| Сторінки (2/195): | « | 1 2 | » |
Я просто обожнюю граблі.
Ті, що періщать по лобі.
Граційно, мов помах козацької шаблі.
Таке вже у мене хоббі.
Бува, як впече – аж іскриться,
І дурість летить на всі боки.
Тут, ніби, і варто вже перехреститься –
Та я не сприймаю уроки.
Тоді просто жить не цікаво,
А гулі ж такі колоритні.
А ще, я тут думаю – Богу забава,
Бо граблі, на диво вже різноманітні:
Одні – мов намазані медом,
А інші – в квітках серед поля.
Наклала їх доля і ззаду й спере́ду
Ретельно і щільно. Була б моя воля –
Я б хвицьнув на всі їх одразу.
Та де там, цей квест “пошаго́вий”.
Тож я піднатисну ще газу:
Очуняв – і знову, і знову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616348
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.10.2015
Колись відвертий шепіт твій
Я чув ледь не щодня –
Чому ж мовчиш тепер? Не смій!
Лишилась лиш стерня...
То хто ж зібрати урожай
Устиг, скажи мені?
Хто вкрав, поцупив хто мій Рай?
Та тиш серед стерні...
Останні миті, час сплива,
Прошу, поки ще тут –
Шепни востаннє слово-два,
Згадаєм наш маршрут...
Брехлива тиша. Слів катма.
Та й дійсно, що казать?
Була душа – душі нема.
Як далі віршувать?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2015
Мрієш зламати стабільності грати?
Хочеш щоб булька вже лопнула, бо
Горло спирає комфорт цей триклятий,
Епілептичної піни жабо –
Невідчепни́й елемент гардиробу,
Клякса, що “па́лить” весь твій камуфляж?
Хай ти прийняв образ їх і подобу,
Щось протестує в тобі:“Це муляж!”.
Щось протестує – бо гу́мовий захист
Діє лиш на дев’яносто і сім!
Так, про це пишуть – дрібний тільки напис,
І його бачать далеко не всі.
Мрієш зламати стабільності грати?
Отже тебе не підводить твій зір.
Є що сказати? Та де там – волати!
Обматюкати латентний цей світ!
Ти відчуваєш? – Нас вже кастрували:
В пельку – макдональдс, у вухо – айфон.
Нам через мозок у очі вливали
Тонни фекалій роками. Це сон!?
Стьобана матриця – метри халтури,
Нитки стирчать по периметру швів.
Ще з пелюшок пункти номенклатури
Вводили в вени, щоб проти – не смів.
Мрієш зламати? Не варто чекати!
Мрія без дії – як віз без коня.
Прагнення зміни не варто ховати,
Сором’язливість – погана броня.
Прагнення зміни невпинним протестом
Ніби у дзвін, б’є у всю твою суть
Всі негаразди – останні краш-тести,
З дому поріг в доленосную путь.
І, якщо бачиш ти вже, якщо чуєш –
Сурми сурмлять і світа виднокрай,
Знай, більш ти дома вже не заночуєш.
Мрієш зламати? До біса – ламай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613766
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2015
Чому ми ступаєм на терні дорогу,
Де так небезпека п’янить,
Й до біса весь острах і пересторогу
Разом посилаємо в мить?
Чом збуджує те, як в грудях калатає,
Й холонуть долоні липкі?
Можливо, лиш так ми життя відчуваєм –
Коли вже бере за боки,
Коли вже в параболу зводяться губи
З жаги, чи то з ляку, хто зна?
Ніхто не признає, проте кожен любить.
Чому? Бо ця шкіра тісна.
Чому? Бо з народження ікла стесались
Об нам не властиву мораль.
Ми іншими стали та в крові зостались
За волею туга і жаль.
Чому ми ступаєм на терні дорогу?
Чом прагнем вдягнуть цей вінок?
Бо воля і є споконвічно тим Богом,
Ми просто забули урок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2015
Подивись, мої очі вже повні зірок.
Не зімкнути повіки. Коли вже ж до дна
Ти нахилишся й вип’єш усі їх? Ще крок,
Й ми зірвемось геть з цього нічного рядна.
Пов’яжи мої пальці стрічками своїх.
Напускай ледь чутним воркотанням мурашок.
Як же дико пече в грудях солоду гріх,
І тим більш, чим менш відстань стає між тіл наших.
Подивись, мої очі благають тебе –
Вбий скоріш в серце кіл, бо снаги вже немає!
Та садистське дурко язичком:“Бе-бе-бе...”,
І стиска пазурята, хоч знає – вмираю.
І я знову стою на порозі світів.
Тільки де з них який – не візьмуся сказати,
Знаю тільки одне, що в вервечці життів
Став будь-ким, чи й будь-чим, лиш тебе б відчувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609065
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.09.2015
Нужбо, з небес сміливіше хапай
Зорі, я ноги тримаю твої.
Підібрано код вже до сейфу, чекай –
І вихлюпує лава із надр землі.
Потекла від сльозин палких туш по щокам.
Твій приглушений стогін для мене – мов мед.
Я тобі цього коду в житті не віддам.
Та й сама ти не схочеш – лиш взад і вперед
Все пульсує для вибуху, тре’ лиш момент.
Тільки ж, легше, маленька, задушиш мене...
...крик пронизливий – то є the best комплімент,
Як і лоно тремтячеє твоє, вогняне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608398
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.09.2015
Тавруй мене палючими вустами,
Впивайся нігтями із пристрастю, й в крові
Твоїм Вергілієм у цьому пеклі стану,
Минувши стегна, мов колони вартові,
Все глибше й глибше колами Аїда,
Посеред мокрих і роздертих простирадл
Палаємо в безумстві, мов боліди –
Це, певно, наш найдовший зорепад.
Тавруй мене, де ще не таврувала.
Хоча на нас уже живого не знайдеш
Ні міліметра. Як би не ковтала
Повітря жадібно – все рівно пропадеш,
Бо до дев’ятого ще мінімум чотири,
Тож припадай скоріш, лишень не захлинись...
Ми знов вмираємо в екстазу буйнім вирі,
Ще мить – і все... Молись, молись, молись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608364
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.09.2015
Пам’ятаєш, колись однією на двох
Ми легені свої убивали
Десь у хащах, за містом, а там – о, мій Бог! –
Ми кохали, а не удавали
Пам’ятаєш, колись мозок плавило в віск,
А ми бігли, за руки узявшись,
Від реалій, чимдущ. Де він зараз, той міст,
Під яким від дощу, обійнявшись...
Пам’ятаєш, колись... Тільки спогади. Все.
Але голод ти цим не втамуєш.
Роз’їдає дим очі, а вних – лиш лице,
Котре більше вже не поцілуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Златистый дождь из осыпающихся листьев
Как будто стайками срывается с ветвей,
Чтоб облака догнать. Но те так мчатся быстро
В осенне-синем, глубочайшем из морей
Неспешно пролетает бабье лето
Во всю верти́т сентябрь веретеном...
Но песнь ведь журавлей еще не спета?
Что, после мая все взаправду было сном?
Когда успели седовласые туманы
Укоренится утром средь полей?
Когда часы отнять успели клептоманы
У быстротечных и без то́го летних дней?
Бесстыдно холод распускает свои руки
Все больше с каждым вечером. Опять,
Как каскадеру в сумасшедшем кинотрюке,
С футболки в свитер и обратно вновь нырять...
Златистый дождь из осыпающихся листьев
Шуршащим пледом лег на стынущую твердь
В янтарном свете лета гаснущие искры
Под шепот ветра – тихий сон длинною в смерть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605729
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 10.09.2015
Мрії збуваються, і розбиваються.
Вірять, надіяться – брешуть, не каяться.
В’януть пелюстки. Нема що сказать.
Лише отруту із вуст облизать,
Сплюнувши тричі в обличчя “моралі”,
Сім’ям покрите густіше дедалі,
Перед яким граніт лижуть сліпці
Неуцтво міцно затисши в руці.
Десь поміж них, 50\50,
“Безцінного дару” сумбурний арт-ряд:
Димом в легені, пейотом у кров,
Еякуляція бога – любов.
Віра й надія у цеє кіно
Едмундом Меріджем вшиті давно
В чорні зіниці і в спів цвіркунів.
Нема ні зернини у морі стерні,
Все полягало під косу давно.
Дійсність кохається з опійним сном.
Тільки отрута й пече на вустах,
Викидні рими зроняючи в прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603932
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.09.2015
Зацвіла калина білосніжним цвітом.
Поховали сина, первістка, цим літом.
І рояться бджоли – та йому не чути.
Рідним вже ніколи сліз тих не забути.
Відцвіла калина, кетяги пустила.
Прокляла за сина себе, що пустила.
Та хіба ж обріжеш соколині крила,
Коли кров’ю плаче Батьківщина мила?
І суха калина стогне в листопаді.
Не одну кровину загубила в “граді”.
“Чуєш мене, суко!?”, – просичить скрипуче.
“Буде й тобі мука, гаспидський байстрюче!
Будуть тобі сльози! Будуть й в тебе втрати!”, –
Виє на морозі сиротою мати
Та збирає сили – сік гіркий зимою.
Гримнуть небосхили гнівною весною.
Зацвіте калина білосніжним цвітом.
Свисне гільйотина над тиранським гнітом.
Й зарояться бджоли, тільки їх і чути.
Більше нам ніколи не одягнуть пута!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602464
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2015
Цієї ночі зорі сипалися з неба,
Мов крейда, білі, застигаючи в очах,
Поглинуті обіймами Ереба,
Навічно завершаючи свій шлях.
Вони, мов пір’я, осипалися довкола,
Неначе віхола роздмухувала сніг.
В зіницях, білим запорошених, ніколи
Світанком вже не стане кровобіг,
В них, безпристрасних, мармурових, невсипущих,
Як в тому дзеркалі – всміхається пітьма.
А зорепадом сипле дужче, дужче й дужче.
Ніч простягає руки й міцно обійма,
Її очиська зазирають прямо в душу,
Деруться далі й далі, як павук –
І в відчаї із зорями закружить
Стихаючий поволі серця стук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602145
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.08.2015
Сонце не сяє вже так, як колись,
Зорями ніч не сія в вишині –
Всі здобуття і всі втрати злились
В щось не потрібне й тобі і мені.
Ранок уже не чеканий ні ким,
Темінь уже не дарує відрад –
Скислим вином лиш відгонить, різким,
Давніх наївних бажань зорепад.
Вже по калюжах босоніж фокстрот
Викличе докір німий та не більш.
Ми переїли кохання щедрот –
Ситий уже не допише свій вірш.
Сонце ж не зникло, і зорі вночі –
Все це лишилось. Проте, не для нас.
Щастя забуті в кишені ключі
З’їла іржа, й пил крізь пальці сплив враз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
Черствій, моє серце, благаю, черствій,
В любові жінкам не корися!
І хай, як би палко стріляли з-під вій –
Борися, благаю, борися!
Бо тільки відкриєш обійми свої,
Наївне, враз холод відчуєш,
І вжалять вогнем думи, наче джмелі,
За те, що коханням частуєш.
За це, лиш відкрившись – і бруду, й брехні
Жадані вуста подарують.
Програєш – паде́ш. Тут, мов в шаховій грі,
Програвшого завше плюндрують.
Цілунки – омана! А стріли з під вій
Лиш біль принесуть і страждання...
Черствій, моє серце, благаю, черствій,
Бо згинеш від трунку кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015
Виплакані очі з горя, не з любові
Клясти до півно́чі та бажати крові
Заламати руки, вовком диким вити
Не пізнать спокути в тих, хто вже сповитий
В тих, хто розіп'явся на дитячій мрії,
Хто не попрощався, кістьми поле сіяв
Виплакати очі все життя сліпії
Правди усі хочем, а вона – повія
Дурість у пошані, волі не волієм –
Хай згниє останнє, бо віддать жалієм
Тим, хто розіп'явся слів в могилу кинуть
Клин у небо знявся, грішних нас покинуть
Грішних нас полишить у власній жадобі
Що на друзки кришить в двоголовім дзьобі
З горя, не з любові руки заламати -
Діти топлять в крові рідну Неньку-Мати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596810
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2015
Скільки ж іще “антикварів” оцінить,
Око примруживши, грані твої?
Безліч?... Плюс ще два? Нічого не змінить
Це для мене. Та я тільки в тіні...
Далі від всіх, у тіні твого цвіту,
Неоціненний ти мій діамант,
Наче платформа забута з граніту
Світ твій тримаю, немов той атлант.
Та ти не бачиш, і навіть не знаєш,
Що під ногами – надія в очах.
Спраглу, ти сяйвом її напуваєш
Із недосяжної далі, мій птах.
Скільки б не бу́ло їх – всі твої грані
Навряд чи ося́гне хоч хто, так як я.
Далі ж усіх – бачу все, моя пані,
Мо́є світило!... Я ж лиш тінь твоя...
І сподівання, що ніч моя темна
Втопиться раптом в обіймах твоїх,
Вірою кріпиться – то не даремно.
Тож я стерплю всі ті погляди їх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2015
Сивий дим цигаро́к.
Кава. Десь пів на третю.
В оці – танго зірок.
Сон згубивсь в Інтернеті.
Ліжко хай вибача
Котру поспіль вже зраду –
Знову з глуздом, в квача.
Ніч думок зорепаду.
В попільницю зіб’ю
Вже дотлівшу дрімоту.
Ковток кави. Люблю
Запівнічну самоту.
Наче пугач, німий
На пустім підвіконні:
Саме зараз – живий,
І до п’ят не шаблонний.
Саме зараз – такий,
Яким мав завжди бути.
Дим солодко-гіркий
Залоскоче знов груди.
Ледь жевріє в руках
Вже остання із пачки.
Б’є четверту. Рве дах.
Потягло на балачки.
Цикарок сивий дим –
Тонка цівка зникає.
Говорить нема з ким
Сон замок відмикає.
Завершають танок
Божевільні сузір’я.
Крок від клятих думок,
Геть, кудись, в м’яке пір’я.
“Знову, рідна, я твій...”, –
У подушку муркочу.
Снів-солодких повій,
Тільки вас зараз хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596421
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.07.2015
Перемішали зиму з літом
В рудім, зеленім, синім тоні
Жахи, обклавши думки митом:
1/4-та на долоні...
Чарівна дріб, мов та платформа,
З якої рушив Гаррі Поттер...
Лушпинням, як із шатлу, з "норми"
Злітають грані, бувші доти,
І вже не тільки пори року –
Змішалось все в млинці одному.
Скоріше б вже скінчились строки,
І лайнер повернув додому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596420
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2015
Ми поринали в ліса темну таїну
І світляків-примар лякалися по черзі,
А в котрійсь з божевільних твоїх версій
Ховався зміст того, що зараз не збагну.
Ми поринали в глуш, пірнаючи між сосен.
В тривогу огортався легкий сміх.
З небес зривались зорі, ніби сльози,
Шукати з нами в темряві утіх.
Примари-світляки, напевно ж, знали
Того, що нам тоді було не осягнуть,
Коли навпомацки знайомих рис шукали,
У сором дотики воліючи вдягнуть.
І невтямки було, що сміх цей і тривога,
Цей блискіт вогників над нами, й з-попід ніг
Був наших рук стисканню вірний оберіг,
Поки вуста, зустрівшись, не пізнали Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Щораз споглядаю тебе, ніби вперше,
Моя зоряна́ чорнота:
Пурпурно-агатовий обрій роздерши
На заході сонце сіда,
А ти опускаєш свої темні шати,
Й зоріння сріблястих плечей
Звільняються геть, щоб мені показати
Принад недоспа́них очей.
Я йду на твій шепіт, немов ошалілий,
Сп'янілий від пахощів трав,
Збентежений, наче коханець невмілий,
Що, з ляку, уперш перебрав.
Моя ж несміливість тебе не хвилює.
Молочним шляхом твій екстаз
Вагання й думки хибні всі знівелює –
Ніщо не важливо крім нас!
Я йду на твій шепіт, мов миша до змія,
Моя зоряна чорнота.
Пурпурний агат видноколів жевріє,
А далі – твоя нагота...
А далі – єдине незмінно бажане,
Чого лиш думками сягнуть,
Та знову рушаю, уперто, мов п'яний,
До ночі коханої в путь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Тьма под ногами. С пустыми глазами,
Кусая зубами губу,
По мертвому полю. Свобода в неволе,
В сыром, полусгнившем гробу.
Кровавые реки. Закроются веки.
Навеки настанет покой.
В удушном тумане, в потертой сутане,
Обсыпанный черной золой –
В далекие дали ветра закидали,
Но сердце стремится к звезде.
Побитые ноги об ветви дороги,
Чтоб волю найти на кресте.
Святое распятие раскинет объятия –
В них утешение найти
В короне терновой, накидке багровой
В небесное царство уйти...
Великая мука – не выдавив звука
Проклятия все истерпеть,
И до конца сыном быть верным, единым,
А после к отцу улететь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592864
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.07.2015
Услышь темной ночью песнь кованой сабли,
Как сталь сечет воздух, свистит,
Как лезвие молнией тьму разрезает,
И недругов насмерть разит.
Узри, как мелькают в ночном небе стрелы,
На остриях гибель несут.
Они летят роем, гудят, словно пчелы,
Чтоб стихнуть, как жертву найдут.
Прознай, как булат-меч искру высекает,
Наткнувшись на вражий клинок,
Как грозный топор пополам рассекает
Того, кто держать щит не смог.
И помни, и помни последнюю песню,
Что муж умирающий пел –
Свист сабли в той песне, и скрежет булата
И гул вверх взмывающих стрел!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592860
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 10.07.2015
Краплина пірнає у воду,
І колами шириться зойк.
Щораз споглядаю подібну пригоду,
Мов диво забутих казок.
Щораз відчуваю, що все, що довкола –
Подібне до товщі води,
І я, мов краплина, поширюю кола
Пірнаючи стрімко туди.
Мов хвиля, здіймається ду́мки свавілля,
Поглинути хоче. Та зась!
Ні! Це божевілля! Омани похмілля,
Що в душу ключем полилась,
І колами ширила дивну цікавість...
З тих крапель очей не звести,
Пірнаючих в воду, безтямних, аж зависть,
Казкових – не розповісти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2015
Колір зник з пелюсток квітки.
Зник, як посмішка привітна.
Аромат за вітром сплив
Подихом останніх слів.
Слів, що похапцем жбурнула.
Груди пустка огорнула.
Заштрикали в них думки,
Ніби всохлі будяки,
Спогади-зів’ялі квіти –
Слізьми вас не оживити
Та й зітханням… Пелюстки,
Мов життя – на всі боки
Розлітаються за вітром
Недостиглим перецвітом,
Подихом останніх слів…
Лик надії спопелів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2015
Слухай, щось шепоче із колишніх днів...
Балачок не схоче, вірить хто не вмів.
Точка цього болю правду всю хова.
Волі дай же вволю, стрілко часова!
Та не розуміє час минулий сліз.
Шепіт не зуміє вимкнуть механізм.
Корінь уповання перерізав час.
Час на зволікання мить тому вже згас.
Тож дарма шепоче те, з колишніх днів,
Не побачать очі позабутих снів,
Більше не зронити слів, що ляк ковтав –
Стрілку не спинити, як би не хитав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Поясни, якщо зможеш – я не розумію,
Що за голос в моїй голові?
Рветься тіло вперед, та я враз ціпенію,
Бо холоне вогонь у крові...
І, як завжди, надвечір,
Важким ляже на плечі
Те, про що не згадати мені...
Тільки кроки неспішні,
Ноги в листі торішнім,
В напівгрішних думок бур’яні...
Поясни, якщо зможеш, я, певно, зумію
Осягнути надуманий світ,
І прийму неіснуючу шезофренію,
Що́би не обірвать твій політ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Забытый внутри себя,
В исканиях, не давших ответа
Во мне ты, а ты – это я,
И мы н́емы в полночь рассвета
Забытый в объятиях грез,
Тобою наполненных мыслях,
Средь света лишившихся звезд
Вопросы безмолвно повисли
Но я продолжаю искать
Без памяти, следа и следствий
Испачкана сажей тетрадь
Помады забытых приветствий
Забытых в уже никогда,
Что н́екогда было едино
Чужое – родное тогда –
Умерших звезд светом застыло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577841
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.04.2015
Травень. Дощі. Зеленіє бузок,
І мільйон фіало́к розпускає.
Є лиш надія твоїх слів-казок.
Сонце на обрій лягає.
Вже вечоріє, і знов комарі
Втрутяться в плани кохання.
Є лиш надія, при першій зорі
Ніч нас укриє до рання.
Травень. Дощі. Парасолею міст,
Блискавка тільки й підгляне,
Як, захлинаючись в сплетеві кіс,
Личко цілую кохане...
Й знову дзвінок... Як не прикро – вже час...
Дощ так не вчасно скінчився.
Тільки надія лишилась у нас,
І “Бувай!” поцілунком лишився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572406
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.04.2015
Я пам’ятаю димний запах твого тіла...
Щоночі божеволію у снах...
Ці спогади... Коли ти так хотіла,
І так диявольськи язик тремтів в устах...
Ці незабутні й неповторні східні ноти
Ґвалтують мозок мій і по цей час.
Кожна подряпина, укус, цілунок, дотик –
Вже нездійсненних сподівань іконостас.
Ні, не забути те безумство твоє, хтиве,
Солодкий гріх, що в мою душу ти влила,
І стогін дикий та завжди не мій, зрадливий,
Яким ти мою волю вщент змела.
Й, немов рятуючись, хапав тебе за коси...
Ти ж спину дерла, ніби ту галузу кіт...
Лиш шахами лишалися засоси,
З Б5 струмив на Д4 піт...
І шаленіли у очах нові сузір’я,
Цілунками донизу живота
Зривались з вуст, мов з неба янголи без пір’я,
Мурахами з плечей уздовж хребта...
Ми захлинались сли́ною, й ковтали
Від щастя неймовірний передоз...
Шкода́, що цього було дуже мало,
І, що нема цього тепер – шкода́ до сльоз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569340
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.03.2015
Хай ще мороз досріблює ночами,
Тепло уже у бруньках назріва
І розпускається удень перед очами,
Являючи буденності дива:
Неначе сніг рясний посиплеться до долу,
Вартує вітру лиш полоскотать гілки –
Метеликами пурхають навколо
Самої ніжності, здається, пелюстки.
Ступаю обережно в ці замети,
Де холод не торкнеться моїх ніг,
Де в пелюстковім мерехтінні силуети
Минулих радостей майнуть, пройдешніх втіх...
І хай мороз своє досріблює ночами –
Вишневий цвіт мене щоранку зігріва,
Пелюстками обмотуючи шрами,
І замилована душа все забува...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Фіолетовий подих – ожи́лая квітка
Розквіта на руцi i моргає привітно,
Фіолетовий з крил розсіває пилок,
Кожний помах горта сторінками думок
Фіолетовий пропис кудись за край неба.
Дочитати абзац виникає потреба.
Та ожилая квітка фліртує й зліта,
Ще й цікавість в мотузку, мою, запліта,
І від пальця, ген-ген, простягнув мотузок
Фіолетовим вітром, мов свіжий бузок,
Щоб обвити й зламать горизонтів решітки –
Душу розфарбувать в дивний колір чар-квітки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2015
Ми сонце втратили, не згледілися й як,
Так швидко, хитре, з обрієм злилося,
Й багряним короноване волосся
Сповзло тихцем з плечей, за ним піджак…
І перші дві зорі на небосхилі
Сяйнули між пухнастих твоїх вій,
Мов золото, розтоплене в горнилі.
Солодким пло́дом поманив звабливо змій,
І я чимдуж, не зволікаючи, упився,
До зваби соковитої припав…
Мабуть, таке колись Адам від Єви взнав…
І сором знань зі спраглих вуст в уста сочився,
Що так тремтіли й жадібно хапали,
Червоні й розпащілі, ніби мак.
Здавалось, їм було́ все мало, й мало…
Ми сонце втратили, й себе із ним відтак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567160
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2015
Хочеш прогулятися чорнильною стежиною,
Що, мов курка лапою, о́брази плете?
Так, не помилуєшся нею, як світлиною –
Потай, поміж ду́мками, в душу вона йде.
Недолугим розчерком стелить слово за слово́,
Похапцем, ковтаючи, не без спотикань…
Та за що люблю її – тут не підуть масово,
На багно не витопчуть серця сподівань
Сто разів замараних, двісті десь обведених,
Що папір зґвалтований бозна-як трима.
Хочеш прогулятися ними у сере́дину?
Знай, з шляху́ чорнильного вороття нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
Сьогодні сонце сходить не для нас.
Цього світання ми з тобою не воліли.
Здавалось, тільки стрілись – а вже час
Прощатись. Душі з розпачу боліли…
Сьогодні сонце сходить вже не так.
Це світло стало нам таким не любим.
Єдине – на вустах солодкий смак,
Але і він за мить гірким відгонить буде,
Як і той обрій, ніби його присмачили
Сьогодні перцем… В колір ночі цеї плоду –
Палкий, пекучий, дикий, знавіснілий –
Ми упиватись ним могли лише до сходу…
І ось, в зіницях тане насолода,
Промінням в сльози обертаючись триклятим,
Течуть вниз спогади колами у дев’яте,
Де мить щасливу темна прохолода
Між зорями дбайливо зігрівала.
Шкода лиш, що її було так мало,
І, що зійшло сьогодні сонце – також шкода…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562111
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2015
Ніч. Темінь в закутках густіша,
Збивається у силует.
Так давить тиша… Все тісніше
Стиска інтригою сюжет.
Ти повертаєшся, я знаю,
Як знав, коли хотів забуть.
Рятунку від тебе немає,
Якщо ступив на твою путь.
Знов чути тихий-тихий шепіт.
Знов холодом торка душі,
І відголоском серця трепіт
Думки сплітає у вірші.
Знов кайдани скидає бранка.
“Вже північ!”, – провіща їх дзвін.
Цей тихий шепіт, колисанка –
Він прагне (й призведе) до змін.
І, як тоді, стуливши очі,
В тебе, бездонну, я пірну.
Цього хотіла, й завжди хочеш –
Своєму дать зрости зерну.
Не стачить сил протистояти.
Їх і раніше не було,
Вдалось на мить лиш закувати
Твоє вороняче крило.
Та знов шурхоче шовком пір’я,
Й в обійми втікача прийма.
Проймає сором від зневір’я,
І слів, крім каяття, нема…
О, темряво! Тобі корюся,
Веди, свята, моїм пером!
В тобі я, вкотре, розчинюся,
Упившись рим твоїх вином...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561857
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.02.2015
Посміхнулася мені семиколором
В небі радість ніжна післядощова.
Аромат озону зникне ще не скоро.
Тіло легке, наче вата цукрова.
Б’ють в асфальт з дахів стікаючі краплини.
Їх колеги стрімко мчать вниз по вікні,
Як сльозини по щоках. Пливуть хвилини.
Мов заціпило. Стою в вогкім вбранні
Так, як вперше обнімаючись стояли,
Під рясним дощем змиваючи наш шал.
Ми кохали, планували та не знали,
Що короткий наш кохання серіал...
А твоя небесна посмішка все грає,
Наче знов зі мною поруч, як колись.
Відчуваю... Та, на жаль, тебе немає.
Тільки з даху капотить: "Змирись... змирись..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2015
Током било губы в первом поцелуе,
От мороза стыли слезы на щеках,
Слезы счастья, сил не хватит, не уйму их –
Вот она, мечта, в моих руках.
Не рушимыми замками стиснув пальцы,
Ощущаю, как трепещет чуть дыша
Часть души твоей. Мы оба – как скитальцы,
Жаль что шли мы к этой встрече не спеша.
Нас вели друг к другу боли и обиды,
И надежд видения, яркие мечты.
Мы с тобой неслись по небу, как болиды,
Чтобы вырваться из лживой пустоты.
И казалось бы, что это лишь надежда,
Первый взгляд навек останется в мечтах...
Но мороз январский, и обмен одеждой,
И родные руки грею я в руках...
Почти полночь. Слезы, будто бы кристаллы
На твоих ресницах – вечность бытия...
Этот миг все ближе... Как же долго ждали,
Чтоб шепнуть на ушко тихо: "Мой...", "Моя..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2015
Я бачив фантазію з запахом меду –
Босоніж по сонцю гуляла в калюжах,
І щира наївність її попере́ду
Бризка́ми іскристими квітла, мов ружа,
А небо волошки в волосся вплітало,
Таке ж золотаве, як сонце з під ніжок,
Що кожен цілуючи слід, смакувало
Той мед. Я не бачив ясніших усмішок…
І тільки фантазія бризки здіймала.
Її аромат залив всю мою душу
Нестерпним теплом так, що та заридала
Іскринами щастя на сонце в калюжі.
Я бачив фантазію з запахом Раю,
І вкляк, ніби стовп соляний на Содомі –
Я знав, я шукав і знайшов… Та не знаю,
Чому мої дії такі невагомі…
Я бачив – і все. Й кляв себе, що нічого
Не вдіє моє спантеличене тіло.
І я молив Бога! Я так молив Бога…
Та сонце зайшло, і вона відлетіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Давай запалимо цей вечір, най горить!
І сонця зарево косами встелить плечі.
Палає пристрасть, нам її не зупинить.
Хай злиже полум’я вагання всі чернечі.
Мої думки збиває серця тво́го стук.
Його вчуваю крізь жадану плоть в долоні.
Мов ватра, наших тіл мільйон сполук
Мигтить, звиваючись на сутінковім фоні.
Давай, хай запалає з нами ніч!
Від сорому вже зорі зашарілись.
Вуста в вуста, і погляд віч-на-віч –
Душею й тілом ми у вогнищі цім злились.
І до світання, знаю, жар не прогорить.
А сонце зійде, роз’ятрить – і запалає
Знов не втолимая жага любить. В цю мить
Кохання знов палким вогнем нас поєднає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555615
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.01.2015
Тихо від пестощів струни муркочуть.
Пальці їх душу майстерно лоскочуть.
Хвиля екстазу зриває акорд.
Новий рядок запишу у кросворд.
Рими ефектно підкреслять куплет,
Обрамлені нотами в дим сигарет,
І дотик останнього струн перебору
Від “до” і донизу, донизу – і вгору...
Муркочуть від пестощів струни, мов кішка.
Напевно, я їх полоскочу ще трішки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555161
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2015
Черным по белому след вереницею
Стелет по снежному пледу душа.
Грузно волочатся крылья за птицею.
Сыплются перья, тихонько шурша.
[i]“Что ж не подымешь ты их, горемычная,
Не воспаришь снова в звездную высь?
Что за судьба их трепала трагичная?”[/i]
Но в тишине только плечи тряслись…
[i]“Что же ты плачешь, моя нелюдимая?”[/i]
[i]“Все что осталось мне…[/i] – слышу сквозь всхлип,
[i]…крылья подрезали руки любимые…”[/i] –
Голос дрожащий сорвался на хрип.
Вера неверием моя обратилась,
Треснула корка и преломилась –
Льдом окатило тот час с полыньи
Правдой жестокою думы мои:
[i]“… все что осталось мне – слезы не вытекли.
Память в рубцах под шелковыми нитями,
Только не вырезать все – яд в крови
Мерзким клеймом лживой псевдолюбви…”[/i]
Черным по белому след вереницею.
Вьюга постель снега сменит за птицею.
Лед на щеках. Лишь тихонько шуршит
Зола на ресницах пропавшей души…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534698
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.11.2014
Наскільки ж зосередились думки
На миті тій, що поцілунком зветься,
Й дорогою плелись, мов павуки...
Тремтіли груди, де в коханні серце бється...
Наскільки ж болісно приємне те “алло”
солодко схлипнула від спогадів бажання...
... і то добро вело тебе, чи може зло?
До дідька! Бо ми знаєм, то кохання...
...і хворі знов всміхнулись, як колись,
І перший дубль провальних обніманців...
Я знаю те, що й ти – і от, дивись,
вуста діждалися розлучених коханців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2014
Вже серце тихо стука,
І подих задихається...
Чого ти хочеш, муко?
Як ще мені покаяться?
Волів би розіп’ятися –
Та бач, ще гріх не скоєно.
Затисся сам в лещатах цих
Акорд від струн нестроєнних.
А що в думках – то боже мій,
Сповідник збожеволіє!
Злилися кольори у гній,
Одні страхи лиш голії...
... І серце ледве стукає,
І шепіт захлинається –
Та сам на сам із мукою
Ще мить лишилась лаяться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2014
Любов, любов... Свербіж у носі
У мене вже від ваших слів.
Нічо, крім нежитю, в цю осінь
Пізнать я толком не зумів.
А ні, пардон, також ангіна,
Й метелики у животі,
А ще – у горлі. Терпне спина.
Під сорок жар. Думки пусті...
А вам – "любов", "душа страждає"...
Ага, я б плюнув, якби зміг,
Але ковтнути сил не маю,
Й молю, щоб шум у вухах стих...
Коли нестримна лихоманка
До ср*ки зводить весь амур –
Лиш аспірин моя коханка,
І бромгексин, і ряд мікстур!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528948
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.10.2014
Чиркну́в спичкой с шипением,
В ладонь от ветра скрытую,
Втянула с умилением
Губами, в шарф укрытыми.
Пусть легкие наполнятся,
(Хоть и извратной) радостью.
Мечты уж не исполнятся –
Торт начинили гадостью.
Изменою ли лживою,
Коварным ли предательством...
Ведь не была строптивою,
Но стала, вот – ругательством!
Так пусть шипит и тянется.
Снег на щеках размажется.
"Сбьешь пепел – жизнь останется" –
Так верится, так кажется...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527247
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 01.10.2014
Підіймали крила, плакали, мов діти.
Напував вітрила подив мимолітний.
І жага штовхала, і тягла за руки.
Чом цього не стало? Чом уже не стука?
Ширились зіниці. У мурахах шкіра.
Все ще, ніби, сниться, все ще йметься віра.
Та посохли очі, вилиняли крила,
І радіти ночі – серцю нема сили.
Вже давно не діти – час не повертає.
Подив мимолітний у очах згасає.
Згорнуті вітрила, висушені весла.
Щось ми упустили... Та вже крига скресла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
То була ніч... Багаття жар...
В очах кохались зорі...
Й пліч-о́-пліч, у полоні чар,
Ми захлинались в морі...
Мов полум’яні язики, тайнописів сплетіння,
Зливались руслами ріки́ тіла́ в одне створіння,
У неподільний колобіг взаємного кохання...
То була ніч... То був “забіг” до самого світання...
Багаття жар іскрив в очах
І серце біснувало.
Здавалось, мить – і смерть... Хоча
Нам смерті було мало...
І пліч-о-плі́ч, в шальнім танку,
Збиваючи зоріння,
Вовками вили знову в ніч, щемку,
До озвіріння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513309
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.07.2014
“Погуляемо у гру:
Як програєш – заберу
Твою душу, як трофей, –
Шепче королева фей,
– А, як виграєш – життя!”
Вже немає вороття...
“Тож, чимдуж ховайся, друже,
Якщо дихать хочеш дуже!”
Тінью хижою крадеться.
У грудях серденько б’ється...
“Чую, чую – калатає
Вже десь близько, відчуваю” –
Королева фей шепоче.
Хвать. Й блищать лихії очі:
“Осьдечки! Тепер ти мій!
Не сховавсь – то й не живий!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508856
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.07.2014
Легке, сніжне, мов латаття,
Підвінечне біле плаття,
Мов невинная душа...
...у обійми поспіша.
Поспіша, бо ще не знає,
Що обіймів вже немає.
Замість них – зрадливий біль,
Гидкий, бридкий, наче гниль
Роз’їдає в серці рану.
І спішить вже сил не стане –
Нема сенсу, навіть час
Навіки в очах погас.
Лиш спаплюжена душа
Від брехні вмира ножа.
Залива багряним плаття.
Кажете, любов? Прокляття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Знов, до самого дна... Тільки шепіт... І очі...
Тільки солод вина серце жадібно хоче.
І воліє душа, продаючись за гріх,
Пригубити ковша. Вуста, спраглі без втіх.
О, тремтячий ковток! Незабутній цей смак!
Пробира до кісток, ніби опійний мак,
І у крові пече, що нічим не згасить...
По вустам потече скоро пристрасть, лиш мить,
Я благаю, чекай... Завершальний танок
Поведе тебе в Рай, у обійми зірок!
І дрижить збожеволівше тіло... Кінець...
... і сльоза пробіжить по містку двох сердець.
Ніжні погляди, п’яні... До самого дна...
Вперше, наче востаннє... Лиш кофтинка брудна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504894
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.06.2014
Хто б ще любив, як Ти любила?
Хто ще кохав мене як Ти?
Хто окриляв би мене, мила,
Вперед, до нової мети?
Чи знайдеться ще в цьому світі?
Та ні ж бо, Сонце лиш одне,
Й потрапивши у його сіті
Жіноцтво втратило мене!
Єдиновірний і покірний,
Крізь товщу літ і перепон,
В чеканні, ніби Сфінкс сумирний,
Я віритиму в мій Закон!
Я віритиму в моє Право,
Єдине що було і є...
Хто так кохав як Ти кохала,
Пресвітлеє Життя моє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2014
Мов медом мазана ця ніч…
Рука стискала руку…
Шовкові доторки облич…
Сердець синхронний стукіт…
Набухли вишнями вуста,
Коханням пульсували…
В волосся пальці, мов в жита
Пірнали й виринали…
... та вічність збігла, наче мить,
Соромиться багрянцем
Небесна вранішня блакить –
Жар на щоках коханців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501658
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2014
Согрей мои тревоги, прикоснувшись
Щекою – пусть они в тепле уснут,
А ты, котенком, на руках моих свернувшись,
Побудь, прошу, еще хоть пять минут...
Я знаю, наше время добегает,
И ты, подобно сну, уйдешь опять...
Секунды тают, и сознание вопрошает:
“Как развернуть их, обратив все вспять?”
Но шестерни шуршат неумолимо,
И стрелки ход, увы, не повернуть...
Надежды греет лишь тепло щеки родимой.
Побудь еще, прошу, хоть пять минут...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498558
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2014
Кришталики небесного сія́́ння,
Обрамлені в смарагд і порцеляну –
Незводячи очей, немов востаннє,
Я, вкотре, милуватись ними стану.
Прозорі й чисті, ніби ті джерельні во́ди,
Два світоча шляху моєї долі.
Проміння їх, мов той ковток свободи,
Який годиться смакувать лише поволі.
Два дива світу, восьме і дев’яте,
По вінця сповнені коханням незрадливим.
Його палкий аккорд, життям ще не прим’ятий,
В душі дзеркалах знітився цнотливо.
Вони ж, ввібравши всю буянь весняну,
Нещадно свердлять наскрізь всі вагання...
А я, укотре, милуватись ними стану,
Затамувавши подих, мов востаннє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2014
Чуєш? Так. Повисла тиша...
Темрява стає густіша...
... а в ній – коси чорні й плаття,
Смертю рванеє на шмаття,
І в очах застиглих – лють...
Вони вже жалю́ не ймуть,
Як не знають більше сну.
Тільки кров змива вину...
Мертва помсти вимагає!
Жахів сіть прокльон сплітає,
Лиш воліючи, до віку,
Жертв розпачливого крику...
Чуєш? За плечем хрипить...
Ти помреш в наступну мить!
Знов і знов чека прокляття...
Чорні коси... біле плаття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495528
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.04.2014
В черной земле, в вечномерзлом безвремении,
Среди камней серых и мхом укутанных,
Где ночь и день, перейдя в совмещение,
Небо зажгут в звездных нитях запутанных,
Меж валунами, навечно застывшими,
Ветер поет свою песнь бесконечную.
Там, в небесах, над вулканами бывшими,
Изморозь тайну в снегах кроет вечную.
В шуме морском ее смысл отражается,
И в глубине растворяясь неведанной,
Черной волной над пучиной вздымается
В силе и мощи морозом переданной,
Белою пеной на скалы прибрежные
Кинувшись, с грохотом в прах разбивается,
Брызгами все оросив белоснежными.
В небе мороз в свет звезды превращается…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493881
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 21.04.2014
Рвите в клочья мое сердце.
Глаза выньте, пусть глазницы
Кровоточат. Больше солнца
Мне не видеть. Кружат птицы.
Кружат птицы в мертвом небе,
Где не светят звезды больше.
Словно я рожденным не был,
Не питался страхом, болью.
И теперь кричат пусть птицы –
В черном небе нет им места.
Разжимаются границы.
Смерть теперь моя невеста.
Крылья черные расправит
Северный холодный ветер.
Там, где жалкий миром правит,
Не родятся мои дети.
Мои дети – мое семя.
Имя им – вопль неутешный.
Но наступит и их время,
И не будет впредь мир прежним.
Кровью алой грязь омоют,
И очистят свою слабость.
Волками они завоют
Небу мертвому на радость.
Но пока у них нет силы,
Так что жгите, разрывайте.
Пусть ни тела, ни могилы –
Мне не нужно это... Знайте:
Каждый сын мой, моя дочка
В вашем сердце возродятся
Черной язвой. Эти строчки
Пусть в кошмарных снах вам снятся! ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493880
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 21.04.2014
Заплетая звезды узелками,
Разгоняя тучи в небесах,
Видеть света тень прозревшими глазами,
Ветра песнь оставить в волосах.
Сердца стук земли в груди услышать,
И гореть от пламени огня...
На вороньих крыльях подымаясь выше,
Сжав в объятиях самого себя,
Посмотреть за грани мироздания,
Небо расчертив уйти туда,
Где по новому откроется сознание,
Где едины свет и темнота,
Где порвется нитка серым дымом,
Расплетая вышитый судьбой
Тот фрагмент... Оскому выбив клином –
Стать свободным, стать самим собой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493503
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 19.04.2014
В сердца клапан мне б иголку, да потолще,
Тело пересытить цианидом.
Не могу я ощущать впредь больше
Ни любви, ни счастья, ни обиды.
Вены мне б сердечным вскрыть осколком,
Чтобы плазма вытекла гнилая.
В жизни дальше я не вижу толку,
Фитиль моей свечки затухает.
Белый червь пустых моих желаний,
Радужной мечты моей истлевшей
Больше не доставит мне страданий,
Душу мою начисто изъевши.
Пустота без формы и без цвета –
Вот теперь какой я в середине!
Безразличны грани тьмы и света.
Перед пропастью стою я на вершине.
Остается шаг один и будет
То, чего так жаждет мое тело...
Кто же меня вспомнит? Кто осудит?
Ведь когда-то мое сердце пело.
Пело, пока струны не порвались,
Пока голос не осел уставший.
И тогда иллюзии распались –
Не отыщет ничего искавший...
Нежный взгляд и голос вбили гвозди
В ноги и расставленные руки.
И распяли так любимы мною звезды
На кресте меня отчаяния разлуки.
Я терпел, все внутрь загоняя,
Но там больше места не осталось.
И теперь, сомнения разгоняя,
Знаю – мое время исчерпалось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493496
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2014
По скованным лужам в декабрьскую стужу
Кружиться в вальсе... брошен... не нужен...
Легонько ступая по льдистому краю
Кружится горе, горя не зная...
... и дом не построен, и не разрушен,
Эмоциям мертвым нет хода наружу...
... и он не смеется, и не рыдает,
Тихонько под снежным дождем умирая...
По лужам, замерзшим в декабрьскую стужу,
Замерзшее горе... Кому же он нужен?
И кто отогреет? И для кого ради
Стучало бы сердце, шепча в ушко сзади
Дыханием легким... Душа встрепенулась...
Но где же? Но кто же? И сердце запнулось...
В декабрьскую стужу, по льдистому краю
Со снегом кружась, все мечты умирают
Втоптавшись в замерзшие, гадкие лужи...
Вальс горя и смерти... и шепот: "Не нужен!..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493412
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2014
Ветры волосы небрежно
Растрепали по плечам
Языки огня так нежно
Дали дикий блеск очам
Обжигая до слез крови
Кожу скрасив в ночи тон
Пеплом укрывая брови
Вызывая томный стон
Нежных рук змеины жесты
Разрезая огнежар
Вязью тайных перекрестов
Таину́ свершая чар
Ароматом трав душистых
Вдохом наполняя грудь
Разум полностью очистив
Истинную поняв суть...
Заходясь в безумной пляске
Слившись с пламенем-огнем
Утонув в экстазе ласки
Умереть предвечным сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493409
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 18.04.2014
Когда взорвется все вокруг
В экстазе наслаждения...
Когда насытишься, мой друг,
Утолишь вожделение...
Когда замедлишь бег, душа,
Чтобы найти покоя –
Прошепчут губы, чуть дыша:
“Ты где-то там, со мною... ”
В ответ же где-то глубоко
В сознании отразится:
“С тобою было так легко,
Как в ясном небе птице...”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492853
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014
Разрывая в клочья жилы,
Выгрызая куски тела,
В танце бешеном кружили,
В глазах звезды заблестели.
Капли крови разлетались,
Липли к волосам и телу.
Обезумев, наслаждаясь,
В бесконечность улетели...
Боль отрада для страдавших,
Что так грезили свободой.
И тогда в живых оставшись
Сквозь огонь пойдешь под воду.
Когда сердце опустеет -
Его можно вновь наполнить,
И тогда желание греет,
Зовет, чтоб его исполнить...
Разрывая в клочья вены,
Кость об камни разбивая,
Пасть окрасив алой пеной
Ненавидя, презирая.
Крови теплой наглотаться,
Чтобы вывернуть желудок.
В лицо страху рассмеяться
Потеряв весь свой рассудок...
Ненависть любовь сменяет
Расцветая черной розой,
Умирая отравляет
Сердце, выедая грезы.
Остается только ярость
И в районе сердца жжение,
И желаешь всего малость –
Чтоб хватило сил для мщения!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492850
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014
Мій супротивнику, одвічний і коштовний,
Ти моя тінь, а може й навпаки…
Ми в двох – медаль, неначе місяць повний.
Являє тільки хто які боки…
Без тебе я – без сенсу і без руху,
Без мене ти – зникаєш назавжди...
Надай же, далебі, наснаги й духу,
Щоб пліч-о-пліч до смерті разом йти!
Мій супротивнику коштовний і одвічний,
Коли з’явивсь, чи може й взагалі…
Відколи діалог йде полемічний
На підсвідомім шаховім столі?...
Так дай же руку, я відчую силу,
І міцно стисну пальцями твою…
Ми один одного ведемо у могилу,
Все намагаючись триматись на краю…
То хто ж із нас, мій супротивник, піде,
А хто залишиться один, на самоті?...
Ні, не залишиться… Дівати правди ніде:
Частини складного – нарізно ми прості.
І простота ця тане в порожнечі,
Яку породжують реалії буття.
Насправді ж ми єдині і, до речі,
Тебе й мене немає – є лиш Я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2014
Скрипучие ветви на зябком ветру
Прощаются с тем, кто ушел по утру
В молочном тумане, при первых лучах,
Болтая ногами… Блаженство в очах
Застыло укрытым росою стеклом.
Веревка, завязана крепким узлом
(Покрепче чем жизнь), в небеса увела…
Таким безразличны земные дела.
Таким “не в то время” родится нельзя –
Стремятся назад… И по ним плачут зря
Скрипучие ветви на зябком ветру…
Ничто не прервет их пути по утру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492590
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 15.04.2014
Дощ без ліку днів тужливих.
Мілійонів крапель шум.
Шепіт слів тих боязливих,
Що вражають наче струм.
Дивно та нерівно б’ється
Серце у кутку грудей.
Ще лиш мить і захлинеться
Підсвідомість від ідей...
Дощ без ліку днів тужливих,
Кожна крапля – мов етюд,
Віддзеркалення брехливих
Світобачень і облуд.
Десь в середині ворушить
Щось незвідане, німе...
Поцілунком в шию душить.
Душу стисне, обійме...
Дивно, загадково б’ється
Дзеркало моїх очей.
Я не бачу, хтось сміється
Десь зі споду цих ночей...
Шепіт слів тих боязливих...
Луна сміху, наче грім,
Наповняє груди... злива...
Серце топиться у нім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Західне небо, печаллю багряне,
Очікує ночі, від сліз гірких п’яне.
Надію випалює спека-мара́,
І крихітна радість під ранок вмира...
... наповнює ніч мрецькою прохолодою,
Місяць спокушує срібною вродою.
Лиш крок на стріч вітру... й лишиться в віках
Слід – крихітна радість в застиглих вустах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
В світлі зір, в тьмі опівнічній
Кожен крок – іде луна,
Й завмира у тиші вічній,
Де була колись Вона,
Де так рясно квітли квіти,
Щебетали солов’ї...
Що ж, тут правди ніде діти,
Як і всі думки мої...
Солод – гіркою смолою,
Щебет – шелестом змії,
І душа стала вдовою...
Як і всі думки мої...
І куди ж в тьмі опівнічній,
В мерхтливім світлі зір
Йти тепер? Фінал трагічний...
Лиш душа благає – вір!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2014
Наскільки ж хочеш смерті ти,
Коли твій світ, мов квітка, в’яне
І сонце ледве світить, тьмяне,
Тону́чи в холоді пітьми?
Чи бачив ти кінець цих снів,
Які ніколи не забути?
Вони стягнули, ніби пути,
Й не пустять, як би не волів...
Чи відчував, коли зітхання,
Пусті і марні сподівання
В кров проникали, мов рицин,
Наскільки ж ти її бажаєш?
Не думав ти, що правду знаєш?
Й гниєш в зневірі павутин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492255
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.04.2014
Бездонні, мов ніч, темні очі –
Маяк для моєї душі...
Хай шлях цей отрутою со́чить
Та серце тріпоче, спішить...
Хай вітер обвуглює шкіру,
Хай пазурі подеруть плоть
Всіх тих ненавсників – вірю,
Молюся і йду, мій господь...
Криваві рядки розпливуться
По шкірі під лезом-пером…
Я вірю, я знаю – знайдуться
Твій шепіт, твій запах, мій сон...
І диспути із божевіллям
Я врешті зведу нанівець,
Твоїм захлинувшись чарзіллям,
Поставлю три крапки… кінець.
...і подих твій сліз смолу звіє,
І перст запечата вуста.
Лиш мокрі, холоднії вії,
І очі, в яких пустота…
Це все я навік закарбую
У мертву свідомість свою.
До цього я йшов, не жалкую.
Тобі я її віддаю…
...за тінью брехні і само́ти
Горітиме іскра пітьми,
Й душа засміється, а доти
Я йтиму, ти ж тільки візьми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492013
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.04.2014
Доколи посмішка твоя тривожитиме душу,
І сліз осіннього дощу вчуватиму я дотик?
Вогниста вранішня зоря, молю, я знати мушу!
Шепни лататтям по воді чарівний обрис слів…
Я знаю – взнаю кожен штрих, впізнаю кожну риску,
Адже недарма серця ключ вказав на перші ноти
Відколи цвіт очей змарнів від вроди тої блиску,
І хор думок навік змінив хмільний амурів спів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2014
Безтямно далеко в прогнившому тілі
Вмирають лелеки, брудні вже, не білі…
Їх залишки вітер розвіє в труху.
Єдинеє місце лишилось цвяху...
На північ і південь, на захід і схід
Розтягують… Біль у очах топить лід...
Чорніє від кіптяви неба блакить,
І птах обгорілий додолу летить...
Вбивається в єдність, якої нема,
Єдиним тим цвяхом кровоока тьма...
Рудий пил несуть вітри в хмарах далеко...
Тут гнізд не зів’ють вже ніколи лелеки…
Чорною трояндою в небі розквітала,
Відчаєм і смутою очі застилала,
Всмішкою іржавою горизонтом грала
Хворою загравою. Вмить усе пропало…
Куди все поділось?
– Спопелилось
Полиновим трутом,
зів’яло забуте…
Чорні птахи-сироти гнізда покидали,
Вугільними сльозами життя окропляли..
Вітер пашить трутою гіркої полини...
Відчаєм і смутою вкриють домовини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
В древнее время, говорит предание,
Когда было юно само мироздание,
Ангел пресветлый и демон из тьмы
Жертвами стали великой любви.
Два несовместных возвышенных духа.
Один был творец, цель другого – разруха.
Слыхано ль было, чтобы тьма и свет
Объединились! Но выхода нет…
И на границе меж Раем и Адом
Стали пред пропастью двое когда-то.
– Что же со мною такое творится?
С духом уныния мне не простится.
Образ твой ясно стоит предо мной.
Не совладаю никак я с собой…
– О мой единственный, свет белокрылый,
Жизнь без тебя мне не люба, не мила.
Даже Геенны великое зло
От этих чувств, от любви не спасло…
– Райского сада тепло, благодать
Грели, лелеяли… Мог ли я знать,
Что безразличны мне станут цветы.
Дорог лишь ты мне, о сын темноты…
– Ни преступления, ни согрешения
Мне не приносят теперь утешения.
Только твой лик, такой ясный и светлый,
Стал моим сном и мечтою заветной…
Что же нам делать, и как дальше жить,
Коль не дано нам судьбой вместе быть?
Пропасть проклятая нас разделила,
И наше счастье, и нас погубила!
Мне не подняться наверх никогда…
Крылья свои развел ангел тогда.
– Если ко мне ты не сможешь прийти,
То смогу я! Прости Боже, прости…
Если дано от любви мне пропасть –
Свет мне не нужен, и в адскую пасть
Я с садов райских чрез пропасть слечу.
Пусть проклянут, но тебя я хочу…
И, с этим словом, он вниз устремился.
– Я не хочу, чтоб себя ты лишился,
Своего света… Прости Сатана,
Но Преисподняя мне не нужна!
И, подскочив, он наверх устремился,
С ангелом белым в объятиях слился…
Остановился на этом их путь,
Не завершить его не повернуть.
Лишь поцелуй долгожданный, заветный
Был на устах, когда в мрак беспросветный,
Крепко обнявшись, они сверху пали,
И в бесконечном провале пропали.
В черной утробе, во тьме пустоты,
Где возвращения разбиты мосты,
Вместе навеки… Прощение сойдет
Свыше, когда в мир день судный придет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491762
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2014
В тумані сивім срібні роси
Холодні, чисті сонця сльози
Зронили в небі журавлі.
За обрій отчої землі,
Геть від зими, тужливим клином
Пліч-о-пліч мати, батько з сином.
Когось забули? Наче ні...
...мов грім у вранішнім тумані,
Дріб впилась в плоть, немов в дурмані
Світ закружляв і до землі...
Ламалось пір’я у крилі,
І небо синє червоніло...
Обійми смерть свої розкрила...
Чи ж це насправді? Чи ввісні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Як же легко на друзки́ розбити
Пристрасті спустошений бокал...
Хміль кохання вийде, чом хитрити...
І актори полиша́ть концертний зал...
У сльозах дощу пошарпана афіша
Запечатана відбитками чобіт...
Ось і все... Зія порожня ніша –
Шрам на згадку про невдалий наш гамбіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Самотня стомлена душа
Крокує битим шляхом,
І з кожним кроком в небуття
Життя лягає прахом.
Здуває спогади з очей
Безповоротно вітер.
Всіх днів тих пам’ять, всіх ночей –
Немов пожухлі квіти:
Весь колір стер пісок часів,
Припали фарби пилом...
Вже майже зібрано посів...
Не взнать в лахмітті біле…
Самотня стомлена душа
Прямує світ за очі,
І з кожним кроком полиша
Життя... і більш не хоче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
А пам’ятаєш, друже мій,
Коли ефес у моїй крові
Меча омив, і трепет вій
Зронив сльозу твоїй любові?..
… коли востаннє подививсь
В холодні і далекі очі?..
А ти ж бо зовсім не змінивсь,
Лиш душу рідну гнів зурочив…
… коли востаннє руку взяв,
Що моє серце обірвала?..
Її, як завше, я стискав
Та сил, на жаль, було вже мало…
А пам’ятаєш, брате мій…
Та певно ні… в крові втопилось
Все, що було. Зникає рій
Думок сумних. Воно розбилось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Дивнії ди́́ва дарує нам осінь.
В смуток тривогами щастя вплітає.
Грані реальності – їх вже немає,
Й серце стихає, і знову голосить...
Паморозь перша ляга на волосся,
Золотом жухлим укрились надії...
Та дивно те, що ця ковдра їх гріє –
Справді, дива нам дарує ця осінь!
Слід за пташка́ми, здається ж летіли
В обійми Вирію мрії й жадання...
Та руки гріє вже котре зітхання,
І лід геть з душі відповзає, безсилий.
Осінь, здавалося б – смуток і холод,
Звідки ж взялося це диво? Не знаю...
Серце ж б’є в грудях, мов шепіт – чекаю...
А на вустах березневий той солод...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491041
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2014
Чорним заляпане, кволе, скалічене,
Раніше сяйнеє – тереном вінчане…
Мрій і надій найпідлішими скалками
Вкрито прокльонами, в колеса палками…
Гноєм зітхання гірким судомиться,
Сочиться, стука заледве і... стомиться...
Стомиться бачити жахом зурочене,
Кривдою лизане і лжею збочене…
Жовчю відгонить останній цілунок:
“Ось твої тридцять за Юдин дарунок” –
Сипне межиочі юшка із вени!
В пеклі зотліє фінал цеї сцени…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Розлилось криваве море,
Що не видно йому краю.
Захрипіло гулом хворим,
Шепотіло: «Я вмираю... »
І його червона піна
Вкрила сточене каміння,
Наче то із пащі слина
У скаженого створіння.
І за хвилею йшла хвиля.
І стогнав над морем вітер,
З всохлих сосен рвучи гілля
І жбурляючи їх звідти,
Де стояв у капелюсі
На уступі, поміж сосен
Із сережкою у вусі,
В рваній мантії і босий.
В нього було єдне око.
І два ворони кружляли.
Згадував Він, як глибоко
Йому люди віри йняли.
Та йшли з півдня інші люди,
І несли хрести з собою,
І рекли слова облуди,
І кропили всіх водою.
І забувши прадідівські
Всі закони й заповіти –
Вірили в слова жидівські,
Цьому вчилися їх діти.
І забули поступово
Одноокого поета,
Що навчив їх рунній мові,
Й ремесла́ відкрив секрети...
І тепер Він лиш дивився,
І два ворони кружили.
А прибій об скелі бився,
Відступаючи безсилим
У багряне море крові,
Що не видно йому краю,
Там, на рун забутій мові,
Ім’я Єдного лунає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490805
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.04.2014
Зловісною хижою тінню-совою
Туга-журба прилітала за мною.
Клацала дзьобом і очі клювала,
Кохала, їдучою слиной плюючи,
Брехала так солодко і так палюче,
І в плоть хробаків напустивши вже знала –
В душі догнивають надії смердючі,
І входила в тіло й пристрасно любила,
Коханцем-цвяхом душу наскрізь пробила,
Ридала сміючись, вуста пожирала,
В зіницях покльованих сльози смоктала,
До струпами вкритих грудей пригортала,
Й на мить покидала, щоби прилетіти,
Й знов руки розправить й цвяхами прибити.
Останні краплиночки світла згасити,
Й кігтями шматуючи палко любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490803
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.04.2014
Чорні краплини скотяться
По блідій і холодній щоці.
Очі сліпії закотяться,
Судомно здавивши в руці
Гнітюючу суть непоправного,
Що наче колючки шпичак,
З долоні п’є кров, та безславную,
І слід цього стигне в очах...
Картина ця пензлями писана
Ненависті, зради й брехні...
Сталь гостра і плоть перерізана...
Насправді? Чи може ввісні?
І чорні краплини котяться,
Й багряні струмочки липкі...
Хворобливо плечі колотяться
Й сміються вуста неживі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
В непідвладних розуму глибинах
Ікла нелюдів на шмаття душі рвуть,
І тече отруйна їдка слина,
Виїдаючи останню світла суть
На сухих гілках гойдаються забуті
Божевільні самогубці-втікачі.
Гниллю сповнені скляні їх очі люті
Виколупують голоднії сичі.
Тіло хвойди виразками вкрите,
Вигинається змією від жаги,
Пропонує гнійне лоно, терном зшите,
Щоб ввіпхнути в нього всі земні гріхи.
Хрип і вереск абортованих сиріток
Розфарбовує церковний передзвін –
Тут, за гратами іржею вкритих кліток,
Гвалтуватимуть зневірених дружин.
І сплюндрована ін’єкцію люті
Ненавидяча, кастрована душа
Зійде в ті глибини каламутні,
Крапку ставлячи в кінці цього вірша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490593
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.04.2014
Коли огорне кошеням ніч-чарівниця,
Агатом чорним відбиваючисть в очах,
Рука торкне щоки і загориться
Отам, у грудях, цей священний страх.
Либонь отак тремтіли перед Богом,
І віддавали душу всю сповна...
На цьому світі лиш одна моя дорога,
А на ній – мрія із вустами в смак вина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2014
Як же я бажаю заховатись,
В теплу ковдру носом ткнутись, мов щеня.
Я волію, та зі спокоєм кохатись
В жоднім випадку не дасть душа моя...
І скажи ж, якого дідька ти тріпочеш?
Чого серцю відпочинку не даєш?
Все шепочеш, і шепочеш, і шепочеш...
Цвя́хами думки у скроні б’єш...
Як же мрію я, хоч на хвилинку,
Для всіх зникнути, калачиком заснуть...
Серденько благає про зупинку...
Я більш вже не можу цього чуть...
А ти ж, с**рво, все шепочеш і шепочеш,
Обпікаючи мереживом картин!
Й в грудях б’є набатом, і тьмяніють очі...
Не сховатись... Не звільнитися з цих стін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Наче хвилі води коси,
Жар смарагдових очей...
Тої вроди пив я роси
Труту безліку ночей.
Стегнами ярмо наділа,
Вуста лоном обпекла,
Колами у низ водила
Й на дев’ятім – відняла
Душу... Та вона й не треба,
Бо ніщо вже не спасе...
Твоє лоно – моє небо,
Мій Господь, моє усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490162
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.04.2014
Над проваллям… Вітер в платті…
Босі ніжки пестять хвилі…
Туга розквіта лататтям,
І слізьми тече безсило…
Над проваллям… Вітер в косах…
Білі ніжки на граніті…
Горя сіль морська у сльозах,
Сіль, що вкрила Його сіті…
Сіль, що любий образ вкрила,
Поховавши під водою,
У сльозах тече безсило,
Капа на граніт журбою…
Над проваллям… Сліпі очі…
Обрій хвилями качає…
І лиш вітер їй шепоче:
“Йди до нього, він чекає…”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
Вогонь здіймався вгору пасмами волосся,
І іскри пристрасті летіли навкруги.
Священний ореол, коханий, мов колосся,
Пестливо сколихну я дотиком руки.
І на долоні сяючі жарини
Розквітнуть квітами, мов зорі в вишині.
Палає серце, в ньому ти гориш,єдиний,
І мрії-вихори кружляють, ніби в сні.
Чарівне марево даруєш мені, Коло,
Несеш мене в незвідане буття.
Я знала, вірила нестямно, що ніколи
Без світла твого не залишиться життя.
Вогонь здіймався вгору пасмами волосся…
В танку із Сонцем лиш щасливий сміх,
Лиш сяйний образ. Інше все, здалося,
Туманом вранішнім лягло до моїх ніг.
І на долоні сяючі жарини…
Світанок знову добіга свого кінця.
Я мружу очі. На щоках один єдиний
Цілунок променів коханого вінця.
І знову в сутінках, замріяна, по зорях
Я мандруватиму у пошуках слідів
Де ти, де ми з тобою у космічнім морі
Зійдемось у танку пророчих слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Думаєш, воно давно забуте?
… але вовку не бувать ніколи псом!
Не згниє на ланцюгу оте розкуте –
Розірве, розвіє, ніби сон…
Думаєш, загасло? Ще жевріє,
Просто помічать не хочеш ти.
А воно принишкло, і воліє
Остаточно з розуму звести!
Тільки но ослаб свої потуги –
Клітка трісне, розлетівшись на друзки.
Пристрать не прощатиме наруги,
Стримання зірвавши мотузки…
Думаєш, воно давно забуте?
А чого ж у грудях знов пече?
Чом на тіло знов накинутії пута
І вогонь судинами тече?
Вовк гризе ненависного паска.
Зрадливо уява вигне стан –
“Не соромся, припадай, поринь у казку…”
Поглина жаги левіафан.
І в покорі гордий знов схиля коліна,
Плоть жадана вуста спраглі обпече,
Кровоточить від хижацьких нігтів спина:
“Нікуди ти, дурник, більше не втечеш!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Чом прохолода проника в мої судини
Коли небес блакить у сяйві золотому?
Все ж наче добре, та не вистача людини
Котра взяла б за руку й провела додому...
О, де ти, друже, ненароджений мій сину,
Моє кохання, найрідніша кров?
Чом прохолода проника в мої судини
І чом не гріє їх непізнана любов?
Небес блакить у сяйві золотому
Мов відблиск кришталевих гірких сліз…
Порожні руки… Не веде ніхто додому…
… до серця відчай журавлиний клин доніс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Чорніє синім покривало,
Гаптоване зорінням дно.
Між подихом сльоза упала?
Скотившись вниз дитячим сном.
А вітер дме і хмари линуть
У темінь, як до свічки міль.
І лиш мене все не покинуть
Думок примари, їдкий біль.
Він душу вузликами в’яже
І ниє, мов побитий пес.
І тиша, і ніхто не скаже...
Не закричить ніхто з небес...
Бо там дме вітер й линуть хмари,
А з-за них місяць визира,
Й підморгує отим примарам
Що вже в танок ідуть. Пора...
Пора вже, певно, простягнути
Їм руки – хай візьмуть й ведуть
Туди, де можна позабути
Й нарешті солодко заснуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Поцілунок жаркий в шию
Мою душу випиває.
Я ж тремчу, дихнуть не смію,
Розум краплями втрачаю.
Що ж так палять ті холодні
Вуста кольору чорниці
І глибокі, мов безодня,
Очі, в яких хіть іскриться?
А у відповідь – мовчанка…
Лиш укусів солод болю.
Чорним шовком ніч-коханка
Вкрила-вкрала мою волю.
Поцілунок жаркий… Леле!
Ось яка ти – мить остання!..
Світ смолою кіс застеле
Моя смерть – моє жадання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
У те́мночі зали ми робимо крок,
На крилах уяви – до сяйва зірок!
Вогні метеорів, метеликів рій…
У космосі-морі, в мережеві мрій
Супутник натхнення в незвідане мчить
Все далі і далі. Палає, горить
Від збудження юна мрійлива душа.
Й воно відіб’ється рядками вірша
У літері кожній, вогнями стожар,
Космічних фантазій нестримності дар.
Яскравих видінь зоряни́й ермітаж –
На чорному тлі неймовірний пейзаж:
Мільярди, трильйони іскристих вогнів…
На крилах уяви, неначе ввісні,
Злітає, пірнає і мчить корабель
У світлі надно́вих – до но́вих земель,
До нових країв, де і краю нема,
Де має скінчитись космічна зима,
Дістатись межі, де граничить буття –
А потім назад, у реальне життя.
Космічна ж фантазія в серці лиши́ть
Чарівних емоцій і спогадів мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Я сьогодні поринув у казку,
І спізнав міріади зірок.
Я між ними лишив свою маску,
В любу темряву роблячи крок.
Я сьогодні відчув свою мрію,
Її доторки, подих і плоть…
Дивний образ зі снів… Я вже млію
У обіймах твоїх, мій Господь.
Я сьогодні співав тобі пісню,
І в такт серцю вторила душа,
І так палко ставало і тісно,
Що здавалось – життя полиша!
... і я ніби удруге родився.
Мрія-казка явила життя.
Воєдино я в нім з нею злився,
В одне ціле, святе почуття!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489368
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2014
В очах смарагдових народжується мрія,
Палає, ніби сонячний бурштин.
І жар той викликає ейфорію,
Й залежність виклика, мов нікотин.
Легенький подих вітерцем душі торкає –
Й судомить серце, наче мед, солодкий біль.
Усе пливе, і кисню вже не вистачає,
Лиш в скроні дзвоном б’є шалений хміль,
Такий, що й спасу не знайти від цього шалю.
Загрузла воля комашиною в смолі.
Дві зо́рі зеленавого кришталю
Накинули на шию по петлі,
Й світ йде з-під ніг... Зоріння наближають
Своє проміння сяйне до лиця...
На щоках поцілунки розквітають,
Не знаючи ні ліку, ні кінця...
А мрія сипле іскрами довкола.
Їх опіки – то пестощів сліди.
“Шалений хміль не скінчиться ніколи” –
Заприсяглися двоє: Я і Ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489366
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2014