| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Звичайно ж є той хто вмирає
Я вирішив не втручатись
хай тіло впаде по дорозі
Чого бракує тепер так це руху вперед
бо був то я
Мрець той хто звіряє себе по мені.
------------------------------------------------
Il y a certainement quelqu’un qui se meurt
J’avais décidé de ne pas y prendre garde et de laisser
tomber le cadavre en chemin
Mais c’est l’avance maintenant qui manque
et c’est moi
Le mourant qui s’ajuste à moi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560312
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.02.2015
Коли кохання є
то морок огорта
то холод пробира
занадто часто
занадто довго
коли ж бо жінка йде
то чую знов
як морок огорта
як холод пробира
і так завжди
і завжди так.
----------------------------------------
Si tant que dure l’amour
j’ai eu noir
j’ai eu froid
tellement souvent
tellement longtemps
si tant que femme s’en va
il fait encore
encore plus noir
encore plus froid
tellement toujours
toujours tellement
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554726
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.01.2015
Et vous êtes où, bourreaux du peuple?
Et où est votre grandeur et votre puissance est où?
Votre haine noire ne tombera plus jamais
Sur étoiles sereines et sur clarté des eaux.
Mon peuple grandit, se multiplie, agit
Sans vos fouets et votre glaive
Sous le soleil d’Éternité son âme se rajeuni,
Son âme antique, son tendre âme.
Mon peuple, il est! Mon peuple sera toujours!
Personne ne rayera mon peuple!
Et tous les hypocrites et les errants
S’éclipseront, ainsi que conquérants.
Et vous, les fils de ceux bourreaux furieux,
Dégénérés, ne l'oubliez jamais :
Mon peuple, il est! Dans ses vaisseaux brûlants
Le sang Cosaque bouilli en écumant!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550556
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.01.2015
Той так прожив життя що зміг побачить все.
Кінець.
В другім житті він бідним став,
насправді бідним, зовсім без нічого.
Забудьте Квебекантропа,
хлопа, що ні на кого а ні трішечки не схожий.
----------------------------------------------------------------------
Telle fut sa vie que tous pouvaient voir.
Terminus.
Dans l'autre vie il fut pauvre comme un pauvre
vrai de vrai dépossédé.
Oubliez le Québécanthrope
ce garçon qui ne ressemble à personne.
(Gaston Miron, L'Homme rapaillé, Montréal, l'Hexagone, 1994)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548112
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.01.2015
Дівчина гарніша за сльози
що рясніш за квітневі зливи текли
очі позичені водоморозом
в яких відбивались бажання мої
пам”яте, голубе в серця царині
руки мої у безчассі вимкнутих мрій
згадую човен стегна
згадую трепет замріяних вій
у лиха годину і радості час
вітаю тебе найгарніша
і пісню веду
----------------------------------------------------------------------------
Jeune fille plus belle que les larmes
qui ont coulé plus qu'averses d'avril
beaux yeux aux ondes de martin-pêcheur
où passaient les longs-courriers de mes désirs
mémoire, ô colombe dans l'espace du cœur
mes mains sont au fuseau des songes étaints
je me souviens de sa hanche de navire
je me souviens de ses épis de frissons
et sur mes fêtes et mes désastres
je te salue toi la plus belle
et je chante
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548109
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.01.2015
Ах! Ах!
Вмер
птах
Птахи
голуби
Наші долоні
Що з ними стало сьогодні
що себе впізнати не годні
Колись їх бачили
в ясній висі зустрічались
у небі ширяли
з радістю спілкувались
себе пізнавали
з такою легкістю
Що з ними зараз
чотири долоні без пісні
вони мертві
і спорожнілі
Я скуштував кінця світу
твоє обличчя руїною стало
бо затихли чотири голуби
бо вмерли чотири долоні
Опали
одна біля одної вряд
І питаєм себе
В скорботі
що за смерть таємнича
яка таємнича робота
у смерті
яким шляхом таємним у нашій тіні
куди наш погляд не в змозі сягти
Смерть
з”їла пташині життя
впіймала пісню й політ перервала
чотирьох голубів
що лежать перед нами
без променя душ
і без тріпотіння сердець.
-------------------------------------------------------------
Oh! Oh!
Les oiseaux
morts
Les oiseaux
les colombes
nos mains
Qu’est-ce qu’elles ont eu
qu’elles ne se reconnaissent plus
On les a vues autrefois
Se rencontrer dans la pleine clarté
se balancer dans le ciel
se côtoyer avec tant de plaisir
et se connaître
dans une telle douceur
Qu’est-ce qu’elles ont maintenant
quatre mains sans plus un chant
que voici mortes
désertées
J’ai goûté à la fin du monde
et ton visage a paru périr
devant ce silence de quatre colombes
devant la mort de ces quatre mains
Tombées
en rang côte à côte
Et l’on se demande
À ce deuil
quelle mort secrète
quel travail secret de la mort
par quelle voie intime dans notre ombre
où nos regards n’ont pas voulu descendre
La mort
a mangé la vie aux oiseaux
a chassé le chant et rompu le vol
à quatre colombes
alignées sous nos yeux
de sorte qu’elles sont maintenant
sans palpitation
et sans rayonnement de l’âme.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547713
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.12.2014