| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
В этом мире есть всё и везде,
Множество людей нас окружают.
А каждый день, он виден на листе,
На нём свой почерк люди оставляют.
У каждого есть добрый человечек,
Который греет так своим теплом,
Любовью, он ласкою трепещет
И светит в нас своею добротой.
У каждого быть должен папа,
Который дарит нам свою любовь.
А у меня он сильный, статный,
И мудростью полны его глаза!
И жизнь я без него не представляю
Как, как не смотреть в эти глаза?
Как можно не любить своего папу,
Который, за тебя бы жизнь отдал?
Он научил меня быть сильной,
Не тратить нервы на гнилых людей,
Всегда желал мне быть любимой
Любить людей, в которых есть душа.
Он подарил мне множество советов,
Нравоучения- они были всегда!
Скажу спасибо папе за характер,
За то, что верит в мои чудеса.
Как хорошо, что у меня есть папа,
Его улыбка освещает путь.
Глубокие, усталые глаза от жизни,
Без слов, зато всегда меня поймут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2015
Ми можемо боятись висоти,
Щоб з дикої скали спуститись.
Ми боїмося падати з гори,
До долу,так щоб не розбитись.
Ми можемо боятись темноти,
Бродити в ній,щоб не згубитись.
Ми боїмося каменя в душі,
Щоб не спіткнутись і не вбитись.
Ми боїмося все,що ранить душу,
Прості слова,а гострі наче ніж.
Не дихаючи,так тебе удушать,
а потім ми чекаємо на ніч.
На висоті ми можемо змиритись,
Утихомирити шалений біль в груді.
А в темноті ми можемо любити,
Всі ті слова,що різали в душі.
Летіти із скали і не розбитись,
Бо думка про життя завжди в тобі.
Бродити в темноті і не згубитись,
Бо світло завжди буде у душі.
Ми можемо боятись покохати,
Душа - не тіло,щоб витримати біль.
Але його потрібно знищувати,
Тоді любов проникне у твій світ.
Не знаючи кохання-зачерствієш,
Станеш скалою,що не боїться висоти.
На висоті-ти не побачиш світла,
А тільки темінь,що покаже твою тінь.
Потрібно побажати світу - не боятись,
Бо всі страхи-то є життя урок.
Потрібно вірити,що з нами буде щастя,
Коли ми зробимо назустріч крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Вона плаче довгими ночами,
Забуваючи про все своє життя,
Зупиняє кров свою із рани,
Чути лиш її страшне ниття.
Вона не знає вже,за що його кохає,
Причину не можливо віднайти.
А біль у серці все не стухає,
Слова його не може слухати.
Казали люди,що не буде щастя,
Послухати - не вистачило сил.
Тому що серце думало інакше
І тільки мозок все розумів.
Кохання в неї одностороннє,
Його із далеку не видно почуття.
Як пташці в клітці їй самотньо
У темну ніч,холодну від дощу.
Я лише слухаю її серцебиття
І задивляюсь в даль,коли вона
Ридаючи кричить до самозабуття,
І бачити нікого вже не хоче.
Бо біль жорстокий,кинутий життям
Так глибоко проник…
Так тільки може вбивця!
І кожна дія-це вже відкриття,
Нової рани,що пече у серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Падає додолу жовте листя,
Холодний вітер гуляє у парку,
Пусті стежки готуються до снігу
Закутавшись у шарфик діти,
З батьками йдуть до дитсадку.
Пташки летять,покрикуючи в небі,
Далеко,покидаючи свій рідний край
І сонце світить так,ніби ще літо,
Але промінчики холодні,як те скло.
Все меншає людей і більше листя
Фотографи оцінюють красу
Та і художники також поблизу,
Змальовують усі кущі й листву.
Все ніби золотом покрите,
Виблискують на сонці стріхи
Усі дерева птахами обвиті
У ці чарівні в осінь дні
І неможливо скаржитись на холод,
І на затьмарені дощем хмарки,
Бо не бува поганої погоди
А особливо у осінні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Життя пливе,як лист у річці
Так плавно,тихо проплива,
Загляне це життя тобі у вічі
І скаже: «Дівчино,ти ж ще жива!»
Потрібно жити,йти вперед-не зупинятись,
Бо течія тебе не зможе занести,
Ти ж не листок якийсь,а все-таки людина
Ото ж живи,доки дали життя.
Не плач і не сумуй ти по дрібницях,
І в тебе буде біла полоса
Ти смійся,вір й завжди надійся
Бо вірні друзі в тебе є і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Я не знаю що буде зі мною,
Коли зникне твоє синє море,
море бажань,як шум прибою,
Побачитись лише б з тобою!
Я не знаю навіщо приходиш,
У думках і у снах серед ночі.
Коли сонце світить у очі,
Коли гасне воно у болоті.
Брудно,гидко дивитись,
Навіщо тоді мені снитись,
Не буде вже того світла,
І не буде чудових квітів,
Мальовничих картин серед степу,
Буде темно і хмуро на небі.
Блискавиця літає,як вихор
І погрімує десь там за стріхами.
Не дивись в затуманенні вікна
Не побачиш ти в щілину світла!
Чорні ворони стануть літати
І листя почне обпадати,
Стануть стежки пустувати
Лише вітер там буде гуляти.
Не хоче сонце світити
Щоб чорної шапки не спалити.
Кожен може двері відкрити
Лише потрібно цього захотіти.
Ти знайди той вогонь у душі
Запали,нехай світить як свічка
І можливо колись в майбутті
Ці всі темні і злії страхи
Навіки залишаться снами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Прекрасна,щира,душею багата
Людина,яка уміє читати
Мої думки…і не потрібно слів,
Без усіляких замислів,
Прокрадеться до тебе в душу
Зігріє так,немов в подушці
Занурившись,лежиш із головою
А сонце сяє наді мною
Просвітить все і всі думки,
І всі погані наміри.
Бо то людина світлої душі
Біля якої квіти ароматніші,
Люблю я з нею усміхатись,
Бо усмішка не зможе заховатись.
Я казочку їй на ніч розкажу
Вона послухає її в сміху,
І знову ми почнемо заливатись
Тим щирим сміхом друзів
Який назавжди збережу в собі
Знаю одне-ти вірний друг мені.
«Людина для душі…»ти знаєш,
Що я тебе так називаю,
Бо тільки ти утихомириш душу,
Нестерпний біль,принесений життям,
Всі перешкоди ти розрушиш
Візьмеш за руку і ми рушим,
І візьмемо ми фарбу білу
Закрасимо ту чорну смугу сміло,
Якщо життя не схоче фарбувати,
Разом ми зможемо все подолати.
10.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Он дерево цвіте,яке прекрасне!
Високе,гарне і хвилясте.
І все покрилось квіточками -
Це мабуть вишня, дихає так плавно…
Шепоче вітер,сонце сяє,
Пташки щебечуть,море грає,
Але йому все ж так самотньо
А сонце гріє, так спекотно
І ніби море б’є об скелі,
А дерево стоїть в пустелі.
Печаль за рідним краєм
Панує у цієї кралі.
Колись вона росла на вишні
Червоногруда й така пишна
І все ж таки відірвана від щастя
Покинута жорстоко у піску.
Минуть ті дні,години і хвилини
І ти вже будеш деревина.
Не бійся,не сумуй,не плач
Ти взята із самої України
Хоч і покинута в далекій цій країні
Рости, буяй ти цвітом пишним
Й червоногрудими ти вишнями
Зкупаючись із моря люди вийдуть
І глянуть на той бік так дивно,́́́́́́
І кожен говорить про тебе стане:
«Он дерево цвіте,яке прекрасне!
Високе,гарне і хвилясте
І все покрилась квіточками
Це ж мабуть вишня, дихає так плавно!»
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014