Лавинюкова Тетяна

4 березня 2024 - 75 років від дня народження геніального українського митця Володимира Івасюка

На  ювілей  Володимира  Івасюка

4  березня  2024  -  75  років  від  дня  народження  геніального  українського  композитора,  поета,  співака  Володимира  Івасюка

Не  пам’ятаю,  осінь  чи  весна?
Одне  лише  ніколи  не  забути:
Йду  вулицею…  З  кожного  вікна
Лунає  запальна  «Червона  рута»!

Як  тішився  піснями  рідний  край,
Що  як  жива  вода  були  потрібні.
Про  два  перстені  та  про  водограй,
Та  як  бринять  двох  скрипок  струни  срібні.

Мелодій  чарівних  стрімка  ріка
Неслася  вдаль,  долала  перепони.
І  слава  молода  Івасюка
Летіла  через  мури  і  кордони.

Ну  як  же  ми  його  не  вберегли?
Навічно  у  душі  гірка  провина.
Тоді  сади  весня́ні  розцвіли,
Та  не  раділа  квітам  Україна.

Та  є  щось  вище  від  земних  ідей.
Людині  можна  вкоротити  віку,
А  те,  що  залиши́лось    для  людей,
Дорогу  гідну  матиме  й  велику.

Поглянь  на  край  свій  з  зоряних  висот,
Наш  Соловейку  родом  з  Буковини.
За  честь  і  волю  б’ється  наш  народ,
За  незалежність  неньки  України.

Ми  подолаємо  страшну  біду,
Не  згинуть  українці  в  лютім  герці,
Бо  квіти,  що  зали́шив  у  саду,
Повік  не  в’януть  у  народнім  серці.

І  пісня  поміж  нас  єднає  рід,
Червона  рута,  як  вогонь,  розквітла.
Лягла  дорога  від  твоїх  воріт
До  сонця,  до  прийдешнього,  до  світла.

©  Тетяна  Лавинюкова  текст  02.03.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024

Переклади поезій Сергія Терсімонова 9. Зимляндія

ЗИМЛЯНДІЯ

Була  зима,  зима,  зима,
що  без  початку  і  кінця,
що  нищить  розум  крадькома
і  заморожує  серця.

Чим  грітись,  де  харчів  запас
під  чорним  темряви  плащем?
Все  шоста,  як  спитаєш  час  –
чи  темно  вже,  чи  темно  ще?

Вже  світлофор  червоний  згас,
який  до  церкви  не  пускав;
я  нишком  все  ж  ходив  не  раз,
а  стало  можна  –  перестав.

Чому  так  сталось?  От  чому:
замети  нудно  розгрібать,
снігами  тя̀гати  суму
і  вірити  у  благодать.

Ми  —  вихованці  Колими,
хоч  зроду  не  бували  там,
бо  всі  —  невільники  зими,
довічний  термін  світить  нам.

В  тюрмі  нудьга,  але  ж  тепло̀,
та  завалилася  й  тюрма,
а  шлях  до  храму  замело  —
хто  ж  винен?  Все  вона,  зима!

Друг  навесні  у  теплий  край
зве  скуштувати  бастурми,
я  не  поїду,  не  чекай,
весна  —  це  переддень  зими.

У  них  там  море  золоте,
у  нас  тут  холод  з’їв  уми,
вже  й  влітку  нам  життя  не  те  —
готуємося  до  зими.

Завадять  зашпори  рукам  —
писати  лист  снаги  нема,
благої  звістки  не  подам  —
у  нас  зима,  зима,  зима…

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

ЗИМЛЯНДИЯ

Была  зима,  зима,  зима,
которой  не  было  конца,
людей  сводящая  с  ума
и  студенящая  сердца.

Чем  обогреться,  где  поесть?
Навек  зашторено  окно.
Когда  не  спросишь  время  —  шесть.
Уже  темно,  еще  темно?

Сломался  красный  светофор,
который  в  церковь  не  пускал;
туда  ходил  я  словно  вор,
а  стало  можно  —  перестал.

А  почему?  Да  потому:
устал  сугробы  разгребать,
и  волочить  по  ним  суму,
и  просто  верить  в  благодать.

Мы  все  —  питомцы  Колымы,
хоть  сроду  не  были  на  ней,
но  быть  невольником  зимы  —
притом  бессрочно  —  тяжелей.

В  тюрьме  тоскливо,  но  тепло,
вот  только  рухнула  тюрьма.
Дорогу  к  храму  замело  —
кто  виноват?  Зима,  зима!

Весной  друзья  зовут  на  юг
отведать  с  ними  бастурмы,
но  мне  к  ним  ехать  недосуг,
весна  —  преддверие  зимы.

У  них  там  теплый  водоем,
у  нас  тут  холод  на  уме,
мы  даже  летом  не  живем,
а  лишь  готовимся  к  зиме.

Закоченелою  рукой
не  выдать  связного  письма,
не  ждите  весточки  благой  —
у  нас  зима,  зима,  зима…

©  Сергей  Терсимонов


Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  "Сатира  на  полмира":

До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  того  світу  (кінець  цитати).

Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 8

Переклади  поезій  Сергія  Терсімонова  8

***
Друг  на  зборах  мене  таврував  при  усіх,
Просто  млів  –  так  пишався  собою:
«Хто  з  суботника  вчора  як  зрадник  утік,
Завтра  точно  втече  з  поля  бою!».
А  коли  в  магазин  завітав  покупцем,
Вмить  до  мене  підбіг  як  до  свого
І  без  черги  проліз  до  касирки  тихцем
Мов  не  бу̀ло  нічого.

В  День  святковий  напився  директорський  зам,
За    потребою  серед  дороги
Сів,  а  встати  не  може,  тож  всім  показав
Біле  тіло:  і  спину,  і  ноги.
Та  коли  я  без  стуку  заскочив  притьма
В  кабінет  в  пильній  справі,  він  строго
Набундючився:  «Совісті  в  люду  нема!»,
Мов  не  бу̀ло  нічого.

Походжає  вгодований  літній  стукач,
Кров  і  сльози  людські  на  сумлінні.
Не  зазнав  він  гонінь  і  не  звідав  невдач.
У  Сірка  зичить  очі  невинні.
Всім  відомі  заслуги  старі  стукача  –
Та  йому  це  до  місця  одного  –
Досі  молиться  він  на  портрет  вусача
Мов  не  бу̀ло  нічого.

Кандидат  в  депутати  нам  рай  обіцяв,
Весь  вникав  в  наші  біди  і  муки,
Кожну  бабцю  стару  як  графиню  приймав,
Особисто  цілуючи  руки.
А  як  тільки  одержав  завітний  мандат  –
Якось  стало  йому  не  до  того,
Ніби  всі  відізвав  обіцянки  назад,
Мов  не  бу̀ло  нічого.

Допоміг  я  сусідці  направити  джип,
Що  застряг  так  далеко  від  дому,
А  по  тому  спитав:  «Ви  мене  підвезли  б…»
І  почув:  «Ну  то  й  що,  що  знайомий?
Під  машиною  в  бруді  лежав  довгий  час,
Я  пустити  не  можу  брудного»,
Так  рішуче  мадам  натиснула  на  газ
Мов  не  бу̀ло  нічого.

Що  ж,  мене  «місто  найкрасивіших  дівчат»
Засмоктало  як  твань  з  головою,
Хай  там  «пробі!»  волають,  «на  поміч!»  кричать,
Просять  хлібця  хоча  б  із  водою.
Хата  скраю  моя,  а  свої  молитви
Посилайте  пряменько  до  Бога…
Бо  тепер  я,  панове,  такий,  як  і  ви,
Мов  не  бу̀ло  нічого.

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

***
Друг  вчера  на  собранье  меня  обличал
С  верноподданным  пылом  холопа:
«Кто  сегодня  с  субботника  раньше  сбежал,
Завтра  точно  сбежит  из  окопа!».
А  сегодня  ко  мне  в  магазине,  подлец,
Подошел  с  прибауткою  вялой
И,  пристроясь  ко  мне,  он  к  прилавку  подлез
Как  ни  в  чем  не  бывало.

В  День  шахтера  напился  директорский  зам
И  присел  по  нужде  на  дороге.
А  подняться  не  смог,  всем  окрестным  домам
Показав  свои  белые  ноги.
Но  когда  я  без  стука  вошел  в  кабинет
(двери  настежь,  жарища  стояла),
Он  сурово  спросил:  «Совесть  есть  или  нет?»
Как  ни  в  чем  не  бывало.

Вот  гуляет  упитанный  старый  стукач,
Он  слезами  и  кровью  насыщен.
Ни  гонений  не  знал,  ни  простых  неудач.
Ясный  взгляд  его  тверд  и  насычен.
Всем  известны  былые  заслуги  его,
Что  его  не  смущает  нимало  —
До  сих  пор  на  портретах  его  божество
Как  ни  в  чем  не  бывало.

Кандидат  в  депутаты  нам  рай  обещал,
Досконально  вникал  в  наши  беды,
И  сварливых  старух  как  графинь  принимал,
Удостаивал  личной  беседы.
А  собрал  голоса  и  мандат  получил  —
Сразу  личных  приемов  не  стало,
И  сейчас  же  свои  обещанья  забыл.
Как  ни  в  чем  не  бывало.

Я  соседке  помог  ремонтировать  джип,
Далеко  ее  встретив  от  дома,
А  потом  попросил:  «Вы  меня  подвезли  б…»
Та  в  ответ:  «Ну  и  что,  что  знакомый?
Извазюкался  весь,  под  машиной  лежал,
Я  б  таких  и  в  трамвай  не  пускала».
И  уехала  дама,  на  газ  поднажав,
Как  ни  в  чем  не  бывало.

Что  ж,  меня  «город  самых  красивых  девчат»
Засосал  с  головой  как  болотце.
И  пускай  по  ночам  «помогите!»  кричат
Или  просят  воды  из  колодца,
Пусть  на  помощь  зовут  —  не  боюсь  я  молвы:
Доброта  как  короста  отпала,
Потому  что  теперь  я  такой  же,  как  вы,
Как  ни  в  чем  не  бывало.

©  Сергей  Терсимонов

Історія  створення  перекладу
 
Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  "Сатира  на  полмира":

До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  того  світу  (кінець  цитати).

Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 7. Лицар води

ЛИЦАР  ВОДИ
Все  б  жити  й  жити  –  був  міцним!
Тобі,  я  думав,  років  сто…
Не  віриться  словам  гірким:
«покійний  капітан  Кусто»!

Ти  зроду  спокою  не  знав,
морів  невтомний  пілігрим,
команду  вірну  згуртував,
«Каліпсо»  курсом  вів  чітким.

Стихія  –  радість  і  біда  –
у  єдності  та  боротьбі…
І  сина  узяла  вода:
це  попередження  тобі!

А  ти  не  зняв  свій  акваланг,
хоч  і  дістав  удар  під  дих  –
не  дозволяв  лица̀рський  ранг
млинів  боятись  водяних.

Не  космос,  а  глибини  вод
з  дитинства  кличуть  в  неземне:
якби  ж  підводний  Дон  Кіхот
за  Санчо  Пансу  взяв  мене!..

Живи,  мандруй,  Кусто  Жак-Ів,
я  б  слідом  їхав  на  ослі,
поки  живе  підводний  світ
і  спокійніше  на  землі.

Тим,  хто  зірок  не  помічав
за  тепле  місце  у  борні,
ти  без  докорів  показав:
життя  –  не  тільки  в  метушні.

Подарував  нам  Океан  –
безмежну  синю  глибочінь…
У  ніч  відходить  капітан…
Спи,  капітане,  відпочинь!

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

РЫЦАРЬ  ВОДЫ
Все  жить  и  жить  бы  —  крепко  сшит!
Я  думал,  что  тебе  лет  сто…
Как  это  тягостно  звучит:
«покойный  капитан  Кусто»!

Да  снился  ли  тебе  покой,
бродяге  вечному  морей?
И  вел  ты  твердою  рукой
«Калипсо»  и  твоих  парней.

Навеки  чуждая  среда  —
в  ней,  для  нее  ли  ты  рожден?
И  сына  забрала  вода:
ученый,  ты  предупрежден!

Но  ты  не  снял  свой  акваланг,
хотя  и  получил  под  дых  —
мешает  рыцарский  твой  ранг
бояться  мельниц  водяных.

Не  космос,  а  глубины  вод
мне  в  детстве  грезились,  маня:
возьми,  подводный  Дон  Кихот,
в  оруженосцы  и  меня!..

Пока  ты  жив,  Кусто  Жак-Ив,
я  следом  еду  на  осле,
и  значит,  мир  подводный  жив,
и  чуть  спокойней  на  земле.

Ты  тем,  кто  звезд  не  замечал
в  борьбе  за  теплые  места,
без  укоризны  показал,
что  жизнь  —  не  только  суета.

Ты  подарил  нам  Океан  —
как  важно  чудо  в  наши  дни…
Спокойной  ночи,  капитан!
Теперь  немного  отдохни.

©  Сергей  Терсимонов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 6. День здоров'я

ДЕНЬ  ЗДОРОВ’Я

Під  соснами  бенкет  почався.
Нас  всіх  з’єднало  ремесло.
Демократичне  в  нас  начальство  –
Для  тостів  мікрофон  взяло.

Було  все  миле  і  знайоме…
А  я,  як  щось  смішне  й  старе,
Повідав  голові  цехкому,
Що  він  з  нас  хабарі  бере.

Всі  розсміялись  машинально,
Вдавали,  що  збагнули  гру,
А  він  –  ставний,  монументальний,
Мов  відрубав:  «Авжеж,  беру!»

І  зміряв  нас,  умить  затихших,
Орлиним  оком  зверху  вниз…
Людці  налякано  принишкли  –
Над  зайцями  орел  завис.

Мов  царські  почесті  складали
В  час  чаркування  голові,
Мене  ж  цурались,  бо  вважали,
Що  без  царя  я  в  голові.

В  стакан  бурштинна  крапля  впала  –
Сосна  тягнулася  до  хмар,
А  я  збагнув:  життя  пропало,
Це  древо  зверху  –  мій  анчар!

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

ДЕНЬ  ЗДОРОВЬЯ

Под  сенью  сосен  пир  начался.
Нас  всех  сплотило  ремесло.
Демократичное  начальство
Шутливый  тост  произнесло.

Все  было  мило  и  знакомо…
Преподнеся,  как  анекдот,
Я  председателю  цехкома
Сказал,  что  взятки  он  берет.

Еще  смеялись  машинально,
Принять  пытаясь  за  игру,
А  он  —  литой,  монументальный,
Отрезал  жестко:  «Да,  беру!»

И,  оскорбленный,  нас,  притихших,
Орлиным  взором  он  обвел…
Молчали  —  несколько  людишек:
Над  зайцами  парил  орел.

Допили,  тяготясь  виною,
Но,  репутацию  храня,
Никто  не  чокнулся  со  мною,
Считая  чокнутым  меня.

В  стакан  мне  капнуло  янтарно,
И  глядя  вверх,  я  сквозь  угар
Уразумел,  что  жизнь  кошмарна,
А  это  древо  —  мой  анчар!

©  Сергей  Терсимонов

Історія  створення  перекладу

Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  "Сатира  на  полмира":

До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  того  світу  (кінець  цитати).

Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 5. Австралія

АВСТРАЛІЯ
Австралія  –  лиш  крок  за  двері  –
В  колючі  зарості  акації…
Я  вірю  Лоусону  Генрі,
«Оракул  знав  ці  ситуації»,

У  нас  зима,  а  там  –  природа:
Землі  там  інша  половина.
Там  кенгуру,  і  там  –  свобода!
В  ті  чари  змалку  я  поринув.

А  друзям  снилась  мрія  ближча,
Та  все  відносно,  що  уявне:
До  мушкетерського  Парижа
В  століттях  –  відстань  нездоланна.

Я  ж  марив  лиш  про  рай  овечий  –
Душі  дитячій  треба  мало,  –
Я  свег  закинув  би  на  плечі  –
Ярмо  совітське  не  давало.

Як  Алан  Маршал,  не  байдужим
З  природними  моїми  даними,
Був  до  стрибків  через  калюжі,
Та  що  поробиш  з  океанами?..

Дитинство  мрійне  не  вернеться,
Тюремщиків  розбіглась  зграя,
Та  досі  втеча  не  вдається  –
Тягар  кайданів  ще  тримає.

А  там  десь,  всупереч  акулам,
Хлопчиська  цілий  рік  купаються,
А  тут,  під  труб  фабричних  дулом,
Не  чую  рук  –  не  покладаються.

Як  нерозв’язану  проблему
Австралію  залишу  сину
І  буду  жити  хоч  би  з  ему  –
Відкрию  ферму  страусину.

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

АВСТРАЛИЯ
Австралия  стоит  за  дверью:
Рванешь  —  и  в  заросли  колючие…
Я  Генри  Лоусону  верю,
«Оракул  знал  такие  случаи»,

У  нас  зима,  а  там  —  природа:
У  них  другое  полушарие.
Там  кенгуру,  и  там  —  свобода!
И  окунулся  в  эти  чары  я.

Друзья  мечтали  жить  поближе,
Но  блажь  —  воображенье  скромное:
До  мушкетерского  Парижа
В  веках  —  дистанция  огромная.

А  мне  попасть  бы  в  рай  овечий  —
Душа  немного  просит  детская,  —
Я  взгромоздил  бы  свэг  на  плечи,
Да  не  дает  ярмо  советское.

Алана  Маршала  не  хуже,
С  природными  моими  данными,
Умел  я  прыгать  через  лужи  —
Но  что  поделать  с  океанами?..

Прошло  мечтательное  детство,
Давно  сбежали  надзиратели,
А  мне  не  удается  бегство  —
Оковы  веса  не  утратили.

А  где-то,  вопреки  акулам,
Ребята  круглый  год  купаются,
А  тут,  под  труб  фабричных  дулом,
Не  чую  рук  —  не  покладаются.

Как  нерешенную  проблему
Австралию  оставлю  сыну  я,
И  буду  жить  хотя  бы  с  эму  —
Открою  ферму  страусиную.

©  Сергей  Терсимонов

Історія  створення  перекладу

Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  "Сатира  на  полмира":

До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  того  світу  (кінець  цитати).

Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 4. 10 і 10

10  і  10
Я  –  король  між  невдах  безнадійний,
що  не  крок,  припускаюся  хиб:
жебракові  дав  десять  копійок,
а  самому  забракло  на  хліб.
Навалилася  злість  мов  лавина:
мушу  воду  без  хліба  ковтать!
А  за  старцем  приходить  машина,
за  кермом  –  респектабельний  зять.
–  Що  там,  тату,  зловилось  сьогодні?
…Я  стою,  хоч  засмійся,  хоч  плач!
Зятю  дід  –  на  бензин,  я  ж  голодний.
Дід  сказав  мені:  «Пане,  пробач!
Бачу  сам,  негаразд  щось  з  тобою…
Будь  мужик  на  відміну  від  дам!
Я  тут  років  ще  з  десять  постою
і  тобі  потім  місце  віддам!»
Я  зрадів,  хоч  лишивсь  без  обіду…
Тільки  як  протягну  «з  десять  літ»?
Чи  замовити  кілерам  діда,
чи  просити  у  банку  кредит?
   
   ©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

10  И  10
Я  по  жизни  —  король  неумеек,
до  чего  же  мой  жребий  нелеп:
дал  я  нищему  десять  копеек  —
самому  не  хватило  на  хлеб.
И  нахлынула  злость  как  лавина:
лаптем  щи  мне  пустые  хлебать!
А  за  нищим  приходит  машина,
за  рулем  —  респектабельный  зять.
—  Что  там,  папа,  сегодня  в  улове?
Ты  мне  малость  подкинь  на  бензин.
…Я  стоял  и  насупливал  брови,
дед  сказал  мне:  «Прости,  господин!
Знаю,  ты  меня  хочешь  повесить…
Будь  мужчиной,  в  отличье  от  дам!
Мне  осталось  от  силы  лет  десять,
я  потом  тебе  место  отдам!»
Я  помчался  домой,  окрыленный…
Только  как  мне  «лет  десять»  прожить?
Ссуду  в  банке  просить  по  закону,
или  киллера  —  деда  пришить?

©  Сергей  Терсимонов

Історія  створення  перекладу:

Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  "Сатира  на  полмира":

До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  ого  світу  (кінець  цитати).
Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 3. Залізничний романс

ЗАЛІЗНИЧНИЙ  РОМАНС
Стоять  на  рейках  поїзди,
А  рейки  паралельні
В  далекі  кличуть  нас  світи,
В  нові  міста  готельні.
Відійде  вже  за  п’ять  хвилин
В  Росію  чи  до  Франції,
Коли  б  знаття,  де  зверне  він,
Від’їхавши  від  станції.
Гайда  в  Париж  через  Читу!  –
Така  порада  мафії.
«П’ятірка»  нам  за  простоту
І  «двійка»  з  географії.
Гей,  барбарбія-кергуду  –
Женевська  ти  конвенціє!
Немає  потяга  в  ходу
«Стерлітамак  –  Венеція»!
А  «Київ  –  Страсбург»  є  прямий,
Без  пересадки  марної,
Та  азіат  зве  в  потяг  свій
Усмішкою  безхмарною.
Як  м’яко  стеле  провідник
(це  я  про  агітаторів)!
В  Москві  загасимо  нічник  –
Вже  вранці  в  Улан-Баторі.
В  експрес  потрапиш  на  Париж  –
Не  зсадять  ближче  Познані,
А  у  московський  влізеш  лиш  –
Доїдеш  і  до  Грозного.
Наш  паровоз  вперед  летить,
Бічні  минає  гілочки:
Куди  рушати,  де  зійти  –
Кремлівський  вкаже  стрілочник.
Пильнуй,  бо  зваблять,  як  завжди,
Спокуси  карамельні…
Стоять  на  рейках  поїзди,
А  рейки  –  паралельні.
©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНЫЙ  РОМАНС
Стоят  на  рельсах  поезда,
А  рельсы  параллельные
В  другие  манят  города
И  в  дали  беспредельные.
Отходят  через  пять  минут
В  Россию  и  во  Францию,
Но  не  поймёшь,  куда  свернут,
Когда  покинут  станцию.
Попасть  в  Париж  через  Читу
Советует  нам  мафия.
«Пятёрка»  нам  за  простоту
И  «два»  по  географии.
Эх,  бамбарбия-кергуду  —
Женевская  конвенция!
Ну  нету  поезда  в  ходу
«Стерлитамак  —  Венеция»!
А  «Киев  —  Страсбург»  есть  прямой,
То  бишь  беспересадочный,
Но  азиат  зовёт  с  собой
Улыбочкой  загадочной.
Как  мягко  стелет  проводник
(да  я  об  агитаторе)!
В  Москве  ты  выключишь  ночник  —
Проснёшься  в  Улан-Баторе.
В  Парижский  втиснешься  экспресс  —
Не  ссадят  раньше  Познани,
А  кто  в  московский  поезд  влез,
Доедет  и  до  Грозного.
Наш  паровоз,  вперёд  лети
Проблемок  мимо  мелочных:
Куда  нам  ехать,  где  сойти  —
Решит  кремлёвский  стрелочник.
И  соблазняют  нас  всегда
Посулы  карамельные…
Стоят  на  рельсах  поезда,
А  рельсы  —  параллельные.

©  Сергей  Терсимонов


Історія  cтворення  перекладу:

Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  Сатира  на  полмира":
До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  того  світу  (кінець  цитати).
Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова 2

Шановні  ГОСТІ  (незарєстровані)  моєї  сторінки.  Мене  цікавить  ваша  думка  щодо  творчості  поета  Сергія  Терсімонова  та  перекладів.  Коментарі  можуть  писати  тільки  зареєстровані  відвідувачі  сторінки.  Але  поставити  "вподобайку"  (сердечко)  може  кожний,  хто  прочитає  твір.  Прошу  висловити  своє  ставлення  у  такий  простий  спосіб.  З  повагою  -  щиро  Тетяна  Лавинюкова

***
Маестро,  туш!  Не  хлопчик  –  муж!
Не  звабився  м’яким  комфортом.
Пішов  в  відставку  старший  Буш,
Зв’язався  з  парашутним  спортом.

Десяток  восьмий  розміняв,
А  серце  рветься  ввись  як  птиця!
Хоч  вже  пенсіонером  став,
Та  спокій  навіть  і  не  сниться.

Ризикувати  не  дерзав,
Поки  тримав  кермо  держави,
Коли  ж  не  стало  пильних  справ,
Він  на  гусарство  має  право.

Бомонд  дізнався,  впавши  в  шок,
Що  друга  спроба  це  по  суті:
У  Буша  перший  був  стрибок
Колись  з  небес  на  парашуті.

Тоді  він  –  чи  пропав,  чи  пан,  –
Загнавшись  у  піке  щосили,
Стрибнув  у  Тихий  океан,
Коли  літак  його  підбили.

Зенітні  не  злетять  вогні,
Повагу  втілити  велику.
Є  зміст  значний  у  тому  дні,
Що  не  забувся  за  пів  віку.

Його  багатство  –  не  роки,
А  мимо  літних  хвиль  салюти.
Тож  розкривайтесь  залюбки
Над  дідусем  цим,  парашути!

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019


***
Маэстро,  туш!  Такая  чушь:
Красивым  не  прельстясь  уютом
Ушёл  в  отставку  старый  Буш
И  начал  прыгать  с  парашютом.

Седьмой  десяток  за  спиной,
А  заиграло  ретивое!..
…Он  удалился  на  покой…
Покой:  а  это  —  что  такое?

Он  рисковать  собой  не  смел,
Пока  был  нужен  государству,
Но  не  осталось  важных  дел,
И  нет  помех  его  гусарству.

Бомонд,  шокированный  им,
Узнал,  что  прыгал  он  вторично,
И  между  первым  и  вторым
Прыжками  —  интервал  приличный.

А  в  первый  раз  —  пропал  ли,  пан  —
В  пике  отчаянное  нёсся
И  прыгнул  в  Тихий  океан
С  подбитого  торпедоносца.

Стеной  зенитного  огня
Салютовать  теперь  не  станут,
Но  смысл  того  большого  дня
На  полстолетия  растянут…

Его  богатство  —  не  года,
А  мимо  лётные  минуты.
Пусть  раскрываются  всегда
Над  этим  дедом  парашюты!
©  Сергей  Терсимонов


Історія  cтворення  твору:

Унікальне  фото.
Це  не  про  політику  -  це  про  особисту  мужність  і  фантастичний  збіг  обставин,  які  важко  уявити  белетристам.  Фото  вересня  1944  року  року.
Американська  субмарина  рятує  юного  20-річного  пілота  збитого  американського  літака  торпедоносця,  який  атакував  японський  крейсер.
Син  інвестбанкіра,  юнак  після  нападу  Японії  на  США  в  Перл-Харборі  записався  добровольцем  до  армії.  У  нього  була  гарна  освіта  і  його  швидко  вивчили  на  пілота.  Він  у  19  років  став  наймолодшим  командиром  військового  літака  американської  армії  під  час  Другої  Світової  війни.

В  цей  виліт  його  літак-торпедоносець  підбили.  Сам  він  довів  бойове  завдання  до  кінця,  скинув  торпеди.  Пілотові  вдалося  відвести  літак  до  моря,  де  він  вистрибнув  з  парашутом.  Йому  пощастило  -  хоча  його  вдарило  об  хвіст  літака,  йому  вдалося  вдало  приводнився  і  розкрити  рятувальний  пліт.  Він  гребе  руками  подалі  від  зайнятого  японцями  острова.
І  тут  -  БАЦ  -  спливає  підводний  човен  -  АМЕРИКАНСЬКИЙ  підводний  човен.  Його  врятували  і  навіть  сфотографували  момент.
Матрос:  "Ласкаво  просимо  на  борт,  сер!"
Льотчик:  «Радий  зійти  на  борт!»
Льотчик  -  Джордж  Буш-старший,  майбутній  конгресмен,  директор  ЦРУ,  віце-президент  США  і  41-й  Президент  США  і  Головнокомандувач  військами  США.  1924-2018  RIP

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2019

Переклади поезій Сергія Терсімонова

Шановні  ГОСТІ  (незарєстровані)  моєї  сторінки.  Мене  цікавить  ваша  думка  щодо  творчості  поета  Сергія  Терсімонова  та  перекладів.  Коментарі  можуть  писати  тільки  зареєстровані  відвідувачі  сторінки.  Але  поставити  "вподобайку"  (сердечко)  може  кожний,  хто  прочитає  твір.  Прошу  висловити  своє  ставлення  у  такий  простий  спосіб.  З  повагою  -  щиро  Тетяна  Лавинюкова

*  *  *
На  що  іде  життя?  На  те,  щоб  озирнутись,  
і  щоб  збагнути  щось,  і  щось  таки  змогти.
Я  прагну  над  усе  в  дитинство  повернутись,
його  тепло  в  собі  й  для  когось  зберегти.
Мій  задум  зазвичай  від  втілення  сильніший,
та  долею  мені  призначено  патент
диктоване  згори  вкладати  в  строфи  віршів…
О  господи,  я  твій  слухняний  інструмент.

©Тетяна  Лавинюкова  переклад  вірша  Сергія  Терсімонова  2019

*      *      *
На  что  уходит  жизнь?  На  то,  чтоб  оглядеться,
и  что-нибудь  постичь,  и  что-нибудь  суметь.
А  мне  всего  важней  свое  осмыслить  детство
и,  обогрев  себя,  кого-то  обогреть.
Мой  замысел  всегда  сильнее  исполненья,
но  свыше  выдан  мне  технический  патент
всего  лишь  записать  диктовку  вдохновенья...
О  господи,  я  твой  послушный  инструмент!

©  Сергей  Терсимонов


Історія  cтворення  перекладу:

Переклади  віршів  Сергія  Терсімонова  (1953-2012)  зробила  до  дня  пам'яті  поета.  Для  колег  та  гостей  слова  з  передмови  до  книги  "Сатира  на  полмира":

До  Вашої  уваги  -  вірші  неперевершеного  майстра  слова,  безмежно  щедрої  людини,  батька  п’ятьох  дітей,  донецького  шахтаря  Сергія  Терсімонова  (1953-2012).  Досі  перебуваю  під  враженням  після  прочитання  його  посмертної  книги  "САТИРА  НА  ПОЛМИРА".  Гострі,  влучні,  сміливі  афористичні  рядки,  поєднані  зі  стриманою  чоловічою  лірикою,  глибоко  запали  мені  в  душу.  Ця  людина  здатна  смішити  навіть  із  того  світу  (кінець  цитати).

Але  там,  як  побачите,  не  тільки  сатира.  Мені  ближча  його  лірика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2019

ШИПШИНА

ШИПШИНА
(тема  з  варіаціями)
1.
І  знов  наснилося  мені:
нестримно-рясно  попід  тином
царюють-квітнуть  в  Ірпені
рожеві  вогники  шипшини.

Троянд  троюрідна  сестра,
з  шипами  теж  –  бо  горда  вдача,
теж  королевою  зросла,
хоч  звуть  її  чомусь  «собача».

Її  не  ставлять  у  букет,
чекають,  диво  буде  далі  –  
у  квітах  криється  секрет  –  
добірні  ягоди-коралі

під  осінь  зріють  на  кущі,
жовто-гарячі,  аж  червоні…
Збирай,  поки  не  йдуть  дощі,
не  бійся  дряпнути  долоні.

Коли  гуляє  сніговій,
мете  хурделиця-пороша,  
цілющий  запашний  напій
налий  в  горня  на  сон  хороший.

Мереживна  насниться  тінь
кущів  квітучих  попід  тином,
зелений  сонячний  Ірпінь,
рожеві  вогники  шипшини.

2.
Спалахнули  в  зеленому  листі,
Наче  вогники,  квіти  рожеві,
Щоб  під  осінь  пишатись  в  намисті
Напівдикій  княжні-королеві.

Королівського  роду  шипшина
Всім  трояндам  троюрідна  квітка  –  
То  у  лісі  росте,  то  під  тином,
Що  й  не  знати,  з’явилася  звідки.

Із  шипами,  бо  горда  на  вдачу,  –  
Не  віддасть  свого  плоду  задаром!
Кожну  ягідку  жовто-гарячу
Сонце  сповнить  цілющим  нектаром.

Бурштино̀вим  гарячим  напоєм
Гоїть  тіло  і  серденько  гріє  –  
Може,  втіхою,  може,  журбою
Обізветься  шипшинова  мрія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019

МАСЛЯНА

Зима  готується  навтьоки  –  
Їй  сонце  маківку  пече,
Млинці  рум’яні  круглобокі
Сьогодні  Масляна  пече!

Ох,  Масляна!  Завзята,  славна!
Віщує,  що  от-от  Весна,
З  часів  язичницьких,  спрадавна,
Млинцями  славилась  вона!

Як  пра-праматінка-слов’янка,
На  яйцях,  маслі,  молоці  
З  пшениці-жита  нумо  зранку
Пекти  та  смажити  млинці!

Ростуть  їх  гірки  на  тарелях…
Старі  й  малі  навкруг  стола.  
Жартують,  тішаться,  веселі  –  
Нарешті  Масляна  прийшла!

Нехай  утішиться  Ярило  –  
Минув  Зими-Снігурки  час!
Весна-Краса  на  теплих  крилах
Прилине-вернеться  до  нас.

Хоч  снігові  лежать  загати,
Сильніші  сонця  промінці,
Як  сонечка,  у  кожній  хаті
Рум’яні  смажаться  млинці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827901
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.03.2019

БОЖЕ СЛОВО

Щоб  мати  уявлення  про  твір  "БОЖЕ  СЛОВО",  треба  переглянути  відео  з  музичного  фільму  "Країна  дитинства"
https://www.facebook.com/andrey.snima/videos/1679050168888909/  
Пісня  "БОЖЕ  СЛОВО"  лунає  приблизно  на  30  хвилині  фільму.  

Всеукраїнською  Радою  Церков  2018-й  рік  проголошений  Роком  Божого  Слова  в  Україні.

[youtube]https://youtu.be/bpK-nWmfCT8[/youtube]

БОЖЕ  СЛОВО
Сяйво  Божого  слова
Щедро  світить  мені,
Наче  сонце  ранкове,
Наче  зорі  ясні.

Голос  рідної  неньки
Вранці  збудить  мій  сон.
На  молитву  тихенько
Стану  біля  ікон.

ПРИСПІВ
О,  Боже  слово!  О,  слово  Боже!
Навчить,  утішить  і  допоможе.
О,  Боже  слово  –  джерельце  віри,
З  Богом  розмова,  святі  офіри.

Боже  слово  –  наука
Від  батьків  і  дідів.
Мудрості  запорука,
Тихий  ангела  спів.

Знають  всі  слово  Боже,
Навіть  діти  малі.
Хай  добро  переможе,
Буде  мир  на  землі.


https://www.facebook.com/andrey.snima/videos/1679050168888909/  -  музичний  фільм  «Країна  дитинства»,  створений  продюсерським  центром  STAR  TEAM  (керівник  Андрій  Снімщиков)  на  замовлення  обласного  телебачення  Галичина,  2018.  

Пісню  «Боже  слово»  на  слова  Тетяни  Лавинюкової,  музику  Світлани  Гричко  виконує  дует  у  складі  Балагури  Миколи  та  Балагури  Марічки.  Про  Світлану  Гричко  у  титрах  згадали,  автор  тексту  не  вказаний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811679
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.10.2018

ТВОЄ ІМ'Я (Світлані Моренець на день народження)

ТВОЄ  ІМ'Я  (Світлані  Моренець  на  День  народження)

Миле  чарівне  ім'я  Світлана
Наче  світить  променем  ясним,
Вимовиш  його  -  світліше  стане,
Сяйво  світла  відчуваю  в  нім.

Пригадається  в  театрі  рампа,
Денне  світло  сонця  угорі,
У  філософа  зелена  лампа,
Вуличні  безсонні  ліхтарі.

Нагадає  це  ім'я  про  храми,
Де  горить  під  образом  свіча,
І  про  каганець,  що  світить  мама,
Як  вночі  годує  дитинча.

Імена  говорять  нам  чимало,
Кожне  свій  на  долю  ставить  знак...
Як  Світлана  дівчинку    назвали,
Думаю,  що  це  не  просто  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801337
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2018

ЧЕРВОНА СТРІЧКА (До дня св. Патрика)

17  березня  -  день  святого  Патрика  –  покровителя  Ірландії!  Нехай  щастить!  На  честь  такого  свята  швиденько  переспівала  старовинну  ірландську  легенду  про  хитрого  Лепрекона  та  ірландського  парубка:

ЧЕРВОНА  СТРІЧКА  (Ірландська  народна  легенда)

Поля  густих  зелених  трав  ромашками  розквітли,
На  ліки  Лепрекон  збирав  ті  жовтоокі  квіти.
А  поруч  парубок  ходив  з  ірландської  породи  –  
Ну,  звісно,  він  не  пропустив  хорошої  нагоди.
Схопив  бідаку  за  штани,  тримає  наче  пташку:
 –  Я  знаю,  ти  сховав  скарби  під  квіточку-ромашку!  
Мерщій  мені  секрет  відкрий  –  тоді  пущу  на  волю,
А  то  від  стусанів,  старий,  дивись,  –  зазнаєш  болю.
 –  Ну,  що  ж  ,  попав,  то  вже  пропав  –  скорюся  та  й  пото̀му!  –  
Старий  ромашку  показав    ірландцю  молодому.
Як  обіцяв,  ірландець  дав  свободу  Лепрекону,
А  на  ромашку  пов’язав  він  стрічечку  червону.
Та  й  по  лопату  з  усіх  ніг  –  радіє,  зуби  шкірить!
На  поле  з  заступом  прибіг  –  очам  своїм  не  вірить!
Мільйон  ромашок  там  стоїть,  до  сонця  гріють  личка…
На  кожній  квіточці  горить  вогнем  червона  стрічка!


Лепрекон  -  персонаж  ірландської  народної  міфології  -  дивіться  картинку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782808
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 17.03.2018

СНІЖНА ВЕСНА-2018 в КИЄВІ

Здавалося  б,  зимовий  термін  збіг,
Природі  час  вже  взятися  за  розум,
Ну  хто  ж  чекав,  хто  думати  би  міг,
Що  хлопець-Березень  дихне  морозом?  
Весна  забула,  що  вона  –  Весна,
Подумала,  що  до  лиця  їй  біле.
Подружки  Снігова  та  Крижана
До  неї  на  гостину  прилетіли.
Їм  вже  на  часі  у  далекий  край
Полинути  й  вернутися  нескоро,
Та  просять  вітра:  не  соромся,  грай  –  
Повсюди  намітай  заметів  гори!
А  він  –  раденький!  –  щоки  надима!
Один  –  замість  оркестра  духового…  
Весні  здається,  що  вона  –  Зима,
Не  слухає  нічого  і  нікого!
Маршрутки  збились  з  графіка  та  з  ніг,
В  людей  носи  синіють  на  зупинках,
Коштовним  хутром  розстелився  сніг
На  бильцях,  на  газонах,  на  ялинках.
Хурделиці  –  ну  як  спинити  їх?
Як  далі  піде  так,  що  буде  з  нами?
Панове  та  панянки,  #  їжте  сніг!
Допоможіть  Весні  прийти  до  тями!

PS  У  соцмережах  почався  флешмоб  з  хештегом  #  помоги_весне_ешь_снег.  Користувачі  постять  смішні  картинки,  де  тварини,  діти  і  дорослі  їдять  сніг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779846
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018

МІЙ КОРАБЛИК

МІЙ  КОРАБЛИК

Шановні  друзі-колеги!  Хочу  поділитися  з  вами  новиною.
Сьогоріч  у  мене  "ювілейні"  іменини.  От  я  і  зробила  собі  неординарний  подарунок.    У  мене  вийшла  перша  друкована  паперова  книжка.  Це  книжка  віршиків  для  дітей  з  малюнками  Ірини  Бурляй.  Тридцять  два    віршики,  а  малюночків  -  на  один  більше.
Вранці  25.01,  в  день  іменин,  подружка  привезла  пачку  книжечок  з  Івано-Франківська!  Побажайте  моєму  "КОРАБЛИКУ"  щасливого  плавання!  Нехай  щастить!

Кораблик

Мій  кораблику  із  трі̀ски,
парус  твій  –  листок  берізки,
а  на  щоглу-сірничок
сів  метелик-морячок.
Плинь,  кораблику,  струмками
між  зеленими  лужками!
Друзям  у  далекий  край
добру  звістку  передай:
Вже  Весна-красна  настала,
крига  скресла  і  розтала,
в  небі  –  жайворонка  спів,
в  лісі  пролісок  розцвів!

©  Т.Л.  (Тетяна  Лавинюкова)  2017

PS  З  приводу  докладнішої  інформації  про  книжку  пишіть  у  "лічку".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774193
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.01.2018

АННІ

АННІ…
1.
Тому  назад  вже  двадцять  літ
Зима  холодна  панувала,
З’явилась  Анночка  у  світ  –  
І  нам  здалось  –  весна  настала.
Ти  так,  як  квіточка,  росла:
Садок,  гімназія,  ліцеї,
Вже  й  в  університет  пішла,
І  час  вітати  з  ювілеєм!
В  родині  нашій  –  перший  раз
Ми  внуків  мали  саме  в  Анні.
Дитя  улюблене  для  нас,
Приймай  найкращі  побажання.
Ти  так  упевнено  ідеш,
В  світи  щасливі,  хоч  незнанні,
Бажаєм  радості  без  меж
Прекрасній  ювілярці  Анні!
2.
В  світлий  день  святої  Анни
З  неба  ніжний  ллється  дзвін,
Розганяє  всі  тумани,
Розсипає  зорі  він.
Славить  хор  ніжноголосий
Співом  ангельським  блакить...
Всім,  хто  ім'я  Анна  носить,
Я  бажаю:  Хай  щастить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767482
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2017

На конкурс чарівно-зимової поезії «Новорічне теплослів’я»!

1.  СІЧНЕВІ  СВЯТА

У  місяці  січні  всі  до  свят  ми  звичні!
Щонайпершим  Новий  рік  переступить  наш  поріг,
А  за  ним  прийде  Різдво  -  сил  небесних  торжество.
В  кожну  хату  коляда  із  піснями  загляда.
А  Маланка  та  Василь  додадуть  здоров'я  й  сил.
Водохреща  на  Йордана  нас  на  річку  кличе  рано.
Тож  прийміть  вітання  щирі,  щоб  жили  ми  в  щасті,  в  мирі!
Дітвора,  батьки,  старі  -  у  достатку  та  добрі!

2.  РІЗДВЯНИЙ  СОНЕТ

Прислухайся!  В  повітрі  ще  бринить
Різдвяної  святої  ночі  згадка
Про  перший  погляд  Божого  дитятка,
Про  перший  відлік  двох  тисячоліть.

Світ  завмирає  в  урочисту  мить,
До  свого  повертається  початку.
І  раптом  першу  чуємо  колядку:
«Христос  рождається!  Христа  славіть!»

Небесного  хоралу  вічну  тему
Співають  знову  зорі  Віфлеєму,  
Їх  віддзеркаллям  мерехтять  свічки…

І  у  вінку  терновому  своєму
Спаситель  йде  до  нас  через  віки  –  
І  вірою  у  світло  знов  живемо.

3.  З  НОВИМ  РОКОМ  І  РІЗДВОМ  ХРИСТОВИМ!

Вже  перші  сторіночки  календаря
Час  квапиться-перегортає.
Зійде  незабаром  Різдвяна  Зоря,
Свят-вечір  до  нас  завітає.
Ялинки,  канікули,  ніч  чарівна
І  мрії,  здійснитись  готові...
Бажають  всі  друзям  здоров'я  сповна
І  щирість  у  кожному  слові.
Хай  мир  у  наш  край  рік  новий  принесе,
Омріяний  мир  для  народу!
Моя  Україно  -  ти  понад  усе,
Бо  роду  нема  переводу!

4.  На  голос  «Новорічної  пісні»

Під  Новий,  Новий,  Новий  рік
Завжди  про  пташку  щастя  мріють  люди,
Хай  успіхам  чудовий  лік
Відкритий  просто  завтра  нами  буде.
Шлях  замело  сніжком  пухким,
Сніг  недоторканим  недовго  буде  -  
Сліди  ведуть  до  нас  у  дім  -  
У  гості  йдуть  найближчі  люди.

Рік  Но́вий  голубку  Миру
Нехай  нам  принесе  -
Кожну  хату  і  квартиру
Втішить  над  усе.
Рік  Но́вий  відкриє  обрій
Мріям  чарівним...
Хай  він  буде  щедрим,  добрим,
Мирним  і  ясним.

5.  ЗОРЯ  РІЗДВА  (КОЛЯДКА)

То  діялось  в  часи  старі  -  
Ішли  зі  Сходу  три  царі.
В  німих  засніжених  полях
Зоря  їм  вказувала  шлях.
Раділи  Небо  і  Земля,
Що  Діва  сповила  Маля,
Що,  втілений  в  дитячу  плоть,
Лежить  у  яслах  сам  Господь.
До  нього  ранньої  пори
Ішли  царі,  несли  дари...
Світила  їм  Зоря  Різдва,
Як  Божа  Істина  жива.

6.  КАШТАН  ВЗИМКУ

Як  невесело  і  сумно  стане,
зажурюсь  зимової  пори,
підійду  тоді  я  до  каштана,
притулюсь  щокою  до  кори.
В  глибині  нуртуючого  соку
відчуваю  я  невпинний  рух…
О,  моя  розрадонько  висока,
мій  високий  оберіг  і  друг!
Непорушний,  незворушний  зовні,
ти  живеш  напруженим  життям,
і  твої  бруньки  застиглі  повні
передвістям  і  передчуттям.
В  них  дрімають,  як  дитя  в  колисці,
ждуть,  коли  настане  слушна  мить,
фантастичне  п’ятипале  листя,
дивовижні  свічечки  суцвіть.
Мій  каштане,  навіть  в  шапці  снігу
про  майбутню  мрієш  ти  весну!
Скину  я  думок  зимове  іго,
пробуджусь  для  радості  зі  сну.

7.  ПЕРШИЙ  СНІГ

Хрусткий,  як  цукор,  пахне  кавуном,
Блищить  на  сонці,  хоч  зажмурюй  очі  –
Весільним  непорочним  полотном
На  землю  сніг  упав  цієї  ночі.
О,  як  шкода  –  залишаться  сліди,
Як  весело  –  нарешті  підморозило!
Тоненька  плівка  срібної  слюди
Лиш  біля  берега  торкнулась  озера.
У  світі  невимовна  чистота,
У  кришталях  видзвонюють  дерева.
Було  б  не  видно  білого  кота,
Якби  не  очі  і  не  ніс  рожевий.
Він  мружиться,  ховає  в  лапи  ніс  –
І  зник,  і  злився  з  тлом,  хоч  був  допіру!
Не  залишив  і  посмішки  мені  –  
Він  український  кіт,  він  не  з  Чеширу.

8.    ЗИМОВИЙ  ВЕЧІР

Звивається,  хурделить  зимова  карусель,
Сувої  білі  стелить  поміж  людських  осель.
Я  кільканадцять  метрів  ніяк  не  перейду,
Бо  снігових  заметів  батиєву  орду
Хтось  вислав  навперейми  –  затримати  мене,
Ще  й  вітер  вслід  буремний  –  от-от  наздожене!
З  усіх  сторін  в  обличчя  колюче  конфетті...
Та  світяться  і  кличуть  віконця  золоті.
Там  гострий  запах  хвої,  неонові  свічки,
Там  скучили  за  мною  принишклі  малюки.
Тож  сірий  морок  тане,  зникають  сили  злі.
Знов  казочка  різдвяна  панує  на  землі.

9.  ЗИМА-НАРЕЧЕНА

В  кожушку  пухнасто-білому,  в  черевичках  хутрянѝх,
йде  Зима  по  снігу-килиму:  "Де,  -  питає,  -  мій  жених?»
«Не  злічити  мого  посагу  –  діамантів  та  перлин,
по  воді  іду  як  по̀суху  між  посріблених  крижин.
Чи  не  ніжний  пух  перин  моїх,  чи  пишніші  шубки  є?
Чом  не  втішить  мій  омріяний  горде  серденько  моє?
Я  така  ж,  як  інші,  дівчина  –  наречена  хоч  куди!
Незасватана,  невінчана…  Ти  знайди  мене,  знайди!..»
Посміхнулось  з  неба  Сонечко:  «Я  скажу  всю  правду  теж!
Чепурна,  заможна  панночко,  хлопцям  серце  не  бентеж!
В  тебе  є  скарби  нелічені,  пишні  хутра,  срібний  шлях,
в  кожної  земної  дівчини  –  тільки  бісики  в  очах.
Зникнуть  перли  із  алмазами,  варто  припекти  мені,
кришталі  твої  зі  стразами  змиють  води  весняні.
Пори  року  все  міняються,  в  кожній  є  своя  краса,
а  кохання  залишається,  щоб  творити  чудеса».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767135
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 20.12.2017

Маленька Пані (з циклу

Маленька  Пані

Маленька  Пані  дивиться  удаль
Розплющеними  широко  очима…
В  очах  безмежний  смуток,  щирий  жаль;
На  плечах  плащ,  немов  чернеча  схима.
Сама  –  дитя,  тримає  на  руках
Святе  Дитя,  свою  недовгу  втіху…
За  них,  тендітних,  огортає  страх,
Молитву  подумки    читаю  тиху.
А  поряд  суне  гомінка  юрма,
Різноголосий  рух  «прочан»-туристів.
Всіх  ручками  малими  обійма
Маленька  Пані  у  любові  чистій.
Заплутався  в  поняттях  грішний  люд:
Не  розбере,  де  праведність,  де  скверна…
Та  милостивим  буде  хай  твій  суд,
Помилуй  світ  цей,  Пані  милосердна.
Невже  це  лиш  привиділось  мені:
Там  високо  в  серпанковім  тумані
Всміхнулася  на  храмовій  стіні
Маленька  Пані.


Історія  cтворення  твору:
Богородиця  на  Рифі  –  один  з  двох  острівців  біля  берегів  міста  Пераст  в  Которській  бухті,  Чорногорія.  Це  штучний  острів,  створений  шляхом  потоплення  старих  і  захоплених  суден,  завантажених  гірською  породою  і  камінням.  Римсько-католицька  церква  Богородиці  на  Рифі  є  найбільшою  будівлею  на  острівці.  Існує  багато  легенд  про  сам  острів,  знамениту  церкву  Богородиці  на  Рифі,  чудотворну  ікону  Богородиці  і  т.п.  Мені  ж  сподобалося  оце  скульптурне  зображення  Матінки  Божої  над  входом  у  храм.  Я  відразу  ж  назвала  її  Маленька  Пані.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756799
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.10.2017

Будиночок з сердечками (з циклу

БУДИНОЧОК  З  СЕРДЕЧКАМИ  (з  циклу  ЧОРНОГОРА)

«Чекай!»  -  сказав  коханий  і  пішов,
от  і  чекаю  вже  двадцяту  осінь
в  будиночку,    де  розцвіла  любов,
де  в  пам’яті  вона  не  в’яне  досі.

В  чоловіків  –  то  мандри,  то  війна,
забави,  соколині  полювання...
Жіноча  доля  всіх  часів  одна  –  
чекати  милих,  берегти  кохання.

Отак  і  я:  вдивляюсь  у  вікно,
бо  милий  заповів,  щоб  я  чекала,
а  час  іде,  і  я  уже  давно
з  кімнат  поприбирала  всі  дзеркала.

Та  знаю,  що  упав  на  коси  дим…
У  ліжку  гріє  ноги  сіра  киця.
Усміхненим,  веселим,  молодим
Коханий  друг  мені  щоночі  сниться.

Щодня  здається,  з  мандрів  та  забав
повернеться  він  завтра  до  містечка…
Щоб  милий  наш  будиночок  впізнав,
на  дверях  вимальовую  сердечка.

©Т.Л.  вересень  2017

Історія  cтворення  твору:
Ці  старенькі  двері  я  побачила  на  одній  з  вузесеньких  вулиць  старовинного  приморського  містечка  Герцог  Нові  (Чорногорія).
Вони  мене  зацікавили  більше,  ніж  історичні  споруди  -  фортеці,  якими  славиться  місто:  іспанська,  турецька,  генуезька…  Яка  таємниця  живе  за  цими  дверима?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017

БАНДУРИСТИ, КОБЗАРІ…

[youtube]https://youtu.be/brLX-iZJbpQ[/youtube]

БАНДУРИСТИ,  КОБЗАРІ…

Були  в  нас  кобзарі  та  бандуристи  –  
сліпі  співці  народних  вічних  дум.
Ішли  з  села  в  село,  від  міста  в  місто,
виспівували  серцем  біль  та  сум.

Вдивлялися  незрячими  очима
в  таємну  суть  незвіданих  світів:
бандура,  ліра,  кобза  за  плечима,
як  Хрест,  що  сам  Господь  нести  звелів.

Притулок  хоч  який  вночі  шукали…
Бувало,  і  під  тином.  На  зорі
в  дорогу  нескінченну  вирушали
з  поводирями  старці-кобзарі.

Але  згустився  морок  понад  миром,
вже  жоден  сонця  промінь  не  зорів.
Кривавий  цар,  лихий  новітній  Ірод
звелів  зі  світу  звести  кобзарів.

Знайшлись  здійснити  вирок  той  васали:
з  запроданців  своїх,  з  чужих  заброд…
Бриніти  віщі  струни  перестали…
Та  пісню  кобзарів  зберіг  народ!

Не  налякали  кари  та  тортури,
передавали  пісню  з  вуст  до  вух,
холопи  царські  нищили  бандури,
та  був  їм  непідвладний  гордий  дух.

Заграй,  кобзарю,  про  одвічне,  нумо!
До  осяйних  висот  народ  поклич!
Хай  правдою  бринить  народна  дума,
хай  промінь  сонця  розганяє  ніч!

Історія  cтворення  вірша:
Тема  вірша  навіяна  українським  історичним  драматичним  фільмом  «Поводир,  або  Квіти  мають  очі»  режисера  і  сценариста  Олеся  Саніна.  Головні  ролі  виконали  Станіслав  Боклан  та  Антон-Святослав  Грін.  Світова  прем'єра  фільму  відбулася  на  Одеському  міжнародному  кінофестивалі  16  липня  2014  року.  Головним  гаслом  фільму  є  фраза:  «Заплющ  очі  —  дивись  серцем».

Іван  Їжакевич  -  ілюстрація  до  поезії  "Перебендя"  Тараса  Шевченка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741252
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.07.2017

УКРАЇНО, МИ ВСІ ТВОЇ ДІТИ

УКРАЇНО,  МИ  ВСІ  ТВОЇ  ДІТИ

І.
Україно!  Ми  всі  твої  діти!                                                                                                                        
 Прямі  нащадки  вільних  козаків!                                                                                              
 Шануймо  Божі  заповіти!                                                                                                                    
 Вони  нам  світять  із  віків!                                                                                                                  

Приспів:
Житня  нива,  небо  синє,
Наша  рідна  сторона!
Наша  пісня  –  Україні,
З  нею  доля  в  нас  одна!
ІІ.
Україно!  Ми  всі  твої  діти!  
Для  тебе  –  праця  й  серця  доброта,
Для  тебе  мріяти  й  творити  –    
На  всі  щасливії  літа  .                                                                                                            
 
Приспів  той  же.

ІІІ.
Україно!  Ми  всі  твої  діти!                                                                                                              
 В  прийдешнє  щиро  віримо  твоє!                                                                                                
 Рух  до  свободи  не  спинити,          
 Світ  вільний  руку  подає!                            

Приспів
Житня  нива,  небо  синє,
Наша  рідна  сторона!
Наша  пісня  –  Україні,
З  нею  доля  в  нас  одна!

©    Тетяна  Лавинюкова  2017  вірш
©  Лариса  Д’яконенко  2017  музика

Вчора,  27.06.2017,  у  переддень  Свята  Конституції  України  вперше  пролунала  пісня  "Україно,  ми  всі  твої  діти"  композитора  Лариси  Д'яконенко  на  мої  вірші.  Заспівав  зразковий  хор  "Сяйво"  Ніжинської  дитячої  музичної  школи  кер.Сергій  Голуб,  концертмейстер  Ольга  Синельникова

Можна  подивитися  та  послухати  тут
https://www.facebook.com/larisa.dyakonenko/videos/1239145916195412/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739699
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.06.2017

МОЇМ ДІТЯМ

МОЇМ  ДІТЯМ  

У  світі  цім,  де  зранку  сонце  світить,
Ночами  мріють  зорі  осяйні,
У  мене  є  найбільше  щастя  –  діти,
Найбільший  скарб,  дарований  мені.

Колись  робили  перший  крок  несміло
І  вимовляти  вчилися  слова  –  
Я  вашим  першим  посмішкам  раділа,
Приносило  життя  щодень  дива.

Які  були  ви  милі  і  ласкаві,
Удатні  до  навчання,  добрих  справ,
До  всього  небайдужі  та  цікаві,
Весь  світ  для  вас  обійми  відкривав.

Отак,  як  ви,  малі,  тоді    любили,
Ніхто  у  світі  не  любив  мене  –  
Це  ви  мені  дали  чудесні  крила,
Натхнення,  що  ніколи  не  мине.

Ви  малювали  власноруч  листівки,
Складали  щирих  віршиків  рядки,
Русяві  цілувала  я  голівки,
В  руках  тримала  ваших  дві  руки.

Без  вас  –  яким  життя  було  б  порожнім,
Некольоровим,  сірим  був  би  світ…
Часи  бували  часом  і  тривожні,
Коли  у  вас  не  все  ішло  як  слід.

На  жаль,  не  все  залежало  від  мене,
Це  лиш  у  пісні:  «відведу  біду…»
Стискалось  серце,  билося  шалено
В  думках  про  вашу  долю  молоду.

Як  колоски  на  благодатній  ниві,
Ви  виросли  порядними  людьми:
Розумні,  чемні,  добрі  і  красиві  –  
Ну,  як  же  не  пишатися  дітьми?

Самі  тепер  вже  стали  ви  батьками,
Ростуть  онуки  –  рід  не  пропаде…
Немає  втіхи  більшої  для  мами,
Немає  щастя  більшого  ніде.

Коли  ви  вирушаєте  у  мандри
Небачені  відвідати  краї,
Мені  здається,  я  мандрую  з  вами,
Хороші  діти  дорогі  мої.

Тепер  від  мене  стали  ви  мудріші,
Запитую  у  вас  про  все  нове…
Мабуть,  смішні  для  вас  мої  ці  вірші,
Та  в  них  моя  любов  до  вас  живе.

Я  хочу,  щоб  в  житті  було  багато
Новин  хороших,  радісних  подій,
Щоб  вас  частіше  вдома  зустрічати
Здорових,  сильних,  сповнених  надій.

Я  вдячна  вам,  мої  дорослі  діти,
За  щастя,  подароване  мені,
Допоки  зранку  сонечко  нам  світить,
Ночами  мріють  зорі  осяйні.

©  Тетяна  Лавинюкова  червень  2017

Історія  написання  вірша:
Ніколи  не  писала  вірші,  присвячені  найближчим  людям.  А  от  -  захотілося  написати...  Обоє  моїх  дітей  -  червневі.  Нещодавно  мали  дні  народження.  Тому  -  цей  вірш  для  обох  моїх  коханих  дітей,  мого  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738987
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.06.2017

ЛІТНЄ СОНЦЕСТОЯННЯ (ДОНЕЧЦІ)

ЛІТНЄ  СОНЦЕСТОЯННЯ  (ДОНЕЧЦІ)

1.  ДОНЕЧЦІ

Донечко,  моя  прекрасна  зоре,
Ніжна  квітко  в  лузі  чарівнім…
Сонечко,  нехай  ніяке  горе
Не  загляне  у  привітний  дім.

Позбираю  всі  ранкові  роси,
Щоб  на  личко  не  лягли  слізьми,  
Хай  лунає  сміх  дзвінкоголосо
В  час,  коли  ти  бавишся  з  дітьми.

Їх  любов  хай  стане  талісманом
Від  зневіри,  смутку  у  житті,
Хай  журба  розвіється  туманом,
Промені  зігріють  золоті.

Ти  мені  найбільша  допомога,
Втіха  серцю  і  душі  бальзам…
Я  за  тебе  помолюся  Богу,
Все,  що  в  мене  є,  тобі  віддам.

Ти  прийшла  у  День  Сонцевороту  –  
День  найдовший,  найкоротша  ніч,
Нам  принесла  радість  і  турботу
В  світ  гармонії  та  протиріч.

Я  свою  любов  безмежну,  щиру
Втілю  серцем  у  рядки  вірша̀:
Донечко!  Нехай  добром  та  миром
Повниться  твоя  ясна  душа!

©  Тетяна  Лавинюкова  20.06.2017

2.  ТРИ  КВІТКИ

У  день  народження  моєї  доні
Три  квітки  розпустились  на  балконі.
Трьох  кольорів  розкрилися  бутони:
Ніжно-рожевий,  білий  та  червоний.
Ніжно-рожевий  колір  –  то  надія,
А  білий  колір  –  дивовижна  мрія,
Червоний  колір  –  чарівне  кохання…
Здійсняться  наші  щирі  побажання!
Бо  ж  недарма  у  день  моєї  доні
Три  кольори  ясніють  на  балконі…

©  Тетяна  Лавинюкова    20.06.2017

Історія  написання  вірша:
День  народження  донечки  -  20  червня,  день  літнього  сонцестояння

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738850
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2017

ЗЕЛЕНІ СВЯТА

ЗЕЛЕНІ  СВЯТА

Сходження  Духа  Святого  з  небес…
Серед  апостолів  Мати  Пречиста…
Кожен  нестиме  просвітництва  хрест
З  вірою  в  серці  й  думках  урочисто.  

Йтимуть  віки,  за  літами  літа
Прошелестять  над  землею,  мов  зливи…
Трійця,  духмяні  Зелені  Свята
Згадкою  стануть  подій  тих  важливих.

Трійці  святої  заквітчаний  світ
У  чарівному  цілющому  зіллі.
Ніжні  віночки  з  березових  віт,
Хай  не  зів’януть  вони  до  неділі.

Хати  заклечані  рясно  зелом,
Встелена  травами  щедро  долівка…
Сонце  з-за  лісу  встає  над  селом,
Наче  вінком    закосичена  дівка.

Ой,  ті  віночки-вінки  запашні  –  
Пижмо,  чебрець,  незабудки,  любисток!
…Снитися  буде  їх  трунок  мені,
Як  із  села  повернуся  до  міста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736473
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.06.2017

ЧАС У ПЛЯШЦІ (вільний переспів за Джимом Кроче)

[youtube]https://youtu.be/qGV_mucJYTU[/youtube]

Джим  Кроче
                         Вільний  переспів  з  англійської  Тетяни  Лавинюкової
ЧАС  У  ПЛЯШЦІ

Якби  ж  то  час  швидкоплинний
У  пляшці    я  міг  зберегти,
Я  б  навіть  хвилини  збирав,  як  перлини,
Щоб  нам  їх  удвох  провести.

Якби  ж  то  дні  вічність  тривали,
Всі  мрії  збувались  завжди,
Здалось  би  мені  днів  тих  вічних  замало,
Щоб  нам  їх  удвох  провести.

Я  багато  мандрував,
Та  ніде  не  зустрічав
Кращу,  ніж  ти…
Хоч  невпинно  час  летить,
Мрію  разом    кожну  мить
Я  провести…

Якби  збирав  мрії  до  скриньки,
Та  скринька  б  порожня  була,
Окрім  тільки  згадки,  як  наші  стежинки
В  одну  колись  доля  звела.

Я  в  чужих  краях  бував,
Та  ніде  не  зустрічав
Кращу,  ніж  ти…
Хоч  невпинно  час  летить,
Мрію  разом    кожну  мить
Я  провести…

                                                       Jim  Croce
Time  in  a  bottle

If  I  could  save  time  in  a  bottle
The  first  thing  that  I'd  like  to  do
Is  to  save  every  day  'til  eternity  passes  away
Just  to  spend  them  with  you
If  I  could  make  days  last  forever
If  words  could  make  wishes  come  true
I'd  save  every  day  like  a  treasure  and  then
Again  I  would  spend  them  with  you

But  there  never  seems  to  be  enough  time
To  do  the  things  you  want  to  do  once  you
find  them
I've  looked  around  enough  to  know
That  you're  the  one  I  want
To  go  through  time  with

If  I  had  a  box  just  for  wishes
Dreams  that  had  never  come  true
The  box  would  be  empty  except  for  the  memory
Of  how  they  were  answered  by  you

But  there  never  seems  to  be  enough  time
To  do  the  things  you  want  to  do  once  you
find  them
I've  looked  around  enough  to  know
That  you're  the  one  I  want
To  go  through  time  with...

История  cоздания  стихотворения:

Джим  Джеймс  Джозеф  Кроче  (  англ.  James  Joseph  "Jim"  Croce,  10  січня  1943  —  20  вересня  1973)  —  американський  співак,  а  також  автор  текстів  пісень.  Народився  10  січня  1943  року  в  Південній  Філадельфії  в  італійській  родині  Джеймса  Альберта  і  Флори  Мері  Бабуччі  Кроче.
Загинув  20  вересня  1973  в  авіакатастрофі,  що  сталася  при  зльоті  літака  в  аеропорту  Натчиточес.  Це  відбулося  на  наступний  день  після  релізу  синглу  «I  Got  a  Name».

Джим  Кроче  написав  цю  пісню  "Час  у  пляшці"  після  того,  як  його  дружина  Інгрід  повідомила  йому,  що  вагітна  їх  сином  Адріаном,  в  грудні  1970  року.  Пісня  була  випущена  на  його  дебютному  альбомі  Croce  «You
Do  not  Mess  Around  with  Jim»  (1972).  Після  того,  як  Джим  Кроче  загинув  в  авіакатастрофі  у  вересні  1973  року,  текст  пісні  про  вічність  і  бажанні  мати  більше  часу  придбав  відтінок  передбачення.  Пісня  одразу  ж  була  випущена  як  сингл.  Це  став  другий  і  останній  сингл  номер  один  в  кар'єрі  Джима  Кроче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735420
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.05.2017

ХВОРИЙ ВОВК

ХВОРИЙ  ВОВК  (для  діток)

Застудився  вовк  на  свято  –  
З’їв  морозива  багато.
В  ліжку  п’є  гірку  мікстуру,
Міряє  температуру.
Лікар  дятел  від  ангіни
Прописав  відвар  калини,
В  молоко  давати  меду
І  зважати  на  дієту:
–  Їсти  все,  що  хочеш,  можна,
Не  зашкодить  страва  кожна:
Борщ  з  капусти,  суп  з  гороху,
Лиш  морозива  –  потроху!
Вовк  скривився:
–  Ми,  вовки,
Їли  б  все,  та  навпаки!

Історія  віршика:
Мій  віршик  написаний  10  років  тому,  для  внучки  Софійки.  Потім  був  опублікований  в    журналі  "Kids.ua"  з  ілюстрацією  художниці  і  поетеси  Ніки  Аліфанової.  
©  Тетяна  Лавинюкова  2007  вірш
©  Ніка  Аліфанова  2008  малюнок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729937
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.04.2017

КОРАБЛИК

 Мій  кораблику  із  трі̀ски,
парус  твій  –  листок  берізки,
а  на  щоглу-сірничок
сів  метелик-морячок.
Плинь,  кораблику,  струмками
між  зеленими  лужками!
Друзям  у  далекий  край
добру  звістку  передай:
Вже  Весна-красна  настала,
крига  скресла  і  розтала,
в  небі  –  жайворонка  спів,
в  лісі  пролісок  розцвів!

©  Т.Л.  (Тетяна  Лавинюкова)  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725281
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.03.2017

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ЮРІЯ ВЕРБИЦЬКОГО

СВІТЛІЙ  ПАМ’ЯТІ  ЮРІЯ  ВЕРБИЦЬКОГО

Найвищі  вершини  Карпат  і  Кавказу
Безстрашний  герой-альпініст  підкорив,
З  шляхів  не  звернув  небезпечних  ні  разу,
Бо  кликав  до  подвигів  серця  порив.

Талантом  –  удався  у  батька  і  брата  –  
У  праці  невтомний,  меткий  до  наук  –  
Всі  троє  –  сейсмологи,  всі  –  кандидати!
Три  розуми  світлі  і  три  пари  рук!

Для  друзів  у  Юрія  серце  відкрите,
І  посмішка  щира,  і  слово,  і  жарт  …
Так  хочеться  жити…  Так  хочеться  жити!
Душі  небайдужої  щирість  і  гарт…

Щоб  влади  злочинної  скинути  пута,
Прибув  серед  перших  Юрко  на  Майдан,
Встиг  в  перших  рядах  демократії  бути,
Де  гніву  народного  бив  океан.

Поранений  був…  Привезли  до  шпиталю.
А  далі  –  підступності  чорної  глум…
А  далі…  Нічого  не  буде  вже  далі…
Лиш  друзів  і  рідних  ридання  та  сум…

Ні!  Подвиг  живе,  хоч  героя  убито…
В  Алеї  Героїв  могила  нова…
Герой  буде  жити!  В  серцях  будуть  жити  –  
І  посмішка  щира,  і  жарти,  й  слова…

Герой  буде  жити  у  назві  вершини  –  
Її  на  Кавказі  він  з  друзями  брав.
Як  сотні  Небесної  вірного  сина
Його  пам’ятаємо  в  сяйві  заграв.

На  вбивць  навісних  упадуть  Божі  кари,
Навіки-віків  прокляне  їх  народ!
А  дух  героїчний  проб’ється  крізь  хмари  –  
До  синіх  небес,  до  найвищих  висот!

©Т.Л.  2016,  травень


Викладаю  тут  в  знак  моєї  глибокої  поваги  до  пам'яті  героя.  Його  трагічна  загибель  болить  мені.

Юрій  народився  у  родині  відомого  українського  геофізика-сейсмолога  Тараса  Вербицького.  Кандидат  фізико-математичних  наук,  працював  сейсмологом  Львівського  інституту  геофізики  НАНУ.  Займався  створенням  апаратури  і  програмного  забезпечення  геофізичних  і  сейсмічних  досліджень.
Мав  перший  розряд  з  альпінізму,  долав  маршрути  найвищої  категорії  складності  в  Карпатах,  в  Криму,  на  Кавказі.
Юрій  спеціально  взяв  відпустку  на  роботі,  поїхав  на  Майдан  в  середині  січня  2014  року.  Викрали  його  з  лікарні,  куди  він  потрапив  після  поранення  ока.  Викрадачі  спеціально  розшукували  постраждалих  учасників  Євромайдану  у  київських  лікарнях,  щоб  з  ними  жорстоко  розправитися.
22  січня  тіло  Юрія  було  знайдене  в  околицях  села  Гнідин  Бориспільського  р-ну  Київської  області  зі  слідами  тортур.
Похований  у  Львові  на  Личаківському  цвинтарі  на  Алеї  Героїв  поряд  з  могилами  героїв  Крут.  Його  ім'я  друзі-альпіністи  дали  одній  із  гіських  вершин.
Юрій  Вербицький  –  Герой  України  з  присвоєнням  ордена  «Золота  Зірка»  (посмертно).

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719896
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2017

Зібрався козак у дорогу…

ЗІБРАВСЯ  КОЗАК  У  ДОРОГУ…  (Пам’яті  героя  Небесної  Сотні  Едуарда  Гриневича)

Зібрався  козак  у  дорогу  –  
Його  побратими  чекають…  
Бабуся  тамує  тривогу,  
Онука  на  смерть  не  пускає:

–  Куди  ти,  рідненький,  куди  ти?
Залишся  удома,  дитино!
Там  страшно,  там  можуть  убити!  
–  Бабусенько,  там  –  Україна!

Стають  українці  до  бою
Супроти  ганебних  кайданів.  
Ми  теж  українці  з  тобою,
То  ж  місце  моє  –  на  Майдані!

Старенька  заламує  руки,  
Бо  серцем  відчула  бабуся,
Що  бачить  востаннє  онука…
Пішов  він…  та  й  не  повернувся…  

Загинув  від  пострілу  ката    –  
Лишилась  родина  невтішна,
Без  нього  зажуриться  хата,
Заплаче  під  хатою  вишня…

В  твоїй  синьоокій  Волині
Вшанують  тебе,  Едуарде!
…А  кача  пливе  по  Тисині…  
Твій  подвиг,  козаче,  не  марний!..

Майдан  став  твоїм  полем  бою
За  гідність  і  честь  в  Україні.
Небесної  Сотні  героєм
Ти  в  пам’яті  будеш  віднині.

………………………………………………………………………………………………  …………..
Гриневич  Едуард  Михайлович  (31  травня  1985,  с.  Деревок,  Любешівський  район,  Волинська  область  —  20  лютого  2014,  Київ)  —  громадський  активіст,  член  партії  ВО  «Свобода».  Герой  України.  Боєць  «Волинської  сотні»  Едуард  Гриневич  довгий  час  зростав  і  виховувався  у  сім'ї  без  батька,  звик  у  житті  досягати  всього  сам,  був  наполегливим  і  цілеспрямованим.  Навчався  у  Любешівському  технічному  коледжі.  На  момент  смерті  Едуарду  було  28  років.  На  Майдан  він  їздив  тричі.  Коли,  вилікувавши  вдома  грип  та  ангіну,  востаннє  зібрався  в  дорогу,  бабуся  стояла  на  
дверях  і  не  пускала.  А  він  таки  поїхав,  бо  вважав  це  справою  честі  та  гідності.  Востаннє  прибув  у  Київ  16  лютого,  а  вже  за  чотири  дні  куля  снайпера  обірвала  його  молоде  життя.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2017

ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ

.  Пам’яті  Героя  Небесної  Сотні  Зураба  Хурція

Лози  виноградні  та  янтарні  грона,
Щедрим  сонцем  Грузії  зігріті…
Мріяв  він  за  словом  Божого  закону
Жити  і  добро  творити  в  світі.

Щоб  за  мир  і  дружбу  келихи  підняти,
Заспівати  здравицю  застільну,
Та  щоб  поряд  батько,  брат,  сестра  і  мати,
А  найперш  –  вітчизну  мати  вільну.

Та  не  раз,  не  двічі  налітають  круки,
Знов  від  дому  рідного  –  руїни…
Знову  все  з  початку,  знову  сум  розлуки  –
Вирушив  Зураб  до  України.

Тут  чекають  друзі,  є  вже  спільні  плани,
Тут  привітні  до  Зураба    люди,
Та,  коли  виходять  друзі  на  Майдани,
Осторонь  стояти  він  не    буде.

В  нас  одна  відзнака  –  синьо-жовта  стрічка…
Вітром,  снігом  дошкуляє  грудень  –
Шарф,  який  зв’язала  мама  чи  сестричка,
Від  морозу  прикриває  груди.

–  Дуже  теплі  зими  у  моєму  краї,  
Холодів  там  не  буває  зроду…
Біль  за  Україну  гірко  серце    крає,
За  її  та  за  мою  свободу.

...Жаль,  що  не  врятує  шарф  серденько  сина…
Перед  вбивством  не  спинилась  влада.
Гей,  Небесна  Сотне,  ти  прийми  грузина,
Він  нам  братом  став  на  барикадах.

©  Тетяна  Лавинюкова    18.11.2015

……………………………………………………………………………………………
Зураб  Хурція  народився  29  липня  1960  у  місті  Гагра,  Грузія.  Після  закінчення  школи  вступив  до  Краснодарського  політехнічного  інституту,  де  набув  професію  винного  технолога.  Декілька  разів  відкривав  власний  бізнес  з  виробництва  вина  на  батьківщині,  кожного  разу  втрачав  усе  майно  через  війни  та  військові  дії  в  Грузії.
 В  Україну  приїхав  до  друзів-українців,  щоб  створити  та  розвинути  спільне  українсько-грузинське  виноробство,  але  не  встиг.
Зураб  Хурція  став  одним  з  перших,  хто  загинув  на  Майдані  18  лютого  2014  року.  Обставини  його  смерті  досі  нез’ясовані.  Тіло  було  знайдене  на  барикаді  біля  верхнього  входу  в  метро  Хрещатик  на  вулиці  Інститутській.
Пізніше  глава  Асоціації  грузин  в  Україні  Бесик  Шамугіа  заявив,  що  Зураб  Хурція  помер  від  серцевого  нападу,  а  на  Майдані  опинився  випадково.  Лише  через  кілька  днів  запис  у  блозі  одного  з  сотників  Майдану  поставив  цю  інформацію  під  сумнів.  «Коли  почалися  морози  нижче  мінус  20,  Зураб  замотувався  величезним  шарфом.  Ми  жартували:  «Зурабе,  ти  ж  горець,  хіба  горці  бояться  морозів?»  А  він:  «Так  я  у  субтропіках  живу,  біля  моря,  у  нас  сніг  раз  на  двадцять  років  випадає  і  то  довго  не  лежить».  Нашому  грузину  було  тяжче  за  інших.  Але  він  мужньо  брав  участь  у  чергуваннях  і  пікетах,  у  всіх  протистояннях.  Він  пройшов  шлях  до  кінця.  Гордо  і  вільно»,  —  написав  про  Зураба  боєць  Кіровоградськоі  сотні  Дмитро  Степаненко.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719724
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2017

ЗВИЧАЙНИЙ ГЕРОЙ

ЗВИЧАЙНИЙ  ГЕРОЙ.    Пам’яті  Героя  Небесної  
Сотні  Ігоря  Пехенька.

Звичайні  люди…  Ми  їх  знаєм:
Працюють,  учаться,  читають,
Подорожують  рідним  краєм,
Його  історію  вивчають.

Та  є  між  ними  духом  дужі,
Готові  проти  кривди  стати,
До  долі  краю  небайдужі
Свободи  й  гідності  солдати.

Вони  не  будуть  бій  тихенько
Спостерігати  з-за  паркану.
Таким  же  Ігор  був  Пехе́нько  –
Боєць  і  активіст  Майдану.

Там  не  до  закулісних  ігор,
Він  на  своїй  землі,  не  в  приймах!
Звичайний  українець  Ігор
Останній  бій  за  правду  прийме.

Він  на  той  бій  піде  без  зброї  -
Три  кулі  увіп’ються  в  груди…
Та  вічно  житимуть  Герої  –  
Звичайні  українські  люди!


Ігор  Олександрович  Пехенько  (  17  серпня  1970  —    20  лютого  2014)  —  учасник  Євромайдану.  Боєць  Небесної  Сотні,  Герой  України.
Ігор    любив    поезію  Шевченка,    Пушкіна,  Лермонтова,  російську  класику.    
Обожнював  оперу,  балет  і    класичну    музику.    Закінчив    музичну  школу    по    
класу    баяна    і    гітари,    іноді  грав  на  гітарі.
Серед  його  захоплень  була  й  археологія.    Він  кілька    років    їздив    в  експедиції    разом    з    науковцями    Інституту  археології  Національної  академії  наук  України.

30  листопада  стояв  на  Майдані,  був  сильно  побитий,  після  чого  тривалий  
час  лікувався.  17  лютого  Ігор  знову  перебував  в  епіцентрі  подій.  Востаннє  
спілкувався  з  матір'ю  18  лютого,  у  цей  же  день  телефон  вимкнув.  Стріляли  
у  Ігоря  тричі,  тіло  Ігоря  опізнали  друзі  в  моргу  на  Оранжерейній.  Матері  про  
загибель  сина  повідомили  телефоном  22  лютого.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719638
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2017

НА АСКОЛЬДОВІЙ МОГИЛІ

НА  АСКОЛЬДОВІЙ  МОГИЛІ.  ПАМ'ЯТІ  ГЕРОЯ  
НЕБЕСНОЇ  СОТНІ  ОЛЕКСАНДРА  КЛІТИНСЬКОГО
                                                                                                         "[i]На  Аскольдовій  могилі  поховали  їх[/i]..."
                                                                                                                                                                                   [i]Павло  Тичина[/i]
                                                             
Ще  матінка  чекала  кожну  мить,
Ще  як  могли  шукали  побратими...
Ніхто  не  знав,  що  вічним  сном  він  спить                  
Над  схилами  дніпровськими  крутими.
         
Аскольдова  могила  прийняла                    
Невпізнаного  воїна    Майдану,
У  вічність  як  героя  провела
Під  спів  оркестру  -    траурну  осанну.                

А  він  був  активіст  від  перших  днів  -
Герої  гуртувалися  у    лави..
Коли    будинок  профспілок  горів,
Не  врятувався  з  лютої  заграви.

Посмертна  стежка  часом  нелегка,
Як  часом  і  земна  дорога  наша:
У  липні  аж  аналіз  ДНК
Довів,  що  то  був  він  –  Клітинський  Саша.

На  крутосхилі  сивого  Дніпра
В  молитві  урочистій  і  скорботній
Схилилися  матуся  і  сестра
Над  ще  одним  бійцем  Святої  Сотні.

Герою,  спочивай  у  мирі  тут,
На  пам’ятній  Аскольдовій  могилі…
З  тобою  поруч  сплять  герої  Крут,
Співають  вам  пісень  дніпрові  хвилі.

============================
Клітинський  Олександр  Іванович  (нар.  15  травня  1988,  с.  Чернелівці,  
Деражнянський  район,  Хмельницька  область  —  пом.  19  лютого  2014,  Київ)  
—  учасник  Євромайдану.  
Один  із  Небесної  сотні.  Герой  України.  З  грудня  2013  року  —  на  Майдані.  
Відтоді  й  до  18  лютого  2014  року  воював  у  лавах  Самооборони.  Востаннє  
побратими  бачили  Олександра  в  охопленому  вогнем  Будинку  
профспілок  у  ніч  на  19  лютого.  Знаходився  у  списках  зниклих.  Похований  
з  почестями  у  безіменній  могилі  на  Аскольдовій  могилі.  
Після  проведення  експертизи  ДНК  було  встановлено,  що  це  Олександр.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016


На  фото:  могила  Олександра  Клітинського,  Київ,  Аскольдова  могила.
Щоб  написати  цей  вірш,  я  перечитала  і  передивилася  багато  матеріалів  з  
інтернету,  їздила  на  Аскольдову  могилу,  на  могилу  Саші  Клітинського.  Розмовляла  з  послушницею  Оленою  з  церкви  святого  Миколая,  біля  якої  він  похований.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719528
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017

СОТНИК З ХОДОРОВА

СОТНИК    З    ХОДОРОВА.  ПАМ'ЯТІ  ГЕРОЯ  
НЕБЕСНОЇ  СОТНІ  РОМАНА  ТОЧИНА

За  гідність  піднялись  спочатку  діти  –  
Студентська  юнь    -  завзята,  полум’яна,
Та  як  було  їх  «Беркутом»  побито,
Стократно  запалав  вогонь  Майдану!

У  час  народних  сподівань  і  звершень
Ніхто  катам  коритися  не  хоче…
Прибув  він  на  Майдан  посеред  перших  –  
Із  Ходорова  сотник  –  Роман  То́чин.

Будинки  гарні  міг  він  будувати,
Допомогти,  порадити,  в  ремонті,
А  на  Майдані  зводив  барикади,
Бо  був  тепер  на  бойовому  фронті!

На  першій  барикаді  «Львівська  брама»
Стояв  Роман  на  чатах,  на  сторожі
Холодними  безсонними  ночами,
Щоб  відбивати  напади  ворожі.

У  чорний  день,  коли,  як  хижі  оси,
Підступно  кулі  снайперські  вражали,
Він  побратимів  з-під  вогню  виносив,
Та  не  вберігся  сам  від  смерті  жала…

…  Небесна  Сотня,  як  зоря  над  нами,
Несе  священну  варту  дні  і  ночі…
Охороняє  там  небесні  брами
Із  Ходорова  сотник  –  Роман  То́чин…

===========================
Роман  Точин  (6  серпня  1970,  Ходорів  —  20  лютого  2014,  Київ)  —  активіст  Євромайдану.  Убитий  снайпером  20  лютого  2014  на  вулиці  
Інститутській  у  місті  Київ.  Боєць  Небесної  Сотні.  Герой  України.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

На  фото:  Роман  Точин  зі  старшою  дочкою  на  Майдані

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА

СІЛЬСЬКИЙ  ГОЛОВА.  ПАМ’ЯТІ  ГЕРОЯ  
НЕБЕСНОЇ  СОТНІ  АНАТОЛІЯ  КОРНЄЄВА

Серце  рветься  щоразу  від  болю  -  
Скільки  їх,  наших  любих,  найкращих...
От  Корнєєв  між  них  Анатолій...
Постріл  в  серце...  О  Господи,  за́  що!..

Він  -  сільський  голова  -  що  й  казати!
Він  -  ґазда,  він  -  хазяїн  дбайливий.
Не  за  себе,  за  інших  вмів  дбати,
Щоб  народ  у  селі  був  щасливий.

...  Над  Майданом  задимлене  небо,
На  Майдані  палаючі  шини...
Голова  каже:  "Їду,  бо  треба  -
Вільне  місце  знайшлося  в  машині."

Все  привіз,  що  на  зиму  у  хаті
Зготувала  його  господиня.
"Це  для  вас...  Раді  тим,  чим  багаті  -
Ви  скуштуйте  домашнього  нині!"

А  наступного  дня  -  стрілянина  -  
Інститутська  -  час  подвигу  й  зради.
Не  діжде  чоловіка  дружина,
Голови  не  діждеться  громада...

Прийняла  його  Сотня  Небесна,
Лине  в  небі  той  ключ  журавлиний...
То  ж  плекаймо  надію:  воскресне
В  сяйві  сонячному  Україна!

Україна  -  наймення  величне!
Жив  -  для  неї,  загинув  -  за  неї...
Із  небес  нас  до  подвигу  кличе
Анатолій  Петрович  Корнєєв.

=========================
Анатолій  Петрович  Корнєєв  (  23  січня  1961,  Цвіклівці.  —    20  лютого  2014,  Київ)  —  активіст  Євромайдану.  Рудський  сільський  голова  (Хмельницька  область).  Убитий  пострілом  снайпера  у  серце  20  лютого  2014  року  на  вулиці  Інститутській.  Один  із  громадського  списку  національної  скорботи  «Небесна  Сотня».  Герой  України.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2017

БРОВАРЧАНКА

БРОВАРЧАНКА.  ПАМ'ЯТІ  ГЕРОЇНІ  НЕБЕСНОЇ  
СОТНІ  АНТОНІНИ  ДВОРЯНЕЦЬ  

Щодня  тривожної  пори,  
Рюкзак  налаштувавши  вранці,
Із  передмістя  Бровари
Ти  поспішаєш  до  майданців.
Знайому  постать,  погляд,  сміх
Усі  так  щиро  зустрічають:
«Тут,  хлопці,  вистачить  на  всіх!
Зігрійтеся  гарячим  чаєм!»
Ти  наймирніша  у  строю,
Та  по-звірячому  одразу
Впадуть  на  голову  твою
Кийки  «донецького  спецназу».

…  На  стінці  вишитий  «Кобзар»
Та  рушників  краса  нетлінна…
Небесна  Сотня  -  вище  хмар  –
І  разом  з  ними  Антоніна!
Навшпиньки  тягнеться  до  зір
Найменша  внученька  трирічна…
Бабуся  там  твоя,  повір!
А  на  землі  їй    -  слава  вічна…

=============================
Антоні́на  Григо́рівна  Дворяне́ць  (нар.  23  березня  1952,  Старосілля  або  Чорнобиль  —  
пом.  18  лютого  2014,  Київ)  —  учасниця  Євромайдану,  героїня  Небесної  Сотні,  герой  
України.
18  лютого,  під  час  атаки  на  мирних  людей  «Беркут»  відібрав  життя  активної  та  сильної  духом  броварчанки  Антоніни  Дворянець.  Їй  було  62  роки.  Озвірілі  спецпризначенці  залишили  українську  сім’ю  без  турботливої  дружини,  чуйної  матері  та  дорогої  бабусі.  Її  тіло  упізнали  за  посвідченням  ліквідатора    аварії  на  ЧАЕС.

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719264
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2017

ОБІРВАНА МОЛИТВА

ОБІРВАНА  МОЛИТВА.  ПАМ'ЯТІ  ГЕРОЇНІ  
НЕБЕСНОЇ  СОТНІ  ЛЮДМИЛИ  ШЕРЕМЕТ

Її  ім’я  –  Людмила…  Людям  мила…
Завжди  був  усміх  добрий  на  вустах.
По-материнськи  так  людей  любила  –
Молитва  в  серці,  Біблія  в  руках.

До  СБУ  вона  прийшла  під  стіни,
Щоб  зупинити  кровопролиття́.
Перед  катами  стала  на  коліна  –  
Благала  людям  зберегти  життя.

Та  не  здригнулася  рука  у  ката,
Як  спусковий  гачок  він  натискав,
Коли  він  пострілом  із  автомата
Молитву  її  щиру  обірвав…

Сказав  священик  при  прощанні:  «Люди!
Ми  тіло  бездиханне  бачим  тут  –
Небесне  Царство  [i]та́м[/i]  душа  здобуде,
А  вбивцю  жде  людський  і  Божий  Суд.

Хто  ж  переміг?  –  Душа  непереможна!
Із  нами  той,  хто  смертю  смерть  поправ!
У  пам’яті  людській  живим  є  кожний,
Хто  за  народ  свій  голову  поклав…»

=========================
Шеремет  Людмила  Олександрівна  (21  листопада  1942  —  22  лютого  2014)  —  
українська  активістка  Євромайдану.  Герой  України.  Героїня  Небесної  Сотні.
Вона  стала  на  коліна  під  стінами  СБУ  у  місті  Хмельницькому.  Молилася.  Благала  тих,  хто  по  ту  сторону  дверей,  -  не  стріляти  у  людей.  Куля  бійця  «Альфи»  стала  фатальною  для  Людмили  Шеремет…  Вона  народилася  у  воєнні  часи  й  померла  від  куль  автомата…    У  лікарні  вона  прожила  ще  три  дні.  Їй  був  71  рік...

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2017

РОМАНУ ГУРИКУ – ХЛОПЦЮ З НАШОГО МІСТА

РОМАНУ  ГУРИКУ  –  ХЛОПЦЮ  З  НАШОГО  МІСТА

Щоб  позбутись  ницої  омани,
Жити  гідно  в  рідному  краю,
Вийшли  кращі  люди  на  Майдани,
Став  і  ти,  Романе,  в  тім  строю.

На  передовій,  як  йшли  до  бою,
Знав:  назад  не  буде  вороття,
Впав,  прикривши  дівчину  собою,
Врятував  життям  своїм  життя.

У  важкі  протистоянь  моменти
Без  вагань  ішов  ти  на  прорив…
Ромчику,  філософе-студенте,
Серцем  Україну  ти  прикрив!

Найріднішу  неньку-Україну,
Матінку  згорьовану  твою!..
Твій  Франківськ  шанує  пам’ять  сина,
Що  поліг  в  нерівному  бою.

Мов  сльоза,  вода  двох  Бистриць  чиста,
Журяться  над  річками  мости…
Вийшло  все,  здавалось,  рідне  місто
В  путь  тебе  небесну  провести.

Є  вже  твоя  вулиця,  вже  встала
Стела  там,  де  університет,
Щоб  завжди  відлитий  із  металу
Нам  дивився  в  душу  твій  портрет…

============================
На  день  закоханих  Роман  востаннє  бачився  зі  своєю  дівчиною,  з  якою  зустрічався  півтора  року.  Незабаром  мали  побратися.  Та  спершу  хлопець  мріяв  вибороти  для  своєї  Батьківщини  та  рідних  краще  життя.
До  Києва  студент  філософського  факультету  Прикарпатського  національного  університету  імені  Василя  Стефаника  їздив  кілька  разів.  19  лютого  він  закрив  собою  дівчину-медика,  що  тягнула  пораненого.  Куля  снайпера,  що  влучила  
у  скроню,  обірвала  життя  і  мрії  Романа.  Його  останній  запис  на  сторінці  в  соціальній  мережі:  "Зараз  або  ніколи.  Всі  на  Грушевського.  На  смерть".  

Вірш  опублікований  у  книзі  "Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану".  Івано-Франківськ  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719187
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2017

НА КРИЛАХ КОХАННЯ (пісня-подарунок)

НА  КРИЛАХ  КОХАННЯ
Вітаю  всіх  Закоханих  з  Днем  всіх  Закоханих  )))))))
==============================
*  *  *
Кохання  дарує  натхнення  душі  –  
Ясними  стають  дні  похмурі…
На  крилах  кохання  складають  вірші,
Такі,  як  Петрарка  Лаурі!
Кохання  моє,  відгукнись,  озовись,
Наснись  мені  сном  небувалим!
На  крилах  кохання  злітаймо  увись,
Як  Белла  із  Марком  Шагалом!

Приспів.
Хто  сказав,  що  людина  створіння  земне,
Що  не  здатна  людина  літати?
До  висот  досягне,  до  зірок  досягне,
В  кого  в  серці  кохання  крилате!

©  Тетяна  Лавинюкова    текст  26  червня  2016  р.
©  Світлана  Гричко  музика  2016
©  Анастасія  Рибчак  вокал  2017


Подарунок  всім  моїм  друзям  на  День  всіх  Закоханих!  Кохаймося!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718168
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.02.2017

СКІФСЬКА ЛЕГЕНДА

СКІФСЬКА  ЛЕГЕНДА

Степи,  степи…  Тисячолітні  міфи…
Причорномор’я…  Хвилі    ковили…
В  часи  прадавні  у  степах  тих  скіфи  –  
Кочівники  і  воїни  жили.

…  Йшов  Дарій-цар  на  Скіфію  війною,
Платити  дань  примусити  хотів,
Стояли  скіфи  грізною  стіною  –  
Їх  не  зробити  купою  рабів!

Запеклий  бій  –  мечів  тупилась  криця,
Хрип  коней,  крик  людей  з  усіх  сторін…  
Та  сталось  лихо  –  скіфської  цариці
Потрапив    у  полон  найменший  син.

В  шатро  царя  його  ввели  у  путах,
І  мовив  цар:  «Тобі  я  волю  дам!
Про  ворожнечу  хочу  я  забути,
Лиш  хай  покірні  скіфи  будуть  нам.».

Але  юнак  відмовився  від  волі:
«Ні,  мій  народ  не  звичний  до  ярма!
Безкрай  степів  –  немає  краще  долі,
Мене  так  вчила  матінка  сама.».

Збентежили  царя  слова  хлопчини:
Скорити  диких  скіфів  –  марний  труд!
Якщо  таке    дитя,  які  ж  мужчини?    –  
Цар  повелів  звільнити  хлопця  з  пут.

Він  повернув  назад  військову  лаву,
З  ганьбою  йшов  додому  Дарій-цар,
А  скіфи  здобули  навіки  славу,
Що  вільна  воля  –  їм  найбільший  дар.

Чи  так  було  –  ніхто  сказать  не  може,
Про  це  не  пише  мудрий  Геродот,
Та  знало  військо  навісне  вороже
Про  степовий  нескорений  народ.

Так  за  віками  знов  віки  минали,
Від  скіфських  коней  вже  нема  слідів,
Лише  кургани  насторожі  стали
І  пам’ять  зберігають  про  вождів.

Від  городищ  лишилися  руїни,
Вже  пектораль  в  музеї  золота̀…
Тут  наші  землі  –  землі  України  –  
Степи  і  ріки,  села  і  міста.

Є  в  наших  жилах  скіфська  крапля  крові,
З  колиски  знають  діточки  малі:
Нема  у  світі  більшої  любові,
Ніж  до  свободи  й  рідної  землі.

©  Тетяна  Лавинюкова      20.12.2016    Івано-Франківськ

Історія  створення:
Для  конкурсу  віршів  про  скіфів,  організованого  Клубом  "Білі  Ворони"  та  історико-патріотичним  товариством  "Великий  Степ"  (м.  Дніпрорудний  Запорізька  область)  -  ІІ  місце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718160
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2017

СІЧНЕВІ СВЯТА

СІЧНЕВІ  СВЯТА

У  місяці  січні  всі  до  свят  ми  звичні!
Щонайпершим  Новий  рік  переступить  наш  поріг,
А  за  ним  прийде  Різдво  -  сил  небесних  торжество.
В  кожну  хату  коляда  із  піснями  загляда.
А  Маланка  та  Василь  додадуть  здоров'я  й  сил.
Водохреща  на  Йордана  нас  на  річку  кличе  рано.
Тож  прийміть  вітання  щирі,  щоб  жили  ми  в  щасті,  в  мирі!
Дітвора,  батьки,  старі  -  у  достатку  та  добрі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713894
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.01.2017

СЕЛО МОЄ…

Село  моє  –  колиска  і  держава,  –  
Що  виплекало  змалечку  мене,
Повік  тобі  і  хліб,  і  сіль,  і  слава,
І  гордість,  що  ніколи  не  мине…
Повік  тобі  любов  моя  синівська
І  вдячність,  що  від  серця  йде  сама,
За  степ,  за  небо,  за  повітря  злинське  -  
Такого  в  світі  більш  ніде  нема.
За  земляків,  з  якими  разом  виріс,
За  радість  перших  юних  почуттів,
За  щем  розлук  і  за  душевну  щирість,
Якою  зустрічаєш  нас  з  світів…
Уклін  тобі,  мій  рідний  злинський  краю,
Моя  плането,  вічно  молода…
До  тебе  з  вирію  щорік  я  прилітаю,
Немов  лелека  до  свого  гнізда.

©  Валерій  Лавинюков    Червень  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703929
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.11.2016

РАНОК

РАНОК

Дзеленчить,  як  будильник,  трамвай,
Крає  ніч  від  землі  аж  до  неба…
Прокидайся,  коханий,  вставай!
День  почався  для  мене  й  для  тебе!
Хай  там  вітер  і  дощ  за  вікном,
Пізня  осінь,  кінець  листопада  –  
Золотистим  травневим  вином
Грає  кров,  несказанному  рада.
Вип’єм  ранішню  каву  в  бістро
І,  пірнувши  в  щоденні  турботи,
Ми  розстанемось  біля  метро:
Я  –  на  лекції,  ти  –  до  роботи.
Над  конспектом,  з  пером  у  руці  –  
О  кохання  солодкий  наркотик!  –
Відчуватиму  я  на  щоці  
Поцілунку  прощального  дотик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016

ПРЕЗЕНТАЦІЯ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  В  ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ

       Презентація  книжки  про  героїв  Небесної  сотні  відбулася!

21  листопада,  в  День  Гідності  та  Свободи,  у  Музеї  Небесної  сотні,  що  в  Івано-Франківську,  відбулася  презентація  книжки  «Поетична  енциклопедія.  Герої  Майдану».    Книжка  з’явилася  в  результаті  майже  дворічної  спільної  творчої  
праці  багатьох  авторів  з  усієї  України.  25  січня  2015  року  Оксана  Василівна  Федишин  звернулася  до  нас  з  пропозицією  написати  поетичні  присвяти  про  кожного  
героя  Небесної  сотні?  54  автори  порталу  УПП  відгукнулися  тоді  і  долучилися  до  спільного  проекту.

І  от  книжка  надрукована!  Ми  щиро  дякуємо  за  сприяння  у  виданні  Народному  депутату  України  Олександру  Леонідовичу  Шевченку  та  Музею  Небесної  сотні.  Олександр  Леонідович  прибув  на  презентацію  та  звернувся  до  присутніх  з  важливими  словами.

Велика  наша  Україна!  Далеко  Івано-Франківськ  від  східних  і  навіть  центральних  областей…  Та  все  ж  прибули  на  презентацію  Людмила  Дзвонок  з  Запоріжжя,  Людмила  Притула  та  Володимир  Бондаренко  з  Чернігівщини,  Сергій  Сокольник  з  Києва  та  інші  і  прочитали  свої  поетичні  присвяти  героям.  Оксана  Федишин  приїхала  з  Коломиї  зі  своїми  друзями  –  вокальним  гуртом  «За  Україну»,  отже,  пролунали  гарні  патріотичні  пісні.

Були  в  цей  день  у  Музеї  і  родичі  героїв  Небесної  сотні.  Особливу  вдячність  хочеться  висловити  Ірині  Гурик,  мамі  Романа  Гурика  –  юного  патріота,  героя  Небесної  сотні  з  Івано-Франківська.  Пані  Ірина  подякувала  всім,  хто  був  на  презентації,  за  пам’ять  про  героїв,  що  віддали  життя  за  гідність  та  свободу  України.  Будьмо  гідними  їх  пам’яті!  Не  зрадьмо  ідеалам,  за  які  вони  віддали  своє  життя.

Бажаю  всім  натхнення  та  творчих  здобутків.  Нехай  щастить!

Сюжет  про  презентацію  нашої  книжки  в  ТСН  (Випуск  ТСН.19:30  за  21  листопада  2016  року,  приблизно  23  –  24  хвилини  випуску):  https://www.youtube.com/watch?v=3RgAZAEC4Ms

Ще  одна  посилання  (Сергій  Сокольник)  
https://mail.google.com/mail/u/0/#inbox/15890ae513c968c8?projector=1

І  ще  одне  відео  (Оксана  Федишин)
https://www.youtube.com/watch?v=jLEGHH2lhjg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699216
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016

КАМІНЦІ

КАМІНЦІ  (  з  циклу  "ЧОРНОГОРА")

Пригадай:  збирали  камінці
Ми  на  узбережжі  у  воді,
Вигравали  в  хвилях  промінці,
В  блиску  їх  здавалося  тоді,

Що  знайшли  ми  Посейдонів  скарб:
Аметист,  смарагд  блищать  на  дні,
А  над  ними  охоронець-краб
Клешні  розчепірює  страшні.

Синє  море,  небо  голубе
І  розмова  стиха  поміж  нас  –  
Я  тоді  заслухалась  тебе  –  
Музикою  слів  твоїх  і  фраз.

Кожна  думка  –  слушна  і  нова,
Дикція  така  –  немов  артист…
І,  здавалося,  прості  слова  –  
Теж  смарагд,  а  може,  аметист.

…  Я  перебираю  у  руці
Кульки  гальки,  сірі  і  тьмяні,  –  
Це  ж  ті  самі  диво-камінці,
Що  були  смарагдами  на  дні.

Так  невпинно  і  життя  сплива,
Чарівну  не  повернути  мить…
Потьмяніли  вже  твої  слова:
Просто  галька  сіра  шурхотить.

©  Т.Л.  вересень  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2016

ВІТЕР

ВІТЕР  (з  циклу  "ЧОРНОГОРА")

Вночі  циклон  містечко  взяв  в  облогу  –  
Казився  вітер,  налітав  щосили,
Прогнав  мій  сон,  в  душі  збудив  тривогу…
Ти  пригорни  мене  міцніше,  милий!..

На  острівцеві  нашої  постелі,
Здавалося,  нас  двійко  в  цілім  світі…
А  той  вітрисько  хвилі  бив  об  скелі,
Чогось  від  нас  хотів  химерний  вітер:

Чи  роз’єднати  нас,  чи  ще  тісніше
Сплести,  як  дві  лозини  виноградні?
На  білім  острівці  тепла  і  тиші
Ми  обіймались  –  діти  безпорадні…

Хитав  циклон  містечко  прибережне,
Ледь-ледь  нас  захистили  стіни  вілли…
Нас  тільки  двоє  в  світі  цім  безмежнім…
Ти  пригорни  мене  міцніше,  милий!..

Та  все  сумніше  плакав  вітер  спраглий,
Такий  самотній,  він  страждав  і  злився…
А  я  заснула  на  плечі  засмаглім…
І  вітер  теж  заснув,  либонь,  втомився…

©  Т.Л.  вересень  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016

ЧОРНОГОРА

ЧОРНОГОРА

Ця  країна  зветься  Crna  Gora…
Це  містечко  зветься  Dobra  Voda…
Хвиля  Адріатики  прозора,
Майже  як  у  тропіках  погода.

Висне  над  містечком  вечорами
Гіркуватий  аромат  кав’ярні…
Вулички  вузькі  під  номерами,
Так  от  –  парні,  а  отак  –  непарні.

От  і  наша  –  вісімдесят  друга:
У  дворах  гранатові  дерева.
Гори  –  половина  виднокруга,
Друга  половина  –  моря  мрево.

Нумо  в  наш  готель  «Вітрів  троянда»!
Все  тут  для  засмаги  і  купання,
В  море  задивилася  веранда,
Хоч  стрибай  у  теплі  хвилі  зрання!

Ніжним  оксамитовим  сезоном,
Морем,  сонцем  ми  вже  трохи  п’яні,
Пахнуть  ночі  лавром  і  лимоном,
Як  у  пушкінському  «Дон  Гуані».

Що  не  крок  –  заманить  піцерія,
Фрукти  екзотичні  просто  неба…
Чорногоро,  золотиста  мріє,
Ми  всю  зиму  марили  про  тебе!

Я  залишу  тут  своє  сердечко,
Думкою  не  раз  сюди  прилину…
Dobra  Voda  зветься  це  містечко  …
Crna  Gora  зветься  ця  країна  …
 
©  Т.Л.  вересень  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690914
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2016

ЗУСТРІЧ

ЗУСТРІЧ  

Юнак  із  книжкою  в  трамваї  –  
Знайомий  колір  обклади́нки…
Недовго  подорож  триває  –  
Ти  зійдеш  через  три  зупинки.
Обличчя  навіть  не  побачу,
Лиш  у  вікні  тінь  силуету,
Та  ми  залюблені,  юначе,
У  вірші  одного  поета.
Рядки  у  пам’яті  спливають
Такі  ж,  як  в  тебе  на  сторінці…
У  переповненім  трамваї
Ми  зараз  наче  наодинці.
Близьких,  навіки  незнайомих
На  мить  нас  диво  поєднало:
Весна,  трамвай  і  віршів  томик…
Поезія…  Хіба  це  мало?..

©  Т.Л.    влітку  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686077
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.08.2016

ДЛЯ ДІТОК – на честь 1 червня

ДЛЯ  ДІТОК    –  на  честь  1  червня

1. НЕ  ВПІЗНАЛА

Свинка  поросят  купала,
А  скупавши,  не  впізнала:
             –  Дуже  прошу  вас,  скажіть,
Ви  –  мої  чи  ви  –  чужі?
Поросята  промовчали
І  в  калюжу  пострибали,
Щоб  від  ратичок  до  рила
Знову  їх  грязюка  вкрила.
І  почули  голос  неньки:
             –  Ось  вони,  мої  рідненькі!

2. РОДИЧІ

Тигри  в  гості  кличуть  кицю,
Але  киця  їх  боїться:
             –  Хоч  і  родичі,  та  дикі,
Та  ще  он  які  великі!

3. ДЕЛЬФІНИ

Дельфіни  пірнають,  стрибають  у  хвилі…
Дельфіни  –  такі  дружелюбні  і  милі!
Вони  пустотливі,  веселі,  як  діти,
Підскочивши  високо,  крутять  кульбіти.
Дельфіне  грайливий,  хотів  би  з  тобою
Поплавати  разом  у  смузі  прибою
І  ніжно  погладити  другу-дельфіну
Лискучу  і  мокру  дельфінячу  спину.

4. ЩО  У  СУМЦІ  КЕНГУРУ?

Мама-кенгуру  порядку
Вчила  сина-кенгурятка:
 –    В  сумку,  синку,  лізь  швиденько,
Не  пустуй,  моє  серденько!
Там  у  мене  косметичка,
Гаманець,  тобі  водичка,
Ще  мобільний  телефон,
На  метро  один  жетон,
Детектив  і  фото  татка…
Ну,  і  ти,  моє  дитятко!

©  Тетяна  Лавинюкова  2007
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669513
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.05.2016

ЛЮДИНА і ЗОРЯ

ЛЮДИНА  І  ЗОРЯ

Усіх  чарують  таємничі  миті,
Коли  через  простори  і  віки
На  синьому  нічному  оксамиті
Засяють  діамантами  зірки.

Засвітяться  перлинами  сузір’я,
Враз  оживе  космічний  дивосвіт:
Розправить    величаво  Лебідь    пір’я,
Страшний  Дракон  порине  у  політ.

Великий  Віз  долає  Шлях  Чумацький,
Йде  від  Корони  сяйво  неземне…
Чаїться  хижа  Рись,  немов  зненацька
От-от  на  здобич  з  висоти  стрибне…

Та  хто  вам  «дав  життя»,  космічні  далі,
Дав  імена  героїв  і  богів,
Вам  присвятив  легенди  небувалі
І  таємниць  завісу  привідкрив?

Гіппарх  і  Птолемей,  Копернік,  Кеплер
І  безліч  тих,  кого  згадати  слід,  
Зробили  Всесвіт  людяним  і  теплим,
Лишили  на  скрижалях  неба  слід.

Я  славлю  ту  хвилину  знамениту,
Коли  слаби́й  глухонімий  юнак*
Відкрив  для  людства  першу  «цефеїду»  –  
У  космосі  пульсуючий  «маяк».

Як  він  кохав  тебе,  далека  зоре,
Як  пильно  помічав  усе  нове:
Вдивлявся  в  телескопа  скло  прозоре,
Як  у  вікно,  де  дівчина  живе!

Земля  моя  –  космічна  порошина,
Колиска  те́пла,  що  плекає  нас.
Земна  людина    –  мисляча  тростина,
Така  слабка  і  сильна  водночас.

Що́  є  краса,  коли  її  не  бачать,
Коли  ніхто  в  натхненні  не  згоря?  
В  бутті  усе  поєднане,  і,  значить,
Ми  не  чужі  –  Людина  і  Зоря!

========================================
*Джон  Ґудрайк  (17.09.1764  —  20.04.1786)  —  британський  астроном,  член  Лондонського  королівського  товариства  (1786).  У  ранньому  дитинстві  через  хворобу  втратив  мову  та  слух,  помер  на  22  році  життя.  Але  своєю  любов’ю  до  зоряного  неба,  своїм  трудом  встиг  завоювати  визнання  і  пошану,  був  нагороджений  Золотою  медаллю  ЛКТ  (академії  наук).  Відкрив  «перший  маяк  Всесвіту»,  помітивши  1784  року  ритмічну  зміну  яскравості  зірки  δ  Цефея.  20.04.2016  –  230  років  від  дня  смерті  Джона  Ґудрайка.

==============================================
Конкурс  "Зоряні  розсипи"  був  фактично  бліц-конкурсом.  Швидко  написали  свої  майже  експромти,  швидко  проголосували.  Мені  таке  подобається.  Вірш  посів  І  місце  на  цьому  конкурсі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2016

А МИ ВІЙНИ НЕ ЗНАЛИ… (вільний переклад з російської)

А  МИ  ВІЙНИ  НЕ  ЗНАЛИ...
(вільний  переклад  з  російської  за  Дмитром  Івановим)

Наче  в  білій  сукні  шовковій
Квітне  вишнями-черешнями  весна...
Фотокарткою  пожовклою
У  бабусі  на  стіні  висить  війна.

А  ми  війни  не  бачили,  не  знали  –  
Як  збагнути  нам  бабусину  біду?
І  якщо  з  вечора  ми  безвісти  пропали  –  
Заблукали  у  вишневому  саду.

А  бабуся  сивокосая
Досі  ще  когось  чекає  край  вікна.
І  листів  трикутних  стосиком
У  шухляді  в  неї  схована  війна.

А  ми  війни  не  бачили,  не  знали  –  
Як  збагнути  нам  бабусину  біду?
І  якщо  з  вечора  ми  безвісти  пропали  –  
Заблукали  у  вишневому  саду.

Спить  земля,  і  над  дорогами
Сяє  зорями  небесна  глибина,
Та  далекими  тривогами
Назавжди  в  серцях  залишиться  війна.

А  ми  війни  не  бачили,  не  знали  –  
Як  збагнути  нам  бабусину  біду?
І  якщо  з  вечора  ми  безвісти  пропали  –  
Заблукали  у  вишневому  саду.

=================================================
Це  була  така  пісня  на  вірші  Дмитра  Іванова,  музику  Олександра  Колкера  «А  мы  войны  не  знали».  
Попросили  мене  перекласти  українською,  щоб  заспівати  на  концерті  для  ветеранів.  Було  це  2005  року  –  60  років  Перемоги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2016

ПРОЩЁНОЕ ВОСКРЕСЕНЬЕ

ПРОЩЁНОЕ  ВОСКРЕСЕНЬЕ

Дуют  ветры  почти  весенние…
Блин  последний  намажь  икрой
И  Прощёному  Воскресению
Cвою  душу  скорей  открой.

Может  быть,  и  тебя  обидели
Ненароком  иль  невзначай…
Ты  в  домашней  своей  обители
Завари  самый  крепкий  чай.

Пусть  простят,  кто  тобой  обижены,
И  ты  в  сердце  не  прячь  обид,
Во  дворце  живущий  иль  в  хижине
Всяк  друг  друга  пускай  простит.

Вот  и  Масленица  кончается,
И  сегодня  обряд  наш  прост  –  
Всех  простить  и  в  грехах  покаяться,
А  уж  завтра  –  Великий  Пост.

©  Тетяна  Лавинюкова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651268
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.03.2016

ОЛЬЗІ

ОЛЬЗІ

Комусь  –  дружина,  мама  і  бабуся,
Комусь  –  найкраща  подруга,  сестра.
Тебе  згадаю  –  зразу  посміхнуся,
Ти  розсипаєш  промені  добра.

Художники,  письменники,  артисти  –
Чудовий  товариства  твого  світ!
І  місто  Лева,  і  Франкове  місто
Сьогодні  щирий  шлють  тобі  привіт.

Твої  пригоди,  подорожі,  мандри  –  
Не  на  один  їх  вистачило  б  том,
Потрібні  сонячні  й  небесні  барви,
Щоб  їх  замалювати  ув  альбом.

З  тобою  сумувати  неможливо,
Твій  оптимізм,  мов  райдуги  ясні.
Бажаємо,  щоб  ти  була  щаслива
У  сьогоденні  і  в  прийдешні  дні.

У  тебе  стільки  ще  в  душі  відваги  –  
Всіх  врятувати,  всім  допомогти…
Хай  Бог  дає  здоров’я  і  наснаги
Здійснити  те,  що  можеш  тільки  ти!

©  Тетяна  Лавинюкова    11.03.2016

Історія  твору:

Вчора  написала  цей  вірш-привітання  дорогій  подрузі.  Так,  є  такі  люди,  що  розсипають  промені  добра...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651025
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.03.2016

СОНЕТ за темою

[u]СОНЕТ  за  темою  "прийми  снодійне"[/u]

Як  віслюки  уперті,  рими  йдуть,
Як  сонні  мухи,  наче  сірі  миші…
Я  вишикую  їх,  відправлю  в  путь  –  
Вже  осінь  –  акурат,  сезон  для  віршів.

О  рими!  З  підвіконня  впали  враз,
За  ними  фоліант,  вазон  і  кава!
Ну  що  ж,  тепер  в  калюжі,  без  образ,
Валяйтеся,  якщо  вам  це  цікаво.  

Я  мокрі  рими  віником  зміту,  
Писати  вірш  про  «осінь  золоту»
Не  буду  –  бо  таких  вже  більш  мільярда,

Хоч  саме  це  я  мала  за  мету,
Але  переконалася  –  не  варто!
Снодійне  вип’ю  ліпше,  в  сон  впаду.  


[u]ВІРШ,  який  став  джерелом  натхнення  для  СОНЕТА
[/u]

прийми  снодійне

Рими  бредуть  підвіконням  впертими  віслюками...
Рими,як  мухи  сонні,сірі  -  неначе  миші...
Я  шепоЧУ:"шикуйтесь!"...Жестикулюю  руками...
Я  їм  каЖУ:"Вже  -  ОСІНЬ!Тобто  СЕЗОН-  для-  ВІршів!..."  

Тільки  уперті  Рими  падають  з  підвіконня,
ну  а  слідом  за  ними  -  Книжка,Вазон  і  Кава...
і  догори  ногами  в  тріснутому  вазоні
мокрі  белькочуть  Рими:"Знаєш,  а  тут  цікаво...

...дуже  корисне  місце  -  віником  не  дістати  :):):)
Кажеш  -  сезон  для  ВІршів?  Кажеш  -  Велика  Цаца?
Може,покинеш  Віник  і  просто-  вкладешся  спати?
Знаєш,вірШІВ  про  ОСІНЬ-  рівно  мільярд  сто  двадцять...

...Я  витираю  каву,я  черепки  змітаю...
Рими  ж-  лежать  в  куточку,дивляться  меланхолійно,
як  за  вікном  повільно  жовті  листки  кружляють...
Солодко  позіхають:"  Плюнь...  і  прийми  снодійне!"


ID:  527767
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  04.10.2014  18:12:48
©  дата  внесення  змiн:  05.10.2014  12:52:32
автор:  уляна  задарма

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649046
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 05.03.2016

ДОБРОТА (сонет)

ДОБРОТА  (сонет)

Не  так  уж  много  в  мире  доброты.
Благодаренье  Богу,  что  не  умер
И  ценишься  всего  превыше  ты,
Спасенье  наше,  добродушный  юмор.

Привычно  в  ситуации  любой,
В  смятенье,  в  спешке  только  и  осталось
Шутить  над  ближним,  дальним,  над  собой,
Где  не  поймёшь:  насмешка  или  жалость?

Ирония  чем  тоньше,  тем  острей,
Как  с  равнодушьем  схоже  добродушье…
Срываем  мы  листки  календарей,
Крест-накрест  дни  зачёркиваем  тушью.

Спешим-спешим…  Но  в  вечной  суете
Не  забываем  ли  о  доброте?

История  cоздания  стихотворения:
Батл  (поэтическая  дуэль)  434:  С  иронией  о  грустном...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648724
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 03.03.2016

СТРІТЕННЯ

СТРІТЕННЯ

Повітря  вже  весною  дихає,
хоч  є  ще  лютому  робота:
бурульки  висять  по-під  стріхою,
Зимі  прощатись  неохота.
Але  вже  Стрітення  позаду,
стара  Зима  і  юне  Літо
у  парі  прогулялись  садом
і  розпрощались  діловито.
Домовились:  ще  зо  два  тижні
Зимі  відведено  на  збори...
Поки  природа  всій  вітчизні
готує  весняні  убори.
©Т.Л.  лютий  2016

Прекрасна,  схожа  на  Весну  сама,  Ірина  Мальченко  подарувала  мені  такий  переклад:

СРЕТЕНИЕ  

Весной  уже  природа  дышит,
но  есть  и  февралю  работа  -
сосульки  вешает  под  крышей.
Зиме  прощаться  неохота.
Уже  и  Сретенье  прожили,
Зима  и  Лето  повстречались,
до  расставанья  рядом  были,
по  саду  парой  прогулялись.
Ещё  немного,  две  недели
зиме  отведено  на  сборы.
Природа  всех  к  весне  оденет,
готовит  новые  уборы.
©Ирина  Мальченко    февраль  2016  перевод

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648718
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2016

КАМІНЬ

КАМІНЬ

Я  –  КАМІНЬ!  Від  старих  часів  і  досі
Мене  частенько  згадує  народ:
Буває,  що  за  пазухою  носять,
Буває,  кинуть  у  чужий  город!

Шукав  мене  філософ  дні  і  ночі,  
Та  марно  все  –  зусиль  його  шкода!
Хоч  я  твердий,  краплина  КАМІНЬ  точить,
А  під  лежачий  –  не  тече  вода!

Коштовний  КАМІНЬ  –  в  дар  коханій  жінці  –  
Приємніший  буває,  ніж  вірші!
Велика  прикрість  –  КАМІНЬ  у  печінці,
Ще  більша  прикрість  –  КАМІНЬ  на  душі.

Про  КАМІНЬ  спотикання  піде  мова,
Коли  не  дружить  з  римою  перо,
Наріжний  КАМІНЬ  –  то  всього  основа!
Все  –  КАМІНЬ!..  Навіть  –  сам  святий  Петро*!
*************


Конкурс  "Вещь  в  себе  -  ноумен"  -  ІІ  місце

*  Симон  (пізніше  Петро)  був  старшим  братом  Андрія  Первозванного,  який  і  привів  його  до  Господа.  Він  був  син  Йони  з  Віфсаїди  (Ів.  1:44),  одружений,  батько  дітей,  займався  рибальством  та  проживав  у  Капернаумі.  Згідно  з  Євангелієм  від  Івана  Андрій  з  іншим  учнем  Івана  Хрестителя  провадить  Ісуса  до  Симона  коли  вони  були  над  Йорданом  (Ів.  1:35-41).  Тоді  ж  Симон  був  названий  символічним  ім'ям  Петро  (з  грец.  πετρος),  що  означає  —  камінь  (арамійською  його  звали  Кифа,  тобто  скеля)  (Ів.  1:42).  Згодом  Господь  знову  звернувся  до  апостола  Петра  зі  словами:

«Блаженний  ти,  Симоне,  сину  Йонин,  бо  не  тіло  і  кров  тобі  оце  явили,  але  мій  небесний  Отець.  І  кажу  тобі,  що  ти  скеля;  на  скелі  оцій  побудую  я  Церкву  Свою,  —  і  сили  пекельні  не  переможуть  її»  (Мт.  16:17-18).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644777
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2016

ЗИМОВІ ЗАБАВИ (сумний жарт)

ЗИМОВІ  ЗАБАВИ  (сумний  жарт)

Друзі  –    Дмитрик  із  Мишком  –  
Взимку  бавились  сніжком.

Дмитрик  сніжку  вмить  зліпив,
Ще  й  тверду  нівроку
І,  як  снайпер,  улучив
Михасеві  в  око.

Вже  під  оком  синій  круг,
Око  ледве  бачить…
 –  Ну,  якщо  такий  ти  друг,
Я  ж  тобі  віддячу!

Хлопець  снігу  набира
В  ту  і  в  другу  руку,
Наздогнав  мерщій  Дмитра  –  
Та  й  за  комір  другу!

Не  той  комір,  що  хутро́,
Аж  під  сорочину!
Як  заверещить  Дмитро  –  
Допекло  хлопчину!

Сподіваюсь,  то  була
Сутичка  остання.
Їхня  дружба  все  ж  пройшла
Це  випробування.

Лікуватись  йдуть  на  пару
У  шпиталь  до  міста  –  
Тільки  Дмитрик  –  від  катару,
Михась  –  в  окуліста!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644364
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.02.2016

ВАЛЕНТИНКИ

ВАЛЕНТИНКИ
І
Троянди  розквітнуть  в  садах  навесні  –  
Для  юних  сердець  незабутня  картина…
Тобі,  кого  доля  судила  мені,
Цей  лист  надсилаю  у  день  Валентина.
Чи  буде  щасливим  моє  почуття,
Напевне  не  знаю,  надію  плекаю,
Та  буде  світити  мені  все  життя
Твій  образ,  що  в  серці  закоханім  маю.
ІІ
Хай  сонце  заходить  і  знову  встає  –  
Не  зможе  час  образ  твій  з  пам’яті  стерти…
На  аркуші  білому  серце  моє,
Виймай  ти  його  обережно  з  конверта.
До  тебе  цей  лист  принесли  голуби  –  
Небесні  кур’єри  у  день  Валентина.
Благаю  тебе:  мене  вірно  люби,
Хай  щастя  закоханих  буде  незмінне.
ІІІ
Згадавши  легенду  одну  старовинну,
На  аркуші  серце  своє  намалюю…
Я  прошу  тебе,  о  святий  Валентине,
Вручи  його  тій,  кого  щиро  люблю  я.
Я  ймення  своє  підписати  не  смію,
Сама  здогадайся,  від  кого  послання.
Святий  Валентине,  дай  серцю  надію,
Що  буде  щасливим  взаємне  кохання.
IV
У  день,  коли  про  свято  Святого  Валентина
Нагадує  дівчатам  і  хлопцям  календар,
Я  вірю:  я  у  тебе  кохана  і  єдина,
А  серце,  що  кохає,  -  це  найдорожчий  дар.
Нехай  цвіте  кохання,  як  квітка,  що  не  в’яне,
Тебе  я  не  покину  ні  в  щасті,  ні  в  біді…
Хай  завжди  будуть  разом  «Володя»  і  «Мар’яна»  -
Два  імені,  два  серця,  дві  долі  молоді


Фото:  У  Львові.  Зустріч  з  підступним  бронзовим  Амуром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016

На голос НОВОРІЧНОЇ ПІСНІ

                                                             *  *  *
Під  Новий,  Новий,  Новий  рік
Завжди  про  пташку  щастя  мріють  люди,
Хай  успіхам  чудовий  лік
Відкритий  просто  завтра  нами  буде.
Шлях  замело  сніжком  пухким,
Сніг  недоторканим  недовго  буде  -  
Сліди  ведуть  до  нас  у  дім  -  
У  гості  йдуть  найближчі  люди.

Рік  Нови́й  голубку  Миру
Нехай  нам  принесе  -
Кожну  хату  і  квартиру
Втішить  над  усе.
Рік  Нови́й  відкриє  обрій
Мріям  чарівним...
Хай  він  буде  щедрим,  добрим,
Мирним  і  ясним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632829
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.01.2016

ДВА ПЕГАСИ

ДВА  ПЕГАСИ

Два  Пегаси  розправили  крила,
Крешуть  іскри  з  копит  золотих,
Два  Пегаси  у  небо  злетіли,
Ввись  несуть  двох  Поетів  своїх.

Полетять  до  Смородини-річки  -    
На  обох  берегах    спориші…
Два  Пегаси  нап'ються  водички,
Два  Поети  напишуть  вірші.

Двох  Пегасів  сплітаються  гриви,
Двох  Поетів  злились  голоси,
Так  лунає  дует  їх  красиво,
Що  аж  щемно  від  тої  краси.

Потім  знову  у  небо  поринуть
На  крилатих  Пегасах  своїх  –  
Мужній  Сокол  і  ніжна  Ірина  –
Хай  всміхаються  зорі  до  них.

Два  Поети  –  мої  кращі  друзі  –  
То  удвох,  а  то  нарізно  спів,
Два  Пегаси  пасуться  у  лузі,
На  одному  із  двох  берегів.


Моїм  дорогим  друзям  Ірині  Лівобережній  та  Сокольнику  присвячую  -  на  день  народження.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629941
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2015

МОЛИТВА до св. МИКОЛАЯ

Дорогі  колеги!  От  і  прийшла  до  України  ніч,  коли  св.  Миколай  кладе  подарунки  під  подушку  чемним  діткам.  Готуючись  до  дня  св.  Миколая,  я  щодня  читаю  Акафіст  до  св.  Миколая,  який  закінчую  такою  молитвою:
О  всеблагий  отче  наш  Миколаю,  пастирю  й  учителю  всіх,  хто  з  вірою  звертається  під  захист  твій  і  теплою  молитвою  благає  тебе:  поспіши  й  захисти  отару  Христову  від  вовків,  що  гублять  її.  Україну  нашу  і  всяку  країну  християнську,  і  весь  світ  захисти  і  збережи  святими  твоїми  молитвами  від  землетрусу  наступу  чужинців  і  народних  заколотів,  міжусобиці;  від  голоду,  пошести,  потопу,  вогню,  меча  і  наглої  смерти  всяку  людину  охорони.  І  як  помилував  ти  трьох  мужів,  що  у  в’язниці  сиділи,  та  спас  їх  від  гніву  царського  й  кари  смертної,  так  помилуй  і  нас,  що  розумом,  словом  і  ділом  у  темряві  гріхів  перебуваємо.  Спаси  нас  від  гніву  Божого  й  вічної  кари:  щоб  твоїм  заступництвом  і  поміччю  та  Своєю  благодаттю  й  милосердям  подав  нам  Христос  Бог  тихо  і  без  гріха  прожити  на  цім  світі,  і  не  засудив  нас  стояти  ліворуч,  а  сподобив  стати  праворуч  з  усіма  святими.  Амінь.
І  сталося  так,  що  переспівалася  ця  молитва  мені  у  віршованій  формі:

О  всеблагий  наш  отче  Миколаю,
Наш  пастирю  і  вчителю  святий,
Спасителю  всім,  хто  тебе  благає,
Хто  з  вірою  іде  під  захист  твій!
Врятуй  отару  праведну  Христову
Від  злих  вовків,  що  згубу  їй  несуть.
Хай  молитов  твоїх  пророче  слово
Направить  вірних  на  правдиву  путь.
Врятуй  від  заколотів  міжусобних,
Бо  милості  твоїй  немає  меж,
Від  наступу  чужинців  лютих,  злобних,
Від  землетрусу,  повені,  пожеж.
Врятуй  від  пошестей,  голодоморів,
Від  смерті  наглої,  меча,  вогню,
Будь  лікарем  людині  кожній  хворій,
Із  молитов  створи  від  бід  броню.
Щоб  ми  спастись  могли  від  гніву  Бога,
Подай  нам  вихід  з  темряви  гріхів,
Заступництво  твоє  і  допомога
Колись  так  врятували  трьох  мужів.
Їм  кара  смертна  вже  дивилась  в  очі,
Ти  їм  темниці  двері  відчинив.
Отак  і  нас  помилуй,  світлий  отче,
Вершителю  святий  чудес  і  див.
Допоможи  спокуси  подолати,
Дай  без  гріха  нам  бути  у  житті,
Щоб  не  судив  Господь  ліворуч  стати,
Але  праворуч,  де  стоять  святі.
О  всеблагий  наш  отче  Миколаю,
Нас  у  біді  і  скруті  не  покинь,
Щоб  мир  і  спокій  панували  в  краю,
Молись  за  нас  до  Господа.  Амінь.

Щиро  вітаю  всіх  зі  Святом!  Тетяна  Лавинюкова.  Івано-Франківськ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629730
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2015

СВІЧА

СВІЧА

Нехай  палає  пам’яті  свіча,
Оплакує  гарячими  сльозами
Заморене  невинне  дитинча,
Що  згасло  марно  на  руках  у  мами.

Зів’ялий  пуп’янку,  ти  міг  цвісти,
Тягнутись  пишним  кетягом  угору,
Та  зжерли  хліб  твій  навісні  кати
У  чорнім  мороку  голодомору.

Не  забуваймо  ті  часи  страшні,
Нехай  роки  минають  за  роками    –  
Завжди  в  цей  день  на  кожному  вікні
Скорботна  свічка  скапує  сльозами.

©  Тетяна  Лавинюкова    29.11.2015  –  у  День  пам’яті  жертв  голодомору  в  Україні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2015

ЖИТТЯ

ЖИТТЯ  

Кожному  новому  поколінню
На  землі  відведений  свій  час.
Ми  з’явились  з  Божого  веління,
І  нащадки  прийдуть  після  нас.

Молодість,  як  птах  у  високості,
Зникне  і  назад  не  знайде  путь.
Мудра  старість  завітає  в  гості,
Хоч  її  не  кличуть  і  не  ждуть.

Ми  у  світі  наче  перехожі
На  шляху  у  вічність  з  небуття…
Сили  дай,  благослови  нас,  Боже,
З  гідністю  прожити  це  життя.

Виростити  дерево  і  сина,
Возлюбити  ближніх  як  себе,
Вірити,  що  вічна  Україна  –  
Стигле  жито,  небо  голубе.

22.04.2001                                                          ©Тетяна  Лавинюкова  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2015

ВОГОНЬ (сонет)

[b]ВОГОНЬ[/b]  (сонет)

Вогонь  –  шляхетний  Прометеїв  дар,
Без  котрого  би  рід  людський  не  вижив:
Не  мав  би  світла,  ні  тепла,  ні  їжі…
О,  як  за  подвиг  свій  титан  страждав!

Але  дарунок  ворогом  стає,
Як  вирветься  і  вже  не  має  спину,
Садок  спалити  може  і  хатину,
Лишити  тільки  згарище  своє.

Вогонь  домашній  і  вогонь  пожеж  –  
Життя  основа  і  біда  без  меж,
Це,  безумовно,  явище  єдине,

Що  містить  протилежності…  Авжеж,
Залежить  все  від  тебе  лиш,  людино,
Як  і  для  чого  в  світі  ти  живеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616622
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.10.2015

КВАРТИРА НА ВИНАЙМ (переспів за Леєю Гольдберг)

В  ізрїльській  дитячій  літературі  письменниця,  перекладачка,  науковець  Лея  Гольдберг(1911  –  1970)    посідає  приблизно  таке  ж  місце,  як  Самуїл  Маршак  (1887    –  1964)  –    у  радянській  та  пострадянській.  Тим  більш  знаковим  є  збіг  ідей.  Маршак  створив  драматургічні  версії  фольклорних  сюжетів  «Теремка»  та  «Кициного  дому»,  а  Лея  Гольдберг  написала  вірш  «Квартира  на  винайм»  (1948),  який  став  класикою  дитячої  лвтератули  на  івриті.  Це,  мабуть,  найбільш  відомий  твір  Леї  Гольдберг.  Він  перекладений  на  багато  мов.  На  російську  мову  переклади  робили  Юлія  Вінер,  Володимир  Лазаріс,  Раїса  Чорна.  Про  переклади  або  переспіви  на  українську  я  не  чула.  
Свій  переспів  «Квартири  на  винайм»  я  зробила  для  київських  дитячих  драмгуртків.  Дітки  хочуть  грати  п'єси  українською.


[b]КВАРТИРА  НА  ВИНАЙМ[/b]    (переспів  за  Леєю  Гольдберг)

В  зеленій  долині  гайок  шелестить  –
Будиночок  там,  мов  картинка,  стоїть.
Червоні  у  нього  і  двері,  і  дах…
А  хто  ж  там  живе  у  п’яти  поверхах?
Ну  що  там  за  мешканці    в  кожній  квартирі?
Постукаймо  в  двері:  там  пташки  чи  звірі?

- На  першому  поверсі  гарні  дверцята!
Стук-стук!  …  Але  довго  щось  йдуть  відчиняти…
- Заходьте!  Я  –  Курочка,  трошки  лінива,
Весь  день  я  у  ліжку  лежу  –  і  щаслива…
Як  встану,  то  зразу  болить  голова,  
А  в  ліжку  я  мрію  про  різні  дива.

На  другому  поверсі  стукати  зайве,
Розчинені  двері:  хто  схоче,  той  за́йде.
- Привіт!  Я  –  Зозуля,  недавно  з  ліску!
Я  так  поспішаю  у  гості!  Ку-ку!
Дітей  до  сусідів  мерщій  відвела…
Привіт!  Мені  ніколи…  Все    –  я  пішла!

От  третій  вже  поверх  –  на  дверях  таблиця,
Так  гарно-прегарно  написано  «КИЦЯ».
- О  так,  це  про  мене,  це  я  -  чорна  киця,
Я  дуже  люблю  у  люстерко  дивиться.
Яка  в  мене  шубка,  які  в  мене  очі  -  
Милуюся  вдень,  а  також  серед  ночі.

Нарешті  уже  на  четвертому  ми…
Щось  дуже  хрумтить  і  тріщить  за  дверми.
- Заходьте,  я  –  Білка!  Гризу  я  горішки.
Скуштуйте  горішків,  затримайтесь  трішки.
Горішків  у  мене  повнісінька  скриня  –  
Така  я  хазяйка,  така  господиня!

На  п’ятому  поверсі  мишка  жила,
Але  нещодавно  у  мандри  пішла.
Сказала,  до  родичів,  -    вже  не  вернеться,
Тому  ця  квартира  в    оренду  здається.

Звірята  самі  оголошення  склали,
В  місцеву  газету  листа  написали,
Щоб  всі  прочитали  від  слова  до  слова:
«Здається  в  оренду  квартира  чудова!».

Дорогами,  стежками  всі  поспішали,
Бо  гарну  квартиру  найняти  бажали.

Найпершою  мешканці  стріли  мураху.
Вона  дім  оглянула  з  ганку  до  даху.
У  вільну  квартиру  її  провели,
Усе  показали,  привітні  були.
А  потім  промовили:    «Бачиш  сама,
Що  кращих,  ніж  наша  квартира,  нема.  
Щоб  жити    з  тобою  у  злагоді  й  мирі,
Скажи  нам  про  все,  що  ти  бачиш  в  квартирі».
- Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються.  

Ну,  як  це,  щоб  курочка  поряд    жила?
Лінива,  аж  жиром  уся  запливла!
Лежить  вона  вдень  і  вночі  не  встає  –
Невже  все  життя  так  пролежить  своє?
Тю  –  на  неї!

Образилась  курочка,  а  мураха  пішла  собі.

Мураха  пішла    –  йде  кролиця  вухата.
Плиг,  сходами,  плиг!  –  от  і  поверх  вже  п’ятий!
Квартиру  показують  мешканці  їй:
-  Тобі  буде  зручно  в  оселі  такій!
Щоб  жити    з  тобою  у  злагоді  й  мирі,
Скажи  нам  про  все,  що  ти  бачиш  в  квартирі:
-  Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються.
 
Ну  як  це,  щоб  поряд  зозуля  жила,
Яка  по  сусідах  дітей  роздала?
Я  багатодітна  матуся  солідна,
Сусідки  такої  мені  не  потрібно!
Тю  –  на  неї!

Образилася  зозуля,  а  кролиця  пішла  собі.

Кролиця  пішла  –  тут  з’явилася  свинка.  
Вмить  пильно  оглянула  того  будинка.  
До  п’ятого  поверху  йде  діловито:  
«А  тут  не  занадто  підлога  помита?».  
Та  мешканці  квапляться  все  показати,  
Докладно  про  враження  свинку  спитати:  
-  Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються.

Найгірша  прикмета  завжди  –  чорна  кішка,
Не  хочу  сусідку  таку  анітрішки!
Тю  –  на  неї!

Обурились  мешканці  дуже  на  неї:
«Йди  геть!  Ми  не  хочемо  жити  з  свинею!».

Свиня  утекла  –  соловей  прилетів  -    
Всі  знають:  він  кращий  співак  між  птахів.  
Квартиру  оглянув  –  і  вікна,  і  стіни;  
Чи  місця  тут  вистачить  для  піаніно?  
Та  й  мешканці  хочуть  усе  показати,  
Докладно  про  все  солов’я  розпитати:  
 
-  Як  тобі  кімнати,  подобаються?  
–  Подобаються.  
–  А  кухня  подобається?  
–  Подобається.  
–  А  коридор  подобається?  
–  Подобається.  
–  Тоді  сідай,  поговоримо!  
–  Не  сяду.  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  не  подобаються!  

 Ви  знаєте,  я  професійний  співак,  
Миритися  з  шумом  не  можу  ніяк!  
А  білка  горіхи  гризе  цілі  дні  -    
Їх  хрускіт    завадить  співати  мені!  
Тю  –  на  неї!

Образилася  білка,  
А  соловей  полетів  собі.

Нема  солов’я  –  та  голубка  летить  -  
Будиночок  зверху  оглянула  вмить.  
В  квартиру  влетіла  вона  крізь  віконце:  
Цікаво,  чи  видно  із  вікон  схід  сонця?  
Та  й  мешканці  хочуть  усе  показати,  
Докладно  голубку  про  все  розпитати:  
 
-  Як  тобі  подобається  кімната?  
-  Гарна,  але  тіснувата.  
–  А  кухня  тобі  до  вподоби  така?  
–  Здається  мені,  що  вона  завузька!  
–  А  тут,  в  коридорі  тобі  приємно?  
–  Та  що  ж  тут  приємного,  коли  тут  темно!  
–  Ну,  що  ж,  не  сподобалось,  що  тут  робити?
 Не  хочеш  тут  жити…
–  Я  хочу  тут  жити!  
–  Чому?  
–  Сусіди  мені  подобаються:  

Курочка  –  розумничка,  
Зозулька  –  танцюлька,  
Кицюня  –  гарнюня,  
Білка  –  горішком  торохтілка.  

Я  вже  полюбила  вас  всіх!  От  чому  
Квартиру  таку  я  негайно  найму!
Голубка  поважно  розправила  крила  –
І  на  новосілля  усіх  запросила.

Квартири  всі  знову    заселені  в  домі,  
Усі  між  собою  близькі  і  знайомі.

В  зеленій  долині  гайок  шелестить  –
Будиночок  там,  мов  картинка,  стоїть.
Відомо  про  дім  цей  далеко  навкруг,  
Що  кожний  сусід  там  сусідові  друг!
На  кожному  поверсі,  в  кожній  квартирі
Живуть  там  сусіди  у  злагоді  й  мирі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615715
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.10.2015

ПУЩА-ВОДИЦЯ

[b]ПУЩА-ВОДИЦЯ[/b]
                               [i]Софійці[/i]
Недалеко  від  столиці
Є  місцевість  чарівна.
Гарно:  Пуща  ще  й  Водиця
Називається  вона.

Тут  річки  й  озера  сині,
Пишні  парки  і  ліси.
Будять  сонечко  пташині
І  дитячі  голоси.

Від  зупинки  до  зупинки
Чарівний  трамвайчик  мчить,
Він  привітно  щохвилинки
Всіх  вітає-дзеленчить.

У  трамвайчику  -  кав'ярня,
Нам  на  радість,  ще  й  яку!
Свіжі  тістечка  прегарні  -
Кожний  візьме  до  смаку.

Наша  подорож  триває...
Змовк  веселий  стук  коліс.
Ми  виходимо  з  трамвая
В  парк  густий,  неначе  ліс.

Що  за  розкіш  тут  гуляти,
Разом  гратись  залюбки
І  горішком  пригощати
Жваву  білочку  з  руки!

На  повітрі  чистім  личко
І  рум'яниться,  й  цвіте.
Пуще  наша  ще    й  Водичко!
Наше  місто  золоте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614629
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.10.2015

ДОНЕЧКА ГРУФФАЛО (переспів для дітей)

«Донечка  Гру́ффало»  —  англійська  дитяча  книга  письменниці  Джулії  Дональдсон  з  илюстраціями  Акселя  Шеффлера,  продовження  їхньої  книги  «Груффало».  Вийшла  2004  року.  В  Росії  книга  вийшла  2006  року  у  перекладі  Марини  Бородицької,  в  серії  «Машинки  творения»  видавництва  «Машины  творения».
2011-го  року  за  книгою  був  створений  анімаційний  фильм  «Донечка  Груффало»,  у  якому  персонажів  озвучили  відомі  актори.
Свій  "переспів  переспіву"  (тобто  з  російської)  я  зробила  для  драмгуртка  одного  з  молодших  класів  одного  з  київських  ліцеїв,  коли  дітки  захотіли  розіграти  казку  українською  мовою.


[b]ДОНЕЧКА  ГРУФФАЛО[/b]  (переспів  для  дітей)


1.  Свою    дитину    Груффало    попереджав    не    раз:
-  Ходити    у    сусідній    ліс    для  нас    навіки    –    зась!
-  А    це    чому    ж?        -    Мишатко    там        –    у    лісі    головний,
Він    ніби    цар    у    них    –        силач,    безжальний,    хитрий,    злий!
Я    сам    нагоду    якось    мав    зустрітися    із    ним,
Не    знаю,    як    я    взагалі    залишився    живим!
-  Ой,    татку,    розкажіть!    Він    дійсно    найстрашніший?
Він    від    усіх    жахли́віший?    Він    від    усіх    сильні́ший?
-  Так,    це    було    давненько,    -    сказав    нарешті        татко,        -    
Згадати    навіть    страшно,    як    я    зустрів    Мишатка!
Він    волохатий,    як    ведмідь,    і    як    ведмідь    –    кремезний,
А    хвіст    волочиться    за    ним    –    страшний    і    довжелезний.
Горять,    неначе    два    вогні,    два    жовтуватих    ока,
А    вуса    в    нього,    мов    стальні,    стирчать    в    обидва    боки!

Та    й    захропів    собі    татусь    серед    нічної    тиші…
А    доця    шепче:    «Не    боюсь    я    зовсім    тої    Миші!»
Їй    дуже    хочеться    пригод,    а    тут    –    сиди    в    печері…
Тихенько    вибралась    вона    назовні,    в    ліс,    за    двері!

2.    Там    виє    вітер,    наче    звір,    там    валить    снігопад…
Йде    Груффалятко        в    ліс    страшний,    не    дивиться    назад.
–    А-га!    У-гу!    Слід    бачу    на    снігу!    
Той    слід    повзе,    звивається,
Біля    колод        ховається!
Ой!    З-під  колоди  довгий  хвіст  плямистий  чий  стирчить?
Невже    Мишатко    –    звір    страшний    –    сидить    там    і    мовчить?
Ой!  От  він  виповзає  весь…    Такий    тонкий,    аж    дивно?
Не    волохатий,  а  слизький,    і    вусів    щось    не    видно?
-  Пробачте,    Ви    не    Мишеня?    -    Ні,    я  –  Змія-Гадюка!
 А  про  Мишатка  при  мені  не  говори  ні  звуку!
О  цій  порі  на  річці  він  цікаву  має  справу:  
Готує    з    груффало    шашлик    –    свою    фірмо́ву    страву!

3.        А        в    лісі    сніг    мете    страшний,    вітри    дерева    гнуть…
Та    Груффалятко    далі    в    ліс    свою    тримає    путь!
–    А-га!    У-гу!    Слід    бачу    на    снігу!    
Неначе    птах    отут    ходив,
А    потім    вгору    враз    злетів!
А    там    вгорі    вогнем    горять    два    ока  жовтуватих!
Невже    Мишатко  –  дивний  птах,  уміє  він  літати?
Та    ні,    у    птаха    хвіст    не    той,    і    де    поділись    вуса?
Я    бачу:    не    Мишатко    Ви!    То    ж    я    Вас    не    боюся!
-  Пугу-пугу!    Звичайно,  ні!    Я  –  тітонька  Сова!
Цить  про  Мишатка,  бо  болить  у  мене  голова!
А  той  Мишатко,  думаю,  ліворуч  на  горі  -  
Він    з    груффало    готує    суп    завжди    о    цій    порі!

4.    Іде    все    далі-далі    в    ліс    нечемне    Груффалятко,
Все    хоче    донечка    знайти    жахливого    Мишатка.
–    А-га!    У-гу!    Слід    бачу    на    снігу!    
Подвійний  ланцюжок!    
А    потім    в    нірку    –    скок!
Он    бачу,    вуса    там    стирчать    з    нори    в    обидва    боки!
Можливо,    затаївся    там    Мишатко    той    жорстокий!
Та    ні,    ці    очі    на    горять!    І    довгий    хвіст    не    в’ється!
Ви    не    Мишатко?
-  Звісно,    ні!    –    Лисичка    лиш    сміється.    –
Мабуть,    Мишатко    вдома,    він    любить    у    цей    час
Смачні    котлетки    з    груффало    робити    про    запас.

5.    Сідає    донечка    на    пень    і    каже:    -    Що    за    жарти?
Мишатка    зовсім    тут    нема!    Боятися    не    варто!
Весь    ліс    я    обійшла    кругом,    живуть    тут    різні    звірі,
Але    Мишатка    тут    нема!    Я    більше    в    це    не    вірю!

-    А    хто    це    вискочив    на    сніг        -    у    нього    шубка    сіра?
Усе,    як    татко    розказав,    я    бачу    в    цього    звіра!
Кошлатий    весь,    а        ззаду    хвіст,    є    жовті    очі,    вуса!
Так,    це    Мишатко,        він    малий!    Я    зовсім    не    боюся!
Вже    їсти    час!    Мабуть,    смачний    оцей    маленький    звір:
Лиш    обкачаю    у    снігу    –    і    буде    як    пломбір!

6.        Не    розгубився    наш    герой    і    каже:    «Ану,    стій!
До    мене    має    гість    прийти    –    товариш    вірний    мій!
Він    грізний    і    могутній    звір    –    у    лісі    всіх    сильніше.
З    ліщини    знак    йому    подам,    щоб    він    ішов    скоріше.

Зажмурилось    від    жаху    відважне    Груффалятко:
-  Виходить,    це    не    вигадка,    усе,    що    мовив    татко!
Мені    зустрівся    звір    малий,    та    інше    є    звірисько!
Малий    вже    знаки    подає:    потвора    зовсім    близько!

7.        А    повний    місяць    із-за    хмар    з’явився    в    тій    хвилині,
Яскравим    світлом    освітив    Мишатко    на    ліщині!
Стихенька    доця    почала    розплющувати    очі,
А    на    поляну    тінь    лягла    гігантська    серед    ночі.
-  Ой,    жах    який!    Який    кошмар!    Стирчать    залізні    вуса!
Хвіст    –    наче    змій,    кошлата    шерсть!    Ой,    лишенько!    Боюся!
А    вуха    –    наче    у    слона!
А    я    без    татка    тут    –    одна!    
Тут    Донечка    мерщій    втекла        до    татка,
Їй    лапкою    зробив    «па-па»    Мишатко.
-  А-га!    У-гу!    Слід    бачу    на    снігу!
Тут    пробігало    груффало    –    воно,    здається,    струффало…

9.    Зимовий    ранок    настає,    потроху    вже    світає
Нечемна    доця    Груффало    додому    поспішає.
А    татко-Груффало    хропе    за    всякої    погоди,
Не    знає    він,    які    були    у    донечки    пригоди.
Вже    засинає    у    теплі    в    печері    Груффалятко    –    
Нема    чого    боятися,    коли    під    боком    Татко!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613947
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2015

ПОКРОВА

[b]ПОКРОВА[/b]

Пора  осіння.  Шурхіт  падолисту.
Покрови  час...  Ще  у  старі  віки
Твою  Покрову,  Матінко  Пречиста,
За  щит  собі  обрали  козаки.

Коли  ставало  військо  їх  до  бою,
Над  козаками  був  не  тільки  стяг:
Твій  о́браз  був  у  кожного  з  собою,
Що  силу  надавав  їм  для  звитяг.

Як  довелося  їм  в  лиху  годину
Зруйновану  царем  лишати  Січ,
Ікону  узяли  Твою  єдину,
Нічого  більше  не  взяли  опріч*.

На  чужині,  де  вірять  в  Магометів,
У  час  південних  зоряних  ночей
Тобі  молились  потайки  в  наметі,
Лилися  сльози  із  Твоїх  очей...

Віки  минули,  та  не  згасла  віра,
Покрови  храм  -  для  Тебе,  наче  рай.
Та  знову  йде  орда  чужинця-звіра
На  благодатний  український  край.

Своїм  святим  могутнім  Омофором
Подай  козацьким  дітям  захист  знов.
Хай  начувається  поганий  ворог,
Хай  йде  додому,  звідкіля  прийшов...

©  Т.Л.  14.10.2015

*  Читайте  поему  Тараса  Шевченка  "Іржавець".

Цим  віршем  я  вітаю  всіх  зі  світлим  святом  Покрови  Пресвятої  Богородиці!  Особливі  мої  вітання  нашим  славним  воїнам  -  це  їх  свято  -  День  захисників  України!  

На  фото:  Козацька  церква  Покрови  Пресвятої  Богородиці  у  Мамаєвій  слободі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613238
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.10.2015

КУЛЬБАБКИ (Наталочці Данилюк)

КУЛЬБАБКИ  (Наталочці  Данилюк)

Між    весня́них  окрас  землі,
Серед  ранніх,  ще  навіть  в  квітні,
Сяють  сонечка  ці  малі  -  
Золоті,  осяйні,  привітні.

У  травичці,  куди  не  стань,
Ваблять  око,  куди  не  гляну,
Надихають  ліричний  стан
І  поезію  полум'яну.

З  ними  ніби  й  біди  нема,
Настрій  світлий,  немає  жа́лю...
Нік  цей  сонячний  недарма
Узяла  ти  собі,  Наталю!..

У  магічність  твоїх  віршів
Лиш  зануришся  на  хвилинку  -  
Знов  кульбабки  цвітуть  в  душі
Навесні,  восени  і  взимку.

То  ж  натхнення  твоєму  перу,
Щоб  без  втоми  служило  Музі!
Є  поезія  -  бути  добру,
Хай  кульбабки  не  в'януть  в  лузі...

03.10.2015

Експромт  написаний  в  день  презентації  книжки  "Океан,  що  навиворіт"  в  Літературній  світлиці  редакції  газети  "Галичина",  Івано-Франківськ.  Автор  книжки  -  Наталочка  Данилюк  (kulbabka),  художнє  оформлення  -  Надія  Капінос  (уляна  задарма).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611558
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2015

ГРУФФАЛО (переспів для дітей)

Gruffalo  (Граффало  або  Груффало)  з  однойменної  британської  книги  1999  року.  Автор  –  Джулія  Дональдсон,  художник  –  Аксель  Шеффлер.  Книга  не  зразу,  але  стала  дуже  популярною  у  Великобританії  і  всьому  світі,  її  наклади  складають  кілька  мільйонів  примірників.  2009-го  року  був  створений  анімаційний  фільм.
Російською  мовою  книга  вийшла  2005-го  року  у  перекладі  Марини  Бородицької,  в  серії  «Машинки  творения»  видавництва  «Машины  творения».
Свій  "переспів  переспіву"  (тобто  з  російської)  я  зробила  для  драмгуртка  одного  з  молодших  класів  одного  з  київських  ліцеїв,  коли  дітки  захотіли  розіграти  казку  українською  мовою.
 

ГРУФФАЛО

1. Гуляло  лісом  Мишеня,  аж  Лисонька  біжить,
Все  нюхає  та  дивиться,  бо  їсти  їй  кортить.
- Ой,  Мишенятко  бачу  я!  От  радість,  от  щастить!
Тебе  до  себе  снідати  запрошую  я  вмить!
- Я  чемно  перепрошую,  -  Мишатко  пропищав,    -
Бо  снідати  із  Груффало  ще  вчора  обіцяв.
- А  що  таке  це  груффало?  Про  кого  ти,  малий?
- Це  мій  давно  знайомий  звір:  великий,  сильний,  злий!
Він  має  зуби  гострі,  ще  й  гострі  пазурі!
Зустрітися  домовились    ми    з  ним  на  тій  горі!
Не  знаю,  що  він  зготував  сьогодні  до  сніданку?
Мабуть,  лисиць    тушкованих,  а  ще  до  них  сметанку.
- Сметанку,  кажеш?    Ой!  Спішу!  Не  маю  ні  хвилинки!
Лисичка  кинулася  в  ліс,  де  сосни  та  ялинки.
- Яка  ж  немудра  Лиска  в  нас,  не  знає  геть  нічого!
Немає  зовсім  Груффало  –  я  їй  збрехав  про  нього!


2. Гуляло  лісом  Мишеня,  аж  гульк:    Сова  летить,
Все  нюхає  та  дивиться,  бо  їсти  їй  кортить.
- Ой,  Мишенятко  бачу  я!  От  радість,  от  щастить!
Тебе  до  себе  на  обід  запрошую  я  вмить!
- Я  чемно  перепрошую,  -  Мишатко  пропищав,    -
Обідати  я  з  Груффало  ще  вчора  обіцяв.
- А  що  таке  це  груффало?  Про  кого  ти,  малий?
- Це  мій  давно  знайомий  звір:  великий,  сильний,  злий!
Він  має  ноги,  як  стовпи,  а  черево,  як  бочка!
Зустрітися  домовились    ми    з  ним  біля  струмочка!
Не  знаю,  що  він  зготував  сьогодні  на  обід?
Сову  свіженьку  любить  він,  підсмажену  як  слід.
- Як  ти  сказав,  підсмажену?  Ой!  Як  це  я  забула?
У  мене  ж  справи!  І  Сова  мерщій  в  дупло  чкурнула!
- Яка  ж  немудра  в  нас  Сова,  не  знає  геть  нічого!
Немає  зовсім  Груффало  –  я  їй  збрехав  про  нього!


3. Гуляло  лісом  Мишеня,  Гадюка  шарудить,
Все  нюхає  та  дивиться,  бо  їсти  їй  кортить.
- Ой,  Мишенятко  бачу  я!  От  радість,  от  щастить!
Зі  мною  повечеряти    запрошую  я  вмить!
- Я  чемно  перепрошую,  -  Мишатко  пропищав,    -
Вечеряти  я  з  Груффало  ще  вчора  обіцяв.
- А  що  таке  це  груффало?  Про  кого  ти,  малий?
- Це  мій  давно  знайомий  звір:  великий,  сильний,  злий!
У  нього  очі,  як  вогонь;  язик  чорніший  нічки!
Зустрітись  ми  домовились  сьогодні  біля  річки!
Не  знаю,  що  він  зготував  сьогодні  до  вечері?
Він  дуже  любить  із  гадюк  у  соусі  тюфтелі.
- Як  ти  сказав,  у  соусі?  Пробач,  спішу  у  справах!
Гадюка  швидко  поповзла  і  миттю  зникла  в  травах.
- Яка  ж  немудра  в  нас  Змія,  не  знає  геть  нічого!
Немає  зовсім  Груффало  –  я  їй  збрехав  про  нього!
Збрехав  –  і  добре!  Молодець!
Всіх  налякав  я  –  і    кі…


4. -  Ой!  Що  це?  Звідки  взявся  тут  страшенний  звір  великий?
Він  має    зуби  й  пазурі  і  вигляд  зовсім  дикий!
Він  має  ноги,  як  стовпи,  бородавку  на  носі!
У  лісі  я  таких  потвор  не  зустрічав  ще  досі!
Ой,  матінко!  Це  Груффало!
 Воно  мене  понюффало!
- А-а-а!  Їжа  тут  сама  іде  мені  до  рота!
От  покладу  тебе  на  хліб  –  і  маю  бутерброда!
- Мене  –  на  хліб?  Не  вийде,  я  не  боюсь,  повір,
Бо  я  у  всьому  лісі  є  найстрашніший  звір.
То  ж  нумо  прогуляємося  лісом  тут  і  там,
І  ти  переконаєшся  у  цьому  зараз  сам!
- Ну,  що  ж,  ходімо,  ти  –  вперед,  я  –  за  тобою  слідом!
Для  сміху  можна  і  пройтись  мені  перед  обідом!

5. Неспішно  йдуть  вони  удвох,  навколо  ліс  шумить,
Аж  чують  –  хтось  там  у  траві  сичить  і  шурхотить.
- Яка  приємна  зустріч!  Це  ж  тітонька-Змія!
Давно  тебе  не  бачив,  вже  навіть  скучив  я.
Змія  сказала:  -  Лишенько!  Боюся,  просто  жах!
І  вмить  втекла,  сховалася  в  густих  чагарниках.
- Ну,  що,  переконався?  –  герой  наш  пропищав!
- О,  так!  Я  дуже  вражений!  –  тут    Груффало  сказав.
-
6. Неспішно  йдуть  вони  удвох,  навколо  ліс  шумить,
Аж  чують  –  хтось    на  дереві  «пугу-пугу!»  кричить.
- Яка  приємна  зустріч!  Це  ж    ти,  бабцю-Сова!
Давно  тебе  не  бачив,  вже  навіть  скучив  я.
Сова  сказала:  -  Лишенько!  Боюся,  просто  жах!
І  вмить  втекла,  сховалася  десь  у  густих  гілках.
- Ну,  що,  переконався?  –  герой  наш  пропищав!
- О,  так!  Я  дуже  вражений!  –  тут    Груффало  сказав.
-
7. Неспішно  йдуть  вони  удвох,  навколо  ліс  шумить,
Аж  бачать  –  хтось  у  шубці  рудесенькій  біжить.
- Яка  приємна  зустріч!  Це  ж  Лисонька  моя!
Давно  тебе  не  бачив,  вже  навіть  скучив  я.
Сказала  Лиска:  -  Лишенько!  Боюся,  просто  жах!
І  вмить  втекла,  сховалася  в  густих  чагарниках.
- Ну,  що,  переконався?  –  герой  наш  пропищав!
- О,  так!  Я  дуже  вражений!  –  тут    Груффало  сказав.

8. -  Ну  от,  тепер  ти  бачиш,  що  правда  тут  моя!
Що  звір  тут  найстрашніший,  звичайно,  –  саме    я!
Та  я  давно  голодний,  уже  й  поїсти  слід.
Я  Груффало  з  горішками  замовлю  на  обід.
Тут  заревло  чудовисько:  -  Боюся,  просто  жах!
Ламаючи  дерева,  звір  зник  в  густих  лісах.
А  наше  мишенятко  горішки  наминає    -
Хто  прогулявся,  апетит  завжди  чудовий  має!  









 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608090
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.09.2015

Я - МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА (Для дітей - до Дня Незалежності)

Я  –  МАЛЕНЬКА  УКРАЇНКА  

Я  –  маленька  українка!
Де  ще  стрінете  таку?  
В  мене  вишита  кофтинка,
Гарні  квіти  у  вінку.

Вчать  мене  матуся  й  тато
Та  у  школі  вчителі  
Берегти  і  шанувати  
Славу  рідної  землі.  

Є  у  нас  Карпати-гори,  
Чорне  море  і  Дніпро,  
Степових  ланів  простори  
Родять  хліб  –  святе  добро.

Всіх  вітає  хлібом-сіллю  
Українська  сторона:  
Слобожанщина,  Поділля,  
Таврія,  Галичина.

Я  співаю  пісню  дзвінко,  
Я  кружляю  у  танку…  
Я  –  маленька  українка!
Де  ще  стрінете  таку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601033
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.08.2015

УКРАЇНО, МИ ТВОЇ ДІТИ (текст для пісні) До дня Незалежності

УКРАЇНО,  МИ  ТВОЇ  ДІТИ

1.
О,  Україно,  всі  ми  твої  діти,
Прямі  нащадки  вільних  козаків,
Шануємо  ми  Божі  заповіти,
Вони  нам  світять  з  глибини  віків.
Хоч  непроста  була  у  нас  дорога,
Через  біду  траплялося  іти.
Та  серцем  ми  зверталися  до  Бога,
Його  скрижалей  вічних,  золотих.

Приспів
Благаймо  в  Бога  допомоги,
Тримаймось  мужньо  у  бою,
Веде  нас  шлях  до  перемоги
За  справу  праведну  свою.

2.
Незмінний  поступ  нашого  народу,
Що  завжди  прагнув  миру,  не  війни,
Але  не  зрадять  гідність  і  свободу
Твої,  Вітчизно,  дочки  і  сини!
Нам  є  що  берегти  і  захищати,
Коли  настав  випробування  час,
Нас  кличе  Україна  –  рідна  мати,
Небесна  Сотня  дивиться  на  нас.

Приспів
Благаймо  в  Бога  допомоги,
Тримаймось  мужньо  у  бою,
Веде  нас  шлях  до  перемоги
За  справу  праведну  свою.

3.
Були  в  нас  Конотоп  і  Жовті  Води,
Хиталися  царі  і  королі…
Хай  начуваються  чужі  заброди,
Не  віддамо  їм  рідної  землі!
Вже  до  свободи  рух  наш  не  спинити,
Вже  вільний  світ  нам  руку  подає,
О,  Україно,  всі  ми  твої  діти,
В  прийдешнє  щиро  віримо  твоє!

Приспів
Благаймо  в  Бога  допомоги,
Тримаймось  мужньо  у  бою,
Веде  нас  шлях  до  перемоги
За  справу  праведну  свою.



На  конкурс  патріотично-духовних  пісенних  текстів  "Боже  великий  єдиний,  
нам  Україну  храни!"  І  місце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601031
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.08.2015

МОЕЙ РОДНОЙ ШКОЛЕ

МОЕЙ  РОДНОЙ  ШКОЛЕ  в  год  40-ления  её  окончания

Ты  маленькой  видишься  мне  почему-то,
Хоть  стены  твои  уже  в  два  этажа…
Ты  вехой  стоишь  на  моих  перепутьях,
Которые  я  проходил  не  спеша.

Поверь:  мне  с  тобой  и  легко  и  забвенно,
Не  стыдно  казаться  таким,  какой  есть,
Ты  знаешь  меня  до  седьмого  колена,
Душой  не  приемлешь  неправду  и  лесть.

Я  в  жизнь  уходил  с  твоего  перекрёстка
С  едва  начинавшейся  взрослой  судьбой.
И,  хоть  приходилось  порою  непросто,
Мне  сил  добавляли  свиданья  с  тобой.

Тебя  не  забыл  я  в  студенческих  буднях,
Равняясь  на  тех,  кто  всему  нас  учил,
Чей  жизненный  подвиг  и  ярок,  и  труден,
Учителем  стал…    Но  недолго  им  был…

Когда  в  мою  жизнь  ворвались  перемены,
Я  прочно  усвоил  науку  твою,
Когда  обрастал  и  духовным,  и  бренным,
Как  все,  создавая  очаг  и  семью.

Когда  укрывался  солдатской  шинелью,
Когда  комсомольским  горел  огоньком,
Когда  был  парторгом.  Когда,  не  при  деле,
Я  думал,  что  лучшее  будет  потом,  -  

Везде  представлялось,  что  с  нами  от  века
Наказ  твой  и  мудрый  и  очень  простой:
-  Расти,  кем  захочешь,  но  будь  человеком
И  в  двадцать,  и  в  тридцать,  и  в  сорок,  и  в  сто!

И,  как  только  мог,  эту  заповедь  строго
Я  в  жизнь  воплощал  повседневным  трудом,
Пусть  где-то  неровной  бывала  дорога
И  полною  чашей  не  выглядел  дом…

Когда  меня  звали,  не  был  безответен,
И  сам  шёл  помочь,  скрасить  горечь  потерь…
По  этим  заветам  росли  мои  дети,
По  ним  же  растут  мои  внуки  теперь…

Не  всё  по  плечу  оказалось,  не  скрою,
Но  то,  что  сбылось,  поднялось  над  быльём,
Тебя  я  несу,  как  свечу  к  аналою
С  молитвой  смиренной  за  здравье  твоё.

И  снова,  завидев  тебя,  как  святыню,
Волнений  и  слёз  я  ничуть  не  стыжусь.
И  вновь  повторяю:  «И  присно  и  ныне
Тебя  я  люблю  и  тобою  горжусь!»

©  Валерий  Лавинюков  25  июня  2005  г.  Ивано-Франковск

На  фото:  Валера  с  флагом  (последний  звонок)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587045
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.06.2015

До Пушкінських днів (три переклади з російської)

Три  переклади  з  російської  за  О.С.  Пушкіним  

*  *  *
Трояндо-діво,  я  в  полоні;
Та  не  соромлюсь  ланцюгів:
Так  соловей  в  лавровім  лоні,
Король  пернатих  співаків,
В  троянди  гордої  охоче
В  неволі  бажаній  живе,
І  ніжний  спів  його  пливе
У  чарах  пристрасної  ночі.
1824


ПРИКМЕТИ

До  вас  я  їхав:  дивні  сни
Вились,  як  жвава  зграйка,  поруч,
З  тієї  місяць  сторони
Мені  всміхався,  що  праворуч.

Від  вас  я  їхав:  інші  сни…
Душа  закохана  тужила,
І  з  лівої  вже  сторони
Нічне  кривилося  світило.

Отак  у  мрії  і  вірші
Завжди  заглиблені  поети,
Так  марновірнії  прикмети
Співзвучні  з  тим,  що  у  душі.  
1828


ВІРШІ,  СКЛАДЕНІ  ВНОЧІ  ПІД  ЧАС  БЕЗСОННЯ

Не  засну  від  марних  дум;
Морок  ночі  скрізь  бездонний.
Лиш  годинник  монотонний
Навіває  страх  і  сум.
Парка  бабою  лопоче,
Спляча  ніч  крильми  тріпоче,
Мишеням  життя  майне…
Чом  тривожить  все  мене?
Що  ти  значиш,  шепіт  тихий?
Докір  це  чи  жаль  без  втіхи
За  дарма  прожитим  днем?
Ти  чого  від  мене  хочеш?
Кличеш,  може,  чи  пророчиш?
Все  я  прагну  осягти,
Потаємний  зміст  знайти…
1830

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586223
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.06.2015

МОИМ ОДНОКЛАССНИКАМ - ВЫПУСКНИКАМ 1965 г.

МОИМ  ОДНОКЛАССНИКАМ  -  ВЫПУСКНИКАМ  1965  г.

Тебя  и  меня,  как  степную  былинку,
Что  силы  берёт  от  земли  и  дождей,
Зимою  ли,  летом  ли,  матушка-Злынка
Всегда  прижимает  к  одёжке  своей.

Как  мама,  и  помнит,  и  любит,  и  знает,
На  шалости  наши  не  шибко  ворчит,
Как  мама,  и  ночью,  и  днём  ожидает,
Что  кто-то  в  родное  окно  постучит.

Нет  краше  её...  И  роднее  не  сыщешь,
Другой,  как  и  мамы  нигде  не  найдёшь:
Здесь  прадеды  наши.  Здесь  их  пепелища...
Быть  может,  и  сам  тут  покой  обретёшь...

Здесь  наша  родная,  любимая  школа,
Что  в  сердце  стучится  всегдашней  весной,
Которая  помнит  и  смех  наш,  и  голос,
И  первый  звонок,  и  наш  бал  выпускной.

Здесь  всё,  что  осталось  от  детства  лихого,
От  юности...  Сколько  ж  воды  утекло,
А  мнится:  вернись  и  начнётся  всё  снова,
Приедь  -  и  согреет  былое  тепло.

И  едем,  стараемся...  Только  всё  чаще
Длиннее  дорога  нам  кажется  к  ней.
Бывает  и  так,  что,  увы,  не  обрящешь
Бумаг  на  дорогу  -  то  гривн,  то  рублей...

А  то  понаставят,  настроят  заборов,
Куда  не  поткнёшься  -  то  тын,  то  Сезам...
И  едешь  по  бывшим  союзным  просторам,
Но  горестно  сердцу  и  больно  глазам.

И  думаешь:  Боже,  какие  напасти
Достались  на  долю  и  детям,  и  нам?
К  чему  эти  бдения,  страсти-мордасти,
К  чему  этот  хаос,  весь  этот  бедлам?

К  чему  обещания  горе-политиков.
Посулы  и  партий,  и  мафий,  и  банд,
Когда  нет  у  правды  щитов  и  защитников,
Когда  вместо  Родины  цирк-балаган?

И  пусть  всё  ломается,  рушится,  бьётся,
Пусть  всякое,  братец,  о  нас  говорят,
Душа  моя  чистою  в  Злынку  вернётся,
Хоть  крылья,  я  знаю,  ох  как  обгорят!

©  Валерий  Лавинюков  2005

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584825
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.06.2015

Для дітей - у день їх захисту 1 червня

Для  дітей  -  у  день  їх  захисту  1  червня

З  книжки  віршів  "БАРВИСТИЙ  СВІТ"

1.ЖИРАФ

Час  валізу  пакувати,
Треба  з  шафи  діставати,
А  у  нас  висока  шафа...
Ми  покликали  Жирафа:
-  Підсоби,  Жирафе,  друже!
Та  Жираф  спішить  не  дуже:
-  Зняв  би  з  шафи  я  валізу,
Але  в  двері  не  пролізу!

2.  ТЕЛЕГРАМИ

В  день  народження  до  Лами
Надійшли  дві  телеграми:
З  Африки  -  від  Бегемота,
З  Америки  -  від  Єнота.
В  кожній  з  них  чотири  слова:
"Цьом  вітаю  будь  здорова"

3.  МАВПОЧКА

Мавпочка  між  всіх  звірят  -  
Найвправніший  акробат!
Із  ліани  на  ліану  -  
Плиг  та  плиг  безперестану.
Найскладніший  зробить  трюк,
Бо  дві  пари  має  рук,
А  стомились  ручки  ті  -  
Вмить  повисне  на  хвості!

4.  ДОБРИЙ  СЛОН

В  спеку  кожна  звірина
Поспішає  до  Слона:
-  Чи  не  будете  ласкаві
Нам  зарадити  в  цій  справі?
Каже  добрий  Слон:
-  Чому  ж?
Зараз  вам  влаштую  душ.
В  хобот  наберу  води  -  
Кому  жарко  -  всі  сюди!

5.  ЛЕВЕНЯТКО

У  люстерко  Левеня
Задивляється  щодня:
-  Ну  коли  ж  у  Левенятка
Буде  грива,  як  у  татка?

©Тетяна  Лавинюкова,  вірші,  2007
©Ніка  Аліфанова,  малюнок,  2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584812
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.06.2015

ЦЕ ПУБЛІКАЦІЯ ТВОРУ НІКОЛАЯ ОЛЕЙНІКОВА

ЦЕ  ПУБЛІКАЦІЯ  ТВОРУ  НІКОЛАЯ  ОЛЕЙНІКОВА

ОПИСАНИЕ  ЕЩЁ  ОДНОЙ  КАРТИНЫ

А.  Мадонна  держит  каменный  цветок  гвоздики
В  прекрасной  полусогнутой  руке.
Младенец,  сидя  на  земле  с  букетом  повилики,
Разглядывает  пятнышки  на  мотыльке.
Мадонна  в  алой  мантии  и  синей  ризе,
И  грудь  ее  полуобнажена.
У  ног  младенца  поместились  на  карнизе
Разрезанный  лимон  и  рюмочка  вина.

Б.  В  одной  руке  младенец  держит  ножик,
В  другой  —  разрезанный  лимон.
Козленок  с  парою  коротких  ножек
Стоит  невдалеке,  петрушкою  пленен.
Одетый  в  желтую  одежду
И  с  черной  меховою  шапкою  на  голове,
Стоит  Иосиф,  как  невежда,
Читая  книжечку,  раскрытую  в  траве.

В.  В  желтой  одежде  Иосиф
С  шапкою  черной  в  руке,
Цепь  золотую  отбросив,
Молча  стоит  вдалеке,
Радуясь  свежей  обновке  —
В  шитых  цветах  епанча
(Сзади  висят  драпировки,
Бархат,  сукно  и  парча,
Книга  раскрыта  большая,
Крупный  разрезан  лимон),
Левой  ногой  попирая
Ящик,  рога  и  баллон.

[img]http://firepic.org/images/2015-03/20/809tydzfjrol.jpg[/img]

©Николай  Олейников  1936

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584134
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 28.05.2015

Майже за В. Гіляровським… (В. Лавинюков)

Майже  за  В.  Гіляровським...

І  знову  вкотре  бачим  ми
Старі  проблеми  й  вади  -
В  низах  панує  влада  тьми,
А  у  верхах  -  тьма  влади.

Валерій  Лавинюков  ©  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583617
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.05.2015

ДИПТИХ ВАЛЕРИЯ ЛАВИНЮКОВА

                       ДИПТИХ

1.
Считаем  мы,  что  памяти  достоин,
Высоких  званий,  почестей,  наград
Мужчина  с  сердцем  льва  –  отважный  воин  –  
И  садовод,  взрастивший  чудо-сад.
Но  правильно,  по  сути,  и  другое  –  
Что    на  Земле  недаром  тот  прожил,
Кто  женщину,  как  жизнь  свою,  любил
И  женщиной  любим  был  хоть  одною.

2.
                                                       Ване  Кушнерёву
Чуть  хриплой,  затёртой  пластинкой,
Зовущей  на  танцы  в  сельклуб,
Доселе  мне  помнится  Злынка,
И  ты,  и  русявый  твой  чуб…
И  речка  Дубо́вка,  в  которой,
Сигая  с  перилок  моста,
Решали  мы  просто  и  споро,
Кто  лучшим  ныряльщиком  стал.
И  ночи,  сверчками  прошитые,
Рассветы  под  трель  соловьёв,
И  некие  злынские  жители,
О  коих  мы  помним  вдвоём,
Которые,  будто  искринки
Той  давней,  далёкой  весны,
Посланцами  матушки-Злынки
Врываются  в  душу  и  сны…
И,  след  метеорный  оставив,
Скрываются  снова  в  былом…
Лишь  сердце  тихонечко  сдавит
Да  к  горлу  подкатится  ком…
Такие  вот  нежные  встряски
Случаются  часом…  И  жаль,
Что  всё  это  было,  как  в  сказке,
Что  всё  проскакало  савраской,
Растаяв,  как  в  песне  печаль…

©  Валерий  Лавинюков  2015

PS.  Иван  Максимович  Кушнерёв  (1947  -2008)  -  мой  одноклассник,  лучший  друг,  лётчик.
Злынка  -  наше  родное  село  (Кировоградская  область,  Украина)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583361
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.05.2015

Як багато нині в нас тяжко́го… (Валерий Лавинюков)

                                 *  *  *
Як  багато  нині  в  нас  тяжко́го  -  
Радіації,  нітратів  і  кислот,
Суєслів'я  і  зневіри  в  Бога,
Злих  думок  і  болісних  турбот.
Скільки  ран  в  душі  позатягалися,
Але  скільки  ще  вогнем  печуть...
Скільки  тих  образ  позалишалося,
Що  ні  спать,  ні  їсти  не  дають...
Не  знайти  ваги,  щоб  всі  їх  зміряти,
Не  позбутись,  хоч  видзюрюй  кров.
Є  одна  надія  -  палко  вірити
В  зцілення,  яке  несе  любов.
Бо  допоки  з  сеї  благодати
Випада  хоча  б  краплина  нам  -  
Все  на  світі  можна  подолати
Всупереч  незгодам  й  ворогам.

©  Валерій  Лавинюков  22.05.2015  (це  вірш  мого  чоловіка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2015

В ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

[b]В  ДЕНЬ  ПЕРЕМОГИ
[/b]
I.  СОЛДАТАМ    ПЕРЕМОГИ

В  полях,  де  гриміли  гармати,
Шумить  колосками  пшениця,
Та  вам,  сивочолі  солдати,
І  досі  минуле  ще  сниться.

Бої,  що  палили  вам  душу,
І  як  у  хвилини  спочинку
Співали  пісні  про  Катюшу
І  скромну  синеньку  хустинку.

І  знову  бої  без  упину,
За  рідних  смертельна  тривога.
Та  все  ж  ви  дійшли  до  Берліна
І  ваша  була  перемога!

Вітала  вас  квітами  в  травні
Європа,  врятована  вами...
Згадаємо  подвиги  славні
Найкращими  в  світі  словами.

...  Ти  голову  схилиш,  юначе,
Зустрівши  в  цей  день  ветерана.
Він  сивий,  а  серце  гаряче  –  
Йому  наша  вдячність  і  шана.
(травень  1998)
 


ІІ.                *  *  *
Переможці  наші  славні,
Ветерани  посивілі!
Це  для  Вас  розквітли  в  травні
Всі  сади  рожево-білі.
Урочисті  ніжні  свічі
Запалили  знов  каштани…
І  за  подвиг  Ваш  величний
Ми  Вам  вдячні,  ветерани!
(травень  1999)

ІІІ.    ЛИСТ  ВІД  БАТЬКА
(вільний  переспів  за  А.  Дементьєвим)

Син  читає  листа,  що  пожовк  і  потерся  з  роками  –  
На  трикутнику  пошта  лишила  свій  штамп  польова  –  
Це  востаннє  писав  в  сорок  другому  батько  до  мами,
У  короткі  рядки  укладаючи  ніжні  слова:

«Мила,  рідна  моя,  я  пишу  тобі  з  передової,
За  годину  нам  знов  підніматись  назустріч  вогню.
Люба,  рідна,  не  знаю,  чи  вийду  живим  з  того  бою,
Та  синочка  й  тебе  від  біди  заслоню».

А  сини  пам’ятають  про  ба́тьківський  подвиг  великий
І  про  тих,  що  нам  світ  врятували  ціною  життя…
Син  посивів  уже,  але  батькові  двадцять  навіки,
І  живе  у  листі  його  серця  палко́го  биття:

«Мила,  рідна  моя,  я  пишу  тобі  з  передової,
За  годину  нам  знов  підніматись  назустріч  вогню.
Люба,  рідна,  не  знаю,  чи  вийду  живим  з  того  бою,
Та  синочка  й  тебе  від  біди  заслоню».  

Син  читає  листа,  а  за  вікнами  сонце  сміється
І  квітують  бузки,  і  співають  в  садах  солов’ї…
Чуєш,  батьку,  клянуся,  якщо  так  в  житті  доведеться,
Захистять  Україну  дорослі  онуки  твої!
(травень  2004)

Треба  пояснити  як  "переспівувався"  текст  Андрія  Дементьєва  до  пісні  на  
музику  Євгена  Мартинова.  Пісню  виконував  сам  Євген  Мартинов.  Ви  
пам'ятаєте,  в  оригіналі  -  від  першої  особи:  "Я  читаю  письмо..."
2004  року  мої  друзі  із  тріо  "Водограй"попросили  мене  перекласти  текст  для  
того,  що  виконати  на  концерті  для  ветеранів  війни.  
Я  подумала,  що  синові  мало  б  бути  щонайменше  62  роки  у  2004  році,  тому  
змінила  український  текст  так,  що  вийшов  переспів.
Останню  строфу  написала  Христина  Олександрівна  Михайлюк,  якій  я  щиро  
дякую  за  допомогу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579904
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2015

Вже ті, чиї безсмертні імена…

     *  *  *
Вже  ті,  чиї  безсмертні  імена,
Для  неї  налаштовували  ліри…
Примхлива,  наче  дівчина,  Весна  -  
І  їй  нової  хочеться  офіри.
Нести  щорічну  скромну  данину
Інфанті  року  я  не  перестану  –  
Мій  голос  влився  в  пісню  про  весну  –  
Про  білу  ніжність  свічечки  каштана!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578474
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2015

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

ВЕРБНА  НЕДІЛЯ

Не  ростуть  в  нас  пальми  і  оливи,
Щоб  вітати  Входження  Господнє:
Я  галузки  вербочок  тремтливих
Принесу  у  скромний  храм  сьогодні.
Ніжно-сірі  котики  вербові,
Ніби  немовлята  біля  мами…
Жити  заповів  Ісус  в  любові,
Бо  любов  –  це  Бог  живий  між  нами.
Потім  буде  зрада,  буде  страта,
Чаша  та  гірка  від  Батька  Сину,
Ще  ридатиме  над  Сином  Мати,
Все  здійсниться  у  свою  годину.
Так  і  в  нашім  краї  плаче  мати,
Зрада  в’є  кубло  своє  зміїне,
Та  виходять  діти  захищати
Матінку  єдину  –  Україну!
Все  одно  весна  поборе  зиму,
Світло  мусить  темряву  здолати!
Вхід  Господень  до  Єрусалиму
Провіщає  Воскресіння  свято!
 

Фото  Ігоря  Цісаря  (на  фото  автор:-)  05.04.2015.  
Івано-Франківськ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572248
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.04.2015

ПЕР-ШЕ КВІТ-НЯ!!!

ПЕР-ШЕ    КВІТ-НЯ!!!

В  день  цей,    хлопці  і  дівчата,
Будьте  пильні,  всі  –  на  чатах!
Всі  сприймаймо  обережно
Повідомлення  в  мережах,
Вісті  з  радіо,  в  газеті,
На  ТV  і  в  інтернеті!
1) Повідомлення  усім:
О  дев’ятій  сорок  сім
У  повітря  підстрибніть
І  мерщій  до  нас  дзвоніть:
Скільки  ви  секунд  висіли
Всупереч  тяжінню  сили?
2) В  Антарктиді  залюбки
Жарголові  черв’яки
Бурять  головами  лід  –
Сумніватися  не  слід!
3) Влада  штату  Алабама
Заявляє    чесно  й  прямо
Про  закон,  що  число  ПІ  –
Це  віднині  рівно  ТРИ!
4) Та  найкраща  новина:
У  ВАС  БІЛА  ВСЯ  СПИНА!
ПЕР-ШЕ  КВІТ-НЯ
БРЕХ-НЯ  НЕ-СУ-СВІТ-НЯ!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571136
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2015

СОЛОМІЯ

СОЛОМІЯ

[img]http://bm.img.com.ua/berlin/storage/afisha/600x500/f/d8/cb14f83fa37a285f24911bccaaacfd8f.jpg[/img]

Соломія,  солоспіви,  солов’ї  –
Ці  слова  немов  однокореневі...
Фьоритури  і  рулади  твої
У  раю  тепер  живуть,  десь  у  небі.

Як  шалів  від  тебе  гордий  Мілан  –
Морем    оплесків,  хвилями  квітів.
Твій  метелик  ніжний  –  Чіо-чіо-сан
Ще  летить,  летить  у  блакиті!

Розквітали  українські  пісні
По  обидві  сторони  океану…
Оксамитово  бринить  у  вишині
Драматично-ліричне  сопрано.

І  душа  твоя  співоча  жива,
І  найтонших  струн  торкнутися  вміє.
І  співзвучні  до  болю  слова:
Солоспіви,  солов’ї,  Соломія!

Соломі́я  Амвро́сіївна  Крушельни́цька  (1872-1952)
 —  українська  оперна  співачка.  За  життя  Соломія  Крушельницька  була  визнана  найвидатнішою  співачкою  світу.  Серед  її  численних  нагород  та  відзнак,  зокрема,  звання  «Вагнерівська  примадонна»  XX  століття.
«Там,  де  проходить  Соломія  Крушельницька,  квітнуть  троянди  й  співають  солов'ї»
Д.  Кардуччі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570501
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2015

ДРАМГУРТОК

ВІРШІ  ДО  МІЖНАРОДНОГО  ДНЯ  ТЕАТРУ


 ДРАМГУРТОК  (спогад  про  школу)

Саморобні  ввімкнені  софіти,
вже  до  мого  виходу  –  хвилина.
Наспіх  за  лаштунками  підшита
бутафорська  сукня  «старовинна».
Це  прем’єра  драмгуртка  у  школі,
це  іде  у  нас  (з  аншлагом!)  п’єса,
Згідно  з  роллю  –  чи  велінням  долі?  -
я  –  опальна  падчерка-принцеса.
Крок  на  сцену  –  наче  в  ополонку,
та  мости  вже  спалені  за  мною!
Я  під  кожним  словом  монологу
підпишуся  власною  рукою!
Це  –  моє!
Це  щойно  десь  взялося.
Зріло  у  душі,  і  випадково
плутаних  думок  різноголосся
вперше  відлилось  у  форму  слова!
Не  могли  ви  чути  це  раніше!
Не  повірю,  що  б  там  не  казали!
…Вибухає  оплесками  тиша
із  шкільної  актової  зали.
...Шелест  целофановий  букетів
ще  у  вухах,  поки  йду  зі  школи.
Спить  принцеси  сукня  у  пакеті
із  червоно-білим  «Coca-cola».
Сніг  в  обличчя,  під  ногами  слизько,
тіньовий  театр  під  ліхтарями.
…І  так  важко  грати  роль  дівчиська
із  кінця  цього  століття  драми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569847
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.03.2015

РЯДКИ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ

РЯДКИ  ДО  ВСЕСВІТНЬОГО  ДНЯ  ПОЕЗІЇ
1.
Даруй,  яка  там  слава,
послання  у  віки!
Така  собі  забава  –  
римовані  рядки...
Вони  приходять  в  тиші
і  –  ніби  в  них  вся  суть  –
Допоки  не  запишеш,
заснути  не  дадуть.

2.  ЗАБУТИЙ  СОН
Наснився  сон,  і  ще  бринить  в  душі,
Та  вже,  мов  хмарка,  тане  і  зникає,
І  незбагненні,  неземні  вірші́
Відлунням  невира́зним  затихають.
О  музо,  може,  ти  своїм  крилом
На  мить  мене  торкнулася  нара́зі:
Ще  легкий  подих  над  моїм  чолом,
А  ти  вже,  мабуть,  знову  на  Парнасі.
Не  можу  я  ні  слова  пригадать.
На  сході  сяйво  барв  рожевих  ранку.
Не  вимовити  як  мені  шкода́!
Колише  вітер  на  вікні  фіранку…

3.
Реальність  переходить  в  сон,
 Я  відпливаю,  відпливаю...  
Ще  в  двох  світах  перебуваю,  
Морфей  (а  може,  то  Харон?)
Стернує  човника  недбало
І  все  не  квапиться  пристати.  
З  думок,  що  я  за  день  надбала,
Майструє  ніч  примарні  шати.  
Хлюпоче  хвиля...  Лину,  лину  
(Хай  течія  гойдає  тепла)
У  таємничу  ту  долину,
Де  сон-трава  сплітає  стебла,  
Де  бродять  образи  кохані,  
Мої  фантазії  й  видіння,
Поки  в  небеснім  океані  
Астральне  мерехтить  проміння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015

РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ (гарний звуковий файл!)

[b]РІЗДВЯНИЙ  СОНЕТ[/b]  (гарний  звуковий  файл)

[i]Моїм  дорогим  друзям  з  щирим  вітанням  з  Різдвяними  святами,  що  тривають[/i]
Музика  і  аранжування  Світлани  Гричко
Співає  тріо  "Водограй"  (Світлана  Гричко,  Володимир  Литвиненко,  Оксана  Фернюк)
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00549521.gif[/img]
Прислухайся!  В  повітрі  ще  бринить
Різдвяної  святої  ночі  згадка
Про  перший  погляд  Божого  дитятка,
Про  перший  відлік  двох  тисячоліть.
Світ  завмирає  в  урочисту  мить,
До  свого  повертається  початку.
І  раптом  першу  чуємо  колядку:
«Христос  рождається!  Христа  славіть!»
Небесного  хоралу  вічну  тему
Співають  знову  зорі  Віфлеєму,
Їх  віддзеркаллям  мерехтять  свічки…
І  у  вінку  терновому  своєму
Спаситель  йде  до  нас  через  віки  –
І  вірою  у  світло  ми  живемо.

[youtube]https://youtu.be/IesL20jC6H0[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015

КАШТАН ВЗИМКУ

[b]КАШТАН  ВЗИМКУ[/b]

Як  невесело  і  сумно  стане,
Зажурюсь  зимової  пори,
Підійду  тоді  я  до  каштана,
Притулюсь  щокою  до  кори.
В  глибині  нуртуючого  соку
Відчуваю  я  невпинний  рух…
О,  моя  розрадонько  висока,
Мій  високий  оберіг  і  друг!
Непорушний,  незворушний  зовні
Ти  живеш  напруженим  життям,
І  твої  бруньки  застиглі  повні
Передвістям  і  передчуттям.
В  них  дрімають,  як  дитя  в  колисці,
Ждуть,  коли  настане  слушна  мить,
Фантастичне  п’ятипале  листя
І  конічні  свічечки  суцвіть.
Мій  каштане,  навіть  в  шапці  снігу
Про  майбутню  мрієш  ти  весну!
Скину  я  думок  зимове  іго,
Пробуджусь  для  радості  зі  сну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551334
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2015

РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ

[b]РІЗДВЯНИЙ  СОНЕТ[/b]

Прислухайся!  В  повітрі  ще  бринить
Різдвяної  святої  ночі  згадка
Про  перший  погляд  Божого  дитятка,
Про  перший  відлік  двох  тисячоліть.

Світ  завмирає  в  урочисту  мить,
До  свого  повертається  початку.
І  раптом  першу  чуємо  колядку:
«Христос  рождається!  Христа  славіть!»

Небесного  хоралу  вічну  тему
Співають  знову  зорі  Віфлеєму,  
Їх  віддзеркаллям  мерехтять  свічки…

І  у  вінку  терновому  своєму
Спаситель  йде  до  нас  через  віки  –  
І  вірою  у  світло  ми  живемо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549521
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.01.2015

ЗОРЯ РІЗДВА (КОЛЯДКА)

[b]ЗОРЯ  РІЗДВА[/b]  (КОЛЯДКА)

То  діялось  в  часи  старі  -  
Ішли  зі  Сходу  три  царі.
І  у  засніжених  полях
Зоря  їм  вказувала  шлях.
Раділи  Небо  і  Земля,
Що  Діва  сповила  Маля,
І  втілений  в  дитячу  плоть
Лежав  у  яслах  сам  Господь.
До  нього  ранньої  пори
Ішли  царі,  несли  дари...
І  сяяла  Зоря  Різдва,
Як  Божа  істина  жива.


Христос  ся  рождає!  Славімо  його!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549392
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2015

З НОВИМ РОКОМ І РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

[b]З  НОВИМ  РОКОМ  І  РІЗДВОМ  ХРИСТОВИМ![/b]

Вже  перші  сторіночки  календаря
Час  квапиться-перегортає.
Зійде  незабаром  Різдвяна  Зоря,
Свят-вечір  до  нас  завітає.
Ялинки,  канікули,  ніч  чарівна
І  мрії,  здійснитись  готові...
Бажають  всі  друзям  здоров'я  сповна
І  щирість  у  кожному  слові.
Хай  мир  у  наш  край  рік  новий  принесе,
Омріяний  мир  для  народу!
Моя  Україно  -  ти  понад  усе,
Бо  роду  нема  переводу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548149
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 02.01.2015

НОВОРІЧНИЙ СОН (жарт для студентів)

[b]НОВОРІЧНИЙ  СОН[/b]

(жарт  для  студентів)

 

Студент  новорічної  ночі    над  стосом  конспектів  дрімав.

На  ранок  же  –  хочеш,  не  хочеш  –  студента  екзамен  чекав.

Він  в  сон  мимоволі  поринув  –  стомилось  хлоп’я  молоде,

І  сниться  йому  в  ту  ж  хвилину,  що  він  на  екзамен  іде.

«Не  вивчив  же  ще  ні  бельмеса!»  -  заходить,  тамуючи  дух,

І  бачить:  вдягнувся  професор  у  діда  Мороза  кожух.

-  Даруйте,  навіщо  формальність?  Не  треба  тягнути  білет!

Про  вашу,  пардон,  геніальність  весь  знає  університет!

І  вже  перед  нашим  студентом  в  пошані  схиляється  все.

Снігуронька  в  них  асистентом,  шампанського  келих  несе.

-  Оце  ваше  перше  завдання,  яке  ви  здолаєте  вмить,

А  от  –  додаткове  питання  –    канапку  з  кав’яром  візьміть.

Та  й  нумо  до  бальної  зали  –  вже  танці  почав  диригент!

І  серед  гостей  карнавалу  кружляє  щасливий  студент!

…Прокинувся…  Било  дванадцять,  дзвенів  за  стіною  кришталь.

І  мусив  він  переконаться,  що  то  тільки  сон  був,  на  жаль.

Для  смутку  немає  резону  в  короткій  історії  цій  –

Хай  кожну  студентську  персону  порадує  здійснення  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547614
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.12.2014

НА РУБЕЖЕ ТЫСЯЧЕЛЕТИЙ (маленькая рождественская поэма)

[b]НА  РУБЕЖЕ  ТЫСЯЧЕЛЕТИЙ[/b]
(маленькая  рождественская  поэма-письмо)

                                                                                                         [i]  Наташе[/i]

«…Пора,  мой  друг!..»  -  Пора  ль?
Цитат  коварна  милость…
Ещё  в  такую  даль
писать  не  приходилось.
Меж    здесь  и  там,  где  ты,
в  застывший  лес    одеты
раскинулись  хребты  –  
Карпаты  и  Судеты.
Лежат  поля  в  снегах
и  реки  ледяные,
и  городов  в  огнях
созвездия  ночные.
Когда  ещё  вдохнёшь
родного  дыма  запах,
увидишь  ветра  дрожь
в  смерек  пушистых  лапах?
В  рождественскую  ночь
пусть  дом  тебе  приснится,
пусть  мысль  ракетой  прочь
летит  через  границу.
…Судьбой  обречена
идти  кривой  дорогой,
твоя  Галичина
казалась  бы  убогой,
когда  бы  не  снегов
песцы  да  горностаи
да  не  брильянты  льдов,
что  по  весне  растают.
Нам  суждено  жить  здесь,
по  этим  землям  «топать»,
что  меж    лежат  и  днесь  
«Монголов  и  Европы».
А  ты  идёшь  по  ней,
по  лабиринтам  Кёльна,
от  россыпи  огней  
ты  щуришься  невольно.
Готический  собор,
как  вечный  вызов  были,
в  космический  простор
свои  нацелил  шпили.
Волнуется  Земля,
от  напряженья  взмокла:
зияют  три  нуля  –  
тысячелетья  окна.
И  ошарашен  свет
невиданной  обновой  –  
уж  третья  тыща  лет  
от  Рождества  Христова
извлечена  из  недр
у  вечности-копилки.
…А  снег  бездумно  щедр
и  хлопья  –  как  опилки.
И  сыплет  их  метель,
укладывая  плотно,
как  будто  колыбель
там  тешет  Йосиф-плотник.
Там  звёзд  –  до  слёз  в  глазах,
и  никуда  не  деться  –  
Мария  в  небесах
баюкает  младенца…
Но  промелькнувших  вех
не  повернуть  обратно.
И  завершает  век  
свой  путь  двадцатикратно.
Вот-вот  себя  замкнёт
небесная  орбита  –  
и  в  новый  век  и  год
войдёшь  ты  деловито.
Спокойно,  не  спеша,
чтоб  лучше  разобраться  –  
славянская  душа
средь  готик-декораций.
Пусть  жизнь  перед  тобой
лежит  раскрытой  книгой.
Разумной  головой
трудись  –  науку  двигай.
Будь  в  истине  права,
ложь  отвергая  строго,    –  
звездою  Рождества
озарена  дорога.

24.12.1999  –  03.01.2000

[i]В  те  далёкие  времена  занималась  наукой    в  Кёльне  умная  талантливая  девушка  Наташа,  которая  очень  скучала  по  дому.  Вот  такое  написалось  ей  письмо  в  рождественские  дни…
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546172
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 24.12.2014

Вітання поету-композитору-аранжувальнику-виконавцю-шоумену Ніколя-бабА

Вітання  поету-композитору-аранжувальнику-виконавцю-шоумену  Ніколя-бабА́́

У  цю  ніч  із  краю  в  край  
Ходив  святий  Миколай.
Він  на  сайт  наш  завітав
І  Миколу  привітав.
Під’єднався  в  той  процес
Гурт  поетів  й  поетес.
Промовляє  ця  юрба:
«Слався,  Ніколя-бабА́!
Ти  вірші,  пісні  складаєш
Та  ще  й  нам  допомагаєш!
Композитор,  шоумен,
Український    джентльмен.»
Бо  піснями  Ніколя
Рідну  землю  звеселя.
Тезко  хай  святий  небесний
Береже  твій  дар  чудесний,
Щоб  почула  вся  земля
Твої    пісні,  Ніколя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544753
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2014

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

ЗИМОВИЙ  ВЕЧІР

Звивається,  хурделить  зимова  карусель,
Сувої  білі  стелить  поміж  людських  осель.
І  кільканадцять  метрів  ніяк  не  перейду,
Бо  снігових  заметів  батиєву  орду
Хтось  вислав  навперейми  –  затримати  мене,
Ще  й  вітер  вслід  буремний  –  от-от  наздожене!
З  усіх  сторін  в  обличчя  колюче  конфетті...
Та  світяться  і  кличуть  віконця  золоті.
Там  гострий  запах  хвої,  неонові  свічки,
Там  скучили  за  мною  принишклі  малюки.
І  сірий  морок  тане,  зникають  сили  злі.
Знов  казочка  різдвяна  панує  на  землі.



Чудову  картинку  "позичила"  у  Світлани  Моренець.  Страшенно  сподобалася!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542999
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.12.2014

ОЖЕЛЕДИЦЯ

[b]ОЖЕЛЕДИЦЯ
[/b]
Ожеледице  –  каро  й  спокуто,
За  гріхи  наші  єпітим'я!
Випускає  у  чашу  отруту
В  травмопункті  зловтішно  змія…
Ще  від  першого  гріхопадіння
На  падіння  приречені  ми,
Це  розплата  за  чари  й  видіння  
Кришталевого  сяйва  зими.
Та  тяжіння  всесвітнім  законам
Гордо  відсіч  дають  двірники  –
Ангели  в  камізельках  червоних
Посипають  пісочком  стежки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542399
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.12.2014

ВОЇНАМ СВІТЛА

[b]ВОЇНАМ  СВІТЛА[/b]

Ну  от  і  вам  пора  прийшла  
Узятись  за  "мечі  булатні"*,
Ви  захищаєте  від  зла
Просто́ри  наші  благодатні.

Ні,  ви  не  прагнули  війни,
Хотіли  миру,  дружби,  братства  -
Народу  славного  сини,
Нащадки  вільного  козацтва.

До  вас  летять  від  малюків
Такі  зворушливі  картинки,
За  вас  -  молитви  від  батьків,
Кохання  подруги  і  жінки.

Сильнішим  буде  від  броні
Листок  з  дитячого  альбому...
Тримайтесь  в  битві,  у  вогні!
Вертайтеся  живі  додому...

*  "Булат"  -  український  танк

6  грудня  -  День  українського  війська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541889
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2014