VIRUYU

ГРУДУСЯ

Божого  Нового  рочку  
одягла
хуртовинами  виткану-вивіяну
ожеледдю  вишиту
сорочку
дванадцята  
наймолодша  
панночка-лялюся
найтепліша
серед  зимових  дівчаток  
Грудуся
що  має
тридцять  один  день  
кожен  з  яких
співає  своїх  пісень:  
силою  вітрозиму
про
вкутану  озиму
а  
скрипом  морозу
про  заметілі  загрозу
про  зорану  землю
що
взялася  грудками
під
сніговою  ковдрою  
вкрита  прохолодою  
і
свіжістю  
у  
сосновій  люльці
їх  вітри  заколисували
гойдали  
а  хмурень  зі  студнем
пісеньок  співали  
щоби
міцно  спала
і  не  почула
як  чиясь  щира  рука
їй  
під  подушку
даруночки  поклала
бо
Святий  Миколай
вже  вийшов  зі  своєї  хати
Добро  роздавати  
навіть  зайчикам
принесе  нові
шубки  біло-білі
а  білочкам  не  руді  
а  сірі
тому  вони  сміливо  стрибають  
де  хочуть
захованими  грибочками
зернятками
жолудями  та  горішками  тріскочуть
вовчикам  і  лисичкам
розпушить  кожу́хи
то  й  не  страшні  їм
ані  завії
ані  завірюхи
а  от  бобри
застудилися
бо  холодної  води  напилися
у  норі  вовтузяться
про  сонних  сусідів
бурундуків
бабаків  і  їжаків
не  турбуються  
не  хвилюються
а  недалеко  від  них
хтось  хропів-хропів
і  
стих  —
так  це  ведмідь  
недавно  вимостив
на  сухому  листі  і  мосі  
матрац  
з  ялинових  гілок  барліг
і  на  ньому  заліг
тільки  він  не  спить
а  дрімає
смокче  лапку
і  на  тепло  чекає
над  ним
гарячі  снігурі
обпікають  тишею
холодні  дні
коли  не  коли
теплішої  днини
поїдаючи  
такі  ж  гарячі  
ягоди  горобини
кмітливі  сойки
відшукують  в  дуплах  
ще  з  осені  
заповнені  поживою
сховки
бо  добру  пам'ять  мають
де  що  кладуть  і  ховають  
дятли  теж  не  сумують
їжею  з  іншими
діляться
та  ще  й  дерева  лікують
а  от  хто  справжні  трудівнички
то  синички
ще  з  літа  багато  працюють
фартушечків  не  скидають
а  лише  їсти  готують
і  до  зими
до  п'ятнадцяти  кілограмів  насіннячка
збирають-ховають
та  рідко  коли    
ті  схованки
відшукають
і  потім
зі  щигликами
пісні  співають  
їжу  шукають
а  як  стихнуть  завії  за  вікном
сповістить  зірка  світ
Різдвом
і  разом  з  Грудусею
будуть  його  святкувати  
Ісусика  вітати  
Січняночка
Лютовійка
Березолька  
Квітнянка
Травнійка
Червеня
Лип'ясочка  
Серпожничка  
Вересоня
Жовтоліска  
Листовертя
що  тримає  двері  підперті
бо  скоро  вдарить  
Перемоги  дзвін  
і
розпочнеться  
відвічне  коло  перемін.




Марія  Дребіт  (  Голодрига)



01.12.2024                Португалія



малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

СВЯТИЙ ХЛІБ

                                         (оповідання-казка  про  Житарика)
                   

                                                         
                   Сталося  це  не  колись  і  не  хтозна  де,  а  нині  і  тут.
Молоді  здорові  руки  викинули  Хліб.  Повні  міхи  Святого  випечено-рум'яного,  духмяного  безцінного  скарбу  лежало  у  сміттєвому  ящику,  бо  хтось  відмовився  від  замовлення,  другий  не  подумав,  що  той  Хліб  можна  було  роздати  потребуючим,  а  третій  забув  за  нього  і  Хліб  взявся  цвіллю,  почавши  гинути.

 —    Бубусю,  бабусю!  Дивіться!  Хліб!  Багато  хлібчика  в  цьому  ящику!  —  промовив  хлопчик  років  дванадцяти  і,  з  сумом  в  очах,  глянув  на  бабусю,  яка,  приклавши  руку  до  серця,  важко  дихала  від  емоцій.
 —    Бачу,  дитино,  бачу  цю  наругу.  
 —    І  що  будемо  робити?  Ми  ж  не  залишимо  його  тут,  правда?  Хліб  ще  можна  врятувати?  —  благально  подивився  хлопчина  на  стареньку,  а  в  очах  заблищала  сльоза.
 —    Не  залишимо,  Тарасику.  Зараз  я  зателефоную  до  нашої  сусідки  тітки  Василини  і  домовлюся  з  нею,  щоби  забрала  хліб  для  годівлі  тварин,  бо  для  людей,  на  жаль,  він  вже  не  годиться.

 Наступного  ранку  Тарас  прийшов  до  школи.  Першим  був  урок  рідної  мови.  Вчителька  Надія  Федорівна  дала  школярам  завдання  написати  казочку.    Хлопчина  хвильку  подумав  і  почав…

   Дуже-дуже  давно,  коли  ще  Сонце  було  набагато  яскравішим  ніж  тепер,  а  Чорна  Ріллиця  ще  чорнішою  ніж  зараз,  дві  Добрі  Руки  кинули  додолу  багато  золотих  зерен,  які  розсипалися  по  всьому  світу.  Вітри  та  води  теж  допомогли  Добрим  Рукам  в  цьому.  Та  не  всюди  прижилися  ті  золоті  зерна.  То  вологи  для  них  забагато,  то  сонце  надто  сильно  обпікало  їх,  то  шкідники  нищили,  а  то  люди  не  вміли  дати  їм  лад.
 Та  був  один  юнак,  який  куди  б  не  подався  і  на  яку  землю  не  ступив  би,  всюди  садив  золоті  зерна  і  виростали  вони  у  великі,  налиті  життєдайною  силою,  колоски.  Звали  того  хлопця  Житарик  —  голубоокий,  світловолосий  красень  зі  щирим,  відкритим  серцем  та  веселою  вдачею.  А  ще  —  великий  трудолюб.

 Почув  хлопець,  що  на  сусідній  Рудій  Ріллиці,  в  королівстві  вельможі  Млина  відбудуться  випередки  землеробів.  Хто  переможе,  той  отримає  за  дружину  його  доньку  красуню  Колосівну.

 Не  довго  думаючи,  молодий  Житарик  набрав  у  наплічник  золотих  зерен  та  рушив  до  того  королівства  з  благими  та  добрими  намірами.

         Йшов  він  три  дні  і  три  ночі.  А  коли  наблизився  до  королівства,  то  одразу  зрозумів  це,  побачивши  важку  червону  глинисту  землю  —  це  й  була  Руда  Ріллиця.
 Впевнено  увійшов  Житарик  до  маєтків  вельможі  Млина,  сміливо  крокуючи  до  розораного  поля,  на  якому  мала  відбутися  пря.  

 Були  там  вже  й  інші  претенденти  на  руку  красуні  Колосівни,  яка  сиділа  на  вміло  викладеній  скирті  біля  батька  —  поважного  і  всіма  поважаного  господаря  тих  земель  та  несміливо,  з-під  пухнастих  жовто-гарячих  вій,  поглядала  на  молодих  парубків,  що  готувалися  до  двобою.  Важкі  сонячні  коси  дівчини  спадали  на  тоненькі  плечі,  сягаючи  ніг,  а  золота  одіж  затьмарила  все  довкола.  Ніхто  з  новоприбулих  та  місцевих  не  міг  відірвати  погляд  від  Колосівни.

 Старий  Млин  лише  скоса  поглядав  на  доньку  та  підкручував  довгі  вуса,  хитро  посміхаючись.  Його  сніжно-біла  сорочка,  вишита  золотими  колосками  та  синіми  хвильками,  вирізнялася  серед  інших,  а  парчевий  жупан  додавав  Млинові  ще  більшої  значущості.  Вельможа!  Трудар!  Тому  й  шукав  такого  ж  зятя,  аби  мати  поміч  в  королівстві.

 На  поле  вийшов  гукач  Буханець  і  крикнув.

 «Увага!  Увага!  Увага!
Хто  ступив  на  Руду  Ріллицю  з  чистим  серцем  і  готовий  до  випробувань,  прошу  зробити  крок  вперед!»

Всі  зашуміли.  Почали  оглядатися,  аби  побачити  тих,  хто  вступить  у  боротьбу.  
З  натовпу  почали  виходити  юнаки,  чоловіки  та  навіть  один  старий  дідусь  став  в  ряд  претендентів.

 —    Прошу  кожного  назвати  своє  ім'я,  —  голосно  промовив  Буханець  і  глянув  на  першого  в  шерензі.

 —    Я  Орач!  —  вигукнув  сильнорукий  світловолосий  хлопець  і  гордо  глянув  на  присутніх,  стискаючи  міцні  кулаки.
 —    А  я  Сівач!  —  так  само  задерикувато  вимовив  другий  хлопчина,  демонструючи  відкриті  долоні  вкриті  мозолями.  
   —    Косар  я!  Чуєте?!  —  не  відстаючи  від  попередніх  вигукнув  юнак  і  тупнув  ногою,  заклавши  руки  в  боки.
 Поважний  Млин  спокійно  спостерігав  за  ними  всіма  і  лише  морщив  носа.  Його  ж  єдина  донечка  Колосівна  виховано  нахиляла  голову  в  поклоні  кожному,  хто  вже  себе  представив,  стверджуючи  цим  його  участь  у  боротьбі  за  її  серце.  

 Далі  себе  представили  Жни́вко,  Калач,  П’єц,  Коровай  і  Батон.  Навіть  Цукор,  Кмин  та  брати-близнюки  Дріжджі  доєдналися  до  суперників.

 —    А  мене  звати  Житарик,  —  спокійно,  з  усмішкою  на  вустах  та  в  очах,  вимовив  хлопець  і  оглянув  усіх  присутніх.  —  Здоров’я  вам  бажаю  та  щедрого  врожаю!
 Вельможа  Млин  стрепенувся,  бо  вже  почав  подрімувати,  а  в  Колосівни  блиснув  вогник  в  очах.  Вона,  як  і  усім  дотепер,  кивнула  головою,  на  знак  згоди,  й  цьому  парубкові.

 Передостанній  хлопець  мовчав  і  ніяково  дивився  з-під  лоба.

 —    А  ти  чого  мовчиш?  Чи  тебе  від  страху  половою  засипало?  —  запитав  у  нього  Буханець.
 —    Кукіль  я,  —  знітившись  відповів  той.  —  Не  знаю,  чи  можу  тут  бути,  але  мені  дуже  сподобалася  ваша  донька,  —  і  глянув  на  Колосівну  своїми  темно-пурпуровими  очима.
Дівчина  кивнула  і  йому.

 —    А  ви,  дідуню?  Хто  будете  і  як  вас  звати?  —  запитав  Буханець  у  дідуся,  який  сидів  на  ріллі,  бо  вже  не  мав  сили  стояти.

 Старенький,  не  почувши  запитання,  продовжував  сидіти  на  землі,  заглибившись  у  свої  думки.  
 Всі  присутні  переглянулися,  але  дідусь  і  не  думав  відповідати.  
Але  ж  він  серед  претендентів!

 Буханець  покликав  свого  помічника  Передайдалі  та  попросив  переказати  старенькому  запитання.

 —    Дідусю,  то  як  вас  звати?  —  обережно  торкнувшись  руки  діда  запитав  Передайдалі.
 —    Га?!  Що?!  Аааа!  Та  я  Ціп!  Ціпом  мене  зовуть.  Хочу  бути  чимось  корисний.  Побачив,  що  всі  люди  кудись  йдуть,  то  й  я  пішов.  Може  потрібна  моя  допомога?
 —    Ой,  дідуню,  дідуню,  —  похитав  головою  Млин  і  усміхнувся.  —  Хлопці,  ану  допоможіть  поважному  жителю  і  великому  трудівнику  нашої  Рудої  Ріллиці  дійти  додому  і  відтепер  хай  кожного  дня  вправні  Перепічки  доглядають  старенького.  Не  гоже  літнім  людям  самим  бути.  Помочі  вони  потребують  і  уваги.  А  ще  шани,  бо  гляньте  на  його  натруджені  руки!  —  І  в  його  очах  блиснула  сльоза.

 Після  цих  слів  двоє  молодих  чоловіків  заходилися  біля  діда  Ціпа.  Обережно  піднявши,  повели  до  його  господи,  несучи  на  плечах,  в  придачу,  два  великих  наплічники  з  всяким  добром,  подарованим  вельможею  Млином.

 Як  тільки  за  ними  зачинилася  брама  на  розоране  поле  ступили,  опираючись  на  довгі  міцні  кросна,  Жорна  —  справедливі,  розсудливі  судді,  котрі  мали  визначити  переможця  цих  випередок.      

 Два  мудрих,  важких  від  життєвого  досвіду  та  знань  старці  з  довгим  сивим  волоссям  та  бородами,  одягнені  в  довгі,  що  сягали  долу,  білі  сорочки  й  кожухи,  всілися  на  дерев’яну  колоду,  котра  кріпилася  на  чотирьох  лабах  і  промовили.  

 —    Чи  готові  ви  —  юні  та  не  визрілі,  молоді  та  не  обпечені,  молодецькі  та  не  вивірені  прийняти  цей  виклик?
 —    Готові!  —  як  один  відповіли  змагальники.
 —  Ну  що  ж!  Добре!  Перед  вами  буде  три  завдання.  Хто  їх  пройде  з  честю,  той  і  стане  переможцем.
 
Вдарили  Жорна  двома  важкими  долонями  одна  до  одної  так,  що  аж  мука  посипалася,  на  знак  початку  змагань.

     —    Хто  з  вас  знає,  що  таке  харч?
Замислилися  Орач  із  Сівачем.  Чухав  потилицю  Косар.  Жни́вко  глянув  на  Калача,  П’єца  та  Коровая,  а  ті  стенули  плечима.  Батон  аж  розтріскався  від  думок,  але  так  і  не  знайшов  відповіді.  Цукор  закам’янів  вже  від  першого  запитання.  Кмин  спробував  щось  сказати,  та  не  віднайшовши  потрібного  слова,  лише  випустив  з  рота  пар-аромат.  Навіть  брати-близнюки  Дріжджі  підходили-підходили  до  істини,  але  впавши  думками,  розвели  руками.  

Кукіль  теж  не  знав,  що  це  таке.

—    Знаю,  що  це,    —  промовив  Житарик.    —  Для  чого  ти  ореш,  Орачу?  Для  чого  ти  сієш,  Сівачу?  А  що  ж  ти  косиш,  Косарю?  Жнивку!  Ну  а  для  чого  ж  ти  жнивуєш?    А  ви?    —  глянув  Житарик  на  Цукра,  Дріжджі  та  Кмина,  а  далі  звернувся  до  Калача,  Коровая  і  Батона,  —  хто  ви  є?  Чиї  ви  будете  і  для  чого  живете?  І  ти,  П’єце!?  Невже  не  знаєш  свого  дару  і  призначення?  
Всі  ви  вкупі    —  це  і  є  харч,  який  не  має  ціни,  бо  без  вас  не  буде  Хліба!  А  він  —  основа!

Зробивши  паузу  він  продовжив.

 —  Навіть  ти,  Кукілю,  не  зрозумів  і  не  пізнав  місця,  де  проживаєш.  Отак  бур’яном  ростеш  і  не  розвиваєшся.  Не  змінюєшся.
—    Добра  твоя  відповідь,  хлопче!  А  вам  —  стид,  що  не  живете,  а  проживаєте  свої  дні  та  нічим  не  цікавитеся,  —  присоромили  Жорна  решту  учасників  змагань  і  насипали  мірку  солі.

—    Друге  запитання!  —  Спокійно  промовив  нижній  Жорно.  —  Котрий  харч  є  найціннішим?

І  знову  над  Рудою  Ріллицею  зависла  тиша,  тільки  на  цей  раз  вона  тривала  не  довго.

—    Найціннішим  є  все  те,  що  я  виорюю!  —  Впевнено  мовив  Орач.
—    Та  ні!  Найціннішим  є  те,  що  я  засіваю,  —  крикнув  Сівач  і  відвернувся  від  Орача.  
—    Та  де  ж  то  правда!?!  Тільки  те,  що  я  кошу  і  є  найціннішим!—  Підвищив  голос  Косар.

Далі  Цукор  почав  сперечалися  за  свою  важливість.  Дріжджі  розбухли  від  злості,  бо  не  змогли    довести,  що  то  саме  вони  є  найціннішим  харчем.  П’єц  аж  розчервонівся  і  мало  не  луснув  від  люті,  що  знову  не  мав  відповіді.
Калач,  Коровай  і  Батон  ледь  не  побилися  за  відстоювання  своєї  краси  і  досконалості.    Жнивко  з  Кмином,  похнюпившись,  мовчали,  бо  не  знали  що  то  є.

—    Еге-гей,  годі  вже!  —  крикнув  верхній  Жорно,  аби  навести  порядок  в  тих  змаганнях,  які  вже  переросли  в  суперечку.  —  Кукілю!  І  ти  не  знаєш?

—    Та  ото  думаю,  що  то  я…—    несміливо  промовив  той  і  ступив  крок  вперед.
—    Та  де  ж  то  ти,  чоловіче!?  Де  ж  то  ти..  —  похитали  сивими  головами  Жорна  і  сумно  видихнули,  насипавши  ще  одну  мірку  солі.

Зітхнув  і  вельможа  Млин,  а  Колосівна  стривожено  глянула  на  батька.

—    Як  би  кожен  з  вас  себе  не  вихваляв,  а  важливі  тільки  всі  разом!  Невже  ви  ще  цього  не  зрозуміли?  Кожен  на  своєму  місці  має  власну  цінну  ділянку  роботи.  Ти,  Орачу,  не  можеш  сіяти,  бо  ореш.  Ти,  Сіячу,  не  можеш  косити,  бо  сієш.  Косаре,  хіба  ти  можеш  випікати?  
   А  що  вартуватиме  той  Святий  харч  без  Цукру,  добрі  Дріжджі?  І  не  зліться,  бо  самі  теж  не  вартуєте  нічого.  Чого  ж  ти,  П’єце,  потріскуєш  злістю?  Знову  не  знаєш  своєї  місії?  Не  зрозумів  ще?  Не  відчув?
Ще  можу  зрозуміти  Кукіля!  Ну  а  ви?  —  Житарик  повернувся  в  другий  бік.  —  Короваю!?  Батоне!?  Калаче!?  Ну  хіба  не  соромно?  Та  кожен  з  вас  має  власну  і  неповторну  красу  й  цінність!  Ви  ж  Хліб!
   Ви  -  результат  спільної  Святої  праці!

Така  відповідь  Житарика  змусила  всіх  стишитися.

 Жорна  перезирнулися  і  тихенько  перетерли  свої  думки.
Вельможа  Млин  сидів,  на  вистеленій  веретою  скирті,  нашорошивши  вуха.  Юна  Колосівна  теж  не  приховувала  великої  зацікавленості  до  того,  що  відбувалося  на  розораній  землі.

 —    Настав  час  третього  і  найважчого  випробування,  —  промовили  Жорна.—  Просимо  всіх  учасників  підійти  до  нас.

Орач,  Сівач,  Косар,  Жнивко,  Калач,  Коровай,  Батон,  П’єц,  Цукор,  Кмин,  брати  Дріжджі,  Кукіль  і  Житарик  наблизилися  до  колоди,  на  якій  сиділи  Жорна.

 —  Буханцю,  хай  виносять!  —  Звернулися  Жорна  до  гукача,  який  супроводжував  всю  цю  церемонію  від  самого  початку.  —  А  ви,  шановні  суперники,  прийміть  те,  що  вам  принесуть  і,  не  відкриваючи  тих  торбин,  спробуйте  відгадати  що  в  них.  Якщо  ж  не  відгадаєте,  то,  коли  останній  з  вас  прийме  остаточне  рішення,  відкиньте  їх  далеко  від  себе.

 Ніхто  й  не  підозрював,  яким  глибоко  мудрим  був  цей  задум  досвідчених  Жорен.  

 Одна  за  одною  вийшли  рум’яні  Булочки-родзинки  з  невеличкими  мішечками  на  солом’яних  тацях  і  роздали  всім  учасникам.  Кожен  з  них  прийняв,  з  пухкеньких  рук,  ті  тобринки  і  почав  обережно  обмацувати,  щоби  зрозуміти  що  в  них.  Хтось  до  них  принюхувався,  інший  намагався  визначити  на  «зуб».  Були  й  ті,  що  постукували  по  тому  таємничому  предмету,  захованому  за  шматком  цупкого  полотна.

 Житарик  був  першим,  хто  зрозумів,  що  в  клунку.  Але  дотримуючись  правил,  став  чекати,  поки  останній  з  учасників  зробить  висновок  і  прийме  рішення.

Ним  став  Кукіль.

 Настав  вирішальний  момент.
Сильнорукий  Орач,  щиросердний  Сівач,  широкоплечий  Косар,  щедрий  Жнивко,  духмяний  Калач,  золотистий  Батон,  пухкий  Коровай,  ароматний  Кмин,  криштальний  Цукор,  гарячий  П’єц,  стривожені  Дріжджі,  хоптовий  Кукіль  перезирнулися  і  вже  хотіли  були  пожбурити  тими  торбинками,  як  Житарик  не  витримав  такої  наруги  і  крикнув  до  них,  зупиняючи  їх  дії  своїми  високо  піднятими  руками.  

—    Стійте!  Зупиніться!  Не  кидайте!  Не  можна!  Там  же  хліб!  ХЛІБ!  Розумієте?  Навіть  якщо  він  вже  почав  псуватися  не  кидайте  ним,  як  якимось  непотребом.  І  знову  ви  не  зрозуміли!  Не  розпізнали!  Пересолили!  
 Згадайте,  що  відбулося  з  одним  народом-хліборобом,  який  був  позбавлений  права  його  мати,  вирощувати  і  споживати,  злим  Нищителем?!  Навіть  за  п’ять  колосочків  людей  вбивали!  Мільйони  заморили  голодом!  Уявляєте?  Народ-хлібороб  заморений  голодом!  Тому,  дотепер,  українці,  як  ніхто,  шанують  Хліб,  цінують  кожну  крихточку  і  обережно  збирають  в  долоні  зі  столу,  аби  жодна  не  впала  на  землю.  А  якщо  й  впаде,  то  піднімають  і  цілують,  бо  ХЛІБ  —  ТО  СВЯТЕ!

 Після  цих  слів  Житарика,  суперники  розв’язали  мішечки,  а  там  було  по  кусневі  хліба,  який  починав  братися  цвіллю.

 «То  що  нам  з  ним  робити?»,  «Він  ще  добрий?»,  «Його  можна  їсти?»,  засипали  запитаннями  хлопця  конкуренти.

   —    На  жаль,  вам  тепер  його  споживати  вже  не  можна,  тому  поділіться  ним  з  пташками  чи  звірятками.  Не  бажайте  більше,  ніж  можете  спожити.  Не  виготовляйте  більше,  ніж  маєте  в  тому  потребу.  Але,  якщо  вже  таке  сталося,  то  не  допускайте  Хліб  до  такого  стану,  а  діліться  ним  завчасу.

 Статечні  Жорна  піднялися  зі  свого  місця,  висипали  на  ріллю  сіль,  яку  зібрали  під  час  змагань,  аби  наситити  ґрунт  корисними  речовинами  і  промовили:  «Мудрий  Житарику,  знаємо  ми  якого  ти  роду.  Будь  благословенний  на  віки.  Неси  силу  свого  слова  і  діла  до  малого  і  старого.  Хай  згадують.  Хай  пам’ятають.  Ти  переможець,  вірний  сину  свого  народу!»


                                                                                                           ***


 Невдовзі  Житарик  та  Колосівна  побралися  і  зажили  у  великій  повазі  та  любові.  Їхні  володіння  знову  набули  своїх  попередніх  кордонів,  бо  жителі  Чорної  Ріллиці  випололи  весь  кукіль,  що  ріс  між  їх  землею  та  Рудою  Ріллицею.  У  молодят  народилося  багато  дрібочок  і  дрібчиків,  які  вже  змалку  знали  і  вміли  шанувати  СВЯТИЙ  ХЛІБ  та  ДОБРІ  РУКИ,  які  його  ТВОРИЛИ.


                                                                                                           ***


Вже  десять  хвилин,  як  пролунав  дзвоник.  Учні,  здавши  зошити  вчительці,  побігли  на  перерву.
Надія  Федорівна  підійшла  до  парти  за  якою  сидів  Тарас  і  старанно  виводив  літери  на  останньому,  густо  списаному,  листку  зошита.
—    Тарасику,  ти  завершив?
—    Так,  Надіє  Федорівно,  тепер  завершив.




Марія  Дребіт  (Голодрига)




30.11.2024                        Португалія




малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

КОЛИСАНКА ГОЛОДОМОРУ

Слова  Марії  Дребіт,
Мелодія  Марії  Дребіт,
Виконує  Тетяна  Вітрук-Коваль.

https://youtube.com/shorts/47zL5EwWn94?feature=share

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

ЧАС СНАЙПЕР

На  терезах  —  всього  безчасся  час.
Неспинник  він.  Відчергував  й  цю  днину.
Від  кого  йде?  До  себе?  Чи  до  нас?,
Здолавши  думку  вирвано  полинну.
З  душі  зітер  осінніх  квітів  взір
І  гусне  кров'ю  у  словах  відрізу.
У  дві  п'ятірки  виписався  в  твір,
Тримавшись  міцно  за  життя  валізу.
Перехворівши  знов  перемовчить.
Переступив  переридавши  ночі,
А  там  і  в  днях  відчинить  кожну  мить,
Сказавши  правду  в  поглупілі  очі.
За  браму  вийшов  зі  своїм  стільцем.
Поклав  мішень.  У  «яблучку»  —  чугайстер.
Якщо  донині  він  минав  стрільцем,
То  відсьогодні  —  непідкупний  снайпер.



Марія  Дребіт  (Голодрига)



28.11.2024                                            Португалія



малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

ЛИСТОВЕРТЯ

Божого  Нового  рочку  
передзимникову
одягла  сорочку  
одинадцята  панночка  
в  році
швидка  змінами  у  власному  кроці
зовсім  юне  дівчатко
у  древнього  кінця  
та  молодого  початку
а  от  у  Осені  
вона  донечка  третя  —  
жвава  до  танцю  
Листовертя  —  
з  дерев  кунтуші  зриває
їх  
у  купи  
вітрами  змітає
листочки  талує
земельку  до  зими  готує
то  дощиком  поливає
а  то  сніжечком  накриває
все  в  її  рученятках
кипить
крутиться  і  свистить
он
очіпки  хризантемових  матрон
притрусила  сніжинками
а  трояндові  намітки
петуній  вінки
та
календул  хустки  
засвітила  першими
крижинками
і  дозволу  не  питає
крутить-вертить
того  таночку  не  припиняє
вже  й  білочки  її  стали  просити
аби  стишилася
бо  вже  не  мають  сили
в  дупла  їжу  на  зиму  носити
поміж  тої  крутоверті
стрибати  
та
ще  й  щось  робити  
і  ведмеді  з  борсуками
в  тих  танцях-завіях
не  можуть  запастися  жиром
тому  й  сумують
хоч  
до  сплячки
барлоги  і  нори  готують
а  в  купи  листя  опалого
зарилися  їжачки  
і  немає  їм  діла
ані  до  сьогоднішнього  
ані  до  бувалого
тай  кажани  
з  лап  до  голови
висять
засинаючи
нічого  не  чуючи
нікого  не  чіпаючи
аж  ось  
прилетіли  снігурі
повсідалися  на  горі
червоніють
наче  калинові  кульки
безлисту  радіють
а
біля  них
омелюхи  з  чечітками
примостилися
та
на  шишкарів
задивилися
як  ті
вправно  шишечки  лущили
і  самі
наче  свічечки
на  хвойних  гілочках
вогником  світили
тільки  поважні  голуби  й  галки
прилітали  до  годівничок
та  не  хотіли  чути  про
дзьобастих  дятлів
і  
дрібних  горобців  
та  їхніх  братів  і  сестричок
а  що  це  за  стонжки  аромату
обвили  і  їхню  хату?
це  сохне  кріп  і  кмин
та  
гіркий  полин
лавровий  листочок
й  імбиру  кусочок
та  все  було  б  добре
якби  не  з  мармулядою  візочок
що  промчав
з  долинки  на  горбочок
до  людей  моргаючи
на  бамбетлі  зазиваючи
бо  
холод  
хитрющими  очиськами  лупає
в  кожні  двері  стукає
а  ми  його  в  піч
і  закриємо  на  цілий  день
і  цілу  ніч
а  зараз  —  тихенько
бо  лине  
з  Землі  до  Неба
молитва
древньо-давненька
за  душі  померших
до  всіх  святих  небесних  ...
------------------------------
Марія  Дребіт  (Голодрига)
------------------------------
01.11..2024                                  Португалія
------------------------------------
малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

МОЇ

Його  промовили  нею.
Відпустили.  
Воно  полинуло.  Вона  полинула.  Вони  полинули.
Правдиві.  Світлі.  Чисті.  Сотворюючі.  
Сотворюючи.
Вірили.  Довіряли.
Перетнулися.  
На  них  зиркнули.  Ще  раз.  І  ще.
Вона  стихла.  Змовкла.  Замислилася.
Відчула.  Під  вагою  нахилилася.
Воно  у  ній  мучилося.  Не  здавалося.  Не  здалося.
Заплакало.  Заридало.  Обнялися  обоє.
Випросталися.
Линули  мовчки.  
Тепер  вже  ними  обраним  шляхом.
Линули.  Йшли.
Їх  переймили.
Виказали.  Вказали.  Наказали.
Вона  вислухала.  
Змовчала.
Воно  в  ній  виїдало.  Себе.  Її.
Гризло.  
Ламало  і  сотворювало.
Сотворювало  і  ламало.
Переступило.  За  ним  переступила  і  вона.
Пішли  далі.
Виваженіше.  Стиха.  Вперто.
На  цей  раз  їх  обійшли  ззаду.
Збоку.
Вдарили.  Підступно  і  підло.
Заґратували.
Зазіркували.
Серпом.
Молотом.
Заборонили.
Та  хіба  мож  заборонити  тих,  хто  має  народ?
Народ  їх  мав.  Має.
У  них  є  народ.
Обоє  подорослішали.
Вмить.
Відповіли.
В  рази  сильніше.
Воно  зрозуміло.  Вона  теж.
Здобули.
Пізнали  мудрість.
Осмислили.  Увібрали.  
Ще  раз  переосмислили.
Усвідомили.
Остаточно  відбулися.
Рушили.  Народом.
Через  колючий.  Тернистим.
За  парти.  В  зали.  Кабінети.
Дорогами.  Окопами.
Їх  зраджували.
Над  ними  глумилися  та  насміхалися.
А  вони  кріпли.
Їх  принижували.
Та  Є  різниця!
Її  немає  лише  для  отих,  від  кого  це  походить  —  руйнівників,  окупантів,  зрадників  і…
...  ніяких  —
Тих,  які  можуть  назвати  тисячі  причин.
Тих,  які  можуть  надати  мільйон  виправдань.
Їх  били.  Мордували.  Катували.
Ґвалтували.
А  вони  міцніли.
В  них  стріляли.  
Розстрілювали.
А  вони  воскресали.
Вони  є.  Бо  були.  І  будуть.
Не  вищі  над  кимось.
Не  нижщі  за  когось.
Для  своїх  —  найкращі.  
Солов’ями  голошені.  
Але.  Якщо  потрібно
Орлиною  гостротою  несені.
Соколом  бережені.
Калиною  налиті.
Хоч  і  ще  такі  непізнані.  Не  віднайдені.  Не  вивчені.
Для  чужих  —  цікаві.  Сміливі.  
Тепер  вічні.  Тепер  вільні.
Нероздільні.
І  хай  я  буду  єдиною,  хто  залишиться  з  ними,  але  буду!
Вони  зі  мною.
Я  з  ними.  В  них.  Бо  це  МОЄ.
Бо  вони  МОЇ  —
Українське  слово  і  мова.



Марія  Дребіт  (Голодрига)



-------------------------------
27.10.2024                                                Португалія



--------------------------------------------
малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

ЧИСТЕ СЕРЦЕ ЧАРІВНОГО САДУ

(духовно-патріотична  казка  для  дорослих  і  дітей)
........................................................................................................
Дуже-дуже  давно,  на  безмежних  родючих  чорноземах  виріс  Чарівний  Сад,  який  мав  давати  чудодійні  плоди,  щоби  живити  ними  все  довкола  та  охороняти  землю,  від  опіків  проміння,  своїми  вічно  зеленими  кронами.
  Згодом  так  і  сталося.  Дерева  виросли  та  почали  приносити  щедрий  урожай.  Плоди  з  них  падали  на  землю,  удобрюючи  її  чарівливою  силою.
Невдовзі,  з  тої  чорної  землі  почали  виростати  нові  дерева,  кущі,  трави  й  квіти,  наповнені  цілющими  властивостями.
Панували  там  краса  і  гармонія.  Всі  жили  в  злагоді  та  розумінні.  Ніхто  не  поділявся  на  фруктові,  хвойні,  декоративні  чи  вічнозелені.  Всі  були  дітьми  Чарівного  Саду.
Мудре  Коріння  ніколи  не  сперечалося  між  собою  силою  і  навчало  цього  Стовбурів,  Гілок  та  Листків.
Аромати  ніколи  не  змагалися  чиї  квіти  пахнуть  краще  й  сильніше,  а  Кольори  не  сварилися  через  яскравість  чи  стиглість.
Тривало  це  доти,  доки  Лихий  Вітер  Століть  не  приніс  до  того  краю  насінину  Будяка.  
 Вітер  і  раніше  приносив  та  залишав  падати  в  чорнозем  насінини  інших  дерев,  кущів,  трав  і  квітів,  але  ті  прижилися  й  були  радо  прийняті  рослинами  Чарівного  Саду.
Тільки  не  Будяк,  який  був  злим  і  колючим.  Навіть  його  Квіточка  не  могла  справитися  з  чоловіковим  характером.  І  просила  і  молила,  і  плакала,  і  благала,  а  він  не  слухав  і  все.
А  з  часом  ще  й  друзів  знайшов  собі  під  стать  —  всюдисущого  Пирія  і  вередунку  Нетребу.
 Ото  як  внадяться  на  поле,  город  чи  грядку,  то  нікому  немає  спокою  від  них  —  заколючать,  обплутають  та  залисткують  землю  так,  що  годі  щось  інше  побачити,  крім  них.
   Тривало  це  довгенько,  аж  поки  старому  Дідові  Горіху  не  набридли  безкінечні  нарікання  отих  бур'янів,  що  користі  не  приносили,  а  інших  ґанили  та  критикували.
Зібрав  Дід  Горіх  рослинну  раду.
 —    Браття  й  сестри!  Довго  я  думав-гадав,  чи  маю  право  втручатися  у  закладений  порядок  нашого  корінування,  але  Голос  Землі,  по  гіллі,  нашепотів  думки,  якими  хочу  поділитися  з  вами.  Багато  злетіло  листя  та  впало  плодів  у  землю  з  того  часу,  як  був  закладений  Чарівний  Сад.    Пильнували  ми  його,  берегли.  Та  от  Лихий  Вітер  Століть  приніс  одну-єдину  насінину,  яка  зруйнувала  наш  спокій.  
Зашурхотіли  всі  дерева  та  кущі  своїм  листячком  у  знак  підтримки  Горіхових  слів.  Заколихались  трави  й  квіти  погоджуючись  зі  сказаним.
 —    А  тому,  —  продовжив  Дід  Горіх,  коли  стихло  перше  гіллясто-пелюсткове  хвилювання,  —  маємо  порадитися  і  вирішити,  що  робити  зі  шкідниками.
 —    А  хто  це  є  шкідниками?  —  тоненьким  і  пискливим  голоском  перебила  Нетреба,  заклавши  в  боки  широколисті  стебла  і  почала  вередувати    —  
Не  тягніть  до  мене  ручки!
Маю  гострі  я  колючки!
І  листки  мої  широкі!
В  них  заплутаю  вам  кроки!
На  усіх  накину  тінь
До  десятих  поколінь!
 —    І  як  же  тобі  не  соромно,  Нетребо!  —  з  докором  промовила  Яблуня.
 —    А  чого  це  я  маю  соромитися?  
 —    Та  хоча  б  своєї  нестриманості,  неввічливості  та  неповаги  до  старших.  Он,  Дід  Горіх  ще  не  завершив  говорити,  як  ти  встряла  зі  своїми  шкідливими  словами.
Зелена  Нетреба  надула  колючі  щічки  і  притихла.
   —    Дякую  тобі,  Яблуне,  що  хоч  на  хвильку  нарозумила  шпилясту  вередунку.
Так  от.  Каже  Голос  Землі,  щоби  ми  поміж  себе  відшукали  ті  рослини,  які  мають  стати  символами  Чарівного  Саду.  Вони  серед  нас.  Маємо  їх  лише  віднайти.  А  як  це  станеться,  їхнє  насіння  та  паростки  будуть  розноситися  по  всіх  існуючих  садах,  аби  бур’яни  більше  не  перемагали,  а  знали  своє  місце.
 —    А  як  же  ми  віднайдемо  ці  рослини?  Хто  вони?  —  запитала  Червона  Троянда.
 —    От  це  нам  підкаже  Голос  Землі,  коли  прийде  на  те  час,  —  відповів  Дід  Горіх.  —  То  чи  згідні  до  боротьби  зі  шкідниками?
 —    Згідні!  —  воєдино  пролунала  відповідь  Чарівного  Саду.  
І  тільки  три  голоси  мовчали,  обдумуючи  план  змови.
                                                                                                                                         *  *  *
 —    То  що  будемо  робити,  Будяче?  Як  маємо  вижити  в  цьому  Саду?  —  запитав  Пирій,  розправивши  свої  нескінченні  корені.
—  Я  не  знаю  що  робити!  
Аж  колючками  тремчу!
З  вами  я,  сьогодні  —  квити!
Щодо  Саду  —  не  втечу!
 —    Ойоой!  І  ти  туди  ж!?  Поети,  бач  вони!  Кажи,  що  думаєш  щодо  цього  всього?
 —    Кажу  ж  не  знаю!  —  розлючено  буркнув  Будяк,  настовбурчивши  колючки  і  трясонувши  Квіткою  так,  що  вона  ледь  не  злетіла  з  його  голови.  
 —    Ну  й  довбні  ви!  Та  все  просто-простішого!  Хитрістю  треба  перемагати!  Хитрістю!  —  мовила  Нетреба,  зиркнувши  на  їхню  реакцію.
 —    Ти,  ото,  мудруй  та  не  перемудровуй!  —  випалив  Пирій  і  сів  до  столу,  за  яким  вже  сидів,  аж  червоний  від  люті,  Будяк.
 А  тим  часом,  Голос  Землі  влився  через  корені,  та  по  стовбурі  дійшовши  крони,  промовив  до  Діда  Горіха.
 —    Скоро  почнуться  великі  зміни,  Горіше!  Першим  символом,  який  має  стати  на  охороні  Чарівного  Саду,  це  має  бути  представник  мужності,  витривалості,  довголіття,  шляхетності.
Шукайте  його  за  двома  ознаками.  Перша  —    коріння  має  дорівнювати  довжині  надземної  частини.  Друга  —  як  і  колись,  скоро  ви  будете  пекти  з  нього  хліб,  щоб  прогодуватися.  Шукайтееееее….
 Знову  зібрав  Дід  раду,  розповівши  про  підказки,  які  надав  йому  Голос  Землі.
 —    Це,  мабуть  я,—    несміливо  промовив  молодий  Ясен  і  пошарівся.
 —    І  з  чого  ти  взяв,  що  це  ти?  —  запитала  Ожина.
 —    Маю  довге  й  міцне  коріння.  Гарний  я.  Сміливий.  З  плодів  моїх  хліб  не  печуть,  але    маринують  їх  та  споживають.
 —    А  я  думаю,  що  це  я!  —  промовив  літній  Клен.  —  Живу  довго.  Мужності  мені  не  бракує.  Та  ще  й  солоденький,  бо  цукор  з  мене  добувають.  Не  хліб,  звичайно,  але  все  ж!
 —    Та  ні!  Це  ж  я!  —  гордовито  промовила  тоненька  Берізка,  залопотівши  листочками.  —  У  мене  соку  на  всіх  вистачить!  А  ще  можу  дьогтем  вимазати  так,  що  й  не  відмиєтеся!
 Тут,  звідки  не  візьмись,  налетів  Лихий  Вітер  Століть.  Своєю  силою  почав  ламати  і  викорчовувати  дерева.  Вигинати  до  землі  квіти  і  трави.  Розчахувати  кущі.
Ох  і  страху  набралися  мешканці  Чарівного  Саду.  Давно  такого  не  було.
І  лише  велетень  Дуб  стояв  на  своєму  місці  цілий  і  неушкоджений,  прихистивши  під  своєю  розлогою  кроною  безліч  рослин.
Тоді  й  зрозуміли  Чарівносадчани  хто  є  тим  першим  символом-охоронцем  їхнього  дому.
Згодом  вони  довідалися  від  Дуба,  як  готувати  та  пекти  хліб  з  жолудів.  
                                                                                                                       *  *  *
 —    І  що?  Так  і  будемо  сидіти  під  тим  дубом?  Де  є  та  твоя  хитрість,  Нетребо?  —  запитав  Пирій,  обвиваючи  міцний  стовбур  рятівного  дерева,  боячись  аби  Лихий  Вітер  не  почав  його  знову  здувати.
   —    Не  товаришка  вам  я!
Як  вітрилася  земля
Ви  про  мене  не  згадали,
Корінцями  не  тримали!
Я  заледве  вбереглася!
Тільки  з  Дубом  піднялася!
Краще  тінь  свою  віддам,
Від  промінчиків,  Дубам!
 —    Оооо!  Намаєш!  —  зітхнув  Будяк  і  похилив  додолу  голову.
                                                                                                                               *  *  *
Після  вітробурі  рослини  Чарівного  Саду  почали  відновлювати  своє  життя.  Вимили  дощиком  листячко,  просушили  сонечком  квіточки,  покосили  трави  та  почистили  кущі.
Через  три  Листопади  Голос  Землі  знову  налив  Горіхову  крону  новою  порадою.
 —  Друже  Горіше,  настав  час  віднайти  другий  символ,  який  стане  на  захисті  спокою  Саду  від  нової  біди.  Шукайте  дівчину,  яка  представлятиме  силу  життя  рідної  землі,  свободи.  Її  ознаками  є  гнучкість  і  три-кутність.
 Втретє  зібрав  раду  Дід  Горіх,  аби  передати  вістку  рослинам.  Уважно  його  вислухавши,  вони,  як  і  першого  разу,  наввипередки  почали  себе  вихваляти.
Лобода  намагалася  переконати,  що  саме  у  неї  найпружніше  стебло  і  найкрасивіше  трикутне  листя.  
Квіти  Стріломету  теж  завзято  вигукували,  серед  загального  шелестіння,  що  вони  найстрункіші,  а  листки  найміцніші.
Навіть  Щавель  спробував  посперечатися  за  першість  в  цьому  пошуку.
 —  Друже  Щавлю!  Так  ти  ж  не  дівчина,  а  в  посиланні  йдеться  саме  про  неї!  —  вигукнув  Хміль  і,  закивавши  стеблами,  підкрутив  довгий  вус.
 Тільки  но  Щавель  відкрив  рота  аби  щось  відповісти,  як  із  Синіх  Висот  полилася,  досі  нечуваної  сили,  злива.  Вдарив  Грімайло  своїми  срібними  стрілами  по  рослинах  Чарівного  Саду.  Ламалися  вони  та  скручувалися.  Мокли  і  потопали  в  безмірних  водах  його  жителі.  І  лише  гнучка  світлоносна  Тополя  сміливо  відбавала  небесні  стріли  три-кутними  листочками,  які  несли  в  собі  силу  свободи.  
 А  після  того,  як  Сад  був  прибраний  після  негоди,  Тополя  відкрила  таємницю  три-кутності  свого  листя.  Виявилося,  що  кожен  її  листочок  має  три  сили  в  кожному  з  кутиків  —  віру,  надію  і  любов.  Саме  це  слугує  життєдайною  силою  свободи.
                                                                                                                     *  *  *
   Під  широким  листям  Ромбарбару  сидів  мокрий  Будяк  і  цоковтів  від  холоду  гострими  кольками.
 —    Гей!  Ти  де  пропав?  —    крикнув  до  нього  Пирій,  розпустивши  свої  довгі  пагони  навколо  Тополі.
 —    Ніде  я  не  пропав.  Це  ви  з  Нетребою  від  мене  відсахнулися.  Вона  подалася  до  Фітотерапії  і  більше  я  її  не  бачив.  Бач,  правильною  стала!  А  як  же  наш  план?!..  Та  і  ти  теж  задкуєш!
 —    А  що  ж  робити,  коли  біда  приходить?  Мусимо  гуртуватися.  Он,  бачиш,  як  вони  до  нас  ставляться?  Замість  того,  аби  викорінювати,  рослини  нас  підтримують  і  направляють  на  добру  дорогу.  Мабуть  це  і  є  їхня  боротьба  з  нашим  шкідництвом  —  повернути  нас  в  правильне  русло!    
 Сказавши  це  Пирій  поповз  за  Нетребою  до  Фітотерапії.
                                                                                               *  *  *
 Наближалася  нова  Провесінь.  Голос  Землі  відчув  потребу  повідомити  Чаросадчан  про  нові  випробування  через  коренелистя  Діда  Горіха.
 —    Пора,  друже!  Слухай  мої  слова!  Вже  в  дорозі  іспити  на  вашу  міць  любові  до  рідного  Саду.  На  цей  раз  шукайте  символ  вічності  буття,  житейської  сили  та  збереження  пам’яті  про  тих,  хто  відійшов.  Ознаками  будуть  хрещатість  і  в’юнка  синь.  
 Виноградна  Лоза  була  першою,  хто  відгукнувся  на  Горіхові  слова,  але  їй  всі  заперечили,  бо  не  мала  всіх  вказаних  ознак.
За  нею  В’юнкий  Дзвін  теж  домагався  своєї  правди,  та  дарма.  Синій  Клематис  повився  за  товаришами,  але  то  не  він  був  тим  рятівником-символом.
 Ніщо  не  віщувало  біди.  Сад  почав  розпускатися  і  розквітати,  одночасно  з  тим,  продовжуючи  пошуки  нового  символа.
 —    Ой!  Щось  мені  холодно!  —  затремтіла  ніжна  Орхідея.
 —    І  я  теж  змерзла!  —  тремтячим  голосом  промовила  Вишня,  яка  щойно  розпустила  білоцвіт.
 —    Не  хвилюйтеся,  друзі!  Я  маю  силу,  аби  захистити  всіх  вас  від  холоду!  —  зголосився  Хрещатий  Барвінок  і  хутко  взявся  до  роботи,  обвиваючи,  обплітаючи  та  обв’язуючи  своїми  довгими  стеблами,  покритими  широкими  овальними  листочками,  весь  довкіл.  Навіть  злого  Будяка  вкутав.  А  коли  завершив,  то  розквітнув  синіми  хрестоподібними  квітами,  що  великими  очима  дивилися  в  невидимий  світ  і  передавали  туди  силу  та  пам’ять  цього,  слугуючи  зв’язковими  між  живими  та  їхніми  предками.
 Пройшло  трохи  змін  І  знову  Голос  Землі  потурбував  старого  Діда  Горіха,  аби  попередити  про  ще  один  складний  тест.
 —    Не  лякайтеся,  але  такого  ви  ще  не  знали.  Шукайте  жінку-берегиню,  матір  життя.  Її  ознаки  —    плетиво  та  пухнастики.
 Дід  Горіх  пошумів  листям,  поміркував  й,  так  і  не  знайшовши  відповіді  на  запитання  хто  то  може  бути,  скликав  раду.
Солома,  Рогоза  та  Кора  Дерев  претендували  називатися  новим  символом  Чарівного  Саду.  Навіть  посперечалися  між  собою.  І  та  суперечка  тривала  б  ще  довго,  якби  не  Чорна  Ніч,  яка  почала  різко  опускатися  на  чорнозем.
Перелякалися  дерева,  кущі,  квіти  й  трави!  Тулилися  одні  до  одних.  Тремтіли  і  плакали  росами.  
 І  лише  Верба  спокійно  стояла  над  водами  і  землею,  розпустивши  свої  довгі  коси  та  плела  міцні  кошики,  вистеляючи  сірими  Котиками-пухнастиками,  виловлюючи  в  них  Чорну  Ніч  та  заколисуючи  її  пісеньками.
                                                                                                                     *  *  *  
—    І  що  мені  тепер  самому  робити?    Теж  податися  до  Фітотерапії?  —  шепотів  сам  до  себе  Будяк,  а  його  вірна  Квіточка  згладжувала  кольки,  якими  той  розкидався  наліво  й  направо.  
—    А  чому  би  й  ні?  —    запитала  у  нього  Осінь  і,  накинувши  на  його  плечі  сіряк,  повела  за  собою  до  Фітотерапі,  підморгнувши  до  Квіточки,  а  та,  від  щастя,  ще  більше  розквітла.
                                                                                                                     *  *  *
   З  приходом  Осені  знову  прокинувся  Голос  Землі.  Відчув,  що  пора  продути  свої  надра.  Дмухнув  силою  по  підземних  водах  і  розлив  їх,  досягнувши  всіх  коренів.  І  тільки  Дід  Горіх  зрозумів,  що  то  мало  означати.
 —      Вітаю,  мій  давній  друже!  Сьогодні  востаннє  потривожу  тебе,  бо  залишилося  віднайти  тільки  два  символи  для  захисту  Чарівного  Саду.
Шукайте  синівсько-чоловічу  силу  і  красу,  святість,  любов  до  отчого  дому  та  батьківщини  за  такими  ознаками  —  стійкий  аромат  і  добрий  зір.  А  тепер  прощавай!  Все  у  ваших  гіллях!
 —    Зажди!  Зажди,  Голосе!  А  як  же  ще  один  символ?  Ти  ж  сказав,  що  ще  маємо  віднайти  двох?
                                 —  А  останній  символ  ви  самі  відчуєте  тоді,  якщо  всі  попередні  будуть  віднайдені,  —  луною  промовив  Голос  Землі  і  відбув  до  надер.                                                                  
 Стояв  осінній  день.  Позолота  листочків  сяяла  від  ніжно  жовтого  до  гарячо  червоного  і  бордового.  Все  довкола  палало  красою.  Палало-палало  і  зайнялося,  не  давши  змоги  Діду  Горіху  розповісти  рослинам  про  його  розмову  з  Голосом  Землі.    Загорілося  тепле  листя.  Запалилося  від  останнього  сонячного  промінчика.
Жах  і  відчай  охопив  Сад.  Металися  в  різні  боки  трави;  розгойдувалися  гіллям  дерева;  квіти,  своїми  пелюстками,  намагалися  загасити  вогненні  язики,  що  охоплювали  все  довкола.  Їдкий  дим  почав  заповнювати  простір  Саду.
 І  тут,  невеличкий  Чорнобривець,  зібравши  до  себе  всіх  одноплемінників,  таких  же  чорнобривців,  видихнув,  разом  з  ними,  в  повітря  сильний  міцно  стійкий  аромат,  який  не  дозволив  більше  поширюватися  диму.
 Верба  кошиками  наловила  води,  Тополя  гнучким  гіллям  порозганяла  димову  завісу,  Дуб  засипав  згарища  вогким  листям  і  жолудями,  Барвінок  обвив  поранені  рослини,  оберігаючи  їхні  життєві  сили.  Чорнобривці  вкрапнули  в  очі  кожного  жителя  Чарівного  Саду  по  чудодійній  крапельці  еліксиру  для  збереження  зору.
 Довго  і  старанно  заліковували  листяні  та  душевні  рани  Чарівносадчани.
Вже  й  до  холоду  звикли  і  до  ночі.  Ні  вітер  їх  більше  не  лякав,  ні  повені.  Жили  в  спокої.  Та  чогось  їм  не  вистачало.  І  ніхто  не  міг  зрозуміти  чого  саме.
 —    Ото  я  забудько!  Як  же  я  міг  так?  —  з  докором  до  себе  самого  промовив  Дід  Горіх.  —    Ану  думайте  і  кажіть,  чого  вам  не  вистачає  в  Чарівному  Саду?  —  звернувся  від  до  рослин.
 Задумалися  вони.  Думали  Зиму.  Думали  Весну.  І  Літо  провели  в  роздумах.  Вже  й  Осінь  закінчиласі  в  прийшла  нова  Зима,  а  відповіді  ніхто  не  знайшов.
 —    Я  знаю  чого  не  вистачає,    —    промовила  Фітотерапія,  яка  якраз  нагодилася  на  цю  пору  в  супроводі  поважного  Пирія,  авторитетного  Будяка  і  величної  Нетреби.    —  Ви  надзвичайно  мужні  рослини!  Пройшли  дуже  багато  випробувань,  витримавши  їх  з  гідністю  та  честю.  Відстояли  чорнозем,  відстояли  Чарівний  Сад,  проливаючи  свою  чарівну  кров.  Тому  вам  не  вистачає  рослини,  у  якої  би  було  чисте  біле  серце,  огорнуте  червоною  оболонкою  та  заквітчане  білими  квітами  свободи.
 —    Так  ось  ця  рослина!!!  —    радісно  вигукнув  Гіркий  Полин  і  вказав  на  молоденьку  Калину,  яка  стояла  обабіч  і  уважно  слухала  розмову  старших,  приклавши  гілочки-руки  до  свого  серденька.
На  її  голівці  красувався  вінок  з  білих  квітів,  одягнена  вона  була  в  густе  зелене  листя.
 —    То  чи  правда,  що  в  тебе  чисте  біле  серце  огортуне  червоною  оболонкою?  —  запитав  Дід  Горіх  і  прискіпливо  глянув  на  Калинку.
 —    Правда,  Дідусю.  Тепер  Веснонька,  тому  в  мене  на  серці    білоцвітний  віночок.  Літечком,  на  його  місці,  народяться  зелені  плоди.  Дозріють  вони  Восени,  ставши  яскраво  червоними.  А  з  першими  приморозками  можете  ними  ласувати.
Здоров'ячка  додадуть  і  тілесного,  і  духовного,  бо  в  кожній  ягідці  знайдете  чисте  біле  серце.
 Відтепер,  на  сторожі  Чарівного  Саду  стоять  Дуб,  Тополя,  Барвінок,  Верба,  Чорнобривці  та  Калина,  які  своєю  силою  бережуть  рідний  чорнозем!


Марія  Дребіт  (Голодрига)


13.10.2024                                                                      Португалія


малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

ОСЕНІ БОСТОН

Розчервонілася.  Від  любощів  багряних  
Палала  соромом  гарячих  партитур.
Ховалась  поглядом  поміж  відтінків  пряних,
Безсило  мліючи  від  кольору  тортур.
І,  не  чекаючи  прощань,  побігла  босо
Вонем  наплекана,  торкнувшись  ніжних  крон.
Сльоза,  боявшись  почуттів,  рудоволосо
Упала  фарбами  у  осені  бостон.


-----------------------------
Марія  Дребіт  (Голодрига)

-----------------------------
15.10.2024          Португалія

----------------------------
малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

ВИШИТА ДОРОГА МАЛЕНЬКОЇ ГОЛОЧКИ

(  духовно-патріотична  казка)
--------------------------------
 Відбулися  ці  події  так  давно,  що  вже  мало  хто  й  пам'ятає  коли  саме,  хоч  і  казали  що  ще  тоді,  як  весь  світ  був  білим  і  ще  білішим.
 В  тому  білому  світі  всі  пагорби  і  видолинки,  поля  і  рівнини,  навіть  кути  і  закутки  теж  були  білими.  Дороги  й  стежини  також  білілися.  Будиночки,  своєю  білизною,  разили  очі  жителям,  котрі  ніяк  не  могли  звикнутися  з  тим  кольором  і  деколи  хворіли  на  білавину  —  хворобу,  яка  знищувала  уяву  жителів  Білих  Полотен.

   Білі  Полотна    —  це  прекрасний  безкрай,  де  можна  було  насолодитися  чистотою  і  безмірністю  уяви,  необмеженим  польотом  думки,  якби  не  підступна  хвороба,  котра  непомітно  підкрадалась  і  вражала  несподівано.  Хто  нею  перехворів,  той  більше  ніколи  не  міг  мріяти  та  уявляти.

 Йшов  тим  білим  світом  Наперсток  —  міцний,  навіть  кремезний  парубок  з  добрим  серцем,  який  завжди  був  готовий  прийти  всім  на  допомогу.  Милувався  він  красою  неосяжних  Білих  Полотен,  як  раптом  перед  ним,  на  білій  стежині,  у  білій  одежині,  наче  виросла  із  білого  полотна,  вигулькнула  вродлива  струнка  тоненька  дівчина,  одягнена  в  довгу  білу  сукню,  та  сором'язливо  опустила  додолу  одне  гарне  велике  око.
 —    Ти  хто?  —    вигукнув  Наперсток  і  зупинився,  зачарований  красою  незнайомки.  
 —    Я  Голка,  донька  батька  Вушка  і  матері  Вістрі.  А  ти  хто?
 —    А  я  Наперсток!  Вільний  мандрівник.  Давай  товаришувати?
 —    А  як  це  товаришувати?  —  несміливо  запитала  Голка  і,  від  здивування,  широко  відкрила  єдине  око.

 Цілий  Рушник  тривала  дружба  між  Наперстком  і  Голкою,  коли  він  наважився  зробити  їй  пропозицію  вийти  за  нього  заміж.
 Дівчина  погодилася.  Незабаром,  на  білому  світі  Білих  Полотен,  серед  білих  полів  у  білому  платті  та  віночку  з  білих  бавовняних  волокняних  квітів  та  пов’язаних  білих  шовкових  стрічок,  батьки  нареченої  ґазда  Вушко  і  ґаздиня  Вістря  вели  єдину  донечку  до  шлюбу.
 Гарна  була  забава!  Все  довкола  біліло  та  виблискувало  чистотою.  Гості  дарували  молодятам  білі  побажання,  а  музиканти  білі  танці.  Забавлялися  запрошені  до  білого  дня!

 Через  деякий  час  у  Наперстка  з  Голкою  народилося  троє  діток  —    два  товстунчики  наперсточки  Ой  і  Ай  та  крихітка  Голочка.  Зростали  діти  у  великій  батьківській  любові  та  увазі,  а  діти  віддячували  батькам  радісним,  щасливим  сміхом,  щирими  обіймами  й  посильною  допомогою.
 Час  йшов.  Батьки  Голки  відбіліли  у  Надполотна.  
Наперсток  з  дружиною  стали  поважними  ґаздами,  а  діти  —    підлітками.

 Білими  були  їхні  дні  та  ночі,  бо  все  робили  у  злагоді  та  розумінні.

Але  одного  разу  в  цю  родину  прийшла  біда.  Батько  Наперсток  захворів  на  білавину,  переставши  мріяти  й  уявляти.
 Що  вже  мати  Голка  не  робила  —  і  примочки  з  білої  хризантеми,  і  настоянки  з  білої  ромашки,  і  краплі  з  білого  деревію.  Навіть  білого  голуба  в  хату  впускала,  а  Наперсток  більше  не  мріяв  і  не  уявляв,  самотньо  сидівши  в  білому  кутку  кімнати,  порожнім  поглядом  дивившись  в  той  кут.

 Якось  однієї  ночі,  коли  Голка  вже  втратила  всяку  надію  на  порятунок  чоловіка,  їй  наснився  білий  Ангел  і  промовив.

 —    Не  сумуй  так,  Голко.  Май  віру  і  тоді  всі  твої  бажання  будуть  здійснені,  бо  праведне  життя  ви  провадите  з  Наперстком  і  дітей  добрими  виростили.  За  це  будете  винагороджені  Батьком  Білого  Неба.  Нічого  не  бійся  і  нічого  не  запитуй.
А  далі  йди  за  серцем.  Слухай  його  і  не  переч.  

 Прокинулася  Голка  від  того  сну,  а  серце  калатає  наче  той  дзвін.  Подякувала  подумки  Ангелу  і  пішла  поратися  по  господарству:  білі  качки  та  білі  гуси  на  воду  вигнати,  білим  курочкам  зеренця  насипати,  білих  голубів  випустити  до  неба,  хай  крильцятка  повирівнюють.  Ще  й  десяток  білих  кроликів  чекають  на  білу  травичку.
 Незчулася,  як  білий  день  став  до  білоЇ  ночі  хилитися.

 —    Мамо,  каже  мені  моє  серце,  що  я  мушу  вирушити  в  далеку  дорогу,  бо  саме  там  знайду  порятунок  для  татуся  —  вимовила  Голочка  і  прихилилася  до  матері.
 Защемило  в  грудях  у  Голки.  Знову  дзвонами  забило.  Та  пригадався  їй  нічний  сон  і  прислухалася  до  свого  серця,  а  воно  каже  їй:  «Не  переч…».
 Наступного  білого  ранку  благословила  Голка  донечку  в  дорогу,  а  та,  попрощавшись  з  матір’ю,  братами  і,  змореним  білавиною,  батьком,  котрий  навіть  не  звернув  увагу  на  прощальні  слова  доні,  вирушила  за  межі  білого  світу,  впевнено  переступивши  поріг,  який  розділяв  відоме  від  невідомого.

 Голочка  покинула  рідні  Білі  Полотна  не  знаючи  того,  що  її  супроводжував  Білий  Ангел.
                                                                                                     *  *  *
 «Ой-йой-йой,  що  це  так  сильно  разить  мені  око?  Невже  це  білавина?  Невже  і  я  захворіла?  А  як  же  тоді  допомогти  татусеві?»  —  мало  не  розплакалася  Голочка  і,  опустивши  повіку,  полегшила  біль.
Лише  це  була  не  хвороба,  а  сила  яскравих  кольорів  квітів  та  геометричних  фігур,  які  встигло  вловити  око  Голочки.
Обережно  відкривши  його  та  звикнувшись  із  побаченим,  дівчина  оглянула  навколишню  красу  і  вирішила  набрати  тих  кольорів  до  полотняної  торби,  яка  висіла  у  неї  через  плече.  Так  підказав  їй  Ангел,  легко  торкнувшись  Голоччиного  серця.

 Тільки  но  вона  нахилилася  аби  зірвати  перший  червоний  ромб,  як  поряд  неї  з’явився  старенький  дідусь  з  люлькою  в  зубах  і,  хитро  примруживши  очі,  лагідно  запитав.
 —    Здоровою  будь!  А  що  це  ти  робиш,  дитино?  Чия  то  ти  будеш  і  для  чого  нашу  красу  хочеш  нищити?
 Голочка  зніяковіла  і  присоромлено  опустила  ромб,  який  вже  майже  схопила  своїми  гострими  пальчиками.
 —    Здоровими  й  ви  будьте,  дідуню!  Я  Голочка.  З  країни  Білих  Полотен.  Прийшла  сюди,  аби  віднайти  ліки  для  мого  хворого  батька  Наперстка,  що  перестав  мріяти  та  уявляти.  Не  знаю  де  я  перебуваю  і  як  вас  звати,  але  відчуваю,  що  маєте  добре  серце  і  допоможете  мені.
 —    Ну,  дитино,  раз  так,  то  матимеш  те,  що  потребуєш.
Ти  в  країні  Взорів.  На  полонинах  Закарпаття.  Бери  все  те,  що  відчуваєш  потрібним  для  ліку  твого  батечка.  А  як  вилікуєш  його,  то  передай,  що  дід  Верхоплут  щиро  доклався  до  цього.

 Після  цих  слів  Голочка  почала  вкладати  до  торби  червоні  кривульки  і  зелені  ромби-люльки,  жовті  низинки  і  бордові  стебнівки.
А  тоді  ще  дозбирала  рожевих  і  синіх  шпатівок,  зірвала  три  конюшини  й  два  дубових  листочки  і,  подякувавши  дідові,  рушила  далі.
Дійшовши  до  перехрестика  зупинилася  на  хвилиночку  радіючи  тим  першим  дарам,  які  отримала  для  порятунку  батька.  Голочка  й  не  помітила,  як  над  нею  пролетів  Білий  Ангел,  несучи  вістку  по  всіх  Взорах  про  її  потребу.

 Переступивши  перший  перехрестик,  Голочка  зрозуміла,  що  увійшла  до  іншої  місцини,  хоч  ця  теж  була  гористою.  

Із-за  височенного  каменя,  оточеного  смереками,  назустріч  їй  вийшов  старий  дідусь,  який  усміхнувся  і  промовив.
 —    Радий  вітати  тебе,  Голочко,  у  китицях  Франківщини!
Знаю  про  твою  біду  і  буду  радий  допомогти  чим  зможу.  Збирай,  онуко,  все  що  вважаєш  за  потрібне,  а  я  —  дід  Кучер  Чубатий,  сяду  на  Карпатському  пасовиську  і  слухатиму  пісню  вітрів.

Зрадівши  такій  зустрічі,  Голочка  кинулася  збирати  зелені  півромби,  червоні  зиґзаґи,  жовті  клинчасті  головочки,  золоті  кручені  черковці  та  помаранчеві  зерняткові.  Акуратно  вклавши  зібрані  скарби  в  торбу,  Голочка  подякувала  дідові  тай  пішла  далі.
Наступна  дорога  привела  Голочку  до  перехрестика  червоних  френдзлів  Львівщини,  де  її  чекав  дід  Клинець  і  люб’язно  запросив  зібрати  зелені  сосонки,  дрібні  павутинки  квіточок  чорного,  червоного  жовтого,  синього  кольорів.  Вклавши  до  торби  ще  й  блакитні  стебнівки,  Голочка  підійшла  до  наступного  перехрестика.

 —    А  хто  це  до  нас  завітав?  Невже  та  маленька  Голочка,  яка  шукає  диво  для  свого  батька?  —  запитав  у  дівчинки  дід  Серм’яга.  —  Серед  наших  Волинських  помпонів  знайдеш  все,  що  шукаєш!

 І  знову  взялася  до  роботи  Голочка  —  ламані  червоні,  сині  зірки  та  чорні  ромби  м’яко  лягали  в  її  тобру.

 А  Білий  Ангел  дивився  на  Голочку  і  радів  її  завзятості.

 Згодом  Голочка  побувала  серед  монохрому  Рівненщини,  де  зібрала  червону  заполоч,  синє  нанизування  та  настилування.
На  Тернопільщині  віднайшла  всі  відтінки  густо  зашитих  темних  кольорів  і,  розкидані  слізьми,  червоні  грона  калини.
Буковина  стріла  Голочку  блискітками,  золотим  крученим,  срібною  гладдю  та  жовтою  і  світло-зеленою  штапівкою.

 Торба  ставала  все  важчою,  але  Голочка  не  здавалася,  бо  відчувала,  що  ще  не  досягла  країв  Взорів.

 Переступивши  наступний  перехрестик,  Голочка  присіла  відпочити.  Низь  Хмельниччини  відкрилася  перед  її  оком.  Вирізавши  червоні  прямі,  сині  скісні,  жовті  ламані  та  зелені  зубчасті,  дівчинка  побігла  до  перехрестика,  який  виднівся.
 Наблизившись  до  Житомирщини,  вона  помітила  велику  кількість  синіх  розеток  і  червоних  дрібних  хрестиків.  Та  підійшовши  ближче,  яким  було  її  здивування,  коли  перед  нею  розквітли  ще  й  барвінок  і  берізка,  хміль  і  виноград,  ружки  і  яблучка.  Зібравши  ці  дари  Голочка  пішла  далі  й  потрапила,  перейшовши  ще  один  перехрестик,  до  домінуючої  кольорами  Вінниччини,  вклавши  до  торби  трішки  низі,  вирізування,  настилання,  розпису  та  мережок.  
 Далі  на  неї  чекали  пухлики  і  зморшки  Одещини,  а  ще  вільні,  заквітчані  шишками  хмелю  і  дубовим  листям  рукави  Миколаївщини;  солов’їні  вічка  пташок  та  світових  дерев  з  листям,  вазонами,  квітами,  бутонами  Кіровоградщини.  
 За  ними  Голочка  потрапила  до  дрібностібкової,  витонченої  Черкащини,  багатої  на  горизонтальні  лінії  від  усіх  тонів  жовтого  до  вишневого.

 Столиця  Взорів  Київщина  зустріла  Голочку  коралово-червоними  барвами.  Побачила  дівчинка  там  і  заполоч,  яку  хотіла  зірвати.  Але  тільки  вона  торкнулася  її,  як  та  вилиняла  і  щезла.

 І  знову  новий  перехрестик.  Зачарували  Голочку  білі  ажурні  наддрібні  стібки  з  вкрапленням  червоного  та  чорного  на  Чернігівщині.  Наче  розсипаний  бісер  виблискували,  зібрані  дівчинкою,  й  ці  скарби.

 Тільки  но  Голочка  хотіла  ступити  за  новий  перехрестик,  як  перед  нею  стала  бабуся  в  довгій  білій  сорочці.
   —    Голочко,  перепочила  б  ти,  дівчинко,  бо  ж  ніжку  зітреш!  А  дорога  ще  далека.
 —    Дякую  вам,  бабусю…
 —    Птаха  мене  звати,    —    підказала  бабуся  дівчинці,  побачивши,  що  та  не  знає,  як  до  неї  звернутися.
 —    Дякую  вам,  бабусю  Птахо,  за  хвилювання,  опіку,  але  мушу  поспішати.  Дуже  хочу  допомогти  батькові.  А  разом  з  ним  і  тим  жителям  Білих  Полотен,  які  хворіють  на  білавину.
 —    Добра  ти,  Голочко!  Хай  все  так  і  станеться!  Але  поспішай!  Бо  скоро  стемніє  і  ти  не  зможеш  побачити  перехрестики  наших  Взорів,  —  промовила  старенька  і  щезла  так  само  несподівано,  як  і  з’явилася.

 Голочка  відчула,  що  торба  стала  важчою.  Здивувавшись,  вона  заглянула  в  неї  й  побачила  там  дари  Сумщини  —  багатоколірні  напів  хрестикові  лебеді,  качки,  голуби,  орли.
Усміхнувшись,  вона  пішла  далі.  Золоте  Коло,  яке  яскраво  освітлювало  шлях  Голочки  почало  повільно  опускатися  до  краю.
«Хоч  би  встигнути!  Хоч  би  встагнути!»  —  подумки  розмовляла  з  собою  Голочка  і  ще  швидше  побігла  до  наступного  перехристика.
 Пастельні  тони  Полтавщини  заставили  дівчинку  добряче  напружити  й  так  вже  втомлене  око,  бо  вони  були  настільки  ніжними  й  витонченими,  що  вона,  замилувавшись,  мало  не  залишилася  на  попередньому  перехрестику.  А  цього  робити  аж  ніяк  не  можна!
 Швиденько  назбиравши  морозних  візерунків  в  попелястих  тонах,  Голочка  бігцем  кинулася  до  багатобарвної,  товстониткової  рельєфної  Харківщини  і  вклала  до  торби  коштовності  цього  краю.
 Яким  же  було  здивування  Голочки,  коли  й  на  поліхромній  Луганщині  вона  віднайшла  неймовірної  краси  рельєфні  хрестики  і  гладь,  яких  вчили  дівчаток  ще  з  юного  віку,  бо  до  пори  сватання,  вони  мала  мати  дванадцять  вишитих  рушників!
 Ось  ще  один  перехрестик.  Сутінки  вже  обступали  Голочку,  але  вона  вперто  бігла  вперед,  згинаючись  під  вагою  торби.
 Червоно-чорні  кольори  Донеччини  стріли  дівчинку  тишею  та  спокоєм.  Віконечка  мережок  і  вирізувань  почали  помалу  зачинятися.  Пишні  букети  квітів,    дерева  і  навіть  чарівні  птахи  готувалися  до  сну.
Вклавши  дари  цього  краю  до  торби,  Голочка  кинулася  до  нестримних  геометричних  плисів  Дніпропетровщини,  звідти  по  дрібних  чумацьких  взорах  переправилася  лиштвою  і  вирізуванням  до  Запоріжжя,  а  там  вже  й  до  Херсонських  Світових  дерев,  півників,  зозуль,  коників  та  оленів  торкнулася,  обережно  вклавши  і  їх  в  торбу.

 За  мить  ніч  накриє  останній  перехрестик,  а  з  ним  і  Взори.  Голочка  благально  глянула  вверх  і  побачила  Білого  Ангела,  який  розкривав  свої  білі  крила,  а  від  них  йшло  потужне  світло.
 Побачивши  ще  один  перехрестик,  вкрай  втомлена  Голочка  зупинилася  на  ньому  і,  не  маючи  більше  сили  йти  далі,  впала  й  заридала.

 «Звідки  взялися  ніжних  кольорів  тюльпани,  гвоздики,  квітчасті  родові  дерева,  рози  й  дерева  життя?  Що  це  відбувається  зі  мною?»

А  це  так  Голочку  зустріли  Кримські  марами  і  понесли  її  на  вигнутих  гілочках  егрі  дал  до  рідних  Білих  Полотен,  прихопивши  й  торбу  з  дивами.

                                                                                   *  *  *

 Сьогодні  в  Білих  Полотнах  велике  свято.
Голочка  відкрила  торбу  скарбів  Взорів  і  викладає  їх  перед  батьком  Наперстком  на  Білі  Полотна.

 І  сталося  диво!  
Повернулись  до  нього  мрії  та  уява.  І  до  тих  жителів,  які  втратили  ці  відчуття,  теж.
На  білих  рушниках,  скатертинах,  серветках,  доріжках,  простирадлах,  веретах  і  сорочках  завишивався  КОД  УКРАЇНСЬКОЇ  НАЦІЇ  тими  скарбами,  які  принесла,  зібравши,  маленька  Голочка.  Мати  Голка,  батько  Наперсток,  братики  Ой  і  Ай  та  ВСІ  жителі  Полотен  й  досі  дружно  допомагають  тривати  цьому  чуду!

 А  Білий  Ангел  щасливо  усміхався  з  Надполотен  і  осявав  своїм  світлом  чорні  перехрестики  Взорів.
-------------------------


Марія  Дребіт  (Голодрига)
-----------------------------


08.10.2024                                                                  Португалія

------------------------------------------------------
малюнок  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

ЖОВТОЛІСКА

Божого  нового  рочку    
вишиту  Покровою
та
першою  прохолодою  
сорочку  
але  
ще  жовтогарячу  парчею-злотом  
на  котру  
задивлялося  навіть  болото  
виторочену  вогнем  багрянцем  
пізнім  рум'янцем  
одягла  десята  панночка  
Жовтоліска  
юна  красуня  
в  котрої  руденька  кіска  
із  вплетеною  в  неї  калину  
що  потерпає  від  приморозку-вражини  
а  ще    
має  дощовик  
і  
наповнену-набиту  теплими  речами  валізку  
та  й  з  взуттям  усе  до  ладу  
а  то  спробуй  втям  —  
як  не  ґумак  то  черевик  
як  не  чобіток  то  відкритий  носок  
але  все  це  скоро  минеться  
бо  
змагаються  за  неї    
красені  Опади  із  Заморозками  
своїми  піснями  
вона  ж  бо  Музики  царівна  
і  обере  того  
хто  
зачарує  її  шипшиново-терновими  словами    
а  якщо  
ще  хтось  із  них  
струсить  останні  горіхи  
чи    
обірве  десять  кущів  ягід  
не  поколовшись
бурштинової  обліпихи  
для  того    
зі  скрині  
дістане  віночок  
що  спалахне  кольорами  
від  яскраво  жовтого  до  гарячо  червоного  
і  одягне  його      
на  обраний  ліс  чи  садочок    
тим  веселощам  не  буде  краю  
бо    
палатиме  довкіл  красою  від  землі  до  Раю  
і    
ту  красу  вітатимуть  горобчики-чопчики  
сороки-скоки  
ворони-клаксони  
сичі  дятли  і  жовтоспідниці-синиці  
радітимуть  й  веселитимуться    
що  люди    
врешті  
з  роботами  втихомирилися    
й    
по  домівках    
всалашилися  
і  тільки  ще  потім    
насічуть  тлусту  капусту  
з  морквою  грушами  чи  яблуками  в  бочки  поскладають    притиснуть  каменюкою    
і  ждуть-чекають  
причмокують  й  скоса  поглядають  
а  ще  
посадять  часник  
котрий  був-був  
а  тоді  під  землею  зник  
і  дерева  попідчищають  
все  акуратно    
грабельками  позграбують  
ріще  порубають  
поскладають  і    
підвівши  підсумки  власних  дум  
зайдуть  в  осінній  сум


------------------------------
Марія  Дребіт  (Голодрига)


------------------------------
01.10.2024                                                Португалія


-----------------------------------------
малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024

ВЕРЕСОНЯ

Божого  Нового  рочку
тільки  но
перший
з  тридцяти  днів
спросоння
обіперся  на  осені  підвіконня
що  
з  медоносно-вічнозелених  
вересових  кущів  
дощиком  виплаканих  ковшів
прокинулася  
і  
вилилася
дев'ята  доня
панночка  Вересоня
у  неї  сонцем  вишита  китайка  
ріками  залита  крайка
на  рукавах
рожево-бузкові  суцвіття
під  мелодії  сухого  листя
та  віття
витанцьовують  
у  вересневий  час
зміни  погоди
бо
вже  так  ведеться  у  нас  —
тепло  втікає
а  холод  —  наздоганяє
і  навпаки
й  ніхто  
крім  Бога
ладу  тому  не  знає
вона  щедра  й  багата
у  Річного  батечка-тата
всі  її  дво́ри
пивниці  й  комори
що  складають  видимі  й  невидимі  простори
поживою  повні
бо  
врожаю  пік
всі  людські  долоні  розтріскав
і  обпік
он
путні
картопле-моркво-буряком
доверховані
в  чували  пересипані
й  
на  стодольній  стіні
рисочками  позначені-пораховані
а  під  стріхою
жовтіючи  втіхою
на  линві
сушаться  
розхристані  кукурудзяні  шульки
що  годуватимуть  зернятками
і  стеблами
від  птахів  до  козульки
а  ще
соковиті  капустини
закручені  в  зелені  хустини
з  полів  усміхаються
з  кожним  вітаються
а  от  розпатлані  жоржини
дивуються  плодам  колючої  ожини
котрі  обережно  зібрані
перебрані
цукром  пересипані
і  в  ринці
водою  залиті
тай  буде  з  того  смакота
на  котру  чекає  дітвора
але  
поки  перепілки  грають  на  сопілки
сірі  чаплі
ледь  їх  ловить  око
літають  зграями  високо
а  за  ними
лебеді-журавлі  й  лелеки
збираються  у  краї  далекі
і  соловейки
ластівки  та  плиски
залишають  рідні  колиски
у  теплі  країни  поспішають
й  те  саме  
жайворонків  робити  залкикають
а  ті
вовтузяться
щось  ґуздрають
і  навіть  чубляться
в  той  час
коли  гордовиті  хризантеми  і  гортензії
поважними  головами
вигойдують  ті  пташині  претензії
коли  ж
їхні  суперечки-спори
змогли  зупинити
поважні  цинії-майори
бо  хто
як  не  вони
тримають  птаства  і  кольорів  шори
та  як  на  волю  відпускають
вони
між  небом  і  землею  кружляють
щедро  
всі  листочки  барвами  вкривають
фарб  не  шкодують
Осінь  малюють
Марія  Дребіт(  Голодрига)
---------------------------------------
01.09.2024                                            Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024

СВЯЩЕННА ПІСНЯ МУЗАНІЇ

(казка)

…Сталося  це  у  вирії,  який  знаходиться  в  просторі  між  піднебессям  та  надземеллям  і  є  невидимим  для  людського  ока.
Цю  чарівну  країну  омивають  дзвінкі  звуки  кришталевих  рік,  що  ліанами  звисають  з  м’яких  хмарин.  Там  хлюпоче  спокійний  плескіт  лагідних  озерних  хвиль,  які  переливаються,  від  берега  до  берега,  з  країв  барабанно-бубнових  западин.  А  бурхливі  буруни  морів  гучно  перекочують  ноти  радості  та  смутку,  змішуючи  їхні  мелодії  в  глибоких  литаврових  казанах.  І  світить  над  нею  гарячий  золотий  диск,  який  то  згасає,  то  запалюється  зі  ще  більшою  силою,  осяваючи  неземні  кольори  досі  небачених  квітів,  дерев  та  каміння.  По  різному  там  буває.  То  радісно,  то  сумно.  То  весело,  а  то  сльозливо.  Все  залежить  від  того,  який  настрій  у  короля  Ключа  Ключевича,  котрий  власноручно,  кожного  ранку,  відчиняє  важкі  ворота  Натхнення.
  Називається  ця  країна  Муза́нія.  Її  жителі  добрі  та  працьовиті,  веселі  й  навіть  трохи  гамірні,  від  надмірних  емоцій.  Але  все  згладжувалося  та  втихомирювалося,  коли  король  Ключ  Ключевич  відчиняв  двері  Натхнення,  а  його  дружина  Мелодія  починала  вдихати  аромати  квітів,  торкалася  дерев  та  каміння,  що  завмирали  в  чеканні  народження  Дива.

Сусідувала  Музанія  з  такою  ж  невидимою  країною.  Лише  перебувала  та,  непомітна  держава,  між  приґрунтям  та  підземеллям,  яке  завжди  було  наповнене  смутком  і  розпачем.  Кольори  там  були  сірими,  або  й  цілковито  темними.  Якщо  й  щось  і  цвіло  на  тім  болоті,  то  наступного  ранку  відмирало  разом  з  коренем.
Населяли  країну  істоти,  котрі  славилися  обманом,  злодійством,  хитрістю  й  підступністю.
Називалася  та  країна  Яі́сор  і  царював  у  ній  цар-гібрид,  тобто  щось  таке,  що  називалося  Кока-Квока-Куку-Ріка.
Якщо  хтось  із  жителів  Яі́сору  й  пробував  висловити  найменшу  незгоду  з  чим  небудь,  зразу  ж  був  заґратований  і  відправлений,  під  охороною,  до  відділку  Дисонансової  поліції,  де  мав  розмову  з  його  управителькою  Малою  Секундою.
Ох,  і  страждали  жителі  Яі́сору  від  покарань  жорстокої  жінки.  Але  мало  хто  з  них  мав  відвагу  покинути  ту  країну.  Хтось  боявся,  комусь  було  байдуже,  а  ще  іншим  подобалося  жити  під  тим  гнітом.  Головне,  щоби  звучала  їхня  балалалка  та  гармунька  —  інструменти,  які  творили  чудеса  з  жителями  Яісору,  занурюючи  їх  в  безкінечні  танці  своїми  тріскучими  звуками.  Пишалися  вони  тим  на  всі  світи.
  І  тільки  відважний  юнак  Допоридочас  зібрав  свої  невеликі  пожитки  та  пішов  геть,  навіть  не  озираючись.  Більше  про  нього  ніхто  й  не  чув.

  Одного  разу,  до  величезних  п‘ятилінійних  воріт  Музанії,  які  сягали  небесних  річкових  ліан,  з  гуркотом  підкотилася  чорна  колісниця,  запряжена  трьома  вороними  кіньми,  що  дихали  вогнем.  Звали  тих  коней  Кро́,  Росе́рга  та  Ла́ксом.
Сидів  в  тій  колісниці  сам  цар  довгоруких  —    двоголова  істота,  чи  то  курка,  чи  то  півень,  бо  сама  істота  не  могла  визначитися  хто  вона.  Одного  дня  кричить,  що  вона  усім  сестра,  а  наступного  —  що  всім  брат.  Повний  гібрид,  як  і  все,  про  що  думає,  каже  й  робить.
Го́лови  цього  дивного  створіння  дивилися  в  протилежні  боки,  а  тому,  навіть  в  найменшому,  ніколи  не  могли  дійти  спільної  думки  і  згоди.  Що  б  не  робили  і  за  що  б  не  бралися,  все  занікчувалося  криком  та  бійкою.
Одна  з  голів,  коли  це  стосувалося  курячої  статі,  називалася  Кока,  а  друга  Квока.  
А  от  коли  наставала  пора  півнів,  то  звали  їх  Куку  та  Ріка.
Пихатою  була  та  істота  і  злою.
Бувало  ото,  як  заведеться  своїм  кудкудахканням-кукуріканням,  то  й  не  спинити.
Вважала  істота,  що  її  мова  найкраща,  пісні  наймилозвучніші,  а  пір’я  —  найкрасивіше  та  найм’якіше.
І  взагалі  —  розумнішої  та  кращої  за  неї  немає  в  цілому  світі,  тому  й  нарекла  себе  на  вічне  царювання.
Сьогодні,  натягнувши  на  кожну  з  голів  по  золотій  короні,  а  тоді  ще  й  третю,  розмістивши  її  між  тих  голів,  що  ще  більше  розіпхало  їх  від  тягаря,  зручно  вмостившись  в  колісниці,  цар  Кока-Квока-Куку-Ріка  примчав  під  браму  Музанії,  аби  зустрітися  з  її  королем  Ключем  Ключевичем  і  його  дружиною  Мелодією,  та  виказати  претензії.

  —    Кукурі…кукур…кх-кх-кх…Кукуріку-кудкудак!!!  Ану,  відчиняйте  дверища,  нікчеми!  До  вас  сам  цар  царів  завітав!  —  відкашлявшись,  той  щосили  заверещав  і  тупнув  лапою  по  дні    колісниці  так,  що  аж  коні  стрепенулися.

Вартовий  Сурма,  що  стояв  на  одній  з  центральних  веж,  неспіхом  зійшов  сходами  і  пішов  до  палацу,  аби  повідомити  короля  Ключевича  про  ранній  візит.

  —    Вітаю  тебе,  мій  королю!  Прийшов  тобі  сповістити,  що  перед  ворітьми  стоїть  колісниця  нашого  сусіда  і  він  вимагає  зустрічі  з  тобою.  
—  Вітаю  й  тебе,  вірний  Сурмо!  Дякую  за  твою  уважність  та  відданість,  —  промовив  король  і  наблизився  до  вікна.  —  Ото  не  маємо  спокою  з  тим  Коко-Квоко-Куку-Рікою.  Лише  вчора  мали  розмову,  а  сьогодні  він  знову  примчав.    Буде  щось  вимагати  та  сваритися.  Підготуйте  но  Дзвінку  залу  для  зустрічі    —  віддав  наказ  Ключ  Ключевич.

Цієї  ж  долі  все  довкола  закрутилося  наче  в  калейдоскопі,  бо  хоч  зала  й  була  прибраною,  в  палаці  короля,  як  і  в  усій  Музанії  мала  панувати  цілковита  чистота  й  гармонія.  А  особливо  тоді,  коли  у  гості  завітав  такий  прискіпливий  гість  і  байдуже,  що  він  навідувався  кожного  ранку.
  Поважні  служниці-ноти  Цілі  та  Половинні  вправно  курували  молодших  —  Четвертних,  де  та  як  правильно  розкладали  стільці  довкола  столу.
Молоденькі  Восьмі  метушилися,  застеляючи  стіл,  вишитим  калиною,  обрусом.  Зразу  ж  за  ними  до  роботи  приступили  Шістнадцяті  та  Тридцятьдругі,  котрі  розклали  найкращий  сервіз  «Симфонія»  і  столові  прибори.
  Ключ  Ключевич  зайшов  до  зали  разом  з  дружиною  Мелодією  та  схвально  кивнув  головою.  
  —    Кличте,  —  стримано  промовив  він  і  став  чекати.

  Здалеку  доносилися  шум  та  гамір,  які  наростали  з  кожною  секундою.
Король  безмовно  глянув  на  свою  дружину  і  стенув  плечима.

  —    Ключе,  ти  що  собі  дозволяєш?!—  переступивши  поріг  Дзвінкої  зали  випалила  ліва  голова  царя.  —  Мене  маринувати  під  брамою  одну  хвилину?  Мене?  Під  брамою?
Та  я!!!...
  —    Сідай,  сідай,  —  спокійно  вимовив,  наче  проспівав,  Ключ  Ключевич  і  вказав  Коці-Квоці-Куку-Ріці  місце  за  столом.  —  Давай  спокійно  поговоримо.  Розповідай,  що  тебе  привело  до  мене  сьогодні.
  —    Ти  бач  який,  —  вимовила  права  голова  царя,  пильно  дивлячись  в  його  очі.  —  А  що,  подзьобати  нічого  не  запропонуєш?
  —    Та  чого  ж  ні!  Ти  мене  добре  знаєш  і  не  раз  переконався,  що  всі  ми  гостинні  та  щедрі.  Несіть  страви!  —  вигукнув  король.

До  зали,  одні  за  одними,  почали  вносити  гарячі  наїдки.  Були  там  фаршировані  Полонези  і  мариновані  Польки,  гострі  Марші  та  перчені  Танго.  А  квашені  Фуґи  і  малосольні  Етюди  так  сподобалися  царю,  що  він  попросив  добавки.  На  десерт  подали  солодкі  Пісні,  перекладанці  з  Коломийок  і  налисники  з  Твістом.  
  Добре  попоївши  й  напхавши  вола,  цар  почав  розмову.

  —    Гарно  це  все,  королю…  Але  мені  б  частюшки  почути  та  під  бабалалку  і  гармуньку  крильцятами  полопотіти.  Ех…  Але  не  про  це  зараз  будемо  говорити.  Ото  приїхав  я  до  тебе,  аби  сказати,  що  від  сьогодні,  всі  звуки,  що  належать  тобі,  будуть  моїми!  І  не  переч,  Ключе,  бо  ти  мене  знаєш!  Не  одне  століття  сперечаємося  за  це!  Пора  класти  крапку!
  —    Та  що  ти  кажеш?  Як  це  таке  може  бути?  —  намагаючись  стримати  емоції  промовив  король  Ключевич  і  пильно  глянув  на  дружину,  котра  весь  цей  час  мовчки  сиділа  поруч  і  тільки  слухала.    
  —    А-от-так!  —  одночасно  відчеканили  дві  голови,  а  тоді,  самі  собі  здивувавшись,  розвернули  голови  дзьобами  одна  до  одної  і,  вирячивши  пулькаті  очі,  ще  більше  натягнули  й  так  довгі  голі  шиї.  —  А  якщо  не  погодишся,  то  піду  на  тебе  війною!  Даю  тобі  день  на  роздуми!—  викрикнув  цар  і  прищурив  свої  аж  чотири  ока.
 Не  подякувавши  за  гостинність  і  частування  й  не  попрощавшись  Кока-Квока-Куку-Ріка  зіскочив  з  м'якого  крісла  та  пішов  геть,  залишивши  по  собі  купу  пір’я.
Ледве  вибравшись  на  колісницю,  цар  зі  всієї  злості  вдарив  коней  батогом  і  помчав  назад  у  своє  Яісорське  царство.  

  —    Ой,  буде  біда,  буде  біда!  —  бідкався  король  Ключевич.  Дружина  Мелодія,  як  могла,  заспокоювала  чоловіка,  але  намарно.

  Наступного  дня  Ключ  Ключевич  зібрав  нараду,  куди  були  скликані  всі  —  ноти,  паузи,  інтервали,  акорди,  тони  з  півтонами,  обернення,  хроматичні  й  лади.
Слово  взяв  перший  радник  Знак  Дієз  і,  схрестивши  руки,  розпочав.
  —  Як  би  там  не  було,  а  тепер  настав  час  вирішальної  битви.  Досить  нам  терпіти  постійні  приниження  та  зазіхання!  В  нас  є  достатньо  мужніх  воїнів,  аби  дати  відсіч  тій  курці.  Хай  в  своїм  курнику  наводить  лад,  а  ми  вже  без  неї  обійдемося!
 За  ним  взяв  слово  другий  радник  Знак  Бемоль,  який  відрізнявся  від  першого  меншим  оптимізмом  та  в  котрого  були  постійно  сумні  очі  й  опущені  плечі.
  —  Ти  добре  кажеш,  Значе,  але  чи  вистачить  нам  сили?  Чи  втримаємо  ту  навалу?
Їх  он  скільки  там!  Де  не  глянь  —  кругом  пернаті,  що  до  зубів  озброєні  бабалалками  і  гармульками.  Не  знаю,  не  знаю…
  —  Та  годі  вам,  браття!  —  вимовив  третій  радник  Знак  Бекар.  —  Кажу  вам,  що  ніяка  сила  нас  не  здолає!  Бо  хто  піде  проти  мене,  того  зітру  в  порошок!  Ска-су-ю!  На  тому  й  закінчиться  те  кудкудахкання!

  Король  не  встрявав  в  розмову,  а  уважно  слухав  і  мізкував.  Коли  до  ради  доєднався  генерал  Контрабас.
  —    Дайте  мені  дві  фрази  і  до  вечора  я  надам  вам  план  дій,  —  звернувся  він  до  короля.  —  Повітре,  що  від  цього,  тому  цареві  не  буде  солодко.
  —  Дійте,  генерале!  —  дав  згоду  Ключ  Ключевич.

На  тому  й  розійшлися.  Кожен  з  жителів  Музанії  взявся  активно  готуватися  до  битви,  чистячи  труби,  тромбони,  саксофони,  валторни  і  гобої.  Сопілкарі  продували  дірочки,  скрипалі  натягували  смички,  віолончелісти  пощипували  струни,  піаністи  товкли  педалі  і  розігрували  клавіші.  Бандуристи  укріплювали  кілки.  А  що  вже  казати  про  ударні!  
Всі  працювали,  очікуючи  на  вечірні  збори,  аби  почути  план  дій.

  А  тим  часом  генерал  Контрабас  зібрав  своє  військо  і  вишикував  на  полях,  лінійках  та  під  і  над  ними.  
Музанія  перетворилася  на  великий  мурашник,  чи  вулик,  де  кожен  мав  свою  ділянку  роботи  і  кожна  робота  була  важливою,  бо  йшла  до  загальної  справи.  До  доброї  справи  —  захистити  свою  державу  від  нападника!

  На  центральній  площі  Музанії,  імені  Синьо-жовтої  Рапсодії,  пролунав  дзвін,  який  скликав  всіх  жителів  на  раду  і  вже  через  мить  всі  стояли  в  повній  бойовій  готовності.
  —  Дорогі  мої  музанчани!    —  схвильованим  голосом  розпочав  свою  промову  король  Ключ  Ключевич.  —  Завтра  зранку,  а  може  ще  й  серед  ночі,  на  нашу  землю  рушить  велике  темне  військо  наших  сусідів,  якими  править  Кока-Квока-Куку-Ріка.  Багато  століть  боремося  з  цим  курячим  царством,  яке  всіма  силами  і  способами  намагається  заволодіти  нашими  талантами  та  вміннями.  Сьогодні  зранку  поступила  чергова  погроза  заволодіти  Музанією  і  всіма  її  скарбами,  тому,  мій  народе,  нині  маємо  звучати  в  унісон  і  відбити  цю  навалу!
А  зараз  до  вас  звернеться  генерал  Контрабас.  Слухайте  уважно,  бо  в  цій  битві  не  може  бути  ніякої  фальщі!

  Далі  були  настанови  генерала…

  Наближалася  п’ята  година  ранку.
Музанчани  стояли  перед  п’ятилінійчатими  ворітьми  Натхнення.  Попереду  всіх  стояв  генерал  Контрабас  і  король  Ключ  Ключевич.  В  першому  ряду  —  перкусійна  група:  барабани,  бубни,  лативри,  трикутники,  ксилофони,  металофони,  тріскачі  і  …дзвони!
По  краях  —  духовики:  тромбоністи,  трубачі,  саксофоністи,  флейтисти,  гобоїсти,  кларнетисти,  валторністи,  сопілкарі.  Далі  за  ними  —  скрипалі,  віолончелісти,  бандуристи,  цимбалісти,  гітаристи  та  навіть  арфисти.
Позаду  усіх  стояли  співаки,  якими  керувала  дружина  короля  Мелодія.  Всі  були  одягнені  у  яскраво  вишиті  сорочки  та  блузки.  На  жіночих  шиях  вилискували  разки  дорогоцінного  каміння  та  мониста.  А  їхні  голови  прикрашали  барвисті  хустки  з  френдзлями.  Дівочі  голівки  були  прикрашені  неземної  краси  квітковими  вінками  та  різноколірними  стрічками.
  —    Йдуууть!!!  —  крикнув    вартовий  Сурма  зі  своєї  вежі.
  —    Що  ж,  народе!?  Пам’ятаєш!?  За  моїм  наказом  всі  разом  та  від  щирого  серця  на  нашій  рідній!  Готові?  —  запитав  генерал  Контрабас.
  —    Так!!!  —  пролунала  багатотисячна  відповідь.
  —    Відчиняй  браму  Натхнення,  наш  королю!

Як  тільки  но  Ключ  Ключевич  відчинив  височенну  браму,  на  темне  військо  вдарило  яскраве  світло  золотого  диску  та  кольори  вбрання  музанівців.  За  ним  —  сила  добра,  яку  випромінювали  ці  воїни.  А  на  кінець…

    —    Роялю,  ану  дай  нам  настройку!  —  скомандував  генерал  і  змахнув  диригенською  паличкою.  —  ВСІ  РАЗОМ!  ДО  БОЮ!

ЩЕЕЕ  НЕ  ВМЕЕЕРЛА  УУУКРАЇНИ  НІ  СЛАВА  НІ  ВОООЛЯ…  вдарило  невіданою  досі  силою  по  темному  війську,  яке  втілако  так,  що  лише  пір’я  залишилося  від  нього.

 Більше  ніхто  й  ніколи  не  посягав  на  територію  та  скарби  Музанії,  бо  її  священна  пісня  лунає  ще  й  досі!


Марія  Дребіт  (Голодрига)


26.09.2024                                  Португалія


малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024

ЗВІР

(  пісня  до  однойменної  повісті  Наталії  Хаммоуди  «ЗВІР»)


Слова  та  музика  Марії  Дребіт
Аранжування,  гітари  та  зведення  Сергія  Родько
Виконує  фіналіст  телепрограми  «Голос  країни»  Тарас  Мельник

https://youtu.be/gYNqyWXv-RI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

БАБА ДАША

(мініатюра-крихітка  з  циклу  «СІМ  РЕЧЕНЬ  В  МІЖТРЬХКРАПКОВІМ  ЖИТТІ»)


…Вечірнє  небо  почало  засвічуватися  поодинокими  зорями,  які  несміливо  виблискували  своєю  красою  перед  місяцем,  а  він  байдуже  дивився  на  власне  відображення  в  невеликій  калюжі…

…Мала  Дашка,  замурзана  але  щаслива,    босо  стрибала    в  калюжі  в  той  час,  як  її  мати  крадькома  рвала  горох  на  колгоспному  полі,  аби  хоч  чимось  прогодувати  ще  три  голодних  роти,  які  чекали  в  старій  облупленій  хаті…

…Дашка  піонерка,  комсомолка,  член  компартії,  передова  ланкова  і  сьогодні  її    будуть  фотографувати,  щоби  почепити  світлину  на  дошку  пошани,  бо  все  життя  мріяла  вирватися  з  тієї  хати  і  вирвалася...  

…Дарія  Леонідівна  тепер  зразок  для  наслідування  і  жодні  збори,  мітинги  та  навіть  концерти  не  обходяться  без  її  присутності…  

                       …Мама  Даша  строга  у  вихованні  своїх  двох  синів  Саші,  Паші  та  доньки  Лєри,    котрих  навчає  поваги  до  всього  радянсько-комуністичного,  що  палкою  любов'ю  палає  в  її  серці...

                   …Баба  Даша  дуже  любить  всіх  онуків,  але  обожнює  лише  доньку  Лєри  Машу,  котрій  нещодавно  виповнилося  сімнадцять  років  і  яка  тепер  гостює  в  неї,  кожним  жестом,  порухом,  манерою  висловлювання  і  навіть  поглядом  нагадуючи  її  саму  —  молоду  Дашку,  будучи  такою  ж  самовпевненою,  настирною  і  люблячою  все  совєтське  і  з  особливою  силою  чекаючи  «руский  мір»…


                     …Сьогодні  «мір»  прийшов  у  їхній  дім,  різко  відчинивши  навстіж  двері,  дозволивши  бабі  Даші  сказати  лише  «Ох,  рєбятушкі,  как  ми  вас  ждалі,  как  ждалі!  —    Ждалі?)))),  вот  і  атлічьна,  а  тєпєрь  —  развлекаться,  бабуля!»  —  і  знущалися  над  юною  Лєрою  та  старою  бабою,  поки  ті  не  віддали  Богу  духу…,  бо  ж    їх  «ждалі»…



                 
Марія  Дребіт  (Голодрига)


01.10.2024                                                  Португалія  


малюнок  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

КИШЕНЯ

Вона  чекала.  Давно  чекала.  Ще  відтоді,  як  була  сувоєм  матерії.
Спочатку  на  те,  щоби  її  викроїли.  І  викроїли.
Потім  на  те,  аби  її  пришили.  Пришили.
Далі,  щоби  продали.  Вчора  купили.
Сьогодні  вдягнуть  з  нею  одяг  і  підуть.  Швидше  за  все  на  роботу.  На  яку?  Та  яка  різниця.  Головне,  що  вона  відсьогодні  має  своє  призначення.  Якесь.  Яке  саме,  довідається  потім,  коли  отримає  перший  досвід.

Новенька  Кишеня  відчула  руку,  яка  нервово  хотіла  увірватися  в  її  володіння  —  ще  такі  міцні,  не  розтягнені,  не  виторочені,  не  засмічені,  а  добре  закріплені  машинним  швом.

«От  для  чого  так  шарпати  мене?  Невже  не  можна  акуратніше  знайти  те  місце,  де  я  починаюся  і  вкласти  що  потрібно?  Дивні  ці  люди.  Абсолютно  мене  не  знаючи  вже  з  першого  дня  поводять  себе  так,  наче  я  їхня  власність.  А  це  не  так,  бо  от  візьму  і  розпорюся  в  найнезручніший  момент  і  що  тоді?  Рука  ж  не  знає,  що  ще  на  складі  я  отримала  мільйон  порад  і  настанов  від  старих  Кишень,  які  часто  голосно  кричали  в  складських  ангарах  про  життя  по  за  ними,  навчаючи  цим  всіх  тканин  житейської  мудрости».

Кишеня,  заспокоївшись,  дозволила  руці  вкласти  в  неї  ключі  від  автомобіля.
Гарні.  Новенькі.  Шкода,  що  вона  читати  не  вміла,  а  то  б  вже  знала  яка  то  марка.  А  може  з  часом  навчиться  грамоти?  Чого  б  ні?  Вона  що,  якась  дурненька?

«Все!  Вирішила.  Віднині  буду  прислухатися  до  людської  мови.  Так  і  вивчу  багато  чого.  Читати,  як  читати,  а  от  розуміти!  Он,  вже  й  нагода  є!  Про  що  то  вони?»

—    Привіт!  Як  справи?  Відпустка  була  вдалою,  чи  так  собі?
—      Привіт!  Так.  Все  пройшло  супер!  А  в  тебе?...

Розмова  затягнулася  і  Кишеня  була  змушена  слухати  порожню  балаканину  ще  півгодини,  витримуючи  важку  руку,  яка  без  потреби  вклалася  в  неї  і  там,  час  від  часу,  крутила  дулі  для  співрозмовника.
Вона  нічого  ще  не  розуміла  з  тої  бесіди,  але  вже  почала  уважніше  прислухатися.

Наступні  дні  були  схожі  на  попередні,  а  пройшло  їх  вже  чимало  з  того  часу,  як  в  неї  перший  раз  вклали  ключі  від  машини.
Тепер  Кишеня  знає,  що  ці  ключі  належать  якійсь  «бесі».  Знає,  що  ту  машину  дуже  люблять  і  носяться  з  нею,  як  зі  збитим  яйцем.  Випуцовують,  вишуровують.Та  і  грошенят  чимало  йде  на  її  утримання,  бо  лише  рука  вкладе  в  Кишеню  пару  солідних  купюр,  як  машина  їх  звідти  швиденько  витягає  тією  ж  рукою.


Сьогодні  вже  місяць,  як  Кишеня  добре  розуміє  про  що  говорять  між  собою  люди.  Вона  вже  розумна  Кишеня,  а  не  якась  там  задрипанка.  Продовжує  бути  чистою  й  акуратною.  Носить  лише  ключі  і  руку.  Часом  з  дулями,  але  від  того  їй  не  важче,  тому  хай  крутить,  якщо  так  подобається.

Руці  крутити  дулі  подобалося.  Заздрісною  вона  була  і  забобонною.
А  сьогодні  ще  й  стала…

Кишеня  зручно  вмостилася  на  животику  і  спокійно  подрімувала.  Час  від  часу  її  тишу  порушувала  рука,  яка  то  вкладала  в  неї  якісь  дрібні  речі,  на  кшталт  олівця,  маленького  записника  чи  носовичка.  Але  це  були  короткотривалі  моменти,  які  не  приносили  Кишені  особливого  дискомфорту.  Зрештою,  вона  для  того  і  є.

До  кабінету  постукали  і  обережно  прочинили  двері.  

«О!  Цікаво!  Це  щось  новеньке.  Такого  ще  не  було.  Точніше  було,  але  ті  стуки  були  впевненими,  чіткими.  А  цей…  Цей  був  несміливим  і  настороженим.  Цікаво,    цікаво…».  

Кишеня  аж  віддулася  аби  краще  вловити  події,  що  почали  розгортатися,  але  рука  впхалася  в  неї,  тим  самим  закривши  одне  єдине  вухо,  котрим  Кишеня  могла  щось  почути.

Кишеня  чула  голоси.  Підвищені  тони  розмови.  Але  про  що  йшлося  вона  не  могла  зрозуміти,  бо  рука,  яка  була  спітнілою  і  постійно  витиралася  об  її  чисті  стінки,  заглушувала  тим  шурхотінням  всі  слова.

«Що  ж  з  тою  рукою  діється?  Чому  вона  так  хвилюється?  І  для  чого  вискубувати  з  мого  дна  нитки?  Он,  ще  трохи  і  розпоре  мене!  А  чому  сьогодні  дуль  не  крутить?  Щось  тут  не  те.  Щось  не  те…».

Цього  вечора  Кишеня  ще  довго  витримувала  наругу  над  її  покоями,  а  потім  пішла  швом  у  верхньому  лівому  кутку.
Її  ніхто  не  зашив.  Таке  враження,  що  про  неї  взагалі  забули!  Але  ж  вона  є!  І  її  болить  оте  місце,  де  розійшовся  шов…

Наступного  дня,  коли  до  кабінету  постукали,  Кишеня  вже  була  готовою  до  нового  насильства.  Але  яким  було  її  здивування,  коли  до  неї  легенько  торкнулася  маленька  ніжна  рука  з  рожевими  нігтиками  і  швидко  опустила  в  неї  білий  конверт.  Дзвінкий  дівочий  сміх  зачинив  собою  двері.

«Мммм…як  він  гарно  пахне!  Свіжий  папір.  Білесенький.  Ще  похрустує,  коли  рука  його  обмацує!  Погладжує!  Притискає  до  тіла,  яке  аж  тремтить.  Відчуваю,    що  в  ньому  щось  є.  І  того  ,,  чогось,,  багатенько,    бо    конвертик  досить  таки  товстенький.  Хай  буде.  Мені  така  компанія  приємна,  не  те  що  ключі  чи  огризки  олівців».

Через  день  в  кабінет  знову  постукали.  Вмить  рука  ковзнула  до  Кишені,  швиденько  перевіривши  чи  немає  там  нічого  зайвого  і  вислизнула  звідти.  Її  трем  передався  й  Кишені.

«Щось  буде!  Невже  знову?»

На  цей  раз  все  відбувалося  в  цілковитій  тиші.Кишеню  повільно  відкрили  і  старенька  тремтяча  рука  вклала  в  неї  конверт.  Цей  не  був  білим  і  ароматним.  Мав  зажовклий  відтінок  і  трохи  дивний  запах.  Мабуть  залежаного  паперу,  який  довгий  час  лежав  у  шухляді.
Як  тільки  двері  кабінету  зачинилися,  рука  витягла  конверт  і  Носій  Кишені  невдоволено  хмикнув.

«Ти  диви!  Вже  звикає!  Вже  носом  крутить,  бо,  напевно,  замало?!  А  чи  не  задуматься  як  ті  папірці  тій  бабуні  дісталися?  А  може  вона  останнє  віддала?  І  для  чого?  Хіба  не  святий  обов’язок  Носія  робити  те  що  має,  перед  Богом  і  людьми,  без  хабаря?»

Далі  були  нігтики  всіх  кольорів  і  відтінків,  різної  довжини  та  доглянутості.  Були    й  чоловічі  нігті.  Молоді,  старечі.  Боягузливі  чи  налякані.

Через  три  роки  вже  й  Кишеню  було  не  впізнати.  Теж  звиклася  з  тим  постійним  впиханням.  Вже  було  їй  в  забаву  відгадувати  по  ході  давальників  та  трему  руки  Носія,  якої  ваги  конверт  вляжеться  на  її  дно.


—      Зайдіть  до  мене  в  кабінет,  будь  ласка,  —  з  притиском  промовив  Носій  Кишені,  звертаючись  до  молодії  жінки.  —  Ви  ж  розумієте,  що  все  те,  що  я  зробив  не  за  «дякую»?
—    Тобто?  Це  ж  Ваш  людський  та  християнський  обов'язок!  Тай  держава  Вам  платить    за  Вашу  працю.  І  не  мало.

—    Ну  ви  ж  знаєте,  що  так  має  бути,  бо  так  тепер  є…
—  Я  зрозуміла,  —  різко  відповіла  жінка  і  вийшла  з  кабінету.

Наступного  ранку  жінка  зайшла  у  хол  великого  приміщення,  де  стояло  багато  робітників  та  шефів.  Носій  Кишені  теж  був  серед  них.  Кишеня  чекала,  роззявивши  свого  ненаситного  рота.  Жінка  вдихнула    на  повні  груди  повітря  і  рушила  до  Носія,  який  навіть  не  зробив  спроби  зайти  до  кабінету,  а  лише  відійшов  вбік.
Білий  конверт  різко  опустився  в  Кишеню,  обпікши  долоню  жінки.  Навіть  не  глянувши  на  Носія,  вона  пішла  геть.  Носій  спокійно  повернуся  до  перерваної  розмови  з  колегами  по  роботі,  пестячи  рукою  конверт,  який  принесла  вдова,  а  Кишеня  гралася  відгадуванням  чергової  суми  і  думками  про  те,  якими  тепер  будуть  нові  забаганки  Носія…



Марія  Дребіт  (Голодрига)


28.09.2024                                              Португалія


малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

NO FIM DA TERRA, NO INÍCIO DO MAR

(  ...Ходив  по  світі  Голос,  шукаючи  вічне  кохання  поміж  досконалості  й  спокус,  почуваючись  самотнім.
 А  тоді,  обійнявши  букви  безкінечності,  сів  на  краю  останнього  слова,  глянув  у  небо  і  заплакав,  а  ті  сльози  передались  мені.
На  краю  землі,  на  початку  моря  Голос  звучав  над  океаном,  а  вічні  струни  гітари  й  фортепіано  акомпанували  світлу  й  тіням  молячись.  І  не  припиняв  звучати  кришталевий  голос,  торкаючись  країв  моєї  душі  прозорістю.  Увійшов  слізьми.  Залишився  в  чистих  думках.  На  краю  землі,  на  початку  моря.
Є  багато  голосів,  серед  звуків,  наповнених  солодом  і  спокоєм  та  лише  деякі  мають  серце  і  душу,  і  лише  декотрі  розуміють  цей  талант...)


                         І

Andava  pelo  mundo  uma  Voz
Amor  eterno  estava  a  procura
No  meio  de  perfeição  e  de  loucura  
Sentia  solidão.  Estava  só.

                               II
E  abraçou  as  letras  que  sem  fim.
Sentou  se  na  beira  da  última  palavra  
Olhava  para  céu  e  chorava  
E  lágrimas  passaram  para  mim.  


Rf.

No  fim  da  terra,  no  início  do  mar
A  sua  Voz  soou  nas  ondas  do  oceano  
Eternas  cordas  da  guitarra  e  do  piano  
Acompanhavam  luz  e  sombra  em  rezar.
E  não  parava  de  brilhar  Voz  de  um  cristal.  
Tocava  margens  da  minha  alma.    Foi  transparente.  
Entrou  em  lágrimas.    Ficou  na  pura  mente.  
No  fim  da  terra,  no  início  do  mar.

                 III

A  muitas  Vozes  feitas  pelo  som  
Cobertas  com  doçura  e  com  calma
Mas  só  alguns  têm  coração  e  alma
E  só  algum  percebe  este  dom.


Mariya  Drebit

30.06.202


https://youtu.be/3AbapkrfHxI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024

УКРАЇННО ЖНИВУЮ СВІТИ

Українно  жнивую  світи  крізь  прочинені  брами
Килими  простеливши  словесні,  завзоривши  шлях.
М'якоходо  ступаю  по  них  зі  щитом  і  мечами
Би  не  зранити  мрію  в  незраджених  серці  й  очах.
Українно  східцюю  думки  у  промінні  молитви.
Час  бо  кожну  пізнати  й  засіяти  в  зораний  ґрунт,
Що  грудкує  межу  сокровенно-священної  битви
Сльозовито  вливаючи  душу  у  праведний  бунт.
Українно  хлібую  роки.  Споживаю.  Ділюся.
Між  замісів  вкладаю  тепло  непідробних  джерел.
Українно  люблю  Україну  і  їй  присягнуся
Повернутись  у  рідні  обійми  з  життєвих  вертел...


Марія  Дребіт


24.08.2024                                              Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

І ДЕ ТОРКНУТЬСЯ НЕБЕСА ЗЕМЛІ

...І  де  торкнуться  небеса  землі,
Там  сила  духу  вічно-нескінченна,
Святим  добром,  в  життя,  благословенна
У  покоління  в  безконечні  дні...


Марія  Дребіт                                            Португалія

23.08.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

РОДИННА СИЛА РІЗЬБЛЕНИХ ІДЕЙ

(  в  дарунок  ідейниці  задуму  створення  чотирьох  подарункових  дерев'яних  шкатулок  проєктові,  підприємниці  та  волонтерці  Анні  Власюк-Дініш  та  Павлу  Сидіру  —  співвласнику  підприємства  Поліграфія  «Друкарка»,  за  підтримку  цієї  ідеї  та  її  реалізацію.
З  циклу  «МИТЦІ  ДЛЯ  «СОЛО»  Й  «СОЛО»ДЛЯ  МИТЦІВ»)


Поміж  мільйонів  різьблених  ідей
Та  писано-мальованих  «друкарок»  
Взялась  заду́ма  двох  простих  людей
І  повела  їх  на  творінь  фільварок.  
Тесала  намір,  малювала  план,  
Стирала  ліній  кольори  й  відти́нки,
Коли  до  світу,  крізь  талантів  дзбан,
Влились  чотири  дерев'яні  скриньки.
У  кожній  з  них  життя  тонка  спіраль
Закрита  потаємними  ключами...
Родинна  сила  підняла  вуаль  
Своїх  обдарувань-творінь  плечами!

Марія  Дребіт(Голодрига)

25.08.2024                                                  Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

ПЛЕСА ГІТАРИСТА

Слова  Марії  Дребіт,
Музика  Олександра  Рожанського,
Аранжування  Олександра  Рожанського,
Виконання  Олександра  Рожанського  і  Тетяни  Вітрук-Коваль,
Відео  Наталії  Хаммоуди.



https://youtu.be/WmDHmvxy-gs?si=ge8rl0W0Fl56Y83K


малюнок  Марії  Дребіт  в  ші


10.08.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024

ДВАДЦЯТЬ ТРИ В ДВАДЦЯТЬ ТРИ

ПЕРШИЙ    раз  Максим  відвідав  цей  заклад  рік  тому.  Відтоді  він  тут  став  своїм.  Кожного  тижня,  по  декілька  разів,  приходив  як  не  на  стрижку,  то  на  «укладку»  чи  косметичні  процедури.  
Кредом  хлопця  була  фраза,  яку  він  не  втомлювався  повторювати  —  «сєбя  нада  любіть».
 Двадцяти  трьох  літній  Макс  сидів  у  зручному  м'якому  кріслі  барбершопу  і  показово  нервово  гортав  сторінки  модного  глянцевого  журналу,  очікуючи  своєї  черги.
     —      Жека,  ну  ше  довго?  Я  вже  десять  хвилин  чекаю,    а  в  мене  дєла!  Мені  нада  тачку  помити,  а  ти  так  повільно  те  все  робиш!  Давай  по  бистрячку!  
             —      Та  спакуха,  Максік.  Ще  пятак  і  завершу!  —    відповів,  модельної  зовнішності  чоловік,  років  ледь  за  тридцять  і,  причмокнувши  власні  пальці  та  відпустивши  повітряний  поцілунок  в  дзеркало,  зняв  з  клієнта  накидку.  —  Красава!..  Другий!?.


 ДРУГИЙ    —  Іванко  —  «мамина  вишенька».  Двометровий  красень  з  червоними  пухкенькими  щічками  та  м’яко  вимальованим  животиком  під  нещодавно  купленим  спортивним  костюмом  «адіком»,  в  заморській  поїздці,  вайлувато  тупцював  на  місці.  До  роботи  нічого  не  мав.  Нічим  не  переймався.  Не  брав  собі  дурного  до  голови,  а  тяжкого  до  рук,  як  кажуть.
А  що  йому?  Життя  вдалося.  Он,  відзначив  свою  «днюху»  з  таким  розмахом,  що  аж  європейські  крутелики  роти  пороззявляли.  
 —      Івасику,  ходи  мама  тобі  сочку  влиє,  бо  ж  жара  яка!
 —      Ну  мааааааа…
 —      Не  мамкай!    Тоже  мені  самостійний  знайшовся!
 —      Я  вже  дорослий!  Пішов  двадцять  третій!..


 ТРЕТІЙ    день  Сергій  сидів  і  думав  над  тим  папірцем,  з  яким  вчора,  о  шістнадцятій,  приходили  до  його  двору  троє  чоловіків,  аби  йому  вручити  повістку.  Добре  що  баба  Люська  була  вдома,  завчасно  помітила  тих  «ходаків»  і  наказала  онукові  не  висовуватися.  Тай  сама  сиділа  в  хаті  тихо,  наче  миша.
 —      Ба,  то  що  робити?  Як  кажеш?
 —      Та  що-що?  —  передражнила  стара  онука.  —  Сиди  тихо.  Щось  придумаємо.  То  не  твоя  війна  і  нема  чого  переживати  за  це.
Наближалася  та  сама  година,  що  й  вчора.  Ще  десять  хвилин.  В  двох  головах  —  вісімдесяти    та  двадцять  трьох  літніх,  снувала  одна  й  та  ж  думка  —  «чи  прийдуть  знову?».
Настінний  годинник  не  зупинявся.  Відбив.  Четверта…  


 ЧЕТВЕРТА    була  на  першому  поверсі.  Нова  забудова,  сучасне  планування.  Все  за  останнім  криком  моди.  Павла….ой,  ні!..,«Пашу»  трохи  злило  те,  що  перший  поверх,  бо  ж  хотілося  повище  —  щоби  все  місто  бачити  наче  на  долоні;  щоб  друзі  тріскали  від  заздрості  побаченого  краєвиду…
 Ще  багато  аргументів  може  наводити  двадцяти  трьох  літній  молодик  своїм  «родакам»,  які  минулого  місяця  подарували  йому  ключі  від  трикімнатної  квартири.  Але  вже  як  є.  Поки  що.  Він  зуміє  їх  переконати,  що  треба  робити  обмін  з  доплатою  на  ще  щось  потужніше.  Він  же  у  них  один!  
—      Привіт!  —  на  східцях  зупинилася  молода  дівчина  і  з  викликом  глянула  хлопцеві  в  очі.
 —      Привіт!  —  відповів  він  і  розплився  у  широкій  посмішці.  А  в  голові  вже  запрацювали  всі  можливі  рідини,  моделюючи  мільйон  способів  «захомутання»  нової  «жертви».  —  Не  підкажеш  яка  година?
 —      П’ята…


 П’ЯТА    модель  розкішної  німецької  цяцьки  «Audі»  мчала  на  шаленій  швидкості  по  центральній  дорозі,  незввжаючи  на  дорожні  знаки,  розмітки  та,  зрештою,  правила.  За  кермом  сиділа  двадцяти  трьох  літня  «киця»  і  з  під  накладених  вій  вузькооко  дивилася  на  нічне  світло  ліхтарів,  яке  разило  очі.
 —        Машка,  може  вже  досить  гасати?  Давай  завязуй,  а  то  мєнти  приклеються!  —  намагалася  нарозумити  подругу  Саша.
 —      Ой…  да  щяс…  Я  тіки  увійшла  в  кураж,  а  ти  мене  ламаєш!
 —      Машка!  Тормозииии!!!..
Всі  пасажири  переповненої  машини  голосно  кричали.
Машина  злетіла  з  дороги  і,  перекинувшись  декілька  разів,  врізалася  в  дерево.
 —      Ну  що  там,  товаришу  лейтетнанте?  Є  живі?
 —      П’ятеро  мертвих.  Лише  одна  жива.  Шоста.


 ШОСТА  таблиця,  остання,  із  запропонованих  тестових  завдань,  виявилася  найскладнішою.  Анатолій  вже  вісім  років  «рахувався»  закордонним.  Тобто  він  приїхав  до  батьків  в  п’ятнадцять.  Пробув  рік  і  повернувся  в  Україну.  Через  рік  знову  приїхав.  Возився  туди-сюди.  Так  тривало  до  2022  року.  Вчитися  не  хотів,  а  підробляв  з  батьком  на  будові,  тому  вже  трохи  знав  мову.  Читати  —  щось  читав.  Писати  —  щось  писав.  Розмовляв  теж.
 Батьки  Анатолія  вирішили  подати  документи  на  громадянство.  Переконували  і  сина  долучитися.  Він  мав  сумніви.  Щось  невидиме  тримало  серце  і  розум  хлопця,  хоч  і  погодився  з  рідними  відвідувати  курси.  Але,  коли  прийшлося  стати  сам  на  сам  у  двобої  з  іноземною,  та  ще  й  за  індивідуальним  столом,  без  змоги  підглянути  в  сусіда  по  «нещастю»  німця  й  сусідки  бразилки,  вже  не  кажучи  про  батьків,  які  сиділи  в  самому  кінці  зали,  двадцяти  трьох  річний  хлопець  розгубився  і  ніяк  не  міг  зібратися  з  думками.    На  практиці  все  було  дуже  складно.  Особливо  та  остання  сторінка.
 «Якщо  у  когось  з  вас  виникнуть  запитання  в  процесі  роботи  над  завданнями,  можете  підняти  вверх  палець,  як  знак  того,  що  потрібна  допомога  і  я  підійду»,  —  бриніли  в  голові  слова  екзаменатора.  
Юнак  ще  раз  глянув  на  завдання  і  підняв  вказівний  палець  правої  руки  вверх.
 —      Слухаю  вас,  —  тихо  промовив  екзаменатор,  підійшовши  до  Анатолія.
 —        Я  передумав.  Пробачте,  але  мені  потрібно  вийти  звідси.
 —        Юначе,  в  цьому  приміщенні  діють  чіткі  правила  і  якщо  ви  зайшли  зі  всіма,  то  й  вийдете  зі  всіма.
 Наступного  дня,  після  батькових  вмовлянь  і  материних  сліз,  хлопець  сідав  в  бус  і  повертався  в  Україну.  А  вже  через  тиждень  долучився  до  друга  дитинства  Петра  на  тренувальному  зборі  в  Яворові.
В  телефоні  лунали  звуки  трейлера  пригодницького  фентезі.  Анатолій  відчув  себе  головним  його  героєм  —    хлопець  їхав  на  боротьбу  з  темними  силами.  Він  був  Сином,  який  має  принести  перемогу.  Сина  Сьомого  Син  Сьомий…


 СЬОМИЙ  день  поспіль  Катерина  проходила  по  цій  вулиці.  Не  те  щоби  свідомо.  Ноги  сами  несли  її  по  ній.  Голова  не  встигала  за  ними.  
В  понеділок  пройшлася  просто  так.  Аби  забутися.  У  вівторок  знову  пішла  нею,  бо  дівчину  зацікавило  тюльпанове  дерево,  яке  побачила  в  одному  з  дворів.  Середа  знову  покликала  Катерину  пройтися  тихою  затишною  вулицею,  щоб  відволіктися  від  неприємних  спогадів.    У  четвер  ініціативу  перейняли  ноги.  Пішли  тим  самим  маршрутом,  бо  голова  думала,  а  серце  плакало.  П’ятниця  зустріла,  чимчикуючу  дівчину,  дощиком.  Коротким  і  теплим.  Субота  вималювала  нові  мрії  та  надію  на  те,  що  не  все  так  погано  і  що  дівчині  обов’язково  ще  пощастить  у  коханні,  адже  в  двадцять  три  роки  життя  не  закінчується,  навіть  якщо  тебе  залишає  коханий  хлопець,  пішовши  до  найкращої  подруги.  Жорстока  класика.
 Сьогодні  неділя.  Катерина  впевнено  зайшла  на  знайому  вулицю.  Швидко  пройшла  перших  сто  метрів  і  зайшла  в  бар,  який  минулими  днями  оминала.
В  день  свого  народження  вирішила  перегорнути  цю  життєву  сторінку.
 —      Мені  каву  і  шматок  штруделя,  будь  ласка.
 —      Можете  сідати  за  столик.  Вам  принесуть  ваше  замовлення.
Дівчина  зручно  вмостилася  на  м’якому  диванчику.  З  великого  екрана  телевізора  лунала  пісня,  яку  виконувала  молода  українська  співачка  Lelu.  
«Точно!  Від  завтра  новий  відлік!»  —  прийняла  рішення  Катерина,  а  співачка  продовжувала  свою  пісню  приспівом,  закликаючи  рахувати  разом  із  нею:  «Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять,  шість,  сім,  вісім…»…Вісім.  Вона  восьма.


 ВОСЬМА      «швидка»,  як  і  сім  інших,  стояли  на  центральній  площі  міста,  чекаючи  на  церемонію  освячення  священниками  всіх  конфесій  місцевих  парафій,  аби  потім  вирушити  в  далеку  дорогу  на  передову.
   Володимир  був  серед  багаточисельної  кількості  містян,  які  прийшли,  щоби  долучитися  молитвами  підтримки  та  побажаннями  щасливої  дороги  тим,  хто  був  у  складі  медичних  команд  і  водіїв.
   Свячена  вода,  почергово,  рясно  вкривала  собою  всі  авто.  Люди  гомоніли  та  обмінювалися  відчуттями.  Поряд  з  радістю,  що  містяни  змогли,  спільними  зусиллями,  придбати  ці  машини,  крокувала  й  велика  тривога  і  хвилювання,  бо  всі  добре  розуміли,  куди  вирушать  «амбулансії».
 —      Слава  Ісусу  Христу,  отче,  —  промовив  Володимир,  звернувшись  до  священника,  якого  знав  з  часів  навчання  в  дяківсько-катехитичній  Академії.
 —      Слава  навіки  Богу!  Радий  бачити  вас,  брате  Володимире.  Як  ся  маєте?
Де  ви  зараз?
 —      Та  от  працюю,  отче  Андрію,  в  місцевій  поліклініці.
 —      На  щастя  мені  не  дуже  туди  придається,  —  усміхнувся  священник,  —  а  то  б,  в  протилежному  випадку,  мали  б  там  зустрітися.
 —        Маю  до  вас  прохання,  отче.
 —        Кажіть,  Володимире.  Слухаю  уважно.
 —        Благословіть  на  щасливу  дорогу.  Я  теж  їду  з  однією  з  цих  команд.  Але  мої  батьки  не  знають.  Прошу  вас,  як  батька.  Благословіть…
 Про  що  була  подальша  розмова,  а  вона  тривала  ще  довго,  ніхто  не  чув,  окрім  Бога,
але  двадцяти  трьох  літній  Володимир  відбув  на  фронт.
 Сьогодні,  в  батьківському  домі  молодого  фельдшера  зібралися  всі  родичі  та  сусіди.  Зараз  вони  вирушать  на  поминальну  службу.
 «Упокій,  Господи,  душу  раба  твого  Володимира»,  линуло  під  купол  в  день  дев’ятий…


 ДЕВ’ЯТИЙ    день  вересня.  В  Україні  відзначають  День  борщу.  Уляна  готувалася  до  масового  святкування,  яке  було  заплановане  на  сьогодні  в  парку  відпочинку.
 Молода  жінка  переглянула  список  продуктів,  складений  ще  звечора  і  рушила  на  ринок,  аби  придбати  свіжі  овочі  та  м’ясо.
Дещо  вже  мала  заготоване  раніше  і  воно  зберігалося  на  її  робочому  місці  —  в  їдальні,  де  працювала  головним  поваром.  
 Уляна,  готуючись  до  таких  серйозних  міроприємств,  підходила  до  них  зі  всією  відповідальністю,  а  тому  надавала  перевагу  власноруч  обраним  продуктам.
 Вчора,  в  бухгалтерії,  їй  видали  певну  суму,  яку  жінка  мала  витратити  на  продукти.  І  сума  була  чималенька,  бо  й  порцій  мало  вистачити  чи  не  на  все  місто.  Так  розпорядився  мер  і  вона  не  могла  його  підвести.
 Отож,  зайшовши  на  ринок,  Уляна  чітко  знала  між  яких  рядів  мала  направитися,  щоби  швидко  зробити  покупки.  Вона  це  часто  робила,  а  тому  була  добре  знайома  з  продавцями.
 —      Дай  вам  Боже  щастя,  бабуню  Ірино!
 —      Дай  Боже  і  тобі,  дочко,  —  відповіла  старенька.  —  Ти  куди  так  поспішаєш?  
 —      Сьогодні  свято  борщу.  Буде  велике  святкування  в  нашому  парку,  тому  спішу,  аби  встигнути  все  купити  та  приготувати.
 Біля  старенької  баби  Ірини  зібралося  багато  покупців.  Як  і  завжди.  Старенька  торгувала  власно  вирощеними  овочами,  які  мали  не  лише  хорошу  якість,  а  й  товарний  вигляд.  Погомонівши  з  бабунею  ще  п’ять  хвилин,  Уляна,  розрахувавшись  з  нею,  рушила  на  м’ясний  ринок,  який  був  поруч.
 —    Здоров,  Улю!  Вітаю  в  м’ясому  царстві!  —  здалека  привітався  дядько  Стас.
 —      Добрий  ранок,  дядьку!  Мені  як  завжди,  але  в  два  рази  більше.
 —      Ото  ти  ненажера,  —  пожартував  чоловік  і  почав  вправно  вкладати  на  ваги  соковиті  кусні  яловичини  з  кісточкою.
Уляна  потягнулася  до  сумки,  щоби  витягти  гаманець  і  розрахуватися  з  м’ясником,  але  рука  вперто  його  там  не  знаходила.
Тим  часом,  двадцяти  трьох  літній  злодюжка  сидів  неподалік  базару  в  закинутому  приміщенні  й  рахував  вкрадені  гроші.  Він  так  захопився,  що  й  не  помітив,  як  до  нього  наближалися  поліцейські.  Ця  «ходка»  у  Юріка  вже  десята…


 ДЕСЯТА  Божа  заповідь  гласить  «Не  пожадай  нічого  того,  що  є  власністю  ближнього  твого».
Так  вчить  людей  Святе  Письмо,  так  мали  б  вчити  люди  своїх  дітей.  Й  багато  хто  так  і  робить.  Тільки  не  Зеник.  Сам  того  не  навчений,  не  вчить  і  своїх  синів  Олега  й  Остапа.
 —      Ольку,  ану  йди  сюди!  —  крикнув  батько  Зеник  і  взяв  до  рук  тонкий  провід.
 —      Навіть  і  не  думай,  —  насмішкувато  вимовив  старший  син  Олег,  якому  нещодавно  виповнилося  двадцять  три  роки.  —  Більше  ти  нас  не  битимеш.  А  ми,  відтепер,  робитимемо  те,  що  захочемо.
 —      Ах  ти  ж  су..й  сину!  Зараз  я  тобі  покажу!
Чоловік  замахнувся  складеним  втроє  проводом  і  вдарив  ним…  до  землі.  Олег  глянув  на  батька  і  зрозумівши,  що  відтепер  той  не  має  над  ним  сили,  сказав.
 —      Отож!  Все,  що  було  твоє  —  тепер  моє.  Шукай  документи  на  хату.  Завтра  порішаєм  з  цим.  Вона  тепер  буде  моя.  І  на  сусідку  Ванду  не  заглядай.  Вона  теж  моя.  Поняв?
Зеник  стояв  посеред  хати  з  опущеними  плечима  все  зрозумівши.  Наближався  його  кінець  —  моральний,  а  з  часом  і  фізичний,  бо  духовний  він  давно  втратив.
На  подвір’я  зайшов  його  молодший  син  Остап,  який  ще  був  школярем.
 —      Батя,  я  сьогодні  в  гуморі,  —  ледве  вимовив  нетверезий  хлопчина  і  копнувши  ногою  двері  увійшов  до  кімнати.  —    Ого!  А  шо  так  пєчяльна?  Вітайте!  Я  закінчив  одинадцятий!..


 ОДИНАДЦЯТИЙ    вагон  був  у  кінці  поїзда.  Любі  прийшлося  бігти,  щоби  встигнути  зайти  в  нього  з  дітьми  та  валізою.  Двоє  малюків  —  трьох  і  п’яти  років  ледве  встигали  дріботіти  за  мамою,  яка  щосили  тягла  все  на  собі.  Вони  їхали  до  бабусі  Лесі  і  дідуся  Ореста,  бо  залишатися  в  їхньому  місті  стало  дуже  небезпечно.
 —      Мамо,  хочу  пити,  —  попросила  трирічна  Оленка  в  Люби.
 —      Зараз,  рідненька,  зараз.  Давай  ми  всядемося,  розкладемося  і  тоді  я  все  вам  дам.
 Поки  Люба  вкладала  велику  валізу  під  віко  сидіння  і  діставала  з  наплічника  бутерброди  та  воду,    старшенька  Златочка  вже  міцно  спала  на  сусідньому  сидінні,  навіть  не  роздягнувшись.
На  очах  двадцяти  трьох  річної  жінки  заблищали  сльози.  «Мої  крихітки…  Скоро  ви  будете  в  безпеці».  
   —      Алло!  Любка,  привіт!  Як  ви?  Встигли?  Як  діти?
   —      Привіт,  дорогенький!  Яка  я  рада  тебе  чути!  Так,  ми  встигли  і  вже  їдемо.  Завтра  будемо  в  твоїх  батьків.      
Чоловік  Люби  був  на  війні.  Йшов  другий  лютий.  Місяць  дванадцятий…


 ДВАНАДЦЯТИЙ  поверх  фешенебельної  багатоповерхівки  був  відведений  під  ресторанний  бізнес.  З  раннього  ранку  і  до  пізньої  ночі  там  сотнями  снували  шеф-кухарі,  їхні  помічники,  офіціанти,  прибиральники,  постачальники,  а  також  тисячі  відвідувачів,  які  з  великою  цікавістю  обирали  великі  чи  маленькі  ресторани,  кафе,  бари,  паби  і  заклади  швидкого  харчування.
 В    окремо  відведеній  зоні  поверху  знаходилася,  прихована  від  звичайних  клієнтів,  ВІП-зала,  у  якій  проводили  вечірки  чи  навіть  весілля  елітні  верстви  українців.
 Музика  гриміла,  гості  танцювали.  Столи  ламалися  від  надмірної  кількості  наїдків  і  напитків  найвищого  гатунку.  Зала  потопала  у  розкоші  дизайнерської  вишуканості.
Двадцяти  трьох  річні  наречені  Руслан  і  Зоряна  готувалися  розрізати    десятиповерховий  весільний  торт…
   —      Здоров,  бро!  Вітаю,  чувак!  Чув  ти  женився?
 —      Та  вроді  того,  —    відповів  Руслан.
 —      А    шо  так  печально?
 —      Та  бабла  відвалили…  на  лімон,  а  тут  який  дурак  виклав  фотки  в  нет.  От  тепер    маємо  «вісілє»…
…Волонтерка  Настя  зайшла  у  ФБ,  щоби  глянути,  як  люди  реагують  на  новий  збір,  який  вона  розпочала.  Завдання  —    зібрати  п'ятдесят  тисяч  гривень.Чи  вдасться?  Хтозна.
На  картці  лише  п’ятсот  гривень,  а  під  дописом  дванадцять  лайків.
Хтось  невідомий  поклав  тринадцятий…


 ТРИНАДЦЯТИЙ    постріл  Микити  був  настільки  вдалим,    що  сам  тренер  здивувався.  Він  вже  давно  не  влучає  в  молоко.
 —      От  це  я  розумію  результат!  Молодець,  хлопче!
 —      Та  все  це  дякуючи  вам,  Дмитре  Івановичу.  Я  б  сам  не  досяг  таких  результатів.  
 —      Ну  не  кажи,  не  кажи!  Без  твого  таланту  я  б  нічого  не  зміг  зробити,    —        промовив  тренер  з  кульової  стрільби  і  поплескав  двадцяти  трьох  літнього  хлопця  по  плечі.    —    Йди    відпочивай.  Завтра  продовжимо  тренування.    
Микита  вже  не  чув  слів  чоловіка,  бо  бігцем  направився  до  виходу  зі  стрілецького  клубу.  Хлопець  досяг  мети  і  тепер  пишався  сам  собою  —  він  перед  тренером  дав  слово,  що  зможе  вибити  дванадцять  з  дванадцяти.  І  зміг.  А  потім…  потім  хлопець  дав  завдання  сам  собі  і  пообіцяв,  що  якщо  здійснить  його,  то  вирушить  на  фронт.
   Мішень.  Приціл.  Постріл.  Центр  яблучка.
У  Микити  дуже  мало  часу.    Всього  чотири  години.  Ще  стільки  треба  встигнути,  а  вже  чотирнадцята…


 ЧОТИРНАДЦЯТА  чергова  сесія  міської  ради  розпочалася  спокійно  і  обіцяла  пройти  без  ексцесів.  Явка  була  стовідсотковою.  Всі  чемно  сиділи  на  своїх  місцях  і  злагоджено  піднімали  руки  на  заздалегідь  домовлені  питання.  Як  по  маслу.  Чи  може  як  в  діжці  з  медом  —    все  солоденьке  і  корисне  для  себе  коханих.  
 Якби  не  ложка  справжнього  дьогтю,  то  та  ідилія  була  б  вічною.
 Раптом  відчинилися  двері  і  до  сесійної  зали,  зі  штовханиною  та  криком,  увійшла  юна  дівчина.
 —      Вітаю,  не  шановне  панство.  То  як  вам  тут  засідається?  Вже  все  подерибанили?
Поділили?  Кишені  не  порвали?  Де  ваша  совість!?  Де  ваша  честь,  коли  в  країні  війна  ,  а  ви…
Вона  хотіла  продовжити,  але  їй  затулила  рота  міцна  чоловіча  рука.
 —      Охороно,  ну  чому  ви  дозволяєте  таке  свавілля?  —  крикнув  до  двох  міцних  чолов’яг  головуючий.
 —      Виправимося,  виправимося,  —    пролепетали  ті  і,  схопивши  дівча  в  свої  лабети,  винесли  за  межі  зали.  
 —      Продовжуємо  працювати,  шановні  колеги.  Нічого  не  сталося.  Всі  зрозуміли?
 Юна  активістка  сиділа  на  східцях  з  запухшими  від  сліз  очима.  Вона  так  легко  не  здасться.  Сьогодні  вона  прийшла  сама,  завтра  їх  буде  більше.
 До  дверей  міської  ради  підходила  група  молодих  людей.  Серед  них  була  Яна  —      вчорашня  героїня  переляку  депутатів.
Їх  було  п'ятнадцять…


 П’ЯТНАДЦЯТЬ    хвилин  було  достатньо  для  того,  щоби  вона  прийняла  рішення.
Сівши  за  стіл,  Раїса    —    молода  двадцяти  трьох  річна  жінка,  яка  полюбляла  легкі  гроші,  швидко  написала  чорновий  варіант  оголошення,  прочитала  його  кілька  разів  і  роздрукувала  на  принтері.  З  цією  частиною  завдання  вона  справилася.
Потім  лише  порозклеює  їх  на  дошках  оголошень  міста.
А  тепер  залишилося  викласти  публікацію  на  своїй  сторінці  у  ФБ  та  сайті  міста.
 «Чому  ж  ніхто  не  телефонує?»,  запитувала  сама  в  себе  Раїса.  
 Коли  пролунав  дзвінок.
 —    Алло.  Слухаю.  Добрий  день.  Так,  це  я.  А  чому  ви  так  зі  мною  розмовляєте?
Ні,  не  соромно.  Не  хочете,  то  не  платіть.  Знайдеться  хтось  інший.  
Жінка  кинула  телефон,  супроводжуючи  його  вільне  падіння  на  диван  нецензурною  лайкою.
 Все  місто  вже  обговорювало  об’яву  Раїси.  Хтось,  анонімно,  взявся  повторити  її  вчинок,  хтось  обурився,  хтось  промовчав,  а  хтось  відверто  критикував,  бо  здавати  квартиру  для  біженців  в  три  рази  дорожче  звичної  ціни,  це  ще  той  «героїзм».  
 Раїса  нервово  кусала  нігті.  За  ці  дні  їй  зателефонувало  п’ятнадцять  людей,  але  ні  з  ким  не  дійшла  згоди.  Їй  байдуже,  що  біженці  не  мають  коштів.  Вона  не  буде  втрачати  свої  гроші  через  чиюсь  біду.  Ще  чого.  Є  момент,  треба  з  нього  користати.
Ще  один  дзвінок  з  нотаціями  та  повчаннями.  І  цей  був  лише  шістнадцятий…


 ШІСТНАДЦЯТИЙ  місяць  її  син  перебуває  в  російському  полоні.  І  вона  шістнадцять  місяців  нічого  не  знає  про  нього.
 Зараз  йому  двадцять  три.  Десять  років  назад,  коли  його  батько  Сергій  загинув  в  АТО,  Маркіяну  було  лише  тринадцять.  Хлопчик  важко  сприйняв  смерть  батька  і  пообіцяв,  що  стане  таким,  як  тато  —  борцем  за  справедливість  і  правдолюбом.  Ще  зовсім  юний,  але  сміливий  і  наполегливий,  приступив  до  посилених  тренувань  в  спортивному  залі.  Лариса  знала,  що  це  завжди  модне  і  популярне  серед  підлітків  заняття,  тому  не  забороняла.  Навіть  навпаки.  Жінка  щиро  раділа  за  малого,  бо,  крім  того,  що  бачила  його  позитивні  зміни  як  у  фізичному  плані  так  і  в  психологічному,  то  ще  й  в  інтелектуальному  почав  дивувати  матір  своїми  знаннями  з  історії  України.
   Час  не  стоїть  на  місці.  З  ним  рухається  й  життя,  а  в  ньому  ми.
Маркіян  виріс.  Красень.  Патріот.  Борець  за  правду  і  сміливець.  Воїн  полку  «Азов».
Гідний  син  гідного  батька.  Єдиний  син.
 Мама  Лариса  у  жахливій  невідомості.  Але  жінка  щиро  вірить  і  молиться  за  повернення  сина  живим.  
 —      Ларочко,  не  знаю  чи  ти  чула,  але  п’ять  хвилин  назад  повідомили,  що  був  обмін.
 —    Дякую,  Олю!  Дякую,  дорогенька,  що  сказала!  
 Лариса  жадібно  ловила  очима  кожну  букву  опублікованого  списку.  
«Петро…  Сергій…  Дмитро…  Іван…  Іван…Жанна…».  Жінка  завмерла.  Закрила  очі.  Відкрила  і  знову  віднайшла  той  номер,  торкнувшись  екрану  комп’ютера  тремтячим  пальцем,  мовби  переконуючись,  що  вона  не  марить.
Її  Маркіян  в  списку.  Його  номер  сімнадцятий…


 СІМНАДЦЯТИЙ    телевізійний  канал  транслював  черговий  пригодницький  фільм.  
Нелька  сиділа  на  дивані  перед  телевізором  серед  не  прибраної  кімнати,  гори  не  попрасованого  одягу,  брудного  посуду  на  столі  і  смакувала  кукурудзяні  палички,  смачно  їх  цьмакаючи.
—      Сидиш?  —  запитав  Кирило,  прийшовши  з  роботи.  
—      Сижу,  а  шо  таке?
—      Ну  сиди,  сиди.  Жерти  шось  зробила?
—      Нєа.  
—      О,  супер.  В  нас  шо,  дієта  чи  піст?
—      В  нас  фіолєт.  Чув  таке?
—      А  причина?
—      Надоїло.  
—      Шо  тобі  надоїло?
—      Всьо  надоїло.  
—      Ок.  
—      Шо  ти  окейкаєш!  Мені  двадцять  три  роки,  а  я  сиджу  в  цій  дирі,  в  цій  норі,  без  машини,    без  «капусти»,  без  нових  шмоток!  Мені  треба  на  масаж,  на  ботокс!  Я  хочу  на  діскатєку,  новий  айфон,  на  Канари..      
—      Все  висказала?
—      Кірюша,  ну  давай  поїдемо  кудись?  —  відклавши  пакет  з  паличками  мовила  Нелька  в  надії  на  те,  що  змогла  вплинути  на  чоловіка  своєю  словесною  тирадою.
—      Давай.  Збирайся.
—      Ти  серйозно?—    молода  жінка  аж  підстрибнула  від  радості.
—      Цілком,  —  дуже  лаконічно,  з  відчуттям  виваженого  рішення  відповів  Кирило.
—      Ти  куди?
—      До  тебе  додому.  Повертати  тебе.
Це  був  їхній  останній  день  подружнього  життя.  Вісімнадцятий...    


ВІСІМНАДЦЯТИЙ    за  рахунком  ярмарок  талантів  об'єднав  майстрів  та  майстринь  області,  а  також  всіх,  хто  пов'язаний  з  видавництвом  книг.  Були  там  і  колективи  художньої  самодіяльності.  
Все  мало  пройти  на  найвищому  рівні.  Люди  все  прибували  і  прибували,  бо  повеселитися  наш  народ  любить  і  вміє.
 —      Вітаю,  пане  Вікторе!  Не  сподівалася  вас  тут  побачити.
—      Слава  Україні!  Та  ото  теж  вирішив  долучитися  до  правильної  справи.
—      Героям  Слава!  І  що  ви  привезли?  —  з  цікавістю  запитала  палка  прихильниця  творчості  цього  письменника.
—      Свої  книжечки,  Ксеню.  Свої  книжечки.
—      А  новенького  нічого  не  маєте?  Ви  ж  знаєте,    як  я  люблю  читати.  Особливо  сучасну  патріотику.
—      Та  немає  нічого  толкового  і  такого,  яке  би  було  гідним  друкуватися  в  моєму  видавництві.
—      Зрозуміла.  Добре,  пане  Вікторе.  Як  щось  матимете,  то  дайте  знати.  Всього  вам  найкращого.  
Ксеня  пішла  рядами  «гублячи»  очі  серед  великої  кількості  пречудових  виробів  майстрів  декоративно-ужиткового  мистецтва  і  книг,  представлених  обласними  видавництвами,  друкарнями  і  видавничим  домами.
…На  складі  пана  Віктора,  вже  більше  року,  стояли  запакованими  сотні  патріотичних  книг  багатьох  авторів,  які  він  не  хотів  ні  рекламувати,  ні  продавати,  ані  пропагувати.
То  чи  був  він  тим    патріотом,  за  якого    видавав  себе  багато  років?  Але  яке  це  має  значення,    коли  на  ярмарковий  стелаж  лягла  ще  одна  його  власна  книга.  Дев'ятнадцята…  


ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА  ракетна  бригада  ЗСУ  була  її  мрією.  Отой  нарукавний  знак,  відколи  його  побачила  на  формі  свого  нареченого,  запав  дівчині  в  око  і  серце.  Такий  невинний  скорпіончик  зі  своїм  болючим  жалом  чорніє  на  червоному  тлі  й  кличе  її,  кличе,  кличе…
 —      Дівчино,  ви  добре  подумали?
 —      Так.
 —      Ви  розумієте,  що  там  стріляють  і  що  небезпека  за  кожним  кущем?
 —      Так.
 —      Ваші  рідні  знають?
 —      Так.
 —      А  у  вас  є  хлопець?
 —      Так.
 —      Він  знає  про  ваші  наміри?
 —      Так.
 —    А  може  подумаєте  за  одруження  і  дітей?  Вам  двадцять  три?
 —      Так.
 —    Ви  вмієте  відповідати  по  іншому?
 —      Так.
 —      ?
 —      Я  хочу  в  19-ту  бригаду  ЗСУ.
 Дівчина  приїхала  у  складі  новобранців,  щоби  поповнити  лави  дев’ятнадцятої    ракетної  бригади  «Свята  Варвара».
 —      То,  як  кажете  вас  звати?
 —      Варвара,  —  відповіла  дівчина  молодому  воїну,  якому  йшов  лише  двадцятий…


 ДВАДЦЯТИЙ  автобус  рухався  в  напрямку  центру  міста.  Його  шлях  пролягав  поміж  будинків  приватного  сектору,  через  міст,  який  розділяв  лівий  та  правий  береги  річкою,    п'ятиповерхівок  та  ряду  магазинів.  На  одній  із  зупинок  в  ранковий  автобус  увійшов  молодий  чоловік  і  сів  в  самому  кінці  автобуса.    Він  уважно  дивився  на  людей,  які  зустрічалися  його  очам  на  шляху  цього  маршруту.  Он  йде  молода  матуся  з  маленьким  синочком,  котрий  вередує,  а  жінка  намагається  його  втихомирити  міцними  ляпасами.    А  праворуч  група  з  молоденьких  хлопців  та  дівчат,  наввипередки,  увірвалися  до  магазину,  штовхаючись  та    залицяючись  одночасно,  не  помічаючи  інших  людей,  які  теж  намагаються  увійти  в  ті    двері.  На  лавочці  у  сквері  сидить  літня  пара  і  про  щось  розмовляє,  а  їхня  собака  справляє  нужду  на  пам’ятник  жертвам  Голодомору.
   Автобус  звернув  на  іншу  вулицю  і  почав  повільно  підніматися  по  ній.  Яскрава  вивіска  на  одному  з  будинків  привернула  увагу  чоловіка.  Це  була  піцерія.  На  протилежному  боці  дороги,  на  придорожній  огорожі  сиділи  молодики.  По  їхньому  зовнішньому  вигляді  чоловік  зробив  висновок,  що  вони  перебували  в  стані  великого  алкогольного  сп’яніння.  Щось  активно  обговорюючи,  супроводжуючи  діалог  великоамплітудними  жестами,  чоловіки  перейшли  до  бійки.  Люди  байдуже  проходили  повз.
 —      Добрий  день,  можна  біля  вас?  —    запитав  у  чоловіка  старенький  дідусь  і,  не  дочекавшись  відповіді,  вмостився  біля  нього.
 —      Добрий  день.  Звичайно,  що  можна.  Сідайте,  будь  ласка.
 —      Чого  сумуємо,  юначе?
 —      З  чого  ви  взяли,  що  я  сумую?  —    усміхнувся  молодий  чоловік.
 —      Мене  не  проведеш.  Я  вас  відчуваю.
 —      То  ви  мольфар?
 —      Ні,  я  військовий  лікар.  Ваша  душа  у  ваших  очах,  а  їх  я  добре  читаю.  З  війни?
 —      Так.  
 —    Ротація  чи  поранення?
 —    Поранення.  Скоро  назад.  Вже  б  пошвидше.  Вже  не  все  розумію  в  зафронтовому  світі.  І  це  мене  болить  найбільше.
 —      Бережіть  себе.  Таких  все  менше.
 —      Бувайте  і  дякую  за  розуміння,  —    промовив  молодий  чоловік  і  вийшов  з  автобуса.  Він  направився  до  свого  будинку.  На  годиннику  двадцять  перша…


 ДВАДЦЯТЬ  ПЕРША    породілля  прийшла  до  тями  після  пологів.  Вони  не  були  дуже  важкими,  але  й  легкими  їх  теж  не  назвеш.  Все,  як  у  більшості  жінок.  
 —      Вітаємо  вас,  матусю,  у  вас  чудова  здоровенька  дівчинка,  —  з  усмішкою  на  обличчі  вимовила  акушерка  на  своїй  рідній  мові,  а  перекладачка  перевела  для  Ілони  ті  слова.
 —      Ви  по  какому  праву  тут?  —  пересохшими  губами  запитала  Ілона  в  перекладачки  Іванни.
 —      Вітаю  вас,  пані  Ілоно.  Не  хвилюйтеся.  Все  за  протоколом.  Такі  вимоги,  бо  ж  могли  бути  ускладнення,  а  ви  ж  мови  не  знаєте.
 —    Как  ви  всі  вже  дістали  мене  з  той  мовою!  —  крізь  стиснені  від  злості  зуби  промовила  Ілона  і  відвернула  обличчя  від  Іванни.
 Акушерка  та  медсестрички  помітили  словесну  перепалку  між  жінками  але  змовчали.
Наступного  разу,  коли  Іванну  знову  запросили,  як  перекладачку,  бути  присутньою  на  першій  післяродовій  консультації  Ілони  з  дитиною,  остання  відмовилася  від  послуг  Іванни,  бо  привела  з  собою  тітку,  яка  вже  близько  двадцяти  років  в  Іспанії.
 —      То  як  ваші  справи?  Як  себе  почуваєте,  пані  Ілоно?  Як  звати  вашу  донечку?
 —      Шо  вона  каже?  —  Ілона  штовхнула  тітку  під  бік.
 —      Да  ше  не  поняла.  Чекай,  зараз  розберуся.
 —      Як  не  поняла?  Ти  шо  не  панімаєш?  Ще  не  хватає  ту  переводчицю  звати!
 —      Ну,  дарагая,  я  по  школах  тут  не  шастала.  Мені  мого  язика  хватало  з  нашими  порозумітися.  В  магазинах  —  набрала  всього  і  на  касу,  а  там  ціна  на  табло  виб’є  і  точька.
 —      Карочє.  Давай  питай  шо  вони  хотять.
 Після  двогодинної  «розмови»  в  кабінет  була  знову  запрошена  Іванна,  щоби  допомогти  порозумітися  з  Ілоною  та  її  тіткою.
Пройшов  час.  Одного  дня  Іванна  випадково  зустріла  Ілону  з  тіткою  на  вулиці.
—      Як  ваші  справи?  Вже  вбулися?  Мову  вже  вивчили?
—      Да  зачєм  нам  та  мова,  —  відрубали  жінки  і  пішли,  а  Іванна  ще  довго  стояла  і  роздумувала  над  почутим.
Молодша  з  жінок  перебувала  в  країні,  яка  дала  їй  матеріальний  і  моральний  притулок  та  захисток  другий  рік,  а  друга  двадцять  другий…


 ДВАДЦЯТЬ  ДРУГИЙ,    небесно-голубий  костюм  Тараса  вчора  «оселився»  в  його  шафі-купе.  Під  ним  стояли  сині  лаковані  туфлі.  Шафа  була  заповнена    костюмами  всіх  кольорів  та  фасонів  з,  відповідним  до  образу,  взуттям.  На  окремому  вішаку  висіли  краватки,  метелики,  шовкові  пояси  та  шкіряні  ремені.
 Тарас  вийшов  на  вулицю.  Залунала  знайома  музика  в  його  телефоні.
Вікторія  вже  чекала  на  нього.
 —      Ти  тільки  глянь,  яка  краса,  —  навіть  не  привітавшись  випалила  дівчина  і  потягнула  хлопця  за  собою.  
Посеред  магазину  стояв  манекен,  а  на  ньому  був  «золотий»  костюм.  Такого  в  Тараса  ще  не  було.  І  золотих  туфель  він  теж  не  має.
 Сьогодні  в  Тараса  велика  вечірка.  Він  святкує  нову  покупку.  Шафа-купе  поповнилася  новим  «висяком».  Золотий,  двадцять  третій…


 ДВАДЦЯТЬ  ТРЕТІЙ    день  народження  Назар  святкував  на  фронті.  Гаряче  літо  2024  татуювало  в  серцях  українських  воїнів  єдине  бажання  —  перемогти  оскаженілих  московитів  та  внутрішніх  ворогів.  
З  лютого  двадцять  другого  він  серед  добровольців.  Сміливий.  Чесний.  Десь  трохи  запальний.  Але  яка  ж  молодість  без  запалу?  
Хлопець  реаліст.  Розважливий.  Не  на  роки  мудрий.
 Побратими  помітили  що,  час  від  часу,  в  хвилини  затишшя,  Назар  сідав  окремо  від  них  і  або  телефонував  комусь  невідомому  (  коли  телефонував  мамі,  то  не  відходив  в  бік),  або  щось  писав.
 —      Ой,  хлопці,  чує  моє  серце,  що  будемо  мати  серед  нас  письменника,  —  пожартував  Данило  і  кивнув  в  бік  Назара,  який  сидів  за  п’ять  метрів  від  них  і  знову  писав.
 —      Та  залиш,  Даня.  Хай  пише.  Впевнений,  що  то  щось  правильне  і  добре,  —  дорікнув  дядько  Антон  молодому  воїну.
 —      Та  я  шо?  Та  я  нічого,  —    засміявся  Данило  і  зайшов  у  бліндаж.
 —      …Вічна  шана  Герою!  —  линули  до  людей  і  до  неба  слова  першої  вчительки,  директора  школи,  однокласників,  друзів,  побратимів,  священників.
Всі  згадували  Назара  найкращими  словами.
 По  дорозі  до  похоронної  процесії  наближався  чоловік.  Він  намагався  йти  швидко,  бо  мав  встигнути  до  завершення  похорону.  Підійшовши  до,  як  він  визначив,  організаторів  і  перекинувшись  з  ними  кількома  словами,  чоловік  підійшов  до  мікрофону.
 —      Це  в  мене  вперше  в  житті.  Маючи  сімдесят  років,  я  так  і  не  здобув  такої  мудрості,  як  ця  дитина,  яку  ми  нарекли  Героєм.  Хоча…  він  сам  себе  так  нарік  власними  вчинками  та  думками.  Зараз,  за  проханням  Назара  я  маю  здійснити  його  останню  волю  і  зачитати  перед  вами  його  заповіт.
Старий  адвокат  проковтнув  клубок,  який  підступив  до  горла,  а  люди,  які  стояли  на    площі,  не  переставали  плакати.
«…не  переставайте  боротися  з  власними  спокусами,  не  крадіть,  не  давайте  хабарів,  не  брешіть…
не  впускайте  в  своє  серце  зло,  боріться  за  свою  землю,  за  рідну  мову,  за  нашу  віру  —  християнську…  бережіть  і  передавайте  наступним  поколінням…
зі  щирою  пошаною  віддайте  хвилину  свого  часу,  щоби  вшанувати  Героя,  якого  везуть  додому  на  щиті,  допомагайте  один  одному,  гуртуйтеся…якщо  хтось  з  вас  прийшов  до  мене
на  похорон  і  вирішив  долучитися  грішми  для  допомоги  моїм  батькам,  то  знайте,,  що  гроші  вони  віддадуть  на  допомогу  українським  захисникам,  бо  так  би  вчинив  я,  бо  так  мене  виховали  вони...»




Марія  Дребіт  (Голодрига)



09.08.2024                                                    Португалія



малюнок  акторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024

СЕРПОЖНИЧКА

Божого  Нового  рочку
одягла  
небесним  і  земним
золотом
шиту
короткими  дощами  вмиту
пахучу  ряднинну  сорочку
Восьма  панночка
Серпожничка
у  котрої  
кожна  тонконіжка  —
у  сніпок-сніпки
а  з  них  —  пухкенька  копичка
і  не  одна
а  тисяч  тисячі
з  котрих  будуть  
дідухи
кошички
та  
калачі
а  паняночка
поверх  того  злота
вдягнула  маринарку
по  якій
політичкою  
повзли-вилися
кавуни
гарбузи  і  дині
господарі  і  господині
що  
жодного  разу  не  озирнулися
а  лише  вперед  дивилися
цвітом-плодом  
завилися
соком-солодом  ділилися
поряд  з  ними
гарячо-живими
червоніють
підв'язано  застрічковані
помідорки  й  перчини
що
теплої  днини
тягнуться  до  зросту  кукурудзи  жовтозубої
солоденької
всіма  бажаної  
і  любої
що
на  городі
грядці  чи  полі
біля  сусідки  квасолі
з  весни  оселилася
росла  та  грілася
і  тільки  Серпнем
зупинилася
а  то  б  і  далі
до  неба  п'ялася
початками  наливалася
з  саду
що  
городу  позаду
за  нею  спостерігають
синьоокі  сливи
наче  небесні  зливи
закольорували  весь  простір
між  зелених  листочків
і
кличуть-зовуть
до  себе
людських  донечок  і  синочків
аби  в  козуб  до  них  
впасти
кісточками  витріснути
і  до  каструлі
а  з  неї
в  шклянні  слоїчки
як  ті  бистрі  річечки
до  льоху
а  там  
собою  
всі  полички  закласти
тай  виноград
гронам  якого  кожен  рад
вигойдується  соковитими
кульками-близнюками
що
буцаються  голівками
та  
труться  боками
а  до  них
усміхаються
бархатисті  чорнобривці
і
пишні  красолі
ховаючись  
під  флоксів  парасолі
та  під
кучері  айстрів
що  залили  своїми  кольорами
всі  клумби-кайстри
й
тільки
бульбоцибульні
колосовидні
на  красу  та  кольори  завидні  
оксамитові  гладіолуси
під  промінням  гордовито  мліють
про  краплинки  дощу  мріють
і  лише  соняхи
незважають  на  спеку
близьку  
чи  далеку
красою  дивують
всіх  годують
від  комашки  до  людини
а  ще  
лиликів  нічних
на  ковіньках-стеблах  міцних
та
листках  жовтих  осяйних
вигойдують
колискові  співаючи
насінинами  мелодію  граючи
а
як  настане  час
для  них  
і  
для  нас
чорнооко  вдивлятимуться  в  чорнозем
шукаючи  та  слухаючи
колосочків  пісню-трем
бо  за  ними  
їхня  черга  —
панує  Альфа-
Омега  
пора  свята
Жнива...



Марія  Дребіт



01.08.2024                                    Португалія



малюнок  авторки  у  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024

ЛАНЦЮГ СПОКУС

     Ракел  озирнулася.  На  задньому  сидінні  комфортного  малогабаритного  авто  сиділи  її  два  сини  Томаш  і  Матіяш,  десяти  та  чотирнадцяти  років  і  спали.
Матір  Анабела,  яку  вона  теж  підняла  з  теплого  ліжка  майже  опівночі,  також  спала  на  сидінні  поруч.  
Годинник  показував  четверту  ранку.
Ракел  ще  раз  глянула  на  всіх,    пересвідчилася,  що  дітей  з  матір'ю  утримують    паски  безпеки,  вдихнула  на  повні  груди  свіже  океанське  повітря  і  щосили  втиснула  педаль  газу  в  підлогу  автомобіля…


     Ніна  повернулася  з  роботи.
Найпершим  ділом  добре  вимила  руки  від  тих  миючих  засобів,  якими  користувалася  під  час  прибирання  осель,  а  тоді  й  до  вечері  взялася.  Поки  розігрівалася  їжа,  жінка  швидко  застелила  частину  великого  столу  чистою  скатертиною,  виклала  серветки,  столові  прибори,  стакани  з  водою.

–      То  що  в  нас  сьогодні,  Нусю?    –    сидячи  на  дивані  перед  телевізором  запитав  Маркіян.
–      А  ти  сідай  до  столу  і  побачиш,  –  грайливо  промовила  вона.
–      Давай  допоможу.  
–      Та  дякую,  але  не  треба,  я  сама  справлюся.  Краще  допоможеш  зі  столу  зібрати,  якщо  ти  не  проти.
Чоловік  лагідно  глянув  на  дружину.
–      Звичайно,  що  допоможу.  Швидше  справимося,  то  ще  встигнемо  якийсь  фільм  подивитися.

Картопляне  пюре  з  розтопленим  маслом  у  невеличкій,  ложкою  зробленій,  заглибинці,  викликало  в  подружжя  нестримний  апетит,  а  свіжообсмажена  цибуля  з  рум’яними  котлетами  розносили  по  кімнаті  такі  аромати,  що  молоді  люди  активно  взялися  за  споживання  їжі.

Такі  вечері,  для  Маркіяна  з  Ніною,  були  особливими.
Після  важкого  дня  кожен  з  них  поспішав  додому,  щоби  поділитися  зі  своєю  половинкою  новинами.
Так  і  зараз.
Втамувавши  перший  голод,  подружжя  почало  спілкування,  як  раптом  увагу  молодої  жінки  привернули  слова,  які  вона  краєм  вуха  вловила  з  увімкненого  телевізора,  де  транслювалися  вечірні  новини.
Ніна  швидко  відреагувала  на  назву  містечка  Е,  біля  якого  вони  з  чоловіком  проживають.  Всього  лише  якихось  десять  кілометрів  відділяють  їхнє  село  від  нього.

–    Зажди,  зажди  Марчику.  Ану  дай  послухати.  

Ніна  встала  з-за  столу  та  наблизилася  до  телеекрану,  збільшивши  звук  на  пульті  управління.
Диктор  продовжував  сповіщати  про  останні  події.
«…і  сьогодні,  о  4.15  ранку,  неподалік  міста  К,  на  кам’янистий  берег  хвилі  винесли  авто,  в  якому  було  два  жіночих  тіла.  За  попередніми  даними,  однією  з  жінок  є  сорока  п’ятирічна  спеціалістка  обслуговування  клієнтів  одного  з  провідних  банків,  яка  проживала  у  місті  Е».

 У  Ніни  перехопило  подих.  Серце  загупало  так,  ніби  за  мить  прорве  грудну  клітку  і  вирветься  назовні.
Жінка  вже  й  забула  про  вечерю.  Вона  нерухомо  і  беззвучно  стояла  перед  телевізором,  очікуючи  на  заглиблення  в  деталі  та  фото  тих  жінок,  але  диктор  повів  мову  про  інше.

Ніна  повернулася  до  столу  і  мовчки  продовжила  їсти.  Маркіян,  побачивши  такий  стан  дружини,  запитав.
–      Ти  її  знаєш?..
–      Ще  не  знаю,  котра  з  них.  Їх  там  три  працювало.  Решта  були  чоловіки.  Я  шокована,  Маркіяне.  Кожна  з  тих  трьох  жінок  були  такими  привітними,  добрими,  ввічливими.  Навіть  не  знаю  на  котру  думати…  Але  чому?  Чому?  Що  сталося?
–      Ну…  причин  може  бути  багато.  Але  повір,  скоро  будуть  подробиці,  бо  це  незвичайний  випадок.  Де  замішані  банки,  там  пахне  паленим.
–      Давай  я  подумаю  вголос,  –  промовила  Ніна.  –  Одна  з  них  дуже  елегантна.  Завжди  у  вишуканому  вбранні.  Видно,  що  не  дешеве.  Доглянута,  акуратна.  Спокійна  та  виважена.  
Дорогі  прикраси  та  речі.  
Так,  вона  ставила  певну  межу,  якою  розділяла  свій  статус  від  простолюдинів,  але…  Ні,  ця  не  може  бути.
     Друга…  Друга,  якщо  вже  розглядати  її  «під  лупу»,  то  мала  «грішок»    недолюблювати  емігрантів.  Хоча  й  чемно  їх  приймала  і  відповідала  на  всі  запити,  але  відчувалося  оте  «наїхало  тут  вас»,  або  «я  така  гарна,  а  він  заглядає  на  тих…  ».
І  вона  дійсно  була  гарна.  Струнка,  вродлива.  Розумна.  З  гарним  естетичним  смаком,  який  починався  з  тоненьких  каблучків  і  завершувався  витонченими  парфумами.  Ні.  Не  вірю,  що  вона  могла  таке  вчинити.
     Щодо  третьої,  то  взагалі    було  б  абсурдним  допускати  думку  про  те,  що  вона  пішла  на  самогубство.  Дуже  добра.  Завжди  усміхнена,  хоча  й  вловлювалася  в  її  поведінці  якась  туга,  сум,  чи  може  тривога.  Можливо  не  настільки  розбещена  достатком,  як  дві  інші,  але  теж  з  цікавим  іміджем  та  харизмою.  Ще  з  порога  банку  бачачи  людину,  молода  красуня  підходила  до  неї  запитуючи  чим  може  допомогти.  Звичайно,  що  її  посада  зобов’язувала  до  більш  конкретних  дій  щодо  клієнтів,  але  ж.  
     Пам’ятаю,  як  вона  мені  допомогла  з  оформленням  банківського  рахунку,  чи  з  перерахуванням  коштів.  А  з  якою  витримкою  і  поблажливістю  віднеслася  до  того,  що  я  не  вміла  встановити  той  додаток  на  телефоні,  запропонувавши  допомогти.  
Ні,  Марчику,  жодна  з  цих  жінок  не  могла  піти  на  таке.  Тепер  буду  відслідковувати  ці  події,  бо  надто  заінтригована  я  цим  випадком.

Наступні  дні  Ніну  не  полишала  думка  про  цю  трагедію.
Й  далі  аналізуючи  всіх  працівниць,  жінка  ніяк  не  могла  дочекатися  остаточної  офіційної  версії.

Останніх  два  дні  вона  не  мала  змоги  слухати  новини  вдома,  бо  телевізор  зламався  і  чоловік  завіз  його  до  майстра,  а  на  роботі  не  включала.  Та  і  в  телефоні  не  шукала  відповіді,  бо  хотіла  витримати  павзу  і  почути  все  й  одразу.

Сьогодні  Ніна  прийшла  на  роботу  до  вісімдесятилітньої  бабусі,  в  якої  прибирає  сім  років.
Он  вже  й  дівчата  з  Карітасу  під’їхали,  щоби  надати  їй  допомогу  зі  старенькою.  
–      Ніно,  ти  чула  що  сталося  в  Е?
–      Та  чула,  чула.  Але…
Жінки,  не  дослухавши  відповіді  Ніни,  почали  навперебій  коментувати.
–      Добре  має!  Не  треба  було  так  з  людьми  робити!  –  З  притиском  випалила  Карла.
–      Так!  Я  теж  так  вважаю!  Так  їй  і  треба!    –  З  запалом  промовила  Ана.
Ніна  вже  нічого  не  розуміла.  Обмаль  інформації  в  перемішку  з  тільки  що  отриманими  коментарями  спричинили  в  голові  жінки  повний  конфуз.  
«То  що  ж  та  жінка  робила?  Що  за  злочин?  Хто  ж  вона?  Котра  з  них?».
Швидкими  кроками  Ніна  підходила    до  свого  будинку.
Сьогодні  Маркіян  мав  привезти  телевізор  з  ремонту.
Звичайно,  що  вона  могла  вивідати  більше  інформації  в  Карли  з  Аною,  але  залишила  це  на  потім,  для  компетентних  голів.
Наближалася  година  вечірніх  новин.
«Отже,  за  офіційними  даними,  тіла  двох  жінок,  які  були  знайдені  у  затопленому  авто    належать  Ракел  Сілва  та  її  матері  Анабелі…».
Решту  новин  Ніна  не  чула,  бо  на  екрані  з’явилося  фото  загиблої,  яку  вона  дуже  добре  знала  і  поважала,  як  і  більшість  жителів  міста  Е  та  клієнти  банку,  яким  Ракел  допомагала…

***************

Юну  Ракел  виховувала  лише  матір.  
Батько,  відпливши  зі  ще  сімома  рибалками  п’ять  років  назад  в  океан,  більше  не  повернувся.
Важко  було.  Дівчина  підростала  і  хотіла  хоча  б  елементарного,  але  самотня  матір  не  могла  її  забезпечити  навіть  тим.
Єдине  добре,  що  Ракел  мала  здібності  до  точних  наук.  Особливо  до  математики.  Отож,  маючи  високі  бали,  дівчина  зуміла  самотужки  вступити  до  вишу  де  здобула  дві  професії  –  бухгалтера  та  менеджера  по  роботі  з  клієнтами.
Позитивно  зарекомендувавши  себе  під  час  проходження  стажування,  молоду  дівчину  направляють  у  північну  частину  країни,  де  вона  отримує  першу  роботу  в  місцевому  банку  на  посаді  бухгалтера.

Все  складалося  для  Ракел  та  її  матері  якнайкраще.
Та  де  великі  гроші,  там  великі  спокуси  і  перша  ланка  цього  ланцюга  не  забарилася  зімкнути  свої  міцні  лещата  перед  молодою  працівницею.  

Через  два  роки  жінку  звільняють,  без  права  поновлення,  через  власноруч  розроблену  схему  обрахування  працівників.  Крім  того,  Ракел  зобов’язали  повернути  всі  кошти  та  ще  й  з  процентами.  Кримінальну  справу  не  відкривали  лише  через  те,  що  жінка  дійсно  була  хорошою  працівницею,  знаючи  толк  і  вміючи  вчасно  прийти  на  допомогу.  

Та  спокуси  були  сильніші  за  неї.

І  знову  все  повернулося  на  круги  своя.
Заробітна  плата  Анабели  не  покривала  витрати  на  харчування  та  комунальні  послуги.
Ракел,  ще  коли  працювала  в  банку  і  маючи  багато  знайомств,  серед  яких  були  й  доволі  цікаві  особистості,  відшукує  старі  контакти,  намагаючись  поновити  стосунки,  на  які  раніше  не  хотіла  відповідати  взаємністю.

–      Привіт!  Пам’ятаєш  мене?  –  вдавано  стійким  і  сміливим  голосом  вимовила  жінка,  а  сама  тремтіла  від  думки,  що  тепер  дадуть  червоне  світло  їй.
–      О!  Які  люди!  Радий  тебе  чути,  красуне!..

Так  в  її  житті  з’явився  Лєонел  –  молодий  амбітний  банкір  конкуруючого  банку,  який  давно  поклав  око  на  Ракел,  але  тоді  не  сталося,  як  кажуть.

Тепер  все  по  іншому.
Ракел  «кохає»  і  кохана.  У  неї  достаток  і  робота,  яку  вона  добре  знає,  хоча  й  не  просто  було  поновитися.  Правда  банк,  в  якому  тепер  працює  жінка  менеджером,  далеченько  від  дому.

Друге  кільце  ланцюга  спокус  розкрило  своє  ласо,  чекаючи  на  жертву.

Одружившись,  з  часом  у  подружжя  народився  первісток  –  син  Матіяш.  Але  через  два  роки  стосунки  тріснули,  як  мильна  бульбашка,  бо  жінці  вдавалося  бувати  вдома  лише  на  вихідних,  адже  працювала  за  250  кілометрів  від  дому.  

Ще  будучи  заміжньою  та  працюючи  далеко,  Ракел  знайомиться  там  з  Міґелом  –  спокусливим  красенем,  який  «опрацьовував»  жінку  на  міцність,  щоби,  в  майбутньому,  вселити  в  її  голову  нову  спокусу.  
А  ще…  А  ще  Ракел  відчула  себе  важкою.  І  батьком  її  другої  дитини  є  Міґел.
Невдовзі,  після  розлучення  з    Лєонелом,  Ракел  переїхала  в  місто  Е  та  оселилася  в  домі  коханця.
Другого  сина  назвали  Томаш.
Незважаючи  на  таке  не  стабільне  життя  і  постійні  переміни,  хлопчики  росли  підтримуючи  один  одного  в  міцній  дружбі.

З  Міґелом  все  складалося  чудово.  Часті  поїздки  на  Сейшельські  острови,  Мальдівські.  Домініканська  республіка,  Куба,  Емірати.  Гарячі  танці  та  п’янкі  напої.  Ріки  грошей  та  вагомі  чайові.  Дорогі  готелі  та  круті  автівки.
Офіційно  вони  так  і  не  одружилися,  щоби  не  привертати  до  себе  увагу  фінансово-контролюючих  структур,  бо  до  «бізнесу»  Міґела  було  би  чимало  запитань.

«Клац»,  –  сказало  третє  кільце  і  закрилося.

А  от  Ракел,  вже  скоро  десять  років,  як  працює  на  постійному  місці  в  одному  з  найкращих  банків  країни.  Зробила  кар’єру.  Їй  довіряють  і  працівники,  і  люди.  Вона  користується  серед  усіх  великою  повагою.  Особливо  її  люблять  старожили  містечка.  Часто  приходять  в  банк,  аби  просто  перекинутися  парою  слівець  зі  щирою  жінкою.

Ракел  прийшла  на  роботу,  як  і  завжди.
Її  викликав  директор  банку.

Нове  кільце  розкрило  свої  обійми.

Вона  зразу  все  зрозуміла.  Без  слів.  З  одного  погляду.

«Все.  Досить.  Більше  не  буду».

–      Мамо,  вставай.  Маємо  поїхати  зустрічати  Міґела  в  аеропорту.
–      Аааа…,  добре,  добре.  Вже  встаю.  А  чому  так  швидко?  Він  вроді  би  в  четвертій  ранку  прилітає,  а  зараз  лише  пів  на  дванадцяту  ночі…
–  Та  так,  але  ще  маю  заїхати  в  одне  місце.
Ракел  підійшла  до  кімнати  дітей,  які  міцно  спали.
–      Томаш,  Матіяш,  вставайте,  діти.  Одягайтеся  і  їдемо.  Перед  тим,  як  заїдемо  за  татом,  маю  ще  одну  справу  зробити.
Сонні  хлопчики  почали  повільно  одягатися,  а  Ракел  їх  підганяла.
Рівно  опівночі  всі  сиділи  в  машині.
Хлопчаки,  вмостившись  на  задньому  сидінні,  продовжували  подрімувати,  а  Анабела  заснула  одразу,  накрившись  теплим  пледом.
Завівши  мотор  Ракел  виключила  його  лише  о  четвертій  ранку,  намотуючи  круги  порожніми  знайомими  дорогами.  Жінка  думала,  зважувала,  приймала  рішення.  
І  прийняла.

«Клац!».

*************

По  березі  йшов  старий  рибалка,  який  ще  з  вечора  заклав  вудки.
Він  наближався  до  скалисто-кам’янистого  берега.  Ще  було  надто  темно,  щоби  добре  бачити,  бо  ж  лише  четверта  і  п’ятнадцять  хвилин,  але  він  таки  щось  бачив.
Чоловік  пришвидшив  ходу.
На  березі,  на  камінні  лежали  два  юних  хлопчики.  Один  з  них  підліток,  а  другий  літ  десяти.  Закривавлені,  але  живі.

Нуно,  так  звали  чоловіка,  негайно  викликав  швидку  та  поліцію,  прикривши  тіла  хлопців  власним  светром  та  курткою.
Коли  приїхали  всі  служби,  їм  вдалося  врятувати  Томаша  і  Матіяша,  які  змогли  вибратися  з  машини,  яку  матір  Ракел  скерувала  в  ту  ніч  з  берега  в  океанські  води,  не  шкодуючи  їхніх  молодих  життів,  життя  матері  Анабели  та  власного.

Томаш  міцно  спав,  а  Матіяш,  крізь  сон,  відчув  різкий  сильний  гул  мотора  і  прокинувся,  чим  і  врятув  себе  та  брата.

 –      Мамо!!!  Мам!!!  Що  ти  робиш!!!???  Мамооооо…

Холодні  хвилі  поглинули  важке  авто  з  пасажирами.  
Один  з  них  встиг  відчепити  свій  пасок  безпеки  і  молодшого  брата,  який  кричав  зі  страху,  нічого  не  розуміючи.
Вміючи  добре  плавати,  Матіяш  зміг  вибити  ногами  скло  заднього  огляду  і  допоміг  брату  вибратися  з  машини  та  піднятися  на  поверхню  океану,  а  сам  повернувся  за  мамою  та  бабусею.  Але  було  надто  пізно.
Виснажені  діти  лежали  на  камінні,  коли  підійшов  рибалка  Нуно.

З  останніх  новин.
«…Ракел  Сілва  та  її  матір  Анабела  загинули.  Діти  вижили  і  їм  надана  вся  необхідна  допомога  та  підтримка.  Ніхто  з  родичів  не  прийшов  для  впізнання  тіл  жінок.  Батько  дітей  заарештований  за  корупційні  схеми  та  махінації,  до  яких  залучив  і  дружину  Ракел,  яка  вивела  з  банківських  рахунків  жителів  та  гостей  міста  Е  понад  три  мільйони  євро…».



Марія  Дребіт  (  Голодрига  )


17.07.  2024                                                                                                                                                                                                      Португалія



фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024

ЗНАКИ НЕСПОКОЮ

«Я  слідкую  за  тобою  і  твоєю  творчістю...  Я  слідкую  за  тобою  і  твоєю  творчістю...  я  слідкую  за  тобою...  слідкую  за  тобою...слідкую...слідкую...»,  —  молотом  гупали  цими  словами,  в  голові  Марти,  залишки  важкого  сну.
Серце  калатало  так,  ніби  мало  розірватися.  Холодний  піт  стікав  зі  скронь  та  пліч,  залишаючи  по  собі  сліди  тривоги  та  неспокою.

«Це  ж  треба  такому  наснитися!?»  —  ледве  змогла  вимовити  молода  жінка.
Але  чому?  Чому  вона  їй  приснилася?    Хоча...  Ні!  Це  не  був  сон!  Вона  приходила  до  Марти  і  була  поруч,  поки  та  спала.
Була  поруч!  Це  було  настільки  реально,  що  не  могло  бути  сном.
Голос,  інтонація,  навіть  тембр!  А  отой  насмішкувато  зверхній  погляд...  Це  не  був  сон.  Марта  її  відчула.  Впізнала.  Марта  її  знала.

ПОДРУГИ

—  Мартуська,  привіт!  Давно  тебе  не  бачила!  —  весело  вимовила  її  однокласниця.  —  А  ти  «ка-ка»  була,  «ка-ка»  й  залишилася,  —  пирснула  та  від  сміху,  змірявши  оцінюючим  поглядом  дівчину  з  ніг  до  голови.
 —  Та  вже  яка  є.  А  ти  на  себе  дивися,  —  стиха  промовила  Матра  і  попрямувала  до  класної  кімнати.

«Завжди  та  Ярина  має  мені  зіпсувати  перший  день  кожної  нової  чверті.  Ну  чому  вона  така  зла?    Що  за  людина?  От  через  урок  буде  підлещуватися,  аби  я  їй  намалювала  те,  що  поставить  за  завдання  вчитель  малювання.  От  візьму  і  не  послухаю  її  сьогодні!»    

Марта  мовчки  зайшла  до  класу,  роздумуючи  над  тим,  що  сталося.  Дівчина  вже  звикла  до  різкості  подруги,  але  деколи  слова  таки  зачіпали  її  юне  серце,  а  від  того  на  очі  наверталися  гарячі  сльози,  які  вона  щосили  стримувала.  Так  було  й  зараз.
Ковтнувши  «клубок»  образи,  який  став  у  горлі,  Марта  сіла  за  учнівський  стіл  і  підготувалася  до  уроку  української  мови.

Останнім,  сьогодні,  мав  бути  урок  малювання.  Звичайно,  що  Марта  допомогла  Ярині  справитися  із  завданням,  як  вже  очікувалося,  хоча  та  й  сама  могла  це  зробити  і  досить  непогано.  Але  чомусь  Ярина  вибудувала  собі  таку  тактику  і  завжди  використовувала  талант  Марти.  А  Марта  не  знаходила  в  собі  сили  сказати  «ні».  Дівчина  завжди  допомагала  тим,  хто  до  неї  звертався,  бо  добре  розуміла,  що  не  всі  мають  хист  до  малювання,  а  для  неї  не  складало  труднощів  за  пару  хвилин  створити  різнотипні  роботи,  та  ще  й  так,  аби  вчитель  не  здогадався,  що  то  вона  малювала.  
Вчитель  все  бачив  і  розумів,  але  його  головним  завданням  було  задати  тему  уроку,  отримати  результат  і  поставити  оцінки.  Він  добре  вирізняв  почерк    дівчини,  який  вже  почав  формуватися.  Чоловік  впізнавав  його  навіть  серед  вдавано  незграбних  малюнків  для  однокласників,  але  вважав,  що  якщо  Марта  хоче  малювати  для  друзів,  то  нехай.
Решта  —  не  для  його  тонкої  натури.

Після  уроків  чотири  подруги-однокласниці  домовилися  піти  в  невеличку  місцеву  кав’ярню,  що  мала  назву  «Кулінарія»  ,  щоби  таким  чином  відзначити  останню  чверть  випускного  восьмого  класу.  Дівчата  вже  відчували  близький  час  розлуки.  Вони  усвідомлювали,  що  два  місяці  навчання  швидко  минуть,  а  тоді  —    екзамени,  а  отже  часу  для  посиденьок  не  буде.  Ну  а  потім  відчиняться  двері  в  самостійне  життя  і  кожна  з  них  ступить  за  їх  поріг.
Але  це  буде  потім,  а  зараз  Надія,  Марта,  Іванна  (Яся)  та  Ярина  щиро  сміялися  з  чергового  жарту  Ясі,  крокуючи  до  омріяного  закладу,  який  зустрічав  дівчат  неймовірними  ароматами  свіжої  випічки  і  запашного  какао  у  високих  шклянках,  яке  вони  смакували  через  пластикову  соломинку.
—  Добрий  день,  тітко  Маріє,  —  ще  з  порога  привіталися  школярки  з  продавчинею,  котра  завжди  була  їм  рада.    
—  І  вам  добрий  день,  мої  щебетушки,  —  промовила  тітка  Марія,  а  в  самої  знову  защемило  біля  серця.
«Мабуть  моя  Яросечка  теж  була  б  такою  красунею  та  розумничкою,  якби  була  живою…»
Жінка  любила  цих  дівчат.  Їй  подобалося  за  ними  спостерігати,  вивчати  їхні  звички  та  уподобання.  В  кожній  з  них  вона  бачила  свою  Ярославу,  яку  втратила  ще  маленькою.
—  Дівчатка,  як  завжди?  —  запитала  тітка  Марія  і  побачила  схвальні  кивання  чотирьох  голів.
Жінка  приготувала  чотири  блюдця,  на  кожне  з  яких  кулінарними  щипцями  виклала  солодкі  «картоплини»  і  взялася  за  «чаклування»  над  какао  з  молоком.

Дотепер  дівчата  не  торкалися  теми  вибору  майбутніх  професій  і  обраних  навчальних  закладів.  Мабуть  боялися  того,  що,  заговоривши  про  це,  можуть  пришвидшити  наближення  відчуття  суму  від  розставання.  А  може  просто  ще  не  були  впевнені  у  своєму  виборі.  Але  сьогодні  ця  тема  витала  в  повітрі  і  одна  з  дівчат  наважилася  на  розмову.
—  Надю,  то  куди  ти  плануєш  після  школи?  —  запитала  Марта  в  подруги.
—  Батьки  хочуть  щоб  я  йшла  в  медичне,  а  мені  подобається  з  дітьми  працювати.  Минулого  літа  була  я  в  селі  у  тітки  і  там  допомагала  її  сусідці-виховательці  в  дитячому  садочку.  Це  так  цікаво,  дівчата!  Вони  такі  беззахисні,  довірливі  та  смішні  ті  малюки!    От  піклувалася  б  ними,  навчала,  пояснювала  все.  Я  знаю,  що  можна  йти  на  педіатра  і  теж  мати  справу  з  дітьми,  але  мене  не  тягне  до  цього  ремесла.  —    З  сумом  в  голосі  промовила  Надія.
—  Ти  обирай  серцем.  Щоби  потім  не  шкодувати.  —  Марта  намагалася  підтримати  подругу.
—  Та  нащо  тобі  тих  дітиськ!  Будуть  постійно  скубати  тебе  за  спідницю,  наче  ті  гуси,  і  ґелґотати  безупинно:  «а  чому?,  а  кому?,  а  де?  а  коли?»,  ,  а  ще  й  памперси  міняти,  від  яких  аж  в  носі  вертить!  —  невдало  пожартувала  Ярина,  на  що  Надія  зразу  ж  відреагувала.
—  Ну  й  що?  А  що  в  цьому  поганого?  Вони  ж  маленькі  і  їм  все  цікаво.  А  хто  ж  тоді  буде  пояснювати  і  розповідати,  якщо  не  такі  люди,  які  це  бажають  робити  від  щирого  серця?  І,  до  речі,  підгузки  міняла.  І  не  лише  дітям.  Коли  моя  бабуся  хворіла,    а  батьки  були  в  рейсі,  я  піклувалася  про  неї.    І  прала.  І    їсти  готувала.  Так  що  мене  цим  не  налякаєш.
 —  Дивна  ти,  Надька.  Але  то  твоє  життя,  тому  ти  за  ним  і  волочися.
Ярина  демонстративно  повернулася  до  Наді  плечима,  вказавши  цим  на  завершення  діалогу.
—  А  ти,  Ясю,  куди  подашся?  Теж  міняти  підгузки?  —  засміялася  Ярина  і  підморгнула  до  Іванни.
—  Я,  якраз,  планую  йти  в  медичне  училище.  І  якщо  треба  буде  міняти  підгузки,  то  й  мінятиму.  Не  бачу  в  цьому  проблеми.    Від  такої  роботи  люди  не  «стираються»  і  не  перестають  бути  людьми,  а  навіть  навпаки.  —  Дівчина  з  притиском  вимовила  останнє  речення.  
Яся  була  тією  з  трьох,  яка  могла  різко  відповісти  Ярині.  Через  те,  Ярина  мала  до  неї  особливе  ставлення  —  не  грубила,  не  принижувала,  не  насміхалася.  Не  те  щоби  поважала,  ні.  Вона  Іванну  побоювалася.  Надто  багато  та  знала  про  особисте  Ярини.  Та  і  рота  їй  не  закриєш.  З  такою  краще  дружити,  то  й  спокійніше  буде  на  душі.
Вони  вдвох  навіть  мали  свої  таємниці,  які  не  довіряли  іншим  дівчатам.  Бувало  що  й  на  «какао»  ходили  обидві,  щоби  попліткувати  і  «поцокати  ножицями»  чуже  життя.  Особливо  Мартине.
—  Марто,  а  ти?  Йдеш  в  десятий?
—  Ні,  Надю,  не  йду.  Пробуватиму  в  педагогічне  училище.  Я  вже  навіть  цікавилася.  Там,  поряд  з  іншими  предметами,  навчають  малювати.  І  на  досить  хорошому  рівні.  Наберуся  більше  досвіду,  а  вже  потім  в  інститут.  Мрію  про  малювання.  Про  серйозне  малювання.
—  То  і  я  так  зроблю!  —  голосно  випалила  Ярина,  високо  піднявши  підборіддя.
Було  помітно,    що  ця  фраза  вирвалася  у  дівчини  самовільно,  вислизнувши  з  думки  на  язик  і  вона  не  встигла  її  «прикусити  між  зубам»,  від  чого  аж  почервоніла.
—  Ооо,  а  від  тебе  іншого  й  не  чекали!  —  тепер  вже  Яся  зареготала,  похитуючи  головою  з  боку  в  бік.—  Ти  ж  мусиш  бути  там,  де  Марта,  правда?  Бо  що  ж  ти  без  неї  варта?  Ой,  а  я  вже  й  віршами  заговорила,  —  сказала  Іванна,  знову  засміявшись.
Ярина  зиркнула  на  Ясю  зі  злістю  й,  підвівшись  зі  свого  стільця,  рушила  до  виходу.
—  Ви  про  мене  ще  почуєте  і  це  буде  не  з  допомогою  ані  Марти,  ані  чиєїсь  іншої!  —  розійшлася  вона  не  на  жарт  і  вибігла  з  приміщення,  грюкнувши  дверима.  
—  Йдемо  вже,  дівчата,  бо  ще  уроки  треба  вчити.  Біжу  наздоганяти  ту  «нервуску»,  а  то  знову  надується  і  мовчатиме  цілий  місяць!
Яся  кинулася  навздогін  Ярині,  залишивши  позаду  Марту  з  Надею...

НАДІЯ

Закінчивши  восьмий  клас,  Надя,  як  і  того  бажала,  вступила  до  педагогічного  училища,  яке  знаходилося  в  тому  ж  місті,  в  якому  вона  ходила  до  школи.  
Сама  дівчина  проживала  в  селі,  але  всі  ці  роки  вправно  приховувала  цей  факт  від  однокласників,  бо,  чомусь,  соромилася  цього.
Класна  керівниця  про  це  не  розповсюджувалася,  вчителі  не  знали,  а  батьки  Наді  майже  ніколи  не  приходили  на  батьківські  збори.  А  якщо  й  випадала  така  можливість,  то  завжди  затримувалися  ще  на  добру  годину  після  всіх,  аби  надолужити  спілкування  з  вчителями  щодо  доньки,  не  пересікаючись  з  іншими  батьками.
Надя  не  була  проблемною  дитиною.
Спокійна,  врівноважена,  вихована.  Швидко  засвоювала  навчальний  матеріал.  Не  відмінниця,  але  й  не  пасла  задніх.
Та  якщо  б  хтось  запитав  дівчину  якою  є  причина  її  бажання  жити  в  місті,  то  вона  б  відповіла,  що  хоче  всього  того,  що  мають  її  подруги.  І  крапка.

За  всі  роки  навчання  в  школі,  Надія  жодного  разу  не  запросила  дівчат  до  себе  в  гості,  завжди  маючи  на  те  якісь  поважні  причини  —    то  батьки  в  рейсі  (  батько  був  машиністом,  а  мама  провідницею),  то  до  «тітки  в  село»  мала  їхати.  То  ще  щось.  А  потім  вже  ніхто  більше  й  не  розпитував  і  не  напрошувався  до  неї  додому.
Насправді  Надія  мала  дві  великі  мрії.  Про  першу  знали  всі  —  вивчитися  на  виховательку.
Про  другу  знала  тільки  вона.  І  це  —  жити  в  місті.  Будь  якою  ціною.
Оскільки  дівчина  хотіла  працювати  з  малечею,  то,  щоби  досконало  освоїти  всі  тонкощі  роботи  з  дітьми,  вона  добре  навчалася  всі  чотири  роки,  закінчивши  педагогічний  заклад  з  відзнакою.  Продовжувати  навчання  у  виші  Надя  не  мала  бажання,  бо  хотіла  чим  швидше  приступити  до  бажаної  роботи.
Батьки  не  противилися  вибору  доньки.  Допомогли  з  роботою,  замовивши  за  неї  слово  у  РайВНО  (мали  там  родичів),  бо  без  того,  в  ті  часи,  було  майже  ніяк  і  дівчина,  закотивши  рукави,  почала  працювати.  Правда,  направили  її  до  села.  До  рідного  села.  Але  це  не  було  проблемою  для  Надії,  навпаки,  стало  стимулом  зарекомендувати  себе  серед  добре  знайомих  людей  і  на  цьому  «виїхати»  вище.
Вже  через  два  місяці  активних  занять  з  малюками,  дівчина  організувала  показовий  ранок  для  батьків,  а  ті,  будучи  вражені  побаченим,  запропонували  винести  цей  захід  на  сцену  сільського  клубу.  Ну  а  далі  був  районний  центр.  
Лише  два  роки  Надія  пропрацювала  в  сільському  дошкільному  закладі,  бо  її  «примітили»  і  перевели  у  міський  садочок  для  дітей  високопосадовців.

 Для  двадцяти  двох  річної  дівчини  це  була  неабияка  можливість  просунутись  по  кар’єрній  драбині  та  переїхати  на  проживання  в  таке  бажане  місто.
Кожен  наступний  щабель  Надя  долала  без  особливих  труднощів.  А  якщо  й  виникали  на  тій  дорозі  перешкоди  у  вигляді  «колег  по  роботі»  чи  друзів,  то  вона  з  легкістю  переступала  через  них,  бо  тепер  бачила  лише  одну  головну  мету  свого  життя.
Невдовзі  Надія  «вдало»  вийшла  заміж  і  від  тієї  доброї  та  щирої  дівчини  не  залишилося  й  сліду.    
Владна,  холодна.  Часом  навіть  жорстока,  жінка  відштовхувала  від  себе  людей.  Наживши  з  чоловіком  четверо  дітей,  Надія  замкнулася  на  собі  та  на  досягненні  нових  цілей,  які  виникали  внаслідок  життєвих  потреб.  
З  плином  часу  любов  до  роботи  розчинилася  наче  туман.  Малюки  давно  перестали  хвилювати  її  серце.

Жінку  дратували  навіть  рідні  діти.  Коли  вона  бачила,  як  сини  між  собою  перешіптуються,  позираючи  в  її  бік,  то  вже  точно  знала,  що  настане  за  цим,  а  тому  завжди  мала  напоготові  кругленькі  суми,  якими  закривала  ті  ненаситні  «дзюбки»,  якими  керували,  на  думку  Надії,  невістки.
Доньки  теж  не  надто  далеко  втекли  від  синів.  Як  не  нігті,  то  брови,  як  не  губи,  то  брендові  речі.  
«Ото  ще  в  пір’я  не  вбралася,  одна  з  другою,  як  має  бути,  а  вже  мають  такі  забаганки!»  —  роздумувала  про  себе  Надія.
Але  трохи  втихнувши  у  своїх  наріканнях,  потім  задоволено  усміхалася  сама  до  себе,  маючи  повну  впевненість  в  тому,  що  «мамуся»  все  зробить  для  того,  аби  діточкам  було  добре,  а  не  так  як  їй,  коли  треба  було  постійно  викручуватися  перед  однокласниками,  що  вона  не  міська,  чи  не  відповідала  стилю  того  часу.
Чомусь  пригадала,  як  маскувала  свій  сільський  говір  перед  шкільними  подругами  і  від  злості  жбурнула  на  стіл  ні  в  чому  не  винну  ручку.

Змінилася  Надя  за  ці  роки.  Дуже  змінилася.  А  тих  років  ніби  не  так  вже  й  багато  минуло.  Всього,  якихось,  двадцять  з  лишком  літ.
Чи  може  вона  такою  й  була?

—  Надіє  Олександрівно,  —  відірвав  від  роздумів  жінку,  що  сиділа  в  широкому  та  зручному  шкіряному  кріслі,  попиваючи  улюблене  еспресо,  голос  секретарки,  —  до  Вас  телефонує  якась  Марта.  Каже,  що  ви  шкільні  подруги.  Запитує,  чи  може  з  вами  зустрітися.
—  Світлано,  скажи,  що  я  на  нараді,  —  віддала  наказ  голова  районної  адміністрації  Надія  і  зітхнула.
«Ще  мені  цих  дармоїдів  бракує  на  бідну  голівоньку».

Навіть  після  чотирьох  пологів  Надія  залишалася  досить  стрункою.  Гени  такі.  Тому  жінка  з  легкістю  встала  з  глибокого  крісла,  в  якому  просиділа  ще  одну  годину  після  того  Світланиного  дзвінка,  поринувши  в  спогади  дитинства  та  юності…
Там  вона  була  зовсім  іншою.  Тепер  вже  й  не  розуміє,  як  могла  такою  бути.  Обожнювала  дітей.  Мала  безліч  цікавих  ідей  та  реалізовувала  їх  з  тими  карапузами.  А  потім,  в  один  момент  все  десь  щезло.  От  так  —  «хух»    —  і  нема  Надійки,  а  замість  неї  серйозна  злюча  тітка,  що  розкидається  наказами  наліво  і  направо  й  спробуйте  не  виконати!

Але  годі  вже  тих  сентиментів!  
—    Світлано,  підготуй  документи  на  затвердження…

*******

Марта,  прослухавши  коротку  відповідь  Світланиної  секретарки,  вийшла  з  приміщення  райради  і  попрямувала  до  того  кафе,  в  якому  вони  колись,  всі  четверо,  так  любили  пити  «какао».  
Бажання  побачитися  з  давньою  подругою  вивітрилося,  наче  дим.  Згіркло  «какао»,  залишивши  неприємний  присмак  і  впавши  на  дно  скрині  Мартиного  серця.
Вона  зім’яла  в  руці  модерну  колоритну  пластикову  соломинку,  яку  прикупила,  щоби  подарувати  Наді  й  викинула  в  смітник...


ЯСЯ  (ІВАННА)

Для  Іванни  все  складалося  не  найкращим  чином.  Дівчина  провалила  вступні  екзамени  в  медичне  училище  і  повернулася  в  школу.
Навчаючись  у  дев’ятому,  а  потім  в  десятому  класах,  Яся  не  полишала  мрії  вступити  до,  тепер  вже,  медичного  інституту.  А  щоби  набратися  знань  і  приктики,  які  би  потім  допомогли  їй  при  вступі,  дівчина  влаштувалася  на  нічну  зміну  на  швидку  медичну  допомогу  при  місцевій  лікарні,  санітаркою.
Чергові  лікарі  дивувалися  наполегливості  та  впертості  юної  дівчини,  бо  не  всі  дорослі  витримували  такий  графік,  а  Іванна  справлялася.  Та  ще  й  добре.
За  цих  два  важких  роки  Яся  почерпнула  надзвичайно  багато  корисного  як  у  практиці,  так  і  в  теорії,  але  втратила  контакт  майже  з  усіма  подругами.

Ще  на  початку  нового  навчального  року  дівчата  зустрічалися  декілька  разів  у  своїй  улюбленій  «Кулінарії»,  але  з  часом  все  стихло,  бо  кожна  з  них  мала  інші  обов’язки  та  проблеми.  
Марта,  Надія  та  Ярина  навчалися  в  педагогічному  училищі,  йдучи  до  своєї  мети.  Так  само  і  Яся  —  заради  мети  жертвувала  власними  молодими  роками,  розвагами  і  радощами.

Закінчивши  школу,  Іванна  робить  спробу  вступити  до  медінституту,  але  знову  зазнає  невдачі  та  повертається  на  роботу  санітаркою  на  вже  облюбоване  місце,  куди  її  з  радістю  взяли,  бо  добре  пам’ятали  за  її  працьовитість.

І  знову  на  дівчину  чекають  недоспані  ночі.  Знову  на  задньому  плані  особисте  життя.
Так  тривало  два  роки  підряд.
І  от,  за  четвертою  спробою,  Іванна  вступає  до  омріяного  закладу.
Радощі  та  сум  переповнювали  дівчину.  З  одного  боку  вона  раділа,  що  таки  змогла,  завдяки  власній  наполегливості,  силі  волі  та  знанням  подолати  такий  складний  шлях  і  стати  студенткою.  З  другого  боку  Яся  сумувала,  бо  скільки  було  витрачено  сил,  нервів  і  часу.

Перший  рік  навчання  був  складним,  навіть  при  тому,  що  Іванна  мала  великий  багаж  практичних  знань.  Дівчина  знову  занурилася  в  навчання,  не  помічаючи  нічого  і  нікого.
—  Ясю,—  одного  дня  мама  дівчини  почала  не  просту  розмову,  коли  та  перебувала  на  літніх  канікулах,  —  може  би  ти  вже  трохи  вилізла  з  тих  книжок,  дитино?
Вже  б  і  за  особисте  подумала.  Може  би  з  яким  хлопцем  познайомилась?  Роки  йдуть,  а  ти  все  сама  і  сама.
 —  Ма,  та  все  нормально.  Встигну  ще.  Але  обіцяю,  що  з  нового  навчального  року  подумаю  над  урізноманітненням  свого  часу.  Таки  добре  мене  «підкували»  на  швидкій,  тому  наступний  навчальний  рік  буде  чуть  легше  даватися.  
Повернувшись  після  літніх  канікул,  Яся  записалася  у  спортивну  секцію  з  дзюдо,  що  діяла  при  інституті.
Там  були  й  інші  спортивні  секції,  але  вона  обрала  цю.
Нові  враження,  нові  емоції,  знайомства,  захоплення.

—  Іва,  запрошую  тебе  в  кіно.  Білети  вже  купив,  тому  відмова  не  приймається,—  весело  мовив  Олександр,  який  вже  давно  задивлявся  на  дівчину.
Вони  навчалися  на  паралельних  потоках,  а  от  спортивну  секцію  відвідували  одну  й  ту  ж.
—  Як  цікаво  ти  мене  назвав,  —  відповіла  хлопцеві    Яся.—  Так  мене  ще  ніхто  не  кликав,  а  тому,  маєш  перший  бонус  —  я  приймаю  твоє  запрошення.
Дівчина  вдало  поєднувала  навчання,  спорт,  де  почала  демонструвати  неабиякі  результати,  і  дружбу  з  Сашком.
Іванна  відчувала  себе  щасливою.

Сьогодні  в  неї  важливий  день.  З  Японії  приїхав  майстер  однієї  з  провідних  шкіл  дзюдо  для  проведення  показових  занять  і  Яся,  серед  обраних,  в  складі  інститутської  команди  братиме  участь  у  тому  заході.
І  сьогодні,  на  шостому  місяці  занять,  під  час  спарингу,  після  невдалого  кидка  партнеркою  на  татамі  Яся  отримала  дуже  серйозну  травму  хребта.
Так  для  дівчини  завершилося  сходження  до  її  мрії.

Іванна  перевелася  на  заочний  вид  навчання,  поки  проходила  довготривале  лікування.  На  жаль,  позитивних  змін  не  відбувалося,  а  навпаки,  стан  дівчини  все  погіршувався.
На  початку  лікарі  казали,  що  то  защемлення  нерва,  а  потім…  Потім  був  поставлений  страшний  діагноз  —  розсіяний  склероз.

Потім  настало  ще  одне  життєве  розчарування  —  Олександр  більше  не  приходив,  не  телефонував.  Він  так  само  раптово  зник,  як  і  з'явився  в  житті  дівчини.
Іванна  залишила  навчання  та  повернулася  в  рідне  місто.
Вже  не  молоді  батьки  піклувалися  про  єдину  доньку.  

На  сусідній  вулиці  жив  старший  хлопець  Вадим.  Було  йому  тридцять  три  роки.
Дізнавшись  про  сусідську  біду,  маючи  неймовірно  добре  серце,  він  прийшов  провідати  Ясю  і  закохався  в  неї.  

Вадим  бачив  Іванну  ще  маленькою,  а  так  як  різниця  у  віці  була  чималою,  то  хлопець  й  не  звертав  уваги  на  набагато  молодших  дівчат.  А  тут...  
Іванна  зачарувала  Вадима  своєю  красою,  розумом  і  бажанням  великої  боротьби  за  життя.

Невдовзі  вони  одружилися  і  Яся  змогла  подарувати  чоловікові  сина.  Перебуваючи  під  постійним  наглядом  лікарки,  молода  жінка  справилася  і  з  цим  надважким  завданням.
Деколи  її  відвідували  Марта  з  Надею.  Але  як  тільки  Надія  пішла  на  підвищення  по  роботі,  одразу  припинила  всяке  спілкування  з  однокласницями.

Ярина  теж  приходила  до  Іванни.
Сама.  Основною  темою  розмов  були  або  її  власні  проблеми,  або  монолог  про  інших.
Якщо  колись  Яся  велася  на  ті  «обтинки»  життя  інших,  то  тепер  вона  переосмислила  деякі  погляди,  думки,  вчинки  і  позбулася  всього  цього  непотребу,  відпустивши  з  минулим.  
—  Ясю,  ти  чуєш  що  я  тобі  розповідаю,  чи  я  говорю  сама  до  себе?  —  ображено  надула  губи  Ярина.
—  Та  чую,  чую,  але  давай  домовимося,  що  наступного  разу,  як  ти  прийдеш  до  мене,  то  говоритимемо  про  щось  цікаве,  а  не  займатимемося  плітками.

Наступного  разу  вже  не  було.  Ярина  більше  не  прийшла.

Згодом  Вадим  забрав  Іванну  та  сина  за  кордон  і  вони  оселилися  в  Канаді.
Жінка  підтримує  зв'язок  з  Мартою.  Часто  спілкуються  по  відеозв'язку.  

*******

Вчора,  під  час  розмови  з  Ясею,  Марта  помітила  як  та  змінилася.  Погляд  потускнів.  Рухатися  їй  ставало  все  важче.  Ноги  не  слухалися.  Руки  теж.  Та  й  з  розмови  Марта  мало  що  зрозуміла,  хоча  всіма  силами  намагалася  вловлювати  кожне  сказане  Ясею  слово,  підтримуючи  бесіду,  лише  б  та  не  зрозуміла,  що  Марта,  здебільшого,  здогадувалася  про  що  йдеться.  Мабуть  хвороба  знову  почала  прогресувати...

ЯРИНА

—  Олеже,  дивися  яка  наша  доня  гарна!  В  житті  не  бачила  красивішої  дитини!  —  вимовила  Таїса,  залюблено  дивлячись  на  їхню  молодшу  доньку,  яка  щосили  тягнула  старшу  за  руки  з  гойдалки,  а  та  впиралася.
—  Ой,  так-так,  моя  любцю,  що  правда,  то  правда…

Ярина  була  улюбленою  донькою,  онукою,  племінницею.  Вона  була  «улюбленою»  ученицею,  студенткою.  Але,  вся  та  любов  була  «вигідною»,  «купленою»,  або  через  боязнь  перед  її  язиком.
Хіба  що  за  виключенням  батьківської.

На  роботі    до  неї  теж  мали  особливе  відношення.    Ярину  там  зразу  розкусили,  а  тому  трималися  на  відстані  великої  обережності.  З  нею  всі  спілкувалися,  розмовляли,  навіть  радилися,  але  цим  все  й  обмежувалося.    Ніхто  не  кликав  її  на  каву,  а  з  часом  і  на  дні  народження  перестали  запрошувати.
А  кому  таке  сподобається?  Прийде  і  вже  з  порога  починає  як  не  насміхатися  з  присутніх,  то  грубити  незнайомим  людям,  якщо  щось  їй  не  до  вподоби.  Зверхня.  Зарозуміла.    Самозакохана.  Її  тоненький  голос  врізався  у  мозок  присутніх    і  безупинно  пиляв  його  вихвалянням  себе,  чи  скиглінням  про  те,  яка  вона  нещасна  та  самотня.
Ота  сліпа  батьківська  любов  зробила  свою  не  добру  справу  і  Ярина  все  своє  свідоме  життя  не  могла  віднайти  спокій  та  гармонію  з  собою  та  іншими.
Її  тато  з  мамою  вже  відійшли  до  кращого  світу.  З  сестрою,  швагром  та  племінниками  постійні  суперечки  і  навіть  сварки  за  поділ  батьківського  майна.
Тай  зі  своїм  чоловіком  Йосипом  теж  не  солодко.
Он,  дізналася  недавно,  що  запахло  «гречкою».  То  відразу  подалася  до  ворожки,  бо  для  чого  марнувати  час?
Принесла  якогось  зіллячка,  якоїсь  водички  і  давай  частувати  свого  нещасного,  який  і  близько  не  стояв  біля  тієї  «крупи».
Бо  ж  люди  сказали!  А  люди  все  знають!  Того  й  під  килимок,  що  перед  вхідними  дверима  теж  понакладала  «дарунків»,  аби  вже  з  самого  порога  мати  «захист».

А  ще  та  Марта!
Сьогодні  знову  її  персональна  виставка!  
Як  вона  дратувала  Ярину,  знала  лише  Ярина.
Ще  зі  шкільної  парти.  Оті  її  прекрасні  малюнки,  які  Марта  створювала  за  хвилинку.  Легкі  штрихи,  чи  важкі  мазки.  Олівцями,  олійними  чи  аквареллю.  Та  навіть  вугликом  та  дівка  добре  малювала,  а  Ярині  треба  було  годинами  сидіти  і  то  так  не  втне.
В  школі  Ярині  без  проблем  вдавалося  маніпулювати  Мартою  та  «їхати»  на  ній.  В  училищі  це  вже  стало  робити  важче,  але  все  ж  частково  продовжувалося.  Коли  ж  дівчата  вступили  до  вишу  і  на  талант  Марти  одразу  звернули  увагу  як  викладачі  так  і  студенти,  Ярина  одразу  почала,  у  різні  способи,  підставляти  дівчину  —  то  не  перекаже  викладачу  передане  прохання,  то  передасть,  але  геть  змінить  зміст.  То  «ненавмисно»  розлиє  фарби  на  Мартине  полотно,  яке  мало  йти  на  виставку,  то  не  прийде  у  найвідповідальніший  момент,  чим  підведе  й  перекреслить  Мартині  сподівання  на  усвідомлення  Ярининих  помилок.
(  Лише  Степан,  однокурсник  і  майбутній  чоловік  Марти,  зумів  достукатися  до    самоповаги  подруги-дружини  і  переконати,  що  така  всепрощеність  шкодить,  насамперед,  самій  Ярині.)

Після  декоративно-прикладного  інституту  шляхи  дівчат  розійшлися,  але  Ярина  постійно  слідкувала  за  життям  Марти,  її  творчим  шляхом  і  всім  серцем  ненавиділа  успіхи,  яких  та  досягала.

 «То  кажеш  в  тебе  нині  нова  виставка?  Я  тобі  зроблю  виставку!  Ще  й  яку!  З  фанфарами!»  —  Ярина  швидко  одягнула  своє  найкраще  плаття,  взула  туфлі  на  високих  підборах  і  рушила  до  дверей.  

По  дорозі  ще  мала  заїхати  на  зачіску  та  макіяж.
«Аякже!  Сьогодні  буде  її  тріумф  у  поразці  тієї  нікчеми!»

Жінка  вже  смакувала  перемогу,  коли  біля  під’їзду  неочікувано  зіткнулася  з  Йосипом.
—  Ти  куди,  Ярино  така  вибрана?
—  Не  твоє  діло!  Маю  серйозні  справи  вирішити!  
І  не  дочекавшись  відповіді  від  чоловіка,  Ярина  відчинила  двері  авто  і,  добряче  грюкнувши  ними,  різко  рушила  з  місця  та  на  шаленій  швидкості  помчала  з  провулка…

МАРТА

Про  цю  жінку  Марта  давно  не  думала,  не  згадувала  її,  не  говорила  за  неї.  Дуже  дивно…
Вставши  з  ліжка  та  почавши  приводити  себе  до  порядку,  вона  посилено  намагалася  впорядкувати  думки.  Та  це  було  не  просто  зробити.  Якась  невідома  сила  знову  і  знову  повертала  її  до  того  відчуття,  від  якого  вона  прокинулася.  Це  той  стан,  коли  ти  знаєш,  що  на  тебе  хтось  дивиться,  ти  стовідсотково  відчуваєш,  як  хтось  за  тобою  спостерігає  і  тоді  шукаєш  отого  «когось».  Шукаєш,  шукаєш,  а  коли  віднайдеш,  то,  зазвичай,  шкірою  пробігає  холод,  бо  є  в  тому  відчутті  щось  не  дуже  приємне.
Ще  відтоді,  відколи  помолилася  за  упокій  душі  Ярини,  Марта  не  торкалася  імені  тієї  жінки.  Для  чого?  Хай  спочиває  в  спокої.
 Але  чи  знайшла  Ярина  його  там?  Чи  має  той  спокій?  Бо,  інакше,  чого  б  шастала  залишеним  світом?
Сказати,  що  вони  були  подругами  не  можна.  Ворогами  теж  не  були.  Може  пересікачками  на  спільних  теренах?    А  може  це  Марта  для  себе  так  вважає,  а    Ярина  її  вважала  загрозою?  Чи  може  й  ворогом?  Від  цієї  думки  жінці  знову  стало  зимно.
Чоловік  Степан  часто  говорив  їй,  що  потрібно  бути  дуже  обережною  з  таким  типом  людей,  як  Ярина.  
Марта  дослухалася  до  чоловіка,  але  десь  в  серці  її  гризла  совість,  що    вона  таки  не  змогла  вплинути  на  позитивну  переміну  Ярини.

У  пам’яті  виринув  училищний  випускний  вечір.
Всі  дванадцять  дівчат  і  п’ять  хлопців  групи  були  неймовірно  елегантними  та  вишуканими.
Легкі  шифонові  та  шовкові  сукні  ще  більше  підкреслювали  дівочу  красу,  а  легкий  макіяж  заворожував  відвідувачів  ресторану,  в  якому  молоді  вчителі  святкували  закінчення  навчання.Тоненькі  каблучки  вицокували  музичні  ритми,  а  п’ять  піджаків  зайняли  свої  місця  на  спинках  крісел,  очікуючи  на  гарячі  тіла  після  чергового  танцю.
Зазвучала  повільна  композиція  і  Степан  —  найталановитіший  і  найвродливіший  з  однокурсників,  рушив  у  напрямку  Ярини,  Марти  та  Ольги,  які  стояли  в  кутку  біля  столика  із  солодощами.
Матра  цього  не  помітила,  бо  стояла  плечима  до  хлопця.
Ярина  ж  добре  все  побачила  і,  гордо  піднявши  голову,  стала  чекати,  не  зводячи  очей  з  Степана.  Ярина  чекала.  Була  впевнена,  що  саме  вона  стане  його  обраницею.
А  він  підійшов  та  запросив  Марту  і  відтоді  вони  не  розлучалися.  
Ярина  цього  не  пробачила  ані  Степану,  ані  Марті.  Коли  вони  одружувалися,  зразу  ж  після  закінчення  інституту,  Ярина  навіть  привітальної  відкритки  не  послала,  не  те  щоб  їхати  на  весілля…

Глянувши  у  вікно  з  надією,  що  всі  ці  відчуття  зникнуть  з  появою  нововловлених  бачень  за  ним,  не  оправдали  Мартиних  надій.  
Важкість  на  серці  та  в  голові  продовжували  відстукувати  точний  ритм  тієї  фрази:  «Я  слідкую  за  тобою  і  твоєю  творчістю...  Я  слідкую  за  тобою  і  твоєю  творчістю...  я  слідкую  за  тобою...  слідкую  за  тобою...слідкую...слідкую...»,
День  лише  розпочинав  відкривати  свої  повіки,  а  він  для  Марти  був  робочим,  тому  впоравшись  з  особистою  гігієною  та  приготувавши  сніданок,  жінка  сіла  за  стіл  біля  комп'ютера  та  зайшла  у  ФБ.
О,  ні...!!!
Найперше,  що  виринуло  в  стрічці,  це  згадка  про  Ярину,  що  стало  для  Марти  ще  більшою  несподіванкою.
«Стривай!  Так  це,  якщо  не  помиляюся,  наближається  річниця  від  її  загибелі»,  —  про  себе  подумала  Марта.
 Жінка  стала  напружено  пригадувати  ту  пору  року,  коли  це  все  сталося.
 «Літо.  Точно!  Це  було  влітку.  І  вже  десь  зо  три,  а  може  й  чотири  роки  назад.  Це  сталося  якраз  в  день  моєї  виставки!    Значить  вже    п’ять  років.
Невже  прийшла  мені  нагадати  про  себе?».
Гортаючи  дописи  Мартину  увагу  привернули  наступні  фрази,  написані  родичами  загиблої:  «…прийди  до  нас  у  снах…»,  «…дай  нам  відчути  свою  присутність…»,  «…слідкуй  за  нами  із  небес…».
Чи  то  справді  сумували  за  нею,  чи  —  чого  не  зробиш  заради  лайків  у  ФБ?
Тобто  ті  люди  кликали  душу  Ярини  до  цього  світу,  а  вона  завітала  до  Марти.
 «Дивні  люди.  Замість  того,  аби  молитися  за  спокій  душі  покійної,  вони  не  тільки    тривожать  її,  а  ще  й  призивають  до  блукання  між  світами...»
 Жінка  знову  відчула  присутність  того  холоду,  від  якого  ставало  лячно.
 Завершивши  сніданок  і  закривши  комп’ютер  Марта  пішла  на  роботу.

Головний  біль  не  давав  жінці  спокою.
Прийшовши  на  роботу,  Марта  найпершим  ділом  підійшла  до  кавового  автомату,  щоби  приготувати  ще  одну  порцію  кави.  Невдовзі  приємний  міцний  аромат  наповнив  все  приміщення.
 Марта  вже  хотіла  пригубити  цей  чудодійний  лік  від  її  проблеми,  коли  якась  невидима  сила  змусила  глянути  в  чашку.
І  яким  було  її  здивування!
Там  була  ВОНА.  ВОНА!!!
Ярина  дивилася  на  Марту  з  утвореного,  кавовою  піною,  малюнка.  
Голова,  тіло,  зачіска,  навіть  характерні  риси  обличчя.  А  на  місці  серця  —  порожнеча.  
Секунди  розгубленості  збігли  миттєво,  але  Марта  встигла  себе  опанувати,  зафіксувавши  на  телефоні    фото  того  зображення.  
Якби  це  не  сталося  з  нею,  то  не  повірила  би  в  чиюсь  розповідь,  бо  таке  не  могло  бути  правдою.  Але  ж  це  правда!  І  вона  її  бачить  на  власні  очі.
Відчуваючи,  на  цей  раз,  потребу  з  кимось  про  це  поговорити,  щоби  переконатися  в  тому,  що  не  зійшла  з  розуму,  жінка  почергово  зателефонувала  двом  жінкам.
 —  Привіт,  Ясю.  Пробач,  що  турбую  в  цей  час.  Знаю,  що  тобі  не  до  мене,  але  я  мушу  тобі  про  це  розповісти,  бо  інакше  буду  сама  себе  боятися.
—    При-вііііт,  —  заледве  промовила  Іванна  на  другому  кінці  телефонної  мережі.
 —  Ану,  для  початку,  лови  фото.  Якщо  ти  скажеш  що  на  ньому,    то  тоді  розповім  решту.  Якщо  ж  ти  там  нічого  не  побачиш,  то  й  не  варто  витрачати  часу,  бо  то  все  мої  фантазії.
Матра  напружено  чекала  на  відповідь  подруги.  За  мить  в  телефоні  почувся  приглушений  голос.
—    Не  мо-же  бу-ти...Та  то  ж  Яри-на!  Ти  де  ви-ко-па-ла  це?
«Хух.  Значить  зі  мною  все  в  порядку.  Це  не  сон.  Це  не  мариво.  І  я  не  зійшла  з  розуму»  —  вже  спокійніше  подумала  Марта  і  промовила.
—  Та  ніде  не  відкопала.  Це  Ярина  сама  «вилилася»    в  моїй  чашці  кави.  Сьогодні  п’ята  річниця  від  її  загибелі.  От  і  нагадала  про  себе.
—    Вже  б  за-ли-ши-ла  во-на  нас  в  спо-ко-ї.  А  то    са-ма  йо-го  не  ма-ла    на  зем-лі,  і,  як  вид-но,  й  там  не  має.  Та  ще  й  тебе  пе-ре-слі-ду-є.
 —  О!  Це  точно!  
І  Марта  в  подробицях  розповіла  Іванні  про  свій  сон.
Жінки  ще  трохи  поспілкувалася,  наскільки  дозволяло  здоров’я  Іванни  і  дійшли  висновку,  що  будуть  молитися  Вервичку  за  спокій  Ярининої  душі,  бо,  мабуть,  того  ніхто  не  робить.

До  Надії  Марта  знову  не  додзвонилася.

ЕПІЛОГ

Сьогодні  гарний  літній  сонячний  день.
Марта  повернулася  з  роботи  на  обід.  Це  вже  увійшло  в  її  звичку  обідати  вдома.  
Відчинивши  хвіртку  жінка  увійшла  на  подвір'я  та  наблизилася  до  вхідних  дверей.
Перед  ними,  біля  перил  грілася  невеличка  змійка.  Ні,  ні!  Не  вуж,  а  саме  змійка.
Марта  усміхнулася  до  неї  та  промовила.  
 —Привіт,  Ярино.  Я  знаю,  що  сьогодні  десяті  роковини.  Ми  з  Ясею  помолимося  за  тебе.  Навіть  Надія  підтримала  нас.  Вона  теж  тебе  впізнала,  бо  я  таки  достукалася  до  неї.

Жінка  взяла  віник  і  легкими  рухами  почала  відганяти  непрохану  гостю,  а  та,  висолопивши  свого  язичка,  зиркнула  на  господиню  дому  і  взялася  відповзати  в  траву.  

П.С.

Завтра  п’ятнадцята  річниця  від  дня  загибелі  Ярини  у  тій  автокатастрофі,  яку  вона  спровокувала,  та  ще  й  забрала  життя  інших  двох  людей,  навіжено  мчавши  на  презентацію  персональної  виставки  Марти,  щоби  увірватися  туди  у  всій  своїй  красі  та  крикнути  на  весь  зал,  що  вона  —  Ярина  найкраща,  а  Марта  їй  все  зіпсувала  і  не  вартує  такої  честі.

«Цікаво,  що  буде  завтра?»  —    подумала  Марта  і  заснула.



Марія  Дребіт  (  Голодрига)



05.07.2024                                    Португалія  



малюнок  авторки  у  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024

ЛИП'ЯСОЧКА

Божого  Нового  рочку  
одягла
луб'яно-лляну  
в  
синіх  водах
викупану
в
волошково-дзвіночковому  небі  
вивітрену
у
викульбабиному  сонечку
вибілену  сорочку  
Сьома  панночка
Лип'ясочка
у  котрої
придорожними  жовтокониками
та  
ромбарбаровими  зернятками
випацьоркована  запасочка
а
теплими  грозами
і
рясними  зливами  
найтепліші  дні
вишиють  
на  кожному  рукаві
порічок
бульбашки  соковиті
і  
шовковицею  казани  
налиті
її  
шалянові  вбйори
кличуть  
кольорами
до  господи-обори
щоби
вербенові  зав'язки
спустилися  на  аґрусові  затраски  
а  далі
лавандовими  швами
і
мальвовими  стібками  
під  промінням  гарячо-небесної  праски
вирівняли  колисанку
вигойдану  з  самого  ранку
але
щойно  вшиту
гілочками  самшиту  
а
вже  захований  у  льох
недавно  вилущений  горох
по  
шклянних  стінках
боками  постукує
до  
червонобоких  помідор  підморгує
а  до  огірків  друзяк  погукує
—  гуртуйтеся,  не  марнуйтеся!
поки  ще  є  час  не  лінуйтеся!
бо  потім  лише
хааап
і  вам  кожен  рад  —
як  маленька  Даринка
так  і  дідусьо  Остап
раптом
гудуни-джмеляки  повсідалися  
на  пахучі  липові  гілляки  
тай  гойдаються
до  бджілок  залицяються
котрі  обліпили  тільця  пилочком
та  носяться  з  ним  
як  з  курчатами  квочка
що  
тримає  в  дзьобику  двадцять  п'ять  поводочків
жовтогарячо
ненаситних
клубочків
по  подвір'ї  бігають
щось  шукають
а  як  знайдуть  —
дзьоб!
та  утікають!



Марія  Дребіт



01.07.2024                                                    Португалія



малюнок  авторки  у  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024

ЖИТТЄВИЙ ШКІВ

Його  профіль  червоно-чорний
І  говорить  він  нашою.
За  совєтів  служив.  «Мажорний».  
І  думками  не  з  рашою.
Він  повстанські  пісні  співає.  
На  хвилі.  Це  навіть  модно.
Тільки  духу  у  нім  немає.
Під  «сотку»  «тано  й  виго́дно»...
І  Героїв  «криє»  Славою,
І  голову  в  «шані»  хилить.
Тільки  в  нього  все  забавою  —
На  життя  бездушно  зирить.
Скільки  ж  їх,  отих  безсте́ржневих,
Крайньохатих,  чи  геть  «ждунів»?
Вільним  вибором  —  наляканих.
Ви  з  яких  родинних  стовпів?
Мабуть  з  тих  —  жили  ковбасами
Хоч  і  Пасочку  крадькома.  
Та  червоними  мурахами
Перезірчені  з  «Волги»  дна.
Хтось  тримає  руками  небо
Не  рахуючи  ран  та  швів,
А  хтось  ставками  чинить  ребус
Не  знайшовши  життєвий  шків...



Марія  Дребіт



04.06.2024                                              Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024

ЧЕРВÉНЯ

Божого  Нового  рочку  
руто-рум'яну
пахощами  запелюстковану
та  
духмяну
одягла  сорочку  
шоста  панночка
Червéня
котрій  батечко-Літо  
та
Природа-Неня
через  бджолиний  рій
заклали  всьому  початок
Божих  печаток
вплівши
в  гарячі  коси  
кинуті  на  сінні  покоси
кульчики  вишні
підвіски  черешні
коралі  порічок  
червоних  щічок
та  
полуниць-суниць
галявин  і  грядок
сестриць
в  котрих  
з
недавнього  цвіту  заметілі
налились-наповнились
із  соковитих  злив
гарячі  стяги  кошенілі
відтоді  
ставши  плодами  
ягодами  
живлячим  вогнем  обвиті
листочками  
від  ласого  ока
прикриті
аби  вдогоду  виспатися
а  тоді
вже  можна
в  обійми  лозові
чи  міжстінки
поливано-шовкові
коли  ж  тиша  парує
і  сонечко  грозу  чує
то
ховає  під  промінчиками
повні  гнізда
пташок-батьків  
із  цвіріньчиками  
та
нірки-кудельки
сімей  хутряних
за  стінами  гребельки
в  цей  час
лише  соловейко  не  стихає
бо
колискову  
для  всіх  малят  
співає
а
найдовшими  днями  
між  травички  шпилями
маки  й  волошки
усміхаються  
з  країв  короткої  ночі
до  
люпину  й  ромашки  
і
на  світанку  
накидавши
мрій  та  снів
у  лілії  шклянку
чекають  на  заспаних  цвіркунів
що  
стирають  крильця
даруючи
вечірньо-нічний  спів
а  тим  часом
туман  
знову  спокій  сповиває
а  в  нім    
все  живе
на  продовження  роду  чекає
і  тільки  на  колючках  шипшини
літньої  днини
сидить  Зозуль
покинутий  на  Повітруль
та  кличе  
свою  половинку:
—  ку-ку  ку-ку  
де  ти?  де  ти?
за  тобою  летіти
поміж  дерев  
чи  в  очеретяний  кут?
а  вона  
яєчка  в  торбинку  зібрала
і  коли  їх  
в  чужі  гнізда
попідкладала  
йому  відповідала  
 —  знайди  мене  я  тут
 знайди  мене  я  тут...
Літо



Марія  Дребіт  



01.06.2024                                        Португалія



малюнок  акторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024

ЖИТТЯ ВИШИВАНЕ ШИТВО

На  серцетканно  білім  полотні
Стежкую  кроки  першістю  стібків
Відболених  мережок  і  хрестів
Покладених  навскіс,  чи  геть  зіркатих
Забитих  швами,  на  причілку  хати
Де  хрущ  самотній  літо  відгудів.
Все  менше  сили  у  життя  мотку
Здається  вчора,  в  юнім  сповитку
Молитись  вчилась  в  першім  колоску
Міцними  нитьми  Богу  вишивалась
Живими  кольорами  сповідалась
Із  щедровзорів  у  душі  кутку.  
І  пацьоркують  на  святім  шитві
Голкують  рясно  серце  на  щиті,
Залишені  лиш  сам  на  сам  й  мені  
Відбджолені  сліди  живого  ранку
Розказаного  нічкою  світанку
На  свіжовідсвічкованому  тлі.

Марія  Дребіт  


14.05.2024                    Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024

ЖИТТЯ ПОКОСИ

Пісня  написана  для  ансамблю  ,,Веретено".  Керівник  Людмила  Вознюк
Автор  слів  та  музики  Марія  Дребіт.
Запис  звуку  та  музики  Сержіо  Морайш.
Концертмейстер  Олександр  Ковальчук.


https://youtu.be/4PN2GQbuXRY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

АНДРІЙ  ГОРА  і  його  МАТІР  ОЛЕНА

Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.


Марія  Дребіт  

12.05.2024

https://youtu.be/SY3U6caFAI0?si=SHGjSL0ddCJoq5sK

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

https://youtu.be/qYj4vJoksoI

ЛИСТ  ДО  СИНА...

СЕРГІЙ  ПЛАТОНОВ  і  його  МАТІР  ОЛЬГА

Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

11.05.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

OЛЕКСІЙ  ЗІНОВ'ЄВ  і  його  МАТІР  ІРИНА

Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

10.05.2024

https://youtu.be/JleEPhN0bVs?si=ZEwxkFhVAWNYENih

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

СТЕПАН  ЧУБЕНКО  і  його  МАТІР  СТАЛІНА

Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ЮНОМУ  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  


09.05.2024

https://youtu.be/cRgXi7oF5PU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

АНДРІЙ  ЦВІТНЕНКО  і  його  МАТІР  ІРИНА

Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

08.05.2024

https://youtu.be/GSrDfcX53nM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

АНДРІЙ  СУБОТІН  і  його  МАТІР  ЛЮДМИЛА

Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

07.05.2024
https://youtu.be/fn90KvbZLgc?si=O0SKSnmhEGVQi6TQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

ОЛЕКСАНДР  МОСЕНДЗ  і  його  МАТІР  СВІТЛАНА

 Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

06.05.2024

https://youtu.be/fb-DmzKH_5I

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

ЕДУАРД  ШАХОВ  і  його  МАТІР  ОЛЕНА

 Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ
 
П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

05.05.2024https://youtu.be/bz4wTOS0vmY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

СЕРГІЙ  ГОЛУБЄВ  і  його  МАТІР  ЛЮДМИЛА

 Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ЧЕСТЬ  і  ШАНА  ГЕРОЮ

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

04.05.2024

://youtu.be/n8kyTIlozLI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024

ПИСАЛА МАТІР СИНОВІ ЛИСТА

ЛИСТ  ДО  СИНА...

АНДРІЙ  ФЕДОРОВ  і  його  МАТІР  ТЕТЯНА

 Тут  не  потрібно  більше  слів,  ніж  сказано.
Слухайте  серцем.
Бачте  душею.
Відчувайте.
Не  байдужійте...

ВІЧНА  ПАМ'ЯТЬ  ГЕРОЮ
ЧЕСТЬ  і  ШАНА

ДОЗЕМНИЙ  УКЛІН  МАТЕРІ  

П.С.
Окрема  вдячність  Олександру  Бригасу  за  монтування  відеоряду.

Марія  Дребіт  

03.05.2024https://youtu.be/3ciZjOeomv4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024

КВІТНЯНКА

Божого  Нового  рочку  
одягла    жупан
гаптований  китайку-туман
з  першого  плодового  цвіту
та
вишиту
пахощами  оксамиту
найніжнішу  сорочку
Четверта
паннночка-веснянка
залелечена  клекотом
Квітнянка
до  всіх  ввічлива
і
до  всіх  привітна  
 біло-жовтими  коронками
нарцисів  завінкована
гіацинтами  розфарбована
ранніми  заморозками
перейдена
намальована
а  з  обіду  
в  личко  сонечком
зацілована
вона  роботою  панує
бо  
днями  рік  годує
а  хтось
під  стріхою
дзьобкує  кудельця
що  має  роздвоєний  хвостик
бо  носить  чорний  фрак
улюблений  сардак
ластів'ячого  серця
вже  чижики  
та  
вивільги
щебечуть  між  гілля  рясного
переспівами  солов'я  голосного
він
під  вечір
усіх  вітає
трелями  
та  
руладами
до  сну  закликає



Марія  Дребіт



03.03.2024      Португалія  



малюнок  авторки  у  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024

ТРАВНІЙКА

Божого  Нового  рочку
зело-м'ятну  одягла  сорочку
п'ята  панночка  
Травнійка
поруч  якої  
веселої  та  дзвінкої
зліва  
хмаринкова  поливалочка
а  з  другого  боку  —
правого
розбрунькованого
оксамитово-величавого
небесна  лійка
з  яких  викраплюються  
дощові  клубочки
наповнюючи
всі  земні  каструлі  
та  бочки
вітрами  навіяні
промінчиками
освітлені  
та
облеліяні
вони  чекають  наказу  
і  
лише  його  отримують
так  одразу  
хвірточки-затворки
відкривають
листочки
стеблинки  та  корінчики  
напувають
землі  зелені  коси
від  цього  
стають  безмежно  щасливі  
виплюскуючись
то  в  росах
то  в  зливі
а  в'юнкокоса
красуня
ті  пасма  розстеляє
на  них  цвіт  
кисличі-аличі
та  
абрикос  калачі
розвішує-розселяє  
згодом
до  танцю  кличе
бузку  кім'яхи́
а  кульбабкові  сонечка
що  виглядають  із  зеленого  віконечка
чіпляє  на  жасминові  цвяхи  
що  вистрілюють  
силою  пахощів  надовкола  
мируючи  серденька
та  чола
ось  
за  теплом  прилетіли  
серпокрильці  
вони  
із  шуліками  
зозулями
вітаються
а  з  Весною  
прощаються
бо  
на  видноколі
там  
де  ховається  небо  в  полі
визирає  
із  гарячих  кольорів
засонечко́вана
панночка  бджолярів...


Марія  Дребіт


01.05.2024                                      Португалія


малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024

ВОНА із нею

ВОНА  їй  усміхнулась.  Та  —  до  НЕЇ.
—    Привіт.  Пройдемось?
—    Ну,  привіт.    Пішли.  
Світило  сонце.  В  глибині  траншеї  
За  НЕЮ  йшла,  не  знаючи  куди.
Спокійний  крок.  Думки  живі  й  холодні.
—    А  ти  смілива!
—    Це  мій  плюс  чи  ґанч?
Довкола  кулі.  Ласі  та  голодні
І  вже  свинець  готує  пізній  ланч.
—  Тебе  Я  знаю.
—    Бачились.  Не  вперше.
—  Ти  —  та  мала  плаксива  й  ледь  жива?
—    Впізнала?  Й  добре.  До  життя  завмерши,
Збиралась  з  крапель,    а  ТИ  знов  прийшла...
Гаряча  кров  умила  лик  дівочий.
Довкола  гул.  Довкола  свист  і  дим.  
«Мала!!!  ...  Та  ну  тя!!!  Відкривай  вже  очі!!!»  —  
Кричить  в  окопі  юний  побратим.
.............................................................................................
—    Та  Я  ото...  мабуть  мені  здалося.  
Не  бачу  сенсу.  Все.  Бувай.  Іду.
Сплела  кістлява  постать  сиву  ко́су,
На  рамено  закинувши  косу́.

Марія  Дребіт  
12.04.2024        Португалія
малюнок  авторки  в  ШІ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024

ІСУС

Він  —  перед  всім.  І  Він  опісля  всього.
У  передсліззі.  В  попричині  слів.  
Він  —  поводир.  Для  зрячого.  Сліпого.  
Серед  яви.  Серед  дороги  снів.
Він  —  оберіг.  Він  —  берег.    Слід.  Апостол.
Він  край  над  гнівом.
Безкінечний  шлях.
Він  надскладний.
До  нього  зовсім  просто.
Він  так  далеко  й  поруч.  На  вустах.  
Він  лезо  думки.Ладан  і  олія.
Він  —  переможець.  
Він  —  натільний  знак.
Він  хрест.    Він  воїн.
Обранець.  Месія.
Він  —  вістря  смислів,  значень    і  ознак.
Він  міра  правди  рясам  і  костюмам.
Він  суд  та  вирок  косам  і  хусткам.
Незримий  свідок.
На  землі.  У  трюмах.  
Він  є  слухач.  Усюдний  —тут  і  там.  
Він  між  секунд.  На  світлових    порогах.
Триває  вічно.  Він  тримає  світ.
Воскрес.  Чекає.  По  правиці  Бога.  
Ісус.  Любові  Світло.  Заповіт.
     Марія  Дребіт
02.04.2024      Португалія
малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024

СЕРЦЕ УКРАЇНСЬКОГО ВІНОЧКА

(  казка  )    
   Дуже-дуже  давно,  коли  на  Землі  знову  все  було  безколірним  і  беззвучним,  на  горі  Щастя  сталося  диво    –  у  Матінки  Енергії  народився  первісток  –  синочок  і  назвала  вона  його  Вогником,  бо  був  дуже  рухливим  і  мав  руденьке  волосся,  яке  надзвичайно  личило  малому.
Всі  подруги  та  друзі  Матінки  Енергії  приходили  до  неї,  щоби  подивитися  на  малюка  та  його  руденькі  кучері.
–  Ну  й  красунчик!  –  захоплено  винукнула  Родюча  Земля.
 –  Я  теж  так  вважаю,  –  підтримала  подругу    Прозора  Вода  і  взяла  малого  на  руки,  але  він  чомусь  розплакався  і  та  швидко  поклала  його  назад  у  люльку.
–  А  я  впевнений,  що  в  моїх  руках  йому  буде  добре,  –  промовив  Сильний  Вітер  і  тільки  но  хотів  взяти  Вогника  на  руки,  як  його  сестра  Чисте  Повітря  випередила  брата  і,  схопивши  малюка,  високо  підняла  вгору.
Вогник  почав  голосно  сміятися,  а  з  ним  і  всі  зареготали.
Набираючись  материнської  сили  лише  від  того,  що  малюк  постійно  перебував  біля  неї,    він  ріс  так  швидко,  що  вже  через  тиждень  почав  сам  ходити.  А  через  два  –  матуся  вже  й  не  встигала  за  хлопчиком.  
Матінка  Енергія  тільки  те  й  робила,  що  ходила  вслід  за  сином  бешкетником,  аби  той  не  наробив  шкоди,  бо  і  пояснювала  йому,  і  навчала,  що  потріно  бути  дуже  обережним  із  своїм  даром,  але  від  цього  малий  ще  більше  веселився,  бо  вважав  те  забавою.  А  від    його  сміху  й  веселощів  все  довкола  займалося  та  палало.  
Одного  разу  покликав  до  себе  Матінку  Енегрію  її  батько  –    Вічне  Добро  тай  каже.  
–  Дочко  моя,  знаю  про  твій  клопіт,  який  маєш  зі  своїм  сином-непосидою,  моїм  онуком,  а  тому  вирішив  допомогти.  Потрібно  скерувати  малого  в  правильне  русло,  аби  він  витрачав  свій  запал  на  добрі  справи.  Надумав  я  ось  що.
Багато  світлових  років  назад  були  у  твоєї  двоюрідної  тітки  Природи  чотири  доньки  –  Зима,  Весна,  Літо  та  Осінь.  Але  одного  разу  її  сусід  Злий  Атом  посперечався  з  ними  усіма  і,  розізлившись,  вибухнув,  спричинивши  цим  велику  катастрофу.  А  щоби  тітка  та  її  доньки  не  загинули,  я  відправив  їх  в  інший  вимір  у  дуже  довгу  сплячку.  Вважаю,  що  настав  час  цих  красунь  розбудити,    а  від  того,  зібрати  Чарівний  Вінок  з  кольоровими  стонжками  та  подарувати  тому  народові,  який  має  найдобріші  серця  у  світі.    Лише  ці  люди  зможуть  стояти  на  варті  спокою  і  миру  всієї  планети.
Бери  малого  Вогника  й  вирушайте.  Дядько  Час  вам  все  підкаже,  а  його  дружина  Безкінечність,  підтримає.  
Матінка  Енергія  так  і  вчинила.
Зібрала  все  необхідне  для  подорожі  та  пішла  з  сином  на  пошуки  першої  доньки  тітки  Природи  –    дівчини  Весни,  яка  якраз  була  на  часі,  але  спала  міцним  сном.
Віднайти  володіння  Весни  було  не  просто,  але  добра  тітка  Безкінечність  прийшла  на  допомогу.  Як  тільки  над  горизонтом  запалали  перші  промінчики  Золотого  Сонця,  вона  повернула  голову  малого  Вогника  в  бік  одного  з  променів,  який  торкнувся  ніжнобузкового  палацу  з  високими  вежами  з  безліччю  вікон.  Земля  довкола  нього  була  ще  вкрита  білим  снігом.  Там  витали  тиша  і  спокій.
–  Матусю!  Матусю!  Я  бачу  палац  Весни!  Який  він  ніжний!  –  захоплено  вигукнув  Вогник.
Вони  підійшли  до  будівлі.  Матінка  Енергія  торкнулася  дверей,  які  одразу  ж  відчинилися,  так  ніби  її  там  чекали.
Матінка  увійшла,  ведучи  за  руку  Вогника.    
Назустріч  їм  вийшла  Вранішня  Зоря.
–  Вітаю  вас,  дорогі  гості!  Знаю  хто  ви  і  кого  шукаєте.  Вічне  Добро  повідомив  мене,  тому  й  чекаю  на  вас.
Сідайте,  будь  ласка,  та  відпочиньте  з  дороги,  поки  я  приготую  для  вас  живильний  бурульковий  чай.
Випивши  чарівного  освіжаючого  напою  із  крижинкових  чашечок,  Матінка  Енергія  з  сином  попрямували  до  великої  зали,  куди  їх  провела  Вранішня  Зоря,  після  чого  сама  зникла.
Посеред  зали  на  троні  сиділа  прекрасна  юна  дівчина.  Сиділа  і  спала.
Її  довге  біле  з  блакитними  і  зеленими  пасмами  волосся  спадало  аж  до  ніг.    Разючо-білосніжна  сорочка  сягала  п’ят,  а  вишиті  на  ній  візерунки  нагадували    химерні  морозяні  мотиви.  Намисто  з  кришталю  відсвічувало  тисячами  іскринок,  які  запалали  від  Вогникової  цікавості.
На  голові  дівчина  мала  неймовірної  краси  вінок  із  сніжинок,  крокусів  та  вишневого  і  яблуневого  цвіту.  Але  вінок  цей  був  замороженим.
–  Матусю,  а  як  нам  її  розбудити?  –  запитав  малий  Вогник  і  наблизився  до  Весни,  уважно  розглядаючи  її  обличчя.
І  тут  дівчина,  відчувши  теплий,  наповнений  добротою  погляд,  відкрила  великі  голубі  очі.
–    Вітаю  тебе,  Весно,  з  пробудженням!  Яка  я  рада  тебе  бачити  та  відчувати!  –  промовила  Матінка  Енергія,  сама  не  розуміючи  того,  що  з  нею  відбувається.
 –  І  я  тебе  вітаю,  люба  Енергіє!  –  відповіла  та,  сама  собі  здивувавшись,  бо  вперше  побачила  цю  жінку  з  малим  хлопчиськом,  який  безперервно  кружляв  довкола  неї.  –  Ти  мені  зараз  дуже  потрібна,  бо  після  довгого  сну  я  ще  трішки  квола,  хоч  і  добре  відпочила!    
–  Веснонько,  прийшли  ми  до  тебе,  бо  маємо  завдання  від  мого  дідуся  Вічного  Добра    зібрати  Чарівний  Вінок.  Чи  ти  часом  не  знаєш  де  його  шукати?  –  запитав  Вогник,  пильно  дивлячись  в  очі  дівчини.
–  Звичайно,  що  знаю,  –  усміхнулася  вона  і  підморгнула  до  його  матері.  –  Ану,  йди  но  за  мною,  хлопче.
Весна  підвелася  з  трону  і  рушила  до  вхідних  дверей.
–  Енергіє,  допоможи  мені  відчинити  їх!
Як  тільки  Весна  ступила  на  холодну  землю  босими  ногами,  сніг  почав  танути.
–  А  тепер,  Вогнику,  настав  твій  час!  Витрачай  своє  тепло  на  добру  справу!
Руденький  так  розхвилювався  від  дорученого  Весною  діла,  що  почав  хаотично  бігати  з  одного  місця  до  іншого,  але  всюди,  де  він  ступав,  народжувалися  перші  живі  весняні  квіти  –  первоцвіт,  підсніжники,  крокуси,  нарциси,  яблуневий  цвіт...
Зібравши  по  одній  квіточці  у  невеликий  букет  хлопчик  склав  їх  у  лозовий  кошик.
Попрощавшись  із  Весною    Вогник  з  Матінкою  Енергією  рушили  далі.
Йшли  вони  довго  і  притомилися.  Сіли  відпочити  тай  почали  думати-гадати,  як  їм  віднайти  володіння  другої  доньки  тітки  Природи  –  Літа.  
На  допомогу  їм  знову  прийшла  тітка  Безмежність,  яка  зробила  так,  щоби  Вогник  підняв  голову  до  неба.  Там  він  побачив  Першу  Зорю.
–  Зоренько,  а  чи  ти  не  знаєш  де  знаходиться  замок  Літа?
–  Звісно  що  знаю,  –  відповіла  та.  –  Прямуйте  за  мною  і  я  приведу  вас  до  нього.
Невдовзі  мандрівники  наблизилися  до  надзвичайно  гарного  багатоколірного  палацу,  який  мав  форму  квітки.  У  кожній  гігантській  стіні-пелюстці  була  безліч  великих  круглих  вікон  і  дверей  з  мініатюрними  балкончиками.
Земля  довкола  палацу  була  рясно  зрошена  дощами.  Багато  весняних  ручаїв  обмивали  порожні  клумби,  а  дзвінкі  струмочки  виспівували  свої  джерельні  пісеньки  на  повний  голос,  але  цього  було  недостатньо  для  того,  щоби  Літо  прокинулася.
 Матінка  Енергія  з  Вогником  підійшли  до  вхідних  дверей,  обережно  переступаючи  водяні  калюжі    та  струмки,  щоби  не  намочити  своє  взуття.
–  Заходьте,  дорогі  гості,  –  промовила  Перша  Зоря,  відчиняючи  переди  ними  великі  важкі  двері.  –    Піду  приготую  для  вас  ароматного  підсніжниково-первоцвітового  чаю.  А  ви  відпочиньте.
Чере  деякий  час  вона  поклала  перед  ними  тацю  з  квітковими  чашечками  і  чайничком,  який  парував  диво-напоєм.
Зробивши  декілька  ковточків,  мати  з  синочком  заснули  міцним  відновлювальним  сном  на  кріслах-листочках,  які  їх  легко  колихали,  а  Перша  Зоря,  відбувши  до  неба  і  розчинившись  серед  таких  же,  як  і  вона,  зір,  оберігала  їхній  сон.
Добре  виспавшись,  Вогник  прокинувся.  Матінки  поруч  не  було.  Малий  побіг  її  шукати  і  потрапив  у  велику  залу,  яка  була  настільки  кольоровою,  що  навіть  його  юні  гарячі  очі  розболілися  від  побаченого.  Та,  на  жаль,  кольори  були  сухими,  бо  Літо  спало.
Її  довге  різнобарвне  волосся  обвивало  м’які  поручні  крісла-колиски,  в  якій  вона  сиділа.  Барвиста  сукня  нагадувала  пелюстки  троянди,  волани  якої  м’яко  спадали    один  на  одного.  Намисто  з  суничок,  жовтих  черешень  і  малини  прикрашало  шию  сплячої  дівчини.    На  підлозі  було  багато  яблук,  вишень,    чорної  та  червоної  смородини...  Але  все  було  засушеним.  Неживим.
–  Літечко,  прокидайся,  –  обережно  вимовив  Вогник,  глянувши  на  Матінку,  яка  саме  зайшла    до  зали  і  усміхнулася.
–  Мамо,  чому  вона  ще  спить?
–  А  ти  підійди  ближче  до  неї,  синку,  хай  Літо  відчує  твоє  тепло.
І  тільки-но  Вогник  підступив  до  дівчини,  як  вона  відкрила  великі  зелені  очі  і  промовила.
–  Дякую  тобі,    добрий  хлопчику,  що  обігрів  мене  своїм  теплом!  Надто  довго  спала  я!  Потрібно  стільки  всього  встигнути!  Нумо,  допомагай  мені!
Дівчина-Літо  кинулася  до  важких  дверей,  які  хотіла  відчинити,  але  ще  була  надто  слабкою,  тому  Матінка  Енергія  допомогла  і  цій  порі  року.
Вийшовши  надвір,  Літо  з  Вогником  заходилися  відновлювати  та  оживляти  всі  барви  та  відтінки  на  землі,  кущах,  деревах.  Квіти,  плоди  почали  наливатися  фарбами.  Життя  поверталося.
Вогник  зірвав  по  одній  квіточці  жовтої  півонії,    рожевих  флоксів,  синьої  волошки,  білої  ромашки  та  інших  і  доклав  їх  у  кошичок,  в  якому  вже  були  весняні.
Як  же  все  запахло  надовкола!
Попрощавшись  із  Літом  подорожуючі  рушили  далі.
Йшли  вони,  йшли,  коли  на  шляху  їм  зустрівся  Світанок  –  отой  молодий  красень,  на  якого  задивслялися  всі  Зорі.
 –    Друже,  а  хто  ти  такий?  –  невпевнено  запитав  Вогник,  і  прижмурив  свої  допитливі  очі.  Чомусь  хлопчику  стало  прохолодно  від  перебування  поряд  з  цим  юнаком.
–    Я  Світанок,  –    мляво  промовив  той  і  позіхнув.  –  А  ви,  мабуть,  Матінка  Енергія  та  Вогник?
 –    Так!  Це  ми!  –  вже  веселіше  відповів  малий.  –  Ми  шукаємо  замок  третьої  дочки  тітоньки  Природи  –  дівчини  Осені.  Чи  можеш  нам  допомогти  віднайти  його?
–    А  для  чого  його  шукати,  коли  він  перед  вами?  От  ще  трішки  і  я  піду  на  спочинок,  зійде  Сонечко  і  ви  зможете  побачити  те,  що  шукаєте.
Так  і  сталося.  Світанок  передав  чарівні  ключі  дядька  Часу  Сонцю  і  воно  яскраво  освітило  золотисто-червоний  палац  Осені.  Брати  Промені  вказували  стежину,  яка  була  захована  між  густого  темно-кориневого  прілого  листя,  котре  спотворювало  неймовірну  красу,  що  ще  спала  і  яка,  як  і  інші,  чекала  на  пробудження.
Вогник  вже  хотів  кинутися  до  тієї  стежини,  аби  першим  потрапити  за  двері  палацу,  як  Матінка  Енергія  стримала  його,  промовивши.
–    Вважай,  синку,  бо  багато  з  цих  листочків  добре  висушені  теплом  промінців,  тому  вони  можуть  легко  спалахнути  і  спричитити  велику  біду.  Нам  цього  не  потрібно,  бо  Пророду  і  її  доньок  треба  берегти.  Будь  дуже  уважним,  Вогнику!
Прислухавшись  до  материної  поради,  хлопчик  чемно  йшов  поряд  із  нею,  обережно  кладучи  кожен  крок.
Підійшовши  до  великих  дубових  дверей  Матінка  Енергія  обережно  прочинила  їх  і  зазирнула  всередину  замку.
Він,  як  і  все  надворі,  був  щедро  закладений  дарами,  які  колись  дарувала  Осінь  людям,  але  тепер  все  стояло  в  німій  сухості  та  млявості  кольорів.  
Переступаючи  гори  динь  і  кавунів,  моркви  і  буряків  Матінка  Енегрія  з  Вогником  підійшли  до  великого  крісла-соняшника,  в  якому  спала  третя  донька  тітки  Природи  –  дівчина  Осінь.  
Її  червоно-золоте  волосся  накривало  собою  всю  залу  та  вилося  аж  до  стелі.  Його  було  так  багато,  що,  здавалося,  воно  ніколи  не  закінчиться.
–    Мамо,  а  ми  з  нею  чимось  схожі,  –    весело  промовив  Вогник  і  торкнувся  свого  руденького  кучерика.
 –    А  й  справді,  –    відповіла  та.  –  Потрібно  розбудити  дівчину.  Не  гаймо  часу,  синку.
Хлопчик  підійшов  до  Осені,  взяв  її  за  руку  і  тієї  ж  миті  вона  відкрила  великі  карі  очі.
Усмішка,  якою  наділила  дівчина  гостей,  зігріла  їхні  втомлені  серця.
–    Вітаю  вас  у  моїх  володіннях!  Давно  чекала  на  цю  зустріч!  Вже  й  у  снах  бачила,  як  ти  мене  розбудиш,  –    звернулася  дівчина  до  малого  і  встала  з  крісла.  –  Пора  братися  до  роботи!  
Її  довга  червоно-коричнева  сукня,  з  вишитими  на  ній  колосками  і  сонячними  променями,  
тягнулася  довжелезним  шлейфом,  а  намисто  із  горіхів,  каштанів  і  жолудів  гарно  доповнювали  цю  довершеність.
Граційна  хода  Осені  заставила  Матінку  Енегрію  і  Вогника  стишитися  і  мовчки  спостерігати  за  тим,  як  дівчина  наближалася  до  дверей.
Вона  відчинила  їх  з  легкістю.  Як  тільки  це  сталося,  Осінь  заходилася  вкривати  все  своїми  яскравими  кольорами,  а  Вогник  радо  допомагав.
Зірвавши  по  одній  квітці  хризантеми,  гербери,  айстри,  гладіолуса  та  жоржини,  малий  поклав  їх  до  кошика.
Хлопчик  з  мамою  подякували  дівчині  й  попрощалися  з  нею,  залишивши  наводити  лад.
Тепер  їм  потрібно  було  відшукати  останню  пору  –  дівчину  Зиму.
Та  вони  вже  були  настільки  втомлені,  що  вирішили  зупинитися  в  осінньму  лісі  та  прилягти  на  м’який  листяний  килимок  і  міцно  заснули.  Прокинулися  від  того,  що  обоє  відчули  холод.
–      Матусю,  чомусь  мені  не  хочеться  тут  залишатися.  Давай  підемо  шукати  дівчину  Зиму?
–    Синку,  нам  не  портібно  йти  її  шукати,  бо  вона  сама  до  нас  прийшла  і  сама  нас  відшукала.  Он  глянь.  Бачиш,  все  біліє  та  іскриться?  Це  і  є  володіння  Зими.  І  я  впевнена,  що  вже  скоро  ми  з  нею  зустрінемося.
Роззирнувшись,  Матінка  Енергія  обійняла  Вогника,  який  зіщулився  і  вже  почав  тремтіти.
–    Йдемо,  синку.  Не  можна  зупинятися,  бо  інакше  загинемо  замерзнувши.
Пробравшись  через  чагарі,  вони  вийшли  на  стежку,  що  світилася  срібним  сяйвом.  По  ній  і  рушили.  Раптом  на  стежці  з’явився  хлопчик  у  всьому  білому  з  довгою  срібною  палицею.
 –      Привіт,  білий  хлопчику,    –    ледве  вимовив  Вогник.  –  Чи  ти  не  допоможеш  нам  потрапити  до  замку  дівчини  Зими?
–      Привіт,  Вогнику!  Привіт  і  тобі,  Матінко  Енергіє!  Я  –  Морозець.  Саме  вийшов  вам  назустріч,  аби  провести  до  палацу.  Слідуйте  за  мною.
Кожен  крок  давався  дуже  важко.  Тіла  не  слухалися.    Очі  боліти  від  тієї  білизни,  яка  оточувала.  Сніг    м’яко  падав  на    голову,  а  потім  скрипів  під  ногами.
Як  вони  добралися  до  замку  вже  й  не  пам’ятали.  Та  зайшовши  до  однієї  з  кімнат,  куди  привів  їх  Морозець,  Вогник  з  Матінкою  Енергією  швидко  відійшли  від  холоду,  випивши  обліпихового  чаю  з  медом,  сидячи  в  кріслах-гойдалках  перед  каміном.
Невдовзі  повернувся  Морозець,  запропнувавши  їм  дві  довгі  й  теплі  шубки,  а  далі  запросив  їх  пройти  за  ним.
У  кришталевій  залі,  серед  снігових  кучугур  і  блискучих  бурульок,  на  високому  льодяному  троні,  в  довгій    білій  шубі  з  пелеринкою,  тримаючи  руки  в  пухнастих  рукавичках  сиділа  четверта  дочка  тітки  Природи  –  Зима.
Поки  Матір  розглядала  холодну  красу  побаченого,  малий  Вогник  заплутався  в  сотнях  снігових  перин,  які  були  порозкидані  по  всій  залі.  
Довге  біле  волосся  дівчини,  від  вітру,  який  спричинив  хуртовину,  розвівалося  аж  до  стелі.  ЇЇ  вії  були  покриті  інеєм.
А    найдивовижнішої  форми  сніжинки  виспівували  чудернацьких  пісень,  видзенькуючи  боками  одна  до  одної.
Під  звуки  цих  мелодій  Зима  спала.
Біля  високого  вікна,  на  драбині,  стояв  Морозець  і  розмальовував  шибки  срібними  вітражами.
Матінка  Енергія  відчула,  що  її  тіло  наповнює  млявість  і  сонливість.  Ще  мить  і  вона  теж  засне.  Замерзне.  
Вогник  помітив  це  і  кинувся  до  матері.
–    Мамо!  Мамо!  Не  засинай!  Не  можна!  Нам  ще  треба  так  багато  зробити!  –  схопив  хлопчик  її  за  рукав.
Матінка  немов  прокинулася  від  дивного  сну.
–      Дякую,  синочку,  що  не  дозволив  мені  загинути,  –    промовила  і  обійняла  його.
–    Мерщій  до  роботи,  бо  інакше  вже  нам  двом  прийдеться  боротися  зі  смертельним  холодом,  –      промовив  Вогник  і  сміливо  рушив  через  снігові  купи  до  Зими.
Йти  було  все  важче.  Сили  вже  майже  понули  хлопчика.  Ще  крок.  Ще  один  і  він  досягне  мети.
 –    Сину,    –  крикнула  Матір,    –  обернися  і  глянь  мені  в  очі!
Вогник,  понад  силу,  повернув  голову  і  зустрівся  поглядом  з  мамою.  Блиснула  іскринка  свіжої  енергії.  Блиснула  ще  одна,  а  за  нею,  з  новою  силою  загорівся  юний  вогонь    в  очах  Вогника.
 –    Дякую  тобі,  Матінко!  –    мовив  хлопець,  який  миттєво  подорослішав.
Він  швидко  підійшов  до  Зими  і  торкнувся  її  руки.  Від  цього  доторку  дівчина  прокинулася  і  відкрила  великі  сині  очі.
–    Вогнику!  Де  ж  ти  так  довго  блукав?  Час  поспішати!  Набирай  в  кошик  білих  і  голубих  помпонів,  а  я  поки  накажу  запрягти  коней  в  сани,  щоби  ви  з  Матір’ю  швидко  повернулися  до  Вічного  Добра.  Близька  ж  бо  година  до  переходу  в  інший  вимір!
Троє  білих  коней,  видихаючи  гарячу  пару  з  ніздрів,  мчали  так  швидко,  що  Матінка  Енергія  та  Вогник  незчулися,  як  прибули  до  свого  дому,  де  їх  чекав  Вічне  Добро.
 –    Вітаю  вас,  мої  дорогі!  Велику  і  добру  справу  ви  зробили!
Але  залишилося  найважлиіше  –  сплести  з  усіх  зібраних  квітів  вінок  і  віддати  його  тому  земному  народові,  котрий  зможе  нести  і  берегти  його  в  своїх  серцях  з  тим  вогнем,  який  ти  в  нього  заклав,  Вогнику,  –    вимовив  Вічне  Добро  і  погладив  хлопця  по  червоному  чубі.
Цього  ж  вечора  на  гору  Щастя  були  скликані  Батьком  всі  земні  сили-стихії.  
За  великим  столом  сиділи  Родюча  Земля,  Прозора  Вода,  Чисте  Повітря  і  Вогник  з  Матінкою  Енергією.  Всі  вони  заходилися  плести  великий  барвистий  вінок  з  яскравих  квітів.
Тітка  Природа,  в  знак  вдячності  за  те,  що  Вогник  розбудив  її  доньок,  принесла  дарунки  –      цілий  жмут  різнокольорових  шовкових  стонжок,  які  назбирала  в  своєму  царстві.
Коли  вінок  був  сплетений,  Матінка  Енегрія  почала  пов’язувати  на  нього  ленти.
На  середну  –  коричневу,  що  від  землі  годувальниці.  Біля  неї,  по  обох  боках,  жовті,  що  від  сонця.  Далі  зелені,  бо  як  землі  і  тваринам  без  трави?  Біля  зелених  –  сині  та  голубі.  Хіба  може  все  живе  обходитися  без  повітря  і  води?  Наступними  були  жовтогарячі  –  від  хліба.  Далі  –  фіолетові,  що  мали  вказувати  на  мудрість  народу.  А  малинові,  на  душевність  і  щирість.  Рожеві  стрічки  Матінка  вплела,  як  символ    достатку.
Залишилося  пов’язати  червону  стонжку.  Але,  біда,  у  віночку  не  було  червоної  квітки.
–  Батьку,  –  звернулася  Матінка  Енегрія,  –  не  знаю  що  робити,  бо  не  віднайшла  червоної  квітки  у  вінку.  Де  ж  мені  пов’язати  червону  стонжку?
–  Не  переймайся,  дочко.  Червону  квітку  до  Чарівного  Вінка  віднайде  твій  син  Вогник.
Він  якраз  готується  до  зустрічі  з  людьми.
Епілог.
На  Землю  зійшов  молодий  Вогонь.  
Він  ходив  по  всій  Землі    від  заходу  до  сходу,  від  півночі  до  півдня,  поки,  в  самому  центрі  Європи  не  віднайшов  народ,  у  якого  в  серці  горить  червона  квітка  –    мак  свободи  і  волі.  Зрозумівши  це,  після  випробувань  посланих  цьому  народові,  Вогонь  передав  українцям  Чарівний  Вінок,  пов’язавши  червону  стрічку,  якої  не  вистачало.
Цей  вінок  український  народ  береже  серцями  і  досі,  бо  у  ньому  закладена  величезна  сила  Вічного  Добра.    
   Марія  Дребіт
06.04.2024                                                                          Португалія
малюнок  авторки  в  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024

ПЕРЕМОГА СЕМИ БУКВ

(казка)
Давним-давно,  у  дуже  багатій  та  щедрій  на  добре  слово  країні,  яка  мала  неймовірно  співучу  назву  Мовляна,  жив  та  правив  король  Алфавіт  та  його  дружина  Абетка.
Обоє  мали  добрі  серця,  гострий  розум,  а  ще  славилися  великою  мудрістю,  якою  дивували  правителів  сусідніх  королівств.
Всякого  було  за  час  їхнього  правління,  бо  мали  багато  заздрісників  і  недругів,  котрі  всякими  способами  намагалися  нашкодити  древній  королівській  родині  та  країні  Мовляні  загалом.
Подружжя  було  вже  в  літах,  та  мало  воно  від  Бога  один  безцінний  скарб  –    їхнє  життя  мало  тривати  доти,  допоки  житиме  бодай  один  представник  їхнього  народу,  тому  в  королівстві  дуже  шанували  та  цінували  цю  Небесну  ласку,  а  разом  з  нею  і  короля  з  королевою  та  всіх  їхніх  нащадків.
Передалася  ця  благодать  і  на  королівських  дітей,  онуків,  правнуків.
Король  Алфавіт  та  королева  Абетка  були  багатими  не  лише  на  безкраї  поля,  ліси,  гори,  ріки,  землі  та  статки,  а  й  на  сімейне  щастя,  бо  народилося  у  них  тридцять  три  дитини.  Всі    були  наділені  великою  любов’ю,  увагою  і  нікого  з  них  не  виділяли  серед  інших.  Кожна  дитина  була  важливою  для  сім’ї  та  королівства.
Сини  та  донечки  були  такими  ж  розумними  й  добрими,  як  і  батьки.
Завжди  гуртувалися,  за  всі  справи  бралися  разом,  або  розподіляли  між  собою  порівно.
А  таке,  як  принижувати,  ображати  чи  зазіхати  на  чуже,  для  них  було  недопустимим.
Одного  разу  зібрав  король  всю  свою  велику  сім’ю  за  довжелезним  столом  тай  каже.
—  Дорогі  моєму  серцю  дітоньки,  я  вже  старий  і  виснажений  розумовими  баталіями  з  сусідніми  королівствами,  бо  всі  ви  добре  знаєте,  що  на  протязі  багатьох  століть  вони  зазіхають  на  нашу  Мовляну.
Але  сьогодні,  від  страійшини-пластуна  добровільної  сторожі  Апострофа,  я  отримав  сумну  вістку,  що  скоро  на  наше  королівство  буде  вчинено  новий  напад.  І  на  цей  раз  він  буде  дуже  жорстоким  і  нещадним.
А  тому  маємо  бути  ще  більш  об’єднаними  та  згутрованими  і  рішення  будемо  приймати  разом.
—  І  хто  на  цей  раз  є  тим  ницим  нікчемою-боягузом,  що  задумав  здійснити  такий  ганебний  вчинок?  —    запитав  красень  Г-арт.
—  Та  хто-хто,  сину...  —  витримав  коротку  павзу  батько-король,  —  отой,  що  найчастіше  це  робить    —  східний  сусід  ЬІ.  Бач,  знову  йому  закортіло  знищити  наше  королівство  та  все  живе  в  ньому.  Стверджує,  що  ми  не  маємо  права  на  життя  і  що  мови  нашої  не  існує.
Король  замовк  задумавшись.  Ніхто  з  дітей  не  наважився  порушити  тишу,  бо  батькові  належало  прийняти  складне  рішення,  тому  всі  мовчки  чекали.
—  Синку  І-йку,  —    раптом  звернувся  король  Алфавіт  до  другого  сина,  —  поки  ми  тут  сімейну  раду  радимо,  ти  повідом,  будь  ласка,  раду  старійшин,  аби  через  годину  прибули  до  великої  зали.  І  за  пластуна  Апострофа  не  забудь    —  наголосив  король.  —  А!  І,  до  речі,  ти  чому  не  розповів  мені,  що  нещодавно  оті  Оборотні-Э  хотіли  схопити  тебе  за  косу-оселедця?  Нічого  святого  немає  у  них!
 —  А  ти,  Ї-нику,  чому  не  повідомив  про  те,  що  тебе  були  закрили  оті  вражі  діти  Ёёки  в  темниці,  через  твоїх  два  чуба,  аж  поки  Й-от  із  Ґ-етом  не  прийшли  тебе  визволяти?  
—  Та  не  хотіли  тебе,  дорогий  батьку,  у  смуток  вводити,  бо  й  так  маєш  багато  клопоту  з  отим  ЬІ  та  його  королівством  ЬІСИЯ.
—  Дякую  вам,  мої  сини  за  турботу,  бо  й  справді  здоров’я  вже  не  те,  але  більше  так  не  чиніть.  Нас  багато,  ми  дружні,  сміливі  і  в  цьому  наша  сила!  Лише  гуртом  зможемо  подолати  ворога!
Через  годину  король  Алфавіт  зайшов  до  великої  осяяної  сонячними  променями  зали,  де  його  вже  чекали  вірні  друзі-радники,  з  котрими  він  побував  не  в  одній  битві,  захищаючи  кордони  дорогої  серцю  країни,  її  жителів,  а  також  свободу  слова  і  право  говорити  рідною  мовою.
Він  оглянув  залу.  На  всіх  стінах  висіли  портрети  дітей  королівського  подружжя  і  біля  кожного  був  напис  —  ВОНИ  МАЮТЬ  ЗНАЧЕННЯ.
Буваючи  тут  самі,  чи  запрошуючи  сюди  гостей,  король  з  королевою  одразу  розвінчували  сумніви  чи  вагання,  які  могли  виникнути  в  останніх.  Тут  зразу  все  ставало  на  свої  законні  місця.
Посеред  зали  за  широким  круглим  столом  сиділи:  генеральний  обозний  Наголос,  генеральний  суддя  Знак  Оклику,  підскарбій  Знак  Запитання,  хорунжий  Тире,  осаул  Абзац  та  писар  Аркуш.
Обвівши  всіх  серйозним  поглядом  король,  із  сумом  в  голосі,  промовив.
—    Вірні  мої  браття!  Зібрав  я  вас  на  цю  термінову  раду,  бо  маємо  обговорити  дуже  важливу  новину,  яка  не  є  з  добрих.  Наші  доблесні  пластуни  принесли  мені  вісту  про  те,  що  сусід  ЬІ  скоро  піде  на  Мовляну  війною.  Він  вже  зібрав  багатотисячне  військо  і  тепер  лише  чекає  слушної  нагоди,  аби  здійснити  свій  план.  А  задум  у  нього  дуже  поганий  —  він  хоче  нас  знищити  та  захопити  королівство,  аби  заволодіти  його  багатствами  і  скарбами,  аби  нав’язати  свою  мову,  звичаї.  Тому  маємо  все  обдумати  та  підготувати  багато  варіантів  захисту  і,  навіть,  контрнаступу,  бо  на  цей  раз  битва  буде  останньою,  кровопролитною,  на  жаль,  але  свобода  і  воля  без  крові  не  досягаються.  Так  вже  є  в  цьому  світі.
Всі  мовчали  та  уважно  слухали  короля  Алфавіта  бо  знали,  що  важливою  рисою  у  спілкуванні  є  вміння  вислухати,  а  вже  потім  почати  висловлювати  свої  думки  і  приступати  до  обговорення.—  З  твого  дозволу,  мій  королю,  візьму  слово  першим,  —  притишено  промовив  генеральний  обозний  Наголос,  який  вирізнявся,  з-поміж  інших,  глибоким  грудним  голосом.  Коли  він  говорив,  то  його  було  чути  далеко  за  межами  зали,  а  тому  на  таких  зборах    він  завжди  висловлювався  тихо,  аби  навіть  мухи,  які  часто  прилітали  із  сусідських  боліт,  не  могли  підслухати  ані  словечка.  —  На  мою  думку,  для  початку  треба  послати    до  короля  ЬІ  та  його  королівства  ЬІСИИ  гінця  з  вісткою  про  те,  що  якщо  він  таки  надумає  йти  в  наступ,  то  ми  будемо  чинити  такий  опір,  якого  вони  ще  не  знали,  не  бачили,  не  чули  та  не  відчували!
Здаватися  навіть  не  подумаємо  і  балий  прапор    —  не  наш  прапор.  Ми  —  воїни!  А  так  як  правда  на  нашому  боці,  бо  ніколи  не  нападаємо  та  не  завойовуємо  чужого,  тому  Бог  нам  допоможе.
Зразу  після  того,  як  обозний  Наголос  завершив  висловлювати  свою  думку,  король  Алфавіт  дав  наказ  покликати  гінця  Дефіса.  
—  Друже  Дефісе!  Сьогодні  я,  король  Алфавіт,    наша  рада  старійшин  та  весь  народ  Мовляни  доручаємо  тобі  особливо  відповідальну  справу  та  покладаємо  велику  надію  на  твій  мовний  хист  та  вміння  переконувати.  Знаємо,  що,  в  даному  випадку,  це  майже  неможливо,  бо  самовпевненість,  хитрість,  а  ще  велика  ненависть  та  злість  заполонили  серця  короля  ЬІ,  його  свити  й  народу.  Та  все  ж  спробуй.
Мабуть  тобі  знову  доведеться  зустрічатися  з  його  послом,  отим  впертюхом  Твердим  Знаком,  тому  вже  знаєш    —  як  тільки  він  почне  опускати  свою  нижню  щелепу  нижче  грудей,  то  марна  справа.  Сідай  на  коня  та  мерщій  повертайся  додому.
За  наказом  короля  було  осідлано  найвитривалішого  та  найпрудкішого  скакуна  і  Дефіс  вирушив  в  дорогу.
Довго  тривала  рада  старійшин.  Кожен  мав  слово  і  кожного  уважно  слухали.
Про  що  вони  говорили  і  про  що  домовилися  знав  тільки  стіл,  але,  на  щастя,  він  був  на  боці  короля.
Через  чотири  дні  повернувся  гінець  Дефіс  із  звісткою  про  те,  що  його  навіть  не  прийняли  для  розмови,  а  тому    королем  Алфавітом  було  скликано  всіх  мешканців  Мовляни  на  центральний  Майдан,  звідки  той  звернувся  до  свого  народу.
—  Народе  мій!
На  порозі  Мовляни,  з  дня  на  день,  з’явиться  її  найзапекліший  злісний  ворог  —  король  ЬІ  зі  своїм  багаточисельним  військом.  А  тому  настав  час  нашої  вирішальної  битви!
Ми  не  можемо  більше  терпіти  принижень,  боятися  погроз  чи  йти  на  поступки  лише  через  те,  що  вони  переважають  нас  у  кількості.
Звичайно,  це  дуже  важливий  аргумент,  але  чаша  терпіння  переповнилася  і  ми  дамо  бій!
Він  буде  останнім  і  переможним!  Досить  з  нас  брехливого  миру!
—  Дамо  бій!  Дамо  бій!  —  залунало  звідусіль.
 —  Слава  Мовляні!  Слава  королю  Алфавіту!  Хай  живе  наша  мова!  Вона  має  значення!    —скандував  народ.
—  Пам’ятай,  народе  мій,  що  сьогодні  ти  обрав  шлях  Світла!  А  цей  шлях  завжди  супроводжується  битвою!  Тож  будьмо  сміливцями!
Я,  моя  дружина  Абетка,  моїх  тридцять  троє  дітей,  онуки,  правнуки,  а  також  вся  рада  старійшин  стаємо  разом  із  вами  в  один  ряд  нашого  славного  війська!
Тримаємо  стрій!
З  цими  словами  король  осідлав  свого  вороного  коня  Крапку.
До  нього  долучилися  всі  його  онуки,  правнуки  та  королева  Абетка.  Її  біла  Кома  гарцювала  та  била  копитом  по  бруківці.
 Народ,  озбровішись  гострими  перами,  колючими  крапказкомами  і  міцними  фразами,  став  єдиним  живим  щитом  на  початку  сірої  зони,  яка  відділяла  два  королівства.
 Тридцять  троє  королівських  дітей  допомагали  людям  копати  рів,  викладати  перешкоди  із  двокрапок,  трикрапок  і  скісних.
Виклавши  високими  дужками  міцний  мур,  вони  залили  густим  чорнилом  всі  проміжки.
Король,  побачивши  таку  відданість  країні,  мужність  та  відвагу  свого  народу,  аж  розчулився  та  зронив  сльозу.
В  авангарді,  на  гриватих  конях,  поряд  з  королем  Алфавітом  були  його  вірні  друзі  —  побратими  старійшини-радники.
 —  Батьку,  —  враз  крикнув  син  У-к,  який  знаходився  найближче  до  велетенської  брами,  що  завжди  першою  приймала  на  себе  удар  ворога,  —    бачу  їх!  Бачу  оту  орду,  що  наступає!
—  Готуйсь!    —  віддав  наказ  король.  
І  тільки  він  хотів  виїхати  на  своєму  коневі  вперед,  аби  очолити  військо,  як  його  випередили  діти,  собою  прикривши  старенького  батька.
Молоді  та  дужі  У-к,  К-ра,  Р-а,  А-їн,  Ї-н,  Н-а  та  А-а  з’єднали  свої  руки  і  від  того  сталося  справжнє  диво,  бо  все  надовкола  засяяло  такою  силою,  що  ворог  був  ним  засліплений  та  змушений  відступити.
Дивувалися  цьому  і  король,  і  королева,  і  їхні  діти  та  весь  народ,  бо  лише  цих  сім,  з  тридцяти  трьох,  дітей  могли  творити    такі  дива.  
Відтоді,  на  тій  величезній  брамі,  силою  надзвичайного  сяйва  об’днаних  рук  з’явився  напис  УКРАЇНА.
Король  Алфавіт  з  дружиною  Абеткою  продовжують  правити  у  Мовляні.  Мовлянський  народ  навчився  берегти,  шанувати  рідну  мову  та  писемність.  Тепер  її  знають  всі.
А  що  ж  сталося  зі  злим  королем  ЬІ  та  його  країною  ЬІСИЯ?
Подейкують,  що  він  луснув,  як  та  атомна  бульбашка,  яка  була  у  нього  в  голові,  а  народ  досі  за  ним  плаче...
Марія  Дребіт  
17.03.2024                Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024

НИНІ

В  очі.  І  крапка.  В  груди.
Тихі  нікчеми  з  малої  букви.
Світом  колотять  люди  
З  попелу-диму.  У  смерті  руки.
Леза  з  мечами.  Сіти.
Знаю  ступати.  Тримаю  відстань.  
Бачу.  Вже    вмію  вміти.
Знаки  читаю  з  німих  засідань.  
В  силі  брехні.  Із    правди
Звили,  підшкірно,
клубки  отруйні.  
Знову    толочать  зґарди.
Нині  закрила  ворота  чуйні.
Марія  Дребіт  
17.03.2024            Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024

ПЛЕСА ГІТАРИСТА

(пісня)




                                 І


Невинний  промінь  випікає  ненаситний  день,
Тамує  спрагу  у  напитку  долі  -
Бере  до  рук  гітару  напиваючись  пісень
І  кличе  струни  ритмами,  поволі.


                                     ІІ


Складає  візерунки  нот  з  найтонших  почуттів,
Тремтить  коханням,  ніжністю  вібрує.
Покликано  багато  звуків  і  шалених  слів  
Та  їх  уже  ніхто  з  них  не  почує.


Пр.:

Тебе  не  відпущу  з  міцних  обіймів,
Торкнуся  струн  сльозами  вуст  моїх.
Стікатиме  любов,  з  найвищих  рівнів
В  гарячих  звуках,  що  розтоплять  сніг.
Солодка  муза  йде  на  всі  небеса,
Вогнем  палає  серед  синіх  вод.
Для  гітариста  знов  відкрились  плеса
Не  маючи    в  любові  перешкод.

                         ІІІ

Не  відпускає  майстра  спілим  вигином  країв,
Благає  дива,  у  жазі  сокоче,
А  він  в  руках  тримає  ніжний  стан  гнучкий  її  -
Звучать  обоє  у  покоях  ночі.



Марія  Дребіт  


02.02.2024            Португалія  

фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024

БЕРЕЗОЛЬКА

БЕРЕЗОЛЬКА
Божого  Нового  рочку
вишиту    первоцвітом
вигаптовану  
сніжинками
помережену  краплинками
і
дзвінким  струмочком
одягла  
березову  сорочку
Третя  панночка  
Березолька
у  котрої  в  одній  руці  кожушинка
а  в  другій  парасолька
бо  вона  ще  юна  світаночка
то  сніжечком  приспана  
то  дощиком  заколисана  весняночка
загойдана  вітерцем  
що  прикриває  
груди  Землі  пролісковим    шаликом-комірцем
і  від  його  аромату  
Матінка  
та  все  живе  
ще  тихесенько  дрімає
пробудження  чекає
коли  раптом  крокусові  хмаринки
заповнили-засипали  всі  галявини  і  стежинки
анемони  та  рябчики
приготували  й  взули  
весняні  капчики
і  ступили  
в  чагарі  лісовії
аби  дати  бій
свіжоспеченій
алергії
тридцять  і  один  день  
поміж  дзюрчання  пісень
яра  крихітка  пануватиме
до  пробудження  
співом  пташок
закликатиме
а  хто    ту  пісню  вчує  
добром  наповниться  
і  зануртує!
Марія  Дребіт  
12.01.2024        Португалія
малюнок  авторки  та  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024

«НАТУРИЦЄ»

Данка  нині  мололася  так,  ніби  її  хто  накрутив  —  з  хати  на  подвір'я,  з  подвір'я  на  вулицю,  з  вулиці  до  хати  і  так  по  колу  пів  дня.  На  обід  присіла  трохи  і  гайда  далі.

Вона  дуже  роботяща  жінка,  але  має  два  ґанчі:  перший  —  одночасно  починає  робити  купу  робіт  і  тільки  до  вечора  доводить  їх  до  ладу.  А  ще  ніколи  не  знає  де  що  залишила  і  де  чого  не  доробила.  
А  другий  —  Данка  має  лихий  язик.  Отака  вже  в  неї  «натурицє»,  що  на  все  і  на  всіх  за  щось,  або,  і  це  переважає,  за  нізащо  висипає  гори  прокльонів,  якщо  щось  не  по  її.

Чоловік  її,  Володька,  повертався  з  роботи  пізно,  тому  заставав  все,  більш-менш,  на  місці,  не  здогадуючись  про  денні  жінчині  «пригоди»,  бо  перед  ним  вона,  вже  багато  років,  робила  все  так,  «аби  го  не  злостити».

Ні,  він  не  бив  її,  не  ображав.  Це  вона  сама  для  себе  та  перед  сусідами  створила  образ  чолокіка-тирана  і  майстерно  виконувала  свою  роль  «страждальниці».
Сусіди,  на  початку,  вірили  Данці  та  співчували,  але  з  роками,  вивчивши  це  подружжя  «як  облуплених»,  зробили  свої  висновки  тай  дали  на  спокій.
Ну,  любить  жінка  додати  фарб,  розповідаючи  про  домашні  непорозуміння,  чи  суперечки.  Має  талант  до  театральності  та  де  її  реалізовувати,  то  й  хай.
Зрештою,  то  їхня  сімейна  справа.  

Ще  з  раннього  ранку  жінка  розпочала  просапувати  квітник,  після  того,  як  видоїла  корову  та  нагодувала  двійко  поросят,  але  залишила  ту  роботу  на  половині  дороги,  кинувши  сапу  на  землю,  бо  згадала  про  те,  що  треба  засипати  гречану  крупу  в  каструлю,  в  якій,  мабуть,  вже  кипіла  вода.
Всипавши  гречку,  але  забувши  зменшити  вогонь  на  плиті,  пригадала,  що  ще  не  відкрила  хвіртку  загорожі,  де  ночують  качки  та  гуси.  А  там  вже  й  крілям  вщипнула  трави,  та  курочкам  зеренця  всипала.  Підійшла  до  собачої  будки  та  погладила  Рекса.  
Залишилося  ще  відвести  козу  під  ліс  і  припняти  там,  щоби  та  паслася.
   Глянувши  на  квітник,  підійшла  та  нарвала  букет  троянд,  добряче  поколовши  руки  і,  наступивши  за  кинуту  сапу,  ледь  не  вперіщила  сама  себе  держаком  по  чолі.
Вбігла  в  будинок,  аби  залити  руку  перекисем  водню,  бо  з  однієї,  роздряпаної  трояндою  рани,  кров  таки  добряче  стікала.
І  добре,  що  зайшла  до  хати,  бо  гречка  вже  підгорала.

Отаке  «білчине»  життя  в  неї.  Як  в  колесі.  І  так  кожного  дня.  Добре,  що  на  роботу  не  ходить,  а  то  коли  б  вона  те  все  встигала?

День  наближався  до  вечора.
Данка  вкотре  вийшла  на  подвір'я.  Прислухалася.  Її  слух  щось  насторожувало,  але  вона  не  могла  зрозуміти  що  саме.
Постоявши  так  хвилин  зо  п'ять  і  не  зрозумівши  свого  підсвідомого  хвилювання,  жінка  почала  готуватися  до  вечірнього  обходу  господарства.

Раптом  до  неї  дійшло.

Данка  аж  в  долоні  сплеснула  та  як  заголосить!
—  Ай,  мамочко  моя  ріііііднааааа!!!!  Ой,  людоньки!!!  Шо  я  тепер  буду  робитииииии...  Бідна  моя  головонько...А  де  ж  то  ви  поділисєєєє,  мої  солоденькііііі....

Так  голосила,  так  ридала,  що  було  чути  на  всю  вулицю.
Вже  й  сусіди  повиходили  зі  своїх  будинків  на  той  жіночий  лемент.

—  Данусько,  а  то  що  сталося,  що  ти  так  плачеш?  Чи  хто  вмер,  не  дай  Боже,  —  мовила  Ольга,  сусідка,  що  межувала  з  Данкою  і  стала  чекати  відповіді.
—  Йой.....  мамунцю  моя  дорогенька...Та  де  я  на  таке  сє  сподівала....ото  горе.....ото  маю  горе,  Олюсю  моя  найдорожча.....  —  і  продовжувала  заламувати  руки  та  приповідати  отих  жалісливих  слівець.
—  Та  вже  буде  того!  —  строго  сказала  Ольга  і  взяла  Данку  за  плечі.  —  Кажи,  що  сталося,  а  нє,  то  я  дзвоню  до  твого  Володьки.

Почувши  ім'я  чоловіка,  Данка  стишилася  і,  здавалося,  прийшла  до  тями.
 —  Йой.....  Олюню,  сестро  моя,  ти  мені  маєш  помогти,  бо  він  як  прийде...,  бо  він  як  прийде,  а  їх  не  буде  вдома,  то  буде  чорна  година.  Ти  його  знаєш!  —  знову  заголосила  жінка  і,  вхопивши  Ольгу  за  руки,  почала  ними  плескати.

В  Данки  був  нервовий  шок.  Це  вже  всі  зрозуміли.    В  жінці  вирували  справжні  емоції,  а  не  артистизм.

До  Ольги  підійшли  ще  дві  сусідки  та  сусід,  які  споглядали  на  те  все  здалека.
Чоловік  приніс  горнятко  з  водою,  а  одна  з  жінок  —  валідол.  Про  всяк  випадок.

—  Данусю,  ану  ходи  но  сюди.  Давай  сядемо  отут  на  лавочку,  вип'єш  водички,  заспокоїшся  трохи  і  розкажеш  нам,  що  то  сталося.  Бо  ми  хочемо  допомогти,  але  спочатку  ти  допоможи  нам  зрозуміти,  що  то  за  біда  така  трапилася.
На  цей  раз  Данка  послухала  їх.  Підійшла  до  лавки,  сіла.  Відпила  трохи  води,  тяжко  зітхнула  і  промовила...

   В  домі  Севериняків  чисто,  тихо  та  затишно.  В  нім  майже  завжди  панує  взаєморозуміння  та  злагода,  а  якщо  й  виникає  спірне  питання,  то  вони  збираються  всією  сім'єю  за  столом  та  радяться  як  зробити  так,  аби  ту  проблему  вирішити  без  шкоди  для  інших.  
   Сім'я  велика,  але  для  кожного  в  тім  домі  є  достатньо  місця,  уваги,  любові.
 
 Сімдесятилітня  Стася  сиділа  в  м'якому  кріслі  перед  вікном  та  вишивала  рушник.  Це  єдине,  чим  жінка  могла  ще  займатися,  бо  стан  її  здоров'я  погіршувався  з  кожним  роком.  
 Важка  праця  замолоду  зробили  свою  злу  справу  і  жінка  не  могла  добре  пересуватися,  а  от  голова,  руки  та  очі  ще  ого,  як  працювали!  Саме  тому  й  вишивала  на  замовлення,  аби  теж  приносити  в  дім  копійку.  
 Чоловік  Стасі  Тарас  помер  минулого  року.  Мав  оту  хворобу,  що  й  згадувати  страшно.  В  голові  мав.  
Намучився  він,  намучилися  біля  нього  всі  домашні,  бо  бачити  оті  страждання,  то  дуже  важко.  Але  вже  все  гірше  позаду.  Чоловік  відійшов  у  Боже  царство.  

 Донька  подружжя  пішла  в  невістки  (  так  вона  сама  захотіла),  а  син  з  невісткою  та  дітьми  живуть  в  батьківському  домі.  Ладять  між  собою  та  сусідами.  Коли  взнали  про  хворобу  батька,  то  син  з  дружиною  зразу  сказали,  що  будуть  обходити  його  по  черзі,  аби  мама  не  хвилювалася.  Онуки  ж  допомагали  доглядати  бабусю  Стасю.  
Як  батько  Тарас  помер,  то  доглядом  за  мамою  Стасею  зайнялася  невістка  Катерина  і,  вже  як  рік,  добре  справляється  з  цим  не  простим  випробуванням.

 Цього  дня  Катруся  була  до  обіду  вдома.  Допомогла  свекрусі  з  ранковими  процедурами,  подала  сніданок,  прослідкувала  за  прийомом  ліків  та  допомогла  їй  сісти  в  крісло.  
—  Мамо,  чи  ще  щось  Вам  допомогти,  чи  можу  йти?  —  запитала  молода  жінка.
—  Та  вже  йди,  дочко.  Я  сама  тут  справлюся,  а  там  і  наш  Богданьо  прийде,  то  допоможе,  як  треба  буде.

Катерина  пішла  поратися  по  домашніх  справах,  поки  ще  мала  трохи  часу.

Час  швидко  сплинув.  Підійшла  пора  збиратися  на  роботу.

 Катерина  одягнулася  і  рушила  до  хвіртки.
Відчинила  її,  ступила  крок  на  тротуар,  який  відділяв  її  від  центральної  дороги,  по  якій  швидко  мчали  легкові  автомобілі,  автобуси,  мотоцикли,  як  її  погляд  прикипів  до  зграї  гусей,  які  повільно  чимчикували  по  самому  краю,  а  коли  наближалися  автівки,  то  вони  перелякано  кидалися  то  по  тротуару,  з  боку  в  бік,  то  на  дорогу  і  ледь  не  попадали  під  колеса.  
Для  водіїв,  на  жаль,  це  була  курйозна  ситуація,  і  вони  не  надто  тим  переймалися,  якщо  би  й  переїхали  вгодовану  гуску,  яких  там  йшло  добрих  два  десятки.

Часу  на  роздуми  не  було.  Катерина  бігом  кинулася  до  хати.
—  Мамо,  там  чиїсь  гуси  йдуть  по  тротуарі.  Перелякані  такі.  Жахаються  транспорту.  Видно,  що  не  звикли  ходити  по  центральній  дорозі.  Мабуть  не  тим  шляхом  пішли  до  ріки.  Що  порадите?  Шкода,  аби  не  подушили  їх  автомобілісти.  Хтось  же  шукатиме  їх.
—  А  ти  відкрий  браму  і  зажени  їх  на  подвір'я  до  нас.  Хай  там  перечекають,  поки  господарі  знайдуться.  Так  буде  всім  спокійніше.

Катерина,  як  тільки  гуси  наблизилися  до  їхньої,  вже  відчиненої,  брами,  загнала  на  подвір'я,  а  там  у  загорожу,  яка  ще  залишилася  від  індиків.

На  той  шум,  який  зчинили  чужі  гуси  на  подвір'ї  Севериняків,  вийшла  сусідка  баба  Янка  та,  перехилившись  через  паркан,  почала  заглядати  в  той  кут,  звідки  йшов  той  звук.
Побачивши  там  Катерину  запитала.
—  А  то  що  за  гуси,  Катрусю?
—  Та  ото  йшли  майже  по  дорозі,  то  щоби  їх  не  побили  машини  ми  з  мамою  вирішили  загнати  сюди,  поки  не  знайдуться  господарі.  А  Ви  бабо,  як  вчуєте,  що  хтось  шукає  їх,  то  перекажіть,  що  вони  в  нас.  Хай  люди  не  переживають,  а  приходять  та  забирають.
—  Ааааа....  та  добре,  добре.  Як  щось  взнаю,  то  скажу.

На  тому  й  розійшлися.

 Катерина  побігла  на  автобус.  Стася  сиділа  перед  вікном  в  кріслі  та  вишивала,  час  від  часу  поглядаючи  на  дорогу,  чи  не  йде  хто  за  тими  гусьми.

 Баба  Янка,  будучи  місцевим  «  радіо  »  вже  рознесла  по  вулиці  новину,  але  до  Данки  та  вістка  поки  ще  не  дійшла,  бо  та  жила  на  три  вулиці  вниз.

Близько  шостої  години  Катерина  повернулася  додому.  Відпросилася.  Не  могла  бути  на  роботі,  коли  в  голові  лише  ті  гуси  й  ґелґотали.
—  Ну  що  там,  мамо?  —  найперше,  що  запитала  жінка  з  порога.  —  Ніхто  не  приходив?  Я  чомусь  переживаю  вже.  Ще  люди  подумають  зле.  Ви  ж  знаєте,  як  то  воно  є  —  хочеш  аби  було  як  ліпше,  а  вийде...
—  Ще  ніхто  не  приходив.  Але  нині  віднайдеться  господар.  От  побачиш.  Богданьо  ходив  дивитися  на  них,  то  каже  що  доглянуті  та  добре  годовані,  тому  їх  вже  шукають.
—  Вже  б  пошвидше,  —  втомлено  вимовила  Катерина  і  пішла  перевдягатися.

Через  пів  години  на  вулиці  зчинився  такий  шум,  що  Катерина  зразу  зрозуміла  —  прийшли.
Вона  глянула  через  вікно  і  побачила,  як  у  їхню  хвіртку  входить  три  жінки.  Одна  з  них,  мабуть,  господиня  гусей,  бо  кричала  так,  наче  її  ріжуть.
—  То  де  ті  мої  гусоньки?  Ану  віддавайте  їх!  Віддавайте  кажу,  бо  зараз  двері  порубаю!  Зараз  мій  Володька  прийде  з  сокиров,  то  будете  знати!  Злодії!  Злодії!  Та  як  вам  не  встидно!  Чужі  гуси  привласнили!  Би  вас  Бог  скарав!  Аби  вам  були  очі  повилазили,  як  ви  вздріли  мої  гусинята!

Ті  жінки,  які  прийшли  з  Данкою  намагалися  її  заспокоїти,  але  де  там...

Катерина  набралася  сміливості  і  вийшла.  
—  Добрий  вечір,  пані.  Та  ми  не  мали  наміру  красти  Ваших  гусей.  Вони...
—  Встидайся!  Встидайся,  безбожнице!  Не  хотіла  вона!  Та  я  стільки  праці  в  них  вклала!  Та  я  так  їх  пильнувала!..  —  аж  захлиналася  від  люті  Данка.
—  Зараз  я  їх  вижену  із  загорожі.  Вони  мабуть  переплу...—    хотіла  пояснити  Катерина,  йдучи  до  загорожі.
Та  Данка  не  дала  Катрі  договорити  і  кинулася  до  загорожі  та  почала  її  ламати.
Зламавши,  вигнала  звідти  свої  гуси  та,  ко́паючи  все,  що  попадалося  їй  під  ноги,  пішла  з  ними  геть.  

Дорогою  ще  чулося  гусине  ґеґання  і  прокльони  від  Данки.

Ошелешена  Катерина  стояла  наче  вкопана.
Отямившись,  рушила  в  хату.
Там  на  неї  чекали  відкриті  для  обіймів  руки  свекрухи.
Молода  жінка  приклякла  біля  неї  і  розплакалася.
По  щоках  Стасі  теж  стікали  рясні  сльози.

Епілог.

Данка  пригнала  гусей  додому  ще  до  того,  як  з  роботи  повернувся  Володька.
Заспокоїлася.  Причепурилася  і  стала  чекати  на  чоловіка.

Він  того  дня  так  і  не  дізнався  про  те,  що  сталося.
Аж  через  пару  місяців  хтось  із  сусідів  йому  проговорився.
—  Але  вже  маєш  «натурицю»,  —  тихо  вимовив  чоловік  і  пішов  на  роботу,  грюкнувши  хвірткою.


П.С.  Одного  дня  баба  Янка  повідомила  Катерину,  що  всі  гуси  Данки  здохли  від  якоїсь  пташиної  хвороби...



Марія  Дребіт



26.02.2024                                                Португалія



фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024

КАВА ВІД СНІЖАНИ

       Сніжана  стояла  за  прилавком  затишного  кафе  і,  користуючись  хвилинним  затишшям,  відпочивала  поглядом  у  завіконному  легко  падаючому  снігові,  коли  двері  закладу  відчинилися  і  в  них,  вже  другий  раз  за  цей  день,  зайшов  той  самий  відвідувач.
Чомусь  дівчина  його  запам'ятала  ще  з  перших  його  відвідин,  а  було  це,  приблизно,  лише  дві  години  тому.
Молодий  хлопець  сів  за  столик,    застелений  чистою  білосніжною  скатертиною  й  став  чекати,  коли  до  нього    підійдуть.  
Зала  була  повна  відвідувачів,    які  пили  каву  та  смакували  добірною  випічкою,  адже  це  найкраще  кафе  в  місті.
Інші  офіціанти  були  зайняті  виконанням  своїх    обов'язків,    тому  до  молодого  чоловіка  знову  випало  йти  їй.
Сніжана  підійшла  і  за  звичкою  запитала  «Чого  бажаєте?»,  на  що  відвідувач  відповів  —  «Познайоміцца  с  Вамі».
Звичайно,  що  коли  ти  навчаєшся  на  курсах  і  тебе  заздалегідь  повідомляють  і  готують  до  того,    що  таке  може  трапитися  в  реальному  житті  —  це  одне,  а  от  коли  воно  стається  насправді,  то,  виявляється,  що  людина,  до  такого  повороту  подій,  зовсім  не  готова.
—  Перепрошую?  Не  зрозуміла?
—  Всьо  ві  зрозумілі,  —  вимовив  молодик  ламаною  українською  і  усміхнувся.  —  Я  Сєрьожа.  А  вас  як  завут?
—  Вибачте,  будь  ласка,    але  нам  не  дозволено  в  робочий  час  вести  приватні  бесіди,  —  відповіла  дівчина.  —  То  чи  будете  робити  замовлення?
—  Чашечку  кофє,  пожалуйста.
—  Дякую.  Зараз  принесу.
Сніжана,  немов  ошпарена,  кинулася  за  барну  стійку,  щоби  пошвидше  зробити  філіжанку  кави,  подати  її  відвідувачу  та  зайнятися  чимось  —  миттям  брудних  чашок,  сортуванням  посуду,  витиранням    звільнених  столів,  аби  тільки  відволіктися  від  нього.
Молодик  чекав  і,  спідлоба,  спостерігав  за  дівчиною.
Вона  йому,  донеччанину,  який  приїхав  на  західну  частину  України  на  пару  днів,  аби  узгодити  деякі  справи,  дуже  сподобалася  ще  з  перших  відвідин  кафе.  
Саме  тому  Сергій  вирішив  не  відкладати  знайомство  на  «колись».
Отож,  випивши  каву,  хлопець  вийшов  на  вулицю,  підійшов  до  найближої  лавочки,  і,  незважаючи  на  холодну  погоду,  згорнув  з  неї  сніг,  сів  і  став  чекати.  
З  того  «сховку»  Сергій  добре  бачив  вікна  бару,  а  його  з  тих  вікон  не  було  видно.
Через  добру  годину  дівчина  вийшла  з  приміщення  зі  ще  однією  подругою.
Хлопця  це  не  засмутило.
Він  швидко  підвівся  і  рушив  назустріч  дівчатам.
—  Прівєт.  Я  ждал  вас,  дєвушка.  Здєсь  ви  уже  нє  на  работє.
Я  Сєрьожа.
Дівчата  переглянулися.
 —  Наталю,  ти  йди,  а  я  затримаюся,  —  промовила  до  подруги  Сніжана,  попрощавшись  з  тою  легкими  обіймами.
—  Ох  і  настирний  Ви,  Сергію!
—  Да!  Я  такой!  Коґда  мнє  нравітся  чєловєк,  я  хочу  познокомітся  с  нім  побліже.  Так  как  Вас  зовут?  Давайте  я  уґадаю,  —  хлопець  уважно  глянув  на  дівчину,  поглянув  в  небо,  з  якого  сипав  густий  сніг  і  вимовив  —  ...Снєжана,  навєрноє...
Дівчина  стояла  немов  вкопана.  Ого!  На  таке  вона  аж  ніяк  не  сподівалася!  Подумала,  що  мабуть  підслухав,  як  її  кликали  в  кафе  і  запам’ятав.
—  Віжу,  что  уґадал,  —  засміявся  Сергій.  —  Сам  удівляюсь,  как  єто  мнє  удалось.
Тепер  вже  сміялися  обоє.
Молоді  люди  рушили  в  бік  вуличного  ліхтаря,  який  освічував  їм  шлях...

Сьогодні  Сніжана  хвилювалася,  як  ніколи.
Після  року  зустрічей  із  Сергієм,    дівчина,  після  його  ж  наполягання,  познайомить  зі  своїми  батьками.
Вони  в  неї  дуже  добрі  та  чуйні,  але  як  сприймуть  той  факт,  що  її  наречений  з  Донеччини  не  знала.  Саме  через  це  дотепер  приховувала,  що  Сергій  звідти.
А  він  був  чудовим  молодим  хлопцем.
Мав  добре  щире  серце,  яке  в  будь  яку  хвилину  було  готове  прийти  на  допомогу  всім,  хто  того  потребував.
Веселий,  але  з  відчуттям  міри.  Володів  тонким  почуттям  гумору,    а  вміння  цікаво  розповідати  смішні  історії  та  анекдоти,    входячи  в  ролі  персонажів,  робили  його  перлиною  в  компаніях.  
Та  й  вродою  Бог  не  обділив  хлопця.  Вище  середнього  зросту,  міцної  статури,  з  гарно  вираженими  міцними  м'язами  чорноволосий  красень  із  зеленими  очима  та  чарівною  посмішкою  запав  в  око  багатьом  подругам  Сніжани  —  тендітної  голубоокої  русявої  красуні.
Всі  його  любили  та  захоплювалися  ним.
А  він  любив  Сніжану.  І  ця  любов  була  взаємною.
А  ще  в  хлопця  були  «золоті»  руки.  За  що  б  не  брався,  всьому  вмів  дати  раду.  Саме  це,  рік  назад,  привело  хлопця  на  Тернопільщину,  де  мав  багато  замовлень  на  мурування  печей  та  п'єців.  А  там  то  мулярка  підвернеться,  то  дрібні  ремонтні  роботи.
Без  неї  не  залишався  ніколи,  тому  в  кишенях  завжди  були  гроші.
—  Мамо...  Тату...  —  почала  Сніжана,  коли  батьки  зайшли  в  хату.  —  Сьогодні  ввечері  до  нас  прийде  гість...  Мій  хлопець.  Звати  Сергієм.
Хочу  його  з  вами  познайомити  і  дуже  прошу  прийняти  мій  вибір,  —  схвильовано  промовила  дівчина  і  почервоніла.
Батько  глянув  на  дружину,  тоді  на  доньку  і  промовив.
—  А  чому  так  хвилюєшся,  дочко?  Та  ми  не  людоїди,  —  і  весело  засміявся,  а  дружина  підтримала  його  запал.  —  Це  ж  радісна  вістка,  дитинко!  Нарешті  і  наша  хата  буде  повна  онуків!
Ану,  Зеню,  накладай  на  стіл!  Дівчата,  ви  тут  чаклуйте,  а  я  швиденько  до  комори.  Там  в  мене  дещо  є!
Чоловік  бігцем  вискочив  з  хати  і,  взувши  на  босу  ногу  важкі  черевики,  ступив  на  слизьку  стежку,  ледь  встоявши  на  ногах.
Зима  ж!  
А  серце  вискакувало  з  грудей!
Батько  був  дуже  щасливий  за  свою  доньку!
Наближався  визначений  час.
Пес  Мухтар  загарчав  і  вискочив  зі  своєї  будки.  Але,  на  диво,  замість  того,  щоби  люто  гавкати  на  того,  хто  підійшов  до  хвіртки  з  двома  букетами  квітів,  пляшкою  напівсолодкого  шампанського  і  коробкою  цукерків,  собака  почав    весело  виляти  хвостом  та  скавчати.
Сергієва  простота  і  прямолінійність  зразу  зачарували  батьків  Сніжани.
Відкритість  хлопця  припали  до  душі  татові  дівчини  і  вже  через  годину  тесть  із  зятем  активно  обговорювали  якісь  свої  чоловічі  справи  та,  навіть,  будували  спільні  плани.
—  Хороший  він  у  тебе,  доню.  І  ти  марно  переживала  за  те,  що  Сергій  не  добре  знає  мову.  Вивчить.  Відчуваю,  що  він  вже  цього  хоче.
Насправді,  Сергій  вже  набагато  краще  володів  українською,  ніж  рік  назад.
Навіть  частенько  вживав  діалектичні  слова,  чим  потішав  всіх,  хто  це  чув,  бо  так  як  хлопець  їх  вимовляв,  більше  не  вмів  ніхто...
...Їхнє  кохання  було  стрімким  і  справжнім.
Кожен  прожитий  день  наповнювався  все  більшими  почуттями,    які  з  роками  лише  міцніли.
Звичайно,  що  деколи  виникали  й  проблеми,  бо  між  ким  не  буває  непорозумінь,    але  Сніжана  вміла  їх  згладити  і  перевести  в  жарт,  а  Сергій  радо  йшов  дружині  назустріч,  бо  усвідомлював  і  добре    розумів  деяку  важкість  свого  характеру.  
Розумний  і  впертий.  Роботящий  і  сміливий.  Завзятий  і  наполегливий.
Часом  саме  ота  впертість  і  заважала  молодому  чоловікові  зразу  розпізнати  та  прийняти  правильне  рішення.    А  от  дослухатися  до  порад  дружини,  яка  ані  чим  не  поступалася  в  кмітливості,    спостережливості  і  розумі  коханому,  не  хотів.  В  той  момент  важав  це  недопустимим.  Він  же  чоловік  і  саме  йому  приймати  рішення!
Але  потім,  охоловши  і  глянувши  на  проблему  очима  дружини,  приймав    пораду  і  тоді  вже,  щиро  посміявшись,  разом  долали  перешкоду.
Щоби  досягти  такого  взаєморозуміння,  подружжю  пішло  на  це  двадцять  п'ять  років  спільного  життя.
За  цей  час  дали  життя  двом  чудовим  донечкам.  Старшу  вже  встигли  одружити  та  очікували  на  вістку  про  онуків.
Ще  оновили  батьківську  хату  Сніжани,  в  котрій  вони  зажили  одразу  після    весілля.  
Сніжана  продовжувала  працювати  в  кафе,  але  вже  як  власниця,  а  Сергій  займався  постачанням  продукції  та  бухгалтерією,  бо  і  в  тому  добре  розумівся.
Батьків  Сніжани,  які  прийняли  зятя  Сергійка,  як  рідного  сина  (  лише  так  його  й  називали)  вже  не  стало,  на  жаль.
Сергій  дуже  важко  переніс  втрату  тещі  та  тестя,  бо  відчував  від  цих  простих  і  добрих  людей  велику  батьківську    любов  і  віддавав  їм  свою  синівську.
Наближалося  24  лютого  2022  року...

Сергій  завів  мотор  і  виїхав  з  брами.  
Чоловіка  чекала  довга  дорога,  але  це  не  лякало  його.  Він  їхав  додому,  аби  провідати  могили  батьків.
Звичайно,  що  ризиків  було  дуже  багато  —  війна  на  східній  частині  України;  сепаратистами  і  зрадниками  хоч  греблю  гати,  але  знову  відкладати  цю  поїздку  Сергій  більше  не  міг.
Сніжана  зачинила  кафе,  дала  двотижневу  відпустку  працівникам,  а  сама  подалася  в  Карпати...    
Задзвонив  мобільний.
—  Привіт,  моя  дорогенька,  —  з  ніжністю  промовив  Сергій,  коли  почув  голос  дружини.
—  Привіт,  привіт,  —  відповіла  жінка.  —  Як  ти?  Як  дорога?
—  Та  все  нормально.  Ще  трохи  і  буду  на  місці.
—  Купи  квіти  і  постав  на  могилу.  Вони  знатимуть,  що  то  від  мене.
—  Так  і  зроблю,  Сніжано.  Не  хвилюйся...
Вони  ще  довго  розмовляли.  
Так  Сергієві  швидше  спливав  час  в  дорозі,  а  Сніжана,  сидячи  в  кріслі,  замотана  в  теплий  плед,  дивилася  на  засніжені  гори  і  насолоджувалася  цією  невимушеною  розмовою.
Вона  була  щаслива.
Він  теж.
Під'їхавши  до  кладовища,  Сергій  припаркував  машину.  За  п'ятдесят  метрів  звідти  було  невеличке  кафе,  де  можна  було  перекусити  бутербродами  та  випити  гарячої  кави,  а  ще  купити  букет  квітів.  Звичайно  вони  не  такі  яскраві  та  пахучі,  як  вліті,  але  вже  які  є.
Чоловік  відчинив  двері  приміщення  та  ступив  за  поріг.
—  Добрий  ранок.  Мені  чашку  кави  з  булочкою,  будь  ласка.  Без  цукру.
—  Не  знаю  чи  добрий,  —  відповіла  молода  дівчина,  що  стояла  а  прилавком  і  ціпким  поглядом  впилася  в  незнайомця.
—  А  чому  так  песимістично  з  самого  ранку?
—  Кажуть  буде  велика  війна,  бо  малу  вже  маємо  вісім  років!
—  Та  що  ви  таке  кажете.  Цього  не  може  бути.  Ще  трохи  і  ця  закінчиться,  —  промовив  Сергій,  аби  розрядити  ситуацію,  а  сам  знав,  що  це  ще  не  скоро  закінчиться,  бо  добре  знав  східного  сусіда.
—  Якби  ви  мене  знали,  то  б  повірили.  Я  знаю  що  кажу.  Повірте.
Чоловік  був  здивований  цій  розмові  з  незнайомкою  і  це  його  дуже  насторожило,  бо  такі  речі  з  першим  стрічним  не  коментують.  А  тому,  тут  або  великий  страх  і  жах  від  пережитого,  або  дійсно  правдива  інформація,  яка  слугує  попередженням.  
Ще  раз,  але  вже  набагато  уважніше  глянувши  на  дівчину,  Сергій  відзначив,  про  себе,  що  на  божевільну  вона  не  схожа  і  на  перелякану  теж  ні.  Отже  тут  щось  інше.  І  це  інше  —  зовсім  не  радісне.
Чоловік  швидко  допив  каву,  завернув  булочку  в  серветки  і  вийшов.
Пройшовши  декілька  кроків  згадав  за  квіти.  
—  Мені  б  ще  квіти  купити.  Для  батьків.
—  О!  Так,  так.  Провідайте,  бо  хтозна  коли  тепер  зможемо  відвідати  наших  рідних.
Дивні  слова  дівчини  ще  більше  насторожили  Сергія.
Він  швидко  вийшов  і  рушив  в  бік  кладовища.  
Моголи  батьків  віднайшов  одразу.  Вони  були  поруч.  Зразу  при  вході.  
Згорнувши  з  надмогильних  фото  сніг,  чоловік  глянув  на  світлину  матері,  батька,  змахнув  чоловічу  сльозу  та  почав  молитися.
У  вази,  які  стояли  по  два  боки  від  могил,  поклав  два  букети  глянув  в  небо  і  рушив  до  машини.
«Все.  Віддав  свій  борг.  Вже  може  аж  тепер  мені  стане  легше.  Як  би  там  не  було  між  нами,  а  батьки  дали  мені  життя  і  я  маю  за  це  бути  їм  вдячним.  Ну  не  вийшло  нам  збудувати  міцні  родинні  стосунки,  то  вже  й  не  поправиш.  Десь  я  вперто  настоював  на  тому,  що  маю  переїхати  на  Тернопільщину,  а  десь  і  вони  могли  б  бути  більш  поступливішими.  Але  ж  ні.  До  мене  не  приїхали  і  мене  не  хотіли  бачити,  бо...»
Сергій  сидів  в  машині  і  думав,  думав,  думав...
І  тут  пригадав  слова  тієї  дівчини  з  кафе.
«Цікаво,  що  ж  вона  хотіла  тим  сказати?  І  чому  повела  цю  бесіду?»
Чоловік  завів  мотор  і  поїхав.  
Знову  довга  дорога.  Але  тепер  Сергій  вів  машину  з  внутрішнім  спокоєм  на  умиротворенням,  бо  зробив  те,  що  давно  не  давало  йому  спокою  —  відвідав  батьків,  після  двадцяти  з  лишком  років.
Якби  не  сусідка,  то  б  не  знав  як  вони,  де  вони  і  що  з  ними,  а  так,  то  навіть  по  фото  могили  бачив  і  знав  де  їх  шукати.
Він  кожного  місяця  відправляв  тій  тітоньці  Валі  гроші,  аби  жінка  доглядала  за  гробами.  А  ще,  за  життя  батьків,  передавав  нею  їм  продукти  та  гроші.  Правда  вони  цього  не  знали,  бо  ж  горді  були.  Не  взяли  б.  Приходилося  йти  на  хитрість.
Сергія  відволікли  від  думок  якісь  тіні.
Через  дорогу  швидко  перебігло  п'ятеро  чоловіків.  
Десь  через  кілометр  велика  група  чоловіків  щось  жваво  обговорювала,  активно  жестикулюючи.
«Що  ж  відбувається?»
Сергій  втиснув  педаль  газу.
Додому  залишалося  ще  1100  кілометрів.

Сергій  мчав  автівкою  так,  наче  за  ним  гналися  злочинці.  
Ота  підсвідома  тривога,  засіяна  словами  продавчині  та  вечірніми  вуличними  чоловічими  зборищами,  не  давала  йому  спокою.  Здавадося  вже  й  саме  повітря  віщувало  щось  недобре.  
Вуличні  ліхтарі  зловіщо  вихитувалися  на  вітрі,  а  лампочки  на  стовпах  світили  тьмяніше,  ніж  завжди.
Погасивши  фари  чоловік  ще  залишився  у  машині.  Не  хотів  вносити  в  хату  своє  хвилювання.  Заспокоївшись,  Сергій  рушив  до  дверей.
Сніжана  сиділа  в  кухні  і  чекала  на  чоловіка.  
Зайшовши  і  глянувши  на  дружину,  Сергій  одразу  відчув  її  стривоженість.
—  Привіт-привіт!  —  вдавано  весело  промовив  чоловік  і  усміхнувся,  але  сам  відчув,  що  та  усмішка  була  сповнена  внутрішнім  відчуттям  душевного  болю,  який  не  мав  пояснень.    
—  Привіт,  Сергійку,  —  мовила  Сніжана  і  поцілувала  чоловіка.  —  Давай  в  душ  і  вечеряти.
Вони  сиділи  і  мовчки  їли.  Таке  було  вперше.  Кожен  з  них,  ховаючись  за  активним  споживанням  їжі,  відтягав  момент  розмови.
Першим  порушив  тишу  Сергій.
—  Сніжано...  я  чув...  що  може  буде  повномасшбатне  вторгнення...
—  Я  теж  чула,  Сергію.  Що  будемо  робити?  Кажуть,  що  таки  піде  війною.
—  Та  від  отого  вже  всього  можна  очікувати.  Маю  надію,  що  може  одумається...
—  А  що  кажуть  в  тебе  вдома?  Щось  вловив?  Щось  помітив?  
—  Та  так.  Дивні  розмови  і  поведінка.  Якийсь  суцільний  світ  контрастів.  Вроді  життя  йде,  як  і  належить,  а  глянеш  уважніше  і...  Сніжанко,  якщо  що,  то  ти  мене  цього  разу  не  стримаєш.  Я  піду.  Я  ПІДУ!  Чуєш?
—  Я  знаю.  Не  стримуватиму.  Підемо  обоє.
—  А  як  кав'ярня?  На  кого  залишиш?
Жінка  не  відповіла,  а  чоловік  більше  не  повертався  до  цієї  розмови.
Вночі  їм  не  дав  спати  кіт  Бомж,  якого  вони  підібрали  на  вулиці  минулого  року.
Тоді  це  було  маленьке  кошенятко,  яке,  зіщулившись  від  пізнього  осіннього  холоду,  тремтіло  під  дверима  кав'ярні.  Мабуть  хтось  підкинув.
Сніжана,  побачивши  малюка  зразу  ж  повезла  його  до  ветеринара.  Там  зробили  всі  необхідні  процедури,  аналізи  і  до  їхнього  дому  котик  повернувся  з  кличкою,  документами  і  прививками.
О  четвертій  годині  ночі  кіт  влетів  у  кімнату  подружжя  й  почав  нявчати  та  проситися  під  ковдру.
Він  був  дивакуватий.  Деколи  вже  подібне  траплялося,  коли  хтось  з  господарів  забував  влити  води,  чи  всипати  сухаго  корму.  Але  щоби  аж  так...
Сергій  встав  з  ліжка  і  пішов  на  кухню.
В  лоточках  була  вода  і  їжа.
—  Бомжику,  ану  ходи  сюди.  Нам  ще  треба  відпочивати,  а  ти  йди  лягай  на  своє  місце.
Чоловік  витягнув  кота  і  відніс  на  кухню  та  обережно  поклав  у  його  м'який  лежак.
О  сьомій  годині  задзвонив  будильник.
Вставши  зранку  першим,  Сергій  включив  телевізор.  Те,  що  він  почув  і  побачив,  перевернуло  його  душу.  
Біля  серця  запекло.  До  горла  підступив  клубок...
—  Сніжаночко,  вставай.  Вставай,  серденько.  
Жінка  вже  не  спала.  Вона  швидко  піднялася  і  прийшла  на  кухню.
Вони  обоє  вбирали  кожне  слово,  що  лунало  з  телевізора.
—  От  сво..та,  —  вимовив  зі  злістю  Сергій,  який  ніколи  не  вживав  таких  слів.  —  То  що  робимо?
—  Ти  мою  відповідь  вже  чув.
Цього  ж  дня  були  негайно  підготовлені  всі  необхідні  документи  для  переоформлення  закладу  на  людину,  якій  подружжя  повністю  довіряло.  
Були  скликані  термінові  збори  працівників,  яких  Сніжана  повідомила  про  прийняте  рішення.  Хтось  підтримав.  Хтось  відмовляв.  А  хтось  промовчав.
Частина  власних  заощаджень  Сергія  та  Сніжани  були  витрачені  на  закупівлю  військового  спорядження  для  Сергія,  Сніжани,  Лесика  та  Богдана  —  це  двоє  молодих  хлопців,  що  працювали  офіціантами  в  кав'ярні,  які  підтримали  думку  йти  добровольцями  на  війну.
За  домовленістю  з  новим  власником  кав'ярні,  частина  коштів  мала  йти  на  фінансову  підтримку  воїнів  та  війська,  де  будуть  служити  Сергій  зі  Сніжаною,  Лесик  та  Богдан.
І,  на  щастя,  все  так  і  відбувалося  й  триває  досі.
...Вже  півтора  року,  як  вони  воюють  пліч  о  пліч.
Отой  «  москалик  »,  як  його,  на  початку  подружнього  життя,  кликали  всі  сусіди;  який  завоював  у  них  велику  повагу,  до  котрого  всі  зверталися  за  порадами  та  допомогою,  тепер  один  з  перших  добровільно  пішов  віддано  захищати  Україну  та  її  народ.
Будучи  важко  пораненим,  Сергій  активно  боровся  за  життя  і  вийшов  переможцем  з  цієї  битви.
Дай  Боже  перемогти  й  ворога.
Так  і  буде!  Він  в  це  свято  вірить  і  знає.
«Ніч  яка  місячна»,  «Думи  мої»  та  «Цвіте  терен»  —  найдорожчі  пісні  для  цього  мужнього  чоловіка,  які  він  співає  у  часи  затишшя  для  своєї  Сніжани.
—  А  знаєш  що  я  зроблю  після  перемоги?  —  запитав  Сергій  у  дружини,  яка  сиділа  поруч  нього  у  бліндажі.
—  Ні,  не  знаю.  Мабуть...
—  Не  відгадаєш,  —  промовив  він  і  засміявся.  —  Я  запрошу  тебе  у  «нашу»  кав'ярню  і  ти  приготуєш  мою  улюблену  «каву  від  Сніжани....».


П.С.  На  фронті  й  досі  ніхто  не  знає,  що  раніше  Сергій  розмовляв  лише  російською.
Його  позивний  —  «Бандера».



Марія  Дребіт



14.02.2024                                                    Португалія  



фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024

СІМ ПОЛОТЕН

...За  нині  третій  раз  йому  дзвонила,
А  він  усе  розмови  уникав.
Прийдеться  знову,  що  лиш  має  сили,
Вдавати  радість.
—  Слухаю,—  сказав.
—  Синочку!  Як  ти?  Вже  поїв  сьогодні?
Мабуть  на  парах?
Шапку  й  шалик  взяв?
—  Та  все  номально,  мамо.  Не  голодний.  
На  парах...  —  й  тихо  каску  поправляв...


...—  Тримайся,  се́стро!
Чуєш???  
Лине  славень!
Ми  в  бій  йдемо  не  маючи  страху!
Благослови  на  правду  Небесами!
За  рідний  прапор  я  життя  складу!
Вклади  в  наплічник  всі  мої  звитяги,
Виши́ванку  із  маминим  шиттям,
Два  найдорожчі,  найрідніші  стяги
Дай  дітям.
Я  ж  всміхатимусь  смертям!..


...Зайшов  на  кухню.  
На  столі,  з  вечері,  усе  стояло.  
Все  його  ждало́.  
Тут  пахло  домом,  затишком...  
З  кишені
Дістав  кусок  бруківки.  У  відро.
Торкнув  її  плеча.
—  Пробач,  коханий.  
Малюк  не  дав  поспати.  Може  чай?
Коли  приїхав?  Як  робота?  Плани?..
Він  пахнув  димом.  Сотник.  Він  —  свіча...


...—  Ходімо,  тату!  
Швидко!  До  машини!
Тримай.  Погнали!  Нас  чекає  люд!
До  барикад  підвезли  свіжі  шини.
Майдан  вершив  свобідно-вільний  суд!
Дзвінок.
—  Ну  де  ж  ви?
—  Що  сказати  мамі?
—    Кажи,    що  черга  лиш  до  нас  дійшла...
Стікали  кров'ю  батько  разом  з  сином.
Вогонь  чекання  в  краплях  крові  згас...


...  Старенька  матір  у  вікно  гляділа.
Застиг  в  нім  погляд.
Свого  сина  жде.
—  Чомусь  Василь  не  дзвонить,—  серцем  мліла.
—  Та  він  таксує,  мамо,  кожен  день.
Швидка  помчала.
«Нуль»  її  чекає.  
Василь  рулює.  Поруч  побратим.
Життя  рятує.  Він  життя  збирає.
Своє  віддав.
До  мами  «їде»  син...


...—  Ваш  брат  загинув.  Маєте  хвилину?...
Зависла  тиша.
Розколовся  діл.
Молодший  брат,  який  ще  сам  дитина,
Тепер  за  батька.  
Серед  тисяч  кіл
Веде  за  руку  п'ять  малих  пташаток.
Дає  їм  крила.
Відкриває  світ.
А  на  душі,  з  обпалених  печаток,
Війна  таврує  староюність  літ...


...Вже  скоро  в  бій.
Готує  капелан  Святі  Дари,  Занурившись  в  молитву.
Хтось  відтанцює  свій  останній  тан,
А  хтось  згризе  всю  шоколадну  плитку...
Зі  всіх  кишень  одна  йому  свята  -
У  ній  шматки  залишеного  фото
Та  два  малюнки,  що  його  донька
Намалювала  та  віддала  в  руки...

--------------------------------------

І  огорнула  вибір  в  сім  полотен.
Любов  у  нім  пульсує.  Бо  ЖИВА!
Ще  по  кутах,  оскалом,  йде  супротив
Та  дозрівають  праведні  жнива.
До  збору  час  покличе.  Тільки  б  сили,
Отой  зібрати  справжній  урожай.
Веди  нас,  Боже,  повз  врага  могили.
Їм,  по  заслузі,  кожному  воздай.



Марія  Дребіт



07.12.2023                                                        Португалія



малюнок  авторки  та  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024

БЛАГОСЛОВИЛА

Благословила  серця  образами
Дитя  єдине  на  їх  спільний  шлях.
Якби  ж  під  силу,  то  й  сама    житами
Летіла  з  сином  забивати  цвях
В  ту  домовину,  що  серпом  і  млотом
На  дві,  розтяла  птицю,  голови.
Іще  в  утробі,  ВОЇНА  з  «болотом»,
Учила  битись!
«Хто,  якщо  не  ми?!»
Канони  вчинків,  змотані  верлібром,
В  тонкий  вкладала  наддуховний  торф  —
В  нім  дозрівали,  вишиті  калібром.
Святу  жертовність  —  Богові  у  борг.
Вона  прийме  ціну.  Вони  —  «не  скраю».
Вмиратиме,  до  скону,  в  кожнім  дні.
Віддала  сенс  життя  Петру  до  Раю.
Вкраїнка-Мати  йде  навстріч  війні!



Марія  Дребіт



12.12.2023  рік                                                        Португалія



фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024

НЕБО Й дно

«Не  для  війни  я  сина  народила!
Не  відпущу!  Країно,  не  проси!
Очей  не  вибирай!  Не  ріж  ми  крила!
І  кров'ю  не  фарбуй  потік  сльози!
Я  не  віддам!  Він  мій!  Із  крові  й  плоті!
Хай  світ  впаде!  Та  байдуже  мені!  
Відкуплю  за  всього  багатства  злоті!
Го  відгризу  у  долі,  у  Землі!..»
Ридала  жінка,  скорчившись  в  куточку.
Прокля́ла  землю.  Прокляла́  людей.
В  руках  тримала  синову  сорочку  —
Слізьми  вмивала.  Тисла  до  грудей.
Тремтіла,  наче  лист  отой  осінній.
Не  підіймала  тіло  із  колін.
Холодна  тиша  впала  в  голосіння,
Чоло  зорали  зморшки  з  двох  сторін.
В  тім  божевіллі  сивіла  і  мліла.
Ламала  руки,  втомлені  в  корчах...

А  син  у  барі  клав  лимон  в  текілу,
Губився  у  спокусливих  ночах...

Святі  та  грішні.  Воїни  і  юди.
Життям  сповиті  у  одне  сукно.

ТА  ЖОДНА  МАТІР  НЕ  ДЛЯ  ВОЄН,  ЛЮДИ,
НА  СВІТ  ДИТЯ  ПРИВОДИТЬ!
НЕБО  й  дно...  



Марія  Дребіт



 26.12.2023                                                            Португалія



малюнок  авторки  та  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024

КРІЗЬ ПАЛІТРУ ОЧЕЙ

поетичний  задум,  що  об'єднав  десять  поетес


https://youtu.be/szDhZAY6oS4?si=dYexxrso2YS8Ue6Q

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

ЛЮТОВІЙКА

Божого  Нового  рочку  
сріблом-льодом  
вишиту  сорочку  
одягла
Друга  панна  чародійка
кришталева  царівна  Лютовійка
відхурделивши  нічечку
на  ранок  
закликає  підкласти  дрівець  у  пічечку
а  до  обіду
від  завірюхи  немає  й  сліду
бо  
золоті  сонячні  промінчики
відігріють  скуйовджені  снігові  купи
що  повсідалися  докупи  
попід  хатами  на  ослінчики
під  вечір
наморозивши  на  шибках  химерних  візерунків
роздає  усім  
хто  хоче  подарунків
і  дзенькнувши  тими  крижинками
затуляє  їх  
синіми  гронами-помпонами
та  ватяними  торбинками  
до  нового  дня
заколисана  хуртечею
між  смереками  люльками
скапає  бурульками  
та  відбудеться  втечею
бо  вже  
з  боку  в  бік
хтось  штовхає  барліг
а  пухом  закриті  нірки
чиїсь  лапки
скоро  відкриють  двері-дірки
а  поки  цього  не  сталося
за  що  б  царівна  не  бралася
все  у  льодинок  оправи  вдягає
кришталиками  прикрашає
до  людей  усміхається
із  під  вій  хуртовиною  забавляється
а  тоді
на  запряжені  білими  кіньми  
сани  сіла  
і  полетіла...


Марія  Дребіт    


02.02  2024                                            Португалія


малюнок  авторки  та  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024

ПЕРЕД МУРАМИ СІРИХ ПОБАЧЕНЬ

(  із  поетичного  задуму  «Крізь  палітру  очей»)

Перед  мурами  сірих  побачень
Гори  зламаних  списів  та  сплющених  куль.
В  їхнім  блиску  не  пізнано  значень,
Їхня  сила  безвір'я  відбилася  в  нуль.
Виростає  над  ними  колосся,
Досягаючи  пристінків  зела  теплом,
Заплітаючи  щастю  волосся
Золотистим  промінням  вгріваючи  тло.
Зав'язавши  на  поясі  крайку
Хрестовину  душі  віддає  під  вогонь,
Відібравши  у  долі  нагайку
Викладає  по  сірому  мури  з  долонь...
І  в'юниться  по  стріляних  стінах
Соковите  стебло  життєдайним  плющем,
Хто  сьогодні  прикляк  на  коліна,
Завтра  зможе  відкрити  свободу  ключем.



Марія  Дребіт



2024  рік                                          Португалія



фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024

ОСТАННІЙ ПУНКТ

       Великі  очі  бордових  квітів  бархатистих  гладіолусів  щиро  заглядали  їй  у  вічі,  але  вона,  дивлячись  на  них,  цього  не  бачила.
Ще  п'ять  хвилин  назад,  П'ЯТЬ  ХВИЛИН!,  Стефанія  йшла  щаслива  та  радісна,  повертаючись  додому,  вдихаючи  пахощі  улюблених  квітів,  а  тепер  те  щастя  розбилося  на  дрібні  кусочки  нерозуміння  та  несприйняття.  
В  її  очах,  аж  до  болю,  нестерпно  рубінило  від  того  цвіту.
Отой  колір  впивався  в  мозок  і  розливав  свої  барви  по  бокалах  лівої  та  правої  півкулі,  а  Стефанії  хотілося  лише  спокою.  Спо-ко-ю.
А  він  втік  від  неї.  Отак  в  один  момент  забрав  з  собою  мрію,  силу,  бажання,  віру.

Кроки  стали  важкими.  Здавалося,  що  до  кожної  з  ніг  прив'язали  по  сто  кілограмовій  гирі.  
Стефанія  підсвідомо  звернула  на  свою  вулицю.  Важкенні  ноги  самостійно  підвели  її  до  хвіртки,  яку  автоматично  відкрили  тремтячі  руки.  

«  Двері.  Що  за  двері?  Аааа..  Прийшла.»

Відімкнула  їх,  зайшла  і  аж  тоді  дала  волю  всім  почуттям.
Божевілля  тривало  не  довго,  а  їй  здавалося,  що  цілу  вічність.

До  тями  Стефанію  привело  нестерпне  відчуття  голоду.  Вона  відчинила  двері  холодильника  та  зразу  ж  зачинила  їх.
Мозок  ані  на  секунду  не  переставав  працювати,  не  даючи  їй  спочинку.  Сотні  запитань  без  відповідей  крутилися  в  голові,  зависаючи  на  тому  павутинні  думок,  що  безперервно  снувалися:
«  І  що  тепер?  Як  бути?  Що  робити?  Хто  я  тепер?  Ні  дівчина,  ні  наречена.  Ні  дружина,  ані  вдова...?»  —  засипала  себе  запитаннями  Стефанія.

Немов  та  білка  в  колесі  вона  намотувала  круги  по  кімнатах,  не  знаходячи  прихистку  в  жодній  з  них.  Порожнеча  та  тиша  почали  тиснути  на  неї.

Та  раптом  якась  невідома  сила  донесла  до  неї  запашний  аромат  покинутих  на  столі  квітів.  
Стефанія  кинулася  до  них.  Обійняла  та  знову  заплакала.  Заридала.
Цей  букет  був  тим  останнім  містком,  який  об'єднував  її  з  ним.
Тим  містком  вона  поринула  в  спогади...

—  Привіт,  мала!  —  вигукнув  незнайомий  хлопець,  який  вмостився  біля  неї  на  лавці.
Люди,  що  теж  чекали  на  автобус,  байдуже  глянули  в  їх  бік.  Все  виглядало  так,  ніби  ці  молоді  хлопець  та  дівчина  зналися  давно.
Насправді  ж  все  було  абсолютно  до  навпаки.
—  Який  нахаба.  —  Притишено  сказала  дівчина,  підвелася  та  відійшла  вбік.
—  Ну  чому  нахаба?  —  не  відставав  юнак.  —  Кажу,  як  є!  —  Він  почав  голосно  сміятися.

Такого  Стефанії  ще  не  доводилося  переживати.  
«  Так,  вона  маленького  зросту,  то  й  що?  Невже  це  дає  право  йому,  отому....»  
І  тут  дівчина  затнулася  в  своїх  думках,  бо  побачила  його.
Вродливий,  стрункий,  гарної  статури  молодий  хлопець  дивився  прямо  їй  в  очі,  від  погляду  якого  Стефанія  зашарілася.
«От  тобі  й  маєш!»,  —  розізлилася  сама  на  себе  дівчина  і  пішла,  не  дочекавшись  автобуса.

Їй  було  не  далеко  до  дому,  всього  два  квартали,  тому  й  неквапом  подалася  пішки,  а  самозадоволений  юнак  залишився  на  зупинці,  дивлячись  дівчині  вслід.

Наближався  автобус,  якого  лише  три  хвилинки  як  не  дочекалася  Стефанія.
 «  Якщо  вона  мене  шукатиме  очима,  то....  »  —  думав  про  себе  Артем,  вперто  вірячи  в  те,  що  автобус  обов'язково  минатиме  дівчину,  і    від  тих  думок  йому  ставало  тепло  на  душі.  
Зачепила  та  мала  його.  
Хлопець  не  міг  пояснити  того  почуття,  яке  народилося  в  його  серці,  бо  досі  не  відчував  чогось  подібного.

Стоячи  біля  задніх  дверей,  юнак  мав  достатньо  часу,  аби  вести  своє  спостереження  за  тим,  як  себе  поводитиме  дівчина.

Кожен  з  них,  не  знаючи  цього  про  іншого,  відчували  одне  й  те  ж    —  трем  сполоханої  пташки,  яка  бажає  повернутися  в  своє  гнідзечко,  але  боїться,  щоб  цього  не  помітили  ті,  хто  її  потривожив.  

Автобус  наближався  до  Стефанії,  яка  повільно  крокувала  по  добре  освітленій,  засипаній  жовтим  листям  вулиці.
Ось  він  зрівнявся  з  нею...
Дівчина  шукала  хлопця  очима.  Шукала  і,  здається,  знайшла.  Чи  може  їй  здалося?

А  він  був  найщасливішим  у  світі  юнаком.  Артем  побачив  те,  на  що  так  чекав.

...Улюбленець  всіх  однокурсниць  та  душа  всіх  компаній  Артем  Загірний,  який  навчався  на  останньому  курсі  консерваторії,  вже  мав  складений  план  дій  і,  лише  завершить  сесію,  обов’язково  приступить  до  його  реалізації.
 
Маючи  багато  друзів  та  знайомих,  для  хлопця  не  склало  складності  розвідати  хто  та  красуня-незнайомка,  про  яку  не  переставав  думати;  дізнався  де  вона  живе  та  де  навчається.  Залишилося  реалізувати  останній  пункт  того  плану.

Та  в  Україну  цинічно  вторгся  ворог,  зруйнувавши  спокій  та  мир  українців,  вже  забравши  багато  життів.

Артем,  як  і  багато  його  однокурсників,  вирушив  добровольцем  до  воєнкомату.  Він  прийняв  тверде  рішення,  що  має  стати  на  захист  своєї  Батьківщини  і  ніхто  його  не  вмовить  передумати.

Та  не  всі  друзі  сприйняли  цей  порив  із  розумінням.

—  Ну  ти  даєш,  Атреме!  Та  який  з  тебе  вояка?  —  насмішкувато  вимовив  однонурсник  Євген  і  поплескав  хлопця  по  плечі,  міряючи  його  з  ніг  до  голови.    —  Та  де  ж  твоїм  делікатним  пальчикам  до  зброї?  Дивися,  бо  ще  надірвешся.—  Зареготав  той  і,  закинувши  свого  наплічника,  подався  геть.

На  такі  провокаційні  закиди  Артем  не  відповідав,  бо  добре  знав  натуру  того  Євгена.

А  ще  він  знав,  що  не  дозволить  такої  наруги  над  Україною  та  її  миролюбним  народом.
Він  ніколи  не  був  боягузом,  а  тому  зробить  те,  чого  бажає  його  совість.
Пройшовши  військову  підготовку,  юнак  вирушив  туди,  де  чигала  смерть.  
Можливо  й  замало  тривало  навчання,  але  часу  для  довготривалого  не  було,  бо  ворог  довкола    сіяв  смерть  і  розруху.
А  так  як  Атрем,  окрім  того,  що  був  професійним  музикантом  займався  ще  й  спортом,  то  це  допомогло  хлопцеві  набути  перших  навиків  за  досить  короткий  термін.

...Там,  звичайно,  було  страшно,  бо  лише  дурень  не  має  страху.  Артем  людина  як  і  усі,  а  тому  йому  притаманні  всі  людські  почуття.  Бажання  боронити  своє  рідне  перемагало  і  юнак  сміливо  долав  всі  труднощі,  за  що  здобув  повагу  серед  побратимів.

Сьогодні  був  перший  справжній  бій.  Новий  друг  Артема  Степан  отримав  поранення  і  його,  надавши  першу  медичну  допомогу,  негайно  відправили  до  найближчого  шпиталю.  Денис  і  Олег  вже  не  повернуться  з  поля  битви  живими.  Їхня  кров  ще  пломеніє  перед  очима  Артема.  
Яка  ж  вона  червона!  
А  скільки  болю!.,  як  фізичного  так  і  душевного...
Та  попри  всю  небезпеку  Артем  зумів  витягти  загиблих  побратимів  з  того  поля,  аби  їх  потім  передали  родичам,  а  ті  могли  поховати  хлопців  по  людськи.
Він  своїх  не  звлишає!  І  хай  там  хто  що  каже,  а  його  музичні  пальці  мають  достатньо  сили,  аби  тримати  зброю  чи  прийти  на  допомогу  в  часі  потреби  живим  та,  в  час  великої  небезпеки  власному  життю,  мертвим.

Із  рядового  вояка  Артем  вже  став  досвідченим  воїном.  За  його  мужніми  плечима  багато  бойових  завдань,  виконаних  на  відмінно.
Але  куля  не  має  критеріїв  відбору.  Коли  її  вистрілюють,  вона  мчить  вперед,  не  оглядаючись  та  не  цікавлячись  тим,  чи  ти  маєш  досвід,  а  чи  новачок.  Тому  не  оминуло  тих  дев’ять  грамів  і  Артема.
Отримав  дуже  важке  поранення.  

Над  молодим  воїном  скупчилося  багато  медиків.  Світила  медицини  радилися  та  вирішували,    в  тоді  приступили.

Довготривала  операція  пройшла  вдало  і  тепер  все  залежить  від  молодого  організму.  
—    Мав  би  викарабкатися.  —  Задумливо  сказав  практикуючий  професор,  доктор  медичних  наук,  обіпершись  ліктями  рук  на  стіл  та  запустивши  втомлені  пальці  в  сиве  волосся.  
Чоловік  закрив  очі.  Він  чекав.  Його  втома  відчувалася  навіть  в  повітрі.  Декілька  годин  безперервої  напруги  під  час  операції.  Добре,  що  асистенки  були  вправні  та  досвідчені.  Одна  з  них  все  ловила  на  льоту  і,  здавалося,  що  готова  була  сама  продовжити  операцію,  якби  мала  на  те  право  та  відповідні  знання  й  досвід.
Всі  чекали  Атремового  пробудження  після  анестезії.  

А  він  продовжував  воювати.  Його  мозок  ніяк  не  міг  переключитися  на  щось  інше.
Он  там,  в  тих  кущах  хтось  рухався.  Атрем  точно  знав,  хто  той  «хтось».  Він  прицілився  і  вистрілив,  не  знаючи  того,  що  з  тих  кущів  теж  здійснили  постріл...

Та  він,  все  ж  таки,  повертався.  
В  його  очах  затуманило  приглушене  світло  і  хлопець  знову  закрив  їх.
Відчув  як  заболіло.  Заболіло  не  лише  тіло,  а  думка  про  те,  що  не  зміг  здійснити  того  останнього  пункту  своо  плану.  

Враз  почув  жіночий  голос,  який  строгим  наказовим  тоном  промовив:
«  Артем  Загірний,  наказую  Вам  відкрити  очі!»
Хлопець  знову  почав  їх  повільно  розплющувати,  а  коли  відкрив  і  побачив,  то  вони  налилися  слізьми.  
—  Привіт,  мала...  —  заледве  промовив  і  усміхнувся  крізь  біль.

З  тих  пір  вони  більше  не  розлучалися.
 
Останній  пункт  його  плану  здійснився.
 
Тепер  вони  наречені.  А  там  і  до  одруження  недалеко.
Їхні  короткі,  але  такі  бажані  зустрічі  були  наповнені  безмежним  щастям  та  радістю  від  того,  що  Бог  подарував  їм  обом  ще  одну  можливість  побути  разом.  
Хлопець  суповоджував  поранених  воїнів  до  лікарні,  а  бувало  так,  що  й  Стефанія  приїжджала  до  Артема  з  виїзним  екіпажем  швидкої  медичної  допомоги.  Правда,  в  такі  моменти,  він  дуже  хвилювався  за  кохану,  адже  там  де  він  перебував,  було  надзвичайно  небезпечно.  
Але  заборонити  це  робити  своїй  нареченій  хлопець  не  міг,  бо  це  входило  в  її  прямі  обов’язки.  Та  й  дівчина  не  з  тих,  хто  залишатиметься  байдужою,  коли  щодня  багато  поранених,  негайно  потребуючих  професійної  допомоги  вправних  рук  на  місці.

Одного  дня,  під  час  телефонної  розмови  з  Артемом,  Стефанія  відчула  себе  не  дуже  добре  і  була  змушена  перервати  бесіду.  А  вже  через  тиждень,  пройшовши  ряд  обстежень,  молода  жінка  повідомила  радісну  новину,  яка  перевернула  світ  обох.    
Під  серцем  Стефанія  носила  нове  життя.  Артем  настояв  на  тому,  аби  вона  повернулася  з  фронту  додому.  Тепер  їй  потрібен  спокій  та  відпочинок.  Він  сам  боронитиме  Україну,  свою  кохану  та  дитину,  на  яку  так  обоє  чекають!
Вже  скоро  вони  одружаться.  Їхня  сім’я  буде  спрвжньою  —  міцною  та  щасливою.  Народиться  первісток,  а  за  ним  ще  дітлахів  прибуде  в  сім’ї  Загірних.  Дасть  Бог  і  онуків  колись  дочекає  Артем  зі  своєю  коханою  малою  Стефанією...

Нині,  через  кур'єра,  Артем  надіслав  Стефанії  її  улюблені  гладіолуси,  коли  та  була  на  консультації  в  гінеколога.

Нині  Стефанія,  йдучи  додому  з  величезним  букетом  гладіолусів  отримала  звітку  про  те,  що  Атрема  більше  немає...



Марія  Дребіт



2024  рік                                            Португалія



малюнок  авторки  та  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024

ЦІНА ЄДИНОГО УКУСУ…

Під  деревом,  в  Раю,  сидів  Адам.
До  Єви  —  змій.  До  нього  —  перший  сумнів.
«  І  що  ж  буде  за  той  непослух  нам?»
Не  відповів.  Чекав    до  перших  півнів...
І  відреклись  від  Духу  плоть  і  кров,
Під  тихий  свист  нашіптувань  в  спокусу
Миттєво  вбивши  віру  і  любов,
Заклав  ціну  єдиного  укусу...



Марія  Дребіт



11.01.2024                                                          Португалія



малюнок  авторки  та  ші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024

СІЧНЯ́НОЧКА

Божого  Нового  рочку
білу  одягла  сорочку
Перша  паняночка  
білосрібна  царівна  Січня́ночка
вона  снігом  вкутує  землю
пуховим  руном  гатить  греблю
аби  все  у  ґрунті  зігрілося
до  весни  приготувалося  
а  тоді  народилося
того  хто  не  спить
у  годівнички  садить
та  калини  китичками
годує  горобців  із  синичками
дятлів  і  голубів
ховає  у  стріхи  від  вітрів
сичі  сороки  і  ворони
коли  її  воля
напхавши  вола
всідаються  під  набундючені  крони
а  по  тім
закривши  очі
прикликає    білих  янголяток
що  насипають
золотих  зерняток    
з  них  пластівцями  
вистеляє  доріжки
між  небом  і  серцями
світлом  вишиванки  та  мережки
відкриває  сяйво
кожної  життєвої  стежки
шпилями  сніжинки
бісерить  кептар
прадавній  дар
від  прабабусі  для  дитинки
сніговими  косами
танцює  між  солом'яними  стосами  
а  тоді  гукає  хмаринки-ягнята
саджає  їх  на  санчата
і  летять  від  хати  до  хати
зимоньку  дарувати!


Марія  Дребіт


02.01.2024                                              Португалія


малюнок  Марії  Дребіт  та  ШІ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ ДЛЯ КОЖНОГО З НАС!

Господи-Сину  із  Духом  Святим,
Вічна  Мудросте,
Що  з  Безкінечної  Любові  сотворив  усе,
А  у  нім  нас  —  досконалих.
Наділив  розумом,
Вільним  вибором.
Але  ми  —  люди,  згрішили.
Прийми  щире  каяття  і  направ  на  дорогу,  
Яка  приведе  до  Тебе  —  до  СВЯТОЇ  ПЕРЕМОГИ  ДОБРА  над  злом
Через  НАРОДЖЕНОГО  ІСУСА  для  ХРЕСТА—СПАСИТЕЛЯ.


ХРИСТОС  НАРОДИВСЯ  для  кожного  з  нас.



Марія  Дребіт

24.12.  2023                                                                Португалія

фото  авторки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023

КЛЮЧНИЦЯ ( закінчення )

(  з  циклу  «ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»

ІРИНА  

Життя  Ірини  ускладнилося.  Настільки,  що  почало  добряче  «припікати».
Заощадження  завершувалися.  Невеликі  підробітки  не  давали  того  доходу,  який  потребувала  ця  сім’я.  Добре  хоч  отримувала  допомогу  від  шефа,  в  якого  працював  її  чоловік.  А  ще  на  дітей  давали  невелику  суму  із  державних  інстанцій,  отримати  яку  допомогли  ті  ж  самі  люди,  взявши  на  себе  весь  тягар  бюрократичної  тяганини,  люди,  котрих  Ірина  покинула  через  місяць.

Жінка  мала  декілька  подруг.  Посидіти  в  компанії,  повеселитися,  піти  на  пляж  чи  по  магазинах  —  залюбки,  але  коли  Ірина  просила  їх  допомогти  з  пошуком  роботи,  завжди  відмовляли,  бо  не  хотіли  брати  на  себе  відповідальність.  Добре  знали  її,  тому  й  так  реагували  на  ті  запити.

«То  що  ...  знову  треба  дзвонити  до  тої  Анни?...»  —  подумки,  розмовляючи  сама  з  собою,  запитувала  Ірина.

Анна  повернулася  з  роботи.  Лише  сіла  на  стілець,  аби  роззутися,  як  задзвонив  телефон.
—  Привіт,  Анно,  добрий  день.  Це  Кріштіна.  Як  справи?  Все  добре?  Маю  до  тебе  розмову.  Пам’ятаєш  оту  жінку,  що  була  на  дні  народження  в  моїх  дівчаток?  Така  невеличка,  що  розповідала  смішні  історії...  Ізабел  її  звати.
—  Добрий  день,  доно  Кріштіно.  Дякую.  Все  добре.  Так,  звияайно,  що  пам'ятаю  цю  жінку.  Щось  сталося?
—  Та  все  добре.  Вона  запитує,  чи  не  маєш  вільних  годин,  аби  і  в  неї  працювати.  Там  потрібно  на  постійно.  Але  може  хоч  пару  годин  викроїш?
—  Мені  дуже  шкода,  та  на  даний  час  всі  дні  заповнені.  Та  якщо  буду  знати,  що  комусь  потрібна  робота,  то  Вас  повідомлю.
—  Добре,  Анно.  Будемо  на  зв’язку.  Бувай.

Після  важкого  дня  жінка,  нарешті,  зайшла  у  ванну  кімнату,  щоб  прийняти  теплий  душ.
Коли  повернулася  в  кімнату,  на  телефоні  було  п’ять  пропущених  дзвінків.
«Не  можу  повірити  своїм  очам»,  —  подумала  Анна,  бо  в  телефоні  висвічувалося  ім’я  Ірини.
Їй  зовсім  не  хотілося  розмовляти  з  тією  жінкою.  Навіть  голосу  її  не  хотілося  чути.
Але  зов  совісті  взяв  верх  і  Анна  зателефонувала.
—  Алло!  Анно!  Привіт!  То  Ірина!  Пам’ятаєш  мене?  —  відчеканювала  Ірина  кожне  слово.
—  Та  пам’ятаю.  Звісно  ж  що  пам’ятаю.  Що  ти  хотіла?  У  тебе  з  дітьми  все  добре?
—  Та  як  тобі  сказати...  Я  шукаю  роботу.  Допоможеш?  Мені  дуже  потрібно  знайти  роботу.  Я  змінилася,  Анно.
На  кілька  секунд  в  ефірі  зависла  тиша.  Анна  швидко  обдумувала  все,  що  сьогодні  відбулося.
«Дзвінок  від  дони  Кріштіни.  А  тепер  ще  й  Ірина  подзвонила.  Це  співпадіння,  чи  якийсь  для  мене  знак,  щоби  дати  їй  ще  один  шанс?».
—  Ірино,  послухай...  Знаю  дуже  хорошу  жінку,  яка  шукає  робітницю  в  будинок  своєї  подруги.
Робота  на  кожен  день.  Є  вихідний.  Проживання  в  домі  господарів.  Харчування  та  послуги  за  їхній  рахунок.  Але  там  потрібно  працювати,  Ірино,  розумієш?  Усвідомлюєш  це  слово?
Я  не  хочу  знову  наступити  на  ті  самі  граблі.  Хоча  думаю,  що  таки  наступаю...
—  Ні,  ні!  Я  буду  працювати!  

На  наступний  день  дона  Кріштіна  приїхала  до  Анни  своїм  авто  і  вони  поїхали  за  Іриною.  Та  їх  вже  чекала,  що  дуже  здивувало  Анну,  бо,  зазвичай,  вона  мала  звичку  завжди  і  всюди  запізнюватися.
Цей  факт  вселив  надію  жінки  в  те,  що  Ірина  дійсно  змінилася.
Дорогою  до  господи  дони  Ізабел  жінки  між  собою  спілкувалися  на  різні  теми.  От  що  Ірина  вміла  добре  робити,  то  це  вести  і  підтримувати  розмову,  справляючи  на  співрозмовника  неабияке  враження.  Анна  зрозуміла,  що  доні  Кріштіні  та  припала  до  душі.  Так  само  станеться  і  з  доною  Ізабел.  Анна  була  в  цьому  більше  ніж  впевнена.
Головне,  щоб  далі  все  було  добре....  щоби  все  було  добре...

Дона  Ізабел  зустріла  трьох  жінок  біля  великої  кованої  брами.
Привітна  та  весела,  щира  і  відкрита.  
Перш  ніж  запросити  гостей  в  будинок,  провела  жінок  по  родинному  маєтку.  
Ох  і  краса  ж  там  у  них!
Але  зараз  не  про  це.
Анна  з  осторогою  спостерігала  за  Іриною,  котра  робила  все  для  того,  щоби  припасти  до  душі  господині.

Зійшлися  на  тому,  що  з  наступного  понеділка  Ірина  перебирається  в  господу  дони  Ізабел  разом  з  дітьми.  В  людей  з  великим  серцем  стане  місця  для  всіх.

...Донька  Ірини,  хоч  ще  й  не  мала  достатньо  літ  для  цього,  та  все  ж  відвідувала  разом  із  донькою  дони  Ізабел  вечори,  дискотеки,  а  також  вистави  та  концерти.  Син  мав  забаву  з  карликовим  поні  та  іншими  тваринками,  які  були  в  маєтку.
Для  Ірини  роботи  було  багато,  але  розміреність  та  спокій  —  правило  цієї  родини,  а  тому  ніхто  ніколи  нікого  не  гонив  в  шию.
До  столу  завжди  сідали  всією  великою  родиною,  включаючи  дітей  Ірини  та  її  саму...

*****

Пройшло  пів  року.
Анна  йшла  з  роботи.  Останній  автобус  втратила,  тому  долала  п’ятикілометровий  шлях  ногами,  а  тому  мала  достатнього  часу  для  роздумів  і  спогадів.
Чомусь  жінці  пригадалася  розмова  з  сеньором  Мануелом  про  його  друга  Антоніо.
 —  Анно,  уяви  собі,  що  мій  друг  Антоніо,  в  той  день,  коли  мав  зустрітися  з  тією  жінкою,  яка  так  і  не  прийшла,  настільки  перейнявся  її  мовчанням  і  тим,  що  вона  на  прийшла,  що  потрапив  в  лікарню.  Але  там  зустрів  іншу  українку,  яка  приходила  відвідувати,  разом  з  господинею,    чоловіка  тієї.  На  жаль  той  чолов’яга  помер  в  лікарні,  а  Антоніо  запроронував  тій  жінці,  яку  звати...  —  чоловік  затнувся,  бо  посилено  думав,  як  звати  українку,  —  Асана,  чи  Асуна....  Не  пам’ятаю...Отож,  запросив  ту  жінку  працювати  в  нього.
—  Може  Оксана?  —  домогла  Анна  з  іменем.
—  О!  Точно!  Оксанна!  Антоніо  дуже  радий  їй.  Каже,  що  приходить  в  його  дім  два  рази  в  тиждень.  Акуртана.  Пунктуальна.  Роботяща.  Вже  куштував  українські  страви!  Навіть  набрав  два  кілограми!  Цього  року  Різдво  зустріне  так,  як  мріяв!
Сеньйор  Мануел  засміявся,  а  з  ним  і  Анна,  видихнувши  той  тягар,  який  носила  в  серці.

*****
Анна  зайшла  в  магазин,  щоби  купити  хліб.
«Невже  це  вона?  І  що  Ірина  тут  робить,  коли  маєток  дони  Ізабел  за  п’ятнадцять  кілометрів  звідси?»
Ірина  підійшла  до  Анни  і  прошипіла.
—  Слухай,  ти....  Ти  запхала  мене  в  золоту  клітку!
—  Бог  тобі  суддя,  Ірино.  Прощавай.  —  Заледво  вимовила  Анна  і  залишила  магазин.
Ключ,  який  чомусь  найбільше  важив  у  її  в’язці,  остаточно  покрився  іржею...
..........................................

Марія  Дребіт                                                                                                        2023

фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

«КЛЮЧНИЦЯ» ( продовження )

«КЛЮЧНИЦЯ»
(  із  циклу  «ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»

ІРИНА

Відгулявши  багате  весілля,  молоде  подружжя  Ірини  та  Вадима  зажило  звичайним  сімейним  життям.  
Через  рік  стали  батьками  чудової  двійні.
Даринка  і  Максимко  внесли  в  сім’ю  багато  радості,  щастя,  хоч  і  клопотів  прибавилося  в  рази.
Батьки  ділили  обов’язки  порівну,  навіть  при  тому,  що  Вадим  посилено  працював,  щоби  забезпечити  рідних  всім  необхідним.  Ірина  теж  працювала,  але  лише  тоді,  коли  їй  цього  хотілося,  а  тому  обставини  склалися  так,  що  чоловік  мусив  поїхати  за  кордон.

Жіінка  була  змушена  сама  давати  раду  дітям  та  доглядати  за  домом.  

Згодом  фінансовий  стан  сім’ї  істотно  покращився,  бо  Вадим  достатньо  заробляв  на  будівництві.  А  був  він  в  Португалії.  В  ті  часи  там  добре  платили.  З  часом  чоловік  домігся  легального  статусу  і  його  дружина  неодноразово  приїжджала  до  нього  з  дітьми.

Океанські  приливи,  рожевий  захід  сонця,  теплий  пісок,  пальми,  екзотична  кухня...  і  любов  з  боку  чоловіка  компенсували  час  розлуки.  Так  тривало  п’ять  років  поспіль.

Дітям  вже  було  десять  років,  коли  в  дім  Ірини  постукала  жахлива  звістка  про  те,  що  Вадим  загинув  на  роботі,  впавши  з  риштування.
Приїхавши,  щоби  забрати  тіло  чоловіка  та  похоронити  його  у  рідному  селі,  жінка  ще  тісніше  скріпила  дружні  стосунки  з  дружиною  чоловікового  шефа  і  після  похорону  повернулася  в  Португалію.

За  роки,  відколи  Вадим  перебував  за  кордоном,  а  жінка  часто  їздила  до  нього,  вона  підівчила  мову,  тому  могла,  хоч  і  ще  з  труднощами,  та  все  ж  порозумітися  з  португальцями.  Звичайно,  що  допускала  багато  помилок  і  часом  виходили  дуже  смішні  та  кумедні  ситуації,  але  загалом  всі  чудово  розуміли,  що  вона  хотіла  сказати.

Смерть  Вадима  дуже  вплинула  на  Ірину.  З  життєрадісної  та  веселої  вона  стала  різкою  і  нестриманою.
Важко  їй  було  адаптуватися  на  чужині.  Але  була  змушена,  бо  за  плечима  двоє  малолітніх  дітей,  яких  залишила  на  матір,  а  працювати  Ірина  не  дуже  любила.  Особливо  гнітило  жінку  перебування  на  одному  місці  та  одноманітність  роботи.

Попрацювавши  місяць  в  родині  шефині,  звикши  і  вже  вбувшись,  Ірина,  наперекір  вмовлянню  португальських  друзів,  вирішила  змінити  роботу,  активно  розпочавши  пошуки  нової.  
Їй  набридли  ранкові  підйоми,  щоби  допомагати  жінці  збирати  дітей  до  школи,  а  потім  прибирати  за  ними  все.  А  там  ще  й  з  собаками  ходити  на  прогулянку.  А  потім  дітей  забирати  зі  школи.  А  потім...  а  потім...  

Одним  словом  —  не  її  це.  
Бо  так  була  звикла,  що  все  робив  чоловік,  або  мама.

До  шефині  прийшли  гості.  Серед  них  була  українка.  З  нею  Ірина  зав’язала  розмову  і  поцікавилася,  чи  та  знає  щось  про  якусь  роботу.  
Ольга,  так  звали  ту  жінку,  пообіцяла  дізнатися  і  повідомити.
У  Ольги  було  багато  знайомих  українців.  Серед  них  була  і  Анна.
—  Аню,  чи  можеш  піднайти  якусь  нормальну  роботу  для  однієї  жінки?  У  неї  тут  чоловік  загинув.  Вроді  серйозна.  І  мову  вже  трохи  знає.
—  Запитаю.  А  потім  дам  тобі  знати  —  відповіла  та.

Наступного  дня  Анна  вже  розмовляла  зі  своєю  господинею  Марґарідою,  в  котрої  працювала  два  роки.  Якраз  у  сестри  Марґаріди  помер  чоловік  і  Ліліані  потрібна  була  жінка,  яка  б  не  стільки  допомагала  по  догляду  за  домом,  бо  там  була  окрема  робітниця  для  цього,  як  саме  співрозмовниця,  порадниця,  яка  б  могла  вислухати,  з  котрою  можна  було  б  поплакати,  чи  просто  вийти  в  місто  і  пройтися  по  магазинах.  Колись  називали  таких  робітниць  «дама  де  компанія».

Через  тиждень  Ірина  перебралася  в  дім  Ліліани.  

Для  неї  відвели  велику,  простору  кімнату,  вікна  якої  виходили  на  басейн.  
Всі  свої  речі,  яких  у  Ірини  не  було  багато,  жінка  помістила  на  двох  полицях  чотиридверної  шафи.  
Велике  різьблене  ліжко,  вишукані  гардини,  м’який  ворсистий  килим,  картини,  вази  із  живими  квітами,  люстра  з  позолотою  —  все  це  свідчило  про  достаток  родини.  Але,  посеред  усієї  цієї  візуальної  краси  витав  сум  та  смуток,  від  втрати  свого  господаря.        
Ліліана  дуже  сумувала  за  чоловіком.  Вони  були  ще  й  добрими  друзями,  а  тому  його  смерть  важко  позначилася  на  жінці.  Чоловік  Ірини  теж  відбув  у  кращі  світи,  тому  при  розмовах  та  спогадах,  ними  обома  було  пролито  багато  сліз.

Та  у  Ліліани  була  одна  слабкість  —  всі  свої  жалі  та  сльози  жінка  «заливала»  походеньками  в  магазини,  а  тому  вже  через  декілька  тижнів  шафа  Ірини  була  вщент  заповнена  фірмовими  речами.

Не  лише  для  Ірини  Ліліана  купляла  одяг  та  взуття.  Оскільки  в  неї  не  було  дітей,  то  жінка  дуже  перейнялася  горем  Ірини  і  вдягнула  її  двійнят  з  ніг  до  голови.  Окрім  того,  Ліліана  посприяла  тому,  щоб  діти  переїхали  до  матері.
Для  них  було  виділено  окрему  кімнату,  а  з  часом  планувалося  кожному  надати  окрему.  
Все  складалося  якнайкраще  для  дітей.  
Ірина  ж  вже  не  витримувала.

Хоч  взамін  Ліліана  не  просила  нічого,  окрім  звичайної  уваги  до  її  постійних  розповідей-спогадів,  слухаючи  кожного  дня  одне  й  те  саме,  Ірина  божеволіла.

І  тут,  одного  разу,  щоби  внести  хоч  якусь  різноманітність,  українка  приготувала  торт.
Що  вже  прихвалювала  Ліліана  кулінарні  здібності  Ірини!  І  родичам  зателефонувала!  І  подруг  прикликала  на  торт  з  кавою!

Відтоді  торти  пеклися  кожного  дня.

Можливо  інша  жінка  би  й  змирилася  з  цим,  але  не  Ірина.
Вона  хотіла  волі.  Її  вона  знайшла,  коли  залишила  дім  Ліліани  разом  з  дітьми.

Анна  з  Іриною,  хоч  і  рідко,  та  все  ж  спілкувалися.
За  ці  роки  Анна  вже  добре  вивчила  жінку  і  добре  знала  її  плюси  та  мінуси.
До  плюсів  відносилися  чесність,  порядність  і  відносна  працьовитість,  тобто,  коли  дуже  треба,  то  Ірина  працює  і  робить  роботу  добре.  А  от  до  мінусів  —  вгодити  їй  з  роботою  було  майже  неможливо.  Завжди  були  винні  всі,  крім  неї  самої.

—  Ну  ти  мені  й  роботу  підсунула,  —  скаржилася  Ірина  Анні.  —  Та  краще  би  я  вже  з  тими  псами  по  парку  ходила  і  тих  дітей  доглядала...


*****
От  тоді  Анна  заклала  відлік  ключам  довіри.  Цей  був  першим,  котрий  не  зміг  провернутися  в  замку  її  душі.

(  далі  буде  )

фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001254
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023

«КЛЮЧНИЦЯ»

(  із  циклу  «ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»)


МАЙОР  АНТОНІО


Вісімдесятилітній  сеньйор  Антоніо  стояв  на  домовленому,  в  телефонній  розмові,  з  жінкою  місці.

Старої  закалки  та  військової  виправки,  майор  у  відставці,  виглядав  бадьоро  та  молодецько,  незважаючи  на  свій  поважний  вік.
Сиве  хвилясте  волосся  було  акуратно  підсрижене,  обличчя  добре  виголене,  парфуми  відчувалися  на  відстані  кубічного  метра,  штани  випрасувані  на  гострий  кант,  черевики  вилискували,  а  колір  гольфа,  який  був  на  чоловікові,  гармоніював  із  довгим  пальто  та  кашкетом.

Нарешті,  за  багато  років,  в  його  самотній  оселі  відчується  дух  Різдва,  запалають  вогники  гірлянд  і,  можливо,  жіночі  руки  приготують  для  нього  щось  домашньо-смачненьке,  як  колись,  в  давні  часи,  коли  його  кохана  Аліс  ще  була  живою...

Так,  поринувши  в  спогади  та  мріючи  про  такі  звичайні  речі,  стояв  чоловік  і  скупа  сльоза  надії  скотилася  по  його  обличчі.  Опанувавши  себе,  глянув  чи  не  помітили  цієї  слабкості  люди,  які  стояли  на  автобусній  зупинці.  Але  ніхто  не  дивився  в  його  бік.  Всі  були  заглиблені  в  телефони.  
Кому  тепер  до  чужих,  хоч  і  справжніх  емоцій...

Чоловік  вже  почав  змерзати,  бо  навіть  для  сонячної  і  теплої  Португалії  шість  градусів  тепла  це  надто  мало.  Звичайно,  що  зараз  зима  і  всі  розуміли,  що  температура  може  понизитися,  але  щоб  аж  так...

Жінка  запізнювалася.  

Для  людини,  яка  звикла  до  порядку  і  дисципліни  це  було  недопустимо.  В  той  же  час  сеньор  Антоніо  розумів,  що  зараз  інші  часи,  а  тому  точніть  далеко  не  та  риса,  яка  тепер  побутує  серед  сучасних  людей.  
І  все  ж  він  мав  надію,  що  жінка  дотримається  даного  слова  і  прийде.

Повз  нього  пройшла  молода  дівчина.  Граційна  та  витончена.  Глянувши  на  неї,  на  майора  знову  нахлинули  спогади...

Ось  він  запрошує  до  танцю  найкрасивішу  дівчину.  Чоловік  вже  знає  її  ім'я  —  Аліс.
Вони  кружляють  у  великому  залі  під  звуки  живого  військового  оркестру.
А  потім  він  її  проведе  додому.  А  тоді  вони  почнуть  зустрічатися.  А  згодом  буде  багато  проблем,  бо  родини  з  обох  боків  не  дозволятимуть  їм  одружитися,  але  їхнє  кохання  здолає  всі  випробування  і  в  довгому  та  щасливому  шлюбі  Антоніо  з  Аліс  проживуть  п'ятдесят  років.
Коли  майор  Антоніо  буде  направлений  в  Африку,  де  розпочалися  чергові  заворушення,  його  дружина  поїде  за  ним.
Їхня  любов,  повага,  розуміння  та  злагода  будуть  винагороджені  чудовою  донечкою  —  Марією-Фатімою.
Дитина  ще  більше  скріпить  молоду  сім'ю.

Та  одного  разу,  місцева  жінка  з  прислуги,  яка  була  призначена  для  допомоги  Аліс  по  господарству  та  догляду  за  дитиною,  підсипала  в,  приготовлену  нею  ж,  їжу  отруту  і  дитина  померла,  а  батьки  заледве  залишилися  живі.
Пережити  таке  горе  було  дуже  складно.  Але  молоді  батьки  кріпилися,  надаючи  посильну  підтримку  одне  одному.
З  часом  повернулися  в  Лісабон.

Більше  дітей  у  них  не  було.  

Решту  свого  життя,  окрім  роботи,  Антоніо  та  Аліс  присвятили  турботі  про  дітей-сиріт  та  безхатьків.

Декілька  днів  назад  Антоніо  мав  розмову  зі  своїм  давнім  другом,  з  котрим  разом  служили  в  армії  та  були  в  Анголі.
Серед  багатьох  спогадів  знайшлося  місце  і  для  Різдвяних.
Антоніо  висловив  глибокий  жаль  з  того  приводу,  що  вже  котрий  рік  на  Свят  Вечір  купує  готову  їжу  і  споживає  її  в  самотності.
А  ще  поскаржився  на  те,  що  дух  має  здоровий,  а  от  тіло  вже  часто  підводить.
Дотепер  чоловік  сам  справлявся  і  з  прибиранням,  і  з  готуванням  найпростішої  їжі,  бо  він  не  вибагливий.
От  якби  десь  віднайти  серйозну  і  відповідальну  жінку,  яка  б  раз  в  тиджень  приходила  та  допомагала  йому  з  цим,  було  б  чудово.

На  другому  кінці  мобільного  прозвувала  пропозиція  знайти  українку,  бо  вони  добрі  господині,  роботящі,  відповідальні  та  чесні.

—  Анна,  —  звернувся  до  своєї  робітниці  сеньйор  Мануел,  —  чи  ти  знаєш  якусь  серйозну  жінку,  бажано  українку,  яка  б  допомогла  моєму  другові  у  догляді  за  домом  та  приготуванні  їжі?
 —  Знаю  одну  жінку,  —  відповіла  та  —  яка  нещодавно  повернулася  з  України  і  шукає  роботу.  Можу  Вам  гарантувати  її  чесність,  порядність  і  працьовитість.  Але  сперше  я  мушу  з  нею  поговорити.

Того  ж  вечора  Анна  мала  розмову  з  Іриною.

Вроді  і  розмова  відбулася,  як  і  звичайно,  і  посміялися  з  Ірининих  пригод  в  Україні,  але  щось  почало  непокоїти  Анну.  Чогось  в  тому  спілкуванні  не  вистачало.

Пропозицію  піти  на  роботу  до  майора  Ірина  сприйняла  спокійно,  без  особливого  бажання.
Погодилася  піти  в  «розвідку».

—  Ну  ти  вже  мене  вже  непідведи.  Я  тобі  дала  найкращі  рекомендації.
—  Ой....  та  добре.  Потім  «відзвітую».

«Якийсь  він  надто  правильний»  —  подумала  Ірина,  коли  у  телефоні,  після  недовгої  розмови,  пролунала  тиша.

Наступного  дня  вона  мала  йти  дивитися  на  нове  місце  роботи.  Домовилася  зустрітися  з  тим  чоловіком  на  автобусній  зупинці.

Вставши  зранку,  Ірина  випила  каву,  полистала  стрічку  ФБ  та  інших  мереж,  глянула  що  там  цікавого  сталося  в  Португалії  та  пішла  роздивлятися  святково  прибрані  вітрини  магазинів.
«Та  ну  його.  Ще  знайду  роботу»...

А  на  другому  боці  вулиці  продовжував  стояти  літній  чоловік  і  чекати  на  ту,  яка  мала  хоч  на  пару  хвилин  створити  Різдвяний  затишок  в  його  оселі  та  заполонити  простір  невеликого  дому  ароматом  домашніх  страв...

П.С.
А  в  Анни  один  колюч  довіри,  із  цілої  зв’язки,  вже  не  знаходив  свого  замка.

(  далі  буде  )
.........................................

Марія  Дребіт                                            2023  рік

фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001176
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023

ДАРУНОК ДЛЯ МАРІО

(    з  циклу  «ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»  )

         Великі  вуличні  ліхтарі  центральних  вулиць  одного  з  міст  Португалії,  як  і  всіх  інших,  були  прикрашені  гірляндами,  що  яскраво  палали,  ще  більше  підсилюючи  й  так  святкову  атмосферу.
На  рівненько  підстрижених  клумбах,  на  площах,  у  скверах,  парках,  у  вітринах,  вікнах,  на  балконах  та  навіть  у  деяких  під'їздах  красувалися  цілі  композиці,  подекуди  в  людський  зріст,  присвячені  Господньому  Рождеству.
Серед  героїв  цих  інсталяцій  були  Діва  Марія  з  Йосипом  і  Дитятко  Ісус,  ослик,  корова,  ягнятка  з  пастушками,  три  царі.  Подекуди  хтось  імпровізував,  додавши  пишнорогих  оленів.
Здавалося,  що  навіть  повітря  пахло  хвоєю  і  одним  з  принесених  царями  дарів  Новонародженому  —  ладаном.
Людська  метушня  з  кожним  днем  набувала  все  більших  обертів  і  від  того,  здавалося,  час  ще  швидше  випорхував  із  тих  магічних  скриньок,  які  відцокували  кожну  секунду.

                                                                                 ФАБРИКА  
                                                                                                                                                   
Як  і  більшість  підприємств  та  фабрик,  ця  —  металургійна,  також  буде  зупинятися  на  один  тиждень  Різдвяних  канікул.
Робочі  матимуть  нагоду  відпочити  від  виснажливої  праці,  постійного  шуму  та  гулу  ріжучих  бляху  ножів-дисків.  А  начальство  —  просто  відпочине.
Та  це  буде  через  два  тижні.  Сьогодні  ж  робота  ще  кипить,  наче  в  казані.  Всі  працюють  не  покладаючи  рук.
Хоч  на  фабриці  важка  та  шкідлива  для  здоров'я  робота,  потрапити  туди  завжди  було  багато  бажаючих.  Правда,  мало  хто  затримувався  довше  ніж  на  місяць.  А  от  хто  витримував,  той    ставав  одним  з  хребців  міцного  та  надійного  скелету  робітників  фабрики.
Та  навіть  стабільність  в  оплаті,  подвійна  за  нічну  зміну,  пенсійні  відчислення,  страхування  здоров'я  та  життя  і  ще  купа  різних  плюсів,  не  могли  перекрити  велику  частину  мінусів  —  надзвичайно  велике  фізичне  та  психологічне  навантаження,  високий  ритм  роботи,  надточність  у  її  виконанні,  взимку  —  сильний  холод,  влітку  —  жара.  А  ще  дим,  який  потрапляв  у  всі  корпуси  фабрики,  коли  на  бляху  наносилася  плівка,  «завдяки»  їдкому,  смердючому  клею,  від  якого  аж  паморочилося  в  голові.  Навіть  захисні  маски  не  допомагали.
Ну  і  основним  критерієм  відбору  на  фабрику  було  знання  математики.
Складання  і  вичислення  розмірів,  а  потім  перенесення  їх  в  машинку  з  десятками  важкенних  дисків.  І  не  дай  Боже  помилитися,  бо  ж  не  закриється  вона,  бо  ж  примхлива  панянка,  і  тоді  буде  потрібно  все  переробляти.
Основний  кістяк  постійних  робітників  складався  з  тридцяти  п'яти  чоловіків.  Але  навіть  дехто  з  тих,  хто  з'їв  зуби  на  цій  роботі,  не  витримував  і  тоді  запрошували  нового  кандидата,  якому  надавався  випробувальний  термін.
Перед  кожним  Різдвом  всім  робочим  дирекція  закуповувала  і  дарувала  подарункові  кошики  зі  всякими  смаколиками.
А  ще,  замінювали  стару  і  вже  зношену  уніформу  на  нову.

                                                                                       АРМАНДО

Армандо,  так  звали  чоловіка,  який  більше  двадцяти  років  свого  життя  віддав  фабриці,  де  втратив  три  пальці  на  правій  руці,  але  продовжував  працювати.  Здоров'я  почало  підводити  його  та  й  пенсійний  вік  підішов,  тому  чоловік  зайнявся  оформленням  всіх  необхідних  документів,  щоби  зі  спокійною  совістю  відправитися  на  заслужений  відпчинок.  
Поки  Армандо  ще  працював,  відділ  кадрів  піднайшов  нового  робітника  та  направив  до  нього,  щоби  чоловік  ввів  його  в  курс  справи,  підготувавши  заступити  на  лінію  йому  на  заміну.
Пройшов  місяць.  Армандо  був  задоволений  тим,  як  Маріо  сприймав  все  те,  чого  він  його  навчав.    Хоч  і  трохи  огрядної  тілобудови,  але  швидкий  та  кмітливий  бразилець  дуже  добре  засвоїв  всі  ази  роботи  з  гаком,  яким  потрібно  було  перевозити  багатотонні  рулони  бляхи.  А  тому  Армандо  міг  залишати  свій  пост.
Сьогодні  останній  робочий  день  перед  зимовою  відпусткою.  
Вже  скоро  кожному  робітнику  будуть  роздані  подарункові  кошики  та  уніформа.
                                                                                               МАРІО
До  Маріо  підійшов  шеф.  Віддав  кошик.  Залишилося  узгодити  мірки,  бо  ж  чоловік  лише  нещодавно  офіційно  приступав  до  роботи,  підписавши  контракт.  Тому  лише  зараз  настав  час  зняти  та  подати  мірки  чоловіка  у  майстерню.
 Шум,  від  ріжучих  бляху  машинок,  був  надто  сильним,  щоби  вести  звичайну  бесіду,  а  тому  шефу  Доміньґушу  довелося  майже  криком  поставити  своє  запитання.  
—  О,  Маріо  —  прокричав  він.  —  Який  номер  calças?  (  калсаш).
—  П'ятдесят  другий  —відповів  бразилець,  заледво  почувши  запитання  шефа.
—  П'ятдесят  другий?  —вирячив  на  чоловіка  свої  очі  шеф.  —  Ти  впевнений?
—  О,  мій  шеф,  —  майже  проспівав,  притаманною  манерою  вимовив  бразилець,—  хто  ж  ще  може  знати  краще  за  мене?  Та  звичайно,  що  так.
—  Ну  добре  —  відповів  шеф  і  почухав  потилицю.  
Відповідь  бразильця  його  дуже  здивувала,  але  вже  як  є.  Раз  каже,  що  п'ятдесят  другий,  значить  п'ятдесят  другий.
Зібравши  дані  ще  кількох  нових  працівників,  шеф  подався  до  себе  в  кабінет.
Наступнного  дня  він  телефонував  та  домовлявся  з  двома  фабриками,  які  мали  виготовити  нові  коплекти  уніформи  для  тих  чоловіків.

                                                                                               ШВЕЦЬ

—  Сеньор  Доміньґуш,  ви  мені  пробачте,  будь  ласка,  але  за  всю  свою  кар'єру,  я  ще  не  зустрічав  людини  з  такою  міркою!  —    вигукнув  майстер.    —  Ви  впевнені,  що  саме  цей  номер?  —  невгавав  на  другому  кінці  мобільного  швець.  —  Та  в  мене  навіть  немає  таких...—  Він  замовк  на  якусь  мить,  а  тоді  продовжив.  —  Добре.  Я  все  зроблю,  але  сам  привезу  свій  виріб,  бо  хочу  подивитися  на  цього  молодика.
Після  тижневої  відпустки  Різдвяних  канікул  всі  робітники  і  начальство  повернулися  на  свої  робочі  місця  повні  сили  та  готовності  до  нових  випробувань.
Маріо  теж  прийшов.  Сьогодні  йому  і  ще  кільком  новим  працівникам  вже  видадуть  готові  комплекти  уніформи.
До  кабінету  шефа  Доміньґуша  зайшов  чоловік  з  величезним  пакетом  в  руці.
Він  виклав  спецзаказ  на  стіл.  Обидва  мовчали.  А  що  тут  скажеш?
—  Орландо,—  звернувся  шеф  до  свого  помічника,  —  ану  приклич  но  сюди  Маріо,  будь  ласка.
Бразилець  дуже  здивувася,  коли  його  викликали  до  шефа  в  кабінет.
«Чого  б  то?  Вроді  все  добре  роблю.  Не  запізнююся.  Дивно.»
Він  намагався  втихомирити  надмірне  серцебиття,  але  це  йому  ніяк  не  вдавалося.  Його  обличчя  покрилося  краплинами  холодного  поту.  Чоловік  хотів  швидко  дійти  до  того  кабінету,  але  надлишок  ваги  і  невисокий  зріст,  а  тому  невеличкі  кроки,  не  дозволяли  зробити  це  швидко.
Постукав.  Зайшов.  
Три  чоловіки  дуже  уважно  дивилися  один  на  одного.  На  їхніх  обличчях  читалися  здивування,  подив,  нерозуміння.
—  Добрий  ранок,  шеф.  
—  Добрий,  добрий...  О,  Маріо,  на,  тримай.  Це  твоє  —  випалив  шеф  і  відступився  від  стола,  на  якому  стояли  гігантські  робочі  черевики  п'ятдесят  другого  розміру.
—  Пробачте...Не  зрозумів...—  заледво  вимовив  Маріо  і  витріщився  на  ті  черевики,  в  яких  він  міг  вміститися  весь.  —  О,  шеф....,  мені  здається,  що  вони  трохи  на  мене  завеликі...  Як  я  маю  в  них  ходити?  Як  я  маю  в  них  вести  машину?  Я  не  зможу  їх  покласти  на  педалі...  Та  я  їх  навіть  в  машину  не  впхну....
Що  вже  сміху  було  в  тому  кабінеті,  а  потім  й  ціла  фабрика  ще  довго  не  замовкала  про  ті  Різдв'яні  «черевички»,  яким  нагородив  бразильця  шеф.
А  розгадка  була  в  тому,  що  слово  calças  має  декілька  значень  і  якщо  не  точно  його  вжити,  чи  не  дуже  правильно  побудувати  з  ним  ціле  речення,  то  замість  того,  щоби  запитати  ЯКИЙ  НОМЕР  ВЗУВАЄШ,  можна  сказати,  чи  почути,  ЯКИЙ  НОМЕР  ШТАНІВ.
Що  й  сталося  з  Маріо  та  шефом  Домінґушем.


Марія  Дребіт                                                              2023  рік

фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023

МАРІЇ ( завершення )

МАРІЇ
.............
(  з  циклу  «ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»)
............................................................................................................
ЧАСТИНА  П'ЯТА
...................................
 МАРІЯ-МАНУЕЛА
.........................................
Син  Жозе  та  Фернанди  Карлуш  був  ще  тим  гультяєм.  Як  виявиться  в  глибокій  старості,  його  батько  був  таким  же  гульвісою.
Отож,  закінчивши  школу  юнак  одружився  на  жінці,  яка  мала  не  дуже  добру  славу,  але  мала  добрий  попит.

Прожили  п'ять  років  тай  розійшлися,  бо  до  молодого  чоловіка  дійшло,  що  є  важливим  у  сімейному  житті.

Згодом  одружився  вдруге.  
Взяв  собі  за  дружину  жінку,  яка  довший  час  відганяла  від  себе  чоловіків,  бо  вважала,  що  перш  за  все  має  бути  вона,  а  вже  потім  все  решта.  Тобто  не  всі,  а  саме  все.  Отака  вона.  Бо  вона  —  Марія-Мануела.  

Ця  сім’я  теж  багато  років  прожила  в  Парижі.  Тепер  на  пенсії.  Живуть.  Насолоджуються  життям.  В  достатку  та  відносному  розумінні.  Правда  дітей  Бог  не  послав,  але  Марію-Мануелу  це  не  тривожить.  Їй  би  для  себе  коханої  час  знайти,  а  решта...

Як  і  завжди,  перед  Різдвом,  (чи  перед  Пасхою),  син  з  невісткою  приїхали  до  батьків  з  півдня  Португалії,  де  придбали  будинок.  
І,  як  і  завжди,  найперше,  чим  зайнялася  жінка  після  прибуття  до  свекрів,  це  облаштуванням  власного  комфорту.  Порозкладавши  мільйон  дрібничок,  привезених  з  нею,  по  своїх  місцях,  зріла  Мануела  вляглася  на  широкому  ліжку  та  почала  грати  комп’ютерну  гру.    

Їхня  з  чоловіком  кімната  була  на  другому  поверсі.
Там  ще  була  велика  зала,  дві  спальні,  туалет  з  ванною  кімнатою  та  кухня,  яка  всі  ці  роки  так  і  не  була  в  користуванні,  бо  Мануела,  з  її  ж  власних  слів,  «не  прислуга»  і  готування  їй  вистачає  у  власній  хаті.

Кожного  ранку  жінка  прокидалася  о  10  годині  і  то  лише  через  те,  щоби  встигнути  на  11  годину  до  сніданку,  який  готувала,  на  всю  родину,  свекруха.  

Навіть  після  того,  як  у  старої  і  немічної  жінки  виявили  лейкемію  і  вона  проходила  важкий  курс  лікування,  для  Марії-Мануели  це  нічого  не  означало.  Вона  мала  свій  розпорядок  і  чітко  його  дотримувалася.

...Гримнувши  дверми  невістка  пішла  на  верхній  поверх.
 
«Ще  чого!  Вона  не  буде  заморочуватися  з  тими  гірляндами.  Одна  донька  не  може  приїхати,  друга  донька  не  хоче,  а  їй  того  тим  більше  не  потрібно.  Головне,  що  вона  смачненько  поїла,  бо  свекруха  хоч  і  стара,  але  ще  добре  готує.  Хай  дякують,  що  зібрала  посуд  та  помила.  На  неї  чекають  голодні  корівки  та  капуста  на  грядці,  яку  потрібно  конче  посадити  сьогодні...».


ЧАСТИНА  ШОСТА
.......................................
МАРІЯ  І  МАРІЯ-ФЕРНАНДА
.........................................................
Марія  зайшла  в  малу  залу,  де  в  кріслі  сиділа  і  схлипувала  дона  Фернанда.  Її  плечі  здригалися  в  конвульсіях.
Обійнявши  стареньку,  жінка  почала  її  заспокоювати.  Так,  мовчки,  вони  просиділи  добрих  десять  хвилин.  

 А  потім  Марія  принесла  торбину  з  гірляндами  та  почала  прикрашати  ними  ялинку,  а  згодом  зовнішні  перила,  що  вели  на  другий  поверх  будинку.  
Далі  були  іграшки  та  різнокольорові  бантики.  
Гарною  вийшла  та  красуня.  Знало  б  те  пластмасове  деревце,  якою  ціною  те  все  далося  господині  та  скільки  вона  пролила  сліз.

—  Доно  Фернандо,  ще  залишилося  трішки  часу  до  завершення  мого  робочого  дня,  а  я  вже  все  зробила,  що  було  потрібно.  Чи  маєте  ще  якусь  роботу,  котру  потрібно  зробити?
Стара  жінка  обвела  поглядом  кімнату  і  залишилася  задоволеною.  Її  очі  засвітилися  радістю.  Гірлянди  відсвічувалися  маленьким  щастям  у  вже  збляклому,  старечому  погляді.
—  Дочко,  піди  ще  помий  підлогу  в  кухні,  бо  Марія-Мануела  точно  її  навіть  не  підмела.
—  Добре,  добре.  Звичайно  що  підмету  та  помию.

Змівши  купу  дрібок,  які  зосталися  на  підлозі  після  обіду,  Марія  вклякла  на  кліна  і  почала  старанно  мити  підлогу  шматиною.  
Тут  так  було  заведено.  Мити,  як  в  старі  часи.  Всі  поверхи.  Всі  роки,  що  Марія  працювала  в  цій  родині,  це  правило  не  порушувалося.

А  майже  нова  швабра  стояла  в  кутку.  Нею  можна  було  користуватися  лише  донькам  та  невістці,  якщо  до  останньої  приступало  бажання  щось  робити.
............................................................
ЕПІЛОГ
................
Рік  по  тому.

Сьогодні,  в  цей  передсвятковий  день,  Марія  проходила  повз  будинок  дони  Фернанди.
Жінка  там  вже  не  працювала.  
Діти  старенької  хотіли  перекласти  на  робітницю  повну  відповідальність  за  здоров'я  та  життя  батьків,  на  що  та  не  погодилася,  бо  вважала,  що  це  не  правильне  рішення  з  їхнього  боку.  Тому  й  залишила  цю  родину.

Завтра  Різдво,  а  на  балконі  дони  Фернанди  немає  почеплених  гірлянд  і  з  дверного  вікна  не  блимають  різнокольорові  вогники,  які  б  віщували  передчуття  свята.  

Мабуть  цей  рік  буде  без  ялинки.  
Кому  вона  там  тепер  потрібна...


Марія  Дребіт                                                                            2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

МАРІЇ ( продовжнння )

(  з  циклу  «ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»)
............................................................................................................
ЧАСТИНА  ТРЕТЯ
...................................
МАРІЯ-ЖУАУ
...................................
Лише  у  вісімнадцять  років  дівчина  довідалася,  що    батько  Жозе  їй  не  рідний,  а  тому  його  рідний  молодший  брат  Луїш,  тобто  людина,  яку  вона  все  своє  життя  вважала  найближчим  родичем,  мав  повне  право  посватати  дівчину.  

Все  сталося  одразу.  В  одну  мить  карти  були  відкриті  і  вибору  не  було  —    дядько  перестає  ним  бути,  бо  виявляється,  що  він  зовсім  для  Жуау  не  дядько.  Жорстоке  життя,  в  якому  ламається  юна  психологічна  стабільність,  бо  чоловічі  гормони  почали  брати  верх  над  розумом.

Одружилися.  Зжилися.  Чи  любили?  Може  й  так.  Бо  ж  бив,  а  значить  —  «любив».  Таким  був  тогочасний  вимір  почуттів.
Жалілася  матері,  а  що  та  могла?  Родичі  ж.  Брат  чоловіків.  Куди  ж  дітися?  І  так  роками.  І  при  дітях.  

Після  повернення  з  Парижу  (  сорок  років  відпрацювала  консьєржкою)  зажила  з  чоловіком    на  півночі  Португалії  в  той  час,  як  батьки  проживали  в  центральній  частині  країни,  а  це  добрих  чотириста  кілометрів,  тому  бачилися  рідко.  Але  часто  телефонували  одні  одним.
Діти  подружжя  залишилися  у  Франції.  Там  і  онуки  вже  народилися.

Марія-Жуау,  якщо  перекласти  на  українську  мову,  то  це  Марія-Іван.  В  Португалії,  з  давніх  давен,  майже  всім  дітям  давали  імена  як  жіночої  так  і  чоловічої  статі.  
Наприклад,  хлопця  могли  назвати  Марія-Мануел  чи  Жуау-Марія.
А  от  дівчатам,  окрім  імені  Марія,  яке  було,  та  ще  й  досі  є  основним,  бо  надавалося  із  вдячності  португальців  за  обрану  Фатімську  землю  для  об'явлення  Божої  Матері,  давали  ще  інше  ім'я,  яке  б  відрізняло  всіх  Марій  поміж  себе.  Наприклад  могло  бути  Марія-Жозе  (  Марія-Йосип),  чи  Марія-Жуау...

Отож,  вже  в  літах  Марія-Жуау,  чоловік-тиран  якої  нещодавно  повернувся  з  лікарні  і  якому  діагностували  хворобу  Альцгеймера,  зателефонувала  матері,  як  це  робила  кожного  дня,  переймаючись  здоров'ям  та  загальним  станом  батьків  і  вислухала  материнські  скарги  на  молодшу  сестру  та  братову  дружину.  Пообіцяла  поговорити  з  ними  обома.  Але  ж  толку...  Вже  і  говорила,  і  пояснювала...


ЧАСТИНА  ЧЕТВЕРТА
...........................................
МАРІЯ-ЕМІЛІЯ
................................
Батьки  її  любили  більше  за  двох  інших  дітей.  Гостра  на  язик,  самовпевнена,  різка  та  егоїстична  до  чужих,  але  «уважна»  і  улеслива  до  матері  та  батька,  хитра  Міла  була  чудовою  актрисою  домашнього  театру.
Це  батькам  дуже  імпонувало.  Мотивували  тим,  що  така  дівчина,  як  їх  донечка,  в  цьому  житті  не  пропаде.

Як  і  старша  сестра  та  молодший  брат  дівчина  не  хотіла  здобувати  освіту,  а  тому,  по  закінченні  школи,  теж  почала  працювати  консьєржкою.

Приїжджаючи  у  відпустку  на  батьківщину,  час  від  часу  забирала  батьків  до  себе.  Але  тільки  на  пару  днів,  щоб  не  втомлювати  себе.
Та  й  батьки  шанували  час  доньки,  відведений  на  відпочинок.

Ото  приїде  вона  з  Парижу,  а  батькові  чи  матері  потрібно  на  консультацію  до  лікаря,  то  вони  й  просять  сусідку,  аби  та  з  ними  поїхала.  А  коли  жінка  запитувала,  чого  з  ними  не  їде  донька,  то  відповідали,  що  «...Вона  ж  у  відпустку  приїхала!  Невже  не  розумієш?»

Або  приїхала  якось  вона  до  батьків  в  гості.  Вийшла  з  машини,  а  її  перестріла  сусідка  тай  повела  розмову  про  батьків,  котрі  вже  в  такому  віці,  що  потребують  уваги  та  опіки  не  лише  раз  в  тиждень  від  робітниці,  а  кожного  дня  та  все  частіше  і,  бажано,  від  дітей.
На  що  та  голосно  розсміялася  та  випалила.
—  Та  якої  їм  треба  опіки?  Вони  вже  старі.  Скоро  повмирають.  А  в  будинок  для  літніх  людей  йти  не  хочуть,  бо  кажуть,  що  дім  для  «безпритульних  тварин»  то  не  для  них.  То  хай  собі  живуть,  як  хочуть.

Сліпа  батьківська  любов...  і  нерозуміння  життя.  Вони,  наче  та  спіраль  —  нині  комусь  закрутиш,  завтра  те  саме  розкрутиш  для  себе...

Цього  тижня  Марія-Емілія  пообіцяла  матері  приїхати,  щоби  допомогти  з  оздобленням  ялинки.    Тим  більше,  що  вже  все  підготовлене,  лише  почепити  гірлянди  та  іграшки.  Але  власні  справи  та  клопоти  відсунули,  на  далеко  задній  план,  потреби  батьків.  У  неї  відпустка  і  їй  потрібно  свою  хату  причепурити.

Задзвонив  мобільний.
«Відповідати  чи  ні?»  —  подумала  Міла  і  промовила  атакуючи.
—  Алло!  Мамо,  я  ж  вже  тобі  казала,  що  не  зможу  приїхати,  бо  маю  роботу.  Прийде  твоя  робітниця  і  прикрасить  ту  ялинку.  Ну  скільки  там  тої  роботи?  Все.  Бувай.
Дона  Фернанда  навіть  не  встигла  вставити  бодай  слово,  як  голос  доньки  замовк,  а  разом  із  ним  і  телефон.

(  далі  буде  )

фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000922
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023

МАРІЇ

(  з  циклу  «  ЖИТТЯ,  ПЕРЕДРІЗДВЯНОГО,  ГІРЛЯНДИ»)

                                           ЧАСТИНА  ПЕРША

                                                             МАРІЯ
Наближалося  Різдво.

У  всіх  португальських  родинах  кипіла  підготовка  до  свята.
І  так  чисті  шибки  вікон  вимивалися  до  «невидимості».  Вже  й  ніхто  не  знав,  чи  то  дивишся  через  шкло,  чи  бачиш  все  отут,  поруч.  Стіни  та  стеля  вишуровувалися  хлоркою  до  разючої  білизни.  Пилюка  сама  втікала  від  святково  наростаючиго  духу,  який  починав  панувати  в  тій  приємній  суєті.  

А  тоді  дони*  осель  бралися  до  їх  прикрашання,  створюючи  казку.  
Дуже  наближені  до  справжніх,  ялинки,  гілочки  хвої,  яскраві  шклянні  та    дерев'яні  прикраси;  гіпсові,  глиняні,  пластмасові  фігурки  Святої  Родини  і  героїв  Вертепу;  підсвічники,  свічки,  гірлянди,  штучний  сніг  і  ще  море  всякої  краси  знаходило  своє  місце  на  поличках,  столиках,  тумбочках,  у  шафках,  на  підлозі,  на  дверях,  під  стелею,  біля  каміну...
Різдво  народжувалося.

Марія  вставила  ключ  у  замок  хвіртки  і  відчинила  її.  Останній  раз  вона  робила  це  тиждень  назад.  Така  була  домовленість  між  нею  і  господинею  дому  доною  Фернандою.  Цього  було  достатньо  для  обох.

Зайшовши  в  будинок  через  двері  з  двору,  Марія  застала  все  таким,  як  і  залишила  минулого  тижня  —  в  куточку  чистої  і  охайної  маленької  кухні  стояв  прозорий  кульок  з  гірляндами,  які  дона  Фернанда  попросила  Марію  знести  з  другого  поверху,  щоби  або  донька,  або  невістка,  які  мали  приїхати  того  тижня  до  жінки,  допомогли  свекрусі-матері  почепити  їх  на  ялинку  та  перила,  довершивши  цим  облаштування  домашнього  затишку.
Здивувашись  побаченому,  Марія  рушила  до  зали,  де,  на  її  думку,  мала  би  в  тій  порі  перебувати  дона  Фернанда.

Та  старенької  там  не  було.

«Невже  знову  щось  сталося?»  —  промайнуло  в  голові  жінки  і  в  пам’яті  виринули  спогади    п’ятирічної  давності.

У  дони  Фернанди  виявили  лейкемію.  Жінку  на  деякий  час  госпіталізували,  а  потім  відправили  додому,  де  вона  мала  продовжити  лікування,  приймаючи  відповідні  ліки.  Оскільки  дона  Фернанда  не  вміла  читати  і  писати,  а  лише  частково  рахувала,  то  всю  відповідальність  за  прийом  ліків  взяв  на  себе  її  чоловік.  
Сьогодні  вона  мала  прийняти  наступну  дозу,  в  яку  входило  сім  таблеток.

Марія  була  в  них.  Працювала,  як  і  завжди.  Завершуючи  прибирати  кухню,  побачила,  як  господиня  зайшла  в  кухню  та  сіла  за  стіл.
Залишивши  жінку  в  кухні  та  перейшла  до  кімнат,  аби  продовжити  свою  роботу.
Через  декілька  хвилин  дона  Фернанда  покликала  Марію.

 —  Дочко,  ану,  так  як  ти  вмієш  читати,  то  глянь,  що  тут  написано  на  цій  пляшчині?  Скільки  таблеток  я  мала  випити?

Марія  уважно  прочитала  напис  на  етикетці,  зроблений  рукою  лікаря  і  відповіла.

—  Сьогодні  Ви  мали  випити  сім  таблеток.  А  де  ж  решта?  —  запитала  стривожена  Марія  і  глянула  на  жінку.  —  Де  ще  двадцять  одна  таблетка,  яка  тут  має  бути?
—  Та  я  випила,  —  спокійно  відповіла  господиня,  —  а  що,  не  треба  було?  Я  думала  що  то  всі  ті,  які  в  пляшечці  треба  було  випити.

Реакція  була  миттєвою.  Негайно  було  повідомлено  чоловіка  дони  Фернанди,  котрий  спокійнісінько  сидів  перед  телевізором  і  дивився  трансляцію  Франс-туру  з  велоспорту,  одну  з  доньок,  чий  телефон  мала  Марія  та  всі  інстанції,  які  б  мали  надати  негайну  медичну  допомогу.

На  щастя,  жінку  врятували.
...............................................
*дона  –  це  господиня,  власниця.  


                                                   ЧАСТИНА  ДРУГА

                                                   МАРІЯ-ФЕРНАНДА

Марія  Фернанда  —  так  звали  молоду,  вродливу  португальську  дівчину.
Народившись  в  бідній  багатодітній  сім'ї,  матір  дівчинки,  коли  тій  виповнилося  10  років,  віддала  її  в  найми.
Цілих  два  роки  пішло  на  освоєння  та  вивчення  дитиною  всіх  тонкощів  прибирання,  куховарства,  швацтва,  аби  потім  догодити  своїм  вмінням  господарям.

За  цих  два  роки  Фернанда  не  заробила  жодної  копійки.  

Так,  вона  харчувалася,  по  мінімуму,  за  кошти  тих  людей.  Користувалася  водою,  світлом.  Їй  виділили  невелику  комірчину,  де  вмістилося  невеличке  ліжко,  крісло  і  маленька  шафка.  
Такими  були  «розваги»  зовсім  крихітної  дівчинки  в  той  час,  як  її  однолітки,  діти  господарів  мали  все  наймодерніше  того  часу.

Минав  час.  З  ним  минало  дитинство  Марії-Фернанди,  якого  не  було.
Непосильна  і  важка  праця  загартувала  дівчинку  до  всього  і  у  всьому.

До  шістнадцяти  років  всі  зароблені  Фернандою,  за  кожен  рік,  гроші  господиня  віддавала  її  матері.
Та  коли  дівчині  виповнилося  шістнадцять,  вона  вперше  отримала  свою  платню.
Дівчина  вперше  самостійно  вийшла  в  світ.  
Ні,  вона  й  до  того  виходила  з  господарями,  але  сама  —  вперше.
Вперше  відчула  задоволення  від  самостійно  вподобаної,  обраної  і  зробленої  покупки.  Вперше  зрозуміла  силу  і  безсилля  перед  грішми.

А  потім  вперше  покохала  і  відчула  біль  зради.

Зовсім  юною,  з  дитиною  в  утробі,  Марія-Фернанда  повернулася  додому.  До  батьківського  дому,  де  її  прийняли,  але  не  зраділи  тій  появі.
Невдовзі  молоду  жінку  познайомили  з  сусідським  сином  Жозе,  з  котрим  вона  пов'язала  своє  життя.

Разом  нажили  ще  двійко  дітей.  
Коли  малим  виповнилося  десять  та  вісім  років,  Жозе,  всіма  правдами  і  неправдами,  подався  до  Франції.
З  часом  забрав  і  свою  сім'ю  —  дружину  і  троє  дітей.  Так,  чоловік  мав  гідність  признати  доньку  Фернанди  і  того  солдата,  який  колись  підманув  дівчину,  скориставшись  нею...

Сьогодні  всі  ці  спогади  нахлинули  на  дев'яностодвохлітню  Фернанду,  яка  сиділа  в  кріслі  і  витирала,  зоране  зморшками  обличчя,  від  рясних  сліз...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023

СЕРЦЯ СКРИНЯ

Відкрила  віко  здавненої  скрині  —
Скарбів  криницю.  Роду  джерело.
У  ній  кипить,  під  рушниками,  нині,
Рядна́-полотен  біле  молоко.
Парує  очі.  Думи  вистелає.
Зболіло  зирить  на  утрати  взір.
«Амінь»  сказавши,  знову  воскресає,
Бо  не  убити  код,  що  склався  з  зір.
На  рушниках,  захрещених  нитками,
Орнаментом  палають  береги.
Їх  заливали  руки  бабці  й  мами,
В,  за  молитвами  сховані,  стоги.
Несли  канони  символів  і  знаків
На  коромислах  віри  та  життя
Між  колосків  палали  гирла  маків,
Зі  стебел  голки  ширилось  шиття.
А  вже  на  них  стоять  хустки  квітча́сті.
Зі  струн  парчі  голосять  в  кольори
Свої  жалі,  залишені  у  щасті,
Один  раз  в  рік  розказують  вони.
А  їм  би  -  вільну!  -  у  мороз,  чи  спеку,
Прикрити  коси  квітами  бажань,  
У  кожнім  френдзлі  хтось  ховав  смереку,
А  хтось  в'язав  посвяченість  вінчань.
Сплелись  в  вінок  ґердани  і  коралі,
Пацьорків  зерна  кинуті  в  ріллю,
Би  перейти  тисячолітні  далі
Тримає  скриня  таїну  святу.
І  дзвоном  б'ють  усіх  життів  хлібини,
Мовчать  пшенично  в  скошених  полях.
Вкривають  світ  із  колосків  хустини,
Серпом  співають  український  шлях.


Марія  Дребіт


07.12.2023                                        Португалія


фото  Марії  Дребіт

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023

СЯЙВО ДЛЯ ТЕМРЯВИ

                                                                                                 (  казка  )


Дуже  давно,  в  одному  запущеному,  темному  та  дикому  лісі,  до  якого  навіть  сонечко  не  діставало  своїми  промінчиками,  було  велике-превелике  озеро,  зі  всіх  боків  оточене  болотом-трясовиною.
І  жила  в  тому  озері  та  на  болоті  всяка  гадь.
Там  клубочилися  тисячі  змій,  кусаючи  одна  одну;  повсюди  стрибали  жахливі  жаби,  люто  витріскуючи  свої  злі  очиська,  а  пацюки  скалили  гострі  зуби,  в  очікуванні  нової  поживи,  яка  випадково  потрапляла  в  той  ліс.  
Темрява  та  морок  панували  там.

Одного  разу,  один  молодий  і  ще  не  навчений  життям  пацюк  вибрався  на  найвище  дерево  того  лісу,  в  пошуку  чогось  їстівного  й  побачив  за  ним  велике  сяйво,  що  силою  свого  світла  вдарило  в  його,  звиклі  до  темряви,  очі.
Отямившись,  зліз  він  з  того  дерева  та  побіг  до  своїх,  аби  повідомити  новину.
Зібралася  гадь  на  нараду.
Всі  стали  очікувати  головного  Хвостатого.
Змії  втихомирилися,  скрутившись  в  кільця.  Жаби  перестали  витріщати  від  люті  очі,  бо  зацікавилися  тією  новиною,  а  пацюки  прикрили  свої  зуби,  безупинно  рухаючи  довжелезними  вусами  та  хвостами.
Щось  сильно  вдарило  в  бубни,  зроблені  зі  шкір  тріснутих  жаб.
Два  молодих,  виструнчених  пацюки  своїми  гострими  кігтями  відчинили  важкі,  обліплені  болотом  двері  і  до  тієї  гаді  вийшов  головний  пацюк,  який  тримав  всіх  у  страху  та  покорі.

—Тааааак...  То  що  це  ти  там  побачив???  Ану  розповідай,  поки  я  добрий!!!  —  Запищав  маленький,  куций  щур  і  вирячив  на  молодого  пацюка  свої  вузькі  очі.  —  Що  ти  хочеш  нам  повідомити???
—О,  величніший  із  величніших!  О,  наймудріший  зі  всіх  наймудріших!  —  почав  вихваляти  молодий  щурик  Хвостатого,  випроставшись  перед  ним  на  задніх  лапках,  дотримуючись  настанов  старійшин,  аби  того  не  образити.  —  Сьогодні  зранку,  коли  я  побіг  до  темного  лісу  і  виліз  на  найвище  дерево,  щоби  віднайти  якусь  поживу,  то  вдалині  побачив  сяйво,  про  що  зразу  ж  доповів  твоїм  слугам,  наш  володарю.  
Він  швидко  опустився  на  брудний  діл,  зтишився  та  став  чекати.
—  Сяйво???  Ти  бачив  сяйво???  Терпіти  не  можу  світла!!!  —  заверещав  старий,  зморшкуватий  щур.  

Від  того  писку  всі  завмерли,  а  молодий  пацюк,  який  приніс  цю  новину,  ствердно  кивнув  головою,  підтакуючи.

—  Я  не  дозволю  вам  бачити  того  сяйва!!!  —  зі  ще  більшою  силою  та  злістю  запищав  Хвостатий  та  вдарив  своїм  хвостом,  немов  батогом,  по  болоті  з  такою  силою,  що  воно  забрискало  всіх  присутніх.  —  Всі  геть  з  моїх  очей!!!  Я  йду  приймати  рішення!!
Лише  гадь  почала  розповзатися,  як  Хвостатий  різко  до  них  розвернувся  та  випалив.
—  Сьогодні  над  ранком  вирушаємо  на  те  Сяйво,  аби  його  знищити!!!  ЙДЕТЕ  ВСІ!!  ВСІ  ДО  ОДНОГО!!!

А  коли  настала  четверта  година  ранку,  темне  військо  гадів  було  вишикуване  і  готове  до    підступного  наступу.
Довго  тривала  боротьба  між  темрявою  і  Сяйвом.
Все  братство  Сяйва  стало  на  захист  Світла,  якого  не  міг  терпіти  Хвостатий  зі  своїми  прихвоснями.

Билися  на  смерть.
 
Багато  загинуло  Сяйних  воїнів,  але  вони,  в  тій  битві,  поклали  дуже  багато  гадів,  котрі  розтріскувалися  від  їхніх  мечів,  а  ті,  що  залишилися  живими,  то  втікали  так,  що  аж  животи  та  лапи  стирали  до  землі.

Згодом  Сяйні  взялися  розчищати  темний  і  запущений  ліс.  
Сила  Сяйва  поширилася  на  ту  землю.  Ліс  почав  вкриватися  чарівними  квітами,  травами,  суницями,  грибами.  У  ньому  почали  вити  гнізда  пташки  і  виспівувати  своїх  добрих  пісень.  
Зайчата  та  білочки,  ведмедики  й  лисички,  вовчики  і  козулі  зажили  на  волі  в  мирі.  Роботящі  бобри,  нутрії  та  видри  дали  лад  тому  болоту  й  озеру.

А  жаби,  змії  та  пацюки,  котрі  повтікали,  побачивши  те  Сяйво,  подалися  на  край  світу,    намагаюись  знайти  спокій,  бо  кожен  промінчик  світла  торкнувся  тих  істот,  поселивши  в  них  тепло.  
Можливо  вони  колись  зміняться...



Марія  Дребіт    


                   
2023  рік                                                Потругалія



фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023

СИЛА КРАПЛИНКИ ЛЮДЯНОСТІ

                                                                         (  казочка  )


Колись,  дуже-дуже  давно,  коли  люди  все  частіше  губили  добро  зі  своїх  сердець  серед  проблем  буднів,  надаючи  перевагу  розбрату,  війнам  і  загарбанню  чужого,  один  злий  чоловік  вирішив  зробити  все  для  того,  аби  побороти  Добро.
Він  настільки  його  ненавидів,  що  був  готовий  на  все,  лише  б  досягти  мети.
Звали  цього  чоловіка  Злюк.
Його  серце  вже  давно  закам'яніло,  з  очей  більше  не  скрапували  щирі  сльози,  а  душа,  в  якій  колись  було  співчуття,  співпереживання,  заросла  густими  колючками.
Злюк  лише  кричав  і  кидався  на  всіх  з  кулаками.
Бувало  піде  він  кудись,  а  там  люди,  в  яких  ще  залишилося  трохи  добра  веселяться,  радіють,  співають,  танцюють,  дарують  одні  одним  усмішки.
Це  дуже  злило  чоловіка  і  він  чимдуж  повертався  додому,  щільно  зачиняв  двері,  віконниці,  замкнувшись  в  ньому  на  десять  замків.
З  кожним  таким  виходом  в  люди,  Злюк  ставав  ще  злішим.  Розлючували  його  ті  веселощі  та  добрі  вчинки  людей.
І  от,  після  одного  з  таких  випадків,  коли  Злюк  побачив,  як  одна  дівчинка  допомогла  старенькій  бабусі  перейти  вулицю  з  важкою  тоброю  харчів,  він  втратив  останню  краплю  людяності,  яка  колись  була  закотилася  в  закуток  його  серця,  там  дрімаючи.  
Зловивши  ту  краплину,  яка  від  внутрішньої  злості  Злюка  випала  з  його  ока,  чоловік  стиснув  її  в  кулаці  з  такою  силою,  що  вона  зіщулилася,  ущільнилася,  ставши  дуже  твердою.
Поклавши  кульку  на  стіл  і  глянувши  на  неї,  не  побачивши  нічого  гарного,  бо  ж  цілковито  втратив  можливість  його  відчувати,  Злюк  вирішив  занурити  її  в  гаряче  розтоплене  золото.  
Так  вчиняли  ті,  хто  любив  розкіш  і  багатство,  аби  показати  іншим  людям,  що  для  них  гроші  й  золото  це  зміст  життя.
Позолотивши  кулю  Злюк  почепив  її  на  шию,  аби  хизуватися  перед  людьми.
—  Агов,  Злюку,  а  що  це  в  тебе  на  шиї  таке  якраве  та  блискуче?  —  запитав  його  сусід.
—  Це  золота  куля!  —  гордовито  вимовив  той.    —  Сподобалася?  Якщо  хочеш,  то  зроблю  таку  кулю  і  для  тебе.
—  А  що  для  цього  потрібно?  —  запитав  той  чоловік.
—  Не  багато.  Віддай  мені  свою  останню  краплю  людяності.  Я  тобі  заплачу  за  неї.
Невдовзі  всі  містяни  мали  гроші,  які  отримали  від  Злюка  за  свою  людяність.
Відтоді  в  тому  місті  люди  ходили  злими  та  похмурими.  Вже  не  було  більше  свят  та  усмішок,  танців  і  веселощів.
Тільки  для  Злюка  було  замало  забрати  в  людей  їхню  людяність.  Він  замислив  тими  кулями  знищувати  їх,  аби  заволодіти  їхніми  статками  та  землею.  
Але  куля,  яку  Злюк  зробив  зі  своєї  людяності,  відчула  недобре.
Зібрала  вона  всіх  сестер  на  нараду.
—  Хоч  і  закрита  я  в  цю  свинцево-золоту  пастку,  та  все  ж  можу  відчувати,  а  тому  кажу  вам,  що  Злюк  задумав  щось  недобре.  Хоче  він  забирати  в  людей  життя.  І  я  не  дозволю  йому  це  робити!
—  Я  теж  не  хочу!  —  вигукнула  Друга,  яку  Злюк  зробив  з  людяності  сусіда.
—  І  я  не  буду  цього  робити!    —  розплакалася  ще  одна,  котра  була  забрана  з  серця  малої  дівчинки.
Решта  куль  підтримали  думку  Першої,  не  робити  такого  злого  вчинку.
—  Але  що  ми  можемо  вдіяти?  —  запитала  котрась  з  них  і  уважно  глянула  на  подруг.
—  А  прикотіться  но  ближче  до  мене,  —  сказала  Перша  куля,  —  я  знаю,  що  ми  можемо  зробити.
Ніхто  не  чув  цієї  розмови,  лише  молодий  місяць,  який  заглядав  у  вікно.
На  наступний  день,  підготувавши  золоті  кулі,  коли  Злюк  вже  хотів  вкладати  їх  у  зброю,  вони  закрутилися  на  столі  з  такою  швидкістю,  що  він  не  зміг  жодну  з  них  зловити.  А  тоді  промовили  до  нього.
—  Злюку,  хоч  ти  і  створив  нас,  виманивши  в  наших  господарів  хитрістю  та  захланністю,  хоч  ти  і  затиснув  нас  в  ці  свинцево-золоті  пута,  та  в  кожній  з  нас  залишилася  одна-єдина  крапелька  людяності,  тому  ми  відмовляємося  робити  те,  що  ти  замислив!
Більше  ми  не  є  твоєю  власністю!
Кулі  з  неймовірною  силою  підстрибнули  на  столі,  відбилися  від  нього  та  покотилися,  через  відчинені  двері,  надвір.  А  далі,  кожна  з  них,  віднайшла  свого  господаря,  підкотившись  до  його  ніг.
Здивувалися  люди,  побачивши  ті  кулі.  Нахилилися,  аби  підняти.  І  тільки  вони  торкнулися  їх,  як  важкі  оболонки  кожної  з  них  тріснули,  крапельки  людяності  вивільнилися  та  глянули  в  очі  тих  людей,  повернувшись  в  серця,  які  так  втомилися  бути  злими  і  холодними.
Злюк  від  злості  луснув,  а  його  куля  позбулася  свинцево-золотої  оболонки  отримавши  втрачену  волю  та  свободу,  котрі  розросталися  з  кожним  днем.  Вона  помандрувала  світом,  переконуючи  решту  куль  повертатися  в  жорстокі  серця  тих  людей,  котрі  позбулися  Добра.
Вона  і  досі  пильнує,  аби  це  більше  не  повторилося.  
З  того  часу  ніхто  й  ніколи  не  забирав  людяність  в  людей.  Всі  жили  в  любові,  розумінні  та  повазі.  
Перемігши  зло  та  холод  війни,  назавжди  запанували  мир,  честь,  воля  та  свобода.


Марія  Дребіт  

2023  рік                                                                        Португалія

малюнок  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

ЗВУЧИТЬ ТАЛАНТ (пісня)

Слова  Марії  Дребіт
Музика  Олександра  Рожанського
Аранжування  Олександра  Рожанського
Виконує  Надія  Поліщук
Звукорежисер  Юрій  Яремчук
Відеомонтаж  Христини  Швед


https://youtu.be/WM_aHZ1z4FA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023

ЖИВІ ХЛІБИНИ ( аудіочитання)

 
https://youtu.be/fH2mm_SKDNs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

МЕЛЯТЬ ЖОРНА

Шуррр-шуррр
Шуррр-шуррр  
Шуррр-шуррр
Мелять  жорна
Шуррр-шуррр
Камінь  треться
Шуррр-шуррр
Мука́  чорна
Шуррр-шуррр
Чи  минеться?
Шуррр-шуррр
Під  вагою
Шуррр-шуррр
Дня  та  ночі
Шуррр-шуррр
Йдуть  дугою
Шуррр-шуррр
Серця  очі
Шуррр-шуррр
Клече  слово
Шуррр-шуррр
Б'ються  букви
Шуррр-шуррр
Знову,  мово,
Шуррр-шуррр
Тліють  крокви
Шуррр-шуррр
Між  каміння
Шуррр-шуррр
Сила  зерен
Шуррр-шуррр
Йде  коріння
Шуррр-шуррр
В  тан  суве́рен
Шуррр-шуррр
Шуррр-шуррр
Шуррр-шуррр...



Марія  Дребіт




17.11.2023                                      Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

…ЖИВІ ХЛІБИНИ…

(жертвам  ГОЛОДОМОРУ  1921-23,  1932-33,  1946-47  років  присвячено)


...Йшов  тридцять  третій.  «Красним»  голодом  сповитий,
Вів  трудолюбів  у  ошклілі  кістяки.
Кацапська  паща  ненависно  «вчила»  жити  
Людей,  що  знали  праці  дати  лад  віки.
Боявшись  спротиву,  черговим  покаранням,
Поклали  край  усім  завзятим  смільчакам  —
Підступна  змова.  Без  жалю  та  співчування.
Холодний  зиск.  Безока  мста.  Власть  —  язикам.  
Пастки  розкладені.  За  грифом  таємниці,
«Во  благо  родіни»  лютує  супостат  —
Все,  до  останнього,  «викошував»  з  землиці.
Всіх,  до  останнього,  ламав  скажений  «брат»...

...Вони,  з  села,  таки,  були  найсміливіші  —  
Отих  два  юних  хлопці  з  роду  ковалів.
Зібрались  з  духом  та,  тайком,  зустрівшись  в  лісі,
Ступили  в  нього.  Так  їм  розум  повелів.
Дійшли  кордону.  Десь  за  ним  —  стара  «повія»  —
Скупа  та  сита,  заперезана  в  шиття,
На  їх  останню  річ  вимінювала  мрію  —
За  пів  мішка  муки  забравши  все  життя...

Дістались  дому.  Скарб  із  борошна,  безцінний,
Віддали  матері.  Ділила  на  село.
Собі  ж  залишила  згорьовані,  стражденні
Плиткі  дві  пригорщі.  Присіла  за  столом.
Гірку  сльозу,  з-під  серця,  мовчки  проковтнула.
В  руках  розтерла  млосний  жом,  кропиву,  мох,
Муки  дві  дрібки  із  тих  пригорщ  «зачерпнула»
І  на  воді  місила.  І  заплакав  Бог.
На  дні  пекла.  Всього  п'ятнадцять  паляничок.
Це  їх  вечеря.  Їх  сніданок  та  обід.
Згадала  —  син  сусідський  жеврів,  мов  листочок  —
На  смерть  його  чекав  го  божевільний  дід...

...Поверх  сорочки  одягла  стару  свитину.
(Під  нею  хрест  носила  та  коралів  нить).
Три  паляниці  завернула  у  платину
І  за  поріг  ступила,  де  мороз  скрипить.
Зробила  крок  і  другий  клала  обережно,  
Коли  почула  ззаду  дихання.  Перстом
Хтось  ухопив  за  шию.  Рвучко.  Осоружно.
Її  життя  забрав  коралями  й  хрестом...

...На  білий  сніг  упали  три  живі  хбілини.
Їх  миттю  з'їли.  До  загублених  крихтин...

Сини,  назавтра,  від  очей  людей,  родини,
Ховали  в  землю  матір  на  покій-спочин...

І  тих  синів,  і  тих  родин  були  мільйони.
Живцем  мертвіли,  переорані  плачем.
Безмовний  голод  підписав  Життю  закони,  
Стинав  написане,  кривавим  палачем!


Марія  Дребіт


10.11.2023                                          Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023

ТОЙ, ХТО БУВ ВОЇН

(  присвята  воїну-брату  Володимиру  Цепенді  )


Коли  ти  Був  —  ні  грішний,  ні  святий.
Тримав  життя  в  душі,  за  образами.
У  ко́мусь  плакав  —  за  усіх  живий,  
У  кімсь  мовчав,  тривогами  й  жалями.
Ти  повідбув  у  силі  молитов.
Ще  молоді  безсоння  відгодинив.
В  кремезних  думах  сиво  охолов
Ввібравши  честі  промені  родини.
І  не  зійшлись  всі  літери  в  слова,
Поміж  дзвінків  загублених  ефірів  —
Чомусь  в  криву  зігнулася  пряма,
Забувши  час  у  звивинах  замірів.
Відвишивало  серце  твій  рушник  
Хоч  плин  років  лиш  чуть  заполовинив.
Землі  святої  вірний  захисник
Пішов  у  Божість  вічної  гостини.

-------------------------------------

Колись.  А  може  завтра.  А  чи  вже,
Відкриє  хтось  тривалість  циферблатом  —
До,  в  час  та  після  волю  береже
Той,  хто  був  ВОЇН,  а  не  був  солдатом...


Марія  Дребіт


05.11.2023                                      Португалія


 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023

ЇЇ ЛІХТАР

https://youtu.be/GegKcbriZk4?si=6l0J-87bIyleemvV

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023

ЇЇ ЛІХТАР

Вгрузла  в  землю  (незчувшись  коли),  
Під  вагою  життя  та  літ.
В  кожнім  літі  боялась  зими.
У  всіх  зимах  рубала  лід.
Ще  би,  якось,  віддихала  цей,
Невідомий  донині  біль,
А  тоді  вже  у  руки  людей
На  порубанців  тихий  хміль.
Ще  стоїть.  Ще  тримає  той  стрій  —
Що  в  селі,  що  у  вирі  міст,
Кожен  з  них  у  житті  мав  її.
Кожна  з  них  їх  саджала  в  зміст.
Пам'ятала  усе  до  дрібниць  —
Хтось  стояв  підіперши  пліт,
Хтось  вигойдував  ритми  зіниць,
А  комусь  відкривався  світ.
Між  отого  життя  був  і  він.
Відчуває  його  тепло,  
Хоч  і  нині  і  постріли  й  дзвін  —
Не  відпустить  вона  його...
І  видніється  світло  між  хмар,
Кличе  дати  дорогу-шлях
Загорівся  новий  ЛІХТАР,  
Біля  ЛАВКИ,  що  тліла  в  цвях...


Марія  Дребіт


26.09.2023            Португалія


фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023

КРИЛАТІ ВЕСНИ

(  в  дарунок  юній,  починаючій  майстрині  авторської  ляльки  та  інших  видів  декоративно-прикладного  мистецтва  Маргариті  Петренко.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Крилаті  весни  юної  доби
Збігають  воском  батику  тканинно.
Возносять  в  працю  молоді  плоди
Та  креслять  схеми  до  творінь  гостинно.
Відкривши  двері  сотень  барвників
Крапкують  ними  цяточки  писання
І  сиплять  зерна  з  рук  на  власний  шків,
Всіваючи  серця  зі  свого  рання.
На  мапі  днів  зійшло  її  панно,
Розшите  цвітом,  вирізане  з  дива,  
Натхненним  кроком  шиється  воно
У  оберегів  зоряність  щасливу.


Марія  Дребіт


28.09.2023                                                  Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023

ТРИ МОРЯ СОНЦЬ

(в  дарунок  майстрині  декоративно-прикладного  мистецтва,  в  техніці  ґудзвикової  аплікації,  Вікторії  Левченко.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ".)


Три  моря  сонць  з  її  долонь  лилися,
Виднілись  людям  з-між  барвистих  хвиль.
Гарячі  диски  огортались  в  листя,
Тримаючись  за  візерунків  штиль.
А  потім,  раптом,  із  проміння  шквалом,
Впліталися  у  кошики  бажань  —  
Малих  й  великих  ґудзиків  начало  
Палало  у  полотнищах  чувань.
І  кожним  рухом  вишитість  майстрині,
Багато-юно  кликала  у  світ,
В  котрому—світлом!  Променем—в  царині
Глибоко-хистних  світанкових  літ!


Марія  Дребіт


11.09.2023                                      Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023

ЗВУЧАВ ТАЛАНТ

                       (  пісня  )  


                                   І

Глибока  ніч  виходила  із  ніш,
Складала  зброю  дня  в  стоги  порталів.
Ноктюрни  зір  снували  перший  кіш
Безмежжям  непобачених  муралів.

                                       ІІ

Дзвеніла  тиша  пізнім  ліхтарем,
Зависши  звуком  відчуттів  та  хисту,  
У  ній  маестро,  свого  серця  трем,
Складав  із  нот  між  ліній  у  намисто.

Пр.:

До  Бога  линь  та  до  людей,  мелодіє  життя,
Жалі  душі  знайди  в  солодких  струнах.
Вклади  у  такт,  оті  сліди  любові  й  каяття
Двох  кольорів,  загублених  у  рунах.
І  не  чекай  на  ту  сльозу,  бо  може  й  не  знайдеш
Не  залишай  її  у  порожнечі...
Неси  тягар  того  дару́,  що    власним  серцем  жнеш
Допоки  твої  витримають  плечі.


                                         ІІІ

На  білий  аркуш,  зораний  слізьми,
Розсипалися  чорно-білі  перли...
Звучав  талант!!!...,а  з  ним  звучали  й  ми  –
Душею  висоти  тонів  завмерли...


Марія  Дребіт


09.09.2023                              Португалія


фото  з  нету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023

ЖИТТЯ ПОЧАТКОМ…

(  в  дарунок  майстру  писанкарства  Олегу  Кіращуку.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Гарячим  воском  кличе  писачок
Життя  початком  зародити  Всесвіт.
На  рух  чекає.  Прагне  тих  свічок,
Чиїх  світінь  жадає  серця  блискіт.
Сакральні  знаки  вивірених  барв
У  вірі  свято  пишуть  шкарлупиння,
А  кожен  символ  котиться  з  литавр
Громів  небесних  у  душі  підсиння.
Тріскоче  спокій  полум'ям  ідей,
Вершить  у  яслах  таємницю  хисту
Бо  писанкар  від  Бога  для  людей,
Вже  кличе  світ  у  подорож  пречисту...


Марія  Дребіт


07.09.2023                                Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023

МІРІАДИ ДИВ

(в  дарунок  майстрині  фіш-арту  Ользі  Сироті.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")  


А  серед  див  бувають  теж  дива  —
Стають  красою  непримітні  речі.
Із  оксамиту,  на  усі  неба́,
Незвичність  зрить  крізь  вишукані  очі.
Геть  висолені  серед  всіх  думок    
Та  витончено-вимиті,  сортами
Розкладені  майстринею  в  панно,
З  води  спливали  вправними  руками.
За  перламутром  дніли  дар  та  крок
В  дрібних,  великих,  бездоганно  білих,
Відібраних  із  міріад  кісток,    
Між  срібних  хвиль  луски  в  картини  спіли...


Марія  Дребіт


06.09.2023                                  Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023

ДУШІ ЖАР-ПТИЦЯ

(  в  дарунок  художниці  з  декоративного  розпису  у  техніках:  Петриківка,  Самчиківка  та  інших,  майстрині  багатьох  видів  народної  творчості,  землячці  пані  Світлані  Червяковій.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")  

Жила  Жар-птиця  у  її  душі,
Скидала  пера  барвлячи  долоні,
Складала  в  пензлі,  гострячи  в  мечі,
У  Петриківки,  обранім,  полоні...
І  ожили  акантові  листи
Під  силою  гарячого  таланту,
І  папороті  знайдені  сліди
У  візерунках  золотого  кванту.
І  Самчиківки  зубчастий  розкрас
Завис  з  любові  серця  гобеленно
Тієї  жінки,  що  спиняє  час,
Що  поведе  століттями  натхненно...


Марія  Дребіт


05.09.2023                                            Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023

БОСТОНИ СВІТЛОТІНЕЙ

(  в  дарунок  художнику  Дмитру  Колеснікову.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")  


Він  вальсував  мотивами  життя.
Бостонив  пензлі  кроками  м'якими,
Під  купол  неба  тишив  відчуття  
Шукаючись  між  грішними  й  святими.
Вкладав  пастелі  на  кути  й  краї,
По  них  злітав  на  обрані  дороги,
Мольберту  мовив  всі  жалі  душі,
Шукав  себе  у  всіх  розмовах  з  Богом.
І  буйноцвітом  випав  в  кольори,
Не  шкодував  мазків  широкі  хвилі,
У  смак  палітри  увійшов  від  гри
Тих  світлотіней  в  дивовижній  силі!


Марія  Дребіт


05.09.2023                                        Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023

КРОСНА ДУХУ

(  в  дарунок  майстрині  текстильної  ляльки  Тетяні  Максимів.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Як  стихне  ніч,  як  задрімає  день,
Як  скоби  часу  заблокують  втому,
Зійдуться  руки  й  поведуть  пісень
Із  соковитих  кросен  згинів  льону.
І  дива  образ  визріє  з  ідей,
Тільця  заповнить  холлофайбер  пуху.
Текстильні  ляльки  глянуть  на  людей,
З  майстрині  серця  наберуться  духу
Гармоній  лад  знайдуть  серед  тканин,
Подружаться  із  гронами  блискіток
І  помандрують  до  своїх  родин,
Щоб  між  зими  їм  дарувати  літо.


Марія  Дребіт  


04.09.2023                                                              Португалія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023

ВИШИВАНІ ЖИТТЯ МІКРОСВІТІВ

(  в  дарунок  Христині  Семенко,  Народному  майстру  декоративно-прикладного  мистецтва.  З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Роса  її  душі,  із  серця  скрині,
Стекла  в  талант  струмочками  дарів.
Оживши  дзвоном  у  руках  майстрині
Із  крапель  веселкових  кольорів.
У  клаптиках,  срічках  та  ниток  милях
Заклаладені  традицій  голоси  й
Виспівуються  в  різнострою  стилях
Піснями  колориту  та  краси.
Знакує  голка  неповторний  розчерк.
Засклила  бісер.  Сипле  ним  той  спів.
Мотає  вправно  притаманний  почерк
Виши́вані  життя  мікросвітів.


Марія  Дребіт


03.09.2023                                          Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023

НЕЗІМКНЕННЕ КОЛО ДІЛ

(  в  дарунок  Лесі  Сивій  та  Соломії  Боднар,  дружині  та  доньці  загиблого  воїна  Володимира  Боднара,  авторкам  ілюстрацій  та  графічної  обробки  малюнків  до  1,2,3  та  4  томів  багатотомника  Наталії  Хаммоуди  "  Соло  надірваних  струн")


Собою  значить  контур  білий  лист.
Маркує  світ,  що  між  шляхів  та  долі.
Іде  штрихами  через  брід  та  міст,
Заповнюючи  білизну́  поволі.
Зігнулись  риси.  Випростався  зріст.
Відкрився  погляд,  блиснувши  підвійно  —
Вже  на  папері  засвітився  зміст,
Вкладаючись  графітом  мелодійно...
...Зі  всіх  безмірних  оберемків  діл,
Розкладених  у  незімкне́нне  коло
Вкладали  в  сотні  аркушів  завіт    —
З  донько́ю  матір  малювали  "Соло"....


Марія  Дребіт  


01.09.2023                                            Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023

КРІЗЬ РУКИ

(  в  дарунок  майстру  різьбарства  та  гравірування  Андрію  Чубею.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Вже  день  шумливий  двері  причинив...
Десь  там  залишив  клопотів  причини,
А  в  серці  майстра  спалахнув  порив  —  
Неспокоєм  розшторував  гардини.
Округла  форма  дерева  лягла
Під  штихелі  та  пуансо́нів  стрижні,
Вечірню  пісню  завела  фреза
Повівши  древо  в  образи  набожні.
Випалював,  вирізував,  різьбив,
З  душі  свердлив  корончасті  надзвуки...
Талант,  до  світу  з  тим,  що  так  любив,  
Ішов,  своїм  продовженням,  крізь  руки.  


Марія  Дребіт


31.08.2023                                        Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023

ВІТРАЖІ ПРОЗОРОСТІ

(в  дарунок  майстрині  вітражного  розпису  та  інших  видів  мистецтва  Наталі  Горбач.
З  циклу  "МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Зі  всіх  прозоростей  вдивлялася  в  серця,  
До  них,  із  власно  шкле́них  вікон,  промовляла
Отими  пензлями,  що  доторкались  тла,
Отою  фарбою,  що  у  руках  стихала.
Бо  засинала  в  краплях  обраних  тонів,
Теплом  вливалася  на  світанкові  плечі,
До  них  тулилася  перед  початком  снів,
Від  них  ховалася,  перед  початком  втечі.
Із  трафаретів  візерунками  горів,
Її  талант,  зізнанням  дихав  та  печалив,
А  мастихіни  не  цурались  вітражів  й
Лиш  тиху  дзвінкість,  вкотре,  людям  роздавали...


Марія  Дребіт


30.08.2023                                          Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

КАПЕЛИ СМИСЛІВ

(  в  дарунок  майстрині  авторської  ляльки  Ірині  Корень.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "  СОЛО"  Й  "  СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


І  вирахо́вував  рівняння  дивний  час  —  
Плюсами  множив,  бо  був  рівен  реґіменту,
Що  досконало  йшов  в  пропорціях  до  нас
Розквівши  в  мотанках  поміж  стежок  таланту.
У  силі  образів,  крізь  постаті,  із  рук,
Довівши  хисту  сенс  у  щем,  в  найважливіше
Мотала  жінка  та  завершувала  рух
І  кожен  з  них  ставав  для  неї  наймилішим.
Цвіла  душа  її  між  ни́тяних  джерел,
Спадала  блиском  неповторності  із  серця  
Та  залишала  слід  довершених  капел
Отим  відбитком,  що  над  смислами  здійметься.


Марія  Дребіт


29.08.2023                                                    Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023

ТВОРЧІ ШОРИ

(  в  дарунок  майстру  витинанкарства  Тарасу  Крамаренку.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "  СОЛО"  Й  "  СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


За  мить  з-під  рук  його  розгорнеться  життя,
Воно  ж  бо  складене  у  кільканадцять  згинів.
Мовчанням  вкаже  пан-митець  слід  майбуття,
Бо  кожен  витин  гострих  лез  папером  ли́нів.
Комусь  відчинеться  невигоєне  тло.  
З  отих  віконець  незлічимих  гляне  в  люди
І,  з  кольорів  обрізків,  всім  наллє  воно
По  саме  серце,  переповнюючи  груди!
Когось  засіє  розпшеничена  кутя,
А  хтось  із  шаблею  піде  в  високі  гори  -
Творив  для  світу  світом  майстер  бороття,
Віддавши  душу  назавжди  у  творчі  шори.


Марія  Дребіт


28.08.2023                                                  Португалія

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

ПОВЕЛИТЕЛЬКА СТЬОЖОК

(  в  дарунок  українській  майстрині  вишивання  стрічками  та  інших  видів  мистецтва,  художниці  Ірині  Покропивній.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


В  її  обіймах  тепло  людям  й  кольорам
У  сповиточках  сонця  дібраних  в  міжморрі.
Стонжкують  руки  вільні  промені  добра
На  полотна  безмежжі,  в  бе́зкраю  просторі.
І  вушко  голки  їх  веде  в  живе  й  святе
Та  дослуха́є  квітів  пахощі  буйнисті
Тим  візерунком,  що  малюнково  цвіте
Стібків  ходою  у  основ  краї  барвисті.
Стрічками  атласних  надій  мрійливий  шовк
Спада,  складаючись  тона́ми,  бурунами...
Дива́  творила,  повелителька  стьожо́к
І  відпускала  їх  на  волю  табунами...


Марія  Дребіт


27.08.2023                                                        Португалія

́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

ПОЛОНЕЗИ РУК

(  в  дарунок  українській  художниці,  землячці  Світлані  Мрикало.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Думки  її  дрімали  в  полотні.
Чекали  часу.  Дожидались  миті,
Коли  впадуть,  окрилені,  в  куншті́,
Що  їх  уві́зве  в  білосніжні  ниті.
У  кожній  барві  запах,  символ,  звук
Заплетені  між  пензлів  та  волокон
Де  тан  сповняли  полонези  рук
З  м'яких  мазків  спадаючи  у  локон.
І  грілась  в  квітах  сонячна  душа,
Розклавши  у  серця  букетів  спрагу
Світилась  жінка,  а  її  жага
Сотворювала  хистом  рівновагу!



Марія  Дребіт


22.08.2023                                              Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023

ЗМИГИ ОКА НЕВЛОВИМІ

(  в  дарунок  майстру  світлярства  Олегу  Суржку.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "  СОЛО"  Й  "  СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


А  він  уміє  зупиняти  мить  -  
Квітковий  зів  ловити,  в  гніздах  зорі,
Відджмелювати  сонця  першу  нить,
Тримати  хвилі,  ранками  прозорі.
Ковтнувши  вітру,  го  вкладає  в  кадр,
Завивши  в  яру  серпантинну  плівку
Таїть  у  скринях,  доторкнувшись  надр,
Допоки  не  заглибиться  в  мандрівку...
Так  йде  світляр  дорогою  життя
І  здрить  на  тім  шляху,  що  нам  незриме.  
Знимкує  Божих  сходів  вишиття
Та  ловить  змиги  ока  невловимі...


Марія  Дребт


17.08.2023                                        Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023

МИСТКИНЯ ЧАР

(  в  дарунок  майстрині  декоративного  мистецтва  в  техніці  квілінг  Анні  Боковій.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "  СОЛО"  Й  "  СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Зловила  ніч  за  очі  білий  день.
Розклала  мапи  зір  чаклунка  сива,
А  за  вікном  мотався  для  людей
Іще  один  виток  земного  дива.
Із  тисяч  смужок  тисячами  кіл
Вкладались  квіти  хисту  та  любові,
І  дарував  талант  гостинці  діл  —
І  чарувались  рукотворній  мові.
Аж  десь  під  ранок  стишив  силу  жар,
До  сну  улігся  полум'я  неквапом.
Прощались  сходом  ніч  й  мисткиня  чар
Аби  за  мить  зустрітися  завзято.


Марія  Дребіт


16.08.2023                          Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023

З ВОГНЕМ У СЕРЦІ!

(  в  дарунок  майстрині  соломоплетіння  Інні  Чонці.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Стежки  її  життя  сплелись  в  дідух
У  соломинах  розпізнавши  кредо.
В'язались  щастям  кожен  жест  та  рух,
Стеблинно  склавши  сніп  думок  із  меду.
Зігріті  сонцем  розійшлись  між  люд,
З  печі  душі  гарячість  увібравши.
Ячмінь,  пшениця  склалися  в  етюд
Міжвузлям  тихо  на  колінця  впавши.
І  вили  руки  жито  та  овес,
Вінками  пракрашаючи  чин  персті,
А  з  ними  лився  ї  талант  між  плес,
Отої  жінки,  що  з  вонгем  у  серці!




Марія  Дребіт


15.08.2023                                      Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023

ГАРЯЧІ ДОЛІ ЧЕРЕВИКИ

(в  дарунок  Народному  майстру  України  Марині  Дубровській,  керівнику  гуртка  КПНЗ  "ХМКЦМП",  клубу  "Оксамит"  та  КЗ  ПДЮТ  "ІСТОК".
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")


Її,  палітра  стріла,  зовсім  юну,
Взяла  за  руку,  повела  у  мрію.
Ішла  вперед,  ступаючи  по  руну,
Десь  колячись  об  голок  й  шпиць  завію.
Зі  снів  збирала  о́брази  сповиті,
Що  між  джерел  та  русел  відшукала.    
Зі  всіх  тканин,  що  від  землі  налиті,
Снагу  кроїла  та  у  міць  мотала.
Синь  цвіту  льону  вшила  в  мішковину,
Вплела  гладь  ниток  знаками  у  лики.
Здолала  шлях  не  кожному  під  силу  —
Гарячі  взувши  долі  черевики.


Марія  Дребіт.


15.08.2023                                                Португалія  

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023

ПОЕТ ІЗ ПЕНЗЛЕМ

(  в  дарунок  Заслуженому  художнику  України,  Оресту  Манюку.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")  


Майстерні  дух  витав  між  стін  в  митця  полотнах.
Дивився  в  очі  тим,  хто  крізь  та  поміж  бачив.
Чекав,  коли  мольберту  перія  зворотна
Повість  про  те,  що  кожен  штрих  та  колір  значив.
Дрібнозернистив.  Важать  більше,  аніж  тіні.
З  обти́скних  кілець  розливаються  в  оліях.  
Мовчать  та  речать.  Їхні  образи  нетлінні.
В  одних  руках  зібрались  фарби  у  сузір'ях.
Застигла  мить...  Злітає  краплями  в  пусто́ту..
І  знову  рух.  Пласким  та  круглим  кличе  вензель.
Мазки  лягають  на  палітри  чисту  цноту.
Вкладав  до  сну  її  поет,  що  мріяв  пензлем.



Марія  Дребіт


14.08.2023                                            Португалія
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023

СХІДЦІ ТАЛАНТУ

(  в  дарунок  майстрині  вишивальниці,  подрузі,  землячці  Галині  Базар.
З  циклу  "  МИТЦІ  ДЛЯ  "СОЛО"  Й  "СОЛО"  ДЛЯ  МИТЦІВ")



Орнамент  сходив  східцями  стібків
З  її  душі  у  вишиті  полотна.
Двобічним  чтивом  льону  та  шовків
Писалась  вістрям  нить  життя  спекотна.
І  впала  в  п'яльця  з  вовни  взором  в  тінь,
Рахуючи  число  у  вушку  в  списі,
І  блиснув  бісер  білих  володінь,
Тримаючи  за  руку  силу  тиші.
Палючий  подив  тисячі  очей
Горів  нестримно  на  їх  чіл  багатті.
Обвив  сутажем  пасмовість  людей
Господній  дар.  Талант  здійснився  в  квітті!


Марія  Дребіт


13.08.2023                            Португалія    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023

ЖИВИЛЬНІ ВОДИ

(  в  дарунок  майстрині  рукодільного  мистецтва  -  в'язальниці  гачком  та  шпицями,  поетесі,  подрузі-землячці  Оксані  Млодзяновській)


У  ній  є  море,  скеля  й  небеса.
Між  них  немає  простору  для  фальші.
Душа,  джерельно-чиста  і  проста,
Ключкує  довкіл  й  павутиння  наші.
Бере  до  серця.  Залишає  в  нім
Та  візерунить  силою  молитви.
У  кожній  нитці  —  сонце,  крапля,  грім,
Що  живлять  спраглі  душі  в  часі  битви.
Слова  та  дії  —  вервичні  жнива,
Гачкують  накид  петлями  свободи.
Майстрині  доля  —  обрана,  жива,
Вив'язує  життя  живильні  води...


Марія  Дребіт


12.08.2023                                        Португалія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023