| Сторінки (4/364): | « | 1 2 3 4 | » |
Хто ми без пам’яті? Нікчемні і пусті,
Не помнящі ні племені, ні роду,
Рушниці ми патрони холості,
Пігмеї героїчного народу.
Хто ми без пам’яті? Людина без лиця,
Об’єкт еволюційних деградацій,
Відрізаний окраєць буханця,
Але і в ньому піт солоний праці.
«Окраєць», «українець» – все одно,
Зневіреному, бідному пігмею,
Та щоб не покотитися на дно
Він утікає із руїн Помпеї.
І вже вростає коренем у світ –
Людина світу, всесвіту, планети –
Мій українцю, України цвіт,
«Хелло!», «Добридень!» Відгукнися! Де ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2015
Пройшовши через страх падіння,
І переживши воскресіння,
Цінуєш крапельку життя
До відчаю, до відчуття
Блаженства, райської утіхи...
Та час свої розставить віхи,
Цвіт ейфорії обліта.
Непідкорима висота:
«Пан чи пропав!?» - сміється в вічі,
Терзають душу протиріччя
І ризик , благородства друг,
Докине рятівний свій круг,
Чи не докине і спасує,
В пустелі хто твій крик почує?
І вкотре найскладніший крок:
Себе здолати ще разок,
Піднятись духом вище себе
Таке бажання і потреба –
Таке покликання живих:
Не шкодувати, що не встиг,
Не спасувати, не злякатись,
Упавши, ще разок піднятись.
Пройшовши через страх падіння
Відчути радість воскресіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2015
музика Руслана Білишка,
виконує заслужена артистка України
Ярослава Руденко(Кривошеєва)
Як явір стрічався з тополею,
Так доля зустрілася з долею.
Дві стежечки перехрестилися,
Дві доленьки полюбилися.
Приспів:
Горнуся до тебе поглядом,
Зіллюся з тобою подихом,-
Ніщо не сполохає щастя моє,
Ти мій, ти зі мною, ти є...
Життя рушниками ткалося
З червоним і чорне впліталося,
Та смутки на двох і печаль не пече,
Бо поряд надійне плече.
Приспів
Ти любиш мене красивою
Я вірю, любитимеш сивою.
Нам осінь зігріють весняні думки-
Кохання палке на віки.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
пісня
(автор мелодії Віктор Ох)
Я лиш людина – земна і небесна,
Сонця промінчик, краплина роси –
В долі одній – покоління воскреснуть,
В долі одній – скільки болю й краси.
Падають зорі в степи неозорі
І проростають жита і життя –
Тільки б не сіялась кров’ю і горем
Нива батьків і дідів золота.
Приспів:
Я лиш людина, тому не всесильна,
Голову в щирій молитві схилю:
Доленько - доле, завжди будь прихильна
І збережи тих, кого я люблю.
Я лиш людина великого світу.
Я світлячок в світі цім чи пітьма,
Чи пломеніти мені, чи зітліти –
Я визначатись повинна сама.
Шляхом несуть мене будні бурхливі,
Вітер надій сподівання несе,
Що ми ще будемо з вами щасливі.
Я лиш людина. Це мало – і все!
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Вдова – прибита пташка –
Самій спинатись важко,
Заслабли мої крила,
Де ти літаєш, милий?
До тебе не здійнятись,
Ще дітьми клопотатись.
Побільшало роботи
З суботи до суботи.
І все про тебе мовить,
Бентежний смуток ронить.
Із рук – і двір, і хата,
Щоб вік не забувати.
І сина руки сильні,
І доньки очі сині.
Неначе за стіною,
Жила я за тобою.
Купалася в любові,
Втішалася в розмові.
Та горе не дрімало –
На щастя зазіхало.
Поки не розлучило
Із тим, кого любила.
Коли тебе не стало –
Любить не перестала.
У пам’яті – з тобою,
А у житті – з бідою.
Гірка судьба вдовина –
Тепер я половина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Розкошує літо
запахучим цвітом.
Виростають діти –
вирушають світом.
З отчого порогу
стеляться дороги,
Зачіпають ноги
смутки і тривоги.
Потрясуть, як грушу,
і зачеплять душу.
Хто не спотикався,
той не піднімався.
Хто не помилявся,
той не виправлявся.
Тільки не зломитись
і не оступитись.
Тільки, щоб не страшно,
тільки, щоб безстрашно…
Виростають діти –
вирушають світом
Незгасимим сонцем…
маминим віконцем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
З журбою радість обнялась...
Олександр Олесь
З журбою радість обнялась
І не дають мені спокою:
То радість сонцем зайнялась,
А то журба бринить сльозою.
Чому б як радість – то навік,
Журба-зажура – на хвилину:
Радів би з того чоловік
і світ сміявся б солов’їний!
Але частіше – навпаки –
Журба велику силу має –
Ятрить і тіло , і думки,
І день, і ніч не відпускає.
І відає один лиш Бог,
Кому чого, кому з лихвою!
Отак живуть вони удвох,
Обнявшись, радість із журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
І знову вітер революцій свище-
Прорвало болісний гігантський струп-
Найсміливіші лізуть у кострище,
Найвище дерево іде на зруб.
Замішана ненавистю й любов"ю
Душі непримиримої діжа
В вже підходить і виходить кров"ю
І кров"ю поле бою ороша…
Ціною жертв проплачено свободу,
Вінок терновий голову квітча,
Як тяжко, тяжко довелось народу
Триматись під прицілом палача.
І в ейфорії перемог і слави
Ще наламається немало дров,
Ще буде випробовувать лукавий,
І не дай Боже, ще проллється кров…
лютий 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Між нами межа.
Назавжди. На весь вік.
Я – жінка чужа,
Ви – чужий чоловік.
Порожній вокзал.
Зачинавсь новий день.
Викрешував жар
Солов’їних пісень.
Село – за вокзалом,
Росні спориші…
Ніколи не знала
Рідніше душі!
А серденько «тьох!»
І до серця тремтить.
Вокзал цей на двох
І одна лише мить
Закреслить розлуки,
Вхопитись за мить…
А потяг вже стука,
А потяг летить.
Душа найрідніша
Зникає в імлі…
Не стрінемось більше
На грішній землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Не судилося легко іти –
Трудно чесному хрест свій нести.
Не судилось рікою пливти –
Об каміння розбились плоти.
Не судилось побачить світи –
Моїм напрямком інший летить.
Не судилося щастя знайти –
Похитнулись до щастя мости.
Не судилось себе зберегти –
Не судилось і все . Не суди.
Просто доленьку, як не хоти,
Ні об”їхати, ні обійти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Люди , як олівці,
Пишуть життя папірці.
Хтось, притупившись, спиняється.
Хтось, розігнавшись, ламається.
Інший іще піднімається,
І,загостривши кінці,
Намалювати старається
Сонячні промінці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Бракує слів вам у розмові,
Душі –бракує почуттів.
За що не любите ви мову
Своїх стражденних прабатьків?
Ту мову – трепетну і світлу,
Що зцілювала від біди,
Що соняхом і сонцем квітла
Серед густої лободи.
Ту мову, що серця вінчала ,
Благословляючи на шлюб,
Що мати в вас переливала –
Ви прирікаєте на зруб!
Вам добрі батька медовуха
І добрі неньки калачі,
Не відтягнути вас за вуха
Від сала і ковбас з печі!
А мову, мову…осміяли ,
Як сиротину в забутті,
До інших мов давно пристали,
Щоважливіших у житті .
Її не знають ваші діти,
Не будуть внуки ваші знать.
Зубрять англійські алфавіти,
Щоби освіченими стать.
У кожній мові – втіха, радість,
А рідна – сповивала вас !
І той, хто мову власну зрадив,
Ще може зрадити не раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Спомином, тільки спомином
Виглядає із далини,
Спомином – хата з комином
У зеленім вінку весни.
Нічками, тими нічками,
Де блукали до ранку сни,
Нічками – тупав ніжками
Місяць – юності чарівник.
Зіроньки, ясні зіроньки
Задивилися з висоти.
Зіроньки – щастя свідоньки,
Де були тільки я і ти…
Радістю гомонить пора
Невимовної чистоти.
Радістю - із того двора,
До якого вже не дійти...
Спомином, ніжним спомином
Виглядає із далини.
Спомином – хата з комином
У зеленім вінку весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Хто за ідеї, хто за себе.
А після себе – хоч потоп!
Якби дістав – продав би й небо –
Такий маленький лживий клоп.
Та є клопоподібні інші -
Нахабні, тлусті кабани -
Пріоритети мають більші,
Такі, що Боже сохрани!
Вони не дивляться на небо –
(Достатньо ритися в землі)
В них розуму , як у амеби,
А пихи, як у королів.
До девідентів –повна влада:
Казнить і милувать клопів!
Аж стогне клоп’яча громада
Від глуму тлустих кабанів.
Та спільну справу вони мають –
Народ так люблять, аж ревуть!
Дружненько тиснуть і штовхають,
І кров його, як воду, п’ють.
Віки згасають. І епохи
Диктують правила нові́:
Міняється усе потроху,
Та кровопивці ще живі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Море засієш – повік не діждешся
ніякого жнива. Підлому зробиш добро –
він не віддячить добром.
Теогнід
Мудрість древня, неначе світ,
Всевишнього благовоління:
Яким засіваєш насінням,
Такий і збиратимеш плід.
Засієш добірним зерном,
Прикропиш дощами і потом –
Воздасться тружденному злотом,
А ледарю – лиш бур’яном.
На морі хліба не ростуть,
На морі хліба не буяють,
Хто хвилі зерном засіває –
Даремний скорботного труд.
Хто підлому допомагав,
Схиляючи словом до Бога,
А з того не вийшло нічого,
Гріха той на душу не взяв.
А може, зерно проросте,
А може, колись забуяє:
Не в морі ж його висіваєш
Та ще й не на місце пусте.
Мудрість древня, неначе світ:
Байдужого бійся найбільше,
Байдужий за ворога гірший,
Я правду кажу, Теогнід?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Хто любив, хай завтра любить,
Завтра – хто ще не любив…
Невідомий автор «Нічне свято Венери»
Місяць в темнім небі блудить.
День відбувся і віджив.
Хто любив, хай завтра любить,
Завтра – хто ще не любив.
Сплять турботи і печалі,
Добрі люди сплять і злі,
Сплять, стоптавшись, сиві далі,
Притулившись до землі.
Курява – і та заснула,
Неспокійним мрійним сном.
Тільки вітром повійнуло –
Підняло її кругом.
Ніч не спить і сни гуляють
В кожнім домі у теплі .
І чорти бенкет справляють
Й чортенята їх малі.
І Венера не дрімає.
З нею віщий Бог пісень.
На любов благословляє
Рай земний–грядущий день.
Поки ходить сон між люди,
Сіє щедро диво з див:
Хто любив, хай завтра любить,
Завтра – хто, ще не любив.
Що то за любов незрима,
Серце щастям розпина,
У вогні неопалима,
Щонайглибша глибина?
Як здіймала і топила
Тих глибин бентежна млость!
Небо землю полюбило –
З нею в любості злилось.
Золоті Амура стріли
Розбивають нам серця:
Уночі і вдень він цілить
На кохання без кінця.
Лиш любов одна мурує
Невсипущий, сущий світ,
Пристрастю життя вирує,
Свій продовжуючи рід.
Знову спів пташок розбудить
Сил і любощів прилив:
Хто любив,хай завтра любить,
Завтра – хто ще не любив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
А матері, а матері
Вже не стрічають на порозі,
Не будять тихий світ зорі,
Опочиваючи у Бозі.
Найдовша в світі із доріг
Їх від роботи відірвала.
І довго сивим смутком стріх,
Немов хустиною махала.
Стоять немазані хати.
Посліпли вікна. Похилились.
Тягар їх давить самоти.
А як вони життям світились!
Як бився пульс минулих днів,
Дитячий сміх лунав і гомін.
Туман долиною заліг,
Чи то туман бринить, чи спомин…
Зринає в смуті і добрі
Полин сріблястий при дорозі…
А матері, а матері
Вже не стрічають на порозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
Ще ні печалі, ні жалю,
Іще не мовилось «люблю»,
Ще починається життя,
А з ним всього передчуття…
Нектар ромашкових сердець
Збирає коник-стрибунець;
Косинка неба голуба
Запнула сіно на лугах.
Гайнула хмара через став –
Запахло вільгістю отав –
І покотилась за село,
І небо сяйвом розцвіло.
Гукає баба до борщу
І хреститься: «Пошли, дощу!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
Я боляче життям іду:
Прибита, та не розіп’ята.
У Гетсиманському саду
Засіли Іроди прокляті.
Ладнають орди яничар
Священні землі толочити,
З рабів збирати щедрий дар,
По світу з торбою пустити.
Продати предків дух і прах,
Що поганяли ще волами.
Сміються злидні по хатах.
Земля горює із скарбами.
В полях вони лежать рясних,
(Відразу так їх і не видко)
У чорноземах дорогих,
Що маслом мазати на скибку.
А люди, люди…Бідаки
Селом блукають, як примари,
Бо вже приїхали князьки—
Свої криваві яничари!
Вселенську принесли біду.
Христа святого посрамили.
У Гетсиманському саду
Обітованну поділили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Розхвилювали море почуттів.
Розбурхали. І море заштормило.
Немає слів. Таких немає слів,
Щоб відтворити цю красу і силу.
В ній шквал і ніжність, полум’я і страх
Злилися воєдино, нероздільно.
Пронизує живу істоту жах:
« О Боже, я невільна, я невільна!»
Підкорена, підвладна почуттям,
Загублена в стихії до останку,
Розплачуватись буду я життям,
Не підкоривши зависоку планку.
Стихія випробовує на міць,
Стихія випробовує на силу.
У полум’ї розчахнутих зіниць
Сповідаюсь, як Богові: «Любила!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Вбога оселя моя: там не знайдеш колон Тенарійських…
Сад мій малий і звичайний, не рівня садам Феакійським...
Секст Проперцій « Пам’ятник»
Вбога оселя: не знайдеш колон Тенарійських –
Будка собача на фоні палаців ясних,
Сад біля хати – не рівня гаям Феакійським,
Годі гаям, коли легко згубитися в них!
Вбогі гостинці, бо нічим гостей шанувати,
Замість вина буду друзям читати рядки.
Струмінь добра з них у чари душі наливати
І захміліють словами такі ж голяки.
А гонорові та пишні зберуться додому,
Не розуміючи, нащо покликали їх,
І порадіють палацу своєму ясному,
І аромат смакуватимуть вин дорогих.
А голодранці життя аромат відчувають,
І задоволення мають із того, що ймуть.
Без Тенарійських колон і дзвінких водограїв
Більшість із нас непогано на світі живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Не питай, скільки років, звідки,
Не дивись зачаровано вслід –
Наші квітки – дрібні нагідки,
Нашу річку перейдемо вбрід.
Не питай, скільки в мене грошей,
Я кохання твоє не куплю.
Ти хороший такий, хороший,
Я тебе, як дитину, люблю.
Я роками тобі вже тітка,
У якої немає ума –
Не питай, скільки років, звідки,
Я себе запитаю сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Ти кажеш:яка ти красива...
(Краса, як роса в день весняний) -
Та я... твоя дівчинка сива
З хворим серденьком полум’яним.
А ти все мені про кохання,
Вуста зацілуєш і сльози.
Бо кожен наш день, як останній
Палкої поезії й прози.
А ти – про майбутнє далеке,
Про мрії захмарні, незримі…
А вже відлетіли лелеки,
Осипавши пух на озимі…
Ще зиму одну перебудем
Ще літо одне перетопчем.
Ще довго- предовго ми будем,
В наших вдячних нащадках, хлопче!
А потім піду надвечір’ям,
Забувши на тумбочці ліки,
І стану зорею в сузір’ї,
Тепер вже твоєю навіки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Мені без тебе, рідний мій куточку,
Як воювати в полі в одиночку,
Як льотчику лишитись без польотів,
Пташині без крила, бджолі без сотів.
Як дереву засохнуть без водиці,
Як невичерпній помаліть криниці,
Як у покорі гордому прожити,
Як безлюбов’ям долю столочити.
Мені без тебе - сумно і ніяко,
Без тебе почуваюся двояко:
Живу і не живу на повну силу,
Бо залишився там куточок милий
Як найцінніший скарб мого коріння,
Що проростив мене з свого насіння,
Що для польоту дав снагу і крила
І залишив навік тяжіння силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Ми розминулись в просторі і часі
На цілу вічність, на літа, літа…
Троянди жовті в старовинній вазі.
Останнє листя з кленів обліта.
Переплелися руки, як пагіння,
Розбіглися по закутках слова.
При сяєві веселого каміна
До голови схилилась голова.
Ковточок щастя в сивому тумані –
(А про майбутнє й гадки не було!)
В осінньому останньому коханні
Щонайясніше світло і тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Вокзал, немов ріка, тече.
Вокзал людей, речей, очей…
Хай їхати мені, а вас,
Куди стрімкий покликав час?
В які міста, в які світи,
Ваш потяг з вами полетить?
І понесе суцвіття дум,
Безхмарну радість, тихий сум,
Любов і ненависть – і все,
Куди ваш потяг понесе?
На всі чотири сторони
Вас, Милостивий, борони!
…Бентежним поглядом в вікні
Ви посміхаєтесь мені...
Оце і все. Перон пливе.
Тепло очей в мені живе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Я з сонця, із дощу, із глибини,
Землі дочка кохана, внучка неба,
Моє святе начало осягни,
А осягнувши, пригорни до себе.
Я хочу, щоб почув найперше ти,
І струн моїх торкнувся пелюсткових,
І будемо ми музику нести,
І дарувати музику любові.
В мені прекрасна музика жива,
В мені вона сміється і сумує,
Я підберу до музики слова -
І хтось моє серцебиття почує.
І стане в світі більше доброти,
І щастя посміхнеться проліскове,
Як будемо ми музику нести
І дарувати музику любові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Чому засумувала, доню?
Чому в очах сльоза бринить?
Тридцята осінь в твою долю
Найпершим снігом прилетить.
Вже не одні життєвим полем
Сніги летіли і птахи,
Котилось перекотиполе,
Але не на твої шляхи.
Я пам’ятаю, мов причастя,
Твій крик найперший на землі,
Найвищу мить, найбільше щастя –
Всерозвидняюче в імлі.
Із того часу і донині
Тебе в собі несу життям:
У нерозривній пуповині
Навіки мати із дитям.
І скільки б років не минало,
На те й літа, щоби минать –
Твоє я сонце розвидняла,
Твої жалі в мені болять.
Я вимолю для тебе, доню,
Щонайкоштовніше з скарбів:
Щасливу і безхмарну долю,
Кохання білих голубів.
Не треба сумувати, доню,
Не треба , доню, сльози лить.
Тридцята осінь в твоїй долі –
Час жити , мріяти, любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Заплутаюся в сумнівів траві
І захмелію пахощами м’яти…
А ви були тверезі і праві:
Хто не посіяв, той не буде жати,
Хто не втрачав – не матиме жалю,
Хто не ішов – не буде спотикатись,
Хто не спізнав і не сказав «люблю»,
Тому в коханні не розчаруватись!
Жіноче романтичніше єство,
А логіка - спонтанно нелогічна.
Вона нафантазує, що було,
Вона у миті розпізнає вічність.
Згубитись може серед трьох беріз,
І захлинутися в очах бездонних.
На щастя відгукнутись морем сліз,
А щастя, як метелик на долоні!
За вас, негідного її руки,
Життя своє віддати романтичне;
Хай потім – реп’яхи і остюки –
Вона так вірить, що кохання вічне!
І що тепер у неї в голові ,
І як, і чим її переконати?
Заплутаюся в сумнівів траві
І захмелію пахощами м’яти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Цілющу воду джерела
Несамовито я пила.
На дні живильного тепла
Біда холодна залягла.
Якби я знала і могла –
То не пила б і утекла.
Та пізно вже, ох, пізно вже –
Біда – ножем. Біда—вужем
Оповива, сичить, ячить.
Здається все уже – не жить!
Та ще не все. Туман димить,
Краєчком сонце червонить.
Світ розвидняє і болить:
Твоє «любить» – моє «любить»
…Перебреду свою біду
І до нової припаду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Я – Волноваха, я – хвилювання,
Згусток надії і сподівань.
Я загадаю земне бажання –
Не перекресліть моїх бажань.
Приспів:
Я – Волноваха, я – Волноваха –
Я не корюся долі і страху.
Зболіле серце зойкає птахом:
Я – Волноваха, я – Волноваха,
Je suis Volnovakha, Je suis Volnovakha.
Я – Волноваха, сповнена горем,
Гуртую сили – перемагать!
Коли ми разом – здолаєм гори!
Бо нашу єдність не роз’єднать.
Приспів
Я – Волноваха. Сумна картина
Кров’ю багрянить захід і схід.
Я – Волноваха, я – Україна!
Я – Волноваха, я – цілий світ!
Приспів
15.01.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Не продавай Дияволові душу,
То тіло тлінне, а душа – навік.
Душа природу має невмирущу,
Повік душею вічний чоловік.
І вже тоді, коли тебе не буде –
На цілий світ кричатиме душа.
Хто твою душу викупить у Юди,
Коли вона не варта ні гроша?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Ти для нього свята людина –
Бо ти – мати його дітей!
Чоловіка перша дружина –
Юних років чудовий день.
Ваше сонце було і небо,
Зорі сяяли вам ясні.
Я не вкрала його у тебе –
Відспівалися всі пісні.
Не було в нас палких побачень,
Не було неймовірних мрій,
Але я попрошу пробачить,
Що сьогодні він також мій.
Ми ділити його не будем,
Посипати на рани сіль,
І як люди, як добрі люди,
Переступимо вічний біль.
І відляже гірке від серця
(Бо давним вже давно пора!)
Ти моя по нещастю, сестро,
Мого щастя також сестра.
Піднімаються ваші діти
Я люблю їх, я їх люблю,
Я за них, ніде правди діти,
Відстраждаю і відболю.
Чоловіка перша дружина,
Доля в кожного непроста –
Ти для нього свята людина
І для мене, повір, свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Вже ластівки, гойдаючись на дроті,
Ладнаються в далекий небокрай.
Не відкладай своє життя на потім,
Кохання мед гіркий не відкладай.
Живи сьогодні, повно і відкрито,
Хай груди розхвилюють почуття,
Ти не прийшов на світ в куточку скніти,
Тебе на світ покликало життя.
Ввійди в його розвеснену стихію,
Занурся до глибин прамудрих знань,
Здійсни найзаповітнішу замрію –
Людиною серед людей ти стать.
Коханням возвеличся і возвисся,
Не засмутись і крил не обітни,
Бо що є більше на землі і вище,
Що прихиляє зоряні світи.
І скоряться непідкоримі далі,
(Непереборних труднощів нема!),
Коли ідеш нестримним кроком далі –
Розступиться - розвидниться пітьма.
То ластівки туди-сюди літають,
Нам осінь сповіщають і весну.
А ми такої розкоші не маєм,
Бо кожен має доленьку одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Любов, казали, зла. І про козла
Не слід було ніколи забувати.
Козла любити довго не змогла –
Пасеться вже біля чужої хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Ще рік один пережили –
Засіяли на нове жито.
Святкові прибрано столи,
Вино розлите недопите.
За що пили? Куди ішли?
Вперед! Без права на поразку!
Бо ми були, ми ще були,
І вірили, як діти, в казку.
Хоча б сьогодні, в день такий,
Коли роки схрестили шпаги
І переможно рік новий
Свою ходу зачав з відваги.
Життя блакить і смерті ніч –
«Усі ми в золоті і голі»*
Шляхом прозрінь і протиріч
Свою в пітьмі торуєм долю.
Пережили. Переживем.
Але не звернемо нізащо!
Так довго й трудно ми ідем,
Щоби на мить наблизить краще.
*Т.Шевченко «Кавказ»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Дорослі діти. Вже такі дорослі.
Квіт мого серця. Зернятка пророслі.
Моя надія, віра і кохання.
Дорога в люди повела вас рання.
А на дорозі – терни колючками,
Щоб не хапали голими руками.
А на дорозі – камінці підступні –
Добро і зло чатують, наче судді.
Примарне щастя і зусилля марні,
І фантики без змісту дуже гарні.
Любов- монашка і красуня –зрада,
І хто є хто –нема кому порадить.
Фальшиві гроші, копійки мозольні.
Шалений світ, принад і згуби повний.
Нещирі люди і сердечні люди.
Набити шишки зможете усюди!
Сумна неволя і крилата воля,
І кожен з вас коваль своєї долі.
І кожному життєвий килим ткати…
Не забувайте, що казала мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Я намалюю обличчя твоє, твої очі,
Серцем озвуся до тебе на сяйво очей.
Я загублю всі слова в лоні спраглої ночі.
Хай кажуть очі – промовисті душі людей.
Капає віск із свічі і свіча догорає.
Крутить за вікнами осінь барвистий танок.
Хай все мине, тільки погляд оцей не минає.
П'ється п'янкого кохання солодке вино.
Хай оживає схололе, забуте,затерпле,
А що упало – запрагнеться знов висоти,
Бо без кохання на білому світі нестерпно,
Бо без кохання чатує пітьма самоти.
Капає віск і свіча догорить за хвилину
І сіра сутінь сховає малюнка канву.
Та я думками до тебе невидимо лину,
Та я думками тобою болю і живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Життя – униз. Життя – угору.
Підйоми, віражі, обвал…
Попросять скоро вже із двору,
Замовивши останній бал.
Бал хризантем,осінніх квітів,
Що відцвітають без тепла.
Старалась совісно служити,
Прислужувати не могла.
Чужого місця не займала.
Чужого щастя не взяла.
Стелилась м’яко – твердо спала.
Собою назавжди була.
Не ідеал і не ікона:
Проста , як двері, і складна.
Та кожну жінку, як Мадонну,
Не осягнуть умом до дна.
Не по мені надмірна пиха,
Цуралась підлості і зла.
Нікому не бажала лиха –
Я сонце у собі несла.
Чому несла? Несу і досі
Своє я сонце по землі,
Збиваючи янтарні роси,
Світ розвидняючи в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Спечалена земля. Журба по вінця.
Стяг синьо-жовтий низько майорить.
Не стало, Україно, Українця,
Його через віки не повторить.
Пребудуть інші. Кращі, а чи гірші,
Покаже час, що невблаганно мчить.
Але такого вже не буде більше,
Його любов’ю вже не відлюбить.
Не відстрадать болінням за свободу,
Не затулить собою цілий світ,
Коли на груди зболені народу
Посипавсь атом, як вишневий цвіт.
Він не сховався у лиху годину,
Він гідно жив наперекір біді.
І першим став на поклик батьківщини,
Як побратими духу молоді.
Прощальне слово. Голосні промови .
Він не промови поважав – діла –
І сутність вся його в першооснові
Служінням людям і добру була.
Куйовдить вітер золоту чуприну.
Впокоїлись турботи і жалі…
Останній путь великої Людини.
Вклонітесь Українцю до землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Привіт, моя супернице,
Пройшла пора образ,
Душа моя не сердиться,
Життя змирило нас.
Ти красною шипшиною
Манила і цвіла,
Я чорною ожиною
Біду свою пила.
Перепила полинного,
А ти меди, меди…
До нього серцем линула,
Суди чи не суди…
Я не була незрячою,
Пекло мені жало,
Та все давно пробачила,
Немов і не було.
А ти цвітеш шипшиною,
Цвітеш на пустоту,
А я йому ожиною,
Дружиною цвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
О, панно Осене смутна,
Чому гуляєте одна,
Чому із сонцем розлучились?
А як любились, як любились!
Чому зажурене чоло?
Багряне перейшло тепло.
Зняли берези парики,
Снують шедеври павуки.
Гукають птиці з висоти:
« Курли – курли!» – « Були-були!»
Тепер летіти в край чужий,
«Курли!..» – ми не забудем свій!
О, панно Осене смутна,
Чому гуляєте одна,
Чому не маєте жалю?
Я ще люблю, я ще люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
У зустрічі відчула я розлуку.
Її мовчали стиснуті вуста.
А ліс казав, знімаючи перуку –
І німота, правічна німота.
Усі вужі позлазились і змії
Порадитись, що далі їм робить,
А хто збере мої докупи мрії,
Хто зможе мертві мрії оживить?
Хіба що ліс. Могутній і величний
Наснаги дасть і сили до життя.
Пробачте, сосни і дуби сторічні,
Я перед вами крихітне дитя.
Ви зцілювали тисячі пропащих,
Ви сотням тисяч душі зберегли.
Їй Богу, і мені стає вже краще,
Як тим, що вже отут колись були…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Софіївка туманом мріє,
Багрянолистом опада.
Відлунюють сліди Софії,
Граційна неземна хода.
Могутній дуб гілки розкинув,
Він із дитинства пам’ята
Чарівної краси грекиню.
Краса – то щастя і біда,
А надто вже краса жіноча,
Як квіт троянди у росі,
Чарує і милує очі,
Її зірвати прагнуть всі,
Насолодитись нею мріють,
Допоки не зів’яне цвіт.
Так тричі продана Софія
Вином п’янила юних літ.
Його пили ясновельможні.
Втішались грішні королі,
А той, хто серце розтривожив,
Був не найкращим на землі.
Якби то знать, кого полюбиш,
Якби то можна обійти
Шаленого кохання згубу
Над всі закони і світи.
Тут, у красі земній, високій ,
Коли кохання , мов стріла,
Знайшла своїм стражданням спокій,
Навіки спокій віднайшла.
І вкотре листопад танцює,
На скрипку вітер витіва,
Сліди Софії хтось відчує,
Нетлінний образ ожива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
Вже рік минув, як гарна молодиця
До Бога віддала свого п’яницю,
Та все горює, наче за порядним,
А з того - ні поради, ні розради.
І слово добре не завжди, і ласка,
Одна город сапала і по ряску.
Сльоза туманила блакитні очі,
Коли її невірний парубочив.
А був собою ладний, хоч п’яниця,
Була йому до пари молодиця,
В собі несли обоє таємницю,
Ні з ким не побажали поділиться.
Але сусідки хитрі, всевидющі
Казали про дитину середульшу.
Сплітали із догадок павутину,
Що не його була ота дитина.
Відтоді стало тяжко йому жити,
У чарці смуток розпочав топити,
Тоді віддав він чорту свою душу,
Як привела дружина середульшу…
Чи правда, чи брехня у тій балачці –
Вона ж йому годила, як болячці.
Та про одне молила: кинуть пити,
Тоді б вони могли по-людськи жити…
І до його останньої хвилини
Вона несла в собі якусь провину.
Несе і досі. Іній сріблить коси,
Сльоза сумна блакитні очі росить.
…Чого вбиватись смутком і журбою?
Розкішне літо полонить красою.
Дивись, ще трапиться для неї кращий,
Але вона докірливо:"Нізащо!"
…Літа пройшли, як гарна молодиця
До Бога віддала свого п’яницю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Молоко на столі у горняті,
Борщ пахкий з молодим часником.
Лепехою застелена хата
Гомонить незабутнім теплом.
Дід, як той перецвіт, посивілий,
Помантачив косу – покосив.
Баба гарна, як яблуко спіле,
Ще у повному розквіті сил.
Від корови-до грядки – до печі –
Пиріжками квітчає стола.
Дід її обіймає за плечі:
« Ти у мене, неначе бджола!»
Крадькома просвітліло голубить,
Заховавши від внуків тепло,
А ми знали, що дід бабу любить,
Нам же років по десять було!
На ніч дід календар почитає.
Як молитву, послуха рідня.
І неспішно листок відриває,
Доторкнувшись прийдешнього дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
РІЗДВЯНА ЗІРНИЦЯ
Як Різдвяна зірниця засяє –
Вся родина до столу сідає.
Дух всевищого щастя витає,
Хто Христа в своїм серці має.
Дух святої, земної любові
У піснях, у правічнім слові:
Божий Син народився на світі,
Прославляйте його, славіте!
Як Різдвяна засяє зірниця –
Входить в дім коляд-колядниця:
Щоб вродилися жито-пшениця –
Пишна буде у нас паляниця,
Всі здорові були і веселі,
Розквітали достатком оселі.
В мирі, дружбі жили – не тужили,
Від душі добрі справи творили…
Ніч Різдвяна іскриться снігами,
Поспішає до нас із піснями,
З побажаннями миру, дарами –
Просвітліємо з вами серцями!
Ніч Різдвяна – богиня, царівна,
Золота від зірок, чарівна:
Божий Син народився на світі –
Прославляйте його, славіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
( пісня)
Серед стежок, серед доріг –
Найліпша – що веде до хати,
Куди летиш – не чуєш ніг,
Бо виглядає тебе мати.
Вона, як сонечко святе,
В сіянні праведного знаку,
Проміння сипле золоте,
Складає Господу подяку.
Приспів:
Радуйся, моя доле, зірниці життя,
Радуйся, бо нічому нема вороття,
Радуйся, сокровенних надій не згуби,
Радуйся, і люби, моя доле, люби…
То Божий знак, відкрить в собі
Дорогу праведну до раю.
Спасибі, Господи, Тобі,
За те, що матиму і маю.
За наші будні і свята,
За наше щастя неозоре, –
Лише любов Твоя свята
Здолає все і переборе.
Приспів ( 2р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
( пісня)
Різдвяна ніч. Стоїть сумна моя хатина.
Різдвяна ніч. Вогнем палає Україна.
Краплину радості не просто відшукати
І освітити невеселе наше свято.
Приспів :
Різдвяна ніч, священна ніч,
Тебе благаю,
Хай янголи торкнуться пліч
І заспівають.
В ім’я майбутнього людей,
Хай мир засяє.
Щаслива мати хай дітей
Добра навчає.
Різдвяна ніч, пошли Христа на допомогу,
Різдвяна ніч, благослови круту дорогу,
Щоб наші душі і серця цвіли любов’ю,
Щоб не кропили шлях взірця людською кров’ю.
Приспів
Різдвяна ніч. Спаси нас, Боже, і помилуй,
Твого ім’я відома всім небесна сила.
Щоб мир прийшов, як добрий гість до нас на свято,
А ми його з любов’ю будем шанувати.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549289
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.01.2015
Цієї ночі не зімкнулись очі.
Безсоння грало в піжмурки зі сном.
Творили день його безсмертні зодчі
Під зоряним небесним полотном.
Як справжнє все –довершили натхненно,
Подалі від здивованих очей.
Невтомний труд – Сизифів труд – щоденно
Єдиним днем приходив до людей.
Єдиним, неповторним і минущим –
(І хто б його лишитись не благав)
Єдиний день для всіх на світі сущих
Собою був – себе віддарував.
Відходячи у темінь і безсмертя,
Він естафету іншим передав,
Не поспішай його безжально стерти -
Над ним Творець трудився і страждав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Не справдилось. О як несправедливо!
А вчора- ще безхмарна і щаслива,
А вчора- ще не пахла громовиця
І осінь не вдягала рукавиці.
А вчора...Як давно було те вчора.
Прокручує, мов диск, уява хвора,
І серце дріботить душею гулко,
Шукаючи утіхи і притулку.
І не знаходить. І шукає знову
Для спалених мостів першооснову.
І вже до карти інша карта ляже.
– То не твоя судьба – ворожка скаже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Суєта суєт. Все суєта.
Відзоріла ніч складає лахи.
Вісь земну незримий оберта –
Крутяться жреці і сіромахи.
Покрутились трохи. Відійшли.
Інший час малює інші лиця.
Ви були. Ви всі отам були,
Де земля продовжує крутиться.
Час безжальний витира чоло
Від порохняви століть і глиці.
Скільки вас було перебуло!
В пам’ятку лишились одиниці…
Суєта суєт. Все суєта.
Ні дихнути вільно, ні збагнути.
І твоя задача непроста:
В час суєтний людянішим бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Ти чи не ти. Знайома постать,
Задума світлого чола…
Ти чи не ти. Зимовий погляд
Давно забутого тепла.
Час безпощадний , безупинний –
Не виманиш ні мить, ні день.
Що , часу, ти зробив з людини,
З його окрилених пісень?
Порозганяв пісні вітрами,
Вподібнив шелесту гілок,
Пориви згальмував роками
На мудро виважений крок.
У правильних ряди поставив,
В колону білих комірців.
І чітко крапки всі розставив
На життєписнім папірці.
Все правильно зробив. Все вірно.
Навіщо терни, колючки?
Такі живуть, принаймі , вічно,
А ті – згорають, як свічки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Забанувала * тітка Ганна:
Була колись нівроку гарна!
Коса по пояс, стан – смерічки,
Вуста – калини, очі – нічки.
За неї легіні сварились,
Та одному вона судилась.
А як судилась – то довіку
Пішла у молодиці дівка!
Життя –піснями і сльозами,
Життя – безсонними ночами
Коло плити, коло колиски –
Підводити зарано риску.
А як трудилась невсипуща,
Як дбала суще і грядуще.
З любові прибувала сила,
Бо як любила, як любила!
У тітки Ганни – дочки гарні,
Моторні і стрункі, мов сарни,
Сини, як ясени, високі,
Онуки розганяють спокій.
Дні пахнуть м’ятою і квітом,
Згорає свічечкою літо.
Осінній сум стенає душу,
Трясе вітрисько добру грушу…
Забанувала тітка Ганна,
Була колись нівроку гарна!
Забанувала – зажурилась,
Куди краса її поділась?
Де безтурботна щира радість?
Невже, підкочується старість?
*Забанувала-засумувала, зажурилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
О, як ви грали! Тільки ви уміли
Всю пристрасть серця донести до рук:
Із клавішами пальці говорили -
І виривався дивовижний звук!
А ми ридали, мліли і німіли,
І возрождались, смертні і земні,
І рай цей покидати не хотіли -
Ці звуки філігранно чарівні!
Їх невловимі і незримі стріли
Пронизували збуджені серця,
Що залишитися навік хотіли
В полоні геніального митця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
О, брате, брате, як тобі я рада,
Як гарно перевідатись з тобою.
Хай кажуть: любить брат сестру багату,
А ти людина іншого покрою.
Насмажимо картоплі з огірочком,
Віднайдемо міцніше щось із перцем –
І пам’яті гортатимем листочки –
Місточками – від серця і до серця.
І заздрості не буде і злорадства –
Душею просвітліємо в розмові:
У цьому є велика сила братства,
Одного духу і одної крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
Як щастя не було, так і немає,
Кому яка планида* на зірках.
А той, дурний, коло ріллі зітхає,
Пахає, аж темніє у очах.
А той, розумний, лиш умом поводить,
Напружуючи думами чоло:
І на пустому місці гроші сходять,
І просяться меди в пусте дупло.
А той, дурний, землі віддавши силу,
Аж валиться роботою із ніг,
Щоранку ж енергійний, відпочилий,
Переступає росяний поріг.
А той, розумний - грошенят без міри –
Від них не має спокою вночі,
Нікому, і собі, уже не вірить,
Лякають і собаки, і сичі.
Добро своє на спокій не міняє,
(Багатство бідність зроду не терпить!)
Як щастя не було, так і немає,
Кому яка планида із планид* .
* планида – планета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Нарешті, нарешті
Узулися мешти,*
Щоб легко по світу,
Щоб швидше до світла!
А в рідному домі -
Ні правди, ні волі.
А в рідному домі –
Давно не всі вдома.
Узулися мешти –
Шукатимуть решти,
А чи підуть далі
В невідомі далі.
Там ще їх не знають
І не ошукають
Ні душу , ні тіло.
Серце відболіло…
За морем, за долом
Шукатимуть долю,
Чи аеропланом,
Десь за океаном…
* мешти – легкі черевики
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Була пора – зелена, молода,
Коли усе можливо і реально,
Коли ще не віталася біда,
Перечепивши на ходу безжально.
Була пора – на тисячу життів –
Безхмарна, ілюзійна і пречиста.
Пора передрікань, передчуттів,
Яку не вкрила паморозь імлиста.
Коли ще мудрість лісу не прийшла
І серце зорепадом не розбилось,
Коли любов священною була
І в череді любовей не згубилась.
Коли високі думи і чуття –
Від висоти душевного польоту,
Коли розпочинається життя,
не впавши із розгону у гидоту!
…Заплакав ранок у кутку двора
Краплистою, іскристою росою…
Була пора. Ото була пора!
Невже це все було колись зі мною?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2015
Вже розсвітання кукуріка
(Ні крихти в нім нема жалю!)
Люблю цього я чоловіка.
За що – не знаю, та люблю.
І не реальність, і не сниво –
Молочного туману дим.
Чому із ним така щаслива,
Чому не з іншим, а із ним?
Ще мить солодку до знемоги
Вустами спраглими ловлю.
Нічого в нім нема такого,
А я, як проклята, люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2015
Так сумовито, до плачу́,
І добре, що ніхто не бачить.
По всіх рахунках заплачу
І не візьму погордо здачу.
Не перекину свій тягар,
Борги обтяжливі і му́ки.
Свій розгрібатиму я жар,
Свої обпалюючи руки.
Коли все виплачу сповна
І загашу свої пожежі,
Себе я випалю до дна,
Зі мною будьте обережні!
Я загартована, мов сталь,
Я гостра, наче лезо бритви,
Мені не боляче, не жаль
Себе і вас на полі битви.
Лише коли одна, як перст,
Сльозами підпираю стінку.
Поставлю на війні я хрест,
Бо все ж … бо все-таки я жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Це ще не все...Думки, мов бджоли
У соти закладуть меди...
Не стану кимось я ніколи –
Минулих днів зійшли сліди.
І пісня буде не остання,
І розчерк зважений пера ...
Та недолюблене кохання
Пішло навіки із двора.
І дні, змарновані на втіху,
І повні змісту і краси,
В собі ховають стільки лиха,
Що , Боже, сохрани й спаси!
Минуле, не вертай ніколи –
Вкушаю я твої плоди –
Це ще не все...Думки, мов бджоли
У соти закладуть меди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Казатиму, а може хто послуха.
На півдорозі до Святого Храму
У Бога, Сина і Святого Духа
Прошу прощення спраглими вустами.
За світ скупий, безвірний, бездуховний,
За скроні мами, памороззю вкриті,
За те , що гроші , влада надверховні,
За убієнних, до хреста прибитих.
За безсердечність, ницість і блюзнірство,
За підлість, упаковану етично,
За суєтне, вселенське безневірство,
За словоблудство блуднопатетичне.
За все, що замасковане під правду,
Та правдою ніколи не бувало,
За нерадивих ради і поради,
За тих, хто їм тоді аплодували.
…Я довго йшла і пізно зупинилась,
Диявол поганяв мене залізно,
Коли собі у очі подивилась,
Покаялась, щоб не було запізно
За себе і за всіх, хто вже підходить
До Бога, сина і святого Духа:
Ніщо в житті безслідно не проходить –
І Вищий суд колись тебе заслуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
А треба жить, як набіжить-
Не забариться полюбить,
Коріння на землі пустить,
Сад посадить, дітей зростить,-
Добро святе щодень творить.
Та щоб даремно не тужить,
Якщо нічого не змінить.
А скільки жить? Як набіжить!
Та щоб дітей не пережить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014