| Сторінки (2/124): | « | 1 2 | » |
Згубитись в понівеченому з часом лісі,
напитися запахом молодої ще хвої.
Чи полетіти в якийсь куточок Тбілісі
і не відчувати присмак тієї "чужої" ...
Тої чужої, до хрусту кісток "своєї",
країни рідної, і неньки, і Батьківщини.
І най не відчуває вона отієї -
смертями зрошеної східної стрілянини...
Та я повернусь, не смій навіть забувати
мене десь ранком, сонною пташкою на вікні.
Я повернуся, ти не забуть "поливати"
мудрістю "квіти", яких народила
...Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2015
А ти соціофоб, хіхікоморі, лихий відлюдник...
(бо й справді, як в цьому "євро-світі" й не так?)
де за "пультом правління" одні лицеміри й падлюки,
а чесний народ - пилинка у їх очах...
Ех, от би взяти та заки́дати їх каменюками,
щоб "депутатик" на́ш біль відчув
і зачах!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588525
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2015
Время бежит, как в сыпучих часах песок,
пока ты дробишь нервы сквозь меркантильный воздух.
Хватит, пожалуйста, жми на клавишу стоп
и оправдай во лбе загоревшиеся "звезды"
Лучше вообще избавься от "их" навек
и не смотри вороной белой на всех с высока.
Ведь в мире нету лучшего, чем
[i]человек[/i],
каков улыбку твою узнает издалека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588447
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.06.2015
Люби мене, терпи мене
Лелій.
Під покривалом ночі темної
Намрій.
Під променями сонця
Віднайди.
І крізь життєві перепони
Не згуби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
мінімум одиноко,
а максимум із Всевишнім
кинути все і забути мов страшний сон
(і аби тебе не мучило те колишнє)
"під шафе" ліпше або під сухим вином.
мінімум потяг,
а максимум, то літак
маршрути ж виснажливі та круті
і, зібравши волю у тремтячий кулак,
назавжди. навіки. у каятті.
(...піти)
максимум все життя,
мінімум надцять років
все ж бо забути треба, спалити мости
(як надвечір ти тяжко палила листи)
може не вистачить кілька тих перших кроків
ти все одно іди. бо треба тобі іти!
мінімум завтра,
а максимум вже й негайно -
кожна секунда лишає німі сліди
і, не бравши нічого з собою,
крім чаю,
тікати треба, тікати, але
куди?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588248
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.06.2015
Думками навиворіт і болем в себе́.
І щоб не бачив ніхто чужий.
Ось таке́ сьогодення пояснює те,
який ти "мертвий", коли живий.
І знову ниє, та вже не дуже болить,
й наче німіє, терпне рука,
що так стрімголов до пензля свого летить
й полотно для картини шука.
Щастя розбите склеїти вже не вдасться.
Лиш записати в пам'ять собі:
як цілував змарнілі мої зап'ястя,
як обіймались на самоті.
Як стрічали ранками тихими сонце,
і проводжали вечір разо́м.
Як слали "привіт" у вікно незнайомцям
і як ділились своїм теплом.
І як в ніч тиху холодом літнім змерзли
схудлі наші тіла дощові.
І як ми загубились, втратились, щезли.
І немає тепер.
Не живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588228
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.06.2015
Осінь - час мого чаю, твоїх обіймів,
м'якого пледа та перегляду фільмів.
І не важливо - сонце чи дощ і град,
бо головне лише, щоб не бу́ло зрад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
Пойдем на фильм какой не будь, о любви,
где визг фанаток глушит немые палитры.
Только ты голос, пожалуйста, не сорви
и в слух не читай субтитры.
Мы сядем в конце, ну, там, где для поцелуев
обычно забиты и заняты́ места.
И, ссор из избы стороной далекой минуя,
ты скажешь, что счастлив, покуда есть я.
И вот свет погас и фильм начинается -
такой долгожданный и важный момент.
Только блеск в глазах почему-то "не выключается"
в свете цветных, мелькающих кинолент.
Не важно где они - дома, в кафе, в кино,
а может в супермаркете или за стойкой барной.
Если двоим сумасшедшим вместе всегда хорошо,
то это, пожалуй, самое главное.
И никто не знает, как это все называется -
любовь всей жизнь, судьба, мечта...
Они друг без друга будто-бы задыхаются,
главное, чтобы страсть эта не прошла.
Ведь в жизни всего иногда бывает -
и боль, и слезы и, конечно же, счастья миг.
Но, мудрость одна над нами всегда витает -
главное - это любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587368
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.06.2015
Чтобы найти новый путь,
нужно уйти со старой дороги,
той, где уже не ждут,
где не искренни диалоги.
Нужно прогнать былые обиды
и суметь, как минимум, попытаться
выбраться из этой руины
и больше не спотыкаться.
О грабли не верю и не прощу,
забуду. И где не будь на рассвете
свободу и счастье сыщу
в правильном, искреннем свете.
Не так, чтобы всем на показ,
мол, все здорово у меня, прекрасно,
а ночью без масок и без гримас
лампой настольной угаснуть.
И хочешь - пей алкоголь, кури.
Да помногу и чтобы покрепче.
Но, нет еще тех лекарств, не глупи,
от которых становится легче.
Время, по-моему, единственный врач
и тот изнурительный, иногда жесток.
Ты запомни, главное, и по ночам не плачь -
это тебе на будущее урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587336
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2015
Мій безіменний, такий пустий і тліючий римами спокій вкотре кинув мене пустою пляшкою об асфальт,
фантиком від цукерки на побілений нині бордюр.
І неважливо,
запах твій в ша́фі із понівечених пальт
чи втік із знеціненням доларових купюр.
Крізь шибки барабанить шалений дощ, вітер зриває тепло́ і затишок, а знесилені руки ледве дописують останні рядки,
які ідеально пояснюють твій не зовсім ідеальний стан,
а сльози більше не можуть текти
і думки не моляться небесам.
І хто знає, де спокій той віднайти,
аби по-дитячому вірити чудесам...
13/VI/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587239
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.06.2015
Пойдем, будем вместе сходить с ума
И ту, что называется жизнью, лечить простуду.
Ты не знаешь, но, я верной тебе была
И поверь, я до смерти буду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587034
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2015
Мы зерна кофе с окна пускали,
как мыльные пузыри,
и как люди тебя бросали
свои.
Ты чувства все в пух и прах разотри,
и
ушедшим в след, оглядываясь, не смотри.
Вот бы в детство сейчас, да? хоть на чуток.
Почуять всю сладость спокойного мира.
Но, только теперь, хоть ляг под каток,
подбивая итог,
хоть нутро от изъянов кодируй.
Ноготком стереть бы память, как лак,
которым покрыт паркет,
и чтобы больше к ней не возвращаться никогда.
И чтобы сердце не вздрагивало от очередного "привет",
и бесчувственно-брошенного
"пока"...
22/V/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587033
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 12.06.2015
Ти мій недопитий сум,
фатальна залежність,
мій неприборканий біль,
бентежність не втихомирена.
Не вистачить і слів описати думки мої. Кажуть, той, хто любить, не говорить про свої почуття, але я більше не можу тримати все в собі...
Перед тобою я мов німа, беззахисна, "гола",
до весни не звична, досі по-зимньому квола,
до клітини, до ниточки охолола.
Бо якого біса моральна втома, не фізична?..
Я знаю, що Земля кругла та все одно надіюсь знайти край та,
випадково не втримавшись, випасти.
Зігнутись синусом, відболіти сном, забутись келихом міцного вина,
але випасти із цієї марними сподіваннями побитої буденності,
гостро відчутної самоти.
Головне витіснятись із цієї щоденності,
систему ламати, спалювати мости.
Та мені всього навсього
конче
потрібен
ти...
Насни океан, у якому безжально топитимеш усі свої невдачі;
дно, де осядуть перламутровим осадом сказані слова, що зовсім не мали стати почутими...
~
І, хоч краплю, довіри не віднайти
Вже перед нею непробивна завіса.
Тому, всім, хто хотів би прийти -
ласкаво просимо.
Звідси.
10/III/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586768
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2015
нет нет, не переживу.
утоплюсь в слезах, повешусь на твоей безразличности и искромсаю вены листком бумаги,
на которой черкну стихи..
мне легче было бы, коль рядом сидел бы ты
и целовал на закате..
и обнимал на рассвете..
а вночи́,
беды наши уносил бы попутный ветер,
оставляя на лавке ключи.
а утром, тихонько, испив винца,
забив на меня и дом,
уйдешь из согретого нами крыльца
думая о ином.
~
и вот на щеках размазан невкусный блеск,
потекшая тушь растекается по лицу...
мне жалко всех женщин и поэтесс,
доверившихся подлецу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586763
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.06.2015
Кажуть, що скло ковтати легше, аніж правду
і я з ними згідна.
Вона любила писати та малювати ангелів,
а потім - прокидатись зранку щасливаю,
а ще потім - хоча б прокидатись....
Життя не питає.
Хочеш людину - в тебе її заберуть: причини, відстані, інші.
Нудить від когось - а тримай безліч зустрічей з ним.
І тоді ти мимоволі починаєш божеволіти.
Ну що за життя, Господи, не трави
як не стримуйся, заревеш.
І в кожного третього стільки болю в житті,
що до неї імунітет.
Вірити в те, що все буде добре - це, однак, сміливо, але не реально.
В справа зовсім не в тім, що я песиміст.
От наприклад
"давай залишимось друзями"
Що?
- "ваш пес помер, але ви можете залишити його собі"
ніякими друзями ви не будете. І не надійся.
Кажуть, що час лікує. Наївні, так ви ще не помилялись.
Минатимуть дні, тижні чи навіть роки, а болітиме наче вперше.
Ти головне роби вигляд, що все добре і тобі буде добре.
Іноді розпач, відчуття образи спонукають звертати гори.
Хоча ні, не іноді...
~
Тепла кава, осінь і третя ночі
Море думок, що ніколи не в'яжуться в риму.
Повернеться спокій і знов засіяють очі
Ти, головне, перед ним не грюкни дверима.
1/I/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Будьте верны́ тому, кто верен и честен к вам,
не врите им, не бросайте, не надо.
Кто по минутам, даже не по часам,
все бросить готов и быть рядом.
Кому не важны́ цветы: дареные или нет,
машины, деньги, твои достатки...
Кто любит и знает каждый души миллиметр,
и на женщин других не падкий.
Кто любит и ждет, как никто- никто
на всем этом белом свете,
кто греет теплее любых костров
и ярче весеннего солнца светит.
Когда внешность совсем не важна
и как ты обут, одет, как остриг,
тогда понимаешь, что это она -
любовь из прочитанных книг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586593
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2015
Ти болиш мені десь усередині,
зліва під серцем, хронічною залежністю та неспокоєм.
І хоча б залишив би після себе слід: тепло у недопитих чаєвих чашках, бувалу присутність шматочками гіркого шоколаду, відвертість напів оголеними словами " я тебе..."
Молитвами дякуєш долі за неймовірну winter, за терпкі поцілунки та медово-п'янкий запах, що став болісно-рідним.
А тепер лиш хвора, квола пам'ять на дно осідає в серці
і важко жити стає,
ще важче дихати.
Коли згадуєш всі щасливі, і часом не дуже, моменти,
здається, що час непомітно зупиняється, даючи змогу насолодитись хвилинами, які так кортить повернути...
І відразу стає так солодко,
наче якесь ледь помітне тепло зігріває душу,
вкриваючи легенько ситцевою ковдрою із беззахисних слів та незабутніх дотиків.
Важко підібрати влучні слова, коли справді є що сказати,
коли душа блукає, шукаючи порятунку, у круговороті недосказаних та непочутих слів, які ти все ще надієшся десь і колись краєм вуха почути.
Мимоволі стаєш заручником своїх же мрій та бажань, яким, нажаль, не судилося збудись.
Витісняючи з себе рештки здорового глузду,
все ж неохоче повертаєшся у жорстоку реальність, яку не хочеться розуміти,
не хочеться бачити й жити в ній.
Нажаль у моєму одинокому світі,
ти все ще болиш мені...
9/III/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2015
Я так чекала, так чекала
тебе, любий, і віднайшла...
Та книга, ночами яку читала,
із рук на полицю вже відійшла.
Не читається вона, не читається -
думки ж бо зайняті і пусті.
І сон із безодні не повертається,
і спокій розп'ятий вже на хресті.
І руки, білі, як молоко,
тремтять від бажання до тебе скоріше
Бо ти - один. І тепер ніхто,
І нікого не треба більше.
Відчуваю підтримку твою німу.
А присутність твоя - міфічна.
Скажи мені, любий, чому
я до тебе іще не дотична?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2015
Сделай кораблик с пластика, пусть плывет
где-то по морю синему, янтарных, соленых слез,
сквозь города, бури и ночи грез, мимо смотрящих берез...
Слишком уж все запутанно и мудро,
у меня скулит уже все нутро.
Ты на себя в зеркало посмотри, на естество
свое одурманено.
Видишь? Как по само-себяубиванию
100-процентный, точный Гран при,
в твоем пришитом кармане,
к счастью не от Armani, в котором пахнут духи
вместе со старыми семенами,
а ведь когда то там пахло нами.
И сколько длится это
тебе уже не сосчитать и даже не думай мозг свой куриный пытать,
где-то около года, точно, а кажется что пол века,
ищешь нужного человека,
в сугробах весеннего снега.
Вместо того, чтобы смотаться в аптеку,
и купить "целебный" вискарь,
и напиться,
И забыться,
как холодный, немой январь.
Ты проиграть даже если боишься - играй,
никого к себе не подпуская,
сам строй для себя свой рай.
Ну же, давай.
Иди на работу устройся и заживи,
как подумать сейчас не хватило бы чувств.
Смени помаду, допустим, и денег немного скопи,
читай Бродского наизусть,
сочиняй стихи.
Поезжай-ка, милая, отдохни
в какой не будь Сингапур, где много таких же провинциальных дур,
мертвеющих от "вечной" любви - предательски-сладкой нуги,
ты мир обойди,
но покой найди.
Стирая ноги в замшевой и потертой обуви,
путая волосы о ветки,
ища собственного визави, мы утопаем в непонимающем нас человеке,
где-то на крае Земли.
Смотри,
как умирают птичьими стаями
те,
кто так молод, но рано растаял, ведь нервов уже не хватало,
их в мир безразличия и тоски
с омутом засосало.
как немного для счастья нужно,
И для любви,
как мало.
Если коротко о том, что я сказать хотела:
больно-не больно, щемит-не щемит,
чувства не обыграть,
и не победить.
думаешь, думаешь,
где-то одна сидишь,
Лишь
о проблемах насущных своих говоришь
но, уж лучше бы онемела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586081
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 08.06.2015
Я бы пить перестал и начал писать стихи,
только дай же мне шанс, обещаю, не подведу.
Мы вместе с тобою пошли б покорять верхи,
только я сейчас сам. в личном своем бреду.
Я бы начал любить, как не любит никто другой.
- Мое море, залейся моими слезами.
Все это время я жил лишь одной тобой,
только сам, иногда, путался адресами.
Я искал тебя песнях, прохожих и лицах людей,
что, торопясь, сбивали меня с дороги.
Я искал тебя, глупенькая, каждый день
и нашел. Теперь бьет меня глушь тревоги.
Как же так, ты одна где-то там засыпаешь?
А на утро садишься и пьешь одинокий чай.
- Скажи, хоть меня иногда вспоминаешь?
Если да, то, пожалуйста, приезжай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586080
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2015
А охолонув сьогодні не чай,
Зараз серце вирветься із ребе́р.
Ох, як картатиме вно́чі печаль,
Бо біля мене немає тебе.
Холодом віє, хоч +32
І голова Бог зна чим задурманена,
Бо біля мене тебе нема
І моя рима трішки поранена.
При́йди на чай, посидим, помовчим
Тиша нікому не заважає.
- Що мені чай? Хоч удень, хоч вночі
Розпач міцнішого вимагає.
1/XI/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2015
Я не знаю чому, та без тебе я наче вичавлений лимон, недопалок кинутий, тала цукерка. Коли ти поруч говориш, сохну пелюсткою, ледве емоції стримую. Коли ж обіймаєш, метелики в животі танцюють ламбаду, пристрасне танго, прощальний вальс. Залиш трішки себе мені, віддай краплю свого тепла, поцілуй, щоб хотілося повернутись. Я неодмінно повернусь та залишусь.
Я кохаю тебе та, здається, кохала завжди, тільки шкода, люди пізно це усвідомлюють. Дай нам, Господи, однісінький шанс, Ми усім доведемо – кохання є, справжнє кохання таки існує. Той зозулею долю свою кує, хто в житті хоч (к)чогось вартує.
Я буду тримати нерви у спокої, треба буде питиму заспокійливе, ти головне пам’ятай одне: навіть в холодну люту зиму я чекатиму тебе в передпокої. Я чекатиму так, як ніхто не вмів, я кохатиму самим щирим дитячим коханням, обійматиму, як до цього ніхто не смів, не даремне ж би це чекання.
Ох, як серце сотнями ударів в секунду ніби каже, що воліє зупинитись, але продовжує битись далі, наскільки ж кожна година, хвилина, секунда гірша попередньої…
Від болю та відчаю не втекти,
дряпай коліна, лікті кусай та тебе не забути.
Ти будеш навіки спогадами у венах моїх текти,
що краще, милий, ковтнути б мені отрути.
7/I/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585853
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2015
Хто його знає, що нас чекає завтра...
Спокій чи мир, а може кривава війна?
На гірше надіятися – не варто.
Україна повстане, єдина вона, одна!
Коли мир країни загартовується смертями,
Коли братові брат, як ворог, стріляє в спину,
Коли війну ведемо з сусідами - злими уже бійцями,
Мати в котрий раз молодого ховає сина.
І без сліз на те "дійство" глянути неможливо,
І зайві слова тут: бійся, живи, мовчи.
Коли людство нишком, тихо вірить у диво,
Мертва тиша в той час плачем гірки́м кричить.
- Мамо, я повернуся раннім німим світанком,
Тихою ніччю, сонячним променем у вікні.
Я повернусь, ти помолися за тих, хто ранком
За спокій і мир поліг у клятій війні.
Та все буде добре і про́йдуть лихі часи.
- Господи, ця війна вже нестерпна, правда!
Ти сьогодні знову за мир своє життя віддаси.
Та хто його знає, що нас чекає завтра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585753
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.06.2015
Підсвідомо датуєш кожен вірш,
щоб часом не загубити.
І про те пишеш, про що мовчиш
і забуваєш мліти.
А ми не діти, в безодню думок кричиш,
дуже не діти...
Пішов сімнадцятий і ніби став,
зупинився, як втомлений батіскаф.
Благає цукру в стіках,
щоб солодить
печаль і смуток в твоїх повіках.
І наче легше стає мені жить
і ніби вже "відпустило":
спогад, що пожовклим листком шелестить
і те, що втомою із сонцем світило.
Вибач мене, моя мертва тепер душа,
я топлю себе келихами вина,
я молюсь за майбутні п'янкі літа,
де згубимось ми з тобою...
І не важливо, в думках ти,
Чи моїх снах,
зігрітих колись грозою.
Чи поряд. ось тут. зі мною.
Головне, щоб родинка на плечах
горіла твоєю любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015