| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Не шукай у мені бездоганність,
Досконалості в мене нема.
Якщо прагнеш знайти елегантність,
То шукаєш її ти дарма.
Я проста невибаглива квітка,
Серед тисяч троянд і лілей.
Непримітна я зовсім сусідка,
У букеті з красунь орхідей.
Я із квітів отих польових,
Що у травах буйнИх зростають.
Їх любити- суцільний гріх,
Відчайдушні таких кохають.
Я навіки залишусь собою,
Якщо любиш- такою й сприймай.
Чи не матимеш більше спокОю,
Чи блаженство собі обирай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Не шукай у мені бездоганність,
Досконалості в мене нема.
Якщо прагнеш знайти елегантність,
То шукаєш її ти дарма.
Я проста невибаглива квітка,
Серед тисяч троянд і лілей.
Непримітна я зовсім сусідка,
У букеті з красунь орхідей.
Я із квітів отих польових,
Що у травах буйнИх зростають.
Їх любити- суцільний гріх,
Відчайдушні таких кохають.
Я навіки залишусь собою,
Якщо любиш- такою й сприймай.
Чи не матимеш більше спокОю,
Чи блаженство собі обирай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
П'є "журавель" з глибокої криниці,
З душі землі черпає чисту воду.
Щоб дати із цілющої водиці
Снаги і сили спраглому народу.
Піду і я енергії нап'юся,
З колодязя, де витоки мої.
Мов "журавель" низенько уклонюся,
Моїй правічній матінці- землі.
Колодязям довічно не зміліти,
Бо стережуть їх обереги журавлині.
Щоб життєдайну силу людям пити,
З криниць криштальних в рідній Батьківщині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Бракує місця у шухляді для віршів,
А ще плетуться в візерунки дивні рими.
Вже безліч сходжено доріг і споришів,
А мрії ще лишились молодими.
Вирує в жилах чудернацька рідина.
То суміш крові і настоїв полинових.
В криниці віршів ще далеко так до дна,
Ще їх багато: посередніх і чудових.
Мажорних нот ще переповнена душа.
Попри негоду будуть дні ще кольорові.
Знайду ще місце у шухляді для вірша,
І залишу куточок в серці для любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Я не пророк, та знаю достеменно,
Ми переможемо, здолаємо ми все.
І жовто- синє майорітиме знамено,
Бо Україна в нас понад усе!
Я не пророк, але я точно знаю,
Що згинуть наші люті вороги.
Я миру прагну й щастя вам бажаю,
Мої ви українці дорогі!
Я не пророк, та ми здобудем волю.
Бо неймовірну сплачено вже ціну.
Ми виборем собі найкращу долю,
Щасливу і квітучу Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Сумує небо дощами,
Зливами плаче рясними.
За кращими тужить синами,
Що в землю лягли молодими.
Стелиться туга росами,
Туманами смуток лягає.
Чорними хустками, сивими косами,
Долі жіночі встеляє
Обрії вкриті імлою,
В душах й за вікнами хмарно.
Тільки б все врешті не марно,герою,
Дай Боже не марно, щоб тільки не марно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Сумніші стали наші рушники,
Частіше долю чорним вишивають.
І хрестики мов краплі сліз гіркі,
На сивий льон рядочками лягають.
Біда і туга в кожним візерунку,
Війна їм стала чорною канвою.
Так барв яскравих хочеться в малюнку,
Та знов лягають хрестики журбою.
На чорний хрестик падає кровинка,
Бо небайдужість болем серце крає.
Вкладає душу щира українка,
Як долю Батьківщини вишиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
Сама не знаю, чи то дощ, чи сльози
Невпинно ллються по моїх щоках.
Чи вітер розкуйовдив мої коси,
Чи розплелись в безжалісних руках.
Чи це життя, чи марні сподівання?
Чи спів душі, чи тризни дзвін сумний?
То може вкрив туман моє кохання,
І щемним болем ліг в душі моїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
Дала мені доля крила,
Легеньких два білих крила.
Щоб людям на поміч летіла,
Щоб біль їм крильми розвела.
Дала мені доля серце,
Стражденних щоб я жаліла.
Добра у душі озерце,
Щоб сльози я їхні вмила.
Дала мені доля щастя,
Професію з кращих мати.
Хвороби людські і напасті,
Щоб вправно могла лікувати.
Дала мені доля терпіння,
Щоб рани болючі цілити.
Дала мені щедро сумління,
Що людям могла я служити.
Дала мені доля віру,
Щоб легше життям іти.
Змінити буденність сіру,
Щоб в темряві світло нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
Впаду я тобі до ніг
Своєї душі віршами.
Солодкий мій смертний гріх,
І ділом, і словом, й думками.
Впаду я тобі до ніг
Вечірньою з неба зорею.
Для тебе це просто сміх,
А я кровоточу душею.
Впаду я тобі до ніг
Осіннім пожовклим листом.
Щоб шлях твій мною проліг,
Як будеш гуляти містом.
Впаду я тобі до ніг
Ранкової краплі росою.
Ти скажеш: "Це просто збіг,
Що стала роса сльозою".
Впаду я тобі до ніг
Щирим жіночим коханням.
Я снів не порушу твоїх,
Тихеньким своїм зітханням.
Впаду я тобі до ніг
Яскравих троянд пелюстками.
Щоб днів було менше сумних,
Наповню твій світ кольорами.
Впаду я тобі до ніг
Нотами ніжних рапсодій.
В мене ще стільки дзвінких,
Для тебе прекрасних мелодій.
Впаду я тобі до ніг
Сірим густим туманом.
Я вкрию твій щільно поріг,
Як ти мене вкрив обманом.
Я ліпше здіймуся з колін.
Я сильна, я майже не плачу.
Тобі мій не треба уклін,
І я маю горду вдачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015
Платьице в горошек,
Челочка косая.
Отгоняя мошек,
Я бегу босая.
На коленках шрамы,
На локтях зеленка.
Я одна у мамы
Шустрая девченка.
Детство босногое,
На носу веснушки.
Непонятно многое,
Знают все подружки.
Лето бесконечное,
Веселись, душа!
Я еще беспечная,
Жизнь так хороша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2015
Не спиті ще п'янкі медові трунки,
Ще серце прагне щастя і любові.
Бентежать душу ніжні поцілунки,
І фарби ваблять око кольорові.
Ще сонце височіє у зеніті,
Ще достигають щедрі врожаї.
Далеко у мереживній блакиті,
Співають гімн коханню солов'ї.
Плетуться й досі рими милозвучні,
Нанизуючи щирі почуття.
Думки й слова ще поки нерозлучні,
Ще є надія й віра в майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
Я втомилась у твоїх тенетах,
Не тули мене до серця, не тули.
Вже не тішать куплені букети,
Якщо квіти щастя в лузі відцвіли.
Не стискай в своїх мої долоні,
Не бентеж мої спокійні сни.
Вже не хочу жити у полоні,
В любощах чужої нам весни.
З клітки відпусти мене на волю,
Я крила вже намуляла у кров.
Летітиму у світ шукати долю,
Я чула , що десь справжня є любов.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Згадай, які були яскраві зорі,
У нашім небі юної пори.
У ми коханням безнадійно хворі,
Злітали до зірок тих угорі.
Згадай, які були у лузі трави,
Далекої забутої весни.
І щирі почуття, не для забави,
Як спогади дарують лише сни.
Згадай, які були короткі ночі,
Схід сонця несподівано ясний.
Як у сльозах були від щастя очі,
Немов на вії дощик ліг рясний.
Згадай, які були безмежні мрії,
І світлі, хоч наївні почуття.
На жаль не всі збуваються надії,
Шкода в той час немає вороття.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Жизнь полна парадоксов забавных,
Парадокс жизнь порою сама.
То лишает нас ценностей главных,
То от счастья нас сводит с ума.
Неизбежны по жизни курьезы,
Правде будет всего грош цена.
Станут скорби смешными и слезы,
За измену дадут ордена.
Будут мстить очень долго за службу,
И за помощь в беде проклинать.
Измерять будут долларом дружбу.
И за верность в любви укорять.
Распинать будут истину люто,
Те, кто сами погрязли во лжи.
Так близки эти стали минуты,
Иль свершилось, решать не спеши.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Бесприютное сердце томится,
Изнывая от серой тоски.
Угораздило слепо влюбиться,
И разбиться об лед на куски.
Неприкаяность я заслужила,
Как в другом измереньи жила.
Не за что, просто так я любила,
И ответной любви не ждала.
Ухмыльнулась рецептам леченья,
На советы сильна я сама.
Не ищу я души исцеленья,
Я хочу быть тобою больна.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Ще несміливе, березневе сонце,
Щоки торкається легеньким промінцем.
Втішає душу, загляда в віконце,
Фарбує день яскравим олівцем.
Зима пручалась неминучій долі.
В обіймах переможного тепла.
Розтанула снігами в чистім полі,
Й струмочками дзвінкими потекла.
Кульбабка жовті стрічечки вплітає,
У коси неповторної краси.
І сукні золотаві одягає,
На свято триумфальності весни.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Як не складається- яскравим домалюю,
Мажорну нотку додаю до сірих дум.
Я прозу віршем чудернацьким заримую,
Веселки трохи додаю, як тільки сум.
Собі сама веселий настрій вишиваю,
Коритися не хочу власній долі.
В життєвий я вінок собі вплітаю,
Яскраві квіти, що зриваю в чистім полі.
Куточок в серці для весни завжди лишаю,
Коли лютує сніжна віхола, зима.
І пташку щастя з із неба не чекаю,
Шукати щастя в світ широкий йду сама.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
У тенетах сонячного світла,
На тонких березових гілках,
Вже весняна гілочка розквітла,
Пісню сонцю присвятив кудлатий птах.
У ясній мереживній блакиті,
Вже летять додому журавлі.
У чужих краях, у всьому світі,
Не знайшовши кращої землі.
Радісно веселка виграває,
Чарами барвистої краси.
Щедро дощик землю напуває,
Взявши силу від струмка й роси.
На тендітно- трепетнім листочку,
Джміль спинився трохи відпочить.
Дивиться: весна іде в віночку.
Щоб від сну всю землю розбудить.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Вбираються у камуфляж дівчата.
Не мода, а війна тому вина.
Хоч до лиця їм вишивка строката,
Весела посмішка, а не сльоза сумна.
Весну і щастя їм у мирі б зустрічати,
Війна проклята просить страшної ціни.
І Батьківщину встали разом захищати,
Пліч-о-пліч її дочки і сини.
Господь створив не для війни дівчат,
Молитвами жінок війна й скінчиться.
Цвістиме Україна наче сад,
І прагнення до миру їх здійсниться.
Дівчата скоро скинуть камуфляж,
І повдягають свої сукні вишивані.
Бо мир їм так пасує й макіяж.
І материнство у щасливому коханні.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Весна красується, а в серці ще морози.
Замети, віхола, холодна ще зима.
На віях крижаніють досі сльози,
Й не тануть від прийдешнього тепла.
Кайдани з льоду закували міцно руки,
Що тягнуться до сонця і до мрії.
Втомились душі від тривалої розлуки,
З весною , що відроджує надії.
Весна всесильна, а зима не вічна.
Розтане сніг і крига, і печаль.
Добро і зло- це битва споконвічна.
Все буде добре, та ще холодно, на жаль.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Ніхто так не вміє чекати,
Ніхто не зуміє й не вмів.
Як діток своїх рідна мати,
Коханих дочОк і синів.
Ніхто так не вміє чекати,
Молитви складаючи Богу.
З надією в серці благати,
Щоб діткам послав допомогу.
Ніхто так не вміє чекати,
Дітей, що в світах заблукали.
Все ходить на шлях виглядати,
Пташат, що дорослими стали.
Ніхто так не вміє чекати,
В сльозах, утопивши тривогу.
Як згорблена, сивенька мати,
Що хрестить в слід дітям дорогу.
Ніхто так не вміє чекати,
Коли вже і друзі не ждуть.
Одна лиш чекатиме мати,
Бо в тому життя її суть.
Ніхто так не вміє чекати,
В хустину, сховавши зітхання.
Як рідна для кожного мати.
Свята у своєму чеканні.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Жити по- новому, запалив свічки,
Чути вже від "нових", старі балачки.
Сплатиш комуналку, решта- лиш на хліб,
Якщо будеш їсти, раз у кілька діб.
Лиш народним коштом армію вдягати,
Дачі- генералам, хлопцям- автомати,
Тим, що у окопах день і ніч воюють.
Поки товстосуми у тилу жирують.
З ліків по кишені - лиш зеленку пити,
І політикам брехливим голови мастити.
Медицина- розкіш, школа- для еліти,
Право йти в 10й треба вже купити.
На харчі у школах кошти де ж узяти?
Якщо "бідних" депутатів треба годувати.
Геть на все податки, безкоштовний- сніг,
Пенсії й зарплати- курячий це сміх.
Зранку і до ночі в Раді йдуть дебати.
Що б іще народу оподаткувати?
Збільшити безмежно ще б пенсійний вік:
Менше українців, то й простіший лік.
Крок один в Європу, два назад-у риму,
Залишилось тільки пережити зиму.
Щоб не" врізать дуба" без тепла і газу,
Щоб хватило в лампі до весни в нас гасу.
Перспектив нема ніяких юному й старому,
Ось, що значить , браття:" Жити по-новому".
Лікарі із вчителями "мінімалці" раді,
А пихаті можновладці тішаться при владі.
Борються з корупцією до "бабла" охочі,
Загребучі руки,завидючі очі.
Стало зрозуміло люду трудовому:
Жити стало гірше, але по- новому.
Бачили, як кажуть, очі що купляли,
Як до Ради кращих , з гірших вибирали.
Сподівались люди, з часом, на люстрацію.
Та , мабуть, надія- тільки на кастрацію.
Скоро вже урветься, людям всім терпець,
Третій як Майдан повстане- владі всій кінець.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Розхристана надія йшла за Очі у світ,
Замети й сніговії в душі лишали слід.
Невтілені бажання додали сивини,
З колодязя черпала я правду з глибини.
Стомилася сердешна надія у дорозі,
У пошуках змозолила до крові ноги босі.
За світоч слугували їй віра і любов,
І гоїлись так швидко мозолі, збиті в кров.
Була моїй надії зоря дороговказом,
Щоб як ішла по світу, не заблукала часом.
Шукала безпорадна у чому сенс життя,
І врешті зрозуміла: добро це й каяття.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Не замерзло серце в буревій холодний,
Хоче всіх зігріти, бідний хто й голодний.
Бо плекає серце чуйність й теплоту,
Віддавати раде ніжність й доброту.
Не втомилось серце на любов і щирість,
У важку годину не втрачає милість.
Ділиться останнім, як сутужно брату:
Буханець розділить, дружню дасть пораду.
Не втрачає серце людності і ласки,
Хоч цинічно кажуть, що це просто казки.
Де воно маленьке черпає любові?
Щоб зробити будні з сірих кольорові.
Не тримало серце на людей образ,
Небайдуже серце, гарне без прикрас.
Хоч саме від болю плакало ночами,
Бо нестерпно нили рани в ньому й шрами.
Не чекає серце вдячності людської,
І не звикло жити для себе в спокої.
Добре серце з часом не закам'яніло,
Бо завжди горіло,а не тихо тліло.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
В холоднім, як лід кришталевім полоні,
Знайти б хоч промінчик яскравого сонця.
Мерщій відігріти б закляклі долоні,
Та в кригу суцільну закуті віконця.
На віях крижинки, серця вкриті льодом,
Посинівші руки в міцних ланцюгах.
Що сталося з бідним, сердешним народом?
Замерзли думки у людських головах.
Надія одна на весну і відлигу.
Стомились в заручниках злої зими.
Весняне тепло, що розтоплює кригу,
Розтопить у душах і лід між людьми.
А десь вже від спеки так люди стомились.
Жаданій би раді були прохолоді.
Густий снігопад сприйняли би за милість,
У спраглім і стомленім сонцем народі.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
За истину надо бороться,
А ложь и сама прорастет.
Нахальный по жизни пробъется,
А скромный смущаясь идет.
Талант развивают годами,
Бездарность уже "на коне".
Лентяи чужими трудами,
Довольны по жизни вполне.
Глупцы мудрецов поучают,
Бесплатно советы дают.
Лжецы, как всегда обещают,
А честные снова "клюют".
Ко власти всегда метят воры,
Трудяги для них созидают.
Затеют коварные споры,
А добрые молча страдают.
Последнее щедрый разделит,
У скряги не спросишь взаймы.
Терявший всегда больше ценит,
Зарекшись тюрмы и сумы.
Как мир интересно устроен,
И жизнь парадоксов полна.
Не всяк награжденный достоин,
У труса порой ордена.
Всегда так по жизни бывает,
И было и дальше так будет,
Богач бедняка оббирает,
А грешник святого осудит.
Но есть измеренье другое,
Мирскому своя там цена.
Там скрыть невозможно плохое,
Там истина только важна.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Какое солнце! День такой погожий!
Воробышек уселся на плетень.
Унылый улыбнулся вдруг прохожий,
Какой и впрямь чудесный нынче день.
А на крылечке старенького дома,
Согбенный солнцу щурится старик.
Судьбы ирония пожалуй всем знакома:
Преклонный возраст- неизбежный, злой шутник.
Он с памятью играется жестоко,
Сжигает так безжалостно архивы.
И сердце старика так одиноко,
Хоть дети есть и Слава Богу живы.
А воробью на ветке не сидится,
Ведь солнечный, погожий нынче день.
С восторгом наблюдал старик за птицей,
Присевшей грациозно на плетень.
"О, что это за дивное созданье?"-
Спросил у сына старенький отец.
Глобальные проблемы мирозданья
Померкли, если памяти конец.
Ответил сын, презренья не скрывая:
"Ведь это всем известный воробей,
Как стала голова твоя пустая?
Что ты смешишь меня и всех людей."
А воробей летал от ветки к ветке.
" Кто это?"- снова спрашивал старик.
Нетерпеливыми порой бывают детки.
И в гневе сын сорвался вдруг на крик.
Отец смахнул слезу свою украдкой,
Принес он молча старенький дневник.
Делился он со старенькой тетрадкой.
Когда -то молодой, теперь старик.
Сын прочитал, сменивши гнев на милость,
Те строчки, что отец его писал.
Гулять им в старом парке доводилось,
И он отца вопросом донимал.
Увидев птицу на зеленой,тонкой ветке,
"Кто это?"- много раз спросил малец.
"Да это воробей"- ответил детке,
С улыбкою и нежностью отец.
Он отвечал без тени раздраженья,
И каждый раз сынишку обнимал.
Ну, а малыш сиял от восхищенья,
Ведь мир он в любопытстве познавал.
Но много лет с поры той пробежало,
И выжил из ума седой старик.
А серце сына нежность растеряло,
Остались раздражение и крик.
Неумолимо время и жестоко,
Стирает человечность меж людьми.
И где-то плачет сердце одиноко,
Уставшее, но полное любви.
А день сегодня солнечный и ясный,
И радуется солнцу ворбей.
А слезы где - то смахивал несчастный,
Старик, любивший внуков и детей.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556495
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2015
Віхола- хурделиця, снігова , чарівна,
Легким шлейфом стелиться, крижана царівна.
Обнімає віхолу вітер щиро, ніжно,
І шепоче пристрастно: "Люба, мила, сніжна..."
А примхлива віхола все пручається,
Із міцних обіймів виривається.
" Ой, не буду ,вітре, я з тобою,
Бо не пара дід старий з молодою.
Палко пломеня я кохаю, удалого,
Гарного, гарячого, молодого.
Буду по світах я блукати,
Пломеня- красунчика виглядати.
А ти, вітер- дідугане, відчепися,
Відпусти з обіймів, не тулися."
Полетіла віхола в світ широкий,
І знайшовся в пошуках ясноокий.
" Ой, як довго, пломеню, я блукала,
Та нарешті щастя я відшукала."
До грудей коханого враз припала,
Жити з ним в любові так бажала.
Душу захололу мріяла зігріть,
Та згоріло серденько, віхоли за мить.
А невтішний вітер все блукає,
Віхолу- хурделицю по світах шукає.
Марні його пошуки й сподівання,
Бо згоріла віхола від кохання.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Хвилина мов день, а день наче вічність,
До літа ще ціла зима.
Буття незбагненне немов потойбічність,
Коли тебе поруч нема.
Закляк мій годинник, заціпило стрілки,
Спинилася в річці вода.
Засохли зелені на дереві гілки,
Сповільнилась серця хода.
Стулила в долонях я стомлену душу,
Щоб трохи зігрілась вона.
Без тебе не хочу, а все таки мушу,
Самотність цю пити одна.
Ось скрипнули двері, не сон, не здалося,
Твій вгадую з тисячі крок.
Ти поруч- живу, знов життя почалося,
Щаслива, лечу до зірок!
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Вдень сяяло сонце, тепер вже сідає,
Ще вчора ти був, а сьогодні немає.
Земля обернеться, знов й знову, без впину,
Лиш ти не побачиш свою Україну.
Лиш ти не почуєш вже співу пташок,
Не зможеш своїх обійнять діточок,
Не втішиш ти матір; кохану, єдину,
Бо більше життя ти любив Україну.
Сильніше за рани Вітчизна боліла,
Коли захистити просила, молила.
Її на поталу не міг ти віддати,
Вона - твоє кровне, вона -твоя мати.
Навічно невтішній, у чорній хустині,
Судилося бути твоїй Україні.
Як груди твої страшна рана розп'яла,
Стогнала від болю, вмить сивою стала.
Бо серце відчуло, що сина втрачає,
Крик розпачу й нині на Всесвіт лунає.
Ти падав і руки мов крила розкинув,
Як сизий орел в синє небо полинув,
Де сонце, зійшовши, надвечір сідає.
Воно споконвічне, тебе лиш немає.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2015
Склювали горобці мою калину,
Лишились лише гілочки сухі.
Сердешну розпинають Україну,
До болю і страждань сліпі й глухі.
Поцілили підступно знов у спину,
Як Каїн Авеля удавані брати.
Як і колись вбивають Україну,
Безбожні і безжалісні кати.
Нестерпний сум і туга серце крає,
Як нищать мою рідну Батьківщину.
Та українців ворог не зламає.
Заступиться Господь за Україну.
До Бога припадаю на коліна:
-"Помилуй Україну і спаси!"
Не кров хай червоніє, а калина,
В країні неповторної краси.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2015
Сірими хмарами небо завішане,
Віхола в танці кружляє.
Чорне із білим ретельненько змішане,
Сірим на пензлі лягає.
Сірим будинки усі пофарбовані,
Іншої фарби нема.
Хочеш, щоб іншим було розмальовано,
Фарбу зроби ти сама.
В жовтий додай ти яскраво- блакитного,
Хочеш зелений- змішай.
Прагнеш уникнути одноманітного,
З сірим веселку з' єднай.
Сіра палітра тобі не потрібна,
Змішуй, твори, вибирай.
Ти моя мила, художниця здібна,
Весну на мольберт свій додай.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Босоноге, смішне, безтурботне,
Ходить- бродить дитинство по снах.
Сниться літо в бабусі спекотне,
Чи друзяки в старих ковзанах.
У веснянках, руденьке, щасливе,
Знову кличе в дитинство дівча.
В товариство моє галасливе,
Щоб впіймати прудкого квача.
Білозубе дівчисько всміхалось,
В зелен- луки гукало, де роси.
Де далеке дитинство зосталось,
Де лишились мої пишні коси.
Замазурені, змуляні ноги,
По дитячих блукають світах.
В снах в єдину злилися дороги,
Що з'єднала з дитинством мій шлях.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
З полину я віночок сплітала,
Із гіркої трави- полину.
У страшну невідомість пірнала,
В незбагненну тоді чужину.
У віночок я сльози вплітала,
У терновий, колючий вінок.
Вмить страшенна біда розрізАла,
Мій на "після" і "до" кожен крок.
Я на воду вінок свій пускала,
І несла його Прип'ять- ріка.
Кришталева, отруйною стала,
Полинова вода і гірка.
У віночок я зірку вплітала,
Як сурмив третій ангел з небес.
Я надію у серці плекала,
Щоб мій край полиновий воскрес.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555459
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.01.2015
Je suis Україна, я кров'ю стікаю.
Болить моє серце і рана болить.
До хати синів я із бою чекаю,
І миру чекаю жаданую мить.
Je suis Україна, я хочу спокОю,
І чистого неба, життя без війни.
Я вийду живою з страшного двобою,
Бо я не одна, бо є дочки й сини.
Je suis Україна, я мирна країна.
Загарбником зроду, во вік не була.
Чому моє тіло- болюча руїна?
Як би не "брати", то і досі б цвіла.
Je suis Україна, мене не зламати,
Бо правда за мною, я встОю в бою.
Я є, і я буду; я жінка і мати,
І честь я, і волю не втрачу свою.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554877
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.01.2015
Від відчаю до надії,
Спасенні слова молитви.
Коли у душі буревії,
Як сил вже немає для битви.
Від відчаю до надії,
Простягнута Божа десниця.
До сліз як вже туляться вії,
На обрії світоч іскриться.
Від відчаю до надії,
Щире людське каяття,
Що душі очистить, омиє,
Й до світла веде з небуття.
Т. Семенченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015