Катя Львівська

Сторінки (1/14):  « 1»

Запам’ятай мене

Запам’ятай  мене,  серед  подібних  іншу,
що  розчиняла  смуток  у  вині.
Сказав,  що  покохаєш  тільки  грішну,  –
в  мені  святого  вже  лише  на  дні.

Не  дам  забути  вияви  знемоги,
це  ж  ти  не  зміг  лишитися  моїм.
Ти  сам  придумав,  що  нема  дороги,
а  я  стоптала  стежку  між  гаїв.

Запам’ятай,  я  та,  що  вкрала  спокій.
Не  хочу  бути  пусткою  в  тобі.
Хоч  зважені  слова,  та  вже  холодні,
і  день  без  тебе  вже  переболів.

Запам’ятай  мене:  коралові  вуста
із  присмаком  краплини  алкоголю.
Я  п’яна,  бо  ти  в  серце  не  впускав,
та  п’яна  не  від  віски,  а  від  болю.

автор:  Катя  Нездюр

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018


Мій неозорий…

Мій  неозорий,  Ти  мені  даруй,  
що  птахи  наші  неба  не  обняли,  
що  ранки  над  мостами  не  встрічали,  
і  проти  волі,  прошу,  не  карбуй.  

Ти  моє  світло  й  мій  чортополох,
пробач,  що  я  ніяк  не  підкорюся.  
Я  все  ж  без  Тебе  дихати  боюся,
боюся  дня,  де  ми  не  будем  вдвох.

Моя  Блакить,  і  руки  мої  -  птахам,  
бо  в  тих  руках  Ти  серце  розділив.  
Бо  вкрали  ніч,  де  Ти  одну  любив.  
Змінився  день  і  все  -  лише  розвага.

Ти  моя  таємниця  від  усіх.  
Ти  крадений  і  в  серці  інша  жінка.  
Одна  життя,  а  інша  -  лиш  сторінка,  
а  ти  і  чоловік,  і  смертний  гріх.  

Автор  :  Катя  Львівська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016


Солодка ніч…

Солодка  ніч  гіркі  куйовдить  сни.
День  засинає  порохом  на  тілі,  
і  ти  далеко,  та  приснись  мені,  
у  сні  залатай  крила  обгорілі.

Колись  прийду,  мов  хто  мене  прирік.
Прийду,  бо  ти  -  уламок  мого  світу.
Ти  дотик,  що  усе  життя  пропік,
ти  щось  в  мені,  чого  не  відділити.

Хай  зорі  сплять,  хай  ранок  не  спішить.
Нехай  годинник  ніч  рахує  двічі.
Приснись  мені,  нехай  цей  сон  грішить,  
хай  він  просушить  сльози  на  обличчі.

©  Катя  Львівська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016


Що скажемо, коли мине ця ніч?

Що  скажемо,  коли  мине  ця  ніч?
Ми  завтра  знов  живемо  поокремо…  
Хто  слів  не  знає  –  той  завжди  мовчить,  
А  ми  з  тобою  їх  не  підберемо.  

Твого  бажання  лиш  на  два  ковтки,  
Знесилення,  і  час  наблизив  бранок.  
На  теплім  тілі  тільки  слід  руки,  
У  спогади  про  ніч  ввірвався  ранок.  

Я  хочу  цього  грішного  життя,  
Без  совісті,  без  сумнівів  та  жалю.  
Ця  ніч  моя,  мій  гріх  без  каяття,  
І  тим  грішу  лише,  що  не  кохаю.  

©  Катя  Львівська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2015


Я хочу знати, як воно, Малий…

Я  хочу  знати,  як  воно,  Малий,  
в  нічному  небі  не  лічити  зорі?
Коли  безсоння  в  грудях  не  болить,
коли  дорога  не  шукає  долі…?

Я  хочу  знати,  де  подіти  страх,
що  жаром  спопеляє  сподівання?
Не  бачити  б  тебе  щоночі  в  снах  
і  не  кричати  в  спину  на  прощання.

Скажи,  Малий,  то  як  воно–без  сліз?
Чи  забуття  на  смак  –  воно  солодке?
Чи  сходить  сонце  там,  де  темний  ліс,  
чи  кожен  мій  світанок  –просто  сонце?

Не  хочу  пам’ятати  ані  дня
щасливого  і  грішного  з  тобою…!
Та  вічність,  яку  ти  пообіцяв,  
напевне,  моя  вічність  неспокою…  

©  Катя  Львівська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2015


Така немилість - зімкнуті вуста…

Така  немилість  -  зімкнуті  вуста,  
так  не  лікують  -  ранять  наостанок!
Крупинка  болю  схована  в  рукав,  -
в  нас  різні  сни,в  нас  поокремо  ранок.  

Бавовна  мрій-хоч  серце  розірви!
Ми  -  два  життя,  ми  мабуть  не  здружились.  
Ти  б  підпалив  причали  та  мости,  
та  на  моєму  сірники  скінчились.

Задовга  ніч  і  надто  бідний  сон,
я  більше  не  приходжу  привітатись.  
У  мене  мій,  у  тебе  свій  альбом,  
ти  там  мене  не  будеш  малювати.  

Така  немилість  -  дивний  маніфест,
потрібен  він,  якщо  ламає  крила?
Хай  в  тебе  світлий,  в  мене  чорний  хрест,-
в  замін  на  тебе  раю  не  просила  б.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2014


Була твоєю, та довечоріла…

До  дна,  коханий,  сліз  не  залишай-
Була  твоєю,  та  довечоріла.
Міцним  напоєм  замінили  чай,-  
Доб’ємо  душу,  доламаєм  тіло.

Вже  через  ніч  повернемось  на  Ви.  
Чужі?  Не  зовсім…  До  кінця  не  рідні.
Перетерпіла,  тільки  сіль  та  гнів…
І  вечір  для  прощання  надто  бідний.  

Не  солодко,  та  келих  підійму,  
Немов  до  дна  надії  випиваю.  
Допити  б  з  нею  істину  гірку  –  
Таких  як  ти  у  серці  не  тримають.

Таких  як  ти  до  раю  не  беруть,  
А  на  землі  дарують  чорні  крила.  
Сховає  ніч  і  зорі  обіймуть,  
Я  більше  не  твоя  –  довечоріла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2014


а ти мені ні слова не кажи

а  ти  мені  ні  слова  не  кажи
не  розсипай  надії  поміж  снами
ти  сам  собі  мене  наворожив
і  все  що  після  того  було  з  нами

ховай  печаль  у  хмари  та  туман
без  музики  пісні  -  ми  не  святкуєм
такий  правдивий  але  все  ж  обман
доп'ю  один  так  інший  відкоркую

бо  ти  моя  від  світу  паралель
тонка  межа  між  викликом  і  страхом
та  дивного  відтінку  екварель
ти  гостра  суміш  ночі  та  світанку

ти  відболиш  до  краю  у  мені
я  сили  знайду  Боже  поможи
розправлю  крила  на  одній  весні
лиш  ти  мені  ні  слова  не  кажи

17.09.14р
Катя  Львівська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2014


Віддати б пам'ять на потіху псам…

Віддати  б  пам'ять  на  потіху  псам,  
аби  роздерли,  не  лишили  й  сліду!
Бо  що  на  двох  залишилося  нам?-  
Болючий  спогад,  не  любов,  а  біди.

Забути  б  сон,  що  пропікає  ніч,
кладе  на  плечі  руки  та  жаліє...
Тебе  одного  серед  ста  облич
знаходить  у  пітьмі  і  так  радіє.

Щоб  голосом  твоїм  не  мовили  вірші,  
щоб  люди  на  Землі  забули  твої  жарти!  
Весняний  хворий  день  щоб  біг,  щоби  спішив,  
лишаючи  весні  усі  побиті  карти.

У  супереч  вустам,  не  мовити  ім'я,  
забути,  і  колись  ним  сина  не  назвати.  
Без  перехресних  значень  -  я  більше  не  Твоя,  
і  тільки  смертна  пам'ять  не  хоче  помирати.

18.03.2014  року
Н.К.О.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2014


Лише ім'я

Спитаюся  тебе,  чи  ще  болить,
що  нас  разом  життя  не  поєднало?
Чи  образ  мій  у  згадках  майорить,
і  чи  мене  тобі    в  житті  замало?

Чи  диво  я,  якому  зрадив  час,
чи  дивовижна  зрада  ідеалу?
Чи  мій  дзвінок  нагадує  про  нас,
чи  нас  по  різних  казках  розігнали?

Секундну  правду  вловлюю  в  думках:
та  хто  ж  я,  щоб  тепер  тебе  питати.
Не  та,  що  засинала  на  плечах,
лиш  та,  кого  хотілося  кохати.

Мечем  надій  розсік  і  гнів,  і  страх.
Солодкий  щем  цілунку  —  тільки  мрія.
Так,  вже  не  я  іду  до  тебе  в  снах,
лише  ім'я  приємно  душу  гріє.

20.05.2012  року
Н.К.О.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014


Ти в мить зі мною можеш стати Богом

Ти  в  мить  зі  мною  можеш  стати  Богом,
забудь  лише  людський  переполох.
З  усіх  пороків  —  в  тобі  ні  одного,
ти  з  неземних  —  у  тебе  крила  двох.

Ти  колір  неба  можеш  обирати,
лиш  не  сумуй  за  тим,  що  не  збагнув.
Ти  можеш  без  жалю  людей  втрачати,  -
забудь  про  кров  калини  на  снігу.

Ти  стратиш  ненароджену  печаль,
забудь,  прошу,  що  ти  умів  мовчати.
Ти  з  тих,  кого  навічно  мені  жаль,
ти  той,  кого  не  можу  не  кохати.

Ти  можеш  спопеляти  час  у  дні,
усе,  що  не  зі  мною  —  то  вже  вчора.
З  усіх  пороків  —  всі  твої  в  мені,
і  ти  для  всіх  —  понаднебесна  змова.
 О.М.
24.07.2012  РОКУ
Н.К.О.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2014


УКРАЇНІ ТРЕБА КОЖЕН З НАС!


Згасає  небо  полум'ям  зірок.
Вже  ранок,  Друже,  вже  пора  до  бою!
Свобода  наша  -  терновий  вінок,  -  
солодка,  з  щемом  гіркоти  та  болю.

Історія  викреслює  слабких...
Ти  сильний,  Ти  відіб'єш  справедливість!
За  всіх,  хто  до  мети  дійти  не  встиг,
кого  забрала  Смерть  собі  на  милість!

Твоя  Держава  голосом  Народу
про  порятунок  молить  -  не  змовчи!
Віддайте  Українцям  їх  свободу,  
щоб  обирати  руку  на  плечі.

Стихає  небо,  кулями  пробите,  
та  ніч  не  поведе  по  тихих  снах.  
Мій  Друже,  вибір  можна  не  робити,  
бо  Україні  треба  кожен  з  нас!!!

22.02.2014  року
Катя  Нездюр

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014


Я надриваю душу: Покохай!

Я  надриваю  душу  –  покохай,  
За  непокору  чи  за  власну  думку,  
За  очі  із  блакиттю  небокраю,  
За  віру  безперечно  непорушну.  

Я  серцем  прошу:  ти  не  будь  як  всі,  
І  роздивись  за  маскою  людину.  
Живи  та  дихай  мною  увісні,  
І  мрій  про  мене,  вічну  та  єдину.  

Грішу  думками:  будь  лише  моїм.  
Я  в  вічності  і  вірності  клянуся.  
Я  в  дні  живу  тобою  лиш  одним,  
І  лиш  цього  найбільш  за  все  боюся.  

Молюся  про  єдине:  будь  завжди.  
З  тобою  світ  на  двох  ділити  легше.  
Я  день  за  днем  у  просторах  журби  
прошу,  щоб  ти  прохання  моє  звершив.  

7.10.2011  року
Н.К.О.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014


Табу

Ще  миля,  й  протопчу  дорогу  в  пекло,    
ти  заборонене,  якого  не  сприйму.
Мить  біля  тебе  —  тільки  пастка  смертна,
а  я  ту  мить  у  вічність  оберну.

Скінчився  день  і  витоки  неслави.
Вже  не  щемить,  не  коле  під  грудьми.
Твоя  присутність,  мов  дурманні  трави,
одній  дарує  крила  між  людьми.

І  справжнє  щастя  в  голосі  і  думці,
що  спопеляє  відстанню  дзвінка.
Слова  тепер  чомусь  солодше  трунку.
В  них  слід  ловлю,  який  і  не  втікав.

Табу,  що  вже  межує  з  божевіллям,
із  присмаком  поранених  надій.
І  щоб  в  куточку  Бога  не  молило,
ти  заборонене  навіть  для  моїх  мрій.

Народжений  втрачати    мовчки  плаче.
Безпечно  креслить  хрест,  ховає  день.
Запам'ятовуєш  між  мріями  неначе,
і  ноти  з  щастя,    і  слова  з  пісень.

19.05.2012  року
Н.К.О.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014