| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
З надією дивився він на небо,
Чекаючи для себе на сигнал.
Воно ж мовчало… Може так і треба,
Хоча він заслуговував на шквал.
Бо річ не в знаках і не в погляданні,
Не в кількості прочитаних послань…
Пусті і наче награні зізнання
На фоні нескінченних коливань –
Це те, що ним крутило час від часу,
бурлило і жбурляло різнобіч.
А він, так і не зчувши Його гласу,
ЗастиГ на роздоріжжі протиріч.
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2019
Здрастуй, товаришу. Ми не знайомі.
Я лише знаю, що ти там десь є.
Кожного ранку сонячний промінь
Першим тебе, ніж мене дістає.
Тяжко тобі там на Сході, я знаю:
Ворог щоденно вогнем полива.
Кожен із вас сотні нас прикриває.
Добре, що віра у вас ще жива.
Слухай, скажи їм, що доля країни
В їхніх змужнілих солдатських руках.
Ми ж хоч не близько, але щохвилини
Хочем, щоб ви уціліли в боях…
Ось зарядився у нас тихий ливень.
Як там у тебе, накидка хоч є?
Як переніс зимню пору примхливу? –
Я за вас думав, немов за своє.
Що я для тебе зробити спромігся?
Мабуть, нічого, як чесно сказать.
Вдячний, що ти в боротьбі не зломився
Й мужньо продовжуєш натиск тримать.
Просто мені й багатьом в Україні
Хочеться, щоб ти живим повернувсь,
Ніжненько так приголубив дружину,
Дітям нарешті своїм посміхнувсь.
Вірю в тебе, в твою мужність і совість,
Стовідсотково – не підведеш.
І оцей вірш, як про подвиги повість,
В мирні роки просто перегорнеш.
14-15.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Я з ними тоді розминувся у холі:
Він, видно з усь́ого, в боях побував,
Донька ж його, певно, вже вчиться у школі,
Та біль від війни серце їй шматував.
За батьком швиденько вона поспішала,
В очах ще той блиск, що бува у дітей.
Втім видно, що десь в її серденько жало
Встромилось насичене горем людей.
В той час пригадав я доньќу свою рідну
(Приблизно однолітку цій, що пройшла):
Які вони схожі, у той же час різні…
В цієї дитинство війна відняла.
– За що, – я хотів би спитати у Неба, –
Таким безневинним біду пізнавать?
Кому і для чого та й скільки ще треба,
ці паростки наші вогнем гартувать?
Вони ж бо беззахисні, ніжні й наївні –
Їм гратись би в доньок та їх матерів…
Не милиці батьку носити безслівно,
Як дівчинці цій, що в шпиталі зустрів…
20.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575846
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.04.2015
Намалюй її такою, як захочеш,
опиши найбільш ласкавими словами.
Нагадай їй мрії пристрасні, дівочі,
стань натхненням і містком між вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Все починалось у звичайному вагоні,
із атмосфери товариства у купе,
коли у ріднім українськім мелодзвоні
душа, здавалося, співає і цвіте.
Коли ж по радіо ввімкнули “Соколята”,
й за нею інші серцю дорогі пісні…,
було нестримно і приємно відчувати
за рідний край краплину гордості в мені.
За ніччю ранок. І я вперше тут, у Львові –
величне місто з таємничістю віків,
обвиті темрявою храми загадкові…
Проте в тумані більш розгледіть не зумів.
На те й відрядження – хоч інша, все ж робота
й рутинну працю в ній ніхто не відміняв.
Коли зробив останній запис до блокноту,
то за вікном вже вечір місто обнімав.
Оце такої! Я засидівся добряче.
Хто винен в тому, що свій час так спланував,
і в місті лева нічогісінько не бачив?
Це все одно, що в ньому зовсім не бував.
Та над усе мені сподобалися люди –
вони, немов, там зовсім інші, ніж у нас:
завжди відкриті і до тебе чуйні будуть,
а щирість їхня – головна з людських прикрас.
Не бачив міста я, але відчув душею
Й просте бажання зародилося в мені:
обов’язково, але тільки із сім’єю
приїду я до Львова якось навесні.
01.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
ХОТІЛОСЯ Б, ЯК У ВІДОМІЙ ПІСНІ
ПОДЯКУВАТЬ ТОБІ ЗА ДОНЬКУ Й СИНА,
ЗА ЗАТИШОК У НАШОМУ ОБІЙСТІ,
КУДИ ЗАВЖДИ ДУШЕЮ Й СЕРЦЕМ ЛИНУ.
СПАСИБОНЬКИ СКАЗАТИ, ЩО ЗІ МНОЮ
ПОГОДИЛАСЬ СВОЄ ЖИТТЯ ПРОЖИТИ.
БЕЗ ДАХУ НА ТОЙ ЧАС НАД ГОЛОВОЮ.
І ПЕРСПЕКТИВИ ВКРАЙ БУЛИ РОЗМИТІ.
ЩО ПРОСТО І БЕЗ ЗАЙВИХ СЛІВ КОХАЄШ,
А ІНОДІ І НЕХТУЄШ СОБОЮ,
ЩО Я БЕЗ ТЕБЕ ВЖЕ НЕ УЯВЛЯЮ
СВОГО ЖИТТЯ І ЩО БУЛО Б ЗІ МНОЮ.
ПРИЄМНО З НАПІВСЛОВА ВІДЧУВАТИ
Й ЗА СОТНІ КІЛОМЕТРІВ: МИ- ЄДИНІ.
І ХОЧЕТЬСЯ, ЯК В ПІСНІ ЗАСПІВАТИ,
ПОДЯКУВАТИ ЗА ДОНЬКУ І СИНА.
22.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Подари мне рассвет, только ранний,
Когда лучики нового дня,
Пробиваясь во тьму неустанно,
Постепенно разбудят меня.
Подари мне еще одну встречу,
Непохожую ни на одну.
Я хочу, чтобы это был вечер,
Но зачем он - пока не пойму.
Принеси неслучайно с собою
Настроенье весенней поры,
Развенчай меня с вечной зимою.
Подари мне безумный порыв.
Подари что-светлого цвета,
Что-то в двух еле слышных словах,
То невзрачное, то без приметы,
Огонек, что пылает в руках.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559010
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2015
Якщо бува колись вам здасться, що дружину
Ви цілковито вивчили й нового в ній нема,
Замисліться про всяк хоча би на хвилину:
А може це у ваше серце втрутилась зима?
Можливо саме ви той вогник загасили,
Який у молоді роки любов’ю спалахнув,
Дві долі об’єднав, обнявши що є сили,
А потім на подружню путь рушник свій розгорнув.
Як іскорку колись, що серце розбудила,
Впустіть її, благаю вас, відкрийтеся їй знов,
Щоб сніг у вас в душі весною розтопила.
Відчуйте до дружиноньки все ту ж палку любов.
09.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
А вам, бувало, не хотілось постояти
Під самим звичайнісіньким дощем,
З водою, що із вуст тече, ковтати
Свого минулого невиліковний щем?
Ловити краплі, мов в дитинстві, у долоні,
Радіти вщент промоклому взуттю,
Перебуванню у калюжному полоні
І щирому своєму каяттю.
Візьми і зупинись, дощу послухай пісню –
Можливо пригадаєш цей мотив.
Сміливо розгорни на душу впале листя,
Знайди, що необачно загубив.
25.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Тиха ніч поволі розстелилась степом,
Де-не-де на небі миготять зірки.
Саме час згадати тих, хто так далеко
З ніжністю розгорне татові картки.
Там у ріднім краї, як завжди, спокійно,
Сплять уже, напевно, любі дітлахи.
І дружині серце зігріва надія,
Що у нього також тихо навкруги.
Вкотре помолилась, в Бога попросивши
Вберегти від кулі та осколків мін.
В Образа благала всім послати тиші,
З вірою піднявшись зі своїх колін.
Та у нього мирно буде лиш до ранку -
Між життям і смертю декілька годин.
І останні дещо черстві півбуханки,
На увесь підрозділ - він там не один.
Фляга спорожніла, сірники скінчились,
Кажуть, що, можливо, скоро підвезуть.
Добре, що набоїв вдосталь ще лишилось:
Буде чим з окопу "вату" шмальонуть.
Втім, то буде потім, поки що потрібно
Спробувать до ранку просто відпочить.
Та на вогкий одяг сніг курчавий липне,
Холодом собачим вітер пробіжить.
Взяв у руки хрестик (від батьків дарунок),
Жінкою розшиту хустку носову,
Розгорнув дитячий з сонечком малюнок,
пошепки сказавши: "Я для вас живу".
Спогадам про рідних знов зашкодив вітер,
прапор над окопом враз затріпотів.
"Щоб висів ти гордо, також варто жити,
Й боронити землю прадідів-дідів!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Я до тебе у гості приходив.
Якось кликала - ось і прийшов.
Ледь навшпиньки піднявшись по сходах,
Я тебе у вітальні знайшов.
Ти замріяна ручку тримала,
І на аркуш лягали слова,
Як відлуння того, що казали
Одне одному, погляд хова.
В серце спогади вітром вривались,
Твою душу за мить окриля.
Заметіллю уверх піднімалась,
У таночку з думками кружля...
Та цей лист не візьму в свої руки,
Не відчую твого я тепла.
На посту саме в час завірюхи
Мене снайперська куля зняла.
Відтоді, як про це ти узнаєш,
В тебе інше почнеться життя.
Втім, як хочеш, приходь, політаєш,
Бо назавжди моє почуття.
Я не хочу й не зможу забути...
Може якось прийду уві сні.
Знаю, рідними нам вже не бути
І чужими, напевно, вже ні.
Мабуть, все-таки краще кохати,
Навіть знаючи: разом не буть…
Але що це? "Отямся, солдате!
Нам вдалося тебе повернуть!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015