| Сторінки (3/264): | « | 1 2 3 | » |
Поїзд часу не зійшов з коліщат,
Вже жнива. Підкрадається осінь.
Вчать літати молодих дитинчат
Он уже журавлі на покосі.
І ми минемся, як минає все,
Бо життя то теж за щось є плата.
Та живемо поки ще мед несе,
З тих квіточок ота бджола кудлата.
Ще живемо, тай що не говори,
Життя прожити теж потрібен хист.
Дожити б до осінньої пори,
Поки станцює танець жовтий лист.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2015
Вона промовила . Привіт.
І все завмерло. Мати божа.
І голос твій, і брів розліт,
І іншим всім на тебе схожа.
Може це й ти була сама.
Мені б імя твоє назвати.
Та я мовчу і сил нема,
Немає сил уста розняти.
Зі мною зовсім рядом двоє,
Про щось шепочуться своє.
Юнак, а з ним обличчя твоє,
Чомусь мене не впізнає.
Чи не тому, що за ці роки,
Нас доля трохи поміняла.
Я постарів ти ж навпаки,
Ще красивіша тільки стала.
Закриті очі наче в сні,
На ескалаторі вокзалу.
Я так щасливий що мені,
Про тебе доля нагадала.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2015
Пора б мені уже перепочити,
Спинитися, а то біжу й біжу.
В бокал вина гіркого наточити,
Так схожого на кров чи на іржу.
Гірке вино настояне роками,
Немов дукат іскриться через скло.
Візьму його і своїми руками,
У душу свою понесу тепло.
Візьму бокал, ні слова не сказавши,
Душа вина відчує терпкий смак.
Зміркує мозок, щоб отак на завше,
Залишилось. Щоб завжди було так.
Щоб десь уже залишились дороги,
Оті круті і рейси і шосе.
Тепер уже спочинку хочуть ноги,
Якими біг своє життя усе.
Вели мене через життя дороги,
По горах, та по долах, по полях.
Єдине ще, де не ступали ноги,
На небесах чумацький довгий шлях.
Через життя, роботою марудне,
Ота дорога дальше все несе.
Наллю вина,нехай зігріє груди,
Що би тепер згадалося усе.
2013р. Парище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2015
Від потічка біжить ріка,
Впадає в іншу ріку.
А дальше Бистриця стрімка,
Несеться споконвіку.
А над рікою по горі,
В гурті стоять оселі,
Понад дахами димарі,
Мов журавлі на скелі.
Ті люди добрі там живуть,
Що їх зовуть гуцули.
Майструють, сіють, косять, жнуть,
І мають серце чуле.
Гуцульським нарекли цей край,
А ще Карпатським зветься.
Як для вподоби, вибирай,
Миліше як для серця.
Між берегами в жолобку,
Вздовж річечки дорога.
Старенька церква на горбку,
Збудована ще богом.
Старенька церква і село,
Його пра, пра мож звати.
А літ, немов води стекло,
То знають лиш Карпати.
Бабче, звідки назва ця?
Лишень одні домисли,
Нема початку і кінця,
Й шукати нема смислу.
Цвітуть весною черешні,
Шумлять вітрами граби.
Мов тихий сміх у вічнім сні,
Далекої пра – баби.
Тут з вірою у майбуття
Кидають в землю зерна.
Хоча у вічності й життя,
Зернина лиш мізерна.
1996р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2015
Недогляділи. І кубло зміїне,
Розрослося, що й нікуди іти.
Як сталося, що в серці України,
Стоять в сталевих шоломах кати.
Як сталося, скажи мені мій друже,
Не вберегли ми воленьку святу.
Що ми до всього ставились байдуже,
Й карають нас за нашу доброту.
Чому таке? Скажи мені мій брате,
Знов в Україні народилось зло.
Ми не зуміли правду розпізнати,
Й змія всадила в серце нам жало.
Що знову нас підступно обманули,
То ж винуваті брате ми самі.
Що швидко так забули про минуле,
Що жили так , немов сліпі й німі.
Надвірна. 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593230
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.07.2015
Пізно,заснули свічі проти ночі,
Слізно, ще моляться і плачуть очі.
На стіні, немов нагострений булат,
Розтинають тихо стрілки циферблат.
Мовчки, колише зорі ніч – колиска,
Огризком місяця крізь хмару блиска.
Душа впивається коктейлем часу,
Забудеться, впаде у ночі чашу.
Пізно. Вдивляюся у темний простір,
Десь там птах нічній гукнув, наче постріл.
А зорі пробивають небо – стелю,
Пізно. Пора лягати. Постіль стелю.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2015
Горів вогонь і враз погас,
Отак як жити й вмерти.
А мій крилатий кінь пегас,
Подався в очерети.
Гніздо звели думки – шершні,
І на душі полинно.
Часи настали злі й страшні,
Чи ж бути так повинно.
В душі постав такий протест,
Що із життям нарівні.
Прийшла пора здавати тест,
На вірність Україні.
Веде дорога навпростець,
Туди де чорні круки.
Пора відкласти олівець,
І брати зброю в руки.
Ти боже сили дай мені,
Уже не молодому.
Поки ті круки навісні ,
Ще не спалили дому.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592972
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.07.2015
Розправляю крила, мах за махом,
Вже відчуваю вітер на крилі.
Ще зусилля, я уже над дахом,
Самий перший в нашому селі.
Сам не знаю звідки взялась сила,
Та я лечу під небом наче птах.
І свої за плечима дивні крила,
Безжалісно обточую об страх.
Вже розганяю хмари в сторони,
Великим віражем дивую світ.
А вслід за мною чорні ворони,
За мною мій повторюють політ.
Я над селом летів, душа гордилася,
Бо ще ж ніде такого не було.
А вслід мені з землі дивилося,
Здивоване, зчудоване село.
Серце в грудях гулко билося,
І в душі моїй було тепло.
Отаке мені у сні приснилося,
Отаке зі мною в сні було.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2015
Ластівка прилетіла до моєї хати,
А я тую ластівку хочу запитати.
Скажи мені ластівко, скажи мені пташко,
Чи в далекій стороні було тобі важко.
Ластівка хвилюється, крильцями тріпоче,
Про далеку сторону говорить не хоче.
Знаю, знаю пташечко, знаю моя люба,
Комусь мила чужина, комусь вона згуба.
Довелось мені в житті чужини пізнати,
Мені теж про чужину важко споминати.
Не хвилюйся ластівко, вий хатинку свою,
Про далеку чужину знаєм вдвох з тобою.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2015
Є в грудях камінь, що зоветься серце,
Воно гримить, і стукає й шкребе.
Воно уже перелюбило все це,
І день і ніч, і землю і тебе.
Йому уже у грудях стало тісно,
Йому високі сняться міражі.
Де ті краї незвідані, і звісно,
Ті береги далекі і чужі.
Його любові ні кінця ні краю,
Вже мов Ікар воно б летіло в світ.
О серце бідне, що ж тебе караю?
Чому тебе не відпущу в політ?
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2015
Куплю зорю на ринку,
Посію навесні.
І виросте зоринка,
Що снилася у сні.
Посію під віконцем,
Як влітку зацвіте.
Буде вона як сонце,
Небесне золоте.
За ніч роса зірницю,
Наповнить по вінці.
Напитися водиці,
Прискачуть стрибунці.
А потім, як пелюстки,
На квітці відцвітуть.
Насіннячка малюські,
На землю упадуть.
Поллю насіння рясно,
І зійде квіток з сім.
Зоринки – квіти ясно,
Світити будуть всім.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2015
Дівчина вміла любити,
І робити добрі справи одні.
І раптом - що їй робити?
Що їй відповісти, чи так, чи ні.
У посмішці губи звело,
Вона усміхнулась ніяково.
Бо такого ще небуло,
А бувало ж в її житті всяко.
Сказала просто, спасибі.
Бо та дівчина була розумна.
У кожного є свій вибір,
Вона не поступила бездумно.
Як тільки прийшла додому.
Дівчина відразу ж взяла книгу,
Бо можна ж навчитись всьому.
Розбити незнання кригу,
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2015
Доторкнувся світ устами,
Серця й рук і пліч.
Споловілими житами,
Стлала постіль ніч.
І вже творила ніч ота,
Щось незбагненне.
Світло і тіні крізь серця,
Вливала в гени.
Ніч зорі кидала на нас,
Крізь чорну діру,
І засівала в добрий час,
Любов і Віру.
Нас, зачарованих людей,
В’язала в снопи.
Серця ломились із грудей,
І терпли стопи.
Родились зорі мов дитя,
Разом з любов’ю.
І пульсували у життя,
По венах з кров’ю.
Зіскрили душі а потім,
Десь там, далеко.
Зростало сонце над усім,
Із зір – молекул.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2015
Вжалилась куля мов оса,
У молодому тілі.
Зітнула вмить війни коса,
Надії овдовілі.
А літо квітами цвіте,
І ніч жита купає.
Убито щастя золоте,
Уже його немає.
Волає серце, як же так,
Будь ти Укроп чи Вата.
Купальська ніч і знов жита,
Купає кров солдата.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592227
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.07.2015
Задивляються очі у даль,
Далеко, далеко навпроти.
Обрій захований в сіру сталь,
Зором сталі не розпороти.
Там за обрієм гори знялись,
Там смереки мов терикони.
Чи вернуся туди ще колись,
Чи здолаю всі перепони.
Серце туги стискає гора,
Вітер голос з далі доносить.
Повертатись додому пора,
Натерпівся по світі досить.
Там під берегом батьківський дім,
Над домом сади мов вітрила.
Через сніг, через дощ через грім,
Чи донесуть у даль ту крила.
Так хотілось би серцю дійти,
Душі моїй було би добре.
Пронестись крізь широкі світи,
Розпороти сталевий обрій.
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592196
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2015
Вечірній Київ , на землю падав сніг,
На Майдан, весь заповнений людьми.
А ти ж лежав , піднятись вже не міг,
Із кулею , з пробитими грудьми.
Ти молодий , тобі б ще жити й жити,
З надією дивитись в майбуття.
А довелось Вкраїні послужити,
За неї поступитися життям.
Тобі ї долею, і богом дано,
Понести за Україну муки.
Я плакав гірко, і плакав весь майдан,
Перед болем вічної розлуки.
Надвірна .2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592063
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.07.2015
Чи українець ти – що б’єш себе у груди,
Нікчемний послідовнику Іуди.
Коли за тих своїх тридцять срібняків,
Продаш і землю і всіх своїх батьків
Що в ній уже із прадідів зариті.
Чи українець ти, раз вже із тим у змові,
В якого руки вже по лікті в крові.
Виношуєш тихенько плани скриті,
Як довше рило втримати в кориті.
Раз ворогу продався з потрухами,
Чи українець ти – нікчемний хаме.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592019
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2015
Люба дитино, ти поглянь, подивися,
Отам за межею якраз.
На тому кущі поселилася птиця,
Я такої не бачив ні раз.
На птиці отій золоте диво – пір’я,
Як дрібно воно мерехтить.
Немов в небесах пролітало сузір’я,
І на ній зупинилось на мить.
Як дивно отам засіяли околи,
Ти люба дитино дивись.
Такого уже не побачиш ніколи,
Як полетить та птиця у вись.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2015
З тобою разом над полями лину,
З тобою разом по землі іду.
Та час прийде і я тебе покину,
Таку красиву, гарну, молоду.
Тобі сьогодні в моїх грудях тісно,
Ти вже б летіла в радісний політ.
Словами тими надихайся пісне,
Що будуть завтра радувати світ.
Ти полетиш мов пташечка співоча,
Далекий світ уже тебе зове.
Щоби тобов напилися досхочу,
Ті, в кого серце піснею живе.
Злети туди де сонце в горах мліє,
Там де дзвінкий струмочок в даль біжить.
Нехай земля тобою веселіє,
Так щоб на ній світліше було жить.
Лети між люди пісенько в час добрий,
Тебе земля злеліє й збереже.
А я піду тихесенько за обрій,
І буду звідти слухати уже.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2015
Я приходжу сюди у весняній порі,
На могилу до мами і тата.
Сняться їм вічні сни, на високій горі,
А довкола синіють Карпати.
Між горами стоїть моє рідне село,
Низько голову хилю в поклоні.
Тут зігріло мене материнське тепло,
Материнське тепло не холоне.
Зачекалася нас рідна батьківська хата,
Ми до неї вертаємось зрідка, до свят.
Тільки ластівка ще прилітає до тата,
І виводить в гнізді молодих ластів’ят.
Тут ходити мені поки бути і жити,
По стежках, де колись у дитинстві ходив.
Щоб той слід у житті дорогий не згубити,
Де колись у житті першим кроком зробив.
Бабче 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2015
Ще відлуння далекої зірки,
Кличе в ті калинові причілки.
Де у травах живуть перепілки,
Де крилечком торкаючись гілки,
Вечорами зітхають вітри.
І той спомин що часом не стерся,
Знов донесе до мойого серця.
Тих очей синьоокі озерця,
І в душі при відкриються дверці,
І душа наче птиця злетить.
Понесеться вона по простору,
В ту весняну заквітчану пору.
До Карпат, до батьківського двору,
Де в піснях солов’їного хору,
Зачарована стихне й замре.
У батьківському дворі криниця,
І підійде душа як годиться.
І нап’ється святої водиці,
І зайде до тієї світлиці,
Де так довго вона не була.
2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2015
Ломить і на сон позіхається.
Непогода. От, от задощить.
Небо в блискавках задихається,
Десь далеко грім періщить.
В небі грім – скакун брикається,
Отака непогода в ніч.
Темніє, вечір торкається,
До ніг, до колін, передпліч.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2015
Всміхнулась доля врешті і мені,
Радіймо всі кому на скільки вдасться.
Ще є земля що ми живем на ній,
Що родиться на ній маленьке щастя.
І я лиш тільки дякую за те,
Що ще на світі хочеться творити.
Маленьке щастя – хай воно росте,
Йому на цьому світі довго жити.
Хай тішить нас оця жива краса,
Немов весняна квітка пелюстками.
Ці ясні очі , наче небеса,
Що сховані тепер за пелюшками.
Життя лиш щастям пишне і п’янке,
Лелій це своє щастя моя доне.
І щоб воно завжди було таке,
Таке безмежне і таке бездонне.
2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2015
Мій дід Михайло, я його не знаю,
Я тільки чув уже про ту біду.
Був спійманий у лісі в ріднім краю,
І висланий рабом в Караганду.
Залишилась без тата моя мати,
Та ще крім неї п’ятеро малих.
А дід вугілля добував із шахти ,
Тай десь пропав, навіки зник, затих.
Історія - нема чого радіти ,
Історія - що тільки біль і жаль.
І сиротами виростали діти ,
Чекали тата вглядуючись в даль.
Чекали тата, вісточки не було ,
Не приносив поштар багато літ.
Десь там на шахті, вартового дуло ,
Вогнем зригнуло в серце на проліт.
Отак пропав мій дід, Михайло Панський ,
Його чомусь так звало все село.
Помер, одітий в одяг арештантський ,
Немов його й на світі не було.
Та час минав, і діти виростали ,
у кожного свій дім, онуків тьма.
Якби ж то дідо із могили встали ,
Не встане, бо й могилоньки нема.
Надвірна 2000р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591048
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.07.2015
Ти не згубися в сірій млі,
Мій обездолений народе.
Ти вільним стань на цій землі,
Всю велич осягни свободи.
Якщо довкола обведуть,
Тебе ворожі частоколи.
Розчисти силою свій путь,
Не стань навколішки ніколи.
Завжди страшна покори тиш,
В покорі дух і сила тане.
Як сам себе не захистиш,
Ніхто за тебе не обстане.
От і Москва знов довела,
Всю свою підлість многогранну.
В хвилину твого торжества,
Завдала в котре в спину рану.
Народе мій , ти знай і те,
Не буде на Вкраїні раю.
Поки назавжди не зметеш,
В землі своїй ворожу зграю.
2о13р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590983
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.07.2015
Літо бабине, листя вже летить,
Як до вирію ті журавлики.
І життя летить як єдина мить,
Відлітає десь у віки.
В літо бабине збіглися роки,
Не життя пливло, а з душі тепло.
І твої думки, як зерно з руки,
Журавлі візьмуть на крило.
Літо бабине, понад скронями,
Сніжить нитками сивини.
Що минули дні мов дитячі сни,
В тому ти себе не вини.
Літо бабине, манить звабами,
Хоч на скронях вже білий сніг.
Наче рушники, наче килими,
Листя стелиться до ніг.
Закурликало,закурилося,
Літо бабине за селом.
Тільки долею не судилося,
В ньому грітися нам обом.
Літо бабине,листя вже летить,
Як до вирію ті журавлики.
І життя летить,як єдина мить,
Відлітає десь у віки.
2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
Затягну штори на вікні, в вечірню тишу.
На білий аркуш у блокнот рядки напишу.
Вже в постелях люди всі напевне сплять давно,
І в темінь ночі, моє лиш світиться вікно.
Шукає пам'ять ті слова що хоче рима.
І виникає мов жива перед очима
Далека молодість моя, і тут же гасне.
Та схвилювала серце так ця мить прекрасна.
Прекрасним спомином явилася й минула
Доля, що обнадіяла і обманула.
То радість спомин принесе то потривожить,
Чому? Шукаю оправдань, знайти не можу.
Поезію в душі бува, зміняє проза..
За радістю життя колись принесе сльози,
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015
Закрита занавіска у вікні.
Став помі ж нами жовтуватий штапель,
І ти не бачиш вже гарячих капель
В очах моїх. І боляче мені.
Згадалося як ми були одні,
І пили чай. Заварка з розторопші.
Далекі ті часи були хороші,
І в очі ти дивилася мені.
З тих пір уже минули довгі дні,
Щоб у очах не бачити капельки,
Ховаєш погляд свій у закапелки,
За жовтуватий штапель на вікні.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2015
Предки.
Я сьогодні бачив тіні моїх минулих предків. Вони стояли, волосся сиве, з карими очами. Одіті в білі, довгі конопляні сорочки. Підперезані широкими гуцульськими ременями. трохи про щось порадились, показували руками в сторону гір. Потім дружньою юрбою поспішили до Карпат, що здійнялися високо, аж до самого неба. Раптом гори почали повільно хилитися, от – от упадуть. Предки прискорили ходу і насилу встигли підставити свої могутні плечі під падаючі гори. Гори оперлися на плечі предків, заскрипіли і затихли. Предки напряглися, потиснули і виправили падаючу гору. Гори полегшено зітхнули, так, наче подякували предкам за своє спасіння. Потім предки взяли коси і пішли косити. Їхні коси дзвеніли і шугали по лугах, понад берегами, по схилах гір, по млаці біля річок.
Трави хилилися і падали, лягали рівними валками. А предки витирали рукавом спітніле чоло, пили з річок чисту джерельну воду і посміхалися. Раділи що вдалося так багато
накосити. Гори завмерли, дивилися на могутніх предків, дякували і дякували.Десь ближче до обіду втомлені предки сіли біля річки під калиною трохи перепочити. Перекусили чим бог послав, що недоїли, зав’язали у свої вузлики і затягнули пісню. Ой що ж то за співанок вони переспівали, і коломийки, і складаночки, слухати б тай слухати. А пісня линула понад покосами, відлунювала десь там, у Карпатах і затихала. А вдячні Карпати слухали відлуння пісень предків і пам’ятали їх.А з часом стали ці пісні немов скарби великі. І почали люди теперішні ходити в гори, підслуховувати тих пісень, що залишилися в Карпатах від наших предків. А слава про те пішла по всій Україні і по всьому світу білому. А край Карпатський почали називати співочим.
Хто сходить в гори і послухає тих пісень, то навіють вони тому думки мов скарби, повні дивини. Дають вони і жагу до життя, і любов і всякі дивогляді, прискорюють пульс на чолі, поборюють і печаль і втому.
Люди що живуть у горах спосібні і талановиті. Їм потрібно тільки олівця та паперу, та трохи хліба, та може ще сонячної форелі тож вони зразу ж починають писати тих пісень що наслухалися в горах, що колись співали їх наші предки. І оселі в них теж наче пісня, красиві і розмальовані. І дивлячись на них ніхто не скаже що люди ці постали з глини. Немов Господь із золота ліпив їх.
А неподалік від осель акуратно зложені стіжки свіжого сіна, немов би припорошені місячним пилом. Ночами до них підходять тремтливі косулі,що б поласувати смачним пахучим сіном. А там дальше мріють смереки. То буває вони замріяно мовчать, а то враз зарухаються, зашумлять, і ще більші виростають. Коли смереки затихають, то виглядають на святих, що зупинились на образах і тільки дивляться на все своїми блаженними очами. А от коли шумлять, то більше схожі на людей, що суятяться у своїй гріховності. Під лісом пасеться чалий кінь. Він то підніме голову і тільки вухами рухає туди – сюди, мов локаторами – прислухається. То опустить голову до землі і акуратно вигризає траву до самого коріння.Після нього худобині вже нічого не залишається. А стіжки пахнуть травами, немов волосся на голові того дівчати, що приходить сюди вечором на зустріч до молодого гуцула. А гуцул опершись до стіжка,стоїть,чекає. Побачив дівчину, що тихо ступає по стежині, раптом відчуває як вона поволі виймає з його тіла душу. А вона, побачивши його чомусь ніяковіє, серце починає сильніше гупати, а тіло тремтить як налякана осика. Вдалині, за химерні пагорби ліг і заховався останнім світлом день, а в небі діамантами засяяли перші зорі. А за ними, в огняній одежині вийшов погуляти і місяць. Маленькі хмаринки зупинились на небі, і немов зачаровані вівці дивилися на палаюче диво. Місяць поволі покотився оддалік їх, глянув на землю, і своїм червоним світлом обернув на мідь і стіжок, і молодого гуцула, і тремтяче дівча. На вітах дерев засипали золотопері птиці. Мостилися на ніч у густих темниках звірі. Повна марень і див,приходить у гори Карпатська ніч.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2015
Світла веснонька прийшла, світла днина,
Засвітила білі свічі черешнина.
Засвітила, тай піднеслася над світом,
Виціловує довкілля диво цвітом.
Свисни пісню соловейку – щебетуне,
Теплий вітре , надихни сердечні струни
Діставай природо свої чари,
Хай злетить серденько понад хмари.
Розпускайся квіточками рідний краю,
Хай душа ще раз гуляє в раю.
Засвітила черешнина біле диво,
Щоб жилося на цім світі всім щасливо.
Квітнуть – світять на черешні білі свічі,
Пелюсточками моє серденько лічать.
Лине думка в пелюстки розквітлі,
Мов метелик в вечоровім світлі.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2015
До села дорога бита,
Глухо цокають копита,
Мов заграва грива грає на коні.
Розмовляючи зі мною,
Тато давню мудрість свою,
Тихим словом переказують мені.
Колесо дорогу ріже,
А на возі сіно свіже,
Запахом коня у ніздрі б’є.
І моє діточе тіло,
Наче яблуко неспіле,
Запах літа з того сіна п’є.
Зупинився кінь в знемозі,
Спочиває на дорозі,
Завмирає на хвилину воза рух.
Наче промінь теплий в руку,
Добру батькову науку,
Піснею ловлю до своїх вух.
Мій хороший добрий тату,
Я науку ту багату,
В серце вклав, вона в мені жива.
Що б побути з вами ближче,
Йду тепер на кладовище,
Мудрі ваші слухати слова.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2015
На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
Якщо зоряне небо уночі тобі більше не сниться.
Ти скажи мені ні , ти поспалюй надії устами,
Щоб той смуток назавжди у душі твоїй вже догорів.
Ти скажи мені ні , посміхнись на прощання востаннє,
І заховайся в пустелі тих далеких сухих вечорів.
Ти скажи мені ні , не жалій мене , я не заплачу,
Якщо навіть до смерті ті слова твої враз обпечуть.
Я тобі ті слова , я той біль безперечно пробачу,
Ніколи, ніколи тебе я за те не осуджу нічуть.
Ти скажи мені ні , не залиш на остачу нічого,
Хай це буде мені , і покара моя і покута.
Що би те що було , час своїми ногами зачовгав,
Що би те що було , час у сутінки свої закутав.
Ти скажи мені ні , безтурботна й легка залишися,
Ти мене обійми без жалю в безкінечності мук
Заховайся від мене , в далеке незнане затишшя.
В те, незнане затишшя що губить у віддалях звук.
Я по світі піду , невідкладні залишу всі справи,
Я по світі піду, вже без мене залишишся ти.
Я надивлюсь востаннє на сонце на гори й на трави,
Стану сутінком там ,де кінчається день золотий
На самотні сади , зірка впала із неба кристалом,
Тій зорі що паде , в пів дорозі уже не спиниться.
Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
Якщо зоряне небо , уночі тобі більше не сниться.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2015
Душа така що цілий світ займає ,
Душа така що хоч уже на трон.
Її в обличчя ще ніхто не знає ,
Така вона – одна лиш на мільйон.
На цьому світі рівні їй немає,
Вона тендітна мріє уночі.
А ранком свої кирзові взуває,
І робить так – аж по ногах корчі.
Вона у сні король , чи імператор,
І їй під силу світу далечінь.
Та вдень вона не може вибирати,
У день вона – всього лиш ночі тінь.
2012р. м.Надвірна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2015
Гіркне слово солодке – люблю,
Розлуки в житті неминучі.
Я вже на тому себе ловлю,
Що рветься душа на онучі.
Просипаюсь від болю вночі,
У кошмарному сні скрикую.
То так грає розлука душі,
Своєю болючою скрипкою.
Своє горе гіркою зап’ю,
Заїм чорною скоринкою.
Буду лічити долю свою,
Польовою материнкою.
Доля чай з материнки поп’є,
Вчує як серце калатає.
І дірки в душі ті що вже є,
Заштопає і залатає.
Вийду з хати, знову зроблю крок,
У травицю зелену ляжу.
Буду читати книгу зірок,
У зеленому камуфляжу.
Щастя є, або його нема,
І воно на всіх не розчинне.
Що ж, хай побуде душа сама,
Наодинці трохи спочине.
Поки вогонь у душі зачах,
З безнадії, може з відчаю.
Я більше його в своїх очах,
Не запалюю і не свічу.
13.08.2013р. Надвірна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2015
Усе уже пройшло, усе уже забуте,
І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
Нічого не було, хоча й могло би бути,
Нічого не було, нічого не було.
Наше життя, воно таке неповториме,
У ньому все бува, і радість і печаль.
Як риба бється в лід, так в серце бились рими,
Нічого не було, один лиш тільки жаль.
Проходить день за днем, минає мить за миттю,
Буває часто так, що серце защемить.
І думкою життя прошите наче ниттю,
Нічого не було, від того і болить.
Я знаю що тебе не можна не любити,
Та спокій річ така – його не купиш ти.
Його на раз в житті лиш можна загубити,
Його за все життя так можна й не знайти.
2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2015
Ми закохані в мури,
Ми забули минуле,
Не ціляють Амури
Більше в наші серця.
Поржавіли орала,
Пастухи повмирали,
Поздихали отари,
Світ чекає кінця.
Розум з відчаю терпне,
Все густішають терни.
Та прожити екстерном,
Доля нам не дає.
Ми до мурів прикуті,
Ми богами забуті,
Стоїмо на розпутті,
Ворон серце клює.
05.1990р.Надвірна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
Якось нужда послала в світ поета,
Узявши в руки скарб, у душу страх,
Він і пішов, складаючи куплети,
Пропав в туманах синіх у світах.
Бував на ринках в Відні і в Стамбулі,
Тай де вже він лиш тільки не бував.
Між помаранч,картоплі і цибулі,
Сам за прилавком вірші продавав.
Поет весь ринок перевірив строго,
І вже тепер він дуже добре знав
Що ще такого краму як у нього,
Ніхто на ринку більш не продавав.
Хтось кавуни свої хвалив,хтось грушу,
Хтось фрукти дивні у руках тримав.
А він куплети свої наче душу,
Все перед бусурманами виймав.
Стояв поет поки терпіння стало,
Ніхто за вірші не давав ціни.
Хоч часу даром змарнував не мало.
Залишились непродані вони.
Вертавсь поет в холодні дні осінні,
У рідний край, до милих серцю гір.
Бо тільки тут його вірші безцінні,
Лиш тут ціна віршам не має мір.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
Мій ангел – охоронець зранку прокидається,
Очами синіми заглядає в трельяж.
Над лісом сонце усе вище піднімається,
На землі наводить ранковий макіяж.
Так людська краса змагається з природою,
Ще зовсім невідомо чия верх бере.
Стою я і любуюся тією вродою,
А серце зачудоване у грудях мре.
У житті ми всі є трошечки Колумбами,
В нім кожен завжди відкриває щось своє.
А сонце ходить і ховається за клумбами,
Воно в цей час себе у тобі впізнає.
Вже тепер здається разом були завжди ми,
І не була в житті ніколи ти одна.
А клумба щиро дивиться на нас трояндами,
Чомусь радіє і хвилюється вона.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2015
Струмки дзвенять струною,
І чути плескіт хвиль.
Я полечу,за мною ,
Голубко теж полинь.
Полетимо з тобою,
Голубонько,ти знай.
Там,де блистить водою,
Аж золотий Дунай.
В лугах,в годину ранню,
Там серед квіточок.
Принесе нам кохання,
Маленьких діточок.
Там будемо кохатись,
Моя голубко знов.
Маленьким голуб’ятам,
Нести свою любов.
Удвох вони сиділи,
На гілочці бузку.
На вушко воркотіла,
Голубка голубку.
Ріка Дунай далеко,
За містом Амстердам.
Навіщо в літню спеку,
Стирати крильця нам.
Послухай голубочку,
Яка прекрасна мить.
Он біля нас струмочок,
Він теж до моря мчить.
Водичку з нього п’ємо,
Співає він для нас.
Давай гніздо зів’ємо,
Настав для цього час.
Із пуху тополини,
Обоє залюбки.
Звели в кущі калини,
Гніздечко голубки.
Струмок струною грає,
Серед зелених шат.
Голубка вигріває,
Маленьких голуб’ят.
І знов в годину ранню,
На березі ріки.
Радіючи коханню,
Воркують голубки.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2015
Хмурить брови ліс лахматий,
Мов лякає власну тінь.
Вітер хоче відігнати,
Хмари в сіру далечінь.
Спляче небо враз проснулось,
І охопив землю страх.
Якось дивно посміхнулась,
Блискавиця в небесах.
Довго й довго,божевільно,
Грім на небі реготав.
Наче птиця,легко й вільно,
Лист обірваний літав.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
Під горою хата,
У горах Карпатах,
Де шумить одвіку смерековий ліс.
Де добро із малу,
Серце набирало,
Те добро що крізь життя з собою ніс.
Під горою хата,
Вікнами до річки,
Яблука доспілі з яблуньки падуть.
А біля доріжки,
Кущиком порічки,
Що з дитинства твого до тепер ростуть.
Під горою хата,
Білена до свята,
Біла скатертина в хаті на столі.
Затягнули пісню,
Весело дівчата,
В білих вишиванках люди у селі.
Встану нині зранку,
Вдіну вишиванку,
Тихою ходою обійду село.
Щоб душа згадала,
Де колись гуляла,
Щоб душа згадала що давно було.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
Я навесні малим до тата біг,
Вони ж орали своє вічне поле.
Немов присохли руки до чепіг,
Їм би спочити, все ж було ніколи.
А жайворонок в небі – ранній птах,
Летів і тиха пісня з неба лилась.
Показував мені, малому шлях,
Мов серце в тата, крильця в нього бились.
Кричу я, тату? Чи ж то пропадня,
Ніколи ви не маєте спочинку.
Ніколи Вам не вистачає дня.
Колись мене ти зрозумієш, синку.
Сьогодні вже прийшли до мене в сні,
Тепер з небес, мої старенькі тато.
І дуже тихо мовили мені,
Тобі не встиг сказати я багато.
Мені старенький руку подає,
І каже,бачиш, як буває синку.
Тепер у мене більше часу є,
Вже ти мені вділи хоча б хвилинку.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589149
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2015
Ми переможемо в цій війні. Ми не можемо не перемогти. Захистимо нашу омріяну волю. і тоді наступить час свята. Поети напишуть безліч віршів, безліч пісень про те як ми перемогли. Ми відбудуємо наші хати, посадимо біля них сади, і завжди будемо памятати тих хто віддав своє життя за нашу волю, за Україну, за нас з вами. Слава Україні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.06.2015
Коли мене твій голос позове,
Почую і повернуся скоренько.
Бо маю в грудях серце ще живе,
Моя любове, Україно – ненько.
На чужині вже щастя не знайти,
Та не кляну про те я долю свою.
Бо є одна на світі в мене ти,
Тож я живу і дихаю тобою.
Покличеш, я й життя тобі віддам,
За тебе лиш, за себе не боюся.
Ти мій найвищий в цьому світі храм,
Перед яким і каюсь і молюся.
Любити рідну землю над усе,
Так змалу научили батько й мати.
І серце крізь життя любов несе,
Яку нікому вже не відібрати.
І я несу слова батьківські ті,
Вони зі мною відтоді до нині.
« Якщо собі не зрадиш у житті,
То вже не зрадиш сину й Батьківщині»
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588909
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2015
Під сонцем палючим єднання гілок,
То обнімаються тіні в сплетінні.
Збирають на квітах медовий пилок,
Бджілки, одіті в солодке бікіні.
Бджілки на квітці , дітки у річці,
Весь день не вилазять дітки з води.
А молодиці пішли в полуниці,
Бо більше, більше ж ж немає куди.
Літечко – літо, сонцем загріте,
Благословенная богом пора.
А за усім цим узагалі то,
Око Господнє з небес позера.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2015
Дощить без міри, по дорозі пливуть каламуті,
Червень надворі, немає тут дива по суті.
Та небо заслали темні ті хмари зловіще,
Нащо питати не треба – гроза ця навіщо
На сході війна, знову блискає тими громами,
Сумними очами синів зачекалися мами.
Жінка на мужа, сестричка чекає на брата,
Діти – сирітки уже не діждалися тата.
Включаю, вслухаюся знову у вісті зі сходу,
Знову приносять новини цю кляту погоду.
І знову вкотре, будь не ладно – будь то проклято,
Знову на Сході невинних смертей забагато
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588627
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.06.2015
Від села у поле, йде стежка напрямки,
А по ній марширують хлопці – козаки.
Затягнули пісню, шуму наробили,
Молоденьку дівчиноньку розбудили.
Хитнулася фіраночка в віконці золотому,
На мить біленьке личко всміхнулося у ньому.
Виглянула, всміхнулася немов ранкове сонце,
Тай знову волоконце, заступило віконце.
Марширують козаки, вітер повіває,
Тільки хлопця козака туга здоліває.
Лиш одному козаку, невесело стало,
Біле личенько в вікні у серце запало.
Він фіраночку оту, часто споминає,
Полетів би, жаль лише, крилечок немає.
Повернувся б він назад, до тієї хати,
Тільки доля в козака, край свій захищати.
Не журись козаче, успокой серденько,
Ще не раз зустрінеш личенько біленьке.
Ще не раз із нею любитися будеш,
Якшо голову свою ти не загубиш.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588605
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2015
Ой що то за мара, там де чорна хмара,
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Чи то чорний ворон в небі знемагає,
Чи орел крилами до сонця сягає.
То не чорний ворон в небі знемагає,
Не орел крилами до сонця сягає.
То мою душечку попід хмари носить,
То моя душечка до бога ся просить.
А бог мою душу до себе не бере,
В небо не пускає ще й різкою пере.
Каже, тобі душе в небо ще зарано,
Ще вертай на землю, лічи свої рани.
Повертайся душе ще до свого краю,
Ще для тебе місця я не маю в раю.
2002р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2015
Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Мене манила ти за обрієві далі,
Таких як ти на світі ніколи не було.
Я дав тобі як бог, хорошу, добру душу,
Краси не описати, якою стала ти.
До смерті я тепер тебе любити мушу,
Тепер завжди тебе я мушу берегти.
При зустрічі моя до тебе думка лине,
Із тисяч лиш одну тебе я впізнаю.
І помисли мої, і серце соколине,
Лише одній тобі, тобі я віддаю.
Хтось скаже що в житті я не набув нічого.
Хтось скаже що життя я даром змарнував,
Що в мене не було нічого дорогого,
Не вір, бо я тебе в житті своєму мав.
Таку мою любов, недобрий позір косий,
Ніхто не розіб’є як глиняний збанок.
Бо я з своїх віршів і слів різноголосих,
Усе своє життя сплітав тобі вінок.
1998р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Немає тут машин, ні коней ні повозок,
Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
І випитий уже, води прозорий мозок,
І схудлі всі такі, мов зняті із хреста.
Розпечені піски – екзотика пустині,
Усе тепер не так, усе змінилось враз.
В розжареній душі, одне лиш серце стигне,
Забулася уже вся гіркота образ,
Батьківський білий дім і голуби над дахом.
Вже марево стоїть десь там удалині,
О, як би можна так, щоб обернутись птахом.
Так хочеться туди полинути мені,
Там в річку до води, верба схилила лози,
Тут ноги по піску ідуть за кроком крок.
І котяться з очей в пісок гарячий сльози,
Все дальше я несу, важкий солдатський строк.
Красноводськ 1973 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588203
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2015
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
За колючі дроти, та за частоколи,
Тебе заганяли москалі – монголи.
Було тебе бито, спутано у путо,
Що би твою мову було по забуто.
Вибивали з тебе волю і свободу,
Щоб забув дорогу ти до свого роду.
Думав лютий ворог, що тобі не жити,
Що вже рідну землю ти забув любити.
Було тобі гірко, і боліли рани,
А в стороні рідній плакали тумани.
Як боліло серце в грудях від утоми,
Повік не забути – нагадає спомин.
Все що було доти, все що було після,
За колючим дротом не стихала пісня.
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
Рідний мій народе, Україно рідна,
Більше у неволі жити ти не згідна.
2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588199
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2015
В краю далекому, в краю чужому,
Душі спокою ніколи нема.
Холодно було мені в краю тому,
В серці моїм була люта зима.
Часто вдивляючись в небо за хмари,
Бачив там рідного краю блакить.
Там у світах Україною марив,
Чув як біллю її серце болить.
Ти снилась, сон той усміхнений сонях,
Був як ліки, гамував в серці біль.
Я те тепло піднімав у долонях,
Твоїм теплом напивався вдовіль.
Там в чужині ти була мені літом,
Ти не дала мені впасти із ніг.
Коли замерзав, обдурений світом,
Вище з колін підійнятись не міг.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015
Край стежини спориш,
Край стежини волошки,
По якій ми ходили із малу.
Чому серце мовчиш,
Не радієш хоч трошки,
Чому битися враз перестало.
Щодня і щоночі,
Чому плачете очі.
Чому знову ви в смутку й жалю.
Затерпаєте п’яти,
Бо Вкраїна розп’ята,
Та, яку я більше всього люблю.
Поросли спориші,
Вже на стежці душі,
І ожини чіпляють коліна.
Хоч скажи ж мені ти,
Як тобі помогти,
Чим тобі помогти Україно.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2015
Хто ти такий, якого роду й звідки?
Голос чужий мене питає в сні.
Хіба ж я винен що на заробітки,
В чужі краї прийшлося йти мені.
Хіба ж мені не краще було б дома,
Та пане, дома краще як в раю.
Як тіло й душу знемагає втома,
На чужині я тільки узнаю.
Хто ти такий? Спитає, серце в’яне.
А потім зникне в мороці як тля.
Із України відповім. Є пане,
Там, під Карпатами така земля.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
Шумить бурхлива Бистртця,
Додолу стрімко плине.
От, от із русла вирветься,
Й ніщо її не спинить.
Ріка і свище і гримить,
У берег грізно бється.
Мов дикий кіь, що вже за мить,
на волю обірветься.
І вже здається сила ця,
Любі здолає замки.
Відносять хвилі без кінця,
Знівечені уламки.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
До мене в сни приходила любов,
Ранесенько, ще всі довкола спали.
По жовтім листю що з дерев опало,
До мене в сни приходила любов.
Ми з нею залишалися у двох,
Вона питала як мені живеться.
Дивилась так, що аж щеміло серце,
Ми з нею залишалися у двох.
Вона на тебе схожою була,
Кудись мене вела за руку взявши.
Хотіла залишитися на завше,
Вона на тебе схожою була.
Подумати ти можеш казна – що,
Чи що було, чи не було між нами.
Ніхто ще поки не керує снами,
Подумати ти можеш казна – що.
Чи то направду отаке було,
Чи тільки сон, всього така дрібниця.
Це буде наша з нею таємниця,
Чи то направду отаке було.
2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
Злетіло сонце як велика зірка,
Несмілий зранку був світила зліт.
Мов пташеня в яйці пробило дірку,
І перший раз поглянуло на світ.
Заграли роси на пригнутих травах,
Затріпотіли в променів теплі.
І ліс ожив, у золотих загравах,
Уже в поля летіли журавлі.
Спинився промінь на моїх долонях,
Збудив мене і дальше десь поплив.
Рижеве диво, мов розквітлий сонях,
Я жадібно долонями ловив.
Враз вітрець дмухнув – прошила тіло дрож,
Та сонце зупинилось в вишині.
З теплих променів зіткало макінтош,
Й на голі плечі кинуло мені.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
Леліють в синій далечі Карпати,
І грає в світлі сонячнім Дністер.
Немов орел що захотів злітати,
Високий Галич крила розпростер.
Мені колись казали мама, сину,
Із чужини додому повертай.
Не забувай ніколи Україну,
Тебе завжди зігріє рідний край.
Душа як вир на чужині бунтує,
Зове туди, у молодість мою.
Де захід сонця золотом гаптує,
Верхи смерек у рідному краю.
Із чужини вдивляв я очі в далеч,
Туди, куди летіли журавлі.
Там в далині я бачив рідний Галич,
І чув там голос рідної землі.
Зоріє день за даллю голубою,
Ранкове сонце вже горить вогнем.
Мій рідний краю, туга за тобою,
Сильніше серце тисне день за днем.
Вернуся я і впаду на коліна,
І скаже моє серце лиш одне.
Прости за все рідненька Україно,
Ти матінко моя прости мене.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015
Тихо матінка ридає,
До іконки на стіні.
Все синочка виглядає,
Син воює на війні.
Сумно дивиться в віконце,
А думки немов рої.
Не згасай ніколи сонце,
У віконечку її.
Там, на тому полі битви,
Серце матінки із ним.
Хай спасуть його молитви,
Хай повернеться живим.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587333
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.06.2015
Як червона калина похилилася в тузі,
Тонкі віти додолу стигла ягода гне.
Солов’ї відлетіли з гніздечок на лузі,
Із далекого вирію їх ніщо не верне.
Не журися так важко, не сумуй так калино,
Ще до тебе вернуться, прилетять солов’ї.
Із далекого світу до гніздечок прилинуть,
Ще мелодії в лузі заспівають свої.
Ви дочуйтесь у світі материнського зову,
Повертайтесь додому навесні й восени.
У свою солов’їну, у свою калинову,
Повертайтесь скоріше, вірні дочки й сини.
Що нелегко живеться там у світі чужому,
Не мені говорити, не мені вам казати.
Повертайтесь рідненькі скоріше додому,
Вас в вікні виглядає заплакана мати.
Що прийшлося у світі свою долю шукати,
То не ваша провина, то не ваша вина.
Повертайтесь додому Україну спасати,
Бо без вас сирота помирає вона.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015
Ти серце у приціл впіймала накінець,
Ще вистрілу нема, а в грудях вже пече.
Слова твої важкі, гарячі як свинець,
І серце, знала ти, нікуди не втече.
Кидала ти слова без жалю і без смути,
Слова немов би шріт летіли по мені,
Вже викинутих слів назад не повернути.
І захисту нема, нема від них броні,
В слова свої зусиль доклала ти чимало,
Пригодились усі знання твої і хист.
І тих далеких мрій тепер уже не стало,
Опали як з дерев осінній жовтий лист.
Напевно у житті не того ми чекали,
Від давнішніх надій залишилася тінь.
Гарячі почуття вже споминами стали,
Вже розділяє нас холодна далечінь.
Як в лісі, по життю блудили ми роками,
Та виходу уже нам разом не знайти.
А час розводить нас сталевими руками,
І йду я не туди, куди несешся ти.
2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015
Я паду, і немає підвестися змоги,
Вже моя назавжди доспівана пісня.
Скільки дурниць, що звалили мене під ноги,
А ще скільки їх залишилось на після.
Все пропитано запахом пороху й поту,
Назад не вернути життя ні на капку.
І останню з минулого забрано квоту,
Останню назавжди поставлено крапку.
Я падаю ниць, тут не цвітуть дивоквіти,
До останку сточена моя свідомість.
Залишаю усе, вам ще жити й радіти,
Собі лиш себе позалишу натомість.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
Куля серце перетяла,
Крапля крові в землю впала.
Дика куля з автомата,
в серце ранила солдата.
Надлетіли лебедята,
Зупинилися крилята.
Взяли душу в перевесли,
Попід хмарами понесли.
Залишили тіло спати,
Залишили спочивати.
Спить у полі кволе тіло,
Там де маківки зацвіли.
Почав дощик накрапати,
Став солдатик оживати.
Поверніться лебедята,
Поки дощик ллє
ще надія є.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586975
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.06.2015
Стріла Амура - погляду стріла,
О ці очі - зорі стоголосі.
Скажи, скажи де до тепер була,
Чому мені не зустрічалась досі?
Що, лиш тепер ти принесла тепло,
І стало знову в грудях серце тепле.
Чому тебе так довго не було,
Чому без тебе мої очі терпли?
Без тебе я не вигрівся в теплі,
Чому без тебе стило моє тіло?
А вже із журавлями на крилі,
назавжди моє літо відлетіло.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015
Новини АТО. Знов кращі з кращих гинуть
Коли ж нарешті скінчиться це все.
Де куля та що карлика зупинить,
Де та стріла що цілий світ спасе.
Було в житті хвилин немало вдалих,
Та це чекання, довге наче ніч.
Нарешті вдача - показався карлик,
Маленький карлик йде мені навстріч.
Ціляю довго. Крізь неясний простір,
В прицілі карлик видиться мені.
Майже без звуку обізвався постріл,
І мозок карлика розплився по стіні.
Враз серце забриніло наче струнка,
Що хитрий карлик вже зі світу зник.
Та звідкись ще ота підступна думка,
Підступна думка - лиш би не двійник.
І знов в холоднім поті просипаюсь,
У над ранковий, світанковий час.
Але радію більше, а не каюсь,
Я ж світ прекрасний від тирана спас.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586736
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.06.2015
Правда і зло – на чиєму ж ви боці,
Чи ж можна так помилятись в житті.
Небо шепоче, ви збочили хлопці,
Та ви ж збилися хлопці з путі.
Є божий закон, і так бути повинно,
По божім законі вам жить би тай жити.
Та так за тяжіла над вами провина,
Що вже її мабуть не відмолити.
І не спинити гарматного здвигу,
І так не мож щоб той вогонь зачах.
Нащо ж ви хлопці точите мотигу,
І риєте могили по ночах.
Відлуння граду і відлуння грому,
І злива куль не перестане лить.
Біду ви самі кликнули додому,
Невже ж вас хлопці серце не болить.
У чорних масках войовничі групи,
І стало так немов спинився час.
Чи ж вам не страшно що постануть трупи,
Що мертві всі піднімуться на вас.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586689
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.06.2015
Як сонячна медаль,
Прикрасить даль.
Дасть світла і тепла,
Променів мітла,
Сріблясті роси,
Змете з покосів.
Над селом здійметься,
Дим із димаря.
Дзвоном обізветься,
Пісня косаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Я тихо торкаюся душі. Холодно.
Її душа чомусь холодна на дотик.
Ще заглядаю в очі заодно.
Зелені, з відтінками жовтого.
Ні , вона молода. Вона не вмирає,
Очі світяться, наче очі вовчиці.
І своїх жертв сама вибирає,
Вона молода, ще тільки вчиться.
Я відчуваю її холодний погляд,
Нічого з собою не можу зробити.
Підкоряюся, залишаюся поряд,
Залишаюся поряд із нею жити.
Ми ще могли би розійтися врізнобіч,
Як би попросив, то вона б відпустила.
Та тепер тільки уже вся в тому річ,
Що я не хочу. Просити несила.
Я більше не вірю у випадковість,
І хочу щоб було все правдиво.
Скоріше у неї така спадковість,
В ній в наслідство передалося диво.
Вкотре заглядаю в її дивні вічі,
Здається що в них утонула перлина.
Я з нею переживаю вічність,
Бо вічність з нею кожна хвилина.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Пошматована душа до абсурду,
Душу словом просто не зігріти.
Засипати в темноті не буду,
Дочекаюсь як почне зоріти.
Біль у скроні розпирає тімя,
Хоч не випив ні мишяк, ні стронцій.
Так що своє забуваю імя,
Забуваю поки зійде сонце.
Життя моє - то вічне поле бранне,
Все отак без передиху стою.
Чекаю, поки час загоїть рани,
Знов заодно готуюся до бою.
Не пройдисвіт я і не бродяга,
Ні за що мені себе винити.
Просто серце звикло до звитяги,
Звикло серце когось боронити.
Та надіюся на те до останку,
Що прийде колись кінець божевіллю.
І душа ще затанцює в танку,
В будень, свято, вихідну неділю.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Без тебе світ ніщо, без тебе світ зачах,
Великий світ увесь в твоїй особі.
Розтоплюся і втоплюся в твоїх очах,
Розчинюся й зачинюся у тобі.
Без тебе й я ніщо, і дихаю на ладан,
Без тебе тільки в пеклі спокутаю свій гріх.
І лиш у тобі я іти до раю ладен,
До раю йти в артеріях твоїх.
І десь там на верху, десь там у тому раю,
Зіграти лиш з тобою в щасливу райську гру.
А світ ніщо без тебе - пропасть з краю,
Без тебе я один упаду і помру.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Вечір тихо доспівує пісню свою,
Догорає вогонь в опівнічну годину.
Тільки я в темноті одиноко стою,
Ще чекаю свою, найдорожчу, єдину.
А довкіл ні душі, а довкіл тишина.
Своїм чорним крилом ніч усе накриває.
Може дуже за день притомилась вона.
Й в снах солодких мене вже тепер споминає.
Душа у тривозі і серце у муці,
І став нелюбий мені без коханої вік.
Всього тільки день ми із нею в розлуці,
А серцю чомусь здається що більше ніж рік.
Догорає вогонь, тільки вітер дмухне,
Розворушить іскру наче болячу рану.
Тихше вітре не вій, нехай мила засне,
Тихше вітре не вій, бо розбудиш кохану.
В темноті тільки я одиноко стою,
Догорає вогонь в опівнічну годину.
На любов найдорожчу чекаю свою,
На свою неповторну, у світі єдину.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2015
Вогнем зригнула в небі блискавиця,
І розщепила дерево смереки.
Мов кров гаряча потекла живиця,
Та скрип пронісся,наче плач лелеки.
Зареготали громами небеса,
Здалося,що земля здригнулась наче.
Тоді малий я під кіпкою вівса,
Ховався,й чув,як ліс тихенько плаче.
Грім реготав ще довго наді – мною,
А я ховався у вівсянім снопі.
Стікали мої сльози борозною,
Зливаючись з струмочком у окопі.
Гриміло,блискало,ревіли води,
Я наляканий, ворухнутись не смів.
В безсилля перед силами природи,
Повірив я тоді, назавжди врозумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
У пізній час вечірньої пори,
Коли земля дивує тишиною.
Зійде зоря з за синьої пори,
Зависне й загориться наді мною.
Я замру тим світлом обіймлений,
Її побачу вдалині високо.
Вона сумна, так дивиться на мене,
Зорям теж буває одиноко.
Світи небесна зіронько моя,
Світи, і хай не гріє світло твоє.
Бо одинокий в цьому світі я,
Бо одинокі в ньому ми обоє.
Гори вечірня зоренько, гори,
Хай промінь твій барвистим світлом сяє.
Зійдуться у веселці кольори,
В такій, що на землі таких немає.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
Хмаринами весняне небо хмуриться,
Позакривали хмари сонцю світ.
А луг стоїть - калиною чепуриться,
Що одягла сьогодні білий цвіт.
Нехай,що небо хмарами застелено,
Вже не спинити намірів весни.
На лузі тут і затишно і зелено,
І чарівні калині сняться сни.
Нехай там що - а серцю лиш радіти,
Бо де ж таке побачиш ще коли.
Уже медами захмеліли квіти,
Уже вітрами трави попливли.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
Біла лелека із чорним крилом,
Сіла спочити за нашим селом.
А клин журавлиний у небі курличе,
Маму – лелеку до вирію кличе.
Летіть не баріться, летіть мої діти,
У вирій мені більше вже не летіти.
Якщо і полечу залишусь позаду,
У вирію тому без сили пропаду.
Летіть мої діти курликала мати,
Весною вертайтесь, я буду чекати.
Ви тільки дорогу назад пам’ятайте,
Весною вертайтесь, весною вертайте…
Злітав як прощання той крик журавлини,
А клин покружляв і у вирій полинув.
Летіли синочки до теплого моря,
А мама лелека ридала від горя.
Весною вертались синочки як стріли,
Та маму – лелеку ніде не зустріли.
Даремно так довго у небі кричали,
Матусі не було, матуся мовчала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Своє гніздечко солов’ї,
Звели в кущі калини.
І спів пташиної сімї,
Над цілим світом лине.
Як білим цвітом розцвіла,
Калина до світання.
Шалена пісня та була,
Пташиного кохання.
Вона летіла на весні,
Немов крилата птиця.
Зачарувала все в мені,
Та пісня – чарівниця.
Лунала пісня солов’я,
Якось само – собою.
Душа повнилася моя,
Весняною любов’ю.
Влилися в серце звуки ті,
Ті трелі полум’яні.
І залишилися в житті,
Як спомини весняні.
2о15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Я уже чую легкий трепіт її дихання,
Бачу її очі, такі чисті прозорі.
І я відчуваю,знаю що це не кохання,
А це просто тихо в небі моляться зорі.
І я питаюся її. Ну що ти тут, як ти?
Вона відповіла, та так. А як у тебе?
А десь по над нами хмаринки – зоряні яхти,
Далеко на білих вітрилах пливли по небу.
Наша розмова, то був для знакомства лиш привід,
Усміхнулась, з рукава здмухнула пилинки.
Місяць повний над нами у небі наче привид,
Світлу голову висунув із за хмаринки.
Любуюся красою її білого тіла,
Серце в грудях завмерло, не билось, чекало.
Вона була ангел, піднялась і полетіла,
На прощання рукою лише помахала.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
Тебе нема, знов душу біль розоре,
І запече у грудях знову жаль.
Вже не махне тепер крило прозоре,
Не понесе нас двох у синю даль.
Напевно так між нами мало бути,
Щоб серце в грудях вмерло від жалю.
Щоб я тебе повік не міг забути,
Ні разу не сказав тобі «Люблю».
Уже минули незворотні дні,
Вже час між нами вибудував межу.
Та важко все ж подумати мені,
Що я вже нині не тобі належу.
Та треба залишатися людьми,
Щоб не пропасти як билина в полі.
Як жити нам рішаємо не ми,
Обоє ми залежимо від долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
Де синіють високі Карпати,
Де під берегом батькова хата.
З гір витікають джерела води,
І всі дороги вертають сюди.
Із далеких країв як до раю,
Повертаюсь до рідного краю.
Де шепочуть високі смереки,
Там де моє дитинство далеке.
Де весною так милують очі,
Черешневі сади на обочі.
Де знайшов я колись за потоком,
Свою першу любов синьооку.
Тут мені пригадаються друзі,
Що в футбол грали разом на лузі.
Де колись набирались відваги,
Босоногі юнацькі ватаги.
Де на краю футбольного поля,
Вже чекала на кожного доля.
Звідки нам довелося іти,
У далекі незнані світи.
Я пішов і далеко й завзято,
Та на серці завжди було свято.
Як прийшлося мені повертати,
В рідний край до батьківської хати.
2007р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Червоне коло зупинилось вгорі,
Вдіває вечір золоті оправи.
Вже злетіло світло першої зорі,
Та за дощем зітхнули важко трави.
Засяє небо світлом золотим,
На спраглі трави ляжуть перші роси.
Тільки земля сумує не за тим,
Суха земля дощу сьогодні просить.
Вгинається колосся на полях,
І так що край, дощу на поле треба.
Шепоче колосочками земля,
Все молиться і молиться до неба.
Парище 1998р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Махну крилом і світ перелечу
А як скочу – море перескочу.
Дожену, розцілую, озолочу,
Твоїх очей хоч раз нап’юсь досхочу.
Повірю що на світі є людина,
Найкраща, най любиміша, єдина.
Якою вже живу, якою дишу,
Яку у своїх мріях заколишу.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2015
Вже облітає з вишень цвіт,
Весни шалена злива.
Несу сьогодні цілий світ,
Щоб ти була щаслива.
Ще білим цвітом на межі,
Горять черешні – свічі.
Так мило дивляться мужі
Бува, в жіночі вічі.
І я сьогодні наче тінь,
Крізь заметіль весняну.
Іду, долаю далечінь,
Щоб в твої очі глянуть.
Іду, не знаю сам, чому,
Лелію свою мрію.
Несу у серці своєму,
Лиш крихітку – надію.
Так закрутився білий світ,
І все переплелося.
Що в душу наче білий цвіт,
Кохання полилося.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Земля конає й стогне,
І люди мов вовки.
А блок – пости бетонні,
Холодні їжаки.
Стоїть старенька плаче,
Залишилась сама.
А в небі ворон каркне,
Поживи в полі тьма.
Застило в горлі слово,
Озвався громом стріл.
Попався людолову,
Синочок у приціл.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584809
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.06.2015
Холодний вітер війне,
Дихне над головов.
В той час приходять війни,
В той час мине любов.
Десь каркне ворон віщий,
Десь куля пролетить.
І просто нізавіщо,
Хтось упаде за мить.
Потім поллються ріки,
Ненависті і зла.
І пропаде навіки,
Приязнь та що була.
На світі стане вузько,
У хвилях гніву й зла.
Поб’ється все на друзки,
Все спалиться до тла.
Все перемелють жорна,
Жорстокої війни.
Лиш ненависть огорне,
Обидві сторони.
Крізь димові завіси,
Як нищиться земля.
Нервово зирять біси,
З високого кремля.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584804
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.06.2015
Степ – обсмалений чорним порохом,
Степ – нині начинений залізом.
А ти – один на один з ворогом,
Що озброєний до зубів лізе.
Скільки вистоїш, рік, місяць, добу.
Втрачена міра, лишилось слово.
Ворог вже втратив людську подобу,
За прицілами лиш людолови.
Вороже – смерте, що ти накоїв,
Вороже – смерте, не схаменешся.
Час зупинився. Разом з Москвою,
Кровю святою вже захлинешся.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582615
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2015
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
Дай мені крила, і я в вись піднімуся,
І в небі помрію.
Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
Над гори ся здійму.
Зірками – дощами порушу твій спокій,
Упаду, обіму.
Впаду, притулюся у ніжність огорну
Тебе моя мила.
І буду любити таку неозорну,
Допоки є сила.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Я їду поїздом до Львова,
Шукаючи живого слова,
Дивлюсь в задимлене вікно.
Де ще зовсім не так давно,
Довкіл росли копиці сіна,
Усе біліє навкруги.
Лежать під снігом береги,
Біліє снігом Україна.
Везуть мене сталеві коні,
Беруть розгін на просто гоні,
А потім гальмами скриплять.
Сусід мій зморений поник,
Вагоном ходить провідник.
Їй теж поспати би охота,
Але обов’язок, робота.
Вагонний дух б’є в перенісся,
І я уявою понісся,
Скоріше поїзда швидкого,
Туди, вперед, до міста того.
До Львова, де в м’яких постелях,
Львів’яни сплять в своїх оселях.
Лише в ранковій цій порі,
Не спить на замковій горі,
Той, хто десь там, в сталевій вежі,
Веде ефір в телемережі.
Ще сонні всі, ще місто спить,
І лиш підкова цокотить.
І в’яли вуха без привички,
З різкого шуму тої брички,
В якій колись на цій землі,
Лиш розїзжали королі.
Чи я оглух від того шуму,
Чи на підкови вділи гуму,
Та дійсно, цокоту не стало,
Ну й що, чи шуму стало мало?
Що ж стало тут на самім ділі?
Не брички вже – автомобілі.
Не кінський на бруківці слід,
Блистить як лезо голо лід.
Я став, а труби вихлопні,
В той час дмухнули по мені.
Від того диху, того дмуху,
Я біг, втікаючи щодуху.
Не знаю що зі мною сталось,
Та моє тіло задихалось.
Мені здалося в ту пору,
На землю впаду і помру.
Пішов я далі, Львів ласкаво,
Уже манив мене на каву.
Такі незвичні і п’янкі,
Були ті запахи тонкі.
Нові будови й старі мури,
Десь тут Франко терпів тортури.
В заслінках Львівської тюрми,
Сидів він з іншими людьми.
О, як би він мені зустрівся,
Попив би кави, обігрівся.
Йому б сказав я, вуйку Йване,
В тобі без волі серце в’яне.
У тебе слово камінне,
Будь ласка, вислухай мене.
І промислу навчи мене хоч трохи.
Ти геній, ти герой епохи.
Ти Прометей, ти Каменяр,
Ти душ, витійливий різьбяр.
Ти ніс в скарбницю слово нове,
Ти той коваль що рве окови.
Прошу тебе, навчи мене,
Кувати слово вогняне.
Завдай мені на мої плечі,
Оті свої незбутні речі,
Що написати ти не вспів.
Здаруй мені тих добрих слів.
Чиясь рука мене торкнула,
Мою уяву знов вернула,
У той задимлений вагон.
Я зрозумів – то був лиш сон.
Почув я всього кілька слів,
Вже просипайтесь, скоро Львів.
2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Не спали ми удвох всю ніч,
Любов така солодка річ.
Така солодка течія,
Пливла в ній ти, купався я.
Я взяв з недоспаних ночей,
Прекрасний світ твоїх очей.
І голосу твого вокал,
Солодких мрій надпив бокал.
В серцях розімкнений замок,
Плететься плетиво думок.
Крутилась кругом голова,
Із уст мов мед текли слова.
Безсонна ніч, душі порив,
Я все з тобою говорив.
Між нас вогонь, а вже за мить,
І серце гаряче горить.
Душа радіє і дзвенить,
Душа до неба променить.
В душі сум’яття і весна,
Солодка ніч, вогнем ясна.
2000р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Вставайте нащадки булих козаків,
Ще тих давніх, від Адама і Єви.
Ставайте над нашаруванням віків,
Піднімайтесь, якщо ще є ви.
Бо подарунків не буде від долі,
А минуле ж дало добрі уроки.
Вже позаду триста років неволі,
До волі всього кілька кроків.
Бо вам писати нову історію,
Всіх небайдужих зовіть за собою.
Перемога за нами, вікторія,
До бою рідненькі, до бою.
Наповніть собою дороги - ріки,
Нечисть зметемо рікою такою.
Здобудемо волю раз і навіки,
До бою рідненькі, до бою.
Надвірна 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2015
Останньою зорею ніч дотліє,
Серце мимоволі у грудях затремтить.
Як сонечко зійде і враз ясніє,
По шибці голубій промінчик пролетить.
І знову оживе земля огниста,
По небу кораблем хмарина пролетить.
Росою затремтять із трав намиста,
Душі моїй також захочеться ще жить.
В усмішках зарябить цей світ стоокий,
Люблю цю гарну мить. Моя любов свята.
Іду, щоб вкотре загубити спокій,
Щоб відмолоділи посивілі літа.
Іду ще раз в своє красиве поле,
Там де пишно квітнуть килими із квітів.
Радій, радій моя щаслива доле,
Сьогодні щасливіша за все на світі.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Я напиток
Я напиток. Ти його будеш пити,
Сьогодні, завтра, може відтак.
І не пробуй мене купити,
Будеш пити мене за так.
Я напиток, той якого не купиш,
Я та що запросто знесе дах.
Як попробуєш то й полюбиш,
Я настояна на медах.
Пий до дна мене із чарки чи кварти,
Ти забери мене в свої сни.
Я є та яку пити варто,
Я та, що немає ціни.
Я буду, назавжди тобою стану,
От ти лиш тільки мене відпий.
Я у венах твоїх розтану,
Щоб без мене вже був нічий.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2015
Видно доля у мене така,
Що не треба її обирати.
Я приріс до вас рідні Карпати,
Як висока смерека гінка.
Тут душа моя рине у вись,
Тут глибоке прадавнє коріння,
Залишили оті покоління,
Що до мене ще жили колись.
А життя то не фокус, не трюк.
І тримаю я давнє свічадо.
що би потім не вмерти від чаду,
Світла того не випущу з рук,
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581937
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2015
Дні пролітають як опале листя,
А смерть збирає свою сіножать.
І тих що впали і не підвелися,
І тих що похилилися й лежать.
Життя це те, чим треба дорожити,
Життя це те, чим нехтувать не мож.
І їм також хотілося ще жити,
Хотілося любити їм також.
Їхні життя теж богом були дані,
Вже вибору нема чи так чи ні?
І ось отут, на Київськім Майдані,
Закінчилося в мертвій тишині.
Їх подвигу ніколи не забути,
А дальше вже – ну щоб там не було.
Лиш одного того не може бути,
Щоб в Україні зло перемогло.
А може все було б якось інакше,
Напевно ні , і не було б чудес.
Все є як є, тепер на будні наші,
Небесна Сотня дивиться з небес.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581724
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2015
Сумно так, уста уже німіють,
І казати більше слів не вміють.
Гіркий немов полин - на серці щем,
І вже з очей сльоза паде дощем.
Вертаюсь знову на Україну,
У калинову, у солов’їну.
У тополину, у журавлину,
З країв далеких до неї лину.
З країв далеких, забув про втому,
Немов лелека, лечу додому.
Рідна країна, рідні Карпати,
Де під горою батькова хата.
Давно чекають вони на сина,
Вже й похилилась стара хатина.
Кажуть рідненькі, нащо ж ти сину,
Зміняв дівчину тай на чужину.
Лишив дівчину змолоду, зрана,
Стала на серці сердешна рана.
Не дочекалась тебе дівчина,
Не залічила рану чужина.
На Україну летів як сокіл,
Вже не далеко гори високі.
Прийшов додому й не стало сили,
Дома хатина, тай дві могили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2015
Зійде зоря я від стиду згорю,
Хоч все було зовсім не випадково.
Я не скажу тобі лихого слова,
І поглядом тобі не докорю
Ніч чомусь так швидко пролетіла,
Ти вже пішла в передранковій млі.
Поки сходило сонце на землі.
Тінь твоя ще у мені тремтіла,
Ти пішла, а я чомусь спинився.
Не піднялось в душі тонке крило,
Чи то насправді все отак було,
Чи був сон, який мені приснився.
Що було ? Нащо то комусь знати.
Ніч вже пройшла й сховала всі кінці.
Я б за тобов летів навздогінці,
Та тебе мені не наздогнати.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Намалюй мені літо золотим олівцем,
Намалюй джерело що тече під скалою.
Намалюй мені гори що пахнуть смолою,
Намалюй полонину з терпким ялівцем.
Намалюй мені стежку якою й піду,
Намалюй мені ще засмагаючі плечі.
Намалюй мені очі щасливі в малечі,
Що ласує собі в черешневім саду.
Намалюй мені очі, щоб веселі й живі,
Намалюй мені ти ту чарівну мережку.
Що під ранок завжди за навішує стежку,
І сльозою – росою блистить на траві.
Намалюй мені землю, на якій я стою,
Намалюй мені бджілку на квітці полину.
Намалюй мені серце що бє без упину,
Намалюй, намалюй мені душу свою.
Намалюй мені вітер що повітря несе,
Намалюй мені небо яким я нап’юся,
До якого щасливим колись доберуся,
Ти візьми й намалюй, намалюй мені все.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Я вернуся
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
В час коли до польоту із уст відривається пісня,
Забувається все що було, і не знати що буде опісля..
Я вернуся,
В час коли просипаються люди, дерева і квіти,
Коли серцю хочеться тільки любити і кохати й радіти.
Щоб знову не спати, від першої зорі до світанку,
Знову разом ночами випивати нашу любов до останку.
Я вернуся,
В час, який не забудемо більше вже жодного разу,
Коли на землі забуваються всі давні гріхи і образи.
Ляжуть наші сліди по асфальті і гулкім граніті,
Крім любові й кохання не буде нічого на білому світі.
Я вернуся,
Щоб ніколи ніхто не зумів нас уже розлучити,
Щоб твої і мої, назавжди ще змогли ми помилки простити.
Щоб разом розправити крила , над землею летіти,
І до світанку тихо на вухо слова дорогі шепотіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2015
Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
Де небо проткнули смерекові вістря.
А я закриваю очі і бачу як ти,
На повні груди вдихаєш свіже повітря.
Душу повільно став наповняти спокій,
І в тіло почала вливатися сила.
А я буду чекати на тебе, допоки,
У твоєї душі знову виростуть крила.
Ти все вище і вище ідеш без вагань,
З першим сонячним променем попід руку.
І дивуєшся все, як це у вранішню рань,
Тихо довкола, немає жодного звуку.
А смереки протягують руки – віта,
Несуть свої обійми до твого тіла.
Вбираєш тілом силу Карпатського літа,
Така щаслива в обійми смерек влетіла.
Ти торкнулася їх своїми руками,
Вкрита сонцем і смерековою тінню.
І любуєшся довго гірськими струмками,
І ще дивуєшся квітами у цвітінні.
Закрию очі, бачу як виникає,
На твоєму обличчі усмішка мила,
Розумію, що гори тебе забирають,
І у тебе знову появилися крила
2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
У гнізді заснули лебеді,
Дивимося наче заворожені.
Човник місяця купається в воді
Темнотою доокола обгороджений
Верболози листям шелестять
А лози посхилялися до річки.
Десь в небесах зірниці мерехтять,
Оті небесні дивні ягоди – порічки.
Під крилом лелеченьки малі,
Там у гнізді своїми мріють снами.
Чи є десь краще місце на землі
Як мила ця земля, ці небеса над нами.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Руки переплівшись, обійняли спини,
По стежинах давніх ідемо обоє.
Море, море, сине,
По над головою.
Вже тепер надовго ми обоє поряд,
І йдемо, цим щастям зовсім розімлілі.
Заблудився погляд,
По твоєму тілі.
Як колись, у серці відчуття те ж саме,
Я тебе цілую, шепчеш ти не треба.
А в верху над нами,
Парасоля неба.
Бабче 1992р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015