| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Шкільній любові присвячується
Вже вічність ніби тебе знаю,
Та прошло лиш пару років .
Як сподобався мені,я пам'ятаю,
Було мені тоді не до уроків.
Я день і ніч про тебе мріяла,
У натовпі я поглядом шукала.
Надію в серці я посіяла,
Думками десь далеко там літала.
А ти? Ти навіть і не згадував про мене!
Я просто друг,то й менше...Так,знайома!
А моє серце? Б'ється,як скажене,
Бо я люблю!Причина це вагома.
Люблю?Ти запитаєш чи люблю я?
Чи справді я від тебе так без тями?
Все ж так!Щоночі все молю я,
Щоб твоє серце сповнилось чуттями.
Та марно...Все на світі марно!
Хіба любити можна аж до болю?
Ти вільний!Я ж кохаю,як бездарно...
Прошу: даруй мені ти волю!
Серце в полон брати не годиться,
А ти забрав. Всього лиш посмішкой своєю.
Кохання може справжнє народиться,
Та ти поплив своєю течією.
Ну що ж,бувай. З тобою я прощаюсь,
Та як захочеш, в гості тебе жду.
Ти знай: від тебе я не відцураюсь,
Тебе ж бо я по-справжньому люблю.
(серпень 2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2014