.віскі і шоколад

Сторінки (1/51):  « 1»

Життя між тривогами

Життя  між  тривогами  схоже  на  казку
Життя  між  прогнозами  це  добра  кава  зранку
Життя,  оминаючи  біль,  кров  і  втрати,  подібне  до  клаптя  брудної  тканини  з  латами..
Коли  спокій  міняється  гулом  сирен,  ми  втрачаємо  серце  десь  наполовину
А  потім..
 Життя  між  тривогами  схоже  на  класну  рекламу
Ми  -  спонсори  свого  рекламного  часу
Ледь  встигаємо  вийти  між  тривогами  посидіти  на  терасу
Згадати,  що  таке  спокій  і  просто  жити
Дихати,  кохати  і  цілувати  його  навіть,  коли  він  без  бороди
Такі  смішні  і  по-дитячому  прості  речі  тепер  стали  такими  важливими  і  зовсім  не  рутинними
Згадаймо,  як  круто  ходити  по  своїй  Землі  босими...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022


Я знала, що він вже не мій

Я  здогадалася,  що  ти  не  мій,
Коли,  в  одну  із  трепетних  ночей,
Ми  не  трималися  за  руки  міцно;
Ти  не  сказав  отих  лукаво-теплих,
Розбавлених  солодкими  вершками,  слів.

Для  мене,  такої  геть  іще  малої,
Здавалося,  ти  зовсім  став  чужий..
Для  мене,  юної  й  дурної,  
Болючими  стали  слова  про  те,
Як  ти  у  вічному  полоні..  чужої.
Хоч  і  для  тебе  -  рідної,
І,  ледь  не  до  болю  у  горлі,  п'янкої..

Усі  слова  оті  мені,  немов  отрута,  
Бо  не  про  мене  сказані  тобою.
Їх  серцем  говорив  лиш  їй,
Тій  жінці,  до  смерті  марити  тобі  котрою.
Душею  завше  був  лиш  з  нею  ти.

Й  коли  дивилася  на  тебе  я,
У  твої  невблаганно  сині  очі,  
Я  відчувала,  як  бачиш  в  них  лиш  її  образ,
Отої  жінки,  яка  навік  залишиться  твоя.  
А  я  була  така  чужа  й  не  рідна,
Як  сміла  взагалі  сидіти  поруч?!

Та  я  вже  здогадалася,  ти  більш  не  мій,
І  видав  твій  холодний  тихий  погляд,
В  якому,  ще  сотню  літ  назад  чи  то  хвилин,
Тонули  мої  кораблі  -  їх  накривали  хвилі..

І  тут  я  починаю  захлинатись  ними,
Холодними,  як  лід,  отими  хвилями.
Росте  емоція  крикливої  дитини;
І  бере  верх  над  дикою  спокійністю,  
Впадаючи  в  істерику,  блюю  стервозністю,
Від  крику  вже  німіє  горло,  але  мене  не  чути...

Хвилі  викидали  те,  чого  хотілося  не  знати,
І  я  хочу  кричати  пошепки  та  швидко,  
Намагаючись  встигнути  усе  сказати:  
"Не  смій  в  моїх  очах  бачити  іншу  жінку!"

Але  найголовніше  лишається  несказаним,
Написаним  на  похоронному  вінку
Десь  сотні  років  чи  хвилин  тому...
Тоді,  як  помирає  перший  і  останній  звук  душі.

Я  знала  точно,  тепер  ти  вже  мені  чужий,
Та,  чуєш,  скажУ  тобі  крізь  ті  плачі:
Я  так  до  смерті  ні  на  кого  не  погляну,
Бо  погляд  мій  від  тоді  і  навік  в  твоїх  очах  застив!
І  до  останньої  хвилини  пам'ятатиму  
Той  океан,  що  всю  мене  в  собі  втопив.

І  там,  де  свого  часу  сплелись  в  одному  місці  
В  один  момент  усі  шляхи,
Враз  обірвався  світ  в  наших  долонях,
Ми  його  зберегти  не  вміли  й  не  змогли...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017


Прошлое притягивает

Ещё  немножечко  прошлого  в  капельнице,
Мне  избыточно  мало  его  в  крови.
Чуть-чуть  ещё  пусть  покапает,
А  то  тянет  к  ниму,  как  к  пропасти
Знаешь,  когда  стоишь  уже  на  краю?
Вот  такое  вот  оно  манящие..
И  срочно  в  вену  его,  а  то  умру!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2015


Не забула

Ти  досі  мені  снишся,  знаєш?  
По  наших  вуличках  блукаєш.
Я  ще  здригаюсь  уві  сні,  
Коли  наснишся  раненим  мені.
Коли  сумний  ти,  плачу  я  крізь  сон,
Хоч  вже  друга  зима  минає  за  вікном..
Я  все  ніяк  тебе  забути  не  зумію,
І  байдуже,  що  серце  іншого  за  мною  тліє.
Ти,  милий,  ще  вернешся,  вірю,
А,  може  й  марно  душі  даю  надію?..
Ти  знаєш,  отак  заснути  б  і  не  прокидатись,
Щоб  вічність  в  тому  сні  з  тобою  цілуватись.
Тримаю  рідну  руку,  завмирає  серце..
6:02,  в  кімнату  відкривають  дверці..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015


Ти  чекай  мене
На  станціях,
В  метро,
В  парках.
Стану  болем:
Вітром  на  губах,
Сіллю  в  ранках.
Я  прийду
Як  грип  взимку,
Як  алергія.
Ти  не  хочеш,
Але  я  прийду.
Чекай  мене
Ножем  в  спину!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613956
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.10.2015


Не любил…

Е*и  её  пьяную  в  хлам,  выноси  ей  мозги  к  чертям.
Вырезай  сердце,  лепи  как  магнитик  к  холодильника  дверце.
Брось  её  дважды,  об  душу  туши  бычок  сигареты.
Запрещай  ей  жить  и  дышать,  а  сам  нарушай  все  запреты.
Разбей  к  ху*м  всё,  что  она  так  долго  строила  по  кусочкам,
Ведь  ты  не  умеешь  хранить  то,  что  дорого  под  замочком.
Все  ети  цветы,  вино,  заморочки  -  для  тебя  ничего  не  значат.
Разбей  бедную  девчёнку  вклочья  и  одтра*ай  ещё  разочек.
Оставь  умирать  на  простыни  еле  дышащую..красавчик!
Потом  закури  и  выгони  прочь  -  пусть  не  мешает,
Тебе  же  к  восьми  на  роботу  бежать.  Она  медленно  тает,
Не  хочет  идти,  но  знает,  что  нужно.  Там  холода  снаружи.
Совсем  не  жалеешь  беднягу,  придурок!
Кому  же  ты  нужен  будешь,  кто  тебя  ещё  так  полюбит?
Вместе  глушите  водку,  ты  ей  нужен,  а  она  тебя  душит..
Винстон  серый,  Блек  Джек  и  твоя  собственная  шл*ха,
Ты  другую  не  хочешь,  только  с  ней  по-душе  движуха.
Так  пройдёт  осень,  зима  и  лето,  но  уже  без  тебя.  А  весна?
А  весной  застрелишся  и  напишешь:  "не  любил,  но  моя.."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613954
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2015


Солодка. . )

Його  голос  на  ранок  
І  майка  на  голе  тіло.
Запах  кави  й  сніданок.
В  кімнаті  не  зовсім  тепло,
Але  гріє  його  майка...
І  кава  розчиняє  вчорашню  ніч.
На  столі  недопита  пляшка.
Потроху  забутим  стає  вечір.
Він  називає:  "моя  мілашка"
І  я  течу  як  розтоплений  цукор,
На  голих  ногах  залишаючи  слід.
Він  зависає  на  кухні,  в  ванній,  
А  я  лежу,  вся  солодка  й  розтоплена...
Застрельте  мене,  поки  я  не  здуріла
Від  його  запаху  і  ніжних  пальців...  
Що  колись  задихнусь  ним,  не  знала,
І  що  так  покохаю,  не  уявляла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015


*

Пий  мене  як  Мартіні  з  апельсиновим  соком.  
Поглинай  всередину  як  дим  Marlboro  Gold.
Цінуй  кожну,  проведену  зі  мною,  хвилину.
Хіба  я  так  багато  хочу?  Люби  і  не  відпускай!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589568
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.06.2015


Дубль два, сцена два (із мого життя…)

 Скажи,  звідки  ти  знав?  Як  ти  дізнався,  коли  мене  треба  цілувати?  Таке  враження,  що  цим  самим  ти  виражав  розуміння  до  мене,  від  чого  ставало  тепло  й  приємно  на  душі.  
 Ти  єдиний  знав,  як  мене  можна  заспокоїти  -  поцілунком.  Варто  було  мені  трохи  підняти  голову,  ти  давав  потішитись  милою  посмішкою  декілька  секунд  і...цілував.  Ти  один  на  всій  земній  кулі  знав,  що  коли  я  довго  дивлюся  в  очі,  то  треба  неодмінно  цілувати;  коли  я  починаю  сумну  тему,  або  просто  забагато  говорю,  ти  рятував  мене  найніжнішим  поцілунком.  Ти  подарував  те,  чого  мені  так  не  вистачало  в  житті  -  розуміння.  
 Якби  я  знала  тоді,  що  цілую  востаннє,  я  б  не  доживала  до  ранку,  а  померла  опівночі  під  бій  курантів.  Ти  подарував  мить,  у  якої  шалений  присмак  вічності.  Але  натомість  вбив  в  мені  все  живе,  дякую.  
 Знаєш,  повернути  б  час  назад...я  б  нічого  не  змінювала.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588752
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015


Не лечи

Он  ножом  в  спину,  потом  зашьет.
После  солью,  по  ещё  незажившей  ране.

Наши  чувства  рваные,  как  эти  шрамы,
Что  после  тысячи  больных  порезов.
И  каждый  раз  как  в  первый,  а  то  и  хуже.

Он  что-то  мне  лечит  про  песни
И  ржавые  струны  своей  старой  гитары.

Я,  вплоть  до  посинения,  жажду  мести,
Крикнуть  "не  лечи  меня,  шрамы  не  заживают!"
И  сдохнуть  от  боли  в  горле  и  его  смеха!

Насквозь  продрогнув,  продолжаю  тянуться,
Как  дура,  к  его  пустому  сердцу.

И,  не  сойдя  с  ума,  едва  ли,  забываю  осень.
Почти  закончила,  пусть  закроет  окна;
Меня  ранит  чувство  холода  по  незажившей..

Теряю  кровь  с  вены  и  его  до  потери  пульса.
Ещё  несколько  "в  спину"/"в  сердце"  и  я  загнусь,  
Или  насмерть  сойду  с  орбиты.

Не  обязательно  было  делать  больно,
Я  и  без  этого  знаю:  таких,  как  я,  не  любят...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588705
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2015


Давай нап'ємось

Давай  разом  на  чогось  гарячого  чашку?  
За  рогом,  пам'ятаєш,  наша  кафешка?
Не  можеш?  Я  розумію,  дівчина,  плани..
Витягую  з  домашньої  рутини  як  підйомні  крани.
Знаю,  набридла  голову  морочити,
Але  ревність  в  середині  так  лоскоче...
 
Типу,  вибач,  що  раніше  не  втримала
Що  так  будеш  потрібен,  навіть  не  думала.
Якогось  фіга  між  нами  дружба  придумана,
Якогось  чорта  любов  поламана...
Я  буду  чіплятись,  сідати  на  плечі,
З  останніх  сил,  як  комарі  влітку  під  вечір.

Набридатиму,  буду  нестерпно  наглою!
Тільки  б  посидіти  трохи  з  тобою  в  барі  за  віскі  з  колою.
Проситиму:  "стань  для  мене  знову  близьким!",
Нагороди  шансом,  хоча  б  маленьким!
Відмовляєш,  кричиш,  що  пізно,
Але  сам  постійно  слухаєш  нашу  пісню...

Може,  занадто  лізу  в  життя,  в  голову,  в  душу;
Хоч  ти  і  так  вміло:  "сьогодні  ніяк,  з  малою  мушу".
Кайфуєш  по  клубах,  водиш  її  по  наших  вуличках,
А  сам  щоночі  губишся  в  сигаретах,  мріях,  спогадах.
І  якось  ти  зрозумієш,  що  не  та  варить  зранку  каву,
Не  та  поправляє  у  вітальні  квіти  у  вазі  й  фіранку.

Тоді  прийдеш  за  знайомою  адресою  з  вином  і  квітами:  
"Давай  просто  нап'ємось  і  будем  плакати..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015


Вру, что забыла

до  мурашек  по  телу  в  тебя  вцепилась!
я  почти  дотлела,  фигня  осталась.
всё  должно  скоро  кончится,  я  три  месяца  загибалась.
я  уже  за*балась...

всю  боль  роняя  по  углам  комнаты,
из  тебя  дурь  вигоняя,  давала  глупые  советы.
тем  временем  свою  душу  на  части,  вклочья...
для  тебе  сочиняла  о  любви  что-то...
да,  бывало,  врала!  такова  моя  порода  сучья.

ты  прости,  если  когда-то  прочтёшь.
я  дотлела,  бороться  не  буду,  кладу  ружья.
я,  дура,  тебя  спасти  хотела,
теперь  не  знаю  как  спастись  от  тебя.

полгода  ревела,  пила,  курила,
потом  в  утро  какого-то  мая  любя  отпустила...
напоследок  немного  пьяная  заору:
пи*дуй  ка  ты  ко  всем  чертям,  мудила!

а  в  душе  ещё  громче  кричу:  "не  забыла,  люблю!"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2015


Патріотичний

Один  на  полі  бою,  
бере  у  руки  зброю.
Вже  два  брати  лежать,  
залиті  кров'ю.
Не  можна  відступати,
там  ворог  за  горою!
Біжить,  мов  кінь  до  водопою,
і  третю  поспіль  ніч  нема  спокою.
Навіть  поранена  нога
не  перешкода  нашому  герою.
Хто  ж  міг  подумати,  
що  обернеться  для  Вкраїни
все  отак,  -  війною?..
Невже,  душа  загине  
...молодою?
Десь,  у  болоті,  під  осокою.
І  тіло,  оплакане  родиною,
застрелене  в  бою,
покрито  долею  лихою,
мов  пеленою...
І  перед  смертю
згадає  матір  з  сивиною,
котра  спасіння  й  миру  просить
у  церкві  з  свічкою  й  сльозою...
Ні,  ще  доживе  цю  ніч!
На  ранок  вмиється  росою,
перечекає  трохи  під  вербою,
і  знову  в  бій!
"Коли  ж  кінець?"  -  
стають  думки  журбою.
Ще  трохи  й  відлетить,
не  витримає  більше  бою.
І  лишиться  дитина  сиротою,
дружина  стане  враз  вдовою.
Та  не  забудемо  героя!
Ми  душу  поховаєм  молодою
і  в  пам'яті  залишимо  святою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587465
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2015


Дубль два, сцена один (із мого життя…)

 -Я  кохаю  тебе.  
Вона  промовила  так  тихо,  що  він  навіть  не  почув.  Продовжував  цілувати  її  напружену  шию,  з  якої  вже  три  години  поспіль  стирав,  знищував  запах  дешевої  підробки  «Коко  Шанель».  Їхній  гіркуватий  присмак  лишався  у  нього  в  роті  і  в  неї  теж,  коли  цілував  в  губи,  які  неможливо  було  закрити  від  пристрасті.  
 -Я  кохаю  тебе  –  продовжувала  вона.  Настільки  тихо,  що  чутно  було  лише  стінам  в  прокуреній  кімнаті,  пропитаній  запахом  алкоголю,  але  аж  ніяк  не  чоловіку,  що  в  цю  саму  хвилину  робив  її  найщасливішою  жінкою  на  всій  земній  кулі.  
 -Я  кохаю  тебе.  Вона  ніби  розпеченим  ножем  мовчки,  зціпивши  зуби,  вирізала  цю  фразу  на  своєму  серці.  Спеціально  так  тихо,  щоб  він  не  почув.  Бо  тоді  насолода  обірвалася  б.  Вона  добре  знала  це,  тому  й  говорила  пошепки,  віддаючи  всю  силу  голосу  -  крикам  пристрасті.  А  той  чоловік  ні  за  що  на  світі  не  мав  почути  слова,  що  вона  шепотіла,  вирізала  на  серці.  Бо  інакше,  то  був  би  кінець  насолоді.
 Якби  ж  вона  знала,  що  кінець  настане  і  так  рано  чи  пізно.  Тоді  напевно,  не  припиняла  б  цілувати  його  ніколи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587391
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.06.2015


Мій найперший твір)

 Маленьке  руде  дівчисько.  Воно  заполонило  мою  душу.  Ввірвалося  холодними  вітрами  в  моє  серце.  Бубоніло  проливними  дощами  про  свої  нездійсненні  мрії.  Здавалось,  це  ж  дитина,  мала  й  беззахисна.  Але  її  хитрість  в  поєднанні  з  болем,  що  було  так  помітно  із  глибини,  ніби  із  самого  дна  очей,  який  я  так  і  не  зрозуміла,  робив  з  неї  вже  дорослу  жінку,  починаючи  другу  половину  свого  життя.  Дівчинка  не  давала  мені  спокою.  Просила  дати  те,  чого  я  не  маю.  Вона  була  нестерпною.  Біль  всередині  неї  розривав  на  шматки  все  ніжне  і  безпечне.  Це  тривало  довго,  цілих  три  місяці.  
 Дівча  сиділо  на  третій  сходинці  біля  входу  в  мій  будиночок  і  пило  каву.  Таку  легку  і  ніжну,  бо  з  молоком.  Вона  любила  каву,  а  ще  більше  любила  дощ  і  вітер,  холодний,  мов  лід,  вітер.  Та  це  все  лише  тоді,  коли  буря  в  її  душі  втихомирювалась.  А  це  було  не  так  вже  і  часто.  Коли  рудоволоса,  вже  майже  дівчина,  заспокоювалась,  а  іноді  навіть  веселилась,  то  в  її  очах  було  видно  відблиск  сонця.  Такий  вразливий  і  пекучий,  що  дивитися  в  ті  очі  було  важко,  хоч  і  дуже  хотілося.  Вона  полюбляла  кружляти  в  своєму  платті  переді  мною.  Це  єдине,  що  я  любила.  Тоді  дівчинка  була  спокійною.  Її  ніжність  в  ті  моменти  здавалася  мені  тридцятиградусним  теплом  в  моїй  пустій  душі.  Вона  гладила  мене  по  щоці  холодними  руками.  Страшно  було,  але  до  біса  приємно.  \\\"Чого  боятись?\\\"  -  спитаєте  -  \\\"Це  всього  тільки  маленька  дівчинка\\\".  Та  ви  не  знаєте  всього!  Ви  не  знаєте,  що  було  після  танців  і  радощів.  Після  весело  проведеного  дня  приходила  сумна  ніч...  Від  бубоніння  малого  диявола  мені  ставало  страшно;  боліло  десь  під  потилицею  і  в  грудях.  Але  сховатись  від  звуків  дощу  хіба  можливо?  \\\"Чого  їй  не  танцювалось  всю  ніч?\\\"  -  думала  я.  
 А  мала  тим  часом  відчинила  всі  вікна  у  моєму  будинку.  Сильний  вітер  пронизував  усі  щілини.  Він  розповсюджувався  по  кімнатах  зі  швидкістю  думок,  які  переповнювали  мене  тієї  ночі.  Я  помітила  як  у  відчинене  вікно  залетів  жовто-зелений  листок  винограду.  З  того  самого  виноградника,  який  ще  того  року  перестав  дарувати  плоди.  У  моїй  кімнаті  здійнялась  така  буря,  що  все  пішло  шкереберть.  Я  дивилася  лише  на  спокійне  обличчя  дівчинки.  \\\"Вже  вкотре  ти  приходиш  і  не  кажеш,  чого  саме  хочеш  від  мене?  Тільки  мучиш  вічними  перепадами  настрою  і  бридкими  розмовами  про  щось  огидно  сумне\\\"  -  голосно  сказала  я.  Дівчисько  прокричало  у  відповідь,  так,  ніби  чогось  боялося  і  водночас  благало  -  \\\"Поверни  моє  літо!..\\\"
 За  мить  стало  спокійно...  

 Я  прокинулась.  Заспокоєна,  піднялась  і  присіла  на  краю  ліжка.  За  вікном,  яке  таки  було  відчинене  почувся  дитячий  сміх.  Сподівання,  що  це  був  тільки  сон  розвіялися.  Я  вийшла  на  вулицю.  Був  останній  день  листопада,  тому  трохи  прохолодно.  Навіть  не  трохи,  а  мінус  два.  Але  маленька  весела  і  зовсім  безтурботна  дівчинка  гралася  і  танцювала  у  вирі  різнобарвних  листочків.  Вони  були  різними,  бо  у  мене  в  саду  багато  дерев.  
 Я  помітила,  що  почав  пролітати  сніг.  Раптом  мала  зупинилась.  Я  стояла,  не  в  змозі  поворухнутись  від  побаченого.  Руде  волосся  перетворювалось  на  блакитно-сріблясті  локони.  Дівчина,  так,  саме  дівчина,  попрощалась  зі  мною.  Надовго.  На  вічність...  Так,  рік  -  це  все  одно,  що  вічність  для  мене.  
 Та  я  встигла  спитати  її,  хто  вона  така  і  чому  протягом  стількох  років  робить  моє  життя  таким  болючим  і  нестерпним?  Якби  ж  та  дівчина  встигла  відповісти...  
 Почався  сильний  снігопад.  Я  зрозуміла,  що  вона  прийде  нескоро.  Аж  наступного  року.  І  знову  буде  мучити  мене  своїми  перепадами  настрою.  Але  тут  нічого  не  вдієш.  

На  те  вона  і  осінь  :)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587209
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.06.2015


Безсмертя

Я  розповім  тобі  про  безсмертя.
Болюче  відчуття,  коли  хочеш  померти.
Стоїш  над  прірвою  у  безкінечність.
Зробити  крок  -  здається,  це  кінець.
Та  ти  продовжуєш  летіти  в  вічність,
Тікаючи  від  долі,  мов  злочинець.
Бігти,  до  втрати  пульсу,  марно.
Безсмертя  всюди,  воно  так  мучить.
Так  хочеться  піти  на  дно...
Нестача  смерті  пожирає!
З  усіх  боків  оточують  щасливі  пики.
В  той  час,  як  в  тобі  сотні  мертвих  душ.
От  перестати  б  дихати  навіки,
І  стерти  чорно-білий,  жалюгідний  аркуш.
Але  я  обіцяю,  що  залишусь.
Я  витерплю  та  не  піду...
Хоч  тут  мені  немає  місця,
Знаходжу  чиюсь  долю,  та  не  ту.
Мені  б  всього  лиш  жити  кимось.
І  відчувати  дотик  теплих  рук.
Роблю  сто  перший  не  впевнений  крок.
Я  обіцяю,  що  залишусь.
Та,  чуєш,  ти  також  не  йди.
Не  покидай  мене  в  бою  з  реальністю!
Для  нас  з  тобою  щастя  віднайди!
І,  прошу,  не  страждай  фатальністю.
Довірся  краще  чудесам.
Адже  для  себе  долю  ти  будуєш  сам!
І  так,  я  вирішила  жити.
Та  й  про  смерть  немає  сенсу  говорити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2015


Кінець мого світу

Я  раніше  вміла  хворіти  і  лікуватись  малиновим  чаєм.
Я  вміла  слухатись  маму  і  заварювати  собі  каву.
Раніше  я  була  іншою  і  всі  ненавиділи  мене.
Я  змінилась  і  тепер  хворію  реальністю.
Я  не  пам'ятаю,  коли  це  сталося.
Тоді  ще  було  "раніше"  і  я  просила  купити  мені  нову  книгу.  
Створила  світ,  де  такі  роздають  безкоштовно  на  кожній  вулиці,  що  носить  дивну  назву.
І  часто  задумувалась,  як  вулиці  можуть  носити  назви?
Та  я  твердо  вирішила,  що  в  моєму  світі  не  буде  безглуздих  необдуманих  речень.
Тому  вулиці  одягали  назви,  коли  їм  було  холодно.
А  до  того  вони  всі  були  безіменними.
А  ще  у  моєму  світі  пили  чай,  який  можна  було  купити  у  крамниці  із  вивіскою  "What  is  lacking"
Це  було  дивовижно.  Ховатись  від  усіх  і  здаватись  божевільною.

Та  одного  разу  мій  світ  знищили.  
Одним  лише  словом.  
Я  не  могла  врятувати  навіть  старенького  бібліотекаря,  який  завжди  був  таким  добрим  до  мене.
Все  почало  згасати  в  реальності.  
Я  не  пам'ятаю  хто  це  зробив  і  коли  точно  це  сталося
Але  я  завжди  пам'ятатиму  про  те,  що  люди  можуть  обрізати  крила.
Тепер  я  хочу  лише  померти.
Нехай  хтось  вб'є  мене,  як  одного  разу  вбили  всі  мої  мрії!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586904
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.06.2015


Так хотіло небо…

Під  тим  вікном,  де  ти  садила  свої  квіти,
Я  поховаю  тебе  і  спогади  про  літо.
Останнє  літо...
Щасливе  літо,  де  небо  не  таке  і  квіти.
Твої  квіти...
Посаджу  там  щось,  нехай  росте  на  тій  могилі.

А  осінь  вже  не  та  без  тебе...
Нехай  горить  в  вогні!
Нас  розлучила  мимоволі  доля.
Твій  труп  гниє  в  сирій  землі.
На  ньому  клумба,  де  цвітуть  троянди  чорні,
Як  небо,  те,  яке  в  останній  день...

Весною  сяду  я  на  підвіконня.
Згадаю  літо  й  твої  квіти.
Все  змиє  дощ  холодними  сльозами.
Так  треба,  рідна,  так  хотіло  небо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015


Він живе в підсвідомості

Нехай  він  сидітиме  в  підсвідомості,
В  той  час,  як  літаки  їздитимуть  дорогами,  
покритими  карамельним  асфальтом,
А  поїзди  попливуть  у  вишневе  небо.
Орбіти  зійдуть  з  планет,  
а  дракони  житимуть  на  зірках.
Світ  перевернеться  в  голові  
і  дерева  оживуть  на  книжкових  сторінках.

Головне,  щоб  він  не  пішов  з  того  світу.
Я  не  витримаю  реальності.
До  чого  ця  тупа  пунктуальність?
Божевільність...
Вбиває  перехожих,
А  я  живу  там,  де  нитками  вишивають  веселку.

Головне,  щоб  він  не  пішов  з  мого  світу.
Нехай  житиме  лише  в  підсвідомості  
і  вимальовуватиме,  акварельними  фарбами,  
океан  із  квітів,  що  розмовляють.

Бо  лиш  тоді  я  живу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015


Хочеш помирати

Осінній  настрій  в  брудного  неба,
Холодна  кава  в  кутку  біля  гітари.
Ще  досі  чути  звук  трепетних  струн.
Вони  хочуть  тебе  бачити,
А  тобі  не  терпиться  померти...

І  сонце  рветься  у  кімнату,
Крізь  тонкий  шматок  тканини.
Та  ти  не  хочеш  його  бачити,
Бо  ти  вже  хочеш  помирати...

Закрила  усі  вікна  щільно,
Та  вітер  так  гуде  невпинно!
Прокляття...

Проходитимуть  люди  повз  будинок.
Та  що  тобі  до  них?
Ти  хочеш  помирати...

Думаєш  так  буде  краще?
Тобі  ніхто  не  заперечить.
Ти  можеш  так  вважати.

Та  пам'ятай:  тебе,  напевно,  люблять.
Тебе  хтось  точно  любить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585597
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.06.2015


Рахуючи дні до осені. .

Скажи,  чи  довго  ще  чекати  осені?
Чи  скоро  заплаче  вітер  в  такт  з  дощем?
Вже  ж  трави  скошені.
Я  знаю,  осені  не  просять,
Та  вже  набридло  гладити  кота.
Я  хочу  з  ним  пройтись  по  парковій  дорозі.
Почути  важкий  рок  якоїсь  місцевої  групи.
Щоб  гітари  обвіяні  легким  вітерцем...
І  люди  вважатимуть,  що  божевільні,
Та  просто  подаровані  дощем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015


Знову пишу…

[color="#a82525"]Я  втрачаю  можливість  нормально  існувати.
Абсурдні  рядки  взяли  гору  над  "псевдо-талантом".
Я  запиваю  його  гіркою  кавою,
Залишаючи  напівчорне  дно.
Моїм  історіям  більше  не  буде  продовження.
Напишу  прощання  з  віршами.

І  знову  пишу...[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585428
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2015


Вже близько

Мені  подобається  слухати  шум  вітру,  коли  осінь  вже  скоро.
Мама  каже  мені,  що  я  не  слухняне  дівчисько.
Мені  подобається  читати  на  ніч  про  те,  як  хтось  вбиває.
Мабуть  вона  не  знає,  що  мій  час  уже  близько...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585205
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.06.2015


Було б простіше

Погодьтесь,  було  б  простіше,  
коли  чорні  хмари  -демони,  білі  -  ангели.  
Хтось  іде  за  вітром,  хтось  проти.  
Всі  стадо.
І  люди  прості,  як  шпалери  у  новій  квартирі.
Ніхто  не  прагне  осені,  
ніхто  не  купує  книги  Діккенса,  
ті,  що  із  маловідомими  таємницями.
Але  ми  вибираємо  важкий  шлях.  
Завжди.  
Ми  дурні,  
або  закохані...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585202
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 03.06.2015


В мене є я

В  мене  є  я  і  моя  тінь.
Я  не  боюсь  самотності.
Нехай  весь  світ  спустошиться,
У  мене  є  я  і  моя  тінь.

Нехай  постійно  буде  темрява,
Бо  світло  то  дурне  творіння
Чиїхось  невмілих  рук.
У  мене  є  я  і  моя  тінь...

Нехай  лиш  буде  дощ  і  осінь,
Тоді  не  буду  я  самотня  зовсім.
У  мене  будуть  краплі  на  вікні,
І  буде  жовте  листя  на  асфальті.

А  всі  щасливі  спогади  з  людьми,
Нехай  назавжди  лишаться  в  пітьмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015


Запах

Ти  не  пам'ятатимеш  кольору  стін  у  моєму  будинку  
і  запах  фіранок,  пропитаних  ранковим  небом.
Забудеш  повітря  і  як  в  тихій,  скупій  на  слова,  темряві  
дарував  чорно-білі  холодні  квіти.
З  часом  не  пам'ятатиметься  нічого.  
Навіть  найбажанішої  зливи  не  зовсім  пізнього  вечора.
Ті  самі  картини  на  стінах,  
з  якими  пов'язали  майбутнє,  -  забудеш.  
І  в  пам'яті  лишиться  
маленький  шматок  паперу  з  номером  нашого  літа.
На  згадку  про  себе  я  подарую  книгу.  
Ту,  яку  разом  читали  якогось  зимового  вечора.
Ти  востаннє  даруєш  чорний  чай  із  лимоном.  
А  пам'ятаєш,  як  пили  його  тоді,  коли...

Але  час  вже  прощатись.

Є  безліч  моментів,  акуратно  викладених  на  полицю  
поряд  із  фотокарткою,  
де  ми  ще  вдвох.
Давай  викарбуємо  назавжди,  
до  кінця  наших  днів  їх.  
І  ти  не  забудеш,  
як  запах  моєї  ковдри  проходив  крізь  тіло  
до  серця,  
ранив...

Все,  що  попрошу  -  пам'ятай  запах,  
той,  що  про  мене...  
той,  що  завжди  з  тобою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584976
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 02.06.2015


Лавочка біля вокзалу

Лавочка  біля  вокзалу,  на  якій  ти  його  хочеш,  
зацвіте  весною  новими  кольорами.  
Або  ж  такими  самими  -  огидно  жовтими,  
брудними  і  недосконалими.

Самотня  лавочка,  на  якій  ти  його  хочеш,  
заплаче  осінніми  дощами  
і  змиє  з  себе  той  брудно-жовтий  
чи  якийсь  інший  колір.

Холодна  лавочка,  на  якій  ти  його  хочеш,  
вкриється  шарами  снігу  
і  нікому  немає  діла  до  тієї  самотньо-блідої  лавочки,  
що  біля  такого  ж  вокзалу.

Мертва  лавочка,  на  якій  ти  його  хочеш,  
оживе  весною  чи  влітку,  
коли  подарує  квіти  знову,

...принесе  до  надгробку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584757
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.06.2015


Антракт, панове

Ще  пафосу,  прошу.

Більше  фальші,  благаю.

Ще  трохи  байдужості,  так!

В  сучасному  світі  артисти  хороші.

І  кожен  з  них  вміє  ламати  долю.

Свою.  А  чужу  -  просто  мастак!

І  кожен  грає  якусь  важку  роль.

Признаюсь,  не  складно  пробачити  біль.

Складно  артисту  довірити  нову  роль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2015


Моя осінь

Я  втопила  свою  осінь  
в  морі  надто  солодкого  какао.  
Шкода.  
Вона  могла  б  ще  пожити,  знаєш?
Якби  я  піклувалась  
про  її  розпатлане  волосся
і  дарувала  щоранку  
не  надто  солодку  каву.
Але  я  віддала  мою  душу  тобі  
і  осінь  зламалась.  
Втім,  як  і  я  також.
Замість  того,  
щоб  збирати  пожовкле  листя
і  вплітати  його  
в  неслухняні  золотисті  коси,  
я  дарувала  тобі  своє  море  
із  надто  солодкого  какао.
І  тільки  коли  померла  осінь,  
я  зрозуміла,  що  було  марно.
Жаль,  що  так  пізно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584607
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 31.05.2015


Мій день

Ранок:
я  прокидаюсь  із  відчуттям  провини,  вплітаючи  біль  у  коси.  Одягаюсь  і  знову  крокую  в  реальність.  Там,  де  роздають  паперові  рекламки.  Де  нестача  повітря  -  смертельні  драми...

День:
забуваю  про  біль  і  роздаю  безкорисні  поради,  як  на  шматки  себе  розірвати.  Бо  зазвичай  люди  тільки  й  мріють  про  те,  як  вбити  себе  морально!  Крокую  по  вулиці  в  надії  зустріти  божевільного  перехожого  з  такими  ж  драконами  в  голові  -  банально...

Вечір:
я  розчиняюсь  в  мільярдах  зірок  і  мрію  про  власну,  таку  просту  й  не  досконалу,  що  зветься  Щастя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584606
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 31.05.2015


Кажеш, що особлива?

У  неї  вогонь  в  руках  -  дарує  його  тільки  тобі,
А  в  тебе  блідо-рожеві  сни  -  не  ділишся  ні  з  ким.
В  твоїх  долонях  лід,  а  в  неї  полум'я  із  листів.
Вона  вміє  сміло  й  переконливо  сказати  -  "лети",
Коли  ти  впав  чи  просто  не  хочеш  жити.
Тримає  небо  із  твоїх  надій  і  підпалює  серце.
У  неї  друга  плюс,  а  ти  кажеш,  що  інша.
Її  проміння  обпікає  душу,  але  таких  ще...
Дай  згадаю,  вісімдесят  шість  відсотків.

А  ти  і  далі  продовжуй  казати,  що  особлива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2015


Вже різні історії

Свій  улюблений  «Le  Montrachet»  
і  «Marlboro»  пачку  
забудеш  в  кімнаті;  
а  я  відчую  і  згадаю  ніч.
Ніхто  не  знатиме,  коли  залишиш  сорочку
і  не  згадає  в  повісті  про  "Нас".
Роз'їдемось,  як  вперше,  поїздами,
і  десь,  на  кінцевій  зупинці,  
ти  згадаєш  про  сорочку.

Я,  як  і  раніше,  житиму  спогадами  
про  той  світ,  що  відкрив  лише  мені.
Ти  куриш  так  багато.  
«Marlboro»...  Цілу  пачку.
Знайдеш  готель  і  дістанеш  з  валізи  «Le  Montrachet».
О,  давай.  Згадуй  і  плач  до  весни,  
...а  потім  засни!
Ти  не  повернешся,  
а  я  продовжую  ловити  твої  сни.

Історії,  написані  різними  поетами,
на  різних  сторінках.
Моя  -  точно  на  аркуші  в  косу  лінійку.
Твоя,  маю  надію,  розмальована  леді  Erato.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584086
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.05.2015


Остання крапля молодості

Не  залиши  надії,
Спустош  мрії,
Втечи  у  Францію,
Зніми  повію,
І  згадуй  потім  її  вії,
Такі  солодкі,
мов  найдорожчий  шоколад.
І  голова  дуріє,
Ніхто  не  зрозуміє,
Як  тіло  старіє,
А  душа  ржавіє.
Волосся  скоро  посивіє!
Тому  потрібно  жити  
в  цю  останню  мить.
Смерть  слідом,
І  віє  холодом,
Перед  очима  вії,  
облиті  шоколадом.
Ось,  що  сниться  мертвим.
Молодість  -  це  жертва...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583963
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2015


Твої очі не творять добра!

Дозволь  мені  дарувати  людям  щастя,  
І  я  обіцяю  -  ти  будеш  першим.

Зроблю  щасливим  весь  Всесвіт  
І  подарую  добро  кожній  оселі.

Для  тебе  ж  зроблю  щось  особливе,
Як  твої,  блакитно-сірі,  очі.

Співатиму  під  гітару  пісні
І  роздаватиму  флакони  з  еліксиром  "Добро".

Для  тебе  ж  зроблю  щось  надособливе,
Як  твої,  блакитно-сірі,  очі.

Кажеш,  занадто  добра?
Аж  саму  нудить...

А  твої,  блакитно-сірі,  очі...

Краще  б  я  їх  не  бачила  ніколи,  знаєш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583962
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2015


Одна книга на обох

Вона  не  любила  дивитись  на  небо.
Не  любила  романтичних  історій  і  безліч  квітів.
Не  чекала  на  диво  -  творила  сама.
Писала  картини  і  пила  холодне  вино.

Він  не  шукав  щастя  у  натовпі.
Усе  буденне  поглинав  очима.
Забув  про  зорі  і  пластикові  картки.
Думав,  що  всі  навколо  -  сліпі.

Та  треба  ж  було  їм  зустрітись.
Дарма,  що  різні.

Вони  читали  одну  книгу  на  обох.
А  цим  можна  зігрітись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2015


Про зимову книгу

Давай  зі  мною,  
я  починаю  зимову  книгу.
Відкриємо  на  перших  сторінках,  
де  ще  немає  снігу.
Продовжимо  з  глінтвейном  
і  купимо  нарешті  ялинку.
Дочитаємо  до  середини  
і  зупинимо  час...
Віддай  мені  себе,  хоча  б  частинку.
Це  буде  весело,  я  обіцяю,  
тільки  давай  зі  мною.
Давай  не  спатимемо  до  ранку,
зимового,  сніжного  ранку.
А  зранку...  Кава.
Буденність...  Знову.
Банальна  звичка.
Але  не  в  нас.
Занадто  багато  про  алкоголь,
дуже  мало  про  квіти  
і  ще  якусь  нісенітницю.
Я  не  люблю  романтику.
Звикни.  
Чи  може  самообман?
Яка  різниця,  
коли  ти  -  мій  зимовий  вечір.
Ти  -  моє  все.
Тому,  давай  зі  мною
гортати  зимову  книгу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583694
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.05.2015


Суть в чашці океану

Відкрий  океан  у  своїй  чашці  із  безлічі  обіцянок  і  сотень  нездійснених  мрій.
Сплюндруй  його  грудкою  солодкої  фальші  чи  гордості  -  що  тобі  до  смаку.

Залиш  біля  замерзлого  вікна  свій  океан  із  безлічі  обіцянок  і  сотень  нездійснених  мрій.  Нехай  холоне.
Поки  твоя,  мерзенно  брудна  душа,  тоне  в  океані  із  тих  самих  обіцянок  і  сотень  нездійснених  мрій.

Додай,  вже  до  холодного  океану,  краплю  п'янкої  несправжності.  Розбав  із  стереотипами  про  буття.

Давися  тим  холодним  океаном,  що  сам  собі  заварив.  
Заливайся  сльозами  і  болем  про,  марно  прожите,  життя.

Але  пам'ятай,  ти  САМ  відкрив  для  себе  той  океан  із  безлічі  обіцянок  і  сотень  нездійснених  мрій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583514
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 25.05.2015


Дізнайся про мене більше

[color="#17382f"]Дізнайся:
я  перестала  боятись  темряви,
і  вже  не  плачу  ночами;
засипаю  душу  твоїми  словами  -  
колись  такими  рідними.
колись...

Дізнайся:
вже  не  вірю  твоїм  обІцянкам;
я  не  знаходжу  погляд  схвильованим,
тим,  що  раніше  тільки  дарованим...
твоїм  всесвітом.

Дізнайся:
коли  читаю  книгу,  то  вже  не  зрівнюю  головного  героя  з  твоїм  образом,  що  раніше  переді  мною,  здавалось,  вічність.
Вже  ні  твоя  спантеличеність,  ні  моя  захопленість...

Дізнайся  про  мене  більше.
Дізнайся,  що  вже  минуле  не  вічність.
І  я  вже  минуле.
І  ти  не  моя  щоденна  потребність.

Вибач.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583513
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2015


Страх

І  щось  цього  ранку  все  ж  піде  не  так.
Ти  або  не  зі  мною,  або  я  вигадую  страх.
Ще  вчора  боялась  любити,  а  сьогодні...
Все  так  само  як  і  вчора.  І  не  обман.

Та  все  ж  цього  ранку  щось  піде  не  так.
Ця  зима  не  зима  і  ти  далеко.  
Чи,  може,  взагалі  не  зі  мною...
Страх.  Що,  до  біса,  НЕ  ТАК?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583274
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2015


Поруч

[color="#8c00ff"]Поруч  тебе  люди,  яких,  можливо,  не  знаєш.  
Поруч  весняні  теплі  зливи,  яких  так  чекаєш.
Іноді,  поруч  тебе  кохання,  
Що  пересікає  в  собі  медіани  щастя  й  страждання.
Поруч  твоя  родина,  
Батьківщина,  що  встала  з  руїни.
Рими  поруч,  вони  так  близько.  Просяться  на  волю.  
Та,  чомусь,  впали  надто  низько.
Ти  не  живеш  в  центрі  світу,  
Не  існує  нічого  "навколо"  тебе.  
Пам'ятай:  ти  -  частина  всесвіту,  
Що  крутиться  ПОРУЧ,  любий.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2015


Фіалковий дим

Солодкий  дим,  що  осідає  на  душу  ніжними  фіалками,
Розбудить  весняну  першу  грозу  і  засипле  все  градом,  завіє  вітром.
В  бурі  розчиняться  спогади  з  тим  самим  солодким  димом.
Є  стільки  щастя  в  твоїх  обіймах,  але  їх  не  змогла  вдихнути.

Цієї  весни  викинь  з  голови  цвітіння  вишні  і  приморозки.
Прийми  як  є  напівтеплі,  прокурені  солодким  димом,  будні;  читай  книжки.
Повісті,  романи,  казки.  Де  хочеш  знайди  її  цієї  весни.
Бо  інакше  в  бурі  так  і  розчиняться  спогади.  Розійдуться,  порвуться  -  сприймай  як  хочеш.

Впізнаєш  за  запахом  диму.  Вловиш  солодкий  дим,  що  колись  осів  на  душу  зів'ялими  фіалками...

Відшукаєш  її  саме  цієї  весни;  
Я  вірю,  зможеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583030
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.05.2015


Наш місяць

У  тебе  за  вікном  вічно  цвітуть  клумби,  і  гілки  дерев  прориваються  в  дім,
А  в  мене  густий  туман  і  обшарпане  небо  з  брудними  плямами  рекламних  брошур.

Та  це  байдуже,  коли  дивитись  вечорами  на  один  і  той  самий  місяць,
Коли  загадати  одне  бажання  на  двох  під  зірку,  що  скинулась  з  неба  для  нас.

Я  навчусь  любити  так  сильно  як  колись  мені  причинили  біль,  обіцяю..
А  ти  завари  мені  міцного  зеленого  чаю,  поки  я  добиратимусь  до  тебе.
Потім  зустрінь  і  обійми  міцно-міцно,  так  ніби  мене  ще  немає,  а  ти  просто  дивишся  на  місяць  і  мрієш

Нас  подарували  одне  одному,  і  добре,  що  ми  помітили.  Інакше  та  зірка  померла  б  просто  так.
Тепер  чекай,  коли  я  приїду  і  нізащо  не  спускай  погляду  з  нашого  місяця,  любий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583027
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.05.2015


Шкура

Ты  чё,  с*ка,  совсем  *банутая?!
По*уй  мне  на  тебя,  это  заметить  не  трудно!
Слепая,  из  общества  глупого  исходящая;
Морально  убитая,  мёртвая,  гниющая.
От  обезьяны  умом  не  отличающаяся.
Тупые  ванильные  цитаты  читающая.  
Да  в  тебе  только  пошлость  на  максимум.

С*ка,  книги  читай,  у*бина!
А  то  лиш  пи*диш  о  любви  *баной.
Я  ненавижу  тебя;  угробил  жизнь  свою.
С  тобой  потра*аться  и  то  не  о  чем...
С  пи*дою  розь*баной  шагай  городом,
Ты  не  нужна  мне,  тупая  мразина.
На  тебя  лиш  время  про*бано.

А  я  хочу  чистую,  нежную,  верную.
Что  б  не  стыдно  назвать  женой  своею.
Что  б  не  за  х*й  мой  держалась,  
А  крепче  за  сердце...
Любви  хочу  верной,  а  с  тобой
Уже  даже  противно  ебаться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582930
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.05.2015


Художниця

Я  не  знаю  як  я  навчилася  малювати.
Не  розумію,  чого  це  сталося  саме  так.
Я  більше  не  хочу  тобі  брехати.
Я  намалюю  наш  з  тобою  кінець.
Дивлячись  в  твої  очі  повні  надії,
Більше  не  хочу  мовчати,
А  в  тебе  немає  сил  вже  кричати.
Я  беру  олівець  і  ламаю  об  стіл  від  злості.
Візьму  інший,  або  краще  палітру  фарб.
Я  малюю  наш  з  тобою  кінець.
Всередині  мене  кипить  вулкан,
Але  я  зроблю  вигляд,  що  просто  зайнята  роботою.
Тобі  набридає  кричати,  а  мені  знову  в  кайф  мовчати.
Нарешті  північ,  розходимось  спати...
Зранку  я  закінчу  свою  роботу.
Ти  підеш,  не  попрощавшись.
Сьогодні  тобі  остаточно  набридне  кричати
І  ти  спатимеш  з  іншою.
А  я  і  далі  продовжую  мовчати.
Радію,  що  закінчила  свій  малюнок.
А  знаєш,  насправді  я  не  малювала  закінчення  цієї  історії?
Виявляється,  то  був  початок  нової  ери.
Нового  етапу  мого  життя  без  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015


***

[color="#0900ff"]І  падає  на  ноги  перший  сніг.
В  долоні  розчиняється  як  сльози  на  щоках.
В  твоєму  серці  радість  защемляє  біль.
Так  хочеться  сміятися,  але  сльоза  лишає  слід.
І  тіло  промерзає  до  кісток.
Вже  слід  лишається  не  на  щоці  від  сліз;
А  слід  у  серці  залишає  пам'ять.
Ноги  промокнуть;
Під  вечір  не  відчуєш  біль  кісток  і  в  серці  -  
Все  змиється  дешевим  коньяком.
І  вже  не  тільки  пам'ять  залишає  слід,  
А  втім...
Усе  життя  суцільний  алкоголь.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2015


Где-то

Где-то  там,  без  тебя,  плачет  моя  душа.
Где-то  там,  возле  тебя,  уже  давно  не  я.
Где-то  там,  с  тобой  до  утра  другая.
Где-то  там  варит  кофе  и  целует  крепко.
Где-то  там  к  себе  прижимает  близко.
Где-то  здесь,  в  нашем  городе,  вечно  дождь.
Где-то  здесь,  в  нашей  квартире,  дым  сигарет.
Где-то  здесь  вечно  мокрая  площадь.
Где-то  здесь,  без  тебя,  пустота  убивает.
Где-то  там  всё  хорошо,  а
Где-то  здесь...  свеча  догорает...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582703
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.05.2015


Скажи, как мне тебя забыть?

Ты  самый  лучший  из  худших;
Тебя  забыть  не  смогу  никак.
Таких,  как  ты,  забыть  невозможно.
Этот  вечер  надолго  засядет  в  памяти;  
От  твоих  поцелуев  ожоги.
Ты  умело  дарил  слова  о  любви,
Говорил  о  верности.
И  мне,  чтоб  забыть  тебя  не  хватит  времени,
Даже  если  до  луны  туда  и  обратно.
Милый  мой,  я  говорила  тебе  -  не  спорь,  
Ведь  все  ровно  проиграл  в  бесконечности!
На  утро  перегар  и..
Взгляд  из  пропасти  в  пропасть.
Я  умею  любить,  и  мне  поэтому  больно.  
Вчерашние  прикосновения  рук  
Сегодня  обратились  в  шрамы.  
Четыреста  ножевых,  спасибо..
Возьму  сигарету,  не  впервой  курю.
Зачем  называла  любимым?  Дура.
Уже  пути  расходятся  постепенно,
Наши  чувства  падают  в  бездну.
Было  и  было,  все  равно  ведь  забудем.
Я  тихо  останусь  курить  в  квартире,
Ты  уйдешь,  а  вчера  обещал  остаться.
Черт,  как  забыть  мне  тебя,  скажи?!
Вместе  с  дымом  садишься  в  легкие.
Я  отдавала  душу,  ты  вырывал  с  корнем!
Не  умею  я  так  наполовину,  прости.
Уходи!  Желаю  не  помнить  этих  моментов.
А  я  пусть  сойду  сума  от  них.
Воспоминания  душат,  глушат  душу;
Ты  где-то  уже  далеко,  наверно.
Докурю  до  фильтра,  вспомню  заново..
И  пусть  я  не  буду  так  счастлива  уже  ни  с  одним,
И  твоих  рук  тепло  пусть  уже  не  почувствую,
Желаю  найти  тебе  верную  спутницу;
И  пусть  не  услышит  она  твоих  наполовину  "люблю".
А  впрочем,  забудь  все,  что  сказала  выше.
Милый  мой,  я  полгода  так  прокурю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582502
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2015


Потрачено

Я  где-то  себя  про*бала;
Кажется,  того  июля,
Или  даже  года  два  назад,
Когда  до  дыр  промечтала,  
До  середины  февраля.
Чёрт,  да  я  просто  не  знала,
Что  хорошей  не  обязательно;
Ни  для  кого  не  обязательно;  
Для  тебя  тем  более.
И  только  год  прокурила,
Тобой  прокурила;
От  тебя  пепел  в  кофе,
По  утрам  в  завтрак.
Я  себя  про*бала,
Где-то  в  тебе  проебала.
Прости,  что  не  сразу  сказала;
Просто  молча  пропивала,
Прокуривала  дни.
Неделя,  две,  уже  декабрь,
Уже  другой..
Да  он  такой  же  -  тварь.
Себя  про*бала,  тебя  про*бала,
Два  года  тоже..
В  шестнадцать  сложно,
Болеть  людьми  вообще  сложно.
Потом  пройдет,  может,
А  пока,  терпи,  с*ка!
Жизнь  в  шестнадцать,
А  впрочем,  всегда  -
Сложная  штука..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582501
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.05.2015


Весна не для тебе

Твоя  душа  належить  аеропортам.
І  ніяк  не  рідним  містам,  де  вже  весна.
Вона  не  торкається  порожніх  сердець,
А  отже,  весна  для  тебе  тепер  -  мертвець.
Будь  обережним!  Тебе  переслідує  пам'ять,
Від  першого  снігу,  і  поки  літаки  відлетять.
Ти  весь  віддаєш  себе  злітним  смугам;
Залишитись?  Не  піддавайся  сумнівам!
Весна  настає  не  для  тебе  щороку,
Вона  любить  ту,  блакитнооку.
До  неї  приходить,  а  ти  в  аеропорті;
Всі  болі  активно  стирай  з  пам'яті
Лети.  Не  вертайся,  коли  тут  весна;
А  блакитноока  без  неї  сумна.
Бачиш,  чомусь,  не  до  всіх  приходить;
До  тебе  два  роки  уже  не  заходить.
У  тебе  тепер  тільки  аеропорти  і  осінь;
Лети  звідси  геть,  скоріше  й  назовсім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2015


Предсмертный диалог

-Я  не  могу  без  тебя..
-Спасибо  уже  не  надо!
-Без  тебя  задыхаюсь
-Давай  без  цитат
-Но  ведь  я  правда..
-Я  тоже  когда-то
-Теперь  мы  можем..
-Уже  нет  смысла
-Дай  мне  сказать
-Хватит  курить

-Ты  мне  нужна
-Ты  просто  больной
-Я  ведь  умру
-Но  только  раз
-Всмысле,  о  чем  ты?
-Я  умирала  каждую  ночь
-Но  теперь  я  же  рядом
-Уходи  прочь!
-Прошу,  не  надо
-Давай,  на  выход
Из  сердца,  из  мыслей
Вон!

-Я  виноват
-Нет,  я  погубила..
-Давай  спасем
-Какого  черта?
-Возьми  сигарету
-Где  же  ты  был?..
-Прости,  родная
-Ты  был  так  нужен
-Не  плачь,  не  уйду
-Ты  мог  стать  мужем
-Теперь  исправлю
-Нет,  проваливай!

-Ты  же  не  хочешь
Не  ври  себе
-Я  перестала  ждать
-Но  ты  ведь  любиш?
-Да  нет  же!
-Врешь?
-Вру
-Я  без  тебя  умру
-Ты  говорил..
-Сотни  раз  еще  повторю!
-К  тому  времени  я  улечу
-Не  убегай  сама  от  себя

-Милый,  я  так  ждала..
-Хватит,  теперь  я  рядом
-Котись  к  чертям!

Выстрел
Второй
Так  умер  один  герой
С  разделенной  на  два  тела  душой...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582249
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.05.2015


Живи

Ночами  не  плач,
Не  згадуй!
Став  крапку;
Не  три,  не  кому.
Будь  сильною!
Займись  нарешті
Чимось,  прошу!
Тільки  не  плач.

Нова  хвиля;
Знову  приплив
Твоїх  думок;
Зараз  же  геть
Жени  їх  від  себе!
Та,  чомусь,  плачеш;
Знову  плачеш..
Не  допоможу,  вибач.

Чуєш,  постав  нарешті
Пляшку  і  крапку.
Більше  не  треба,
Не  плач,  не  згадуй!
Виринай  з  того  моря,
З  його  очей..
Бо  так  і  потонеш,
Зіп\'єшся  з  горя.

Чому  не  слухаєш?
Перестань  плакати!
Тобі  не  поможуть,
Тебе  не  врятують!
Чуєш,  не  згадуй!
Поміняй  напрям.
Став  крапку.
Виринай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582082
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2015