Стася

Сторінки (1/9):  « 1»

В небі

Коли  безодня  в  тебе  під  ногами,
І  вітер  хлище  по  твоїм  щокам,
Кохання  те,  що  бу́ло  до  безтями,
Не  віддане  тепер  ось  тим  думкам.

Розправиш  крила,  затамуєш  подих,
Відкинеш  з  серця  все  таке  тяжке,
Не  відчуваєш  ти  розкаянь  жодних,
Залишиш  в  небесах  усе  гірке.

Яскравий  промінь  сліпить  тобі  очі,
Ти  линеш,  тягнеш  руки  до  тепла,
І  вже  нема  земної  мочі,
Сама  від  себе  тут  ти  вже  втекла.

Лиш  поштовх  ніг  твоїх  об  трави,
Терпкий  та  ніжний  аромат,
Покинута  ти  тут  всіма  вітрами,
Ображена  на  них  тепер  в  стократ.

Блакить  небес  тепер  над  головою,
Ти  вже  не  там,  ти  міцно  не  землі.
Вона  устелена  росистою  травою,
Та  не  прихована  в  печальній  млі.

Ти  бу́ла  там,  ти  дихала  так  вільно,
думки  були  далеко  від  життя,
Та  почуття  твоє  настільки  си́льно,
нема  від  нього  й  в  небі  укриття...́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014


Серце

Її  безумство  тебе  чарувало,
вогонь  в  очах  манив  в  пітьму.
Вона  ж  тебе  ні  трішки  не  кохала.
Та  кликала  з  собою  у  юрбу.

У  серці  твоїм  не  було  містини
Для  дівчини,  що  грала  цюю  роль
В  її  вустах,  незайманой  дитини
Відбилась  участь  нещасливих  доль.

Ти  відчував,  як  плаче  її  постать,
та  бачив  як  сміється  ніжний  стан,
Вона  тобі  брехала  завжди  вдоста,
А  ти  все  вірив,  в  тихий  цей  обман.

Боліло  в  грудях,  дихати  не  змога,
Кричала  в  собі,  що  би  ти  не  чув,
Її  терниста,  зрошена  дорога,
Ти  подих  терпкий  так  і  не  відчув.

Знайди  ж  у  собі  сили,  любий  друже,
Візьми  її  за  руку,  чи  віддай,
Тому,  хто  цьому  серцю  допоможе.
А  в  тиші  ночі  милу  не  жадай.

Ти  будь  сміливим,  сильним  та  рішучим,
Знайди  в  собі  ти  змогу  це  зробить,
Нехай  життя  її  буде  квітучим,
І  більше  юне  серце  не  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014


Сон

Мій  ранок  починається  без  тебе,
Гаряча  кава,  печиво  крихке.
Солодкий  сон  змиваю,  поспіхом  із  себе,
останній  присмак,  все-таки  -  гірке.

У  сні  я  бачила  степи  безмежні,
Там  трави  наспівали  цей  мотив,
від  світу  ми  там  були  незалежні
Не  відчували  ми  терпкої  самоти.

Цілунками  медовими  втішались,
Обійми,  як  від  подиху,  легкі.
Ми  так  нестримано  і  лагідно  кохались,
Укриті  ніжністю,  такі  палкі.

Все  дихало  безумністю  й  красою,
Квітучий  степ,  стрімкі  і  дзвінкі  річки,
Насолодитись  так  хотів  ти  мною,
Та  це  все  тільки  лиш  у  моїм  сні...

Остання  крапля...,  все  з  холодною  водою,
Стіче  мрійливість  знову  в  небуття,
Я  лиш  на  мить  проникнулась  тобою,
У  цьому  сні,  надумане  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014


Судьбы дороги

Она  вдыхала  нежный  аромат,
Дышала  быстро,  чтобы  насладится,
И  вдох  тот  был  сердцебиенью  в  такт,
Оно  боялось  здесь  остановиться.

Так  сильно,  громко  вырывалось  из  груди,
Унять  его  ей  было  не  под  силу,
Стучала  кровь  в  холодные  виски,
И  голова  кружилась  очень  сильно.

Глаза  закрыла  страха  пелена,
Сковала  губы  ужаса  гримаса,
Казалось  ей,  она  почти  мертва,
Что  жить  осталось  лишь  не  больше  часа...

"Тебя  я  не  люблю.  Прости,  не  знала?
Неужто  сразу  не  смогла  понять?
Люблю  другую,  пусть  отказала,
Но,  чувства  к  ней  не  смог  таки  унять!"

Казалось  вечно  длился  разговор,
Он  говорил  так  тихо,  методично.
Она  ж  и  не  вступала  в  спор,
Стояла  молча,  сдержанно,  тактично.

Менялись  дни,  всё  шло  своей  дорогой,
Тот  день  остался  в  памяти  двоих.
И  не  была  она  к  нему  излишне  строга,
Простила,  отпустила  в  тот  же  миг.

Но  неизведанны  судьбы  дороги,
Иль  шутит  кто-то,  сидя  в  облаках,
Мы  бьемся  лбом  о  старые  пороги,
Не  держим  жизни  ход  в  своих  руках.

Со  временем,  с  теченьем  дней,
Он  понял  ценность  истинного  чувства,
Он  весь,  душа  и  мысли,  всё  о  ней,
Роились,  плыли,  становили  эту  сущность.

"Ты  мне  нужна!  Я  жизнь  не  представляю!
Я  был  дурак,  прости  меня  родная!
Тебя  сейчас  я  просто  умоляю,
Ведь  без  тебя  она...она  пустая..."

Она  вдыхала  нежный  аромат,
Дышала  быстро,  чтобы  насладится,
И  вдох  тот  был  сердцебиенью  в  такт,
Оно  боялось  здесь  остановиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508035
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2014


Самотність

В  самотності  немає  забуття,
І  одинокий  вечір  не  несе  покою.
Проходить,  мов  в  один  момент  життя,
Життя,  що  було  зв'язане  з  тобою.
Лиш  в  пам'яті  залишені  ті  дні,
Що  ми  кохали  так  несамовито,
Здавалось  ми  у  всесвіті  одні,
І  наше  счастя  небом  оповито.
Плекали  ми  кохання,  мов  дитя,
Дитя  жадане  і  народжене  у  муках.
Ми  відчували  жар  серцебиття,
Та  танули  тілами  у  цих  звуках.
Так  палко  цілував  мої  вуста,
В  обіймах  я  тонула,  від  бажання,
Затьмарилась  й  крутилась  голова,
Від  нашого  шаленого  кохання.
Ми  плинули  по  течії  бажань,
Весь  світ  для  нас  був  зайвим  і  порожнім.
Ніколи  ти  не  знав  таких  кохань,
Для  них  ти  був  раніше  не  спроможній.
Ввірвалась  я  в  твоє  друге  життя,
Мов  вранішній  весняний  вітер,  нежаданий,
І  вирвала  тебе  в  незабуття,
Таке  солодке,  пристрастне,  давно  бажане.
Та  счастя  наше  надто  вже  крихке,
Приховане  від  всіх  і  від  нікого.
Всі  ночі,  дні,  звінки  -  таке  рідке...
Для  нас,  для  інших  же  нема  нічого.
Моментами  в  неспокої  життя,
Ми  разом  забуваємось  в  любові.
А  в  інші  дні,  години,  в  забуття,
Я  поринаю  від  тупої  болі.
Болить  із  кожним  днем  усе  простіш,
І  дихати  стає  мені  поволі.
Надіюсь,  любий  мій,  мене  простиш,
За  ці  моменти  туги,  мимоволі.
В  самотності  немає  каяття,
За  обрану  собі  такую  долю.
Мабуть,  таке  у  нас  у  всіх  життя,
І  обираємо  його  ж  по  своїй  волі.
Тужити  я  не  буду  в  самоті,
Бо  одинокий  той,  хто  вже  давно  в  зневірі!
А  я  піду  в  просторії  лани,
В  лани,  де  є  можливостей  в  безмірі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014


На душі

Холодна  кава  з  цукром  на  столі,
На  моніторі  повідомлення  від    когось.
Мені  здавалось,  що  ми  ще  живі,
Та  лиш  здавалось,  просто  невісомість.
В  очах  у  нас  холодна  пустота,
А  в  диханні  вже  більш  нема  бажання.
Накрила  нас  безодні  темнота,
Залишила  вона  нам  лиш  страждання.
Забули  ми,  що  значить  почуття,
Не  злість,  не  гордість,  а  просте  кохання,
Лиш  крихтами  зостались  відчуття,
Від  нашого  останнього  прощання.
Прощаємось  ми  кожен  раз  на  вік,
Прощаємось  з  коханими  й  не  дуже.
І  хто  то  був?  Чи  жінка,  чоловік?
Стає  нам,  с  часом,  вже  совсім  байдуже.
Ми  посміхаємось  фальшиво  і  уміло,
Всі  фрази  наші  завчені  давно.
Бо  виглядати  нам  потрібно  мило,
Життя  у  нас,  немов  просте  кіно.
І  кожен  грає  роль  свою  прекрасно,
Щоб  мати  змогу,  бути  так  як  всі.
Одне  для  мене  до  сих  пір  не  ясно...
А  що  ж  у  нас  при  цьому  на  душі?
Ховаємо  в  собі  ми  безнадійність,
Не  кажемо  нікому,  що  болить.
Уже  давно  не  поважаєм  вірність,
Та  бути  поруч  з  милими  кортить.
В  словах  давно  нема  жалю  і  правди,
І  вчинки  стали  вже  зовсім  не  ті.
Ми  розчаровані  у  своєму  коханні,
Закрили  душі  ми  невинні  у  пітьмі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014


Очі твої

Я  ненавиджу  очі  твої,
І  в  той  час  їх  так  палко  кохаю.
Моє  серце  болить  у  пітьмі,
Але  ти  цього  зовсім  не  знаєш.
Ти  не  знаєш,  що  значить  втікти,
І  тікати  ввесь  час,  лиш  від  себе,
З  моїх  вуст  виринають  мольби,
Не  залежати  зовсім  від  тебе.
Подих  твій  не  належить  мені,
Погляд  свій  віддаєш  ти  повсяк  час  інакшим,
Залишаюсь  одна  я  в  тиші,
Ти  не  будеш  для  мене  найкращим.
Розумію  я  це  кожен  день,
Та  змінити  нічого  не  можу.
Я  твоя  зовсім  юна  модель,
Недосвідчена,  дивна,  на  інших  не  схожа.
Ти  обіймами  хочеш  мене  притягти,
Поцілунками  душу  мою  роздягаеш,
І  на  ранок  без  прощення  просто  піти,
Знову,  в  бездну  мене  ти  кидаєш.
Я  відкину  сумління  у  своїй  голові,
Підніму  я  до  неба  свої  світлі  очі,
Не  надійся,  вони  знову  живі,
І  чекають,  наступної  пристрастної  ночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014


Ти хто?

Ти  хто?  Питаю  себе  повсякчас,
Все  дивлячись  у  мамине  люстерко,
Я  тінь,  що  втратила  себе  в  той  час,
Я  тінь,  що  розтворилась  в  сьогоденні,
Живу  сьогодні,  мовби  це  не  я
І  плине  час,  проходить  все  повз  мене,
Стою  на  місці,  це  не  мій  причал,
Чекаю  я  на  знак  правдивості  із  неба,
Я  поспішаю  жити  в  цей  момент,
Щоб  встигнути  насититись  тобою,
Цей  погляд,  подих,  монумент,
Нічого  не  подіяти  з  собою.
І  кожна  ніч,  немов  остання  ніч,
Я  знаю,  що  продовження  немає.
І  кожний  подих,  поцілунок,  зустріч,
Це  наше  счастя,  гріх,  прощення  я  не  знаю.
В  очах  твоїх  читаю  ніжність,  пристрасть
Такі  не  спільні  між  собою  почуття,
Пробач,  якщо  для  тебе  просто  прикрість,
Мої  жіночі,  щирі  відчуття.
Тривожити  твій  спокій  я  не  буду,
Твоє  життя,  це  є  твоє  життя.
Та  знай,  що  я  ніколи  не  забуду,
Той  час,  що  ми  ходили  в  небуття.
І  кожний  раз,  що  ми  були  з  тобою,
Все  в  пам'яті  залишиться  на  вік,
Нічого  не  подіяти  з  собою,
На  жаль,  для  мене  ти  важливий  чоловік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014


Другу

Ты  знаешь,  друг  мой,  истинный  и  верный,
Что  значит  быть  одной  среди  толпы.
Смеяться,  говорить  и  жить  безмерно,
Тонуть  в  пучине  общей  суеты.

Ты  знаешь,  милый  мой,  ненастный,
Как  трудно  делать  первый  шаг,
Прийти,  отдать  себя  бесстрашно,
Как  буд-то  это  был  последний  раз...

Ты  знаешь,  светлый  человек  мой,
Когда  дышать  становится  ненастно,
И  в  сердце  слышен  грусти  вой
Так  хочется  прижаться  к  тебе  страстно.

Увы,  но  ты  совсем  другой...
Ты  любишь  жить  по  полной,
Тебе  не  нужен  жизненный  покой,
Лишь  ночь  наступит  и  уносит  она  тебя  своей  волной.

Ну  что  ж,  пускай  играть  ты  будешь,
Идти  по  лезвию  ножа,
Ты  жизнь  свою  уж  больно  любишь,
И  тут  уж  не  твоя  вина.

Ты  дружбу  нашу  не  оставишь,
Нужна  тебе  она,  как  мир
И  ты  прекрасно  это  знаешь,
хоть  и  бежишь,  как  опоздавший  пассажир.

Ты  знаешь,  друг  мой,  сильный  и  уставший,
Я  дальше  буду  с  трудностью  дышать,
Ведь  смыслом  вздохов  для  меня  ты  ставший
Я  не  хочу,  лишь  от  тебя,  бежать....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014