| Сторінки (5/496): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Воістину ми всі під Богом ходим
І часто промовляєм не для моди
Ім’я велике, Господи, Твоє.
Це слово мимовільне, ніби подих,
Все проявляє, що в душі насподі,
І силу та розраду нам дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2017
Життя запечалилось – сиве й бліде,
Бо з ями нужди ми не можемо вилізти.
О, Господи! Ціла країна іде
Щодня в секонд-хенди
По милостиню.
Благеньке лахміття з чужого плеча,
Спасибі Європі, обходиться дешево.
Усе на вагу. І на всіх вистача,
Бо з «хендів» таких вже сплелося мереживо.
Штани і штанці…
Піджаків довгий ряд…
Штиблети…
Шкарпетки поношені – горами!..
Тут кожному є з чого брать-вибирать
Собі і дитині, й сусідові хворому…
… Діждались добра?
Тільки руки горять
І очі –
Від сорому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708818
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2016
Які розумні, які добрі очі!
Під їхнім світлом затишно і тепло.
Вони кохання на сто літ пророчать
Красиве, як ромашки тонкостеблі.
І обіцяють, що не пройде мимо
Оте кохання.
Очі найсиніші...
Піти б, не оглядаючись, за ними.
Але мене гіпнотизують інші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2016
Вже не лякає нас розлука.
В серцях вогонь уже дотлів.
І попіл ввічливої скуки
Тоненько сиплеться між слів.
Чого ж ми втупились обоє
В оцей, ще теплий, попілець?
Од бурі застуєм лихої.
Як рознесе – тоді кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2016
І сьогодні біда, і вчора
В непростих сімейних ділах.
Ми ж і винні, бо дійсність – хвора,
Бо гризотами час пропах.
Можна скоїти, що попало –
Розтрощить!.. Розчавить!.. Розмести!..
А у мене в душі лекало.
Ним закруглюю всі кути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
Іще недавно тут жило сільце,
Худобу пасло, сіяло пшеницю
І мало у руках все ту ж синицю.
Його куфайка пахла чебрецем.
Але прийшов сюди бездумний кат
(Nак хочеться назвать тодішній лад).
Повитягав живцем із нього жили.
Не вберегло сільце дворів і хат,
Однак, померши, тінь свою лишило –
Густющий, наїжачений терник,
Щоб хтось лихий крізь нього не проник,
Бо плуг підлизується ближче й ближче
До горбиків болючих кладовища.
А ще отут з’явився осокір.
Він підростає гострий, мов докір,
Як пам’ятник чи неспалима свічка
За упокій душі.
Сільце хай невеличке,
Але душа його на знала мір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2016
Дощ і зима – не до пари.
Дивно їх бачити разом.
Вік і смаки, навіть раси –
Різні.
А звідси і чвари.
Звідси непевність і холод
В поглядах, жестах, у слові.
В душах і то – слизько й голо.
Де тут узятись любові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2016
Набігли бики розлючені,
Півнеба перетоптали,
Хмарини цілими кучами
У чорний клубок змотали.
Вогненні рогища буцались
І рев потрясав роздолля,
Аж хата тривожно ухала
І гнулась стара тополя.
Десь жалібно шибка дзенькала
Хитався тин бідолашний...
Мені ж біля твого серденька
Нічого не страшно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
На столі моєму квіти знов –
Посланці твого палкого серця
Промовляють ніжно про любов.
Чого ж сам не скажеш мені все це?
Відпалали вишні у саду.
Падають сніги на лист багряний.
Ти мовчиш, і я не підійду.
Ну а квіти? Квіти хай не в'януть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016
В зими ручні морози і сніжинки.
Кориться навіть сонце їй руде.
Блискучий маг... Та я в ній бачу жінку,
Якій немає пари між людей.
Вона іде – і погляди неситі
Обмацують іскристий кожушок.
Тут кожний на словах – знавець і критик.
А в думці дехто б і услід пішов.
Але ніхто до хати не запросить –
Влаштовує на відстані любов,
Яку ніколи не освятить Бог –
Зустрілися, розважились і – досить.
Здригаються в риданнях дивні чари..
Здалось мені в якусь коротку мить.
Що не вбрання весільне – білий траур
Скрізь одиноким кольором сльозить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2016
Розгодована пика місяця
Умостилась на тополині.
Через шибку стежить, як міситься
Ніч в думках моїх, як у глині.
Давить сумнівів червоточину,
Сподівання напівзотлілі.
Розминає мрії потовчені,
Щоб хоч трохи не так боліли
Або просто вже призвичаїлись
До «комфортних» умов капкану...
Й над коханням моїм знущається
Безпардонно та ще й безкарно.
Ніч-циганка. Хитрюща бестія!
Що було, все про мене знає.
З нею ніби на перехресті я
Тих доріг, що кудись зникають.
Хоч одну б прив’язать до обрію –
Не розкислу – тверду й надійну.
Щоб котився мій віз по-доброму.
Так набридли душевні війни!
І щоб ніч не вчиняла місиво
З моїх дум. Певно, вже доволі...
Що це сталося з ситим місяцем?
Де він дівся з вершка тополі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016
Колюче слово запалило сварку.
І вже по різні сторони екватора
Ми стоїмо, готові цілу вічність
Не глянуть одне одному у вічі.
І гнів, і біль, і гіркота, і жалість –
Усе в душі повстало і змішалось.
Куди й подівся весь недавній спокій.
Ні, не ступить назустріч ані кроку!
Але снує між нами чистим сонечком
Пташа маленьке – щебетушка-донечка
Й неждано гасне сварки чорна ватра.
І раптом рветься лінія екватора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
Танцює дощ півдоби,
Та я не збагну, що саме.
Сміливо тишу дробить
Тонесенькими ногами.
Як тисяча бісенят,
Стриба, кип’ятить калюжі.
А я іду навмання
Крізь нього й твоє бездушшя.
Шулікою у думках
Метається слово «досить»...
Щось котиться по щоках –
Чи з неба вода, чи сльози?
Злітає з губ: «Не прощу!..»
Образа мучить кігтяста.
І кожна крапля дощу
На серце мітить упасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016
Вода клекоче, виріза круги
І ходить ними у нестримнім танці.
Мов за велінням скрипки і жаги
Біснуються оборки на циганці.
Кайма із піни тчеться по краях,
Щомиті вигляд змінює і норов –
То вчепиться у гребінь, мов реп'ях,
А то сяйне мереживним узором,
Неждано розстелившись на воді.
А далі, пошматована, розтане,
Щоб відродитись в новій чехарді
Пушком кульбаб чи вусом дідугана..
Щось є у цьому від високих муз
Незвично гарне. Як поглянуть збоку.
Не дай, Господь, потрапити комусь
У серцевину чорну і глибоку
Отого виру. Бавлячись, ковтне,
Бо ні пощади, ні жалю не знає.
А виправдати може лиш одне
Його – своєї суті не ховає.
Як є канат, надійний балансир,
Хоч і над ним іди – рискни не впасти
А як в людських річках угледіть вир,
Щоб не ускочити в красиву пастку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Пересіваю жменьку слів,
Пересіваю тихо-тихо.
Летять кришталики малі
І осідають в серці сміхом.
Колючий сміх, беззвучний сміх.
І все ж якимсь зернятком гріє.
Збираю скалочки німі
І знову ще тихіше сію.
Не може буть, щоб те зерня
Назавжди в сміхові згубилось.
Я жду. А раптом задзвенять
Слова, що в погляді світились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2016
Із чистої, здавалось, глибини
Слова-сузір’я виринали ваші.
Я вірила – із золота вони,
А проба показала, що – із фальші.
І ось цей блиск тьмяніє на очах.
Навіщо ви в таких красивих зернах
Захований, пекучий солончак
Отрутою розсипали для мене?
О! Як по крихті вирвати з душі
Оту криваву, ту страшну оману
І при найдальшій схоронить межі,
Щоби нікого не змогла поранить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016
З напівпогляду, з напівслова
Розуміла тебе колись.
Воскрешаю в пам'яті знову,
Як твій голос бентежно ливсь.
Нам години були короткими
І легкими шляхи круті.
Ми спізнали терпку солодкість
У єднанні рук і чуттів.
Йшли, здавалось, надійно й просто,
Та спіткнулись об зла межу.
Як же звикнуть, щоб рідну постать
Зустрічати, немов чужу?
Як не вгледіли ми обоє,
Що вогонь вітри розмели?
Мабуть, з нас хтось гріха накоїв
Чи непрощенно помиливсь.
А, можливо, була полова
В шкаралупці твердій? Хто зна.
З напівпогляду, з напівслова...
Але зараз лише у снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Ми схожі на паралелі,
Як ті береги ріки,
Один з яких ніжить зелень,
А інший - руді піски.
Не може збагнути перший,
Що вартий чогось пустир.
І з другим ніяк не легше –
Наслав би на гай сокир.
Здіймається суперечка,
Мов курява із піску,
Й замулює душ краєчки
Поки що. Й саму ріку.
Оту, що тече між нами,
Таку дорогу обом.
Виходить з кохання драма,
З солодких відносин - жом.
Покривляться паралелі,
Коли не узнать секрет,
Як ладить суха пустеля
З оазисом тет-а-тет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2016
Кажуть, є у мені
щось чоловіче,
Що спідниця мені
майже не личить.
Кажуть, не по роках
ще молода я...
В дзеркала – так чи ні?
знову питаю.
І воно, як знавець,
коротко свідчить:
Брешуть. Зовсім нема
рис чоловічих.
Юбка теж не пуста.
Й ноги - як ноги.
А молода чи ні -
це як для кого.
Мабуть, річ не в ногах
і не в обличчі –
В ауру заплелось
щось чоловіче.
Може, слова якісь,
а може, вчинки
Не співпадуть ніяк
з образом жінки?
Тільки ніхто не зна,
що сірий відчай
Змусив тягти вантаж
надчоловічий.
Бо сильна стать тепер
часто безсила –
З лінощів на жінок
ношу звалила.
Більшу, аніж свою,
вдвічі. Утричі!
Ось звідкіля у нас
дух чоловічий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Твоя фальшивість серце крає.
Сама дивуюсь, як терплю.
В масних очах думки читаю
І тут же рву їх без жалю.
Я мовчки рву думки поспішні
І розвіваю, наче тлінь.
Нехай забудеться колишнє,
Немов картини сновидінь.
Тобі не вдасться вже озвучить
Свою підступну й хижу гру...
Навіщо марно скрипку мучить,
Коли нема у неї струн?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016
О, скільки я тобі наговорила
Важких, сліпих і гостролезих слів!
Вони зривались, ніби в горах брили,
І стрімко в прірву відчаю летіли,
І наростала в них убивча сила,
Чим довшим був жахливий цей політ.
О, скільки я тобі наговорила
Розгнузданої, злої мішури!
Сама боюсь усе те повторить.
Спізніла думка соромом горить
І кидається теж із крутосхилу
Услід словам. Але пружкі вітри
Підхоплюють, в провалля не пускають.
Відносять геть і на собі тримають,
Бо думка, наче дим, ваги не має...
Ну як мені стихію підкорить,
Щоб не було фатального обвалу?
Навіщо стільки зайвого сказала?
Навіщо так себе я обікрала,
Відкрила двері згорбленій журбі?
Все віддала б, якби цього не сталось...
А виявилось, треба зовсім мало –
Прокинутись від болісного шалу
І ніжно посміхнутися тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
Ліс, вітрищами підперезаний,
Прислухається до зими.
Між дубами, поміж березами
Проклада вона шлях саньми.
Путь немовби таємну вказує
До хатини із кришталю,
Де сховалось, гнане образою,
Слово, згублене кимсь, - "люблю".
Треба, мабуть, спасти, утішити,
Попросити вогню в зорі,
Щоб відтало. Але надійніше –
Біля серця його зігріть.
Ледь помітно дорога стелиться
Вглиб дерев кудись навпростець.
Поспішаймо, а то хурделиця
Слід заплутає, замете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Я у зимі, немов у скирті пір'я.
Різниця тільки - що воно не гріє.
Тону, здається, у м'якому вирі.
Гукаю вітра. Він же довгу шию
Ввібрав у плечі. Рятувать не хоче.
А міг би, міг підкрастись серед ночі,
Коли зима з морозом очі - в очі,
Й роздмухати отой холодний пух
Навколо мене. Гей, веселий вітре!
Ти ж так хвалився, що для мене - друг,
Що всіх з дороги, мов піщинки, зітреш,
Нехай лиш скривдить хто посміє... Ух!
Так ось який ти?!. А зимі хвала.
Ні, не за купіль в неласкавім пір'ї –
За те, що дрібку мудрості дала...
Я попрошу у неї перемир'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
Невже ти ще й досі не маєш і гадки
Що є поміж нами невидима кладка –
Вузька, ніби нитка, хитка і нерівна,
Уся із чекання, уся з недовіри?
І ходять по ній мої скривджені думи,
Щоб стріти твої. А стрічаються з сумом.
Його ти щодня посилаєш на кладку.
То як же про неї не маєш і гадки?
Ні сум, ні думки слів потрібних не знають.
Стоять і мовчать. І до нас повертають,
Щоб завтра усе повторити спочатку...
Ні, все-таки знаєш, що є у нас кладка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Одна дорога лічить наші кроки.
Все ті ж дерева дивляться на нас,
Та тільки порізно. Бо, мабуть, час
Оберігає ледь пришерхлий спокій,
Що душі нам засклив, неначе лід –
Ламкий іще та гострий, ніби лезо –
Тому й жде час, коли схолоне слід
Чи твій, чи мій. І випуска по черзі
На колію одну, як поїзди.
Немовби регулює семафором.
Щоб не стряслось при зіткненні біди...
А може б, він цього і не робив,
Коли б розміркував, узнав якби,
Чого завжди ми одне одним хворі?..
А раптом знає, та навмисне морить?
Для нього – втіха. А для когось – горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Розтрушуєш знов свої чари –
І я вже в обіймах... Чи в путах?
Бо з нас не складається пара.
Виходить любовний трикутник.
У тебе є ще одна жінка
З ім'ям неспокійним – Робота.
Це з нею ми – дві половинки,
А ти – безтілесна істота.
Хоч вабиш, немовби гіпнозом.
Та я й опиратись не хочу...
Й вона тут як тут на дорозі –
Ні зсунути, ні перескочить.
Кривлюсь, а тягну на буксирі –
Обидві ж до тебе прикуті.
А ти нас по-своєму мириш –
Дощем пробігаєш роззутим.
Але не надовго, здається.
Всміхнешся рудим баламутом –
І знов мені в душу упнеться
Колючий любовний трикутник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Бинтує поземка дорогу,
Обпечену холодами,
Але залишається строго
Темніти асфальту шрамик.
Тут, певно, уже відболіло.
І зайвою буде марля...
Дорогу обмотує білим
Упоперек вітер-карлик.
Навколо цятиночки в'ється
Тієї, що обминає.
Так, ніби застуджує серце.
Чиєсь. Як вцілілу фортецю.
В ненависті злій, безкраїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Оті слова ти кинув, ніби м’яч.
Зловила, та не втримала – гарячі.
І ось тепер за мною передача.
Цілком вернуть чи, може, тільки здачу?
З якої точки глянуть, щоб пробачить
Оті слова, умочені в кип’яч?
Вони пройшлися по душі, мов пліть,
«П’явки» лишивши. Як мені чинити? –
Оті слова ще дужче розігріти?
Чи навпаки – мовчанням остудити
І вже тоді в твій бік перекотити?..
На роздуми – одна-єдина мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Ти, ніби маятник. Туди... Сюди...
Швидкий розгін і... раптом відступаєш
Вже сто разів божився, що кохаєш.
І стільки ж ніби здалеку ходив,
На власні потрапляючи сліди.
Вже завчено гойдаються в очах
Розмашисті, химерні амплітуди.
Хоча й вони – якась подібність чуда.
Від коливань не потуха свіча,
Запалена колись... Ні, не зачах
Вогонь цей дивний радісно-сумний,
Бо він цвіте не на стебельці воску.
І не на жалості вершечку тоскнім.
На чому ж? На ліані таїни?
На подиху, що рветься з глибини
Поки що ніби сплячого вулкану?
Хто зна... Та не на виверті обману...
Не підкорялась би інакше вись.
І маятник давно б уже спинивсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
З ниток дощів полотна осінь тче,
Шукає в них рятунку від ознобу.
Платок із хмар напнувши до очей,
По літові доношує жалобу,
Як безутішна в розпачі вдова,
Котра занадто пізно зрозуміла,
Що втратила, якого божества
Лишилась, і яка ласкава сила
У спадок діставалась їй колись,
У пору молоду від мужа-літа,
Та з вітром, захмелівши, розмели
Все, що могло утішити й зігріти.
Тепер сидить недужа і стара,
Скуйовджена, як птаха, що линяє.
Уже посповідатися пора б,
Але нікого в душу не пускає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2016
Галявина – таємна сцена.
Вгорі – сліпуче небо-дзеркало.
Глядацький зал – дорідні клени.
Й вона – береза-стриптизерка.
О! Тут було на що дивитись!
Яке молочне, юне тіло!
І клени блимали несито –
В них кожна гілочка тремтіла.
А ще – досада пульсувала,
Бо роздягання йшло поволі.
Хутчіш самі вже стали голі...
На що, цікаво, сподівались?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016
Загусла тінь дерев,
І скоро все замре.
В хоромах ночі окриється від спеки.
Моя рука в твоїй.
Чуттів п'янкий прибій.
І зовсім близько всі зірки далекі.
Здається, аж запах
Медком Чумацький шлях,
Бо схожий на квітучу гілку вишні.
Не в'янучи, цвіте...
Якби й кохання теж
Ніколи не ставало в нас колишнім.
Отак якби й було -
Твоїх очей тепло
Щоб вистудити роки не зуміли.
Тоді принишк би час.
Біля твого плеча
Я б довго-довго вишнею біліла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
Дощ нерішуче до вікон прийшов.
Топчеться.
Знає – не пустять у хату
І доведеться отут ночувати,
Бо не для нього постелено шовк.
Губляться сльози важкі у траві.
Стукне у шибку
І знову помовче.
Так безпорадно.
Немов чоловік,
Що за гріхи повинитися хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2016
Любов – як танець.
Можна і без слів.
Але без музики ніяк не можна.
Любов – коли заграла жилка кожна
І навіть глузд непрохано змалів.
Мелодія освітиться любов’ю,
Покличе, подарує чудеса.
І як прекрасно, коли в танці двоє.
І сумно, коли хтось танцює сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2016
Любив одну,
А в дім покликав іншу.
Чи диво це?
Хтось каже, що не диво.
Якраз таке трапляється частіше,
Бо доля вносить
Власні корективи.
Ця інша й добра,
Й ніби очі гріє,
І в хаті пахне
Часто пирогами.
І начебто у лад
Родинний гамір
Навколо неї.
Тільки в рамку мрії
Він образ цей не втисне
І до скону -
Її портрет не світиться,
Зникає...
У паспорті існує
Штамп законний,
А з серці не було його
Й немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Жила на гойдалці емоцій.
Душа то вгору, то – униз.
І плеск розваг на кожнім кроці.
Хтось поруч був, та не спинив
І не спитав, чом очі вогкі,
Чи що тривожить, що болить.
Глузд – без чуттів.
Чуття – без логіки –
Вся у вузлах життєва нить.
Складала біди, горе все
Із легкістю на спину долі.
А долі важко в кінській ролі –
Угнулася і не везе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
За вікном стояла зима.
Так невимушено стояла,
Наче панночка після балу,
І ніхто її не займав.
Бо навколо гурт ясенів –
Добровільна юнача стража.
Кожен ніби закам'янів,
Ждав, коли вона щось накаже.
І вона розуміла це,
Хитро мружилася крізь вії –
Недоступна, холодна мрія
З невимовно гарним лицем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2016
Ми з тобою – двоє дерев.
Просто двоє дерев у лісі.
Облітає листя сире.
Віти-пальці переплелися.
Дощ, як найнятий, ллє і ллє.
Та вода ця нас не розіллє.
Ми зріднились не тільки гіллям
Єдність в нас і глибинна є.
Замасковує вірний мох
Наші спільні скарби – коріння,
Перевите настільки щільно,
Так, як ніби душа – на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Буває, звісно, коли шлюб щасливий.
Буває, коли всупереч літам
Лишаються у ньому переливи
Із ніжності.
І тішить чистота
І погляду, і лагідного слова.
І поряд відчувається плече,
До різних несподіванок готове.
Але, на жаль, буває, що й пече
І роз'їда обох життя у шлюбі.
Немов застрягли в пазурах іржі.
Були ж, були ж колись взаємно любі!
А зараз навіть гірше, ніж чужі.
Бо дах один висить над головою.
Бо ніби все нормально - не бомжі.
Та як назвуться ці нещасні двоє,
Як ніде прихилити їм душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016
Голки морозні заганяє стужа
За комір і під нігті, і в серця,
А сонце землю поглядом утюжить
І ніби посилає в промінцях
Любов.
Але земля ціну вже склала
Непевним бутафорським почуттям,
Бо сонце йде сюди позубоскалить,
І смішки ці ще більше сиротять.
Посвітить, покрасується,
А пристрасть
Краям далеким зараз віддає.
Воно там життєдайне та ігристе,
Хоч зиркає й сюди.
Бо й тут – своє.
Отож земля терпітиме цю кривду –
Уже давно уклалось в голові:
Десь нагулявшись, сонце знову прийде
До неї, мов невірний чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016
Вони жили, неначе голуб'ята.
Були не двоє соло, а – дует.
Весь перший місяць плив
Cуцільним святом.
Аж поки раптом не скінчився «мед».
А потім все частіш - душа у душу.
Він їй – у душу, А вона – йому.
Хтось, щось, колись, навіщось,
Десь порушував.
Він вир нагадував.
Вона – пітьму.
Серця хололи.
Опускались плечі,
Троянди перетворювались в мох.
І вже біду почув боками глечик.
Той глечик, що завжди один на двох.
І, хтозна, може б, зопалу і тріснув,
Та, слава Богу, був на видноті.
Він задзвенів,
Немов тривожна пісня,
Бо смерті, ще й дурної, не хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
Це так давно було.
Кохання нас вело
Крізь буйний цвіт садів з весни у літо.
Хотілось теплих злив,
Та зав'язь обпалив
Такий сухий,
Такий жорстокий вітер.
Він вився, мов батіг.
Нам стежку перебіг,
Перекотився по діагоналі.
Як піковий король,
Змінив малюнок доль.
І звідти врізнобіч пішли ми далі.
І ось - неждана мить.
Цей погляд - зойк німий...
Безгрішний поцілунок великодній
Як забуття сприйму.
Але, скажи, чому
Вростаємо очима одне в одного?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2016
Летять додому журавлі і плачуть
Від радості.
І почуття свої
Нам струшують із крил.
Вітають наче.
І ми німієм.
Та ніхто не бачить,
Як з чужини вертають солов'ї.
Ані ключів,
Ані пісень із висі.
Відомо, що вони вже тут, стає,
Коли десь з напівголих нетрів висвист
Сипне у душу треллю, як намистом,
Без фонограм,
По нотах ненаписаних
І без афіш,
І без конферансьє -
Враз полонить цілком!
Ще й безкорисно...
І ти щось перейняв у солов'я.
Інакше як пішла вслід за тобою
Без будь-яких умовностей, без бою,
Мов зачарована, душа моя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2016
Не спалось матері.
Пахтів бузок.
За хвіртку вийшла виглядати дочок
А небо!..
Ніби в крапочку платок!..
І місяць!..
Наче зігнутий листочок!
Не чути музики...
А їх нема...
То де ж?
Чи мислимо ходити поки?!
А небо! -
Незбагненний рій комах.
І місяць...
Як вареник гостробокий!..
Підстоюють?..
Ще ж надто молоді!
Ще не пора обом шукати пари!
А небо!..
Зовсім юне! Як тоді...
Невже давно?
І місяць не постарів!..
Чи прикипіли очі до зірок?
Авжеж!
Ось погляд теж у них запасся...
А місяць виставив сріблястий рот.
Стуливши губи, хитро посміхався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
Такий пухкий, такий розкішний сніг!
Як в небі хтось рве на шматочки вату.
Його портрет у кожному вікні,
І він кружляє мрійно коло хати.
Якраз повільний, вільний цей політ -
Його життя.
І сніг це, мабуть, знає,
Бо десь чекає прив'язь на землі,
Де вітерець хіба що погортає.
А зараз - біла тиша.
Вітер зник.
Сніжинки у граційнім вальсуванні.
Я почуваюсь однією з них
В живому небі нашого кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016
Дорога мерзне.
Холодно й стовпам
Тим, що її віддавна супроводжують.
Але стовпи не признаються.
Отже,
Зігріти пробують свою мадам.
Насамперед наладили дроти,
Перетворивши в струни із повіддя.
І кожен їх приклав до підборіддя,
Щоб лагідну мелодію знайти.
Вітрець погодився на роль смичка.
І ось над трасою спочатку хрипко
А потім чисто зазвучала скрипка,
Як посвист молодого козака.
За нею друга, третя...
В ряд один
Стояв оркестр і грав щось дуже ніжне
Музик дорога слухала утішно...
І раптом присмиріли холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2016
Вже день стоїть обскубаний, мов птах,
Та розважається підступна осінь.
Із усміхом лукавим на вустах,
Сама напівроздягнена і боса,
Вона продовжує чуттєву гру,
Удосконалюється у спокусі -
З обличчя дня зціловує хандру,
Йому підкручує обвислі вуса
І дражниться, і хвалить свій убір,
Велить згадати молодість колишню.
А день закляк.
Боїться і собі
Признатись, що вже зовсім нікудишній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2016
Твої очі мене знаходили –
Очі мага, ловця, володаря.
Я боялась в них віддзеркалитись
І ховалась, щоб не обжалитись.
І втекла, не піддавшись чарам,
Як від витонченої кари.
Щоб твої не вдалися пошуки,
Навіть думати буду пошепки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016
Не жди від мене зараз: „так" чи „ні"
Нехай життя покрутить перевесла
Для колосу, що визріє в мені
І у тобі.
Бо часто пишні весни
Не можуть передати літу все,
Що обіцяли...
Слів боюсь улесливих.
їх час, як цвіт порожній, обтрясе...
Нехай життя покрутить перевесла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016
Той березень наївним був, тремким.
Ще спали вишні - тихі і прозорі.
Повсюди лід, проталини, струмки,
Неначе купи ложок з мельхіору.
І ніби дзенькали оті ложки,
Бо купи оживали, ворушились.
Ми вперше цілувались.
Ми - дружили.
„Кохання" - слово
Брали ще в лапки.
Ти думав, це - назавжди
І радів.
Я - теж.
Та все розтало, збігло мимо.
Був зовсім юним березень тоді.
І ми були ще надто молодими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2016
Звучить Бетховен.
І вітри століть
Мов голуби, складають крила сизі,
Вслухаються, як душу до Елізи
Він посилає.
Знов душа стоїть
Перед коханням дивним на колінах,
Тече мольбою, гусне у перлини
І скочується нотами в парчу
Побіля вушка.
Пристрасно питає
Про щось.
Про що ж?
І раптом завмирає,
Боїться ніби відповідь почуть.
Які відверті клавіші!
Урок
Чи ніжність?..
В завиточках - світла бризки.
і так було до локонів тих близько
І так далеко.
Ніби до зірок...
Знов, біля надприродної межі
Вита Бетховен,
Товщу літ прорізав.
Скажіть йому, що він хотів, Елізо!
Хоч зараз, для душі його скажіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016
Зустрілись ми неждано і негадано –
Спіткнулися очима серед міста.
Миттєві одне одного розглядини –
І враз дихнуло вітром із дитинства.
Невже – Микола?!
Височенний! Радісний!
Завидний чуб!
А був таким незграбним,
Мов каченя, яке придумав Андерсен.
Тепер же – красень! Може, навіть звабник.
«Ну, здравствуй, первая любовь далекая!
Жива! О, как для счастья надо мало!
Я бегал за тобой, а ты – жестокая,
Неужто ничего не замечала?!
А помнишь…» - виринали із минулості
Напівдитячі витівки, пригоди.
Текла в розмову річка наша мулиста
І дині вигрівались на городі
І ще, і ще… І знов та несподіванка,
Що ось була любові первоцвітом,
Як вишита сорочка ненадівана,
Збережена. І навіть може гріти…
Та не мене. Щось холодило в гомоні.
Здалось би – юність завітала в гості
І ніби жарти сиплються зі споминів.
Чого ж мені всміхатися не просто?
Мабуть, говірка нинішня Миколина
Звучала і не рідно, і не чисто.
Чужі слова нагонили оскомину
І не лягли на музику дитинства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Чутки доходять на мою адресу,
Та й прямо в очі сказано мені,
Що – «вірші сочиняю інтересні,
Доладно скроєні, але – сумні».
Це справді так. Сум – не солодка спеція.
Журба вчувається в моїх рядках,
Бо погляд часом на таке наткнеться,
Від чого сміх, як навіть був, тіка,
А думка заболить і спокій вкраде
І стане – мов напнута тятива.
Тоді перо, заточене під правду,
Виводить не мажористі слова –
Як ту стрілу, що у неправду влучить
Чи ще в якусь отруту для життя…
У нас життя – вода закаламучена
І часто не придатна для пиття.
Але ж її процідимо. Процідимо?!
Відкинем бруд і зітремо іржу?
Усе хороше буде чисте й видиме?..
І я іще про нього напишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
Звичайний день.
На небі хтось озерце
Синеньке запримітив серед хмар
І що озерце те у формі серця,
І сонце там, як сяюча хурма.
З тонкого льоду срібна оторочка
Уздовж струмка
У вічі упаде.
А також білосніжний бік сорочачий,
Повітря унікально молоде.
А інший хтось те ж березневе небо
Рівнятиме із купами золи.
Розмита стежечка в щетині стебел
Ніколи не діждеться похвали.
І взагалі відтінків темні гами
Попереду таких людей біжать…
Світ бачиться отими кольорами,
Якими розшифрована душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2016
Ревли надривно й жалібно дві «Татри»,
Мов динозаври-велетні ревли.
Можливо, так якусь тяжку утрату
Отплакували звірі ті колись.
Але розмова не про них сьогодні –
Про «Татри» знов –
Стогнали мов живі.
Вони повзли впритул одна за одною
По незавидній вуличці кривій.
Дубами, уже мертвими, нав’ючені
Товкли і м’яли змучене шосе.
Багатотонні оберемки скручені,
Здавалося, ще мить – і розтрясе!
Але куди ковбанями, задвірками
Машин дорога в сутінках вела?
Мабуть, чекала десь «скромненька нірка»
І з тих, які надбав новітній лад,
Де бавить долар безсоромність риночку,
Де бізнес означає – бруд і блуд,
Де продаються душі холерично,
Де жадібність – над совість і над глузд.
І де вже впору скласти оду бідності,
Де люд вже звик до участі вола,
Де мало місця зостається гідності
У кроні древа різномастих влад.
А скільки рук повсюди намагнічених!
Тож липне все, що десь не так лежить,
Не так росте!
А значить блискавично
Було – й нема.
А спишуть на бомжів.
До речі, зараз популярні лисини –
І чепурять по модному ліси.
Кому це там, в низах, бракує кисню?
Обійдуться!
Без нього й без краси…
Але куди ковбанями, задвірками
Машин дорога в сутінках вела?
Про це в наш час здогадуватись гірко…
Ще думаю – про страчені тіла
Отих дубів – сорокарічних красенів.
В породі їх це ж – діти! Ще – малі!
І як дивився поглядом нещасним
Услід залізним звірям батько-ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
На першій сторінці у книзі весни
Малюнки усі чорно-білі.
Клубками із дроту здаються терни
Край лісу.
Дуби товстотілі
Спідлоба ще дивляться,
Віри не ймуть,
Що скоро прикриють голизну
І юні берізки тоді їм дадуть
Хоч років із сорок
Приблизно.
На сонній ріллі, на дорозі кривій
Сліди від недавньої стужі.
Поник головою сухий деревій
І дивиться в шибку калюжі.
А там, над ярком, ніби дужий атлет,
Присів і готується бігти
Кудись
Посірілого снігу намет…
Нема ще ні листу, ні цвіту.
Але ненадовго.
Ледь сонце вгорі
Прохукає в хмарах щілинку,
Вам безліч покаже весна кольорів,
Та це уже друга сторінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Спішила з поля вода,
Під гору тропу шукала,
Як дівчина молода,
Нестримна та ще й зухвала.
Шуміла, мов бісеня,
В стрибках, віртуозних трюках,
Та ліс її перейняв,
Розкинувши дужі руки.
Чи пролісками зманив?
Чи клявся любити вірно?..
Хто зна?
Та лишилась з ним –
Пішла між дерев покірно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Ліс не зелений,
Але вже й не сірий.
Відтінки моря на його плащі,
З якого за ніч він, здається, виріс,
І сіризна по швах уже тріщить.
Нитки зотліли.
Де не глянеш – дірка.
Зніяковілий ліс аж занімів.
Та вже весна знімає з нього мірку,
Щоб новий одяг до ладу сидів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016
Як вирветься сонце з тенет холодів,
Як наших лелек вже не втримає вирій,
А лід стане в Ворсклі тісним, отоді
Я ніжній весні свою душу довірю.
Нехай погостює в ній тала вода –
Стихія любові – п’янка й дикувата,
Аби я змогла, як трава молода,
Журбу, мов торішній листок, пронизати
Й повірить, що можна почати з нуля
Усе, що до цього чомусь не вдалося…
Я грію думки, ніби зерна рілля,
В щемливій надії діждати колосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
Перед Великоднем, в чистий четвер,
Я у весні свою душу скупаю.
Вимету з неї все нице й черстве.
Навіть і те, що й від себе ховаю.
Хай в мою душу влетять ластівки!
Я відчиню і таємні віконця,
Щоб через них найсвітліші думки
Вільно могли цілуватися з сонцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Весна на волі!
Розламала кліть.
Вже з вербами шепочеться у лузі.
Чому ж це день зажурено стоїть
У сірому старому капелюсі?
Мовчить. І навіть сльози на очах.
Услід зимі його думки погнались…
Мабуть, похвальна відданість,
Хоча
В житті є місце різним ідеалам.
І кожен з них своє колись бере.
А нині:
Із блакитного суконця
Вже пасував би дню новий берет
Із золотою цяточкою сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Чий то голос: «Прокинься! Прокинься!»
Стільки ніжності в ранок налив?
А чиї ж то малесенькі крильця
До вікна спів оцей принесли?
Ось… – «Прокинься!..»
На радісній ноті
Слово рідне дзвенить, звеселя –
Це ж вівсянка в нагрудничку жовтім
Так майстерно його вимовля!
Посилає пробудження світу.
Ледь притихне і знов почина.
Ну і як же тут не підкоритись?!
Прокидаюся. –
Кличе весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Ліс як гостю чарівну весну обійма.
Між деревами пахне смолою, прополісом.
І хоч в залишках снігу ще скніє зима,
До блакиті небес вже рівняється пролісок.
До старої сосни на побачення йду.
І вона ніби теж зачекалася зустрічі –
Мовби вийшла із лісу на стежку руду
Все у тій же зеленій озоновій хусточці.
Розпитаю сосну, як жилось в холоди.
Обдивлюсь, чи, бува, не образили кривдники.
Їй своє розкажу, а вона, як завжди,
Зрозуміє і схвалить мою самокритику…
Наді мною тремтять розпростерті гілки –
Наче руки людини, близької до знахарства.
Може, зітре сосна мої хмарні думки.
І я тихо постою під цим її захистом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Непросто доброту на справжність міряти
І співчуття, й порядність, і довір’я…
Велике горе, коли діти – сироти.
І гірко теж, як сироти – подвір’я.
Не так давно рожевими геранями
У світ дивилась чепурненька хата,
Але біда слізьми умила ранніми –
Пішла хазяйка…
Звідки – не чекати.
І хаті лячно.
Мов дитина, щулиться.
Усі на неї поглядають скоса.
Парканчик зник.
І мало не вся вулиця
Не криючись, у двір «гостинці» носить.
Йдуть мимо люди.
Йдуть і спотикаються,
Та жаль, чи жах ні в кому не зажеврів.
А вікнам все герані увижаються –
Вишукують в смітті свої – рожеві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Я боюся новин,
Тих новин, що приходять зі сходу.
Їм нелегко іти.
Як бійці в камуфляжі, ідуть.
Часто навіть в мороз
Крижаним обливаються потом,
Коли мусять нести
У чийсь дім непоправну біду.
Вони тяжко ідуть.
Ніби чують і власну провину,
Бо ніде і ніхто
Не радів ще подібним гінцям.
Коли ждуть тих вістей,
Завмирає уся Україна –
Перетворюється
В слух – до дзвону,
В набат – у серцях.
І повсюди жіночі вуста,
Молять Бога, щоб слово –
Чорне слово новин
Не спинилось над рідним ім’ям,
Щоби наша земля
Не стікала невинною кров’ю,
Щоб, як віспа, війна
Не плодила на ній мертвих плям.
Я боюсь. Знов боюсь…
А вслухаюсь.
Інакше не можу
І легенько зітхаю,
Як день ще когось не скосив.
Але завтра?
А завтра – безлике
І надто тривожне…
Та коли ж у новинах
Зблисне радість –
Замість сльози?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
- Поезія?
Це вавка в голові.
Поети – ті, у кого не хватає…
Такі і пишуть.
І такі ж читають, -
Сказав один знайомий чоловік.
Він міряв чорну одіж «похвали»
Усім підряд з усмішкою кривенькою.
У душу словеса ті уп’ялись,
Немовби стиснув хтось її обценьками.
Відтоді, хоч минули вже роки,
Якщо мене папір до праці кличе,
Спочатку уявляю не рядки
На ньому,
А зневажливе обличчя.
Тож слово піддаю такій різьбі,
Щоб річ вело,
А не точило ляси…
І цинікам доводжу, і собі,
Що глибоко тоді він помилявся..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
І все-таки повірити боюсь,
Що в світі чистих не лишилось граней.
Та в дні у кожному, як у бою.
І не встигають гоїтися рани.
Не знаєш, звідки вжалить новий спис.
Сахнешся – й тут же в спину
три упнеться.
Прикинутись мерцем чи ніби спиш?
Але ж не так у сонних б’ється серце!
Зачувши кроки хижої брехні,
Воно відразу ж калатанням видасть
І дибом стане проти лестунів,
І розпізнає в посмішці єхидність.
Болить, болить.
Заснути не дає.
Штовхається між протиріч лайливих.
І все ще вірить: може, десь, та є
Заступниця пречиста – Справедливість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2016
Вже заростають до цехів путі.
Доріжки – теж.
Змаліла вкрай довіра.
Робочий люд в базари перетік,
Неначе обернувся в іншу віру.
Куди не глянь – торги, торги, торги.
І їх дедалі ширшають круги.
Біля крутих домів і невеличких
Бородавками ліпляться крамнички.
Бо, схоже, люди вже відчули смак –
Терпима, навіть легша, справа нова.
Навіщо докладати рук, ума,
Як можна продавати вже готове,
Привезене із тридесятих царств?
Блискуче, жаль, що рідному не рівня.
Нам ніколи творити із-за чвар,
Що розкошують на найвищім рівні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2016
Через один покинуті городи.
Давно уже здичавілий садок.
Ставок рогізний – також бідний родич
Селу, що схоже чимось на гніздо.
Гніздо не ластів’їне, а лелече,
Яке вже натерпілось від небес.
Така непоказна місцина втечі,
Куди мене відряджує прогрес.
Тут у неспитих росах чаша лугу,
Найголосніше тільки джміль гуде.
Поки що чисті придорожні смуги.
Дерева не жахаються людей.
Мене тут ніби шапка-невидимка
Ховає хоч на день чи півтора
Від суєти.
Тож часто навіть взимку
В мені світає цей принишклий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016
Пересікаю ночі, як моря,
Каскад морів.
І кожне море – чорне.
Цю чорноту і вранішня зоря
Рожевістю своєю не прогорне.
Думки, як скелі хвиль під час грози –
В мені штормить образа на Феміду.
Я вірила, що в неї терези
Непогрішимі і як слід помиті.
Не бачить. Отже, має бути слух.
Вона – богиня, то повинна знати,
Як служба йде серед жреців і слуг
І все, що діється в її пенатах.
Якби не та пов’язка на виду,
Вона засумнівалась би у вимірах,
Уздріла б, що на ваги їй кладуть,
Як совають тихцем фальшиві гирі.
І скуштувала б, мабуть, вінегрет,
Що з терезів тих люди мусять їсти,
Як топчеться її ж авторитет,
Узнала б, як ганьблять нерідко істину.
Відчувши, як неправди біль пече,
Вона б упала в мої чорні ночі,
Зірвала б шори зі своїх очей,
Щоб пильно глянути в суддівські очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016
Не думайте, що тільки на Землі
Є люди й звірі.
В небі теж їх повно.
Он шлях Чумацький з безлічі волів
І з чумаків –
Зв’язок цей неспростовний.
Є всім знайомі Ведмедиці, Овен
І Водолій, і Діва, і Стрілець.
Ці троє поміж інших – точно люди.
Та й важити не звір, звичайно, буде
Отам на терезах, а – молодець.
Причому не з пустою головою.
І Близнюки з умом.
Є Козеріг і Лев…
В них зуби, кігті, роги, інша зброя,
Та, схоже, те населення не зле.
Надовго, певно, в космосі зависло.
Сповідує, мабуть, любов і мир.
Тому й щасливе.
А не так, як ми,
В ненависті й жадобі перегризлись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2016
А час гуготить.
Та не той, на якого чекали.
Уже й розігнався,
Та раптом спіткнувся, обвис.
Життя в лишаях.
Знов змагаються телеканали,
Який з них сьогодні
Покаже найбільше убивств.
І завтра, і далі.
Невже це насущна потреба?
А розбрат політиків? –
Гіркосолона ропа.
Порівняно з ними
І Рак той, і Щука, і Лебідь –
Слабенька компанія.
Тут же – увесь зоопарк.
І намертво кожен
Вчепився в свою вірьовчину.
І тягнуть натужно усі.
І усі – врізнобіч.
І рвуть на шматки
І без того нещасну Вкраїну.,
Вловивши момент,
Аби горло напхати собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2016
В жадібний труд заточене
Село без парадних площ,
Салом старим затовчене,
Надійне, неначе борщ.
Знов закипа політика.
Бризки летять і сюди.
Не стерти селу їх віхтиком,
Як слід брудної води –
Рани украй роз’ятрились.
Глянеш – суцільний біль.
Кривавить село розпатране.
І бризки оті – мов сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2016
1
Життя міняє щосекунди позу
І змішує всі фарби навмання.
Самі коктейлі –
Сміх, а зверху сльози.
На ківшик правди відрами – брехня.
І не для всіх вготована тільняшка.
На всіх не напасешся світлих смуг.
По черзі чорне й біле це – поблажка.
Частіш буває з сірого ланцюг.
Життя нас випробовує на міцність
В усьому, скрізь, аж до благих сивин.
А в підсумку – мільйони доль каліцьких
Й не менше, звісно, винних без провин.
Ми стільки б не змивали з себе погань,
Не буде дяки.
Все поглине прах.
Життя сміється.
Кожен з нас для нього –
Лиш тимчасова іграшка в руках.
2
Життя не знає рівної межі.
Поміж добра і зла іде, мов п’яне.
Заточується в гарне і погане.
І тим, що скажуть вслід, не дорожить.
Ну й що, коли комусь не угодить,
А хтось у полу вчепиться уперто?
Ну й що, коли хтось нині молодий?
Однак відстануть.
А воно – безсмертне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Безмежний час.
Десь в глибині у нього
Ходили динозаври по землі.
Серед тих велетнів
Були й двоногі.
І «ручки» мали спереду малі.
Не знати, скільки глузду уміщала
Таких тиранозаврів голова.
Все ж віриться,
Що розуму стачало
Не пакостить навколишні дива.
Хвостаті монстри, бач, – далекогляди.
Охайними були в своїй добі.
Шкідливий бруд? О, ні!
І нам у спадок
Самі кістки лишили по собі.
А як же люди?
На поверхні часу?
Двоногі теж.
А мізки – золоті.
Чому ж дерева в лісі, біля траси
По кісточки в нетлінному смітті?
Чому вода сама себе боїться?
Чом атом аж занадто знахабнів?
І саме люди виглядають ницо
У цій неоголошеній війні,
Де світ вже задихається в отруті.
В невинній запікається сльозі.
І всім відоме: «Бути чи не бути?»
Кричить на темній чаші терезів.
На жаль, прогноз невтішний і на завтра.
Болить планеті наш прогрес.
Болить!
Чи, може, воскресити динозаврів,
Щоб нам вони порядок навели?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2016
Пірнає змійка-стежечка у ліс,
Де дзвоники пильнують за ромашками,
Де під сосною в дикому щавлі
Заготовляють харч руді мурашки.
Дрібнота ця без продиху кишить,
Неначе вариться пшоняна каша.
Тут жодна комашина не грішить –
Порядок скрізь – ні лінощів, ні фальші.
Ну як в мікроскопічній голові,
Де наче й ніде розуму приткнутись,
Вміщається увесь їх дивний світ,
Влаштований до рівня абсолюту?!
Мабуть, пульсує невловимий струм,
Де й мізер не останню скрипку грає,
А звідси, може, й той суспільний ум,
І вічна, незбагненна, мудрість зграї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
1.
Забігає ночами сніг,
Наче звір на чиюсь територію.
Він тут жив,
А тепер весні
Все належить.
Весна прозоро
Натякає що він – чужий
І сама нові межі мітить.
Сніг же ловить потрібний вітер,
Щоб не вчула,
І тут лежить.
Він ще вірить –
Зима прилащить.
Не пішла ж десь без вороття?!
Адже – мати!
Напризволяще
Не залишить своє дитя.
2.
Причаївшись в кутку за тином
Від коліс, від безжальних ніг,
Мов самотня, сумна людина,
Тяжко дише старенький сніг.
Він лежить на одному боці,
Все підкорчується, тремтить.
Людям байдуже, але сонце
Не збирається так пройти.
Через тин сюди підглядає,
Все навідується. Без просьб,
Та не ясно – чи співчуває,
Чи з цікавості жде чогось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
[i]29 лютого – Кас’янів день[/i]
Давно по світу ходить оповідка,
Що жив колись такий собі Кас’ян.
Поміж людьми з’являвся дуже рідко,
Носив суконний вицвілий жупан.
Ніхто не знав, чого він майже дикий.
Гризе якась образа чи біда?
Відлякував усіх кошлатим ликом.
Той лик – немов суцільна борода.
Ховають брови очі у Кас’яна,
Та інколи як глипне він сичем,
Як втупиться у когось, як погляне,
То здасться – обливає кип’ячем!
Похмурий погляд вчепиться надовго
І сниться, і лихе передріка.
Тому просили захисту у Бога,
Ховалися від цього відьмака…
Давно Кас’яна хвилі часу змили.
Без нього світ обходитися звик.
І все ж навіщось потойбічні сили
Цю постать посилають до живих.
Але не часто – раз в чотири роки.
В кінці зими у нього власний день.
Тоді він має право владним кроком
Ходити скрізь, вдивлятися в людей.
А що й кого шукає – невідомо.
Страшить чи на здоров’я зазіха?
Отож в цей день сидіти краще дома –
Подалі від Кас’яна і гріха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Несла крижину повінь з-за гори.
Їй річка обіцяла море синє.
Пливла крижина, ніби материк,
З протоптаною стежкою на спині.
Ще вчора, може, хтось по ній ходив,
Але сьогодні вже ніхто не пройде.
Ще день чи два – і зникне назавжди
І в часі, і в оцих весняних водах.
Ну й що? Сліди уздріла на льоду –
Якийсь життя відбиток тимчасовий.
Чого ж сліди ті з пам’яті не йдуть
І щось шукає в них безсонне слово?..
Отак минає суєтність людська –
Як світло, розчиняється в тумані…
Пливе крижина й досі у думках.
Пливе до моря. І чомусь не тане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Здається, від морозу наша річка
Нарешті відкупилася вночі.
Верба зайшла у воду і спідничку
Ледь підняла, аби не замочить.
Ще поки хвиля не злизала берег,
Тут все перевіряє чорногуз –
Цікавиться, чи забрані ті пера,
Що восени він залишив комусь?
Хотів тоді, рушаючи в дорогу
Під інші, нетутешні, небеса,
Як житимуть верба і луг без нього,
Щоб ними хтось у вирій написав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Вже скоро сонце холод переважить.
Вже юність знов даровано землі.
Я жду, коли про це природа скаже
Із висі голосами журавлів.
Ці голоси я здалеку впізнаю –
Журба з них осипалась восени –
А зараз не проплачуть – проспівають,
Що в серці нерозгадано бринить.
В тих звуках невимовне щось для мене,
Загублене в прадавніх міражах.
Неначе обізвалось сокровенне,
Що знала до народження душа…
Ось клин пливе над нашим огородом
Роса із нот… Лише вожак мовчить.
Натомлений, він бережно і гордо
Несе у дзьобі од весни ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Зненацька Лютий загубив десь лють.
Він ніс її у здоровенній торбі.
І цей вантаж його, напевне, горбив.
Невже покинув? І не зна жалю?
Та де тепер та неспокійна ноша? –
Тоді в ній щось ричало, мов живе.
Здавалося, воно ось-ось порве
І торбу, і на Лютому холоші…
Отак і сталось. – Прокусило дірку
Малу а потім більшу – ще і ще…
Цікаво: зараз Лютому не гірко,
Що лють втекла чи… витекла дощем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Вік 21-й в космосі відбився,
В новітній електроніці звучить.
І дико, що високий ум і вбивця
Єднаються у нього на плечі.
Слова «сусід» і «брат» в тягучій фальші
Як у смолі, втопила ця доба.
Смертям уже втрачає лік Донбас,
А Крим перехилив отруйну чашу.
Здається, що завидний наш чорнозем
Віками живить долі чорнота.
І додають смаку пекучі сльози –
Всіх поколінь – пшениці і житам.
Розкрадено своє – їмо позичене.
Збираємо по світу, хто що дасть.
Цехи стоять, а «секонди» вже звичні,
Бо з кожним родичається нужда.
Ніколи ж не були дубоголовими!
Та стільки вже перебуло вождів,
А ми незмінно ловимо і ловимо
Уявну рибку в мулистій воді.
Хто – в луг, хто – в плуг.
Як віти деревини,
Верхи у різні боки розвело,
А треба, щоб нарешті в Україні
Єдине серце – на усіх – було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016
В мікрорайоні нашому, в дворі,
Від теплої котельні недалечко,
На втіху старикам і дітворі
З’явилось для котів мікромістечко.
Садок дитячий є і є житло.
Як і належить тут все мікро й міні.
Якщо утне якийсь бешкетник зло –
В права вступає страж порядку – віник.
Та в більшості населення не зле.
Де трудиться, бо, кажуть, що ледаче?
Поспати любить. Правильно. Але!
Ніхто в окрузі пацюків не бачить.
Хвостате товариство визнає
Серед всіх інших тітку Саню мером,
Бо під її началом, як не є,
Встановлюється гарна атмосфера:
Гуманітарка вчасно прибува
І вже не так цінується заначка.
Не дістає нахабниця-моква,
Відчутні пільги мамам-одиначкам…
Отож зима вже не така й страшна –
Нове містечко, а прогрес – чималий.
Є все! Є навіть власні імена!
Хоч паспортів іще не видавали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
В зими буває груба поведінка –
Колючим подихом страшить людей.
І ця, далеко вже не юна, жінка
Боїться теж, а все-таки іде.
Лякає стежка, мов жива істота,
Де хижим змієм піджидає лід,
А треба йти, бо знов болить робота –
Місцями «мальовничими» похід.
Багато років праця найдешевша
Якось тримала. А з недавніх пір
Життя стареньку зовсім ошелешило.
І ось – пляшки надибує, папір…
Вже плута мінімалку з комуналкою.
Вони тепер однакові на зріст.
Війна-матуся «балувала» змалку
І зараз в хаті хліб – не частий гість.
За магазином, за якимось погребом
Свої у неї, пам’ятні, місця.
Стидаючись, вовтузиться в непотребі,
Аби щось додалось до гаманця.
Та знов не тісно здобичі в торбині.
Натомість знов поважчали думки:
Чому на все угору скачуть ціни
І при землі лишились – на пляшки?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Планета наша знала різні ери –
Залізо, бронза, камінь – все було.
А зараз, – констатують гострі пера,–
Панує час з позначкою «бабло».
Купується усе і продається –
Сумління, честь, чиновницькі зірки.
Заморський гріш над гривнею сміється,
А плачуть незчисленні жебраки.
Колотиться життя. Збирають масло.
І з нього владарі, як з молока,
І жирно мажуть забаганки власні –
Вже мало дачки, «тачки», літака.
Потрібна яхта, острів другий, третій
Ще й перекроїть зношене лице.
Та головне – приборкати безсмертя,
Щоб рай цей не погрожував кінцем.
Кому ж це, як не їм, непогасимо
Світить повинна вічності зоря?
Адже при всьому тому, що творять,
Себе вважають мало не святими.
Ще крок один – загарбати й природу…
І доки ж буде дійство це хапке?
Наскільки стане витримки в народу,
Аби, заплющившись, терпіть таке?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
І горобці переживають кризу.
Як і в людей – чого тільки нема!
Нема тепла, а головне – провізії.
А що поробиш тут? На те й – зима.
Живуть сім’єю в кучугурі хмизу
Цей дім лише із вікон і дверей.
Без стуку вітер заліта, пронизує
Чи дощ, бува, донесхочу пере.
Вже поневолі горобці – як м’ячики,
Бо холод – звір, і люто сніг мете –
Уже пір’їна кожна наїжачена
Життю такому виявля протест.
Але щораз випурхує вся зграйка,
Цвірінькає із вірою в добро,
Коли в дворі з’являється хазяйка
Серед качок з омріяним відром…
Колись же, як зима, розтане й криза?
Чи скрізь? Але хоча б - у горобців,
Аби лиш не зникала купа хмизу,
Бо іноді хазяйка смиче знизу –
І дрюк посвистує в її руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Коти, відомо, – індивідуали.
Поняття «зграя» - точно не про них.
Та ось проходжу мимо дивини –
У купку цілих семеро зібралось!
Так щільно і сумирно так сиділи –
Мов загубив хтось з хутра килимок!
Від несподіванки й мороз примовк.
Угледів – і тріщати розхотілось.
І що ж це діється? Секрет – простий:
Цивілізацію знайшли коти
В подобі кришки теплої від люка.
І заодно засвоюють науку:
Не самота врятовує, а – гурт,
Коли раптово насідають біди.
Ось, бач, і лапкам гарно, й бік сусіда
Такий доречний! – І вже менше скрут.
То хто б сюди прибитись не схотів?..
Не гріх би й нам повчитися в котів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Над Україною висить казан.
Врізається у поперечку дужка,
Та вариться у ньому дивна юшка,
Бо там кипить не щука, не сазан,
Не м’ясо. Ні.
А щось неїстівне.
Таким народ навряд чи нагодуєш.
До того ж чимсь ненатуральним тхне.
І кожен одвертається, гидує.
Вовтузяться навколо казана
Стонадцять кухарів –
І зліва, й справа.
З них кожен підсипа свою приправу.
А шеф у них, напевне, сатана.
Лакеї дріботять, хмизок несуть.
Сирий чомусь.
Не так вогню, як сажі
Із нього.
І летить вона та маже
Всіх без розбору.
Але маже й суть
Затії на вселенський цей обід.
Рецепти хибні.
Із якої кухні?
Вже ж сміх бере.
Як правило, на кутні.
Не наварили б для Вкраїни бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
1
Жіночі долі…
Скривджені, зомлілі.
Хоч зблизька подивись,
А хоч здаля.
О, як вони тобі колись боліли.
Нестерпно, гнівно!
Зараз теж болять.
Тебе нема,
А біль оцей зостався.
Чи зникне він?
О, Господи, коли?!
І Катерини, й наймички, Тарасе,
На Україні не перевелись.
Вже за вікном нове тисячоліття,
Вже пробуєм помацати зірки,
А в нас по селах,
Та ще надто влітку,
В тяжку роботу впряжені жінки.
Шматує долі їх не тільки бідність,
А ще й таке, як хміль чи наркота.
Краса линяє швидко і безслідно –
Не всіх. Та більшість скніє саме так.
Ти все це бачиш, дорогий Тарасе,
І сумовито згадуєш свій «Сон»,
Та є у тебе віра у запасі,
Що над землею нашою озон
Війне нарешті
Й гарним українкам
Щасливих літ зозуля накує.
Настане цінностей переоцінка.
Пора. Пора! Бо воля вже в нас є.
2
Ти добре знаєш:
Упродовж віків
Од України доля відверталась.
В ній милість не могла збороти гнів,
Бо ми самі себе не шанували.
У хворому якомусь напівсні
Напівжили, щедрот ждучи уявних,
Підтакували всім, хто поганяв нас,
Хоч мулило все дужче слово «Ні!»
І ось терпець урвався.
Допекло.
Твій заповіт,
Отой, що про кайдани,
Діждав пори своєї.
На майдані
У Києві пророцтво відбулось.
Там доля сум змахнула із чола,
З надією дивилась в наші очі
І ніжно в синьо-жовтий наш віночок
Жовтогарячу стрічку заплела.
3
Наш генію,
Душа твоя жива
Кривавиться і, мабуть, не спочине,
Аж поки справедлива булава
Не перехрестить долю України.
Ти, певно, бачив, -
Цвів у нас Майдан.
Достойно цвів.
Хлюпнув надію в душі,
Але вона не довго і не дуже
Росла.
Зате упевненіш бур’ян
Сідлав поля.
І розтікався морок
По всіх куточках.
І хто брат, хто ворог,
Не кожен зна.
Обіцянки-цяцянки,
Як патока, солодкі і густі,
Загойдують, неначе колисанки.
Хоча відомо – гори золоті
Пророчили лукаво нам не вперше.
І гірко, що не зайди, а свої
Збирають побрехеньок врожаї,
Там, на олімпах владних, передершись.
Не за народне благо.
Взаперті
В них ці думки,
А зверху показові.
Ще й брудно топчуться
По рідній мові.
Та все гребуть,
Забувши, що в житті,
Крім апетиту,
Має бути й совість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
Приміряю на себе час
Так, немов приміряю одяг.
Він пошитий по новій моді.
Шви – без припуску на запас.
Ця тканина – не шовк, не льон,
А якийсь підозрілий синтез.
Як він довго буде носитись?
Чи хоч витримає сезон?
Чом такі сумні кольори?
Розібрали вже веселенькі?
Хочу ніжних для себе й неньки
І яскравих для дітвори.
Я розпитую торгашів
І дивлюся на себе в люстро.
Одяг-час…
Він пасує шустрим.
І не кожній личить душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2016
Тут, мабуть, щось наплутали кравці
Чи інший хтось оказію прогледів –
Кожух у січня з чорної вівці,
А обіцяли – з білого ведмедя.
І взагалі зурочений якийсь
Цей січень.
Явно не в своїй тарілці.
Чи недокис, чи, може, перекис –
І ліс, і поле, наче погорільці.
Вже день до світла швидкості набрав,
А він стоїть забрьоханий і досі,
А в нього стрілки сухостійних трав
Показують уперто пізню осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Оці засмучені зимові яблуні.
Чомусь і їх жалію, і себе.
Нагадують ребристі дирижаблі,
Що боязко спустилися з небес.
Була пора, коли пружнясті віти
Аж розпирало від чуття краси.
Вони парили в океані літа
І цілували над собою синь.
Їх, певно, тішила своя привабливість
І безкорисливий для світу дар –
Оті усміхнені рожеві яблучка,
А зараз ані листу, ні плода.
А зараз, мабуть, сумніви буравлять:
Чи вистачить терпіння і снаги
На час, коли царюють тут сніги?
Щоб знов – у небо! Ніби дирижаблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
Такого снігу за ніч намело –
Мов ні на мить не присідала шквиря!
В кожусі непомірному – на виріст
Зорить на себе вражене село:
Розкішний комір, пишні рукави
І ґудзики іскряться з перламутру…
Але ж не повернути голови!
І кроку не ступить в оцьому хутрі!
Заплутавшись у полах кожуха,
Село людей гукає: «Відкопайте!
Та обережно! Знайдуть хай лопати
Самі стежки! Обнову не чіпати!
Тепленька… До весни побуде хай».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2016
Такої зими в нас іще не було –
На диво сердитої і пишноті лої.
Експромтні забави.
Так, ніби кортіло їй,
Щоб кожного дня
І тріщало, й мело.
Здавалось би – жінка.
А тут – апетит.
Себе не врізала ніякими нормами,
Бо не слідкувала за власними формами –
Куди там обняти!
Вже й не обійти!
Але ж, мов цариця, вона одягалася!
Все тринькала гроші скажені на куплю –
То біла дублянка, то шуба.
І мало все!
Хоча…
Мабуть, саме за це її люблять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016
Чи пам’ятаєш, Ворскло, ті літа,
Коли ти називалась Пантікапом?
Під сонцем час
З бурульок дивних скапував
І йшов у землю,
Зіллям проростав.
Він забирав потроху і тебе.
Натомість ширшало вбрання із суші,
Але єство – прозоре, голубе
Не піддалось.
Час не улестив душу.
І ось тепер на березі стою,
Як та верба.
І вчуся розуміти
Завидну стійкість, відданість твою
Не гіршим – вищим ідеалам світу,
Щоб не злиняти в цій важкій добі
І не зійти на манівці в дорозі,
Знайти нарешті власну голку в стозі –
Не зрадити найкращому в собі.
Вода спинила хвильок балачки
І раптом стала дзеркалом чудесним,
Щоб там відбилися мої думки.
І Ворскла перевірить їх на чесність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2016
Ця жінка…
Їй давно вже за…
Між іншим,
Настільки «за», не так уже й важливо.
Важливо, що вона завжди красива.
Здається, що стає іще миліша
І що її оберігає час,
Здуває пил і плавно обтікає,
Шліфує все, що в ній перетікає,
Що з легкістю підкреслює парча.
Розтанувши в літах, пора квітнева
Лишила по собі їй дублікати.
Доводить – хто колись був королевою,
Ніколи тої величі не втратить.
Нічого зайвого.
Ця чиста врода
Була б окрасою для всіх епох.
Усе, талановито, з насолодою,
До сантиметра в ній продумав Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Хрещенська ніч непогрішимо чиста
Прилинула нечутно із небес.
У білому вбранні ходила містом,
Носила свій животворящий хрест.
Їй усміхалися зірки і місяць,
Силач-мороз, милуючись, годив.
Вона ж лилась у вікна крізь завіси,
Скрізь пильно прислухалась до води.
Ні річку не минула, ні криниці,
Ні навіть труби (й коло них замре).
І всюди у незайману водицю
Натхненно опускала срібний хрест.
Нехай вода ця оберегом буде
Всьому живому аж на цілий рік.
Хай з нею здоровішатимуть люди
І, може, по щедрішають в добрі.
Хай кожному дістанеться відерко
По вінця повне. Будуть сіль і хліб…
Під ранок нічку пригорнула церква –
Як вічний символ Бога на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Зима худюща сліпо виморожує
Зелений світ, що восени заснув.
Прокинеться чи ні?
Уже не можу я
Без сліз дивитись на озимину.
Її трясло в безпам’ятстві, зсудомило.
І ось лежить без тіні боротьби,
Немов людина, що упала в кому,
І комі легко хвостик загубить.
Ну, де ж ті заметілі з завірюхами,
Що здатні рятувати до пуття?!
Озимина ще, може, їх послухає,
Якщо її покличуть з небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2016
Останній день зими
Веселим гостем
Прикинувся.
А розсмішить не встиг –
Ладнається в шеренгу,
Щоб піти
За старшими братами,
Ніби хвостик.
Нехай зникає вже
Біляк лапчастий.
В нас не було симпатії
В обох.
Так, мов нарешті
Я сплатила борг –
Останню частку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2015