| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Тут бу́ло прохолодно, моторошно й страшно
І чулися краплини падаючої рідини
Щури човга́ли по землі
бетонної або скоріше кам'яної
і лоскотали стопи у пітьмі
Була пов'язка на тобі або мені
немає значення на ко́му
Була пітьма і жоден промінь неба
не проникав сюди -
було так темно і волого
Ми йшли й відбилися від часу
він вирішив піти -
знайшов ті двері -
не поділився інформацією
Знесилюючись з кожним кроком
ми відчували, що і сила вже пішла
залишивши один свій локон
що дарував надію на життя
Але й вона вже бачила ті двері
і рвалася до виходу -
усе це не спроста
Вона була слизька й брудна
Була останньою частиною тебе й мене
Ми навіть не знайомі
але вже пусті
Останнє, що зали́шилось в тобі й мені
Всі зрадили - пішли до сонця
а ми тут гинем у пітьмі
19 червня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507035
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.06.2014
Місце, що повне зорових ілюзій
повне мрій, думок
вогнепальних фузій.
Щось анреальне - солодке ззовні.
Кавові зерна рятують від пе́ренасолоди.
Це місце повне фальшивих усмі́шок
фальшивих сердець
понтів та різних пригнічень.
Усе життя тут ніби театр -
вистава все йде
з перервами на антракти.
Вона не має кінця.
Не має кінцівки.
Актори так рідко бачать життя
поза плівкою.
Не можуть звільнитися - бояться життя.
Вони і так під час гри мають красиве буття.
В них є дорогі тряпки.
та яблука Джобса.
Але десь там у нутрі
у тій гарній коробці
все пусто та чорно.
Приліплена маска.
Одностороння рожева картонка вкриває життя це.
Кінець антракту.
Все той же спектакль.
Все ті ж ілюзії
Все ті ж клякси.
Не буде й Оскару.
Не буде й початку.
23 червня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Усе життя - якась ілюзія буття
живеш в якихось рамках
твого́ початку і кінця
Нестримно рвешся уперед
але тебе нема
Ти просто не існуєш як така
і взагалі немає світу цьо́го
ілюзія тривожна та сумна
І знову втомлюєшся - хочеш спати
живеш на повну -
стріляєш в небо із гармати
і просто відчуваєш це життя
Співа́єш пісні й відітаєш ду́мками у небеса
і віриш в Бога і всі ті інші чудеса
і думаєш, яке прекрасне це життя
а іноді і зовсім хочеш відлетіти в небеса
і світ чорніє - зникають всі ті чудеса
і віриш, що це просто птах
великий птах
який харчується всією хвилею твого тепла
І сперечатись дурно і немає часу
бо маєш місію: народження й кінця
Останню точку
у цій ілюзії буття
Стоїш на горизонті - фінішна пряма
ти поринаєш у нове життя
Психоз отримує нове народження кінця
це вже нова ілюзія життя
Усе знайоме і водночас ні
то так чи ні?
Ці іграшки життя такі сумні
і долі підбираються дурні та недоречні
Та іноді фортить у грі
зриваєш лотерею - виграєш квиток
підстрілюєш клондайк усіх думок
В руках тримаєш пульт
але інструкції в коробці іноді нема
ти знову й знову поринаєш у брудне життя
Не в змозі випірнути -
потопаєш в чорній мантії буття
І знову кровообіг світу несе тебе в початок
і вкотре твоя місія проста:
отримати початок і дійти кінця.
18-19 червня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2014
І знову простір витісняє цю межу
межу велику та безкрайню
жежу залізну, нездоланну
межу із дерева, бетону
з цементу, попелу, любові
Межу, яку не ладні подолати
купити, або просто навсього продати
Межу, яка літає десь у небі
або посаджена десь глибого у стелі
Межа, як квітка - вільна, горда, одинока -
дитина неба
скоріше всього також синьоока
Межа, яка страшніша за усі твої потреби
страшніша за усі твої жахіття і прихмарні скелі
Вона з'їдає все твоє життя -
несе у пекло
вона примара - жах твого буття
і взагалі страніша за усі ці теми
Але її немає як такої
Вона як карамель, що тане у твоєму лоні
чи розчиняється як біла хмара десь у небі
і вивертається як лава, у тій чи іншій скелі
Вона щось нез'ясовне
щось рідке, прозоре, вічне
сліпе і навіть дуже довговічне
Як шоколад, зефір і різні протиріччя
як ласощі - солодкі, мерехтливі і публічні
і інші радості життя цього -
симптоматичні й потойбічні
Вона, як простір - витісняє небо
таке, просторе й неосяжне
і безбережне й недосяжне
і нібито воно таке безкрає
а отже і межі такої там немає
10-11 червня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Ти ніби був там, але насправді тебе там не було
було приємно й лоскотно одночас.
Жуки літати десь у кутку -
туманило твоє обличчя.
Вона була десь дуже близько -
серцебиття шалене вбивче
Ти відчував все те, чого ніколи не було
це було дивно і водночас звично
Вона була кимсь неземним
Не мала рис свого обличчя
Але ти знав про неї все
Все те, що було вбивчим.
Ти так шалено не кохав
нічого і ніщо у цьому місці
І кожен раз відкривши віки
шукав ті риси
що не жили́ у цьому світі.
Хотів закінчити життя публічно
в надії все таки побачити її обличчя.
І хотів спати вічно
і зустрічати її кожен раз в новому місці
але вона була ніким й нічим у цьому світі
Лиш вигадкою всіх твоїх клітин.
Самотніх мрій покинутого міста.
2 червня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
В холодну та морозну ніч - ти бачиш зорі.
Вони, омріяні весняною порою
летять в бездонний вимір - у блакить.
І кожна зірка - то бажання
їх безліч, міліарди рік.
Усі вони немов з кришта́лю
засліплюють невидимий поріг.
Але усьому настає кінець.
Не всі зірки освітлюють блакить.
Не всі бажання здійснюються вмить.
Зірки уміють гаснути або згорати
але бажання мають долю іншу і це факт.
Бо все життя провівши в серці з упованням
плекають фортонутий шлях.
І ми все більше віримо, що та
ота ось зірка, що твоя
не згасне до кінця життя.
20 квітня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2014
Цей світ переповнений сюжетними лініями
а хаос літає десь у тобі
немає і змоги побачити вимір весь
немає сили летіти туди
Немає сил взагалі ні на що і нічого
і ніби примара ходить твій дух
Відкриваєш шафу -
цей світ все ще в долонях у Бога
і думка про це змушує летіти кудись
Летіти туди, де мільярди світів
переплетені поміж собою
І ніби все складно і ніби просто й убого
але все продумано з точністю до небесних плетінь
І кожна душа пролітає між пальцями Бога
І дурно казати що-небудь
Просто іди і молись
1 червня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Усі ми мислимо чужими нам словами,
але є мова та, яка у серці затаїлась
мов та летючка, що не знайде вихід.
Нажаль, у більшості випадків,
вона отримує загибель і потерпить фіаско,
вона впадає в те болото, що творить його невігластво.
Але у кращому випадку,
сльозами не вкриває свою сутність
не дожидає смерті та не відчуває мук.
Вона, все бореться за волю,
готова втратити усе,
заради подруги свободи.
І ось вона, як мужній воїн
долає всі ці перешкоди,
і виривається на волю,
і бачить небо, зорі...
Вона вже не одна,
вона вже має свою долю щастя,
а інші нехай тонуть
у тім болоті, що творить його невігластво...
24 березня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
суцільний хаос в смітнику
і попіл десь літає звично
і тонни диму на краю
у це вікно летять публічно
у голові твоїй війна
усе добро і зло
давно обміняне нутро
і ось дзвінок у це вікно
і ось вже стеля
дах, труна
а ні, це просто боротьба
але і з ким? коли? навіщо?
і випливаєш у вікно
бо це вже ніби звичне місце
якась веселка у руках
і раптом чорне місце
вода, нога -
немає чого з'їсти
впади у мрак
і весь хижак
помре від таких пристань
26 травня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Одного дня ти зрозумієш ціну часу
але вже буде пізно, ти - ніщо
ти навіть не людина
ти щось інше
якесь неві́доме яство.
Ти маєш соціальний статус
і безрозмірні статки на листку,
але це все одержане тим шля́хом,
який чорніючим багаттям
розлігся наяву.
В той день ти зна́йдеш те прекрасне,
що за́вжди бу́ло в серці твоєму.
Ти огля́нешся і побачиш:
всі ті простори,
всю ту ліпоту...
незміряну багатством часу.
І раптом, зі́рвешся з престолу;
ти кинеш все
заради дотику того,
що не пізнаєш вже ніколи...
І все твоє життя, весь час - усе на смарку
Твоя душа загинула давно.
Ти зрозумієш, що не отримав від життя ні краплі
всіх тих чудес, що є в нас наяву.
12 квітня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
І кожного разу вона була вдома
пила чорну каву та їла сльози.
Це чорне життя давно її з'їло
вона сиділа і дивилась у вимір
Дивилась, бо це все так легко та просто
аніж пахати на ринкових про́сторах.
Хотілось кохання - вона впадала у відчай
вся щирість та ніжність давно була вбита
прихильники котрий рік не кидали виклик
Її життя - пусте марнотратство
вона підбирала наукові поня́тки
На годиннику вже шоста година
і пора збиратись, розмалюватись
надіти святкову одежу її розуміння
та йти на чергову тутешню вечірку -
десь в гаражах, на міських тропинках
напитись, прокнутись в обіймах чергового хлопця
адже це все так легко і просто.
19 травня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500436
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 21.05.2014
Лягаєш у ліжко немов у труну
з думками, що здатні вибити стіни
з бетону, з заліза
і всю ту фігню, що роблять замкнені тіні
Вся злість випливає у твоє́ обличчя́
і ріжучі нігті впиваються в шкіру долоні,
ти хочеш зустрітись із самураєм лице в лице,
але потяг мчить у якусь безодню
Обравши смерть із двох варіантів,
лягаєш на колії десь в небутті
посміхаешся світу, наближається потяг
рука мимоволі йде у пітьму
і все що там зверху, занадто далеко
пронизливий біль ріже пітьму
Спалахує серце,
і весь цей політ спрямований вниз
куди - невідомо
і знову кидає в задушливий жар
такий, вже до болі знайомий.
Венозні судини виступають на шкірі
спадає ціпкий ремішок з повік
долоні усе ще спітнілі
червоні очі дивляться вбік.
І дуже скоро кидає в холодний піт
стає не так жарко, а навіть морозно
єдина розрада це ковдра в кутку
йде дощ
і блискавка вабить пітьму
чується грім і жорстока реальність
вони підривають червону труну.
19 травня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500032
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.05.2014
З кожною новою секундою життя ми все ясніше бачимо реальний світ. Все рідше одягаємо рожеві окуляри і намагаємось сприймати все в серйоз, намагаємось бути дорослими у цьому дитячому світі. Граємо у так звані "дорослі ігри" які несуть у собі зовсім дитячий характер. Перетворюємо дрібниці у реальні проблеми і потім страждаємо. Ми самі собі спричиняемо цей нестерпний біль.
На сьогоднішній день майже кожна людина цієї "жорстокої" планети вірить у закон чорно-білих ліній. Його суть полягає у тому, що після морозної ночі приходить досить приємний та теплий день. Тобто, після нестерпного болю, який розриває тебе зсередини, обов'язково приходить якась зарада, яка знову робить нас веселими та щасливими. Так звана "зарада" може критися у любих речах, як у матеріальних так і у духовних, іноді ми знаходимо її у людях. Коли ми долаємо чорні лінії, відчуваємо довгоочікуване полегшення. Цей етап переходу між контрастами ми називаємо "поверненням до життя".
Але між кожною лінією триває запекла боротьба, у якій тоне велика частина людства. Ця частина вважає, що подолати ніч є чимось зовсім нереальним, такі люди живуть стражданнями і з кожною новою секундою все слабше тримають надію побачити той самий промінь сонця. Вони вже не здатні боротися і їхні кроки стають все менш впевненими, тому відсоток перемоги у цій баталії прирівнюється нулю. Але присутність сильних людей ніхто не заперечував. Це люди, які вже подолали багато перешкод, вони не вміють здаватися і на кожну нову проблему дивляться як на новий раунд у грі, яку створює наше життя. Та в цьому "жорстокому" світі ще залишились чарівники. Вони здатні перетворювати контрасти у кольори сонця, здатні зігріти морозні руки нічних лавин і відроджувати надію.
Все частіше у пастках чорно-білих ліній ми втрачаємо надію, ми навіть не маємо бажання розсунути хмари, які заважають нам відчути приємне тепло. Ми перестаємо вірити у реальні речі. Тому у баталіях між контрастами ми не повині втрачати свою сутність, силу та надію. Ніч не може тривати вічно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499713
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Ці великі блакитні квіти дарують нове життя.
Їхній колір та аромат залишае приємний осад у серці.
Несучи їх по гамірній вулиці, мимоволі помічаеш усміхнені обличчя.
Кожний бутон наповнюеться соками твоєї любові.
Яку кожен раз даруєш їй, сподіваючись на осліплюючу посмішку та теплі обійми.
Попри все її захоплення всесвітом та байдужість до земних творінь.
Її повіки будуть радіти кожній квітці зігрітій теплом долонь.
Їхні душі мимоволі втрачають бачення реальності.
Неземне сяйво і є способом їхнього життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2014
Моментами, не хочеться теплого чаю, розмов та печива
Моментами, темна таємна кімната - все твоє життя
У палаючій плоті розвивається боротьба
Невідомо́ чого, невідомо́ звідки,
невідомо́ нащо
Однорідна червона маса в твоєму тілі
поволі перетворюється на жорсткі кров'яні згустки з водою
вони приливають до голови і помираючи в котрий раз
смерть переходить у звичку
Її цукерки вже не такі гіркі, а навіть солодкі
Витримуючи цей приступ не перший раз,
ти явно вже продумав весь сценарій
із привітанням чогось у чорному
Нестримне бажання відкрити очі і не побачити нічого,
переповнює твої легені та шлунок
жовч вже приливає до мозгу...але раптом чуються болісні крики реальності,
і всі ті мрії про загробне життя - лиш дурнуваті вигадки якоїсь дибілки
Усвідомлення реальності дарує різкий ножовий відсік у живіт
Життя без сумнівів любить такі ігри
Моментами, хочеться теплого чаю
розмов та печива
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497852
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.05.2014