| Сторінки (3/285): | « | 1 2 3 | » |
Крізь сон до тебе я прийду,
і руку тихо простягну.
Візьму долонями долоні,
та поцілую ніжно скроні.
Усмішку в пам'ять збережу,
і знов, мов квітка, оживу.
Торкнуся вух, очей та шкіри,
солодким ти стаєш зефіром,
що тане ніжністю в губах,
зникає біль, вщухає страх.
І затишок приходить знов,
жевріє тіло, стигне кров.
Наприкінці яскраве світло,
де фарбами усе розквітло,
і стежку, що веде, знайду,
й крізь сон до тебе знов прийду.
(03.07.24)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
...
День підходив до свого завершення. Сонце давно вже заховалося за верхівками масивних дев'ятиповерхівок. Єдиним світлом, яке хоч якось надихало, були ліхтарі у дворику, та світила в кімнатах втомлених після роботи людей.
Артур сидів на лавочці біля під'їзду, повністю занурившись у нотатки свого телефону, час від часу щось інтенсивно пишучи, та з такою ж інтенсивністю видаляючи.
Вітер поволі огортав теплом не тільки душу, а й думки, підсилюючи історію, яку так кортіло йому розповісти своїй уявній дівчині, яка, як він вважав, колись стане справжньою, але поки що, він той, хто надихається творити, він той, хто пише вірші, і він лиш
"ТОЙ, ХТО РОЗМОВЛЯЄ З ВІТРОМ"
Небо сьогодні красиво
зникає в туманних очах.
Неонові хмари бурхливо
розсіюють втому в серцях.
Вітер поволі шепоче
забирає всю злість й негатив.
малює мазками крізь ночі,
усе, чого я так хотів.
Люди приходять й зникають,
залишаючи шрами на тілі.
А я із вітром собі розмовляю,
вивільняючи все наболіле.
Він єдиний, хто мене розуміє,
і підтримує в важкість років.
Місяць поволі на фоні жевріє,
вдячний, що його
хоч сьогодні зустрів...
Поклавши крапку та зберігши написане, Артур вимкнув гаджет і заховав його в кишенях своєї кофти, поволі піднімаючись з лавочки та йдучи до дверей під'їзду. Востаннє на сьогодні глянувши на зоряне небо, він зник в темноті, закриваючи за собою двері.
"- Пора спати, - тихо промовив він. - Завтра важкий день."
11 серпня 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
☁️
Тепло накриває землю,
з приходом нової Весни.
Стають волохатими стебла,
що так тягнуть до неба кістки.
Хмари зникають за горами,
поки музика гріє думки.
Злегка чисті та сонно-спотворені,
знову ж таки, це - думки.
Вітер вкриває обіймами,
він не чайник, і ще не свистить.
Шепоче бурхливими хвилями
з відходом старої Весни.
І знімаючи з себе ліани,
й тримаючи чай із лимоном,
він гріється з нами думками,
та відпускає спокійно додому.
(02.03.24)
☁️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Шелест вітру, холод обіймів,
річки шум, та неба блакить.
Заплющуєш очі і зникаєш у мріях,
поки цей світ, зранку ще спить.
Кроки зникають в цілунках туману,
запах весни у скуйовдженім волоссі.
Ми з тобою, мій друже, герої роману,
і так вже у світі, ти знаєш, повелося.
Спокій у серці, тиша в душі,
друг біля ніг і зникає вся втома.
Поставлю тут крапку й допишу рядки,
посміхаючись сонцю, адже я вдома.
(13.04.24)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Ніч заліковує рани,
імла огортає теплом.
Дощ спустошує шрами,
котрі я поливаю вином.
І між снами вкриваючись небом,
і між снами ховаючи крила.
У душі вже давно усе мертво,
поглинаються втомлені сили.
Дощі грізно цілують у лоба,
блискавично виїдаючи ману*.
В мене все ж таки є одна спроба,
так жадано не піддатись омані.
/31.01.24./
* Мана - це уявна магічна енергія, яка використовується для раціонального пояснення існування магії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Не вбивай мене,
допоки я ще сплю,
не вбивай мене,
допоки сняться сни.
В душІ та в дУші я тебе люблю,
хоч і стираються дороги
від війни.
Душа давно,
загублена пітьмою,
душа давно
гуляє в темноті.
Мені подобалися миті із тобою,
та зараз лиш думки на самоті.
Лунає тихо,
музика на фоні,
лунає тихо,
цілісність життя.
Стікають відбитком
лиш спогади по скроні,
зона комфорту -
моє маленьке укриття.
Та знаєш,
занадто вже втомився від усього,
ти знаєш,
а спогади терзають без жалю.
Попереду виснажлива дорога,
вбий мене, допоки я ще сплю.
/23.11.2023/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Самотність заліковує рани,
музика мій вічний психолог.
Відкорковую втомлені шрами,
й вимикаю додаток "Триволог".
Повалившись камінням у трави,
та заплющивши заспані очі.
Задихаюсь квітучими мальвами,
та спектрально відгукуюсь
на голос жіночий.
І крізь ночі блукаючи містом,
розриваю себе зсередини.
Видихаю повітря й без змісту,
стріляю у голову,
коли відкриваються нічні магазини.
/18 вересня 2023/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Усі світлофори червоні,
ми шалено пірнаємо в танець неону,
бо ж спокійно лунає The Midnight на фоні:
мурашки по тілу та драйв біля скроні.
Пам'ять карбується в миті,
а місто летить у спокійність подій.
Місяць залишає сліди в оксамиті:
ще попереду стільки не спотворених мрій.
Не важливо, яка за дверима погода,
бо ж лишаються теплими наші долоні.
З тобою увесь світ, це дивовижна пригода,
поки Усі світлофори, ти знаєш, червоні,
і поки відкритими є всі дороги.
/10.11.2023/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Шум прибою, та дикість вітрів,
холод сонця й промерзлі кордони.
Виповзаючи з-під давно мертвих рядків,
я малюю тебе напівсонну.
І на скроні відбиток від неба,
пензель чітко показує лінії.
Чорний робить акцентом потребу.
Ти моя послідовність у місії.
Допиваючи келих червоного,
й допаливши останню цигарку.
Останні штрихи напівсонної.
Я цілую тебе, і до ранку.
(30 березня 2023)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Я навчився шукати тебе,
в запашних ранках
солодкої кави.
В образах сонця,
що гріють думки.
Мружаться очі
й зникає оправа
Я знаходжу тебе залюбки...
У моменті, як сонце сховалось,
і дощі виринали з-під хмар.
Як же солодко ми цілувались,
видихаючи втому примар.
Я навчився шукати тебе,
там де в двох пізнавали світи.
Залікуються рани, та біль промайне,
Я прошу, ти мене, відпусти...
(30 березня 2023)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Я зіграю тобі на гітарі,
хоч й не вмію, і знаєш,
це смішно.
Вона стоїть у мене
в підвалі,
припорошена пилом,
і вічно..
може здаватись життя,
може здаватись кохання.
Без сил та жаги боротьби й вороття,
це все лиш порожнє зітхання.
Кохання у мене в кишені,
любов у римованім тексті.
Ми належимо дивній системі
та шаленості й дикому сексу.
Не надто у світі щасливі,
хоч й навколо потрібні деталі.
Ти сьогодні особливо красива,
давай зіграю тобі на гітарі?
.
30.10.2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Коли сонце стікає по скроні,
зігріваючи пристрасне тіло.
Я рахую сузір'я на твоїх долонях,
витираючи лінії зайві, чорнилом.
Коли хмари промерзло танцюють,
видихаючи свіжість висот.
Твої форми картину малюють,
із зображенням дивних істот.
Котрі міцно тримають за руки,
та танцюючи під рясний фіолет.
Такі дивні, та чимось привабливі рухи,
що пробиваються світлом крізь
Космічну Туманність П'янких сигарет
Сонце вкотре стікає по скроні,
затуливши від світу химер.
Ховаю в кишені твої холодні долоні,
та цілую в уста, поки ніхто це не стер.
12.11.22р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Сьогодні небо красиве,
шкода що не в твоїх очах.
Відбивається місяць мінливо,
та не так, як описано в снах.
Сьогодні, ти знаєш, спокійно,
тиша затягує ремінь.
Я обіймаю тебе дистанційно,
я відкриваю заховану темінь.
Цілий Всесвіт у наших долонях,
він на картах та в твоїх очах.
Злегка втомлені й вічністю сонні,
присутній тоді, коли пристрасть
у наших з тобою ночах.
Сьогодні небо красиве...
🌿
16 червня 2022
🌿
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Усі світлофори червоні,
туманність розмальовує вуса.
Пошарпані рани та кров біля скроні,
вкрадене серце й розстріляна Муза.
Холод вечірніх провулків,
люди з отрутою в мові.
Не гріють: ні кава, ні теплі цілунки,
ані рідна підтримка в потрібному слові.
Дороги ведуть в потойбічність,
нитки життя не такі вже солоні.
Смакує із дикістю вічність,
як і те, що усі світлофори червоні.
16 червня 2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Давай після війни
гуляти по парку,
триматись за руки,
й дивитись закохано в очі.
Нехай ніщо не відвертає
поцілунки, які палко,
залишатимуть після себе
пристрасні ночі.
Давай після війни
потопати у каві,
потопати в малюнках,
віршах й нових фільмах.
Обійматись, посміхатись
й не випускатись з оправи,
немов ті окуляри,
котрі завжди надійні.
Давай після війни
кожним містом гуляти,
вдихати повітря
і радіти крізь втому.
Танцювати, вдивлятись
та схід сонця стрічати,
адже ми, моя мила,
ти знаєш,
ми вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Посміхаючись сонцю,
торкаєшся неба.
З тобою так добре,
і ти знаєш, спокійно.
У ці миті в обіймах,
нічого не треба,
Зникають хвороби,
та заїжджені війни.
Дивитись на тебе
мов пірнати у зорі,
заховатись від цілого світу
під пледом.
Розчинитись повільно
взявшись за руки у морі,
та шалено цілуватись
немов печиво з медом.
Солодкі думки та
прогулянки ночі.
Неоновий драйв
за комфортним вікном.
Дивитимусь ніжно
в твої до чортиків
неймовірні очі,
і надіюсь, що це,
не залишиться сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Франківськ поринає у тишу,
вулиці сплять,
а люди втомлено зависають у неті.
Кілька рядків я тобі все ж напишу,
без пояснень й ритмічності,
що належать порожній планеті.
"Місяць кволо ховається в хмарі,
ти хвороблива суспільством й людьми.
Ти отруйна словами,
що пінЯться в кошмарі,
заблукавши у танці,
віддаючи своє тіло
в обійми пітьми.
Ідеї на атоми в запашній каві,
твої емоції стають чорно-білим кіно.
Обійми захищали,
а поцілунки були солодкаві,
і тепер це все ілюзія,
та до чортиків мені все одно!
Адже вечір, ти знаєш, лікує,
ті думки я давно вже для себе облишив.
Музика поволі загоює рани
й смакує,
коли рідний Франківськ поринає у тишу."
27.11.21р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами із морем,
дороги поринають
в кумедність вечорів
Музика, нічого так,
справляється із болем,
і знаєш, забуваю,
про все, що так хотів.
Людей кидаю в прірву
й залишаюся на сам,
з собою серед вічності
та з факелом в руках,
я
належу твоїм пристрастям
й римованим рядкам,
та перевагу надаю
оригінальній, знаєш,
звичності.
Посмішка відлунює
гармонію затишшя,
і більше не здаюся
спустошеним та хворим.
Не ховаюся під сходами
в комірку, наче миша
Бо ж в мого собаки вуха
пахнуть чіпсами із морем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Сонце зникає в прибережних морях,
вітри не вщухають, а зливи жевріють.
Спогади залишаються
у написаних мною рядках,
дорога стає важкою:
ломить, томить, та більше не гріють,
твої пальці по тілу,
твої дотики губ,
твоя пристрасть в очах
та у танцях під зорями.
Не потрібні звичайності
й галасливі місця,
як скажімо весілля чи клуб.
Нам потрібна лиш мить,
щоб почуватися хворими.
Долонями обіймаємо безмежність світів,
ми давно не спимо,
і час повертатись додому.
Сонце зникає із прибережних рядків,
і з нами усе буде добре,
адже я просто залишив тут кому,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
🌿
Спустошений вітер
викашлює дим,
дерева втрачають
зелену окрасу.
Колись, у цю мить
ти міг бути будь-ким,
але зараз, ти мандрівник,
що досліджує трасу.
Знайомі вулиці роз'їдає
токсичність дощів,
світлі люди із вікон
залишились в думках.
Найгірше, це коли не встигаєш
сказати все, що хотів,
і впадаєш у стан,
де свою злість та емоції
закарбовуєш в клятих рядках.
Дорога мандрує крізь гори
і в тумані зникає,
залишається не впасти
та не стати твариною.
У тебе все вийде,
адже всього час не збагне,
бо не знає,
а саме,
бути чистим серцем,
й залишатись насправді
людиною.
🌿
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами із морем,
міста пірнають в грацію
туманних вечорів.
У спокої та тиші
під шелест музики говорим,
бо ж час минає швидко,
і нам бракує завжди слів.
Дощі вкривають настрої
гнітючістю примар,
назавжди залишайся собою,
й будь щасливим.
Люби, цінуй, радій усьому
без масок, рам та хмар,
бо ж в нашому житті,
щоби не сталось,
все можливе.
Вкривайся разом з світом
веселковим зефіром,
гуляй космічним простором,
відвідуй вільні гори.
Не будь токсичним, злим,
та зіпсованим кефіром,
і пахни,
як в мого собаки вуха пахнуть
чіпсами із морем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами з креветок,
а вулиці п'яніють
від насичених подій.
Поцілунки залишаються
на справжності серветок,
й зникають у кишенях
з чистим подихом надій.
Вітри вкривають вікна
теплотою сподівань,
кімната поринає
із вечірністю безодні.
У світі подостатком
людинок для кохань,
так що ми ніколи
не залишимось самотні.
Спектр цвіту запускатиме
в серця свої дарунки,
і більш не існуватиме
байдужість до серветок.
Космос малюватиме
по білім візерунки,
а в мого собаки вуха
пахнуть чіпсами з креветок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
Зустрічати б кінець світу з тобою,
вкриваючись небом,
що стікає по скронях.
Сховати минуле
за плечима з весною,
котра отруйно впиває
сліди на долонях.
У смартфоні зарядки
не так вже й багато,
сонце сідає, вітер не віє.
Думки так і лізуть,
і заставляють,
ти знаєш,
страждати,
не відкинеш, не спалиш,
і все дужче забивається
пам'ять у мріях.
Дерева шепочуть,
та залишають свій слід,
міста поринають в глибини хаосу.
Морозиво на паличці
перетворюється в палкий лід,
а ми від спеки вкриваємось
тепер бетонним щитом
хмарочосу.
🌿
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021
🌿
Отруйними можуть
здаватись слова,
погляди брешуть,
дотики ріжуть.
Від токсичних людей
болить голова,
вітер відштовхує,
а сонце не ніжить.
Довкола задосить
безкорінених подумів,
хмари зникають,
небо тьмяніє.
І так не вистачає
споріднених роздумів:
обійми не захищають,
а поцілунок не гріє.
Життя хоч і криє,
проте холод рятує,
день за днем все буденне
втрачає окрасу.
Зупинись та не слухай,
бо ж іскра в тобі досі кайфує.
Зупинись, і не піддавайся
плинностям клятого часу.
🌿
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами з імбиром,
а дощ вкриває вечір
сонним залишком з-під хмар.
В цю мить все місто вкрите
хворобливістю й красиво,
пірнає в вир спокус
червоним спогадом з-під фар.
Усі дороги зшиті
давнім застоєм платформ,
дерева кволо вітром
обіймають космос й вічність.
В житті достатньо викликів,
що переростають в грізний шторм,
та дивакуватості, котра
не піддається законам логічності.
Ми циклічністю входимо в дні:
без графіка, текстів, доручень,
наше полум'я вкрите словами,
що переливається заспаним миром.
Та як би не було, все буде добре,
адже існує чимало сполучень,
адже в мого собаки вуха
пахнуть чіпсами з імбиром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Усі світлофори червоні,
ліхтарі поринають
у сплячий режим.
Торкаючись неба,
торкаюся скроні
І ховаю смартфон,
щоб почуватись живим.
Блукаючи вулицями,
вкриваюсь пітьмою,
вітер легкими
мазками малює.
Серед бетонних споруд
залишившись з собою
видихаю повітря,
поки холод цілує.
Думки мерзло ховаю
в комфортній печері,
а люди сонно пірнають
у сплячий режим.
Щоб зостатись у спокої
я закриваю всі двері,
та дивлюся на зорі,
бо ж залишаюсь живим.
🌿
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
В мого котика носик із запахом неба,
сонце духмяними барвами гріє.
Чай із ромашки вбирає те,
чого не треба,
І ти знаєш,
південні змії залітають у заховані мрії.
Кульки, як спогади,
між зірками зникають,
Холодні трамваї торкаються
заспаних станцій.
Ми прості блукачі,
що справедливість шукають.
Адже слово існує без рамок,
ґратів й дистанцій.
Залишатись оригіналом,
й навчитись правильно чути,
ми ж бо звичні життям,
вибираючи власну потребу.
Скільки б часу не зникло,
головне не забути,
що в мого котика носик
із запахом вільного неба.
🐈
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами із м'яти,
а кімната опускається
в спокійність вечорів.
Затишні світила палають
без прив'язаності до свята,
адже затишні світила
без римованих рядків.
Уквітчані думки думками
в прохолоду морських хвиль,
без радості пірнаємо
у вир їдких спокус.
Ми до всього докладаємо
у достобіса вже заїжджених зусиль,
і стількістю вмиваємось
від життєвості укусу.
Світ рутинно поринає
у гирло спустошених чаїв,
нам подумки не вистачає
заспокійливої кімнати.
Попереду повітряних
чимало відкриттів,
і ти знаєш,
в мого собаки вуха
досі пахнуть чіпсами
із м'яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Гуляти б з тобою ночами
забутими вуличками
рідного міста.
Вдивлятись в неонові
вивіски,
та радіти, що немає нам
місця, де сісти.
Грітись обіймами й чаєм,
змальовувати будинки
кумедними жартами,
І, вдихати твоє повітря,
адже ці миті,
завжди залишаються
вартими.
Долоні вкриватимуться
втомленим холодом,
та у твоїх кишенях
завжди буде добре.
Місяць відбиватиметься
очима у скроню,
а з тобою я почуваюсь,
ти знаєш,
хоробрим.
Лежати на схилі та дивитись
радо на зорі,
розмовляти без рамок
й кордонів думками.
Ліхтарі завмиратимуть
і пірнатимуть в спокої,
а ми з тобою будемо
гуляти ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
🌿
У порожньому місті
повітря чистіше,
без сонячних проявів
людської мармизи.
Триматись за небо
набагато простіше,
коли тебе ніхто не тягне
до низу.
У порожньому місті
посміхатись вільніше,
коли впевненість не треба
у собі глибоко шукати.
В такі моменти ти почуваєшся
сильнішим,
в такі моменти припиняєш
страждати.
Тиша належить
сумним обіймам вокзалу,
дощі вічності стають
дедалі відкрито гучніші.
світ захований
під затишним пледом овалу,
а в порожньому місті
повітря чистіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
З поцілунком, сміливі
з поцілунком в руках,
ми з тобою красиві
наче пара в віршах.
Наче оскароносні
зі списом та книжками,
ми розумно-відносні
та покриті думками.
Твої руки у квітах
твої плечі комфортні
в парку радо б сидіти,
та усі високовольтні.
Світло тихо сміється
вечір гніттю муркоче,
кохання вічністю в'ється
какао горло лоскоче.
Ми пірнаєм в нікуди
із поцілунком у ліжку,
випираються груди,
а з-під укривала виступають
наші курячі ніжки.
(08.03.21)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
🌸
В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами із медом,
а вулиці п'яніють
від духмяного вина.
Вкриваючись пахучим чаєм,
ховаємось під пледом,
й сміємося, бо листя
розмальовує зима.
Ділимось із аркушем
болючими думками,
ховаючи себе в собі
за закритими дверима.
Намагаємось втекти,
зламати,
колючі ланцюги та рами,
і насолоджуватись
цілунками
й шоколадними очима.
Шукаємо у світі
свої місця, людей,
щоб разом зустрічатись
за кавою й під пледом.
Навколо так багато
неправильних речей,
але ти знаєш,
в мого собаки вуха
досі пахнуть
чіпсами із медом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Морозні сутінки
змарнілого міста,
зашарілі вулиці
з поцілунком на шиї.
Ми прості перехожі
з чистотою й без змісту,
чекаємо потяг,
що приведе нас до мрії.
Неонові зорі
танцюють з вітрами,
подих зникає
в темноті аритмії.
Вокзал сонно миготить
усіма ліхтарями,
а космос стікає
спокійно снігом,
по віях.
Гаряче повітря
з поцілунком на шиї,
перехожі зникають
в перспективності звуку.
Ми прості,
з чистотою,
та рядками надії,
змінюємо світ,
тримаючись за руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Я подарую тобі сонця захід
вкрию плаття просторами неба.
Вкрию коси мільйонами ягід,
ти мої ліки, ти моя потреба.
Я подарую тобі захист в обіймах
твої губи зостануться цвітом.
За плечима зникатимуть війни,
а твоє серце наповниться світлом.
Твої очі відбиватимуть космос
мої плечі - твоя тінь охоронця,
і знаєш,
повільно підходжу
й тобі тихо в голос:
"Я подарую тобі захід сонця".
25.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Спогади залишаться,
коли мене не стане,
й цей світ, ти знаєш,
скоріш за все дістане!
Дощі омиватимуть
власні кордони,
і тут не важливі
порядки й закони.
Дощезлива забиратиме
подумки й дії,
зруйнує опори,
захисну плівку та мрії,
силіконові крила,
маски вічності, фрази
достобіса непотрібного тексту,
й образи.
Я залишу при собі,
я залишу в тобі.
Палко світло палатиме
у порожнім вогні.
Вітер книгами знищить
моє тіло верблюже,
й стрімголов полечу
в намальовану світом — калюжу.
"Родотус - це рідкісний гриб, який «оселяється» на гнилих деревах, пнях, чи колодах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Чіпси
із запахом моря,
вулиці
з вітром в кишенях.
У твоїх очах
видніються загублені зорі,
а втомлені погляди
літають в системах.
Перехожі
із запахом тиші,
ароматний туман
обіймає ліси.
Ми щоночі пірнаєм у міри,
як миші,
як змій без отрути,
та у краплях роси.
Приймаючи світ,
як належне й важливе,
вкладаємо душу
в сонливості моря.
Бо ж зі сходом, життя
перестає бути вродливим.
Бо ж чіпси із запахом
давно згаслого горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Привіт...
Ти знаєш, у цьому світі
вже так мало місця для себе,
куди не глянь всюди вивіски,
гармидер та нестача повітря.
Для більшого щастя,
мені насправді
нічого не треба-
просто побути на одинці
із сонцем та вітром.
Так хочеться спокійно гуляти
вулицями міста,
не бачачи й не штовхаючи люд,
що так мчить уперед.
На околиці парку з морозивом,
ти знаєш,
просто присісти:
розслабити плечі,
заплющити очі
та думками пірнути
під твій затишний
плед.
І кожного вечора
без масок й ілюзій
дивитись, як заходить
сонце за обрій.
Заправляти кораблі паперові
у стилі Зоряних Воєн з палітри.
І не думати про погане,
бо ж ми з тобою,
ти знаєш,
хоробрі.
Не зважаючи на те,
що навколо вивіски,
гармидер
та нестача повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
Ти солодка немов шоколад
прекрасна та сонячна,
наче квітка з ключиць.
У твоїх очах я впадаю
в рясний зорепад..
і я знаю,
що впізнаю,
їх серед маси інших зіниць.
Ти солодка, коли світло
у наших долонях,
а твоє волосся вкриває
шпилі втомлених гір.
Коли годинник зникає,
я почуваюсь,
ти знаєш,
в полоні:
мерзнуть руки, ломить серце
та втрачається зір.
Солодко, коли у ліжку
є ще місце для двох,
де наші ноги перепліталися б,
немов
північно-східний фрегат.
Я знайду тебе, серед маси
різних й забутих епох,
бо на твоїх губах залишився
солодкий шоколад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Ми без імені входимо
у двері життя,
і не обираємо характер
та сутність.
Нас одягають у спортивне взуття,
щоб швидше вручити
диплом "Безрозсудність".
Ми без імені прагнемо
залишити свій слід,
і займаємось тим,
що відкидає жагу.
Нашу тінь завжди й всюди
змивають,
немов лід,
та обличчям жбурляють,
попри творчу мету.
Ми без імені творимо те,
що люди не в змозі
розвиваємо напрямки
творчих річок.
І блукаючи світом
по вулканічній дорозі,
називаємо Себе,
щоб зробити Свій крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Усі світлофори червоні,
світло з кімнат
забирає пітьма.
Ти красиво заснула
на моїх долонях.
На вулиці вечір,
нікого нема.
Габаритні дерева
обіймають кімнату,
де гілками сонливо
хапають книжки.
Твоє волосся пахне
лимонним ароматом,
а пальці малюють
по тілу стежки.
Наші погляди стрілись
на диваннім мосту,
твої груди впираються
в мої долоні.
Ми в цю ніч притаманні
чуттєвому сну.
Усі світлофори,
ти знаєш,
червоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Твої весняні крила,
як вітрила в богомола,
де я проспектним циркулем
малюю твої губи.
На підвіконні у кімнаті
в центрі міста
лунає магнітола,
звук якої, мчить крізь простір
та веселкові труби.
Твоє волосся ароматно пахне
бульбашковим небом,
уста уквітчані й прикрашені
пахучим винофіром.
Люблю тебе, моя чудна амебо.
Люблю, твоє червоне плаття,
під час ефіру.
Холодний вітер доторкається
гарячої руки,
танцюючи й літаючи,
натхненно ходиш гола.
І подихом доповнюєш
ще не дописані рядки,
залишаючи увімкнену
Плацебну магнітолу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Кімната без тебе — не та:
зникають парфуми,
ламаються стіни,
і світлом стає
токсична кислота
від якої я хочу
заховатися в тінях.
.
Кімната без тебе
полишає мене
руки пронизані холодом — темно.
Закриваються двері
та дороги в купе,
чай крізь роки
перетворюється
в скверну.
.
Кімната без тебе
не така вже й лячна,
бо простори приймають мене
божевільним.
Хоч поруч в обіймах
вже нікого нема,
та я почуваюся,
знаєш, вільним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Піжамна вечірка, втомлені гості
розтрощені вікна й розлите вино.
Невгамовні слова, що лунають зі злості
розставляють кордони, немов доміно.
Шиплячі програми, промерзлі напої
руки зів'яло торкаються "треба".
Серед натовпу сонності
залишилось нас двоє;
сонце сідає, з'являється небо.
Плівка не грає, вентилятор шумить
у вікна вривається вітер зі злості.
На вулиці вечір.
Нічне місто вже спить.
Піжамна вечірка.
Втомлені гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Кімната у сірих тонах,
як ти любиш.
У гості заходять химери.
Я сподіваюсь,
що ти все це забудеш,
і знаєш,
твоя дорога
приведе до Венери.
Сонце відкриває вікно,
як ти любиш.
Зламані шафи
залишають сліди.
Пригортаючи свободу,
ти повітря голубиш.
Не вставай.
Не потрібно.
Сиди.
Кімната в яскравих тонах.
Ти не любиш,
коли ВСЕ яскравіше
за тебе.
Дивлячись в твої очі
я цілую спокусливі губи,
та беру твою руку,
забираючи вище, ніж небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862343
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2020
В мого собаки вуха пахнуть
чіпсами із сиром,
а місто за вікном пірнає
в спокій від вина.
На картах позначаємось
веселковим пунктиром,
й вдягаємось у тепле,
бо на вулиці зима.
Танцюючи у камені,
малюємо вітри,
стрибаємо у діри
чорносливних океанів.
Читаємо, говоримо,
й заповнюєм рядки,
та скотчем закриваємо
давно відкриті рани.
Бо місто за вікном
пірнає в спокій від вина.
де залишається в подіях,
таким потрібним миром.
Нумо зупинімося в місцях,
де нас нема.
В мого собаки вуха пахнуть
чіпсами із сиром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2019
На вулиці - холодно,
там мокро та сіро.
Там перспектива не має
бажання зникати.
Ти знаєш - люди
здаються хворими й постійно
не приймають у серце поняття,
що час не буде стояти.
Дні ж бо - минають,
і Всесвіт не спить.
Прокинься сьогодні
моменти шукати.
Час, він ще та сука,
яка постійно летить:
крізь простір, крізь діри,
стаючи чужим словом - вбивати.
Тримай свою свічку,
щоб холод спадав,
на вулиці тьмяно й похмурість
з'їдає.
Прокинься сьогодні,
щоб ти не чекав,
для тебе перспектива поволі
зникає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2019
"Аар"
Ти пахнеш Люм'єром,
а саме - попкорном
на сукні залишився
відбиток
від фанти,
чи може від пепсі,
а може й від коли,
а біс його знає
не полюбляю
я твої напої.
Та це не важливо,
бо ж ти пахнеш попкорном,
пахнеш периметром
паркових вулиць.
згорілими мріями,
здертими кронами,
та такими приємними
звуками,
що вчулися.
Настінними артами,
вдалими сценами,
жартами,
мовами
цілістю ер,
у тобі прокидаються
жанрові течії,
рядки науковості,
щоб ніхто це
не стер.
І повір,
що згорає усе та й
усі.
Повір,
що зникають
в пітьмі перспективи.
Іскрою пропалює
індивідуальність в тобі
Ноктюрн, що підносить
до тебе всі мрії.
Бо ж ти досі пахнеш
пахучим попкорном,
на сукні залишився
відбиток від пепсі,
чи може від фанти,
чи може від коли,
а біс його знає.
Не розбираюсь
в напоях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
Люди люди, це комашки
маленькі ніндзя-черепашки,
які зникають у безодні
й складаються мов карти в сотні,
а то й в мільйонність різних фраз
і вибухають немов газ,
немов повітря із балонів
із кульок, клоунів, альбомів
ховаються в калюжах слів
щоб здатись дужче ти схотів,
щоб руки опускав щодня
і забував: хто ти, хто я,
як сухість листя восени,
як зсохлі на стежках кроти,
як нескінченність у вогні,
щоб забував: хто ти, хто всі,
як маріонетки у вітринах,
як темнота у магазинах,
як зрізані кути альбомів,
які зникають у безодні.
Тож хочу, щоб ти зрозумів,
що люди це лишень комашки
маленькі ніндзя-черепашки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810280
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2018
Без тебе
зникають світи
перестають оновлюватись
кордони,
ссавці риють ями,
а ти починаєш гребти,
бо на хвості твоїм -
давно померлі купідони.
В їхніх очах
давно немає світла,
вони мов космос
- чорні й безжиттєві,
жадають твою душу
напоїти й з.їсти,
і зачинити на одвічно -
двері.
Стелі вкриваються
лляною простотою,
немов дерева
із кісток та пилу,
ти вдягаєшся їхньою
красою,
ти вдягаєш на себе плащ
і суперсили.
А тим часом
всі кордони
потопають,
загублюються в величі
рухомих циркуляцій,
механізми вічностей
зникають
і перевтілюються в потяг
рухомих
станцій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2018
Люди люди,
це комашки,
маленькі
ніндзя- черепашки,
які незвичні
по статурі:
схеми, фрази
та структури
облізлих сфер,
"а ля" буття.
Вибір за тобою,
та...
виділяйся серед
маси
не ставай комусь
прикрасою.
Індивідом стань
та розвивайся,
оглядатись
не старайся,
бо твоє життя
- майбутність в очі.
Твоя свобода й творчість
в простір.
Обіцяєш?
Ти живи.
Хоч важко з цим
торкатися мети
і перспективно
цілісність зникає,
та друже мій,
ти ж тільки починаєш.
Тож пам.ятай,
що люди
це лишень комашки.
Маленькі
ніндзя-черепашки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2018
Вона стояла самотня в полі
й тільки дим та вогонь
давав за себе знати.
Потріскані губи,
потріскані пальці
- вона стояла
зовсім гола.
А з краплями дощу
із неї почав
останній
лляний шальф
спадати.
Довкола крики
глушили вистріли.
Довкола кров
розливалась морями.
Зціпивши гранату
зубами стислими
вона обіймала
останні подихи
- мами.
Зеленокрилі
вдивлялися очі,
розруха та гнів
нагнітали ще більше,
а ніж зазвичай,
та знаєш,
війна,
сука,
як кровожерливі
гості:
щоночі
пробираються
в душу!
пробираються
в серце!
чіпляють твій розум,
а тому грець з ним,
нехай!
Розтерзані
й глибокі,
як кратер
тумани
холодно в полі,
а сонце не гріє.
Бездушний дощ
попадає в болючі
рани.
В багнюці між тілами
про світанок
лиш мріють.
Надію колихають,
стискаючи ідол,
хмари затягуються немов
тютюнова імла.
Опустився на землю
прохолодний
- вітер,
який піднімає
мій написаний лист
зі словами:
"А вона, а вона,
не сидітиме сумна".
До кінця залишилось
не так вже й багато,
якою б вона
не стояла у полі.
Минуле намагалось
її з собою забрати,
та сьогодні майбутнє,
бо ж вона обирала
для себе - долю.
Холодно в руки,
холодно в ноги,
потріскані губи,
потріскані пальці.
Забувши про все,
відкидає життя,
як хворобу,
та протягує гранату
до яскравого сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2018
Дороги - вільні
хоч чудернацькі,
та все ж - вільні
і зненацька
спостерігачі
батальних ситуацій;
під шелест вітру
на гілках дерев - овації,
що пробираються у центр
диспетчеру задач:
в метро,
у залі,
й холі,
а літом град.
Гад посеред моря
закритих книг.
На твоїм тлі
ще залишилась свіжа
ні, не кров,
а стиглий рис.
Мурами, фортецями
скуйовджені думки,
котрі крізь руки затікають
у відлуннощі журби.
Прости.
Сьогодні настрої в людей
давно уже не ті.
Я засинаю,
ти прокидайся
шепотом у один
два
три.
Дороги вільні.
Чуєш?
Можеш йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018
Ти пахнеш ніжністю
домашнього комфорту,
руки зігріваються
какао з молоком
фрегати вітру відлітають
в твої душевні
рядки порту,
а витонченість,
це нариси й ескізи
у витворі твого волосся
із вином.
Солодка, пристрасна
й жива
в моїх долонях твоїх рук
тобі для щастя,
радості життя
не вартісні мільйони слуг.
Ти здатна оживити все
і навіть в мить,
коли надії буцімто немає
твоя присутність,
то вогонь котрий
горить.
Він радо посміхається
й в свої обійми закликає.
Ти пахнеш ніжністю
домашнього відверту,
руки зігріваються
какао з молоком
не хотілося б мені
всі спогади
між нами стерти
та дізнатися,
що це був тільки сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018
Вітаю прекрасних дам чоловічого серця з весняним днем у вашому житті 8 березня.
Бажаю перш за все здоров*я, щастя, радості та успіхів у тому, що Ви творите.)
Залишайтесь такими, якими Ви є, бо в цьому Ваша оригінальність та індивідуальність.
Летіть тією дорогою, яку Ви відкрили або ж знайшли. Розвивайтесь, живіть та залишайтесь такими ж чарівними, справжніми та ніжними.)
Вітаю!
P.s: Наше життя, це темний ліс без Вашого світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780998
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Шрами по тілі,
це як потріскані губи,
як рани у морі,
як в занепаді труби
механічних машин,
змащених кров'ю,
повернутих сонцю,
та розумному слову,
мові у книгах
холодних скелетів,
звикли,
що в шафі,
звикли,
що в двері
стукають
години,
стікають
відверто
у занепаді труб.
Біля моря,
на березі
лежить собі труп.
"Delete" - дані успішно стерто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780210
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2018
Океан за океаном,
простір в вічність
без кінця.
Ти кохаєшся з дурманом,
де наркотичність друге "Я"
Ти не можеш зрозуміти,
що в тобі усе не так
відчуваєш дневі зміни,
та тобі в лице "Stop"знак.
Ти мовчиш, усе повз вуха,
все повз очі, без кінця.
Зупинися, сядь, послухай,
що тобі скажу не я,
а твої думки минулі,
що прагнуть істину знайти.
Їх прийми, щоб зміг збагнути,
ким тобі у світ прийти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772400
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2018
Нас приймають,
як обранців темних сил,
косо споглядають
крізь
усмішку маскараду.
Грають різні ролі
i поводяться із нами
під нормальний стиль,
та ми ж то знаємо,
що це зазначеність
лінгвістичної розради.
Буває так,
що двері
відчиняють навстіж,
буває так,
коли моментами з життя
до нас приходять.
Та якщо дивитися
на них очима правди,
то це лишень омана істини,
і оцикльованість,
яка від них надходить.
Буває тяжко,
а моментами
ну просто нереально,
збагнути расу
людяних кутів.
І паралель
проводячи сегментами
у двоцифрову значність,
це як заходити у гості:
до сліпих кротів,
німих котів
собачий спів,
ехом зашаріованих китів,
ентаріон словесних слів
давно зіпсованих богів.
І все.
Сприймай навколишнє
таким,
яким воно було
та Є.
І все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769840
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
По твоєму
скуйовдженому тілі
холоне кров,
а із пошарпаних уст
стигне пар.
Я дзвоню тобі о 2:79
знову й знов,
та в слухавку чути
постійно
крехтіння кальмар.
Без поняття
куди діватись
в цю втомлену ніч,
я розгублений завжди
і впадаю у витоки диму.
Подзвони хоч раз,
чи то
зустрінемось віч-на-віч.
Я забув,
який має аромат
твоє тіло,
що притаманне
запашному милу.
А за вікном
опустилася знову
злегка хвора
туманність,
а ліхтарі
у підвішеному стані
світять не так.
Я примара у твоїх очах?
Я триклята завзятість?
Ти постійно жбурляла
у мене багно,
після чого легені
сміються й хриплять!
І ти знаєш? Годі!
Я не буду більше дзвонити!
Не надсилатиму подарунків
у красивих обгортках!
Я буду просто мовчати
та за тобою слідкувати
і тебе боронити!
Та чорт забирай!
Ти досі ходиш
у моїх подарованих
куртках!
Я не можу, це складно!
Знову "Н-на" пляшка від віскі.
Затягнута сигарета
та на фото
спогляда разок.
Я заряджаю
палець
й промовляю
"А хай йому грець! Дійсно!"
"Це ж все мені наснилось"
4
3
2
1
І я натискаю на курок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
Ти пахнеш
цукровим сиропом,
на губах залишився
ще мед,
заливаєш
до горнятка із чаєм
краплину окропу
і пускаємось разом
в обійми
під затишний плед.
За вікном
перебігла погода
у глибу,
де барабанить
по струнах
життєвих проблем.
Ми сидимо та гріємось
вогнищем миру
й відстрілюєм однотипність
ідіотських дилем.
Ти вдивляєшся
у простір
єдиної думки,
посміхаєшся сонцю,
що світить вночі.
Ми малюємо разом
на вікні візерунки,
та на світанку
вдихаєм у груди,
в сузір'яні груди
моменти живі.
А ти й досі пахнеш
цукровим сиропом,
на губах залишився
ще мед,
заливаєш
до горнятка із чаєм
краплину окропу,
після чого пускаємось
разом в обійми
під затишний плед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
В холодну завісу
театрального дива,
де людям читається
"Кримінальне чтиво",
де бігають діти
в засніжених шапках
і де гріють собаки й коти
свої лапки
Я стою
та пригортаю
твою руку до себе,
підсилюючи вогонь,
що жевріє на небі,
підношусь,
як дар
у твої обійми,
нехай світ почекає
нам не потрібні
ще зміни.
Завзята зима,
що плаття ховає
в вугільне гілля.
Прикрашає верхівки -
масивні будинки,
де у вікнах спокійно
грається злива,
а ти переростаєш
в надію,
яка кіньми
мчить шляхами в події,
топчучи миті
розлючених змій.
І вір, що все
буде добре навколо,
коли збережемо
вогонь між собою.
І я знову притуляю
твою руку до себе,
підношу дарунок
тобі в твоє серце.
Нехай світ почекає
на вулиці мокро,
та з тобою,
ти знаєш,
з тобою
так добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Ти знаєш,
наше життя,
як запущений
для рекорду
секундомір:
в'ється, викручується,
спить та чатує.
Де припорошене димом
суттєвого сліду,
який залишаємо ми.
І своїми кігтями,
як хижак у ночі,
без мотиву
дві фортеці
живого руйнує,
так і розуміння того,
що приймає
клаптики зошита
в якому показано
кими ми були.
І ти знаєш,
знову ці думки,
немов укол
в носову частину
протаранених мрій.
Я сприймаю:
як болюче,
як рану,
неначе крейдою
протягнули по шкірі.
І у снах мені химериться
знову й знову
наш давно знайомий звір,
що запускає кільканадцять
колотих ран у тіло.
Вечір. Місто.
І завзятий секундомір
для життя,
що в'ється,
прокручується
та кидає
у спогади минулих,
й
минулих віків.
І як камінь із неба,
затікає
в самісінький мозок,
де проростає зерном
та стає у позу дерев.
А хтось сидить за столом
та цілими ночами
хворого міста
витісняє із себе
в чорнило цілі стопи
віршованих рядків.
Ніхто не говорить. Мовчать.
І тільки чути
й чути,
як стукають у двері:
стук, стук, стук.
Кільканадцять голодних
собак та котів.
Я не сплю. Більше ні.
Крапка.
Кома,
Знак питання?
Це кінець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2017
Ти мовчиш,
говорять стіни,
що затяглися
синім небом.
А за вікном
гуляє вітер,
що б'ється
в твої вікна й двері.
В ту саму мить
по нитці ліфту
спускаються
живі зірки.
Ти закриваєш очі,
та віддаєшся
манускрипту.
Стіл. Сервіз.
Покинуті рядки.
Ти мовчиш,
мовчать і стіни.
Заметіль.
На вулиці зима.
Обіймаєш радо
перемінний вітер
І в соціальній мережі
#жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017
Дозволь мені
торкнутись твоїх рук,
дозволь відчути
аромат твого тіла.
Голос твій,
що переростає в ніжний звук
я збережу
в захмарених обіймах.
Дозволь торкнутись
твоїх уст,
дозволь заховатись
в твоїм волоссі.
На нас чекає чимало
безумств,
а загадане нами,
щоб радо збулося.
Дозволь дивитись
в твої очі,
дозволь намалювати
там картину.
Мене надихають
твої вени творчі,
тобі так пасує
задимленість диму.
Стрілки давно перебігли
за північ,
місто відлунює оперний звук.
Я люблю дивитись
з тобою у вічність
та доторкатись губами
до твоїх зоряних рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Вокзал покритий
пліснявою красивих слів.
Словесний океан
думок із ланцюгів.
Обдерті стіни
тисячами котів.
Та обставлені кутами
із колючих їжаків.
Над люстрами
літають телефони,
губна помада
та туалетний папір.
Виходять крізь
об'єктив фотоапарату
екс-масони,
красиві такі,
як безголосий
солов'їний спів.
А годинник вже
не стукає стрілками
у склеп.
Де лежать роки
пройдешнього життя.
Книжка в смітнику від вітру
розчахнулась
на 20 сторінці,
де було видно вертеп,
а разом із цим й твоя мета
та ціль до якої ти ішов
крізь дзеркала.:
туман та міль.
І ти увійшов, до вокзалу,
що все ще покритий
пліснявою красивих слів.
Словесний океан
думок із ланцюгів.
Обдерті стіни
тисячами котів.
А кути обставлені
із не колючих їжаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017
Я люблю тебе - Ніч.
Як люблять хлопці дівчат
у ліжку: палко, пахуче, жадано.
Ти ***
Ти руйнуєш мене з середини!
Як квадрат без кутів й щохвилини
мій характер виходить
в протухлі сардини.
Ти щука!
Котра ховається
від циклічного непотребу,
яку поїдають за білим столом.
Ти прикраса, ти фальш на шиї
та подруга, яка розповідає тобі
все перед сном.
Покинь мене!
Не йди за мною!
За руку тебе не візьму.
Краще полечу з совою
і все!
Тобою не живу.
Не марю цілими ночами.
Та не шукаю у книжках.
Не Бетмен я.
Не сплю із кажанами.
Крапка.
Кома,
Знак питання?
Жах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017
Нічне місто відбивалось
в яскравих ілюмінатах машин,
котрі мчали
наперекір перспективам.
Дороги тим часом
огортав роздертий
до чорних дір покрив,
який не зміг латати
світові вітрил.
І в центрі,
як кіл від меча
розпростався ліхтарний стовп,
а дим від сигарет
вдихали втомлені люди.
На тебе чекав
не в той бік чужий поворот.
І чимало потворних
розмов та абсурдів.
А ніч за вікном
поглинало місто
своїм світлом
з кімнат,
залишаючи відбиток
на запітнілому склі.
А ти сидів за столом
та писав фрегатний трактат,
де сяйво від лампи
застрягало в повітрянім сні.
Книги та зошити,
папірус - історія,
пропускали в твою душу
забутий жаргон.
В двері тим часом
стукала осінь,
яку тримав під руку
розфарбований слон.
І в той самий час місто
відбивалось в яскравих
ілюмінатах машин,
котрі мчали
наперекір перспективам.
Дороги під плед
ховав густий дим.
Місто без люду
доволі красиве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2017
Неон з давно закритих магазинів
падає на асфальт із-під дощу.
Стоїть в безодневій й осліпленій пучині,
людина,
що чекає на автобус сну.
Його вже не турбують голоси
йому тепер на все начхати
він взяв з собою анти полюси,
стару гітару та придорожні карти.
На небі зорі вказують дорогу,
літають небесами літаки.
Він проганяє ліками свою хворобу
й пускає в бій свої ідеї та думки.
Він втратив всіх, кого любив і ні
він втратив все за що боровся ці роки.
Та все ж знайшов у своєму розумі
ще спогади сліпі,
які потрібно розвивати й берегти.
Колеса доторкнулись до бордюру,
двері відчинились в темноту
й зробивши крок він відпустив
від себе заспану натуру
і зник в автобусі. Поїхав в пустоту.
Світила від неону відбивались у калюжі.
Вулиці мовчали. Дерева шепотіли.
Голуби із пошти байдуже поглядали,
як дівчина з речами із під'їзду виходила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754999
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2017
Я хочу знову стати дитиною,
щоб не знати за почуття:
за відчай, журбу, страх,
вороття,
куди тебе затягує
розбите серце.
Кожного ранку гуляти, радіти
не думати над тим,
що мозолить думки.
Просто бути людиною,
вічно.
Хоч і малою,
зате назавжди.
Виривати листки
із зіпсованих зошитів,
кричати від болю,
що наносять старші за тебе,
бути свареним після школи,
а коли заходять гості
на день народження
тобі дарують
різні речі.
Бути на рівні з собакою
кататись на його спині.
Купатися разом у ванні
та бігати по багнюці,
як свині.
Відчувати на собі повітря,
яке вміє жити краще за нас.
Щоб появилась у тобі надія,
котра змінить,
як світ так
і вальс,
який ти уперше віднайдеш,
відкриєш у своєму тілі.
Доторкнешся до її рук:
мурашки по тілі,
мурашки по мріях.
І все!
Зупинись!
Мені цього вистачить!
Далі не треба летіти
в майбутнє!
Все що потрібно я знайшов
у цьому вимірі.
Не хочу бути,
знову бути
дорослим.
Я хочу знову стати дитиною,
щоб не знати за почуття,
щоб радіти
кожному літу
щоб радіти
за власне життя.
та ступати по власній землі
без боротьби й вороття.
Бути вільним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754140
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2017
Дощ змиває дороги,
змиває стежки
по яких ходять
люди,
змиває із вікон
силуети масивні,
які ти малювала
в Квартирнику.
А вино затихло
на твоїх устах,
на твоїх палких
та пахучих устах
до яких хочеться
торкнутись
та поцілувати,
тебе обійняти,
відчути,
зігріти.
Не спати.
Гуляти постійно ночами,
тими стежками,
які забрав із собою дощ.
А тепер цілий вечір
належить нам двом
і хоч життя одне,
та мені б хотілось
прожити його з тобою.
Щоб дощ й надалі
омивав після нас
ту дорогу,
ту стежку,
по якій ми йдемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
На тихій вулиці у безкрайній темноті,
де Світила забавлятись між собою
стояла у червоній куртці - ти
й чекала на автобус разом зі мною.
Ти стояла та чекала так красиво,
що мої очі ще не звикли до прикрас
позаду мене в небі загриміли квантові вітрила
і надходив в душу ледь відчутний бас.
Твої очі з вигляду затемнені від телефону,
що безперервно рухались по чудесам
ти замерзала, я відчував собою,
тому як замерзав я сам.
А вулиці тим часом потемніли,
а світлом миті був твій телефон,
що міцно у руках тремтів,
коли побачила ти мій смартфон.
Ти опустила та поставила в кишеню,
а він без помочі все вібрував та вібрував
й потім підійшла до мене так повільно,
де я тебе в твої ж уста й поцілував.
Ця мить була єдиною прикрасою,
яка сподобалась мені за все життя,
а потім ми у двох переливались фарбою,
де залишали за дверима злі виття.
Ми сиділи на дивані разом з нардами,
де бачив я, яка вона щаслива,
а наші діти перед каміном забавлялись картами,
за вікном у вирі світла прогриміла злива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Дівчатам до вподоби красиві тіла
накачаних хлопців із вулиці,
та під старість цього всього нема,
але залишається відданість музиці.
Під яку ви вперше танцюєте,
цілуєтесь вовік надвечір'ї
із заходом сонця милуєтесь
створюючи кульку надії.
Ви були у двох, такі які є
прості мандрівники із вулиці.
Кохання постійно між нами живе,
бо ми притаманні цій музиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
Накриймося затишним пледом?
Будемо злегка божевільні.
І попивати солодкий чай з медом,
де будемо пристрасно справжні та вільні.
Давай?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Ми вибираємо дебільні фрази
з давно зіпсованих спільнот
й використовуємо у житті
немов крилатий кашалот.
Жбурляючи на все банкноти,
дурниці беручи у душу
б'ють тебе посеред ночі,
як б'ють боксери в залі грушу.
Ти спиш під пледом, любиш чай
в гостях поводишся, як лицар.
Та лиш, як з'явиться лишай
ти переростаєш у куницю.
Сидиш та граєш карти з другом,
якого вигадав ти сам,
де ріжеш вени, п'єш сидр з цукром
й малюєш Поттерівський шрам.
Тобі до магії далеко
тобі до світу не в той бік.
Ти не дракон і не лелека,
скуштуй український, новий сік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746187
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2017
Вона займалася мейкапом
у світі заздрісних очей.
Завзято гралася з донатом
у іграх кожної з ночей.
Вона любила піцу й колу
дивилася журнали моди.
Була заразна, як ебола
шукала способи для вроди.
Дивилась ретро серіали,
слухала скажений рок.
Сусіди завжди верещали,
коли хтось тиснув на курок.
Лягала спати із думками,
які гнітили повсякчас.
Гуляла з псевдо диваками:
постійно, вічно, кожен раз.
Вона із тих, хто бачила весь світ,
який змінився, захворів.
Самій собі піднести дивоцвіт,
а світові життєвих кольорів.
Вона займалася мейкапом
у світі радісних очей;
Не гралася вже із донатом,
бо спала кожної з ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745529
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.08.2017
Не говори мені про біль,
бо ти не розумієш цього слова,
а тим часом заростає поміж нас
дурманна міль,
як море по якій пливе
в незвідану пучину крива гондола.
Не говори мені літай,
бо я тебе не відпускаю
ти прагнеш здихатись мене,
як люблять задихатись люди,
шепочучи "Прощай".
Та в тебе не хватає мізків,
тому й з тобою в хованки не граю.
Ти п'єш пошарпане вино
червоне чи зелене
й не розумію поки я
в якому стані твоє его.
Ще й сонце насміхається,
коли підходить твоя тінь
до мене.
Чи то червона, чи зелена...
І що ж буде,
коли відправимось у мандри,
опісля чисельних примирених подій
в історії суспільства?
Я зачитаю знову
твій улюблений вірш "Нарди"
на верхівці двоповерхового
туманного будинку,
що так не любить міста.
Вино в руках
ми п'яні пустотою
у цей час,
де виростаємо й старієм щохвилини,
та знаєш, як би там не було серед мас
я радий, що хворію лиш тобою
моя безсмертна квітко, моя надіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2017
Нас оточують космічні товстосуми,
які приймають для хоробрості саке.
Ховають свої цінності у марновірних дюнах,
де кричучи говорять, що людство є гидке.
Без винятків вдягаються в гостей,
годинами вигадують для себе стиль вогню.
Будують епопеями свій лад серед людей
й втирають їм занедбану свою херню.
Нас оточують космічні довбодятли,
що грають карти з космонавтами у холі,
як колись, це ставалося із нами
по землі коли ходили люди голі.
І дивляться в космічну далечінь,
будучи майстрами свого діла,
до них надходить хвороблива людська лінь
і притаманна їм метафорична віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742724
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2017
Місто вдихає в свої паркові легені
дим, що повис над верхівками будинків.
А люди сидячи в кафе без коштів у кишенях
між собою обговорюють, які у кого вчинки.
У темноті ховаються пошарпані тварини,
безпомічно блукаючи верхівками небес.
Проїжджають вечорами й калюжами машини,
дрібне життя примарно, пробіга поміж чудес.
З вікна, це має вигляд картини в галереї,
що так милує очі мільйонам глядачів,
а кожен має змогу належати химері,
котра чарує пристрастю, якій належить спів.
Він сидить в кімнаті й вона заповнилась пітьмою
покурює жувальну, безпомічну сигару,
спить вона на ліжку, напівоголена з красою,
що притаманні тисячам занедбаних богів.
Сидить з похмурим виглядом: думає, гадає,
як то бути далі, що робити потім?
І відчуваючи, як місто своїм серцем нагнітає
зі злістю у думках він вилізає з плоті.
І знову затяжна сигара, погляди років
він бачить, яка вона німа і стомлена,
до неї робить кроки та лягає, обнімаючи з боків
така проста, така жива, коли оголена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
Вона рисує майстерно портрети
він записує власні думки
їй до вподоби принцеси в каретах
йому розумові книжкові рядки.
Вона зранку впивається в каву
він заварює чай в чайнику
Та годує на ложе свого кальмара
Той прикормлює собаку сліпу.
Вони зустрічаються в парку,
коли сонце ховається в вечір
він цілує в уста її палко,
а вона розправляє
свої крила на плечах.
Сліпий собака сидить і вдивляється,
а червоний кальмар поруч з ним.
Як кохання у світ віддаляється
і розуміння того, що все вийшло у них.
Довкола пелюстки із квітів та дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
Жанри: трилер, апокаліпсис, триндець.
"Ну, привіт."
"Зефір після раптового зникнення повертається назад у своє рідне містечко, де зустрічається з рідними. Ніхто не вірить його словам про те, що він весь цей час був у полоні позаземного життя.
Тим часом на заході країни люди починають масово зникати."
"Кава з лимоном."
"Після того, як однокласники закінчили школу, пройшло 23 роки. І ось настав момент, коли вони мають зустрітися знову, щоб згадати, як то воно було.
Та що може піти не так, якщо зірки починають згасати?".
"Друг."
"У малонаселеному містечку Акгір живе хлопець, який ніколи не мав друзів і який завжди отримував на горіхи від своїх однолітків.
Однак в одну прекрасну ніч усе змінюється, коли у воріт появляється собака, яка тут же починає захищати хлопця.
Що це за собака, якщо кожного вечора хлопець бачить, як вона знімає з себе шкіру?"
"На добраніч."
"Аксен Войтович - 14 річний підліток, який після свого дня народження на наступний день дізнається, що всі люди кудись зникли разом із його батьками.
Що відбувається, коли настає вечір і коли хлопець лягає спати?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739272
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
Спостерігаючи за містом, сидячи на краю даху я почав розуміти те, що еволюція неправильно розвилась. Боляче дивитись, як люди, маючи розум на плечах доходять до крайнощів, виливаючи свій гнів на братів наших менших.
Алкоголь, це той "вихід із проблеми", який робить розум не придатним до життя. З перших кроків по Землі й аж до сучасності зомбоящиків ми спостерігали за тим, як людина проходить етап еволюції, вчиться ходити, пізнавати оточення, розмовляти, народжуватись, розвиватись і створювати собі богів задля віри.
Та єдине, що забула людина в собі розвити, це - людяність.
Бережіть тварин, бо вони, пройшовши етап еволюції надалі займуть наші місця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739176
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
За вікном холодне літо,
де волоссям грається вітер
ще й розпустило життя квіти,
а бджоли збирають пилок
з чисельних літер.
Летять собаки за котами,
дерева пропускають крізь себе WiFi.
Люди обмотані життєвими дротами
після чого жбурляють проблеми всі у чай.
З мигдалем твої спокусливі губи
вени виходять у простір з Orbitи
серце виштовхує душу за груди
не треба від холоду літа тремтіти.
За вікном промайнула гаряча зима,
як твоя спокуслива пристрасть до сексу,
а тінь, яка пробігає повз мене німа
притаманно протягує руки до кексів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2017
Із уст твоїх пошарпаних, весь світ,
утворює собою піктограму
й до цілої галактик пелюсток
ми дивимося в твоїм серці, безсмертну
драму.
Поміж забутих і запилених книжок,
під столиками в холі бібліотек
на шафах шахматових, шашкових дощок
відіграються свої ходи, предмети не живі,
здалека.
Ти полюбляєш бігати навколо стадіону,
ти любиш засмагати без засмаг.
Гратись в спорт, без відома і бадмінтону
на завершальній стадії вірша, летить у сон
твій Альманах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2017
Він впивається тобі у шию,
відчуваючи страх та неспокій,
де бере тебе за твою ж гриву,
як кінь,
що летить по незвіданім полі.
Він полюбляє тебе роздягати,
жбурляти речі на холод кераміки
і викидати з вікна твої твердження,
які вже давно забруднились у наклепі.
Він любить з тобою сидіти щоранку
за чистим столом й попивати каву
з давно простроченим молоком
і їсти зацвівший "Київський торт",
щоранку.
Разом з тобою покурює люльку,
яка стояла в коробці незвіданий літ.
Розмовляти про все, що оточує спокій,
котрий відображає парадоксальну мить.
Ходить з тобою, тримає за руку
коли робиш кроки по зебрі,
яка ховає в собі щось їдке, невід'ємне,
як твоє безлике життя:
чорне, крилате й таємне.
Він палко цілує в покусані губи
і ти стала в руках його лялькою.
Він торкається тілом твого,
він твоя тінь,
де ти стала для нього
мистецькою калькою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737048
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2017
Хто ти?
Ти знаєш, що ти людина?
Обирай для себе шляхи:
або індивід або ти тварина,
собі в голові свій вибір тверди.
Не спи, не потрібно боятись,
не будь одним з тих, хто керує.
Від всього, що навколо не треба жахатись,
бо шлях до провалу, їм самолюбство віщує.
Приймай, як належне минуле,
приймай в свої очі свободу,
дорогу знайди, щоб не промайнула,
бо ти є людина, чи тварина з нагоди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736469
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2017
Ти неймовірна у всьому,
від першого волосся на голові
і аж до кінчиків пальців на ногах,
які прикрашені моднявими кедами.
Ти казкова коли промовляєш слова,
бо відчуваються співи пташок,
від яких мене кидає в незвідане,
мільйони приємних думок.
А твої очі, це двері у космос
від якого, ти знаєш? Приємно.
Немов бачиш щось невід'ємне,
чого не вистачало в житті.
Губи в тебе гарячі,
які хочеться поцілувати,
відчути з тобою життя
про яке я можу тільки гадати.
Ти неймовірна у всьому,
від першого волосся на голові
і аж до кінчиків пальців на ногах,
які прикрашені моднявими кедами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017
Мої зіниці розширяються
від твоєї анатомії
і стрімко розливається
по судинах свіжа кров,
впадає у відділення
венної меланхолії,
де в обіймах пристрасті
захована любов.
Вдивляюсь в хворі очі,
що ховаються за віями,
уста твої сухі,
наперекір цілунку,
і після всього сущого,
мандруєм разом мріями,
яке приносить нам
незвідані дарунки.
Я відчуваю на собі
твій ледь відчутний подих,
заплющую на мить
свої подерті очі
і відчуваю, як впиваєшся
зубами в спогад
я не забуду поцілунок
о 1 ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017
По небу літають кити,
яких навчили літати дракони,
а люди собі заросли,
та живуть у пеклі законів.
Землею блукають гіганти,
що садять дерева та квіти,
та люди в той самий час
на троні прагнуть сидіти.
Керують владою ті,
кому нічого більше втрачати
забули, як воно там
у свободі з сім'єю гуляти.
Збирати нарциси життя,
пити воду століть,
пускати у небо драконів,
та їх це все тільки і злить.
Минають буденності тижня,
стоїш ти ось там, де вікно
і вдивляєшся в хмарність суспільства,
яка поїдає тебе чистим злом.
По небу літають дракони,
яких навчили літати кити,
а люди стоять та вдивляються,
де мріють літати із ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2017
Люди, люди, це комашки,
маленькі ніндзя черепашки.
Люди свого роду, звірі,
які забули про довіру.
Тримають крик напоготові,
як Довакін в терновім полі
іде на вищих, злість чекає,
а гідний вчинок він шукає.
Люди, люди, це комашки,
маленькі ніндзя черепашки.
Такі малі, що їх не видно
і за спиною ієхидно
тримають злість,
ще й корчать рожі
кричать на світ, вони не в змозі.
Протистояти всім і все,
ось так живемо ми, та це,
ще не кінець суцільній боротьбі,
допоки в серці спогади живі.
Люди, люди, це комашки.
Маленькі ніндзя черепашки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2017
Ми вміємо влучно стріляти словами,
кидати гроші на вітер.
Збиратися довго зі своїми думками,
кидати гроші на літо.
Звикли, що все має бути, як скажеш,
думати, ніби це варте.
Немовби коректором дири замажеш,
розкладаєм віщувальні карти.
Ми не знаємо хто ми такі,
не знайшли своє місце у світі.
Не обираєм дороги прості,
бо розуми нам не відкриті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017
Нас оточує ілюзія суспільства,
яка говорить про історію й роки.
Приймає, як належне людовбивство,
дивись на світ, тепер у ньому ти живи.
Навколо нас, під нами та в душі,
заховані чисельні жертви світу.
Вони складають правила для всіх смішні
та потім без поняття, куди це все їм діти?
Такі всі красені в костюмах, на машинах
показують, хизуються, блистять.
В той самий час, крізь витоки туману у руїнах
будинки, сім'ї й вулиці лежать.
Ми ходимо на вибори із радістю
для себе кандидата обирати.
А ставши він сприймає люд не з вартістю
і починає мимоволі всіх вбивати.
Вже так давно в ілюзіях живемо,
де радості немає, як такої.
Народжуємось, робота, дім - даремне,
життя фальшиве, якщо немає волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2017
Небом гуляють босі дощі
варять в казанах українські борщі,
черстві у них голови,
дурні на все погляди,
без рими вірші,
як і власні, мої,
дурні.
Жарять ребра людей,
що відбились від стада
тупої влади й порядку,
якого нема, не було.
Смішно, правда ж?
А дощі і далі босі.
Рабство наразі у Білому Домі,
де стадо баранів, сидять
і яйця дроблять об крісла
із дерев, які самі ж і вирублюють.
Смішно, правда?
А дощі вже носять взуття
з людських шкур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Я відчуваю на собі
твій подих,
твій менталевий подих,
дотик, скручені пальці
від танців на ступнях.
Твої очі, то двері в нірвану,
оману, спокусу зміїну
наївну бачу в тобі я людину.
Безслідно зникаєш,
тікаєш від мене
від себе, немов вбивця,
який ножем вирвав серце
та душу, що так до вподоби мені.
Смішні твої історії,
такі дурні трилогії
твоєї гри у карти, нарди, мандри.
Я відчуваю на собі
твій наркотичний подих.
Дотик скручених пальців,
та погляди хворих богів,
бо боги також хворіють
і підкладають
подорожник до рани,
спльовуючи кров ілюзій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
Земля під ними трясеться,
як трясеться ліжко вночі,
вириває дерева та гнеться,
від повітря,
що ламає силуети живі,
які йдуть по вулицях міста,
як та багатоніжка у лісі
й залишає свій слід на узліссі,
так само і люди у місті.
У вікнах вирує затиснуте
в стінах життя,
а за вікном пролітають
роздроблені вщент літаки,
та пристрасть сильніша
в звичайних й коханих серцях,
де віддаються любові
вічно й тепер залюбки.
Почуття, немов вірус: керує, жадає, палає,
як та відьма, яку розіп'яли на вогнищі,
він каже, що очі у неї живі,
як солодке вино і під зорищем.
Вкрилося небо чимось таким, недаремним,
а він цілує й кусає її ніжне тіло,
невідомі стріляють по всьому, що бачать, напевно
і на вулиці міста синьоока туманність осіла.
Він тримає її, як тримають у реслінгу різними позами,
вона в свою чергу жадає і хоче його.
Кімната уквітчана, мільйони й мільйонами розами
вони купаються в тому, щоб потім згадати,
як добре в цей вечір було.
Ліхтарі за вікном останніми іскрами граються,
вулиці геть оніміли від диму й вогню,
де-не-де можна бачити, що живі,
як ті миші по норах ховаються,
тільки він та вона загралися
в пристрасть гірку,
не живу.
Спустився на Землю
останній чужий корабель,
вони подивилися в очі
один одному та посміхнулись.
На цьому рядки перетворюються в сміття
і тепер
я покидаю кімнату,
а вони голим тілом до вікна розвернулися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
Ми обмажемось медом,
будем бігти де бджоли
злегка опуклі і кволі,
зате ми живі.
Будем бігти під сонцем,
обмазані вітром,
обсипані градом
по своїй землі.
І нас ніщо не зупинить,
ми прийдемо до цілі,
у мене план є на тілі.
Нехай серце кричить!
Нас будуть бити словами
і в багнюку жбурляти,
ще й каміння кидати,
зате ми живі.
І як би важко не було
витріть очі сумні.
Ми справимось, люди,
бо ми діти Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2017
Мандрують океанами
фрегати із примарами,
приматами в клітках
і з ромом в ящиках.
І крізь пустелі бурні
на вітруганах чуйних
прорізує повітря
примарник без шапок.
По серед ночі чутно,
як колобродить мутно
в діжках гігантських ром
безногий кок, Капсал.
В таверні засиділись,
чорти, скелети й сирість,
які байки говорять,
як жилось їм колись.
Крізь заметіль хурдельну
крізь твердотінь земельну
на всіх парах летить,
фрегат "Зелена мить".
Дзвенять в повітрі шаблями,
стріляють мертві ядрами,
співають та танцюють,
в тавернах моряки.
Мандрують океанами
фрегати із примарами,
приматами в клітках
і з ромом в ящиках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2017
Я пам'ятаю, як зустрілися ми вперше,
це було на розі, де ростуть троянди
грав на столику із друзями у нарди
й від твоєї усмішки мені зробилось легше.
Я пам'ятаю, це була тривала осінь,
де краплі від дощу стікали поміж листя
і падало поволі у твоїх ніг намисто,
чи застрягало у твоїм каштановім волоссі.
Я пам'ятаю наші перші радісні обійми,
як під дощем на самоті стояли ми на розі
та моє серце відчувало, немов воно в облозі,
лякалося й не знало чи почуття надійні.
Ми цілі ночі пили чай та грали в карти
читали запорошені книжки, дивилися касети,
трималися за руки, а за плечима силуети,
які йшли в сторону кафешки, де змокли нарди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
Ми ховаємось, надягаючи капішони
і посміхаємось коли сонце щімить очі.
Люди обходять тебе, як тритамільйонні мусони,
а ти чекаєш на вільні, безлюдні ночі.
Тебе гвалтують думки все життя
і старанно складаєш рядки у віршах,
та по при це розумієш, що нема вороття-
глибше та глибше ховаєшся в своїх думках.
Ти залишаєшся бездоганно сірою плямою;
ти залишаєшся просто для світу ніким,
аж поки соплі не витреш і не загоїш рану
та станеш насправді вільним, щасливим й живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2017
Касета
в магнітофоні,
люди в метро
у смартфонах
життєві моменти
в альбомі,
газ та повітря
в балонах,
клоуни граються
в хованки
діти стріляють-
кульками
дорослі зустрічаються
поглядами,
а звірі сплять
в своїх тюрмах,
струнах
торкаються пальці,
які раніше торкалися
шкіри,
яка колись
мене гріла,
а зараз
лиш холод
по тілі,
онімілі,
пальці,
які торкаються
струн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2017
Хтось малює картини,
дехто пише вірші,
інший створює образи,
ким йому бути в житті.
В кожного своя дорога,
свої дверцята на ключ,
але спільним у нас є пригода,
яка має в собі певну суть.
Ми не обираємо зовнішність,
ми не обираєм красу,
ми тільки поволі народжуємось
і йдемо в сучасність гірку.
У нас немає часу, щоб жити,
ми шукаєм дрібні елементи
з яких потім складаємо пазли
за для цілих, життєвих фрагментів.
Паруса опустились до низу
й немає вітру, щоб човен гойдати
залишився лиш цукор із сіллю,
який будемо у море кидати
і рану світу латати, латати.
Міста, то є цілі фортеці,
давно покинутих радісних вулиць,
ми як чортові зомбі із фільмів
поїдаємо дні сірих буднів.
І вдягаючи чорне, як варте
блукаємо серед живих.
Розкладаєм на стіл свої карти,
останніх, душевних кроків та сил.
А люди малюють картини,
люди пишуть вірші,
створюють образи світу,
що показує те, що вони ще живі.
Ми живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727350
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2017
Заспокоїтись не складно,
головне закрити очі
й подумки пірнути в місце,
де тобі знаходитись можна.
Кожне місце має варту
з кожним треба поборотись.
Та чи готовий ти, підняти меч?
Та чи готовий ти, наставити свій щит?
За хмарами ховається життя,
яке уже давно знайшло свою дорогу,
та тільки ти не можеш її для себе віднайти,
тому що монстрами й пригодами ти хворий.
Тобі не треба нічого доводити,
тобі не потрібно летіти у пащу звіра,
і коли тебе кличуть - приходити
і залишатися на вічно молодим.
В тобі з давніх часів горить іскра,
яку лиш треба трішки розпалити
й твоя історія не така то вже дурна
її потрібно просто розігріти, іншою людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727349
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2017