| Сторінки (2/111): | « | 1 2 | » |
Небо громами кидає вниз істерики,
небо метає в нас блискавичну злість.
Боязко. Лячно. Плачуть безлюдні скверики -
хто ж перед сном їм казочку розповість?
Вітер гасає в дощовику наопашки.
Скільки у нього недорозвійних справ!
Вечір осінній має бурхливі домішки.
Клен засмутився… Хто його покарав?
В цього вітриська норов, як у Тугарина:
смикає, рве, не слухає умовлянь!
Осене, хоч буваєш така захмарена,
як я люблю вдивлятися у багрянь.
Втомиться небо квилити стоголоссями,
завтра скасує буряний бенефіс,
я приведу за ручку до тебе, осене,
в гості синочка у жовторукий ліс.
06.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
Сутеніє. Місяць ще не вповні.
Небо. Річка. Зоряне 3D.
Вітер шепче строфи молитовні,
вечір тіні, мов кужі́ль, пряде.
Охопили місто мляві темпи,
в кулаці пітьми вмирає рух.
Спить, як немовля, у водах Кемпа,
пестить берег повечірній Буг.
Стиглі зорі ляжуть на долівку,
ніч із тиші схованку зітче.
А моя огрійлива криївка –
це твоє безбоязне плече.
Заколише перелітна втома
і «під нуль» тривоги зістриже.
Ми і син. Утіха - троє вдома.
Споночіло. Місяць вповні вже.
26.02.2019
Уляна Яресько
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
ОпівнОчі із гОлОви шпаркО вигулькнулО щОсь,
викапане «О» (як дві каплі!)
і пОкОтилОся квітчастОю ковдрОю…
Невтямки напівсонному розуму, звідки воно взялось.
Невже це його дитя? Як же «любов-кров»?!
Куди подалися давні друзі ямб, хорей, дактиль, анапест?
А хто вчора півдня з верлібрами водився хащами інтернету?!
Ох, ці вільні сучасні вірші – гультіпаки -
один вітер в головах!
Отеперечки маєш неслухняне мале верлібреня –
бався, рости, виховуй,
сподівайся, що колись накапає тобі корвалолу.
Придумай йому метафори-очі,
окресли їх віями глибокого сенсу,
нафантазуй рот із вербальних засобів
і нагодуй чимось семантичненьким – хай мале не голодує!
Приліпи ніс (але не з морквини, побійся Бога!)
А ще – припасуй руки і ноги, щоб, чого доброго,
з Колобком не сплутали якісь хитрі лисиці.
Коли прийде пора відправляти до школи,
не забудь вакцинувати!
Бо як захворіє силабо-тонікою! як обросте римами!
А там і ускладнення не за горами - ГРЗ (гостра ритмо-залежність).
Поки розум намагався загнати думки до кошари,
кругленьке щОсь пОкОтилОся квітчастОю кОвдрОю…
З троянди на троянду – і в "Клуб поезії"
скік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Дерев оголена мода: осика у стилі ню.
Земля заховала душу під сніжним светром.
Сьогодні ти не в мережі. На вечір експрес-меню -
друкована книга й музика в стилі ретро.
Змінився брунатний шерех зненацька на білий рип...
Полонить піано-блюз всі осінні чарти.
Рефреном звучить Джо Кокер. Дерева танцюють стрип.
Журлива вигнанка Осінь спішить на чартер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2018
(В квітні побачила світ моя перша збірка)
Звідки беруться поети? Приносить їх лелека з вершини Парнасу? Начебто схожі на інших, кожен з них є людиною, «що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями…» (з Біблії у перекладі Івана Огієнка). Та от тільки печалі у поетів римуються, в рядочки виливаються, віршами стають. Падає їм зерно таланту у серце ще при народженні… А чи проросте і коли проклюнеться крізь товщу буденності, чи не зів’яне пагінець завчасу?
Іноді думаєш: а чому ж Муза, спостерігаючи за земним життям з вершини священної гори, саме на тебе накинула оком, чим то ти їй пригледілася? Насінина поетичної творчості проросла в моєму серці, коли я була дитиною. Смішні дитячі заримовані рядочки… Наївно-юні віршовані думки, записані почерком творчої людини (сказали б, мабуть, графологи). Але буденність… вона затягує, мов трясовина, і ти перестаєш вірити, що твоя писанина чогось варта і слід продовжувати, цілковито віддаєшся звичним речам – навчанню, заміжжю. Зрештою, виникають проблеми, які вичавлюють з тебе все творче. І раптом, коли здається, що вже втрачаєш себе без вороття, приходить вона – поезія. Повернулося до мене вміння віршувати, бо втомилася від безкрилля.
Навесні 2015 року моя Муза побачила, що недарма тоді, взимку, коли я вперше викрикнула у цей світ послання «Я є!», подарувала мені талант. Зраділа, мабуть. Бо хто ж любить, коли його зусилля зводяться нанівець?
Поезії філософського та любовного спрямування, що увійшли до збірки, написані впродовж 2015– 2016 років. Нелегкий час – коли змінюється життя, змінюєшся сама. Розумієш, що іноді треба знайти в собі сили доруйнувати старе, аби звільнилося місце для нового.
Хоч багато у віршах збірки заримованої печалі, однак я обрала домінуючим світло-позитивний відтінок для назви. На руйновищі старого життя моя лірична героїня почула акорди щастя, які доносили вітри-посланці від Нього.
Якщо Ти, любий читачу, тримаєш «Акорди твоїх вітрів» у руках, щиро вдячна за небайдужість до поетичної творчості, до моєї лірики зокрема. Приємних Тобі хвилинок, проведених за читанням цієї збірки.
З повагою до кожного читача
Уляна Яресько
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.
Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
не навчишся образи з легкістю пробачати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Шепіт моря... нірвана... чаклунські пісні сирен…
Між сьогодні і завтра протягує ніч місток.
Повз солодкі водойми й лагуни чужих імен
в акваторію щастя (до мене) пливи, Кусто.
Знов заманює в себе безмежна морська глибінь? -
не забудь лицеміство й нещирість підводних скель.
Коли айсберг - по курсу й між нами постане тінь,
бережи від облудливих рифів наш корабель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Так буває, що серце знаходить милішу домівку,
І не віриться в щастя. Він поруч? Зі мною? Невже?
Та немає у нім ореолу божественних таїн,
Він із роду людського - не з царства священних тріад.
Відволік мої біди - втекла від життєвих окраїн.
Просто мій. Просто рідний. Його дарував листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Із очей-із душі-із небес
Із очей-із душі-із небес виливаються промені…
Я до тебе (на сяйво) – від нього (із тіні) – чимдуж!
Крапка.
Сказано все.
Пережито.
Забуто.
А що мені
й далі сліпо тонути в болоті обридлих калюж?
Мої радощі-квіти, затоптані-вбиті тривогами.
Засудила зневіра-Каяфа надію на смерть!
Так було: неземним журавлем він летів над облогами,
а мені – наче кара – земна незасіяна твердь.
Зачепилася. Впала. Розбила до крові любов свою…
Власну душу закрила. Відкинула, ніби чужу.
Ти чекаєш? –Чекай…
я відвертою…
ніжною…
босою
оксамитом отави до тебе від нього біжу.
21.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Сосни дивляться сни, які віщі немовби у жриць...
Заколисує вітер – дерева вклоняються світу.
Я тебе не віддам, охоронцю моїх таємниць,
ми доглянемо вдвох несміливий росток первоцвіту.
Заколисуй мене ніжним шепотом древніх легенд,
химороддям думок, безбережжям солодкої рими.
Я боялася. Так! – що довірливе серце - ущент!
Чи боюся тепер? Так! – пройти нерозважливо мимо.
В сонних нетрях лісів заблукала сполохана тінь
перелесника чи невідкритого міфами духа.
Соснам тепло у лігві своїх вікових сновидінь.
На твоєму плечі сплю я...
дихаю з соснами –
слухай...
16.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Сіро! (плачуть німфи листопадні).
Щось в душі зламалось. Я? - не я?
Обірвалась нитка Аріадні-
понесла буремна течія.
Через ери смутку щастя подих...
Ледь стою - (тримайся!) - ледь стою!
А життя таке - бурхливі води,
як не встоїш - втратиш суть свою.
Зачекай мене. Я буду світлом.
Тільки шлейф сум'яття відірву.
Сам хотів, щоб я тобі розквітла -
Покохай тепер мене нову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Скільки доль у однім вагоні:
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Хтось відкритий, як на долоні,
Хтось - мереживо таємниць.
Може, дехто любов забуде
Поміж плетива поїздів.
У квапливому морі люду
Віднайти б я тебе хотів.
Нездоланно-жарку, як ватра,
Що пороги усі злама.
Не потрібно мене шукати:
Я прилину в твій світ сама.
Легкокрилістю махаона
Уквітчаю мережку днів.
Не шукай мене на перонах,
Поміж плетива поїздів.
@ Уляна Яресько - Дмитро Нірода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2016
Одаліско, прокинься! - крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
[i]Поетичний дует Уляна Чернієнко - Сергій Завалко[/i]
****
На орбіті долі дві планети -
неповторні сяючі світи -
ув одне злилися. Він з поетів,
що не терплять фальші й німоти.
Тне словами темінь пустодзвонну,
Словоблуддя нищить, як Арей...
А під вечір знову безборонно
Падає в лиман моїх очей.
Як зустрілись наші душі й лиця
у мережі днів, часів, епох?
То монументальна таємниця,
що відкрита лиш для нас обох.
****
Вона для сцени віддано жила,
Ми вчили разом репліки із ролей
У нас на двох достатньо є тепла,
Та й почуття далеко ще не кволі.
Її завжди чекають глядачі,
Життя вирує у міськім театрі,
Але до мене знову йде вночі -
В міцні обійми із бурхливих мандрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Трішки сонця - у душу, хмарини зловісності -повз,
Оминаю тривоги свої - непримітні капкани.
Упірнаю метеликом світлим у магію трав,
Огортає-п'янить пеленою затишшя меліса...
Чуєш, віро моя, пошматовані крила розправ!
Безнадіє, нашкодила вдосталь уже! йди до біса!
Незрівнянна мелодія - витвір умілих майстрів -
Цінний лік від нудьги, еліксир від сердечних порізів.
Затихають жалі... Грає музика вічних вітрів...
Слухай, друже, її... Релаксуй, як і я!
...Take it easy...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2016
З оази блаженства - у царство бездушних льодин,
З Говерли любові - на болю загострені палі.
Було й загуло. Відтепер: я одна, ти один.
Забулося. Вмерло. Розвіяла осінь. Як далі?
Убивче мовчання. Розгублена тиша. Навзрид!
В очах порожнеча (ці очі не збрешуть ніколи).
Та як мені смуток осінній до жаху набрид!
Невже ти така? О невже ти така, моя доле?!
Серця обезкрилено. Я викликаю на ринг
свою безпорадність. Що з того? - Абсурдний бій з тінню.
І ніч непробудна... і день почорнів - як мурин...
Збираю в засохлий букет мою тугу осінню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Поетичний дует Сергій Завалко - Уляна Чернієнко
[i][color="#630b0b"]Я тебе написав перед сном,
А у сні ти явилась ще краща.
Я про тебе писатиму знов,
Але буде уже мені важче.
Ти - реальна! Я ж бачив тебе,
Так, як зараз дивлюся на зорі.
Неприступна, як Альпи й Тібет,
І бурхлива, як хвилі у морі.[/color]
[color="#a10d0d"]Ожива таємничий узвіз:
Творять диво столичні рембрандти.
Ти в очах мені сяйво приніс...
Я обрала тебе - змалювати.
На мольберті ховається світ,
Воскресає німе полотнище.
Незнайомий поете, привіт!
Це твій погляд печаль мою знищив.[/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
[i]Сповиває міцно сіра туга
пеленою марева. Мовчи.
Я в твоєму серці перша? друга?
Скільки місця виділив? Гірчить.
Що за сфантазовані гареми?
Болем інкрустована любов...
А казав: "Ми разом". Разом? Де ми?
Ох... з яких ілюзій ти зійшов?!
Скільки у мені горіло світла!
Скільки у мені палало свіч!
Серпень сіє сумніви... Гонитва -
день у ніч спливає... день у ніч.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Невпокорено тиша тремтить, пломеніє жага...
Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
-На сьогодні ти мій лиш, Поете! - Моя дорога,
найнестримніший сумнів од шалу такого розтане!
Потонула душа у розпечено-ніжних очах...
-Я горю у тобі! -Я тобою палаю нестримно!
Шлю свій спротив безглуздий подалі... подалі! Ах... ах!
Ми собою наш світ - нашу постіль приручену - вимнем.
Танго пальців по тілу... Вивчаєш губами мій смак...
Вперто котиться лава бажання все нижче і нижче.
Розчинюся до краю, до каплі проллюся. О так!
Це не я вже. Не я! А навіки твоє попелище!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683297
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.08.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Людство! Знову надія лише на мойсеєвий жезл? –
Чи скориться вода? чи розступиться море Червоне?
Чи без іскорки віри – міцної і світлої – без
нас на березі злоби піймають гріхи-фараони?
Тихше, тихше, литаври! Пророче мовчить Маріам...
Час борвієм жене, тиче розпачем люто у спину.
Ми щоденно вклоняємся низько брехливим божкам,
як непотріб із серця, випалюєм образ людини.
Світло в тіняві світу, в безмов'ї холодних зіниць
розпізнати нелегко, як в мороці проблиски раю.
Але ми, фараоне, втечем від твоїх колісниць!
І наситимо душу добром на верхів'ї Синаю.
20.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660908
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2016
Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Чули! чули не раз: не буває життя простим...
Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.
Заґратовані часом сльозяться очиці душ,
Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.
І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж
До незнаного дива. Та знову вино у воду
Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак,
Скалить зуби зневір'я, стискають думки-приблуди.
Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як
Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
Я іду. Сіре мрево ілюзій на тлі роздоріж...
Темні сумніви п'ють мене - (оскаженілі вампіри!).
Із відмерлого поля зібравши волошки у вірш,
Йду шукати в пустелі оазу незламної віри.
Пролітають повз мене мільйони байдужих облич,
Лицемірство затяте - пронизливим струмом по спині.
Ти в змарнілому серці зерно прорости. Закурлич,
забери мене звідси на крила свої журавлині.
Кілька кроків у безвість (до тебе) - а скільки зусиль!
Я іду. Хоч лякають прокляттям пекельні Бермуди.
У мені - Магдалина, Ревека, Марія, Рахиль...
Як без тебе, мій світе, мій янголе-демоне, буду?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2016
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Чому ж у душі ці ртутні (ненависні) м'ячики
калічать думки (застуджені й так) - завчасу?!
Перун у блакиті вергає вогненними стрілами,
небесний коваль готує (для нас?) оберіг.
А що, як з тобою птахами закохано-білими
у вирій сердець! зі світу дощів! Ти би зміг
у прірву зірватися? грудкою прагнення, каменем,
а я б - за тобою (якщо ризикнеш ти ) - притьма!
Які ж нестерпучі нам Доля готує екзамени!
До тесту на вірність невже варіантів нема?
Загрій мене! всю! порятуй від їдкої кислотності,
збери із душі тривоги пронизливу ртуть.
Утеча від світу? від себе? від всіх? - від САМОТНОСТІ!
До біса слова і думки! Ти моїм просто будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
із криги рук та з холоду очей
між нами насипати терикони?!
Перемовчи! себе перехитри,
пошли любов (незвиклу до мандрівки).
Кургани. Степ. Сполохані вітри
Несуть мене до іншої криївки.
В душі моїй гірчиця проросла...
Кривавий слід омани у заграві...
Куди ж без тебе? - мрії? - без весла?
Серця міняти? знов?на переправі?
Терпке, мов глід, колюче, як осет,
Убивче слово дивиться із дула.
Міраж кохання - (прикро!)- силует...
Кінець! - тебе, минущого, забула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2015
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)-
[i]...ти живеш у мені,
мов у стінах захмарного міста,
ти гориш у мені,
як жива, непогасна свіча...[/i]
А схвильоване серце підспівує (ноти тут зайві)
неймовірне "кохаю!!!" для Нього - у сотню октав-
[i]..ти знайдеш
мої очі (твої вже)- в небесному сяйві,
ти відчуєш мене
у шовковому дотику трав...[/i]
У гірського мольфара навчилась Вона вигравати
Білих лілій піано і форте бордових гвоздик -
[i]... ти - моря у мені,
нездоланно високі Карпати...[/i]
(І насправді це ТИ найвправніший для Неї з музи́к!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
Не озлоблю́ся - (вмію вже прощати,
коли штовхають душу на бетон).
Затерті кадри із німої сцени...
Слова принишкли... тихо: ні-те-лень...
Мовчу і я. (Ти сонцем був для мене,
проміння віри висипа́в зі жмень.)
Дарма просити санкції на зустріч
Там, де свавілля дозвільни́х систем,
Де замість неба - стеля. Сонце - люстра...
А, може, ми це все переростем?
До напівщастя ближче напівкро́ку?
Розпорем шов непрохідних доріг?
Та... не пройти... бо мури зависокі,
І невила́зний, і слизький поріг!
Хто нас за душі так тримає міцно,
не відпускає? - будні? час? гуртом?
Без тебе світ - нудне, сліпе каліцтво,
(Сміюся-плачу) - никну від утом,
то знов німію, стиснута в лещата...
Але прощаю, стерши файли злоб...
Якби ще й серце вміло забувати,
То і душі так гірко не було б.
26.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L9UQ0sglZ34[/youtube]
День пам'яті жертв голодоморів... четверта субота листопада...
Пишемо вірші... збираємо спогади очевидців, яких вже майже не залишилося, тож треба поспішати, якщо є можливість щось зафіксувати. Бо це - не лише історія, а нагадування, страшне, чорне, голодне нагадування нам - не збайдужіти тепер, коли є хліб на столі. Ми - досі українці. Отже, у той жахливий час мракобісся ВОНИ втримали для нас небо - українське небо. Не маємо ні зернини права здати його тепер!!!
Страшенний потрійний замах на існування української нації. 1921-1923 - відвертий грабіж, вивезення хліба з південних областей, 1932-1933 - організація штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР; 1946-1947рр. - післявоєнне "виконання хлібозаготівельного плану", а , по суті, ще один геноцид проти нашого люду , в результаті якого (за даними різних дослідників) загинуло від 100 тис. до 2,8 млн осіб, переважно українських селян-хлiборобiв.Подекуди голод продовжувався майже до кінця 40-х років.
У світлі сьогоднішніх подій не лише в Україні, а і в світі загалом, маємо ще більше гуртуватися, пам"ятаючи, що ми у боргу перед жервами голодоморів, об"єднувати свої зусилля у нелегкій війні зі злом, яке вже почало знову ропростувати чоренні крила, прикриваючись боротьбою з тероризмом (!???) Коли найбільший терорист видає себе за гуманіста, який всім встигає допомогти - і Сирії, і Франції, і.... - це театр абсурду (а ми у ньому живемо, і деякі ще й аплодують виконавцю головної ролі!!!).
Звісно, люди, котрих Бог не покарав найбільшою карою - втратою розуму, усвідомлюють, що теракти у Франції - чітко сплановані дії нашого ворога, спрямовані на відновлення "довіри" європейських країн.
Ну треба дуууже потужного туману пустити, щоб ця довіра почала відроджуватися (хоча, власне, деякі європейські лідери і до недавніх подій у Франції грали подвійну гру...)
Висновок напрошується один - сподіватися на когось і нічого не робити самим - те саме, що здати Україну. Радію з того, що піднявся Кривий Ріг! Радію, що наші футболісти (зокрема Федецький) у Словенії крики обурених фанатів противника "Росія! Росія!" заглушили своїм "Слава воїнам АТО!" хай вже буде АТО... Всі розуміємо, що це війна... але такі прояви національної гідності свідчать, що нічого ще не втрачено. І не буде!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623293
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015
До тебе, до справжнього, знову біжу автострадою,
Бо час єзуїтства до болю! до жаху! набрид.
У подиху Вічності нас, непокорених, вгадую,
Читаючи залпом одвічний любові санскрит.
Життя - незбагненне, туманне, оманливе стрільбище!
Епоха безумства. І зброя в руках у нікчем...
По лезу ти ходиш. Тримайся, коханий! Мені би ще
В тобі розчинившись, відчути пронизливий щем.
До краю цей світ обіднів і пропах дешеви́зною...
Горять у несправжньому вогнищі фібри натхнень!
Прийду тихим сяйвом із неба, своїм тебе визнаю...
Розквітну зорею... Мене дочекайся лишень!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
У тобі не фальшивила ніжність,
Коли світлом для мене лунала.
Наш тандем - надприродня суміжність,
Бо і неба для нас було мало.
Нешаблонні, натхненні, нестримні,
Невгамовні у пошуках істин...
Ми для буднів - як галли для Риму,
Каталонці в часи Реконкісти.
Заплелися у танці магічнім-
Рятувалися від самовтечі!
[i](...нам палали вогні новорічні,
я ховалась від болю за плечі -
за нескорені й сильні, за мужні... )[/i]
Від ходіння сліпого по колу
Відвернула рука твоя дружня...
А все інше - життя в протоколи
Хай запише, відправить в архіви -
(Не дослі́дять фено́мен учені).
Що ж поробиш, мій друже, - ТАКІ ми!
Що ж тут вдієш - такі ми шалені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2015
[i]Вибач страх мій -
(яра́ми тікаю!) -
занадто ляклива я...
Чи на гріх,
чи на сміх -
прикипіла до тебе нутром.
А життя прозаїчністю б'є,
ніби кінською гривою!
Та від тебе жене,
наче хвилі в негоду Дніпром.
Ой невчасно
розквітло кохання
духмяною липою...
Я дурна?
я слабка? -
Та як хочеш мене називай!!!
Надто зболене серце
раз-по́-раз од відчаю схлипує,
Закриваючи вкотре
для себе загублений рай.
Певно, Богом
для спільної пісні
ми не передбачені,
Бо миттєвість -
і знову -
Велика китайська стіна!!!
З мене кепська акторка...
Благаю... мій друже...
пробач мені...
Не шукай мене більше
у титрах німого кіна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
У саду безнадії зацвів одиноко сандал...
Я сп'яніла ураз від його бальзамічного трунку.
Химоро́днице-Доле, навіщо відкрила портал,
Із якого кохання втекло за життєві лаштунки?
Більш не йнятиму віри словам! Не чекатиму дій!
Оніміли думки, припинили шалені двобої.
Та невже тобі, осене, хитрій, зухвало-рудій,
Заманулось зіпхати любов до тюрми боргової?!
Переповнені смутком ковші заримованих душ,
У граалі сердець запливають річки жовтоводі.
Чарівнице-Фортуно, не руш світлі мрії, не руш!
Залиши мені віри у Нього хоча би наспо́ді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії в долі.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
Так багато в очах остогидлої втоми і смутку...
За собою біжу по проспекту... (напевно... дарма).
Прозаїчні узори карбують замерзлі маршрутки...
Заблукала у прерії міста, мов давній сармат.
Зачудовані пари, куди ж ви, куди - на червоне?!
Таж попереду щастя, і мрії, і зустрічей тьма!
Розмальовують чорними перами небо ворони,
У небесну лагуну злетіти хотіла б сама!
Закликає всіх вивіска в стіни старої кав'ярні,
Не одного сонька у ній кавовий дух розбудив.
Я у мурах камінних шукаю любові намарно:
Тут немає тебе - головного з невизнаних див!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2015
Повноводими ріками ллється кохання у ніч,
Тонкострунно для тебе бринітиму (тисяча лір - я).
Ми, узявшись за руки, здолаємо страх протиріч
І дійдемо з утрачених днів у палке надвечір'я.
Не сумуй, наша осене спільна, малюй золотим!
В тебе море відтінків - оздоблюй думки невгомонні.
Треба мало, коханий, для щастя: відчути, що ти
Вчиш губами своїми стежини моєї долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Засніжені в Осені коси. Рудій намело сивини.
Покликав у жовтні хтось зиму й не бачить своєї вини.
Замерзли бідаки-квартири... лютує вітрище-пустун...
Опалення ще не вмикає нам тепло...енерго (комун).
Так хочеться чаю із липи, залізти під вовняний коц,
Душа чогось прагне нестримно, і серце у грудях "гоц-гоц!"
Так хочеться... теплих обіймів?!.. летіти до сьомих небес?!
Хтось точно із жовтнем у змові! Підозрюю в цьому ТЕБЕ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2015
[i]добровольцям, що повернулися з пекла в .... пекло[/i]
Буремні сни забродами незваними,
Страхі́ттями просочуються в дні.
Печуть вогнем, болять нестримно ранами...
Шкребе, нуртує в серці десь на дні.
Я рік - я ВІК! пробув у тому логові,
Де буйство звірів, нечисті шабаш.
Кому я треба? Мамі, батьку, Богові -
Оце і є надійний мій бліндаж.
Прокляті сни вже душу намозолили,
У ледь за двадцять я неначе псих!
Свинцем лягає ніч на вії, оловом...
Мені не спати, щоб цей біль затих?!
Куди вернувся з у́рвища пекельного?
Хіба у рай? Чому втекти кортить?
Я вирвався із крутежу́ смертельного,
Вони ж мене спрожогу - за борти!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2015
Тепло моє - таємний оберіг
Твого натхнення... Здавлює неспокій,
Тримає світ хижацький і жорстокий -
Прийди до мене з тисячі доріг!
Зігрію крила подихом душі,
Мережитиму ніжними словами
Буденні сіті, що висять над нами...
Хоч вік цей достобіса збайдужів,
Знайду спонук нетлінне джерело,
Зітру любов'ю з білини́ чорнило.
Одне солодке, тихе... ВІЧНЕ - [i]"Мила" [/i]-
І сліз, і туги ніби й не було!
Щодня - у бій! Палає меч в руці!
Ідеш витками гли́бистого шля́ху -
Вершина, Еверест і знову - плаха...
Тікай в мої обійми з манівців!
Ми - як одне. Що за містичний збіг?
П'янке суцвіття ніжності та сили!
У ро́коті почуєш ВІЧНЕ: [i]"Милий,
Вертай до мене з тисячі доріг!"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
Взаємини жовтня із вереснем досі безвізові:
Природа на митниці чесна. Не жде хабаря.
Хоч літо затрималось, бавило сонця ескізами,
Та нині цитринова пані фартух приміря.
Мисткиня від Бога. Дерева слугують мольбертами.
Щоправда, невічні картини. Живуть до зими.
Застукала осінь напів-непристойно-відвертими
Когось із натхненними душами. Певно, це ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2015
[i]Відкоркована пляшка...
пролите на землю вино...
Не зіткнулися келихи
душами дзвінкоголосими...
Слушна кара небес?
Чи оманливі санкції осені?
Мелодрама нудна
чи безжальний ефект доміно?
Грали п'єсу життя
ми з тобою в чотири руки.
Зачаровані мрією,
часто бували безумцями...
...На судилищі долі - аншлаг.
І не діє презумпція...
Закликаю: "Не йди!"
Але голос занадто хрипкий...
Де плантації щастя,
лани рятівних соломин?
Загубили миттєво все те,
чого віддано прагнули.
(Може, просто були
у відпустці тоді наші ангели?)
Потонула любов
у шаленому морі провин[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Забутого літа блукають у вересні привиди,
І листя опале вітрище мете звідусіль.
Мене із камінного міста в ілюзію виведи,
Там будні придушені святом одвічних неділь.
Невтішні новини... депресія... війни.. спустошення...
На завтра дощі пророкує "Синоптик юей"...
Тікаймо від світу! Нас осінь ласкаво запрошує
В буршти́ново-ніжні обійми казкових алей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015
Набридливі будні... не сота, а тисячна серія...
Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
Любов, наче дикий бізон, заблукала у прерії,
Була я не в силі спинити її. Ти не встиг.
Невже замете прикра ху́га серця падолистами,
Забудеться солод ночей і окрилення днів?
Коли наше щастя помчало лісами багнистими,
Його зупинити не сміла. І ти не зумів.
Клекоче, вирує, стирає надію нурто́вище...
Руйнуються мрії, палають у пеклі мости!
З тобою нестерпно, але і без тебе не можу ще...
Я все пам'ятаю... "Чи вийдеш?" і "Гірко!" А ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Історія полюбляє повторюватися. А тим більше, якщо самі люди стають на ті ж граблі, отримують по лобі, чухаються та йдуть далі, ніби так воно і мало би бути. Ще вчора ми насміхалися з перлів Міколи Яновіча. Його «бімби», «потнякі», «кровосісі» розривали інтернет . А сьогодні нас все влаштовує?
Політики щоденно з трибуни Верховної Ради, на брифінгах, під час інтерв’ю калічать мову, як тільки хочуть. Але ж вони «наші», на відміну від «папєрєдніків», то не маємо ніякого права їх критикувати?!! Пан Аваков на відкритті набору до поліції в Івано-Франківську на запитання журналістки щодо інцинденту в Львові (місцевий активіст подав на нього до суду з вимогою зобов'язати МВС надати автентичний переклад державною мовою виступу міністра внутрішніх справ) відповів: «... ва Львові я виключно українською мовою розмовлял также, як і зараз. Львів"яне бивають тоже дурні, вибачте, як і дурні харків"яни. І взагалі бивають люди разні. Да? Але, слухайте мене, але, якшо ви мєня розумієте українською мовою, чи я говорю російською мовою. Це головне, шо ви мєня розумієте». Те, що трохи купи не тримається – то таке. Головне - переконати всіх: саме така мова – і є правильною. Все інше – від лукавого.
Кумедні спроби деяких російськомовних парламентарів і урядовців зазвучати солов’їною, бо народ «трєбуєть» - як безпорадне барахкання каченяти в болоті. Деколи хочеться крикнути: «Та говори вже російською, бо слухати гидко!» Одного не розумію: чому абітурієнти мають здавати тести з рідної мови, а претенденти на місця у владі - ні! 20 травня 2015 року у Верховній Раді України парламентська коаліція провалила законодавчу ініціятиву депутатів міжфракційного об`єднання ВО "Свобода" № 1201 про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (щодо обов`язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади). Ясно, як божий день: нема бажання – не буде і результату. Отже, всі обіцянки захищати українську мову і сприяти її розвитку не варті дірки від бублика. А це мене просто добило: «Щоб не бути глухим і німим у сучасному світі, треба володіти мовою глобального спілкування – англійською. І зараз ми готуємо програму цієї глобалізації - розширення і можливості для її вивчення… для деяких громадян буде обов`язковим знання англійської мови, зокрема, це стосуватиметься деяких категорій державних службовців» (з виступу Петра Порошенка перед випускниками Національного університету України "Києво-Могилянська академія") . Тобто, рідної ще не вивчили, а беремося за англійську. А, ну так, ми ж до Європи йдемо. Правда не знаю, чи встигнемо до другого пришестя, адже в європейських країнах спілкування мовою агресора і незнання своєї – нонсенс. А як щодо Тарасового заклику «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь»? Шкода, що для наших можновладців безсмертні слова Кобзаря – це лише шкільний віршик або надпис на пам’ятнику. Ще, мабуть, їм дуже подобалися рядки з «Кавказу», які декламував Сергій Нігоян, але тільки тому, що з гаслом «Борітеся – поборете!» повстанці вигнали з країни бісівське кодло, звільнивши таким чином для них золоті унітази.
Не знаю, чим відрізняється аваківський «вібух» від азірівської «бімби»… Звісно, різниця у значенні слів є, але я ж не про те. Символічний приклад у словнику Грінченка до слова бомба: «Ой летить бомба з московського поля та посеред Січі впала»(історична пісня).
Наостанок звертаюся до міністра, для якого, очевидно, не лише львів’яни і харків’яни дурні, але і весь народ:«Громадський активіст Святослав Літинський подав на вас, пане Арсене, до суду не для того, аби, як ви сказали, «віпєндріцця», а щоб довести: є в Україні небайдужі люди, і вони не будуть спокійно слухати нісенітниці з уст тих, кому довірили владу!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609433
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Розорення, руїни, биті шиби...
Жорстоке людство котиться до дна.
Стає душа, роз'ятрена, на ди́би
Куди не плюнь - украй земля брудна.
Кому віддався світ? Чому зада́рма?
Клекоче гучно мнимий пустодзвін...
І день у день готуються плацдарми,
Куди не глянь - суцільна купа мін.
Невже війна і є кінця предтеча?
Ми втратили вінець першооснов...
У серці теж нестримна дорожнеча?
Які тарифи нині на любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2015
[i]Шаленство котить венами Гольфстрім...
У вихорі я вічного двобою -
зі світом, із думками, зі собою...
...Прийшло затишшя з ніччю вороно́ю,
Заграли барви в імені твоїм...
Пірнаю ув очей солодкий мед,
У ніжне сяйво зір Малого Возу.
Пливем удвох до неба... Тихше, грози!
Ні біль, ні страх, ні злі метаморфози -
Ніщо не зіпсує таємний лет.
Палке бажання - грішне і святе -
На вушко ніжно нашепоче ранок.
Ми питимемо знову з філіжанок
Нектар любові та вино вакханок -
Аж папороть у серці зацвіте![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
Тепло погнали геть хуткі́ паса́ти,
Серця холодні, наче льодовик.
Джерела віри треба воскрешати,
Аби вогонь гуманності не зник.
Добро незгасне... ніби крити ні́чим,
Живи-люби собі без перешкод...
То хто ж нещадно душі покалічив,
Що світ у злобі втопиться от-от?
Все важче віднайти зато́ку істин,
Брехні та правди рі́ки - упритул.
Де вчора тільки процвітало місто,
Сьогодні - багновиця і намул.
І янгол, певно, поламає крила
В капкані непробудної пітьми...
Якщо любов уб'є зневаги брила,
За що нас нарекли тоді людьми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FVqkSt0bqIE[/youtube]
[i][color="#050c36"]Ніченька - ворона темнопера,
Дочекавшись терпеливо сме́рку,
Зорями засі́яла озера...
Небеса - немов душі́ люстерко.
Сич розрізав миттю тишу криком,
Шелеснуло щось у лісі. Лячно!
Темрява - страховисько безлике-
Поглина дерева необачні.
Вітру таємничо-рвійний подих
Колихає постаті розмиті.
Золото хтось ки́дає у во́ди,
Сипле перла з вічної блакиті.
Ніч на осоці́ "Ноктюрн" Шопена
Виграє майстерно, як музи́ка.
Я, почувши со́ло незбагненне,
Сторопіла, ніби без"язика.
Хто це причаївся за спиною?-
Неземна приваблива білявка...
Слухає мелодію зі мною
Лісова красуня диво-Мавка.
------------------------------------------------------------------------
[color="#050c36"][/i]
НОКТЮРН (фр. nocture - нічний) - лірична наспівна мелодична п’єса, зміст якої пов’язаний з художніми образами ночі. Зразки Н. - в творчості В.А.Моцарта, Й.Гайдна, Ф.Шопена, Р.Шумана, М.Лисенка, М.Глінки, К.Дебюссі, П.Чайковського та інших.
ЛЮСТЕ́РКО, а, с., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Укр. нар. пісня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607755
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4sCkAvh50Vs[/youtube]
Поме́жи темряви шукаю суть...
Немає сві́точа... Брехні - по вінця!
А де знайти премудрого всеві́дця?
Куди мене шляхи ці заведуть?
Витка́ дорога... Може - напростець?..
У глушину́ жене шалена сила,
Гроза нестримно рве усі вітрила,
Але живе ще у мені борець!
Не втримає порив жаги тюрма-
Камінні мури лютого суча́сся...
Чи хочеш, доле, аби я здалася?
Е ні, химернице: дурних нема!
Забуту мрію віднайду́ на дні,
Складу із неї світле орига́мі.
Хай ка́зиться облу́да у нетя́мі:
Я ви́граю себе у цій борні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607250
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2015
Не лякай ти мене, хитра Осене,
Пеленою розлуки-печалі,
Я надіями голими-босими
Уторовую мрій магістралі.
Не точи, не точи серце ша́шелем
І не пий мене всю до останку.
Що служило метою і важелем,
Не зривай, наче вітер фіранку.
Укладає жалі́ доля стосами,
Передрібнює щастя у мли́во...
Не лякай безнадією, Осене -
Я віднині на диво смілива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=60Z8JFAywF0[/youtube]
Свіча любові гасне від розлуки,
Душа німа, коли вже не горить.
Не ві́зьме Осінь щастя на поруки...
Для когось - вічність, а для Бога - мить.
Що наші сльози в океані світу?
Томляться мрії у пустелі втрат.
Красива жінка:очі з малахіту,
Волосся - ди́во ди́вне в сто карат.
Але і їй, рудоволосій кралі,
Нудьгується дощами уночі.
Предвічний сум, як скіфські пекторалі...
І гострі думи - бойові мечі.
Черпа́є Осінь з душ мінори глеком...
Важкі шляхи до самоперемог...
Весна прийдешня не така й далека,
Чи суджено дійти до неї вдвох?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
[i]Зачекався мене на піщаному
ти узбережжі...
Я до тебе прийду…
через біль...
урагани, погром!..
Ніжно глянеш у вічі,
погладиш волосся уперше.
Нехай заздрять усі, що нам
хо́роше буде обом.
Припливу я із мандрів шалених
в обійми зати́шні,
У лагуну безві́тря полину
з лабет метушні.
Поєднаємо душі наві́ки...
Ми - Ла́кшмі та Ви́шну.
І в ідилії-гавані
бурі мені не страшні.
Я читатиму серце твоє,
як молитву,
як мантру .
Зарина́ючи в лоно душі,
мов у Лотоса Храм .
Все! доволі кохання лишати
на потім, на завтра.
Я прийду...
подаровані крила
жагою віддам.[/i]
------------------------------------------------------------------
[b]Вишну[/b] -́в індуїзмі один з найважливіших і найбільш шанованих богів, хранитель світобудови.
[b]Лакшмі[/b] — дружина Вишну, місячна богиня щасливої долі і процвітання. Вважається, що вона приносить добробут і благословення людям. Також Лакшмі — богиня, що уособлює щедрість, щастя, бездоганність і справжню красу.
[b]Храм Лотоса[/b] - бахаїстський храм, розташований у місті Нью-Делі в Індії. Побудований у формі лотоса(27 кам’яних пелюсток з бетону покриті грецьким мармуром, а в центральний зал можна потрапити через 9 дверей). Відкритий для людей різних віросповідань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015
[i]Постаю я для тебе звабою
найніжнішою, таємничою,
неземної любові фарбою
нашу ніч жарку́ возвеличую.
Заплітаються душі бантиком,
завмирає світ (як же со́лодко!)
Не зима, не холодна Арктика -
Афродіта я (якщо коротко).
Забуваю своє збентеження
(навигадую-навидумую!)
І маршрути думок вистежую...
Буду милою, страшно любою
(Може, трішки лиш вередухою)
і у ватру палку бажаннячко
намольфаривши, я роздмухаю.
P.S.[b]От що ж робить з людьми коханнячко?![/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604951
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rpOnd7U4cRU[/youtube]
Наш Дух нескоримий родився у [i]Дикому Полі[/i],
Узявши початок в ясно́му мечі [i]Перуна[/i].
Достатньо у ньому геройства, повстання доволі,
Відлунює подвиги праведні кобзи струна.
З очей Мамая́́́ та із погляду батька Богдана
Крізь терни часів підіймаються бурі звитяг.
Туди, де тризубцем зоріє свобода жада́на,
У вільні світи наша Доля второвує шлях.
Не зникла з нутра іще Віра, Любов і Надія,
Не стер ідеали монгольський кинжал-[i]ятаган[/i].
Ми відсіч могутню дали москалю-лиходію:
Живе в нас [i]Чупринка-Шухевич[/i], і [i]Кук[/i], і [i]Степан[/i].
Здобудемо Волю! Наси́титься врешті [i]Морана[/i]...
Візьмем у котел ненажерливе ки́шло жуків.
Неначе [i] зело неспалиме[/i], країна постане,
Відкинувши кляте ярмище наві́ки-вікі́в!
[b]Ди́ке По́ле[/b] — у вузькому розумінні історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів. У 15 ст. тут сформувалося українське козацтво.
[b]Перун[/b] - у слов"янських віруваннях бог наймогутніших божественних сил неба і землі, блискавки і грому.Захисник воїв на полі ратної борні. Одним із його атрибутів є меч.
[b]Ятаган[/b] - старовинна холодна зброя, середня між шаблею і кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.
[b]Рома́н Осипович Шухе́вич[/b] - генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії. Мав кілька псевдо:«Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка».
[b]Васи́ль Степа́нович Кук [/b](псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») (* 11 січня 1913, Красне, нині Буський район, Львівська область — † 9 вересня 2007, м. Київ) — генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА з 1950 (після загибелі Р. Шухевича). 1954 року був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років. Останні роки проживав у Києві.
[b]Степа́н Андрі́йович Банде́ра[/b] - ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б.
[b]Морана[/b] -Мара ( Марена) – слов’янська богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, мору, хвороб, смерті та володарка Підземного Світу – Наві. Вважалася уособленням всіх нечистих сил.
Неспалиме зело (неопалима купина,ясенець) – таємнича рослина, описана у легендах та П’ятикнижжі, що не згорає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2015
До зграї білих журавлів, що відлетіла назавжди в 40-х рр. ХХ ст. в кращий світ, він приєднався пізніше, встигнувши виховати дітей та випестити онуків. Як вірив у той буремний час ще молодий солдат у перемогу комунізму над нацизмом, тобто для нього –добра над злом.
Певно, запеклий патріот тоді не потиснув би руку воїну УПА, який теж боровся з агресором, але за незалежну Батьківщину.Та ,якби був свідком сучасних подій, то з болем у серці закричав: «Люди, схаменіться! За що пролито скільки крові? За перемогу однієї антигуманної ідеї над іншою!?»
Дійшовши в 1945р. до Берліна, він і подумати не міг: через сімдесят років, прикриваючись його подвигом, перевертні в шкірянках прориватимуться в місто, де солдатськими підписами на стіні Рейхстагу було відбите торжество над фашизмом ХХ ст. Не міг також знати, що адепт сучасного людиноненависництва зеперечуватиме його причетність до перемоги лише через національність.
З перших днів Другої світової війни Україна перетворилася на місце сутичок ворогуючих сторін. Українське населення було постійним джерелом поповнення для Червоної армії . Мобілізовували і жінок, значна частина яких брала безпосередню участь у бойових діях.Часто неозброєні, незагартовані чоловіки, були приречені на смерть в нерівному бою. «В чем пришли, в том и воевать будут!»,- висловився Жуков у жовтні 1943 р. про українських мобілізованих. Що вже говорити про тих, хто потрапив у фашистський полон. Якщо й пощастило їм вернутися додому живими, то вони одразу ставали «зрадниками» ідеї, за яку готові були життя віддати. Нацисти самі дивувалися такому ставленню радянських очільників до власного народу.
Однозначно, перемога над фашизмом була надзвичайно важливою для всього світу. Узурпуючи цей тріумф, російський президент і його прибічники перекреслюють внесок всіх інших народів, в тому числі наших дідів і прадідів у те, щоб не були стерті з лиця землі цілі нації, адже цього прагнув Гітлер. Як гидко спостерігати за пригодами байкерів, які нібито для вшанування подвигу «дедов» їдуть «завойовувати » Берлін. Цей факт гроша ламаного не вартий, але в світлі російсько-української війни і вікритої підтримки вовкулаками ефемерної ДНР, здається аномальним факт зазіхання на причетність якихось варварів на залізних конях до взяття в минулому столиці фашизму справжніми патріотами.
Наше сьогодення – це театр абсурду,в якому все змішалося і годі правди чекати, та все ж не дозволяймо собі забути десятимільйонну зграю білих птахів, яка відлетіла в ті трагічні роки нашої історії у небокрай. У ній було багато журавлят, що ще й не встигли навчитись літати, як слід.
05.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604613
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
[i]Малюю очі щастя на піску,
Шифрую їх, немов послання інків.
Я виграла в палкому поєдинку
Опору на хитливому містку.
В неоні зір запалюю вогнем
Іскру жаги в сузір'ї Оріона,
Стою перед тобою безборонна
І втілююсь у мрію, у тотем.
На зло добі байдужій і черствій
Горю нестримно в полум'ї Сварога
Біжу розпатлана і босонога
В твої обійми - в же́вриво стихій.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
Автор музики - Віктор Ох
[i]Любов, гадала, залунає широко
Медово-ніжною мелодією див.
Але думки твої мовчали вироком,
Осінній сум останки мрії нагло змив.
Але думки твої мовчали вироком,
Осінній сум останки мрії нагло змив.
А дощ меланхолійними мотивами,
Палке розкрилля обернувши у мінор,
Аби пориви не були бурхливими,
Сховає світ за сірою вуаллю штор.
Аби пориви не були бурхливими,
Сховає світ за сірою вуаллю штор
Кохання наше - вигадка-фантазія,
Бо укриває серце глухонімота.
Забудемо цю зустріч, як оказію...
І я не та, що ти у сні шукав. Не та!
Забудемо цю зустріч, як оказію...
І я не та, що ти у сні шукав. Не та![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
[i]Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. [/i]
[b]Ліна Костенко[/b]
На узбіччі життя плаче скривджена Правда, забута.
Шелестіння купюр ошелешило поклик її.
Заґратована Істина квилить-волає у путах,
Не мовчить бідолашна, хоч б'ють безпощадно киї.
Та слова набувають нестерпно-нудотної суті
І у вуха пливуть, не вартуючи ані гроша.
Певно, люди направду до краю, до решти зіпсуті,
Якщо ради наживи сумлінню дають відкоша.
Не для того поклали життя! Не для того достоту
У безумстві радянщини вбиті і Стус й Івасюк,
Аби нині топтали Тебе вже свої ідіоти
І скидали жорстоко у море терзання та мук.
Але Ти не ридай, за лаштунки відкинута Правдо!
Бо жахіття мине і пройде ця воєнна доба.
Зрозуміємо, врешті, що Нація Волі - не стадо,
І брехню за волосся прив'яжемо ми до стовпа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604102
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2015
Тихий осінній вечір. Раптом ввірвався Вітер крізь прочинене вікно.
-Не лякай мене так, приятелю! Ти як завжди нестримний! Та за це я і люблю тебе, - щиро зізналася давньому знайомому. Він, обійнявши мене прохолодою, взяв на руки і поніс у поле.
-Хочеш відчути себе насправді вільною, дівчинко?
- Свобода - моє друге я. Але лещата буднів не дозволяють наповну насолодитися нею, завжди доводиться стримувати пориви злетіти, щоби інші не здогадалися, що маю крила.
- Знаю, знаю, люди не розуміють крилатих. Тому-то і сидять у чотирьох стінах, не відаючи, який солодкий політ. Накопичують матеріальне, забуваючи про вічне. Ти невипадково стала моєю обранницею. Я помітив тебе вже давно. Пам"ятаєш, як мало не впала зі скелі, підійшовши занадто близько? Я підставив тобі своє прозоре плече, відновив рівновагу, а сірооке дівча, навіть не злякавшись, запитало: "Ти хто?" Який же був тоді здивований, що мене помітили! Зрозумів, що ти незвичайна.
- Я відчула тоді твою присутність. Одразу полюбила тебе! У тобі стільки свіжості та запалу, мій Борвію! Чим це можна замінити?
- Сьогодні я буду ніжним... Вітрові теж іноді набридає працювати - колихати дерева, розвіювати листя, давати енергію, дмухати у вітрила.
Наше побачення тривало усю ніч. Ти вдихав у мене волю, забирав утому, розповідав про свої пригоди, поклавши невагому голову на мої коліна.
Я щаслива з тобою! Люблю тебе, Вітре!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603965
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
[b][i]моєму Чупринці[/i][/b]
[i]Коли серце стискають щосили
жорстокі лещата,
У душі буревії, лавина пекуча...
Штормить!
Мудра доля дає щось насправді
коштовне пізнати,
Крізь асфальти доріг натягнувши
невидиму нить.
Перетворює вперто у розквіт,
у щастя, в усм́ішки
Терабайти жалю, кіловати
шалених напруг.
Утікає печаль у ліси і поля
тишком-нишком,
Якщо поруч є ти - нефальшивий,
хороший мій друг.
Непідкупні поради, слова,
що вплітаєш у ві́рші,
Як повітря цілюще.
Без нього і я вже не я.
Коли важко тобі, мені, друже,
напевно, ще гірше...
Знай: для мене не має ціни
щира дружба твоя![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2015
Спалило сонце листя на вербі...
Лунає гучно контрабасне соло.
Я віднайду спасіння у тобі
Від порожнечі, що снує навколо.
Закрила світло суму бахрома,
Зламала душу прикра астенія.
Не дишеться,коли тебе нема,
Печаль паде сльозиною на вії.
Усі пороги я перепливу,
А осінь подолає люту спеку.
Зі снів моїх постанеш наяву,
Близький мені, хоча такий далекий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WP6X1VFFPgQ[/youtube]
"Суд окупантів не може бути справедливим за визначенням. Нічого особистого, ваша честь. Понтій Пілат, коли посидів на Місяці, коли його простили, він пішов місячною доріжкою з Га Ноцрі і сказав йому: [b]"Знаєш, головний гріх на землі - це боягузтво"[/b]. Це написав великий письменник Михайло Булгаков, і я з ним згоден." Олег Сенцов
Найстрашніше - запродана совість,
Боягузство - вершина гріхів!
Він - артист, йому - ґрати натомість,
Він герой, тільки стіни глухі.
Не упасти ніколи під гнітом,
Не віддати своєї землі -
Щоби мужність таку зрозуміти,
Ваші душі занадто малі,
Двоголові мутанти-пилати.
Якщо кредо - підміна понять,
Годі правди святої чекати!
Темні сили за вами стоять.
Непокірні серця переможно
"Ще не вмерла..." співають на біс!
Забрехалися ви... Так не можна
Нагло долі стинати навскіс.
Та відважні тюрми не бояться,
Для них здати Вітчизну - це крах!
Де натягнута воля на п'яльця,
Там панує байдужість і страх
Лише зрада лякає сміливців,
Бо сумління - рушій гільотин.
Не страшна режисеру в'язниця:
Україна - найкраща з картин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VRBaP08KbPI[/youtube]
Листопад 1991 року. Мітинг у районному центрі на Галичині, у мальовничому містечку Борщів на центральній площі біля пам'ятника Тарасові Григоровичу. Серця об'єдналися в єдиному пориві відігнати нарешті комуністичну примару, здобути право бути українцями. У вирі палкого патріотизму, який вирвався на волю, зазвучав піснею "Ой у лузі червона калина...", билося одне маленьке щире серденько.
Я росла з бабусею, поки батьки працювали. Вона завжди брала мене з собою до греко-католицької церкви, на мітинги (чи то не було з ким залишити, чи то так задумала доля, щоби дитя виросло в атмосфері любові до рідної віри і мови). Звичайно, як і кожна дитина, чула пісеньки про котиків-песиків, сонечко-зіроньки, та чому найбільше запам'яталися повстанські? Мабуть, часто у нас в хаті звучали "Повіяв вітер степовий..." і "Там під Львівським замком..." Яка у них сила! Крізь віки пробивається і здатна рушити неприступні мури! І дотепер під час застілля з приводу дня народження чи навіть на весіллі на Галичині співають-згадують наших героїв.
Моя бабуся була у Народному Русі, тож не дивина, що ми з нею опинилися на мітингу. Отже, кінець листопада, Україна за крок до незалежності. Виступають дорослі, діляться своїми натхненними думками і прагненнями.
І тут я, зовсім серйозна (а було мені три з гаком), кажу бабусі, що хочу виступити. Вона не знає, бідна, що насправді відбудеться на сцені, адже звідки у крихітки розуміння ситуації? Вірш про кицю, що пішла по водицю, не зовсім доречний. Парох місцевої церкви (який завжди тягав мене за носа і при кожній зустрічі ниряв рукою в кишеню ряси, зачерпав жменю копійок і сипав у долоньки - "на морозиво") заспокоїв сердешну і вивів на імпровізовану сцену мацьопу з твердим наміром виступити. Всі завмерли.
А я безстрашно випалила:
[i]Уклаїно, Уклаїно,
Як тобі здається.
Сидить волог в твоїй хаті,
Ще й з тебе сміється.
Най сміється, най сміється,
Він довго не буде,
Сколо наша Уклаїна
Самостійна буде.[/i]
(Українська народна пісня)
Жінки заплакали... священник традиційно посигналив моїм носом... бабуся гордо подивилася на свою артистку. Таємницею залишається одне: звідки оте мале знало, що вірш про зайчика не на часі?
Моїй країні вже 24. Я за неї трохи старша, але ми хороші подруги, бо знаємо одна одну змалечку (власне, була свідком її народження). Моє серце крається, бо розумію, що насправді всі ці роки Україна не була вільною. Та головне не втратити віру за крок до справжньої незалежності.
Ми, молоді і відважні, переможемо, якщо не стоятимемо осторонь! Звичайно, не всім іти у бій, але робімо те, що у наших силах, не будьмо байдужими!
P/S Пісню "Україно, Україно, як тобі здається.." записав і розшифрував Мирослав Стефанишин у с. Бовшів Галицького району Івано-Франківської області від учасниці визвольних змагань Лохоцької Марії Степанівни, 1927 р.н., 9.07.1989 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601299
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
[i]Краще воювати за здійснення своєї мрії і у війні цій програти кілька битв, ніж бути розгромленим і при цьому навіть не знати, за що ж ти бився.[/i]
Пауло Коельйо
Я зустріла тебе кілька днів тому... Ти була верхи на чорному коні. Шлейф блакитної сукні повз по землі - і (о, диво!) не приминав квіти, а, навпаки - вони роцвітали ще яскравіше, сухі листочки оживали вмить, ніби напилися життєдайного нектару. Бірюзові очі, довге світле волосся, вродливе обличчя, звабливі вигини (сором, та я тоді подумала, як би ефектно вони виглядали на сторінках чоловічого глянцю) і такий ніжний запах... Що це?... Неповторні нотки... Перенюхала в уяві, мабуть, усі знайомі аромати, але не віднайшла збігів. Суміш прохолоди і троянди. Трояндова прохолода? Дивно...
Ми познайомилися. Ти назвалася Мрією. Розповіла, що приходиш лише до тих, хто насправді цього заслуговує. "Не розумію людей, які гадають, що можуть мене приручити і я виконуватиму все "по щучому велінню". Пам'ятаєш, одна жіночка-політик використовувала моє ім'я для піару перед виборами: "У мене є Мрія..." Ха-ха-ха... Я у неї є... Сказала б, що у неї є, та краще не буду. До бездарних мажорів чи панянок, які надибали щастя у вигляді лисого товстого гаманця з'являється лише мій міраж, та він швидко розсіюється і не приносить задоволення. Хто не втрачає натхнення, самовіддано працює , обов'язково отримує у подарунок чарівний сапфір, як запоруку того, що зусилля не були марними." Я зрозуміла, що впритул наблизилася до своєї нагороди, бо чому ж ми зустрілися? Ніколи раніше на своїх життєвих стежках не бачилися, тож для мене твоє існування було великим сюрпризом! Ти віддала мені коштовний камінь і сказала: "Закрий очі і нехай твоє серце промовить бажання" . У мене були особисті мрії, але я зрозуміла, що вони зачекають.
"Хочу, щоб закінчилася війна і моя країна нарешті почала розквітати. Нехай віднайдеться Мойсей, який любитиме Україну і вестиме до зірок, а не у трясовину". Сапфір блиснув (мабуть підморгнув : "окей, без проблем"). Здавалося, що не сказала цього вголос, але ти почула... А чому тут дивуватися?!
Ти подарувала мені на прощання маленьку зірочку: "Це надія, не втрачай її. А бажання твоє здійсниться, та для цього слід об'єднати усі сапфіри у один. Таких, як ти, молодих і відчайдушних, багато, і всі вони попросили того ж. Разом - сила! Буде Україна королевою і нікому нічого більше не доказуватиме, якщо ви поєднаєте свої сили і в єдиному могутньому пориві розженете чорні хмари над її просторами ".
Ти зникла раптово, та обіцяла повернутися. "На тебе чекають ще два сапфіри, не втрачай віри, адже вони можуть зникнути"- сказала наостанок.
Віритиму, бо знаю: Мрія існує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601205
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Ти – моє перше кохання.
Останнє уже було.
Ліна Костенко
Кінець весни... Цвіте бузок, а у моєму серці знову народжується спогад. Власне, він звідти нікуди не дівається впродовж року, та ніжний аромат спрожогу штовхає мене у далеке минуле.
Як же я любила літні вакації! Бо не треба виконувати домашні завдання? Ні!
Бо можна подовше з хлопцями пограти футбол? Ні! Принаймні не ці мотиви були головними, щоби чекати червня, наче дощу у страшну посуху. Мені настільки подобався час літнього відпочинку, бо я приїжджала до бабусі у село. Звичайно, я любила її і люблю, але суть не у цьому, а у чомусь (точніше сказати - комусь) іншому. У тієї причини були голубі очі...
Наше перше і останнє побачення відбулося у дуже вишуканому місці - у кущах бузку . Він, як галантний джентельмен, запропонував зустрітися у цей вечір, я - манірна леді - довго вагалася (десь, може, секундочку) і погодилася. Запах безу створював чудову атмосферу рандеву. Ми про щось розмовляли... В нього чудовий голос і, до речі, музичний слух (батьки музиканти, тож, певно, генами передалося)... Як доказ, що здибанка все-таки була серйозною, герой мого дитячого роману чмокнув мене... І - світ поплив, іскри, фестивалі, феєрверки... "Злочин" був розкритий... Саме у момент заповітного "чмок" повз кущі проходила моя бабуся. Зранку мене зацькували: "Таке мале, а вже цілується". Звичайно, це було по-доброму, як і "Ну все, тепер точно вас одружимо"(хоча у кожному жарті...). Наші бабусі були подругами і колись мали намір поєднати у шлюбі мою маму і сина сусідки-приятельки, але не склалося... Хотіли реваншу, мабуть...
Доля розставила свої акценти. Він виріс, дуже рано створив сім'ю. Мене почали вабити вже карі очі (така непостійна, що поробиш!). Та це зовсім інша історія... А ніжно-фіолетовий бузок став символом першого кохання. Може, тому я так люблю цей колір і кінець весни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601109
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Добігає кінця, повертає до осені літо,
Надто бажані наслідки тне гостре лезо причин.
Коли вчинки - думок і надій мовчазні сателіти,
То чому результати мізерні, кричи - не кричи?
А якщо обірве́ться до болю напружена нитка
І не вистачить віри, не стане для бою снаги -
Позбирає кохання з підлоги нехитрі пожитки,
Нерозбірлива доля штовхне його притьма з ноги?..
Що то тіл унісон, як у душах одні дисонанси?
Світ - камінний господар. Любов добереться сюди?
Я прийду... якщо Бог мені дасть хоч би де́щицю шансу,
Якщо ти все ще хочеш мої відшукати сліди...
20.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
[color="#690d0d"][i]Виліпила з мрії амфору любові,
Щоб черпати силу з диво-джерела.
Та, коли зустріла щастя чорноброве,
Створена посуда стала замала.
Глина розлетілась на маленькі дрі́зки,
Закрутило сонце голову мою.
Ми зустрілись, милий, там, біля берізки...
І здались обоє в рівному бою!
Ти приборкав хутко дівчину-бунтарку...
...Душ тонке єднання, тіл п'янке злиття...
Хитро мене викрав, посадив на хмарку...
Залишився спогад на усе життя. [/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
[i][color="#134d23"]Ой, мольфарику, мій ворожбите,
Чи умиєш у ку́пелі чар
Безнадією душу побиту?
Порятуй, повелителю хмар!
Нагучи забуття на флоярі,
Різнотрав'ям-жагою напій,
Нехай дні зненавиджено-ярі
Заблукають у гущі глухій!
Поцілунки роздмухай у ватру,
Повишарпуй з корінням жалі,
Щоб і не спом'янути їх завтра!
Пожалій ти мене, пожалій...
Неприборкана магії сила
Здатна гори звернути круті,
Тож тебе, чародію, просила б:
Поможи не зітліти в куті,
не згубити себе до останку,
відшукати назначену суть ...
...Я твоя до наступного ранку,
Ти зі мною, мольфаре, побудь...[/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2015
Людині стелять ангели дорогу,
Зі свого старту кожен вируша.
І від зачатку аж до епілогу
У плоті причаїлася душа.
Вона жива, звичайно, і по смерті,
Та доки серце б'є у барабан,
Помежи зим і весен коловерті
Добро і зло визбирує у дзбан.
Коли життя земне дійде до краю,
(Бо тлінне має свій завжди кінець),
Тоді про наші вчинки нагадає
На світі тому добрий наш Отець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600207
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2015
Не упаду кометою незримо я
Без вороття в обійми насолод.
Зовеш куди мене так вабно римою?
У недосяжні простори висот?
Не упаду в бою безастережно так ,
Даремно мед у бесіди вплітав...
Від тебе я на боці протилежному,
У нас немає на кохання прав.
Миліші узи шлюбні, подаровані
Із піднебесся; любі береги,
Де очі ніжно зранку заціловані,
В польоти кличуть тихі вечори.
Вночі накриє п'янко покривалами
Та забере усю, до решти, шал.
По самі вінця переповню лавою,
Заллю відкритий у душі портал.
Не упаду в очей солодкі омути,
Що обплітають, ніби на біду.
Мені шість років щастя сяє золотом,
В медові ріки я не упаду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015
Волошко́ве поле з небом заодно,
Мов очиська юної білявки,
Голубе зіткали дивополотно
Для звабливо-неземної Мавки.
Поселив Ярило сонях у блакить,
Припорошив золотом алеї.
Вітерець-урвитель наді мною мчить,
У повітрі вирива траншеї.
Прочинили шатра схимники-ліси,
Освіжають життєдайно в росах
П'ю палке натхнення з джерела краси,
Заплітаю сонечко у коси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599968
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2015
Поглянь на мене, мамо, блакитними очима,
Я - зірка, що яскраво для тебе миготить.
І не ридай, рідненька: душа неопалима...
Ніхто не переріже незриму нашу нить!
Пробач, що обманути посмів, моя голубко,
Але не міг інакше, лиш - на передову!
Усе, чому ти вчила,усотував, мов губка,
Тож відвертав затято хмарину грозову.
Було це ніби вчора:маленький першокласник
Про козаків на сцені поезію читав.
Вони за рідну землю, не за чужу - за власну
Боролися завзято. Ввійшов до їх я лав.
На випусному в школі... ти пам'ятаєш, люба,
Як син уже дорослий ніс гордовито стяг?
І як ходив на пари сміливо з довгим чубом,
Запалював любов'ю бажання до звитяг?
Пробач, моя матусю... що я такий у тебе...
Не буде вже невістки... дитячого плачу́...
Ти не мовчи,зізнайся, якщо тобі щось треба,
Я ангелом із неба до тебе прилечу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599956
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.08.2015
Бездонна сила криється в любові,
Пекельні муки і солодкий рай.
Та хто кого пробачити готовий,
Коли яріє в погляді: "Прощай"?
Міцне терпіння, коване зі сталі,
Чарівна зваба білих пелюсток -
Тандем такий і мав би (в ідеалі!)
Вести людей через хибкий місток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2015
[i]Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.[/i]
Ліна Костенко
Заснули бурі... обіймає штиль...
Думки шалені укладаю стосами.
Любов пішла, торкнувшися ледь косами...
Мені до тебе - безкінеччя миль.
Зламаємо омріяний паром,
Усі надії скинемо у Лету ми!
Що до основ оспіване поетами,
Не осягнути, певно, нам обом.
Безжально час поїсть усі сліди,
Не впише наше щастя у історію...
За те, що я ім'я твоє повторюю,
Мене надмірно, любий, не суди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
[i]Нечутно ходить вітер по землі,
цілує ніжним яблуням долоні.[/i]
[b]Ліна Костенко[/b]
Ти виціловуєш мене прохолодою, гладиш волосся невидимою рукою, їси мене всю прозорими очима. Я не можу пручатися... Навіщо тікати? Це тебе лише більше спокусить, впіймаєш - і тоді я отримаю сповна такий розряд по тілу, що - о, леле!буде несила втриматися на землі, не врятують дерева, за які я хапатимуся руками, бо ти ніжно, але настирливо розгинатимеш мої пальці і усе - амба моєму свободолюбству. Ні,краще трішечки піддамся тобі, звабнику, і надалі залишуся собою...
Стою на березі річки, хвильки вводять мене у транс рельєфністю та легеньким хлюпотом. Подих сосни залазить у ніздрі та поширюється у легенях,- я повністю розслабилася. І тут - "шшшшшшшшшшшшш"...
Знову ця неочікувана зустріч... Хвилююся, бо хтозна, який у тебе, ворохобника, сьогодні настрій? Може і без втечі візьмеш мене на свої крила... Літати дуже люблю, та не так довго, не так високо! Була у мене вже екскурсія у захмар'я... Вишукано наказав мене, перетворившися раптово з ніжного леготу у потужний борвій! Даремно просила приземлити мене туди, звідки взяв... Поклав мене на хмару і нагло оволодів моєю свідомістю, нашіптуючи: "шшшшш я... казав... не бігти.... від мене.... шшшшшшш, тепер начувайся, моя дівчинко". Ооо, це було чудово! Прохолода проникала крізь ситцеве плаття, через обціловану шкіру потрапляла у кожну клітину організму, наповнювала усі фібри душі. Думала, це ніколи не закінчиться... Хіба хтось може позмагатися у витривалості з вітром? Коли я зомліла в екстазі, мій любий коханець став ніжним бризом і покрив бережно собою, мов покривалом. Хтозна скільки спала? День? Місяць? Рік? Століття? Час втратив рамки... Ця подорож дуже мені сподобалася, але більше не хочу! Ні! Я надто волелюбна! Тож коли я почула манливе "шшшшшшшшшшш", вирішила не бігти... Привіявся пестливий легіт, нашептав на вухо море жаги, поцілував сіро-голубі озерця очей, погладив русяве волося... Наше побачення було дуже трепетним... Я зрозуміла, що навіки закохана у вітер,і хай у нього безліч коханок, зі мною він особливий, бо - мій. Роблю його своїм (може, він про це і не здогадується)... Навчилася управляти стихією...
Може, я - несамовита Бора, якщо у мені так багато польоту? О, який мужній красень дивиться на мене... Спробую звабити його... Думаю, вийде:в мене був гарний учитель!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599351
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
[i] Вбери-но білу сукню
на тіло на прогінне,
на виґронені перса
і лебідь живота.
Вбери-но гарну сукню
і усміхнись лукаво
і загучи хапливо,
як скрипка, з-за плеча.[/i]
Василь Стус
Одягну білу сукню для тебе із ніжної зваби
плавні вигини тіла покриє легенький сатин.
І з'їдатимуть очі мене - неймовірні нахаби!
Я зійду у реальність з твоїх ілюзорних картин.
Малюватимем щастя нестримно-солодке з натури,
і не спинить ніхто буревію і зливи дует.
Ти сміливо зруйнуєш іще неприборкані мури
зі спокусою в парі, з поривом жаги тет-а-тет.
Усі рамки зірвеш, обійдеш неприступні кордони,
нас охопить раптово шаленства і мрії завій.
Ми дізнаємося, що бажання буває бездонне...
А опісля, коханий, ти знову поринеш у бій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2015
[i]Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.[/i]
Василь Стус
Як же душа... нестримано болить...
І загатили світ мінорні паводки.
Я проживаю неповторну мить
Лише уявно... Мов собі на завидки
Беру красиві рими у полон,
Горю жагою щастя у поезії.
Коли прийде ясни́й антициклон?
Коли розквітне чарівлива фрезія,
Осушить час ілюзії ріку?
Мені прожити в путах ефемерності
Фортуна написала на віку?
Блукаю лабіринтами непевності,
Шукаю спрагло Аріадни нить...
Словами граюся еквілібристами...
(Як же дошкульно серденько болить!)
Думки несуть із водами нечистими
Мене кудись в апатії світи...
А чи діждешся ти мене на пристані?
Чи заспіваєш ніжно мені ти,
Зібравши нерви у пучок розхристані?..
Як.......... же............. болить........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2015
Іду я у обійми розпростерті -
Тікаю від остилих порожнеч.
А що мені віднині аж до смерті
На спину озиратися: не меч?
У світі тільки залишки моралі,
Та й ті уже чітких не мають меж.
Пливе життя у невідомі далі...
Зчерствіле людство, то куди ти йдеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2015
[i]Дякую, друже![/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598465
Душа, гірким вином орошена,
Піднялася на власний Арарат.
Планую злочин, мов у "Друзях Оушена",
(Мовчить сумління - мій одвічний кат) -
Краду у себе біль, щоб не спалив мене,
Стираю файли втрачених надій.
Нове? далеке? приспане? нестримане!
Росте бажання у мені. Не стій!
Збирайся, серце! Вірні обладунки - ось,
Іди на бій зі зграєю ворон.
Зітри з обличчя недовіри паморозь,
Зніми з очей забрало заборон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2015
З неба вода - зарюмсана дорога,
Кидає срібло дощик по шосе.
Біля ставка рида верба розлога,
Земля зіпріла радо п'є ґлясе.
Співає все волозі Божій оду,
Хлюпочеться загублене кача,
Ковта мале омріяну свободу;
Струмок зі мною грається квача.
Городина бабусі обновилась,
Напоєне життям, зело буя.
В старенької любити дощ я вчилась,
Любити світ у неї вчилась я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599024
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2015
У моєї мами розцвіли троянди,
Хлопці-чорнобривці стали у рядок.
Заглядає сонце у вікно веранди,
Де сплітаю з віршів запашний вінок.
Застелила постіль чарівлива рута,
Колихають душу пташі голоси.
До творіння Неба я стою прикута,
Бо нема на світі більшої краси.
Розцвіли троянди у моєї мами,
Звеселяє ружу гамірний струмок.
Я забарвлю літо квітами-віршами
І сплету віночок зі своїх думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598790
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.08.2015
Ангеле, моє маленьке диво
І свята кровиночко моя,
Сон заглянув у вікно лякливо,
Укриває ніч ліси й поля.
Потомилися птахи і звірі,
Сови лиш не сплять та кажани.
Збудуться усі дитячі мрії,
Ну а зло від себе прожени.
За пухкі маленькі рученята
Віддала б усі, що є, скарби.
Твої очі - сірі мишенята,
Але є в них іскорка журби.
Не сумуй, маленьке ластів'ятко,
Бо нема для цього ще причин.
Любить мама, любить тебе татко,
Ти для нас - найкращий в світі син.
Засинай під музику весняну,
Поринай в країну ніжних снів,
Я до неї феєю загляну
Й казкою наповню до країв.
Ти поспи, маленький, хоч годинку
І крізь сон усмІшкою зігрій.
Спи, горобчику, мій любий синку,
Найцінніший, найдорожчий мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2015
Якби ти знав, яку палючу лаву
Твоє бунтарство зроджує в мені.
Життю лишивши тіло як заставу,
Лечу душею на очей вогні.
І завмираю кожен раз нестямно,
Коли жене на тебе люто "Град".
Ти не один є у бою, затям-но!
Вірші мої-невидимий солдат.
До перемоги! Сміло розірви цю
Обридлу всім неволі чорну кліть.
Поглянь на мене, любий мій сміливцю,
Непереможно крізь вікно століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598595
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.08.2015
Зелені очі в юної весни,
Волосся довге, мовби вербне гілля.
В її обіймах солодко засни
І не виходь із ніжного похмілля.
Смакуй жагою, поки стане сил,
Так, ніби любиш вперше і востаннє,
Допоки будні не обріжуть крил,
Лети зі мною у блакить безкрайню.
Забрала безборонних у полон,
Оповила, як хміль, зеленоока:
Взялося в неї звідкись рук мільйон,
Тепер я на вікИ не одинока!
Кохання сипле з неба дощ рясний,
А ми у нім купатися охочі.
Зелені очі в юної весни...
Дивися, любий: в мене її очі.
квітень, 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015
Дощі-дощі,в мишино-сірих шатах
Весняно-пізній з неба водоспад.
Кого б такого мудрого спитати,
Чи є лазівка, що веде з-за грат?
Весні кінець, вже незабаром літо
Запахне полунично, зацвіте.
Чим душу, спраглу щастя, напоїти?
А то усе не так, не там, не те...
Тривожні сни, огидні вже маршрути
Складають прозаїчні колажі.
А як же бути, як же перебути,
Коли навколо тільки міражі?!
травень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2015
Тікаю від реальності у мрію…
(Влаштуймо у зазір'я спільну втечу!)
Жагою до польоту захворію,
Щоб у душі закрити порожнечу.
Горіти у підне́сенні!.. летіти!..
Туди, де сонце дивиться у плеса.
Де ти - моє п'янке гаряче літо...
А я - твоя маленька поетеса...
Кладу жертовно на вівтар ілюзій
Зітерті файли лютої розпуки.
(Якщо в бунтарстві ми хороші друзі),
Вкради у долі, забери на руки,
Неси у небо синє крізь огуду
Усіх, кому не бачити роздолля.
Палкою бунтівницею я буду,
Якщо мене поцупиш із неволі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2015
Подаруй мені, доле, смичок,
Я на скрипці-любові зіграю.
Простелю з оксамиту річок
Мелодійну стежину до раю.
Залунає симфонія-спів,
А вокал у пташини позичу.
Хочу я, щоби ти зрозумів:
У політ до зірок тебе кличу.
Скрипка ллє тугу в келих душі,
Сповиває мотивами ночі,
Виливає меди із ковшів,
Солодкаво замилює очі.
Я ж в акордах тобі розповім
Про бешкетники-метеорити,
Що у серці, ще вчора чужім,
Можуть вічну любов запалити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015
"Душа пройшла всі стадії печалі,
Тепер уже сміятися пора"
Ліна Костенко
Мете травневий цвітопад,
У серці - справжні заметілі.
Сміюсь і плачу невпопад,
Зів'яли крила, скам'яніли.
Раніше мрії щовесни
Мене ловили у тенета.
Гадала: знову від краси
Я очманію, але де там!
Дурманно проливним дощем
Закрили світ мені вуалі.
Спочину за твоїм плечем...
А далі?.. Все одно, що далі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2015
Пливу без весел, не рахую дні,
Лечу без крил до фінішу від старту.
І десь у нетрях, на самому дні
Свого життя знаходжу іскру ватри.
Не буду лити воду, хай горить:
Як є печалі, то й живе надія.
Душа моя тривожиться, не спить
І просить в Бога, вірить, марить, мріє.
А на шляху і добрі сни, і злі,
То дні пусті, то знову кольорові.
Іду я то по квітах, то по склі,
Прямую у обійми до любові.
Пливу кудись... хтозна куди пливу?
Як всі, мабуть,- до фінішу від старту.
Пройдуть роки... Побачу-поживу,
Яких людей і слів яких я варта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2015