| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Гори України,
Горе Україні,
Настало
Що людей вбивало
В домовину благало
Щоб лягли
Назавжди
Сизоокі діти
Степи України,
Лани україні,
Ріки ревуть,
Кров несуть
Українську
Понесли і
Свободу принесли
За яку молив
Шевченко, просив,
Щоб боролись...
Доборолись колись - саме прийшло.
Незалежними проголосились
На цьому і спинились.
Жили на землі своїй,
Виживали
З цього щастя мали,
Ні про що вже не знали.
На землі могилка
Пророку - минали
Й ім'я не згадали
Пророка й землі
Тої, що кров
Степами тече,
В ріку несе
Тяжку боротьбу.
А Дніпро замість
Волю дає
За яку молили
І яку забули
Колись
Сизоокі мертві діти
Материні сльози не розлиті
Горе нам,
Україно,
Забули,шевченкову
Молитву за нас.
Тепер з нею в бою
Діти борються
І все для нас.
Замість того,щоб тую волю
Не виборювати
А взяти б тоді.
Далебі.
Дурні на тім світі
Душі людські
Були.
А тепер полягли
Душі нещасні
До Бога пішли
На Суд,що судився
Через роки.
Червоним стане
Степ і ріка
Чорним -
Небо й гора.
Бо на небі молять,
Душі поминають
А на Україні знов
Кров проливають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015