| Сторінки (2/137): | « | 1 2 | » |
Дайте мені акварелі.
Я намалюю вам двері.
Я вам вкажу на той вихід.
Може, краще не дихай?
Дайте мені парасолю.
Небу я нею насолю.
Дощ той лютневий відкину,
Знаєш, до тебе я лину.
Дайте мені револьвера,
Я залоскочу вам нерви.
З неба не падає манна -
Ти не зі мною, кохана.
Дайте мені купу грошей.
Я тоді стану хороший.
Сорок один, сорок дев'ять,
Сорок дев'ять, сімдесят вісім.
Сімдесят, двадцять сім,
Шістдесят шість, один, сім.
Приватбанк, я Олексій.
Дякую, люди, вам всім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Ми дихаємо один в одну,
Я торкаюсь твого плавника.
Якби у мене була рука,
Як за склом у того чувака.,
Я би торкався тебе всіма пальцями:
З ніг до голови, Від потилиці до пупка.
Ти чуєш, як він питає за склом:
" А чого рибки цілуються?"
Вона: "Бо люблять один одну".
Він: "То у риб же немає мозку!"
Вона: "Щоб любити, його не потрібно"
Я цілую тебе, як умію.
Я торкаюсь твого плавника своїм
Дуже здібно. У воді я німію!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
Люди - плем'я, люди темні.
Придумали собі пари.
Люди та насправді полігамні
Живуть у борделях, королі і кралі.
Божевільне раллі,
Боже, вільні ми? Та ні.
Ми як ті прямі в паралелограмі -
Паралельні та дурні.
Люди - плем'я. Споконвічно.
І не парився ніхто.й ніде.
Люди-пари - не логічно,
Люди-тварі - саме те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
ВІДЖАЛИ
У цьому світі я і псих, і психіатр,
І адвокат, і прокурор, і провокатор.
Не тато. Татом я не став. І крапка.
Я палець, а також скарифікатор.
Скорись і кайся - не моя стихія.
З користі кайфу? Жуй бюрократію.
Бюро злодіїв - наша з вами карма.
Жандарми, воїни, цукерки та олія.
Лоботомія нашої країни
Любов мою на нелюбов замінить.
Любов - то вміння відчувати серцем.
І я завжди за кардинальні зміни.
У цьому світі люблять всі мамона
За гроші тут задушать Дездемону.
Отелло купить собі дім, машину,
На шию золото, і все це в домовину.
Колись я вірив у своє майбутнє.
Велике, сильне, неймовірне, путнє...
Тепер не вірю у свою державу.
ЇЇ у мене і у вас віджали.
І-ней - Інфант Олексій Петрович Скрипаченко
22.11.2018 23:52
#iney_poetry
#in_fant
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814910
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2018
Щодня пишу тобі листи
У Фейсбук на твою сторінку.
Звісно, ти не читаєш, бо ти
Зайнята працею жінка.
Кругом у Ютубі безліч реклам
Про те, що ти зміниш державу.
Дайте мені Аддблок, Антиспам,
Щоб не закохувавсь марно.
Маю підозру, що твій Інстаграм
Давно захопили бандити.
Жодного селфі з тобою там,
Та жодних фоток відкритих.
Маю надію, що відповіси.
Якщо вже я прошу - то треба.
А якщо ні, то геть не проси
Голосувати за тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2018
Давай напишемо сотні рим,
Разом, двадцятьма пальцями.
Я називатиму тебе "Крим",
Ти будеш в моїй окупації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Я зайшов у загублене місто,
Там, де світла немає і досі.
Там, де зморена, змучена осінь,
Там, де більш не працює бариста.
Там кав’ярня зачинена зовсім,
Там побиті потусклі вітрини,
Там знецінена сутність людини,
Там не ходять до кожного в гості.
Там художник малює картини
Чорно-білі, а не різнобарвні.
Там дівчата далеко не барбі,
Там всі думають лиш негативно.
Там немає ні Бога, ні правди,
Ні щасливої макроспільноти.
Там з азартом розказують, хто ти,
Ким ти був, і для кого ким став ти.
Там лиш чорні, пекельні роботи,
Тісні ліжка, розплавлена лава…
Там чиновники міряють славу.
Інші плавають, сонні, в турботі.
Місто, що загубили поети,
Місто, що розлюбили собаки.
Я зайшов у це місто й заплакав.
Закричав на всю темряву: «Де ти»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2018
ЦІ РУКИ НІЧОГО НЕ КРАЛИ
Ці руки нічого не крали,
Ці ноги нікого не били.
Ці вуха нікого не слуха,
А очі тебе не любили.
Щоночі портрет розглядаю,
І думаю: як ти там, жінко?
Я вірю, ні, більше - я знаю,
Що ночі без тебе - то гірко.
І нам не кричали це слово,
Бо вуха нікого не слуха.
Наруга над недолюбов'ю -
У наших життях не розруха!
Півні налаштують будильник,
О п'ятій або о четвертій.
Порожній стоїть холодильник,
І я в одежині подертій.
Моя надто недоуява,
Твої недосказані фрази.
І руки нічого не крали,
І ми більш з тобою не разом.
Ці руки нічого не крали,
Ці ноги нікого не били.
Ці вуха нікого не слуха:
Лиш губи брехали красиво!
#iney_poetry #in_fant
21.09.2018
Олексій Петрович Скрипаченко І-ней - Інфант
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2018
Народ наш спить, а чи помер?
А може, в зародку й тепер?
А може, наш народ сліпий
Глухий, кульгавий та німий?
Народ наш кволий, як ніхто.
Без рук. без ніг, зате в АТО.
Народ наш плаче, як дитя
Маленьке, хворе немовля.
Народ наш куций, як той хвіст
У зайця чи голодних кіз.
І кози без трави живуть,
А може дійсно, хватить дуть?
Раніше вірив я завжди,
Що ми не стерпимо біди.
А ми як соплі - на, пожуй,
І виплюнь назавжди, буржуй!
#iney_poetry #infant
#nasha_kraina
Олексій Петрович Скрипаченко І-ней - Інфант
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807013
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2018
Тобі, моя сумна!
Заходь до мене, осінь, в гості.
Будемо пити теплий чай.
Насмажимо гарячих тостів,
А наїмося сподівань!
Заходь до мене, в гості, осінь.
Ми приймемо холодний душ.
Ми ляжемо у мокру постіль,
Ми зірвемо з тобою куш.
Ти непорушна, непохитна,
Така тендітна і м’яка.
Ти замість меду й молока
Даєш, хм, ти не даєш, бо хитра.
Бач, титри на екрані літа,
Баштан без кавунів тепер.
Банти, заплетені у квітні
Я розплітаю і у ліжко
кидаю тебе!
Моя красуня оксамиту,
Руда, багряна самота.
У келихи вино налите
Ми зараз вип’ємо до дна.
Моя ти королева ночі
Я так давно тебе чекав.
Твої жовто-гарячі очі,
Сльозами втомлена щока…
Не плач, ще прийде тепле літо,
А перед ним зима, весна.
Та й чорнобривці – також квіти:
Ось глянь – тобі, моя сумна!
Олексій Петрович Скрипаченко І-ней - Інфант
12,09,2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2018
Вже ночі тепер холодніші, в день залишається спека.
Пекло. Мої дивні вірші – моя недобібліотека.
Моя, не до Біблії пристрасть – мої недороблені втечі.
Без тебе ці вина ікристі, без тебе цей втомлений вечір.
І ти не нудьгуєш напевно, іти тобі треба від карих
Очей, що не бачили землю під чорними каблуками.
Твоїми, що цокали щиро, виспівували мені оду….
Ти серце моє не покинеш, і я не забуду ту вроду.
Що снитиметься щоночі. Весни було дійсно замало.
Але твої очі дівочі не будуть більш вводить в оману.
Вже ночі тепер холодніші, і день скоро буде не теплий.
Не слухай, що кажуть там інші… Я люблю тебе – не дотепно…
І-ней - Інфант Олексій Петрович Скрипаченко Інфант
#in_fant #iney_poetry
27.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Ти ніхто. Ніхто крім тебе
Не знає всієї правди.
Вона - не Prada, не Gucci.
Вона - твоє нутро.
Вона більш не прийде до тебе завтра!
І більш ніколи не скаже тобі, що ти
Найкращий, що ти - Ісус у живому тілі.
Як важко! Адже тепер усі кругом
Такі твердющі та зароговілі.
За рогом віятиме узимку знов.
Вона не прийде до тебе, як захворієш.
Пекельно важко! Вона - любов!
Але навчити її любити більш не зумієш...
Пройдуть роки, вона як дружба
Буде радіти з тобою завше.
Ти відрікався від почуттів і і втіх.
І втік. Від усмішок, насолод та її замшу.
Кохання з нею так і не знавши!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2018
Я п'ю коктейль під назвою "Три крапки",
У Коктебель ти їдеш знову без
Того, хто ставив у колеса палки,
Того, хто не хотів колись твоїх чудес.
Ти пий вино, на морі, поміж чайок,
Поміж бакланів різних, пий до дна!
Вже осінь скоро, - ось і я печалюсь,
Я знову сам, і ти немов одна...
Але ж так дивно, ти мене добилась.
Ти добивалась майже цілий рік.
Любов не треба вже? Вина напилась?
Я зараз дома вже, ковтаю кислий сік.
Сфотографуй, будь ласка, Коктебель,
Можливо не поїду я туди
Ніколи, ні за який рубль чи рубель.
Але твій образ в голові лише один.
І-ней Інфант Олексій Петрович Скрипаченко
25.08.2018
#in_fant
#iney_poetry
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2018
Хочу бачити тебе скрізь,
В різних кімнатах одночасно.
Невчасно заходить до мене гість.
І це не ти. І не моє це щастя.
Вона вдягнула твій образ на плечі.
Твій голос проймає моє піднебіння.
Цей вечір запам’ятаю, але недоречно
Отримав хоч краплю спасіння.
Обра́зи на мене – твоє амплуа.
О́брази різні у мене в уяві.
У ямі я знову до ранку блукав.
У рамці стоять образи́, наче плями.
Ісусик маленький і мати його,
Навпроти – портрет: Мартін Лютер.
Ми люди, як любимо – плакав «Бумбокс»
Ми лютими любимо бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2018
Я - це ти у минулому році.
Ходжу вулицями міста мого.
Волосся, сни, в руці самогон,
Я наче в болоті самотній боцюн.
Стою на одній нозі, підіймаю іншу
Так, більше не можу стояти, впаду.
Волосся твоє перетворю в Руду.
В роду у Рудої люди не гірші.
Я - просто непотріб, ти викинь мене.
Смітник на узбіччі мого водограю.
Дави на живе і я швидко програю
І я не живий. бо не виліз з тенет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2018
Ти - літературознавка,
Я - літературотурок.
Ти літа втрачаєш, мавка,
на літературу турок.
Турки - то такі приладдя,
що заварюють напої.
Тур за туром, турознавка
Туротурків непокоїть.
Літери складають слово,
Ти складаєш дивні пазли.
Літо ризикує впасти
У безмежне чорно коле.
Літо ризикує вкрасти
Всю оту твою основу.
Ти - літературознавка,
Та знання твої часткові.
Ти втрачаєш світ прекрасний,
Світ літературотурка.
Але вибір - звісно, класно!
Пий літературу турка!
Турок той - він, дійсно, майстер,
Тонку має він натуру.
Ти ж літературознавка,
Він твій тур, твій світ, твій гуру!
Та не варто перейматись,
Всі ми люди, всі ми грішні.
Літератори, примати,
Пітекантропи колишні.
Ти - літературознавка.
Ти гурманка, безперечно.
Німфоманка, дика мавка,
Без родзинки, без сердечка!
Без любові і без щастя,
Бо така твоя культура.
Літо, літери, літа... Стій!
Це ж твоя література!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2018
Коли ти літаєш у небі, як птаха,
Коли твоє тіло не дуже земне.
Коли твоє літо таке проливне,
А ти не чекаєш невдач та краху.
І ти не сідаєш на дачу, на дах,
Ти просто бавишся крилами радо.
Тебе не лякає ні дощ, ні гради.
І хай під тобою мільйони невдах.
Коли ти літаєш, ти мрієш, як завше
Твої вороги не крилаті, авжеш.
Зміюки і гади...Підлі без меж.
Спускаєшся знову на землю до павших.
У час, коли вітер здіймається сильний,
Коли небезпечно у небі тобі.
Коли дикий грім гучно б'є по вербі
Просто будь завбачливо пильним.
Інфант І-ней Олексій Петрович Скрипаченко
18.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2018
Чекаю тебе, як "Мохіто" м'яту,
Чекаю, як бабця старенька дощу.
Чекаю, як пару мохи пом'яті,
Як збувшогося віщун.
Чекаю, як лебеді перельоту,
Чекаю, як джміль волохатий весни.
Чекаю, як відьми чекають зльоту
На шабаші близ Десни.
Чекаю тебе, як дерева цвіту,
Чекаю, як місто вельможних гостей.
Чекаю, як учень вищу освіту
Як нерівні рівностей.
Чекаю, як кролики урожаїв,
Щоб моркву із грядки забрати собі.
Чекаю, як віруючі скрижалів
Й слова, що Бог заповів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
І кожен фініш - це, по суті, старт,
І кожен старт - ймовірна перемога!
Плекай у собі Ліну Костенко! :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018
Ти прийдеш до мене на банани,
Хто на каву, хто на чай, а хто на пиво.
Ти прийдеш, загоїш свіжі рани.
Посміхаєшся, сидиш така щаслива.
Ти банани любиш дуже-дуже
Тарганів боїшся. маєш інші фобії.
Ти банани любиш усілякі : і великі, і не дуже.
Бо ти родом з Ефіопії :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
У тебе очі сірі, у неї теж.
Ти приходиш у надвечір'ї,
Ти спокійна, авжеж.
Дорогоцінна вода
Серед лютих пожеж.
Дорогу ціну плачу
За кохання без меж.
Ти на ранок підеш,
Як і всі попередні ранки.
Ти не раниш, ти просто
Кидаєшся томагавком.
Переплутав слова -
Бумерангом мабуть.
Так. феміда сліпа,
У феміди напевно є суть.
Так. лебідо притиш.
Ти, лебідко, мене зрозумій.
Я не лебідь, я просто
Літаюча миша, кажан,
Чи банально змій.
Я обрав серед сотні повій
Не тебе, а її.
І у неї все-таки очі
Не сірі, а голубі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2018
Виснуть ті, хто починав палити,
Ви сну стільки ще не бачили як я.
Свиснув - грошей нуль, і знову нити
Як тобі погано. Ти неначе тля.
Тля, яка з'їдає тлінне листя:
Супермаркети, пивко, кафе,
Суп в брикетах... Брекети іржаві,
Смачно? Ні. Звичайне вірогідне "фе"!
Ферум 2 оксид - корисно мабуть,
Фармацевтика - дорожчає завжди.
Феромони із тобою виступають,
Але фарт накрито фартухом біди.
Дим. пускаєш, ніби мимоволі.
Ми в неволі - гавкають твої думки.
Димохід забився й збожеволів,
Теплохід удачі відплива від тебе навіки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2018
Ми починаємо старіти
Десь о 22-ій,
У когось зморшки біля губ,
У когось біль у грудях.
У когось в грудях чорний птах.
У когось щире серце...
Це не важливо все, це так -
Сьогодні є, а завтра стерте.
І по стерні гуляти босим -
Напевно, вже минуле.
Жінки не заплітають коси,
Вони їх всі утнули.
Жінки катаються з горба,
Бо згадують дитинство.
Де ділась їхня худорба?
Де молодість? Це вбивство?
Я думаю, що у старих
Жива душа і тіні.
Погляньте в дзеркало своє -
там у очах постійні
Літають світлячки добра,
Там сонце, там турбота.
Там мати сина обійма,
Там... нескінченна врода.
Незламність, ввічливість, тепло,
Там кольорові барви.
І хай посивляне чоло,
Але й старі ми ГАРНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2018
Злісно злітають у небо горлиці.
Гори, горизонт, гортань.
Гортаю книжку. Хор Тань
Співає про тихі вулиці.
Вулики. Бджоли. Літають.
Квітень. Тверезо у скронях.
Квіти пахнуть тобою.
Клітинами запах вдихаю.
Серце. Все це - емоція в серці.
Стерті підошви кроссівок .
Стер ті, минулі спогади. Сію
Нові, милозвучні терції.
В день ці думки різнобарвні.
Надвечір стає холодніше.
На плечики совість повісиш...
Давай все повторимо в травні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Я писав тобі листа,
Не наважився надіслати.
Не здійснилася та мета,
Все одно ще прийдеш до хати.
Ти зайдеш у пустий під'їзд,
Роздягнешся перед дверима.
Ти скажи, а у чому зміст?
Зміст: як завше, бути щасливим.
Ти щаслива? Напевно так.
Бо у кожного щастя різне.
Я досі простий одинак.
Я і далі сиджу у кріслі.
Не дійду до вхідних дверей,
Не відчиню тобі назавжди.
Але серед твоїх тіней
Я впізнаю завжди ту справжню.
Буду пити з тендітних долонь
На години забуду про спрагу.
Але глечики з підвіконь
Не розкажуть нікому правду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Весна не завжди приходить вчасно,
Ти чекала її, як щось найпрекрасніше.
Але нарциси зацвітуть все-таки рясно...
Це станеться, це обов'язкове явище.
Ти знаєш про це, але тебе бентежить сніг,
Та сніг - то майбутня вода для нарцисів.
Ти топтала узимку сотні, мільйони доріг
У лісах, повних вовків, зайців, ведмедів та лисів.
Ти вірила, що природа існує для тебе також,
Прийшли роки - і ти у цьому розчарувалась сильно.
Але подумай, якби замість снігів лив щодня дощ,
То чи була б тоді весна для тебе така красива?
І найголовніше: у квітні сніг розтане явно.
Ти милуватимешся красою білих із жовтим нарцисів.
Весна стовідсотково застане тебе зненацька, п'яну
Ти будеш на сьомому небі поміж трьох кипарисів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2018
Я - поет! Любіть мене!
Даруйте мі зелені папірці.
Я - поет! Цінуйте всі,
Бо хто, якщо не я, потрапить в ціль?
Я - поет! Цілуйте мої ноги,
Кланяйтесь до низу, до колін.
Я - поет! Забудьте Бога!
Бог тут я, і я не знаю собі цін.
Я - поет! Хай не спада корона,
Дівчатка, всі ставайте у рядок.
Бо я - поет! Я - ваша охорона.
Крокуйте всі за мною, крок за крок.
Я - поет! Я, і більш ніхто тут...
Кричали цілі натовпи митців
Якщо і не у голос, то в душі десь,
Але ж Поети серед наших праотців...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2018
Прокидайся, місто!
Я не сплю вже три години.
Мій час краде дорога,
Дорога до рутини.
Або до протилежності,
Я ще сам не визначився.
Йду до незалежності,
Це нагальна стезя.
Не боюсь депривації,
Я кайфую від цього моменту.
Ми чуємо часто овації,
Або бачимо сентименти.
Тут люблять страждальців,
До них окреме ставлення.
У того немає пальців...
Але ми сердець не позбавлені.
Ми робимо революцію,
Від зябер до кінчика хвостика.
Не боїмося деструкції,
І йдемо до вдалого розмаху.
Я вірю, що правда за нами,
Що смертність буде переможена.
Я вірю, загояться рани...
Із поміччю Божою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2018
Привіт, друже!
Твій витончений світ
Такий цікавий...
Ти вчись, тобі ще багато літ
Жити! Браво,
Ти робиш кроки назустріч світлу,
Давай розмалюємо
У веселкові кольори твою палітру.
А то раніше, мені здавалось,
Там переважає сірий.
50 віттінків? Так, ти хотів бути
Пошматованим, пам'ятаєш? Ріллі?
Насолоджуйся життям. мій друже!
Виховуй доньку, будь тендітним і водночас дужим.
Може. ти й не здогадаєшся,
Що писав я це тобі...
Хтось подумає, може, що я - бі.
Та життя дано лиш єдиний раз,
Воно наповнене мільярдами прикрас.
Одна з яких - це ти!
Відкривай завжди все нові і нові світи!
Будь ліхтариком, не здавайся, світи!
І будь ласка, не пиши більше віршів,
Що боїшся весь час самоти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2018
Еллохім збирав до купи всі крупиці,
Яхве обирав народ собі і вів,
Саваоф допомагав війні і вбивцям,
А Ісус всім людям всіх любити заповів.
Еллохім - це себто Боги, їх багато,
Яхве - Бог один, але для всіх.
Саваоф любив мечем людей карати,
А Ісус учив, що убивати - гріх.
Всі ці Боги - це нічим не гірше,
І не краще, ніж Олімп збирав.
Бог один - кричали мені інші.
Отже, не важливо, Біблія, а чи Коран?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017
Я зрозумів, що я не крутий
І як не крути, кияни туди, кияни сюди.
Просто не йти вперед. Стояти на місці,
Немов карантин у школі. Каротин у тілі.
Карабін у спину. Карамель у чашку налити,
Забути її на плиті. Ліпше ягоди рвати неспілі
І зрозуміти, що рвав ти не ті.
Картин багато існує у світі, а ти малюєш все новіші? Навіщо? Ти робиш ще більші свої помилки? На роки. Навчи наречену робити не чемні кроки, Скажи, що втечемо, а сам утічеш ненароком, дізнавшись, що ви майбутні батьки. Малюки. Ти з самого ранку робиш помарку, як пишеш ремарку – від руки.
Життя – як той «Чедер», ніби солодкий, ніби м’який, а присмак гіркий.
Життя – то як «Честер» - ти ніби крутий,
коли палиш цигарку, але ти нікчемний, бо ти ту цигарку купив у прилавку, але не скрутив.
Тому як не крути, та я, як і ти – не крутий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2017
Вона шукала серед поетес
не прозу, не поезію, не вірші.
вона шукала серед поетес...
Щось інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2017
Паралелепіпед. Я у ньому.
Паралель - епітет для усього.
Парасоля збереже від зливи,
Параноя забере вразливих.
Пара з чайника пискляво стрельне,
Пара чаю вип'є із медком густеньким.
Паразит залізе у свою стихію,
Парафін заллє собою чашу та нагріє.
Парабелум зробить пару певних звуків,
Парапет напружиться від натискань і стуку.
Паралелограм у зошиті піде до школи,
Парашут розкриється і полетить Микола.
Парадигма змінить парадигму іншу,
Параолімпієць завоює нагород ще більше.
Парапсихологія, напевно, не наука...
Парадокс: для параноїка життя - то мука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017
Привіт, планктони! А, ви все пливете?
Може вам весло подарувать?
Може, із рутинної тенети
Вам ножем дірки повирізать?
Привіт, медузи! О, вас так багато!
Добре, що кити вас не їдять.
Ви такі великі. і пихаті,
Гарних маєте медузенят.
Привіт, барани! Не до всіх звертаюсь,
А до тих, хто полюбля мовчать...
Хто іде вперед собі між стадом,
І не хоче задарма кричать.
Привіт, "улітки"! Равлики мої ви,
В панцирі там добре помирать?
Ну ж бо, ви, повзіть хутчіш під листя,
Осінь вже почала наступать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757290
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2017
Сьогодні у мене весілля,
Вельможні пани за порогом.
У мене є гарне сумління,
Мій шлюб буде скріплено Богом.
Сьогодні прийшли привітати
Мене з нареченою друзі.
Великі , поважні, красиві,
Вельможні пани товстопузі.
Ось бачу кортеж Президента,
Ось бачу кортеж я Прем'єра,
Автобуси, повні презентів,
Кортеж із боксером-і-мером.
Для мене це друзі поважні,
Ми з ними у боулінг граєм,
Ми власники газових скважин,
У сауні разом буваєм.
Як круто мені у цім світі,
Як сильно люблю Батьківщину.
Як хороше в Києві жити,
Нізащо його не покину.
Спасибі, татусь, за маєтки.
Спасибі, матусю за гроші,
Я дякю вам, мої "предки"
За те, що ви дуже хороші!
Прокинувся я, покрутився,
Це сон? А я думав, насправді...
А все ж таки "предки" найкращі,
Бажаю і вам таких, справжніх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2017
Світло - жити,
Темрява - вмерти.
Сіяти правду
В теренах вперто.
В теремах горя
Воюють військові.
Там, де колись було поле -
Хоронять.
Там, на кордоні
Вбивають за чесність.
Там, в кабінетах
Ціловані перстні.
Це LOVE, а не lovers,
Це ломані криги...
Кругом недолугі
Бандити й бариги.
Це наша держава,
Тут правду хоронять,
А з нею і славу,
і волю, і Бога.
І промені сонця
Сіяють в тумані...
Розсіяне світло
Залите в омані.
Колись у дитинсвті
Я вірив в країну.
Я щиро і чесно
Любив Батьківщину.
І зараз люблю...
Але дивлюсь тверезо
На ці набундючені
Пафосні п'єси.
Я щиро бажаю,
Щоб наша держава
Була незалежна,
Велика і славна.
Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2017
Таблиця Мєндєлєєва у грудях,
Та лиця пролітають аби як.
Коли реалії такі, то люди
Породжують в цілому переляк.
Вони, насправді ніби, повсякденні.
Тупі невігласи: великі і малі.
Для них створили ліки типу "Ренні",
І далі множать всіх їх на нулі.
Я сам у цьому стаді виростаю,
І часто наш пастух - таке лайно....
Я все життя хотів у вирій, в зграю,
Та я не Ілон Маск, і в зграю не дано.
Прогрес технічний може й не потрібен,
Для бекання не треба той смартфон.
Ми віримо, що ми технологічні...
Але мені здається, ми лиш кволі власники ікон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2017
Душить губи душогубка,
Сили забирає.
Серце ріже м'ясорубка,
Мозок завмирає.
Сонце встало ще раніше,
Ніж учора. Літо!
Щось воно мене не тішить,
Темінь чорна ліпше.
Світла у кінці тунелю
І не дуже видко.
Радує на підвіконні
Шоколадна плитка.
Десь нове життя відбулось,
Десь буяє горе.
Тут надулось, а там здулось,
Наче хвилі морем.
Душить губи душогубка,
Мучає неспокій.
Десь палає самокрутка,
Десь екрани Нокій...
P.S. Це мій сотий твір на цьому сайті)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2017
Моє життя невпинно пролітало,
Його прожити - поле перейти.
За полем сонце бережно сідало,
За полем все нові й нові світи.
"Не йди!" - кричали навздогін, не треба,
"Пожди" - співали янголи-птахи.
А я не так як всі, дививсь у небо
І все чекав, чекав, чекав роки...
Літа, це, ніби, ті малі піщинки,
Що в конусах подібні до насінь.
Хотілось би, щоб всі маленькі вчинки
Були на благо наших поколінь.
Я вірю, що цей світ - не просто поле,
Роки - не просто попіл чи пісок,
Ми не даремно вишколені болем,
Будуємо життя: за блоком блок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2017
Я прокидаюсь від холоду,
Від холоду твоїх долонь і обіймів.
Я з тобою спав ще змолоду,
Ти не така, як інші повії.
Мені снились різні жахи дебільні
Я крутився від тахікардії,
Хтось залежний від тютюнопаління,
Я залежний від прийому снодійних.
Ти співаєш пісні зі мною,
Ти лепечеш всілякі дурниці
Ти завжди будеш трохи сумною,
Ти в руках моїх дика синиця.
Я вже звик до твого існування.
Ти для інших, звичайно, мерзотність...
Ви гадали, це хворе кохання?
Не вгадали, це просто Самотність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2017
Україна - це танки. що вийшли із ладу,
Це Таня, що втратила ядерний м'яч,
Це транки, що хворим до самого заду,
Повстання. що гірше за сотні невдач.
Це біль в животі, це нудота, це сльози...
Це крик матерів, їхній стогін і плач.
Це квола освіта, поліція, МОЗи...
Це купа померлих в зачатті задач.
Країна, яка мені дуже потрібна,
Країна, що треба мільйонам людей.
Країна, яка була мила і рідна,
А зараз це просто... країна пустель.
Одні тут засохли, другії загнили,
А треті і зовсім втекли назавжди...
Моя Батьківщино, моя Україно,
Твій час ще настане, лише підожди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2017
Я знов на порозі рідної школи,
Все тут знайоме для мене довкола.
Рідні серця, рідні очі, усмІшки
Тих, хто в життя прокладав нам доріжку.
Тих, хто боровся за наше майбутнє,
Тих, хто робив з нас потрібних і путніх.
Тих, хто втішав, коли бУло погано,
Всіх, кого гордо назву вчителями.
Ось я заходжу до рідного класу,
Сідаю за парту, де зАвжди сиділа.
Скільки ж багато проводили часу,
Жили, навчались, любили, раділи.
Школо! Ти трохи змінилась, звичайно.
Новий ремонт, нові двері і вікна.
Може, змінилось і трішки навчання,
Але для мене ти все одно рідна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2017
Ти на смак, як м'ята,
Ти на смак, як мед,
Ти на смак, як льодяник,
Ти на смак, як пряник північний.
Ти на смак, як лимон буваєш.
Ти буваєш, як полин гірка.
Ти, буває, падаєш на ліжко,
Як із сита біле мука.
Ти вилітаєш з кімнати зранку,
Як пташка з гнізда, що збивають
Хлопці з сусіднього двору.
Ти буваєш прям королевою хардкору.
Ти буваєш як світло,
Що пронизує навіть чорні діри.
Ти буваєш як вітер,
Що пронизує мене наскрізь.
І не важливо, чи радість, чи злість
А ми - щасливі. В будь-якому часі.
Просто запали багаття.
Сильно-сильно дмухай.
Сильно... Сильно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Вірші без рими
Це так красиво, це так цікаво,
Як і без ритму.
Будьте ласкаві, заваріть мені кави.
Я люблю зі згущеним молоком.
Збочення смакових рецепторів зашкалює?
А якщо я додам туди ще вина, або коньяку?
Йой... А мені здається, людям насправді байдуже...
Всім! Крім рідних. А всім іншим - просто так,
Аби було про що поговорити.
Якось раніше, в дитинстві, було все так райдужно...
Мені не вистачає гострих вражень.
От ви часто бачите веселку?
Який же там спектр, неймовірно, правда?
А у житті якось не так, все сіро...
Я навіть не хочу лягати,
Щоб не бачити абсолютно таке саме завтра,
Яке я бачив і сьогодні, і вчора
І багатенно днів тому.
ЗАВТРА! Треба просто вірити в казку?
Хах, будь ласка, заваріть мені кави,
А далі... А далі все, як по маслу.
Ну, ви зрозуміли.
Так от... Завтра наступить скоро вже,
Десь о 13:35 за київським часом.
По телеку знову те саме буде:
О, еврика, ми якось живем без російського газу.
Завтра. Я прокинусь, і довершу свої всі пісні,
Яких накопилось нескінченно багато.
Недописані, недопрацьовані, початі з азартом.
О так! Завтра буде цікавий день.
Мені здається. що у моєму розумінні цікавий -
Це коли я зломаю руку, або наступлю на...
Ні, якщо я наступлю знову на граблі -
Це буде звичайнісіньке завтра.
Моє "завтра" - воно неймовірно чарівне,
Неймовірно відкрите і неймовірно задрало.
Воно як зернята - ти їсиш, їсиш, а воно все є і є,
Рука тягнеться знову, і кожного дня я бачу
Це офігенне стабільне "ЗАВТРА".
А, так! У когось і цього немає,
Тому дякую всім, хто зварив мені кави,
І зварить її іншого дня, наприклад, завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2016
́Сьогодні вночі я бачив тебе,
Твій погляд, твій стан і твої вуста.
Я й досі не вибрався із тенет,
Хоч, як завжди, між нами міста.
Між нами і час, і біль, і пітьма,
Тахікардія недокохання.
Я повз універ іду крадькома -
Зустрітись не маю бажання.
Мене відпустить по-трохи, авжеж,
Матиму я благі сподівання.
Ми любимо тих, хто не знає меж
Над нами гіркого знущання.
Сьогодні вночі ти снилась мені,
Твій погляд, твій стан і твої вуста.
Хай краще кошмари, війна, вогні:
Прокинувся́, а тебе нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2016
Ми живемо у часі, коли Мольфар і Авіценна - це аптеки, коли Челінтано - це піцерія, Страдіварі - це магазин одягу, Тесла - це автомобіль. Більше того, мало хто знає, що рінгтон Нокії - це, насправді, музична фраза з композиції для соло-гітари, яку написав Франсиско Таррегой у 1902 році.
Я не здивуюсь, якщо незабаром з'явиться мережа певних магазинів під назвою "Арістотель" чи "Фрейд" чи "Ейнштейн".
Хто зна, можливо, це несе якись позитив - адже ми увіковічуємо імена відомих людей. Але, не розумію, як можна прізвище талановитого актора Челінтано асоціювати з їжею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706441
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
Світлом оркестр заграє,
Сутінки зникнуть, і знову
Нове життя наступає
На п'яти, на "казку зимову".
Вітер здійметься з долини,
Вкриє снігами все поле.
Хлопця несуть в домовині -
Важко буває військовим.
Десь за вікном, біля тину
Мати старенька і сива.
Вчора цвіла ще, а нині
Більш не погляне на сина.
Сніг під ногами щорічно
Буде топтатися знову.
Все у житті є циклічним,
Все, крім життя у цілому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2016
Я забув тебе, забув, коли ти лила сльози,
А чи кричала, чи сміялась - я забув.
Забув, коли я бачив на твоїм обличчі грози,,
Забув. коли я бачив там весну.
Я забув. як важко ти мене проймала,
Я забув як легко радувала стан.
Я забув, як ти мене усього обіймала:
З голови до ніг, з Ямайки в Пакистан.
Я забув, як ти співала колискові,
І як будила криком зранку всіх птахів.
Як в подиху моєму, як в моїй промові
Ти бачила себе, як бачив я людей з дахів.
Я забув, коли востаннє ти бувала
В квартирі, на окраїні великого села.
Любов, скажи, куди ти подівалась?
Я дивлюся уліво, вправо, а тебе нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2016
Я збиратиму білі підсніжники,
На узбіччях твоєї душі.
Поцілунками-веснами ніжними
Будеш вкрита і будуть відкриті
Всі перепони, також всі рубежі.
Я збиратиму мед з твоїх вуликів,
Як бджоляр - вправно зі стільників.
Із твоїх оченят - темних сутінків
Будуть прибрані сльози і роси -
Вони не потрібні на сотні віків.
Я співатиму пісню замріяно,
У волошках і житі твоїм.
Я давно уже став твоїм віялом,
Твоїм сонечком, люстром, пудрою,
Твоїм шарфом, твоєю ковдрою,
Твоїм кремом для рук, для заздрощів,
Твоїм морем, твоїм запахом дощів,
Твоїм берегом, твоїм затишком,
Твоїм серденьком, твоїм братиком,
Твоїм вогником, твоїм хлопчиком,
Твоїм репом, твоїми віршами,
Твоїм символом, чимось більшим і
Твоїм холодом... Каєм, Каїном,
Твоїм вдягненим тепло барином,
Твоїм болем, твоїми криками,
Твоїм зривом, твоїми силами,
Твоїм маревом і обіймами,
Твоїм раєм на зло усім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Я безмежно люблю цю зиму,
Коли їду в трамваї у місті.
Я люблю візерунки на вікнах,
Я не люблю людей-егоїстів,
Що зі мною "мандрують" в печалі,
Не поступляться місцем бабусі.
Не подивляться на візерунки...
Бо знаходяться завжди у русі.
Всі у гаджетах тупляться ницо,
Половина навушники має.
Я такий же, як всі, я - людина...
Але Людство... воно... вимирає...
Я люблю візерунки на вікнах.
Я безмежно люблю цю зиму,
Я проїхав зупинку? - байдуже,
Хоч і 30, а я ще дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2016
Ти прийди, розмалюй мені стіни в квартирі,
Десь росте синій льон, десь здійнЯлись птахи у вирій.
Десь дзюркоче струмок між горбами посередИні,
Десь батьки купують льодяник своїй дитині.
Ти прийди, випий чаю зі мною чи кави,
Будь лукава, ласкава, чи просто невпинно цікава.
Намалюй мені стіни ніжно-густими мазками,
Не важливо, чи поле волошок, чи дачу мою з нагідками.
Намалюй мені слоників, зайчиків, різних звіряток,
Не важливо, чи левів дорослих, чи левів-маляток.
Не важливо, чи хлопчиків злих, чи хороших дівчаток.
Я прошу, ти прийди і шедеври зроби із тисячі цяток.
Ти прийди, розмалюй мені стіни в квартирі,
Ну хоча б у кімнатці одній, - їх же тут не багато - лишень чотири.
Ти прийди. ти прийди, я прошу, десь о третій годині
Не важливо коли, ти прийди і зроби з моїх стін картини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2016
Одягнімо кайдани, пов'язки на очі!
Я закликаю до цього нас всіх!
Може хоч так докричусь до охочих
Змінити хоч трохи погляди збочень.
Щоб кожен в душі сам себе переміг.
P.S. Боротьба повинна бути в собі не між хорошим і поганим, а між правильними і неправильними поступками і думками, які ти робиш. Аналізуй, борись, живи - насправді, це синоніми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2016
Поговори зі мною зимою,
Тобі добре бути сумною самою?
Така гарна ти за скляною стіною,
Вийди з-за неї легкою ходою.
Поговори зі мною, благаю.
Може, хоч трохи, серце розтає.
Може, ще знову зорі засяють
Для нас з тобою, востаннє засяють.
А знаєш, я вже не сам, нас тут троє:
Я, черепаха моя і моя паранойя.
Жити отак - після м'яса вживати сою,
Але щасливий, бо залишаюсь собою.
Я от подумав: "Реально, навіщо мені
Бути нещасним, писати вІрші сумні?"
Все ж так чудово реально у цьому житті
"Людям-писакам" доводиться буть в самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Ви бачили, як падає голуб з дахів?
А люди? Бо я бачив...
І знаєте, що я скажу? Птахи розумніші людей...
Адже, падаючи, голуб розкриває крила і летить... Не розгублюється, тварина.
Існує думка. що суєцидник в момент польоту передумує померти. але вже пізно. Надіюсь, що це питання мене буде турбувати до кінця мого довжелезного життя, і відповіді я не дізнаюсь. Хм, і вам того бажаю...
І ще: у Празі є міст, з якого скидуються люди - він має настільки значну висоту, що отці церков домовились ховати самогубців не поза цвинтарем, а на цвинтарі, адже політ суєцидніка триває близько 2 секунди аж з цього мосту, і за цей час така людинка верняк передумує помиррати, а значить, він уже не самогубець. У єврпопейців свої причуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704743
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Я давно вже хотів написати пісню,
Не про те, що було до, а про те, що прийде після.
Пліснява, нема спогадів про ті чудові дні,
І в душі не вогонь, а панують лиш льодові пні.
Ситуацію з внутрішнім миром залагоджено,
Просто закрили його десь у шлунку, бідолашного.
Весь час неспокій, закрили й мене до остатку днів,
Щоб не заважав жити дітям еліти, закрили в тюрмі.
І всім навколо так весело, радісно, чудесно, гарно,
А мені два уколи туди, далеко під очі загнали.
Допомогло? – ні, просто так треба, як і завжди
Ми робимо подвиги, але чи потрібні вони?
Ви сигнальте до рук, до ніг, до кого хочете,
Мої думки, що народжуєтесь у корі головного мозку.
Та колись я вважав, що ви станете пророчими,
Але ви такі ж потрібні, як і зношені "Лакости".
Світла вже не бачити,
Небо не у вогнях
Душа піде в інші світи
Блукати собі навмання.
Ярлики понавішуєте, і вам зійде це з рук?
Хай буде так, закриють ваші лисини сотні перук.
Небесний хірург мав давно зробити вам операцію,
Але не ліпосакцію, а просту ампутацію.
Ти скажеш: навіщо я пишу про це в своїй пісні?
Відповідь дуже проста: не подобається – здрисні.
Твій образ повинен зникнути з моєї уяви,
Я надіюсь, що в реальному світі тебе давно вже немає.
О, так, реальний світ, ти ще живий там?
Як же хочеться давно з цієї тюрми вже вийти..
Або просто вити, від того, що став забутий,
Як на смітнику непотріб, який непотрібний людям.
Колись велике майбутнє мені пророчили,
О так, він стане фізиком, він стане над зодчими.
Але, прикро, зовсім не сталось те, що гадалось,
Хто мене пам’ятає – в тих викликаю лиш жалість.
Світла вже не бачити,
Небо не у вогнях
Душа піде в інші світи
Блукати собі навмання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704514
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.12.2016
Для тебе панацея - поїхати на море влітку,
Для мене панацея – вилізти з цієї клітки.
Свідки бачили, як того тіпа захерячили,
Ну а феміда правосуддя зробила незрячими їх.
Всіх нас хочуть перебити, як непотріб,
Все почалось з малого – з небесної сотні,
Кренделя жирують у руля, а ти не маєш ні рубля,
Що це ти мені отам налляв? Я ж не п’ю, Колян…
Світло приходить разом із правдою,
Може вже скоро помре наше завтра, ми
Будемо падати, вільно літаючи,
Я так хотів тобі зарадити, та не знаю чим.
Небо із сумом дивилось на автомат,
На те, як прицільно у брата стріляє брат,
Ще три роки тому не співав би про це я,
Вилізти із клітки – для мене панацея.
Ми наче в клітці всі, наче вилізти не можем,
Далі бідкаємось, пахаєм на заможних…
В мене бітка є, лось, я мізки винесу тобі,
Що там у вас стряслось? Ммм, знов ховають у труні…
Ми звикли до цього, ми звикли вже до всього лихого,
Ми не здивуємось, якщо за рогом відкриють по нас вогонь, ми власники шматочка ласого, на якого
зазіхає мразь кругом. Рашисти типу та інше бидло…
Світло приходить разом із правдою,
Може вже скоро помре наше завтра, ми
Будемо падати, вільно літаючи,
Я так хотів тобі зарадити, та не знаю чим.
Небо із сумом дивилось на автомат,
На те, як прицільно у брата стріляє брат,
Ще три роки тому не співав би про це я,
Вилізти із клітки – для мене панацея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704513
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.12.2016
Колібрі билась об квітку,
Яструб тріпав дохлу мишу,
Риба нарвалась на сітку,
Кожен зайняв свою нішу.
Бджоли гули біля ставу,
Білки стрибали у лісі.
Рибу вже сітка дістала,
Риба дісталась Алісі.
Вечір ставав все ріднішим,
Запах духмяний навколо.
Кожен знайшов свою нішу
Смажилась риба надворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2016
Ти знаєш, що я люблю, ти знаєш, що я вмію,
Я про тебе нічого не знаю, просто жеврію…
Як вогник, запалений уночі десь на краю Землі,
Убого замотаний шарф на твоїй шиї.
В моїй голові нескінченно пролітає сотні думок,
Коли ми удвох, тобі так добре, а мені так одиноко.
Коли ми удвох, твоє серце б’ється за двох,
Моє все повільніше.
Я не потрапив у мішень, а ти тим більше,
Кладу вермішель на твої не рідні для мене вуха,
А ти просто радій, а ти просто послухай.
Затоптати твої почуття це для мене найпростіше,
Я люблю експерименти, а ти тим більше.
Ті нещирі компліменти схожі з солодом і хмелем,
В твоїй пам’яті моменти не цікаві для мене.
Називаєш червоне зеленим, чорне білим,
Мабуть, це не стріли Амура, а темні чортові стріли.
Десь заховатись, кудись полетіти,
Щоб серцем співати, душею радіти,
Так хочеться бути взаємно потрібним,
А не почуватись завжди однобічним.
Десь полетіти, кудись заховатись,
Розправити крила, до неба піднятись.
Але кайданами тримає неволя,
Ми самі собі обираємо долю.
Хотів би я з тобою поміняти наші ролі місцями,
Тоді, б напевно, не тебе, а мене різало різцями.
Олівцями малював би смайлики з серцями,
Мучився, страждав би та зводив кінці з кінцями.
Можливо, я душевнохворий мазохіст,
Але такі розклади сприймаю набагато краще.
Роками бігаю й ловлю свою удачу за хвіст,
І маю гадку, що ніколи не зловлю ні за що.
Простягни руки, насиплю солодощів,
Нехай над нами буде грім, лунає соло дощів.
У тебе в серці ванілін, а в мене соль у душі,
У тебе спеції-пісні, а в мене сонні вірші.
Знову в кущі ховаюсь, я від тебе не сприймаю
Купу меседжів і спаму, не дзвони мені, благаю!
Дай побути на самоті, прошу тебе,
Куди би це мені втекти, напевно у Тибет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704186
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.12.2016
Ти утікала з дому босоніж, у серці ніж,
А мама кричала: «дитино, куди ти, поїж»,
Коли ти підліток, ти мов не вирішуєш нічого,
Але навколо усі дорослі такі ж як ти,
Іноді так хочеться просто повішатись,
Немов із дому втекти, але у інші далекі світи,
І ти, наче нікому не потрібний ваучер,
Вдихаєш нікотин – це найдоросліший твій крок,
Який ти можеш зробити наразі, це ти так думаєш,
Ще б пак, всі ж навколо такі самі в твоєму класі,
Хтось вилізе на голову, хтось на манеж,
А ти як біла ворона, і маєш життя ламане якесь:
То вгору, то вниз, то вправо, то вліво,
Біжиш кудись в ліс, сховатись від світу,
Від всіх, бо хтось тебе кинув? Дитина!
Ми всі шукаємо допомоги, надіємось на Бога, надіємось на когось, на того
Хто всі проблеми за нас вирішить в одну мить,
Та всім навколо твоя біда не болить.
Вирішувати ми повинні всі свої справи самі,
Не треба вішати на інших свої камені,
Неси свій хрест сміливо самостійно,
Бо доходять до вершин із нас самі стійкі.
Йому вже 26, не юний, а доросла людина,
Задрало, взяла злість, він сплюнув, роботу покинув,
Пішов на перекур – зробити треба відпочинок,
Від тих думок усіх, що без зупину лізуть без причини.
Чинником усіх страждань є нехватка грошей, Набридло бачити володарів набитих кишень,
А вдома ще й двоє дітей і жінка-домогосподарка…
Малу отримує зарплату він, касир у банку.
І нема у кого просити допомоги,
Здавалось, самостійний, незалежний, вільний, сильний чоловік,
Повинен бути ним, але обрав таку дорогу,
Тому завжди хотілось десь зійти убік.
Напився з друзями один раз, напився вдруге, втретє,
Але ж зелений змій тільки гроші забирає,
На це вже не дивився, пив собі надалі вперто,
Скажіть, навіщо він безвихідь так долає?
Ми всі шукаємо допомоги, надіємось на Бога, надіємось на когось, на того
Хто всі проблеми за нас вирішить в одну мить,
Та всім навколо твоя біда не болить.
Вирішувати ми повинні всі свої справи самі,
Не треба вішати на інших свої камені,
Неси свій хрест сміливо самостійно,
Бо доходять до вершин із нас самі стійкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703975
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.12.2016
Хтось думає, як обдурити свого рідного брата,
Хтось підробляє каміння, пише на ньому більше каратів,
Хтось працює лікарем, встановлює такси на послуги,
Хтось на це все ведеться, навіть нічого не підозрює.
А хтось на ринку продає окуляри в три дорога,
Хтось на поминках наживається, хтось на проводах.
Хтось хабарі бере за землю, хтось за бюрократію,
Хтось усіма руками за комунізм, інші за демократію.
Браття, толку з того, що встали від Сяну до Дону,
Довго ще нам у ярмі будувати широку дорогу?
Ми наче не раби і наче раби одночасно,
Я не здивуюсь, якщо у натовпі скоро з’явиться нове гасло!
Поки світло не згасло, поки наш прапор майорить,
Не дай Бог нам впасти на коліна хоча би на мить.
Серце болить за рідненьку нашу Вкраїну-неньку,
До зброї, за правду, товариші козаченьки!
Народе, коли вже, прокинеться гідність,
Ми всі за надію, ми всі за стабільність.
Та поки не стукнеш ти пальцем об палець,
Під дудку чиюсь танцюватимеш танець.
Комусь подобається дивитись на краєвиди в Україні,
А я дивлюся, як бабуся шнурує кеди байстрючині…
Здорова нація – це мрія, щаслива сім’я – це нереально,
Ви не судіть мене за те, що розмірковую тут так глобально.
Ремонт капітальний нашій країні повинні зробити ми самі,
Ні в якому разі не треба надіятись на черговий саміт,
Кусалися ціни ще десять років тому, і зараз кусають,
А ти на концерті кайфуєш під пісню «Я і моя Сара».
Поки ти не зрозумієш, що треба діяти самотужки,
Що треба пити домашній кефір замість пива літрушки,
Що треба цінності сім’ї ставити на перше місце,
Доти уважно і часто слухай на Батьківщину дісс цей.
І може не так на Україну, як на менталітет наш,
На весь, не зважаючи на національний меланж.
Наш екіпаж,я вірю, колись злетить до небес,
Та без наполегливості й праці не буває чудес!
Народе, коли вже, прокинеться гідність,
Ми всі за надію, ми всі за стабільність.
Та поки не стукнеш ти палець об палець,
Під дудку чиюсь танцюватимеш танець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703974
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.12.2016
Ти не боїшся самоти, і я її не боюсь,
Мені потрібна саме ти, та я знову нап’юсь.
Як часто б’ється пульс у хворих скронях,
Сусіду каже син: «Татусь», доволі скромно так.
Бардак у кімнаті, в голові бардак,
Казали люди, що Лев – це сильний зодіака знак,
Я намагаюсь бути сильним, та виходить не дуже,
Проблеми, біль, страждання, хм, загружений.
Я би запалив цигарку, та не запалю просто, бо не палю
Ти занесла не хотівши ремарку в моє життя і долю мою,
Стояв на краю Землі, не вдало поюзав сніг шузами,
І вирішив не стрибати, але впав і розбився за мить.
Склеювати може доведеться іншій прохожій, та не тобі,
Я загубився, Боже, у цій ганебній пітьмі,
І знову подзвонив до тебе, щоб почути знову «ні»,
Знову ніч, а я не сплю, і потопаю у вині.
Якби я міг побудувати машину часу,
То ми з тобою зараз знову би точили ляси.
Не помічали би нічого навколо себе,
Та не склалося, тому: я у себе, ти у себе.
А на задвірках коти з собаками та з іншими ніякими,
Гуляють, бігають, кусаються і гавкають.
Тяжкими буднями та вихідними незабутніми
Лиш можу похвалитися я перед трутнями.
А пам’ятаєш, незабудки я тобі приносив зранку,
Вибігала з будки твоя розлючена вівчарка?
Колючі обіцянки з вуст твоїх
Були для мене найсильнішими з утіх.
Я пам’ятаю, як сонце світило нам, ти посміхалася лагідно, мило так,
Було чудесно і на душі хороше, але всі зерна змололися в борошно,
Більше ніхто не тлумачить мені мої кольорові цікаві сни,
Більше того, скажу я вам, друзі: давно чорно-білі вони.
Та ні, я не засмучений, я засмічений,
Не хочу бачити я іншої дівчини…
І знову подзвонив до тебе, щоб почути знову «ні»,
Знову ніч, а я не сплю, і потопаю у вині.
Якби я міг побудувати машину часу,
То ми з тобою зараз знову би точили ляси.
Не помічали би нічого навколо себе,
Та не склалося, тому: я у себе, ти у себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703919
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.11.2016
А в тебе було так, що ти зачинив двері
Колись жебраку перед носом ввечері.
Або навушники у вухах, у кармані плеєр,
Коли до тебе хтось звертається у дворі.
Пакет сміття в руці, в душі сміття,
Ти йдеш на смітник, душа у небуття пливе
У небо тягнуться у вирій душі цигарок,
З пакету вирвався на волю кислий огірок.
У когось рок рубає, а у тебе реп,
Приємний аромат з вікна – чай, саусеп.
Знай, що у серці померло спогадів багато,
Це так тривіально – дорослими ставати.
Вату не катай, займися ділом хлопче,
Тобі також бувало лінь зранку протирати очі?
І відточувати майстерство в своєму ділі,
Найлегше відказати: «Это мы не проходили».
Сіреньке «Джілі» стоїть поміж дерев у болоті.
Не навчили власника берегти природу.
Бувало в тебе це усе у різних ролях?
Бажаю я тобі не відчувати себе у неволі.
А на подвір’ї комусь самотньо, комусь так сіро, комусь так вільно.
А іншим сильно хочеться поринути у спогади,
А хтось комусь (просто) в цей час не догодив.
А в тебе було так, що ти дзвонив у двері,
Господарі удома, та не відчиняли тобі.
Або звертався до якогось хлопчини з плеєром
Про допомогу не собі, а він не чув..Ні?
Сидиш на кухні, п’єш чай з саусепом,
У тебе рок рубає, а хтось цікавиться репом.
Ти бачиш за вікном когось з пакетом для сміття,
Твоя душа як і його – летить у небуття.
Тут ненароком вилітає із пакету огірок,
Оце то так – він не підняв, - за кроком крок.
В твоєму серці теж померло спогадів багато,
Це так тривіально – дорослими ставати!
Допив чай, недопалок закинув у відро,
Нема коли скучати – треба їхати в село.
Там нарубати дров своїй старенькій ненці,
Вона найкращою ще довго буде в тебе в серці.
Узяв ключі від дому, узяв ключі від тачки,
Відкрив підручник з біології, дістав заначку.
І вийшов з дому, підійшов до своєї «Джілі»,
Подумав: «Як багато розвелось автомобілів»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703918
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.11.2016
Один тримає автомат, а інший дівчину за талію,
Один в Україні, другий в Італії.
Вітаємо, тепер ви перейшли обидва на високий рівень,
Все через упирів при владі, котрі наші соки пили.
Завжди, усі 23 роки,
Хм, а зараз вилізло нам боком все.
Понад усе я люблю свою Батьківщину,
Я дякую за те, що мама народила сина.
Якби я мав можливість виїхати назавжди,
То не виїхав би ніколи й ні за що.
Та краще з автоматом захищати рідну землю,
Ніж жити серед люду, що для тебе іноземцями завше будуть.
Судять, хай, хто хоче,
Якщо не Бог, то сатана вам розкриє очі.
І ви прозрієте тоді, але буде пізно,
Вам буде жарко, млосно, душно й тісно…
Гори, струмок, дерева сильні духом,
А я тим часом в місті серед руху.
І нас багато так, немов комах в комашнику,
Всі такі різні, але ж так мало справжніх тут!
О, запитаю тебе, друже, про що ти думаєш?
Про Іловайськ, напевно, про контужених?
Про всіх поранених, катованих, і всіх загиблих,
Про всіх героїв України? Чи про руске бидло?
Душа болить за той народ дезінформований,
Які цареві Іроду своєму прислуговують…
Ми наче живемо із ними на різних полюсах,
Надіюсь, наш народ у плюсі, їхній в мінусах.
Коли ти любиш Україну, рідну Батьківщину,
Коли ти їдеш по своїй землі в своїй машині.
Ти відчуваєш, що відстоювати є що,
У груди в цей момент так сильно б’є щось
З середини назовні птахом серце вилітає,
Коли ти знаєш, що тебе твоя дівчина кохає.
Так само в України сильно б’ється серце,
Коли її сини захищають її землі!
Гори, струмок, дерева сильні духом,
А я тим часом в місті серед руху.
І нас багато так, немов комах в комашнику,
Всі такі різні, але ж так мало справжніх тут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703448
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.11.2016
Я бачу людяність в собаках,
У котиках, у свинях, навіть.
Я бачу людяність у птахах,
Мене туди, у небо манить.
Коли живеш у цім болоті,
Тут жаби квакчуть повсякчас.
Коли дощі, дощі, негода,
То заливає сильно нас.
Як десь у пастці добрий дядько,
То всі щури навкруг святкують.
Збираються в великі грядки
Співають, скачуть і дуркують.
Я бачу людяність в собаках,
У котиках, у свинях, навіть.
Я бачу людяність у птахах,
Але, на жаль, у людях - мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2016
Я один із мільйонів, один із століть.
Може, десь я і хворий. може десь і болить.
Я для більшості ворог, для декого гість,
Хтось як бачить мене, затамовує злість.
Я невидимий, ні... Я маленький, як пил...
Я хотів би літати, та не маю я крил.
Я хотів бути благом, але я егоїст,
Я лиш їм, я лиш їм, я продовжую їсти.
Якщо сонце - велике, а атом малий,
Я такий, як створила природа - гнилий.
Я малесенький, гадкий, лихий мезантроп,
Я всередині Льоші живу, я - мікроб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Любила других, поки я любив тебе.
Гуляла в домі, повному химер.
Ходила спати там, де поруч універ,
Але не твій, а в місті, де сидить боксер.
Як в серці зойкнуло, затріпотіло щось,
Це ніж був встромлений в самісіньку аорту.
І ти, пульсуючи у ньому, кинулась до борту,
До іншого, до кращого, до чорта...
Але пройшли роки, вже сонце світить сяйвом,
Мені в душі і тЕпло, і красиво...
Я вип'ю з черепахою горнятко чаю,
Самотньо трохи, але все по силам.
Тріада випускає нові свої перли,
Можливо, деколи, я згадую тебе.
Я так хотів, щоб ми один для одної померли,
Щоб ми не знали більше, що таке щербет.
Мені вже тридцять, ще якихось років сорок -
Не так багато бути в самоті.
Я зустрічав дівчат, жінок, і тих, кого лиш можна обізвати,
Але усі-усі-усі-усі не ті.
Не засудіть мене за віршик кострубатий,
Не весело, а так собі, але й не зле...
Мені набридло на бездушних мумій полювати,
Набридло, що Оазис - це лише міраж серед пустель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Як хочеться знайти таке. як ти.
Таке ж як ти, красиве. гарне, чемне...
Або таке ж як ти, лайно
І називати ніжно: "наречена".
Як хочеться знайти на все життя,
І не на ніч, на день, чи на три роки,
Як хочеться. щоб спільнеє дитя
Усе життя ступало поруч кроком.
Як хочеться, щоб не було брехні...
Але без неї, звісно, не можливо...
Душа - пітьма. Хай десь у глибині
Запалиться свіча добра важлива.
Як хочеться, щоб ми перемогли...
Зробили перемогу над собою.
І вибрали найбільше із світил,
Що так палає в нас над головою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2016
Хтось подумав, о Боже, ну й назва,
Про що він тут пише, цей псевдо-поет.
Уже дійшов до якогось маразма
Треба ж вмІть відділяти мух від котлет!
А хтось радий таким циферОнькам,
Оченята приклав до екрану і... скис.
Адже віршик цей не про "мацьоньку"
Тут закладений Льохой для Льохи сюрприз.
Хай число це ніяк вас не бісить,
Якщо що - в допомогу вам саусеп...
Просто йде шістдесят дев'ятий місяць,
Як Льоха читає свій власний реп!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
Я вірю в свого Президента,
У те, що свій бізнес продав.
Я вірю, що всіх конкурентів
Ще в першому турі поклав.
Я вірю, що наші солдати
Всі мають квартири, авто.
Всі мають захмарні зарплати,
Й години триває АТО.
Ні, ні, не роки, а години....
Це ж так Порошенко казав.
Я вірю цій чесній людині!
За нього ж бо, й голосував!
Я вірю також, що Альошка,
Був завжди на передовій.
А також, я знаю, "таможка"
Вже більш не бере хабарів.
Я вірю, що Гройсман - хазяїн,
Європа чекає на нас.
Поліція нас захищає
А Путін - ще той ананас.
Я вірю, що Чесні Новини
Ще довго нас будуть вести
До світлої, гарної днини,
І ми всі будемо цвісти!
Я вірю, що правда за нами,
Бо чесний у нас Президент,
Ми з вами - велика держава,
Могутній народ ми, The Best!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2016
Тобі сняться сни кольорові?
Мені чорно-білі...
Я знаю, що світ паперовий
Колись запалає.
Залишиться лише сонце,
Що сідає за обрій...
В твоєму біленькому тілі
Новенька душа заспіває.
Ти будеш ходити по світу,
І не помічати.
Цих грубо-пихатих, обкурених,
Адже їх не буде.
У світі в той час будуть панувати
Довіра, добро і любов,
Їх багато буде усюди.
Колись, ти дізнаєшся раптом,
Що жив собі геть не даремно.
І світло нарешті пропалить
Усі непроходжені хащі.
Колись, як проживши іще раз,
Своє, віднайдеш достеменно...
Той скарб, що знайти тобі варто,
Тоді ти не станеш пропащим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2016
Я не жук у мурашнику. я жук у Кафки,
Всім лафки, друзяшки... Цілую, всім лафки...
Я, як шут біля супер-престолу монарха,
Як жулік, що вкрав позолочену арфу.
Кожен третій - г..вно, кожен другий - дитина...
Якщо вибірку взяти, то буде завжди,
Кожен шостий - г..вниста дитина... Зажди!
Ти - не шостий, надіюсь, ти - просто Людина...
Бо так думали всі, бо так думав і ти...
Чи то світ такий дикий, чи я не такий?
Та буває, у голову лізуть думки
Що ми просто заручники часу і днини.
Мені прикро, що я отак песимістично
Сприймаю все те, що відбулось тепер...
Але дійсно, подумай, багато людей
Відреклись назавжди від шкідливої звички?
Навіть Савченко шмалить, ругається матом,
Бо г..вно - кожен третій, бо ми всі - народ...
Я - частина народу, я шостий чи п'ятий,
Не важливо, малята... Є..сь воно в рот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681900
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2016
Я - камінь у твоєму серці,
Що ти не витягла колись...
Я той камінчик у відерці,
Що між піщинками забивсь.
Я камінець у правій нирці,
Я знаю, що тобі болить...
Я каменюка на зупинці,
Яка "для просто" так лежить.
Я те каміння на узбіччі,
Яке добули із порід.
Я кам'янистий біль, я відчай...
Я той кругляк, який жбурнули
у вікно...
Я - траєкторія, політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2016
Якщо я божеВІЛЬНИЙ, то ти "божеЗАКУТА",
Ми Богом забуті, обоє: і я, і ти...
Кожен йде своїм світом, до своєї мети,
Не йди слідами Кобейна Курта.
Якщо я неймоВІРНИЙ - ти "неймоЗРАДЛИВА",
Ми невгамовні обоє, і я, і ти...
Хтось просив ""Відпусти"! Відпускаю, лети,
Але пильно слідкуй, бо під небом злива!
Якщо ти байДУЖА, то я "байСЛАБКИЙ",
Ми маємо різні смаки, і я, і ти...
Ти, немов, дорогий кольоровий бурштин...
Але я вже давно розгубив всі кийки.
Ми Богом забуті обоє,: і я, і ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016
Чорна кава, четверта ранку,
Спати потрібно? Хто сказав?
Писати віршІ - це моя забаганка,
Моя запіканка піде у рюкзак.
Чорна кішка, пустеньке відро,
У забобони не вірю.
Але вірю у те, що моє ремесло
Допомогає якомусь Андрію....
Наприклад, Ан Грацію... Справді,
Хіба він не любить каву?
Мої кип'ятильники - то моя праця,
Я знаю, їм не завадить реклама.
А Грацій - це та особистість,
Що заслуговує честі.
Творіння занадто його особисті...
Також, вони неповторні і чесні.
Один мій вірш двох зайців убив,
Я зміг, умудрився, о так!
Мої кип'ятильники вбили лихих,
Не двох, а десятки зівак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2016
Знаєш, мені не сумно, що тебе не стало
У моєму житті.
Може, так просто співпало?
Ми - давно тут не ті...
Мені вже байдуже, реально, вже не дістало...
Я не буду в пітьмі.
Може, так просто співпало?
Ми - далеко не ті...
Я бажаю тобі щастя, не драми і не вистави...
Немов пересічній, чужій.
Може, так просто співпало?
Ми - насправді пусті.
Знаєш, я немов тормознутий, далеко відсталий.
Я дійсно такий, як усі...
Може, так просто співпало?
"Так мало тут тебе", але вже не мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016
Ты как песок в бутылочке:
Два конуса. Одна дырочка.
Сверху добро, снизу зло.
При повороте наоборот.
Высыпаешься? Спи, солнышко...
Твой песок падает на донышко.
Я люблю целовать твои ладошки.
Пока ты спишь и ночь за окошком.
Я просто так. Возле тебя, сижу.
Просто гляжу в угол, на абажур.
Там мотылек запутался в свете,
Так странно... Он тоже в секте?
Лето как-то уже "экватирует",
День по-тихонечку капитулирует.
Спи... Высыпайся... Я тоже песок.
Добрый сегодня, как яблочный сок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676703
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2016
Я всегда стоял перед глобальным выбором: "Светлое будущее или светлое пиво?"... Каждый раз, когда я прохожу мимо прилавка с алко... я думаю о том, что синица в руках лучше, чем журавль в небе. Поэтому кроме сырка в шоколаде на кассе я пробиваю пол литра холодненького напитка...
Так и всем желаю: лучше синица в руках, чем журавль в небе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675238
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 30.06.2016
Мой цветок в твоей вазе. Был когда-то там.
Моя жизнь на волоске? Нет, это не так.
Мое море затихло, и уже не бурлит?
Мое горе залито. То ли кровью, то ли пол литрой.
Палитрой красок украсим и без того прекрасное будущее.
Толик, я знаю, с тебя будет толк, но потом,
Сейчас ты должен работать, как вол, или волк.
Ни в коем случае не сыт. Ты должен быть всегда голоден
Сытые не работают никогда, сытые отдыхают.
Сытый меня не поймет, и не выпьет со мной полуночного чаю.
Знаете, кем я всегда мечтал стать? - Странником.
Знаете, кем меня считают мои друзья? - Странненьким.
Признайтесь, вам все равно на мою жизнь,
Не всем конечно, но многим...
Я "люблю" оставаться всегда один,
Я "люблю" всегда быть одиноким.
Если бы вы дарили мне цветы каждый день,
Возможно, была бы самой красивой могила моей матери...
Я запутался, я положительный персонаж? или я отрицательный?
Когда-то звезды светили по-детски интригующе,
Сейчас тебя, друг, не удивишь ничем, даже тем самым нано-будущим.
Вы ждете конца света? действительно? все ликуете,
Когда катаклизмы на планете, цунами бущующие?
Вот у нас в Украине война... Мне скажите, бараны,
Зачем? Для кого? Бейте, дальше, друзья, в барабаны.
Пуританы вы или путаны - не важно как то мне,
Мир, пора же меняться, меняйся, скорее же, эй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675236
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.06.2016
Сиділа в джунглях дика мавпа,
Турист проходив поруч там.
Полізла в сумку мавпи лапа
І видерла собі Айфон.
Турист поліз хутчіш за нею,
Але тварюку не зловив.
Поїхав звідти до Сіднею,
Без телефона свого, ех...
Тим часом наша героїня
Взяла Айфон у руки враз,
Ввімкнула камеру і вміння
Свої, і почала знімать.
Спочатку фоткала природу,
Маленьких диких мавпенят...
Тверду, болотисту породу,
А потім почала себе...
Отут "мартиху" і накрило,
Айфон реально не встигав
Так швидко клацать мавпі рило,
Не тільки рило, а й усе...
І спереду, і ззаду, збоку
І хвіст, і лапи, і живіт,
Айфончик вправно робить фокус,
А мавпа тішиться, як слон...
Якимось дивом ця приматка
Змогла залізти в Інстаграм,
Накидала світлин на згадку,
Щасливий видався деньок!
Мораль у басні незвичайна,
Як селфі робиш - то згадай
Цей вірш веселий і повчальний,
Ти як примат з Айфоном тим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673143
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 18.06.2016
Пальці говорять, ти в іншому місті,
Десь кілометрів між нами зо 200..
Цей "телепорт" у екрані - як звичка
Передавати на відстані вісті.
Ночі недоспані, все через танці...
Ті, що танцюють по клавішах... пальці.
Так, я самотній, ти теж, моя мила?
Завтра до школи... Збираємо ранці?
Небо безхмарне, подивлюсь на зорі,
Сумно. Без тебе. Слова ілюзорні.
Сумніви, може, не варто нам більше
Тут спілкуватись. Та ж пальці говорять!
P.S. Вірш для тих, хто "зустрічається" на відстані. Зазвичай це школярі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
Я хочу стати твоїм плагіатом,
Твоїм нікотином, твоїм самосадом.
Твоїм небезпечно важливим простором,
Твоїм гребінцем із зубцями гострими.
Щоб ніжно впиватись у твоє волосся...
Ми в полі: ти спиш, я навколо колосся...
Прокинулась? Справді?але ж, це здалося.
Десь чути за полем багатоголосся.
Це я там співаю всіма голосами,
Для тебе, і баритонами, і басами.
Я знаю, що сонце - то є, то немає,
Ти Сонце для мене. яке не зникає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Може, все не так, може, все не те,
Десь там їде танк, десь гелікоптер летить.
Мені потрібен рік, щоб записати пісню,
Комусь лиш мить, щоб живих людей зробити грузом 200.
В моєму місті так солодко і лиють водограї,
Тут приїжджає Вакарчук і тисячам співає.
В гарячій точці лунають сотні пострілів.
Хтось зголоднів і наминає лобстерів.
Салют красивий - весілля в сина,
В сусіда поруч сина привезли в домовині.
І мати сива ридає гірко,
А зовсім поруч молодятам кричали «гірко».
І знаєте, я не дивуюсь суспільству нашому,
Ми стали жити по-новому, стали старшими.
Ми маєм спадщину, ми маєм пращурів,
Але пропащі ми, ми гірші за щурів!
Діти України,
Коли ми будемо вже жити?
Жити, а не виживати,
Себе любити й поважати?
Світле те майбутнє
Довго нам не бачити...
Якщо не будемо гуртом ми,
Якщо ми будемо ледачими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667889
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.05.2016
Я набив би тату, якби майстром тим був,
Я навчив би дітей, якби вчителем був,
Я би меблі зробив, якби столяром був,
Я би хвабрики мав, якби Порохом був.
Я качав би г..вно, якби був осинізатором,
Я клепав би музло, якби був за синтезатором,
Я б електриком був, і сидів би в трансформаторі,
А Луценком би був - то всі звали б Термінатором.
Я рубав би дрова, якби був дроворубателем,
Я лежав би "в дрова", якби пив разом з приятелем,
У садочок ходив би - був би там вихователем,
Я би брав хабарі, якби був між депутатами.
Я би був водієм першокласним в тролейбусі,
Я би виграв всі батли на клятому "Версусі",
Я би міг відгадати кросворди і ребуси,
Я би міг продавати приставки та тетріси..
Але знаєте, що? Я настільки ледаче лайно,
Що піднятись з дивану не хочу й не можу..
І якщо ти, товаришу, також ліниве "воно",
То задумайся, може, чи хочеш ти бути на мене схожим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667498
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 22.05.2016
Згусточки кави залишились в чашці,
Зробивши свої візерунки.
Хтось там гадає на кавовій гущі,
А я у цей час відчуваю так ніжно
Пристрасть твоїх поцілунків.
Дощ за вікном нагадає про сльози,
Про наші з тобою прощання.
Ми так частенько лукавимо разом,
Що всі неприємні моменти й образи
Надію несуть й сподівання.
Наш серіал, він настільки бентежний,
Неначе життя у принцеси.
Ти зрозумієш мене з напівслова,
І я подарую хорошу розмову
Чудові картинки і весни.
Згусточки кави залишились в чашці,
Про тебе мені нагадали.
Життя у нас двох - хоч не казка, та все ж
Цікавий такий закулісний backstage
Прекрасної мелодрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Ти обіцяв мені небо?
Хм, ти не можеш навтіь
Подарувати повітря.
А знаєш чому?
Бо в тебе його немає.
Ти думаєш, що так треба?
Та-а-ак, брехня, - вона ж манить.
Але разом з тим ранить.
Пам'ятаєш мене, сумну?
Хм, я і досі страждаю,
Здогадайся, чому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016
Мені набридло жити в Гондурасі.
Куди ви подівались, патріоти?
Хотіли вилізти давно з болота?
Тепер, напевно, ви далеко, десь на Марсі...
Чи в Польщі, може? Це не так важливо.
Я сам би втік туди давно, аякже...
В цей час ще сотня воїнів поляже.
Так хочеться, щоб поскоріше все зажило.
В той час, коли кум кума на посаду
Генпрокурора ставить й "не красніє",
Чиновники на нижчих ланках сміють
Житло людей продать... Так-так, за неуплату.
Мені набридло жити в Алькатрасі, -
Немов в'язниця, а не рідна ненька.
Коли спокійно битиме серденько
Вже у груди? Скажіть же, у якому часі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665650
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2016
По мне скучает только психбольница...
Ну нет, конечно же, не только, многие скучают.
Скучает "Самерсби", пивко, кальян и заграница,
Скучает бывшая и с ней скучает чашка чаю.
Скучает круассан, который, было я, забросил в урну,
Скучает "кока-кола", что разлил её я у витрин.
Скучает сумасшедшая одна по ночке со мной бурной,
Скучает "пари-матч", скучает с колбасою магазин.
"Нью Белансы" скучают, что теперь на свалке,
Теперь они не белые давно, уже давно не "нью".
Скучает холодильник, телевизор, мультиварка.
А знаешь, почему? Ведь наконец-то я сегодня сплю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665361
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.05.2016
Я атом серед натовпу атомів,
Адаптер поміж антиадапторів.
Я кратер, найбільший із кратерів,
Я автор, найгіірший зі всіх.
Існую в сімейній молекулі,
Псую собі нерви і декому.
Розбитий, розтоптаний деколи,
У пекло мене за мій гріх!
Хотів бути кращим, та гіршим став,
Хотів все почати з нового листа.
Хотів побувати у інших містах,
Хотів п'єдестал, а отримав батіг.
Але ж я людина, така як і ви.
І буду до щастя свого я іти.
І будемо разом з тобою цвісти...
Бо я до мети завжди біг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2016
Напрочуд легка хода,
Ари́стократи́чні манери.
Насрпавді, біда - не біда,
Коли поруч ти і гербери.
Коли поруч руки твої,
Що болі лікують і втому...
Годинник покаже нулі,
Ввімкнемо ми пісню відому.
Про радість, про світлі часи,
Про те, як буде́мо щасливі.
Чекати буде́мо роси...
Ми діти з тобою вразливі.
І ми дочекаємось ранку,
Люблю́ поєдна́ння стихій,
Люблю́ я рожевість світанку
Люблю́ тебе, янголе мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2016
Ты меня уже больше не греешь,
Я погреюсь тайком у огня.
Не целуешь, не пишешь, не млеешь,
Ты уже позабыла меня.
Не с тобой, но с другою пройдохой
Простынёй застилаю диван.
Улыбнусь, назову ее крохой,
И не вспомню опять твой обман.
Я не вспомню и снова, и снова,
Мне уже на обман все равно.
Не скажу я пройдохе ни слова,
И плевать, что в постеле бревно...
Да, теперь понимаю, что тоже
Я обманщиком стал для тебя...
Вместо друга - случайный прохожий,
Вместо счастья - пройдоха и я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663651
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2016
Там, де падає вечір у твОї долоні,
Я сидів і дивився на тебе одну...
За два метри від нас на трубі-саксофоні
Грали музику легку, та трохи сумну.
Ти хотіла емоцій, як кожного разу.
Я хотів лиш тебе і нікого окрім.
Намагався забути пекельні образи,
Ти втомилася теж, від нестерпних боргів.
Ти сказала що ми одне одного варті,
Що цей вечір для нас і лиш тільки для нас.
Все "пиляв" і "пиляв" твою душу з азартом,
В тебе сльози текли від докучливих фраз.
Так, буває не солодко нам в цьому світі,
І, буває, мені дуже хочеться драм.
У той вечір ми сильно були перегріті,
І далеко від кожного спільний був храм.
Може, сенсу у цьому вірші і немає,
Може, біль у душі вже потрохи пройшов.
Може, серце моє скоро знов заспіває,
Може, з часом і тут зарубцюється шов....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2016
Я наче кит, який не на тій частоті
Подає звуки у морі глибокім...
І якого не чує ніхто,лиш одинокі
Самотні, такі як він, але не ті.
Я наче куля, яка пронизує тіло,
Наскрізь. Вбиває і далі летить...
Мені потрібна одна лише мить,
Людина вмирає - уже не болить. Біло...
Я наче світ, що розколовся надвоє,
На біле і чорне, на зло і добро...
Засуньте мені вже цей ніж під ребро,
Щоб я не двоївся тут більше ніколи...
Я наче сміття, що не встигли замести
Я ніби болото, що не висихає,
Хай кожен із вас ще нічого не знає,
А я вже давно відгадав усі квести...
Я наче зло, і водночас, добро...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2016
Я слух, что разнёсся со скоростью звука.
Я книга, которую ты читаешь уже в сотый раз.
Я дикий, плохой, я не добрый, я гадкий, я злюка.
Я вера твоя, я не мягок, я тверд, как алмаз.
Ты все три в одном: и любовь, и надежда, и вера.
Ты ангел, что ночью спускался на землю с небес.
Ты пламя, ты згарище, пепел, ты все, что дотлело.
Ты супер-Алиса, заброшена в сказку чудес.
Мы лед и вода, что небрежно касались друг друга.
Мы лица людей, что смотрели на нас свысока.
Мы два огонька, что вокруг всё мерцаем по кругу.
Мы чистые окна, что запотевают слегка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2016
Ліс, і лиш одні дерева навкруги,
Нема ні мертвих, ні живих, ні бідних, ні багатих.
Природо, я давно хотів до тебе завітати,
Та все ніяк - або дощі. або сніги.
Привіт, Природо! Та насупилась суворо,
Хто ж міг нарушити її покій, що за прибулець?
Я біг до тебе через сотні і десятки вулиць,
Угору. вниз. угору, знову вниз і знов угору!
Вона всміхнулась, хоч уже давно хвороба
Її тривожила, діймала, вже. здавалося. не було сил.
Весна прийшла, ще холодно було і дощик моросив,
А я без шапки, і на тілі джинсова потерта роба.
Отак зустрілись ми, я запитав, чому вона хворіє...
Вона сказала, що не знає, звісно, але їй здається
Що, паразит живе у ній, який людиною зоветься,
Що ні одна таблетка вже на це не діє.
Я засмутився, адже знаю я тих паразитів,
Я не хотів казати цій старенькій бабці, що я теж
Один із них. Але пішовши мовчки геть з тих меж,
Я зрозумів, що я живу подібно до бандитів.
І знаєте, о люди-паразити, що подумав?
Ми не замислюємося про наслідки лихих діянь.
Я вірю, що природа - за китайцями то Янь,
А ми - то Інь... Цікаву тему наніч вам подав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2016
Привіт. Сьогодні погода нам диктує свої умови, хоч ми й не слухаємось її. Вона це робить щодня, коли ми з тобою зустрічаємось, адже ми раді бігати по полю між тендітних трав і грубезних колючок. Чи то дощ, чи то сонце палюче, чи вітри холоднючі, - кожного дня я бачу тебе, твій стан, твою посмішку, твоє все... І я божеволію. Я божеволію в хорошому значенні цього слова. Якби я вмів передати ті почуття, які я до тебе відчуваю – це було би щось схоже на коливання крил метелика, що летить до нектару, аби напитись його досхочу.
Якщо ти не розумієш, про що я, то уяви собі малесеньку комашку, яка несе до величезного спільного дому – мурашника свою ношу, і ця комашка розуміє, що вона є невід’ємним елементом сформованого організму.
Якщо ти і досі не зрозуміла, я хотів би бігати з тобою по цьому полі, відчувати легкість, радість, приємність... Вирощувати на ньому з тобою разом різні агрокультури, побудувати разом двоповерховий будинок, народити і виховати трійко дітей, які послідують за нами, хай навіть так, як герої роману Маркеса, але набагато щасливіше і достойніше.
Сьогодні ми з тобою невід’ємні,
Я мрію, щоб так було до кінця,
Я мрію, щоб усе було взаємно,
Я вірю, поєднаємо серця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656111
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Спільнота людей з вадами зору,
Здавалось, була не потрібна нікому.
Але він ішов собі з дому туди,
Щоб внести в сімейний бюджет чесно зароблені тяжкою рутинною працею копійки.
Він був далеко не ніким, він знав три іноземні мови,
Умів він відділяти круглі зерна від полови,
Жінка і діти чекали з роботи його,
Він йшов немов був зрячим, але насправді нічого не бачив.
Самотній неначе, та це не для нього, а для перехожих,
Ти знаєш, так дійсно, на тебе й на мене він зовсім, напевно, не схожий.
Рахує він гроші у магазині купити солодке молодшій дитині,
Потім, як завше, після роботи сідає в трамвай номер 4.
Вирій птахів пролітає, він не бачить, але знає
Відчуває, просто відчуває, відчуває
Ає, скажу я вам, цей чоловік – ну зовсім не страждає,
Він просто наш світ по-іншому сприймає.
Чути голос вітру, чути шепіт лісу,
На очах кайдани, темряви завіси.
Світла не видно, але життя прекрасне,
Не зважаючи на біль, мрія не згасне!
Таких людей насправді в нашому світі не дуже багато,
Але про їхні проблеми, мій друже, не треба забувати.
В тебе є очі, в тебе є вуха, в тебе є руки, в тебе є мозок,
Когось обділила природа, їм варто допомагати.
Вони такі ж як всі, у них щиріші душі,
Вони від болі і вад безперечно любити вміють ще дужче.
Митися в душі, напевно, не зручно їм, та це не проблема,
Проблема у тім, що не завжди вміють з такими людьми поводились чемно.
Можливо суспільство ще не досягло того апогею,
Хтось захищає права сексуальних меншин – лесбіянок і геїв.
Я намагаюсь вам нагадати про людей із вадами зору,
Допомагайте їм у житті піднятись під гору.
І знаєш, мій друже, поводься пристойно з такими людьми ти,
Їх як і тебе, як всіх інших людей – потрібно любити.
Треба вміти забити на всі негаразди, всілякі буденні дрібниці,
Вміти діставати палиці з життя колісниці.
Чути голос вітру, чути шепіт лісу,
На очах кайдани, темряви завіси.
Світла не видно, але життя прекрасне,
Не зважаючи на біль, мрія не згасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656001
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.03.2016
Їде у натовпі люду
Серед мобіл і айфонів
Мов не в своєму флаконі,
На незнайомому блюді.
Їде, життя проживає,
Без перемог і прелюдій,
Мріє про острів безлюдний,
Їде, і щастя не знає.
Їде, не бачить нічого,
Лиш чує голос дитячий.
Ні, він такий же, він зрячий,
Ходить так само під Богом.
Їде, і ніби навколо
Все вже давно повмирало.
Всі вже давно під лекало,
Він собі їде по колу...
Їде по третьому колу....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
Проживши роки, ми втрачаємо юність.
Проживши літа, ми знаходимо старість.
Одні з нас при цьому примножують мудрість,
А інші, на жаль, додають собі марність.
ДурнІ вилітають з дахів, як непотріб.
Розумні стараються все пережити.
Ми любимо завжди, коли поруч добрі,
Сміливі, відважні... а злих ненавИдим.
Ми любимо правду, хоча самі брешем.
Цінуємо вірність. та схильні до зради.
Плюємо на інших з високої вежі,
Як плюнуть у нас - то чомусь ми не раді.
Ми варті прислів'я "Моя хата з краю",
Ми гідні жебрацтва за хибні думки.
Ми всі просто люди, життя проживаєм...
Одні із нас діти, а інші - батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2016
Я боюсь не машин, а водителей в них
Я боюсь перемен, бесконечных, чужих.
Я смотрю через стекла и вижу там мрак
Иногда вижу блики от уличных драк.
Я немного в потерях, немного в бегах,
Я запутался малость, вцепившись в овраг
Ногами, зубами, и всем, чем нельзя...
Но знаю, что где-то есть рядом стезя.
Тот путь, по которому буду бежать я,
Препятствия буду топтать все безжально.
Я всем обещаю, и конечно себе,
Что будет осёдланный велосипед
И дальше помчусь, и забуду невзгоды,
Обиды, потери, плохую погоду.
Лететьь, и лететь, и лишь только вперед,
Спасибо всем тем, кто от краха и боли,
И страха и соли, от горя меня уберег!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647737
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2016
А я тону в твоїх очах кольору моря
Якби не ти, то я б зачах чи вмер би з горя.
Я так просив, благав у Бога про таку, як ти,
Життя моє, колись убоге, стало золотим.
Нехай тебе я знаю лиш дуже мало часу,
Але твоя душа наповнена прикрасами.
Ти так прекрасна, тендітна, ніжна, класна,
Ти така чиста, наче ранішня роса.
Різні полюса Землі з’єднались у єдине,
Таке життя красиве, але швидкоплинне.
Потрібно встигнути багато чого зробити,
Потрібно зберегти кохання, воно прагне жити.
І загубившись у твоєму довгому волоссі,
Ми забуваємо про цю меланхолійну осінь.
Досить вже навколишніх неприємностей,
Ти мій живий оазис серед неживих пустель.
Купа ідей в голові моїй,
А ти ідеш серед людей в обіймах мрій,
І ми зустрілися з тобою, бо потрібно так,
Потрібно нам і тим усім, хто на небесах.
Немов веселка, поміж сонцем і дощем,
Така ти різнобарвна, хочу обіймати ще і ще...
Раніше був я диким звіром із гірських печер,
Тепер мені завдяки тобі стає все краще.
Щез із мого обличчя сум,
В тобі я бачу неймовірну душі красу.
Я донесу до тебе всю свою любов,
Якщо буваю не правий – то не обезсудь.
І знову, знову, знову, знов сумую за тобою,
Коли немає поруч, коли між нами час,
Відчую знову наш зв’язок, що душу заспокоїть,
І забере назавжди всередині колапс.
Твоя стихія – це не місто, це природа,
В твоєму серці міститься гірська порода,
Але не холодна, а гаряча, наче лава,
Я ніби хімік, що відкрив тебе, як новий сплав.
Купа ідей в голові моїй,
А ти ідеш серед людей в обіймах мрій,
І ми зустрілися з тобою, бо потрібно так,
Потрібно нам і тим усім, хто на небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636009
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.01.2016