| Сторінки (1/47): | « | 1 | » |
У всі часи споконвіків донині
жага до знань властива є людині.
Вивчати світ, пізнати кожен страх,
рішуче у майбутнє прокладати шлях.
Створити щось власнóруч, бути поруч
в моменти життєзмінних відкриттів.
Шукати таємниче, розум кличе,
рушати світ за óчі захотів.
Вперед до знань, не знаючи ціни,
в пітьмі брели відважнії сини.
Десятки, сотні відчайдушних тіл,
все невідоме брали на приціл.
Брели помалу, тихо, навмання,
сповна платили за свої знання.
Не шкодували сил, ані життя,
відсутнє з цього шляху вороття.
Всі помилки свої, кожен невірний крок, вкарбовувався в пам'ять як урок.
Робили записи, ділились, зберігали,
пітьму світили, гори з місць зрушали.
Минали дні, роки, навіть віки,
мінялись на очах чоловіки.
Прогрес творили, йшли неспинним кроком, майбутнє будували рік за роком.
Темненними ночами й серед днини
мужів тих надихали їх дружини.
У хаті біля печі й надворі
молились та чекали матері.
Та кожен з тих людей кришив граніт,
записуючи кров'ю в заповіт,
що відали, що вдáлось розгадати,
що в спадок намагались передати.
Чи рукописи, чи пісні складали,
чи у картині правду заховали,
чи вишивати долю доньку вчили,
чи неба знаки зріти доручили.
Із покоління в покоління знов,
Передавали віру та любов.
І жити в волі й волю до життя,
Привчала змалечку сім'я своє дитя.
Та я повідаю вам не про всіх однак.
Не вистачить розмаху для відзнак,
чи для оцінок чи історій про плоди,
що нам зростили поколінь роди.
Жила, живе і житиме душа,
свавільна, метушлива і зваблива,
нестримна й життєдайна наче злива,
тихіша та м'якіша спориша.
Пізнати їй вдавалось часу плин,
шлях блазня розтлумачити як книгу,
торкнутися та розколоти кригу,
минулого й майбутнього глибин.
Відьмині очі, серце як в атланта.
В русі життя, коловороті дій
зустріти таку іншу і не мрій.
Мінливе все і лиш вона константа.
Минала перешкоди попри страх.
То спокою, а то пригод шукала.
Сміливо крокувала, не блукала,
собі та близьким торувала шлях.
Любила жартувати над людьми.
З характером розкутої козачки,
не вабилась на ральці чи подачки,
по доброму сміялась з них вельми.
Вона долала з гаком перешкод.
Поскаржиться і знову суне далі.
Відстежує приховані скрижалі
чи течії стрімких глибоких вод.
Допомагала тим, хто заслужив.
Старанна і розумна робітниця,
самої доброчесності десниця,
не знав її - вважайте, що не жив.
Хоч часом страшно важко їй давалось
життя у синьо-жовтих кольорах.
У кого іншого поїхав би вже дах.
Вона ж терпляче з прірви вибиралась.
І крізь повітря сповнене тривог,
заплакана, замучена збиралась
з новими силами, знов стрімголов кидалась
до нових звершень, нових перемог.
Хтось був із нею, хтось протистояв.
Хоч і не кожен міг зайти у її коло,
зустрівши - не забудеш вже ніколи.
Вона є дар і я його прийняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Среда, апрель, шёл седьмой час утра.
Тепло, свежо, местами горел свет.
Стабильным темпом выбегала со двора
Скажем так, зайка тридцати двух лет.
Пробежка, кофе, круассан с корицей,
Душ, нить, работа.. с восьми до пяти.
От дома рядом, покормила птицу,
Всё шустро-быстро как прощай прости.
Менялось кардинально всё под вечер:
Никакой спешки, всё с лёгкой руки,
Причёска, макияж, платье для встреч,
Шестнадцать сантиметров каблуки.
Всё было с чувством, с толком, с расстановкой.
Ведь наша зайка в ресторанном зале
Искала лучшую в мире морковку
Ну или приближенную к идеалу.
Так день за днём, но дело шло помалу.
Морковок в городе, вы мне поверьте, много.
Она их отвергала, проверяла.
Финал открыт, завтра снова в дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940007
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2022
Пятьсот котов с конца к началу
Стояли рядом у причала.
Их на посадку принимал
Паром "Нахимов адмирал".
Решились все единогласно
Отчалить в путь этот опасный.
Помалу брёл котов поток
В паром "Херсон - Владивосток".
При входе бурундук стоял.
У всех билеты проверял.
Зачитывал под нос невнятно
На каждом текст: "туда-обратно".
Вернутся все они домой
С багажом знаний за спиной.
Знать будет и енот и змей
Что кот, он властелин морей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940004
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2022
С мгновенья первого - поныне
Вашей любви ты героиня.
И вот он рядом - муж с тобой
Судьбы и твой личный герой.
С древних времён любовь как сон.
Счастья, гармонии закон.
В ней сила выше всяких сил.
Источник жизненных чернил.
Любите смело, допьяна.
Да будет чаша Вам полна.
Рисуйте свет, пишите суть,
Чертите жизни Вашей путь.
Присвячується Вікторії та Даніїлу Черевашкам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919371
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2021
Огонь горит в тебе пока ты молод.
А молод ты пока к тому стремишься.
Покуда к жизни ощущаешь голод,
и духом в неизведанное мчишься.
Если ты любишь смело, дышишь ровно,
и смерти отвечаешь: "не сейчас, прости".
Если ты дню за днём рад безусловно -
в тебе огни пылают силы юности.
Присвячується Андрію Якубовському та Масаші Кішімото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2021
Горят вдохновлённо глаза пионеров,
Их душам покой только снится.
Нет страха в сердцах, нерушима их вера.
Покорно им жизнь поклонится.
Горят вдохновлённо глаза пионеров,
Они все преграды разрушат.
Их мысли и труд непомерных размеров.
И смерть их затей не нарушит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2021
В погоне за ответом, желанным столь и жутким.
Глупцы лишались жизни, а храбрецы рассудка.
Их души жаждал дьявол, а очи - вороньё.
Вопрос: "Что же есть правда? И как узреть её?"
Что есть добро, что зло? Где край их, где начало?
И есть ли что-то третье? Неведенья нам мало.
Жажда ответов жутких сгубила жизни многих.
Разгадка посещала лишь смиренных и убогих.
Постигнуть истины, найти ручьёв истоки,
Прочувствовав пространства и времени потоки.
Вдохнуть правды сполна, с кровью смешать реальность,
Мешает каждому их индивидуальность.
Кто ведает - молчит. Цена словам известна.
В ответ, возможно, лишь одна мудрость уместна.
Неведение поистине есть высшее блаженство.
Поймите и примите, идеал - несовершенство.
Те, кто узреть сумел часть кода бытия,
Распяты иль убиты ударами копья.
По Божьей на то воле или ей наперекор,
С собой забрав ответы, познали приговор.
Он каждого постигнет, кто правды полотно
Пытался разгласить несвоевременно.
Мыслители-атланты, отцы небесных сфер,
Феномены умы тому простой пример.
Глупцам и храбрецам исход известен.
Дорога к истине всего одна.
Придётся заплатить немало, буду честен.
Их жизнь и есть цена.
Священным пламенем тела объяты,
Сгорают в пепел, в ничего.
Смиренно страждущие будут святы
Лишь милостью его.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888759
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2020
Восход -
начало
жизни нашей на планете.
Той самой, что имеем мы с тобой.
Сопровождается которая букетом
моментов легких и наполненых борьбой.
Судьба Адаму дарит Еву,
тревожащую чувства деву.
Те чувства бьют и в глаз, и в бровь.
И вот
кричало
громче звуков всех на свете
молчание ее,
что так старательно описано поэтом,
вещающим
впредь о неслыханном завете.
Молчала,
нарочно в венах разгоняя кровь.
Бросается велением судьбы
копье,
пронзающее душу не на шутку,
в том дико неуютном промежутке,
восторг и страх где обитают на концах
той палки, что суют себе в колёса,
жаждущие разгадок на вопросы,
и имя палке той - любовь.
Враньё,
что недоступно то, что свято.
Коль сердце чувствами твое объято,
пусть даже путь весь будет наугад,
пройдя его, ты на мгновенье станешь свят.
И в силах растянуть мгновенье тот,
кто независимо от сложности пути,
его итога,
смог с чистой совестью его пройти.
Дорога
возникнет под ногами вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840907
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2019
Нам всем порой хотелось бы пропасть.
Стать ветром, облаком, каплей морской воды.
Пальцев щелчком в волшебный мир попасть.
Уйти, скрывая все возможные следы.
Мы не находим себе места дома,
Среди друзей, в кругу семьи, родных.
Будто внутри испытываем кому,
недомогая от проблем земных.
Бывает сами их себе построим,
а иногда ловим со стороны.
Но в основном они того не стоят -
наших тревог и всех тех чувств вины.
Мы думаем о том чтобы сбежать.
Мы ищем в себе силы, волком воем.
С трудом обязываем мысленно принять
утрату состояния покоя.
Жаждем исчезнуть, обрести баланс,
восстановить гармонию настроя.
Постигнуть спиритический сеанс
в единстве и согласии с собою.
Сбежать из дома в радости, скорбя.
Нырнуть в грехи или податься в духовенство.
Не в силах мы сбежать лишь сами от себя,
но в этом ведь и есть своё блаженство.
Назад ни шагу, не сдавать позиций,
не стоит позволять себе грустить.
Жизнь состоит из разных композиций.
Их только нужно правильно прожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825828
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2019
Сверхдержавы могучие, сильные возомнили себя богами.
И уже по большому количеству стран потоптались они сапогами.
На убой посылают своих же солдат ради нефти и газа и золота.
Как уходят они с раздобытым добром остается страна расколота.
И твердят они, мол их цели святы, что они свой народ защищают.
Но молчат о том, что в последствии всех других не щадя истребляют.
Хоть и правду гласит зов природы зверей, что их жизни смысл - выживание.
Мы ведь люди, не звери, задумайтесь, дан зачем вам ваш ум и сознание?
Ты постой, неспеши, мужик, и задумайся над приказом.
Неужели корень проблемы пророс именно в Секторе Газа?
Неужели виновен тот, кто одинок, беден и слаб?
В ваших американских глазах - каждый враг, кто принял ислам?
Каждая конкурентоспособная нация подлежит трансформации.
Ваши программы ментальной фрустрации не дают шанса на адаптацию
Тем, кто уже погруз в механизме суицидальной деградации
И ускоряет процесс кончины нашей славной цивилизации.
Но не для тех, кто находится на вершинах моральных устоев,
И не для тех, кто в свое время насмотрелся на супергероев.
Эти ребята своим интеллектом и своею железною хваткой
Не дадут разрушить планету и уложат вас на лопатки.
В ваших американских глазах - чумовой необузданный страх.
Что же если псевдосвобода превратится в развеенный прах.
Что же если хоть одна палка, что бросаете вы своим псам
Возвратится домой бумерангом и разрушит ваш фейковый храм.
Два конца у той проклятой палки, на одном - полосатый флаг.
Псина рвётся куда он укажет будь то холм это или овраг.
На втором конце волей случая оказаться могу и я.
Вдруг столкнемся мы, пес цепной слепой, ты прочувствуешь ярость огня.
Ведь страшна она, моя нация, коль в опасности трепанации.
Не получится обмануть вам нас, не ведемся мы на провокации.
Не отступимся, не прогнемся, с-под ногтей вынем голки-булавки
Нам не будут ни янки ни шавки на шеи набрасывать петли-удавки
Ведь бесстрашны мы, обезбашены, когда кто-либо ряженый-крашеный
К нам врывается без приглашения, чтобы пролить много кровушки нашей.
Мы дадим отпор и без атома. Дипломатами? Автоматами?
Выбор ваш, суицидники клятые, с документиками помятыми.
Ни медведь, ни орел, не восточный дракон - не указ для нас, у нас свой закон.
Ни врагу ни соседу ни братским народам не пойдём не взаимно мы бить поклон.
Если будут намеренья благородные мы ответим теплом и любовью народною.
Ну а коль это не предвидится - нам с вами лучше вообще не видеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781492
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.03.2018
Моя принцесса, жизни моей свет.
Отрезок времени уже совсем не мал
И все покоя и затишья сердцу нет
С тех самых пор, когда тебя я повстречал.
Радость моя, ты ведь душа миров.
Тебе известны тайны всех богов.
Не хватит слов, ни времени ни снов
Чтоб возместить в ответ всю ту любовь.
А раз не хватит, тогда просто.. стих
Ведь не умею ничего другого
Может безумец я или какой-то псих
Но не желаю ничего дурного.
Я пробивался сквозь туман войны
Но камень преткновения, мой рок
Лишил меня чарующей весны
Спустил собак, нажал чумной курок.
Ты муза счастья, музыка сердец.
Несменную святую благодать
В тебе узрел я, да, это конец
Не в силах был с собою совладать.
Хочешь ведь знать как это началось?
Был мрак и холод и вечная боль
И сердце, что дырявое насквозь
Уже держал я у виска пистоль
Принц романтизма, главный шут судьбы
Одна история трагичнее другой
Пленники ада, слуги и рабы
Безустанно смеялись надо мной.
Но ангел мой поведал мне секрет
Есть та, кто ярче солнца и теплее
Не далеко и не сквозь много лет
Так напиши же ей: "привет", давай, скорее.
И вот, о чудо, я в момент спасен
Живой, счастливый, по пути домой
И вновь концерт на радио "Шансон"
Теперь навечно часть тебя со мной.
Вольтер, Шекспир и даже Виктор Цой
Ну не сумели бы как надо описать
Ту радость, ту любовь и тот покой
Что ты во мне умела пробуждать.
Прости, был слеп, глупил, и понимал неверно
Твои намеренья, что уж теперь сказать
Но благодарности и верности безмерно
Моя принцесса, я прошу в ответ принять.
С тех пор как стали петь и летать птицы
И до тех пор когда замерзнет ад
Останется как послевкус от пиццы
Твой лик, твой взгляд, твой смех и аромат.
Теперь, отныне, навсегда, навечно
Твой образ сохранен, он будет жить
Пусть даже не сумел я безупречно
Всю его прелесть в этот стих вложить
Пусть не получится он звонкий, гениальный.
Но в нём присутствует тот несравненный миг
Настолько необъятный, эпохальный.
Когда к тебе я всей душой проник
Тот миг прошел, но свет твой не угаснет
И голос твой спустя тысячи лет
Нас вдохновляя, возрождая счастье
Будет звучать как звон медных монет.
Завпечатлился в матрице времен
Твой образ и вовек ему нет равных
И пусть в двадцатом веке я рождён
Ты двадцать первый отнесла к разряду славных.
Присвячується Юлії Вовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769691
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2018
Сірою димкою лунають сумні сурми.
Панів кривавих уже ждуть холодні тюрми.
Тих, що на трон зійшли шляхом обману.
І лицемірно вводять нас в оману.
Був мир і єдність в нашім домі, повсякденно.
Тепер війна і розбрат і режим.
І нас же змушують коритися смиренно
Як в часи "Деус вульт" Єрусалим.
Прийшов наказ - десант до висадки готовий.
Всі на підбір: І очі карі й чорні брови.
В гарячу точку викидає мов сміття
Синів держава - їм немає вороття.
Несамовиті, відчайдушні, божевільні.
Ідуь по лезу клинка долі нероздільно
Сумбурна смерть гуляє поміж ними.
А з нею хмурі посивілі серафими.
Спостерігаючи за дійством цим кривавим.
Лилися сльози вогняні, лилася лава.
З очей скляних, з очей жахаюче безмовних
Тих матерів, сестер і донечок жертовних.
Так то вони є жертви, а не хлопці
Кожен з яких заснув в своїй коробці.
А декому нема й такого щастя
Бо десь нога його лежить.. а десь зап'ястя.
І ми в тилу, як пілігрими, крок за кроком
Засвоюємо урок за уроком.
Але чомусь не вистачає духу
Щоб віддзеркалити Іудам цю розруху.
Простий сюжет, банальна рифма, зрада влади?
Ну і грець з ним. Достатньо з нас - за нами правда.
Ми поневолі є в процесі геноциду.
Та кожен другий вже стійкий до цианіду.
Чому чекаємо? Де клич наш бойовий?
Більше нема кому прийти на допомогу.
Тут вже не просто привид б'є тривогу
Тут невідомо чи лишиться хтось живий.
Скільки ж терплячості у нас - позаздрить кожен.
Але навряд чи пережити таке зможе.
Сюжет близький до долі динозаврів.
Ми перетворені на полонених маврів.
Досить страждати - ми не в пеклі, ми в раю,
Який власноруч забруднили у мазуту.
Як завелися пацюки у нас в строю,
То саме час подарувати їм отруту.
Платить за бізнес свій життями тисяч душ
За відмивання братовбивчих коштів
Колись цим хизувався сам Джордж Буш
А зараз ті.., хто в кулуари вхожі.
Ми не святі, знайдеться вдосталь злості й люті
Аби порвати в лоскути усіх, хто злить.
В нас все ще є можливість на спокуту.
Їх вирок - безнадійно в пеклі гнить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756070
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2017
Повсюду нити, шум сердец людей.
Явись, о ангел мой, и помоги понять.
Среди незримой пустоты идей
Есть таковы, что смогут устоять?
Скрип дерева, что смазки вкус не знало
Вокруг. И ветер древний не дает покоя.
Разве нам этих знаков свыше мало?
Когда поймете вы, что вокруг поле боя?
Марионеток монотипных стая
За горстку окровавленых монеток
Охотится на стадо... убивая
Таких же глупых и пустых марионеток.
"Весь мир - театр", - говорил Шекспир,
И большинство из нас играет роли.
Всего лишь роли! Смерти эликсир
Употребляя, несмотря на боли.
Но есть и истина, к примеру, психиатр
Видит людей, а не игру и антураж.
В каждом из них свой собственный театр.
Хаос, гармония, реальность и.. мираж.
Порой бойцы невидимого фронта
Встречаются и в повседневных буднях.
У некоторых схожи горизонты
Но большинство в туманных хмурых блуднях.
Ни смысла не было, ни цели, ни желания
Бороться ради пустоты и разочарования.
Но мы вели войну чтоб сохранить себя самих,
Теряли храбрых.. молодых.. чужих.. своих..
Святые образы становаться пустыми.
При свете дня исчзнет благодать
У тех, кто возомнил себя такими,
Что могут эти нити удержать.
Но есть одна, кто дала вызов жизни.
Себе.. и жизни.. и всему, что есть.
И будь она хоть чуточку капризней
На трон судьбы никак было бы сесть.
Законы мира действовали против слабых
Но умный мог их смело обойти.
Зная итогов сути и масштабы
Любого сильного он может превзойти.
Но все это так вяло и так тошно
Коль не замешана любовь среди войны.
Когда возможность сделать есть оплошность
И испытать на себе чары сатаны.
Она - любовь. Она моё проклятье
Моя судьба, мой рок, и в жилах кровь,
Глаза и волосы и на фигурке платье.
Только разгрома мне не уготовь
Мой бог, я проведу тебя в пучины
И покажу тебе все стороны войны
И жизни, и любьви, и не найду причины
Чтобы уйти, стану тебе родным.
И пусть все думают, что мы марионетки,
Пусть действует по назначенью камуфляж.
Не уследят за нами разных стран разведки.
Найдут они не нас, а только лишь муляж.
Наш мир судьбу Содома и Гоморры
Познает вскорости, - расплата за грехи.
Зашкаливают скверности приборы.
Теряют своё стадо пастухи.
От этого не спрятаться ни скрыться.
Но от судьбы не будем убегать.
Расплата ведь на тех лишь отразиться,
Кто дом и мать готов своих продать.
Любовь.. Одна она лишь оправданье.
И счастлив я, что ты со мной, мой мир.
Мы выполним нашей судьбы заданье.
Был выбран нами правильный ориентир.
Присвячується Єлизаветі Горяйстовій.. З усим своїм серцем і відданістю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707234
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2016
Сейчас.. Я просто на вершине дна.
Случается такое крайне редко.
Когда душа твоя больным больна.
И когда мысли все в колючей клетке.
Горят огни, но света от них нет.
Птичка поёт на ветке, но без звука.
Время стоит, но прошли сотни лет..
Невыносима для людей разлука.
Как кровью кипячёной по губам.
Проходят все потери и утраты.
И не поможет тебе славный Амстердам.
И не спасут от слёз тебя солдаты.
Ты упадёшь во мрак, в водоворот.
Где демоны готовят чимичанги.
Жадно едят их и пихают в рот.
И запускают в космос бумеранги.
Небесные тела, звёзды, планеты
Неистово смеются над тобою.
Никто не спросит: "как ты? с кем ты? где ты?"
Никто не назовёт своим героем.
Смертельный яд молчанья, тишины.
Пронзит тебя насквозь, пройдёт по венам.
И только грустный вздох от сатаны
Подскажет о грядущих переменах.
Он был таким как ты, честным и светлым.
Всего лишь не любил земных людей.
Которые друг другу незаметны
И безразличны в свете фонарей.
Все будет хорошо, завтра возможно.
Сново легко и весело душе.
Лишь только где-то в глубине тревожно.
Что жизнь не сказка, счастье в мираже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.07.2016
Порой нам слишком сложно осознать важность момента,
Который, правду говоря, всё чаще упускаем.
В тот миг мы чувствуем себя лишь частью эксперимента.
Хотя на самом деле целиком им управляем.
Момент упущен и теряются судьбы подарки.. безвозвратно.
Сделав ошибку, продолжаешь ты свой путь вперёд.
Ведь так случается с каждым из нас неоднократно.
И перед сном все мысли прыгают в водоворот.
Проснулся, и уже совсем решил не быть счастливым.
По жизни слишком много неудач плечо в плечо.
Когда даже безоблачность становится дождливой.
Судьба взяла тебя за горло бессердечно горячо.
Но ты не бойся, человек, не вешать нос, гардемарины!
Боги всесильны только перед теми, кто упал.
Смелей строй путь, рисуй кистью своей картину.
Не забывай, что у судьбы ты или пан или пропал.
И ты пришла ко мне.
Такая.. Образ принцессы с моих снов.
В тот миг мгновенно разорвала всю сталь цепей моих оков.
Как мне казалось подарила: заботу, нежность и любовь.
И я хотел чтобы все это.. Повторялось.
Вновь и вновь.
Но нет. Таков был мне судьбы ответ.
Ведь расстояние - преграда.
И я как будто рыцарь ада,
Что ненавидит солнца свет.
Ты была искренней со мною с самого первого момента.
Проникся чувствами к тебе, каких ещё не ощущал.
Они, в сравнении с былыми, сейчас в тройном эквиваленте.
Вот только я стою один. Пустой паром, пустой причал.
И мы с тобой знакомы будем ещё долго, несомненно.
Вот этот розыграш судьбы сведён на нет в один этюд.
Хранить те чувства вглубине, в надёжном месте, сокровенном.
А когда встретимся с тобою.. В глазах огни, в сердцах салют.
Присвячується Олександрі Надимовій з міста Краснодара. Не так багато лишилось людей з настільки витонченою натурою і таким неймовірним внутрішнім світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678073
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2016
Тяжёлая судьба и не простое время.
Всегда так говорили и будут говорить.
Пока есть хоть один, кто чести сеет семя.
И у других есть шанс жизнь счастливо прожить.
Тот, кто страдал, не прячется за спины
Кровью и потом он прокладывает путь.
Увидев с ужасом трагичность всю картины.
Щитом прикроет молча товарищей всех грудь.
Как Ульфрик, бури брат, кто смерти бросил вызов.
Пойти на короля и не надеть доспех.
Поднял свои войска, на бунт затрубил призов.
Ответственность и грех он взял один за всех.
Без страха, с горяча, открыл врага ворота.
С холодным стуком сердца ворвался в тронный зал.
И мыслью и душой соеденясь с народом
Империю сразил он криком наповал.
И доходя до края, под гимн победоносный
С суровым, честным взглядом вонзил в сердце кинжал.
Как ровно дышит тот, кто видел жизнь серьёзной.
И как лукаво дышат те, кто жизни не видал.
Поступок сей воспринят был неединогласно.
Осуждён большинством, он вынес стыд и боль.
Путь грубый и кровавый был избран не напрасно.
Погиб имперец лживый, да здравствует король!
Во все века воспеты поступков честь и слава.
Деяния героев утоплено в вине.
У труса и лжеца тьма в сердце и отрава.
Свет рыцаря в душе, а страх в его коне.
Борьба добра и зла в легендах и в рассказах
Показана умно, записана в стихах.
И мало тех, кто видит послания и фразы
С сокрытым тайным смыслом, несущим боль и страх.
Чтоб опыт почерпнуть прошедших поколений
Не нужно много мозга, и хитромудрых схем
Если не хочешь ты стоять век на коленях
На тело наноси из вражей крови крем.
Не ищи оправданий ни себе ни другому.
За тебя решено уже было судьбой
Кому голову с плеч, где разразится грому.
Кто ненапрасно умер останется живой.
Сегодня в мире мрак, жадность и ложь пирует.
История в пыли, покрыта пеленой.
Забыли люди что тот враг, кто ворует.
Забыта честь и слава, понятие "герой".
Раньше борьба со злом была гораздо проще.
Если падёшь в грехи и прозван будешь вор.
Попадёшь в сети тьми или обмана рощу
Один есть только выход, клеймо, палач, топор.
Святой этот устав есть неприступной твердью.
Не важно будь ты жрец, солдат или король.
Тебе выпала честь достойной уйти смертью.
Суждено в приговоре сыграть главную роль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636475
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 17.01.2016
По сердцу трещены? Ну ничего, бывает.
Не огорчайся, жизнь груба, сурова.
Порой она с тобой просто играет
Моменты повторяя вновь и снова.
Прокручивая песню раз пятнадцать
И мысленно хочется застрелится,
Бится о стены и зубами клацать.
Нет, не могу я с этим всем смирится..
Когда наружу чувства - это глупо.
Их некому принять и оценить.
Когда живое становится трупом
Не каждый сможет сново полюбить.
Когда влетает пуля в твоё сердце
Становится как-то прохладно и спокойно
И тело падает на землю в каске, берцах
Осталось только умереть достойно.
Смерть вовсе не страшна - она приятна.
Ведь с ней уходят все проблемы, беспокойства.
Она обнимет тебя аккуратно
И применит на тебе свои свойства.
Когда все чувства попадают в пустоту
То пропадает смысл жизни у тебя.
Тогда ни счастья не уловишь ни мечту.
Об окрущающем ты думаешь скорбя.
И вспоминаешь прошлое с печалью,
И в будущее смотришь с неохотой.
По сердцу будто расплавлённой сталью
Отсутствием требуемой заботы.
Как дальше жить, что делать, предпринять?
Куда свой путь держать и где найти подсказку?
Продолжать ждать, держатся и искать
И просто помнить, что живёшь не в сказке..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614681
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2015
Давай придумаем с тобой рассказ
Или стишок или стихотворение.
Давай поймаем вместе приведение
И выставим всем людям на показ.
Давай сыграем сложную игру.
Мы притворимся будто мы не любим.
Как совершенно неизвестнейшие люди
Мы познакомимся друг с другом на балу.
Может поделим мир на пополам?
А потом сново соеденим вместе,
Как будто нежное разколотое сердце
Излечим песней как умел Жан Бастардам.
Давай не спрашивать друг друга мы: "Зачем?"
А просто сделаем счастливее планету.
Это как тыкву переделать на карету
Никаких минусов и никаких проблем.
Мы с тобой можем просто помолчать.
Хоть это и не круто, не опасно
Не экстримально но зато так страстно
И романтично взгляды ощущать.
Давай откроем новый элемент,
Который так и не нашёл алхимик старый.
Вновь расцветут забытые бульвары.
Мы увеличим доброты эквивалент.
Пора уже давно всем нам понять,
Что в этом мире нет ограничений.
Не избегайте вы своих влечений
Иначе многое придётся потерять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592482
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2015
Ох, ці думки у мене в голові..
Немає вибору, нема від них покою.
Нам не покинути з тобою поле бою.
Уже безсилі лежимо ми у траві.
Ох, ці думки у мене в голові..
Ти поклади свій меч і обернись,
Поглянь на небо, друже, усміхнись.
Навколо лише гори снігові.
Хоч і здолали ми зловісних ворогів,
Та все ж братів чимало наших полягло.
Їх серце матері не вберегло.
Вони пронизані кінжалами богів.
У світі темряви і світла не знайти
Такої третьої іншої сторони.
Поринемо у вічність глибини.
Тож чи програти чи перемогти.
Не покидають привиди часів,
Що вже давно пройшли і вже забуті
Не нами, та згораємо від люті
Ми стали гірші ланцюгових псів.
І завітала в серце куля не дарма.
Бо то останнє місце, де любов
Загинула і відродилась знов.
Та навкруги порожняя тюрма.
Чи прийде янгол мій? Чи він іще живий?
Чи витерпів прогресу геноцид?
О, він зі мною, та добряче зблід,
Поглянувши на оцей світ новий.
Ох, ці думки у мене в голові..
Чи доживу до завтра чи сконаю?
Ви ж не зачините переді мною раю?
Чи навіть там усе втонуло у крові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2015
Я убит.
Этим солнцем жгучим,
Этой скукой угрюмой,
Этим дымом тягучим
И несносною думой.
Мозг кипит
От нагрузки на сердце
И мой ключ потерялся
Чтоб открыть все же дверцу.
Я страдал, я пытался,
Но борьба то неравна.
Солнце душит, а в сердце
Злая рваная рана.
Не спасает "Нирвана"
И секунды до Марса
Превращаются в камень
Из-за вечности фарса.
Из-за Карла Маркса
Не взлететь космонавту,
Ведь закрыт теперь космос.
Ни единого шанса
Услышать твой голос.
Это все не напрасно
Знаю, верю, надеюсь
И вдали все прекрасно
И твоими объятьями
Несомненно согреюсь.
Но сейчас
Это муки.
Это иглы под ногти.
И планета с орбиты,
Не в ту сторону локти
И дыхание сбито.
С неохотою палец
Надавил злую кнопку.
Запылал войны танец,
Разогрел свою топку.
Люди больше не люди.
Люди даже не звери.
Люди больше не любят.
Это наша потеря.
В безбережной реке,
Где плывут наши сны
Утонули в тоске
Палладины весны.
Но недопил пират ром.
Не покинет сейчас
Конь-бегун ипподром.
Не закончен рассказ.
Не погиб ещё рыцарь.
Не забыл наш творец
Доброту в глазах, в лицах,
Милость славных сердец.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592215
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2015
За все життя своє я зустрічав чимало диваків.
Знав цілу купу дурнів, брехунів та слабаків.
Багато часу викрала банальна порожнина,
Назад уже не повернути ні години ні хвилини.
Та не жалкую ні на мить я, що саме так все відбулось.
Багато дійсно легендарних людей зустріти довелось.
Вони заповнили у серці ту бездну.. темну та холодну.
Саме від них я усвідомив значення слова "благородність".
Зустрів якось мене у парку одної місячної ночі
Привітний гітарист-романтик, що добрі мав, розумні очі.
Він розповів мені про себе, співаючи сумних пісень.
Сиділи і дивились разом як ніч міняється на день.
Цей хлопець був закоханий по вуха у дівчину,
Яку шукав щосили.
Спочатку вони разом переспали, а потім..
Вона його залишила.
Хоча, я знаю, сильно теж кохала, і красеня,
Без сумніву, шукала.
Та.. несподівано.. від щастя батька рука її..
Забрала.
Багато чув я за своє життя історій, що на цю були подібні.
Народжені спонтанно діти, як зазвичай, нікому не потрібні.
Їх безсердечно підкидають батьки до дитячих будинків.
Не усвідомлюючи сутність своїх страшних, жорстоких вчинків.
Та цього разу, як не дивно, усе збувалося інакше.
До геніальної дитини доля поставилася м'якше.
Музичне світосприйняття далося сину від батьків.
І він знайшов правильний шлях із сотень фальшивих шляхів.
Єднає музика людей, мости будує між серцями.
Усі ми любимо її, і, часом, навіть, до нестями.
Ось так раптово потрапляють три долі з корабля на бал.
Історія ця, наче казка, має щасливий свій фінал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Мир изменился. Все теперь не так, как было прежде.
На улице сложно найти добрых людей в простой одежде.
Идут года, и пропадает в человеках человечность.
Романтика и героизм уходят прочь, ныряют в вечность.
Сейчас иначе обстоят дела на сказочной планете.
В пустую тратим дни свои, копаясь в интернете.
Ведь смысл жизни мы искали, бороздив моря.
Теперь в погоне за деньгами свои же души губим зря.
Теряет силу и весомость значение слова "дружба".
Это не рабство. Нет, не сделка. Не услуга и не служба.
Это когда судьба товарища есть для тебя не чужда!
Взаимность, вера, преданность. Ведь больше ничего не нужно.
И в наши дни играть с огнём умеют не только факиры.
Из государственной казны воруют злобные "банкиры".
Но когда время воевать - стреляют уже не мортиры.
Нам не укрыться от судьбы в толстых стенах своей квартиры.
На пустом месте образуются чёрные дыры.
И после взрывов пропадают все ориентиры.
Во время атомной войны.. уже не люди, а вампиры.
Ведь выживают не солдаты, а в основном командиры.
Во мне сегодня разорвался внутри осколочный снаряд.
Наполнил он все тело правдой, уничтожая вранья яд.
И нужно лишь глаза открыть всем, пока не поздно спасти мир.
Сначала сделаем работу, потом закатим громкий пир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558973
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2015
І Сонце сяє вже не так яскраво
І розміри не ті вже має світ..
Та все ж примчить до тебе кінь іржавий
Щоб передати мій тобі "Привіт"
Хоч день туманний, пасмурний надворі
І голос мій ледве на дві октави..
Та я пройду через пустелі й гори,
Щоб запитати: "Як у тебе справи?"
Тебе, як не крути, забути я не зможу.
З тобою ми, як ті бубнові королі.
Разом було лише нас двоє на сторожі,
Пильнуючи ворожі кораблі.
Безсонні довні ночі, йшли повільно.
Світло прожекторів гуляло по воді.
Не тішив більше хліб із присмаком ванільним.
Наївна мила посмішка сховалась в бороді.
Мій брате, не сумуй, це доля чоловіка
Тебе спіткала несподівано і рано.
Підмога вся розбита, немає більше ліків.
Тому тримай удар, хоч кровоточать рани.
Нас не в лікарню, а на фронт послали воювати.
Ми граємо у триллері, не в мелодрамі.
Єдина наша ціль - хворобу подолати.
А пацієнта, брате мій, нехай лікують самі.
З тобою я плече в плече стою.
Щодня й щоночі свій девіз життя волаю.
Огляньтесь, друзі, у Землі немає краю.
Не бійтеся! "Ніщо нас не здолає!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556462
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.02.2015
Куда летят все эти облака?
Куда идут все наши дни и ночи?
Сейчас, возможно, кто-то ждёт звонка
Любимый голос он услышать хочет... очень.
Поплыл корабль в море... сквозь туман.
Седые его ветром дышат паруса.
Взволнованный... влюблённый капитан
С тревогой смотрит на святые небеса.
Ведь там, вдали, не потеряв надежды
Все думает о нем его любовь.
Держа в руках письмо, с улыбкой, как и прежде
Мечтает окунуться в счастье вновь.
Дрожит рука, и взгляд пугливый,
И шаг уже не тот, что прежде.
Спешит на встречу к своей милой
В галантной дорогой одежде.
Она, в своем прекрасном платье,
Как цветок, свежая и нежная
Бросается к нему в объятья.
Жива любовь их безмятежная.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538561
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2014
О, времена!
О, нравы!
Не хватит в мире этом для меня отравы.
Хоть он велик,
Но жутко мало места!
Людей достаточно, но нет Божьего теста.
Слова пусты!
Все крики - тишина.
Рыдает громко тёмной ночью сатана.
"Любовь - печаль!
А в жизни смысла нет", -
Так говорят те, кто не смог найти ответ.
Проиграть бой -
Не значит "умереть".
Только лишь сильные могут победу лицезреть.
А пасть в бою,
Не значит слабым быть.
Если не дал свою ты душу погубить.
Весь мир театр.
Все мы в нём актёры.
Важны лишь действия, излишни разговоры.
Молчанье - золото.
Слова все пустой звук.
Плетёт нити свои вокруг Земли паук.
Ученье свет,
А неученье тьма.
Жизнь для одних свобода, для других тюрьма.
Как не крути,
А все мы дураки.
Желанья необъятны, но умом не глубоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531011
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2014
Ми з тобою ішли по дорозі страждання,
Темрявою шляхів, порожнечею слів.
І платили сповна ми за ті злодіяння,
Що крізь сльози криваві ти здійснити хотів.
Ті нестримні колючі буденні вітри
Все терзали тіла, зупиняючи рух.
І каміння тривоги грохотали з гори,
Розбивали надії і ламали нам дух.
Водоспади печалі омивали наш страх,
І турботи проміння світило у очі.
У будинку надії протікав злісно дах,
Навіть в снах лиш кошмари вирували щоночі.
Кілька років тому другом ти моїм став.
Цей незламний зв'язок був закріплений часом.
Хоч який би ти сам гріх на себе не взяв.
Ми за нього розплату зустрінемо разом.
Пил здіймався довкола, тіні всі поховались.
Били блискавки чорні в океан без води.
Край дороги дерева втомлено колихались,
Громіздкі та іржаві мчали вдаль поїзди.
Наш закінчився шлях, це не перший був раз.
Ми напам'ять завчили той життєвий урок.
Ти, як прийдеш додому, будеш слухати джаз.
Як прийду я додому - буду слухати рок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512531
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2014
Вийшов вночі хижак на полювання.
Шукав він свою жертву аж до рання.
Шукав, знайшов... та раптом він упав,
Стрілу впіймав, прямо у серце...
На нього інший хижак чатував.
Вовк помирав... мисливець поряд став,
І в очі глянув... і побачив вовчу душу.
Забрав її з собою він, залишив лише тушу,
На розтерзання ішним хижакам.
Мораль вірша у тому полягяє,
Що програє не той, хто помирає,
А той, хто сутність свою забуває,
Бо всі ми хижаки, серед нас жертв немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Блукач ішов дорогою вузькою.
Покинув рідне місто він
У пошуках душевного спокою.
Мандрівка вісім днів триває.
Тож очевидно, що у нього
Води запасів більш немає.
Вже непритомним на узбіччі вночі знайшли його цигани.
Під впливом пісні та вина забув про біль, забув про рани...
Та час невпинно плив вперед.
Блукач у місто повернувся.
Знову відчув запах троянд та дзвін монет.
Ти прислухайся до порад,
Що люди інколи говорять,
Бо не завжди дорога є назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502357
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2014
Любов, ви знаєте, це не кохання,
Вона спонтанно не виникає.
Любов, я впевнений, це не страждання,
Із серця безвісті - не зникає.
Любов це не заклик і не прохання,
І зовсім не відповідь на запитання.
Любов не змінити і не пояснити..
Краще оспівати, аніж осквернити.
Якщо любов є, то не відмовляйся,
І рідного дому ти не відрікайся.
Якщо ж ти не любиш..
Шукай, що любити.
Без неї, панове,
Нещалсиво жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Рассвет..
Я вновь собрал свой пистолет.
Под кардиган - бронижилет.
Готовлюсь выйти я на свет,
Чтобы сказать врагам всем: "Нет!"
На лицо - маску, сверу каску..
В рюкзак еду, патроны, смазку.
Штаны, портянки, берцы в краске..
На куртке надпись: "Группа Хаски".
Пояс, граната, динамит.
Рядом твой верный друг стоит.
Хоть недовольно он сопит
В его глазах напалм горит.
К бою готов, спина к спине.
Правда на нашей стороне.
Говорят: "Истинна в вине"..
На самом деле же: "..в войне".
Мы с дерзостью смотрим вперёд:
Пылает ярко небосвод,
И ядовитый кислород
Вдыхаем под группу Слипнот.
Раздался пулемёта стук.
С места сорвался друг твой вдруг.
Ты понимаешь что вокруг:
Война и мир - замкнутый круг..
В этом стихе нету морали.
Ни радости нет ни печали.
В нём есть лишь мелкая часть правды.
В нём есть лишь часть моей души.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502162
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 30.05.2014
Людська душа - красива, та вразлива.
Легко поранити. Зцілити - неможливо.
Навіть якщо колись ти був щасливим,
не омине тебе той дикий біль, жахливий.
Дружбу цінуй, любов оберігай!
На всі проблеми і образи не зважай.
Ти почуття свої у душу не ховай,
а добрих вчинків все ж не забувай.
Живи, радій, учись, терпи, кохай...
Як сила є - працюй, нема - відпочивай.
Своє ти щастя кожен день шукай,
та душу сатані не продавай!
Як доля дає шанс - бери, не зволікай!
Як не дає, на інший шлях звертай.
Що б не було - ти йди, мандруй, блукай...
Завжди є вихід, знай це, пам'ятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Війна іде, загін розбито,
Солдат, поранений в плече, блукає.
Бій програно, шлях ворогу відкрито,
Але чомусь ніхто не нападає.
Содлат ішов: ліси, степи, дороги...
Навколо ні душі, союзників немає.
І лише дзвін води лунає.
Ріка стрімка, не оминуть пороги.
Погляд закляк, ворог на горизонті.
Типова ситуація на фронті.
Приклад в плече, цілі на сім годин,
Серця удар, постріл, мінус один.
Нерівні сили, та солдат стійкий.
І лише через перестрілки час
Несе його потік води стрімкий,
Тікає за життя своє лиш раз.
Інший воїн з води його дістав.
Одразу він солдату другом став.
І до кінця війни вони разом ходили.
Разом вони програли, їх разом і убили.
Мораль вірша у тому полягає,
Що не завжди добро перемагає...
Несправедливий світ, жорстокий і тяжкий,
Та радий я, що маю хоч такий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502053
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.05.2014
Сьогодні ніч була на диво тиха.
В палатках втомлені солдати спали.
І взагалі, могло б не трапитися лиха,
Якби не найманці, що помсту планували.
Стояв туман, холодний вітер, іній.
Безшумно в табір залетіли вороги.
І лише чутно було клинок синій,
Що убивав синів державі дорогих.
Лились річками сльози бідних матерів.
Поруч могила батька і могила сина.
Війна взяла не тільки слабаків,
Війна забрала всіх, кого хотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502052
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.05.2014
Она любила и была любимой.
А он.. был чёрным одиноким волком.
Не одно сердце по пути она разбила,
Он шел по их осколках и иголках.
Судьба роняла на жизненный путь
Всё больше неприятностей и боли.
Но слишком крепка была его грудь,
Уверенность и сила воли.
Когда вдруг оказалась она,
В холодном, сыром одиночестве..
С испугом свиток читал сатана,
Что гласил о древнем пророчестве.
Нарушил тот тёмный, страшный обряд
Солдат земной или может небесный.
Разрывая любви ядерный снаряд,
Нанося всем урон смертельный телесный.
Тяжёлым взглядом посмотрел на небо.
Свой револьвер из кобуры достал,
К ней подошёл поспешно и нелепо..
Нет - не стрелял.. вдохнул.. поцеловал..
Смысл появился в её жизни снова!
А в его жизни появилось счастье.
"За брата брат" - ведь взято за основу..
"За любовь - душу" - сказано не напрасно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501729
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2014
Жовті вогні містечка сяяли яскраво,
Над ними синє небо, сонце золотаве.
А на сирій землі, чорній як попіл,
Сидів і спочивав втомлений сокіл.
Його скували рокові сумління,
Такі міцні й тяжкі немов каміння.
Чи вірний вибір він зробив минулий
Коли летів за свій народ під кулі?
Жили спокійно з лідером кривавим,
Що керувався грубістю й обманом,
А коли скинули пройдисвіта із трону,
Злісні війська прийшли з-за меж кордону.
У тій війні кількість не грала ролі,
Смертельними обіймами неволі
Скувало той народ несправедливе панство
І вже не ті часи, що за гетьманства..
У своїй хаті своя правда, і сила і воля.
Зібрались соколи разом посеред поля
Щоб злих вояків чужеземних подолати
І вигнати "захисників" з своєї хати.
Сокіл той був козак із Запоріжжя,
Що на шляху стояв, на роздоріжжі.
Хто ж винен в цій війні, чи він чи ворог?
І рішення чекав в порохівницях порох.
Та підійшла до козака гарна дівчина,
Ай, не дівчина то була - причина!
Боротись за сім'ю, за правду і за волю,
За гідність, честь, любов і за щасливу долю.
Вмить розірвались кам'яні тяжкі окови,
І позбивали з себе коні всі підкови,
На раз ми зарядили кулями рушниці
І пролилася кров струмком та й на полі пшениці.
Нового лідера обрав народ одноголосно.
І має зараз він можливість доленосну
Піднять з колін своїх людей, синів держави.
Вперед іти, не в бік Москви, не в бік Варшави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Вони хотіли експериментів,
Нових хімічних елементів..
Хоч не терпіли сентиментів,
Та все ж пішли на компроміс.
Вони були як мушкетери,
Як дикі лісові пантери,
Як послідовники Бандери..
Атос, Портос і Араміс.
Вони стояли щоб померти,
І не втішали їх концерти.
Непереможні екстраверти
Боролись славно, хай їм грець.
І коли ворог був побитий,
І таємниці всі розкрито..
Доля сказала їм сердито:
"А це ще зовсім не кінець".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2014
Війна тривала.
Пил, зброя, набої...
Лежали десь на полі бою
Поранені солдати,
Що істини не знали,
І ті, загиблі, що тепер герої...
Лунали постріли, лилася кров рікою...
Кілька людей боролись між собою.
Там вибухи, а там - палають танки,
Підбиті недругом ще до початку ранку.
Атака ворога спланована ретельно.
І кожна наша помилка смертельна.
За них ми несемо відповідальність,
Долаючи жахливу цю реальність.
Назад ні кроку, згадуєш минуле...
Життя перед очима промайнуло...
А ти рвонув вперед із думкою одною,
Аби лише не стати мертвим тим героєм.
Хто знає, що на нас чекає?
І де тепер душа твоя блукає?
На роздорожжі дехто повертає,
Проте не кожен такий вибір має.
Сум, страх, печаль, в грудях тривога.
Колись закінчиться й твоя дорога.
Залишишся на самоті посеред поля.
Не плач, терпи, така вже в тебе доля.
Хто виграв, той також колись програв.
Бо поряд не один товариш помирав.
Як хто спита - скажу відверто ні.
Нема людей щасливих на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501514
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.05.2014
Він жив життям своїм, яскравим.
Він промовчав чимало слів.
Він знав багато, хоч знав мало.
Він міг боротись, та терпів.
Він помилявся, виправлявся.
Він тихий був і голосний.
Він рідко коли посміхався.
Він був хороший, але злий.
Він не кохав, хоча любив.
Він ніжним був і неприступним.
Він шлях свій мав - не загубив.
Він був і першим і наступним.
Він наче вбивцею був диким.
Він погляд мав такий холодний.
Він мовчки розривався криком.
Він до мистецтва був голодний.
Та він мінявся з кожним днем.
Уже не той, що попередній.
Не проміжний, і не середній.
Який він зараз? ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2014
Колись горів вогонь в серці моєму..
І били іскри з нього прямо в очі..
Знайшов собі одну лиш я проблему,
І через неї мав безсонні ночі..
Я дівчину зустрів, ще й в не найкращий час..
Вона мене змінила поглядом за раз..
Життя моє уже не буде як раніше..
І світ навколо наче став тихішим..
Померло все і не залишилось нічого..
Чорний вогонь горів окрай дороги..
Міста стояли дикі і холодні,
Цілком порожні, не так як сьогодні.
І небо було сіре, не яскраве.
Це все було заради гри, забави..
І грав уже не я, а грали мною..
Не як у шахи - як на полі бою.
Як на війні.. Стривай.. Війна - моя стихія!
Миттєво відродилася в душі надія.
Мозок отямився, і серце зупинилось.
На демона обличчі посмішка з'явилась.
Очі червоні - кольори яскраві,
Річка широка, та є переправа.
Берег чужий, і ось мій перший крок.
Потрібно дати дівчинці урок.
За те, що зрадила, за те.. що не любила.
Кохання є і справді страшна сила.
Та той, хто одинак в житті постійно,
Протистояти може їй спокійно.
Хоч я програв той бій, та не війну програв.
Стратегію атаки довго вибирав..
Терпів, страждав, можливості чекав,
І постріл вийшов влучний, так і знав.
Пройшло з тих пір часу не мало..
Життя на своє місце знову стало.
Та ідеально все ніколи не буває.
Виявилось, сюрприз мене чекає..
І знову вогник запалав..
Іскра пробила в серці знову..
Демон почав із янголом розмову..
Янгол лиш посміхнувсь, нічого не сказав..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2014
Бувають різні почуття, ти знаєш?..
Наприклад болю різкі коливання,
Коли фізичну травму сильну маєш,
Або ж їдкі душевні хвилювання.
Коли страждаєш - почуття вбивають.
Вони тебе невпевнено катують,
Ламають руки, ребра, з ніг збивають,
І навіть солодощі тебе не врятують.
Бувають щастя почуття нестримні,
Коли в тобі натхнення і любов.
Думки стають живі, цікаві, дивні.
Їх хочеш відчувати знов і знов.
Лиш безсердечне і бездушне тіло
Не знає почуттів, не відчуває.
Тому я хочу заявити тобі сміло:
"Мені шкода, що ти їх теж не маєш"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Життям щасливим, безтурботним, як в романі,
прожити кожен з нас хотів би без вагань.
Хоча блукає наша віра, як в тумані,
та серце повне безнадійних сподівань.
І день у день чекаємо ми дива,
як діти, мріємо, що вигадка це правда.
Хоч в теплий літній день настане злива,
знову пригріє сонце, тільки завтра.
Хто йде своїм шляхом - здаватися не вміє,
нехай він віру втратив і надію,
одне лише його не залиша -
його розбита і поранена душа.
Будь-яку казку можна втілити в життя.
Позбався непотрібного сміття!
Вхопись за мрію і не відпускай...
"Фантастика і є реальність", - пам'ятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Вот наконец всё завершилось.
Боялся я - оно случилось.
Я не хотел, но мне пришлось..
Остановись, забудь всё, брось!
А хотя нет, не забывай!
Воспоминанья сохраняй..
Беги, кричи, пылай, стреляй,
Дерись, держись - не погибай.
Ты жизнь свою прожил не зря.
Враги, родители, друзья..
Они всегда были с тобой.
Не одинокий ты - другой..
И радость вытеснит печаль,
И даже если очень жаль.
Ты напиши всем свой ответ:
Для жизни - да. Для смерти - нет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500957
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.05.2014
Ніхто її так сильно не полюбить..
Ніхто не буде вірний їй, як пес..
Свого життя для неї не погубить..
І не відмовиться за неї від небес..
Жоден солдат не піде воювати
Супроти себе, щоб їй догодить.
І жоден вбивця не стане вбивати
Заради того, щоб із нею жить.
Хто ладен кинути усе на світі,
Аби побачити її хоча б на мить?
Хто згодиться нестримну біль терпіти,
Страждати вічно, пламенем горіть?
Немає в світі таких божевільних,
Хто здатен був би на це все підти.
Навіть думок не буде мимовільних
Щоби любов'ю їй допомогти.
Можливо лиш Ромео та Джульєтта
Є непоганим прикладом кохання.
Сьогодні почуття - наче комети.
Від них бувають лиш розчарування..
Інколи помилка змінює твою долю..
Ти потім все життя про це шкодуєш.
І відчуваєш повсякденно стільки болю,
Неначе демонів душею ти годуєш..
Своє життя цілком їй міг віддати.
Вона ж відмовилась, не знаючи від чого..
Приречений навіки я страждати..?
Напевно так, а взагалі - нічого.
Нічого в цьому немає страшного.
Можливо, доля дасть мені щось краще.
Можливо і вона знайде такого,
Кого не викине життю напризволяще..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Один був скрипалем, а інший був бандитом.
Перший був невдаха, а другий фаворитом.
Та доля їх звела, братами їх зробила.
Усе в них було різне, крім спільної могили.
Вони не знали один одного ніколи.
Жили в різних містах, ходили в різні школи.
Та разом їх звело одне священне діло.
Віддати борг країні, зробити це уміло.
Війна прийшла нежданно, криваво і туманно.
До того ж іще й ворог боровся бездоганно.
Вони могли тікати, та цього не зробили.
Щоб захистить невинних приклали усі сили.
Зустрілись вони вперше в останньому бою.
Стояли хлопці поряд в соллатському строю.
Війну разом пройшли і ворога здолали.
А смерть прийшла пізніше, разом їх поховали.
Друзі, брати по зброї, війна їх об'єднала.
Змінила їхні долі, кошмаром для них стала.
Та хлопці були мужні, не підвели їх сили.
Їх разои поховали, як вони і просили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Открыл глаза.. Холодный мокрый пол..
Твёрдый и неподвижный камень давит в спину.
И почему же я совсем не зол,
Не зная главную предательства причину.
Боль острая вновь поразила тело,
Хоть ноги целы, но сломаны руки..
Поднялся как-то вовсе неумело,
С желанием услышать хоть-какие звуки.
Стоял и думал: "Почему? За что?
И как вообще это могло случиться?"
В ответ услышал тишину, и то
Как сердце где-то глубоко в груди стучится..
Я знал лишь то, что силы ещё есть.
И ангел мой хранитель точно рядом.
Сорвался со скалы и полетел снарядом.
Мной управляло чувство страха, а не месть.
Да, много кто готов сейчас предать.
Но ведь и те есть, кто совсем бесстрашный..
Ничто не сможет храбрым помешать
Сохранить дружбу. Жаль, отнюдь не каждый
Имеет честь. Таких должны мы уважать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500811
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2014
И снова звук доноситься гитары,
и снова Энтони играет звонкий блюз.
Вновь город жизни выдержал удары,
в колоде смерти короля бьёт туз.
Патрон в стволе и пальца ждёт курок,
но снайпер знает, что всему свой срок.
Пока ты жив у тебя выбор есть.
Решай быстрей прощенье или месть.
Но прошлое нам не вернуть, не изменить,
назад уже не возвратится.
Сбылось уж то, над чем боялся я вздохнуть,
а ведь боялся я открыться.
Теперь вперёд лежит мой путь..
Каким тяжёлым он бы ни был,
приму я с честью всё на грудь,
всю красоту его и жуть,
ведь ангел мой со мной, он наконец-то прибыл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500471
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2014
Людину неможливо подолати.
Як би цього ти сильно не хотів,
можна зкалічити і змусити волати,
не відбереш лише одного - почуттів.
Знущатись можеш ти над нею як завгодно,
та пам'ятай слова ці кожну мить,
бо є ця фраза висловом народним:
"Згорить лиш тіло, душа не згорить".
Одна лиш слабкість є в людии - це любов.
Тому закрий своє ти серце на замки.
Кохання ще зустрінеш знов і знов,
любов - єдина в тебе буде навіки.
Бог дав тобі усе, ти з цим живеш.
І навіть вибір маєш бути злим чи добрим.
Варіантів і можливостей - без меж...
Будеш ти злодієм чи лицарем хоробрим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014