| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Залишилось не так багато часу,
Втрачаю зовсім розсуд я,
Та в пам'яті лишу одну окрасу,
Що дала спробувати смак життя.
Ніхто не хоче мати діла,
Із одурівшими і хворими людьми,
Чорна смуга в моє життя влетіла,
І не залишила нічого крім пітьми.
Всім однаково, хто ти і що,
І зовсім всім начхати на твої слова!
Для них ти не людина, ти ніщо,
В тебе ж хвора голова!
Іди собі ти друже, погуляй,
Навчись ти грамотно писати!
Зроби як всі, на них начхай,
Такими як вони не зможеш стати!
Твоя душа непотрібна ні для кого,
Хоч вбийся ти, чи пропади,
Не вимовить ніхто словечка і малого,
Всі забудуть тебе назавжди.
А ти все мрій, все жди життя нового,
Нічого вже не буде, геть іди,
Для тебе все невимушено строго,
А ти дурний надійся й жди!
Забув я про обійми щирі й теплі,
Слова кохання втонули у болоті,
Критики мої все більше стають нестерпні,
Життю не радий, та померти проти.
За світло дякую тобі,
Шкода що його було зовсім мало,
Хай таланить тобі по житті,
Мене ж усе вже в край дістало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Коли ти знов мене захочеш чути,
Мої слова почуєш знов,
Шкода що час не можна повернути,
І вбити те що породило на світ любов.
Я вбив би все що так мене турбує,
І породив би те що змусить жити,
Душа моя повітря потребує,
Та не можна все так просто вбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Торкнутись твого тіла і померти,
Від задоволення і кайфу в тілі,
А спогади так важко стерти,
Ті, що у життя колись влетіли.
Мандраж по тілу аж до вій,
Лодоні вогогі,
Час зупинись, ти ще постій,
Не покидай мене ти по дорозі.
Серце вилітає із грудей,
І тіло зовсім я не відчуваю,
В душі моїй багато відкрилося дверей,
Від кайфу в небеса взлітаю.
Тобою зроблено, спасибі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Убити, вкрасти, понівичити душу,
Ти можеш це, ти- Бог,
А я терпіти таке щастя мушу,
Бо не дотримався своїх же насторог.
Чому ж тебе оспівують так мило?
Чому для всіх, ти краща насолода?
Без тебе, у душі моїй цвіло і жило,
Тепер потрібна допомога... .
Ти вбило! Ти! Навіщо душу я тобі відкрив?
Навіщо, в тебе повірив я?
Тепер вмираю, спочатку я іще терпів,
А зараз все, твій раб, і до кінця.
Життя моє! Перед тобою винуватий,
Кохання, не навмисно я впустив,
Тепер вишу у небутті розп'ятий,
Щастя я не бачу, напевно упустив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014