Сторінки (3/209): | « | 1 2 3 | » |
О Боже мій, скажіть в чому я винна?
Невже у тому, що живу?
Ваша вимогливість нестримна.
Навіщо так? Я вас прошу…
Я та, хто є, мене вже не змінити.
Чому ви хочете, щоб іншою була?
Можливо, мене й важко зрозуміти,
Я знаю це, я завжди не така.
Я завжди ненормальна в цьому світі,
Що все танцює навкруги й в мені.
Та я нормальною не хочу бути.
У них всіх очі сірі і німі.
У них всіх душі сповнені покоєм,
В них не залишилось протесту та життя.
Нехай я буду назавжди вигнанцем,
Мені до них немає вороття.
Чому ви все рівняєте на кращих?
Неначе кращий – той, хто більше зна.
Невже в серцях та думках ваших
Стереотипів не було сповна?
Чому ви кожен день чекаєте на промах?
Чому не вірите, що можу я сама?
По-іншому, можливо, так як можу.
Та маю право, це моє життя.
Я грати в ігри ці дурні не буду,
Мені байдуже їхнє визнання.
Повагу в серці я собі здобуду,
І самостійне, впевнене життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23411
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2007
З тобою засинаю я спокійно,
Переживаю легше біль.
Ти супроводжуєш мене постійно
І розумієш відчай мій.
Ти кажеш те, що маю я почути,
І відчуття, немов, я не одна.
Що хтось подібне може теж відчути,
Серед веселощів котитися до дна.
І між людей не бачити відвертих,
Одне відлуння полохливих слів,
Лиш зграя поглядів до тебе зверхніх
Та марево прожитих днів.
Коли кричу, то ти кричиш зі мною.
Коли злякаюсь, слідуєш в пітьму.
Ти стала вірною мені сестрою.
О, музико, тобою я живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2007
Давай поговоримо мовчки,
Давай знову будемо поруч.
Нехай навіть зовсім трошки,
Аби лиш вловити погляд.
Аби відчути вічність,
Яку я так скоро забуду,
Аби закінчити ніжність,
Згадати, ким більше не буду.
Давай без прощань цих банальних,
Без поглядів гострих, без фальші.
Адже, стільки днів було гарних,
Вони всі у пам’яті наші.
У мене не має провини,
Ненависті також немає.
Душа потребує зміни,
Та біль ще зі мною чекає.
Казали, що я досить сильна
І, нібито, добре тримаюсь.
Та я у тому не винна,
Я просто з собою граюсь.
Можливо, тобі це байдуже
І зовсім уже не потрібно.
Із шепотом очі замружу.
Так дивно, ти був наче рідний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23281
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2007
Відчуття такої порожнечі…
Відчуття проймає до кісток.
І до світу цього ворожнеча,
І по мозку пропускають ток.
Наче все померло із тобою.
Я не плачу більше, не кричу.
Навіть різкого не чую болю.
Не чуттєва, я на дно лечу.
Як завжди, сказати собі можу:
“Завтра буде краще, ніж тепер”.
І збрехати… та не допоможе.
Хтось, немов, із серця усе стер.
Не жалкую я, тебе вже я не чую.
Повернутися не хочу, більше ні.
Я любов в житті ніколи не відчую,
Бо її і краплі не було в мені.
Із життям, як з лялькою, все граю.
Одягла гарненько,а тепер уб’ю.
Ну нічого зовсім я не маю,
Все проходить повз. А я стою.
Що зробити з тим, що чує жалість?
Щоб спокійно дати серцю кам’яніть.
В почуття та совість вже награлись.
І в мені це зникло в якусь мить.
А тепер я дмухаю на руки.
Бачу кров, що котиться по ним.
Це кричала вічність, ти послухай..
І цей світ залишиться німим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23156
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2007
Я бачила, як опадає в парку листя,
Я бачила, як перший промінь дня упав
На обличчя ще дитяче, чисте
Як дощ сльозою по щоці стікав
Я бачила, як гори опускались на коліна,
Я бачила, як прірва у безмежність нас несла
Як ніжная душа, невинна
Так стрімко покотилася до дна.
Я бачила жорстокі сині очі
Я бачила за ними глибину
Я чула шепіт снів щоночі,
Із відчаєм вдивлялася в пітьму
Я бачила багато і замало.
Та чи потрібно бачити усе?
Хіба не буде далі все те саме?
Хіба пожив, не розумієш це?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22871
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2007
Коли проходять почуття – немає болю,
Нам зостається тільки порожнеча
Не відчуваєш радості, ні болю,
Єдиним виходом, напевне, буде втеча
Ти бачиш час, який минає швидко,
Який затягує тебе у невідомість,
Ти помираєш поступово, наче квітка,
А спогади заповнюють свідомість…
Ти бачиш все, чого вже не вернути,
Для тебе краще вже, про це мовчати
Такого суму неможливо і відчути
Такої втрати і не вийде описати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Мені все здається, що це не можливо
Можливо, я багато хочу.
Але зрозумійте, для мене важливо,
Його розуміючі очі.
Так просто, відверто, не треба питати,
Не треба шукати причини…
Навіщось брехати, та в ігри іграти…
Не знаючи меж та спочину…
Я хочу простого, можливо банально,
Але ж то і саме є глибше.
Це зовсім не легко, і не театрально,
Відчути, як серце ще дише…
Як подих на скронях цілує обличчя,
Немов пелюстки тої рози…
Тебе обіймає так ніжно, і кличе…
Зі спрагою п’є твої сльози…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Тільки те, чого в нас немає
Ми ніяк не в змозі збагнути
І постійно не вистачає
Те,чого не можливо відчути
Нереального, поза межею
Щоб сховатись від цього життя
Чи зрівнятися раптом з землею
Чи злетіти в самі небеса
Уявляємо собі примари,
За рахунок яких і живем
Без яких би давно вже пропали
В лаконічності сталих систем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Порожньо в серці у моєму
Немає спраги до життя
Ніщо насправді не суттєво
І навкруги лише слова
Таке буває досить часто,
Я бачу світ цей через скло,
І намагаюся не впасти
З моста високого того.
Тримаю поручні міцніше.
Дивлюся в небо, закричу,
Мені нічого вже не треба
Заплющу очі і лечу…
Довкола ходять собі люди,
А я не бачу їх і все.
Їх так багато, вони всюди,
І на одне мені лице.
Одноманітність ця вбиває,
Я хочу вирватись туди,
Де хтось про душу пам’ятає
І прагне певної мети.
Там, де цінують особистість,
А не тенденції вітрин.
Перевіряють дух на міцність
І бачать, що ти за один.
В житті, нажаль, усе інакше
Порожні очі і слова.
Вони не думають як краще,
Не знають навіть, як бува…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2007