| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
чей-то свет норовит пройти сквозь сердце,
в глубоких карманах грозятся исчезнуть руки,
милый мальчик, поймай машину, приоткрой дверцу,
да только так, чтоб не глазели люди.
мимо бегут дома, поднимаются ограждения,
зажигаются огоньки в небольших витринах...
в этот город твоей рукой привело провидение,
твоей же рукой стакан ожидания опрокинут.
жизнь обещает уйти через кончики теплых пальцев,
жизнь оборвется стоит мне зашагать навстречу,
я о тебе сотый век молчу и начало казаться,
каждая с этих мыслей наносит ужаснейшие увечья.
каждый мой вздох словно последняя тихая исповедь,
город ловит на каждом слове и обещает помнить
все несдержанные обещания... я повешу на изгородь
мой манифест о любви и приду, возможно, во вторник.
я приду к тебе тихой, спокойной и целостной,
принесу тебе мир и, быть может, частичку вечности,
и союз наш не вечный, простроченный, пагубный
мы расторгнем и станет немного легче.
и когда за спиной твоей я увижу развалины прошлого,
и в глазах моих ты увидишь возможность быть,
я возьму тебя за руку и назову бесстрашно
этот город домом и не осмелюсь больше
ничего
никогда
менять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677244
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 10.07.2016
ми різали повітря необачним словом,
розчісували простір помахом руки,
ми перетнулися сьогодні випадково,
порушуючи наслідковості зв'язки.
всі наші відступи - кредитна згода з часом,
всі наші погляди - спроба домовитись з долею.
я спиною до щастя поверталася надто часто,
ти надто часто байдужість кликав панацеєю.
чиясь рука поверне врізнобіч наші стежки,
холодний розум згодом приведе в чужу оселю,
ми ювелірним кроком обійшли розставлені пастки,
прикривши очі на любов і випустивши кулю.
вона пройде крізь наші зкамянілі душі,
наниже всі обра'зи й сльози наче голкою,
останні кадри фільму зрежисує в тиші,
альтернативний фініш виділивши крапкою.
ми різали повітря необачним словом
і подумки мандрували в різні сторони часу,
ти став минулого мого імперативом,
я у майбутнє крізь тебе дивилась
надто
часто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
и если завтра во всем мире выключат свет,
знай, я дорогу найти смогу.
непомерно короткий человеческий век,
неизбежно жестокий человеческий век,
все же дает воплотить судьбу.
и если океан уйдет из своих берегов
и постучится в дверь, знай,
я отстроить спасательный плот готов,
возвести острова из сердечных слов готов,
только и ты меня в час последний
/проклятый час/
не покидай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644094
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.02.2016
посмотрите,
мне время на плечи вылезло,
ноги свесило, улыбается.
и морщинами лоб мой вычерчен...
сединою на кисти падает
память.
вот плечо мое тяжестью согнуто.
отдаляется силуэт...
молодость кроет козырем меченым,
как бесстрашие,
коль удачлив будешь -
не перерастешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641064
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 04.02.2016
у меня над головой поселился мелкий такой божок,
думала, бог, высший дух, убежище,
а он все сталкивает вбок да наискосок
котелок мыслей, грез и надежд моих.
эй, божок, маленькая надоедливая недосила,
не я ли тебе хлеб, кровь молодых телят и любовь носила,
не я ли слезами тихого океана бетонный алтарь топила?
где же блага, богатство, слава и завидная в делах прыть?
божок смеется, мол нет, неимущая, не носить корону тебе,
не носить.
натяни на лоб, да пониже, дырявый свой котелок,
натирай до искр в глаза меховую лапу,
судьба твоя чудовище, мир - жесток,
и ими начерчено на ладонях неутомимо плакать.
жить полноценной и неделимой - не твой талант,
волей случая в книгу судеб внесена чернилом невидимым,
смотри, на горизонте прямые плечи возносит чужой атлант,
а твой, а твой?
пожалуй, клеймом отмеченный.
клеймом невежества, тоски и безрассудства,
ты задушила гений свой, свое призвание,
и в каждом дне красноречивость словоблудтсва,
и каждый день ты служишь для меня напоминанием -
бессильны боги, если слабы люди,
и самый высший жизни дар теряет цену,
когда мольба шагает дела впереди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617104
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 30.10.2015
у мене всього декілька надзвичайно поганих звичок,
кожна з них несмертельна, але занадто важлива,
кожна спроба позбутись - розпалювання кривавих сутичок,
спроба вживатись - дешева сліпа фальшивка.
я закриваю наглухо всі двері в усіх кімнатах,
слідкую за порядком наче наглядач в гуантанамо,
я не бачу гріха, щоб безпричинно впадати
в такіж ніпрощо депресії і виживати також нечувано.
я не бачу гріха, бо ніколи не бачила в лице бога,
і зовсім не соромлюсь про це казати,
та мені подобається жити правилами,
запозиченими в нього ж,
в нього незримого і, можливо, неіснуючого,
не вбий, не вкради і не смій згасати,
несуттєві мої розбіжності, я звикла попереджати,
це така собі приятельська пересторога.
у мене всього декілька щоденних поганих звичок,
іноді дозволяю собі словесно смітити,
іноді купую двадцяток отруйних та один сірник,
і, мабуть, нікому мене пробачати,
судити мене,
і ніхто ж не мусть до мене звикати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616184
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.10.2015
триматися за ваші руки,
шукати тепла і не знаходити,
я так боялася нещирості й розлуки,
в часи коли найближчі
найпотрібніші
/ мої /
ставали несподівано
зненацька
/ дуже боляче /
звичайними чужими
перехожими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614318
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.10.2015
ці дикі словоплетіння роблять мене кращою,
гублять в чужорідних зіницях напомаджений образ,
мої невдалі асонанси попахують амброю,
або чимось на зразок - несподівно древнішим.
вони виставляють дороговказ,
на ньому мною ж написано,
викарбувано, випалено, намічено,
хто я, як мене розуміти і з чим їсти.
щоб не подавитись і впевнено стояти поруч.
до всіх джерел любові - це ліворуч,
обабіч - стежками ненависті і злості,
на роздоріжжі не забудь відповісти,
чи з того боку взагалі
ти заглядав у лінгвістичну карту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612302
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 10.10.2015
а давай ти не будеш дірявити мою скроню,
торкатися перепліччя випадковістю і, між іншим,
посилати імпульси тривожності і страху,
мені здавалось, я була чимось більшим,
ти / мені / важливішим,
ми / взаємно / теплішими.
а давай облишимо ці надлюдні вулиці в стилі джармуша,
ти облишиш думку про мене, я - про себе також.
люди мені від безвиході моргають политицями,
коли ти нав'язливо давиш між ребра поглядом,
коли ти змовкаєш - мовчання стає різновидом,
болю і зради, тілесного відступництва.
моя образа лягла клеймом екзекуції,
мабуть, пробач за затемнення на чолі,
я любила тебе, коли ми були одні,
ти окремо від мене,
я окремо від всіх.
богу / якщо він є /
доведеться пробачити мені мій гріх,
а от чи пробачиш ти?
/ незнати кому молюсь /
хоч би зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612016
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.10.2015
і кожної двадцять третьої години,
майже кожного із заплічних днів,
мені хотілося просто вийти,
мені безмежно кортіло випасти,
до рук старих святих апостолів
або ж, натомість, безбожних дів.
непомічаючи намічених кордонів,
переступаючи рубіж доби,
я торкалася душ мільнонів,
таких, як я, таких, мабуть, як ти.
і мої сфальсифіковані дороги,
приводили кожного разу в глухий кут,
я не знаходила ані улюбленців у бога,
ані забутих ним, анікого',
зате знаходила знайомий атрибут -
вікно в бетоні ніби нтякало:
пора прийти назад,
сенс
завжди
був
ось тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608252
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.09.2015
я котрий рік спотикаюсь тобою спонтанно
і котрий день несподівано згадую,
я щосекунди боюсь страшенно,
що ти проник у мій геном,
що лиш тобою любов карбую.
я пам'ятаю на клітинному рівні космосу,
рельєф і іскри з твого плеча,
коли моє волосся холодний простір різало,
зменшуючи відстань від моєї криги до твого тепла.
і кожного вечора мушу вживатись з думкою,
що головним завданням цього дня,
було змиритись з пустотою і відсутністю,
і згадувати не забувати дихати,
коли знайомі чи незнайомці називають твоє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608187
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2015
ті ангели, що сидять на її ключицях,
змушуть проти волі палити усі мости,
криваву дірку під п'ятим правим гризе вовчиця,
"ти краще змовч сьогоні, будь ласочка, промовчи".
вона не змовчить нині,
і в будь-який із загаданих вами днів,
найгірше спить, та ангели все ж голодні,
і найситніший харч - потоки колючих слів.
хоч піднебіння дряпають гострі кігті,
й вона навчилась бути без мети,
вона нанизує наче буси щасливі миті,
вона ж складає в рядочки погані дні.
усі її найкращі риси стануть другорядними,
всі її посмішки будуть втоптані у багно,
у наші найсвітліші дні ми прикидаємось пристойними,
але на пари наших надключичних ангелів
в кінці усіх кінців
чекає тільки дно.
все еклектично просто до безвиході,
все прораховано уже давно,
усі ми свого "я" мілкі фанатики,
і вона
свого
також
і що?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605983
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 11.09.2015
а вы одиноки? вы одиноки? одиноки?
мы так глубоко ассимилированы в жизнь, что вопрос прозвучит для каждого по-особенному.
"нет, я замужем/женат"
"нет, у меня много друзей"
"нет, у меня есть родные"
"нет, я самодостаточна"
"нет, мир так многолик, сложно быть одиноким"
"да, все и всё есть, но я один"
"да, и я не знаю, почему"
"да, и меня вполне устраивает"
"одиночество? у меня слишком много забот, чтобы думать о таких глупостях"
но в году выпадет из общей суматохи неделя - пустая и ничем незаполненная, и каждый подумает о глупостях. особенно, если за эти семь бесконечных дней все, что ты делаешь - спишь и бодрствуешь (с натяжкой и тоже лежа). ночь сменяет день, день сменяет ночь. медленное течение времени разбавляют редкие больничные развлечения - знакомство с жильцами палаты и визиты... родных, друзей, мужа/парня/жены/девушки.
я никогда не считала меланхоличные установки личности недостатком и уроном в психике, тонкие натуры любят поразмыслить о экзистенциальном, и не тонкие тоже любят. и одиночество слишком сладкая тема, что бы не полакомиться ей, лежа на вогнутой больничной кушетке.
все одиноки, все. этот "недуг" косит хуже смерти, ибо с ним нужно научиться жить.
я, к примеру, люблю негромкие компании знакомых людей, проводить время с семьей. но после того, как одна мудрая не по годам барышня сказала в ходе длинной беседы о личном :"мне наедине с собой не скучно", я взяла курс на то, что бы быть интересной самой себе. было это давно. и сегодня мне наедине с собой интересней, чем в негромких компаниях знакомых людей. это, кстати тоже одиночество, но оно существует в личностной реальности, микрокосме внутренних идей и представлений о жизни. в социальном мире я не одинока, потому что меня окружают люди. и для меня это - уже не одиночество.
в послеоперационной нас пятеро.
бабушка, в которой есть дедушка, который звонит ей периодически на мобильный и просит разрешения придти (а она не разрешает, конечно же).
юная девушка, которая висит на телефоне с парнем, мамой, подружками, она любит детей, доброжелательная, и плачет, когда ей дают уколы.
молодая женщина, из интеллигентной семьи, учитель в третьем поколении, кажется, у нее есть все, и это примирят с непредсказуемым миром, верна значит мысль, что можно быть нормальным в этом мире, по приемлемым и принятым давно параметрам.
и женщина. как моя мама. обычная, посмотришь и нечего сказать. ее одиночество страшнее самого жуткого ночного кошмара.
рассказать, о этих людях больше, пояснить, что к чему, было бы судачеством. я просто наблюдаю и записываю, что бы не забывать, что в многотысячном городе живут люди, одинокие люди. и вот ты поговоришь с человеком, он всплакнет, утрет слезу, послушает совет, или не услышит его, и вот человеку уже легче.
но одинок каждый. просто кому-то действительно не достает времени подумать об этом (а надо ли?) и нет одиночества, нет его.
а для кого-то оно существует на бытовом уровне. вот и меня в среду накрыло "бытовое одиночество" - некому было принести мне горячего домашнего супа. хнык. но я сползаю мыслями с эвереста на лесной бугорок, по-этому, пора заканчивать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568062
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.03.2015
смешную игру затеял ты -
сводить мосты, разводить мосты.
дарить цветы, воздвигать кресты.
мой милый, глупый, смотри, смотри -
на все твои неоднозначности, пустые колкости
/неровности/
вот-вот не хватит моей слепой любви,
моей наивной нежности.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567836
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.03.2015
я не пью вина и не жду гостей,
я живу одна в доме без вестей,
без дверей, окна,
потолка и дна.
я живу одна.
только тишина потревожит слух
звоном пустоты, резко так и вдруг
падает стена - вырастает лес,
тут живет весна
и кружиться бес.
и его макабр одурманил ум,
мой малой мирок заселяет шум -
голоса людей, вой сирен и смех.
и волна слепых радиопомех
пробивает цепь созданных оков.
создала их я.
рушит бес из снов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567752
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2015
про таких, як ти, пише прозою варгас льоса,
божевільна, нестримна, поранена волею.
твоє гірке пійло на вечір п'ятниці - терпка сльоза,
одні нарекли тебе нещасним випадком, інші - долею.
тебе не втримати - нестійка терпка хімічна субстранція.
в стані спокою може здатися - комільфо,
але ті, в кого вищий iq, тримають дистанцію,
до тих, в кого нижчий, життя ні разу не привело.
таких, як ти, вином заливають на дно душі романтики,
про тебе скажуть - безмірно вільна, та розуму несповна,
твої портрети виберуть для тату-знамен розбійники,
такі-як-ти течуть пекучим трунком статики,
але, нажаль,
в своїх же венах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
мої панічні атаки повільно рватимуть його душу,
щоночі я прокидатимусь на холодній липкій подушці,
він сидітиме збоку, втупивши погляд в стіну
і крутитиме наче веретено думку: "я її все ж покину,
я її покину і будь що буде,
не мій клопіт, не мій біль, не моя провина,
що чорною ниткою доля закрутила в морський вузол
наші тонкі вуста, наше волосся, бліді руки,
любов знайшлася, відбулася, забулася.
я її покину".
він мене покине, залишить мене одну,
як в той день, коли вихопив наче з виру - з натовпу,
мої сни відчувають гіпоталамусом - судний день прийшов,
я наче вбивця виходжу на дерев'яну плату,
якось зранку прокинуся на твердому пом'ятому ліжку...
а він -
він мене вже покинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015