
Суд выносит вердикт окончательный
"Он виновен, казнить немедленно!"
И проснулся я опечаленный
Свои поступки обдумав уверенно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475868
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
Ты сказала я не для тебя,
Что устала ты от вечной брани,
Что жила со мною не любя,
Что держалась до последней грани.
Ты сказала, что я стал другим
Что любовь была но вдруг остыла,
Что другой теперь тобой люби́м
И чтоб я простил за все что было.
Я стоял, не в силах говорить,
Пристально смотрел в твои я очи
Я хотел всегда тебя любить,
А теперь хочу уже не очень.
Пройдут года и может вспомнишь ты,
Тот августа прохладный вечер
Когда я нес тебе цветы,
И месяц зажигал на небе свечи.
Быть может ощутишь на сердце грусть,
Устало ты присядешь на диван,
Хоть мы не вместе, ну и пусть,
Навеки твой. Третяк Иван
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475679
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.01.2014
Так не могу, устал я, точка.
Не ценишь ты моих трудов.
Вдвоем с тобой мы знаем точно:
К такой как ты я не готов.
Ты рвешь мне голову на части,
Во всем всегда я виноват.
Ты не козырной дама масти.
Я победил, поставив мат.
Не знаешь ты во что играешь
Моя душа - не поргемушка
И лучше всех теперь ты знаешь
Ты мне никто. Ты так ... игрушка.
Таких как ты есть миллиарды
Ты не одна. Прости. Уйди!
Я не играю больше в карты
Где ставка - то что жжет внутри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475678
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.01.2014
Завывает пронзающий ветер
Снег растаявший во дворе
И каштан наклонил свои ветви
К проходящей мимо толпе
Тяжело ему, больно и грустно
Не заметен он в слое снегов
На ветвях уж давно его пусто
А к весне он еще не готов
Ждет момента он радостной встречи
Когда свет на зари промелькнет
Распустив свои белые свечи
Солнце летнее тихо взойдет
Вот тогда он замашет листвою
И тогда запоют соловьи
Промелькнет красный лучик порою
Улетая где-то вдали
Прогуляюсь я к летнему парку
Где знакомо помашет каштан
Поверну на центральную арку
И залезу на серый паркан
Громко крикнет из парка кукушка
Перебьет ее крик соловей
Только тополь своею макушкой
Будет пухом кидать на людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475496
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2014
Тихо плачет дождями небо
Опустела береза в степи
Были б крылья – махнул бы в небо
Сел бы там, где меня не найти.
Сел бы там, где рождаются звезды
Освещая небесную гладь
Там где месяц, набрав в груди воздух
Завивает молочную прядь
Сел бы там, где рождаются тучи,
Набирая в себя воды.
Там где ветер шумит могучий,
Подгоняя их по пути.
Сел бы там, где широкое поле
В этом поле стоит старый клен
И бросает он тень поневоле
На душистый синеющий лен.
Я бы сел, там где нет печали
Там где осень еще далеко,
Там где ветер деревья качает,
Где душе сразу станет легко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475495
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2014
Ріжуть вуха звуки тиші
Тисне мозок гола стеля
Десь в душі шкребеться миша
І я один серед пустелі.
Ти мала те на що чекала
Ти взяла серце з моїх рук
Тепер ти зникла, ти програла
А наді мною вється крук.
Ти вбила мужність, вбила душу
Ти вирвала з грудей вогонь
А я без тебе жити мушу
Бо ти втекла з моїх долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Осінній звичний вечір. Дім.
Дивлюсь в вікно. Сиджу один.
Далеко десь зоря блищить.
Хитає вітер клен. Дощить.
Чомусь так сумно стало враз,
Осінній вечір й тепло вдома,
І ніби не було образ
Та серце б`є незвична втома.
Дивлюсь на клен, він як і я:
Все ніби добре, все як треба,
Але, посупивши гілля,
Стоїть самотньо він під небом.
Ні, він не самотній, не один,
Йому співає вітер пісню,
А через декілька годин
Його двірник укриє листям.
А в мене листя - гостре лезо.
Хто доторкнеться - ріже палець
І тільки, зиркнувши тверезо,
Біжить від мене, ніби заєць.
І ось знов вечір. Осінь. Дім.
І я, як треба, тут. Один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
В далекому дикому полі
Літали два сірих птахи
Клялися що будуть любити
Молились щоб не навпаки.
Та вітер накликав біду
Приніс він на поле грозу
Та іскрою кинув в вербу
Та влучив у птаху одну
Розбилося серденько птаха
Не їв він з тих пір і не пив
Побачивши знов в полі і вітер
Він високо в небо злетів.
У груди повітря набрав
І пісню сумну заспівав
І крила під себе зібрав
Й камінням на землю упав....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Сумує осінь. Плаче небо.
Журба, закутана в дощі.
Зриває листя без потреби
І розкидає по душі.
Опало листя, стало голо.
Поїло холодом тепло.
І сірі люди лиш навколо,
Де була молодь - бите скло.
Кусає вітер за обличчя,
І ріже очі перший сніг.
Сумує осінь на узбіччі
Укритих холодом доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
У кожного в душі горить вогонь
Що береже від болю та невдачі
Хтось може гріть лише теплом долонь
А хтось всім серцем гріє до нестачі
Не всі проносять світло крізь роки
У кого гасне, змішуючись з брудом
А в кого через терни і плювки
Розпалює, наповнюючи груди.
Ти в серці в себе вогник збережи
Щоб тим теплом запалювались люди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Колись давно, в часи Адама
Давав Бог людям різні карми.
Кому до музики талант, кому до пісні
кому поганий дар, а кому корисний.
Та десь у Божому мішку
в самому дні, ніким не взятий,
Лежав там до віршів талант
Такий простий та чогось вартий.
Той дар узяв собі юнак,
Його зточив, зробивши зброю,
Стріляв словами просто так,
Вони ж давали людям волю.
Минули дні, роки, хвилини,
Той дар блукав з людей в родини,
Запалював серця і долі,
Ходив він через гори й поле,
І зупинився десь у місті,
А я узяв його навмисно.
Якщо ти маєш рідкий дар,
То бережи його, тримай,
Бо ця пелюстка божих квітів
Найкраща з тих, що є у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Тускніють зорі. Ти виходш
До мене в світлі ліхтарю
І я не знаю що є більше
Ніж те що я тебе люблю
Ти в мене янгол, Афродіта
Валькірія небсних снів
З тобою бути не хотіти
Це злочин давніх королів
Ти мій кошмар. Ти моя фея
Ти мій трофей з війни "Життя"
Я забуваю навіть де я
Коли ти сяєш як зоря
Ти моє все. Ти весь мій Всесвіт
Ти подарунок Божих сил
Якщо сказати тобі чесно
Ти все що я в житті просив.
Ти талісман. Ти моя квітка
Ти ясне небо без дощу
Між нами є чарівна нитка
І я сиджу її в`яжу
Ти в мене є, і я щасливий
І я люблю тебе без меж.
Лиш сподіваюсь я, що сильно
І ти кохаєш мене теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Мені наснився страшний сон,
Де ти сказала мені в очі:
- Пробач, не бути нам разом,
Тепер живи собі, як хочеш.
Кричав тобі я уві сні:
- Благаю, мила, повернися!
Згадай щасливі наші дні,
І, як кохати ми клялися!
- Так, ми клялися, щира правда,
Та й ти божився поруч бути.
А наші дні… Покинь, не варто,
Жаліть про те, що вже забуто.
Разо́м нам бути не судилось.
Ти дуже був мені потрібен,
Та я чекати вже втомилась,
Тож ти один у всьому винен.
Пробач мене. Я розлюбила.
Ти вже не той, яким ти був.
Кохання, наче човен в брилу,
Що від удару затонув.
Ти знаєш, що я дуже сильна.
Я не зали́шуся сама.
Я, наче птаха, знову вільна,
Тепер я більше не сумна!
Давай ми будемо дружити?
Ти по собі, я по собі.
Я обіцятиму дзвонити
Хоча б на тиждень раз тобі.
І я прокинувся від болю
Й прислав тобі на телефон:
«Лиш знай, що я живу тобою»
Хвала Богам, що це лиш сон.
Я здатен на сміливі вчинки,
Я подарую тобі те,
Чого могла б хотіти жінка.
Без тебе все в житті - пусте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Славетне минуле, велична країна!
У синіх Карпатах і жовтих степах
Та ми занедбали, зробивши руїни
У старовинних козацьких містах.
Із сел їдуть люди, втікають до міста,
А з міст люди прагнуть втекти за кордон.
А хто в цьому винен? Усі ми, це звісно,
Бо самі хотіли піти в цей полон.
Піднімемось, браття! Піднімемось, сестри!
Ми можем країну підняти з колін!
Ми розумом сильні, ми щирі всім серцем,
То може нарешті прийдуть часи змін?
Ми здатні на все, нас не подолати!
Ми довго терпіли, тепер ми могутні!
Ми скажемо світу, усі мають знати
Що ми - Україна, за нами - майбутнє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474404
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.01.2014
Ти не кажи мені при зустрічі: "привіт"
З тобою ми по різні барикади
Тепер я бачу зовсім іншим світ
Тепер плюса́ми стали мої вади
І більше не дзвони мені вночі
Полиш надію, не дивися в очі
До сердця я зробив нові ключі
Та й відкриватись вже воно не хоче
Згадай, були й щасливі дні
Але пробач, їх більше вже не буде
Лиш осад десь в самому дні
Залишився і муляє у груди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014