П'янкова Таня

Сторінки (1/4):  « 1»

* * * * *

Вузьке  підвіконня…  Ще  вчора  –  веселі  діти.
І  лузали  щастя  своє,  як  великий  сонях…
Вона  –  божевільна.  Їй  треба  впіймати  вітер.
І  кришить,  мов  птаху,  окраєць  тепла  в  долонях.

Так  мучить  буденність.  Цей  розпач  не  має  жити…
А  вітер  у  косах  –  хвилююче  і  незвично.
І  їй,  ненормальній,  так  треба  його  вловити.
Собі.
У  волосся.  
Красиво.
Собі.
Навічно.

Так  вузько  і  страшно.
Ця  зірка  мозолить  око.
Її  б  рукавами  з  холодного  неба  збити…
Міняє  світи…
І  ніхто  не  почує  кроків.
А  з  серця  її  витікає  поволі  літо…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014


* * * * *

Гобелени  наших  почуттів
Вигорають  від  палкого  місяця.
Просто  щезну.  Все,  як  ти  хотів…
Поки  два  кохання  перебісяться,
Я  на  цих  полотнах  ще  живу.

Щастя  зимне  і  маленьке  дуже
Жабенятком  плигнуло  в  траву,
Розхитавши  зорі  у  калюжі.

Сумніви  пройшлися,  як  вогонь
По  садах  квітучих  і  зелених…

Випадаю  зіркою  з  долонь.

Сумно.  

Вигорають  гобелени.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014


* * * * *

Усе  роздробили  мільйонами  протиріч.
І  розум  так  низько,  так  глибоко  закоравів,
Коли  переможно,  пречорно  осіла  ніч
Тобі  попід  очі,  мені  –  у  ранковій  каві.

О,  як  я  затерпла  від  чорних  твоїх  появ.
О,  як  та  корона  царівну  тримає  тяжко...
Шептав-ворожив  –  ніби  волю  мені  закляв.
І  я  вже  ніколи  –  за  межі  цієї  чашки.

І  я  не  зречуся.  Дивитимусь  на  замок.
Ти  серцем  моїм  обирався  на  вічну  владу...
А  крихітний  янгол  клює  золотий  пісок
З  моєї  молитви  за  того,  хто  тричі  зрадив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014


* * * * *

Вона  захмеліє  і  скаже,  як  сильно  хоче,
Щоб  дотиком  ніжним  ти  всю  її  перевершив.
Лиш  сіпни  за  нитку  –  і  лялька  заплющить  очі.
Веди,  ляльководе.  Сьогодні  ти  в  неї  перший.
Бреши,  ляльководе.  Бреши  їй,  що  свято  буде,
Що  ти  їй  мотуззя  відпустиш  наполовину,
Допоки  світанок  гарячі  тіла  остудить.
Допоки  уста  ще  від  поцілунків  винні
І    може,  уперше  озвалося...десь  у    грудях...
Малюй,  ляльководе,  їй  лілію  на  коліні
Вологим  мізинцем,  умоченим  в  каву  свіжу
Повільно-бентежно,  мов  кілька  хвилин  до  страти...
–  Ослаб  мені  нитку,  що  впоперек  сонце  ріже,
Бо  так  заважає...    
–  Кохатися?  
–  Ні...  кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014