| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Очищені ріки надії
Від грішного бруду печалі
Під прапором вічного бою
У вічність покірно текли,
Заплутана нині реальність
Нитками страхів недорослих,
Хоч сивістю пахнуть промови
Та голос дитячий лунав,
Ми стукали в двері забутих
В прохід із колючого дроту,
Та був нам гостинно відкритий
Сердець молодих чорний хід,
І в пеклі є мерзлі озера,
Навіки застряг Уголіно
В киплячих болотах страждання,
Хай совість і чиста була,
Так в книзі за першим форзацом
Є совісті авторський підпис,
Обладинки суд ілюзорний -
Лиш ехо людських помилок,
Забудь про суспільні канони,
Глухий вже не стане глухішим,
Та навіть колись безсердечний
Кохання останнє знайде,
Горіли вогнями саванни
Серця, що натхненно любили,
І колір слонової кістки
Завжди мала їхня душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510583
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.07.2014
А ніч все ковтає комети
Скрізь діри у зорянім решеті
І видно лиш слід в темнім покрові
Човна, що блукав в тишині,
Він юністю вічно світився
І з кожним прожитим вівторком
Наповнював місячним світлом
Себе і весь світ навкруги,
І сльози ставали рікою
На карті обличчя знайомого,
Збиваючи в плаванні азимут
Життя, що спішить до небес,
Купаючись в місячнім світлі
Скрізь гори і ліс небамбуковий,
Я вірю в надію нескорену,
Читавши Лі Бо перед сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509615
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 06.07.2014
Я бачу народження справ
Із мізерного самотнього зародку,
Гасел, що нас закликали,
Взяти у руки перо
І повністю душу віддати
На клаптиках жовтих паперів,
Що сонце з'їдало завжди;
Чорнилами, що вже не стерти
Ні кров'ю, ні грюком цензури,
Що двері ламало тараном
Та шибки трощило в пітьмі,
Даремно лиш тільки старались,
Казав і булгаківський Воланд,
Вогонь не руйнує курсив,
Написаний з помислом чистим,
Щоб знали замурзані діти
На площах поранених міст,
Існує не тільки минуле,
Заховане фарбою в бюстах,
Заплаче стривожено Фідій,
Радянських замовлень створіння,
Себе карбувавши в щиті,
І рвав би волосся Людовік,
Дізнавшись про гул революцій,
Що линуть з чужої землі
Та ехом у серці відбились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509383
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.07.2014
Я блукаю стежками ностальгії,
Що давно поросли зеленим мохом
І забули дотик юнацьких ніг,
Лише іноді поєднуючись з іншими дорогами,
Які ведуть до старих селищ,
Де вночі лунає чиясь скрипка
Струнами давнього минулого,
Наче золота арфа Орфея,
Що поплатився своїм коханням,
Жалкуючи, що не сліпий,
І кожен із нас жалкує,
Запрошуючи подорожніх
На свої смарагдові стежки,
Знищуючи прекрасні квіти
Заради безсонних спогадів,
Що завжди лунатимуть тихо
У пам'яті кожного з нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509382
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.07.2014