Kamila Helber

Сторінки (1/8):  « 1»

вены психики

Пусть  я  п'ю  всегда  не  просыхая,
Пусть  я  плечу  в  подушку  всегда
Моя  психика  уже  не  такая
Да,  ты  точно  подметил-  больна.  
Да,  я  псих,  ну  и  что,  тебе  легче?!
Только  мне  не  совсем  по  душе,
Ты  просто  морей  мои  плечи,  
Но  забыла  тебя  я  уже.
Не  любила  тебя,  не  любила!
Всё  что  было  твоё  убрала
Только  выйдя  из  ванны  убила
Свою  память,  с  собой  забрала
Я  в  гробу,  извини,  не  успела,  
Я  убила  себя  у  огня.
Сообщить  тебе  очень  хотела
Там  во  мне  половинка  тебя!
Не  имела    я  выбора,  милый  мой,
Но  точнее  ты  бы  больше  не  выдержал  
Я  хотела  любви,  но  другой
Ты  точно  доверия  не  внушал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015


признание убийцы


Умоляла,  просила  о  Боже  мой  
Не  мог  же  он  быть  такой  сволочью
Поверить  не  могу  я  что  он  живой  
Ведь  убила  его  с  такой  горечью.
Не  мог  же  он  выжить  осознанно,
Ему  кто-то  помог,  без  сомнения  
Сердце  же  было  разорвано
Ведь  не  выдержал  он  поражения  
Убивала  его  я  так  искренне
И  морально  душив  и  физически.  
Не  осознал  он  этого  мысленно  
Ведь  погасли  в  глазах  его  искорки.  
Я  спрятала  труп  по  надежнее  
Кто  мог  его  точно  так  вычислить?  
Много  лет  я  держала  в  заложниках  
Его  глаза,  ум  его  чтобы  вылечить.  
Я  псих,  да  конечно,  забудь  меня,  
Я  забыла,  но  сразу  же  вспомнила  
Я  ждала  тебя  здесь,  у  огня  
А  потом  тебя  я  в  гроб  бросила.  
Я  больна,  лечиться  пора  уже
Ты  все  знаешь,  не  строй  из  себя  валенка!  
Твоё  тело  я  спрятала  в  гараже  
Уже  приехала  скорая,  давай  пока  ...
©  Kamila  Helber      
07/12/2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542600
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2014


ты забыл что значит любовь…

Ты  забыл  что  значит  любовь,
Ты  убил  всю  меня  до  конечностей
Ты  не  знал  как  кипит  моя  кровь
Когда  вижу  тебя  среди  вечностей
Ты  не  знал  как  молчанием  любимые
Улыбались  вопреки  одиночества
Как  разбивались  осколки  ранимые
Как  утопали  в  отрывках  творчества  
Ты  не  видел  всю  боль  и  страдания
Что  казалось  бы  были  заточены  
Не  ощутил  ты  чужого  влияния
Того  что  я  забираю  в  осени
Ты  знаешь  что  были  оторваны
Мои  вены  от  рук  утопающих
Но  связи  же  были  разорваны
Ради  взглядов  всех  умирающих

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541193
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.12.2014


думки вголос

Здається  все  такмим  безмежним,
Але  насправді  все  не  так.
Ми  всі  в  різній  одежі,
Хто  адмірал,а  хто  бідняк.
У  кожного  свої  проблеми:
Хтось  мільйони  наживає,
А  хтось  безжалісно  й  сердито
Останнє  в  бідних  відбирає.
Не  можу  бачити,  як  діти
Шукають  прихистку  в  людей,
Вони  ж  лиш  хочуть  просто  жити
Серед  безодні  напастей.
Хтось  помирає  від  хвороби,
Когось  вбивають  помилки,
А  хтось  нахабно  із-за  злоби  
Ховає  свідків  на  віки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2014


небесні сльози

Світ  згадав  про  горе,
Світ  згадав  про  жаль,
З  неба  лили  сльози,
А  в  серці  була  печаль.
Ми  напились  вдосталь,
Страху  й  бідноти.
Здавалось,  все  минело,
Але  з'явився  ти.
І  знову  дощ  щоночі,
І  знову  темнота.
На  мить  закрию  очі,
А  в  серці  пустота.
І  день,  і  ніч  я  бачу,  
Як  плаче  цілий  світ.
Але  чому  я  плачу?
Й  лиш  бачу  твій  політ.
Все  навкруги  мов  згасло,
Ні  вікон,  ні  вітрин  нема,
Лиш  світло  пробивалось  часто
Серед  далеких,  чужих  хмар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2014


крик серця

І  тільки  вибух  в  серці,  
і  закінчилось  все.  
Не  треба  більше  лекцій,  
і  в  верх  мене  несе.  
І  все  ніби  сіре,  
темне  і  німе.  
Життя  таке  безцінне  
та  тільки  не  в  мене.  
Воно  вже  відлітає,  
та  крил  в  його  нема...  
Життя  таке  безцінне  
як  моя  весна.  
І  хочеться  навіки  
піти  в  чужі  світи.
І  треба  тільки  ліки  
та  де  лежать  вони.  
Лиш  на  столі  послання  
крик  серця  від  руки.  
Не  треба  те  кохання,  
піду  я  навіки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2014


патріоти

У  нашому  світі  
місця  немає,  
кожен  нечесний  
свій  вік  проклинає.
І,  здавалось,  не  буде
печалі  у  світі.  
Скажемо  "НІ"-  корупції,  
загиблим  кладемо  квіти.  
Майданівцям  холодним,  
голодним  горожанам.  
Теплі  речі  й  їжу  -
і  навіки  шана.  
Повстали  за  свободу,  
відстоюють  права.  
На  кожне  беззаконня  
у  них  свої  слова!  
Герої  України  
за  честь  і  волю  бились,  
і  ось  як  ми,  немирно  
з  народами  зружились.  
Слава  Україні!  
Героям  нашим  слава!  
Ті,  хто  на  Майдані  
мають  на  це  право!  
І  наш  Гімн  славетний,  
повставший  із  руїни,  
шанує  своїх  братців  -  
героїв  України.  
Не  буде  в  Україні  
сина  -  супостата,  
а  будуть  лиш  герої,  
і  буде  батько  й  мати.  
І  як  писав  Шевченко:  
ми  не  здамось  ніколи!  
"І  буде  в  своїй  хаті  
своя  правда  й  воля!!!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2014


наше кохання

В  тобі  не  найшла  я  ні  болю  ні  відчаю,  
Все  буде  добре  повір,  я  це  засвідчую.  
Ще  думки  про  любов  не  згоріли  у  полум'ї  
Вітер  у  голову  лиш  з  думками  голими.  
Мозок  пішов  не  залишивши  ні  дати  ні  підпису.  
Всі  його  теми  на  листочок  я  собі  випишу.  
Все  що  здійснилося  витри  на  завжди  із  пам'яті.  
І  не  кажи  що  у  грі  всі  ролі  вже  зайняті.  
Ми  все  змінили  лише  заради  власної  гідності.  
Ми  завжди  хочемо  сягнути  з  іншими  рівності.  
В  нашому  світі  відсутні  паролі  і  правила.  
Доля  словами  всі  крапки  над  "і"  вже  поставила.  
Ми  розкажемо  кожному  що  нам  судилося.  
Але  наші  мрії  давно  вже  розбилися.  
Ми  звикли  лиш  думати  про  те,  що  станеться.  
Хоча  і  не  знаємо  як  там  зав'жеться.  
І  ще  одне,  якщо  любиш  то  люби  по-справжньому,  
Повір  щастя  всміхається  тільки  відважному.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2014