Дмитро Овсієнко 86

А осінь хмура

А  осінь  хмура  по  землі  вже  впевнено  крокує,
З  дерев  все  листя  падає  в  цей  час,
І  фруктів  пахощі,  дощі  холодні  нам  у  дні  свої  дарує,
Й  про  літо  спогади  постійно  накривають  нас.
Ці  пори  року  я  не  можу  ну  ніяк  до  дна  допити,
Хоч  часто  серце  моє  смуток  і  туга  бере,
Безмежно  хочу  я,  милуючись  всім  цим,  у  світі  жити,
Ніхто  бажання  в  мене  це  не  відбере.
А  дощ  все  йде  і  далини  не  видно  крізь  тумани  сиві,
Так  хочеться  крізь  них  розгледіти  десь  щось,
А  взимку  десь  під  Новий  рік  я  мрію,  аби  сталось  диво
І  основне  бажання  всіх  людей  збулось.  
Щоб  ввечері  були  щасливі,  вдень,  вночі  і  в  пору  ранню,
І  у  серцях  у  всіх  завжди  буде  лише  весна,
Коли  людей  всіх  збудеться  це  основне  бажання,
Коли  закінчиться  ненАвисна  війна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

У розпалі вже благодатне й тепле літо

А  ось  і  нова  творчість.  Закінчення  в  наступному  дописі.
У  розпалі  вже  благодатне  й  тепле  літо,
                         На  дачу  вже  збираюсь,  бо  пора  така,
                       В  поля  запрошує  вже  лагідний  і  теплий  вітер,
                       В  цю  мить  стараюся  навести  лад  в  думках.
                         Приїхав  я  туди  і  одночасно  всюди  прогулятись  хочу,
А  очі  розбігаються,  куди  це  спрямувати  крок,
До  чого  ж  добре,  що  короткі  влітку  ночі,
Усюди  встигну-  і  у  ліс,  і  в  поле,  й  на  ставок!
У  ліс  піти  спочатку  мрію  сильну  маю,
І  сповнений  рішучості,  у  нього  швидко  йду,
Ілюзія,  що  від  всіх  бід  він  заховає
Й  забудемо  хоча  б  на  мить  про  лихо  і  біду.
У  лісі  як  побув,  то  вийшов  в  дике  і  безмежне  поле,
Не  мав  я  на  меті  сховатися  від  всіх  проблем  і  бід,
Бо  довго  я  вдивлявся  вдалину  із  невимовним  болем
Туди,  де  біди  всі,  у  напрямку  на  схід...
Дивлюсь  туди  і  терплю  я  нестерпні  муки
І  на  душі  жахливо  мені  стало  так,
Не  хочуть  в  мирі  жити  довбані  тварюки,
Рука  моя  аж  стислася  в  кулак.  
Я  на  ставок  біжу,  щоб  трохи  там  охолодитись,
Бо  гнів  і  смуток  чорний  в  душу  завітав,
Із  джерела  води  холодної  напитись,
Хто  зна,  коли  б  я  ще  таку  нагоду  мав?
На  мить  якусь  таки  в  ставку  охолодився,
А  потім  у  зажурі  і  тривозі  у  джерельця  сів,
Водиці  з  джерела  холодної  напився,
Не  міг  від  потічка  відвести  я  губів...
Вже  іншим  разом  сходжу  ще  в  село,  де  більша  трохи  річка,
Підвівся  я  з  високих  трав,  які  не  бачили  косИ,
А  зараз  йду  на  дачу  рвати  агрус,  вишню,  і  черешню,  і  порічку,
Аби  згадати,  як  це  було  в  радісні  часи.
Вмить  з  серця  думку  прожену,  тривожну,  у  момент  цей  зовсім  лишню,
У  хату  за  бідоном  і  торбинкою  зайду,
Спочатку  я  порву,  напевно,  кислу  вишню,
До  стовбура  її  утомленим  обличчям  припаду...
Все  мрію,  як  я  іншим  разом  у  село  проїдуся  на  річку,
Хоч  би  в  наступний  вихідний  мені  у  цьому  не  завадили  дощі,
А  поки  що  в  бідон  я  рву  червоную  порічку,
Сховавшись  в  її  пишні  й  затишні  кущі.
Хоч  трохи  легше  стало  від  тривоги,  що  так  мучить,
І  від  лихого  пережитого  всього,
Ще  втішуся  я,  в  агрусі  подряпавшись  колючім,
Зате  солодкі  ягоди  його!
Закінчення  вірша.
Лікує  серце  й  душу  атмосфера  дачі  ця  тутешня,
Вже  з  впевненістю  більшою  дивлюся  я  вперед,
Але  на  всякий  випадок  наїмся  ще  черешні,
Аж  захлинувся  нею,  бо  солодка,  наче  мед!
Коли  із  дачі  в  ці  часи  додому  у  автобусі  я  їду,
У  цей  хвороб,  а  згодом  війн  паскудний  і  жорстокий  час,
То  розумію,  як  ніколи,  що  з  ілюзії  спокою  повертаюся  у  біди,
З  якими  бореться,  як  може,  кожен  з  нас.
Коли  все  те,  що  робиться  навколо  зараз,  бачу,
Постійно  в  кулаки  стискаю  руки  я,
Дожився  вже  до  мрії,  чи  потраплю  я  іще  колись  на  свою  рідну  дачу,
Чи  знайде  колись  спокій,  ну  і  прихисток  душа.
Бажаю  всім  часи  оці  нелегкі  пережити,
Закономірним  є,  на  жаль,  в  житті  подібний  вир,
Як  воду  з  того  джерела,  бажаю  всім  з  життя  лиш  радість,  ну  і  спокій  пити,
В  оселі  кожній  хай  поселиться  лиш  мир!
P.S.Бажаю  вам,  щоб  по  життю  ви  мужньо  й  впевнено  пройшлися,
Не  знаючи  нестерпної  туги,
 Аби  з  ніким  із  вас  свої  не  обійшлися
       Ще  гірше,  як  закляті  вороги!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024

Надворі спека, світить сонце літнє

                                 Надворі  спека,  світить  сонце  літнє,
                                         Від  пекла  того  ледве  я  не  вмер,
                           Нема  дощу  й  не  віє  зовсім  прохолодний  вітер,
                                           Не  тішить  ні  вода,  ні  кондиціонер...
                             А  взимку  у  мороз  не  знаю,  чим  би  то  зігрітись,
                                           Ні  лазня  не  допомагає,  ні  гарячий  чай,
                                           Життю  не  хочеться  в  момент  такий  радіти,
                                           Від  того  клімату  бери  хоч  і  вмирай...
                                         Неспокій  і  тривогу  зараз  кожен  в  серці  має,
                               Це  все-одно,  що  справжній  в  ньому  буревій,
                         Страждаючи  від  спеки,  кожен  з  нас  себе  питає,
                                     Можливо,  що  причина  зовсім  не  у  ній?
                     Незадоволені  ми  чимось,  ллємо  часом  сльози,
                                         Не  бачимо  ні  літо,  осінь,  зиму  і  весну,
                                           Не  холоди  у  тому  винні  й  зовсім  не  морози,
                                           На  них  за  все  спихнути  хочемо  вину...
             Кошмар  в  країні  нашій  зараз,  але  жити  якось  треба,
                 До  чого  ж  рідну  Україну  нашу  я  нескорену  люблю,
     Як  вийду  в  поле  десь,  то  все  дивлюсь  на  сонячне  чи  хмарне  небо
                           Й  про  день  наступний  Господа  молю...
Яка  це  радість  ввечері  у  полі  тим  вечірнім  вітром  умиватись,
   Бажаю  вам,  хай  кожен  з  вас  як  воду,  вітер  той  хай  п'є,
           Яке  то  щастя  того  дня,  що  буде  завтра,  дочекатись,
                                         А  особливо    миті,  як  світанок  настає.
     Хай  кожен  з  вас  буде  спокійний,  впевнений  і    рідним  своїм  вірний,
                 Переживе  лихе,  що  зараз  і  постійно  коїться,  усе,
   Щоранку  встаючи,  ви  мрійте  про  ту  благодатну  пору  надвечірню,
                 Що  в  душі  наші  лиш  умиротворення  несе![img][/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024

Люблю по полю я безмежному ходити

Люблю  по  полю  я  безмежному  ходити,
Чи  то  зимової,  чи  літньої  пори,
Повітря  свіже  з  далини  як  воду,  дуже  люблю  пити  
І  слухати  постійно,  як  шумлять  в  гіллях  дерев  вітри.
Все  йшов  би,  йшов,  не  хочу  навіть  десь  присісти,
Де  сили  ті  беруться,  то  хто  зна,
Про  що  ти,  вітре-брате,  мені  хочеш  розповісти,
Невже  про  те,  що  скоро  кінчиться  війна?
Невже  про  те  мені  ти  хочеш  пару  слів  сказати,
Щоб  я  про  це  вже  впевнено  і  твердо  знав,
Що  ворог  буде  землю  нашу  українську  залишати,
Яку  він  так  безжально  сплюндрував?
Що  хлопці  всі  із  того  пекла  вмить  додому  повернуться
До  рідних  хат,  де  сім'ї  всіх  їх  завжди  ждуть,
А  вороги  всі  ненавистю  захлинуться
З  собою  свою  злобу  в  болота  свої  хай  заберуть...
Розмріявся  щось  я,  не  все  так  просто  у  цім  світі,
Коли  щодня  забрати  в  тебе  хоче  хтось  життя,
Тож  вчитись  треба  жити  в  цих  умовах  й  хоч  чомусь  радіти,
Щоб  стала  менш  тривожною  душа.
Все  тягне  й  тягне,  навіть  в  ці  часи  мене  в  полях  ходити,
В  серцях  наснаги  й  сили,  як  із  поля  вітру,  зичу  я  усім,
Не  можу  я  з  своїм  бажанням  ну  нічого  поробити,
 Природа-  це  ж  колиска  наша  і  наш  рідний  дім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

Бур'ян, скажи, чому такий високий виростаєш?

Бур'ян,  скажи,  чому  такий  високий  виростаєш,
З  корінням  завжди  мушу  рвати  я  тебе,
Ні  сорому,  ні  совісті,  я  бачу,  зовсім  ти  не  маєш,
Довкола  ти  нахабно  вкрив  собою  все.
Стоять  у  полі  твої  непролазні  часом  справжні  стіни,
Проб'єшся  навіть  з-під  твердих  бетонних  плит,
По  шию  й  вищим  мене
 виростеш,  не  те,  що  по  коліна,
Псуєш  собою  мальовничий  краєвид.
Я  знаю,  ти,  як  і  людина,  хочеш  в  світі  жити,
Тобі  у  травні  лиш  свободу  на  городі  дай,
Не  лиш  росу,  а  й  соки  із    рослин  культурних  нагло  хочеш  пити,
Щоб  не  вродив  на  полі  урожай.
Часи  такі,  що  в  снах  лиш  про  хороше,  те,  що  було,  мрію,
На  жаль,  страшні  й  тривожні  сняться  часто  сни,
 І  у  бажанні  жити  я  тебе,  травице,  як  ніколи,  розумію,
А  надто  зараз,  у  часи  гадючої  війни...
Щоденно  в  небо  синє  наші  душі  швидко  відлітають,
Вже  тисячі  людей  не  буде  бачити  весну,
Топтати  землю  просто  права  ті  не  мають,
Хто  розпочав  прокляту  цю  війну...
Та  в  снах  частіше  бачу  те,  про  що  так  сильно  я  постійно  мрію,
Прогнати  з  серця  треба  все,  що  є  йому  не  те,
Від  бур'яну  звільнити  поле,  друзі,  ви  повірте,  кожен  з  нас  зуміє,
Й  зерно  добра  й  любові  вмить  на  ньому  проросте.  
Колись  будемо  пити  мир,  як  з  джерела  водицю,
Не  будемо  за  нездійсненним  ми  щоденно  гіркі  сльози  лить,
А  та  зелена,  що  усюди  плодиться,  травиця,
Місця  хай  інші  десь  собою  полонить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

Нехай сьогодні іще сипле сніг весняний

Нехай  сьогодні  іще  сипле  сніг  весняний
І  віють  ще  холоднії  вітри,
Жінки,  Вам  зичу,  хай  в  ці  дні  лиш  радісно  Вам  стане,
Здоровими  щоб  були  Ви  завжди.

Лиш  з  Вами  ми  здолаємо  всі  катаклізми
І  мужніми  будемо  повсякчас,
В  житті  у  всіх  бувають  негаразди  різні,
Та  завжди  Ви  є  вічним  стимулом  для  нас.

Без  Вас  не  світять  нам  ні  Сонце,  Місяць,  ані  зорі,
В  житті  втрачаємо  ми  відчуття  мети,
Лиш  стоїмо  без  Вас  невпевнено  чи  вдома,  чи  надворі
І  хочемо  за  Вами  аж  до  обрію  іти.

Тож  зичу  всім  жінкам  у  душах  завжди  мати  весну,
В  житті  усміхненими  будьте  кожну  мить,
Бо  дивлячись  у  очі  Ваші,  як  в  блакить  небесну
Ми  хочемо  у  цьому  світі  вічно  жить.

І  навесні,  і  влітку,  й  восени  і  взимку
Не  думайте  про  те,  що  йдуть  і  йдуть  усе  роки,
Завжди  на  нашу  чоловічу  розраховуйте  підтримку,
Ще  раз  із  Днем  Весни  всіх  Вас  жінки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021

З днем Вчителя

                                       З  днем  вчителя,  колеги,  вас  вітаю,
                                     До  кожного  хай  радість  у  цей  день  прийде,
                                       Хай  кожен  з  вас  щодня  у  праці  нелегкій  наснагу  має,
                                     Й  здоров'я  в  вас  завжди  буде  міцне.
           
                                   До  цього  року  горя  з  вами  ми  не  знали,
                                 Коли  весна  до  нас  збиралася  прийти,
                             У  вайбери  й  класруми  в  карантин  ми  повтікали,
                                   Щоб  на  екрані  в  зумі  всі  уроки  провести.

                                 
                             Можливо,  чимось  добре  у  екрані  інших  вчити,
                 Та  вже  за  місяць  зрозуміли  швидко  ми,
           Ніякий  Інтернет  таки  не  здатен  замінити
                           Живого  спілкування  між  людьми.
                                       
           Була  в  той  час  тривога,  і  непевність,  і  неспокій,
         Спіткало  все  це  нас  серед  весни,
         Та  радості  всім  принесли  живі  уроки,
         Які  нарешті  повернулись  восени.

Усі  ми  з  вами  прокидаємося  рано-зранку,
Немає  в  мить  цю  іншої  у  нас  мети,
Яке  ж  то  щастя  встати  в  день  осінній  на  світанку
І  на  уроки  справжні  з  радістю  піти!

 Впродовж  уроків  учня  кожного  почути,
 Побачити,  як  вони  на  уроки  йдуть,
Бажаю  всім  вам  мужніми  й  згуртованими  бути,
Хай  віруси  від  вас  налякано  втечуть!.

                               Хай  праця  зігріває  в  нелегку  годину,
                               Завжди  ідіть  у  всьому  до  кінця,
                                 Бо  ви  щодня  нову  формуєте  людину,
                               І  учням  ви  свої  даруєте  серця!

                         Хай  і  зима  буде  вам  в  радість,  й  тепле  літо,
                 До  своїх  цілей  завжди  впевнено  ідіть,        
                     Життя  ви  кращим  робите  в  навколишньому  світі,
                   З  дороги  цеї  ви  ніколи  не  зверніть.
                       
                     
                         
                       
                   
                             
               
                                                                                           
     
                                     

 .
                                                                                           
                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020

Я люблю дощ, що ллє в бентежні дні травневі

                                             Я  люблю  дощ,  що  ллє  в  бентежні  дні  травневі,
                                                 На  другий  план  відходять  всі  нудні  думки,  
                                             Як  цій  водиці  гілля  розгортають  вмить  дерева,
                                                   І  розкривають  квіти  пелюстки.

                                                 В  момент  дощу  я  в  серці    лише  радість  відчуваю
                                                   І    про  якусь  стабільність  думи  в  нього  йдуть,
                                                 Як  бачу  дощ,  який  водою  землю  напуває,
                                                   Й  дерева  й  трави  зеленішими  стають.

                                                   Від  нього  зовсім  легко  дихати  рослинам,
                                                   Коли  скуштують  благодатної  води,
                                                 Бо  їх  усіх  чекають  влітку  нелегкі  хвилини,
                                                   Як  сонце  у  посуху  буде  їх  пекти.

                                                 Після  дощу  я  дуже  хочу  вийти  десь  пройтися,
                                                 Повітрям  сповнитись  вологим  і  п'янким,
                                                 Побачити,  як  на  дорогах  ріки  розлилися
                                                 Прибили  пил  і  від  пожеж  у  лісі  дим.

                             Якось  я  вийшов  і  повітрям  тим  до  очманіння  впився,
                                 Радів  так  само,  як  утомлена  спекотним  днем  земля,
                                             Весь  світ  навколо  ну  неначе  оновився
                                             І  все  хороше  знову  починається  з  нуля.

                                           Й  завжди,  коли  надалі  в  літні  дні  жахливо  парить,
                                           Та  ще  й  сухий  пилюку  носить  буревій,  
                                             Задер  до  неба  голову  й  шукаю  сіру  хмару,
                                             Ну  де  від  спеки  порятунок  мій?

                                               Який  врятує  й  землю,  і  дерева,  і  нещасні  квіти,
                                               Прийде  й  спитає:  “А  сумуєте  чого?”
                                               Тоді  вони  будуть  і  сонечку,  що  гріє  їх,  радіти,
                                               Й  не  нарікати  на  безжалісність  його.
                                                 
                                                   
 

                                         
                                       
                                     
                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020

Чомусь весна принесла нелегку годину

                           Чомусь  весна  принесла  нелегку  годину,
                           Та  ще  й  тоді,  як  саме  березень  настав,
                         Два  місяці  вже  живемо  в  кайданах  карантину,
                           Бо  знов  якийсь  паскудний  вірус  завітав.

                         Сховали  ми  носи  й  роти  в  медичні  маски,
                           А  незакриті  очі  не  приховують  туги,
                           Лиш  дивишся  у  небо:  "Господи,  будь  ласка
                           Від  всіх  хвороб  паскудних  вбережи!"

                             За  містом  поле  й  ліс  за  нами  сильно  тужать,
                               Бо  сидимо  ми  в  основному  по  хатах,
                           Хоч  я  і  оптиміст,  та  все-одно  на  серці  тяжко  дуже,
                             Ще  й  час  від  часу  мушу  гнати  з  нього  страх.

                             В  ці  місяці  триматись  маємо  в  своїх  родинах,
                             В  житті  своєму  Все-ж  не  втратити  мету
           Цей  карантин  із  вірусом,  як  це  не  дивно,  дали  зайвий  шанс  людині
                               Подарувати  рідним  свою  доброту.

                                 Ця    ситуація  для  всіх  страшна,  неординарна  і  незвична,
                               Не  думалось,  що  вірус  стільки  принесе  біди,
                                   Закрито  все,  і  автостанції  й  вокзали  залізничні,
                                       По  всій  країні  вперше  зупинились  поїзди.

                                   Два  місяці  у  вайбері  всі  учні  вчать  уроки,
                                     В  екрані  зуму  бачу  всіх  і  все  турбуюсь  я,
                                     Від  тої  думки  огорнув  мене  неспокій:
                                       Коли  з  екрану  ми  повернемось  в  живе  життя?
                                   

                                   Стоїш  у  центрі  міста  в  неприродній  тиші,
                                     'Тиняєшся  без  діла,  куди-небудь  йдеш,
                                       В  момент  цей  розумієш,  що  людина  як  комаха  а  чи  миша
                                       І  від  своєї  долі  не  втечеш.

                                     Проте  всіх  добрими  в  дні  нелегкі  я  бути  закликаю
                                       До  побажань  я  безумовно  віднесу  й  себе,
                                     Водночас  з  думами  всіма  я  відчуваю
                                         Людина  сильна  все  переживе.

                                         Коли  ми  перетерпимо  все  впевнено  і  мужньо,
                                       На  іншого  увагу  кожен  з  нас  зверне,
                                     Бо  разом  ми  -  команда  дуже  вже  потужна,
                                   Тоді  надія  більша,  що  нас  лихо  омине.

                                       Той  час  прийде,  коли  зігріє  всіх  у  червні  літня  казка,
                                       Всім  стане  смішно,  що  боялися  ми  так,
                                         А  рукавички,  що  нас  рятували,  і  медичні  маски
                                         Відправимо  невдячно  у  сміттєвий  бак...

                                           Я  зичу  людям  всім  ніколи  не  хворіти,
                                         Життю  радіти  попри  лихо  повсякчас,
                                         Ще  трохи  залишилося  нам  почекати  літа
                                           І  хай  все  добре  завжди  буде  у  всіх  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020

Майстер-ламайстер

                                                                           Тривога  всю  ніч  мучить,
                                                                                   Я  не  стулив  очей,
                                                                                   Бо  треба  було  ручку  
                                                                                     Вчепити  до  дверей.
                                                                                 То  ж  двері  в  свою  спальню
                                                                                     Не  міг  закрити  я,
                                                                                     Немов  я  на  вокзалі,
                                                                                     Таке-от  відчуття.
                                                                                       Встаю  я  на  світанку,
                                                                                         Роблю  я  перший  крок,
                                                                                         З'їв  помідорів  банку
                                                                                         Й  беру  я  молоток.
                                                                                         Йду  на  балкон,  ще  ж  цвяхів
                                                                                         Коробку  десь  знайти,
                                                                                           Завалено  до  даху
                                                                                         Там  все,  і  як  дійти?
                                                                                         І  цвяхи,  і  шурупи,
                                                                                         У  мотлох  руку  впхав,
                                                                                         Добра  цього  тут  купа,
                                                                                           Насилу  щось  дістав.
                                                                                           Нудьга  аж  взяла  мене
                                                                                           В  добрі  копатись  тім,  
                                                                                     Шуруп  взяв  здоровенний,
                                                                                           Що,  певно,  держить  дім.
                                                                                           Вколов  шурупом  пучку
                                                                                             Ще  до  сих  пір  болить,
                                                                                             Та  в  той  момент  я  ручку
                                                                                             Летів  ним  закрутить.
                                                                                                 Не  йде  в  стіну,  зараза,
                                                                                                 Та  впевнений  мій  крок,
                                                                                                 Зі  злістю  взяв  одразу
                                                                                                   Я  в  руки  молоток.
                                                                                                   Та  гахнув  ним  я  тупо,  
                                                                                                         Мені  щось  не  везе,
                                                                                                 З  іржавого  шурупа
                                                                                                   Зробив  я  букву  “Зе”.
                                                                                                     З  руки  я  чудом  ручку
                                                                                                       На  килим  не  впустив,
                                                                                                       Ціла  хоч  пальців  пучка,
                                                                                                         По  ній  хоч  не  вгатив!
                                                                                                         А  злість  бере  вже  дика,
                                                                                                         Я  входжу  вже  у  раж,
                                                                                                           В  поту  вже  моя  пика,
                                                                                                           З  очей  тече  вже  аж.
                                                                                                             Я  молотком  рівняю
                                                                                                             Шуруп  паскудний  той,
                                                                                                               У  мить  цю  відчуваю
                                                                                                               Себе,  немов  герой.
                                                                                                               Терплю  пекельні  муки,
                                                                                                               Треба  ж  шуруп  забить,
                                                                                                                 Цементна  аж  пилюка
                                                                                                                 На  голову  летить.
                                                                                                                 Мене  це  не  спинило,
                                                                                                                 Вчепити  ж  ручку  мав,
                                                                                                                   Гігантську  просто  силу
                                                                                                                   В  цю  мить  я  відчував.
                                                                                                                   Бо  відступить  негоже,
                                                                                                                   Це  нам  не  до  лиця,
                                                                                                                   Ніяк  шуруп  не  можу  
                                                                                                                   Забити  до  кінця!
                                                                                                                   Трясуться  руки  й  ноги,
                                                                                                                 Та  гахнув  молоток,
                                                                                                                 І  раптом  на  підлогу
                                                                                                                 Летить  стіни  шматок!
                                                                                                                   Уламків  ціла  купа
                                                                                                                     Бетону  впала  вмить,
                                                                                                                     Та  клятого  шурупа  
                                                                                                                     Я  в  ручку  зміг  забить!
                                                                                                                       Я  втомлено  всміхаюсь,
                                                                                                                       О  так,  я  це  зробив,
                                                                                                                         В  цю  мить  не  переймаюсь,
                                                                                                                         Що  стіну  розвалив!
                                                                                                                         То  ж  хлопець  я,  не  дівка,
                                                                                                                           Знайшовся  я  в  момент,  
                                                                                                                           На  ринку  десь  шпаклівки
                                                                                                                             Куплю,  а  ще  цемент.
                                                                                                                             Тож  люди,  вибачайте,
                                                                                                                             На  ринок  вже  біжу,
                                                                                                                             Як  стіну  залатаю,
                                                                                                                                 То  вірша  допишу.
                                                                                                                               Ручки  на  дверях  майте,
                                                                                                                                 Вночі  спокійно  спіть,
                                                                                                                                 Вірша  мого  чекайте
                                                                                                                                   І  стіни  не  валіть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853079
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.10.2019

Яблучний сік

                                                                     З'явилися  на  лобі
                                                                   Вже  зморшки  —  нема  слів,
                                                                   Бо  в  мене  нове  хобі,
                                                                   І  ним  я  захворів.
                                                                   Буваю  я  на  дачі,
                                                                   Ось  в  чому,  друзі,  суть,
                                                                   Постійно  я  там  бачу,
                                                                   Як  яблука  гниють.
                                                                     Дерева  ж  здоровенні,
                                                                     В  зажурі  мозок  мій,
                                                                     І  родять,  як  скажені,
                                                                     В  траві  плодів  тьма-тьменна,
                                                                     Псуються  всі  на  гній.
                                                                     Та  думка  геніальна
                                                                     У  полудень  прийшла,
                                                                     Одразу  ж  моментально
                                                                       У  “Епіцентр”  йду  я.
                                                                       Стою  у  черзі  в  давці,
                                                                       Ідеєю  горю,
                                                                     Бо  зараз  сокодавку
                                                                     З  кредитки  я  куплю.
                                                                     Цей  прилад  в  магазині
                                                                       За  п'ять  хвилин  знайшов,
                                                                       Ковтав  від  щастя  слину,
                                                                         Пішла  по  жилах  кров.
                                                                       До  того  соку  хочу,
                                                                       Темніє  аж  в  очах,
                                                                       Купив  і  вже  волочу
                                                                       Я  прилад  на  плечах.
                                                                       Тріщить  моя  макітра,
                                                                         У  скронях  аж  болить,
                                                                           Бо  мрію  сорок    літрів
                                                                           Я  соку  начавить.
                                                                           Все  мрію  сік  добути,
                                                                             Забув  про  Інтернет,
                                                                             Закинув  я  комп'ютер,
                                                                             Мобілку  і  планшет.
                                                                             Лиш  яблунь  верховіття
                                                                             Захоплюють  мене,
                                                                               В  теперішнім  столітті
                                                                               Можливо  і  таке!
                                                                                 Приїхав  я  на  дачу,
                                                                                 І  смисл  мого  життя
                                                                                 Ті  яблука,  що  бачу,
                                                                                 Рятую  від  гниття.
                                                                               Із  десятьма  сумками
                                                                               В  автобус  ледве  вліз,
                                                                                 Тремтячими  руками
                                                                             Насилу  їх  доніс.
                                                                               Вмикаю  сокодавку,
                                                                               Квартира  аж  гуде,
                                                                               І  купа  яблук  з  лавки
                                                                               За  дві  хвилини  йде!
                                                                               Тру  яблучка  сумлінно
                                                                                 Де  їм  кінець  —  хто  зна,
                                                                                     В  пюре  усі  вже  стіни,
                                                                                         На  стелі  аж  піна.
                                                                                     Щось  інше  мало  значить,
                                                                                         Не  їм  вже  й  ковбасу,
                                                                                         Де  яблуню  я  бачу,
                                                                                         То  вмить  її  трясу.
                                                                                         Коли  той  сік  робив  я
                                                                                           Мабуть,  двадцятий  раз,
                                                                                           Піною  замастив  я
                                                                                           І  кухню,  й  унітаз.
                                                                                           Вже  стільки  того  соку
                                                                                           Напевно,  і  не  п'ють,
                                                                                           Десь  до  Нового  Року
                                                                                           Ще  яблука  будуть.
                                                                                           Від  них  вже  ледве  дишу
                                                                                             Аж  трохи  вже  трясе,
                                                                                           Коли  я  сік  залишу,
                                                                                             Згадаю  інше  все.
                                                                                               Та  хай  замурзав  стіни
                                                                                               Й  кімнату  всю  свою,
                                                                                               Зате  я  вітаміни,
                                                                                                 Ще  й  натуральні  п'ю.
                                                                                                 І  Вам  бажаю  пити
                                                                                                   Лиш  натуральний  сік,
                                                                                                 І  без  хвороб    прожити
                                                                                                 Вам  зичу  з  ним  свій  вік!
                                                                                                   Живіть  щасливо  й  мрійте,
                                                                                                     Боріть  всіляке  зло,
                                                                                                     Та  чимсь  не  фанатійте,
                                                                                                       Чим  це  би  не  було!
                                                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853078
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.10.2019

Не так давно Вкраїна стала незалежна

Не  так  давно  Вкраїна  стала  незалежна,
З  нас  кожного  в  ту  мить  покинула  тривога  й  страх,
І  радість  цьому  і  багатьох  із  нас  була  безмежна,
Нарешті  воля,  що  омріяна  в  віках!

Немає  слів,  щоб  висловити  радість  від  свободи,
До  цього  кожен  з  нас  повинен  усвідомлено  прийти,
Тож  зичу  я  в  цей  день  своєму  українському  народу
У  серці  своєму  її  назавжди  зберегти!

Бадьорі  будьте  ви  і  ввечері,  і  зранку,
Як  трави  шовкові  зволожує  роса,
А  кольорів  палітра  вишиванки
Хай  вас  несе  на  крилах  в  небеса!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019

В цей день всі вшановують волю

В  цей  день  всі  вшановують  волю,
Яку  наш  народ  все-ж  здобув,
Бажаю  явсім  Вам,  щоб  болю
Ніхто  з  Вас  в  цей  день  не  відчув.

В  це  свято  Вкраїна  прекрасна
Сміливо  на  ноги  встає,
Тож  хай  у  серцях  в  Вас  не  гасне
Все  те,  що  надію  дає!

Багато  хто  з  прадідів  гинув,
Щоб  воля  в  нас  з  вами  була,
Тож  хай  колір  жовтий  і  синій
Принесуть  Вам  миру  й  тепла!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846040
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.08.2019

Шапки натягаємо на вуха і на очі (новорічний)

Шапки  натягаємо  на  вуха  і  на  очі,
Сніг  все  сипле  й  сипле  навкруги,  
А  морозні  й  романтичні  довгі  ночі
Навівають  легкої  туги.
То  болото  під  ногами,  а  то  слизько,
Час  від  часу  вітер  крижаний,
Але  дуже  радісно,  що  вже  свята  так  близько,
Скоро  вже  настане  рік  новий.
Всіх  вітаю  із  цим  світлим  святом,
Хай  весь  рік  все  добре  в  вас  буде,
Щастя  у  квартири  і  у  хати
Хай  назавжди  і  у  надлишку  прийде!
Забувайте  вмить  про  все  буденне,
Серце  хай  ніколи  не  болить,
Все,  що  довго  було  нездійсненне,
Хай  в  це  свято  збудеться  умить!
Рідних  і  близьких  теплом  своїм  зігрійте
В  Новий  рік  і  в  усі  інші  дні,
Ну  а  зараз  щиро  порадійте,
На  ялинках  позапалюйте  вогні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819719
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2018

Звернення до України і українців (з любов'ю і болем)

   На  простори  України  зачудовано
В  літній  день  якось  я  довго  так  дивлюсь,
Аж  не  віриться,  що  війнами  сплюндровано
Все  це  було,  думки  цеї  я  боюсь!
Згадую  історію  і  залишають  мене  сили,
Біль  нестерпний  я  у  серці  все  несу,
Окупанти  різні  нас  впродовж  століть  ділили,
Землі  різали,  неначе  ковбасу.
Та  втамовую  завжди  душевну  спрагу,
Все-ж  ми  сильні-  я  це  завжди  знав!
Коли  згадую  козацькую  звитягу
Й  інших,  хто  життя  своє  віддав
І  за  мову,  й  за  традиції,  й  за  віру
Передав  через  віки  все  нам,
Хто  в  страшні  часи  не  побоявсь  Сибіру,
Згинуло  нас  аж  мільйони  там!
Зараз  ми  свою  державу  маєм,
Зачекалися  її  впродовж  століть!
І  всіх  вас,  брати  вкраїнці,  я  молю  й  благаю,
Одне  одному  ви  руки  простягніть!
В  спільній  мові  Господь  завжди  буде  з  нами,
А  душевні  рани  залікує  час,
Дуже  довго  нас  все  стравлюють  лобами,
Щоб  навіки  роз’єднати  нас.
Все-ж  до  діалогу  я  усіх  вас  кличу,
В  нас  в  державі  й  так  життя  –  не  мед,
Годі  жертися  на  теми    історичні,
І  при  цьому  не  дивитися  вперед.
Мрію  я,  щоб  були  ми  згуртовані,
Розігнали  щоб  сліди  у  душах  чорних  хмар,
Бо  Вкраїна,  війнами  сплюндрована,
Плаче  й  досі  від  цих  наших  чвар.
Хочу  просто  вийти  десь  далеко  в  поле,
Подивитись  на  зеленую  траву,
Маю  ще  надію,  але  кажу  це  із  невимовним  болем,
Що  до  мрії  цеї  все-ж  я  доживу.
Зичу  вам,  брати,  в  своїй  країні  довго  жити,
Кожен  хай  лише  добром  наповнить  грішний  світ,
А  з  сусідами  всіма  нам  треба  вже  дружити,
Та  ніколи  не  лизати  їм  чобіт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819095
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.12.2018

Так довго взимку я дочікуюсь світання

                                                                                         Так  довго  взимку  я  дочікуюсь  світання
                                                                                           Під  ранок  сон  щось  зовсім  не  бере,
                                                                                       Але  на  краще  вистраждане  сподівання
                                                                                       В  душі  моїй  ніколи  не  помре.    
                                                                                   Люблю  дивитись  на  засніжені  простори,
                                                                                     Як  біле  щось  й  пухнасте  сиплеться  згори,
                                                                                           Поля,  ліси,  і  ріки,  і  високі  гори
                                                                                           І  сміх  щасливий  дітвори.
                                                                                           Коли  всі  діти  грають  собі  в  сніжки,
                                                                                           А  в  мене  в  мить  цю  купа  різних  справ,
                                                                                           Щоб  повернутись  ще  хоча  б  на  трішки
                                                                                               В  дитинство-все  би  я  віддав!
                                                                                               Працюю,  а  дітей  у  вікнах  бачу,
                                                                                               По  вуха  уже  снігу  намело,
                                                                                                 Я  надзвичайно  всім  їм  вдячний
                                                                                                   За  знов  пригадане  тепло.          
                                                                                       З  них  кожен  в  світ  піде  колись  широкий,
                                                                                                   І  зійде  щира  посмішка  з  лиця,                  
                                                                                 Навколо  краєвид  не  тішитиме  чиєсь  око,
                                                                                                   Не  кажу  вже  про  змучені  серця.                
                                               Бажаю  ж  дітям,  щоб  таке  не  скоро  з  ними  сталось,
                                                                                         Хай  радісними  будуть  завжди  їхні  сни,
                                                                       Й  завжди  аби  на  краще  сподівались,
                                                                                 Коли  в  життя  доросле  прийдуть  всі  вони!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2018

Я відчуваю, що настане скоро літо

Я  відчуваю,  що  настане  скоро  літо,
Щезає  уже  березня  і  квітня  прохолодний  слід,
А  місяць  травень  нам  дарує  сонця  світло
Й  дерев  пахучий  і  такий  духмяний  цвіт.
Ми  швидко  у  ці  дні  підемо  на  природу,
Далеко  десь  в  ліси  а  чи  в  гаї,
В  полях  від  будніх  днів  відчуємо  свободу
Або  хоча  б  ілюзію  її.
Вітрам  ми  без  вагань  підставимо  обличчя,
Вони  ж  хоч  трохи  нам  полегшують  життя,
За  горизонти  невиразні  завжди  нас  покличуть,
Без  втоми  йшов  туди  б,  до  самозабуття!
Долав  би  й  гори,  і  рівнини,  й  плоскогір’я,
І  воду  пив  би  з  життєдайної  ріки,
Біля  якої  спокій  подарує  надвечір’я
Й  зігріють  серце  в  небі  темному  зірки.
Тоді,  як  згасне  в  небі  помаранчева  заграва
В  ту  пору,  як  у  місті  люди  ще  не  сплять,
Я  серед  поля  ляжу  і  закутаюсь  в  високі  трави,
Хай  наді  мною  вони  ніжно  гомонять!
Коли  прокинусь  незадовго  до  світання,
Водиці  знову  з  річки  тихої  нап’юсь,
Діждуся  сходу  сонця  на  широкім  лані,
І  лиш  тоді  в  бетонне  місто  повернусь.
Я  славлю  травень  і  прекрасну,  теплу  весну,
Всім  людям  зичу  навесні  збування  потаємних  мрій,
Люблю  поля,  і  хлюпіт  рік,  й  блакить  небесну,
Таку  бездонну,  що  втопився  би  я  в  ній!
Прекрасні  в  пору  цю  і  ранок,  й  день,  і  ніч,  і  вечір,  
І  зранку,  люди,  довго  навесні  не  спіть,
В  серцях  не  відчувайте  порожнечі,
А  більше  в  спокої  і  в  радості  живіть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790475
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2018

Привітання з 8 Березня

Значно  яскравіше  уже  сонце  сяє
І  з'явились  радісні  думки,
 Всіх  жінок  сьогодні  я  вітаю
З  Восьмим  березня  і  настанням  весни.

Всім  бажаю  і  любові,  і  спокою,
З  Вами  ми  не  знаємо  туги,
Хай  лихе  Вас  оминає  стороною
Й  Ваші  усмішки  розтоплять  всі  сніги.

З  нами  по  житті  ви  завжди  впевнено  ідете,
Як  ніхто,  підтримуєте  нас,
Нам  постійно  у  житті  наснаги  додаєте
І  в  роботі,  і  у  вільний  час.

Будьте  радісні  й  усміхнені  щоденно,
На  обличчях  завжди  бережіть  весну,
Чоловік  здійснить  все  нездійсненне,
Якщо  ви  всміхнетеся  йому!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780893
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2018

По снігу все блукають темні тіні

По  снігу  все  блукають  темні  тіні,  
Давно  уже  не  було  ні  дощів,  ні  гроз,  
 Скінчились  дні  і  літні,  і  осінні,  
 Невтомно  шибки  розфарбовує  мороз.  
 Усі  свята  ми  вже  відсвяткували,  
 І  Новий  рік,  Різдво,  а  ще  Йордан,  
 Морози  все  кліщами  закували,  
 А  іноді  збирається  туман.  
 Та  білий  дивовижний  снігу  килим,  
 Що  якось  завірюха  намела  
 Дивлюсь  на  нього  й  відчуваю  дивну  силу,  
 Немов  він  все  очищує  від  зла.  
 На  килим  цей  ногою  наступити  
 Не  хочу,  тож  надвір  не  зразу  йду,  
 Не  ноги  я  боюся  промочити,  
 А  просто  шкода  зіпсувати  цю  красу.  
 Спить  міцно  поле,  коли  сніг  його  накриє,  
 Комусь  це  вселить  смуток  і  нудьгу,  
 А  я  обличчя  швидко  снігом  чистим  вмию  
 Й  милуюся  тінями  на  снігу.  
 Весна  красу  цю  знищить  неодмінно  
 І  білий  килим  аж  рікою  потече,  
 Коротшими  вже  стануть  темні  тіні,  
 Але  зате  природа  оживе.  
 Радійте,  друзі,  завжди  усім  порам  року,  
 Здоровий  дух  хай  буде  в  серці  цілий  рік,  
 Хай  літо  чи  зима  проженуть  ваш  неспокій  
 І  довгим  буде  ваш  прожитий  вік!  
 Природа  все  для  нас  створила  досконало,  
 І  літо,  й  зиму,  як  простори  сплять,  
 Аби  ще  нам  усього  завжди  вистачало  
 І  не  хотіли  ми  природі  дошкулять!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2018

Любов до покупок (шопінгу) (від імені дівчини)

                                                                                         Коли  ж  це  буде  вже  зарплата,
                                                                                           У  магазин  би  я  пішла,              
                                                                                           Пора  вже  щось  собі  купляти,
                                                                                           Аж  тиждень  в  ньому  не  була.              
                                                                                           Нову  купити  треба  шубу,
                                                                                               Зразу  у  список  запишу!
                                                                                             Бо  у  старій  я  трохи  груба,
                                                                                               Аж  місяць  вже  її  ношу!
                                                                                               Ох  де  ж  це  більше  заробити,
                                                                                                 (За  що  ж  ці  клопоти  мені?)
                                                                                               Щоб  нові  туфлі  десь  купити,
                                                                                               Бо  ці  не  модні  вже  два  дні!    
                                                                                               Нема  зарплати,    швидко  зранку
                                                                                               На  кухні  чай  лише  я  п  ю,
                                                                                             Дістала  я  кредитку  з  банку
                                                                                               Напевно,  з  неї  в  борг  візьму!      
                                                                                                 Настала  осінь  й  мерзнуть  вуха,
                                                                                                   А  мерзнеш  –  то  немилий  світ!
                                                                                                   До  всього  візьму  й  капелюха,
                                                                                                     Дозволить  карточки  ліміт!
                                                                                                     Десь  тисяч  десять  я  спустила,
                                                                                                     Та  все  потрібне,  а  не  хлам!
                                                                                                       Багато  лахів  накупила,
                                                                                                       Що  скажу  вдома  я  батькам?
                                                                                               Стою  в  обновках  й  ледве  дишу,
                                                                                                       Аж  захиталася  земля,
                                                                                                     На  кого  ж  борг  цей  перепишу?
                                                                                                         Мабуть,  на  свого  Василя!  
                                                                                                         Боюся  в  банк  вже  завітати,  
                                                                                                       Взяла  у  борг  і  в  шоці  я!
                                                                                                         Не  вийде,  мабуть,  там  збрехати,
                                                                                                         Що  ця  кредитка  –  не  моя!
                                                                                                         Василь  злякався  та  й  тікати
                                                                                                         Від  мене  пиво  в  барі  пить,
                                                                                                           Це  ж    дві  мої  й  його  зарплати,
                                                                                                           Щоб  все  у  банку  оплатить!
                                                                                                       До  речі,  хлопці,  звусь  я  Віка,
                                                                                                           Почесна  мрія  в  мене  є,
                                                                                                             Знайти  такого  чоловіка,
                                                                                                               Що  борг  за  мене  віддає!
                                                                                                               Віддав  щоб  мені  всю  зарплату,
                                                                                                                 Горілки  й  пива  щоб  не  пив,
                                                                                                             Весь  вік  буду  його  кохати,
                                                                                                                 Аби  ще  шубу  докупив!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780678
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.03.2018

Найкращий в світі хлопець (від імені дівчини)

                                                                           Дівки,  такого  хлопця  маю,
                                                                         Не  був  ні  п  яним  він  ні  злим,
                                                                         Ніколи  я  його  не  лаю,
                                                                         Сто  років  житиму  я  з  ним!
                                                                               Із  ним  живемо  душа  в  душу,
                                                                                 Щаслива  дуже  зараз  я,
                                                                                 Усім  вам  розповісти  мушу,
                                                                                 Яким  прекрасним  є  життя!
                                                                                   Як  я  на  кухні  борщ  варила,
                                                                                   Допомогти  Іванко  мав,
                                                                               Каструлю  всю,  аж  втратив  сили
                                                                                     Вмолов  і  руки  облизав.
                                                                                   Коли  я  хату  підмітаю,
                                                                                 Не  лишить  мій  Іван  мене,
                                                                                 Лежить  і  книжечку  читає,
                                                                                 Як  мию  кухню  –  їсти  йде.
                                                                                 Як  восени  город  копаю,
                                                                                   Іванко  й  тут  зі  мною  є,
                                                                                 Він  вийде  з  хати  до  сараю
                                                                                     Й  мені  лопату  подає.
                                                                                   На  дачі  часом  тяжко  жити,
                                                                                       Та  поміч  завжди  є  мені,
                                                                                 Вже  землю  треба  розпушити,
                                                                                         Несе  Іван  мені  граблі.
                                                                                           Як  рву  я  яблука  і  сливи,
                                                                                               Довіритися  є  кому,  
                                                                                         Лізу  на  дерево  й  щаслива,
                                                                                           Іван  підстелить,  як  впаду!
                                                                                         З  роботи  може  теж  зустріти,
                                                                                       Якось  вночі  з  ним  пізно  йшли,
                                                                                       Аж  двоє  йдуть:  «Дай  закурити!»
                                                                                           Ще  й  ледь  в  обличчя  не  дали.
                                                                                           Коханий  мій  не  розгубився,  
                                                                                       Летів  він  так,  що  з  п'ят  йшов  дим,
                                                                                           Так  за  Іванком  закурилось,  
                                                                                             Насилу  встигла  я  за  ним!
                                                                                             Змалечку  вірила  я  в  Бога,
                                                                                           Що  хлопця  гарного  знайду,
                                                                                                 Іванка  маю  золотого,
                                                                                                 Відведе  лихо  і  біду.
                                                                                               Без  тями  я  його  кохаю,
                                                                                           Мені  лиш  радість  він  несе,
                                                                                                 Злі  язики  хай  замовкають,
                                                                                               Бо  не  накажеш  серцю  й  все!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780677
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 06.03.2018

Глибокі сніги

Якось  я  в  шубу  вбрався,
Нехай  вона  згорить,
Як  я  в  снігах  купався,
Почуєте  ви  вмить.
Сніг  тоді  глибочезний
П’ять  місяців  аж  був,
Всі  думали,  я  щезнув
Чи  в  річці  потонув.
На  дачу  серед  січня
Навідатись  я  мав,
В  дні  післяноворічні
Я  дуже  нудьгував.
Такий  сніг,  що  казали
Втопився  в  ньому  кіт,
Пораду  мені  дали,
Не  ідь,  бо  по  живіт
На  дачах  накурило
Вітриськом  уночі,
Мене  це  не  спинило,
Хай  люди  на  печі
Чай  з  медом  попивають,
Як  перед  снігом  страх
Такий  безмежний  мають,
Лякливі  люди,  жах.
Мужність  завжди  зі  мною,
В  автобус  дачний  сів,
А  сніг  лежить  горою
Від  траси  з  всіх  боків.
А  ураган  лютує,
Сніги  усе  метуть,
Автобус  все  буксує,
Колеса  аж  ревуть.
Літав  скажений  вихор,
Чого,  ніхто  не  зна,
Я  на  сидінні  тихо
Закляк  біля  вікна.
Автобуса  штовхати
Вже  кличуть,  бо  застряг,
Хай  не  під  саму  хату,
Хоч  трохи  б  ще  протяг!
Та  де-  в  нелегку  пору
Виходжу  й  по  снігу
Я  брьохаю  під  гору,
На  животі  повзу.
Доповз  до  дачі,  хвіртку
 З  парканом  замело,
Так  стало  мені  гірко,
Хатиночко,  за  що
Тебе  занесло  снігом,
Святкують  десь  міста,
Про  тебе  всі  забули,
Аж  зажурився  я.
Та  захотів  вже  істи,  
Тому  обдумав  план,
Як  мені  перелізти
Заметений  паркан.
Сумний  я  у  цю  пору,
Ледь  думать  в  сніг  не  сів,
Аж  раптом  снігу  гору
Біля  стовпців  уздрів.
Одною  став  ногою
На  гору  (  гарний  план),
І  раптом  головою  
Лечу  через  паркан,
Лежу  в  снігах  на  пузі,
І  ів  той  сніг,  і  пив,
А    іншу  ногу,  друзі
В  штахеті  зачепив.
Застрягла  також  шуба
Посеред  тих  штахет,
Я  ледь  не  врізав  дуба,
Як  пикою  вперед
Летів  аж  до  горіха,
Де  більше  намело,
Оце  би  було  сміху,
Людей  хоч  не  було!
Як  пес,  в  снігу  змерзаю,
До  цього  щось  не  звик,
До  хати  приповзаю,
Неначе  сніговик.
Вже  вітер  менше  свище,
Менше  в  душі  туги,
Лопатою  я  чищу
Глибокіі  сніги.
В  хатинку  потрапляю,
Все  віником  мету,
І  швидко  зігріваюсь,
Як  носа  й  руки  пхаю
У  ввімкнену  плиту.
Солодка  трохи  втома,
У  душу  сон  повзе,
Як  вибратись  додому,
Єдине,  що  гризе.
І  ви  щасливі  будьте,
Любіть  все,  що  в  вас  є,
Хатинку  не  забудьте,
Що  затишок  дає.
Як  злючий  вітер  віє
І  в  серці  щось  не  те,
Вона  завжди  зігріє,
Як  снігом  замете.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769015
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.12.2017

На днях до нас приходить місяць січень (новорічне привітання)

На  днях  до  нас  приходить  місяць  січень,
Так  мало  залишилось  вже  буденних  справ,
Вам  зичу  я  у  дні  ці  передноворічні,
Щоб  збулось  все,  що  кожен  загадав.

Бадьорі  будьте  у  ті  трепетні  хвилини,
Годинник  як  опівночі  проб'є,
У  мить  прекрасну  цю  запалюйте  ялини,
І  сіре  все  й  буденне  відійде.

Хай  білий  сніг  у  Новий  рік  болото  все  закриє,
Хоч  по  коліна  хай  в  це  свято  замете,
Хай  рідні  і  близькі  теплом  сердець  вас  завжди  гріють,
Коли  якась  проблема  вас  гризе.

Гирлянди  у  цю  ніч  горять  хай  замість  сонця
Хай  негаразди  різні  вмить  від  вас  підуть,
А  візерунки  хай  будуть  на  шибках  всіх  віконець,
І  радість  вам  і  спокій  принесуть.

Створіть  в  цю  ніч  в  своїх  оселях  справжнє  диво,
І  щира  радість  хай  не  знатиме  кінця,
Бо  Новий  рік  буде  такий  ще  несміливий,
Йому  відкрийте  впевнено  серця.

Щоб  кожному  від  цього  на  душі  спокійно  стало,
Не  лиш  у  свято,  а  й  в  буденну  згодом  мить,
Бо  казки  справжньої  в  житті  в  нас  дуже  мало,
Лиш  всім  разом  під  силу  нам  іі  створить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769014
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2017

Ожеледиця

Не  знав  я,  друзі,  лиха,
Проблем  і  чорних  бід,
Допоки,  йдучи  тихо,
Не  гепнувся  на  лід.
Десь  так  о  сьомій  ранку
Виходив  я  надвір,
Не  було  ще  світанку,
На  небі  –  безліч  зір.
Лиш  перший  крок  ногою
Я  впевнено  зробив,
І  ледве  головою
Асфальт  я  не  розрив.
Полегшення  велике,
Тривога  йде  на  спад,
Я  гепнувсь  не  на  пику,
Всього  лише  на  зад!
Встаю  і  крекчу  трохи,
Йти  твердо  маю  хист,
Та  в  боки  їдуть  ноги,
Йду,  наче  фігурист.
За  дерево  чіпляюсь,
Тремчу  вже,  а  не  йду,
Бо  ледь  не  опиняюсь
Я  вдруге  на  льоду.
Під  дубом  відпочив  я,
Прогнавши  переляк,
В  автобус  поспішив  я,
Узяв  себе  в  кулак.
Вже  горя  я  не  знаю,
Чужий  мені  вже  страх,
В  автобус  я  «в‘їжджаю»,
Немов  на  ковзанах.
Так  їхать  було  тісно,
Що  в  шубі  я  аж  впрів,
Стояв  все,  бо  присісти
Чомусь  я  не  зумів.
Боліло  в  мене  ззаду,
І  ноги,  і  спина,
Зимі  я  вже  не  радий,
Коли  вже  та  весна?
На  ковзанку,  на  глянець
Виходимо  ми  знов,
Хтось  з  учнів  сів  на  ранець,
Розгін  взяв  –  і  пішов!
Та  серце  гарна  думка
Наповнює  моє,
В  одну  й  ту  саму  лунку
Вдруге  снаряд  не  б'є.
Те  сподівання  тішить,
Як  йду  я  по  льоду,
Мов,    гепнувся  ж  раніше,
Вже  більше  не  впаду!
По  глянцю  йду  веселий,
Аж  тут  –  кошмарний  сон:
Пускаю  з  рук  портфеля,
Цілуючи  бетон.
Спізнитись  неохота,
Уроки  на  меті,
Доїхав  до  роботи
На  пиці  й  животі.
Проводжу  я  уроки,
Щось  учням  я  кажу,
Тим  часом  чешу  боки
І  те,  на  чім  сиджу.
Додому  йти  боюся,
Пришліть  хтось  ковзани,
Бо  в  класі  поселюся,
Щоб  жити  до  весни.
Болить  все  і  ходити
По  льоду  втратив  хист,
Бо  я  –  лиш  бідний  вчитель,
На  жаль  –  не  фігурист!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762467
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.11.2017

Квітень

Люблю  понад  усе,  коли  приходить  квітень,
Проблем  хоч  маю  не  одну  й  не  дві,
Але  люблю,  коли  весняний,  теплий  вітер
Пливе  ледь  чутно  по  скуйовдженій  траві.
У  місті  тяжче  нам  його  відчути,
В  кайданах  тут  асфальтових  земля,
Все,  що  бентежить,  вмить  про  це  забути
Пораду  цю  шепоче  далина.
Поїду  десь,  дерева  при  дорозі,
За  обрієм  аж  губиться  їх  слід,
Їх  шепіт  проігнорувати  я  не  в  змозі,
Одвічний  їхній  шелест  верховіть.
Незрозуміле  щось  порою  мене  кличе,
Напружений  я  сильно  в  цей  момент,
В  квітневі  перші  дні  це  так  незвично,
Лід  взимку  сковував,  немов  цемент.
Та  швидше  згодом  серце  відкриваю
Стає  солодше  і  спокійніше  мені,
Нічим  вже  більше  я  не  переймаюсь,
Лиш  віддаюсь  божественній  весні.
Все  метушливо  роззираюся  довкола,
Чекаю  ще  із  вирію  птахів,
Піду  туди,  де  обрій  розмовляє  з  полем,
І  прислухається  до  кленів  чи  дубів.
Там,  де  вночі  ледь-ледь  нам  світить  Місяць,  зорі,
Пшениця  де  достигне  золота
Десь  влітку...  ну  а  зараз  на  просторі
Чорніє  щойно  зорана  рілля.
Весна  в  житті  надію  нам  вселяє,
Мовляв,  не  так  в  житті  погано  все,
Тож  хай  вона  і  далі  всіх  нас  зігріває
І  лиш  тепло  в  серця  постійно  нам  несе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762466
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2017

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 10, заключний. Дорога додому.

Ось  і  від  їзду  ранок,
Не  було  в  мене  сну,
Виходжу  я  на  ганок,
Дивлюся  в  далину.
Автобус  вже  гуркоче,
Та  все  в  тумані  зір,
Бентежні  мої  очі,
Від  цих  високих  гір
Не  здатні  відірватись,
Та  вже  в  автобус  йду,
На  краще  сподіватись
Я  хочу  по  життю,
Що  через  рік  ми  знову
Приїдемо  сюди,
Живі,  також  здорові
Підемо  догори
Туди,  де  нема  спеки,
Де  річка  з  гір  біжить,
А  затишні  смереки
Закриють  у  цю  мить
Від  суєти  тяжкої,
Щось  шепчуть  крізь  роки,
Як  стануть  наді  мною,
Немов  захисники.
Згадав  я  гірський  вітер,
Який  хоч  серцем  пий,
Бо  здатен  він  зігріти,
Хай  навіть  крижаний!
Вже  гори  віддалились,
Останній  пагорб  зник,
Про  щось  всі  говорили,
Хтось  згадував  шашлик.
Вже  лиш  в  поля  дивлюся,
Напружую  свій  зір,
Назад  я    оглянувся,
Не  видно  в  небі  гір!
Карпати,  неповторність  Вашу
Лісистих  гір  красу
Як  найдорожчу  в  світі  чашу,
Крізь  все  життя  несу.
Нас  Ваші  гори  оповили
Чарівним,  дивним  сном,
Загартували  й  дали  сили
В  бою  з  буденним  злом.
Зігріли  серце  ви  так  сильно
Утомлене  моє,
Карпатські  гори,  серцю  милі,
Спасибі,  що  ви  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2017

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 9. Сонячне Закарпаття.

Під  ранок  щось  не  спиться
І  нудно  так,  що  жах,
На  Рахів  залізниця
Сміється  в  бур  янах.
Аж  впріла  моя  спина,
Коли  у  поїзд  ліз,
Той  дизель  три  години
Нас  в  Рахів  ледве  віз.
За  день  буду  прощатись
Із  цим  казковим  сном,
Тож  буду  милуватись
Горами  за  вікном.
Ті  очі  все  відкриті
До  райської  краси,
Туманом  оповиті
Всміхаються  ліси.
Крізь  той  туман  я  ледве  бачу
На  Закарпаття  путь,
А  за  Говерлою  все  плаче
В  гірському  лісі  Прут.
У  Рахів  дизель  під  їжджає,
Солотвино  -  наш  план,
В  горах  цих  друзі,  забуваю
Про  море  й  поля  лан.
Туман  розсіявсь  до  обіду,
Став  ясним  дивокрай,
І  от  в  автобусі  ми  їдем
Вже  в  закарпатський  рай.
Гори  обабіч  стали  нижчі,
Сумним  став  трохи  я,
Суттєво  стали  зору  ближчі
Рівнини  і  поля.
Скупались  ми  в  солоних  водах
В  Солотвино,  в  обід,
Бо  там  нема  вже  прохолоди,
Немовби  інший  світ.
Весь  день  екскурсія  тривала,  
Де  сонячні  краї,
Та  було  мені  її  мало,
Як  мить,  пройшли  ці  дні.
З  вікон  полями  милувались,  
Як  день  ішов  на  спад,
А  десь  при  трасі  купували
Солодкий  виноград.  
А  тут  вже  сутінки  настали,
Полегшення  для  всіх,
Бо  сонце  цілий  день  купало
Нас  в  променях  своїх.
І  в  надвечірню,  дивну  тишу
Нерадісно  мені,
Бо  як  ці  гори  я  залишу,
Так  серцю  дорогі?
Зів  яну,  друзі,  я  і  згину,
Поблякне  мені  світ,
Коли  посеред  полонини
Не  чутиму  трембіт!
Як  спати  ліг,  то  все  кручуся
На  той  чи  інший  бік,
Я  неодмінно  повернуся
В  Карпати  через  рік!
Тож  надобраніч  Вам,  туристи,
Додому  завтра  вже,
Хай  душі  Ваші  будуть  чисті
І  світло  в  них  прийде!
Чекає  завтра  нас  дорога
Туди,  де  рідні  ждуть,
Думки  про  них  хай  всі  тривоги
З  Ваших  сердець  женуть!

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713624
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.01.2017

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 8. На Шипіт-водоспаді.

Чудовий  липень  місяць,
Не  те,  що  листопад,
Йдемо  карпатським  лісом
На  Шипіт-водоспад.
Захований  він  так  далеко,
Аж  впріли  ми  вже  йти,
Хоч  добре,  що  немає  спеки,
В  Карпатах  так  завжди.
Та  нам  тривога  незнайома
І  незнайомий  сум,
І  ось  в  затишку  лісовому
Води  долинув  шум.
Смереки...  від  всіх  негараздів
Закрили  їх  верхи
Всіх  нас,  їх  поклику  одразу
Серця  відкрили  ми.
На  висоті  стою  вже  вкотре,
В  очах  лиш  ліс,  гора...
Хоч  ледь  не  топлюся  в  болоті,
Але  щасливий  я.
Вода  з  самих  небес  в  безодню
З  ревінням  вниз  летить,
Немов  життя,  раптом  сьогодні
Я  усвідомив  вмить.
Аж  в  серці  млосно  защеміло,
Як  щось  лихе  згадав,
І  від  води,  що  вниз  летіла,
Очей  не  відривав.
Чарує  всіх  води  стихія,
Так,  мабуть,  як  колись,
І  хочу  я,  щоб  їхні  мрії  
Ще  у  цей  рік  збулись.
Робили  довго  фотозйомку
Там,  де  реве  вода,
Не  відчували  зовсім  втоми,
Дивились  в  небеса
З  раю  земного  в  рай  небесний,
З  якого  дощ  став  лить,
А  в  серці  радість,  в  мить  чудесну
Хотілось  вічно  жить.
В  горах  карпатських  ми  скупались,
Немов  кришталь,  вода,
Губами  аж  ми  припадали,
Ніяк  губів  не  відривали,
Бо  річка  ця  -  свята!
Везе  автобус  нас  під  вечір,
Що  все-таки  прийшов,
Та  від  життя  тяжкого  втеча
Вдалась  сьогодні  знов!
На  базі  аж,  біля  багаття
Згадали  водоспад,
А  завтра  їдем  в  Закарпаття,
Де  влітку  виноград
Вже  починають  продавати,
Щоправда,  спека  там,
Та  ні  до  чого  не  звикати,
Вночі  сон  сниться  нам
Про  безкінечні  в  небі  гори,
І  води,  що  ревуть,
Не  знаю  як,  та  ці  простори
Нам  сил  в  житті  дають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712812
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2017

Новорічне привітання

Вітаю  всіх  Вас,  друзі,  з  Новим  роком,
Ніхто  хай  в  новорічну  ніч  не  спить,
Хай  у  старому  році  лишиться  неспокій
Й  свою  оселю  кожен  звеселить.
Хай  повні  будуть  ваші  гаманці  і  сумки,
Щоб  сміх  лише  лунав  і  не  бувало  сліз,
Бажаю  я  Вам  стільки  подарунків,
Щоб  їх  ніхто  КАМАЗом  не  довіз!
Хоч  часом  і  тривожна  думка  завітає,
Бо  старшим  аж  на  рік  стає  наш  рідний  край,
Та  приводу  для  смутку  аж  ніяк  немає,
Тому  що  йде  до  нас  додому  Миколай.
Хай  він  теплом  своїм  зігріє  ваші  душі,
Даруйте  рідним,  ближьким  теплі  лиш  слова,
Хай  стільки  вам  принесе  під  подушки,
Щоб  на  перину  аж  скотилась  голова!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709527
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2016

Епідемія грипу

В  зимові  дні  приходить
До  нас  букет  застуд,
Усім  це  сильно  шкодить,
Хворіє  мирний  люд.
До  нас  вже  дуже  скоро
У  гості  прийде  грип,
Не  хочу  бути  хворим,
Зі  страху  аж  захрип.
Робити  що,  не  знаю,
Хворіти  я  не  звик,
Напився  з  медом  чаю,
Ще  й  виїв  весь  часник.
Всі  кажуть:  "Їж  цибулю,
Бо  в  роті  хоч  пече,
Покажеш  грипу  дулю,
Як  заєць,  він  втече!"
Отак  зимую  зиму,
Вночі  я  бачу  сон,
Стоїть  перед  очима
Часник,  мед  і  лимон.
Вже  й  лютий  закінчився,
Всю  зиму  не  хворів,
Та  грип  той  все-ж  розвився,
Нехай  би  він  згорів!
Не  тішило  нічого,
Накрився  денний  план,
Крутили  мої  ноги,
Як  влігся  на  диван.
Проблему  мав  велику,
Гарячий  же,  як  піч,
Трясло,  немов  осику,
Весь  день  і  цілу  ніч.
Не  так  все,  як  в  прислів  ї,
Мовляв  би,  клином  клин,
Малину  пив  і  їв  я
І  дудлив  аспірин.
Шість  днів  я  так  валявся,
І  радості  не  мав,
Лиш  ковдрою  вкривався
І  хімію  ковтав.
Вже  скоро  на  навчання,
Таблеток  треба  ще,
Бо  звечора  і  зрання
Горлянка  так  пече.
Якби  лише  горлянка,
Ще  й  голова  болить,
Антибіотик  зранку
Потрібно  мені  пить.
Вам,  друзі,  не  хворіти,
Спокійно  і  міцно  спать,
Удома  не  сидіти
Хотів  я  побажать.
Весни  вам  у  серденьку,
Щоб  снігом  не  мело,
Щоб  встали  ви  раненько,
А  в  горлі  не  пекло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704512
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.12.2016

Контрольна робота

Було  це  в  рідній  школі,
Прекрасна  та  пора,
Як  списував  я  в  Олі,
У  Васі  і  в  Петра.
Та  сорому  не  ношу,
Він  вивітривсь,  як  дим,
Бо  я  згадав,  що  в  зошит
Мені  дививсь  Максим.
З  підручників  зубрили
Ми  все  аж  девять  літ,
Думки  всі  мудрі  вчили,
Встеляв  лоби  нам  піт.
Реакції  хімічні,
Приємно  вас  згадать,
І  правила  всі  вічні
У  памяті  лежать.
Як  в  руки  взяв  пробірку
І  з  неї  щось  пролив,
Лишив  в  підлозі  дірку
Хімічний  реактив.
Ще  треба  щось  повчити,
З  шкільних  не  вийду  стін,
Не  хочу  я  ходити
Серед  шкільних  руїн.
Контрольна  в  нас  на  носі,
Семестр  пройшов  дарма,
Кінчилася  вже  осінь,
Почалася  зима.
Зайшов  до  класу  вчитель,
В  руках  завдання  мав,
Ще  трохи  повторити  
Можливості  не  дав.
Списати  всі  ми  ласі,
У  кожного  цей  дар,
Літає  десь  у  класі
Під  стелею  комар.
Політ  його  я  чую,
Бо  тиша-чорт  із  ним!
За  зошитом  слідкую
Своїм,  а  ще  й  чужим.
Списав  я  все  чорнило,
Протер  до  самих  дір
(І  де  береться  сила)
Новесенький  папір.
Реакції  відбулись,
Писав  не  просто  так,
А  індекси  забулись,
І  формула,  і  знак.
Холодну  пив  водицю,
До  тями  вже  прийшов,
Той  індекс  досі  сниться,
Хай  був  би  він  здоров!
Усі  латинські  знаки,
Від  них  я  ледь  не  вмер,
Мені  вони  цікаві
Мабуть,  і  дотепер.
Люблю  я  все  згадати,
Як  сум  і  радість  пив,
За  мить  шкільну  віддати
Усе,  що  я  прожив,
Готовий  без  вагання,
Бо  душу  цим  живлю,
І  лід  в  ній  завжди  тане,
Я  голову  хилю,
Ох  дорогі  контрольні,
Пройшов  прекрасний  час,
Не  було  в  серці  болю,
Коли  писав  я  вас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694249
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.10.2016

Так хочеться у лісі опинитись

                                                                             Так  хочеться  у  лісі  опинитись,
                                                                             Коли  багато  невідкладних  справ,
                                                                             Немов  із  чаші,  його  запахів  напитись,
                                                                             Я  день  і  ніч  би  в  душу  їх  вливав.
                                                                           Чи  листяним  є  ліс,  чи  мішаним,  чи  хвойним,
                                                                           Чарівне,  мабуть,  завжди  щось  присутнє  там,
                                                                             Як  в  нього  я  ввійду,  щось  робиться  зі  мною,
                                                                             Немов  потрапив  у  зелений,  дивний  храм.
                                                                             Дерев  верхівки  розмовляють  десь  високо,
                                                                             В  цей  час  для  мене  настає  блаженна  мить,
                                                                           Красу  цю  повністю  сприймає  моє  око,
                                                                           А  серце  іноді  щось  може  й  пропустить.
                                                                           І  так  це  усвідомлення  мене  тривожить,
                                                                           (Не  знаю  в  цей  момент,  куди  піти),
                                                                           Що  в  прогресивний  час  наш  іноді  не  можу
                                                                           З  природою  гармонію  знайти.
                                                                             Та  згодом  в  лісі  я  з  тривог  таких  сміюся,
                                                                           В  гущавину  все  далі  й  далі  я  іду,
                                                                             Цілющого  повітря  не  нап  юся,
                                                                           Заплющу  очі,  ляжу  на  траву.
                                                                           Шумлять  дуби,  ялини,  сосни,  буки,  клени
                                                                           Через  незгоди  й  радості  усі,
                                                                             Кудись  далеко  йде  від  мене  все  буденне,
                                                                           Так  швидко,  що  незрозуміло  це  мені.
                                                                           Сльозами  спокою  і  щастя  я  тут  вмився
                                                                             І  в  небо  синє  вгору  погляд  спрямував,
                                                                               До  стовбура  міцного  прихилився,
                                                                           Своєї  сили  швидко  він  мені  додав.
                                                                             У  цьому  затишку  ніщо  лихе  не  мучить,
                                                                             Лиш  дятел  дзьобом  десь  у  стовбур  б  є,
                                                                               Між  листям  сонце  десь  ховається  палюче,
                                                                             Та  променем  сюди  не  дістає.
                                                                               Якась  стабільність  ледь  вловима  душу  гріє,
                                                                     Мовляв,  завжди  буде  все  те,  що  було  і  колись,
                                                                               В  чоло  моє  ледь  чутно  вітер  віє,
                                                                               І  я  пливу,  провалююсь  кудись...
                                                                                 Із  лісу  йду  додому,  сил  набравшись,
                                                                               Робота  вже  ж  чекає  нелегка,
                                                                               На  всі  питання  відповісти  сподівався
                                                                               У  лісі  вічному  у  днину  літню  я.
                                                                               Питань  хоч  і  багато  залишилось,
                                                                               У  нашому  житті  усе  нелегко  так,
                                                                               Та  кленів  і  дубів  цілющу  і  безмежну  силу
                                                                               Під  сумнів  не  поставлю  аж  ніяк.
                                                                               Стоять  вони  вже  не  одне,  мабуть,  століття,  
                                                                         Не  тільки  я  прийду  до  незворушних  їхніх  крон,
                                                                               А  горді  і  величні  верховіття
                                                                                 Сміються  й  тужать  з  нами  в  унісон.
                                                                     Ви  теж  якось,  як  час  в  вас  є,  до  лісу  завітайте,
                                                                                 Як  радісно,  як  сумно,  теж  до  лісу  йдіть,
                                                                             Немов  по  храму,  по  стежках  його  ступайте,
                                                                                     І  для  нащадків  його  свято  бережіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685953
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2016

На березі річки

                                                                                   Не  знав,  куди  в  душі  тривогу  діти,
                                                                                   Аж  тіпало  від  нервів  тих  мене,
                                                                                     І  вирішив  на  річці  посидіти,
                                                                                 Як  вітер  ще  у  вересні  не  сильно  дме.
                                                                                   Прийшов  я  на  широке  узбережжя,
                                                                                   Ще  й  молодий  неначебто  мій  вік,
                                                                                   Та  часом  я  сумую  ну  безмежно,
                                                                 Та  відчуваю,  як  відходить  те,  що  так  бентежить,
                                                                                     Рибалки  десь  сидять  неподалік.
                                                                         Цим  спокоєм  на  річці  я,  закривши  очі,  впився,
                                                                                     Бо  у  реальності  знайти  я  спокій  не  зумів,
                                                                                     І  довго  я  на  плесо  річки  все  дивився,
                                                                                     Тривожний  погляд  відривати  не  хотів.
                                                                                     Навколо    тихо,  і  ніщо  не  ворухнеться,
                                                                                       Води  стихія  в  душу  тільки  мир  несе,
                                                                                       Вже  бачу  я,  чи  то  мені  здається,
                                                                                     Як  хтось  корови  на  тім  березі  пасе.
                                                                                       Тону  я  в  спокої  у  пору  надвечірню,
                                                                                     У  небі  залишивсь  багряний  сонця  слід,
                                                                                       Не  буду  більше  хвилюватися  надмірно,
                                                                                       Бо  хочу  я    прожить  хоч  трохи  більше  літ.
                                                                                     А  річка  водами  своїми  без  кінця  хлюпоче,
                                                                                       До  самопізнання  зробив  я  іще  крок,
                                                                                       На  березі  досидів  я  до  ночі,
                                                                                         Дививсь  на  небо,  безліч  там  зірок.
                                                                                       Лиш  плесо  річки  й  безкінечність  неба,
                                                                                       Прийду  сюди  і  в  радості,  й  в  біді,
                                                                                       В  цьому  раю  повірив  знову  я  у  себе,
                                                                                       А  місяць  все  сміявся  у  воді.
                                                                                   Мабуть,  посиджу  тут  я  навіть  до  світання,
                                                                                       Замерзнути  я  зовсім  не  боюсь,
                                                                               Прийдуть  сюди  рибалки  знову  рано-зрання,
                                                                                       А  я  в  цій  благодаті  розчинюсь.  
                                                                                         Нічна  мене  зігріла  прохолода,
                                                                                         Знайти  я  спокій  все-ж  таки  зумів,
                                                                                         Так  хороше  у  серці  і  не  шкода,
                                                                                         Що  день  і  ніч  на  цьому  березі  провів.
                                                                             Прекрасне  є  ще  щось  в  навколишньому  світі,
                                                                                         Хто  що  б  там  не  казав,  не  вірю  я  тому,
                                                                                         Що  ніби  вже  нема  чому  в  житті  радіти,
                                                                                         Після  цих  слів  на  річку  знову  я  втечу.
                                                                 Ви  не  сприйміть,  шановні,  це  за  страусину  втечу,
                                                                                         Мовляв,  я  хочу  безтурботності  собі,
                                                                                         Всього  лиш  хочу  я  заповнить  порожнечу,
                                                                                         І  сил  набратись  у  життєвій  боротьбі.
                                                                                         Природа,  друзі,  нас  оточує  щоденно,
                                                                                         Поля,  ліси,  і  гори,  і  річки,
                                                                                         І  нас  вона  не  зрадить,  знаю  достеменно,
                                                                                         Тож  не  цурайтеся  її  і  ви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650079
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2016

Від імені учня на уроці

Сиджу  я  на  уроці,
Що  тягнеться,  як  рік,
Аж  смикає  у  оці
І  коле  правий  бік.
Домашню  не  зробив  я,
Гатило  аж  в  висок,
Коли  у  клас  ми  вбігли,
Як  пролунав  дзвінок.
Тут  вчитель  в  клас  заходить,
Відняло  мову  всім,
Аж  ходуном  все  ходить
У  серденьку  моїм.
Журнал  уже  відкритий,
І  список  учнів  там,
Ох  як  же  пережити  
Цю  мить  жахливу  нам!
Шукаєм  день  вчорашній,
Так,  що  аж  дрижимо
Бо  зараз  же  домашню
Учителю  здамо.
Журнал  він  відкриває,
Мовчання  хвилин  шість,
Так  довго  він  шукає,
Хто  ж  зараз  відповість.
Це  відчуття  -  не  діло,
Як  молот,  серце  б'є,
А  раптом  він  поцілить
У  прізвище  моє?
Поцілили  так  близько,
Аж  похолов  мій  ніс,
Сховався  я  так  низько,
Під  стіл  ледь  не  заліз.
Молився  я    швиденько,
 Думав,  мені    кінець,
Я  ж  друзі,  Овсієнко,
А  вийшов  Оксинець.
Цей  хлопець  дуже  добре
Домашню  готував,
Він  впевнено  й    хоробро
Всіх  інших  рятував.
Аж  до  цієї  миті
Нас  всіх  перетрясло,
Клянусь,  все  буду  вчити,
Від  серця  відлягло.
Попадали  на  парти
Ми  головами  всі,
Бо  це  були  б  не  жарти,
Недобре  аж  мені.
Сиджу,  вже  нова  тема,
Сиджу,  немов  в  раю,
Залишили  проблеми
Голівоньку  мою.
На  завтра  підготуюсь,
Все  вивчу  понад  край,
І  спокій  я  відчую,
Це  буде  справжній  рай.
Бажаю  я  всім  учням,
Завжди  уроки  вчіть,
Хай  вас  ніщо  не  мучить,
Вперед  завжди  ідіть.
Як  зробите  домашню,
Все  добре  в  вас  буде,
Бо,  друзі,  день  вчорашній
Не  знайдете  ніде!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610719
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.10.2015

Про мою професію

Надворі  вже  осінь  настала,
І  стали  коротшими  дні,
Так  серце  моє  сумувало,
Тривога  якась  на  душі.
А  діти  йдуть  вчитись  до  школи,
Дзвінок  на  урок  їм  дзвенить,
Лиш  радість,  ніякого  болю
Хоч  листя  літає  довкола,
Природа  в  всіх  барвах  горить.
Дивлюсь  я  на  учнів  щасливих
Проймаюся  щастям  тим  сам,
В  цей  час  розумію,  що  диво
Під  силу  створити  всім  нам.
У  вікнах  шкільних  йдуть  уроки,
Я  птахом  до  школи  лечу,
Не  втомлюся  жити,  допоки
Я  учнів  прекрасному  вчу.
Життя  за  дверима  порою
Буває  нелегке  й  страшне,
Та  впевненість  завжди  зі  мною,
І  гріє  і  учнів,  й  мене.
Із  ними  разом  жити  вчуся,
Із  ними  вперед  я  іду,
Із  учнями  завжди  дивлюся
У  синю  полів  далину.
Частіше,  звичайно  з  книжками
Та  сухості  часом  боюсь,
Не  просто  ділюся  знаннями,
А  часткою  серця  ділюсь
Із  тим,  хто  зневіривсь  в  майбутнім,
І  нудно  у  школі  йому,
А  в  класі  він  ніби  відсутній,
Не  в  ту  ніби  йде  далину.
І  радість  лише  у  суботі
Як  раю,  розваги  він  жде,
І  тоне  в  розваг  тих  болоті,
Немовби  не  чує  мене.
 Я  учням  лиш  хочу  сказати,
У  мить  цю  бажаю  я  всім,
Щоб  кожен  з  вас  міг  сформувати
Родину  міцну  і  свій  дім
Наповнював  щастям  щоденно
І  гнав  з  серця  чорну  біду,
В  суботу  чи  днину  буденну
В  житті  мав  своєму  мету,
Яка  б  серце  й  душу  живила,
Давала  наснаги  в  житті,
Хай  завжди  у  вас  буде  сила
У  змученій  буднем  душі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610492
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2015

Вірш про борщовик

До  спеки  я  не  дуже  звик,
Сиджу  в  затінку  граба,
Росте  на  річці  борщовик,
Заглушена  кульбаба.
Аж  ллється  піт  із  лоба  й  вух,
Палить,  як  з  жерла  пічки,
Отруйний,  буйний  той  лопух
Зайняв  весь  берег  річки.
Чотири  метри  висоти,
До  неба  стебла  пнуться,
Крізь  його  листя  будяки
Ніколи  не  проб'ються.
Під  дубом  ще  я  сів  вгорі,
В  ці  хащі  йти  не  хочу,
Бо  будуть  такі  пухирі,
Що  вилізуть  аж  очі
На  лоба...  Зовсім  я  поник,
Тривога  мене  душить,
Як  бачу  я,  як  борщовик
Всі  інші  трави  глушить.  
В  травиці  довго  я  сидів,
Щеміли  в  шортах  ноги,
А  стовбур  товстий  із  грунтів
Висмоктував  вологу.
Немов  зелений  окупант
На  річці  все  займає,
Росте  кавказький    в  нас  гігант
І  пагоном  махає.
Плодиться  швидко  —  просто  жах!  
В  занедбаному  полі,
Підступно  манять  на  річках
Суцвіття-парасолі.
На  дачу  швидко  я  іду,
Нічого  вже  не  прошу,
Де  тільки  бачу  я  траву,
Косою  її  кошу.
На  річці  був  мені  урок,
Це  ж    спокій  буду  мати,
Бо  можна  буде  весь  садок
Безплатно  віддавати,
Як  пустить  листя  із  землі
Лопух  цей  дивний,  буйний,
Раніш  не  снилося  мені,
До  чого  ж  він  отруйний.
Щоправда,  з  нього  добрий  мед
Збирають  з  квітів  бджоли,
Та  білий  не  зірву  букет,
Не  доторкнусь  ніколи.
Сиджу  на  дачі,  у  садку,
Роблю  я  все,  що  можу,
Косу  підточую  свою,
Постійно  насторожі.
На  річку  знову  захотів,
Зібрався,  як  був  вільний,
Туди  так  швидко  прилетів,
Неначе  божевільний.
Дививсь    із  пагорба  згори,
Не  пхав  на  берег  носа,
Махали  листям  стовбури,
Ламались  об  них  коси.
Затінок  з  річки  уже  зник,
Зрубали  дуба  й  граба,
Сміявсь  на  річці  борщовик
І  плакала  кульбаба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2015

Роздуми про дитинство (філософія)

Ніяких  прозаїчних  чи  навіть  поетичних  слів  не  буде  достатньо  для  висловлення  того,  що  я  хочу  сказати  про  прекрасну  пору,  коли  ми  тільки  з'являємося  на  світ.  Основним  є  те,  що  наша  радість  цій  появі  є  безмежною  і  нас  дивує  кожна  річ,  кожне  явище,  несучи  в  собі  незгасаючу  жагу  до  життя,  пізнання.  
Коли  ще  ми  не  ходимо  до  школи,  основне  наше  захоплення  полягає  в  ігровій  діяльності.  Також  ми  знайомимося  з  навколишнім  світом  через  дитячі  книги,  мультфільми.  Найкраще,  звичайно,  перебувати  на  природі.  Саме  там  закарбовується  в  нашому  юному  сердечку  відчуття  і  усвідомлення  себе  з  безкрайнім  просторм  єдиним  цілим.  Ми  не  вміємо  ще  пояснити,  що  нас  так  солодко  бентежить,  але  створюємо  передумови,  закладаємо  фундамент,  на  якому  стоятиме  наше  духовне  і  фізичне  здоров'я,  осяяне  сонцем,  овіяне  польовим  вітром,  омите  дощами  і  оповите  шелестом  лісових  верховіть  в  надвечірню  пору.  Кожна  людина  повинна  свою  романтичну  частку  підтримувати  в  серці  й  доглядати,  наче  квітку,  оберігаючи  її  наче  від  лихих  вітрів,  від  отруйних  спокус  у  майбутньому.  
Все  це  ми,  звичайно,  не  усвідомлюємо  під  час  дошкільного  віку.  Але  серце  наше  вже  починає  тягнутися  до  краси,  музики-всього  того,  що  спрямовує  душі  в  позитивне  русло.  Бажаючи  гратися,  ми  прагнемо  збагатити  душу  чимось  хорошим,  приємним,  світлим  і  радісним.  І  це  правильно!  Маленька  людина,  яка  ще  не  вступила  навіть  в  перший  клас,  не  зобовязана  ще  знати  про  ту  грязюку,  яка  нас  оточує  всюди  і  скрізь  за  порогом  рідного  дому.  Підсвідомо  мозок  дошкільника  отримує  заряд  оптимізму  на  все  життя,  не  побоюся  такого  вислову,  якщо  в  родині,  де  він  зростає,  панує  любов,  злагода  і  доброзичливість  між  батьками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577514
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2015

Як я вчився їздити на велосипеді

Душа  кудись  летіла,
Щось  кликало  вперед,
В  дванадцять  років  сміло
Сів  на  велосипед.
Бо  їздити  ж  охота,
Прогнав  я  швидко  лінь,
Велосипед  мій  котить,
Немов  залізний  кінь.
В  трубу  якусь  врізаюсь,
Так  солодко  мені,
За  хвильку  опиняюсь
Я  носом  в  бур'яні.
Педалі  все  крутив  я,
Бо  ж  вчитись  мав  мету,
За  один  день  розбив  я
Коліно  і  п'яту.
Згори  я  гнав  надалі,
Мій  велик  аж  летить,
Не  знав  я,  що  педалі
Небажано  крутить.
Близьке  вже  моє  лихо,
Педалі  все  кручу,
Із  вітром,  наче  вихор,
Я  з  пагорба  лечу.
Розширив  з  жаху  очі,
Пригальмувати  слід,
Бо,  друзі,  щось  не  хочу
Побачити  той  світ.
З  тривогою  й  журбою
Я  зиркнув  із  плеча,
Бо  гналося  за  мною
Облізле  собача.
Хапало  аж  за  литку,
Я  ледь  його  не  бив,
Немов  якого  збитку
Йому  я  наробив.
Хоч  стало  мені  жарко,
Я  втішитись  зумів,
"Щеня  -  це  ж  не  вівчарка"
І  далі  полетів.
Від  пса  я  відриваюсь,
Та  настрій  хутко  зник,
З  розгону  я  влітаю
В  колючий  чагарник.
Хоч  добре,  що  асфальту
Не  було  (страшний  сон),
Я  через  велик  сальто
Зробив,  як  чемпіон.
Влетів  вже  вкотре  швидко
Обличчям  в  бур'яни,
З  дороги  було  видко
Лиш  капці  і  штани.
Та  були  все-ж  немарні
Потуги  всі  мої,
Потрапити  в  лікарню
Не  довелось  мені.
Кататись  я  навчився
Манила  даль  вперед,
Разів,  мабуть,  сто  бився
І  я,  й  велосипед.
Одне  лиш  добре  знаю,
Життя  дається  раз,
Тому  не  обганяю
Ні  поїзд,  ні  КАМАЗ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572769
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.04.2015

Новорічна ялинка

Того  року  ми  у  ліс  
Бензопилку  брали,
На  плечах  ялинку  ніс,
Всі  допомагали.
Цього  року  ми  йдемо  
Знову  по  ялину,
Від  морозу  дрижимо  
В  шерстяних  кофтинах.
Ми  ялинку  йшли  у  ліс
В  Новий  Рік  рубати,
Йде  лісник,  хай  йому  біс,
Треба  вже  тікати.
Від  лісничого  тікав,
Бо  хотів  я  миру,
Довго  п’ятами  кивав,
Загубив  сокиру.
В  полі  тихо,  сніг  мете,
Вдалині  ялина,
І  лісник  помалу  йде  
У  свою  хатину.
Ми  сиділи  злі,  як  пси,
Дулю  з  маком  мали,
І  закладені  носи
Геть  позамерзали.
Носа  треба  прокладать,
Витяг  я  хустину,
Вже  не  будемо  рубать
В  лісі  ту  ялину.
Із  сокирами  ми  йшли,
Наче  ненормальні,
Щоб  ялинки  в  нас  були
В  хаті  натуральні.
Мама,  як  малим  я  був,
То  казала:  “Синку,
Щоб  завжди  природу  чув,
Не  рубав  ялинку”.
Слово  мамине  згадав,
Вдягши  рукавицю,
А  лісник  десь  там  тримав
У  руках  рушницю.
Хуртовина  не  вщухає,
Йдемо  ми  від  лісу,
Усі  разом  потрапляєм
В  снігову  завісу.
По  коліна  у  снігах,
Ми  іржем,  як  коні,
Сніг  все  тане  на  щоках
І  лоби  червоні.
Наплигалися  в  снігу,
Потім    терли  боки,
Без  сокири  я  іду,
Відморозив  щоки.
Ми  йдемо  додому  з  ринку,
Як  усе  купили,
В  лісі  ми  оту  ялинку
Життя  не  лишили.
Довго  в  хаті  всі  ми  їли
Булку  з  теплим  соком,
Поздоровить  вас  хотіли,
Друзі,  з  Новим  Роком.
Щоб  були  бадьорі  зранку,
Гарно  всім  вам  жилось,
І  ніколи  валер’янка  
Вам  не  знадобилась.
Радість  щоб  не  покидала
Й  була  в  вашій  хаті,
Щоб  душа  відпочивала
На  прекраснім  святі!
Вночі  співали  ми  пісні
Веселі,  добрі  й  гучні,
Хоча  ялинка  у  вікні
У  нас  горіла  штучна.
Переповняє  радість  мене,
Щось  робиться  зі  мною,
Бо  ти,  ялиночко  зелена,
Залишилась  живою.
Щоб  зеленіла,  доки  людство
На  світі  буде  жити,
І  своїм  запахом  щороку
Могла  нас  веселити.
Сніжком  зима  тебе  вкривала,
Та  світла  думка  моя,
Мені  про  літо  нагадала  
Твоя  зелена  хвоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2014

Новорічний ліричний вірш

Так  добре  у  серденьку  моїм  стане,
Все  думав  я,  як  відпочити  ліг,
Коли  зима  під  Новий  рік  настане
І  все  навкруг  лапатий  вкриє  сніг.

Ялинку  ту  обліплять  подарунки
І  зникнуть  всі  сліди  буденних  справ,
А  шибки  вікон  вкриють  візерунки,
Що  нам  дідусь  Мороз  намалював.

Так  хороше  завжди  у  серці  моїм,
До  цього  висновку  так  швидко  я  прийшов,
Як  люди  всі  прощаються  з  журбою
Й  дарують  одне  одному  свою  любов.

Весна  до  нас  прийде  іще  не  скоро,
Давно  скінчилась  осінь  золота
Зима  до  нас  так  лагідно  говорить,
Щоб  відпочили  ми  в  прекрасні  ці  свята.

У  мить  цю  радісну  наснагу  в  серці  майте,
Ялинку  запаліть,  даруйте  іншим  сміх,
І  Новий  Рік  ви  з  усмішкою  зустрічайте,  
Бо  сумувати  в  таку  пору  гріх.

Все,  що  ви  хочете,  бажаю  я  вам  мати,
Хай  радість  зігріває  в  серці  кров,
А  ще  я  хочу  вам  у  мить  цю  побажати,
Щоб  шлях  свій  кожен  впевнено  пройшов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547821
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2014

Стою я під дверима (Екзамен)

Стою  я  під  дверима,
За  ручку  не  берусь,
Білети  їм  очима,
Страшенно  я  боюсь
Зайти  й  екзамен  здати,
Лякає  мене  все,
Все  гарно  написати,
Але  чогось  трясе.
Сиджу  на  підвіконні,
Хвилина  як  сто  літ,
В  поту  мої  долоні,
Ще  й  заболів  живіт.
Тривогу  в  серці  маю,
Холоне  в  жилах  кров,
Ніяк  не  пригадаю,
Як  в  двері  я  зайшов.
Терпів  я  довго  муки,
Казали  щось,  не  чув,
Тремтіли  мої  руки,
Коли  білет  тягнув.
Тягнув  я  обережно,
Не  схибила  рука,
А  радість-ну  безмежна,
Танцюй  хоч  гопака!
Це  ж  треба-пощастило!
Всі  відповіді  знав,
Ледь  серце  не  вхопило,
Коли  цю  мить  чекав.
І  ви  завжди  дивіться,
Щоб  добре  все  було,
Постійно  гарно  вчіться,
Щоб  вас  так  не  трясло.
Щоб  в  серці  в  вас  був  спокій,
Все  завжди  кожен  знав,
Впродовж  життєвих  років
Ту  мить  не  забував,
Що  дала  всім  нам  силу,
І  щось  нове  щодня,
А  душу  полонила  
Жагою  пізнання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.10.2014

Як я вперше варив їсти

Я  хочу  вам  всім  розповісти,
Бо  має  це  знати  весь  світ,
Як  якось  я  сильно  хтів  їсти
Наваживсь  варити  обід.
Іду  я  на  кухню  сміливо,
Хоч  з  нею  не  дуже  дружу,
Про  те,  що  там  було,  правдиво,
Я  зараз  вам  всім  розкажу.
Знайшов  десь  велику  каструлю,
Бо  суп  я  варити  рішив,
Пучок  цілий  кинув  цибулі,
Петрушки  туди  накришив.
Води  налив,  всипав  ще  й  кропу,
Із  супом  не  буде  проблем,
Почистив  гарненько  картоплю,
Ледь  пальця  не  врізав  ножем.
На  газ  я  каструлю  поставив,
Так  душно  на  кухні-горю,
Та  стало  мені  вже  цікаво,
Ще  кашу  на  друге  зварю.
Каструлю  дістав  ще  і  чайник,
Заварки  нема,  ще  куплю,
На  кухні  сам  собі  начальник,
Що  хочу,  на  ній  я  роблю.
Аби  я  наїстись  міг  вчасно,
Відчути  блаженство  і  рай,
Киплять  на  плиті  одночасно
З  картоплі  суп,  каша  і  чай.
Покинув  усе  це  я  сміло,
Бо  ж  довго  чекать  все-одно,
Чекало  ж  важливе  ще  діло-
Дивитись  цікаве  кіно.
Сиджу  я  все  в  тому  екрані,
Тривожних  не  маю  я  дум,
Аж  чую  шипіння  й  сичання,
Всіх  страв  переварених  шум.
На  кухню  лечу  я  ожогом,
Неначе  ошпарений,  біг,
Не  дивлюся  зовсім  під  ноги,
Ледь  носом  не  орю  підлогу,
Коли  зашпортнувсь  за  поріг.
На  кухню  прибіг  я  невчасно,
Не  встиг  трохи,  чорт  забирай!
Залили  плиту  одночасно
З  картоплі  суп,  каша  і  чай.
Газ  вимкнув  я,  наче  скажений,
Вже  пробую  все  я  на  смак,
А  піт  аж  котився  із  мене,
Такий  мене  взяв  переляк.
Плиту  аж  задимлює  пара,
Багато  я  клопоту  мав,
Аж  стелиться  біла  там  хмара,
Рушник  брав,  ним  довго  махав.
Каструлі  по  черзі  хапаю,
Підняв  я  на  вуха  весь  дім,
В  тарілки  усе  наливаю,
Суп,  кашу  ще  й  згорену  їм.
Обід  перший  був  незабутній,
Каструлі  до  ночі  я  мив,
Та  гордість  у  серці  присутня,
Бо  ж  сам  я  усе  це  варив.
Ви  також  новому  учіться,
Відверто  кажу  друзі,  вам,
Досягненням  своїм  гордіться,
Що  кожен  з  вас  зробить  лиш  сам.
У  серденьку  радість  лиш  майте,
Хоч  часом  тривога  пече,
І  творчу  наснагу  тримайте,
Від  вас  хай  вона  не  втече!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494478
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.04.2014

В житті в нас так буває

В  житті  в  нас  так  буває,
Немає  інших  втіх,
Крім  тої,  як  лунає
Дитячий  щирий  сміх.
Настав  в  сільській  хатині
Вже  вечір,  повен  чар,
Так  добре,  як  людина
Не  йде  напитись  в  бар.
Сумнівна  та  розвага
Вселяє  в  серце  лінь,
І  в  душах  наших  спрага,
Неначе  чорна  тінь.
Так  добре,  як  удома  
Солодкий  спокій  йде,
Як  рідна,  чи  знайома
Людина  в  тебе  є.
Сміються  в  хаті  діти,
В  них  справжнє  щастя  там,
Із  ними  порадіти
Так  хочеться  всім  нам.
Ледь  чутно    обіймає
Нас  тиха  й  тепла  ніч,
У  вікнах  догорають
Вогні  інтимних  свіч.
В  нічну  оту  годину  
Я  спокій  завжди  пив,
Щоб  з  вас  в  житті  стежину
Ніхто  не  загубив.
Вже  смуток  в  серці  тане,
Женемо  ми  біду,
Усі  думки  і  плани
Приходять  до  ладу.
У  кожен  вечір  знову
В  домашньому  затишку
Ведемо  ми  розмову,
Читаєм  гарну  книжку.
Думок  із  серця  масу
Прожену  про  все  зле,
Будем  ми  з  плином  часу
Немов  одне  ціле!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014

Мій перший урок

Я  розповісти  вам  хотів,
Як  ледь  якось  не  залетів,
Як  важко  ніч  не  спати,
Урок  у  школі  дати.
Прийшов  у  школу  рано
І  вмився  там  під  краном,
Конспект  уроку  взяв,
Що  перед  цим  писав.
І  довго  щось  читаю,
Нічого  вже  не  знаю,
Ще  візьму  раптом  кину
Ту  виховну  годину.
Ох  крий  нас  божа  мати!
Конспект  оцей  складати,
Вже  на  урок  дзвенить
Дзвінок,  лишилась  мить.
Заходжу  я  до  класу,
Дітей  побачив  масу,
Промимрив  щось  я  ротом,
Долоні  вкрились  потом.
Сказав:  “Добридень,  діти!”
Всі  сяють,  наче  квіти,
Уже  пройшли  жнива,
Та  рада  дітвора.
Які  ж  ви,  діти,  гарні,
І  в  вересневі  хмарні
Веселі  ви  в  ці  дні,
Як  радісно  мені.
Отак  зайшов  у  школу,
До  вчительського  столу
Я  швидко  підійшов,
Не  наламати  б  дров!
Я  викликав  Петренка,
Цікава  була  сценка,
А  хтось  фломастер  взяв,
Весь  стіл  розмалював.
Ох  що  ж  мені  робити,
За  всіма  услідити,
Тримай  над  Вовком  варту,
Щоб  не  пошкодив  парту.
Забрав  фломастер,  вмить  
Вже  тихше  він  сидить,
Я  вдяг  сувору  маску:
“Яку  ти  знаєш  казку?”
Казок  він  знає  трохи,
Щось  про  царя  Гороха,
Про  Лиса  ще  Микиту,
Й  як  битий  віз  небиту.
Про  зайця  і  лисицю,
Я  кажу  йому:  “Грицю!
Так,  що  говорю  ж,  чуй
І  парту  не  малюй”.
Спитаю  в  Галі  казку,
Вона  мені  будь  ласка,
І  вовка  і  лисицю,
І  золоту  криницю,
А  Василенко  трошки  
Читав  Котигорошка.
Так  довго  їх  питаю,
А  дещо  й  сам  згадаю.
Ось  так  урок  скінчився,
Осінній  день  умився
Вже  сонечком  ясним,
І  страх  мій  щез,  як  дим.
Боятися  не  буду
І  назавжди  забуду
Незрозумілий  страх,
Що  був  в  моїх  очах.
Бажаю  я  вам,  діти,
Щоб  завжди,  наче  квіти,
В  вас  сяяли  обличчя,
Здоров’я  я  вам  зичу.
І  кличу  вас  до  знань,
Ідіть  же  без  вагань
Наповнюйтесь  нового
І  оберіть  дорогу,
Яка  зігріє  вас
В  поганий  в  серці  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490739
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2014

Філософський вірш

Завітав  до  серця  страх,
Опустив  у  воду,
Дуже  люблю  я  в  думках
Твердість  і  свободу.
Послідовність  я  люблю
В  них  логічну  мати,
Ще  зі  школи  часто  вчу
Мудрі  всі  трактати.
Прояснили  розум  мій,
Дуже  швидко  сили
Крізь  тривожний  буревій
В  моє  серце  влили.
Хоч  ще  й  твердості  нема,
Та  мету  вже  маю,
Наче  п’явка,  та  туга
Кліщі  розслабляє.
Бачу  я  безмежний  світ,
Барвами  він  грався,
А  до  цього,  наче  кріт,
Я  в  норі  ховався.
Ще  й  виходить-не  зробив
Жодного  я  кроку,
Доки  я  не  розчинив
В  серці  однобоку
Думку  й  дивний  егоїзм,
Той,  що  був  не  новим,
Кажуть  хоч,  щоб  в  душах  ріс,
Звуть  його  здоровим.
Розмірковую  вночі,
П’ю  я  світло  денне,
Не  сідає  вже  в  душі
Смутком  нездійсненне.
Знаю  я  собі  ціну,
Іноді  ще  мрію,
Все  тривожне  обмину,
Серденько  розвію.
До  тих  істин  перший  крок
Здійснюю  несміло,
Прокладаю  я  місток
До  всього,  що  гріло
У  періоди  смутні
І  в  осінній  зливі,
Та  всміхаються  мені
В  сірім  негативі
Люди,  що  мені  близькі
По  ідеї  й  духу,
З  ними  легше  у  дощі,
Вітер  і  засуху.
Вже  багато  я  сказав,
Хоч  іще  й  непевно,
Але  все  це  захищав
Й  захищати  ревно
У  своїм  житті  буду,
Щоб  колись  збагнути,
В  чому  щастя  я  знайду,
Спокій  буду  чути.
На  тяжкії  відповім
Всі  питання  схода,
Буде  в  серденьку  моїм
Радість  і  свобода.
Лиш  тоді  постійно  я
Щастя  буду  мати,
Бо  віддам  я  все  життя,
Щоб  себе  пізнати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2014

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 7. В Яремче приїжджали

В  Яремче  приїжджали,  
Було  це  нам  з  руки,  
І  щвидко  завітали  
На  борщ  і  шашлики.  
Був  вечір,  з  Буковелю  
Привіз  автобус  нас,  
Хтось  дивиться  у  стелю,  
А  хтось  холодний  квас  
П'є  добрими  ковтками,  
Про  щось  говорить  з  нами,  
З  гуцульськими  піснями  
Проводимо  ми  час.  
Ми  трохи  потомились,  
Поїли  шашлики,  
Та  швидко  ми  згодились  
На  танці  залюбки.  
Весь  вечір  ми  гуляли,  
Лунав  веселий  сміх,  
Штани  ледь  не  спадали  
І  капці  з  битих  ніг.  
А  за  вікном  карпатські  скелі  
Стоять  без  нас  пусті,  
Ще  вдень  ми  були  в  Буковелі,  
Все  солодко  мені.  
В  Яремче  вечір  вже  спускався,  
Туман  котився  з  гір,  
Пейзаж  ним  повністю  вкривався,  
Ні  місяця,  ні  зір  
Не  бачив  я  в  безмежнім  небі,  
Щось  неспокійно  так,  
Та  повернувся  я  в  колибу,  
Життя  відчути  смак.  
Пісні  гуцульські,  ще  й  народні,  
Багато  там  пісень,  
А  в  серці  думка,  що  сьогодні  
В  нас  був  прекрасний  день.  
В  Яремче  вулиця  центральна  
Веде  вже  всіх  в  готель,  
Десь  зрідка  чуть  гудки  вокзальні,  
А  обриси  тих  скель  
Нас  завтра  кличуть  в  путь  далекий,  
Ти  завжди  пам'ятай,  
Сховає  влітку  нас  від  спеки  
Лісів  карпатських  рай.  
Наш  гід  екскурсію  планує,  
Буде  в  серцях  в  нас  лад,
Бо  зранку  всі  ми  попрямуєм  
На  Шипіт-водоспад,  
Захований  в  гірському  лісі,  
Горить  знов  мозок  мій,  
Та  зараз  ніч,  вставати  в  вісім,  
Тож  поки-що-відбій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014

Не знають вони спокою і тиші

                         Не  знають  вони  спокою  і  тиші,
                             Жорстоко  з  ними  обійшовся  світ,
                             І  серце  так  болить,  коли  я  пишу
                               Про  батьком-матір'ю  покинутих  сиріт.

                               Тепла  ці  діти  материнського  не  знають,
                             Перед  майбутнім  відчувають  вони  страх,
                             І  хмари  їх  серця  зболілі  огортають,
                             Лиш  іноді  надія  світиться  в  очах.

                               Хтось  з  них  вважає  хибно  це  за  волю,
                               І  до  кривої  стежки  він  себе  веде,
                               Та  серце  його  сповнюється  болем,
                                 Коли  сім'я  велика  мимо  нього  йде.

                             Дарують  люди  дітям-сиротам  дарунки,
                               Про  них  так  часто  згадують  в  святкову  мить,
                             Та  колискової  і  материнських  поцілунків
                               Нічого  їм  не  здатне  замінить.

                               Долати  мусять  всі  незгоди  самотужки,
                               На  самоті  боротись  з  виром  бід  і  лих,
                             А  перед  сном  сльозами  змочують  подушки,
                               Бо  їх  життя  в  руках  лиш  в  них  самих.

                                 Але  якщо  не  стануть  на  криву  стежину
                                 Не  піддадуться  тому,  чим  так  манить  зло,
                               Для  кожного  настане  радісна  хвилина,
                               Тоді  зігріє  їх  людське  тепло.

                                 Повиростають  швидко  ці  самотні  діти,
                                 І  створять  вони  власний,  теплий  дім,
                                 Підтримаємо  ж  їх  хоча  би  словом  в  цьому  світі,
                                 Що  завжди  має  йти  назустріч  їм!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485328
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2014

Студенти на лекції 2. Під кінець пари.

Думки  на  вулицю  несуться
І  завмирає  часу  плин,
Якими  вічними  здаються
Мені  п'ятнадцять  хвилин.
Нудьги  та  темна-темна  хмара
Покине  наші  серця,
Коли  ця  поточна  пара
Досягне  свого  кінця.
Нудьгу  я  ще  можу  терпіти,
Чи  вперше  у  серці  нудьга,
Біда,  що  не  можу  сидіти,
Бо  дуже  затерпла  нога.
Слабкі  духом  з  лекцій  втікали,
Важким  дуже  був  їхній  стан,
А  сильні  на  парі  лишались,
Останні,  мабуть,  з  могікан.
Купив  після  того  хтось  пиво,
Неспокій  його  відпустив,
І  дивиться  так  він  щасливо,
Немовби  хто  медом  змастив.
Відчутно,  як  темна  хмара
Залишила  наші  серця,
Бо  наша  поточна  пара
Прямує  до  свого  кінця.
Та  декому  в  серце  закралась
Тривожна  ще  думка  й  сумна,
Бо  до  кінця  ще  зосталась
Як  вічність,  хвилина  одна.
Тим  часом  невпинно  проходять
За  вікнами  звичнії  дні,
Хай  смуток  до  вас  не  приводять
Ті  лекції,  часом  нудні.
Бо  нам  все  одно  треба  вчитись,
Не  думать  про  лижі  чи  пляж,
В  вікно  не  потрібно  дивитись  
Постійно  на  будній  пейзаж.
Тебе,  друже,  він  не  зігріє,
Як  жити  будеш  без  мети,
Бажаю  плекать  свою  мрію
Й  щоб  завжди  був  всміхненим  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485325
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.03.2014

Шевченка слово

З  тих  пір  ще,  як  людина  народилась,
І  у  дитячі,  і  в  юнацькі  всі  роки
Дає  постійно  у  житті  наснагу  й  силу
Шевченка  слово,  яке  лине  крізь  віки.

Для  тих,  хто  йде  від  батьківських  порогів,
Також  для  тих,  хто  повернувся  в  рідний  дім,
Це  слово  у  житті  освітлює  дорогу,
Сильнішим  є  за  блискавку  і  грім.

Шевченка  слово  в  радості  ми  чуєм,
Чи  в  радості,  а  чи  в  неспокої  й  журбі,
Це  слово  впевненість  у  завтрашньому  дні  дарує,
Гартує  дух  людський  в  життєвій  боротьбі.

Лиш  слово  Кобзаря  в  житті  нас  може  зігрівати,
Цього  я  всім  бажаю  кожну  мить,
І  поки  українська  мова  буде  існувати,
До  того  часу  наш  народ  і  буде  жить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484155
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 07.03.2014

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 6. Канатна дорога в Буковелі.

То  дряпалися  ми  на  скелі,
Печери  Довбуша  в  лісах,
А  зараз  ми  вже  в  Буковелі,
І  захват  у  очах
Всіх  нас  безмежно  переповнив,
Бадьорий  дух  воскрес,
Гірські  шпилі  почали  знову  
Куритись  до  небес.
Чарує  пелена  незрима
В  хвилюючу  цю  мить,
І  постає  перед  очима
Бажання  вічно  жить.
Нізащо  не  перериваю
Чуття  це  неземне,
Як  з  дивним  трепетом  сідаю
У  крісло  підвісне.
Канатне  крісло  нас  угору  
Гойднувшись,  понесло,
Як  в  лихоманці,  у  цю  пору
Було  моє  єство.
Ліси  гірські  навкруг  величні,
Ми  ввись  серцями  йшли,
Для  нас  усе  це  так  незвично,
Бо  з  міста  ж  ми  втекли!
Проблем,  незгод  я  тут  не  бачу,
Немовби  власних  вух,
Туман  клубиться,  ледь  не    плачу,
Так  захопило  дух.
Стає  вже  трохи  прохолодно,
Канат  на  висоті,
Про  все  забути  тут  не  шкода,
А  простори  гірські
Нам  душі  мужністю  сповили,
Дали  в  серця  тепла,
Бо  так  ми  їх  занапастили
Серед  міського  зла.
Аж  на  верху  вагон  спинився,
Посходили  ми  там,
З  туристів  кожен  опинився
З  горами  сам-на-сам.
Вдалось  на  славу  всім  нам  літо
Серед  лісів  гірських,
Гуцули  грають  на  трембітах,
Прекрасно  слухать  їх.
Ми  по  вершині  походили,
Трембіти  чули  гру,
Цей  Буковель  додав  нам  сили,
І  знову  я  вже  йду
В  крісло,  що  в  напрямку  зворотнім
Всіх  понесе  людей,
Гір  непідкорених  висоти
Не  зникнуть  в  нас  з  очей.
Вже  їду    вниз,  дивлюсь  на  гори,
До  раю  ще  не  звик
Не  чую,  як  сусід  говорить,
Що  ввечері  шашлик.
В  Яремче  далі  в  нас  зупинка,
Свята  Карпат  земля,
Не  чую  втоми  й    відпочинку
Не  хочу  знати  я.
В  Яремче  наш  автобус  їде,
Хто-в  вікнах,  інші  сплять,
Немає  місця  в  світі  бідам,
Де  є  ця  благодать.
І  недарма  ми  повтікали
З  нудних,  міських  осель,
Бо  душі  наші  лікували
Говерла  й  Буковель...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2014

Мій рідний край

Усім  серцем  я  люблю
Рідний  край  Поділля,
Гріє  душу  він  мою
В  праці  й  на  дозвіллі.
Все  від  тої  суєти
Спокою  не  маю,
І  в  далекі  я  світи
Думкою  втікаю.
Та  подільські  ці  лани,
Там,  де  вітри  віють,
Завжди  паростки  весни
В  серденьку  леліють.
Із  Хмельниччини  в’їжджав
В  області  сусідні,
Завжди  їх  я  відчував
Так,  неначе  рідні.
Час  від  часу  небеса
Огортали  хмари,
Та  не  гасла  ця  краса,
Поля  дивні  чари.
Шлях  кудись  мене  несе,
Європейська  траса,
Їду  довго  по  шосе,
Хоч  і  мало  часу
Маю  вільного  в  ці  дні,
Кудись  їхать  хочу,
А  то  сльози  щось  мої
Хочуть  вкрити  очі.
Щось  я  спокій  не  знайду,
Мій  подільський  краю,
Лиш  тобі  тугу  свою
Завжди  я  ввіряю.
Тиху  радість  віднайти
Завжди  ти  зумієш,
У  думках  моїх  лиш  ти
Мене  зрозумієш.
Вітри  буйні,  завжди  дміть
Ви  в  широкім  лані,
Аж  до  обрію  ідіть,
Не  знаходьте  грані.
Бо  за  вами  тихо  вслід
Я  думками  лину,
Розтопіть  же  в  серці  лід
У  тяжку  хвилину.
Заховай  в  зелений  світ
Ти  мене,  мій  краю,
Бо  багато  зим  і  літ  
Тихо  я  страждаю.
Ти  лиш,  поле,  тішиш  нас,
Маєш  в  собі  вічне,
Не  зламає  повсякчас
Тебе  щось  цинічне.
Не  сумуєш,  мабуть,  ти,
Горенька  не  знаєш,
Тихі,  радісні  світи
У  собі  тримаєш.
Всі  ми  звідси  утекли,
Як  химер  шукали,
Рай  в  бетоні  ми  знайшли
Й  душі  занедбали.
Тож  оспівую  тебе,
Мій  подільський  краю,
Сонце  й  небо  голубе
В  золотім  розмаю.
Війте  ж  ви,  п’янкі  вітри,
В  жарку  днину  літню,
Ще  й  зимової  пори
У  глибінь  всесвітню.
У  безмежність  цих  світів
Вгорну  свою  душу,
І  ніколи  тих  ланів
Спокій  не  порушу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483517
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.03.2014

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 5. Гірські вершини.

Колеса  свої  й  шини  
Автобус  стер  до  дір,  
Як  віз  нас  на  вершини,  
До  неосяжних  гір.  
Пікуй  десь  у  тумані,  
Говерла  у  льоду,  
До  того  мене  манять,  
Як  навіжений,  йду.  
Мій  мозок  у  гіпнозі,  
А  очі  в  небесах,  
До  їх  вершин  в  морози  
Я  ладен  йти  в  трусах.  
Творилось  щось  із  нами,  
Пробачте,  люди,  нам,  
Бо  іншими  словами  
Цього  не  передам.  
У  дуже  ранню  пору,  
Без  цього  нам  ніяк,  
Подались  ми  на  гору,  
Ім'я  її-Хом'як.  
Я  вгору  лину  птахом,  
Все  наперед  я  рвусь,  
Лиш  впевнено,  без  страху,  
Нічого  не  боюсь.  
Не  чуємо  ми  втоми,  
Вершина  на  меті,  
На  цій  горі  підйоми  
Пологі,  не  круті.  
Та  стало  вже  крутіше,  
В  ногах  немов  свинець  
Налитий,  помаліше  
Повземо,  та  кінець  
Ході  цій  не  настане,  
Не  спинить  всіх  нас  страх,  
І  слабшим  блиск  не  стане  
В  запалених  очах.  
З  незвички  терплю  муки,  
Вдихаю  тяжко  так,  
Та  все  ж  я  свою  руку  
Стискаю  у  кулак.  
Ніщо  не  зможе  збити  
Всіх  нас  з  цього  путі,  
І  гору  підкорити-  
Єдиний  смисл  в  житті  
В  момент  цей  ми  відчули,  
Водиці  попили,  
Про  біль  в  ребрі  забули,  
На  повні  груди  ми  вдихнули  
І  далі  ми  пішли.  
Вже  думав,  недалеко,  
Близьким  здававсь  кінець,  
Хоч  добре-нема  спеки,  
Лиш  віє  вітерець.  
Пливуть  в  горах  тумани,  
Та  ціль  все  ж  бачим  ми,  
Там  скоро  ноги  стануть,  
Дійшовши  до  мети.  
Хтось  каже:  "Йдемо  далі,  
Там  чай  карпатський  п'ють,  
До  того  ж,  ще  й  медалі  
Дешево  продають".  
Нам  не  до  синіх  далей,  
Прийшла  ця  думка  всім,  
Ногам  не  до  медалей  
І  чай  байдужий  їм.  
Цю  скептику  забуду,  
Води  я  знов  нап'юсь,  
Собою  я  не  буду,  
Якщо  не  опинюсь  
Я  на  гірській  вершині,  
З  якої  видно  світ,  
Ще  йти  десь  півгодини,  
А  ніби  сотню  літ.  
Та  ось  нога  ступає  
Ше  камінь,  ще  й  в  цю  мить  
З  нас  розум  хтось  втрачає  
І  з  усіх  сил  кричить:  
"Ох  слава  нашій  Україні,  
І  її  людям  теж!"  
Щоб  цілі  досягнуть,  людино,  
Для  цього  ти  живеш.  
Нудьги  у  серці  я  не  маю,  
І  смутку  теж  нема,  
Цей  день-в  цю  мить  я  відчуваю,  
Прожив  я  недарма.  
Гора  в  житті  ця  не  остання,  
Донизу  вже  хтось  йде,  
Всього  людина  при  бажанні  
Невтомно  досягне.  
Вже  скоро  вечір,  йдемо  спати,  
Тріумф  в  серцях  бринить,  
Ми  завтра  їдем  на  канати,  
Тож  треба  відпочить.  
Ми  перед  сном  були  веселі,  
О  другій  десь  лягли,  
Бо  будем  завтра  в  Буковелі,  
Ми  там  ще  не  були!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 4. Озеро Синевир.

Ми  дуже  рано  встали,  
Прогнали  всі  думки,  
І  швидко  повдягали  
На  плечі  рюкзаки.  
Лиш  мужність  огортає,  
З  душі  тікає  страх,  
Нас  Синевир  чекає,  
Це  озеро  в  горах.  
Ми  очі  прикували,  
Як  тепло  стало  нам,  
Величні  перевали  
Відкрилися  очам.  
І  слів  я  не  знаходжу,  
Щоб  описать  цю  мить,  
Бо  з  розуму  я  сходжу,  
Коли  гора  димить.  
Приїхали  в  долину,  
Хтось  на  обід  вже  йде,  
Я  дивлюсь  на  стежину,  
Що  догори  веде.  
Гора  до  неба  ззаду,  
А  я  внизу  стою,  
Не  дам  я  серцю  ради  
В  цім  неземнім  раю.  
Заплющив  свої  очі,  
Ти,  друже,  теж  замри,  
Коли  вода  дзюркоче  
Донизу  із  гори.  
Нема  в  душі  тривоги,  
Лиш  в  тому  зараз  суть,  
Що  мене  мої  ноги  
На  Синевир  несуть.  
До  озера  прийшли  ми,  
Годину  йшли  сюди,  
Припали  ми  очима  
До  тихої  води,  
Що  в  озері  холодна,  
Не  видно  в  ньому  дна,  
Тут  плавати  не  можна,  
Велика  глибина.  
Та  не  в  купанні  справа,  
А  в  краєвидах  цих,  
Все  манять  гір  вершини  
І  завтра  в  ці  хвилини  
Дійдемо  ми  до  них.  
Дивлюсь  посеред  літа  
В  безхмарні  небеса,  
Не  втомлюсь  жити  в  світі,  
Де  є  така  краса.  
Біду  в  життєвім  вирі  
Розбив  я  в  пух  і  прах,  
Як  був  на  Синевирі,  
На  озері  в  горах.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014

Карпатська сюжетна добірка. Вірш 3. Скелі Довбуша.

В  колибі  підкріпившись
В  обід  смачним  борщем,
Ми  йдемо,  в  лісі  вмившись
Під  проливним  дощем.
Як  зранку  їхав  з  дому,
Не  думав  я  в  ту  мить,
Що  вже  смертельний  номер
Потрібно  нам  здійснить.
Перед  очима  гроти
Похмурих  тих  печер,
Відкрив  я  тільки  рота
І  ледве  не  помер.
Немов  крізь  тісні  двері
Іду,  а  в  горлі  ком,
По  Довбуша  печері
Повземо  ланцюгом.
В  грайливих  лісу  тінях
Пташиний  чути  хор,
Деремось  по  каміннях
Крізь  темний  коридор.
Роблю  тремтячі  кроки,
Методика  проста:
Там  лізти  треба  боком,
Втягнувши  живота.
Нарешті  виліз,  радо
Повтря  ротом  п'ю,
Тому,  хто  лізе  ззаду,
Я  руку  подаю.
Невпевненість,  тривога
Із  наших  душ  пішли,
Бо  разом  цю  дорогу
Ми  без  вагань  пройшли.
Вже  їдем  в  Закарпаття,
У  серці  спокій,  мир,
Скоріше  б  піти  спати,
Бо  завтра-Синевир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014

Карпатська збірка. Вірш 2. Обід в колибі.

Немовби  в  річці  риба,
Себе  в  горах  відчув,
Видніється  колиба,
На  світі  все  забув.
Я  ледве  стримав  слину,
Як  їхнє  взяв  меню,
Та  ще  й  підставив  спину
До  ватри,  до  вогню.
До  їжі  всі  ми  ласі,
За  столик  я  як  сів,
Замовив  борщ  із  м'ясом
І  десять  дерунів.
Наївся,  дивлюсь  в  стелю,
Похмурим  трохи  став:
Ще  ж  лізти  нам  на  скелю,
А  я  живіт  напхав.
До  скелі  ще  ж  лісами
Нам  довго  треба  йти,
З  борщем  і  дерунами
Трясуться  животи.
Свою  тяжку  валізу
У  ліс  я  не  несу,
На  скелю  як  полізу,
Хоч  пузо  розтрясу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481672
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.02.2014

Карпатська збірка. Вірш 1. Автобус їде швидко.

Автобус  їде  швидко,  
Поля-очима  пий,  
Уже  Рогатин  видно,  
А  он  і  місто  Стрий!  
Затерпли  трохи  ноги,  
Біля  віконця  сів,  
Втекла  убік  дорога  
На  файне  місто  Львів.  
Гора  висока,  де  ж  ти,  
Душі  і  серця  мир,  
Втекли  ми  всі  нарешті  
Із  тих  міських  квартир.  
І  в  трепетну  хвилину  
Всміхнешся  друзям  ти,  
Видніються  вже  сині  
Карпатських  гір  хребти.  
З  жарких  полів  безкраїх,  
Що  нам  дратують  зір,  
Так  швидко  ми  втікаєм  
У  атмосферу  гір.  
Від  поту  витер  лоба,  
Всім  відпочити  слід,  
Спинився  наш  автобус,  
Бо  скоро  вже  обід!  
На  скелю  довго  лізу,  
Як  весело  мені,  
Бо  ще  й  свою  валізу  
Я  тягну  на  спині.  
Скоріше  б  уже  сісти  
У  затишку  лісів,  
Пробачте,  хочу  їсти,  
Страшенно  зголоднів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014

Студенти на лекції

Коли  хтось  нам  проведе  
Лекцію  раненько,  
Зразу  вся  журба  піде  
З  нашого  серденька.  
І  у  цю  веселу  мить  
Кожен  діло  має,  
Хто  за  партою  хропить,  
Хто  ледь-ледь  куняє.  
В  середині  пари  сон  
Змінив  в  когось  фазу,  
Під  кінець  ми  в  унісон  
Хропимо  всі  разом.  
І  ніяких  вже  задач  
Ніхто  з  нас  не  має,  
Хоч  невтомний  викладач  
Лекцію  читає.  
У  їдальню  ми  йдемо,  
П’ємо  чай  і  каву,  
Дуже  швидко  ми  вчимо  
Лекцію  цікаву.  
Ясні  зорі  бачу  я,  
Хмар  немає  й  грому,  
Довго  кожен  з  нас  гуляв,  
Ідучи  додому.  
Йде  додому  весь  наш  люд,  
Коли  місяць  сяє,  
А  лекційний  той  талмуд  
Серце  зігріває.  
Із  кишені  я  ключі  
Вийняв  біля  хати,  
Після  лекції  вночі  
Вже  й  не  хочу  спати.  
Все  тулюся  до  вікон,  
Книгу  в  пальцях  тисну,  
Кажуть,  той  лекційний  сон  
Для  душі  корисний.  
Знов  сиджу  я  у  вікна,  
Ніченька  глибока,  
Ще  й  мені  та  клята  бра  
Світить  у  два  ока.  
З  холодильника  щось  їм,  
Нудно,  хоч  на  рейки,  
А  у  радіо  моїм  
Сіли  батарейки.  
Хтось  із  друзів  десь  моїх  
Смокче  в  барі  пиво,  
Каже:  «Більш  не  маю  втіх,  
Все  несправедливо.  
Ще  й  дешево  не  дають  
Пива  кляті  скнари,  
А  в  училищі  доб’ють  
Мене  семінари».  
Тобі  раджу,  друже  мій,  
Пива  більш  не  пити,  
І  неспокій  свій  зумій  
В  серці  задушити.  
Не  знайшов  ще  ти  ключа,  
Палець  в  двері  сунеш,  
Все  одно  викладача  
Ти  не  переплюнеш.  
Не  живи  лиш  цим  ти  днем,  
Бо  будеш  страждати,  
Все  разом  переживем,  
Будемо  здавати.  
Нам  екзамен  поверне  
Спокій  у  серденько,  
Теплом  своїм  огорне,  
Наче  рідна  ненька.  
Вчитись  вдень,  а  ще  й  вночі  
Буде  нам  не  досить,  
Хай  же  дух  викладачів  
Щастя  вам  приносить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480416
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.02.2014

Зимовий веселий вірш

Теплі  я  вдягнув  штани  
І  на  ноги  ковзани  
Швидко  натягаю,  
Дуже  скоро  в  них  я  впав,  
Ребра  ледь  не  поламав,  
Ледве  шкутильгаю.  
Шкутильгаю,  вже  гора,  
Я  хотів  спускатись,  
Ну  а  як  спускався  я,  
Треба  здогадатись.  
Здогадались,  певно,  ви,  
Як  я  гарно  їхав,  
Вже  в  снігу  мої  штани,  
Дітям  була  втіха.  
Я  оклигав  унизу,  
Вже  не  було  сили,  
І  до  річки  я  іду,  
Рибу  де  ловили.  
Там  рибалки,  згодом  сів  
Тихо  я  в  сторонку  
І  невесело  глядів  
В  круглу  ополонку.  
Я  насидівся  там,  як  слід,  
Протер  на  штанях  дірки,  
Світило  сонце  і  в  обід  
Спускались  сани  з  гірки.  
Та  якщо  я  ще  спущусь  
Із  гори  на  санках,  
То,  напевно,  залишусь  
У  одних  підштанках.  
Вдома  лижі  я  вдягав,  
Зачепивсь  ногою,  
Носом  землю  я  орав,  
Як  летів  дугою.  
А  як  сніг  вже  розтавав,  
Дні  почались  гарні,  
Після  лижів  я  лежав  
Довго  у  лікарні.  
Але  ця  в  лікарні  тиша  
Мене  не  зламає,  
Взимку  я  на  довгих  лижах  
Знову  покатаюсь.  
Я  зимової  пори  
Та  й  затію  гонку,  
І  летітиму  згори  
Носом  в  ополонку.  
Бо  на  те  вона  й  зима,  
Щоб  весело  жили,  
Щоб  катались  по  снігах,  
Рибоньку  ловили.  
Зичу  вам  здоров’я  я  
І  щоб  вас  оці  сніга    
В  смуток  не  кидали,  
І  щоб  добрі  були  ви,  
Квітня  кожної  зими  
Радісно  чекали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480415
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.02.2014

Сценка "В кафе"

Дійові  особи.  
1.    Відвідувач    №  1.                  
2.Відвідувач  №  2.  
3.Енергійний  офіціант.  
4.Пильний  кухар.  
5.Молода  спортсменка  (заміжня).  
6.Дівчина,  що  не  любить  спорту  (незаміжня).  





     [b]Автор.  [/b]
В  кафе  заходять  двоє  
Обідньої  пори,  
З  всією  суєтою  
Прощаються  вони.  
За  столик  швидко  сіли,  
Бо  їсти  хочуть-страх,  
Так  сильно  зголодніли,  
Аж  темно  у  очах.  

[b]Відвідувач  1.[/b]    
Офіціант,  що  в  вас  на  перше?  
Про  друге  вже  мовчу.  
Щось  дуже  мені  захотілось  
З  сметаною  борщу.  

[b]Відвідувач  2.[/b]  
Офіціант,  сюди,  будьласка,  
Бо  як  крізь  землю  зник,  
Чи  є  у  вас  (це  була  б  казка)  
Ще  до  борщу  часник?  

[b]Автор.  [/b]
Терпіння  один  з  них  не  має,  
А  інший  чує  у  цю  мить,  
Як  той  офіціант  когось  гукає,  
Напевно,  що  до  кухаря  кричить.  
[b]Офіціант.  [/b]
Ти  глянь,  вже  м'  ясо  пригоріло,  
Знімай  його  з  вогню,  
А  я  подивлюсь,  де  поділось  
На  цей  обід  меню.  
Один  борщу  вже  дуже  хоче  
З  тих,  що  сидять  в  кутку,  
А  інший  голову  морочить,  
Бажає  часнику!  
[b]Автор.[/b]  
Офіціант  вже  весь  у  милі,  
В  столах  паперів  тьма,  
Шукав  меню,  нема  вже  сили,  
Ніде  його  нема.  
Під  ніс  собі  щось  каже  кухар,  
Немилий  йому  світ,  
Так  працював,  аж  мокрі  вуха  
І  з  лоба  ллється  піт.  
[b]Кухар.  [/b]
Балакать  часу  я  не  маю,  
Бо  пироги  печу,  
На  всіх  тут  ледве  вистачає  
З  сметаною  борщу.  
Скажи  їм,  що  через  хвилину,  
А  поки  чаю  дай,  
Бо  тільки  чищу  картоплину,  
І  з  м'  ясом  зачекай.  
[b]  Автор.  [/b]
Офіціант  блідий,  як  стінка,  
Не  знає,  що  робить,  
В  одного  з  хлопців  вже  печінка  
Від  голоду  болить.  
Попили  вони  трохи  чаю,  
Без  цукру-то  ще  півбіди,  
Аж  п'ять  хвилин  офіціант  шукає  
До  чаю  ще  заварки  і  води.  
                                                         [b]  Офіціант.  [/b]
Шановні  друзі,  все  в  порядку,  
Зробив  я  все,  що  міг,  
Борщ  на  вогні,  часник  на  грядці,  
В  духовці  вже  пиріг.  
На  друге  є  картопля  й  шинка,  
Ви  трохи  потерпіть,  
Чекать  лишилось  лиш  хвилинку,  
Ще  ж  треба  підігріть.  
                                                     
                                                           [b]Автор.  [/b]

Так  радісно  офіціант  розповідає,  
А  за  вікном  минає  день,  
Від  слів  його  цих  хлопці  відчувають,  
Як  в  них  розпочинається  мігрень.  
Офіціант  повільно  йде  на  кухню,  
Вони  усе  в  неспокої  сидять,  
Не  чути  зовсім  щось  там  руху,  
Каструлі  лиш  там  на  плиті  киплять.  
                                                               [b]  Відвідувач  1.  [/b]
Байдуже,  мені  їсти  так  охота,  
Зайшли  сюди  ми  на  свою  біду,  
Напевно,  що  сьогодні  на  роботу  
Після  обіду  я  вже  не  піду.  
Ти,  друже,  вже  роби,  що  хочеш,  
Та  будь-яку  я  суму  заплачу,  
Якщо  принесуть  навіть  серед  ночі  
Тарілочку  червоного  борщу.  
                                                             [b]  Відвідувач  2.  [/b]
Я  згоден,  друже,  із  тобою,  
Тоді  лиш  будемо  щасливі  ми,  
Коли  будуть  із  їжею  смачною  
Стояти  перед  нами  тарілки.  
Із  всіх  життєвих  необхідних  істин  
Одна  лиш  зараз  в  моїй  голові  не  спить:  
Живемо  ми  для  того,  аби  їсти,  
Їмо  ми  лиш  для  того,  аби  жить.  
                                                         
                                                                 [b]  Відвідувач  1.  [/b]
Щось,  друже,  вже  надворі  сутеніє,  
І  люди  деякі  з  роботи  швидко  йдуть,  
Та  в  серці  в  мене  жевріє  надія,  
Що  ще  сьогодні  нам  поїсти  принесуть.  
                                                               [b]  Відвідувач  2.  [/b]
Я  теж  надії  цеї  не  втрачаю,  
Що  ще  сьогодні  гарно  поїмо,  
Бо  щось  не  ситий  я  від  чаю  
І  довго  дуже  ми  борщу  ждемо.  
                                                     
                                                                   [b]  Автор.  [/b]
А  той  офіціант  без  шуму  й  крику  
Як  сік  із  яблук  з  кухля  швидко  пив,  
Каструлю  на  плиті  з  борщем  велику  
Він  ліктем  неуважно  зачепив.  
Так  вчасно  кухар  підхопив  каструлю,  
Коли  вона  летіла  із  плити,  
Ті  хлопці,  мабуть,  їли  б  з  маком  дулю,  
І  довелося  б  їм  голодними  піти.  
Та  довгожданий  борщ  виносять,  
Я  про  сметану  вже  мовчу,  
Вже  хлопці  часнику  не  просять,  
Лиш  би  наїстися  борщу.  
Так  вправно  їсть  цих  хлопців  спілка,  
Роти  у  них  не  сплять,  
Лиш  ложки  по  обох  тарілках  
Невтомно  торохтять.  

                                                               [b]  Відвідувач  2.  [/b]
Ох  друже,  їсти  борщ-це  насолода,  
Цінити  цей  момент  ти  завжди  вмій,  
Часу  його  чекать  було  не  шкода,  
Не  було  в  мене  більш  ніяких  мрій.  
                                                               [b]  Відвідувач  1.  [/b]
Той  кухар  працював  на  славу,  
І  борщик  цей  оригінальний  має  смак,  
Якби  лише  якусь  сюди  приправу,  
Й  на  всякий  випадок  додати  ще  буряк.  
                                                               [b]    Відвідувач  2.  [/b]
Якби  ще  кинути  сюди  капусти,  
І  можна  кілька  картоплин,  
Бо  овочів  щось  тут  не  густо...  
                                                                     [b]Автор.  [/b]
Ще  не  пройшло  й  пяти  хвилин,  
Як  дві  дівчини  в  бар  заходять,  
На  столик  все  кладуть,  
Очима  навкруги  лиш  водять,  
Та  ще  й  офіціанта  швидко  звуть.  
                                                                     [b]Спортсменка.  [/b]
Як  після  фітнесу  приємно  
Зайти  й  попити  з  яблук  сік,  
Сидітиму  недовго,  бо  вже  темно,  
Ще  й  вдома  зачекався  чоловік.  
                                                         [b]  Дівчина,  що  не  любить  спорт  [/b]
А  в  мене  зразу  починаються  проблеми,  
І  радість  в  мене  в  серденьку  не  та,  
Коли  не  з  їм  я  тістечко  із  кремом,    
До  нього  ще  й  фруктового  торта.  
                                                           [b]  Спортсменка.  [/b]
Ох  моя  подруго,  ти  кажеш  дивні  речі,  
Мене  не  тішить  ні  бенкет,  ні  бал,  
Коли  не  сходжу  позайматися  під  вечір  
Й  попіднімати  штангу  у  спортзал.  
                                                               [b]Автор.  [/b]
Офіціант  летів,  немов  на  крилах,  
Чомусь  у  нього  трохи  тіпалась  рука,  
Була  невичерпна  якась  у  нього  сила,  
Аж  замастив  від  хвилювання  фартука.  

                                                                       [b]Офіціант  [/b]
Чого  бажаєте,  шановні  пані?  
Я  вдячний  вам,  що  ви  заглянули  сюди,  
Хоч  ви  лиш  в  барі,  а  не  в  ресторані,  
Обслужимо  по  першому  розряду  вас  завжди.  
Меню,  щоправда,  я  ніде  знайти  не  можу,  
Поняття  я  не  маю,  де,  ніхто  ж  не  брав,  
Та  без  питань  вам  швидко  допоможу  
У  виборі  всіх  найсмачніших  страв.  

                                                     [b]  Спортсменка.  [/b]
Офіціант,  будьласка,  соку,  
Чи  соків  вибір  є  у  вас?  
                                                         [b]Офіціант.  [/b]
О  так,  їх  вибір  в  нас  широкий,  
Є  персик,  ананас.  
Вже  є  в  нас  навіть  сік  із  манго,  
Не  будь  я  батька  син!  
                                                     [b]  Спортсменка.  [/b]
Та  не  кляніться,  я  вам  вірю,  
Чи  є  в  вас  апельсин?  

                                                     [b]Дівчина,  що  не  любить  спорт.  [/b]
А  мені  тістечко  з  мигдалем,        
Бо  я  не  дуже  сильно  люблю  спорт,  
Пізніше  принесіть,  аби  не  було  мало,  
До  чаю  з  цукром  ще  фруктовий  торт.  
                                                                 [b]    Автор.  [/b]
Офіціант,  жіночим  поглядом  зігрітий,  
Ледь  не  розбив  собі  об  двері  в  кухню  ніс,  
Та  переплутав  він  усе  на  світі,  
І  зовсім  інше  цим  дівчатам  він  приніс.  
Задумався  офіціант  наш  трішки,  
І  в  голові  його  витала  думка  щось  не  та,  
Коли  він  сік  приніс  солодкоїжці,  
Перед  спортсменкою  поклав  на  стіл  торта.  
                                                     [b]Дівчина,  що  не  любить  спорт.  [/b]
О  Боже!  Що  це?  Це  ж  для  мене  мало,  
Лиш  сік  мені  принесли,  дуже  жаль.  
Всю  ніч  до  того  неспокійно  спала,  
Коли  перед  очима  бачила  мигдаль.  
                                                       [b]Спортсменка.  [/b]
Офіціанте,  в  чому  справа,  
Ви  ж  дуже  добре  бачите,  я  полюбляю  спорт,  
Я  їм  лиш  овочі,  п'  ю  соки,  трави,  
Баланс  порушить  в  організмі  торт.  
                                                       [b]  Автор.  [/b]
Так  довго  ці  дівчата  ображались,  
А  хлопці  ті  кмітливі  вже  не  сплять,  
Лише  ці  хлопці  швидко  здогадались  
Підноси  їм  місцями  помінять.  
                                                         [b]  Спортсменка  (відвідувачу  №  1).  [/b]
Ой  хлопче,  я  вам  дякую  безмежно,  
Запрошую  я  вас  зі  мною  пити  сік,  
Та  пити  його  будемо  ми  обережно,  
Бо  вдома  мене  зачекався  чоловік.  

[b]Дівчина,  що  не  любить  спорт  (відвідувачу  №  2))  [/b]
Мабуть,  я  вас  без  тями  покохала                                            
Бо  я  не  дуже  сильно  люблю  спорт,                                              
Як  ви  підноса  з  соком  поміняли  
На  тістечко  і  на  фруктовий  торт.  
                                                           [b]  Відвідувач  2.  [/b]
Мабуть,  що  я  зробив  це  недаремно,                                          
За  вас,  дівчино,  залюбки  я  заплачу,  
Допомогти  мені  вам  так  приємно,  
Та,  мабуть,  зараз  просто  помовчу.  
                                                               [b]Автор.  [/b]
Виходить  кухар,  наче  сонний,  
І  злісно  витирає  з  лоба  піт,  
Обличчя  в  нього  аж  червоне,  
У  склянку  з  чаєм  він  кидає  лід.  
                                                             [b]  Кухар.  [/b]
Працюю  я  від  рання  до  смеркання,  
Всім  наварити  їсти-це  моя  мета,  
А  в  них  тут  розгорається  кохання,  
Коли  їдять  фруктового  торта.  
                                                               [b]Офіціант.  [/b]
Весілля  тут  справляти  доведеться,  
Бо  як  принесу  я  ще  цій  спортсменці  сік,  
То  шлюб  її  із  крахом  розпадеться,  
З  цим  хлопцем  її  лишить  чоловік.  
                                                               [b]Автор.  [/b]
Та  шлюб  спортсменки  не  розпався,  
Вже  соку  не  пила,  
Із  нею  перший  хлопець  попрощався,  
Коли  вона  додому  йшла.  
А  другий  хлопець  про  ту  іншу  
Вже  бачить  третій  сон,  
До  того  ж  він,  скажу  вам  більше,  
Взяв  в  неї  телефон.  
З  кафе  пішли  всі  дуже  ситі,  
Таку  скажу  вам  річ,  
І  спали  хлопці,  як  убиті  
Напевно,  цілу  ніч.  
Як  новий  завтра  день  настане,  
Прийдуть  вони  сюди,  
Борщу  замовлять  і  сметани,  
А,  може,  ще  й  води.  
Хай  же  щодня  із  всіх  життєвих  істин  
Ось  ця  ніколи  в  вашій  голові  не  спить:  
Живемо  ми  для  того,  аби  їсти,  
Їмо  ми  лиш  для  того,  аби  жить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480101
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.02.2014

На порозі листопад

На  порозі  листопад
Сивим  небом  вмився,
Вийшов  зранку  я  у  сад,
Трохи  зажурився.
Я  на  лаву  опустивсь,
Хоч  погода  хмарна,
Дощ  холодний  згодом    ливсь,
На  душі  негарно.
У  цю  пору  бачив  сон
Про  зелені  далі,
Потрапляв  я  їм  у  тон
В  радості  й  печалі.
Коли  влітку  припаду
До  трави  я  вухом,
Немов  разом  з  нею  йду,
Дишу  одним  духом.
Кожну  днину  мокрий  сніг
Може  завітати,
Рештки  літніх  снів  моїх
Буде  швидко  гнати.
Все  дощі  невтомно  йдуть
Ввечері  і  зранку,
І  невпинно  простір  п’ють
В  сивому  серпанку.
Скоро  зимонька  прийде,
Снігом  буде  грати,
Всю  природу  загорне
В  свої  білі  шати.
Швидше  снігом,  зимо,  вкрий
Все  довкола  сміло,
Білий  спокій  швидше  лий
В  мою  душу  й  тіло.
Моє  серце  звесели
В  цю  похмуру  днину,
Снігом  білим  затягни
Радісну  годину.
Наче  висипав  вже  хтось
Нам  із  неба  вати,
І  дерева  стало  щось
Біле  покривати.
Запах  взимку  не  відчуть,
Що  дарують  квіти,
Лиш  дерева  сумно  гнуть  
Свої  темні  віти.
Не  завадить  це  мені
Спокій  в  серці  мати,
Буду  й  в  радості,  й  в  журбі
Літа  дожидати.
Бо  у  кожний  я  сезон
Птахом  в  поле  лину,
Взимку  завжди  бачу  сон
Про  вербу  й  калину.
А  коли  влітку  я  туги  
Не  можу  відігнати,
То  завжди  згадую  сніги
Й  зимові  білі  шати.
Тоді  стабільний  в  серці  дух
Я  дуже  довго  маю,
І  вам  відчуть  цей  вічний  рух
Всім  серцем  я  бажаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480095
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2014

У золото ліс вбрався

У  золото  ліс  вбрався,
Як  жовтень  розпочався
У  рідному  краю
Й  руду  тугу  свою
Сховав  він  в  всі  кольори,
Розмалював  простори,
Багряне  й  жовте  все
І  вітер  з  поля  дме.
Я,  вітре,  заздрю  тобі,
При  сонячній  хворобі
Обвієш  ти  мене
І  сонце  не  страшне.
Але  в  ці  дні  жовтневі,
Як  листя  на  деревах
Тривожно  шелестить,
У  надвечірню  мить
Щось  робить  сум  зі  мною,
Бо  йде  разом  з  тобою
І  злива,  і  буран
На  поля  тихий  лан,
Що  простояв  все  літо
І  ледь  помітний  вітер
Йому  як  батько  був,
Коли  у  трави  дув.
Не  вітер,  а  вітрисько,
Бо  в  дні  осінні  близько
До  нас  йде  сум  із  ним,
Ще  й  духом  крижаним
Скував  він  ніжне  поле,
Села  й  міста  навколо,
Я  в  хаті  своїй  ліг,
Скоріш  би  випав  сніг.
Він  бідну  ту  природу
Зігріє,  а  то  шкода,
Як  все  вбрання  впаде
З  дерев,  а  сніг  не  йде.
Нема  як  захистити
Похмурі  їх  гілки,
Лиш  іній  здатен  вкрити
Їх  в  розпалі  зими.
Але,  осінній  вітер,
Хоч  ти  й  руйнуєш  квіти,
Що  в  травні  я  садив
І  біля  них  ходив,
Захоплююсь  тобою,
Бо  й  з  радістю  й  нудьгою
Ти  впевнено  ідеш,
І  вічно  ти  живеш,
Орел  неначе  вільний,
Вселив  мені  стабільну
Ти  віру  в  майбуття,
За  це  вклоняюсь  я  
Живому  цьому  духу,
Що  шепіт  його  слухав,
Як  простір  тихо  спить,
Неспокій  зараз  проганяю
І  вам  всім,  люди,  я  бажаю
Цим  душі  захистить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479756
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2014

Колись я бував в полонині

Колись  я  бував  в  полонині,
Залишивши  рідний  свій  дім,
Й  солодкий  неспокій  донині
Живе  у  серденьку  моїм.
В  степах  у  Херсоні  знаходив
Для  серця  я  свого  тепло,
Прогнали  вони,  на  мій  подив
Так  швидко  усе,  що  несло
У  серце  ті  думи  гнітючі,
Що  в  будь-яку  пору  не  сплять,
Від  них  із  високої  кручі
Ти  іноді  хочеш  стрибать.
Зі  степу  я  йшов  до  дороги,
По  трасі  я  тихо  ступав,
І  залишки  суму  й  тривоги
Безмежний  той  обрій  прогнав.
До  спокою  я  ще  не  звикнув,
Не  зник  ще  гнітючий  той  слід,
Та  голосно  з  радості  крикнув:
«Живи  ж,  Україно,  сто  літ!
І  радуй  своїми  ланами,
Що  квітнуть  посеред  весни,
Хай  буде  лиш  радість  із  нами
Напротязі  й  літа,  й  зими».
Ніколи  із  серця  не  зрушу
Солодкий  неспокій    оцей,
І  більш  не  скує  мою  душу
Відбиток  всіх  чорних  тіней.
Тоді  у  собі  я  відчую
Співучу  і  тиху  струну,
І  швидко  той  страх  прожену  я,
В  добро  я  себе  загорну.
Не  буде  гнітючого  болю,
Що  точить  серця  нам  усім,
Зневірі  зерно  не  дозволю
Посіяти  в  мозку  моїм.
Ті  злючі  думки  розійдуться,
Неначе  в  морях  кораблі,
Об  радості  риф  розіб’ються  
На  рідній  квітучій  землі.
І  будемо  ближніх  любити,
З  нас  кожен  свій  шлях  віднайде,
Захочемо  в  серці  згубити
Все,  що  до  зневаги  веде.
Бо  всі  ми  є  чимось  єдиним,
Й  живемо  ми  лиш  одну  мить,
Ключем  довгим  тим  журавлиним,
Що  в  вересні  в  вирій  летить.
Тож  хай  в  вас  в  серцях  гармонійна
Із  місця  не  зрушиться  ось,
І  була  стабільність  постійна,
Все  в  планах  і  мріях  збулось!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479754
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.02.2014

Наркомани

Вже  дні  стояли  літні,
Буяв  безмежний  лан,
Кайфує  в  підворітні
Вколовшись,  наркоман.
За  хмарами  літає,
Із  ним  ще  бувший  друг,
Ніч  землю  накриває,
І  темрява  навкруг.
Ніщо  уже  не  тішить
Пропащих  цих  дружків,
Хтось  їх,  колись  безгрішних,
Чомусь  не  зрозумів.
Ще  й  в  школі  добре  вчились,
Було  і  два,  і  п’ять,
Чому  ж  так  опустились,
Ви  хочете  спитать.
Один  другому  каже:
«Радітимеш  без  меж,
Як  клей  на  хліб  намажеш,
Та  ще  й  трави  курнеш.
Брехня,  що  від  паління
Легенів  буде  рак,
Дні  літні,  не  осінні,
Ходімо  красти  мак».
Накрали  хлопці  маку,
Нерадісні  і  злі,
Шприцами  колять  руки,
Шукають  коноплі.
І  стали  ці  прекрасні
Городи  і  поля
В  пригоді  тим  нещасним:
У  збуті  конопля.
Як  будеш,  милий  друже,
Байдикувати  лиш,
То  стане  все  байдуже,
Куритимеш  гашиш.
У  літні  дні  й  зимові,
Коли  природа  спить,
Будеш  ти  знову  й  знову
Сумнівний  кайф  ловить.
Вже  мало  стане  дози,
Захочеться  іще,
І  ломка  буде,  й  сльози,
Бо  радість  утече.
Я,  друзі,  відчуваю
Як  радість,  так  і  щем,
Та  жити  треба,  знаю,
Бо  всі  колись  підем.
Піде  людина  в  Лету,
І  радісна,  й  сумна,
А  в  серці  сум-монети
Зворотна  сторона.
Червоні  в  полі  маки,
Пташиний  лине  спів,
Якби-то  я  не  плакав,
Ніколи  б  не  радів.
Всі  прагнемо  радіти,
Буває  і  сумне,
Мороз  і  теплий  вітер
Всіх  по  життю  несе.
Тож  зичу,  щоб  улітку
В  вас  в  серці  линув  спів,
А  взимку  трепет  квітки
Згадайте  від  вітрів.
Згадайте  синє  небо,
Як  будете  ви  злі,
Для  радості  не  треба
Гашишу  й  коноплі.
Стоять  вже  дні  зимові,
Сніжком  укрився  лан,
До  чого  ж  це  чудово,
Як  ти  не  наркоман!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479420
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.02.2014

Збирання сливок на дачі

Зігріло  літо  мою  кров,
Вже  осінь  наступає,
На  свою  дачу  я  прийшов,
Робити  що,  не  знаю.
На  тиждень,  ще  й  на  триста  днів
У  мене  там  роботи,
Від  жаху,  друзі,  просто  впрів,
До  сьомого  аж  поту.
Водиці  так  багато  пив,
Щоб  бути  в  формі  й  силі,
Нарешті  я  вже  попалив
З  городу  все  бадилля.
Сміється  слива  у  саду,
Нема  коли  присісти,
Я  швидко  слив  собі  нарву,
Бо  дуже  хочу  їсти.
На  дачі  сам  собі  я  пан,
Та  карще,  як  нас  двоє,
З'явився  звідкись  вже  Степан,
Вітається  зі  мною.
Сливки  на  дереві  висять,
З  Степаном  ми  їх  їли,
Високі  гілки  підпилять  
Ми  згодом  захотіли.
Висіли  високо  сливки,
Драбину  ми  тягали,
Нарвав  їх  жменю-із  руки
Усі  повилітали.
Кричу  Максиму:  “Йди  сюди,
Бо  сливи  треба  рвати,
Не  в  рот,  а  в  відра  їх  клади,
Будеш  допомагати”.
Ох  вигналася  слива  вгору,
Драбина  вже  коротка,
І  думав  довго  я  в  цю  пору,
Бо  сливочка  ж  солодка.
А  сливка  сяє  рум’яненька,
Максим  виходить  з  хати,
Несе  драбину  коротеньку,
Немає  що  казати.
Коли  друзяки  коротеньку  
Дали  мені  драбину,
В  капусту  падав  зелененьку
На  бідну  свою  спину.
Капусту  сильно  я  потовк,
Пилюка  й  грунт  на  пиці,
Степан  угледів  і  замовк,
Як  бачив,  що  твориться.
В  капусті  ще  була  трава
І  бур’яну  немало,
Тому  нещасная  спина  
Не  дуже  постраждала.
Вже  сів  я,  сперся  на  ломаку,
Вони  пилу  тягнули,
Спиляли,  гупала  гілляка,
Що  аж  у  полі  чули.
Лежала  гілка  на  землі
І  сливи  теж  лежали,
Втомились  ми  і  трохи  злі
Швиденько  їх  збирали.
Довгенько  друзі  кайфували,
Сливки  пахучі  їли,
Та  сливок  їм  не  вистачало,
За  пляшкою  ходили.
Та  вам  говорю  не  про  це,
Що  в  мене  всі  хиляли,
А  вдячний  дуже  їм  за  те,
Що  гілку  підпиляли.
І  змайстрували  ми  драбину,
Вже  довгу,  не  коротку,
Як  на  город  впаду  на  спину,
Займу,  напевно,  сотку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479416
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2014

Родина викладачів

 В  житті  нашому  часто  буває,
Що  в  серці  вагання  і  страх,
Й  людина  ще  твердо  не  знає,
Який  же  обрати  їй  шлях.

Не  завжди  все  в  неї  виходить,
Багато  у  світі  шляхів,
Не  тільки  затишок,  свободу
Дарує  дорога  батьків.

Продовжує  справу  важливу,
Яку  розпочав  її  рід,
 Людина  від  думки  щаслива,
Що  хоче  пізнати  наш  світ.

Поповнює  вчительські  лави
І  сіє  лиш  добрі  думки,
Для  неї  нема  краще  справи
За  ту,  що  почали  батьки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014

Я вклоняюсь до землі

Я  вклоняюсь  до  землі
Стримуючи  сльози,
Тим,  що  гнали  ворогів  
В  спеку  і  морози.
Що  на  фронті  у  бою  
Голови  поклали,
Рідну  Вкраїну  свою
Вірно  захищали.
Та  не  змусив  їх  снаряд  
З  поля  утікати,
Багатьох  із  цих  солдат  
Не  діждалась  мати.
Чужим  їм  було  слово  “страх”,
І  ворога  всі  гнали,
Та  в  багатьох  у  цих  полях
Вогні  життя  згасали.
Як  гляну  в  сиву  давнину,
Лились  там  ріки  крові,
Аби  із  вами  ми  весну  
Стрічали  всі  здорові.
Гук  битви  в  полі  розносився,
І  кінь  топтав  траву,
Не  за  народ  хтось  часом  бився,
За  свою  булаву.
Було  в  історії  всього,
І  люди  все  те  чули,
Благаю,  Боже,  одного,
Щоб  цього  більш  не  було.
Та  не  забуду  я  ніколи
Бійців  гарячу  жилу,
Що  кров  свою  далеко  в  полі  
За  наш  добробут  лили.
Вони  всі  також  захищали
І  села,  і  міста,
Завжди  хоробрість  огортала
Гарячі  їх  серця.
Вклонімось  тим,  що  в  війни  вкрили
Довкола  все  собою,
Щоб  зараз  сонце  нам  світило
І  ми  не  взнали  бою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478798
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.02.2014

Залізнична романтика

Неспокійний  я  вночі,  
В  поїзді  як  їду,  
Дуже  хочеться  мені  
Всі  забути  біди.  
Хочу  я,  як  ті  вітри,  
В  полі  розчинитись,  
І  не  можу  я  краси  
Тихої  напитись.  
Чорна  ковдра  навкруги  
Поле  й  ліс  укрила,  
Та  нема  в  душі  туги,  
Звідкись  взялась  сила.  
Вдалечінь  думки  ідуть,  
Спокоєм  я  вмився,  
Дуже  хочу,  щоб  мій  путь  
Швидко  не  скінчився.  
Зустрічний  поїзд  налякав  
Своїм  потужним  ревом,  
А  місяць  в  небесах  блукав,  
Освітлював  дерева.  
Мій  поїзд  ріже  далину  
Упевнено  і  гордо,  
Від  ритму  його  не  засну,  
Немов  якісь  акорди.  
Дорога  через  простір  цей-  
Для  душ  всіх  наших  ліки,  
Тому  впродовж  п'янких  ночей  
Не  стулю  свої  віки.  
Та  люди  кажуть  недарма-  
Нам  спокій  тільки  сниться,  
Бо  ніч  хоч  довга-вже  й  нема,  
І  шлях  наш  закінчиться.  
Як  спека,  дощ  а  чи  мороз  
Тривать  не  можуть  вічно,  
Так  від  вагонів  тепловоз  
Від'їде  прозаїчно.  
Бурмочучи  про  щось,  піде  
В  депо,  не  в  сині  далі,  
Зворотня  сторона  буде  
Життєвої  медалі.  
Фізичну  втому  хоч  відчув  
І  очі  були  сонні,  
Та  радісним  світанок  був  
Для  мене  на  пероні.  
Вантажний  поїзд  крізь  вокзал  
Проїхав  швидко  й  гордо,  
Живили  мій  душі  запал  
Ритмічні  ці  акорди.  
Невтомно  їде  вдалину,  
Бо  справу  свою  знає,  
Як  знов  поїду-не  засну,  
Бо  радість  сильну  маю.  
Бажаю  часто  їздить  й  вам,  
Робіть,  що  в  ваших  силах,  
Бо  завдяки  цим  поїздам  
Кров  не  стоїть  у  жилах.  
Згадаю  обрій,  горизонт  
Під  час  зимових  сесій,  
Немов  страшний  прожену  сон,  
Сліди  усіх  депресій.  
Бо  хоч  життя  у  нас,  людей,  
Тривать  не  може  вічно,  
Про  синю  думать  далину  
Я  буду  круглорічно!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014

Сценка "На трасі"

 Дійові  особи.
1.Наляканий  водій  Василь  (від  імені  якого  ведеться  розповідь).
2.Його  друг  Микола  (що  заважає  водію  вести  машину).
3.Добрий  даїшник  Петро,  що  пробачив  всіх  порушників.
4.Бабуся  (що  переходить  дорогу  в  невстановленому  місці).
5.Водій  КАМАЗа,  що  ледь  не  став  вбивцею.

[b]Авторський  текст  Василя[/b]
Коли  машину  я  веду,
То  я  великий  грішник,
По  трасі  гнався  й  на  біду
Спинив  мене  даїшник.
 В  машині  був  я  не  один,
 Микола  був  зі  мною,
 Ми  обігнали  сто  машин,
Спішили  так  обоє.
Долоні  мокрі  вже  мої,
Велику  честь  ми  маєм,
Як  наше  доблесне  ДАЇ
Нас  швидко  зупиняє.
                     
                   [b]Микола.[/b]
 Жени  цей  драндулет  скоріш,
Чого  це  ти  гальмуєш,
Бо  не  поїдем  разом  більш,
Ти  що,  мене  не  чуєш?
         
           [b]Василь  в  діалозі.[/b]
 Чого  ти,  Коля,  гвалт  здійняв,
 В  нас  швидкість  й  так  хороша,
А  штраф  платити  я  не  взяв
Велику  суму  грошей.

   [b]Авторський  текст  Василя.  [/b]
Мій  друг  Микола  тут  замовк,
Ми  ледве  з  ним  не  бились,
І  злий  він  був,  неначе  вовк,
Коли  ми  зупинились.
В  педаль  Микола  довго  пхав
Свою  нахабну  ногу,
Даїшник  жезлом  помахав,
Нам  перекрив  дорогу.
                     
               [b]Микола.  [/b]
Тисни,  Василю,  на  гальмо,
Я  бачу,  ти  догрався,
Ти  ледве  не  роздер  кермо,
Так  сильно  в  нього  вп;явся.
Чого  так  журишся,  ситра
Візьми  ковток  із  пляшки,
Вламать  даїшника  Петра
Нам  двом  не  буде  важко.
         
[b]Добрий  даїшник  Петро[/b].  
Шановні,  боляче  мені,
Не  хочу  сварки  й  крику.
                             
               [b]Микола.  [/b]
Васько,  порийся  в  гаманці,
Бо  штраф,  мабуть,  великий.

         [b]Добрий  даїшник  Петро[/b].  
Куди  ви,  хлопці,  летите,
Зашкалює  в  вас  стрілка,
Чи  випадково  не  п;єте  
Ви  за  кермом  горілку?

[b]Авторський  текст    Василя[/b].  
Немовби  загнаний  я  звір,
Та  хто  ж  мене  осудить,
Я  зранку  пив  лише  кефір,
Від  голоду  аж  нудить.
А  зараз  в  пляшечці  ситро,
Його  лиш  пити  вмію,
Надіюсь,  добрий  цей  Петро
Обох  нас  зрозуміє.
Йому  я  не  відповідав,
Забракло  в  мене  духу,
Ще,  мабуть,  в  школі  в  руки  брав
Я  збірку  правил  руху.
Та  правил  руху  я  не  вчив,
Не  знав  їх  і  Микола,
Зі  мною  разом  в  бар  ходив,
Тікаючи  зі  школи.

                 [b]Микола.[/b]  
Ой,  Петре,  друже,  не  шуми,
Спиртного  ми  не  п;ємо,
Працюєш  тяжко  дуже  ти,
Ще  й  ми  так  швидко  премо.
Махаєш  жезлом  ти  весь  день,
Як  ти,  не  кожен  вміє,
Та  наш  водій  дурний,  як  пень,
Цього  не  розуміє.
Для  нього,  Петре,  ти  ніщо,
І  правил  він  не  знає,
Щось  йому  кажу,  він  кермо  
Ніяк  не  відпускає.
Немов  сказився,  в  синю  даль
Летить,  як  навіжений,
Кажу,  щоб  відпустив  педаль,
Він  свариться  на  мене.
Та,  Петре,  ти  його  прости,
Нема  для  нього  Бога,
І  нас  обох  з  ним  відпусти
В  далекую  дорогу.
У  тебе  ж  діти  і  сім;я,
Так  жить  не  кожен  може,
Тяжке  в  даїшників  життя,
Так,  може,  допоможу
Хоч  чимось  я  в  цю  мить  тобі,
За  те,  що  ти  працюєш,
На  благо  людям  і  собі
За  трасою  слідкуєш?

[b]Добрий  даїшник  Петро[/b].  
Ти,  хлопче,  швидко  це  облиш,
Бо  совісті  не  маєш,
Хоч  біля  водія  сидиш,
Йому  ти  заважаєш.
Не  хочу  ваших  я  грошей,
Щоб  ви  це  добре  знали,
А  хочу  лиш,  щоб  ви  людей
На  трасі  не  лякали.
А  правила  ви  повторіть,
Для  вас  вони  важливі,
Їх  кожний  вечір  добре  вчіть,
Чим  десь  іти  на  пиво.

                         [b]Микола[/b].  
Та  ж  бачить  Бог,  а  з  ним  весь  світ,
Що  навички  я  маю,
Як  тільки  вивчу  алфавіт,
За  правила  сідаю.
Дорожній  як  не  вивчу  рух,
Клянусь,  хоч  це  і  важко,
Не  буду,  наче  своїх  вух,
Горілки  бачить  пляшку.

                   [b]Василь  в  діалозі.[/b]
 Микола,  що  це  ти  плетеш,
 Жахливі  клятви  в  тебе,
Горілку  ти  щоденно  п;єш,
Така  твоя  потреба.
Друже,  ти  не  п;єш  горілку,
Тільки,  коли  спиш,
Хіба  можна  рубать  гілку,
На  якій  сидиш?

[b]Авторський  текст  Василя.  [/b]
Тут  бабуся  через  трасу
З  палицею  йде,
І  чекать  не  має  часу,
Як  КАМАЗ  пройде.
Стала  дибом  вже  машина,
Водій  мокрий  враз,
Аж  до  дір  протерлась  шина,
Гальмував  КАМАЗ.

[b]Водій  КАМАЗа.[/b]
Ви,  куди,  бабусю,  йдете,
Чи  не  на  той  світ,
Як  будете  там,  пошлете
Ви  мені  привіт.
Бо  як  я  когось  роз;їду,
То  уже  не  жарт,
І  скінчаться  мої  біди,
Як  схоплю  інфаркт.

             [b]  Бабуся.  [/b]
Ой,  пробач  мені,  синочку,
Неуважно  йшла,
Хочу  я  навідать  дочку
Зі  свого  села.
Це  Господь  мене  рятує
Вже  в  останній  раз,
Я  ж  глуха,  того  й  не  чую,
Як  іде  КАМАЗ.

[b]Водій  КАМАЗа.  [/b]
Господь  спасти  вас  може,
Тут  сумнівів  нема,
Та  він  не  допоможе,
Як  не  спинюся  я.
Це  що  за  день  у  мене,
Та  ще  й  порожній  бак,
Те  сонце,  як  скажене,
Червоний  я,  як  рак.

[b]Авторські  слова  Василя[/b].  
Аж  тут  Петро  даїшник
Швиденько  йде  до  них,
Мені  і  Колі  смішно,
Ми  збулись  бід  і  лих.
Під  ніс  собі  сміюся,
Щасливим  став  вже  я,
Дивлюся  на  бабусю
І  того  водія.

[b[b]]Добрий  даїшник  Петро[/b].  
Скажіть-но  по  порядку,
Як  в  вас  тут  все  ішло,
Бо  я  не  маю  й  гадки,
За  чим  і  що  було.
Ситро  Василь  пив  здуру,
Колян  горілку  пив,
Тому  я  вашу  фуру
Прогавив,  пропустив.

[b]Водій  КАМАЗа.  [/b]
Готовий  штраф  платити,
Грошей  лише  візьму,
Нормально  хочу  жити,
А  не  сідать  в  тюрму.
Ледь  я  не  збив  бабусю,
Як  через  трасу  йшла,
Убить  когось  боюся,
Всім  зичу  лиш  добра.

[b]Добрий  даїшник  Петро.[/b]  
Сховайте  свої  гроші,
Які  ви  узяли,
Бо  хоч  вони  й  хороші,
Ми  і  без  них  жили.
І  їдьте  собі  з  Богом,
Щоб  підкорити  даль,
Не  схиблять  ваші  ноги,
Вмостившись  на  педаль,
Як  їхати  уважно,
Дивитися  убік,
На  трасі  всім  не  страшно,
І  радий  чоловік,
Вберіг  же  пішохода,
Хоч  той  на  трасу  ліз,
Вантаж  до  пункту  схода
І  вчасно  ще  й  довіз.

[b]Водій  КАМАЗа.  [/b]
З  тобою  згоден,  Петре,
Що  так  усе  пройшло,
Та  схибив  я  б  два  метри
Й  бабусі  б  не  було.
Тяжке  життя  водійське,
Про  спокій  бачу  сон,
Вже  краще  за  копійки
Вантажити  вагон.

[b]Бабуся  (до  даїшника)[/b]  
Дуже  дякую,  синочку,
Що  нас  розсудив,
Не  побачила  б  я  дочку,
Якби  не  спинив
Цей  водій  за  мить  КАМАЗа,
Не  хотів  він  зла,
А  то  я  б,  мабуть,  одразу
На  той  світ  пішла.
Не  сварись  на  нього  сильно,
Винна  я  сама,
Водіїв  же  таких  пильних
Вже  ніде  нема.

[b]Авторський  текст  Василя.  [/b]
Мовчки  слухали  з  машини
Ми  розмову  цю,
Вкривсь  я  потом,  без  упину
Тік  він  по  лицю.
А  Микола  все  регоче,
Несвідомий-жах,
Ніяк  істинний  не  хоче
Обирати  шлях.
Аж  тут  нас  відпустили,
І  раді  всі,  не  злі,
Повільно  покотили
КАМАЗи  й  Жигулі.
За  вікнами  минають
Річки,  поля  й  ліси,
Очей  не  відриваю
Від  гордої  краси.
Буяє  все  довкола,
Здолали  сотню  миль
Горілку  пив  Микола,
Водицю  пив  Василь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478622
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.02.2014

Багато в морі островів

Багато  в  морі  островів
В  безмежнім  океані,
Легенд  про  ящики  скарбів,
Що  десь  отам  в  тумані.
А  скільки  всього  ти  пізнаєш,
Як  будеш  в  океані,
Про  це  в  дитинстві  ти  читаєш
В  пригодницькім  романі.
Багато  в  морі  таємниць
Є  завжди  і  усюди,
Ніхто  не  знає,  що  в  собі
Таять  оті  Бермуди.
З  Європи  їдуть  всі  далеко
Побути  в  тому  раї,
Хтось  поспішає  в  літню  спеку
Відвідати  Гавайї.
В  нас  серце  спокою  не  знає,
Як  корабель  пливе,
Допоки  воно  не  пізнає
У  світі  щось  нове.
Ще  нас  із  вами  не  було,
Були  великі  плани,
І  сотні  кораблів  пливло,
Колумби  й  Магеллани.
І  кожен  з  них  перетинав
Без  меж  глибокі  води,
Про  нові  якісь  узнавав
Він  раси  і  народи.
Як  горизонти  ті  манять
Улітку  й  взимку,  в  січні,
Шматочки  суші  майорять
Природні  й  вулканічні.
Аж  серце  рветься,  коли  пишу,
Що  все  ж  не  просто  так
Знайшов  у  водах  вічну  тишу
Та  не  один  моряк.
Що  серце  наше  в  собі  криє,
Неспокій  і  журба,
Безжально  все  це  хвиля  змиє,
Глибокая  вода.
Як  хвиля  нас  в  човні  накриє
І  виб’є  з  рук  весло,
Всі  наші  думи  тяжкі  змиє,
Немовби  й  не  було.
Та  як  би  людям  не  тужити,
То  кожная  людина
Побачить  хвилю  й  хоче  жити
В  таку  страшну  хвилину.
Колумби  юні,  зичу  вам
Перетинати  води,
Хай  вам  безмежний  океан  
Не  створить  перешкоди.
Завжди  від  нових  берегів
Щоб  в  вас  серденько  мліло,
І  кожен  ще  чогось  хотів,
Ця  думка  душу  гріла.
Я,  друзі,  вас  застерігаю
Лиш  від  одної  мрії:
Немовби  всі  ми  подолаєм
Безмежную  стихію.
Щоб  кожна  знала  те  людина,
Таких  не  мала  мрій,
Бо  ми-природи  лиш  частина,
А  не  царі  у  ній.
Невтомно  щоб  завжди  хотіли
Доходить  до  кінця,
Щоб  без  вина  бажання  гріло
Гарячії  серця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014

Карпатські ліричні штрихи

Десь  далеко  сині  гори
Тануть  у  полях,
То  Карпатськії  простори
Мерехтять  в  очах.
Вся  Вкраїна  оповита
Запахами  трав,
Ліс  далеко,  шелест  жита
Серцем  я  вбирав.
Гори  вже  в  серпанку  синім
Мліють  вдалині,
Ясні  кетяги  калини
Бачу  у  вікні.
Он  хатина  десь  знайома,
Мозок  мій  не  спить,
І  дрімотна,  тиха  втома
Думку  солодить.
Річка  води  котить  низько,
Десь  стоять  мости,
Сині  гори  ще  не  близько,
Хочуть  утекти.
Сонце  в  небі  так  високо
В  свій  крокує  путь,
І,  здається,  наші  кроки
Поля  не  пройдуть.
Радість  їде  разом  з  нами,
Серце  пригорне,
А  під  вечір  за  горами
Сонце  підморгне.
Дарувати  тіні  буде
Людям  з  ближніх  сіл,
Жовті  пасма  котять  всюди
Блиски  його  стріл.
Промінь  ввечері  осяє
Личенько  сумне,
І,  немовби  запитає:
«Що  тебе  гризе?»
Ти  не  можеш  щось  сказати,
Радість  лиш  бринить,
І  бажаєш  лиш  співати
Й  дуже  довго  жить.
Десь  веселка  кольорову
Кинула  дугу,
Вона  завжди  випадкову  
Прожене  тугу.
Сум  за  чимось  нездійсненним,
Що  у  всіх  нас  є,
І  вночі,  і  в  пору  денну
Часом  нас  скує.
Ось  Карпати  усміхнулись,
Завмер  часу  плин,
І  птахи  десь  стрепенулись  
З  тихих  полонин.
Я  до  річечки  пройдуся,
Незворушних  плес,
Часом  в  гори  подивлюся,
До  самих  небес.
Так  я  мріяв  у  вагоні
Про  спокійну  мить,
Аж  до  ранку  очі  сонні
Не  хотів  стулить.
Аж  до  ранку  сині  гори
Наближав  мій  шлях,
Щось  казали  мені  зорі
У  гірських  лісах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478108
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.02.2014

Коли ще я бував малий

Коли  ще  я  бував  малий,
То  був  великий  мрійник,
Відважний  в  мріях  був  такий
Водій-далекобійник.
У  снах  я  простір  розтинав,
Лежачи  в  рідній  спальні,
Тоді  ще  й  гадки  я  не  мав,
Як  це  відповідально.
Комп’ютер  якось  я  купив
І  був  безмежно  радий,
Як  віртуально  все  возив
По  США  і  по  Канаді.
Та  двадцять  років  мені  вже
І  серцю  не  до  того,
Бо  кажуть  кожному  своє,
Пора  шукать  дорогу,
Яка  осяяла  б  в  дощі
І  в  спеку  б  напоїла,
Життєвий  затишок  мені
Дала  б  і  тверду  силу.
В  житті  учителем  я  став,
Це  дуже  непогано,
Та  довго  смуток  огортав,
Як  при  дорозі  стану.
Дорога  вдалину  іде,
А  при  дорозі  клени,
Туга  серденько  моє  рве
За  чимось  нездійсненним.
І  дуже  хочеться  мені
Кудись  майнути  з  хати,
Та  не  тому,  що  тисячі
Я  міг  би  заробляти.
Життя  у  нас  шалений  вир,
А  я  всього  лиш  мрійник,
Для  мене  ти  навік  кумир,
Водій  далекобійник.
Хоч  тисячі  і  маєш  ти,
Та  суть  свою  не  губиш,
Аж  в  обрій  йдуть  твої  думки,
І  ти  це  сильно  любиш.
Назустріч  сонним  всім  полям
Без  підлого  йдеш  страху,
Всім  серцем  зичу  водіям
Ні  палиці,  ні  цвяху!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014

Прокинулась тиха долина

Прокинулась  тиха  долина,  
Говорить  щось  вітер  до  трав,  
Червону  небесну  частину  
Ледь-ледь  промінь  сонця  торкав.  
Зоря  нас  лишила  ранкова,  
Із  серця  женемо  ми  лінь,  
У  житі  сховалась  раптово  
Блукаюча  сонячна  тінь.  
У  травах  неначе  дрімаю,  
Та  серце  ніколи  не  спить,  
І  всім  я  єством  поринаю  
В  бліду  світанкову  блакить.  
Нас  сонце  ясне  зігрівало,  
Своє  дарувало  тепло,  
Так  довго  мене  цілувало  
В  моє  неспокійне  чоло.  
На  день  нас  покинули  зорі,  
Їх  слід  я  у  небі  гублю,  
Ловлю  квітів  дух  на  просторі,  
Пелюстки  до  серця  горну.  
Щоранку  той  запах  пшениці  
У  полі  всім  серцем  я  пив,  
Так  добре  мені,  як  водиці  
Я  із  джерела  пригубив.  
У  полі  і  вам  бути  зичу,  
Зігрієте  серденько  ви,  
Як  промінь  осяє  обличчя  
Й  відчуєте  подих  трави.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477898
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2014

Студенти в барі

Із  друзями  ми  йдемо,
Прямуємо  у  бар,
Всі  з  пари  утечемо,
Бо  скоро  семінар.
Коли  хтось  розгортає
На  парі  в  нас  журнал,
То  жах  нас  огортає,
Дев’ятий,  наче  вал.
Приємний  бар  той  має
Для  відпочинку  фон,
Чийсь  голос  там  лунає
Живий  у  мікрофон.
Сидять  дівки  красиві,
Задерли  всі  носи,
А  ми  попили  пива
Й  поїли  ковбаси.
Ковбаска  там  смачненька,
Якби  іще  сальце,
Ох  дівчино  гарненька,
Не  відвертай  лице.
По  тобі  так  сумую,
Неспокій  душу  п’є,
В  уяві  я  малюю
Лиш  личенько  твоє.
Сиджу  я  довго  в  барі,
Хвилююсь  кожну  мить,
Тим  часом  в  нас  на  парі
Аж  пір’я  з  всіх  летить.
Сказав  один  друзяка:
«Ходімо  звідсіля.
Мені  хоч  це  й  байдуже,
Але  боюся  я.
Так  добре  тут  сидіти,
Попили  б  пива  ще,
Та  треба  нам  глядіти,
Бо  хтось  нас  засіче».
Завмерли  у  горлянці
Слова  у  нього  ці,
Скінчилось  пиво  в  банці,
Яку  тримав  в  руці.
Регоче  друг  мій:  «Брате!
За  семінар  не  плач»,
Заходить,  як  до  хати,
До  бару  викладач.
Бере  він  пляшку  пива,
Бо  хоче  дуже  пить,
За  вікнами  вже  злива,
Все  блиска  й  миготить.
«Ви,  хлопці,  облажались,
Знання  до  вас  я  ніс,
Щоб  ви  не  ображались,
Я  пару  переніс.
Було  вас  дуже  мало,
Як  пару  починав,
Прогули  до  журналу
Я  всім  понаставляв.
Тому,  пани  студенти,
Врахуйте  також  це»,
А  сам  у  ці  моменти
Сідає  за  пивце.
Похмуро  ми  ідемо,
Покинути  щоб  бар,
У  зливу  ми  бредемо,
На  небі  повно  хмар.
В  навчальній  ми  частині
Поглянули  в  журнал,
О  третій  десь  годині
Ввійшли  в  читальний  зал.
Там  сіли  всі  ми  нишком,
Тулились  до  вікна,
Читали  друзі  книжку
У  залі  допізна.
Підемо  все  здавати,
Врахуємо  ми  це,
Не  тільки  ж  нам  гуляти
І  дудлити  пивце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477454
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.02.2014

Які гарні бур'яни

Які  гарні  бур'яни  
Виросли  з  дороги,  
Замастив  я  вже  штани  
І  подряпав  ноги.  
Двохметрову  лободу  
Із  корінням  смикав,  
За  годину  весь  в  поту,  
"Радість"  мав  велику.  
Обливає  мене  піт,  
Наче  з  неба  злива,  
Десь  у  хащах  у  живіт  
Попекла  кропива.  
Лобода,  будяк,  осот,  
Я  мороку  маю,  
Лізуть  мені  прямо  в  рот,  
Що  робить,  не  знаю.  
До  обіду  я  вже  злий,  
Дуже  тяжко  дишу,  
Віє  вітер  польовий,  
Будяки  колише.  
І  у  сонце,  і  в  дощі  
Я  роботу  маю,  
До  картопляних  кущів  
Швидко  добираюсь.  
Он  колючі  огірки  
По  землі  встелились,  
Як  з  них  вирвав  будяки,  
Сонцю  аж  відкрились.  
Помідор  і  баклажан  
Сонця  не  нап'ються,  
І  сміється  мені  лан,  
І  кущі  сміються.  
Бур'яни  коли  полов,  
Їхав  на  природу,  
У  душі  плекав  любов  
До  свого  городу.  
Бо  розкішні  всі  поля  
З  нас  не  кожен  чує,  
Та  лиш  рідная  земля  
Всіх  завжди  годує.  
Рідний  вітре  польовий,  
Я  тобі  вклоняюсь,  
Всю  тугу  з  обличчя  звій,  
Жити  я  навчаюсь.  
Завмирає  часу  плин  
У  безмежнім  полі,  
Із  бездонних  йдуть  глибин  
Радість,  спокій,  воля...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477452
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2014

Як я біг за тролейбусом

ТРОЛЕЙБУС  ВЖЕ  ЗБИРАВСЯ
З  ЗУПИНКИ  ЙТИ-ЦЕ  ЖАХ,
ЗА  НИМ  ТАК  ШВИДКО  ГНАВСЯ,
ПЕРЕЛЯК  БУВ  В  ОЧАХ.
ЩОСЬ  РОБИТЬСЯ  ЗІ  МНОЮ
У  МИТЬ  ОЦЮ  СТРАШНУ,
НЕ  БУДУ  Я  СОБОЮ,
ЯКЩО  НЕ  ДОЖЕНУ!
ЗАЛИВ  ПІТ  МОЇ  ОЧІ,
БО  ЩЕ  Й  ОДЯГ  ПАЛЬТО,
ТРОЛЕЙБУС  ЇХАТЬ  ХОЧЕ,
ЗАТРИМАВ  ХОЧ  БИ  ХТО!
ЗАПЛУТАВСЯ,  АЖ  ТОНУ
У  ПОЛАХ  ДОВГИХ  ПАЛЬТ,
І  ГЕПНУВСЯ  З  РОЗГОНУ
Я  НОСОМ  НА  АСФАЛЬТ.
ОХ  ТЯЖКІ  МОЇ  МУКИ,
ЩОБ  ВОРОГ  ЇХ  НЕ  МАВ,
СТЕСАВ  Я  СВОЇ  РУКИ,
ЯК  НА  ЗАП'ЯСТЯ  ВПАВ.
ЛЕДЬ  НЕ  РОЗБИВ  ВСЮ  ПИКУ,
НАКЛАЛИ  МЕНІ  ШВИ,
БО  ХОЧ  Я  ВЖЕ  Й  ВЕЛИКИЙ,
НЕ  МАЮ  ГОЛОВИ!
І  ЗОВСІМ  НЕ  ДОСАДНО,
ЛИШ  РОЗБИРАЄ  СМІХ,
В  ТРОЛЕЙБУС,  В  ДВЕРІ  ЗАДНІ
В  НАСТУПНУ  МИТЬ  Я  ВБІГ.
КОНДУКТОР  ЛИШЕ  ГЛЯНУВ,
Та  зайнятим  він  був,
Тоді,  як  я  в  тролейбус
Щасливий  упірнув.
ПІСЛЯ  ТАКОЇ  СЦЕНИ
ЗРОБИТЬ  НЕ  МОЖУ  КРОК,
ДОСТОЙНИЙ  ЖЕ  СПОРТСМЕНА
У  ДВЕРІ  БУВ  СТРИБОК.
ПОДЕРТІ  РУКИ  ДУЖЕ,
ПОРАНЕНИМ  Я  БУВ,
ТА  ЦЕ  МЕНІ  БАЙДУЖЕ,
МЕТИ  Я  ДОСЯГНУВ!
ВИ  ТЕЖ  ЩАСЛИВІ  БУДЬТЕ
І  НА  РОБОТУ  ЙДІТЬ,
КОЛИ  ТРОЛЕЙБУС  ЇДЕ,
ТАК  ШВИДКО  НЕ  БІЖІТЬ.
ЩЕ  ДОБРЕ,  ЩО  Я  МАЮ
БАГАТО  ДОВГИХ  ПАЛЬТ,
ТОГО  Я  І  СТРИБАЮ
РУКАМИ  НА  АСФАЛЬТ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477234
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.02.2014

Коли сльози у вас на обличчях

Коли  сльози  у  вас  на  обличчях  
З'являються  від  життєвих  проблем,  
На  дику  природу  я  вас  кличу,  
Ми  з  вами  швидко  туди  підем.  
Я  розповім  вам  про  зелені  трави,  
Які  знаменують  вічну  весну,  
Побачити  ж  дуже  буде  цікаво,  
Як  ввечері  вони  готуються  до  сну.  
Як  зробите  ви  невпевнені  кроки,  
Відчуєте  цих  трав  зелений  шовк,  
І  вітер,  що  гілля  гойдає  високо,  
Ви  не  захочете,  щоб  він  колись  замовк.  
Ви  будете  дуже  довго  стояти,  
Аж  поки  землю  не  вкриє  ніч,  
І  не  захочеться  вам  спати,  
Лиш  спілкуватись  з  полем  віч-на-віч.  
Після  того,  як  ми  зранку  відпочинем,  
Проженемо  всі  турботи  і  біду,  
В  вир  життєвий  швидко  ми  поринем,  
А  під  вечір  знов  сюди  вас  приведу.  
Бо  струну  в  серцях  налаштувати  
Допоможе  вам  безкрайній  простір  цей,  
І  завжди  про  це  потрібно  памятати,  
Повертаючись  до  близьких  нам  людей.  
Тож  бажаю  вам  ніколи  не  втрачати  
У  житті  спрямованість,  мету,  
Й  навкруги  всім  людям  дарувати  
Посмішку,  тепло  і  доброту.  
Нехай  зникнуть  сльози  з  обличчя,  
Що  зявились  від  життєвих  проблем,  
Цього  я  вам  всім  серцем  зичу,  
Інакше  знову  на  лоно  природи  підем!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477229
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2014

Буяють вкраїнські простори

Буяють  вкраїнські  простори,
Бо  квітень  до  нас  завітав,
Забули  ми  біди  і  горе,
Нас  кожен  з  весною  вітав.
Не  знаю,  як  це  пояснити,
Зажура,  що  в'їлась,  як  тля,
Десь  зникла  і  дух  прояснити
Зуміла  нам  рідна  земля.
За  це  все  життя  я  їй  вдячний,
Коли  ще  почався  мій  путь,
Я  часто  бував  необачний,
Не  міг  ще  всього  осягнуть.
Пора  року  кожна  чудова,
І  літо,  й  зима,  як  все  спить,
Природи  тверде  до  нас  слово
Не  кожен  спроможний  вловить.
Тому  нас  багато  страждає,
Іде  хтось  далеко  в  світи,
І  землю  він  рідну  кидає,
Щоб  щастя  за  морем  знайти.
І  теплого  в  серці  проміння
Немає  в  людини  уже,
Постійно  зажура  осіння
У  серце  з  неспокоєм  йде.
Не  їдьте  із  рідних  просторів,
Благаю  я,  люди,  вас  всіх,
Не  буде  у  серці  в  вас  горя
Й  лунатиме  теплий  лиш  сміх.
Тому  що  народ  наш  вкраїнський
Роками  й  століттями  жив,
Хоч  чорного  було  чимало,
Та  голову  він  не  схилив.
На  весну  завжди  сподівались
Батьки  всіх,  хто  зараз  росте,
І  в  душах  гарячих  плекали
Лиш  вічне,  постійне  й  святе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476903
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.02.2014

Як сніг у квітні тане

Як  сніг  у  квітні  тане,
Співає  дзвінко  птах,
Люблю  я  на  кургани
Дивитись  у  степах.
Вони  мене  бентежать,
Розсіюють  думки,
В  них  сховані  безмежні
Минулі  всі  віки.
Пливуть  в  душі  століття
І  відголос  війни,
Воєнні  ті  страхіття,
Що  прадіди  й  діди
Достойно  пережили
Серед  степів  і  гір,
Нащадкам  дали  сили,
І  ти  у  це  повір.
Гордися  тим,  що  маєш,
По  шляху  твердо  йди,
Будь  вдячний,  що  не  знаєш
Жахливої  біди.
Земля  ця  нам  належить,
Хоч  зараз  люд  і  спить,
Тебе  хай  не  бентежить,
Що  важко  в  світі  жить.
Для  нас  вже  все  готово,
Ті,  хто  тоді  жили,
Всі  звичаї  і  мову
Через  вогонь  несли.
До  самої  землиці
Вклонімось  предкам  всім,
Хай  в  серці  в  вас  іскриться
Лиш  гордість,  як  в  моїм.
Крізь  свято  і  роботу
Лиш  з  впевненістю  йдіть,
Обличчям  у  болото
Не  вдарте  мимохіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476496
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.02.2014

Вечірні зорі

На  небі  Венера  вже  світить
І  тихне  сухий  денний  вітер,
Та  зірка  так  ясно  горить,
А  в  серці  тривога  не  спить.
На  небо  сміливіше  зорі
Вже  вийшли,  і  зникли  надворі
Сліди  всіх  блідих  ліхтарів
І  голос  нічних  цвіркунів
Розлився  в  просторах  безкраїх
І  десь  аж  за  небом  він  щез,
Блукав  довго  полем  і  гаєм
До  самих  безкраїх  небес.
Із  трепетом  дивлюсь,  як  місяць
Всміхається  часом  з-за  хмар,
Так  тихо  й  спокійно  у  лісі,
Вбираю  я  дух  його  чар.
В  гіпнозі  знаходжусь  неначе,
Неясне  й  чарівне  щось  зве,
Щось  ллється  у  душу  гаряче
І  серце  за  обрій  пливе.
Бо  меж  досконалість  не  має,
Відгомін  тих  дивних  пісень,
Ця  ніч  щось  нове  відкриває,
І  вечір,  і  ранок,  і  день.
Не  можу  до  дна  я  допити
Солодший  від  меду  напій,
Що  серденько  зміг  захистити
І  мозок  наповнити  мій
Тим  сяйвом,  яке  не  погасне
І  в  світі  підтримає  тім,
Що  сонце  віднаджує  ясне
І  в  смуток  закутує  дім.
Люблю  вас  я,  зорі  вечірні,
І  шепіт  у  полі  трави,
У  всіх  ситуаціях  вірні
Мені  залишались  лиш  ви!
Лиш  ви  біль  в  серденьку  спинили,
Прогнали  пекучі  думки,
І  в  нього  живлющої  сили
Мені  додаєте  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476495
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2014