Pismonosiza

Сторінки (4/310):  « 1 2 3 4 »

Кому сказать спасибо нужно

http://fabulae.ru/poems_b.php?id=408660
Алекс  Разумов
Старая  тетрадь.  Вопрос  Богу..
http://proza.ru/2021/04/03/155
*****

Кто  создал  этот  мир?
Кто  этот  ад  придумал?
Кто  обещал  мне  жизнь  в  раю?
Кому  сказать  спасибо  нужно,
Что  жизнь  без  боя  не  сдаю?

Я  в  прошлом  чудо  ждал  от  жизни?
А  в  будущем  хочу  его  догнать?
Но  ожидания  навстречу  мне  не  вышли
Их  можно  лишь  во  сне  узнать.

24.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925136
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2021


На голубой планете во Вселенной

http://fabulae.ru/note.php?id=55822
*****

На  голубой  планете  во  Вселенной
О  светлом  будущем  мечтают  много  лет.
Здесь  создают  литературы  труд  нетленный
И  в  космос  посылают  свой  привет.

Надеются,  что  их  услышит  мир  иной.
Поможет  истину  понять  и  осознать.
Ну  а  пока  мы  тут  с  тобой
Из  будущего  будем  свет  тот  ждать!

28.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925135
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2021


Во сюжет!

Все,  заскучали
Акраш  Руинди
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=146266
****

Это,  первый  хулиган  микрорайона,..  уточнять  имя  не  будем...  он  решил  проверить  закрома  своей  памяти.  
И  о  чудо!  
А  там  его  школьные  попытки  создать  свой  шедевр  или  бестселлер.
А  он  и  забыл  про  те  свои  записи-  наблюдения  за  подругами  детства.  
Да!
Было  время,  когда  оказывается  не  было  СЕКСА!  
Интересно,  а  как  называлось  то,  что  они  делали  в  походах  у  костра  под  звездами  и  в  палатке  у  реки?  
У  некоторых  потом  дети  появились.
У  некоторых  потом  так  внуки  пришли  в  мир.
Дети  тоже  любили  в  походы  ходить.
У  старых  ЕГО  подруг  теперь  правнуки  так  пришли.
Внуки  стали  автостопами.
Весь  мир  стопами  прошли!
У  одной  внучка  от  эфиопа  стопнула  двойню.
У  друга  по  парте  внук  после  стопа  на  Эйфелевой  башне,  стал  отцом  французского  сына!
Во  сюжет!


01.10.2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924760
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 11.09.2021


Хулиганили мы вместе!

Хулиганские  стихи
Vyacheslav
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=170142
****
[img]http://pbs.twimg.com/media/DoAVn64XcAEv58E.jpg[/img]


Вот  весна  уж  наступила?..  Я  и  сама  это  давно  заметила.
А  ты  что  только  опомнился?  Завтра  лето  уже  припрется...  Зеленеет  всё  окрест!..  ты  просто  огорошил  меня  этим.  Старухи,  что  нас  прошлый  раз  застукали,  уже  всю  сирень  обломали.  Я  спросила  их-  зачем?  Ответили,  что  варенья  из  нее  варят.  Врут  наверное.  Думаю  самогон  из  нее  гонят.

Если  я  не  разлюбила?..  Не  дождешься,  когда  разлюблю?  И  че  делать  будешь?  Че  новую  дуру  для  любви  своей  нашел?..  Приходить  опять  в  подъезд?..  Ну  и  че  я  там  забыла?  Кругом  весна,  природа  зеленеет.  А  мы  в  подъезде  кошек  и  крыс  пугать  будем?  Не((    Вероятно  подождем  наших  старушек-шпионок?  У  них  на  нас  нюх  обостряется!

Может  их  кто  нанял  за  нами  следить?  Мои  не  нанимали.  Может  твоя  родня?  Они  спят  и  видят  нашу  свадьбу.  Я?  И  где  мы  потом  жить  будем?  Вероятно  в  подъезде?  Потому  что  у  меня  20  человек  на  60кв.м!  У  тебя?  Твоя  мать  сказала,  что  только  через  ее  труп  я  к  вам  приду.  Ты  готов  к  ее  похоронам?  Круто((  Сначала  свадьба,  а  потом  похороны((  Твой  отец  нас  озолотит((

Да,  теперь  не  так  как  прежде,..  а  прежде  мы  с  тобой  в  садик  ходили  и  нас  воспиталка  поймала  изучающих  наши  органы.  Пришлось  сказать,  что  ты  Ай-Болит,  а  я  твоя  макака.

Ты  тогда    чуть    не  помер,..  от  моей  смышлености.  А  че  ты  хотел...  нам  уже  было  почти  семь  лет((  Потом  мы  в  школе  10  лет  парту  разрисовывали.  Но  это  в  основном    делал  ты.  А  вот  мне  приходилось  ее  каждый  день  мыть,  после  твоих  рисунков  про  любовь))  Потом?  Ну  потом  тебя  в  Армию  забрали.  Я  думала,  что  ты  там  повзрослеешь.  Но...    до  сих  пор  ведь  в  том  подъезде  мой  бюстгальтер  третий  номер....  крысу  утянули  к  себе.  Вот  зачем  он  им?  И  когда  ты  мне  новый  купишь?

Ты  меня    совсем  не  трогал,  только  трусики  спустил?  Ну  ты  и  наглец((  И  почему  у  меня  живот  тогда  вырос  и  я  не  вижу  своих  ног?  И  вот  про  Бога  мне  вещать  не  смей!  Пошутил  он!  Так  хватит  на  меня  глазеть((  Я  так  думаю,  что  сначала  будут  крестины,  потом  свадьба,  а  уж  потом  похороны?  Как  почему?!  У  меня  воды  уже  отошли))  Зови  тех  шпионок    Пусть  скорую  вызовут...  Не  забудь  мне  новый  бюстгальтер  купить  пятый  размер))  Потом  скажу  зачем))

Пошутил  он)))

17.10.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924759
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 11.09.2021


Пока, Фрол!

Фрол
Любовь  моя  грешная
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=140247
*****

Где  теперь  любовь  моя  грешная?...  это  Михаил  позвонил  из  Израиля  своему  другу  Фролу  в  Питер...  Давно  ее  видел?  И  где?  Сумасшедшая  и  нездешняя?  С  чего  ты  это  взял?  Ну  и  что  что  в  дурдоме  видел?  Она  между  прочим  в  медицинский  тогда  собиралась  поступить.  И  вроде  поступила.  Мне  Нелька  Свеколкина  говорила.  Где  ее  видел?Да  не  видел  я  ее.  Она  в  Контакте  со  мной  пересеклась.  Была  Свеколкина,  а  теперь  стала  Бурякова!  За  хохла  замуж  вышла.  Он  из  Харькова.  

Я  её  называл  черешнею!  Да  не  Нельку!  (или,  все-таки,  просто  вишнею?)  Давно  было-не  помню(((
Часто  сравнивал  с  зорькой  вешнею...  ну  это  когда  мы  с  ней  в  заводи  голышом  плавали.  Долго?  Не,  не  долго!  Пока  ее  дед  меня  чуть  своей  берданкой  не  пристрелил.  

Вот  после  этого  мне  пришлось  в  Армию  податься  вместе  с  Юркой  Заблудшим.  Вот  кому  везет  так  везет.Он  всегда  говорил,  что  в  этом  виновата  его  фамилия.  Где  он?  Не  поверишь!  Женился  и  поменял  фамилию...  теперь  он  Stray.  На  ком  женился?  На  американке.  Она  старая  и  богатая.  Он  так  рад  был,  пока  не  узнал  перевод  ее  фамилии.  Чуть  умом  не  тронулся.  Она  была  под  стать  переводу  своей  фамилии-  шальная!  Не,  он  жив!  Он  сумел  выдержать  напор  ее  сексуальной  шальной  любви((  Померла  она!  Он?  Не,  сказал  больше  женится  не  будет.  А  вот  фамилию  оставил.  Живет  где-то  на  Коста  Рики.  Обещал  прилететь  на  слет  Одноклассников  и  вернуть  долги,  но  в  той  сумме  что  должен,  но  в  долларах.  Тебе  он  сколько  должен?Сколько?  Тогда  тебе  хватит  на  БМВ((  Мне  только  на  ОКУ!  Я  тогда  был  совсем  мальчишкою,  когда  он  на  занимал  у  меня  денег  с  моих  карманных,  что  батя  давал,  скрепя  сердце.  

Любовался  её  ресничками?  Это  чьими?  Верки?  Где  ее  лицезреть  смог?  Она  же  в  кино  снимается.  Хвасталась,  что  у  Бондарчука  будет  в  сериале  каком-то  играть.  Вроде  роль  второго  плана  обещал  ее  мужу.  Кто  муж?  Да,  ты  че  не  знаешь?  Кеша  из  параллельного.  Его  еще  на  выпускном  повязали,  прям  на  вручении  аттестата.  А  он  махинацию  какую-то  учинил.  Не,  не  посадили.  Забрали  в  какую-то  корпорацию.  Вроде  каких-то  иностранцев  обанкротить  надо  было.  Вот  он  после  этого  и  разбогател.  Вот  тут  Верка  и  под  суетилась.  Вспомнила,  что  он  к  ней  не  ровно  дышал  с  пятого  класса  и  ещё  называл  клубничкою…  

Звал  её  цветочком  аленьким  и  своим  ангелочком  маленьким…  Откуда  я  знаю?  Так  я  дружком  у  них  на  свадьбе  был.
Приносил  ей  ромашки  белые…  это  Верка  потребовала  на  свадьбу  принести  все  ромашки,  что  есть  в  городе.  Она  потом  все  головки  проверяла.  Сказала,  что  если  хоть  одна  будет  вещать,  что  Юрец  ее  не  любит,  то  свадьбе  не  быть.  Юрец?  Терпеть  этот  беспредел  не  стал...  схватил  эти  веники  и  скормил  коням.  Где  взял?  Так  у  них  карета  была  вместо  лимузина.  Он  на  ипподроме  заказал.  Кони?  Они  просто  счастливы  были.  А  дети,  приглашенных  гостей,  так  визжали  от  радости  кормить  лошадок!  

Ладно,  а  как  выглядит  моя  любовь  юности?  Как  кто?  Ты  там  чем  меня  слушал?  Ты  же  сам  сказал,  что  видел  ее  в  дурдоме(((  Я  что  помню  про  нее?  Помню  ласки  её  умелые.  

Помню  цвет  её  глаз  аметистовый  и  характер,  в  любви  неистовый…  И  как  она  сейчас  то  выглядит?  Мне  зачем?  Да  развелся  я  уже.  Хватит  с  меня  этих  иностранок...  они  точно  иностранные.  Первая  была  из  Молдавии.  Еле  жив  ушел.  Повезло,  что  сама  сбежала  с  цыганским  табором  и  быстро  развод  дала.  Вторая  из  Греции  прибилась.  Когда  женился,  то  выяснилось,  что  она  из  Нижнего  Тагила.  Просто  хорошо  училась  в  школе.  Приехала  по  путевке  и  осталась  там.  А  я  дурак  повелся.  Не,  детей  не  нажили.  Она  сама  ушла.  А  че  с  меня  взять...  я  гол,  как  сокол,  был.  Но  потом  мне  повезло...  это  я  так  думал...
Что  замужней  была  она  дамой,  показалось  смешной  мелодрамой…  это  точно,  но  ***  богатая.  Не,  жива...  Сама  ушла,  но  откупилась.  Нашла  более  сильного  жеребца.  Сколько  дала?  Мне  хватит  до  моей  гробовой  доски  и  еще  внукам  останется.  

Так  хватит  мне  мозг  выносить!  Я  через  неделю  буду  в  родных  пинатах.  Позвоню  и  чтобы  меня  встречал  вместе  с  ней.  Будешь  дружком  на  моей  свадьбе!  

И  прошу  не  болтай,  что  я  богат,  а  то  передумаю!
Молчи,  как  тогда,  когда  мы  разбили  окно  директорской  машины...  Я  знаю  директор  жив  и  не  может  про  это  забыть.  Как  где?  Он  завод  продал  и  живет  на  Манхеттене.  Я  его  месяц  назад  в  аэропорту  видел.  Снова  на  малолетке  женился.  И  когда  его  посадят  не  понятно...  

Ладно  жди...  скоро  прилечу.
Пока,  Фрол!  

21.06.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924670
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 10.09.2021


Было время… фантастики моей молодости

Ukraichenko
Листок  из  прошлого
http://fabulae.ru/Notes_b.php?id=16333
****
[img]http://www.kostyor.ru/7-03/images7-03/soch1.gif[/img]

Было  время...
Проснулся  и  первым  делом  одел  на  себя  МТН  (Майки,  трусы,  носки).
Потом  пошел  в  туалет.  
Этот  ритуал  я  проводил  в  исполнение  каждое  утро!  
После  этого  с  чистой...  нет,  совестью  иду  в  ванную.  
Смотрю  в  зеркало  и  что  я  там  вижу?
Себя  !  
Радостно  беру  мыло  и  умываю.  
Так?  
Все  нормально  оно  сегодня  в  глаза  не  попало.  
И  пока  не  устал  все  это  делать,  беру  зубную  пасту  и  спасаю  ротовую  полость  от  происков  кариеса!  
Он  постоянно  норовит  разрушить  мои  зубы.  
Этого  я  допустить  никак  не  могу.  
Мне  еще  жениться  надо.  
А  предполагаемая  невеста  не  любит  щербатых.  
Ну,  теперь  и  бритву  можно  взять  и  уничтожить  то,  что  похоже  на  растительность  на  моем  подбородке.  
Ай!  
Опять  порезался.  
Ну  что  за  х***я!  
Это  же  безопасная  бритва!  
Только  я  могу  так  лохануться.  
Где  аптечка?  
Ладно  одеколоном  смажу.  
Полотенце  где?
Да  вот  оно  на  веревке  высыхает!  
И  так  сойдет...  полюбовался  на  себя  в  зеркало...  жить  буду!
Вернулся  в  спальню,  чтобы  надеть  трико.  
И  че  дальше?  
А,  вспомнил:  пошел  в  кухню...  это  что  было?  
Это  желудок  позывные  выдал...  есть  хочет!  
Подошел  к  газовой  плите  и  взял  спички.  
Поджег  конфорку  и  поставил  чайник  с  водой.  
Пусть  пока  хоть  закипит.  
Я?  
Взял  нож  и  открыл  холодильник  в  надежде  там  найти  колбасу  и  куриные  яйца.  
Но  там  были  только  консервы  и  вареные  макароны.  
Ну  ничего  не  поделаешь-  придется  взять  ложку,  нет  лучше  вилку.  
Ей  удобнее  есть  макароны!  
Миска!  
Опять  забыл  помыть!  
Ладно  и  так  сойдет-  не  отравлюсь!  
Потом  помою-  может  быть...
Сахар,  кофе,  чай?  
Нашел!  
Чайник  вскипел!  
И  че?  
Во  дурак!  
Я  туда  и  кофе  и  чай  высыпал!  
Ладно  не  помру!  
Раньше  ведь  не  умирал,  а  что  сейчас  может  случиться?  
Это  мой  фирменный  напиток-  кофчай  или  чакофе!  
А  где  кружка?  
Не  понял,  а  что  тут  делает  котелок?  
Не  с  котелка  я  пить  не  буду!  
Я  столько  не  осилю!

[img]http://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/3725151/pub_60070256267c3f280bebd9e3_600703c6a1b97e1f1a506c1b/scale_1200[/img]

И  тут  зазвонил  Телефон  (тогда  еще  тяжеленная  «Моторола»).  
Хорошо,  что  успел  поесть-  хватит  сил  его  поднять.  
Кто  звонил?  
Коллеги  по  геофаку...    вся  группа  в  поход  собралась  по  случаю  защиты  третье  курса  обучения...  сказали  взять  палатку,
спальный  мешок,  что-нибудь  от  комарья.  
Ну  это  я  все  сразу  положил  в  рюкзак...    
Фляжку,    бинокль,  компас,  сухое  горючее?  
Да  взял  я  все!  
Не  ори!  
Это  я  тогда  по  телефону  получал  наряд,  что  взять  в  этот  поход,  чтобы  потом  назад  найти  дорогу  домой.    
Прошлого  раза  мне  никто  до  сих  пор  забыть  не  может!  
Часы  утопил  в  ручье!  
Никто  не  смог  их  отыскать.  
Ручей  оказался  очень  быстрым  и  глубоким!  
Фотоаппарат  и  фотопленку  мне  больше  не  доверяют!  
Девчонки  очень  обиделись,  что  я  их  фоткал  ночью  у  озера.  
Они  там...  ладно  молчу,  что  они  там  делали!
Спортивный  костюм  и  камуфляжный  костюм,  кроссовки  одену  сразу,  а    резиновые  сапоги,  штормовку,
дождевик,  фляжку,  фонарик,  радио  в  рюкзак!  
А  вот  Анаком?  
Это  я  и  сейчас  вспоминаю  с  ужасом!  
У  меня?  
Все  с  моим  желудком  хорошо!  
Я  эту  гадость  с  первого  курса  забраковал  и  правильно  сделал!  
Сколько  моих  однокурсников  потом  полегло...  да  нет  живы  они!  
Но  желудки  их  очень  пострадали  от  этой  вермишели  и  лапши!
Флаг  РФ?  
Его  я  в  руках  нес.  
Так  надежнее!  
Даже  менты  нам  дорогу  уступали  и  честь  отдавали.  
Хоть  кто-то  добровольно  это  для  нас  тогда  делал!  
Сейчас?  
Я  даже  и  не  мечтаю  это  увидеть  снова,  посетив  полицию(милицию).  
Они  быстрее  меня  лишат  ее...  так  хватит  бредить  и  вспоминать  фантастику  моей  молодости...

2015.01.25

[img]http://i.ytimg.com/vi/effiuBUzJgM/hqdefault.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924669
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 10.09.2021


Обыденность

http://fabulae.ru/note.php?id=58391
****

Обыденность  навевала  скуку  и  угнетала  собой
Хотела  погладить  кошку,  но  она  не  пришла  домой!
Вот  кто  в  стихах  не  фурычит,  а  только  в  ответ  мурчит
У  неё  кошачьи  мысли  и  поэзия  про  них  молчит.

А  я  в  тишине  оглохла,  мой  кофе  давно  остыл
Соседи  тоже  притихли,  свой  берегут  тыл?
Музыкой  вдохновиться?  Но  свет  в  районе  потух!
Это  ж  надо  такому  случиться:  у  мира  к  моей  поэзии  проснулся  испуг?

Природу  призвать  на  помощь?  Не  стоит  с  ней  шутить!
У  неё  мощь  такая,  что  лучше  не  будить...
Но  в  мыслях  червяк  копошится,  поэзию  мнит  родить...
Может  он  хочет  себя  в  Жар-Птицу  превратить?

Молитвой  себя  взбодрила...  в  надежде  смысл  обрести?
Но  поэзия  опять  забыла  наружи  выйти!
Контур  своих  очертаний  спрятала  за  соседским  котом...
Обещала  мне  свидание,  но  потом.

Эмоции  музыкой  брызжут,  но  света  пока  нет...
Деспечер  обещала  электрику  передать  мой  привет.
Вот  кому  не  до  поэзии,  не  до  моих  стихов...
Жизнь  его  сквозит  энергией  из  чужих  х...

01.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924597
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2021


Белкин, я с вами

Дураццкое  первоапрельское
Игорь  Белкин
******


"С  носу  сопль  бежит  на  лацкан,  словно  смолка  по  сосне...  
День-то  нонеча  дурацкий,  вроде  истины  в  вине!"

Я  конечно  тоже  сопливая-  среди  сосен  блудить  пришла))
Вижу  Белкин(()))
А  я  не  красивая...  быстро  спрятала  сопли  и  навстречу  пошла.  

"У  философов,  наверно,  хрень  в  мозгах  и  кривизна,  
нету  истины  в  цистерне,  я  её  допил  до  дна!"  

Слышу  что-то  бормочет  о  хрене,  а  может  он  о  другом?
Может  решил  поботать  по  фене?
Ну  тогда  и  я  с  ним  за  одно!!!

"Даже  процедил  остатки  через  марлечку  в  стакан,  
и  ушёл  походкой  шаткой  не  туда,  куда  не  зван."

Получается,  что  заблудился  и  мне  его  теперь  спасать?
Вот  так  радость  мне(()))...
Главное,  чтобы  не  разозлился  и  не  захотел,  как  вампир,  покусать(())  

"Не  на  гору,  где  телята,  и  не  к  ракам  на  постой,  
и  не  к  Понтию  Пилату  и  не  к  девушке  святой!"

Любопытно,  куда  собрался  и  почему  выбор  такой  большой?
Предложу,  чтобы  со  мной  остался  с  девушкой(климакс)  не  святой(())  

"Впрочем,  снова  закавыка  мне  впилась  занозой  в  глаз  –  
и  святая  не  клубника,  коль  рожала,  и  не  раз!"

ЭТО  ПРАВДА,  ЧТО  РОЖАЛА  МНОГО  РАЗ  И  ВСЁ  ПУТЁМ!!!
Игорь,  я  конечно  не  святая!!!
Но  клубника  и  ночью  и  днём!!!

"Даже  девственную  Леду  белый  лебедь  оседлал  
и  воспел  свою  победу  в  мифах  греческих,  нахал!"

С  это  Ледой  не  знакома  и  лучше  про  это  дело  беседу  замнём(())
Просто  я  приглашаю  смело  посетить  ресторанный  дом)))  

"Вообще-то  не  шутил  он,  знал,  чего,  куда  и  как...  
Так,  шагаю  я  не  к  ракам,  но  куда  иду,  дурак?"

Я  хвостом  за  вами  цепляюсь,  у  меня  даже  есть  платок)))
Если  повезет,  то  мы  раков  завяжем  в  мой  узелок))

"Насморк  ноздри  ковыряет,  сопель  сердцу  дорога,  
миллиард  шагов  до  рая,  до  инферно  три  шага..."

Про  инферто  ничего  не  знаю-  может  это  вирус  такой?
В  рай  пока  не  собираюсь))
В  ад?
Вы  шутите,  Друг  мой?

"Диоген,  нетленный  пифос,  в  ресторанчике  халдей,  
сорок  девочек  без  лифов,  жизнь  –  упейся  и  балдей!"

Значит  вы  в  стриптиз-клуб  собрались?  Я  ещё  там  не  была)))
Не  отстану)))
Куда  помчались?
Испугались  испортить  меня!?)))  


"Но  в  наивности  игристой  под  печальную  свирель  
не  сыскать  мне  сотен  истин,  одурачивших  апрель..."

Так  вы  всё--таки  вино  допили?
И  мне  не  предложили  бокал?
А  я  так  старалась...  так  старалась,    исполняя  свой  вокал!!!!))))


     03.04.2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924596
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2021


Так что, Игорь, не грустите!

Мы  не  зомби,  мы  живые!
Игорь  Белкин

[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1857055/pub_5eade5d40ab5b766d0855b39_5eade73d4d7f611a88b57432/scale_1200[/img]


Вам  привет  мой,  Игорь  Белкин))  
От  кого?  
От  Тани  Стрелки!
Что  вам  письма  присылает
И  по  сайтам  всё  гуляет.  
Ей  нет  дела,  что  в  неделе
Дни  так  быстро  пролетели.  
Был  вчера  с  утра  день  первый,
Завтра  третий  день  придёт((  
Суматоху  принесёт.  
А  за  ним  спешит  Четверг((  
Он  нас  в  ужас  всех  поверг((  
Пол  недели  пролетели))((  
Ничего  мы  не  успели(((  
Вот  стучится  выходной((  
Прочь  ему  кричу  -  долой((  
Дай  немного  отдохнуть((  
Мы  потом  пойдём  все  в  путь!
Дай  с  друзьями  поболтать!  
Сам  садись  ты  на  кровать!  
И  сиди  там  и  молчи!  
Про  Неделю  не  кричи!  
Знаем,  что  она  не  вечна,
Кончится  она  конечно(  
Но  опять  сюда  придёт...
ПОНЕДЕЛЬНИК  приведёт((  
Так  что,  Игорь,  не  грустите((  
В  Понедельник  заходите!    
Вторник  и  Среду  зовите((  
Пусть  Четверг  опять  придёт,
Пятницу  с  собой  возьмёт!
А  Суббота  в  Воскресенье    
Принесёт  нам  всем  варенье!
Пусть  приносит  пироги  и  читает  нам  СТИХИ))
 

18.08.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2021


Я вас не знала, просто я другая

Здравствуйте,  товарищ  Белкин!
Игорь  Белкин
http://stihi.ru/2013/09/24/3476
*****


Я  вас  не  знала!  
Просто  я  другая!
Я  не  из  тех,  что  кОпят  на  потом.
Я,  вырастив  детей,  вновь  оживаю  с  обнулившимся  нулём.
Я  не  поэт,  мне  с  ними  не  тягаться.
Вот  просто  можно  пошутить  и  можно  в  слове  покупаться,  
И  можно  в  слове  жажду  утолить.
Мне  не  угнаться  за  стихами,  что  кто-то  славно  сочинил!
Мне  просто  женщине  и  маме  Бог  слово  в  шутку  подарил.
Я  не  люблю,  когда  клевещут,  что  не  талантлива  лишь  в  том,
Что  вырастила  деток  женщина,  а  слово  сохранила  на  потом.
Какой  там  рейтинг...  я  его  не  знаю...  лишь  комментарии  пишу.
Мне  мысли  обещали  слова  "рая"  и  этим  обещанием  я  живу.
Я  вас  впервые  на  экране  увидала...  вы  там  пытались  в  скайпе  усидеть.
Я  тоже  вроде  не  молодая,  но  вы  ведь  словом  можете  владеть.
Вы  молодой,  моложе  этих  ранних,  что  безоглядно  рвутся  вверх.
Я  вас  не  знала,  но  обещаю  кусочек  "рая"  в  вашем  слове  углядеть.
   

09.10.2013  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2021


Игорь, Я пришла сказать!

«Лирическая  бессонница»
(Игорь  Белкин)  

http://bdn-steiner.ru/modules.php?name=Poezia&go=page&pid=73001
*****

[img]http://storage.fabulae.ru/images/authors/6813/foto_73909.jpg[/img]

Моё  фото  17/01/2017



Игорь,  хватит  блох  гонять  и  козявок  ковырять!
Я  пришла  сказать,  что    устала  у  стола  спать.
Так  подняли  быстро  попу  и  бежим  гулять!
Что?
Вам  галопом!  
Можете?
Простите  медленно  тогда  идите...
Я  ведь  тоже  не  могу...
Рядом  с  вами  побегу...
Просто  мысленно  представлю...
Солнцу  губы  я  подставлю...
Вы  же  тоже  не  ленитесь...
Ветру  быстро  улыбнитесь.
И  скажите  тишине,  что  гулять  пошли  ко  мне...
Далеко  живу?
Так  что  же?
Путь  в  мечтах  осилить  сможем!..
Просто  мыслью  поделитесь  и  в  пространстве  растворитесь...
Я  немножечко  устала  и  от  вас  сейчас  отстала..
Подождите!..
Не  спешите!..
Письмоносицу  простите!..
Я  конечно  вас  моложе,  но  устать  могу  ведь  тоже!..
Силы  вдруг  хандрить  начнут  и  бросают  жизни  путь...
Спать  ложатся  и  рыдают...
Почему?
Они  скучают,  что  проходит  жизнь  куда-то...
Кто  же  в  этом  виноватый?..
Вы?
Иль  Я?
Иль  кто  другой,  кто  прошёл  другой  тропой?
Вот  по  этому  я  с  вами  отправляюсь  в  мир  страстей...
Проще  говоря  словами:
Мир  нас  ждёт,  как  ждёт  гостей.

28.05.2014      


Угу,  ждёт,  как  же!  Уш  лучше  козявками  пробавляться,  чем  ждать  милостей  от  мира.

Игорь  Белкин      28.05.2014  

   
Мы  милости  не  будем  ждать..
Мы  сами  будем  подавать...
Возьмите  хлеба,  колбасы  и  сверим  быстренько  часы...
На  ваших  сколько?
Правильно  идут?
Тогда  мой  Штирлиц  быстро  в  путь))
И  нечего  хандрить  и  ныть,  не  нужно  Письмоносицу  вам  злить!..
А  то  начну  реветь  и  плакать...
А  я  умею  так  слезою  капать,  что  Белкин  сам  начнёт  мечтать,  что  лучше  с  Письмоносицей  пойти  гулять(())
Куда?
А  просто  миром  подышать!

28.05.2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924322
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2021


Шапка выросла- стала большой!

Красная  шапочка  
Фулюган
http://www.stihi.ru/2013/01/11/5015
*****

[img]http://stihi.ru/pics/2013/01/11/5015.jpg[/img]


Шапка  выросла-  стала  большой!
Научилась  борьбе  и  боксу!
И  теперь  с  золотой  косой
Заправляет  продажей  кокса.
*
Волк?
Он  давно  почил...
Зубы  заложив  в  ломбарде.
Хвост  на  полку  положил...
Иногда  отдыхает  в  бильярде.
*
Бабка?
До  сих  пор  жива(((
Продолжает  жить  за  лесом...
И  живёт  она  там  не  одна,
А  с  каким-то  невидимым  бесом.
*
Мать?
Она  пироги  печёт,
Заправляя  дочкиным  коксом.
Молва  людская  про  то  слывёт,
Что  Шапка  когда-то  свихнулась  на  боксе!
*
Охотники?
Пытаются  править  миром...
Бизнес,  церковь,  милиция-
Их  религия
И  стреляет  лучше  тира.
*
Вот  так  там  народ  живёт,
Прославляя  Красную  Шапку.
Она  часто  в  караоке  с  бабкой  песни  поёт
И  не  может  понять,  а  кто  же  её  ПАПКА?


28.10.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924321
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2021


Помню

«Мечта»
Toshadober
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=131773
*****

[img]http://www.stihi.ru/pics/2013/09/17/8146.jpg[/img]

Я  с  этою  мечтой  иду  в  обнимку,
Я  с  этою  мечтой  одна    бреду.
На  детском  мимолетном  снимке
Была  я  с  папой  в  сказочном  саду.

Я  улыбаюсь  без  улыбки,
Глазами  грустными  гляжу  на  сад,
Где  мне  кузнечик  на  зелёной  скрипке
Играет  что-то  невпопад.


22.11.2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924193
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2021


Хочется узнать мне

http://fabulae.ru/poems_b.php?id=421454
*******

Руки  опухли,  
Искусаны  ноги,  
Но  уходить  с  опушки  
Не  спешу...
Я  знаю:  
Не  будет  мне  дороги,  
Если  ответ  на  анализ  
Не  получу.
И  поэтому  
Жду  на  пеньке,  
Когда  комары  
Вновь  прилетят...
Хочется  узнать  мне,  
Сколько  гемоглобина  жизни  
Оставить  хотят!

05.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924191
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2021


Малиновый выгул

[img]https://www.syl.ru/misc/i/ni/2/3/2/7/6/6/5/i/2327665.jpg[/img]

На  лабутенах  
Малинового  цвета  
Пройтись  хотела  
По  городской  тропе
Малиновую  кофточку  одела  
И  срочно  позвонила  я  тебе
Просила  быть  мне  гидом  по  дороге,  
Чтоб  лабутены  сохранить.
А  то  бомжи  мне  обещали  
Кривые  ноги  подарить.

И  вот  иду  
В  малиновой  обувке,  
В  малиновых  чулках,  
В  малиновом  платке.
В  руках  малиновая  сумка  
На  малиновом  замке.
Ещё  для  полного  комплекта  
Малиновый  напялила  парик.
От  этого  малинового  всплеска  
Без  сознания  
Упал  
Мне  повстречавшийся  мужик!

И  главное...  
Надела  малиновые  очки!
Это  чтобы  во  мне  соседи  не  узнали  -  
Мэра  дочки!


01.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2021


Чёрная смородина

[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/3483777/pub_5ed54bc581ae8816561eaf48_5ef1dce87fff20485b95c5cc/scale_1200[/img]

Чёрная  смородина-  это  моя  Родина.
Это  мои  родинки  на  моём  животике.

Чёрная  смородина-  это  я  уродина,
Когда  созреет  в  ротик  её  себе  кладу.

Чёрный  мой  животик,  чёрный  весь  мой  ротик.
И  мама  так  ругается,  что  спрятаться  хочу.

Воробьи  воришки-  серые  мальчишки
Прилетают  с  дерева  смородину  клевать.

Но  чёрная  смородина-  это  моя  Родина
Я  кусты  смородины  буду  охранять.


2013


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924128
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2021


Пуся

[img]https://sun9-55.userapi.com/impg/g4DBY2q6xyiV1YVg4zRDji0IhaA7LeVBdyi_rg/goQrrHow1rU.jpg?size=600x598&quality=96&sign=36cff34cec793ed43cc9c29968132713&type=album[/img]

Села  кошка  у  порога,
Не  пускает  нас  в  дорогу.

Говорит:

"  С  собой  возьмите,  
На  прогулку  отведите.
На  полянке  у  пруда  
Рыба  плавает  одна.

К  ней  сходить  хочу  я  в  гости,  
Разговоры  говорить.
Может  быть  смогу  ее,  
На  уху  я  пригласить.

Только  просьба  у  меня:
 
Сеть  рыбацкая  нужна.
А  ещё  очки  и  ласты,  
Поплавок,  кусок  колбаски,
Чтобы  Рыбу  угостить  
И  с  собою  пригласить.

Ну  и  что  же  вы?  
Куда?  
Не  хочу  я  быть  одна.
Оглянитесь!  
Вам  кричу!!!  
Я  обиду  не  прощу...

Приглашу  домой  мышей,  
Им  отдам  кастрюлю  щей.
И  когда  домой  придете,  
Здесь  еды  вы  не  найдете.

А  ещё  закрою  дверь,  
Буду  жить  одна  теперь!
Так  что  лучше  возвращайтесь  
И  со  мною  не  ругайтесь!

Мяу-мяу!!!  
Вы  вернулись?  
Вы  решили  взять  меня?
Что  же  берите!  
Рада  я!"


11  июня  2013  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924029
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2021


Котик

[img]http://stihi.ru/pics/2014/10/06/6449.jpg[/img]

На  цветочной  поляне,  где  клубника  растёт,
Потерял  своё  счастье  рыжий  маленький  кот.
Он  грустил  почему-то,  на  цветы  не  смотрел,
У  листочка  ромашки  тихо  песенку  пел:  

"Продавец  моё  счастье  в  кошелёк  положил.
Он  не  дал  мне  колбаски,  я  её  заслужил.
Я  мышонка  Тимошу  не  кусаю  за  хвост.
Продавец,  ты  куда  моё  счастье  унёс?"

23-06-2013г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2021


Просто фея для зайчат

Бесплатное  кино
Елена  Ляхова
http://proza.ru/2018/04/02/1949
***
[img]http://stihi.ru/pics/2018/04/06/1527.jpg[/img]


Моя  мама  просто  прелесть,  просто  фея  для  зайчат...
Вероятно  скоро  сможет  приручить  ещё  волчат...

А  вороны  и  сороки  ей  с  небес  пылят  крылом...
Обещают  жарким  летом  принести  зерна  ей  в  дом.

Только  мама  им  не  верит,  запасая  в  зиму  корм...
Зайцам  припасла  капусты,  наломала  в  поле  дерн...


05.04.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923947
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2021


Он бродяга- мокрый такой!

[img]https://i.pinimg.com/originals/06/3f/bc/063fbc86230402ecd17469cb3e74ca02.jpg[/img]

Я  сегодня  веду  разговор  с  дождём...
Обещаю  ему  рассказать  о  нём...
Ладонями  ловлю  капель  слова...
От  его  музыки  кружиться  голова...

Хочется  обогнать  стену  его  воды...
За  которой  солнца  лучи  видны...
Не  укрыться  мне  листвой  берёз...
Вылил  много  на  них  он  слёз...

Дождь  уйдёт  дальше  шуметь  водой...
Он  не  хочет  брать  меня  с  собой?
Не  хочет  по  зонту  стучаться  ко  мне?
И  не  любит  гулять  в  тишине!

С  громом  -  молнией  приходит  порой!
Он  бродяга  -  мокрый  такой!  
Радугу  оставит  после  себя,
И  дождить    уйдёт  в  другие  края!


03.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2021


Мы гуляли под дождём…

[img]http://shkolniki.at.ua/_pu/24/s68668097.jpg[/img]

Мы  гуляли  под  дождём...  
По  лужам  бегали  босиком..

Под  радугой  танцевали...  
Дали  бой  грусти  и  печали!

За  нами  увязался  щенок!  
Он  просто  был  одинок!

По  лужам  стучал  ушами!  
Бегал  под  нашими  ногами!

Зина  и  Валя  дождь  поймать  хотели!  
И  даже  пеcню  про  это  спели!

Игоря  и  Кирилла  водой  машина  окатила!

Когда  дождь  к  нам  придёт  опять,
Мы  по  лужам  будем  танцевать!

Будем  за  радугой  гоняться
И  с  дождём  целоваться!

04.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923829
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2021


Смилуйтесь, Боги, родители!

[img]https://stihi.ru/pics/2015/04/24/7419.jpg[/img]

Смилуйтесь,  Боги,  родители!
Памперс  мне  замените  вы!

Вспомните  о  своём  ребёнке!
Нет!  
Не  надо  мне  ваши  пелёнки!

Просто  джакузи  я  требую  срочно!
И  ещё  можно  молока  бочку!

Можно  пустышку  большую!
И  огромную  конфету  ТАКУЮ!

Можно,  а  точнее    в  порядке  вещей,
Вместо  манной  каши  тарелочку  щей!

Мясо  отварное  и  картофельное  пюре!
А  потом  поспать...  точка  или  тире?

Ладно  засыпаю!
Памперс  где  взять?

А  я  откуда  знаю!
 

16  сентября  2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923828
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2021


Детские мечты

[img]http://s017.radikal.ru/i400/1609/59/cf5d64561675.png[/img]


Ты  сегодня  про  меня  забыл,  мы  в  саду  яблоки  не  рвали...    
Не  бегали  в  городской  тир,  по  мешеням  не  стреляли.
Я  тебе  не  успела  сказать,  что  у  моей  соседки  
Будут  невесту  воровать  и  дарить  конфетки...

А  еще  мой  брат  в  ворон  стрелял  из  большой  рогатки  
И  меня  обещал  покатать  на  лошадке...
Ты  не  думай,  он  и  тебя  возьмёт,  в  зоопарк  с  нами  сходит...  
Там  большой  бегемот  лежит  в  воде  и  не  выходит.

А  вот  бабушка  моя  очки  потеряла...  
Говорит:  может  их  фея  слепая  украла?
А  твой  дед  вчера  на  качалех  качался...  
Он  сказал,  что  пора  пришла...  у  него  новый  век  жизни  начался...

Ты  скажи  мне  скорей,  а  сколько  лет  ЭТО?  
И  прошу  думай  быстрей,  а  то  кончится  лето!
Жизнь  моя  спешит  куда-то...  ты  прости,  что  малявка  я...  
Я  не  виновата!

Мама  папе  вчера  свой  секрет  рассказала...  
От  его  любви  ждёт  она  жизни  начало...
Я  спросила  её,  а  что  это  такое?  
Мне  ответила  она,  что  будет  счастье  большое!

А  мой  брат  открыл  тот  секрет,  
Что  пополнение  в  семье  намечается...
Вывел  невесту  свою  на  свет...    
Жить  уйти  к  ней  собирается.

Значит  я  скоро  буду  большой  
И  командовать  стану  младшим  братом?
А  может  младшей  сестрой?  
Интересно,  а  мне  это  счастье  надо?

Может  маме  и  отцу  запретить  в  любви  признаваться?
А  самой  в  семье  младшей  до  старости  остаться?

Но  бабуля    мысли  мои  услыхала...  
По  секрету  секрет    рассказала...
Что  когда  я  стану  большой,  то  отцу  и  маме  
Подарю  секрет  свой,  чтобы  жил  он  с  нами!

Ну  а  что  за  секрет  такой?  
Я  узнаю  попозже,  когда  ты  будешь  большой  тоже!


23.09.2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923739
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2021


Неразделённая любовь

[img]http://stihi.ru/pics/2020/04/18/8678.jpg[/img]

Изобразительное  искусство  /  Пастель,  тушь  /
Ромео  и  Джульетта
Scientist_2001_1  Евгений  Россия  Москва
http://www.neizvestniy-geniy.ru/users/52219.html
****


Я  мысленно  к  тебе  лечу  
И  мыслью  обнимаю
Я  столько  слов  тебе  сказать  хочу:
За  что  нас  жизнь  так  разделяет?

Ты  всё  молчишь,  
Плывёшь  в  волне
А  я  тут  воздухом  
В  любви  к  тебе  страдаю

Порой  кричу  и  дыбом  шерсть
Хозяин  мой  меня  не  понимает
А  я  тоскую  по  тебе
Твой  мир  воды  нас  разделяет.


09.08.2014г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923738
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2021


Малина

[img]https://kubnews.ru/upload/iblock/f96/f96821b2982c7a2045f9016159184a32.jpg[/img]

Номинирован  на  Премию  Поэт  Года  2013  в  Детской  литературе


Угости  меня  малиной,  я  малину  так  люблю.
Вкус  малины  очень  дивный,  с  нетерпеньем  её  жду.
В  куст  малины,  словно  в  домик,  спрячусь  утром...  не  видать.
Будет  МАМА  меня  долго  под  "капустою"  искать.

Мне  вчера  она  сказала,  что  в  капусте  нас  нашла.
Мы  с  сестрой  вдвоём  лежали,  нас  ВОРОНА  принесла.

АИСТ  маму  не  дождался,  по  своим  делам  умчался.
А  ВОРОНА-та  без  дела  на  заборе  там  сидела.
Приняла  его  дела,  сто  рублей  в  аванс  взяла.

МАМА,  возвратясь  домой,  под  капустой  молодой,
Нас  нашла  и  полюбила,  деду  с  бабой  подарила.
Чтоб  за  нами  наблюдали  и  ВОРОНЕ  не  отдали.

Что  молчишь?  
Давай  малину  и  зелёную  машину.
И  ещё  давай  конфету  мне  за  сказочку  вот  эту.


04.06.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923636
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2021


Девочка Маша

[img]http://unpictures.ru/images/1843125_masha-i-medved-davai-lechitsya.jpg[/img]

 А  девчонка  Маша,  
 Что  живёт  с  Медведем,  
 Варит  розовую  кашу,  
 Ездит  на  велосипеде.

 Лечит  всех  лесных  зверей,  
 Лучше  всяких  лекарей))

 Мишки  с  Машей  не  до  скуки.
 Начеку  он  каждый  день.
 Заняты  у  Мишки  руки.
 Ей  ходить  к  нему  не  лень.

   Дома  у  неё  зверята
   Спрятались...  их  не  найти.
   А  она  не  виновата!
   Мишка,  ты  её  прости!

   28.08.2015г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923635
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2021


Ёжик в тумане

[img]http://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1712630/pub_5fcbfffc702d845a139ed697_5fcc0ad2788eda75c76227e2/scale_1200[/img]

Ёжик  в  тумане...
Его  не  обманешь.
Он  Мишке  к  чаю
Малину  
И  шишки  несёт.

И  лошадь  в  тумане...
Она  всё  в  тумане  
Куда-то  идёт.

Но  Мишка  не  дремлет...
Он  весь  в  ожидании...
Он  ёжика  любит...
И  в  тумане  найдёт...


 28.08.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2021


Мой сыночек

Ты,  моё  солнышко,  ты  мой  сыночек.
Мой  долгожданный  в  мире  цветочек.
Ты,  моя  лапушка,  сыночек  ты  мой.
Дай  поцелую  тебя  дорогой.

Утром  проснёшься,  глаза  открываешь.
Здравствуй,  Сыночек,  как  поживаешь.
Вот  ещё  день  ты  со  мной,  ты  рядом.
Мама  следит  за  тобой  своим  взглядом.

Мама,  как  солнце  согреет  тебя.
Ты,  мой  сыночек,  ты  радость  моя.
Ночью  тебя  от  беды  сохранит.
Ты,  мой  сыночек,  ты  мой  малахит.

Звёздочек  столько  на  небе  –  не  счесть.
Ты  мой  сыночек  такой,  какой  есть.
Просто  живи  со  мной,  радуй  меня.
Я  твоя  МАМА,  пока  ты  у  меня.



стих  на  писан  под  впечатлением  услышанной  музыки  
АЛЯМКИНА  ЕВГЕНИЯ  АЛЕКСАНДРОВИЧА  с  литсайта  НЕИЗВЕСТНЫЙ  ГЕНИЙ


19.06.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923532
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2021


По секрету

[img]http://www.stihi.ru/pics/2013/11/22/3149.jpg[/img]

Хочешь,  расскажу  по  секрету,  
Что  со  мной  было  летом?

Бабушке  папа  пальто  подарил,
 Дедушке  папа  машину  купил.

В  дождь  мы  ходили  грибы  собирать,
 Я  же  потом  заболела  опять.

Брат  мой  Кирилл  на  свиданье  ходил,  
Зойку-  соседку  он  полюбил.

Рыбу  ловили  мы  с  папой  в  реке
 И  загорали  потом    на    песке.

В  поле  я  с  дедом  свеклу  вырывала,  
   Вечером    месяц    на  небе    встречала.

Нам    почтальон    посылку    принёс,  
   Знаю,  её    подарил  ДЕД  МОРОЗ.              

Маме    прислали  помаду  и  лак.
                       Видишь,  накрасила  губы?  
                                                     Ну,  как?


11.06.2013г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2021


Мой любимый Бедняжка

[img]http://www.stihi.ru/pics/2015/08/27/9556.jpg[/img]

Мне  гномик  Бедняжка
Сегодня  приснился.
Зашел,  постоял,
А  потом  извинился.

Сказал,  что  хочет
Со  мной  он  пожить.
С  моими  детьми
По  квартире  кружить.

Он  хочет  мне  сказки
Свои  рассказать.
Но  как  я  могла  ему  отказать!

Он  где-то  посеял  свои  башмаки!
Перчатки  оставил  лежать  у  реки!
И  шляпку  свою  потерял  -  растеряшка!
Теперь  он  со  мной,  мой  любимый  Бедняжка!


14.07.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923416
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2021


Ёжики

Семья
Пилллигрим
http://stihi.ru/2012/01/21/2007
***

[img]http://s017.radikal.ru/i430/1611/f9/2e54c1c38630.jpg[/img]

Слышишь,  мама,  в  саду  за  оградой,
Там,  где  много  малины  растет,
Под  кустом  винограда,
Ёж  с  ежихой  живёт.

Я  сегодня  за  ними  следил
В  шалаше,  что  мне  дед  подарил.
Там  ещё  три  ежонка  живут,
С  мамой  с  папой  куда-то  идут...

Где-то  в  гости,  сходив,  
Вновь  в  малинник  приходят,
Но  ко  мне  они  в  гости  совсем  не  заходят.

Мама  тихо  сказала,  чтоб  я  не  шумел...
У  семейки  ежей  сейчас  множество  дел.
Им  со  мной  времени  нет  поиграть,
Нужно  ежикам  пищу  где-то  искать.


28.09.2013г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2021


Одуванчики

[img]https://cdn.pixabay.com/photo/2017/06/06/21/09/meadow-2378460_960_720.jpg[/img]


­Сколько
В  мае
Расцвело
Одуванчиков!
Жёлтые,
Жёлтые!
Их
Полным
Полно!
На  опушке,
На  лугу,
На  траве
В  саду!
А  придёт
Июнь-
Ты
Лишь
Только
Дунь-
Одуванчик
Сразу
Улетит
Долой!

2  класс(1968г)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2021


Таня и её новые друзья

Марина  Кнутова  -  
Про  зайку  А.  Барто  (дубль  2)
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=143220
***

[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/09/05/2533.jpg[/img]

Мимо  Таня  проходила,
Та  что  мячик  уронила.
Что  рыдала  у  ручья,
Говорила...  Я  ничья!
Мячик  мне  скорей  верните
И  конфеты  подарите!

Видит  Зайка  под  дождём!
Нет  плаща  сейчас  на  нём!
Нет  зонта  и  нет  сапог!
Кто  ему  поможет!
Бог?
Нет  тут  Бога!
Занят  он  дождём!
Зайка,  со  мной  пойдём?
Феном  высушу  тебя!
Расскажу  стишок!
Выпьем  от  простуды  сладкий  порошок!
Мама  песню  нам  споёт,
Спать  положит  на  кровать!
Зайка,  хватит  под  дождём  уши  умывать?

Смотрит,  а  под  лавкой  Мишка  косолапый,
Плачет  над  оторванною  лапой.
Просит:
...  Таня,  пожалей  и  меня  возьми  к  себе  скорей!
Лапу  мама  пусть  починит  мне!
Пригожусь  и  я  тебе!

Мама  встретила  дочурку!
Мокрую  сняла  с  нею  куртку.
Видит  сколько  принесла  с  собой  друзей!
Таня  молвила  тихонько  ей:

...  Мама,  пожалей  зверят!
Почини  им  всем  наряд!
Обогрей  их,  накорми
И  со  мной  в  кровать  ложи!
А  не  то  мы  заболеем,
Будем  кашлять  и  чихать!

Надо  нам  скорее  чай  малиновый  подать!
А  еще  бубликов  на  нитке  и  пирог,  чтоб  нам  выздороветь  помог!!

05.09.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923235
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2021


Чудесный сон кошки

[img]http://os1.i.ua/3/1/5766873_5df78b68.jpg[/img]

Кошка  видит  чудесной  сон...
Снится  ей  сафари  крысиное...
Крыса  страшная  там,  как  слон,
Но  такая  красивая!

"Полюбить  бы  её!"...  мечтает  она.
"Сделать  фарш  или  отбивную.
А  потом  сказать,  что  сожрала  слона,
А  не  дохлую  крысу-шальную!"

Кошка  вздрогнула  во  сне...
Видно  сафари  прошло  удачно.  
Мяукнула  в  тишине
И  зевнула  так  смачно.


01.11.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923234
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2021


Поэтому прошу, Хозяин!

Вера  Бутко

Дуэль

Я  -  кошка.  Тайну  вам  мою  открыть?
Я  создана  не  только  метить,  выть,
Обои  драть  и  спать  на  ваших  брюках,
Я  божество,  входящее  без  стука.
Когда  шиплю  я  -  только  лишь  от  звука
И  Бог,  и  черт  отдергивают  руку.
А  потому  в  подвале  у  Вселенной
Мои  котята  неприкосновенны.
Я  зализать  могу  любую  рану,
Но  вот  дерьмо  вовек  лизать  не  стану.
И  тот,  о  чью  потерлась  я  штанину
Получит  искру  в  дар  наполовину
Со  мной.  Я  тоже  ощущаю  ток
От  кончиков  ушей  до  пальцев  ног.
Впустите.  Я  у  вашей  двери  снова.
Седьмая  жизнь.  И  ничего  такого...
****

[img]http://www.stihi.ru/pics/2017/01/23/2207.jpg[/img]

А  я  собака!  
Ну  и  что!
Вас  лаем  я  не  беспокою,  
Не  рву  кошачье  я  манто!
А  только  иногда  на  месяц  вою!
Я  ваши  тапки  принесу  
И  за  газетой  выйду  непременно!
И  вас  в  больницу  отведу  
И  буду  охранять  там  верно!
Еще    охотиться  пойду  
И  принесу  медведя  кости!
Хотите  мамонта  найду  
И  приведу  его  к  вам  в  гости?
А  вот  щенков    топить  не  будем!
Их  в  Армию  мы  отдадим!
Потом  спасибо  скажут  люди,
Что  мясо  мы  собаки  не  едим!
Конечно  блохи  нас  кусают,
Но  мы  им  подкуем  их  ход!
Они  ведь  мало  понимают,
Кто  в  доме  главный  и  про  что  поет!
Поэтому  прошу,  Хозяин!
Ты  Кошку  на  балконе  посели!
А  я  в  прихожей  мирно  отдыхаю!
Вот  только  Попугая  убери)))
И  Рыбок  в  ванной  нечего  купать!
Пусть  плавают  в  озерах!
Нельзя  нам  на  кровати  твоей  спать?
Мы  с  Кошкой  шерсти  блошьей  ворох?
Так,  Кошка,  Попугай,  за  мной!
Пойдем  запишемся  мы  в  шоу-бизнес!
А  ты,  Хозяин,  хочешь  быть  живой?
Что?  
У  тебя  по  жизни  кризис?
Тогда  наш  дом  оберегай,
Пока  мы    звездами  все  станем.
Ты  сильно  не  переживай!
Еду  курьер  тебе  доставит))))  


03.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923188
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2021


Ждунчик чай решил попить

[img]http://live.staticflickr.com/4784/40938625161_a271cb9417_b.jpg[/img]

Ждунчик  чай  решил  попить
Всем  сказал...  пора  кутить!

Если  выспались-  вставайте!
В  чашки  чай  мой  наливайте!

Вот  вам  пряники,  ватрушки!
Есть  ещё  пельмени,  плюшки!

Можно  отварить  картошки.
Прихватите  только  ложки!


19.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923187
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2021


Таракан! Семьи бандит!

[img]http://ne-kurim.ru/forum/attachments/7-jpg.393807/[/img]

Силы  нет  подняться  мне...
Вот  грущу  я  в  тишине.
Всё  печалюсь,  улыбаюсь...
В  прятки  с  вами  не  играюсь?
Силы  нужно  накопить,
Чтобы  в  гости  к  вам  сходить.
Я  прийду!
Не  сомневайтесь!
Только  чур  не  испугайтесь!
Кто  вам  это  говорит?
Таракан!
Семьи  бандит!
Ждите!
Вот  ещё  немножко
Я  отправлюсь  в  путь-дорожку!
Хлеб  да  соль  готовьте  мне!
Можно  даже  и  в  вине!
А  ещё  хочу  сказать:
Спать  приду  я  к  вам  в  кровать!


01.07.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923083
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2021


Кошка Зина

http://www.chitalnya.ru/work/900201/
****

Просто  кошка  мимо  проходила
И  решила  в  гости  заглянуть
У  хозяина  вдруг  спину  прихватило
И  в  плече  начало  тянуть

Ну  а  кошка  прыгнула  на  спину,
Промурлыкала,  что  вылечит  его
И  сказала,  что  зовут  её  все  Зиной
И  снимается  она  в  кино.


16.07.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923082
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2021


Голуби

[img]https://stihi.ru/pics/2013/11/11/10120.jpg[/img]

Сегодня  стая  голубей  взлетела  в  небеса,
Толпа  мальчишек-малышей  гоняет  их  с  утра.
Шумят,  кричат,  свистят  им  вслед,  пытаются  поймать.
И  не  один  из  малышей  не  хочет  отставать.

А  у  подъезда  старики  друг  другу  говорят:
   
"Вы  посмотрите,  мужики,  как  голуби  летят!
 А  малыши-то,  малыши  пыхтят,  сопят,  бегут,
 Но  голубей  им  не  догнать,  на  небо  не  вспорхнуть!"

Вот  голубь  сизый  прилетел,  на  дерево  он  сел,
А  рядом  белый  ниже  сел,  на  землю  посмотрел.
И  малыши  притихли  враз,  стоят,  молчат  и  ждут,
Когда  все  голуби  опять  им  крыльями  махнут.

Но  голубям  пора  лететь  к  хозяину  домой:
Зерна  поесть,  воды  попить,почистить  клювик  свой.
   

июль  2003  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922993
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2021


Та-ра-ра

[img]http://obruchev.mos.ru/upload/medialibrary/955/deti-myach.jpg[/img]

Та-ра-ра,  та-ра-ра,  начинается  игра.
Детвора  шесть  лет  и  пять  начинают  тут  играть.
Мяч  летит,  мяч  отбит,  за  площадку  он  летит.
Кто  назад  мяч  принесет,  вновь  игру  опять  начнет.

Прыг  да  скок,  прыг  да  скок.  Кто  к  качелям,  кто  в  песок.
Строим  замок  из  песка,  строим  вместе  -  мы  друзья.
Чей  -  то  маленький  щенок  с  нами  вместе  влез  в  песок.
Не  прогоним  мы  щенка,  веселее  с  ним  игра.

К  Вите  папа  подошел  и  домой  его  увел.
Стало  скучно  без  него  -  мы  играли  хорошо.
Остальных  детей  позвали,  всем  домой  идти  сказали.
Завтра  снова  мы  придем  и  опять  играть  начнем.

13  октября  2003г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922992
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2021


С отцом

Я  сегодня  встал  так  рано,
Вымыл  руки  и  лицо.
У  меня  сегодня  праздник:  
В  зоопарк  иду  с  ОТЦОМ!
Обещал  он  в  день  рожденье
Показать  мне  всех  зверей,
И  теперь  я  с  нетерпением
Жду  его  возле  дверей.


Мы  пойдём  смотреть  медведей,
А  потом  пойдём  к  слону.
Угостим  морковкой  зайцев,
Погостим  у  кенгуру.
А  павлина  мы  попросим,
Показать  свой  дивный  хвост.
В  зоопарк  идём  мы  в  гости!!!
Что  ж  ты,  ПАПА,  не  встаёшь?


Ты  скорее  собирайся.
Я  тебя  так  долго  жду.
Звери  нас  уже  заждались.
Я  увидеть  их  хочу.
Волк,  орёл  и  обезьяны,
Черепаха  и  жираф
Я  спешу  в  свой  день  рожденье
Побывать  у  вас  в  гостях!

Это  лучший  ДЕНЬ  РОЖДЕНЬЕ,  что  когда-то  я  прожил!
     
       ПАПА,  ПАПА,  поскорее!
           Не  уже  ли,  ТЫ,  забыл!
                                           
04.06.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922868
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2021


Хлопну в ладоши

[img]http://stihi.ru/pics/2014/01/18/9423.jpg[/img]


Хлопну  в  ладоши...  друг  мой,  Тотоша
Не  кричи  так  сильно,  мама  уже  спит.

Мой  дружок  Тотоша  парень  хороший
Тихо  на  подушке  сидит.

Не  хочу,  чтобы  мама  на  меня  сердилась,
Что  с  Тотошей  вместе  мы  ушли  гулять.

Хлопну  в  ладоши,  я  мальчик  хороший.
Просто  надоело  мне  мысленно  считать.

Во  дворе  так  тихо,  солнце  не  светит
И  на  небе  звездочки  говорят.

Самолетик-кроха  летит,  как  ветер
Убежал  от  мамы  он  в  небе  полетать.

Мне  просто  не  спится,  ничего  не  снится
И  комарики  кусают-спать  не  дают.

А  мой  друг  Тотоша  очень  хороший
Правда  не  живой  он)))  Он  плюшевый  мой  друг)))

Топать  мне  к  маме  в  маленьких  ботинках
в  сонную  кроватку  надо  поспешить

Мой  дружок  Тотоша  рядом  спать  положен
Обещает  сон  он  мой  сторожить.

Маме  мы  не  скажем,  что  сегодня  ночью,
Убежали  к  Ночи  звездочки  считать.

Просто  мы  с  Тотошой,  а  он  ведь  хороший.
с  Ночью  на  полянке  бегали  гулять.

Хлопну  в  ладоши,  я  мальчик  хороший,
Просто  я  считаю  лишь  до  десяти

А  мой  друг  Тотоша,  то  же  хороший.
Просто  он  считает  только  до  пяти.

Утром  мама  встанет  и  мы  ей  расскажем
Новую  сказку  и  новый  наш  секрет...

Что  хлопну  в  ладоши...  я  очень  хороший
И  моя  фантазия  больше  чем  весь  Свет.


 18.01.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922867
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2021


Не дуй губы и просто улыбнись!

[img]https://p2.tabor.ru/feed/2016-06-16/10723530/77265_760x500.jpg[/img]
Если  ты  от  меня  уедешь  и  игрушки  свои  возьмёшь,
Можно  я  оставлю  себя  медведя,  а  ты...  потом  его  заберёшь?
Когда?
Когда  обида  пройдёт,  когда  её  смоет  моими  слезами,
Когда  солнце  высушит  обиды  дождь,  что  создана  была  нами!
Я?
Ну  и  что  что  я  виновата!
Ты  виноват  больше  чем  я!
Я?
Я  этому  не  рада  и  поэтому  первой  ушла  Я...
Если  я  от  тебя  уеду,  то  к  обеду  обязательно  вернусь...
Куда?
К  моему  соседу-  прогнать  его  печаль  и  грусть!
У  него  сегодня  котята  подрались,  собака  порвала  его  мяч...
Мы?
Мы  за  этим  разбоем  наблюдали,  смеялись  и  вспоминали  тот  плач.
Ты?
А  ты  опять  книжку  читаешь?
Опять  мечтаешь  покорить  небеса?
Разве  ты  не  знаешь,  что  я  оттуда  пришла?
Так  что  нечего  на  меня  дуться!
Я  такая  и  другой  такой  больше  нет!
Измениться  не  обещаю-  обещаю  принести  шоколадных  конфет!
Ты?
А  вот  ты  принесёшь  мне  варенье  и  будешь  Карлсону  мамой  родной!
Мы  отметим  твоё  День  рождения,  что  прошло  недавней  порой...
Не  дуй  губы  и  просто  улыбнись!
Мою  честность  никто  не  любит,  потому  что  она  любит  жизнь))


30.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922714
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2021


По лестнице

[img]http://otvet.imgsmail.ru/download/244564442_428ecbef0f9b3b07cf89565deb6df126_800.png[/img]


По  лестнице,
По  лестнице
Спускаюсь  я
В  подвал,
А  там
На  полках
Яблоки
В  подарок
Кто-то  дал

По  лестнице,
По  лестнице
Во  двор
Спешу  уйти,
Чтоб  всем
Своим  товарищам
Быть  другом  по  пути

По  лестнице,
По  лестнице
На  крышу  я  уйду,
И  там  котёнка  Барсика
Конечно  я  найду.


19.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922713
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2021


Мой друг Тимоша

[img]http://www.proza.ru/pics/2014/06/14/347.jpg[/img]

Тра-та-та,  тра-та-та

Не  возьму  с  собой  Кота!

Не  возьму  Собаку,  он  устроил  драку:

Покусал  чужих  котят,  нам  судом  они  грозят.

Чижик  клетку  поклевал,  Попугай  её  сломал.

Вылетел  из  клетки  и  сидит  на  ветке.

Просит  денег  ему  дать,  чтобы  в  Африку  удрать.

Петька  мой  сосед  и  друг  испугался  их  всех  вдруг.

Только  лишь  Тимоша  самый  друг  хороший.

Я  его  с  собой  взяла,  на  прогулку  отвезла.


20.07.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922607
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2021


В доме старого Шляпа

[img]https://proza.ru/pics/2021/03/25/1140.jpg?5678[/img]

В  сказочном  лесу  на  просторах  Сибири  в  доме  Старого  Шляпа  Домовые  жили.
Соседей  у  них  там  было  много  на  неведанных  леса  дорогах.
С  ними  в  доме  жил  пёс  Ляпа.  Его  очень  любил  Домовой  папа.
Возле  камина  всегда  спит  кот  Обормот,  любит  пить  молоко  и  есть  антрекот.
На  чердаке  свил  гнездо  попугай,  у  него  там  кактус  олицетворяет  африканский  рай.
Себя  он  Пиратом  называет,  в  дальнее  плаванье  уйти  мечтает.
В  подвале  мыши  создают  уют,  у  Домового  сыр  воруют  и  вино  из  бочки  пьют.
Запаслись  на  сто  лет  зерном,  сказали,  что  охраняют  Домового  дом.
Курочка  Ряба  тоже  там  живёт,  золотые  яйца  для  Домового  несёт.
Серенький  Козлик  шерстью  обрастает,  чтоб  шубу  Домовому  сшила  Домовая.
Она  каждый  день  самовар  кипятит,  печёт  пироги  и  в  ютубе  сказки  глядит.
Может  смотрит?  Не  знаю!  Я  просто  у  них  по  выходным  бываю.
Они  мне  по  скайпу  звонЯт  или  звОнят.  У  них  Золотой  Петушок  сидит  на  телефоне.
Рыбка  Золотая  плавает  в  пруду  и  каждый  день  рассказывает  их  жизни  ерунду.
Там  ещё  в  саду  поселилась  Жар-птица!  Она  всем  поэтам  каждый  день  снится!
Колобок  в  сухарь  превратился,  женился  на  Сметане,  а  потом  в  подвал  провалился.
Мыши  ему  были  очень  рады.  Решили,  что  он  их  награда.
Между  собой  Колобка  поделили,  сметаной  намазав,  закусили.
Во  общим  в  доме  Старого  Шляпа  всем  верховодит  Домового  лохматая  лапа.

В  доме  Старого  Шляпа  ещё  живёт  Домовёнок,  ему  300  лет  и  он  не  вырос  из  пелёнок.
Катается  верхом  на  коте,  хочет  спать  у  попугая  в  гнезде.
Но  попугай  кричит,  что  он  свободная  птица,  говорит  что  мелкому  это  всё  снится.
Советует  в  подвал  к  мышам  сходить  и  сухарь  от  Колобка  на  свой  новый  зуб  положить.
Домовой  и  Домовая  счастливы  там  обитать  и  не  хотят  свой  рай  на  город  менять.
А  из  города  пришла  телеграмма...  скоро  к  ним  приедет  Домового  мама!
Написала,  что  в  городе  ей  надоело.  Обещала  сесть  на  метлу  Яги  и  прилететь  смело.
Яга?
Из  стрептиза  не  вылезает...  там  Кащей  и  Змей  Горыныч  каждый  день  юбилей  отмечает.
Водяной  бассейн  разорил...  выпил  всю  воду...  это  он  так  жажду  утолил.
Кикиморы  певицами  стали...  кому-то  в  Голосе  взятку  золотом  дали.
И  теперь  в  Голландии  живут...  песни  чудные  на  Евровидении  поют.
Изба  Куриная  замуж  вышла...  кто  тот  счастливец?  Даже  Малахову  узнать  не  вышло.

25.03.2021

[img]https://stihi.ru/pics/2021/03/25/5242.jpg?6683[/img]

В  доме  Старого  Шляпа  намечается  праздник...
300-летие  отмечает  их  проказник.
По  нашим  меркам  ему  три  года...
В  гости  должно  прийти  много  сказочного  народа.
Явку  все  подтвердили  и  про  подарки  не  позабыли.
Горыныч  огнетушитель  решил  подарить.
Кащей  копилку,  чтоб  деньги  копить.
Яга  мини  ступу  в  Сибири  заказала.
"На  первые  сто  лет  хватит":  сказала.
Гуси  лебеди  залетали,  из  Египта  райских  ягод  передали.
Семеро  козлят  тоже  прейти  обещали...
Принести  капусты,  морковки  и  волшебный  щавель.
Серый  волк?
По  телефону  сообщил,  что  вместе  с  Красной  Шапкой  на  Красное  море  отбыл.
Обещал  крабов  и  кальмаров  привезти  из  заморской  дали...
А  потом  перезвонил,  чтобы  сказать,  что  им  визу  туда  не  дали.
И  поэтому  они  у  Чёрного  моря  загорают,  на  берегу  медуз  собирают.
В  полночь  Золушка  позвонила,  сообщила,  что  туфли  на  камине  сушила-  спалила.
А  принц  сказал,  чтобы  дома  сидела  и  ходить  по  гостям  босиком  не  смела.
Русалка  давно  в  бассейн  приплыла.  Надела  из  сетки  кружева.
С  Царевной  Лягушкой  под  лопухом  отдыхает  и  млеет  от  такого  рая.

В  доме  Старого  Шляпа  счастливо  живут  Домовые  мама  и  папа!

25.03.2021

[img]https://sun9-10.userapi.com/impg/2oT9tuNhZl-5oTgbToLqEJe4bLmk6ISgedLTvg/kH4NGPIH6Gs.jpg?size=1280x1054&quality=96&sign=75ed9171dd43469d811b055d4fa1e776&type=album[/img]

В  доме  Старого  Шляпа  жизнь  бьёт  ключом..
Домовёнок  разбил  в  доме  окна  мячом.
Сломал  полки  в  подвале,  где  мыши  уют  создавали.
На  чердаке  попугая  ловил,  вылил  на  него  банку  чёрных  чернил.
Теперь  он  похож  на  ворону,  которой  на  голову  надели  из  перьев  корону.
Пёс  с  котом  ушли  жить  на  болото,  нянчить  Домовёнка  не  благодарная  работа.
Домовёнок  воспитанию  не  поддаётся.  С  него  даже  Филин  с  Совой  смеётся.
Домовые  мама  и  папа  объявили  Домовёнку,  что  праздника  не  будет  для  их  ребёнка.
Гости  приходить  отказались,  поэтому  все  подарки  ему  не  достались.
Загрустил  Домовёнок...  обещал,  что  он  будет  хороший  ребёнок.

Станет  всех  уважать...
Не  будет  сказочных  жителей  обижать.

25.03.2021

продолжение

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922606
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2021


Вчера. Мама! Папа! Где вы?

Вчера  ещё  солнце  так  ярко  светило  
И  даже  в  тумане  солнечно  было.
Лил  дождь  и  радуга  в  небе  цвела.
Вчера  ещё  счастьем  дышала  семья.  

И  вот  рухнул  мир,  в  глазах  тоска.
"Нет  мамы  и  папы!Я  теперь  сирота.
Окончилось  детство,  взрослым  я  стал.
Нет  мамы  и  папы!":сам  себе  я  сказал.  

Вчера  ещё  можно  было  сказать:
"хочу  на  качели,  хочу  поиграть.
Не  хочется  спать,  есть  не  хочу".
Но  вот  я  теперь  всё  молчу  и  молчу.  

Мне  только  двенадцать,  я  совсем  ещё  мал.
Я  раньше  родителям  всё  обещал,
Что  буду  хорошим,  умным  и  сильным,
Что  всё  я  сумею  и  всё  я  осилю.  

Кому  я  теперь  пообещаю?
Кто  сможет  радость  со  мной  разделить?
Нет  мамы  и  папы!  кого  мне  любить?  

Я  с  грустью  глаза  к  небесам  поднимаю.
Нет  мамы  и  папы!Я  по  ним  так  скучаю!  

Кто  будет  меня  в  щеку  целовать,
К  обеду  и  ужину  ожидать?
Я  в  мире  остался  совсем  одинок.
Кому  я  теперь  сынишка-сынок?  

Вчера  ещё  солнце  так  ярко  светило.
И  даже  в  тумане  солнечно  было.
Лил  дождь  и  радуга  в  небе  цвела.
О,  как  бы  вернуться  мне  во  вчера?  

01  января  2004г  

[img]http://s019.radikal.ru/i627/1506/e2/b0de8804eedb.jpg[/img]

Мама!  Папа!  Где  вы?  


Этот  стих  раньше  назывался  "Вчера".
Там  рассказ  вел  мальчик.  Я  его  немного  исправила  и  теперь  рассказ  ведет  девочка.  
 


Вчера  ещё  солнце  так  ярко  светило  
И  даже  в  тумане  солнечно  было.  

Лил  дождь  и  радуга  в  небе  цвела.
Вчера  ещё  счастьем  дышала  семья.  

И  вот  рухнул  мир,  в  глазах  тоска.
"Нет  мамы  и  папы!  Я  теперь  сирота.  

Окончилось  детство,  взрослой  я  стала.
Нет  мамы  и  папы!":  себе  я  сказала.  

Вчера  ещё  можно  было  сказать:
"  Хочу  на  качели,  хочу  поиграть.  

Не  хочется  спать,  есть  не  хочу".
Но  вот  я  теперь  всё  молчу  и  молчу.  

Мне  только  двенадцать,  я  очень  мала.
Я  им  обещала,  быть  послушной  всегда  

Что  буду  хорошей,  умной  и  сильной,
Что  всё  я  сумею  и  всё  я  осилю.  

Кому  я  теперь  пообещаю?
Кто  сможет  радость  со  мной  разделить?  

Нет  мамы  и  папы!  
Кого  мне  любить?  

Я  с  грустью  глаза  к  небесам  поднимаю.
Нет  мамы  и  папы!
Я  по  ним  так  скучаю!  

Кто  будет  меня  в  щеку  целовать,
К  обеду  и  ужину  ожидать?  

Я  в  мире  осталась  совсем  одинока.
Кому  я  теперь  дочь-недотрога?  

Вчера  ещё  солнце  так  ярко  светило.
И  даже  в  тумане  солнечно  было.  

Лил  дождь  и  радуга  в  небе  цвела.
О,  как  бы  вернуться  мне  во  вчера?  


01  января  2004г(2015г)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922505
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2021


Мурка

[img]https://stihi.ru/pics/2013/11/11/10159.jpg[/img]

Кошка  Мурка  спать  пошла.
Постелила  у  окна.
Принесла  себе  подушку,  
Одеяло  принесла.
Будет  греться  у  окна.

Наша  кошка,  как  прогноз.
Коль  на  улице  мороз:  
Греет  лапки,  греет  нос.

Утром  дождь,  в  обед  тепло,  
К  вечеру  мороз.
Ну,  а  МУРКЕ  всё-равно:  
Греет  лапки,  греет  хвост.


24  января  2004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2021


Мыши и кот

[img]https://funcats.by/uploads/2012/05/cat-mouse.jpg[/img]

Раз,  два,  три,  четыре:
Мыши  кошку  изловили,  
В  мышеловку  посадили.
Плачет  кошка  и  рыдает:

"Неужели  так  бывает,
Чтобы  мыши  кошку  поймали,  
Чтобы  в  клетку  арестовали?
Вот  я  выйду  на  свободу,  отомщу.  
Всем  мышам  хвосты  откушу.
Я  к  хозяйке  своей  пойду,  
К  мышиной  норе  её  приведу.
Поставит  она  мышеловку.  
Отомщу  я  мышам  очень  ловко.
И  узнают  они  потом,  
Что  нельзя  так  шутить  с  котом.
Кот  не  сыр  и  не  зерно,  
Отомстит  им  всё-равно".


24  октября  2003  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2021


Я не плачу, Миша!

[img]https://www.chitalnya.ru/upload3/128/7a9761aedc65e8e8daa239f9fdc9bb7a.jpg[/img]

Я  не  плачу,  Миша!
Я  просто  скучаю,
Потому  что  не  знаю,  где  мама  моя!
Мне  не  варит  она  вкусного  чая!
Не  купает  после  жаркого  дня!
И  соседям  про  меня  не  расскажет!
Подругам  не  покажет  фото  моё!
Мне  чужая  тетя  пинетки  вяжет,
И  меняет  мокрое  бельё!
А  мой  папа  про  меня  не  знает?
Он  не  хочет  меня  любить?
Неужели  так  бывает,
Что  про  деток  можно  забыть?
Я  ещё  говорить  не  умею!
Не  умею  хорошо  ходить!
Но  я  мысленно  их  пожалею!
И  скажу,  что  хочу  их  любить!
Может  мама  с  папой  заблудились?
Или  мне  других  найти?
Вы  мне  часто  во  сне  снились!
Приходите  скорей!
Не  с  бейтесь  в  пути!


04.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922416
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2021


7. Молодильные средства для Лизаветы и Сидоровны

Просто  Елена  ))  -  
Ну  и  что
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=142693
[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/12/08/5243.jpg?9172[/img]

-Лизавета,
Ты  где?  
Выходи  ночным  воздухом  подышим,  пока  комары  к  нам  не  добрались!

На  нижний  балкон  многоэтажного  дома,  вышла  Лизавета,  старушка  неизвестного  возраста.
Уселась  на  своей  любимой  пустой  корзине,  укутываясь  шалью  от  комаров.
А  вдруг  гады  прилетят  ее  кровушки  попить!

-О  чем  мечтать  будем,  дыша  воздухом  жизни?  
Хотя  толку  с  тех  мечтаний!

Сидоровна,  услышав  подобное  заявление,  сердито  ответила:

-Ну  и  что,  что  мечты  не  сбылись!  
Главное  что  они  есть,  а  как  им  помочь  сбыться,  мы  решим  совместными  усилиями.
Ты  про  что  вот  сейчас  мечтаешь?  Только  не  трынди  мне  про  внуков.  
У  тебя  их  от  каждого  зятя  по  одному  и  скоро  итальянской  бабулей  станешь!
Скоро  доця  родить  собирается?

Лизавета  ответила,  прожевывая  конфету:

-Жизнь  пошла  по  другому  маршруту.  
Доця  сообщила,  что  Джовани  слишком  хорошо  постарался,  создавая  потомство.  
Врачи  сообщили,  что  бы  ждали  тройню.
Так  весь  род  зятя  пир  горой  устроил  по  этому  поводу.
Представляешь,  а  что  они  устроят,  когда  она  родит  ему  сыновей?
У  нее  ведь  от  бывших  мужей  дочки  и  она  их  им  не  отдала.
А  как  хотели  паразиты  забрать.  

Сидоровна,  наклонившись  через  балкон,  молвила:

-Погоди  минуту,  я  сейчас.
Я  тесто  на  булки  твои  любимые  заготовила.
Я  посыплю  на  булки  кунжуту,  подожду,  чтоб  они  поднялись...
А  потом  поставлю  на  время.
Я  быстро!
Не  уходи!

....Прошло  несколько  часов.  
Лизавета  удачно  вздремнула  на  своем  любимом  кресле-  корзине  из-под  фруктов,  когда  поняла,  что  за  окошком  ее  балкона  играет  рассвет,
на  ветвях  птицы  песни  щебечут.
Она  услышала  голос  сверху  и  спросонья  подумала,  что  это  ангелы  с  ней  говорят.
Стала  крестится,  но  проснувшись  окончательно,  поняла,  что  это  Сидоровна-  подруга  любимая.  

-Лизавета!
Хватит  спать  на  балконе,  а  то  сильно  чистым  воздухом  надышишься  и  станешь  еще  моложе  меня!  
Я  и  так  устала  в  рекламе  слушать  про  молодильные  средства.
Нас  с  экрана,  по  прежнему  "лечат",  вновь  житейский  и  "нужный"  совет  дают!  
Ты  как,  не  хочешь  снова  молодухой  стать?  Принца  на  белом  самолете  встретить  и  познать  страстную  любовь?

Когда  Лизавета  услышала  такое  предположение  по  поводу  ее  тела  и  души,  то  чуть  сознание  не  потеряла:

-Помолодеть  не  отказалась  бы,  но  принцев  не  хочу!  
Хватит  мне  последнего  престарелого  принца.
А  с  молодыми  соревноваться  в  страстной  любви  желания  нет!  
Не  дай  Бог  понесу  от  них!  
Тогда  Маурицио  точно  приедет  и  женится  на  тебе!
А  тебе  это  надо?

Сидоровна  выругалась  и  перекрестилась:

-Не,  не  надо!  
Я  булки  спекла  в  духовке.  
Будешь?
Хватит  воздухом  дышать!
Подымайся  ко  мне!  
Мои  булки  пахнут  домашним  уютом.
И  я  заварила  твой  любимый  с  мелиссою  чай.  
Все  уже  на  столе  стоит.
Давай  тряси  скорее  своими  молодыми  костями!  

Лизавета  ответила  ей  тоскливым  голосом:

-Мне  не  грустно  совсем  почему  то!
Как  думаешь,  почему?  
Может  к  перемене  погоды?  
А  может  доця  уже  родила?

Сидоровна  мудро  ответила:

-Вот  и  будет  повод  попить  чай  за  прибавлении  твоих  внуков.
Ты  теперь  много  внуковая  бабка!
У  моих  сыновей  по  двое  детей.
Сказали,  что  и  с  этими  сладу  не  могут  дать,  а  новых  делать  и  подавно  не  стремятся.
Хорошо  хоть  так  без  создания  детей  что-то  стремятся  сделать  друг  дружке.
Ну  ты  где?
Долго  тебя  ждать?

Лизавета  крикнула  Сидоровне,  задрав  голову  вверх:

-Сейчас  улыбнусь  отражению  в  стекле...  порадуюсь  своей  красоте  старушечьей  и  лечу  к  тебе,  как  мне  позволят  мои  старые  крылья.
Вроде  не  все  перья  из  меня  по  высыпались!...


31.08.2014

продолжение  в  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922330
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 16.08.2021


6. Бактериям мирового масштаба-No pasarаn!

Паразиты
Евгений  Бугров
http://www.chitalnya.ru/work/633757/  
Изба-Читальня
Неизвестный  Гений
[img]http://s019.radikal.ru/i639/1704/65/8e2411d4d37b.jpg[/img]

Сидоровна!((((  
Отзовись!  
Тьху  на  тебя,  ты  там  живая  аль  уже  померла?  

На  балконе  появилась  Сидоровна  с  пылесосом  в  руках.  

--Ты  че  разоралась?  
Вон  люди  на  детской  площадке  с  перепугу  забрали  своих  собак  и  убегают.  
Видно  думают,  что  я  и  в  правду  померла.  
Рано  радуетесь(((  
Не  дождетесь!  
Мне  еще  в  Донбасс  съездить  надо.  

Лизавета,  а  это  она  была,  охнула  от  услышанных  слов  Сидоровны:  

-Так  там  война!  
Ты  че  там  забыла?  
А  с  пылесосом  че  на  балкон  пришла?  
Воздух  почистить  или  с  ним  в  Донбасс  поедешь?  

Сидоровна  потрясла  пылесосом:  

-Бактерии,  везде  имея  связь,  живут  всегда,  где  грязь.  
Смотрела  программу  Здоровье?  
Там  ведущая  про  это  так  страшно  рассказывала,  что  я  решила  проверить  и  напугать  своих  бактерий,  что  живут  рядом  со  мной.  

Лизавета,  усевшись  на  пустую  корзину  из  под  яблок,  ответила  подруге:  

-Ну  и  как  напугала?  
Много  их  увидела?  
Не  забудь  в  туалете  проверить!  
А  кому  их  потом  подаришь?  
А  давай  твоему  соседу  по  площадке.  
Он  в  налоговой  работает.  
Гад  такой!  
Только  и  слышу,  как  его  жена  и  дети  хвалятся,  что  туда  слетали,  оттуда  приехали.  
Это  что  он  на  народные  налоги  летает  не  знамо  куда?  

Сидоровна  присела  на  свой  любимый  стул:  

-Заглянешь  за  высокие  заборы,  а  там  такие  споры!  
Бросила  его  жена!  
Его  на  взятке  взяли.  
Жадный  больно  сильно.  
Попросил  больше,  чем  могли  дать.  
Так  она  оставила  его  в  трусах,  в  которых  ему  на  зоне  чифир  пить.  

Лизавета:  

-А  че  так?  

Сидоровна:  

-Вот  так-то:  не  стесняясь,  на  виду  находят  всюду  нужную  среду.  
А  все  движимое  и  недвижимое  имущество  он  на  нее  записал.  
Вот  она  и  быстренько  развелась  и  умотнула  с  детьми  в  Египет.  
Дура-дурой,  а  умная  зараза.  
Он  конечно  гад,  но  для  нее  воровал.  
Слышь,  подруга!  
Давай  ему  посылочку  сообразим.  
Все-таки  сосед.  
Я  слыхала,  что  родни  у  него  нет.  
Он  вроде  сам  детдомовский.  

Лизавета:  

-То,  что  детдомовский  не  оправдывает  преступление.  
То  в  главк  пролезут,  то  гурьбой-на  базу,  то  выше-в  министерство,  в  комитет.  
Хотя  семейные  по  наследству  туда  лезут.  
А  че  не  правда?  
Только  и  слышно,  что  он  сын  или  дочь.  
Слыхала  внучка  Мадонны  нашей  уже  в  клине  снялась?  
Вылитая  Аллуся!  

Сидоровна:  

-И,  вроде  бы,  невидимые  глазу,  а  где  их  только  нет!  
Это  я  про  добрых  людей.  
Мы  ведь  с  тобой  добрые.  
Только  не  хотим,  чтобы  нас  за  это  убили  или  обокрали.  
Я  согласна.  
У  мой  доци  одноклассник  в  тюрьме  служит.  
Вроде  начальник  какой-то.  
Я  позвоню  ему.  
У  доци  телефон  спрошу.  
Она  сейчас  со  своим  итальянцем  должна  в  гости  прилететь.  
Он  там  тебе  подарок  везет  от  Маурицио.  
Тому  пеньку  скоро  90,  а  он  к  тебе  любовью  воспылал.  

Сидоровна,  когда  услышала  по  итальянского  своего  ухажера,  стала  смеяться:  

-Не  завидуй((  
Я  сама  в  шоке.  
Я  не  могла  дождаться,  когда  свадьба  твоей  доци  закончится,  чтобы  домой  уехать.  
Он  жениться  хотел  на  мне!  
Мне  и  самой  хорошо  жить.  
Главное,  чтобы  ты  не  померла,  а  остальное  мелочи!  

Лизавета  мудро  ответила:  

-И  мутят  воду  жизни  эти  принцы  заморские...  хоть  молодые,  хоть  старые!  
Именно  вода  нас  и  спасет...  что-то  я  мысль  потеряла...  подруга  я  че  хотела  спросить.  
А  ты  зачем  и  к  кому  в  Донбасс  ехать  собралась?  

Сидоровна  улыбаясь  ответила:  

--Я  то  родом  из  тех  краев.  
Меня  замуж  мой  первый  муж  взял  и  увез  сюда.  
Вот  я  с  тех  пор  и  не  была  на  родине.  
А  тут  в  Одноклассниках  объявились  мои  друзья  детства.  
Приглашаю  после  Победы  встретиться  в  Донецке  на  площади  Ленина  в  12  часов  дня.  
Правда  они  не  знаю,  когда  это  будет.  
Но  очень  хотят,  чтобы  1  сентября  или  хотя  бы  30.  
Хороший  праздник  Софии  и  ее  дочерей:  Веры,  Надежды  и  Любви.  

Сидоровна  заплакала  и  перекрестилась.  
Лизавета  тоже  стала  креститься  и  рыдать.  

-У  меня  тоже  там  родни  полно.  
Особенно  в  Одессе.  
Я  же  там  училась  в  театральной  студии.  
А  потом  по  комсомольской  путевке  уехала  на  целину.  
Там  и  замуж  вышла.  
Это  потом  сюда  вернулась.  
Муж  родом  отсюда  был.  
А  вот  на  Деребасовской  и  есть  та  благотворная  среда.  
Хочу  туда  съездить.  
Короче,  в  этом  нет  уже  сомненья,  я  с  тобой  еду  на  твою  встречу:  отмечать  День  победы  Донбасса  за  свободу  и  мирную  жизнь!

Сидоровна  радостно  захлопала  в  ладоши:  

-Я  просто  счастлива  твоему  такому  решению.  
А  пока  прости!  
Пойду  дам  последний  бой  бактериям.  
Они  везде,  где  признаки  гниения.  
А  я  гнить  не  желаю!  
Мне  дожить  до  Победы  Донбасса  моего  родненького  надо!  
No  pasarаn,подруга!  


-No  pasarаn!  


28.08.2014

продолжение  в  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922329
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 16.08.2021


5. Теле-маг для богемных старух…

Марина  Кнутова  
Помехи
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=142273
http://www.stihi.ru/2014/04/07/11660

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/12/08/4985.jpg?7660[/img]

-Сидоровна(((
Ты  там  чем  занята,  что  не  слышишь  мой  зов  души?

Лизавета  задрав  голову,  стояла  на  своем  балконе  и  ждала  появления  своей  разлюбезной  подруги  с  верхнего  этажа.  Та  минут  через  пять  вышла  на  свой  балкон  и  сердито  сказала:

-Дебильный  телек  задолбал-настройкам  он  не  поддается.  Говорила  сыну,  чтобы  купил  новый,  так  нет  сказал,  что  ему  некогда,  у  него  проблемы  в  трудовом  его  деле.  А  мне  че  делать?  Я  просто    из  сил  выбилась  уговаривать  этот  говорящий  ящик  вещать  по  тем  каналам,  что  мне  надо.  А  твой  как  не  бастует?  Может  это  в  пространстве  помехи,  как  думаешь?

Лизавета  присела  на  пустую  корзину  из  под  яблок.  Варенье  она  не  сварила,  а  яблоки  сама  потихоньку  съела,  коротая  дни  и  вечера  в  разговорах  с  Сидоровной.

-С  таким  вот  "ящиком"-  "труба"  нервишкам  нашим  достается!  Мой  вроде  не  артачится.  Да  мне  бывший  зять  из  Германии  его  привез.  И  антенну  какую-то  мудреную  установил.  А  давай  твой  к  ней  тоже  подключим.  У  меня  телефон  остался  того  мастера,  что  антенну  устанавливал.  Погоди,  я  сейчас  ему  позвоню.

Сказала  и  ушла  искать  телефон.  Минут  через  десять  вернулась  и  радостно  объявила:

-Слышь,  Сидоровна,  ты  еще  на  балконе,  аль  ушла?

-Да  здесь  я.  Не  томи  вещай,  когда  твой  благодетель  придет?  Помехи-змеи  весь  экран  уже  давно  заполонили.  Пусть  пулей  летит  или  едет,  я  в  долгу  не  останусь.  Любить  буду  до  гроба,  а  это  значит,  что  не  долго.  Это  я  так  шучу((

Лизавета  услышав  про  любовь  до  гроба,  стала  хохотать:

-Сидоровна,  ты  парня  не  напугай.  Он  стар  для  нас.  Ему  25.  Он  мне  прошлый  раз  так  и  сказал,  что...  стар  я  для  вас,  Лизавета.  Из  вас  жизнь  рекой  и  ключом  бьет,  а  у  меня  душа  устала  и  жить  сил  нет.Я  спросила  его,  отчего  друг  милый  такой  пессимизм  к  молодости  и  самой  жизни.  Оказалось  это  у  него  из-за  его  работы  такой  сбой  в  его  сексуальной  жизни.
Девки  такие  запросы  учиняют,  что  он  решил  переждать  это  время  и  не  получать  стресс  от  них.

Сидоровна  мудро  ответила,  выглянув  с  балкона:

-Как  будто  целый  океан  себе  подобных  расплодили...  моя  старшая  невестка  двух  дочек  имеет.  Так  они  паразитки  заявили,  что  замуж  не  выйдут,  а  будут  светскими  львицами.  Не  знаешь-  это  что  такое?

Лизавета,  когда  про  это  услыхала,  то  чуть  сознание  не  потеряла:

-Ети...  твоих  внучек!  Пусть  универ  окончат  сначала,  на  каком-нибудь  шоу  засветятся,  готовить  и  танцевать  научатся.  А  самое  главное  законы  народов  мира  выучат.  Это  чтобы  потом  знать,  как  свою  львиную  попу  спасти  от  того  слона  или  бегемота,  что  встретится  на  ее  охоте  любви...  Ты  куда  опять  подевалась?

Сидоровна  выглянула  через  перила  и  радостно  ответила:

-Пытаюсь  телек  я  исправить!  Вроде  показывать  согласился.  А  мастер  твой  когда  прибудет?  Долго  ждать?

-Обещал  скоро,  но  сказал,  что  попутно-  мир  от  змей  избавить  хочет.  Я  правда  не  поняла,  про  что  он  говорил.  Каких  таких  змей  хочет  жизни  лишить?
Он  случайно  не  про  нас  с  тобой?

Сидоровна  рассмеялась:

-Нужны  мы  ему.  Ты  же  сама  сказала,  что  он  стар  для  нас.  Наверно  разборки  учиняет  со  своими  львицами.  Ладно  я  пошла  пирог  свой  фирменный  печь  и  настойку  новую  на  муравьях  достану.  На  змеином  яде  мы  с  тобой  прошлый  раз  выпили.  А  ты  макарон  своих  флотский  кипяти.Я  знаю,  что  все  твои  бывшие  зятья  их  просто  обожали(((
Я  тоже  хочу,  а  этот  теле-маг  сроду  таких  не  ел.  Может  мы  ему  понравимся?
Как  думаешь?

Лизавета  замахала  руками  и  смеясь  ответила:

-Куда  денется!  Голодным  не  уйдёт.  Пошла  я.  Ещё  свидимся...


27.08.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922264
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 15.08.2021


19. У Мотрони великi проблеми

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/10/03/1945.jpg?6470[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=65006


Театр  Криве  Дзеркало...  повний  зал  глядачів.  Мотрона  сидить  на  середині  сцени.
По  ній  видно,  що  вона  чимось  засмучена.  Клацає  насіння  і  щось  сама  собі  сердито  вимовляє.  Насіння  не  стільки  їсть,  як  смітить  ними  на  підлогу.
Зал  напружено  намагається  зрозуміти  сенс  того,  що  відбувається.  І  тут  з  правого  боку  сцени  з'являється  Квіточка.  Вона  йде  своїм  бадьорим  і  широким  кроком  вічного  двигуна  життя.  Зла-  жах.

--Мотрона))  А  я  тебе  шукаю.  Краще  б  я  у  поселенні  нашому  залишилася,  ніж  сюди  приперлася.  Тільки  з  поваги  до  глядачів  і  вийшла  на  цю  нашу  роботу.
А  ти  чого  така  не  радісна?  Що  шкода,  що  свята  скінчилися?  Так  нові  прийдуть  або  Мати-благодійниця  придумає  якесь  нове  свято.
Не  журись.

Мотрона  витерла  руки  об  поділ  спідниці  і  сказала:

--Я  просто  не  розумію,  а  чого  ми  так  раділи  цьому  Новому  Року.  Ну  і  що  нового  приніс?  А  де  обіцяні  подарунки?  Квіточка,  ти  що  загадувала?  Отримала?  Ось  і  я  теж...  маята.

Квіточка,  звертаючись  до  зали:

-Як  же  дочекаєшся  тут  подарунків))  Ти  що  забула,  що  я  народилася  29  лютого.  Так  що  мій  День  народження  буде  через  два  роки.  Одне  втішає,  що  у  мене  чотири  ДНЮХИ.  Правда  одну  я  прогавила.

Мотрона  здивовано  запитала:

--Це  коли  встигла,  тільки  рік  почався?  А  коли  ще  буде?

Квіточка  дістала  з  кишені  кофти  лист  і  показала  Мотроні:

--Це  мені  Мати-благодійниця  прислала.  Читай.

--Квіточка,  у  мене  тобі  подарунок...

Клавдія  -  римське  родове  ім'я.  Воно  походить  від  латинського  кореня  claudeo,  що  означає  "кульгати".
Енергетика  імені  Клавдія:  Відкритість,  прямота,  самолюбство

Мотрона:

--Кульгава?  Ну  це  брехня...  зроду  не  помічала  за  тобою  такої  здатності.  А  те,  що  ти  енергійна  і  все  інше-підтверджую.

Клавдія  -  це  ім'я,  у  якому  життєрадісність  поєднується  з  прямолінійністю.  Зазвичай  з  самого  дитинства  Клава  росте  досить  товариською  дівчинкою.  Вона  працьовита,  але  рідко  коли  прагне  потрапити  у  розряд  учительських  улюбленців.  У  компаніях  однолітків  її  теж  не  тягне  до  лідерства,  проте  у  разі  чого  вона  запросто  може  постояти  за  себе.  Нерідко  Клава  буває  занадто  різкою,  але  це    згладжується  її  почуттям  гумору  і  вмінням  швидко  прощати  образи.

--І  що  було  таке?  Розкажи  народу...  он  дивись  усі  роти  пороззявляли,  чекають  (звернулася  до  глядацької  зали.  Звідти  почулися  крики  овацій  і  радісні  оплески).

Квіточка:

-А  що,  школу  закінчила  з  срібною  медаллю.  Як  примудрилася?  Не  повіриш))  закохалася  у  фізрука.  Він  обіцяв,  що  одружимося  після  випускного.  Я  дурепа  повірила.  Правда  дякуючі  йому...  прийняли  до  інституту  культури.  Як  потрапила?  Там  недобір  був  у  групу  акробаток-  ось  мене  узяли.  Я  виявилася  сама  прудка  і  вивертка.

Тут  на  сцену  вийшли  Рожкова  і  Коркина.  Вони  про  щось  бурхливо  розмовляли.  Побачили  бабусь  і  здивовано  запитали,  що  вони  тут  удвох  роблять.  Мотрона  показала  лист  від  Листоношии  і  продовжила  читати.

...  Не  виключено,  що,  оскільки  ім'я  сьогодні  не  у  моді,  у  юності  Клавдія  може  відчувати  потребу  самоствердитися,  для  чого  нерідко  тягнеться  до  тих  кіл,  які  вважаються  елітними.  Або  ж  просто  почне  підкреслювати  свою  сучасність,  намагаючись  стежити  за  останніми  віяннями  моди  як  у  плані  одягу,  так  і  у  поведінці.  Наприклад,  вона  може  рано  почати  курити  і  багато  часу  проводити  у  веселих  компаніях  однолітків.  Втім,  найчастіше  з  віком  це  проходить,  і  на  перший  план  починає  виходити  прямота  і  серйозність  Клавдії.

Рожкова  задумливо  подивилася  на  Квіточку  і  запитала:

--І  що,  Квіточка,  у  тебе  теж  у  житті  було  таке?  У  яких  елітних  колах  протирала...  а  що  протирала?  Сподіваюсь  не  цю  спідницю?

Коркина  теж  вирішила  питання  задати:

--Клавдія-Квіточка,  а  ви  що  і  курили?  сподіваюсь  не  марихуану  з  панками  та  з  рокерами  на  мотодромі?

Квіточка  радісно  закивала  головою:

--Подруги  ви  правильно  мислите...  курила,  але  "Стюардесу",  пила  "Вермут"  і  "Вірменський  коньяк".  З  панками  у  походи  по  країні  ходила,  з  рокерами  на  байках  по  трасах  вітер  цілувала.  Весело  було!  А  протирала  джинси  фірмові.

Мотря  не  звертаючи  уваги  на  присутніх  подруг,  продовжила  читати  послання  від  Листоноши...

--Вряд  чи  Клаву  занадто  захоплять  честолюбні  мрії,  швидше  за  все,  вона  вибере  собі  професію,  що  дозволяє  їй  міцно  стояти  на  ногах  і  бути  незалежною  у  матеріальному  плані.  Тут  у  неї  можуть  виникнути  деякі  перешкоди,  пов'язані  з  її  прямолінійністю.  Дуже  ймовірно,  що  досить  часті  конфліктні  ситуації,  у  які  зазвичай  потрапляють  такі  люди,  які  не  дозволять  їй  зробити  хорошу  кар'єру,  і,  на  жаль,  далеко  не  завжди  можна  буде  втішатися  тим,  що  чесність  дорожче  кар'єри.  Це,  звичайно,  так,  але  все  ж  набагато  краще,  замість  того  щоб  поспішати  з  висновками,  спочатку  спробувати  розгледіти  у  людині  будь-які  позитивні  якості.  Інакше  легко  помилитися  у  своїх  висновках,  поквапитися  з  осудом,  ну,  а  заодно  самій  собі  зіпсувати  нерви.  Одним  словом,  чесність  і  прямота  гарні,  коли  вони  поєднуються  з  умінням  розуміти  і  приймати  людей...

--І  що  отримала  таку  професію,  створила  гідну  кар'єру?

Квіточка,  гордо  випнувши  свої  невидимі  груди,  відповіла,  що  у  інституті  культури  була  нагороджена  Золотою  медаллю  за  гарне  навчання  та  участь  у  громадському  житті  студентського  руху  інституту.  Але  ось  біда...  медаль  вкрали  при  нагородженні...  інституту  довелося  нею  нагородити  іншу  студентку,  яку  Квіточка  ледве  не  продала  у  казино  цеховикам.  Ця  видра  довгонога  сама  туди  Квіточку  привела.  Казала,  що  там  цеховики  відриваються  і  спускають  свої  кровні  або  криваві  мільйони.  А  рокери  їм  пісні  за  це  співають.  Обіцяла  хорошу  вечірку.

--Отримала?..  Запитали  усі  подруги(зал  теж,  затамувавши  подих,  чекав  відповіді).

Квіточка  засміялася...

--Отримала(())  Я  там  цеховикам  щось  зламала,  відірвала  і  порвала.  Рокерам?  А  цим  заплатила  за  пісні  грошима  цеховиків.  Хлопці  так  добре  співали,  коли  я  між  цеховиками  бігала,  а  вони  самі  один  одного  били.  Я  що  даремно  закохана  була  у  фізрука!  Він  мене  усім  видам  боротьби  за  це  навчив.  Так  що  діви,  потрібно  знати  кому  свою  невинність  віддавати(())  Ось  тому  інститут  віддав  мою  Золоту  медаль  тієї  видрі  довгоногій,  щоб  вона  тихо  і  мирно  поїхала  соціалізм  представляти.  Начебто  десь  у  Африці  царюе  у  якомусь  племені.  Купила  їх  за  мою  Золоту  медаль.  Говорили  у  неї  там  гарем  з  чоловіків.  Вона  так  мріяла  про  вічну  і  без  корисну  любов!  Ось  і  отримала  її  завдяки  мені(())

Після  цих  її  одкровень  на  сцену  вийшли  Олена  Степаненко  і  Регіна  Дубовицька.  Степаненко  стала  обурюватися,  що  пів  дня  усіх  шукає,  а  вони  тут  ляси  точать.  На  це  жінки  відповіли,  що  ці  ляси  між  іншим  глядачі  слухають  і  навіть  дивляться.  Глядачі  дружно  зааплодували.  Степаненко  радісно  помахала  їм  рукою.  Із  залу  на  сцену  полетіли  букети  квітів,  а  якийсь  чоловічий  голос  закричав...

--Оленка!  Я  тебе  кохаю!  Але  я  поки  тут  зайнятий.  Я  з  глядачами  спілкуюся...

Зал  дружно  подивився,  а  чим  таким  важливим  зайнятий  Петросян  серед  них.  Виявилося,  що  він  на  честь  свого  Ювілею  вирішив  підписати  свої  збірки  гумору  і  подарувати  глядачам.  За  ним  слідом  йшли  Брати  по  Розуму  і  Брати  по  Зовнішності.  Кожен  ніс  стопку  книг  Петросяна.

Мотрона  знову  стала  зачитувати  лист  від  Листоноши...

--Те  ж  саме  відноситься  і  до  сімейного  життя  Клави.  Зазвичай  вона  хороша  господиня,  турботлива  і  чуйна  дружина,  але  іноді  їй  не  вистачає  м'якості  у  рішенні  важких  і  неоднозначних  питань.  Вирішивши  цю  проблему  усередині  себе  самій,  вона  забезпечить  прекрасну  долю  і  собі,  і  своїм  близьким...

--Клавушка-Квіточка,  ти  моя  багаторічна!  Признавайся  про  цей  свій  таємничій  період  життя!  Чого  либишься?  Кажи!..  І  закричала  на  увесь  свій  сильний  голос  ...--Карен!  Ти  де?

На  сцену  вибіг  Карен  і  перелякано  запитав  у  Мотрони,  що  трапилося,  що  вона  так  страшно  його  кличе.  Мотрона  спокійно  відповіла,  що  їй  і  її  подругам  потрібен  хороший  і  великий  килим...  ні  не  літак,  а  просто  килим,  на  якому  вони  зможуть  у  дружній  бесіді  відпочити...

--Швидко  тягни  сюди  килим!  Він  у  Петросяна  у  гримерній  є!  Чого  стоїш?  Ти  вже  назад  повинен  прибігти  з  килимом,  а  ти  ще  тут?

Після  цього  питання  Карен  вже  через  хвилину  стояв  і  старанно  стелив  той  килим,  який  між  іншим  Петросяну  вдячні  колеги  по  гумору  подарували  на  Ювілей.

Після  того,  як  Карен  постелив  килим,  усі  подруги  сіли  на  нього  і  мовчки  подивилися  на  Мотрону.  Та  зрозуміла  німе  запитання  і  продовжила  зачитувати  лист...

--Іменіни,  привітання  Клавдії  6  січня  -  найближча  дата.  Значення  імені  Клавдія:  «кульгава»(лат)...  ну  це  ми  вже  знаємо...  сказала  Мотря.

Клавдія  створена  для  сімейного  життя...  Вона  дуже  працьовита,  терпляча,  прекрасно  готує,  дивиться  за  дітьми  і  любить  свого  чоловіка...  З  дитинства  добре  вчиться  і  тому  у  майбутньому  займає  гарну  посаду...  Вона  встигає  і  у  домашніх  справах  і  на  роботі...  Скрізь  нею  захоплюються...  Не  любить  витрачати  гроші  даремно,  вона  знає,  що  потрібно  їй  сім'ї,  ніколи  не  проявляє  егоїзм...  У  першу  чергу  робить  усе  для  чоловіка  і  дітей,  і  тільки  потім  вже  для  себе?

Усе  це  Мотрона  прочитала  на  одному  подиху  і  у  питальній  інтонації.  Потім  замовкла  і  замислилась...

-  Ось  про  те,  що  ти  вмієш  готувати-  не  пам'ятаю.  Діти,  чоловік?  Ти  про  це  нікому  і  нічого  не  казала.  Ти  взагалі  ким  після  інституту  працювала  і  головне  де?  А  ось  про  те,  що  ти  не  любиш  витрачати  гроші,  я  давно  зрозуміла.  Я  взагалі  не  можу  зрозуміти,  а  куди  ти  їх  витрачаєш?

І  тут  на  сцену  вибігла  Олена  Горобець  з  криками...

--Це  що  за  підстава?  Я  Гальцева  не  змогла  знайти.  Його  виявляється  з  Ветровим  кудись  здуло,  а  ви  тут  нові  посиденьки  створили?  А  я,  а  мене  чому  не  покликали?..  І  знесилено  впала  на  килим  між  Коркіною  і  Рожкової...  Подруги!  Їсти  хочу!  У  кого  є  хоча  б  скоронка  хліба?..  І  так  жалібно  подивилася  на  Коркіну.

Усі  подруги  теж  на  неї  подивилися.  Валентина  мовчки  полізла  рукою  у  сумку,  що  у  неї  була  з  собою,  і  витягла  пакет  Віскас...

--Ось  тільки  це  є.  Остроухов  просив  купити  для  його  кота  Парашутиста.  Це  він  так  назвав  кота...  казав,  що  кіт  на  відміну  від  нього,  не  боїться  літати  у  моїх  літаках...  і  віддала  Горобчику...  --Куштуй...  Там  справжнє  м'ясо...  Я  пробувала...  Смакота!

Горобчик  стала  жувати  їжу  від  Коркіною,  а  Мотрона  зажадала,  щоб  Квіточка  відповіла  на  поставлене  нею  питання...  Квіточка  сіла  на  килимі  по-зручніше  і  почала  свої  сімейні  спогади...

--Що  робила  після  інституту?  У  КДБ  пішла  служити.  Вони  між  іншим  зам'яли  той  інцидент  з  цеховиками.  Казали,  що  давно  мріяли  мати  такого  вмілого  агента,  який  завжди  виходить  переможцем  зі  складних  ситуацій.  Де  я  тільки  не  служила  по  їх  завданням(())(заплющила  очі,  видно  згадує  час  своєї  бурхливого  молодого  життя  у  спецагентах  охорони  соціалізму).

У  цей  час  з  іншого  боку  сцени  вийшли  Генка  Вєтров  і  Юрик  Гальцев...

-  Ого,  які  тут  гарні  посиденьки  на  килимі!  А  ми  навіть  і  не  знали  про  це,  але  так  вдало  купили  п'ять  піц  з  сиром,  беконом  і  іншими  добавками!..
сказав  Юрик  Гальцев,  а  Генка  Ветров  тримав  ці  піци  у  своїх  руках,  гордим  виглядом  показуючи,  що  це  його  заслуга...

--Юрік,  ти  не  забув,  що  ці  піци  нам  з  моєї  Макіївки  по  спец  замовленню  привезли?  Там  між  іншим  натуральний  бекон  доданий!..

Юрій  відповів,  що  усе  це  пам'ятає  і  не  забув.

Жінки  радо  заплескали  хлопцям  і  посунулися  на  килимі,  щоб  вони  могли  їх  пригостити  своїми  смачними  дарами.  Мотрона  стала  читати  лист  далі,  при  цьому  встигаючи  поглинати  свою  частину  піци...

-Клавдія  не  хитра  натура  і  це  їй  дуже  шкодить  по  життю.  Вона  може  також  довіритися  навіть  брехливій  людині.  Однак  вміє  вчитися  на  своїх  помилках  і  двічі  обдуривший  її  людині  не  повірить.  Чоловік  Клавдія  є  для  неї  міцною  опорою.  Він  знає,  коли  потрібно  що-небудь  їй  підказати,  де  краще  її  підтримати.  Завжди  міцно  за  неї  тримається,  бо  зна,  що  такої  дружини  йому  точно  не  знайти.  Вона  усе  любить  робити  самостійно  без  сторонньої  допомоги,  але  бувають  такі  життєві  ситуації,  у  яких  без  допомоги  близької  людини  не  обійтися.  Цією  людиною  найчастіше  для  Клавдії  виступає  чоловік...

--І  коли  ти  встигла  заміж  вийти  і  дітей  народити,  якщо  служила  шпигункою  у  КДБ?

Квіточка  відповіла,  пережовуючи  черговий  шматок  піци,  що  за  40  років  своєї  таємної  місії  стільки  раз  змінювала  своє  обличчя  і  місце  проживання,  що  тепер  на  своєму  здобутому  відпочинку  спец  агента  ХХХ,  їй  з  усього  світу  з  різних  країн  приходять  гуманітарні  посилки  від  її  колишніх  чоловіків  і  загальних  дітей.  Скільки  їх?  У  Аргентині  живе  Хуан  Родрігес  Мегаль  і  їх  два  сина  Педро  і  Пауль.  Вони  володіють  плантаціями  чогось.  Марихуани?  Не  знаю,  але  начебто  чайним  листом  і  кавовими  зернами  займаються.  У  Японії  живе  Судзукі  Ямамото  і  їхня  дочка  Фролес(Квіточка).  Вона  на  телебаченні  працює  продюсером.  А  ось  у  Африці,  промовчу  у  якій  країні,  живе  Федя  Бамбук.  Він  нащадок  місцевого  правителя  тієї  області.  Хороший  був  чоловік(Квіточка  навіть  губами  заплямкала).  Його  мати  з  наших  колишніх  спецагентів.  Теж  з  таємною  місією  у  Африці  колись  операцію  з  порятунку  людства  тієї  країни  проводила.  Ось  наші  з  Федором  дороги  і  перетнулися.  Діти?  Так  вона  йому  трійню  народила...  двох  донек:  Софі  і  Сандру  та  сина  Патріка.  Вони  організували  музичну  групу  і  виступають  з  концертами  у  тій  місцевості.  Звали  у  гості,  коли  дізналися,  що  вона  на  пенсію  вийшла  і  тут  з  ними  стала  працювати.  Тим  більше,  що  її  вже  ніхто  з  її  ворогів  і  не  шукає.  Вона  їх  усіх  пережила(і  дико  зареготала).

Юрик  і  Генка  ледь  не  подавилися  від  такого  оповідання  особистого  житті  Квіточки.  Геник  сказав,  що  Квіточка  крутіше  Листоноши.  Та  вдома  дітей  створювала,  а  Квіточка  встигла  у  своїй  шпигунській  діяльності  створити.  Усі  дружно  заплескали.  Квіточка  навіть  розплакалася.  Казала,  що  давно  б  поїхала  їх  провідати,  але  боїться,  що  діти  посваряться,  якщо  у  когось  вирішить  довше  залишитися.  Нехай  краще  вони  самі  до  неї  у  гості  приїджають.  Мотрона  згідно  кивнула  головою,  що  теж  так  думає,  тому  що  не  переживе  розлуку  з  подругою.

Мотрона,  схлипуючи,  продовжила  читати  лист  від  Листоноши...

--Форми  імені  Клавдія:  Клаха,  Клава,  Клавдея,  Клаша,  Клавушка.  Іменини:  6  січня,  2  квітня,  31  травня,  19  листопада.

Квіточка  гордо  подивилася  у  зал  на  глядачів  і  сказала:

--Головне  усе  написано  точно  про  мене.

Мотрона  засміялася  і  витягла  такий  же  лист  з  кишені  своєї  кофти  і  дала  Квіточці:

--Читай!  Вона  мені  теж  прислала  про  моє  ім'я.

Квіточка  стала  читати  лист  для  Мотрони  від  Листоноши...

--Мотренька,  це  мій  тобі  презент...

Значення  імені  Мотрона...  Жіноче  ім'я  Мотрона  походить  від  латинського  слова  "матрона",  що  означає  "поважна  жінка",  "дама",  "матінка".  У  Росії  воно  відомо  здавна  і  користувалося  великою  популярністю  серед  простолюду.  Саме  від  нього  пішла  назва  "матрьошка".  В  даний  час  ім'я  Мотрона  вважається  застарілим,  тому  зустріти  його  можна  досить  рідко.

--Мотря,  виходить  ти  у  нас  раритетна  дама-матінка!  Тепер  зрозуміло,  чому  тебе  так  поважає  Петросян  і  бояться  Брати  по  Розуму  і  по  Зовнішності.

--Характер  У  Мотрони,  як  правило,  хороший.  Вона  спокійна,  врівноважена,  трохи  навіть  флегматична,  терпляча  до  невдач,  але  при  цьому  здатна  відстояти  свою  думку.  У  дитячому  віці  Мотрона  є  типовим  спостерігачем  життя.  Вона  не  активістка  і  не  любить  випинатися,  а,  швидше  за  все,  буде  тихою,  слухняною,  скромною  і  розумною  дівчинкою,  якій  подобається  спостерігати  за  пригодами,  злетами  і  падіннями  своїх  більш  активних  однолітків.  Доросла  володарка  цього  імені  теж  не  любить  виставляти  себе  напоказ.  Вона  завжди  трохи  задумлива,  тиха,  хоча  у  глибині  душі  мріє  одного  разу  зробити  якийсь  авантюрний  вчинок.  Як  правило,  Мотрона  живе,  слідуючи  своїм  духовним  принципам.  У  спілкуванні  з  нею  легко,  так  як  володарка  цього  імені  комунікабельна,  уважна,  любляча  слухати.

--І  ми  це  підтверджуємо!..  Пролунали  голоси...  усі  присутні,  що  сиділи  на  килимі  Петросяна,  повернули  голову  на  звук...  а  там  Віктор  Коклюшкін,  Юхим  Шефрін  і  Михайло  Жванецький...  нам  Петросян  подзвонив,  щоб  терміново  приїжджали.  Ви  дуже  не  хвилюйтесь!  Ми  раків  варених  узяли  у  "кроликів".  Вони  де?  А  ось  несуть  раків...  і  тут  на  сцену  вийшли  Володьки-"кролики".  Кожен  по  два  відра  ракової  юшки  ніс.  Злі,  але  посміхаються,  немов  мільйон  знайшли.  Поставили  відра  і  впали  поряд  з  Генкою  і  Юриком.  Метри  гумору  теж  присіли  біля  Дубовицької  і  Степаненко.  А  із  залу  Петросян  кричить,  щоб  без  нього  юшку  їсти  не  починали,  а  то  образиться.

Квіточка  уважно  на  усіх  подивилася  і  продовжила  читати  лист  Листоноши  для  Мотрони...

--Імя  Мотрона  підійде  дівчинці,  яка  народилася  під  зодіакальним  знаком  Риб,  тобто  з  20  лютого  по  20  березня.  Цей  знак  схожий  на  Мотрону  спокійною  вдачею,  відсутністю  амбіцій,  романтичністю,  релігійністю  і  багатою  уявою.  Під  його  впливом  володарка  цього  імені  стане  талановитою,  творчою,  швидко  прив'язливою  до  людей  і  схильною  захоплюватися  всілякими  течіями  і  напрямками  у  культурі,  науці  та  релігії.

--А  ти,  Мотря,  хитра!  Народилася  у  Тетянин  день.  Висоцький  теж  між  іншим  тоді  народився.

--Плюси  і  мінуси  імені  Мотрона?..  Навіть  цікаво...
Які  ж  плюси  і  мінуси  можна  відзначити  у  імені  Мотрона?  Позитивно  його  можуть  сприйняти  батьки,  які  підшукують  для  своєї  дитини  ім'я  зі  старовинним  шармом.  У  цілому  ж  плюсів  у  цього  імені  мало,  адже  його  важко  назвати  гарним,  воно  досить  незвично(хоча  і  цілком  приятно)  звучить  у  поєднанні  з  російськими  прізвищами  та  по  батькові,  а  ще  до  нього  важко  підібрати  милозвучні  скорочення(зазвичай  Мотрони  називають  Мотямі,  Мотрями,  Матрёшкамі).

Трохи  вирівнює  загальне  враження  від  імені  Мотрона  приємний  характер  більшості  його  власниць,  але  вибір  батьків  усе  одно  залишається  складним.

Усі  загомоніли  і  стали  придумувати  нові  похідні  імені  Мотрона...  Матя,  Матюша  ...  Генка  вирішив  пожартувати...  Мотрончік-  моторчик...  Мотрона  засміялася  ...сказала,  що  батьки  любили  її  називати  Матана...  аж  надто  швидко  вона  бігала  у  дитячі  роки.  Ніхто  вгледіти  не  міг.  Дід  завжди  говорив,  що  за  Матаною  сім  няньок  залишиться  без  зору,  слуху  та  голосу...  дві  пробабкі,  дві  бабки  і  три  тітки  не  могли  сладу  з  нею  зробити.  У  одній  нервовий  зрив  вийшов,  у  іншої  печія...  усе  показувала,  як  потрібно  кашу-манну  їсти.  У  решти  просто  ноги  відмовлялися  бігати  за  нею.

Усі  слухачі  засміялися  і  заплескали  у  долоні.  Квіточка  порушила  тишу  і  продовжила  читати  далі...

--Здоровье  у  Мотрони  непогане,  але  їй  потрібно  звернути  увагу  на  серце,  печінку,  а  ще  необхідно  побільше  рухатися?..  Мотря,  чуєш  че  наука  каже?  Вони  просто  не  знають,  що  ти  вічна!

--Любовь  і  сімейні  відносини  Мотроні  дуже  потрібні,  інакше  вона  просто  закриється  у  собі.  Найкраще  їй  підійде  чоловік  спокійний,  надійний,  працьовитий  і  домовитий  -  з  таким  володарка  цього  імені  знайде  справжнє  щастя.  Всю  свою  ласку  у  шлюбі  Мотрона  віддасть  дітям.  Вона  -  чудова  мати,  дуже  турботлива,  спокійна  і  чуйна...  Мотря,  то-то  твої  сини  тебе  так  поважають,  що  кожен  день  дзвонять  і  питають,  як  спала,  куди  ходила...  видно  вони  усі  пішли  у  тих  твоїх  сім  няньок?

Мотрона...

-  Бояться,  що  заміж  вийду.  Я  якось  їм  пригрозила,  що  це  зроблю  і  позбавлю  спадщини,  але  потім  передумала.  Чому?  Сама  витрачу  свої  фунти-стерлінги(і  сердито  подивилася  на  усіх,  немов  вони  хотіли  їх  у  неї  забрати)...  так  дай  лист,  сама  дочитаю...

--У  професійній  сфері  Мотрона  може  проявити  схильність  до  педагогіки.  Наприклад,  з  неї  може  вийти  хороший  вихователь  у  дитячому  садку,  шкільний  учитель,  керівник  гуртка,  а  ще  соціальний  працівник,  флорист,  письменник,  фотограф,  психолог,  кондитер...  навіть  так!..  Захоплено  сказала  Мотря...  подруги  фізику  я  довго  у  школі  викладала.  Створила  гурток  "Дружимо  з  фізикою  і  хімією"...  усе  було  добре  поки  у  мене  у  7  класі  не  з'явився  новий  Кулібін  ...  Пончик  Саня...  паразит!  Створив  вічний  двигун  і  між  іншим  чотири  інститути  досі  не  знають,  як  його  зупинити.  Цей  геній  де?  Начебто  до  Америки  поїхав.  КДБ  його  послали  туди...  Прохали  Саню,  щоб  він  там  улаштував  підрив  її  економіки  і  усього  побуту.  Навіть  і  не  знаю,  як  він  там  зараз!  Не  дай  бог  не  ту  кнопку  натисне  або  не  ту  колбу  виллє!  А  от  усі  інші  професії  я  тут  з  вами  пізнала...

--Іменіни  за  православним  календарем  Мотрона(у  церковному  написанні  Матрона)  відзначає  2  квітня,  9  квітня,  31  травня,  2  листопада,  19  листопада,  22  листопада  ".

--Прочитала!..  У  мене  шість  ДНЮХ  і  що  цікаво  ми  з  тобою,  Квіточка,  три  рази  будемо  відзначати  разом.  Але  усе  це  дрібниці...  Ось  як  як  мені  бути  з  Днем  народження?

--А,  що  з  ним  не  так(пошепки  запитала  Квіточка).

Зал  теж  притих  у  очікуванні  відповіді  Мотрони.  А  вона  сумно  промовила:

--Він  у  мене  25  січня))

Зал  зойкнув  і  став  аплодувати,  Квіточка  рот  прикрила  і  впала  на  підлогу  і  лежить,  як  мумія.

--Квіточка,  не  придурювайся)))  Вставай,  а  то  ще  захворієшь...  крикнула  Мотря  ...  подруги  стали  торсати  Квіточку  і  прохати  встати.

--Ні,  не  встану.  Мені  тут  спокійніше  думається(підняла  голову  і  запитала)  і  що  робити  тепер?  Мати-благодійниця  знає?

Тут  на  сцену  вийшов  Петросян  у  супроводі  Братів  по  Розуму  і  по  Зовнішності  ...

--Усе  вона  знає  і  просила  Мотрону  не  хвилюватися  з  цього  приводу.  Ювілей  Листоноша  влаштує  для  Мотрони  на  найвищому  рівні.  По  секрету  усім  кажу,  що  будуть  усі  наші  і  не  наші...  так  що,  Мотрона,  складай  святкову  програму  і  меню!..

І  тут  на  сцену  захекавшись  вибіг  листоноша  Печкін...

--Я  звичайно  дико  перепрошую,  але  я  не  винен!  Це  Листоноша  мене  до  вас  прислала,  щоб  усім  листи  передав...  казала,  що  це  від  неї  подарунок...
і  став  роздавати  листи,  на  яких  стояли  імена  присутніх...


Читачі!  Бувайте))))


2014.01.23-  закінчила  28.09.2016

продовження  у  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922248
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


4. Новый зять для Лизаветы…

ЛенГри02  (Ссылка)
Александр  
Малков
http://lyrik.33bru.com/gedicht414929.html
[img]http://www.chitalnya.ru/upload/953/40d83de6cb56acf50099965875ed5888.jpg[/img]

-Лизавета!
Просыпайся!  Ты  там  чё  сиесту  устроила?  

Сидоровна  наклонилась  через  перила  балкона  и  сердито  продолжала  возмущаться,  что  вот  полдень,  а  они  с  её  подругой  ещё  и  словом  не  перемолвились.  
На  балкон  нижнего  этажа  вышла  заспанная  старушка  в  бикини.  Она  спокойно  сказала  Сидоровне,  которая  от  увиденной  одежды  на  Лизавете,  даже  в  коленях  задрожала:  

-  Богатый  может  жирно  жрать,  а  мне  голодной  хоть  поспать.  Ты  чё  опять  разоралась?  Чё  онемела?  Ты  там  от  радости  меня  лицезреть  не  померла?  

От  такого  вопроса  Сидоровна  пришла  в  себя  и  икая  ответила:  

-Ты  чё  так  вырядилась?  Где  такое  чудо  купила?  Небось  зять  прислал?  Это  за  каки  таки  заслуги?  Ты  же  с  ним  постоянно  воевала  за  место  на  кухне?  Чё  компенсацию  за  моральный  ущерб  прислал?  А  доця  твоя  я  слышала  снова  замуж  собралась?  За  кого  на  этот  раз?  Это  уже  какой  по  счёту  у  неё  принц  на  белом  осле?  Иначе  и  не  назовешь  твоих  бывших  зятьёв.  

Старушка  Лизавета  в  бикини  гордо  ответила:  

-  Зависть  большой  грех.    Пусть  выходит...  И  ездить  и  на  мир  дивиться...  
А  то  станет  такая,  как  мы,  и  вспомнить  нечего  будет.  Ты  чё  помнишь  из  своей  прожитой  сексуальной  жизни?  

Сидоровна  присела  на  стул,  что  у  неё  для  этого  стоял  на  балконе  и  задумалась:  

-  Помню  большую  драку  на  моей  первой  свадьбе,  а  потом  большую  драку  на  похоронах  первого  мужа...  Потом  большущую  драку  между  мной  и  моей  разлучницей,  что  увела  моего  второго  мужа.  Правда  я  ей  все  патлы  по  вырывала,  а  мужу  голову  разбила,  по  этому  он  со  мной  и  остался.  Я  оказывается  ему  мозги  кобелиные  отбила.  А  ты?  

Лизавета,  от  услышанных  воспоминаний  своей  любимой  подруги-соседки,  расхохоталась  и  сказала,  вытирая  слёзы  смеха:  

-  Кто  лишь  имеет  то,  чем  ср*ть,  тот  может  только  материться!  
Это  я  про  своего  постояльца.  Помнишь  любовь  мою  последнюю?  Вот  паразит!  Хотел  любви  большой  и  вечной!  Я  дура  поверила.  А  он  просто  перезимовать  хотел  подле  моих  костей  и  прокормиться  моей  похлебкой.  Не,Сидоровна  пусть  моя  доця  выходит  за  итальянца.  Мне  не  привыкать.  Я  в  Германию  ездила  к  её  Хельмуту,  потом  в  Турцию  к  её  Бураку,  потом  гостила  в  Чили  у  Майка.  А  теперь  у  меня  будет  зять  Джованни.  Я  его  просто  Ваня  зову.  

-  Слышь,    у  тебя  загранпаспорт  есть?  Поедешь  со  мной  в  Милан  на  её  свадьбу?  Зять  очень  просил  тебя  привезти.  

Сидоровна  от  услышанного  просто  подпрыгнула:  

-  Когда  едим?  Документы  мне  невестка  справит.  Она  в  паспортном  столе  секретарём  работает.  

Лизавета  зевнула,  махнула  рукой:  

-Доця  сообщит  и  пришлёт  деньги  на  билеты.  Так  что  готовь  чемодан...  без  подарков  оттуда  я  лично  не  уеду.  Пока!  Спать  охота....


25.08.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922264

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922163
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 14.08.2021


18. Кісейні посиденькі

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/07/12/2384.jpg?9960[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63588

Олена  Степаненко  вирішила  у  своєму  будуарі  влаштувати  кісейні  посиденькі.
Всі  зібралися  і  вирішили  розповісти  про  свою  долю  і  жіночі  важкі  роки  у  коханні.


І  тут  Кларочку  прорвало  і  почала  вона  свою  оповідь  розповідати:

...  От  як  ми  всі  жінки  схожі.  Для  нас  усе  просто.  Ми  хочемо  кохати  і  бути  коханими  сьогодні  і  зараз.  А,  як  часто  чоловіки  починають  виправдовуватися,  що  він  не  подумав,  не  знає,  не  вирішив.  Ми  ж  не  усі  прохаємо  обов*язково  одруживаться,  але  одного  хочемо,  щоб  усім  серцем  і  тільки  нас.  Так,  будь  ласка,  виріши,  поміркуй  і  дізнайся,  а  потім  підходь  і  дивися  у  очі,  торкайся  до  рук  і  тривож  серце.
Не  знаю,  як  у  кого,  але  мені  точно  треба  так.  А,  то  право  слово  ходять,  пишуть,  голову  морочать.  А,  тепер,  напевно,  по  лікарнях  бігають  і  лікують  свої  нерви.  А,  по  заслузі,  не  треба  нам  життя  псувати.

Квіточка,  будеш  перебивати,  я  піду  братів  Пономаренко  шукати,  продовжую:

...  Усе  почалося  давно.  Коли?  Я  не  пам*ятаю,  але  подруги  завжди  були  моєю  відрадою  і  віддушиною.  З  ними  завжди  було  цікаво  зустрічати  новий  день  і  сподіватися,  що  у  житті  щось  зміниться  у  мене  і  можливо  накраще...  А  як  же  інакше.  Якщо  ні,  то  я  краще  здохну  і  будь  ласка  не  вздумайте  мені  заважати(Вона  уважно  подивилася  на  усіх).

Але  з  моїми  подругами  такого  проколу  не  буває.  Вони  просто  не  дають  мені  цей  шанс-  померти  непомітно.

Такою  була  моя  улюблена  подруга  Шурка  Половинкіна-  найкраща  і  відчайдушна.
Ось  з  ранку  подзвонила,  а  до  цього  я  була  просто  на  грані.  А  вона  знову  мене  урятувала.
А  ось  слухайте...

Бісило  це  довго  і  довго  здавалося,  не  буде  кінця  цього  мого  сказу...
Хоча  бували  дні  затишшя.
Коли?
Це  коли  кохана  подруга  порадує  черговим  розлученням  і  головне  у  чоловіка  усе  забере.  Він  від  неї  радий  у  трусах  піти.

(Вона  нервово  засміялася.  Усі  жінки  підтримали  її  у  цьому.  Усі  уявили  цю  картину  з  біжучим  чоловіком  у  трусах).

А  вона  добра  душа  мене  потім  у  стриптиз  клуб  веде.  Ось  де  гола  правда  життя.
Я  так  кохаю  ці  свята  розлучення...  У  повному  розумінні  цього  слова.  Подруга  щаслива...  Обмірковує  новий  план  захоплення  чергового  принца  на  білому  лімузині.  Що  цікаво  ці  принци  самі  до  неї  летять,  як  мухи...  не  будемо  уточнювати  куди.  А  потім  через  місяць  тікає  від  неї,  як  сірий  вовк  від  облави.  І  головне  радий,  що  живий  залишився.
А  що  я?
Он  вона  мені  з  ранку  радість  подарувала.  Як  яку?  Йдемо  знову  у  той  клуб  відриватися.  Я  вже  тому  Зайцю  подзвонила.  Гроші?  Три  місяці  заощаджувала  на  усьому.
Ну  і  відірвемося  ми  з  цим  Зайцем!

-Олено,  а  хто  це  там  під  вікном  розмовляє?

Степаненко  пішла  до  вікна  і  визирнула  з  нього.

-Вітько,  Сашко,  а  ви  що  тут  шастаете?  Я  вас  не  кликала.  Сьогодні  жіночі  посиденьки.
Чого?  Вам  цікаво?  Я  тобі,  Сашко,  у  лоб  дам,  якщо  кричатимешь.  Гаразд  заходьте,  поки  вас  ніхто  не  помітив  і  тихо  мені  сидіти.  Кларочка,  рибка  моя,  продовжуй.  Це  до  нас  нові  глядачі  прийшли.  Так,  розумники,  і  плюшками  не  об*їдатися!  Чули?

Брати  по  Розуму  закивали  головами,  при  цьому  встигнувши  узяти  булочок.  Сашка  той  вже  і  чай  у  Мотрони  випросив.  Кларочка  подивилася  на  них  і  сказала:

...  Найкраща  і  відчайдушна  -  Шурка  Половинка  приперлась  і  як  завжди  стала  зі  мною  бесіди  вести:

Ах,  вік  мій  безхмарний,..  і  довго  думаєш  так  безхмарно  гуляти?
Не  боїшься,  що  лисину  сонцем  напечешь,  а  вітром  очі  запорошишь?
Не  час  міркувати...  а  коли  думаєш  міркувати  почати?  Коли  виспишься  або  після  чергового  “траху”?
Адже  травень,  такий  він  крихітний,..  лютий  ще  менше  і  що?  Не  жити,  не  спати  і  не  жерти?  А  що  робити?  Що?  Ну  знаєш  тепер  зрозуміло,  що  ти  точно  у  травні  народилася.
Хочу  я  все  дізнатися...  що  мало  пізнала?  У  Туреччині  були?  Були.  У  Німеччині  на  мітингу  засвітилися?
Дякувати  богу,  що  посольство  випустило  нас.  У  Ізраїлі?  Ну,  слава  всевишньому  хоч  туди  нас  не  пустили.
Мойша?  А  нехай  зі  своєю  Сарою  помириться  і  не  морочить  тобі  і  мені  теж  голову.  Чому?  Ось  коли  виплатить  твої  борги,  тоді  нехай  і  морочить.
Я  травнева,  весняна...  це  ти  зараз  така,  а  восени  і  взимку  що  Мілошу  співала?  А  Збынеку?  Ну,  правильно  хлопці  досі  нервові  клітини  відновлюють  після  вашого  групового  сексу!
Ти!?  Так  тобі  по  барабану!
Мені  маятися  завжди...  брехня!!!  Я  вчора  отримала  СМС  від  Майкла  з  Мічигану.  Куди  це  він  тебе  покликав,  на  яке  ранчо?  Куди?  Мустангів  об*їжджати?  Дур  таких  об*їжджати.
З  гітарою,  з  настроєм,..  і  з  ким  на  цей  раз?  Брешешь?  Покажи  квиток?
Не  життя,  а  чехарда...  ну  якщо  з  “Дискотекою  Аварія”,  то  я  не  проти.
Біжать,  поспішають  весняні,
Веселі  року...  так  будешь  поспішати,  старою  раніше  терміну  станешь.
Життя,  як  настрій,
Змінюється  завжди.....  Ти  справді  у  це  віришь?
Але  все  ж  таки  дуже  хочеться
за  життя  пробігти....  Ще  не  набігалась?  Зупинися,  перекури,  прийми  душ,  повечеряй...  у  туалеті  газету  почитай.
І  в  житті,  не  втративши  надію,
Мріяти!...  ось  це  можешь  довго  і  безпечно  робити.
Кохати!...  якщо  тільки  з  захисними  засобами.
Дерзати!....  Можна  без  мене?

Тут  хтось  постукав  у  двері.  На  цей  раз  піднялася  Рожкова  і  пішла  перевіряти,  хто  насмілився  потурбувати  їх  збори.  Відкривши  двері,  вона  побачила  Мішу  Циришенко  з  ящиком  шампанського  та  Ігоря  Христенко  з  величезним  тортом.  Вони  так  радісно,  любовно  посміхалися,  що  свекруха  Світу  не  змогла  їм  відмовити  пройти  до  салону.

Клара  похмуро  подивилася  на  нових  відвідувачів  і  сказала,  щоб  сиділи  тихо,  а  то  вона  піде  шукати  близнюків.  Усі  сіли  і  стали  мовчки  слухати  далі.

Клара  продовжила  свою  розповідь:

...  Друга  подруга  ще  та  екстремалка.  45  років  надали  їй  шарму  і  небувалий  оптимізм.
Вона  вирішила  на  природі  відпочити  з  своїм  колективом.  Куди  поїхали?  У  ліс,  природою  дихати.
Де  тільки  знайшли!!!
Ну,  значить  діло  було  так...  це  вона  потім  у  дерматолога  пояснювальну  писала...:

“....  приїхали  ми  на  пікнік  у  якийсь  ліс.  Так,  звідки  я  знаю  де  це  було!
А  вам  навіщо?  Самі  туди  хочете?  Дивіться  там  не  тільки  коники  є,  але  ще  щось  чоловікам  до  трусів  заповзло  по  нозі.  Федір  Кузьмич  зараз  на  прийомі    уролога.  А,  ось  він  як  раз  той  водій,  що  нас  туди  привіз,  можете  у  нього  про  дорогу  запитати.

Головне  не  зрозуміло,  хто  сумку  обчистив!  Начебто  усі  свої,  може  там  засідка  була?  Тоді  Кузьмич  перший  на  підозрі.  А,  ще  Люська  з  відділу  постачання.  Вона  тулилася  до  Кеші  з  креативного  маркетингу.
Він  ще  той  кабель.  Усе  мене  між  ніг  гладив  і  показував  пальцем  на  своїх  губах,  щоб  мовчала.
Я?
А  я,  що  дурепа?  Мені  сподобалося.  До  того  ж  ніхто  цього  не  бачив.  Може  це  він  у  сумці  шмон  улаштував?  Тоді  можна  я  піду  додому?  А  раптом  він  мене  у  моїй  квартирі  чекає?  Як  навіщо?  Закінчити  розпочате?  Ви  ж  цього  гада  з  моєї  попи  витягли?  Ну,  значить  я  можу  з  чистою  попою  йти  займатися  коханням.  Ви  теж  так  вважаєте.  Скільки  мені  років?  45.  І  що  з  того?  Діти?  Так  у  мене  вже  й  онуки  є.  При  чому  це?  Наслідки  мені  не  загрожують!  Це  які?  Вагітність?  Ні,  не  загрожують.  Я  впевнена!!!  Що?  Коли?  О  котрій?  Я  прийду,  ось  тільки  труси  одягну  і  прийду.  Дивіться,  обдурите,  то  прийду  сюди  і  змушу  тут  виконати  обіцянку”.

Це  потім  вона  мені  усе  розповіла.  Що  лікар?  А  він  досі  її  перевіряє,  але  вже  у  себе  вдома.  Казав,  що  у  неї  дуже  рідкісний,  хронічно  запущений  діагноз  і  тільки  він  один  може  її  вилікувати.  Ну  і  нехай  лікує,  хоч  більше  у  траві  не  буде  срати  і  коників  заманювати  до  своєї  попи...  птьху...  ети  її  мати...  дав  же  Бог  подруг!

Тут  раптом  знову  хтось  під  вікном  зашумів.  Дубовицька  теж  вирішила  кістки  розім*яти.  Підійшла  до  відкритого  вікна  і  подивилася  із  нього.  А  там  стояли  брати-”кролики”.  Один  тримав  10  літрову  банку  пиво,  а  другий  величезне  відро  варених  раків.

...  Кларочка,  до  нас  “кролики”  прийшли!  Вони  нас  збираються  раками  годувати  і  напувати  пивом.  Кликати?

Усі  жінки  зашуміли,  що  обов;язково  кликати.  Раків  “кролики”  варили  відмінно  і  треба  було  бути  тупою  і  ще  раз  тупою,  щоб  відмовитися  від  пиво  з  раками  фірми  “Кролики  віників  не  в*яжуть,  а  тільки  варять  свіжих  раків”.  Володьки  з  шумом  і  гамором  увійшли  до  салону  і  просто  сили  на  підлозі,  де  і  поставили  усе,  що  принесли  з  собою.

Клара  важко  зітхнула  і  продовжила  своє  одкровення:

...  А,  ось  моя  сама  добра  подруга  Оленка  Танаїс.  Ми  усі  любові  хочемо,  а  ці  чоловічі  особи  нас  постійно  у  оману  призводять.  Ось  і  подрузі  моєї  разлюбезной  такий  попався.  Я  тут  на  днях  до  неї  зайшла  по  дружньому.

...  Квіточка,  помовч!  Усе  по  порядку  розповім.  Було  так:

...  Оленка)))))))я  до  тебе(()))та  не  поспішай,  а  то  я  у  цьому  парку  ще  й  ноги  поламаю,  а  мені  їх  треба  берегти.  Я  до  тебе  у  двері  стукаю-стукаю,  а  там  сусід  якийсь  виглянув  і  сказав,  що  ти  весь  будинок  задиміла.  Збрехав  либонь?
Він  тебе  не  ображає?  Ні,  а  хто?  Інший?  Покажи  цього  гада!!!  Куди  пішов?  Ось  ...  промовчу.  Чуєш,  Оленко,  а  тут  у  парку  маніяки  водяться?  Як  навіщо?
Ми  їм  профілактику  улаштуємо.  Ти  ж  свого  відпустила  додому.
Не  бреши  мені,  він  маніяк,  я  точно  знаю.
Он  як  холоднокровно  лист  написав...  точно  енергетичний  маніяк!
Він  зараз  вдома  чай  п*є,  а  ми  тут  по  цьому  парку  котів  лякаємо.
Яких?  Яким  у  будинку  не  спиться,  як  мені  і  тобі.
Ти  ще  довго  тут  будеш  замети  топтати?
Дивись  маніяк  йде!
Гей,  мужик,  випити  і  закурити  є?
Ти  куди,  я  ж  тільки  хотіла  запитати)))
Чого  він  подумав?
Олено,  ти  справді  так  вважаєш?
А,  що  зубів  немає,  голос,  як  у  підлітка...  справжня  маньячка!!!
Мені  навіть  страшно  стало  від  самої  себе.
Пішли  звідси!!
А  то  я  зараз  маніячити  почну,  а  воно  мені  треба  у  такий  холод,  так  і  немає  тут  нікого.
Пішли)))А?
Ми  краще  твого  сусіда  налякаємо.
У  нього  як  з  нервами?
Міцно  спить?
Пішли!
Тепер  не  буде)))Я  тобі  настрій  підніму  і  усе  буде  ДОБРЕ!

Мотря:

-Кларочка,  а  що  ти  теж,  як  Листоноша  зуби  втратила?

Клара:

-Не  зовсім,  просто  хочу  як  вона  лякати  усіх,  а  з  зубами  у  мене  усе  добре,  поки  що.  Так,  будете  перебивати,  замовкну.

Усі  зашуміли,  що  будуть  мовчати.  Дубовицька  сказала,  що  сама  особисто  буде  стежити  за  усіма.  На  це  Коркіна  єхидно  порадила,  щоб  Реґіна  сильно  голосно  не  сміялася.

Олена  Степаненка  запропонувала  зробити  перерву.  Горобчик  побігла  за  чашками.
У  усіх  пересохло  у  роті  від  таких  пристрастій  і  не  завадило  б  випити  чаю  з  плюшками.  Звідкіля  плюшки?
Так,  це  Юрка  і  Генка  на  своїй  вітрильні  борошна  на  мололи  і  булочок  напекли.
А  Мотря  повз  проходила  і  на  пробу  узяла...  усе  забрала,  поки  хлопці
не  побачили...  пізно!!!  Вона  руки  у  ноги  і  пішла.  Мотрю  фіг  наздоженешь.
У  молодості  чоловіки  навіть  і  не  намагалися  втекти  від  нее.  Правда  до  загсу  вона  жодного  притягти  не  змогла...  вугром  слізьким  від  неї  йшли.  Гарна?  Була,
але  вдача  у  неї  була  крута.  Про  неї  ходила  слава  крута...  типу  Клеопатри,
але  добрішої.  Живими  йшли  після  ночі  кохання  і  благали  бога  більше  її  не  зустрічати.  Дуже  крута  у  коханні  була.

Ось  і  зараз  теж  вирішила  розповісти  про  своє  наболіле.  У  неї  теж  подруга  була.  Чого?  Так,  ні,  живіша  за  всіх  живих.  Де  познайомилися?  Квіточка  з  нею  в  якомусь  спортивному  клубі  перетнулася.

...  Квіточка,  пам*ятаєш  Тамарку-спортсменку?  Ти,  ще  з  нею  на  спір  стриптизеру  у  труси  гроші  пхала.  Це  ж  скільки  віддала?  Чого  у  тебе  було?  Ох  бісова  баба!!!
Подруги,  чули!  Вона  йому  фальшиві  пхала))))  Де  стільки  узяла?
Тьху  єті  її  мать!  Так  ти  фальшивомонетчиця.  На  чому  друкувала?  На  принтері?  І  чим  усе  закінчилося?

Квіточка  прожувавши  торт  і  запиваючи  його  чаєм,  промовила:

--А,  нас  обох  звідти  поперли.  Тамарка  правда  охороні  дещо  пошкодила.
Що?  Одному  руку  зламала,  двом  вибила  зуби,  третьому  по  яйцях  ногою  дістала.  Четвертий  ухилився,  але  не  вдало  впав  і  дупу  відбив  про  сходинцям.
А,  що  їй...  вона  зараз  у  тому  клубі  їх  замінює,  поки  лікуються.  Господар  кличе  заміж.  Так  вона  ще  й  подумати  збирається.  Вона  ще  страшніше,  ніж  ми
з  Мотрею  разом  узяті.  Ні,  не  стара.  Їй  років  40.  Просто  обличчя  у  неї  таке.  Тіло?  Нормальне.
Так,  вона  років  10  тому  до  Єгипету  по  путівці  їздила.  Ой,  баби,  вона  така  дура!
Її  туди  точно  чорти  потягнули,  а  не  вона  сама.  Мотря,  ти  будешь  розповідати.
Тим  більше,  що  вона  тобі  усе  докладно  розповіла  і  ти  потім  сама  у  неї  у  гостях  була.

Мотря,  гордо  кивнула  головою  і  строго  подивилась  на  усіх.  Уся  компанія  слухачів  швидко  замовкла.  Але  тут  знову  постукали  у  двері.  На  цей  раз  двері  пішла  відкривати  Горобчик.  І  усі  почули  такий  солодкий  голос  "болгарського  перцю"  Пилипа.  За  ним  увійшов  Сергій  Зверєв.

...  Так,  пані,  я  не  винен,  він  сам  з*явився  звідкилясь.  Я  так  думаю,  що  Пилип  умовив  Листоношу  його  сюди  пропустити.  По  моєму  він  шукає,  куди  на  Новий  Рік  дітей  відпочити  привезти.  Правда,  Пилип?

Пилипп  у  цей  час  радісно  обнімався  з  усіма  красунями  поселення.
Мотря  всадила  його  поруч  з  собою  і  суворо  промовила,  що  якщо  буде  перебивати  і  співати  пісні,  то  викине  у  вікно.  Пилип  з  сумнівом  подивився  на  Мотрю,  але  вона  показала  свої  кулаки  і  сказала,  що  у  цьому  їй  немає  рівних.  Пилип  сперечатися  не  став.  До  того  ж  плюшки  і  чай  йому  вже  дали,  а  послухати  жіночі  балачки,  ще  ніхто  не  відмовлявся,  а  Пилип  у  цьому  розумівся.  Сам  майстер  створювати  такі.

Мотря  окинула  усіх  суворим  поглядом  і  почала  свою  оповідь:

...  Так,  дура  яких  мало.  Поїхала  по  путівці  у  Єгипет  і  на  зворотній  дорозі  потрапила  у  полон  до  піратів.  Як  тільки  примудрилася,  не  зрозуміло.  Чому?  Страшна)))
Спортом  почала  займатися  з  дитинства.  С  початку  з  шахів,  а  закінчила  важкою
атлетикою.  Скрізь  перемогла,  а  чоловіка  не  знайшла.  А,  тут  їй  щастя  підвалило:  до  піратів  потрапила.  Ой,  радощів  їй  було))))І  потім  вона  так  ридала,  коли  пірати  її  силою  у  наше  посольство  здавали.  Головне  просили  міцно  її  потримати,  поки  вони  поїдуть.
Вона  їх  там  на  кораблі  у  секс-рабство  захопила.  Капітан,  коли  її  побачив,
хотів  викинути  за  борт,  як  Разін  свою  коханку.  Тамарка  виявилася  хитра.  Сказала,  що  згодна  сама  стрибнути  за  борт,  якщо  її  переможуть  у  бійці.
Капітанові  стало  цікаво  подивитися  бійку  з  цією  страшною  жінкою,  хоча  він  відзначив  про  себе,  що  фігура  у  неї  була  нормальна,  а  от  обличчя(((()))).
Бійка  тривала  кілька  годин...  перемогла  усю  команду))))
А  капітану  промовила  так  недбало,  що  з  ним  битися  не  буде.  З  ним  вона  займеться  сексом.  У  капітана  перехопило  подих  від  цієї  пропозиції.
Відмовити  він  не  посмів...  уся  команда  лежала  на  палубі  і  стогнала  від  побоїв,  отриманих  у  боротьбі  з  Тамаркой.
Райська  сексуальне  життя  тривала  для  неї  рівно  місяць...  уся  команда  на  колінах  просила  капітана  повернути  її  на  батьківщіну.  Вони  втомилися  і  більше  не  хочуть:

1.  Мыти  за  нею  посуд.
2.  Прати  її  стрінги  і  ліфчик(схожий  на  стрінги).
3.  Купать  її  у  пінній  ванні.
4.  Годувати  її  російською  їжою(картопля,  пиво  і  тарань).
5.  Співати  пісню  "Володимирський  Централ".

Ось  так  Тамарка  повернулася  додому.  Хотіла  знову  поїхати  по  путівці  до  своїх  піратів,  але  у  посольстві  сказали,  що  їй  в*їзд  заборонений.  Виявляється  пірати  заплатили  великі  гроші,  щоб  її  до  них  не  пускали.
І  що?  Що-що...  вона  через  півроку  народила  трійню.  Потім  написала  лист  піратам.  Так  ті  їй  аліменти  платять,  тільки  щоб  не  приїжджала  і  батьківство
не  встановлювала.

Мотря  склала  руки  на  колінах  і  уважно  подивилася  на  усіх.
Серьога  не  витримав  і  спитав:

--Так,  Мотря,  у  вас  і  крута  подруга.  А  діти  де?

Квіточка  промовила,  що  Тамарка  на  ті  гроші,  що  їй  платять  9  літніх  пиратиков  у  морехідне  вучилище  віддала.  Так  що  вони  тепер  вчаться  морехідній  справі  і  мріють  зустрітися  зі  своїми  батьками...  Вони  тепер  для  піратів  сини  корабля.

--А,  нащо  тобі  це  знати,  Серьога?  Хочеш  з  нею  познайомитись?  Так  я  їй  зараз  подзвоню.  Она  як  раз  сьогодні  вночі  у  заслоні  стоить.  Зустріне  по  вищому  розряду.

Серьога,  коли  почула  про  це,  то  дуже  зблід  і  став  ще  більшь  тонким.

--Ні,  Мотрь,  я  просто  так,  з  цікавості.

Пилип  на  відміну  від  Серьоги  згідно  кивнув  і  попрохав  зателефонувати  для  нього  цій  дамі.  Він  має  намір  відвідати  нічний  заклад  прямо  зараз.  Бажаючі  можуть  піти  з  ним.  Ленка  Горобчик  відразу  виявила  бажання  і  вони  сміючись  вийшли  з  салону.

Рожкова  подивилася  їм  услід  і  сказала:

--Ну,  тепер  Горобчик  буде  чірікать  на  право  і  наліво  соловейком  про  те,
як  зустріла  птаха  щастя.  Баби,  а  які  дива  вона  нам  потім  повідає))))  Оленка,  ми  потім  ще  якісь  посиденьки  влаштуємо,  правда?  А  наша  маленька  пташка  нам  заспіває  пісні,  про  свої  пригоди  з  красенем  Соколом.  Бачили  як  пішов?  Ні,  він  Сокіл  -  молодий,  он  і  соколятами  обзавівся,  сам  виховує.

-Тоді  він  не  Сокіл,  а  Пінгвін(мудро  промовила  Дубовицька).  Сам  собі  дітей  зігрів.  Так)))Не  перевелися  ще  богатирі!!!  Оленка,  а  ти  не  знаєшь,  коли  Аллочка  зі  своїми  приїде?  Нічого  не  чула  про  це?

Степаненко:

--Це  не  до  мене  такі  питання.  Губернатор  не  у  курсі.  Листоноша?  Вона  сама  толком  не  знає.  Припускає,  що  наша  Мадонна  прибуде  не  раніше  Різдва.  Чому?  Ну,  ви  що  баби,  як  маленькі)))Влаштує  тут  Різдвяні  зустрічі  усіх  гумористів  і  їх  друзів.  Уявляєте  який  бенкет  буде))))(((

Дубовицька  задумливо  прорекла  :

-  А,  мої  подруги  такі  добрі)))  Розумні,  вчені  й  не  заміжні.  Поради  майстрині  давати,  особливо,  якщо  хтось  нарешті  заміж  виходить.  Відразу  у  дружки
просяться  і  норовлять  у  гості  прийти.
Навіщо?
А  що  б  перевірити  нареченого  на  вірність.

Серьога  знову  не  втримався  і  запитав:

-  Регіна,  а  що  у  вчених  дам  теж  з  цим  проблеми?

Регіна  нервово  засміялася,  усі  дами  підтримали  її  у  цьому.

-  Серьога,  та  ти  що))  Ось  вони  саме  що  ні  на  є  страшне  у  подруг.  Особливо
з  фізико-  хіміко  математичним  ухилом.  З  ними  не  знаєшь,  куди  ухилятися.
Гадини  ще  ті.  Розумні  і  як  правило  страшні.  Але,  якщо  ще  й  гарна  з*явиться
і  ***  то  тут  шоу  щодня.  У  наших  колах  більше  вчених  мужів,  а  тут  уявляєте  і  красуня  припреться)))  Науці  кінець...  у  повному  розумінні  цього  слова.

Мотря  не  стерпіла  і  запитала:

-  Регінушка,  ти  ж  пам*ятаєш,  що  моя  трудова  діяльність  пройшла  у  школі.
Я  ж  теж  із  цим  ухилом  мала  відношення.  Пам*ятаю  студентські  роки.  Дівок  мало  було  і  більше  очкасті,  страшні.  Ох  і  натерпілася  я  від  них.  Розслабитися
не  давали.  Це  вони  мене  так  виявляється  готували  не  тільки  до  особистого  життя,  але  і  до  роботи  у  школі.

Спасибі,  якби  не  вони,  не  вижити  мені  у  школі(подивилася  на  усіх  чоловіків,  що  слухали  її  розкривши  рота),  не  вижити  мені  у  цьому  житті.  Загартували,  як  булат.

Вітька  вирішив  показати  свій  розум:

-  Тітка  Мотря,  а  булат  це  шабля  така?  Так  ти  що  і  по  рубати  можеш  кого-небудь?  Ми  з  Сашком  хороші  і  тебе  любимо,  нас  не  рубай,  а  от  Сашку  і  Валерку  можна.

Тут  двері  різко  відкрилися  і  до  салону  вальяжно  прийшли))  ні,  приперлися  Брати  по  зовнішності.  У  руках  несли  по  два  кошики  ягід,  грибів  і  горіхів.

-  Це  з  якого  переляку  нас  рубати?  Мотря  не  слухай  цих  розумників.  Просимо  вибачити,  але  ми  не  з  порожніми  руками.  Ось  від  нас  подарунки.

Квіточка  засміялася  і  каже:

-  Валер,  а  ви  ці  горіхи  у  білки  відняли,  гриби  у  їжаків,  а  де  ягоди  взяли?  Боюся  навіть  питати?

Замість  Валерки  відповів  Сашко:

-  Квіточка,  ти  права...  ми  їх  там  і  узяли.  А,  ягоди  нам  Клишоногий  дав.
Він  зараз  на  нашому  хуторі  по  інтернету  дивиться  риболовлю  та  полювання.  Обіцяв  у  Грінпіс  лист  відіслати.

-Гаразд,  лякати  Квіточку!(Хмуро  промовила  Клара)Швидко  сіли  поруч  зі  мною.
Врахуйте  це  мої  посиденьки.  Як  що  не  будете  мене  слухати,  то  підете  до  свого  ведмедя  листи  у  Грінпіс  писати.  Ясно?

Близнюки  слухняно  сіли  поряд  з  Кларою:  один  ліворуч,  а  другий  праворуч.
Кларочка  подивилася  на  Дубовицьку  і  запитала:

-  Регінушка,  а  ти  до  чого  завела  розмову  про  своїх  колишніх  подруг?  Може
є  що  нам  розповісти?  Ми  усі  тебе  уважно  слухаємо.

Усі  дружньо  закивали  головами  і  заплескали  у  долоні.  Але  тут  знову  постукали  у  двері.  Степаненко  сердито  пішла  відчиняти  двері.  Усі  присутні  з  цікавістю  очікували  побачити,  хто  ще  не  витерпів  і  приперся  на  закриті  посиденьки.
І  тут  усі  почули  веселі  голоси  Вашукова,  Бандурина,  Лукинського.
Яке  ж  у  всіх  було  здивування,  що  вони  прийшли  у  костюмах  Дідів  Морозів.  Виявилося,  що  Бандурин  і  Лукинский  так  вирішили  відзначити  День  свого  Святого  Миколая.  І  щоб  не  посваритися  і  залишитися  друзями,  вирішили  ощасливити  поселення  двома  Дідами  Морозами.  Вашуков  у  них  зображував  рік  Коня.  Типу  удачу  привіз  і  подарунки.  Що  тут  почалося.  Жінки  стали  розбирати  усі  принесені  дрібнички:  дрібниця,  але  приємно.  Чоловічому  населенню  теж  якусь  маячню  привезли,  типу  різнокольорових  шкарпеток  і  нічних  ковпаків  .

Розібравши  подарунки,  усі  весело  сіли  по  своїх  місцях  і  посадили  Морозів  у  центрі  салону.  Начебто  почесних  Новорічних  гостей.  Мотрона  весело  повідомила,  що  пора  продовжувати  одкровення  далі  і  хто  продовжить?

Регіна  хмуро  відповіла:

-  Напевно  я.  Я  тут  про  вчених  подруг  своїх  почала  казати.  Так  от  у  нас  теж  були  сюрпризи  у  науці.  Таким  виявилася  Зінка  Волокітова.  Ось  стерво  яких  пошукати.  Розумна)))  Наші  страшилки  -  очкасті  її  відразу  не  злюбили.  Вона?
А  вона  вирішила  заміж  вийти  за  самого  головного  і  провідного  академіка.  Та  не  тут  -  то  було)))  У  нього  дружина  була  дочка  Міністра  якогось.  Так  та  її  поперла  з  науки.
Зінка?  По  знайомству  влаштувалася  підлогу  мити  у  стриптиз  клубі.
І  так  там  вдало  підлогу  помила.  Як?  Не  повірите)))

На  цьому  слові  за  за  вікном  почулася  пісня.  Співали  Вєтров  і  Гальцев  про  те,  що  вони  вийшли  з  моря  і  що  вони  мужики.  Карина,  почувши  свого  Геник,  проспівала  йому  у  відповідь,  що  вистачить  виходити  з  моря,  пора  зайти  до  бухти.  Те  що  зробили  ці  Моряки,  не  очікував  побачити  ніхто.  Вони  просто  улізли  у  вікно  і  всілися  на  підвіконні.  Генка  заявив,  що  він  Вєтров,  тому  буде  сидіти  на  протязі,  а  Гальцев  з  ним  за  компанію.  Навіщо?  А  щоб  його  не  продуло.

Дубовицька  погрозила  їм  пальцем  і  продовжила  одкровення:

-  Так  ось  тут  якраз  у  клубі  намітився  зліт  великих  ділків  бізнесу.  Вони  дружною  командою  йшли  на  це  заходи  і  побачили  це  шоу  з  миттям  підлог.
Зінка  не  просто  мила  підлоги,  а  своїми  ручками  і  зігнувшись  навпіл.  Ці  ділки  великих  грошей,  коли  побачили  її  у  цій  позі  і  з  ганчіркою  у  руках,  застигли  роззявивши  рота.  Один  навіть  присвиснув  і  запитав:

-  Мати,  а  що  швабри  нема?..  Паша(господареві  клубу),  у  тебе  проблеми,  швабри  скінчилися?

Паша(два  метри  зросту,  колишній  спортсмен  з  важкої  атлетики)  кліпав  очима,  не  знаючи  що  відповісти.  Але  тут  Зінька  вирівняла  спину  і  повернулася  у  їх  бік.  Хлопці  отримали  другий  раз  "електрошок",  коли  побачили  її  бюст.
Він  у  неї  був  з  двома  пудовими  гирями.  Такі  груди  у  їх  місцевості  були  рідкістю,  тому  хлопці  посилено  думали,  як  так  сталося,  що  вони  про  неї  нічого  не  знали.

Груди  у  неї  були  натуральні.  Хлопці  у  цьому  розбиралися  і  відразу  з  їхнього  вигляду  це  визначили.  Гіві,  господар  Колгоспного  ринку,  схопився  за  серце  і  щось  став  шепотіти,  закотивши  очі.  Напевно  у  Бога  допомоги  просив.

Гоша,  господар  мережі  автозаправок,  схопив  себе  за  живіт  і  сказав,  що  зараз  повернеться.  Паша(господар  клубу)  тупо  дивився  на  Зінку  і  намагався  згадати,  чому  він  її  взяв  підлогу  мити,  а  не  каву  йому  варити.

Зінка,  посміхаючись,  витерла  кистю  руки  чоло  і  сказала:

-Так,  не  люблю  я  мити  шваброю.  Від  неї  у  мене  руки  болять.

На  підвіконні  відгукнувся  Гальцев  :

-  Во,  дає)))  зігнувшись  спина  не  болить,  а  від  швабри  руки  болять)))

Усі  чоловіки  теж  підтримали  його,  захоплюючись  такою  Зінкою.

Дубовицька  хмуро  глянула  на  усіх  і  продовжила  далі.

...  Від  цієї  репліки  Паша  прийшов  до  тями  і  попросив  Зіну  кинути
підлогу  мити,  помити  руки  і  приєднатися  до  нього  на  його  бізнес  заході.
Зінка  ламатися  не  стала.  Паша  тільки  захоплено  дивився,  як  вона  швидко  упливала  від  нього,  трясучи  своїми  пудовими  гирями.  З  його  обличчя  було  видно,  що  він  із  задоволенням  пішов  би  і  допоміг  їй  мити  руки.

Але  поруч  були  конкуренти  і  соратники,  а  перед  ними  не  можна  показувати  своєї  слабкості.  Після  цієї  події,  через  місяць,  Зінка  вийшла  заміж  за  Пашу  і
прибрала  у  місті  до  своїх  рук  усі  Салони-Краси.

Народ  туди  повалив  з  першого  дня  відкриття,  як  там  з*явилася  Зінка  з  своїми  пудовими  гирями.  Кожен  день  вона  одну  годину  обслуговувала  клієнтів  у  кожному  зі  своїх  Салонів.  Запис  був  тільки  для  чоловіків.  Вони  платили  не  малі  гроші,  щоб  вона  їх  поголила  на  лисо.  Вона  тільки  це  і  вміла  робити)))


І  тут  обізвався  Вітька:

-  Тьотю,  Регіна,  а  просто  лисим  щось  може  робити?

Міша  Цірішенко  теж  закивав  головою,  підтверджуючи  свою  цікавість  заданого  питання.

Регіна  задумливо  подивилася  у  стелю  і  промовила:

-  Ну,  якщо  тільки  прогрів  мізків  у  сушарці  і  масаж  руками.  А,  вам  навіщо?
У  вас  грошей  не  вистачить.  І  там  черга  до  кінця  цього  десятиліття.
Так  не  перебивайте,  продовжую.

Паша  іноді  приходив,  щоб  подивитися  на  цих  придурків,  що  милувалися  грудьми  його  дружини,  голили  свої  голови  на  лисо  і  ще  платили  за  це  гроші.
Соратники  його  якось  запитали  про  це.  Паша,  сміючись,  відповів:

-  Так,  нехай)))  ці  голомозгі  милуються  такою  красою,  а  їй  гроші  знадобляться  на  ганчірки  або  ще  на  щось.  А,  я?  Я  потім  таку  любов  отримаю,  що  цим  лисим
і  не  снилося.

Дубовицька  замовкла  і  подивилася  на  усіх  слухачів.  Усі  дружно  стали  плескати  у  долоні.  І  тут  брати  Пономаренко  дружно,  у  один,  голос  проказали:

-Так,  Зінка  ваша  краса)))  Пощастило  чоловіку.

І  тут  двері  на  ці  секретні  посиденьки  знову  відкрилися...  І  усі  побачили  Петросяна  і  Хазанова.

-  Це  кому  пощастило  і  куди  повезло?  Що  мовчите,  принишкли?  Я  давно  знаю,  що  ви  тут  усі  шоу  собі  влаштували.  Мені  Пилип  подзвонив  і  сказав,  що  Аллочка  обіцяла  приїхати.  Пилип  похвалився  їй,  як  ви  його  тут  пригощали,  так  вона  з  усією  родиною  обіцяла  бути  25  січня.  Сподіваюся  усі  пам*ятають  чию  ДНЮХУ  будемо  відзначати?

Усі  присутні  загомоніли,  зашушукались.  Мотрона  перший  обізвалася.  Видно  вирішила  по  старшинству  узяти  ситуацію  у  свої  долоні.

-  Ми,  то  пам*ятаємо))  А  хто  буде?

-  Обіцяли  усі...  Камеді  погрожували  першими  прибути,  95  Квартал  вже  на  валізах  сидить.  А  Маски-шоу  у  Одесі  на  пляжі  усі  черепашки  зібрали.  От  мені  цікаво,  кому  вони  стільки  обіцяли  привезти,  а?

Ваганич  уважно  подивився  на  Квіточку.  А  та  зробила  вигляд,  що  нічого  не  чує,  посилено  пережовуючи  плюшки,  сьорбає  чай.  Потім,  як-ніби  прокинувшись,  вимовила  з  радісним  обличчям:

-  А  це  не  мені,  а  Матері-  благодійниці.  Боря  сам  погрожував  ще  й  осьминога  привезти.  Як  навіщо?  Він  буде  тролів  на  порталі  виявляти.  Ну,  як  той...
не  пам*ятаю...  синій  такий.  А  ми  що  гірші?  У  нас  теж  буде  свій  провісник...
А,  відповідати  за  нього  будуть  Вітька  і  Сашко.  Правда,  Розумні?  Тим  більше
у  них  вже  є  папуга.

Тут  вона  звернулася  до  Хазанова:

-  Євген,  а  ваш  папуга  ще  той  гад))  Він  тепер  по  черзі  обідає  у  усіх
у  поселенні.  І  не  дай  боже  не  погодувати,  то  погрожує  усі  наші  таємниці  розповісти.  Правда,  як  це  він  зробить  не  зрозуміло.

Хазанов  вислухав  Квіточку  і  відповів:

-  Квіточка,  та  він  брехун)))  Листоноша  вже  йому  пригрозила,  що  буде  нахабніти,  то  обірве  усе  пір*я  і  Звєрєву  віддасть.  Він  про  це  давно  мріє.
Так  цей  базіка  тепер  оголосив  голодування.  Ось  з  цього  Ваганич  мене
і  викликав.
А,  я  вже  був  у  нього.  Він  зараз  посилено  черев*ків  біля  озера  шукає.


Карина  не  витерпіла  і  запитала:

-  І  як  вам  це  вдалося?  Ми  йому  чого  тільки  не  пропонували,  не  захотів.

Звєрєв  :

-  Шкода  звичайно,  що  мені  пір*я  не  дістануться,  але  мені  теж  цікаво,
чим  ви  його  налякали?

Хазанов  з  Петросяном  переглянулися  і  засміялися.

-  А  я  пригрозив  його  повернути  до  зоопарку,  там  від  голоду  вже  кілька  папуг  при  ставилося  і,  якщо  він  хоче  бути  наступним,  то  може  збирати  свою  клітку  і  жердинку.

Тут  Петросян  став  реготати,  перебивши  Хазанова,  розповідати:

-  Ви  б  бачили  що  з  ним  сталося))  Спочатку  шок,  а  потім  обурення  з  цього  приводу.  А  потім  відлетів...  Як  дізналися  де  він?  Карен  подзвонив...  він  бачив,  як  цей  шахрай  ходив  берегом  озера  і  лякав  жаб.  Ті  думали,  що  він  за  ними  прилетів.

Від  почутої  інформації,  усі  просто  почали  сміятися.  На  посиденьках  стояв  такий  регіт,  що  навіть  Листонощаа  почула  і  вирішила  зайти  і  перевірити,  що  трапилося  .

Листоноша:

-  Я  дивлюся  ваші  посиденьки  вдалися...  тоді  пора  розходитись,  а  то  ви  вже
тут  усі  свята  сидите.

А  ви  читачі  приходьте  потім...  коли  знову  щось  пропишу.

З  вами  були  мешканці  поселення  Навколо  Сміху  .


12.07.2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922248

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922162
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021


3. Красота-страшная сила!

http://www.stihi.ru/2014/05/21/4574
Страшная  красота
Николай  Данилкин

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/12/08/4609.jpg?9373[/img]

-  Лизавета!
Ты  где  там  застряла?  Выглянь...  Страшная  красота!

Сидоровна  наклонилась  через  перила  балкона  и  нервно  ждала,  появление  своей  разлюбезной  подруги  с  нижнего  этажа.
Та,  охая  и  ругаясь  с  кем-то,  вышла  на  балкон  и  посмотрела  наверх.

-  И  чего  это  я  страшная  красота?  Ты  чё  опять  какое-то  шоу  смотрела?  Какое  и  из  какой  страны?

Сидоровна  засмеялась  и  ответила:

-  Нет  ничего  страшнее  красоты.  Там  Сашок  Зайцев  одну  старушенцию  по  модному  одел.  Так  она  пошла  по  магазинам  шопингом  заняться.
А  её  в  это  время  скрытая  камера  снимала...  Свихнуться  можно  ненароком,  если  ты  мужчина  молодой  и  голодный...  Оказалось  таких  много.
Один  даже  согласился  быть  ей  сыном,  двое  племянниками.  А  самый  прыткий  предложил  удочерить  её.

Лизавета,  когда  такое  услыхала,  то  чуть  в  обморок  не  упала  от  зависти.

-  И  сколько  лет  тому,  что  усыновить  её  захотел?  Небось  пенк  трухлявый  или  урод-извращенец.

Сидоровна  присела  на  стул,  что  у  неё  для  этой  цели  был  на  балконе,  и  ответила:

-  А  это  оказался  хозяин  супермаркета,  в  который  она  пришла  продуктов  взять.  Он  сказал,  что  она  вылитая  его  бабуля.  По  этому  берёт  над  ней  шефство.

-  Иль  разразиться  нервным  шоком:

Лизавета  поудобнее  уселась  на  корзине  с  яблоками.  Варенье  варить  ей  пере  хотелось.
Зять  передумал  кабельный  интернет  подключать:

-А  может  и  отдать  кранты?
Но  нам  до  такого  счастья  просто  не  то  что  дожить  невозможно,  но  и  умереть  нельзя.

Сидоровна  похлопала  в  ладоши  и  ответила  Лизавете:

-  Коль  сядешь  рядом  с  красотою,  отдать  захочешь  дань  покою...  Ты  вон  у  меня  красота  какая  страшная.
Там  Сашок  Зайцев  звал  новых  смельчаков  к  нему  на  шоу.  Я  уже  позвонила.  Он  завтра  в  09.00  ждет  нас.
Адрес  СМСкой  пришлет.  Не  проспишь?

Лизавета  от  услышанного  предложения,  просто  онемела,  а  потом  молвила,  типа  Жени  Евтушенко:

-  И  стихотворчеству  не  рад,  и  ритм  и  рифма  невпопад.  Я  не  просплю,  я  спать  пойду.  Устроим  Зайцеву  беду?

Сидоровна  стала  смеяться:

-  Будь  уверена,  что  Сашок  будет  просто  на  десятом  небе,  увидев  нас!


23.08.2014    

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922163

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922072
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 13.08.2021


17. Збори

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/07/08/1670.jpg?4548[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63558

Студія  Вечірнього  Кварталу  була  схожа  на  штаб-квартиру  підпільників,  а  Володя  Зеленський  на  Олега  Кошового,  що  очікує  звісток  від  розвідників.
У  ролі  розвідників,  ймовірно,  були  ті,  кого  не  було  на  цьому  зборищі.
Володя,  виявляється,  оголосив  збори.
На  вечірню  перевірку  не  прийшла  ціла  половина  братів  по  гумору.
Видно  гуморять  у  іншому  місці.

Цікаво  де?

Обурюється:

-Цікаво  знати,  де  вони  усі  пропали?
Юзек  точно  застряг  у  якійсь  бургерній.
Потім  буде  вибачатися  і  казати,  що  застряг  у  пробці.
Звичайно,  зустрягнешь,  якщо  стільки  їсти!(він  зупинився  і  подивився  на  вхідні  двері).

-Оленка  та  ймовірно  шопінг  влаштувала.
І  так  кожен  день.
Навіщо  їй  стільки  ганчір*я?

Юрій  Карпов  з  нудьгуючим  видом  подивився  у  вікно  і  пробурчав:

-Як  навіщо?
Моль  годувати.
Вона  сама  недавно  скаржилася,  що  їй  одягати  нічого.
Моль  усе  зжерла!

На  цих  словах  відчинилися  двері  і  до  зборів  приперся  Діма  Шепелєв.
Чого  приперся?

Так,  повз  проходив.
Нудно  стало.
Білорус  вирішив  хохлів  провідати  і  за  одне  дізнатися,  коли  поїдуть  до  Білорусі  коміків  шукати.
Лукашенко  чекає  їх  не  дочекається.
Митниця  навіть  квіти  приготувала  і  "vip"  камери  для  усієї  команди  95  Кварталу.
Ось  як  придумав!
Ну,  і  білорус!

-Це,  що  ж  за  моль  така?
Оленка  просто  нудьгує.
Нічого  незабаром  Новий  Рік.
Ось  їй  тоді  на  ваших  гастролях  буде  спекотно,  захоче  у  купальнику  піти  на  ялинку  Снігуронькою.

На  це  Саньок  Пикалев  з  цікавістю  запитав:

-Звідки  відомості?
Я  піду  з  нею  Дідом  Морозом.
Так,  Володя,  я  перший  це  придумав,  так  що  роль  Діда  моя.
Хто  буде  заперечувати,  подзвоню  Януковичу.
Ми  тепер  з  ним  побратими.

Володя  здивовано  запитав:

-Цікаво  і  коли  це  ти  з  ним  встиг  побрататися?
Чому  я  про  це  дізнаюся  останнім?

Юрій  Карпов  пожартував:

-Я  б  сказав  чому,  але  я  хочу  додому  до  дружини.
І  взагалі  я  голодний.

Хто  був  на  цьому  зборищі,  почали  теж  обурюватися  з  цього  приводу.
Всі  хотіли  додому  поїсти  і  головне  виспатися.

Зеленський  хмуро  подивився  на  усіх  і  спокійно  сказав,  що  теж  цього  хоче,  але  треба  дочекатися  решти  улюблених  і  дорогих  побратимів.
Де  тільки  їх  носять  чорти  або  ще,  яка  не  чиста  сила?

Після  цих  слів  у  збори  знову  відчинилися  двері.
На  порозі  стояв  Жека  Кошовий.
Погладжуючи  свою  сонце  видну  голову,  посміхаючись  своєю  хитрою  посмішкою,  сказав:

-Ось  про  не  чисту  не  треба,  я  завжди  чистий.
Ну,  затримався.
Так  мене  на  вулиці  якісь  діви  про  допомогу  попросили.
У  мене  просто  грошей  мало  було.
Вони  мене  прогнали.
Сказали,  щоб  у  друзів  зайняв  і  приходив  знову.
Вони  мене  там  чекають.
Хто  багатий,  займіть  300  баксів?

Володя  сердито  крикнув:

-Що?
Я  тобі  зараз  їх  на  одному  твоєму  місці  пропечатаю.
Швидко  сів  за  стіл.
Інших  не  бачив?

Жека  влігся  на  порожній  диван  і,  посміхаючись,  відповів:

-Бачив.  Юзек  у  ліфті  застряг.
Ліфт  не  хоче  його  везти.
Його  зараз  МНС  рятує.
Мені  набридло  його  чекати,  і  я  до  вас  прийшов.

-Ну,  дякую!(Володя  розвів  руками).
Ми  такі  раді,  що  ти  зволив  прийти.
А,  де  ця  любителька  годування  Молі?
Де  вона?

Раптом  різко  відчинилися  двері  і  усі  побачили  Олену.
Вона  спиною  до  усіх  тягла  величезну  смугасту  сумку.
Повернувшись  до  хлопців,  весело  оголосила:

-Ось  і  я!
Хлопці,  дивись  що  купила.
Усе  забрала!
Там  такий  розпродаж  був.
За  копійки  усе  віддали.
Жека,  держи-  це  тобі  просили  передати(вона  кинула  йому  щось  гумове).
Біля  входу  якісь  красуні  просили  тобі  віддати.
Казали,  що  більше  не  можуть  чекати  і  пішли.

Женя  розгорнув  подарунок,  і  усі  ахнули,  побачивши  надувну  бабу  і  записку:

-Тренеруй  дихання!
Ми  потім  прийдемо!..  Гетери  кохання.

Хлопці  стовпилися  навколо  цього  подарунка.  Володя  ж  здивовано  вигукнув:

-Олена,  а  навіщо  усе  сюди  притягла?
Тягла  б  додому  і  Моль  свою  годувала.
У  неї  точно  печія  буде  від  цього  секенхенда.

-А,  то  не  їй,  а  усім  вам.  Хлопці  вистачить  Жеці  заважати,  йдіть  міряти  подарунки.

Усі  зірвалися  з  місць,  стали  перебирати  речі  і  приміряти  на  себе.
Коли  усі  одяглися,  Володя  подивився  на  них  і  застиг  у  німий  позі  міма.
Хлопці  були  усі  одягнені  у  одяг  з  секендхенда.
Олена  стала  реготати.

Володя  тільки  й  зміг  сказати:

-Бог  мій!
Це  ж  клоун-команда  до  Нового  року!
Ось  це  так!
Оленка,  ти  просто  лапа(Володя  чмокнув  її  у  голову),  премію  заробила.
Не  дарма  шопінгом  займалася...
Тепер  є  номер  до  свята.
Залишилося  сюжет  придумати.
Ось  у  що  одяглися,  про  те  кожен  придумає  номер,  а  потім  усе  складемо  до  купи.
Дурдом  нам  і  глядачам  забезпечений.

Володя  подивився  на  хлопців  і  відійшов  до  дверей,  щоб  краще  їх  розглянути,  як  тут  різко  відчинилися  двері  і  вдарили  Володю  по  спині.
Володя  від  удару  опинився  на  дивані  разом  з  Женею,  який  усе  намагався  надути  гумову  бабу.
Вона  як  і  справжня  не  хотіла  здаватися  без  бою.
У  Жені  щоки  стали  червоні,  а  губи  посиніли,  але  ця  ***  гумова  не  хотіла  надуватися.
Вона  тупо  була  плоска.  Володя  з  співчуттям  подивився  на  Женю  і  сказав:

-Жека,  а  вони  праві,  тобі  легені  тренувати  треба.
А,  ось  хто  мене  зараз  намагався  вбити?
А?(І  подивився  на  двері).

У  дверях  стояв  Юзек,  його  нарешті  випустили  з  ліфта.

-Хлопци!
Рятуйте!
Там  так  страшно  було.
Я  тепер  пішки  буду  ходити.

-Правильно  і  рахувати  сходинки.

Це  Степан  зайшов  слідом  за  Юзеком.
Він  побачив  хлопців  у  нових  нарядах  від  Олени.
Йому  стало  страшно.

-Хлопці,  а  що  за  наряд?
Нас  що  виганяють?
Вова,  пробачь  батько  рідний!
Я  більше  не  буду!

-Цікаво,  що  знову  накоїв?  Кажи!

-Як  шо?
Спізнюватися  більше  не  буду.
Я  тепер  буду  слухняний.
Не  треба  мене  так  страшно  одягати,  як  їх(він  кивнув  головою  на  хлопців).
Добре?

Володя  засміявся  і  сказав:

-Добре!  Не  буду.  Проходь,  сідай  за  стіл.

І  ось  знову  відкрилися  ці  нещасливі  двері.  Увійшла  Олена(дружина  Володі).

-Володя!
Тут  тобі  дивне  повідомлення  прийшло.
Я  не  зрозуміла,  а  хто  така  Листоноша?
І  куди  це  вона  приїхати  хоче,  від  кого  тобі  листа  передає?

Всі  здивовано  подивилися.

-Лист  від  кого?(Запитали  усі  відразу).

Олена  Зеленська:

-Пише,  що  при  зустрічі  усе  пояснить.
Просила  передзвонити  або  зайти  до  неї  на  сторінку.
Дуже  просила.
Володя,  а  хто  вона?
Твій  агент?
Пише,  що  у  Донецьку  живе.

Усі  стовпилися  навколо  свого  ватажка.
І  тут  у  всіх  відразу  стали  дзвонити  телефони.
Хлопці  стали  відповідати  на  дзвінки.

-Володя!
Камеді  Клаб  дзвонять.
Кажуть,  що  відвідали  якесь  чарівне  поселення,  типу  Царство,  а  головна  там  Листоноша  і  Петросян.
Прохали  повідомити,  коли  ми  туди  збираємося  тіліпортировать?
Хочуть,  щоб  їх  з  собою  узяли,  дуже  хочуть.

Володя  сердито  обурився:

-Ну,  от  камедісти  знову  раніше  нас  встигли.
Вона  ж  з  України,  чому  спочатку  до  нас  не  прийшла?
Ми,  хлопці,  теж  хочемо?
Листоноша,  як  туди  потрапити?

І  тут  всі  почули  крик  і  шум  у  коридорі.
У  збори  просто,  як  вітер,  влетів  Міша  Галустян.
Він  теж  приходив  з  приводу  пошуку  коміків,  але  збирався  покликати  усіх  до  себе  у  Сочі.

-Хлопці,  хлопці!
Без  мене  не  відлітайте!
І  давайте  це  зробимо  усе  швидко,  бо  Свєтлаков  хоче  жити  на  смітнику.
Він  там  вже  усіх  собак  і  кішок  прикормив.
Навіщо?
Як  навіщо?
Щоб  не  страшно  було  там  жити.

Володя  подивився  задумливо  на  Мишка  і  запитав:

-І  як  ми  до  цієї  Листоноші  потрапимо?
На  якому  транспорті  туди  їхати?)))))

P.S
Листоноша:
-зі  мною  зустрітися.  Дорогу  до  Донецька  не  забули?)))))


01.12.2014

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922162

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922071
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021


16. Ювилей переноситься

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/07/01/5678.jpg?6682[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63543

2  жовтня  2013р  у  Андрія  Данилко  було  40  річчя.
Святкувати  будемо  в  наступному  році.
Я  обов;язково  припруся.  Не  сумнівайтеся.



Андрій  Данилко  спав  у  своїй  квартирі  на  канапі.
Спав  так  солодко.
Але  крізь  сон  почув,  як  хтось  наполегливо  дзвонив  у  двері.
Прокидатися  не  хотілося.
Снився  фантастичний  сон.
Такого  з  ним  давно  не  було.
Було  солодке  відчуття  того  куражу,  коли  він  був  просто  провідницею  швидкого  СВ  поїзда  МОСКВА-КИЇВ  Вєрка  Сердючка.
А,  тепер  усе  здавалося  буденним  і  нудним.

А,  тут  такий  сон  і  цей  дзвінок  у  двері  був  не  до  речним.
Андрій  відкрив  очі,  опустив  ноги  і  взув  пантолети  чудної  людської  роботи.
Він  з  подивом  подивився  на  них  і  повільно  оглянув  комнату.
У  кімнаті  нікого  не  було.
Він  зітхнув  з  полегшенням  і  пішов  до  дверей,  щоб  дізнатися,  кому  він  так  терміново  знадобився.

У  двері  дзвонили  не  переставаючи.
Андрій  відкрив  двері  і  побачив  перед  своїм  порогом  увесь  склад  балет-группки.
Вони  були  всі  збуджені,  одягнені  хто  у  що  встиг.
Як-ніби  рятувалися  втечею  і  узяли  з  собою  все  найнеобхідніше.

Актриса,  що  МАМА,  накинулася  на  Андрія  зі  сльозами.
Стала  його  оглядати  з  усіх  боків  і  голосити:

-  Андрюша!
Це  що  ще  за  справи?
Ти  від  нас  їдеш?
А,  як  же  ми,  як  я?
Ти  що  нас  не  любишь?

І  давай  усі  ридати  у  три  струмки.
Андрюха  перелякано  дивився  на  усіх  і  не  міг  зрозуміти,  у  чому  справа,  що  трапилося.
Взагалі  куди  він  їде?
Чому  він  про  це  дізнається  останній?

Він  крикнув  на  всіх:

-  Діти  мої!
Я  щось  не  виспався  і  з  цього  повторіть  мені  повільно:  куди  я  їду?

Мама-актриса  не  утрималася  і  стала  кричати:

-  От,  номер,  він  не  знає!
Увесь  інтернет  гуде,  що  Сердючка  до  якихось  Олігархів  Міністром  їде  працювати.
А,  заправляє  там  Листоноша.
Навіть  Криве  Дзеркало  під  себе  підім*яла.
Вечірки  для  усіх  гумористів  влаштовує.
Кобзон  там  вже  віллу  будує.
Майданчик  для  своєї  повітряної  кулі  у  Донецьку  замовив.
Встановлює.

Андрій,  коли  це  почув,  перехрестився  і  прошепотів:

-  Зберіжи  мене  Господь.  Сон  у  руку!
Я  думав,  що  мені  це  усе  сниться,  а  це  правда.
Я  в  шоці!
Мама!!!
Що  робити?
Хлопці,  вона  чаклунка?

Шоу-балет  здивовано  переглянулися  і  запитали:

-  Андрюша,  ти  про  кого?

Андрій:

-Ви  ж  самі  казали,  що  Листоноша  про  це  увесь  інтернет  завантажила.
Або  я  щось  не  зрозумів?

Усі  згідно  кивнули  головами.

-  І  що  робити?  Заходьте,  будемо  думати.

Усі  дружньо  зайшли.
Пройшли  до  кімнати,  сіли  на  канапі.
Побачили  на  столику  велику  тарілку  з  варениками  і  поряд  вишневі  кісточки.

Мама-актриса  по  цікавилася:

-  Андрюша,  звідки  така  краса?
Сам  варив  або  замовив?


Андрій  здивовано  подивився  на  стіл.
Потряс  головою.
Перехрестився.


-Це  не  моє.  Звідки  це-  я  не  знаю.


Сів  у  крісло  і  поклав  ногу  на  ногу  у  своїх  дивовижних  пантолетах.


Мама-актриса  запитала  Андрія:


-  Андрюша,  а  пантолети  звідки?
Червоний  Кепель  подарував?
Листоноша  казала  у  інтернеті,  що  ти  відмовився  на  ньому  одружитися  і  він  з  горя  до  Парижа  полетів.
Так,  ти,  що  знайомий  з  цією  Листоношоу?
Хлопці,  а  може  у  нього  амнезія  чи  дежавю?
Признавайся  швидко!


Андрій  махнув  рукою  і  сумно  подивився  на  стелю.


І  тут  усі  здригнулися  і  з  переляку  попадали  на  підлогу.
Мама-  актриса  устигла  схопити  тарілку  з  варениками.  
А  чого?
Шкода!
З  підлоги  усе  потім  збирати  не  охота.


А  це  задзвонив  Андрюхин  телефон.
Да,  так  голосно,  що  можна  зі  страху  обос...


Данилко  узяв  телефон  і  запитав:


-  Ну,  i  кому  я  так  терміново  потрібен?


У  трубці  хтось  прокашлявся  і  молодим  голосом  запитав:

-  Мені,  моя  радість!  Довго  ще  будеш  випендрюватися?
Дивись,  а  то  Філя  подарує  своїм  дітям  і  що  тоді?


Андрій  здивовано  перепитав:


-  А,  з  ким  я  размовляю?
Ви  хто?


У  трубці  хтось  засміявся  і  промовив:


-  Я  твій  новий  імідж!
Бери  адвоката  і  до  мене  кулею.
Контракт  підписувати  будемо.
Я  тебе  чекаю.
Листоноша.


Андрій  впустив  трубку  телефону  і  перелякано  прошепотів:


-  Вона  говорить,  щоб  я  приїздив  з  адвокатом.
Що  робити?


Мама--актриса  відповілала,  що  вона  не  знає,  як  вони  це  зроблять.
І  тут  один  танцюрист  балету  викрикнув,  що  він  знає,  як  це  зробити.
Усі  здивовано  подивилися  на  нього.


-  Цей  Кепель,  що  тапки  подарував,  казав,  що  вони  чарівні.
Так,  що  ти,  Андрюха  можеш  у  них  летіти  куди  захочеш.


Андрій  здивувався:


-  Це  як?  І  чому  я  ще  вдома?


На  це  танцюрист  відповів,  що  потрібно  переодягнутися  у  Вєрку  Сердючку.
Тільки  так  вийде.
Увесь  балет  і  Мама  злякано  заголосили:


-Андрюша,  батько  рідний,  а  ми  як  полетимо?
Ми  навіть  не  знаємо,  де  і  чим  туди  їхати.


Данилко  у  цей  час  вже  переодягнувся  у  Вєрку.
Узяв  до  рук  усе  що  хотів  і  крикнув:


-  Ну,  чого  стоїмо?
Швидко  привели  себе  у  порядок.
Мамо,  ви  де?
А,  тепер  усі  дружньо  обняли  мене  і  міцніше.
А,  я  зараз  тапки  взую.
Ну,  Кепель,  якщо  не  вийде,  я  тебе  і  у  Парижі  знайду.


Не  устиг  Андрій-Вєрка  це  усе  проказати,  як  вони  усі  з*явилися  біля  магазину  Карена.
На  сходинках  магазину  сиділи  "кролики".
Вони  продавали  варених  раків  по  5000р  за  кг.
Але,  чомусь  ніхто  не  хотів  їх  купувати.
Так  вони  половину  вже  з  пивом  з*їли.
Хоч  Карену  прибуток  з  цього.
А,  то  пиво  окрім  "кроликів"  більше  ніхто  не  хоче  пити.
Коли  Вєрка  з*явилася  з  не  звідкись  разом  зі  своїм  балетом,  Данилець  подумав,  що  це  біла  гарячка  за  ним  з  України  прилетіла.
Моїсеєнко  мудро  на  це  відповів,  що  удвох  її  бачити  не  можна,  так  що  це  не  вона.
Можливо  якась  печія  після  випитого  пива  або  просто  міраж.


Вєрка  обтрусила  пил  з  панталетів  і  перевзулася.

-  Хлопци,  привіт!
Як  торгівля?
А,  де  раків  ловили?
Самі  вигодували?
Цікаво  чим?
Вони  ж  тухлятиною  харчуються.
Ну,  ви  мужики  і  фантазери!
А,  де  тут  мешкає  Листоноша?

"Кролики"  засміялися:

--Верунь,  ну  ти  і  дивна.
Вона  удома  у  Донецьку  живе.
Так  що  чекай  скоро  з*явиться.

Листоноша:

-  Верунь,  рада  бачити  тебе  і  твоїх  "дітей".
А,  де  адвокат?
Як  контракт  підписувати  будемо?

)))))))  Про  адвоката  просто  забули.
Добре,  час  ще  є.
До  нових  зустрічей.
Листоноша  Таня.

01.07.2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922071

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922007
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021


3. По ком звонит домофон

Прошло  какое-то  время  нашей  новой  счастливой  жизни  в  многострадальной  коммунальной  квартире.

Внук  Сидорова  В.П  -  Миша...  поступил  и  уже  получил  несколько  образований  в  высших  учебных  заведениях.
На  совершенолетие  обещал  вечеренку  для  всей  коммуналки.

Сидоров  Василий  Петрович,  капитан  МВД,  в  отставке...  открыл  частное  агенство(победил  в  интеллектуальном  шоу).  
Бывшие  сослуживцы  за  его  счёт  получают  звания  и  награды,  а  он  от  них  не  хилые  гонорары.  
Проще  говоря...  рука  руку  моет  и  бывших  ментов  не  бывает.

Бывшая  солистка  Оперы  и  Балета...  тоже  без  дела  не  осталась...  новая  жизнь  в  нашей  коммуналке  сподвигла  её  учредить  школу  танцев.  
Дети  нашего  городка  и  их  родители  штурмуют  разные  конкурсы-шоу  после  обучения  в  её  школе.  
Недавно  мэр  вручил  ей  звание  Почётный  житель  нашего  города.  
Она  благосклонно  её  приняла,  но  при  этом  в  интерью  намекнула,  что  её  школе  не  помешал  бы  спонсор!  
Мэр  обещал  подумать.

Как  я  чувствую  себя  на  заслуженном  отдыхе?  
На  погост  идти  не  планирую.  
Получил  приглашение  работать  в  Антикоррупционом  Центре  нашей  области  под  патронажем  президента  страны.  
Вот  обдумываю:  идти  туда  или  принять  другое  предложение.  
Какое?  
По  домофону  мне  шёпотом  намекнули,  что  готовы  расселить  нашу  коммуналку  на  наших  услових,  но  я  не  стану  совать  свою  голову  и  прочие  органы  в  этот  Центр.  На  ТО  место  есть  более  достойный  претиндент.

Соседи  от  такой  перспективы  сначала  впали  в  ступор,  а  потом  стали  плакать,  орать  и  танцевать...  как  же  мы  будем  жить  друг  без  друга!
На  соседском  совете  постановили,  что  вселимся  в  один  дом!

09.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922002
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 12.08.2021


2. По ком звонит телефон и зачем?

Лев  Куртель  https://www.chitalnya.ru/work/1059965/

звонит  телефон:
кто-то  вспомнил  обо  мне…
осенний  ливень
***
[img]http://s43.radikal.ru/i099/1505/89/75f59a423ec9.jpg[/img]

Звонит  телефон...
Так  раньше  будильник  спать  не  давал,  а  теперь  телефон  вспомнил  про  меня.
Этому  чего  надо?
Кто-то  вспомнил  обо  мне?
И  кто?..
Беру  трубку,  соседи  за  дверью  шепчутся.  
Вот  гады)))
Тоже  хотят  знать,  кто  звонит.
Я  громко  спрашиваю...
Кто  звонит?..
И  чего  надо?
Чего?
Неужели?
А  у  меня  всегда  и  все  сходилось..
Странно...
Вы  же  академию  окончили!!!
В  Кембридже  учились!
В  Германии  работали!!
И  что  надо?
Тут  в  дверь  заглянул  Сидоров  Василий  Петрович,  капитан  МВД,  в  отставке...
Стал  советовать...  Борис  проси  тысяч  100  рублей...
Но  его  перебила  бывшая  солистка  Оперы  и  Балета...  Борис,  в  долларах  проси,  не  мелочись))
Я  стал  обдумывать  их  совет,  как  тут  внук  Сидорова  В.П  -  Миша...  в  математической  школе  в  10  классе  учится,  а  ему  10  лет...  прокричал...
...  деда,  Боря,  евро  проси)))
Тут  все  наперебой  стали  кричать,  чтобы  не  упустил  шанс,  а  они  простят  все  долги  и  на  эти  деньги  закажут  евро  ремонт  всей  квартиры.
Главное  душ  еще  будет  и  второй  туалет.
Мне  все  вне  очереди.
Я?  
Попросил  в  фунтах.
Соседи?
Бросились  меня  обнимать.
Но  когда  я  звонившему  сказал,  что  на  улице  сейчас  осенний  ливень  и  я  никуда  не  поеду..
...  у  меня  ревматизм...  так  что  пусть  сами  приезжают  с  отчетом,  соседи  стали  меня  просто  целовать.
Прошел  месяц...
В  нашей  такой  большой  и  дружной  коммунальной  квартире  праздник!!
Вселение  в  новую  отремонтированную  квартиру.
Бывшая  солистка  сейчас  поет  арии  в  ванной  с  джакузи.
Сидоров  В.П  засел  в  первом  туалете-  решает  ребусы.
Надеется  приз  выиграть...  поездку  в  Сочи  на  Олимпиаду.

Миша  устроил  диспут  на  новой  кухне...  жизнь  продолжается))))

03.06.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921940
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 11.08.2021


1. По ком звонит будильник и зачем?

Лев  Куртен..http://www.chitalnya.ru/work/1057796/

УТРО  ПЕНСИОНЕРА
звонит  будильник...
ну  и  пусть  себе  звонит,
будит  соседей
****
[img]http://i017.radikal.ru/1505/44/97785b2d4588.jpg[/img]

Звонит  будильник...  гад,  ну  и  чего  разбудил?
На  работу?
Ты  че  совсем  с  пружин  слетел?
Какая  работа?
Меня  вчера  мой  такой  любимый  (расстрелял  бы  всех)  коллектив  с  почестями  отправил  на  почетный  заслуженный  отдых.
Гады(())
Избавились?
Пропили?
Выпроводили?
Ничего  прибегите  ко  мне))
Зачем?
А  я  годовой  отчет  не  подписал(())
Ха-ха-ха!!!
Ну  и  пусть  себе  звонит,  а  я  представлю,  что  он  мне  звонит  на  рыбалку  или  сообщает  про  приход  счастья.
Во  точно))
Теперь  засну  и  буду  ждать,  когда  оно  придет...

Будильник  не  успокаивается  и  будит  соседей...
И  счастье  пришло  к  новому  пенсионеру  в  виде  прихода  его  любимых  соседей.
Они  тоже  решили  его  поздравить  с  новым  статусом-  свободного  человека.
Теперь  он  сможет  вернуть  им  долги.

Какие?

Мыть  общий  туалет,  ванную,  кухню.
Раньше  они  не  могли  его  заставить  это  сделать.
Он  работал  главбухом  в  ОБХСе.
А  теперь  он  рядовой  гражданин  их  многострадальной  коммунальной  квартиры    на  13  семей.

Сколько  комнат  в  этой  квартире?
А  какая  разница  сколько?
Главное  что  тут  все  живут,  рождаются,  умирают  точно  намеченному  графику  с  выше.

И  так  вопрос...
По  ком  звонит  будильник  и  зачем?
Может  у  него  механизм  заклинило?

[img]http://s019.radikal.ru/i644/1505/9d/95d3ed50cbdf.jpg[/img]

31.05.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921940

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921939
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 11.08.2021


Моя в жизни роль

[img]http://www.chitalnya.ru/upload3/322/bddb9a2d418e2f3a0b30ee18c205d8e0.jpg[/img]

"Побег  от  себя"
Александр  Исаев
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=171994
*****

Я  не  вижу  улыбок  на  лицах,
От  страданий  бежать  не  спешу.
Но  мне  радуга  сниться,
Что  спускается  с  солнцем  к  ручью.

Я  не  слышу  слов  одобрения,
Только  просьбы,  чтоб  жила  для  других.
И  в  свое  день  рождения
Для  себя  сочинила  я  стих.

Но  я  мысли  чужие  слышу
И  я  чувствую  чужую  боль.
У  меня  пространство  дышит.
Видно  это  моя  в  жизни  роль.


28.05.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921824
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2021


Эй мальчонка молодой, не женатый, холостой!

«Обо  мне,  любимом»
Алексей  Курганов  
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=176898
****

Эй  мальчонка  молодой!
Не  женатый,  холостой?
Пострелять  патроны  есть?
Для  любви  мне  где  присесть?
 Револьвер  не  клинет  твой?
Буду  для  тебя  мечтой!
Кто  кричит?
Бабенка  -  класс))
Не  боись))  
Тебе  как  раз))
Замуж  я  к  тебе  не  рвусь.
Просто  в  гости  напрошусь((
Колбасу  готовь  и  водку,
Холодец  давай,  селедку.  
Можно  яйца,  сыр,  компот((
А  потом  к  любви  вперед))
Что  застыл  и  оробел((
А  кричал,  к  любви  созрел((
Обещал  её  дарить,  и  в  постели  по  блудить))
Значит  обмануть  решил((
Что  карман  себе  зашил?


13.06.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2021


Нам без света никуда - интернет умрет тогда

«ПИСЬМО  В  ГАЗЕТУ»
Василий  Ворон
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=181260
[img]http://i.sunhome.ru/religion/16/priroda-ne-terpit-pustoti.1634.orig.jpg[/img]


Пролетели  эти  годы...
Канули  газеты  навсегда...
Мы  теперь  про  эти  страсти  узнает  в  СМИ  иногда..
Нам    про  это  сообщить  спешит
Европа  и  Америка-  мира  ЩИТ)))
Узнаем  все  в  интернете,..
Здесь  мы  можем  ночевать,
Спать  в  кровати,  есть  на  кухне  и  компьютер  обнимать((
Тут  любовь  и  смерть  в  обнимку,
Даже  можно  воевать,
Даже  можно  без  контрольно  всех  в  войне  тут  обвинять))
Можно  даже  без  газеты  в  туалете  мир  познать,
Главное  чтобы  в  квартире  свет  могли  мы  получать))

Нам  без  света  НИКУДА))
Интернет  умрет  тогда))


18.07.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2021


Какие страсти, какое горе

Я  НЕ  ЛЮБЛЮ  КРАСИВЫХ  ЖЕНЩИН  
Valeri  Tchijik
http://fabulae.ru/note.php?id=46703

[img]https://cdn.cinemapress.org/images/kadr/663013.jpg[/img]

Какие  страсти,  какое  горе,  что  в  мире  мало  Кикимор  есть!
Вам  бы  такую  и  ей  бы  счастье  к  вами  на  коленочки  присесть?
Она  бы  носом  вас  целовала,  уродливой  рукой  душила  б  вам  гортань.
Кривой  ногой  пинала,  противным  голосом  кричала  б:  "Быстро  встань!"

Кормила  б  вас  заплесневелой  кашей,  из  мухоморов  напекла  бы  пироги.
Сказала  б:  "Теперь  я  буду  вашей  до  гробовой  осиновой  доски!"
А  на  болоте  вы  б  загорали,  вдыхали  там  природы  газовый  пердеж.
Для  той  Кикиморы  единственным  бы  стали  и  слушали  б  ее  кикиморский  галдеж.

Да  не  красавица,  да  уродка!  Но  тело  женщины  как  не  крути!
Она  красивая  сумасбродка  с  обычной  женщиной  внутри!
Поэтому  капризничать  умеет  и  выносить  мужчине  мозг...
Я  вам  совет  дам:  Не  позабудьте  ей  подарить  колючек  роз!

И  приготовьтесь  к  будущим  невзгодам  в  своем  желанье  обладать  такой!
Она  родить  вам  много  странного  народа,  чтоб  стали  вы  кикиморский  герой!
Научит  вас  ценить  свободу,  и  не  мечтать  о  прошлой  радостной  судьбе...
Там  на  кикиморских  болотах  получите  уродливую  женушку  себе!


08.06.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2021


15. Хлопцi ви звiдки до нас?

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/06/29/1605.jpg?8945[/img]


ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63509

31-10-2013

У  Камеді  Клаб  зібралися  усі  резиденти  шоу,  щоб  провести  чергову  зйомку  передачі.
Мартиросян  і  Слепаков  проводять  допит  з  пристрастю  Павла  Волі.
Той  відвідує  чарівні  країни  і  сам  про  це  нічого  не  знає  і  не  пам*ятає.
От  про  це  увесь  Інтернет  гуде.

Слепаков  взагалі  до  П*ятигорська  літав  провідати  рідню.
Не  встиг  з*явитися  у  офісі,  як  хлопці  стали  шукати  у  нього  якийсь  бідон  з  Гороховою  радістю.
І  головне  образилися  і  он  губи  надули,  казали,  що  страйк  влаштують.

Рева  взагалі  заявив,  що  їде  до  Паріжу.
Там  у  нього  далека  рідня  з*явилася.
З  собою  бере  Каштана  і  Бульдога.

Усі  інші  хлопці  стали  обурюватися.
Молочний  закотив  істерику.
Заявив,  що  тоді  він  до  Канади  полетить  у  нього  там  теж  ніби  рідня  є.
Лірник  здивовано  запитав,  чому  так  довго  приховував  про  рідню  у  Канаді?

Свєтлаков  заявив,  що  забере  Галустян  і  піде  жити  на  смітник,  на  Рубльовку.
Там  у  нього  вже  і  місце  підгодоване.
Галустян  почав  кричати,  що  тільки  через  його  труп.
Свєтлаков  заявив,  що  тоді  візьме  його  труп  і  віднесе  на  смітник,  а  то  він  там  один  жахається  жити.

Раптом  залунала  музика.
Це  Люсьок  став  грати  на  гітарі  і  співати,  що  піде  на  ту  дорогу,  де  він  перевів  бабулю.
Може  там  хтось  із  Держдуми  буде.
Він  зробить  добру  справу  і  його  візьмуть  Спікером  до  Держдуми.
Він  там  буде  музИкою  супроводжувати  усі  політичні  дебати    "слуг  народу".
Особливо,  коли  вони  починають  свої  палкі  обійми.

Сестри  "Зайцеви"  стали  кричати,  що  поїдуть  до  Іспанії  на  кориду.
Чому  туди?
Ромі  треба  пам*ять  лікувати,  щоб  нарешті  згадати,  де  і  чим  займався  до  появи  у  Камеді.

Незлобін  щось  промимрив  собі  під  ніс  і  ліг  на  шкіряний  диван,  що  стояв  у  залі  для  гостей.
Трохи  помовчавши,  став  кричати,  що  хоче  поїсти  пельменів,  а  тут  у  Камеді  йому  відмовляють  їх  варити.
Що  робити?
Що,  що...  а  ось  що..  він  також  їде  до  Італії,  їстиме  їх  піццу  і  спагетті.
З  собою  візьме  свою  улюблену  сокиру.
Як  навіщо!
Кашу  варити.
Італійці  зроду  такої  каші  не  їли.
І  став  дико  реготати.

Один  тільки  Галигін  мовчав  і  сумно  зітхав.
Усі  здивовано  подивились  на  нього.
А,  він  промовив:

-Я  до  Білорусії  не  поїду.
"Батько"  обіцяв  відшмагати  при  все  людно.
Я  такої  ганьби  не  переживу.
Піду  знову  рекламувати  побутову  техніку.

Усі  стали  кричати  і  лаятися.
І  тут  згасло  світло.

Що  тут  почалося.
У  темряві  усі  наступали  один  одному  на  щось.
Більшь  за  усіх  очевидно  дісталося  Слепакову  і  Мартиросяну.
Хтось  порахував  у  кожного  ребра  і  навіть  вкусив  за  ногу.
Намагався,  щось  знайти  у  кожного  у  штанях.
Мартиросян  кричав,  що  впізнався  жіночу  руку.
Обіцяв  її  звільнити.
Слепаков  навпаки  пообіцяв  підвищити  зарплату,  якщо  сама  щіро  зізнається,  що  там  хотіла  знайти.

У  темряві  було  страхітливо  і  якось  не  затишно.
Про  це  висловився  Безсмертний.
На  це  Гавр  прорік  мудро,  що  Безсмертному  було  б  соромно  так  говорити.
Хоча  б  через  своє  прізвище.
Свєтлаков  думав,  що  у  темряві  піймав  Галустян,  але  виявив    блискучу  голову  Хрустальова.
Вона  навіть  у  темряві  світилася  блідим  світлом.
Хрустальов  не  розгубився  і  вщипнув  Светлакова.
Той  так  голосно  закричав,  що  відразу  появилось  світло.

Ага!  Рано  раділи!

У    усіх,  хто  був  на  цьому  не  запланованому  шоу  світового  затемнення,  від  жаху  перекосило  обличчя!!!
Вони  стояли  на  курній  дорозі  невідомого  їм  поселення.
Незлобин  радісно  закричав,  коли  побачив  магазин  і  Карена,  який    розмовляв  з  Шифріним  і  Смоліним.
Ті  вирішили  приготуватись  до  нічного  свята  Хеллоуїн,  закупити  побільше  солодощів  і  фруктів.

Навіщо?

Пугачова  обіцяла  приїхати  і  привезти  усіх  своїх  дітей,  онуків  і  чоловіків.

Яких?

І  колишніх  і  нинішніх.
Погрожувала,  що  якщо  хтось  відмовиться  з  нею  їхати  до  Навколо  Сміхового  Царства,  то  позбавить  моральної  підтримки  і  спадщини.

Мартиросян  перелякано  запитав  Слепакова,  що  усе  це  означає  і  у  чому  прикол.
Головне,  де  знімальна  бригада,  що  фіксує  цей  захід.
Слепаков  стояв  над  усіма,  як  маяк  і  просто  не  розумів,  де  ж  це  усе  відбувається.
І  головне,  як  вони  усі  відразу  разом  добралися  і  на  чому?

Незлобин  побіг  до  магазину  Карена.
Він  разом  із  Шифріним  і  Смоліним  здивовано  спостерігав  за  командою  Камеді  Клаб.
Юхим  Шифрін  задумливо  промовив:

-Дивно,  Хеллоуїн    Петросян  обіцяв  почати  після  20:00.
Але,  по  моєму  у  нього  якийсь  збій  у  программі  трапився.
Смолін,  чуєш,  а  хто  сюди  запросив  резидентів  Забійної  Ліги?
Ти  не  знаєш?

Смолін  перелякано  замотав  головою  і  почухав  потилицю.
Карен  побачив,  що  наближається  Незлобин  і  вирішив  сховатися  до  приміщення  магазину.
Незлобин  це  побачив  і  став  кричати:

-Ей,  друже!  Постривай!  Пиво  є?

Юхим  Смолін  сказав  ущипливо:

-Є.  І  навіть  раки  свіжі  маються.

Слідом  за  Незлобіним  до  магазину  прибігли  Безсмертний  і  Гавр.
Вони  стали  тиснути  руки  Юхимам  і  радісно  питати:

-Батьки,  а  ви  звідки?
Теж  по  темному  прилетіли?
Яким  транспортом?
А,  то  ми  якось  і  не  зрозуміли,  кого  нам  дякувати.
****

А,  у  цей  час  Карен  у  магазині  дзвонив  Петросяну:

-Ваганич!
Здається  біля  мого  магазину  існує  портал  часового  простору.
Та  усе  зі  мною  гаразд.
Ось  Смолін  і  Шифрін  тут  стоять  і  усе  бачать.
Що?
Тут  резиденти  Забійної  Ліги  з*явилися  не  звідки.
Хто?
Та  їх  багато.
Самий  високий-  Слепаков,  а  самий  нервовий  наш  земляк-  Мартиросян.
Ні,  до  магазину  ще  не  заходили.
Вони  біля  стежки  стоять,  що  веде  до  озера.
Добре,  піду  дізнаюся.
********

Ваганич  був  у  шоці.
Він  задумливо  дивився  на  апарат  відеоспостереження  поселення.

-Листоноша,  признавайся,  ти  їх  сюди  притягла?

Листоноша:

-Ваганич,  Я!
І  що?
Ти  не  радий?
Сьогодні  ж  Хеллоуїн.
Ось  їх  нам  якраз  і  не  вистачає.
А,  уявляєш,  як  раді  будуть  наші  діви?
І,  що  цікаво  Вєрка  з  Мамою  на  підході.
Там  до  Віри  Юрій  Уральський  нагрянув,  так  вона  різко  вирішила  до  нас  у  підпіллі  сховатися.
Знає,  що  без  моєї  візи  йому  сюди  не  потрапити.
У  неї  там  великі  неприємності.
Юра  з  Колею  Расторгуєвим  стосунки  з*ясовують.
Які?
А,  вони  прийшли  на  Віру  права  пред*являти.
Де  таке  було,  щоб  хтось  міг  права  качати  перед  українською  бабою!
Ну  і  що,  що  вона  це  він!
Я  б  теж  не  стерпіла.
Гаразд,  Ваганич,  усе  буде  добре.

Ваганич,  ти  мені  заважаєш!
Як?
Я  зараз  у  потязі  їду,  а  ти  мені  весь  кайф  від  поїздки  зриваєш.
Усе  відключаюся.
Я  тебе  завтра  сама  знайду.
Поки!

Петросян  здивовано:

-Цікаво,  а  де  вона  мене  буде  шукати  у  Москві?  Я  ж  тут  у  цьому  поселенні  сиджу?  А?
*****************

Слепаков  стояв  і  усе  обмірковував,  що  ж  робити  далі.
Мартиросян  нервово  дивився  навколо  і  тихо  говорив:

-Сьома!
Я  чесно  нічого  не  розумію,  як  ми  тут  опинилися.
Взагалі  ми  де?
Це  Росія  або  яка  інша  країна?

Воля  почув,  що  шепоче  Мартиросян  і  радісно  викрикнув:

-Да,  ми  ніде!
А,  ви  мені  не  вірили  (ображено  обурився  він).

Він  став  нервово  ходити.
Хлопці  запитально  подивилися  на  своїх  ватажків.
Свєтлаков  незворушно  вимовив:

-Цікаво,  а  тут  є  смітник?
Ми  з  Галустяном  підемо  туди  жити.
Міша,  ти  сам  підеш  або  у  вигляді  трупа?

Галустян,  коли  почув  цю  пропозицію,  швидко  сховався  за  спини  хлопців.
Ті  дружно  закрили  його  собою.
І  тут  Галигін  став  співати:

-Ля,  Ля,  ля,  ля!  Головне,  що  ми  не  у  Білорусії.  А,  хто  тут  головний?  Як  думаєте?

У  усіх  у  голові  промайнула  страшна  думка:

-О,  жах!  А,  раптом  тут  людожери  живуть?
*****

Листоноша:

-Да,  як  же!
Нема  бажання  їсти  таких  брехунів!
Самі  тут  такі  не  їстівні  живемо.
**********

Два  Юхима  недовго  думаючи  пішли  повідомити  усім  про  прибуття  гостей.
На  зустріч  їм  йшли  Мотрона  і  Квіточка,  про  щось  розмовляючи.

Мотрона:

-Квіточка,  я  не  збираюся  себе  прикрашати.
Я  і  так  не  красуня  і  ти  своїм  виглядом  з  свічкою  у  руках  і  гарбузом  у  темряві  будь-кого  до  непритомності  доведеш.

Квіточка:

-Нічого  подібного!
Ось  Смолін  давеча  мене  так  притиснув  біля  криниці.
Думала,  що  задихнуся  від  його  обіймів.

-Ну-да,  ну-да!
Обійми?
Він  потім  усім  скаржився,  що  утік  від  тебе,  так  ти  його  обняла  у  того  колодязя.

Юхими  зраділи  старим  бабкам  і  стали,  перебиваючи  один  одного,  розповідати  про  гостей.
Коли  Квіточка  почула,  що  серед  резидентів  прибув  і  Міша  Галустян,  у  неї  трапилася  просто  істерика.

-Де,  він?
Я  так  давно  мріяла  з  ним  поспілкуватися.
А,  він  прибув  і  я  нічого  про  це  не  знала.
Так,  Мотрона,  говорю  відразу,  що  Михась  буде  квартирувати  у  мене.
А,  ти  можеш  дати  притулок  у  себе  Свєтлакову.
Я  знаю,  що  він  тобі  дуже-  дуже  подобається.
Ну,  чого  відвернулася?
Я  знаю.

Мотрона  мовчки  дістала  з  кишені  телефон  і  стала  дзвонити.

-Алло,  Оленка!
Привіт,  лапа  моя!
Тобі  твій  Орел  повідомив,  що  у  нас  передсвятковий  НП(надзвичайна  пригода)?
Ні?
Тоді  сядь,  а  краще  приляж.
Лягла?
Слухай...  Біля  магазину  Карена  якимось  секретним  спосібом  з*явилися  резиденти  Камеді  Клаб.
Ні,  не  брешу.
Мені  про  те  Шифрін  і  Смолін  повідали.
Вони  усе  своїми  очима  бачили.
Особливо  їх  появу  з  незвідки!!!
Минулий  раз  так  з*явився  Воля.
Леночка,  здається  там  наскрізний  портал.
А,  як  ще  вони  таким  коллективом  до  нас  просочилися?
Гаразд,  заспокойся!
Готуй  свій  будуар,  а  ми  з  Квіточкою  підемо  у  розвідку.

Мотрона  задумливо  подивилася  на  Квіточку  і  Юхімов.

-Так,  Юхімчікі,  йдіть  до  Ваганича  і  повідомте  йому  про  ці  події.  
Квіточка  досить  чіплятися  до  Смоліна,  пішли  до  Карена.
Треба  цих  камедістов  хлібом  і  сіллю  зустріти.
Вони  там  напевно  усі  у  істериці,  такі  страхи  перенесли...
І  це  все  напередодні  Хеллоуїн.
І  що  ж  це  відбувається  у  цьому  чудо-поселенні?
З  кого  відповідь  вимагати?
********

Слепаков  нарешті  закінчив  думу  думати  і  виголосив  свій  вердикт:

-Я  не  знаю,  що  усе  це  значить,  так  що,  хлопці,  йдемо  шукати  господаря  усього  цього  розділля.
Правда  де  шукати  думок  не  маю.
Ей,  Безсмертний,  у  тебе  нюх  кшталт  собачий,  так  що  будеш  попереду  йти.
А,  замикаючим  призначаю  Свєтлакова.
Галустян,  ти  де?
Іди  поруч  зі  мною.
Міша,  ти  мені  земляк?
От  і  йди  мовчки  і  не  бзди.
А,  Свєтлаков,  ще  назвеш  його  трупом-  сам  їм  станеш!
Усе,  хлопці,  пішли.

Хлопці  не  поспішаючи  йшли  по  курній  дорозі  поселення  і  читали  прізвища  господарів  житла.
У  Мартиросяна  рябіло  у  очах  від  популярних  прізвищ.

-Сьома,  дивись  це  житло  Новікової!
Ух-ти,  а  тут  Вєтров  зі  своєю  кнопкою  живе.
Господи,  а  це  що  за  ліс  з  беріз?
Мамочки,  тут  Задорнов  живе.
Він,  що  березовий  сік  любить?
Навіщо  йому  стільки  беріз?

Хрустальов  так  радів,  усьому  що  відбувається  і  весь  час  чмокав  губами  від  нової  вивіски  з  ім*ям  поселенця.

-Ах,  як  шкода,  що  Women  наших  немає!
Наталія  Андріївна  мене  приб*є,  коли  дізнається  де  я  був,  а  її  не  було.
А,  ось  Катюха  вся  слиною  зідеться.
Це  їй  моя  помста.
Ха-ха-ха  ...

Слєпаков  почув  монолог  Хрустальова  і  дав  йому  запотиличник.

-Діма,  хватит  юродствувати.
Ти,  ще  спробуй  назад  повернутися,  а  потім  і  хвалитися  будешь.

Раптом  усі  почули  гул  вертольота.
Це  камеді  команда  дійшла  до  вертолітного  поля  Коркіною  і  Остроухова.
Коркіна  намагалася  завести  двигун  свого  літального  апарату.
Молочний,  коли  усе  це  побачив,  то  став  радісно  кричати,  що  ось  їх  порятунок.
Вони  можуть  додому  полетіти  на  вертольоті  і  побіг  домовлятися  з  Коркіною.
Лірний  з  сумнівом  подивився  йому  услід.

-Сьома!
Я  сумніваюся,  що  ми  зможемо  полетіти.
На  мою  думку  тут  квантової  енергією  пахне  або  потойбічною  силою.
Васил*єв,  ти  у  нас  найрозумніший,  як  думаєш?

Васил*єв  розвів  руками  і  сказав,  що  взагалі  зараз  не  може  думати  ні  про  що,  як  потім  усе  пояснити  своїй  молодій  дружині,  де  був  і  чому  не  відповідав  телефон.
Один  тільки  Воля  радів  з  усього,  що  відбувається.
Адже,  коли  він  усе  згадав,  то  йому  ніхто  не  повірив.
Усі  вирішили,  що  малість  хлопець  перегуляв.
А,  от  тепер  самі  дізнаються,  що  і  як  у  цій  чарівній  країні.
Головне  де  ця  балакуча  Листоноша.
Напевно  це  справа  її  рук.
Ну,  попадись  вона  хлопцям!

Листоноша:

-И  що  буде?
Ви  спочатку  знайдіть  мене  і  самі  себе  тут  не  втратьте!
А  ти,  Воля,  у  мене  ще  отримаєш  особистий  запотиличник.
Як  за  що?
А,  де  квиток  на  ваше  шоу?
І  Мама  Віри  на  тебе  в  образі.
Сам  обіцяв  їй  рандеву  у  Сочі  влаштувати.
Ні,  Віра  не  ображається.
Вона  навіть  рада,  що  за  Чехової  пішов  упадати.
Так,  ти  не  хвилюйся,  вона  зараз  з  Мамою  під*їжджає  до  поселення.
От  буде  тобі  радість.
***********************

А,  у  будуарі  Степаненко  повним  ходом  йдуть  приготування  для  зустрічі  нових  гостей.
Жінки  у  захваті.
Такі  хлопці  приїхали!
Новікова  більше  усіх  щебече:

-Баби,  якщо  побачу  хто  підійде  до  Реві,  буде  моїм  особистим  ворогом.

Світлана  Рожкова  з  сумом  сказала:

-Який  сум,  що  я  заміжня.
Мені  так  Молочний  подобається.
Ах,  душка!
Він  так  схожий  на  мого  Андрюсіка  у  молодості.

Ленка  Воробей  літала  по  будуару  немов  справжній  горобець  і  увесь  час  цвірінькала:

-А,  Галигін  точно  з  ними  прибув?
Я  білорусів  дуже  поважаю.
У  нього  такий  голос.
Бажаю  поблизу  послухати.
Може  куди  поїмо.
Як  куди?
А,  мені  усе-одно  куди...  аби  подалі  від  Гальцева.
Чому?
Він  брехун,  я  з  ним  більше  не  дружу.
Тітка  Мотря,  можна  я  у  тебе  поживу?
Можна?

Мотрона:
-Можна.  Тільки  з  однією  умовою:  мовчати  і  не  цвірінькать.  Дістала  вже.

До  будуару  різко  відчинилися  двері.
На  порозі  стояв  Петросян.
Він,  оцінюючим  поглядом,  перевірив  приміщення.
Видно  йому  усе  сподобалося,  з  цього  він  оголосив:

-Так  хочу  усім  повідомити,  що  ніч  Хеллоуїн  почалася  і  навіть  раніше  призначеного  часу.
Виявляється,  що  біля  магазина  Карена  є  таємничий  портал.
Резиденти  Камеді  Клаб  трансформувалися,  хотілося  б  мені  знати  кого  мені  за  це  дякувати.
Листоноша!
Ти  мене  чуєш?
Це  ти  там  шуткуєшь?

Листоноша:

-Ваганич!
А,  тобі  яка  різниця  я  або  вони  самі  власною  ініціативою?
Вони  там  усі  хотіли  кудись  виїхати,  от  і  поїхали  до  нас.
Хай  хлопці  мізки  провітрять,  а  то  сидять  у  себе  у  Клабі:  ні  вікон,  ні  дверей,  світла  Божого  не  бачать.
А,  у  нас  тут  увесь  всесвіт  може  поселитись.
У  березовому  гаю  Задорного  суниці  поїдять.
Безсмертний  життя  своє  освіжить.
Хрустальов  у  траві  побешкитує.
Незлобин  у  Карена  вже  пиво  з  раками  оцінює.
Коркіна  Свєтлакова  на  вертольоті  вчить  літати.
Новікова  Реві  про  свою  подругу  розповідає.
Чуєш,  Ваганич,  Рева  її  цілує!
Видно  набридло  слухати  про  той  старий  торт.
Сашка,  молодець!
Слепаков  взагалі  пішов  до  "кроликів".
Він  зараз  з  хохлами  сало  їсть  і  п*є  "березові  бруньки".
Де  Гарик?
Що,  за  земляка  переживаєш?
Не  хвилюйся,  він  он  з  Вєтровим  і  Гальцевим  вірменський  хліб  пече.
Я  навіть  запах  чую.
Нічого  подібного,  сам  ти  Глюки  ловиш.
Молочний  з  Лірніком  у  Розумних  застрягли.
Ніяк  гарбуза  не  поділять.
Навіть  битися  стали.
Молочний  у  Сашка  забрав  найбільший  гарбуз.
Заявив,  що  він  гість  і  йому  відмовляти  не  можна.
Лірний  не  став  битися  за  гарбуза.
Запропонував  Витьке  плюнути  на  цих  придурків  і  піти  по  сусідах  просити  цукерки.
Навіщо  вбиратися?
Лірний  сказав  Витьці,  що  у  них  і  так  пики  жахливі,  можна  спокійно  хеллоуїнити.
Їм  поверять.
І  пішли.
Ваганич,  вони  вже  половину  поселення  обібрали.
Вранці  у  них  буде  золотуха,  пронос  і  алергія.
Галигін  де?
А,  де  Галигін?
А-у?
Хто  його  знає,  де  цей  білорус?
Зараз  подивлюся.
...  Бачу  !!!
Ваганич!
Ура!
Вони  приїхали!

Ваганич  перелякано  запитав:

-Хто  Приїхав?  Не  томи!  Ображуся!  Кого  ще  сюди  викликала?

Листоноша:

-Да,  заспокійся!
Це  Вєрка  з  Мамою  зараз  біля  магазину  Карена  цілуються  з  Галигіним  і  Незлобіним.
Вєрка  виявляється  привезла  величезний  Київський  торт  і  відро  вареників  з  вишнями.
Караул!
Ваганич!
Нам  вареників  не  дістанеться.
Як  чому?
Галигін  і  Незлобін  забрали  відро  і  закрилися  у  магазині  Карена.
Кричать,  що  не  вийдуть  поки  не  перевірять  усі  вареники.
Кажуть,  а  раптом  вони  не  якісні.
Незлобін  взагалі  заявив,  шо  він  кращий  майстер  по  якісті.
Чому?
Тому  що  він  самий  якісний.
Це  він  так  сказав.
Галигін  нічого  не  говорить.
Він  мовчки  їсть.
Чуєш,  Ваганиг!
Я,  щось  не  зрозуміла,  їх  що  в  Камеді  зовсім  не  годують?
Вони  якісь  усі  дикі.
А,  може  це  через  Хелловіну?
Як  думаєш?

Ваганич:

-Листоношаа,  я  не  думаю.
Мені  за  статусом  це  не  потрібно.
Я  губернатор.
Я  керую.
А,  думати  це  твоя  привілея.
Ось  усю  цю  кашу  заварила  і  думай.
А,  з  мене  досить.
Я  пішов  спати.
Що  буде  далі,  прочитаю  завтра  у  твоєму  звіті.  У  мене  дах  їде  ...

P.S
У  цю  ніч  у  Навколо  Смєхова  поселенні  дах  поїхав  у  усіх.
Старухи  влаштували  посиденьки  з  Галустяном  і  Свєтлаковим.
Рожкова  запросила  Молочного  і  Лірника  на  опівнічний  обід.
Де  пропадали  Новікова  і  Рева,  навіть  я  не  знаю.
Брати  і  ті  й  ті  з  рештою  хлопців  варили  раків,  яких  запозичили  у  "кроликів".
Запах  ракової  юшки  розбудив  маститих  метрів  гумористичного  пера  і  вони  усі  приперлися  з  тарілками  за  своєю  порцією.
Більше  усіх  обурювався  Карцев.
Він  вимагав  другу  порцію.
Чому?
Компенсація  за  втрачених  їм  раків.
Воля,  Галигін,  Воробей  і  Віра  з  Мамою  до  ранку  співали  Веріни  пісні.
********

Коли  відбувалися  усі  ці  неймовірні  події,  на  каналі  ТНТ  був  такий  переполох.
Хазяїн  каналу  був  просто  у  шоці.
Не  один  телефон  резидентів  не  відповідав  на  його  дзвінки.
Зв*язку  не  було  взагалі.
Оператори  мовчали,  вони  самі  не  знали,  що  повідомити.
Зв*язок  взагалі  не  визначався.
У  межах  планети  Земля  жах  охопив  людство.
До  порожнього  приміщення  Камеді  Клаб  вранці  прийшли  резиденти,  що  запізнилися  на  зйомку  і  тому  не  отримали  такого  щастя.
Першим  до  приміщення  увійшов  Родрігес.
Він  не  міг  зрозуміти,  чому  у  приміщенні  був  такий  гармидер.
І  де  це  горезвісне  керівництво?
Що,  вже  все  змонтували  без  них?
А,  ці  побратими-придурки  улюблені  кудись  вже  без  нього  відриватися  пішли!

-Ой,  Як  же  ти  правий,  Родрігес!  (Листоноша)

Нічого  не  залишалося,  як  вимкнути  світло  і  піти  додому.  Він  це  зробив...

А-А-А!
Хто  це  зробив?
У  темному  приміщенні  падали  з  гуркотом  і  стуком,  криками  і  прокльонами  важкі  предмети.
У  Родрігеса  у  темряві  від  страху  стали  світиться  очі.
Він  тремтячою  рукою  намацав  вимикач  і  з*явилося  світло)))))

))))))  Його  погляду  постала  дивовижна  картина:

На  підлозі  їх  штаб-квартири  лежали  усі  хлопці.
Слепаков  тримав  у  руках  великий  шмат  сало  і  пляшку  української  горілки.
Це    "кролики"    йому  подарували.
Галустян  і  Свєтлаков  спали  в  обнімку  і  шепотіли  у  вісні:  "Мотрона,  Квіточка,  ми  вас  любимо!"
Лірний  у  руках  тримав  величезного  гарбуз.
Це  Сашка  і  Вітька  йому  подарували.
Молочний  стогнав  у  ві  сні...  Рожкова  так  його  нагодувала!!!
А,  її  стара  свекровь  намагалась  з  ложки  кормити,  думала,  що  це  її  син.
Да,  склероз  у  неї!!!
Хрусталев,    лежав  с  великим  березовим  віником.
Задорнов  дозволив  наломати  для  него.
Цікаво  кому  він  його  подарує?
Усім  Women  чи  тільки  Наталі  і  Каті?

Мартиросян  лежав  на  животі,  а  на  спині  у  него  була  торба  з  вірменським  хлібом  от  Генки  і  Юрка.
Гарик  встиг  їх  навчити  пекти  його  улюблений  хліб.
Тільки  Незлобін  і  Галигин  не  спали.
Вони  сиділи  на  кожаному  дивані:  пили  пиво  и  їли  ракову  уху.
Карен  встиг  їм  дати  у  дорогу  бидон  пива  и  відро  раковой  ухи.

Усю  цю  пишноту  спостерігали  сумні  брати-резиденти  команди.
Вони  міркували:

—-Чому  це  щастя  їх  минуло?
*******

Листоноша:

А-у!
Хлопці!
Я  тут!
Не  сумуйте,  я  одна  туди  дорогу  знаю!
Пишить,  дзвонить,  приїзжайте  до  Донецьку!
У  меня  ноги  болят  вас  по  Москві  шукати!
Теперь  Ви  до  мне  їдьте!

Листоноша  Таня:    Ой!  А,  де  Рева?

переведен  29.06.2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922007

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921648
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021


14. Вера Вера

[img]http://www.proza.ru/pics/2016/06/06/1834.jpg?3004[/img]

Фото  Юрия  Уральського

У  юморине  использован  текст  песни  Юрия  Уральского  и  Николая  Расторгуева.

ПЕРЕВОД  С    http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63500


За  вікном  темніє.  08-10-2013р(дата  початку  написання  тексту).

Віра  сидить  перед  комп*ютером.
Влаштувала  зустріч  однокласників.
Вирішила  порадувати  друзів  собою.
До  кімнати  увійшла  Мама,  лягла  на  софу  і  щось  у  руках  тримає.
Віра  з  цікавістю  подивилася  на  неї  і  запитала:

-  Мама,  а  що  трапилось?  Листоноша  знову  вам  щось  написала?

Мама  з  любов*ю  подивилася  на  якісь  картинки  у  руках  і  сказала:

-  Доню,    не  заздрь,  мамі,  це  погано!
То  Червоний  Кепель  своє  мені  фото  прислав.
Такий  гарний,  дивись  і  батько  його  поруч  стоЇть.
А  дїйсно  на  Сашка  Реву  схожий,  але  вже  посивів  і  сморшкуватий.
Доню,  а  ти  Сашкові  вже  казала,  про  цю  твою  пригоду?

Віра  встала  і  підійшла  до  вікна,  відкрила  його  і  виглянула,  щоб  перевірити  погодні  умови.
Потім  повернулася  до  Мами  і  сказала:

-  Мамо,  той  Рева  мене  вже  дістав.
Чому?
Хоче  з  Вовком  познаьомитись.
Він  з  Батрутдіновим  усю  камеді  команду  у  Париж  їхати  кличе.
Мартиросян  говорить,  что  грошей  мало  на  цю  гулянку.
Ось,  як  Сліпаков  привезе  Горохову  радість  і  вони  пару  трійку  вечорів  знімуть,  тоді  можна  і  у  Париж  летіти.

Мама  з  занепокоєнням  поцікавилася  у  Віри:

-  Доню,  а  як  там  цей...  як  ...  його...  Сніжок-Воля?
Він  що  не  хоче  признаватись,  что  був  у  Листоноші?
Квитки  затиснув...  а,  мені  так  обіцяв  рандеву  у  Сочі.

Віра  знову  сіла  біля  комп*ютера  і  посміхаючись  відповіла:

-  Мамо,  цей  Воля  там  у  Камеді  перший  брехун.
Спочатку  відмовляв  мене  йти  заміж  за  Кепеля,  а  потім  вмовляв  з  ним  на  гастролі  їхати.
А,  потім  побачив  Ксанку  Чехову  і  про  все  забув.
Ходив  за  нею,  як  кіт  мартівский.
Та  ну  його...  У  мене  і  без  нього  клопіту  вистачає.

Мама  лягла  зручніше  у  Віри  на  канапі  і  запитала  її:

-  Доню,  а  чого  ми  не  їдемо  до  Олігархів?
Там  жінки  нас  чекають,  Клара  який  раз  дзвонить,  нагадувала  тобі  про  щось.
Я  не  зрозуміла,  що  їй  треба  привезти.
Ти  не  знаєшь,  що  вона  хоче?

Віра,  коли  про  це  почула,  стала  сміятися:

-  Мамо,  ця  Клара  вже  мене  дістала.
Прохає  привезті  турецький  пінюар.
Піде  до  лісу,  де  живуть  Сашко  і  Валерка,  у  гості  з  перевіркою.
Все  мріє  перевірити,  чим  же  вони  відризняются.
Я  уявляю  обличя  ціх  братів,  коли  вона  прийде  у  цьому  пінюаре.

Віра  задумливо  подивилася  у  вікно  і  промовила:

-  Мамо,  а  може  ви  підете  та  зварите  кави?
А,  я  подзоню,  та  щось  замовлю:  можна  піцу  і  ще  щось...(вона  запитально  подивилася  на  Маму).

Мама  спритно  піднялася  і  потьопала  на  кухню.
Там  вона,  видно  заварюючи  каву,  придумала,  що  хоче  смачненького,  по-цьому  крикнула  звідти:

-Мені  замов  піцу  з  грибами  і  ковбасою...  Так,  і  ще  Київський  торт.
Ти,  будешь?
Якщо  ні,  то  мені  більше  дістанеться.

Коли  Віра  почула  про  це,  то  обурилася:

-  Мамо,  як  це  я  і  не  хочу.
Ви,  таку  дурню  більшь  ніколи  не  кажіть.
А,  то  ще  хтось  почує  і  скаже,  что  я  Київ  не  люблю.  (Кричить  на  увесь  голос.  Напевно,  щоб  сусіди  почули.)
Я  його  люблю  і  просто  не  можу  без  нього  жіти,  і  померти  хочу  тільке  тут!
Чуєте?
Але  довго  чекати  прийдеться,  Я  помираті  не  збираюсь!

До  кімнати  вбігає  Мама.

-  Доню,  ти  чого  так  кричишь?  Я  вже  кави  звара,  зараз  принесу.

Віра  спокійно  подивилася  на  Маму  і  сказала,  що  просто  голос  перевіряє.
Скоро  на  концерт  потрібно  збиратися.
І  взагалі,  пора  і  кави  попити,  зараз  замовлення  привезуть.
Тільки  вона  це  сказала,  як  у  двері  подзвонили.

-  От  бачете,  Мамо,  як  мене  люблять,  вже  і  замовлення  привезли.
Ну,  чого  стоїте?
Ідіть  приймайте  свою  ковбасу  з  грибами,  тільке  потім  не  шкодуйте,  что  живіть  болить.

Мама  пішла  відчиняти  двері.
Віра  у  цей  час  задумливо  дивилася  у  вікно.
Несподівано  на  усю  квартиру  заспівав  чоловічий  голос.
У  кімнату  вбігла  Мама  і  перелякано  прошепотіла:

-Доню,  він  повернувся...

Віра  здивовано  подивилася  на  маму  і  на  двері.  Там  стояв  Юра  Уральський  і  співав,  дивлячись  на  Віру:


Здорово  Вера!  Не  уж  то  не  узнала?
Ну  отворяй  быстрей  али  не  ждешь  уже?
Мои  седины  не  позорь,  давай  впускай  и  не  мозоль
Да  ты  ж  по  жизни  ходишь  дома  в  неглиже.


Віра  хмуро  глянула  на  несподіваного  гостя  і  відповіла...

-Я  чогось  не  зрозуміла...  Юрій,  я  звичайно  у  молодості  ходила  у  негліже  і  зараз  буває  з  мамою  ходимо  топліс(мама  згідно  кивнула  головою),  але  яким  вітром  тебе  надмухало  у  моє  житло?

Юрій  радісно  продовжив  свою  пісню:


Откуда  я?  Да  ветром  занесло.
А  то  не  знаешь,  как  десять  намотали?
А  ты  ей  Богу,  Верка,  западло
В  суд  не  пришла,  когда  я  был  в  печали.


Віра  різко  встала  і  похмуро  сказала(мама  злякано  присіла  на  канапу,  від  гріха  подалі.
Вона  добре  пам;ятала,  як  Віра  бува  грішна  у  метанні  тарілок  і  чашок):


-Значиться  до  суду  не  прийшла?
А  хто  тебе  прохав  не  йти  по  серед  ночі?
Хто  прохав  залишитись  до  ранку?
Ти  мені  що  тоді  відповів?
Друзі  -  це  святе!
Обіцанки  треба  виконувати)))
Виконав?
І  як  багато  друзів  на  суд  прийшло?

Гість  притулився  до  дверей  і  сумно  продовжив  свої  страждання  співати:


А  я  писал,  ответа  ждал.  Я  сердцем  верил,  верил  я  душой,
Что  ты  одна  у  меня...  и  я  один...  И  будем  вместе  мы  с  тобой.

Как  жизнь  дорогая  у  тебя?  Скрывать  не  стану,  мне  писали,
Что  ты  мента  себе  нашла,  что  мол  любовь  больша  была.
Так  разольем  немного  правда,  чтоб  все  знали.


Претензії  з  приводу  мента  -  коханця,  Віру  вивели  з  спокійного  стану.
Вона  набравши  повітря  у  свої  такі  круті  легені,  відповіла  співаючому  страждальцеві:


-  Я  чогось  не  зрозуміла...  це  про  якого  мента?
Про  твого  дядька  Григорія?
Цеж  вин  обіцяв  мені,  шо  тебе  відпустять  під  заставу.
Я  йому  усі  свої  коштовності  віддала.
А  після  суду  хотіла  забрати,  бо  він  заставу  не  заплатив,  а  усе  собі  забрав.
Ось  тоді  він  і  придумав  цю  казку  про  уявного  мого  залицяльника.
Так  що  іди  до  ньго  і  разбирайся  з  ним)).
А,  я  ж  забула,  що  його  вбили  на  завданні.
Ну  і  чого  тоді  прийшов?


Юрій  махнув  сумно  рукою  і  проспівав:


Зачем  зашел?  Да  есть  причина  у  меня.
Умчались  годы,  как  корабли  надежды.
Вот  только  начал  я  сидеть,  стал  больше  грустных  песен  петь,
А  в  остальном  остался  я,  как  прежде.

А  я  писал,  ответа  ждал
Я  сердцем  верил,  верил  я  душой,
Что  ты  одна  у  меня  и  я  один
И  будем  вместе  мы  с  тобой.

Вот  только  начал  я  сидеть,
Стал  больше  грустных  песен  петь,
А  в  остальном  остался,  как  прежде.

Мне  интересно  слушать  и  молчать.
Я  там  твой  голос  часто  вспоминал.
Пришел  мой  час  и  я  с  тобой,  а  ты  балуешь  красотой,
Как  финский  нож,  который  я  с  собою  взял.


Після  фрази  про  фінський  ніж,  Мама  впала  на  софу  і  закрила  очі,  щоб  не  бачити  майбутнього  кровопролиття.
Віра  випрямила  свою  спину  і  бліднучи,  стала  наближатися  до  Юрія.
Її  порядком  дістала  ця  ситуація...  її  лякати?
Та  ніколи  у  житті!
Вона  похмуро  подивилася  на  гостя,  а  він  спокійно  продовжив:


Да  не  бледней,  я  не  со  зла!
Перекипело  все  и  превратилось  в  пар.
Зашел  я  просто  посмотреть  в  твои  глаза.
Бесстыжие,  как  ночь  дешевых  шмар.

А  я  писал,  ответа  ждал
Я  сердцем  верил,  верил  я  душой,
Что  ты  одна  у  меня  и  я  один
И  будем  вместе  мы  с  тобой.


Не  встиг  гість  доспівати  пісню,  як  у  двері  знову  подзвонили.
Мама  прошепотіла,  що  це  напевно  піццу  привезли,  але  їй  щось  їсти  пере  хотілося,  але  двері  таки  пішла  відкрити.
Через  хвилину  вона  повернулася  з  криками,  що  другий  появився  і  це  її  не  радує.
Віра  здивовано  подивилася  на  двері  і  побачила  Миколу  Расторгуєва.
Він  теж  співав  пісню  про  Віру,  але  свою  власну.


Хочешь  клин  журавлей  в  небе  русских  полей
Или  солнце  аллей,  подарю  тебе,  Верка,  на  память
Или  хочешь  закат,  а  нет,  лучше  -  зарю
Просто  так,  наугад,  подарю  тебе  Верка,  на  память.

Что  прошло,  то  прошло,  ничего  не  исправить
Но  на  сердце  светло,  что  мы  вместе  пока  ведь.

Припев:

И  пока  наших  песен  река  убегает  волнами
И  пока  я  вдали  от  тебя  по  дорогам  пылю
Только  знай  берега  наших  встреч,  всё  равно  они  с  нами
Только  знай,  что  тебя  я  люблю,  понимаешь,  люблю.

За  твою  красоту  по  округе  в  саду
Всю  сирень  уведу,  подарю  тебе,  Верка,  на  память
А  когда  всё  не  так  и  душа  вся  в  бинтах
В  моих  битвах,  боях  я  шепчу  имя:  Верка,  губами.

Прикоснусь  я  к  тебе,  улыбнёшься  наверно
А  на  сердце  светло,  ведь  со  мной  моя  Вера.


Поява  другого  екс  улюбленого,  повалило  Віру  у  шок.
Мама  сиділа  на  канапі  і  молилася  Богу.
Віра  розсерджено  заговорила  до  Колі:

-Ну,  а  тебе  які  чорти  приперли?
Я  тобі  ще  на  Євробаченні  казала,  щоб  забув  про  мене.
Ну  випили  ми  на  брудершафт,  пошуткували  і  усе.
Не  хочу  я  співати  у  твоєму  гурті.
А  своїм  хлопакам  передай,  что  цицьки  у  мене  справжні  і  хай  більшь  їх  не  колють  голками,  обіймаючи,  а  то  я  теж  вколю  шилом  між  ніг.
Зрозумів?

Потім  повернулася  до  Юрка  і  йому  крикнула:


-Ну  і  чого  було  пертиси  через  стілько  років  до  мене?
Мамо))...  вона  подивилася  на  маму...  а  пішли  подзвонимо  Листоноші.
Я  щось  так  за  жінками  скучила.


Мама  не  довго  думаючи,  спритно  піднялася  і  потьопала  за  Вірою  на  кухню,  дзвонити  Листоноші.

P.S

Через  п;ять  хвилин  у  двері  подзвонили.
Два  гостя  відкрили  двері  і  побачили  доставщика  піцци.
Вони  заплатили  за  дві  порції  і  понесли  на  кухню.
Там  з  подивом  виявили,  що  Віри  і  мами  немає.
На  столі  лежав  лист...

Хлопці,  не  шукайте.
Все  одне  не  знайдете.
Смакуйте  піццу  на  здоров`я.
Прощавайте.
Віра  і  Мама.

Де  Віра?
Так  до  мене  у  Навколо  Сміху  телепортувалася.
Хлопці?
Сидять  з  аппетитом  їдять  піццу  і  сміються  з  цієї  пригоди.
І  мені  пора.
Поки.
Листоноша-Пісьмоносіца.


05.06.2014  дата  закінчення  написання  гуморини.
переведён  июнь  2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921648

Фото  Миколи  Расторгуєва

[img]http://img.1tv.com/img/2017-02-06/fmt_87_24_binaryimage.axd.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921645
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021


13. Перегляд переносимо на iнший час

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/05/22/1680.jpg?3460[/img]

ПЕРЕВОД  С  https://fabulae.ru/prose_b.php?id=63485

У  будинку  Квіточки  метушня.
Ще  уночі  Олена  Степаненко  таємно  привезла  сюди  комп*ютер  з  великим  екраном.
Кабель  для  інтернету  замаскували  між  електропроводами.
Чому  таємно?
Так,  ці  чоловіки  спокійно  і  погомоніти  не  дадуть,  обов*язково  якийсь  Гусар  нагряне,  як  грім  з  ясного  неба.
Недавно  зателефонували  КВН-  гусари.
Цей  їхній  головний,  що  у  кіно  знімається,  нагрянути  збирається.
От  паразит,  досі  красень(((
Справжній  поручик  Ржевський,  хоч  і  постарів.
Треба  навести  довідку,  як  звати  його,  він  ще  капітаном  був.

І  так  кожен  день.
А  тут  така  подія.
Яка?
Вєрка  Сердючка  по  скайпу  концерт  свій  транслюватиме.
Подзвонила  і  казала,  щоб  усі  баби  разом  зібралися,  вона  поділиться  усіма  своїми  таємницями  про  любов.
От  усі  і  зібралися  біля  Квіточки.

Олена  Степаненко  пояснила  це  так:

-  Якщо  ми  цю  трансляцію  будемо  дивитися  у  мене,  то  наші  Царі  природи  задовбають  своїми  коментами,  особливо  Серьога  Звєрєв.
Він  порадами  про  стиль  і  моду,  у  цілому,  не  дасть  насолодитися  побаченим.

А,  Христенко?  О,  цей  буде  мліти,  як  березневий  кіт,  від  еротичних  сцен  у  піснях.

Цірішенко  не  кращій.
Він  обов;язково  принесе  ящик  шампанського  і  скаже,  що  його  Катюха  нам  привіт  передає.  Дуже  просить  добре  провести  час  і  випити  по  келиху  цієї  принади.

Катюха,  я  бачу  він  і  тебе  дістає.
Але  він  такий  лапа,  так  і  хочеться  цмокнути  у  маківку  і  протерти  хусточкою.
Якби  не  Ваганич...  то  тримайся  Мишко!

Гаразд,  баби,  давайте  швидше,  а  то  зараз  почнеться  концерт.
І,  ще  зовсім  забула  сказати,  що  тут  ніби  ніхто  не  подумає,  навіщо  ми  усі  у  Квіточки  зібралися.
***

Мотрона  прослухавши  цей  монолог,  не  стерпіла  і  уїдливо  зауважила:

-  От  цікаво,  а  про  що  наші  Царі  природи  подумають,  дізнавшись,  що  ми  зібралися  біля  Квіточки?
Їй  скоро  80,  що  можна  таким  скопом(вона  порахувала  усіх  пальцем)  робити  у  неї  у    будинку?
Дивись  Льонок,  а  то  Ваганич  подумає,  що  у  нас  траур.
Що  тоді?

Від  почутого  припущення,  Квіточка  закотила  очі  і  впала  на  підлогу.
У  неї  це  здорово  виходить,  головне  без  переломів  і  ударів.
Вона,  як  вічний  двигун,  працює  без  перебоїв.
А,  Карінка,  як  заверещить  і  сама  поруч  з  Квіточкою  лягла  і  шепоче:

-  Бабуль...  тьху,  тітка  Квіточка,  мені  жахливо,  можна  я  з  тобою  поруч  полежу?

Квіточка,  не  відкриваючи  очей,  відповіла  їй:

-Тут  можна.  А  в  труну  не  пущу,  замов  собі  власну.

Карина  від  такої  пропозиції  навіть  образилася:

-  Та  що  це  ти,    тітка  Квіточка!
Я  тільки  полежати  поруч  хочу,  а  у  труну  сама  лягай,  мені  ще  рано.
Мій  Вітер  сьогодні  обіцяв  улаштувати  Вітряну  Ніч  Любові,  а  ти  про  труну  радиш.
Хоча  можна  цю  Ніч  з  Генеком  у  труні  провести.
Там  у  нас  ще  не  було  Ночі  Любові.
****

Листоноша  :

Чуєшь,  Генка,  ти  тільки  сильно  вітром  не  дуй  у  труні,  а  то  вона  розсиплеться.
А,  так  бажаю  вам  з  Каринкою  вдачі  у  освоєнні  нових  просторів  території  кохання.

****

Степаненко  Олена  мовчки  перезирнулася  з  Новікової  і  Рожкової,  задумливо  подивилася  на  Коркіну  і  сказала:

-  І,  що  робити?  Даремно  це  усе  затіяли?

Квіточка  відразу  відкрила  очі  і  бадьоро  сказала:

-  Чому  даремно!
Я  комп*ютер  не  віддам,  правда,  Матрона?
Все-  одно  Листоноша  придумає  для  Олени  ще  крутіший.
Гаразд,  Карінка,  вставай,  вистачить  відлежувати  свої  модельні,  та  й  мої  не  гірші,  ноги  на  моїй  підлозі.
Давайте  стіл  поставимо  і  стільці.
Мотрона  тягни  частування  з  холодильника.
Клара,  ти  що  з  Одеси  привезла?
Ікру  чорну?
Де  узяла?
Боря  Барський  особисто  метав?
Ну,  брехун  одеський!
Гаразд,  став  на  стіл.
Коркина,  куди  на  вертольоті  літала?
Куди?
За  полуницею?
І  скільки  привезла?
Три  відра!
І  де  ця  ягода  кохання?
Біля  дверей  стоїть?
А,  ти  впевнена,  що  вона  там  ще  стоїть?
У  мене  знаєш  хто  сусіди?
Сашка  і  Вітька,  напевно  вже  пронюхали  і  з;їли.

Коркина  ображено  повідомила:

-  Там  біля  дверей  мій  Остроухов  сидить  і  охороняє  усе,  що  я  привезла.

Від  цієї  інформації  усіх  жінок  просто  паралізувало.  Першою  прокинулася  Рожкова:

-  О  це  конспірація!
Мужик  під  дверима  сидить  з  полуницею.
Це  ж  маяк  для  наших  Царів,  як  нас  швидше  знайти.
Остроухов  без  Коркіною  і  хвилини  не  живе.
Вона  просто  не  дає  йому  на  це  часу,  ось  побачите  зараз  у  двері  хтось  постукає.

Новикова  з  цікавістю  подивилася  у  бік  дверей:

-  Цікаво,  а  хто  буде  першим?
Я  хочу,  щоб  це  були  Сашко  і  Валерка.
Вони  такі  однакові  і  мені  хочеться  перевірити,  усе  у  них  однакове  чи  ні?
Я  про  Ніч  кохання,  а  ви  про  що  подумали?  Та,  ну  вас,  баби!

І  тут  дійсно  у  двері  постукали.
Після  цього  двері  різко  відкрилися  і  через  поріг  у  кімнату  впала  Олена  Горобець.
Ця    "пташка"  десь  пропадала  увесь  цей  час.
Юрка  Гальцев  сподівався,  що  вона  не  так  швидко  прибуде  у  це  поселення.
Даремно  сподівався!
Ось  йому  подарунок  буде!

Олена  Горобець  швидко  встала  і  заголосила:

-  Я  вас  шукаю,  шукаю.
Кого  не  спитаю,  ніхто  не  знає,  де  ви.
Там  Ваганич  у  істериці,  не  зрозуміє,  де  усі  жінки.
Попрохав  мене  усіх  знайти.

Мотрона  вирішила  знову  пожартувати:

-  І  як  знайшла?
По  запаху?
І  чий  запах  нас  видав,  хто  так  сильно  смердить?


Олена  Горобець  сказала,  посміхаючись:


-У  мене  нежить.
Це  Юрка  Гальцев  винен.
Обіцяв  відвезти  у  теплий  край,  а  відвіз  до  себе  на  ділянку.
Ми  там  цілий  день  бур*ян  рвали.
Тепер  у  мене  немає  нюху.

Квіточка  внесла  свою  частку  жарту:

-  Щаслива  яка!
Мотрона  бери  її  на  постій,  поки  вона  будинок  собі  змайструє.

Олена  Горобець  замахала  руками:

-  Ні,  не  хочу.
Я  до  Юрка  піду  жити,  він  обіцяв  мене  узяти...  куди?
А  мені  усе-одно  куди.
Обіцяв,  нехай  виконує  і  бур*ян  я  йому  увесь  вирвала.
А  вас  я  знайшла,  коли  побачила  Остроухова.  Він  там  сидить  біля  дверей  і  ос  відганяє.  Вони  злі  такі,  він  їм  не  дає  полуницю  їсти.  Підіть  і  врятуйте  його.

Коркина  охнула  і  побігла  його  рятувати  від  ос.
Новикова  з  сумом  запитала:

-  Горобчику,  ти  братів  Пономаренко  не  бачила?

Та  відповіла:

-  Бачила  Сашку  і  Вітьку.
Вони  разом  з  Петросяном  на  даху  його  будинка  ганяли  хмари.
Хотіли  Генку  змусити,  він  же  відповідальний  за  вітер.
Але  він  сказав,  що  з  дитинства  боїться  висоти,  а  от  глибини  ні.
Так  що,  якщо  у  яму  стрибнути,  то  будь  ласка,  а  на  дах  ні.

Мотрона  здивовано  запитала:

-  І  навіщо  вони  це  роблять?

Горобчик  з  гордістю  сказала:

-  Ваганич  казав,  що  сьогодні  День  захисту  озонового  шару.
Ось  він  і  перевіряє  цей  шар.
Казав,  що  сьогодні  свята  Домна  порядок  у  будинку  наводить.
Він  коли  перевірить  цей  шар,  піде  з  перевіркою  до  усіх  мешканців  поселення.
А,  ви,  що  вже  до  перевірки  приготувалися?
Ось  і  стіл  накрили.
Можна  я  вам  теж  допомагати  буду?  Їсти  дуже  хочеться!
Можна?

Усі  жінки  у  один  голос:

-  Не  треба!  Ми  самі,  а  ти  краще  посидь,  відпочинь,  поснідай.

А,  в  цей  час  Олена  Степаненко  промовила  з  гіркотою  у  голосі:

-  Ось  гадство,  це  Їжачок  мені  зараз  зателефонує  і  покличе  разом  з  ним  ревізувати  йшла.
Весь  кайф  обламає.
І  що  йому  не  сидиться?
Листьноша,  ти  його  у  відрядження  або  на  гастролі  послала  б  хоч  на  день  і  цих
Царів  теж  слідом  за  ним.
А,  ми  тут  концерт  у  запису  подивилися  б,  а  то  він  вже  напевно  закінчився.
Гаразд?
****

Листоноша:

Гаразд,  поміркую.  Треба  календар  подивитися  і  гарний  напрямок  вибрати.

****

-  Баби!
Концерт  переносимо,  а  поки  сядемо  поїмо,  вип*ємо,  поки  Горобчик  усе  не  поклювала.
Дивіться,  як  поспішає.
Оленка,  ти,  як  у  Юрка  жити  збираєшься?
У  нього  у  будинку  миши  з  голоду  померли.
Він  з  Вєтровим  у  своєму  пансіонаті  живе.
Де  вони  обідають  тільки  Бог  знає.

Усі  сіли  до  столу.
Квіточка  задумливо  подивилася  на  усіх  і  промовила,  видно  ця  думка  у  неї  так  зачепилася  у  мозку,  що  Квіточка  встигла  її  вимовити:

-  Давайте  вип*ємо  за  День  заплутування  слідів.

Жінки  здивовано  подивилися  на  Квіточку.

-  Я  у  інеті  прочитала,  що  скоро  буде  таке  свято  плутання  слідів.
Хтось  по  парку  їх  плутає:  може  вітер,  а  може  сторож.
Я  не  знаю,  там  більше  нічого  не  сказано.

Рожкова  мудро  прорекла:

-  О,  як  вдало.
Ми  тут  теж  сліди  плутали,  але  нас  знайшли.
Правда  першою  прилетіла  Горобчик.
Їй  це  на  прізвище  належить.
Олена,  а  ти  їж,  їж.
А  то,  така  маленька,  що  навіть  дивно,  як  стільки  років  прожила.

І  тут  усі  підстрибнули  зі  своїх  місць,  це  Коркина  включила  комп;ютер,  а  там  кінець  Вєрчиного  концерту.
Та  так  добре  включила,  що  пісню  стало  чути  на  вулиці:


Если  наутро  болит  твоя  голова,
Мы  скажем  прямо  -  ты  не  умеешь  пить.
Но  как  некрасиво  лечиться  одному,
Но  лучше  с  коллективом  выпить  по  чуть-чуть.

И  будет  хорошо,  все  будет  хорошо,
Все  будет  хорошо,  я  это  знаю,  знаю.
Хорошо,  все  будет  хорошо,
Ой,  чувствую  я,  девки,  загуляю.

До  субботы  точно...
Хорошо,  все  будет  хорошо.
Все  будет  хорошо,  я  это  знаю.
Хорошо,  все  будет  хорошо,
Ой,  чувствую  я,  девки,  загуляю,  ой,  загуляю.

Жизнь  такое  спортлото,  полюбила,  но  не  то,
Выиграла  в  любви  джек  пот,
Присмотрелась  -  идиот.
Я  для  всех  накрыла  стол,
Есть  и  перчик,  и  рассол,
Будем  мы  сейчас  гулять,
Наливать  и  выпивать.


*****
Листоноша  :

Хочу  повідомити,  що  перегляд  цього  концерту  переноситься  на  невідомий  мені  час.
Губернатор  вдало  провів  свою  ревізію  по  домівках  мешканців  поселення.
Йому  у  цьому  посилено  допомагали  Брати  по  Розуму  і  брати  по  Зовнішності.
Як  спати  потім  будуть-  не  зрозуміло.
Чому?
А,  вони  тепер  на  Вінні  Пуха  схожі.
Добре,  що  ніде  у  дверях  не  застрягли.

Поки.  До  нових  моїх  відомостей.


04.06.2014

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921645

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921561
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021


12. Лист до Вiриної Мами

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/05/16/7662.jpg?8090[/img]

 На  фото  актриса,  що  граэ  роль  Віриної  мами..  Інна  Белоконь.

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  https://fabulae.ru/prose_b.php?id=63477


Вєрка  Сердючка  лежить  на  канапі  і  їсть  вареники  з  вишнями.
Вона  з  нудьгуючим  і  сумним  виглядом  кидає  вишневі  кісточки  у  телевізор.
Там  у  запису  на  касеті  Віра  дивиться  свою  перемогу  на  Євробаченні.
Ну  і  що,  що  друге  місце,  он  деякі  третього  не  отримали.
Як  же  давно  це  було!
Жах!
Це  вона  на  стільки  постаріла?
Від  цієї  думки  Вірі  стало  погано,  а  тут  ще  Мама  пришльопала  у  цих  своїх  диких  шльопанцях.
Віра  вирішила  все-таки  дізнатися,  де  Мама  узяла  це  диво  виробів  людських  рук.

-Мамо!  Скажить  мені,  а  де  ви  узяли  такі  кльові  панталети?

Мама  гордо  подивилася  на  свої  ноги  і  відповіла:

-Це  мені  Червоний  Кепель  подарував.
Казав,  що  дуже  шкодує,  що  не  став  моїм  зятем.
Учора,  перед  від*їздом,  заходив.
Передавав  тобі  повітряний  поцілунок.

Віра  здивувалась  цьому  тексту  від  Мами:

-Який  поцілунок?
Це  що  ще  за  хрень  така?
Образився  він)))
Кепка...  у  нього  ще  на  мене  не  виросла.
Він  видно  не  тільки  у  матір  свою,  але  і  в  тата  Вовка.
Мамо,  а  ви  шо  правда  чекали  вид  мене  онукив-вовченят?
Ця  Листоноша  такого  набрехала,  а  ви  їй  повірили.

Віра  вимкнула  телевізор  і  запитала  Маму:

-Мамо,  а  чого  це  ви  вдома?
Ви  ж  збиралися  у  гості  до  Пилипа,  чи  він  передумав  вас  запрошувати?
Відразу  кажу,  що  я  з  Вами  до  нього  не  піду.

-Вірочка,  доню,  а  що  трапилось?  Він  просив,  щоб  і  ти  прийшла.

Віра  зручніше  вклалась  на  софі  і  знову  стала  їсти  вареники  з  вишнями.

-Мама,  я  там  нічого  не  забула.
Він  минулого  разу  мене  запросив,  а  виявилося,  що  його  діти  думають,  що  я  зубна  фея.
Вони  це  вирішили  із-за  моєї  Зірки.
Тепер  його  діти  просять  Філю,  щоб  він  подарував  їм  мене.
Мамо!
Я  у  шоці!!!
Треба  терміново  міняти  імідж,  що  робити?

Мама  сумно  промовила,  що  не  знає,  що  їй  тепер  робити.

Раптом  різко  задзвонили  у  двері.
Двінок  виявився  таким  несподіваним,  що  Вірка  впала  з  софи  на  підлогу  і  ледь  не  вдавилася  вареником.


-Це,  що  за  сигнали  SOS!
Мама  кого  ми  чекаємо?
Скажіть,  мене  немає  вдома.


Мама  пішла  відчиняти  двері.
Через  хвилину  Мама  радісно  вбігла  у  кімнату.


-Вірочка!  Нам  телеграма  і  лист  з  сімома  гербовими  печатками.


Віра  здивовано:


-О,  це  так  номер!
Я  таке  майже  сто  років  не  отримувала.
Це  хто  ж  так  мене  кохає,  що  таку  радисть  удружив?


Віра  бадьоро  піднялася  з  підлоги,  випльовуючи  вишневі  кісточки.


-Мамо,  це  мій  лист.  Дайте,  я  сама  вмію  читати!


Мама  пригорнула  диво-лист  до  своїх  таємних  грудей.
Чому  таємних?  Ніхто  так  і  не  зміг  побачити  їх  розміра.


-Доню,  але  на  ньому  написано,  що  мені.


Віра  сторопіла  і  перепитала:

-Як  це  Вам?
Де  написано,  а  ну  покажить?...
Точно...  І  хто  це  Вам  пише?
Знову  якийсь  бідний  племінник,  з  проханням  влаштувати  стриптизером  у  Тарзанов  клубешник?
Скільки  їх  вже  там  з*являється  на  сцені?
Скільки?
Мамо  женіть  їх  всіх,  а  то  Тарзан  не  тільки  Вас,  але  і  мене  не  покличе  на  своє  шоу...
Так  читайте  швидше,  а  то  разізлюсь.

Мама  починає  читати:


-Мамо,  добрий  вечір,  або  ранок!
Мені  звідси  не  видно.
Як  там  Віра?
Не  хворіє,  не  хандрить?
Як  концерти,  збори  є?

Віра  обурюється:

-Це  кого  таки  факти  цикавлять?
Ну,  чого,  Мамо,  ви  замовкли,  читайте  далі.
Я  мовчу...  я  мовчу!!

Мама  читає  далі:

-А  у  нас  стільки  новин,  що  тільки  диву  даюся  звідки  вони  беруться.
Нам  терміново  потрібен  Міністр  транспортних  засобів,  а  то  тут  у  цьому  Навколо  Сміховому  світі  твориться  не  зрозуміло  що.
Так,  Верунь,  скажу  відразу,  що  Кепель  поїхав  у  Париж.
Виявляється  його  батя  там  ресторатором  став.
Він  прочитав  мою  казку  і  сам  своєму  чудо-синові  подзвонив.
Як  довів,  що  він  його  батько?
У  подробицях  розповів  про  ніч  кохання  з  Шапкою.
Так  Кепель  невідомо  якими  шляхами  зробив  закордонний  паспорт  і  відлетів  сьогодні  вночі.
Вже  напевно  з  батьком  обіймається.
Чому  Сірим  Вовком?
Він  там  у  Франції  знайшов  Русалкину  рідню  і  прикупив  у  них  того  дивовижного  зілля.
Так  що  там  у  Парижі  живе  постаріла  копія  Сашка  Реви.
Ти,  Верунь,  поки  не  дзвони  Реві,  не  лякай.
Він  від  минулого  разу  ще  не  відійшов.
Цей  Воля  йому  таких  страшилок  про  мене  розповів,  що  Слипаков  спочатку  хоче  з*їздити  у  П*ятигірськ,  щоб  у  родні  дізнатися  про  засіб  приготування  Горохової  радісті.
Мартиросян    його  особисто  про  це  попросив.
Він  повинен  усій  резидент-команді  привезти  бідон  самогону  на  пробу.
Ага!
Мартиросян  і  усі  його  кавказькі  брати  м*ясо  на  шашлик  замочили,  чекають  Семенового  тріумфального  прибуття  у  Камеді  Клаб.
Уявляєш,  яка  пиятика  буде!
Там  вже  аншлаг  на  два  роки  уперед.
Мені  запрошення?
Ні,  не  отримувала.
Воля  шельмец  видно  боїться  конкуренції.

Гаразд,  Мамо  і  Віра,  розповідаю  далі.

Транспорт  по  Царству  їздить  куди  хоче.
У  Вірші  і  Проза  ніхто  ні  на  чому  не  їздить.
Всі  сидять  по  своїх  домівках  і  пишуть,  пишуть  і  пишуть.
Авторам  ніколи  на  машинах  їздити,  вони  у  реальному  житті  це  достатьньо  роблять.
А,  ось  у  Навколо  Сміховому  світі  є  самородки  у  цьому  бізнесі.
Один  Звєрєв  десятьох  вартий.
На  своєму  голландському  велосипеді  у  візку  влаштовує  рандеву  по  всьому  Царству.
Катає  тільки  тих  жінок,  що  роблять  у  нього  зачіски  та  інші  косметологічні  послуги.
У  нього  черга  на  рік  уперед.
Чоловіків  теж  катає,  якщо  вип*ють  100  грам  фронтових  і  прослухають  історію  про  його  дембель.
Катає  тільки  Моісеєнко  і  Данельца.
Вони  на  вуха  бируши  одягають  і  випити  за  чужий  рахунок,  ще  не  один  хохол  не  відмовлявся.
До  того  ж  ці  два  "кролика"  у  Карцева  забрали  усіх  раків  і  створили  рибне  господарство  з  вирощування  раків.
Данилець  такий  щасливий.
Каже,  що  він  раніше  був  "кроликом",  а  тепер  став  "раком".
Моісеєнко  обурюється  з  цього  приводу.
Казав,  що  не  хоче  ставати  "раком",  хоче  залишитися  "кроликом".

Коркіна  і  Остроухов  побудували  льотне  поле.
Коркіна  у  Військових  випросила  вертоліт.
Тепер  Остроухов  нервово  плаче  і  каже,  що  йому  залишилося  жити  кілька  польотів.

Генка  Вєтров  щасливий.
Він  з  Юриком  Гальцевим  побудував  пансіонат,  а  поруч  біля  річки  млин  поставив.
Ще  у  Новій  Зеландії  замовив  їх  спеціальні  вітро  млини.
Сказав,  що  йому  це  за  статусом  належить.
Призначив  себе  Головним  Вітряним  чи  Ветряним  по  Царству.
Я  чесно  не  зрозуміла  яким,  головне,  що  тепер  за  вітер  у  Царстві  відповідає  саме  він.
Тепер,  якщо  що  щось,  буду  знати  з  кого  питати.

Карен  налагодив  торгові  зв*язки  з  Туреччиною.
Дізнався,  що  у  мене  знайомі  постачальники  фруктів  і  так  дістав  проханнями  з  цього  приводу,  що  довелося  познайомити.
Зараз  у  усіх  алергія:  фруктів  об*їлися.
Карен  -  гад  усіх  пригощав...  за  Кавказьким  звичаєм.

Усі  на  нього  в  образі.

А  чого?
Самі  зраділи  і  їли,  поки  пузені  не  захворіли.
Я?
Я  ні.
У  мене  майже  немає  зубів,  чим  мені  їх  жувати?
Та  я  і  не  встигла.
Встигнешь  тут!

Одні  брати  і  ті  і  ті  чого  варті.
Близнюки  ті  відразу  ящик  апельсин  віднесли  у  свій  будинок  біля  лісу.
Стали  сік  робити  з  додаванням  горілки.
А,  ці  розумники,  Сашка  і  Вітька,  привезли  з  міста  папугу.

Де  узяли?
Не  повіришь,  у  Хазанова.
Євген  попросив  їх  забрати  цього  зрадника-  папугу  і  відвезти  на  природу.
Він  Хазанову  за  стільки  років  зробив  стільки  підлоти,  а  його  навіть  за  гроші  брати  не  хочуть.
Хто  у  гості  приходить,  почувши  про  що  говорить  папуга,  відразу  згадують  свої  нібито  забуті  справи,  про  яких  вони  ось  тільки  згадали  і  їх  треба  вирішити  швидко,  і  швидко  йдуть.

А,  що  Сашко  і  Вітька?
Хазанов  сказав  їм,  що  папуга  чарівний.
Ці  розумники  повірили.
Збираються  його  прилаштувати  до  свого  бізнесу.
Вони  відкрили  свій  психологічний  кабінет  і  він  буде  у  клієнтів  вивідувати  усю  секретну  інформацію.
Так  папуга  поставив  умову,  що  йому  50%  прибутку.
Ці  двоє  розумників  тепер  досі  думають  над  тим,  а  навіщо  вони  його  узяли  у  Хазанова.

Уявляєте,  Мамо,  папуга  виявився  чарівним.  Вітька  і  Сашка  розумнішати  почали.


Бабки?
О,  вони  вас,  Мамо,  просили  відпроситися  у  Віри  і  приїхати  терміново.
Оленка  влаштовує  круту  вечірку  "  Кому  нічого  втрачати!"
Мене  теж  покликала.
Казала,  що  поки  я  бідна  і  беззуба,  мені  якраз  є  місце  на  цьому  святі  Життя.

Хто  буде?

Петросян  точно.
Альтов  обіцяв.
Шифрін  вже  підтвердив  участь.
Дроботенко  і  Єщенко  на  повітряній  кулі  прилетять,  казали,  що  Кобзон  свій  дає  і  разом  з  ними  прилетить.
Навіть  пожартував,  що  вони,  як  три  Карлсона,  заявляться.
Відразу  видно,  що  він  з  донецьких.
Так,  Мамо,  Ігор  Маменко  теж  буде.
Я  чула,  що  ви  його  фанатка.
Віра,  ти  дивись,  а  то  цей  Маменко  такий  гусар,  усім  гусарам  за  ним  не  встигнути.
Він  такий  душка  і  такий,  ну  прямо  не  словами  казати,  не  на  клавіатурі  прописати.
Це  треба  на  власному  досвіді  перевірити.
Я?
Та  ти  що,  я  з  ним  не  знайома,  звідки?
Не  спромоглася.
Як  стану  відомою,  як  він,  то  відразу  піду  разом  зі  своєю  душевною  простотою  до  нього  у  подруги  набиватися.
Тільки  до  того  часу  треба  встигнути  посмішку  проплатити.
Гаразд,  продовжую.
Коклюшкін,  коли  дізнався  про  цю  вечірку,  навіть  закашлявся.
Казав,  що  у  нього  від  радості  подих  перехопило.
Обіцяв  Ізмайлову  зателефонувати  і  Инину  теж  передати  запрошення.

Так  хто  ще?
Винокур?
Ні,  не  може.
Поїхав  у  Юрмалу.
Крутий  його  і  Льову  покликав  у  гості  до  Раймонда.
Навіщо?
Сказав  потім  повідомить,  сюрприз  буде.
Арканов  валізу  купив,  сказав,  що  буде  жити  у  Аншлагової  Зоні  біля  Дубовицької.
А,  та  ще  не  приїжджала.
Десь  по  Волзі  на  своєму  теплоході  застрягла,  на  мілководді.
SOS  прислала,  просила  спорядити  рятувальний  автобус.
А  то  вночі  холодно,  а  вдень  комарі  місцеві  такі  голодні  гади.
Хто  з  нею  на  теплоході?
Точно  не  знаю.
Чула,  що  трубку  у  неї  намагався  Гіві,  з  Екс-  Бе-Бе,  відняти.
Просив  передати  привіт  Вірі.
У  них  у  всіх  до  Віри  претензії.
Інші  бебешники  кричали,  що  приїдуть  за  реваншем.
Віра,  це  вони  про  що?
Мамо,  спитайте  її.

Мама  перестала  читати  і  пошепки  запитала  Віру:

-Доню,  а,  коли  ти  з  ними  встигла  зустрітися?
Чому  мене  там  не  було?
Затиснула  гулянку!
Не  любишь  ти  маму?

Мама  насупила  обличчя  і  стала  читати  далі  лист  мовчки.
Віра  сміючись,  промовила:

-Мамо,  та  не  слухайте  ви  ту  Листоношу.  Вона  жартує.

Потім  витягла  з  пазухи  смартфон  і  пошепотіла:

-Чуєш,  Тетяно!
Я  буду  вчасно.
Цим  балбесам  кажи,  що  самі  винні.
Нічого  було  зі  мною  у  пляшечку  грати.
Знайшли  дуру)))

Що?

Забажали  мої  цицьки  побачити.
Що?
Ха-Ха  -  я  їх  залишила  без  трусів.
Гіві?
Він  в  шкарпетках  пішов.

Гаразд,  Листоноша!
Ми  з  мамою  виїжджаємо.
Зустрічай.
Буду  наводити  лад  з  твоїм  транспортом  у  Царстві!


04.06.2014

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921561

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921560
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021


11. Красний Кепель i Зiрка Украiни

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/04/24/2225.jpg?8253[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  https://fabulae.ru/prose_b.php?id=63318


Пам*ятаєте  казку  про  Червону  Шапку?

Я  сьогодні  вперше  замислилася  про  те,  чому  бабуся  жила  за  лісом,  а  її  донька  до  неї  не  ходила,  а  посилала  малолітню  доньку  ходити  через  ліс,  де  жив  Сірий  Вовк.

Дивна  якась  родина  не  знаходите?

І  ось  ця  малолітка  соплива  бабці  кожен  день  носить  пиріжки  з  різною  начинкою.
Прийде  до  бабці  і  давай  її  годувати  і  чаєм  поіти.
А  тієй  цього  мало,  вимагає  плітки  оповідати,  що  нагодились  за  минулий  день,  а  де  їм  узятися  цим  пліткам,  якщо  Шапка  півдня  витрачає  на  походи  до  бабці.
От  і  вигадуэ  усяку  муть,  начебто,  як  я  вам.
Бабця  рада,  думає,  що  це  чиста  правда,  вірить  кожному  слову  і  обіцяє  Шапці  усе  своє  добро  за  заповітом  передати.
А  Шапці  цікаво,  що  за  добро  таке,  скільки  грошей  можна  у  Пугача-скупника  за  нього  виручити?
Вистачить,  щоб  з*їздити  до  Парижу?
Так  пролетіло  багато  років...  і  ось  Шапці  18  пробило.
Їй  так  дістало  ходити  до  своєї  безсмертної  бабці  і  чекати  її  спадщину.
Якось  вона  йшла,  у  котрий  раз  через  ліс,  і  побачила  Вовка.
Він  між  двох  сосен  натягнув  гамак  і  лежав  за  хмарами  спостерігав...  усе  думав,  де  б  роздобути  їжі.
А,  тут  Шапка  зі  своїми  пиріжками.

О,  вдача!

Він  і  каже  їй,  що  може  допомогти  стати  багатою,  тільки  з  початку  вона  повинна  віддати  йому  пиріжки,  а  потім  він  їй  допоможе.
Шапка  вирішила  повірити  Вовку  і  віддала  усі  пиріжки.
Ну,  він  з  голоду  усе  відразу  проковтнув.
Даремно  він  це  зробив.

Треба  було  з  початку  сходити  і  справу  зробити,  а  потім  їсти  ці  пиріжки.
Проковтнувши  пиріжки,  Вовк  пішов  у  гості  до  бабці,..  це  так  зараз  називається,  коли  йдуть  на  "справу".
Бабця  так  зраділа  новому  гостю.
З  осліпу  прийняла  його  за  свого  зятя,  якого  колись  відправила  у  заморські  країни,  а  він  і  радий,  узяв  там  і  залишився.
Вовк  не  довго  думаючи,  проковтнув  бабусю.

Ну  і  дурень!
Треба  було  перед  цією  справою  з*їсти  шматок  масла,  бо  вона  була  стара  і  хвора.
Він  це  зрозумів,  коли  мисливці  його  напоїли  касторкою  і  вовка  знудило  нею.
Вовк  після  цього  поклявся  більше  не  їсти  людей.
Вони  гади  такі  засранці  і  не  смачні.
Краще  за  зайцями  по  лісу  ганятися,  у  крайньому  випадку  можна  їжака  на  багатті  до  скоринки  прогріти.
Шапка,  коли  про  той  подвиг  Вовка  дізналася,  закохалася  у  нього.
Вирішила  вона  ощасливити  Вовка  і  подарувати  свою  любов.
Вовк  не  дуже  цьому  зрадів,  все-таки  він  звір.
Але  Шапка  була  хитра.
Роздобула  у  Русалочки  зілля,  щоб  Вовк  став  людиною,  тобто  чоловіком  з  усіма  витікаючими  наслідками.
Головне,  щоб  на  ніч  вистачило.

Вовк  з  сумнівом  подивився  на  зілля,  понюхав  і  випив.
Що  тут  почалося!
У  нього  з  очей  іскри  полетіли  і  живіт  звело.
Втративши  свідомість,  Вовк  зрадів,  подумавши,  що  помер.
Ага,  розмріявся!
Коли  він  отямився,  то  побачив,  що  голий  і  з  людськими  ногами.
Йому  стало  страшно  від  думки,  що  буде  далі.

Як  же  Шапка  зраділа  його  видозміні.
Вовк  став  схожий  на  Сашка  Реву.
О,  подарунок!
Шапка  на  таке  диво  навіть  і  не  розраховувала.


Сашка!
Чув?
Дивись,  а  то  раптом  Шапка  до  тебе  прийде,  то  жени  її.
Скажи,  що  ніколи  не  був  у  її  селі.
Чому?
А  то  підсуне  якесь  зілля  і  станеш  Вовком.
І  що  тоді?
Доведеться  Мартиросяну  разом  зі  Сліпаковим  і  усією  командою  резидентів  шукати  Русалку  і  протиотруту.

******

Так,  хто  там  перебиває?
Воля,  а  ти  звідки  тут?
Це  моя  країна.
У  гості  прийшов?
Гаразд  проходь,  місця  багато,  не  шкода.
А  мені  квиток-запрошення  у  Камеді  Клаб  приготуй.
Я  приду.
І  ще-я  бідна.
Грошей  на  дорогу  даси,  не  будь  жадібним.
Багатою  стану  -  поверну.
**************

Так  трохи  відволіклися.
Продовжимо.
Шапка,  як  побачила  у  кого  перетворився  Вовк,  відразу  пішла  в  атаку...
Потягла  Вовка  до  себе  додому.
Матері  вдома  не  було.
Вона  у  цей  час  відпоювала  свою  матір  після  її  подорожі  у  вовчий  шлунок.
Вона  навіть  уявити  не  могла,  що  Шапка  їй  таку  підлість  готує:  провести  ніч  кохання  з  Вовком.
Кому  сказати,  не  повірять.
Ви  вірите  мені?
Правильно  робите.

Ніч  була  гаряча.
Вовк  рахував  хвилини,  коли  прийде  ранок,  з  тугою  згадував  час  свого  вовчого  життя...
А,  Шапка  була  така  задоволена,  що  має  такого  чоловіка.

Розмріялася!

Тільки  сусідський  Золотий  Півник  прокричав  три  рази,  як  Вовк  став  самим  собою.
Він  від  радощів  так  завив,  що  його  почули  у  усіх  кутках  села.
Люди  вперше  побачили,  як  Вовк  радісно  тікав  з  їх  села.
Оповідали,  що  він  переїхав  у  інше  місце  і  тримає  це  у  секреті,  щоб  Шапка  його  не  знайшла.
А,  що  Шапка?
Через  дев*ять  місяців  народила  сина,  вилитий  Рева.
І  головне,  тільки  народився  сказав,  що  його  звуть  Артур  Пиріжков.
Шапка  так  його  і  охрестила.
Купила  йому  безрозмірний  Червоний  Кепель.
Син  росте  і  кепка  разом  з  ним.

Ось  і  настав  час,  Артур  Червоний  Кепель  виріс.
За  характером  удався  увесь  у  матір  свою.
Вирішив  шукати  пригоди  на  свого...  ви  зрозуміли  про  що  я?

Сказав,  що  хоче  одружитися  на  якомусь  чуді.
Точно  у  матусю  пішов!
Ось  тільки  де  узяти  таку?
Щоб  чудом  була  і  не  заміжня.
Начебто  усі  прилаштовані.

А-у!
Кому  потрібен  чоловік  неписаної  краси?
Кому?
Ану  покажись!
О  це  так(())!
А  про  тебе  я  й  забула!
Ти  ж  не  заміжня,  так  і  мати  твоя  теж.
Не  гвалтуй,  мати  чіпати  не  будемо!
А  ось  ти  саме  те!
Скільки  років  нареченому?
А  тобі  яка  різниця.
Ми  ж  не  питаємо  скільки  тобі.
І  так  бачимо,  що  у  повному  соку  і  є  що  і  де  вичавлювати.

Чуєшь,  Зірка  України,  не  випендрюйся!
Це  наша  улюблена  Вєрка  Сердючка!
Найбажаніша  наречена  з  України  у  усіх  країнах  світу!

Ось  ми  тебе  заміж  і  видамо  за  Червоного  Кепеля.
Гарний,  на  Реву  схожий.
Рада?
Я  думаю,  що  і  мама  рада.
Мамо,  грошей  у  нього  не  має.
Є  тільки  Бажання.

Вірочка,  я  знаю,  що  у  вас  грошей  кури  не  клюють,  бо  ви  їм  не  даєте.
Правильно  робитЕ.
Ось  і  витратьте  на  цього  з  Бажанням.
Так  готуйтеся,  він  сьогодні  до  вас  зі  сватами  прийде.

Хто  свати?
Як  хто!
Ось  один  у  глядачах  у  мене  сидить.

Воля,  йди  сюди.
Телефон  є?
Дзвони  своїм,  щоб  усі  до  вечора  були  у  Олігархів.
А  я  Ваганича  попереджу,  що  ви  до  нас  на  своєму  паровозі  летите.
Я  не  знаю  на  чому  ви  їздите  по  фестивалях.
Та  й  не  забудь,  щоб  Родрігес  приїхав  у  вигляді  Челінтано.
Це  моє  прохання,  хочу  порадувати  жіночий  колектив  Навколо  Сміху.

Гаразд,  я  зовсім  з  вами  забрехалась.
Піду  відпочину.

А,  ти  чого  застиг,  Воля?
Роби,  що  казала!
Ображусь...


24.04.2016

продоження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921560

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921478
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021


10. Вампирiв викликали?

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/04/23/3549.jpg?6171[/img]

На  фото  Володимир  Герасименко,  простий  сільський  мешканець
Дніпропетровської  області,  який  підкорив  усю  Україну  у  шоу  Х-фактор.

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  https://fabulae.ru/prose_b.php?id=63317

-  Як  довго  ми  ще  будемо  чекати?
Може  вони  передумали  і  не  прийдуть?
Квіточка,  а  вони  правда  обіцяли  прийти?
Ти  нічого  не  переплутала?

У  будинку  Мотрони  за  столом  сидить  сама  Мотрона  і  Квіточка.
Вони  постійно  дивляться  на  годинник  з  ходиками.
Мотрона  так  любовно  мружить  на  них  свої  очі.
Це  Барський  Боря  привіз  їй  подарунок  з  Одеси.
Вони  були  зроблені  з  черепашки  великого  розміру.
Боря  запевняв  Мотрону,  що  особисто  відібрав  її  у  величезного  восьминога.
Мотрона  розуміла,  що  бреше  цей  одеський  комік,  але  як  солодко  це  промовляв.

-  Мотрона,  запевняю  тебе,  що  усі  підтвердили  свою  присутність  на  нашій  сходці.
Навіть  Степаненко  погрожувала  прийти,  як  тільки  її  Їжачок  засне.
Ось  чуєш  хтось  у  двері  шкребеться,  може  вона?

-  Квіточка,  ти  у  своєму  розумі?
Коли  це  Лена  шкреблася  у  двері?
Вона  що  миша?
Ти  пам*ятаєш,  що  сталося,  коли  Звєрєв  сказав,  що  у  нього  перерва  і  спробував  закрити  двері?

Квіточка  нервово  засміялася...
Вона  пам*ятає,  як  Звєрєв  втікав  від  Олени.
Він  так  у  Армії  місцевість  по  пересіченій  лiнiї  не  освоював.
Бачив  би  його  ротний,  от  би  зрадів  і  ще  додав  би,  що  Армія-  це  школа  на  усе  життя.
Тим  більше,  що  Серьога  говорив,  що  служив  у  ВДВ.
У  цьому  переконалися  усі  у  Царстві,  коли  Серьога  заліз  на  найвище  дерево  і  став  кричати  що,  якщо  захоче,  то  і  полетіти  може,  звичайно,  якщо  вітер  буде.

Генка  Вєтров  не  зрозумів  щодо  вітру  і  крикнув:

-  Серьога,  я  при  чому?
На  дерево  не  полізу.
У  нас  у  Донбасі  під  землю  лазять,  а  на  дерева  ні.
Я  не  згоден.

Олена  Степаненко  на  це  крикнула  що,  якщо  цей  гад  не  злізе  з  дерева,  то  вона  покличе  Данельца  і  Моісеєнко,  і  вони  зрубають  дерево.

Данелец  обурився  і  сказав,  що  він  підтримує  Грінпіс  і  дерева  не  рубає.
Моісеєнко  згідно  підтвердив.

-  Це,  що  бунт:  сердито  крикнула  Олена:  Я  зараз  з  вас  зроблю  Грінпіс.
А,  ну  швидко  зняли  цей  "флюгер"  і  віднесли  у  салон.
Мені  зачіска  потрібна,  скоро  Їжачок  приїде.
Ви,  що  заснули  усі?

Від  такої  промови  природа  теж  злякалася  і  піднявся  вітер.
Цього  Серьога  не  очікував.
Він  сидів  на  самій  верхівці  і  кричав:

-  Хто  уключив  ураган?

Лена  посміхаючись,  промовила:

-  Серьога!
Це  я  Богу  подзвонила...
Якщо  сам  не  злізеш,  то  він  змусить  тебе  літати...  тим  більше  ти  сам  про  це  говорив.
Он  усі  свідки.
Ну,  що  злазити  будешь?

Довелося  Серьозі  злазити...  так,  зітхнула  Квіточка,  а  яку  шикарну  зачіску  він  зробив  Олені...
Гад!
Їй  він  тоді  таке  чудо  створив,  що  страшно  згадати.

************

Через  відкрите  вікно  з  вулиці  долинули  вереск  і  крики.
Хтось  біг  до  будинку  Мотрони.
Старухи  виглянули  у  вікно,  а  там  у  хвіртку  намагалися  увійти:
Карина  Звєрєва,  свекруха  Миру  Світла  Рожкова,  Клара  Новікова  та  Валюша  Коркина.
Вони  кричали  і  відштовхували  один  одну,  намагаючись  увійти  у  двір.

Мотрона  здивовано  запитала:

-  Квіточка,  ти  щось  розумієш?
Я  не  второпаю,  вони  що  увійти  спокійно  не  можуть,  обов*язково  потрібно  паркан  зламати?...
Гей,  подруги,  ви  чого?
Біда  яка  або  хто  женеться  за  вами?

Усі  жінки  закричали  ще  голосніше:

-  Мотрона,  Квіточка!
У  нас  прибульці-  вампіри,  от  ідуть  за  нами  зі  страшними  обличями  і  співають  про  якогось  вампіра,  що  напився  еліксиру  і  йде  додому,  щоб  усі  його  побачили.
Врятуйте  швидше!

Старухи  перехрестилися  і  побігли  у  двір,  рятувати  гостей.
Але  гості  самі  вже  протиснулись  у  хвіртку.
Уся  ця  перелякана  жіноча  команда,  вбігла  у  дім,  закрила  двері,  вікна  і,  погасивши  світла,  стала  чекати.

І  тут  дійсно  Мотрона  і  Квіточка  почули  хор  чоловічих  голосів,  які  співали:


Може,  колись  темної  ночі
У  вікні  своєму  побачиш  ти  вампіра
Знай,  що  це  я  до  тебе  прийшов  рідна
Під  упливом  еліксиру  ...

І  так  кілька  разів.
Усі  жінки  стовпилися  біля  вікон.
Добре,  що  у  будинку  два  вікна  виходили  на  вуліцю.
Жінки  хоч  і  були  налякані,  але  усі  бажали  дізнатися,  хто  ці  "вампіри"  і  що  їм  тут  потрібно?
І  ось  нарешті  з  темряви  вийшла  компанія  незнайомців.
Вони  не  поспішаючи  підходили  до  хвіртки  Мотрони.
Мотрона  заголосила:

-  Дівчата,  біда!
Вони  за  мною  йдуть!
На  кой  я  їм?
Я  стара,  та  й  Квіточка  теж.
Так,  Карина,  ти  молода  і  найсмачніша,  підешь  на  перемови.
Я  вірю..  правда,  баби?..
Що  ти  їх  подолаєш  своєю  дурістю.
І  головне  кричи  голосніше,  може  Генка  почує.

Карина,  коли  таке  почула,  стала  рюмсати:

-  Ну,  ось  ще!
Раз  я  наймолодша,  то  й  жити  повинна.
А,  ви,  перечниці  усі  старі,  йдіть  і  лякайте  цих  вампірів,  а  я  тут  посиджу.
Я  між  іншим  вам  усім  у  онуки  підходжу.
********

На  вулиці  слова  вампірської  пісні  наближалися  до  вікон  будинку.
І,  о  жах  у  вікна  заглянули  вампіри...
Найстрашніше,  що  у  них  ватажком  виявилася  жінка...
Олена  Степаненко.
Вона  закричала  у  вікно:

-Гей,  там!
Я  пришла  і  гостей  привела.
Ви,  що  там  спите?
Відкривайте,  а  то  двері  виламаю!

Квіточка,  коли  це  почула,  то  сама  закричала:

-  Не  треба,  Олена!
Щас  відкриємо.
Тільки  попрохай  вампірів  нас  не  вбивати.

У  двері  Мотрененого  будинку  ввалилася,  по  іншому  і  не  скажешь,  весела  співаюча  кумпанія  під  керівництвом  Олени  Степаненко.

-  Мотрона,  Квіточка!  І  ви  мої  красуні,  дивіться  кого  привела!

І,  о  диво...
Ігор  Кондратюк,  Сергій  Сосєдов  та  Серьога  в  обнімку  з  Володею  Герасименко  увійшли  до  кімнати.
За  ними,  з  шумом  і  гуркотом,  увірвалися  інші  чоловіки  цього  поселення.
Вони  стали,  перебиваючи  один  одного,  розповідати,  що  це  Листоноша  запросила  цих  хлопаків,  для  майбутнього  свята  Хелловіну.
Володя  обіцяв  заспівати  свої  найсмішніші  пісні.

Від  почутої  новини,  усі  жінки  застигли  з  відкритим  ротом.
Першою  оговталася  Квіточка.
Вона  підійшла  до  Володі  і  промовила:

-У  перший  раз  бачу  веселого  і  співаючого  вампіра.

Мотрона  уїдливо  зауважила:

-  А,  ти  що  раніше  їх  зустрічала?

Квіточка  відповіла:

-  А,  ти,  що  забула?
Коли  Моісеєнко  і  Данелец  на  риболовлю  ходили  і  їх  комарі  мало  не  зжерли,  вони  тоді  дуже  були  схожі  на  якихось  чудовиськ.

Вона  поплескала  Володю  по  щоках  і  додала:

-  А,  цей  дивись  такий  веселий  і  симпатичний,  на  колобка  схожий.
Признавайся,  звідки  приїхав?

Володя  засміявся  і  сказав:

-  Тітоньки,  та  я  ж  з  України!

Квіточка,  Матрона  і  усі  жінки  з  острахом  перехрестилися.

-  Господи,  що  за  країна  така  Україна,  вже  співаючі  вампіри  з*явилися.

Володя  перебив  її  голосіння:

-  Я  ще  про  Чупакабру  і  Шрека  співаю.

Після  цього  одкровення,  усі  жінки  присіли  прямо  на  підлогу.
Чоловіки  поспішили  їм  на  допомогу.
Але  усе  закінчилося  тим,  що  усі  залишилися  сидіти  на  підлозі.
Подумавши,  вони  вирішили,  що  так  безпечніше.
Невідомо  ще,  а  раптом  він  справжній  український  вампір.

Ну  і  справи!
Листоноша,  рідненька  дякуємо  тобі.

І  усі  дружньо  заспівали  цю  таку  веселу  пісню:

Може,  колись  темної  ночі
У  вікні  своєму  побачиш  ти  вампіра
Знай,  що  це  я  до  тебе  прийшов  рідна
Під  впливом  еліксиру...


23.04.2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921478

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921476
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021


9. Друзi, я вас усiх кохаю!

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/04/21/7665.gif?7938[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63310

Квіточка,  біжить  здіймаючи  пилюку  на  дорозі,  бо  у  Навкруги  Сміховій  країні  шляхи  не  заасфальтували.
Губернатор  веде  таємні  перемови  з  Листоношою  з  цього  приводу,  а  бідні  старухи  сбивають  своі  такі  слабкі  ноги  по  запиленому  шляху.
Такі  думки  постійно  навідують  голову  Квіточкі,  але  вони  там  довго  не  затримуються  и  чомусь  переселяються  у  голову  Мотрони  и  там  залишаються  жити.

Квіточка  зупинилась  біля  будинку  Задорного.
Він  проявив  патриотичні  відчуття  по  відношеню  к  новому  поселенню.
Яке?
Посадив  стільки  берез  у  себе  на  городі,  скільки  громодян  будет  жити  у  Навкруги  Смеховій  країні.
Це  у  него  березова  тайга  буде!
Красота!
Надо  йому  велику  подяку  подарувати.
Яку?
Саму  велику  і  палкУ,  ну  це  як  привітання  від  Удава.
Пом*ятаєте?
Я  також  так  вмію,  що  я  поганіше  за  Удава,  я  ще  краща...

Квіточка  від  цього  кроссу  вибилась  из  сил  и  зробила  зупинку  біля  березок  Задорного.
Стоіть,  обіймая  березку.
Бачить  ідуть  наши  розумні  молодики  Сашко  і  Вітька,  підіймаючи  пилюку  на  дорозі.
Побачили  вони  Квіточку,  підбігли  до  неї  і  злякано  питають:

Вітька:

—Тітко,  Квіточка,  що  з  тобою?
Ти  нащо  на  березці  висишь,  вона  от-от  під  тобою  зовсім  зігнеться,  а  як  що  зломається?
Дядько  Мишко  пригрозив,  що  як  що  зломають  хоч  одну  його  берізку,  то  він  того  розбійника  разбере  по  кісткам.

Сашко:

—Тітко,  Квіточка,  а  у  тебя  багато  кісток?
Можно  ми  прийдемо  і  подивимось,  як  дядько  Мишко  буде  це  робити?

Квіточка  сердито  подивилась  на  цих  Розумних  и  так  спокійно  каже,  що  братам  навіть  страшно  стало  за  дядька  Мишка:

—Хай  тільки  спробує...  я  також  на  руках  стояти  вмію  і  школу  обжиматися  на  підлозі  пройшла  и  здобула  за  це  чорний  пояс.
Я  буду  рада  с  Мишком  згадати  лихі  роки  молодості.
Так  доволі  балакати!
Мене  надіслав  Ваганич,  щоб  усіх  зібрати  у  нього  у  кабінеті  губернатора.
Біжить  скорішь,  а  то  образиться.

Брати  перелякано  і  швидко  побігли  к  Петросяну.
Квіточка  подивилась  на  них  услід,  подумав  більше  не  бігти,  а  ідти  степенно,  увсе  одно  Ваганич  не  бачить  біжить  вона  чи  йде...

Підходить  до  будинку  Валюши  Коркіной  и  Вітька  Остроухова,  а  вони  знову  відношення  здобувають,  про  щось  сперечаються...

Квіточка  їх  покликала:

—Ну,  чого,  сперечАемось?  Що  не  поділили?

Коркина  жалібливо:

-  Він  не  хоче  зі  мною  їхати  на  аэродром.
Каже,  що  доволі,  що  зі  мною  познакомився  у  польоті,  але  розлучатись  таким  засібом  не  хоче,  краще  розлучення.

-Квіточка!:  вона  рюмсає:  Він  меня  не  кохає!

Остроухов  розсердився  и  закричав:

—Да,  кохаю  я  тебе!  Але  твої  літаки  я  жахаюсь  більше,  ніж  кохаю  тебя.

Квіточка  склала  руки  у  себе  на  своїх  небачених  грудях,  це  точно  бачити  нема  чого.  Вона  промовила  строго:

—Так,  молоді  і  закохані,  я  дивлюсь  у  вас  вічний  медовий  місяц,  да?

Ті  згідно  закивали  головами.

—Тоді  швидко  вмили  свої  сльози.
У  своєму  кабінеті  вас  чекає  Петросян.
Він  вам  сьогодні  щастя  подарує,  так  шо  бігом  до  нього.

Вони  побігли,  а  Квіточка  похитала  головою,  зітхнула  и  пішла  далі.  Бачить,  а  їй  назустрічь  Ефім  Шифрін  такий  радістний  підбігає  і  каже:

—Квіточка!
Здоровенька  була!
Чула,  що  у  мене  сьогодні  Днюха?
Прийдешь?

Квіточка  боязливо  подивилась  на  нього  и  спитала:

—Я  маю  надію,  що  тобі  Листоноша  самогон  не  передавала?

Шифрин  засміявся  и  відповив  їй:

—Я  не  пью.
А,  той  раз  з  Винокуром  чисто  для  подтримки  чоловічого  авторитету.
Ти  тоді  скільки  випила  и  жива,  а  ми  що  “руді”.
Так  прийдешь?
Ефім  Смолін  обіцяв  також  бути.
Там  ще  секретне  свято  є.

Квіточка,  прикривши  рота  рукою,  взяла  Ефіма  попід  руки:

—Так,  Ефім,  пішли  к  Мотрі.  Ти,  їй  сам  усе  детально  розповіси.

****

А  у  цей  час  Карина  Звєрєва,  на  другій  половині  поселення,  проводила  оповіщення  мешканців  Навколо  Сміхової  країни.

Їй  назустріч  йшли  радісні  Клара  Новікова  і  свекруха  світу  Світла  Рожкова.
Вони  вдало,  на  їхню  думку,  відвідали  салон  Серьоги  Звєрєва.
Йшли  такі  радісні  і  задоволені  з  шедеврами  на  голові  від  Серьоги.
По  зачісках    було  видно,  що  Зірка  Серьоги  сьогодні  була  у  великому  шоці.
Тому,  коли  Каріна  побачили  ці  диво-зачіски,  у  неї  завис  мозок  і  вона  забула  куди  йшла.
Вона  тупо  дивилася  на  подруг  і  усе  намагалася  згадати,  куди  їй  потрібно  йти.

А,  ці  моделі  стиліста  стали  хвалитися  перед  нею  і  питати:

-Що,  язик  проковтнула?
Завидки  беруть,  що  Серьога  не  тобі  зробив  таке  чудо?
Так?
А,  ти,  що  тут  робишь?

І  узяли  її  за  попку  вщіпнули.  Карина  від  такої  фамільярності  прийшла  до  тями.

-Ну,  от  ще,  заздрю!
Якщо  мій  Вітер  побачить  таке  диво  на  моїй  голові,  то  у  нього  трапиться  штиль.
А  мені  це  потрібно?
Я  вас  розшукувала.
Ваганич  до  себе  викликає.
Біжіть,  а  то  може  образитися.

Гордо  подивилася  на  них  і  пішла  далі.
Ці  красуні  переглянулися  і  поспішили  до  губернатора.

Карина  прибігла  до  магазину  Карена.
А,  там  Роман  Карцев  приїхав  з  Одеси,  раків  привіз  цілу  діжку.
Він  пообіцяв  Петросянові,  що  привезе  йому  тих  раків,  що  були  по  п;ять  карбованців,  а  потім  стали  по  три  доллари.

Не  встиг  він  під;їхати  до  магазину  Карена  на  своїй  гарній  машині,  як  на  стежці,  що  веде  до  озера,  з*явилися  “кролики”.
Вони  виявляється  на  рибалці  були.
Риби  не  зловили.
Моісеєнко  всю  насадку  з*їв.
Та,  ви,  що,  які  черв*яки:  ковбасу  та  горілку.
Вночі  їх  комарі  так  дістали,  що  вони  спочатку  випили  по  склянці  для  сугріву,  а  потім  розтерли  один  одного  горілкою.
Думали,  що  ці  кровососи  від  запаху  горілки  разлетяться  куди  подалі.
Але  виявилося,  що  це  були  неправильні  комарі.
Вони  гади  з  усією  округи  злетілися  на  цей  запах.
Так  Володьки  усю  ніч  у  плащ-наметі  просиділи  і  палили  якусь  гидоту  не-  російську.
Це  їм  Серьога  презент  зробив.
Подарунок  з  Голландії  привіз.

Ось  вони  прийшли  до  магазину.
Карцев,  як  раз  намагався  дістати  з  машини  діжку  з  раками.
Коли  Карцев  побачив  їх,  то  від  страху  хотів  залізти  у  діжку.
А  Карен  побілів.
Ви  уявляєте  Карена  і  білим!
Це  ж  страхи  божі!

Карцев  як  закричить:

-Ваганич,  рідненький  пробачь!
Я  тобі  раків  віддам  безкоштовно,  навіть  подарую,  тільки  цих  гадів  опухших  прибери!

Що  тут  почалося.  Данилець,  коли  почув,  хто  він,  став  обурюватися:

-Послухайте,  Роман,  я  звичайно  може  і  гад,  але  чому  відразу  опухший?
Вовчик  не  сильно  опух,  йому  пощастило.
Комарі  не  стали  сильно  кусати.
Побоялися  об  нього  зуби  зламати.
А  мені  що,  я  до  вечора  від  цих  укусів  стану  найгарнішим.
І  вам  Роман  не  скажу,  яким  способом  я  заманював  до  себе  цих  крилатих  гадів.
Самі  будете  просити,  щоб  сказав,  а  я  не  скажу.

Ось  у  цей  час  Карина  прийшла  до  магазину  Карена.
Бідна  Карина.
Для  її  жіночого  і  у  той  час  дитячого  сприйняття  навколишнього  життя,  такі  потрясіння  виявилися  занадто  великим  навантаженням.
Від  виду  цієї  сцени,  вона  так  заверещала,  що  Генка  Вєтров  і  Юрик  Гальцев,  які  у  цей  час  зайшли  до  Серьогі  Звєрєва  у  салон,  щоб  обговорити,  як  і  де  ввідзначити  Юріїв  День,  який  незабаром  має  трапитися  у  листопаді.
Ну  і  що,  що  через  два  місяці.
Розумні  люди  про  це  дбають  заздалегідь.
Ось  вони  втрьох  радилися  над  складанням  плану  дій,  коли  почули  Каринено  зверхзвукове  кричання.
Від  цього  крику  у  Звєрєва  переклинило  у  бік  усю  його  і  так  струнку  статуру.
Він  зміг  лише  сказати  свою  коронну  фразу:

--Зірка  у  шоці  і  це  не  жарти!

Узяв  зі  столу  смартфон  і  подзвонив:

--Алла!  Алла!  Рятуй  нас!
По-моєму  до  Ваганича  у  це  Царство  інопланетяни  прилетіли.
Та  звідки  я  знаю,  кого  Листоноша  ще  сюди  запросила.
Ти  думаєш,  що  це  підступи  Америки?  Та,  ти,  що?
Спілберг  міг  своїх  надіслати?
Генка,  Юрка,  ви  чули?
Аллочка  каже,  що  потрібно  Тому  Крузу  зателефонувати.
Він  знає,  як  з  прибульцями  розбирання  проводити.
Ви,  телефон  його  знаєте?

У  цей  час  до  салону  увійшла  Олена  Степаненко  і  так  єхидно  їм  каже:

-Серьога!  Я  знаю:  9-1-1

Олена  Степаненко  сердито  подивилася  на  хлопців.

-Які  прибульці?
Хлопці,  ви  що,  зовсім  від  страху  розум  втратили?
Генка,  ти  ніби  рідня  Листоноши.
Макіївка  поруч.
Від  твого  дому  до  її  менше  години  їхати.
Ти,  що  вереску  своєї  Каринки  не  впізнав?
Мені  тільки  що  Карен  подзвонив.
Він  там  виявився  найрозумнішим.
Просив  тебе  знайти  і  передати,  щоб  швидко  прибув  до  його  магазину.
А,  то  одеські  раки  від  Каринкиного  вереску  посиніли  і  тепер  на  них  страшно  дивитися.
Ну,  чого  дивитесь?
Серьога,  я  бачила  у  тебе  велосипед  нової  моделі.
Це  той,  що  ти  привіз  з  Голландії,  триколісний  з  кошиком?
Ось  на  ньому  втрьох  і  їдьте,  а  я  тут  так  і  бути  поохороняю  твої  хороми.
І  швидко  назад,  а  то  Їжачок,  якийсь  сабантуй  обіцяв.
****

Ці  три  красеня,  не  дослухавши  Орлицу,  кулею  вилетіли  на  вулицю.
Вона  у  вікно  побачила,  як  Гальцев  крутив  педалі,  а  Ветров  з  Звєрєвим  сиділи  у  візку  і  підказували,  як  це  краще  робити.
Степаненко  тільки  охнула  від  виду  цієї  сцени.

-Господи!
Скажи,  куди  Листоноша  поселила  нас?
Це  ж  дурдом  крутіше  Кривого  дзеркала.
Треба  десь  перевірити,  чи  може  вона  рідня  мойому  Їжачку?
Ці  вірмени  такі  спритні,  де  не  повернешься,  а  вони  тут  як  тут.
**************

А  у  цей  час  Петросян  з  нудьгуючим  виглядом  сидів  у  себе  у  губернаторському  кріслі.
Він  не  міг  зрозуміти,  де  усі.
Ці  дві  красуні,  молода  і  перестигла,  як  пішли  то  про  них  не  слуху  не  духу.
Де  пропали,  не  зрозуміло.
І  раптом  задзвонив  телефон.

-Алло!
Олігарх...тьху,  Петросян,  біля  апарата.
Я  вас  слухаю!
Хто?
Не  зрозумів,  який  батальйон?
Я  війська  не  викликав?
Наталя,  це  ти  чи  що?
Краса  ти  моя,  налякала,  думав,  що  Єльцин  мені  з  того  світу  хоче  нагадати  часи  штурму  у  Москві.
Гаразд,  ти,  чого  дзвонишь?
Ви  вже  під*їжджаєте?
Куди?
До  мене  їдете?
А,  як  знайшли  дорогу  і  на  чому  їдете?
На  чому?
На  лисапедах?
Ну  і  справи))))))
Вам  Українська  православна  церква  подарувала  за  любов  до  віри!
А,  як  про  нас  дізналася?
Та,  ти,  що  вона  тобі  повідомлення  у  Однокласники  скинула.

Ну,  Листоноша,  без  листів  і  дня  не  живе.

Я  так  радий  тобі.
А  Ганька  теж  на  лісапеді  їде?
Та,  ти,  що?
У  неї  гран-чироки  під  її  зріст)))
Швидко  крути  педалі,  я  хочу  побачити  це  диво.
***************

Петросян  уключив  радіоточку  і  у  мікрофон  оголосив  на  усе  поселення:

-Так,  вистачить  там  з*ясовувати  стосунки.
Квіточка,  ти  так  повільно  бігаєш,  що  я  думаю,  що  ти  спишь  на  ходу.
Карина  звільню,  якщо  цю  ж  хвилину  не  прилетишь  до  мене.
Ви,  велогонщики,  довго  будете  крутити  педалями?
Роман,  ти,  навіщо  раків  Карену  привіз?
Ти,  що  забув,  куди  я  тобі  казав  їх  привезти?
Я  тобі  карту  поселення  по  скайпу  показував  навіщо?

Не  дивуйтеся  усі,  я  ще  Богом  не  став!
Просто  Листоноша  мені  відеоспостереження  подарувала.
Тепер  я  усе  бачу  і  головне  чую!
Особливо,  коли  Квіточка  сидить  на  стежці  і  ляси  точить  з  Мотрею  і  Юхимом  Шифріним.
*****

Від  почутої  інформації  у  всіх  на  голові  заворушилося  волосся.
Вони  не  очікували  такої  підлості  з  боку    Ваганича.
Це  ж  треба,  він  тепер  усе  бачить!
Жах  та  й  годі!

Данилець  з  переляку  хотів  сховатися  у  діжці  з  раками.
Але,  Карцев,  закричав,  що  ці  раки  для  Петросяна.
Каринка  вийшла,  від  попередження  Петросяна,  зі  свого  вереску  і  побачила,  під*їжджаючого  Гальцева.
Генка  виліз  з  візка  і  підбіг  до  Каринки.

-Генек!  Ти  приїхав  мене  рятувати?:  прошепотіла  вона.

Хлопці  побачили  Данельца  і  Моїсеєнко,  ті  сиділи  на  порозі  магазину  Карена.
Юрик  Гальцев  зміг  тільки  ковтнути  слину  від  страху  і  сказати:

-Хлопці,  де  ви  ночували?

Ті  махнули  рукою  і  закурили.  Усі  навколо  закашлялись  від  сигаретного  диму.
Це  булата  не-російська  гидота  з  Голландії.

А,  Петросян  продовжував  мовити  по  селектору:

-Хочу  порадувати  усіх,  що  до  нас  під*їжджає  Лисапедный  Батальйон  з  України  на  чолі  з  Наталею  Фаліон  і  Ганькой.
Так,  що  сьогодні  увечері  буде  грандіозний  концерт  з  їх  участю  і  вашим  також.
Явка  усіх  обов*язкова.
Довідки  від  лікарів  приймати  не  буду.
Кажу  один  раз!
Хочу  нагадати  тим,  хто  не  знає,  що  сьогодні  День  шанування  літніх  людей.
Так,  що  мої  літні  і  ще  не  літні  жителі:  тема  концерту  мною  затверджена  і  зміні  не  підлягає.
До  того  ж  сьогодні  День  нелегального  пиття.
Тому  моя  митниця  у  моєму  обличчі  попереджає,  щоб  не  захоплювалися,  наслідки  можуть  бути  не  зворотніми.

Хочу  порадувати  Юхима  Шифріна  і  Юхима  Смоліна,  що  їх  Днюха  переноситься  на  завтра.
Не  дивуйтеся!
Завтра  у  ранці  до  нас  на  своїй  повітряній  кулі  прилетить  Йосип  Кобзон.
Він  вирішив  у  нас  свій  День  Ангела  відзначити.
Ну,  що  застигли?
Швидко  усі  до  мене?
*******

Шифрін  від  здивування  і  радощів,  що  буде  святкувати  з  Йосипом,  став  обнімати  та  цілувати  Мотрю  і  Квіточку.
Бабки  пручатися  не  стали.
А,  навіщо?
Коли  ще  поцілуєшся  з  Шифріним?

Що  було  на  святі?
Мед  пили,  склянки  били  і  усе  повз  рота.

Радистка  Листоноша.

P.S.
Губернатор  Ваганич:

Листоноша!
Ти  там  пиши  акуратніше,  а  то  я  ображусь.
І  ще  дивись,  а  то  Генка  Ветров  погрожував,  як  донецький  вітер  до  тобе  прилетіти  і  перевірити,  що  за  такий  таємничий  Донський  там  у  тебе.
Ми  тебе  усі  кохаємо!
ПокИ!

Листоноша:  Друзі,  я  теж  вас  усіх  кохаю!

21.04.2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921476

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921378
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021


8. Нiякого здоров*я не вистачить!

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/04/19/9411.jpg?3006[/img]

13-09-2013

-  Квіточка!
Квіточка!
Виходь,  а  то  Вєтров  і  Звєрєв  без  тебе  похмеляться  не  хочуть.

На  порозі  свого  будинку  з*явилася  сонна  Квіточка  з  опухлим  обличчям  від  учорашнього  свята.
Вона  кисло  подивилася  на  Мотрону  й  присіла  на  поріг,  витягнувши  вперед  свої  худі  й  босі  ноги.
Поворушила  пальцями  на  ногах  і  задумливо  подивилася  на  Мотрону.

-  Мотря!
Ти,  що  зовсім  опухла?
Я  не  хочу.
Звєрєв  знову  про  свій  дембель  буде  оповідати,  а  потім  потягне  у  свій  салон.
Я  не  хочу  бути  більше  моделлю.
Ще  не  вистачало  не  смертному  одрі  лисою  бути.
От  бачила  що  створив!

Показує  Мотроні  свою  супер  зачіску.
Та  від  побаченого  сплескує  руками  і  закриває  обличчя  від  жаху.

-  Ой!
Святі  угодники!
Так,  якщо  Ваганич  тебе  такою  побачить,  буде  думати,  що  ти  прийшла  оголосити  Кінець  Світу.

Мотрона  теж  присіла  поруч  з  Квіточкою.
Мовчали  хвилин  пять.
Квіточка  перша  порушила  тишу.

-  Чуєш,  Мотрона,  а  що  ми  учора  святкували?
Нічого  не  пам*ятаю.
І  головне  не  пам*ятаю,  що  пилИ.

Мотрона  зробила  розумне  обличчя  і  промовила:

-  Так  Генка  Вєтров  усіх  покликав  іменини  святкувати.
Учора  святий  Геннадій  уклін  нам  з  небес  надіслав.
Наші  так  відривалися.
Ваганич  знову  стрибав...  не  буду  казати  як.
Брати  наші  ті,  що  однакові  і  ті,  що  розумні,  танці  влаштували.
Усі  Карину  спокусити  намагалися.
Генка  їм  казав,  що  він  з  Донбасу,  тому  у  нього  прізвище  таке,  там  завжди  вітер  дме.
Так,  що  він  цим  спокусникам,  у  одне  місце  так  вітру  задує,  якщо  не  залишать  його  дружину  у  спокої.
Так  їх  потім  вітром  здуло  до  Клари  Новікової.
А,  вона  давай  їм  розповідати  про  свою  не  гарну  подругу,  що  кожен  рік  на  день  народження  отримує  несмачний  торт.
Так  усіх  братів  знудило  і  вони  по  кущах  бігали  до  самої  ночі.

Квіточка  слухала  роззявивши  рота.

-  Ну  і  справи!  А  я  нічого  не  пам*ятаю.

Мотрона  підскочила  з  порога  і  стала  голосно  казати:

-  Звичайно  не  пам*ятаєш!
Ти  ж  спробувала  донецького  самогону.
Листоноша  особисто  для  свого  земляка  передала  через  знайомого  митника.
Вона  поруч  з  Макіївкою  живе.
Ти  так  зраділа,  що  цей  напій  був  від  неї,  що  казала  будеш  першою  знімати  пробу.
І  зняла!!!...
Христенко  з  Цірішенко  на  тебе  в  образі.
Ти  увесь  "бутильок"    випила  і  казала,  що  п*єш  за  здоров*я  усього  Донбасу  і  України  у  цілому...

-  А  що  далі  було?

-  Що,  що!
Новикова  з  Рожкової  пішли  до  Карена  у  магазин  і  принЕсли  віскі  і  шампанське.
Альтов  з  Оскаровим  казали,  що  будуть  пити  тільки  грузинське  вино.
Скупили  у  Карена  увесь  коньяк,  більше  кавказького  нічого  не  було.
Ваганич,  коли  усе  це  побачив,  то  злякався,  що  у  усіх  може  трапитися  "біла  гарячка".
Тоді  Вашуков  і  Бандурин  стали  з  цього  приводу  співати  частівки.
Але  тут  прийшов  Звєрєв  і  покликав  усіх  на  відкриття  свого  салону.

Від  почутого  Квіточка  підскочила,  як  вжалена.

-  Так  ми  ще  його  салон  відкривали?
Матір  Божа!
Як  же  я  туди  дійшла?

Мотрона  стала  реготати.

-  Серьога  вирішив  тобі  довести,  що  він  мужик  хоч  куди.
Він  тебе  на  руках  ніс  через  усе  наше  Царство.
Чоловікі  навіть  ставки  стали  робити.
Мали  надію,  що  не  донесе.

Квіточка  підійшла  ближче  до  Мотрони  і,  затамувавши  подих,  запитала:

-  І  як,  доніс?

-  А,  що  не  відчуваєш?
Кістки  не  болять?
І  потім  цей  прічесон  тобі  зробив.
А,  потім  ти  разом  з  Пєнкіним  і  Мойсеєвим  танці  у  салоні  влаштувала  і  співала  пісню  "Зіронька  моя".

-  Пєнкін  був!)))(((  Моісеев!)))(((  от  гад  нічого  не  пам*ятаю.
А,  чого  це  Серьога  саме  учора  свій  салон  відкрив?

Мотрона  зареготала.

-  Так  учора  був  День  перукаря.
Ось  він  і  розстарався.
Аллочка  тільки  не  змогла  приїхати.
Казала,  що  трохи  пізніше  приїде.
Шоу  якесь  готує.
Так,  припиняй  теревенити.
Тебе  усі  чекають.
Їхати  ніхто  не  збирається,  сьогодні  буде  грандіозна  пиятика.


Квіточка  злякано  прошепотіла:

-  Самогон  пити  не  буду.
Не  подужаю.

Мотрона  спокійно  промовила:

-  А  його  більше  нема.
Шіфрін  з  Винокуром  допили.
І  потім  так  кричали  пісні,  усе  Царство  розбудили.

Квіточка  з  цікавістю  запитала:

-  Тоді,  що  за  свято?

Мотрона  озирнулася  в  боки  і  прошепотіла:

-У  Альтова  сьогодні  іменини  і  всесвітній  День  междусобойчиків.

-  Во  как!

Квіточка  охнула  і  сіла  прямо  на  діжку  з  огірками.
Витягла  з  під  себе  огірок,  стала  його  хрумати.
Мотрона  це  побачила  і  собі  витягла  огірок  і  сіла  поруч  на  діжку.

-  Посунься,  я  теж  хочу.
Квіточка,  а  Шифрін  казав,  що  увечері  будемо  шарудіння  слухати.

Квіточка  злякано  подивилася  на  Мотрону.

-  Це  ще  навіщо?

Мотрона  захоплено  проказала:

-  Виявляється  сьогодні  День  слухачів  шерехів!
Квіточка,  що  тільки  у  світі  не  святкують!
Ні  якого  здоров*я  не  вистачить...

У  цей  час  у  сусідів,  Данелець  і  Моісеенко,  на  усю  гучність  увімкнули  музИку  і  залунала  пісня    "Не  слышны  в  саду  даже  шорохи".


переведен  19.04.2016

продовженя  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921378

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921377
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021


7. Чоловіки їх мрій

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/04/18/6581.jpg?373[/img]
МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63303

Квіточка  підійшла  до  будинку  Мотрони  і  стала  стукати  у  двері.
Але  двері  ніхто  не  відривав.
Тоді  вона  стала  заглядати  у  вікна.
Але  у  будинку  було  темно  і  нічого  не  видно.
Квіточка  вирішила  використати  останній  засіб:  голосно  покликати  Мотрону:

-  Мотрона,  ти  вдома?
Відкривай,  це  я  прийшла!
Новину  століття  принесла.
Ти,  що  там  спишь?

Двері  різко  відчинилися  і  на  порозі  з*явилася  сонна  Мотрона.

-  Ну,  прокинулася!
Що  знову  трапилось?..
Чуєш,  Квіточка,  ми  як  переїхали  сюди,  то  жодного  дня  не  проходить  без  новин.

На  це  Квіточка  здивовано  запитала:

-  А,  ти  що  хочеш  назад  повернутися?

Мотрона  злякано  відповіла:

-  Та  ти  що!
Це  я  думаю  уголос.  Чого  розбудила,  кажи?

Квіточка  хитро  посміхаючись,  притулилася  до  одвірка.

-  Мотрона,  присядь!
Ну!..
Чого  дивишься?
Сядь,  а  то  я  хвилююся,  що  ти  цю  новину  не  подужаєшь.

Мотрона  злякано  схопилася  за  груди  у  області  серця  і  з  острахом  запитала:

-  Квіточка,  що  так  погано?
З  ким?
Кажи  швидше.

Квіточка  засміялася.

-  Мотрона,  да  ну  тебе!
Ця  новина  занадто  радісна  і  я  не  знаю,  як  ти  її  сприймешь.

-  Кажи  тоді  швидше,  не  томи.

Квіточка  всілася  біля  столу  і  стала  їсти  варення  з  банки,  що  стояла,  забута  Мотрею  після  чаювання.
Облизуючи  ложку  з  варенням,  вона  почала  розповідь:

-  Я  зараз  на  стежці  біля  твоєї  хвіртки  зустріла  Карину  Звереву.
Вона  бігла  до  Олени  Степаненко,  щоб  передати  повідомлення  від  Ваганича...
Ну,  чого  хихикаєш?
Ні,  не  про  кохання.
То  Ваганичу  подзвонив  Сашко  Цикало  і  казав,  що  до  нас  інкогніто  їдуть  "  Маски-  шоу".
Я,  як  про  це  почула,  одразу  зателефонувала  Оленці,  так  що  Карина  зараз  біжить  назад  до  Ваганича.
Там  Оленка    вже  свій  будуар  з  нашими  красунями  наряджає.
Що,  застигла?
Я  знаю,  що  ти  їх  таємна  фанатка,  особливо  до  Барского.
Я  пам*ятаю,  як  ти  мліла,  дивлячись  на  нього  у  Кремлі,  та  у  Юрмалі  теж.

Мотрона  ледве  чутно  прошепотіла:

-  І  навіщо  ці  красені  до  нас  їдуть  інкогніто?
Від  кого  ховаються?
А,  Цикало  теж  приїде?
Сам  або  Урганта  у  компанію  з  собою  прихопить?
Вони,  як  сіамські  коти:  друг  без  дружки  не  ходять.

Квіточка  знизала  плечима  і  проказала:

-  Ну,  ти,  Матрона,  усе  відразу  хочешь.
Хай  ці  красені  спочатку  приїдуть,  а  потім  і  решта  підтягнеться.
Вони  у  нас  свій  театр  відкрити  хочуть.
Ваганич  повинен  з  Листоношою  влаштувати  гідну  їм  зустріч.
Я  з  ним  про  це  по  телефону  гомоніла.
Казав,  щоб  ми  з  тобою  до  нього  прийшли  обговорити  план  наших  подальших  дій.

Мотрона  сердито  запитала  у  Квіточки:

-  А,  ти  де  телефон  взяла?  У  тебе  нема  свого.

Квіточка  стала  реготати:

-  А  я  з  твого!
Ти  його  учора  у  мене  забула.
Так  я  його  тобі  і  принесла.

-  Ах,  ти,  зараза!
Не  забувала  я  його  у  тебе.
Це  ти  вчора  дзвонила  Пугачовій.
Казала,  що  швиденько  їй  щось  скажешь.
Це  добре,  що  у  мене  безлеміт,  а  то  б  я  тобі  влаштувала  банний  день.
Кажи  про  що  з  нею  теревеніла?
Либонь  про  кохання  її  нове?

-  Матрі,  не  кричи,  а  то  сусіди  почують.
Ти,  що  забула  хто  з  нами  поруч  мешкає?
Данилець  і  Моісеенко.
Вони  кращі  друзі  одессітам.
Як  прознають,  то  перші  їх  перехоплять.
І  що  тоді  нам  з  тобою  дістанеться?
А  Пугачова  обіцяла  нам  привезти  нашу  мрію.

Мотрона  від  почутого  просто  сіла  повз  стільця  і  впала  на  підлогу,  але  вона  цього  не  помітила.

-  Це  яку?  Я  їй  про  те  не  казала.

-  Я  теж:  прошепотіла  Квіточка:  от  мені  цікаво,  хто  про  це  дізнався  і  доповів?
Дізнаюся,  прібью.
Ну,  чого  на  підлозі  сидишь?
Вбиратися  будешь?
Вони  мабудь  вже  приїхали  і  у  Олени  нас  зі  своїми  подарунками  чекають.
Вставай  і  пішли...  такі  чоловіки  приїхали...  просто  мрія!


19.04.2016
 
продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921377
 
[img]http://images.vfl.ru/ii_save/1472121531/2bbacd5f/13868043.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921326
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021


6. Ваганич буде тримати раду

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/04/17/9450.jpg?1267[/img]
МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63124

-  Квіточка,  ти,  де!..
Ти  чого  у  темряві  сидишь?
Пішли  у  гості,  он  Олена  Степаненко  сьогодні  прийом  робить.
Усіх  наших  красунь  покликала  і  нас  з  тобою.
Казала,  що  без  Квіточки  починати  не  буде.
Чому?..
Не  хоче,  як  учора  на  біс  повтор  робити.

У  кімнаті  темно.
Квіточка  сидить  на  ліжку  і  тихо  плаче.
Коли  Мотрона  це  побачила,  навіть  завмерла.
Але  швидко  зібравши  свої  розумні  думки  у  кулак,  запитала:

-  Швидко  кажи,  хто  тебе  посмів  образити?

Квіточка  прошипотіла:

-  Ashkim.ru  -  турецька  гостинність.


Мотрона  здивовано  перепитала:

-  Хто?..
Ти  коли  встигла  з  турками  познайомитись?
Вони  до  нас  ще  не  приїжджали.


Квіточка  різко  встала  з  кушетки  і  голосно  промовила:


-  А  це  і  не  я.
Це  мати  благодійниця  сьогодні  у  гості  ходила  на  популярний  турецький  сайт.
А  виявилося,  що  він  зовсім  і  не  турецкій.
Там  зібралися  шукачі  пригод  на  свої  органи  та  інші  частини  тіла.
Один  так  званий  мачо-  султан...  знавець  Туреччини  та  баб  наших...  казав,  що  наша  Листоноша  стара,  яку  за  безграмітність  і  відсутність  таланту  вигнали,  ось  вона  і  прийшла  до  них...
Мені  б  цього  султана  сюди,  я  б  йому  показала  на  що  здатні  російські  баби...  султан  перегрітий  на  сонці.


Мотрона,  вислухавши  усю  цю  інформацію,  запитала:

-  Звідки  новини?  Де  добула  ?

-  Мотря,  ти  що  думаєш,  що  я  теж  там  була?
Я  тільки  що  на  Порталі  РУ  усе  прочитала.
Листоноша  про  це  усім  доповіла.
Що  робити  будемо?

Мотрона  витягла  смартфон  з  кишені  своєї  кофти  і  зателефонувала:

-  Ваганич!
Біда!
Нашу  мати-  благодійницю  образили  турецькі  оборотні.
Та  це  слов*янські  секс  заклопотані  під  турків  конспіріруются.
А  от  Квіточка  уся  у  жалобі  з  цього  приводу.
Що?..
До  тебе  прийти...  раду  будемо  тримати?
Добре  я  усіх  приведу.
Ми  швидко.

-  Ну,  чого  розсілася?..
Вставай  і  пішли  наших  треба  зібрати.
Ваганич  раду  буде  тримати...

10.09.2013(переклад  17.04.2016)

продолжение  в  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921325
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021


21. Раб Любви

Я  Вас  нашёл
Маргарита  Шульман
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=91102
****

[img]http://www.stihi.ru/pics/2015/08/28/7676.jpg[/img]

Мама))))  возьми  трубку!
Ну  наконец-то!
Я  в  истерике!
Он  предатель!
Сам  меня  нашёл!
Так  и  сказал,  что...  Я  Вас  нашёл.  Не  нужно  слов...  
Я  и  не  стала  возражать.
Восхищался  моим  чудачеством  и  оптимизмом.
Говорил,  что  у  меня  мечты  подпирают  своей  головой  облака!
А  потом  ни  с  того  ни  с  чего  прошептал,  что  он...  обычный  программист.  

Обвинил  меня  в  том,  что  мне...    надо  кофию  в  постель!
И  про  какую-то  фантазию  намекнул  в  полёте.
Мам,  это  он  про  что?
И  главное  заявил,  что  какая-то...  канитель  опять  работать  не  даёт.  
Это  он  про  кого?
Ты  же  говорила,  что  дядя  Миша  его  проверил  через  местное  УВД  и  заверил,
что  он  не  привлекался,  не  женился  и  не  плодился!

Заявил  мне  по  телефону,  что  ему  нужно  куда-то...    утром  встать,  бежать,  пахать!
Он  что  ещё  и  в  поле  работает  программистом?  
Мне  про  каких-то  намекнул  Клиентов,  что  они...  звери,  как  назло!  
Сделал  мне  упрёк...  А  Вы  хотите  получать  что  ни  денёк  -  любви  письмо.

И  опять  стал  обвинять  воспоминаниями  про  кофию  и  фантазию.

И  что  самое  удивительное,  мамуль,  сказал,  что  я  ему  вечером  звонила  и  ласково  упрекала  
за  то,  что  якобы  он  мне  не  звонит!  
Мамуль,  но  я  ему  не  звоню  по  вечерам!
Я  в  то  время  с  Жоржем  зависаю  в  стриптиз  клубе.  
Жорж  там  работает  и  проводит  меня  за  свой  счёт!
Ты  не  знаешь,  кто  ему  вечером  названивает?
Кто?
Мама,  ты  дура!
А  я  то  думаю  про  что  он  мне  твердит,  что  у  него...  Всё,  я  сломался.  Вышел  срок,  меня  придётся  заменить....  он  что  с  тобой  встречался?
И  что?
Думает,  что  Я-это  ты?
И  как  он  тебе?
Мама  ты  больше  не  узнаешь  от  меня  ни  одного  телефона  моих  потенциальных  любовников,  а  возможно  будущих  мужей!  
Это  же  просто  наказание-  у  нас  одинаковые  голоса!...  ладно,  мамуль,  успеха  тебе  в  нелёгком  твоём  поиске  претендента  на  роль  твоего  Раба  Любви!

20.10.2014

продолжение  в  https://fabulae.ru/prose_b.php

[img]http://www.fresher.ru/wp-content/images3/division-by-zero/1.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921225
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 03.08.2021


20. Приговор

leonidolyunin
Довод
http://lyrik.33bru.com/gedicht415421.html
****

[img]http://caricatura.ru/parad/buzov/pic/10034.jpg[/img]

Свой  довод  завершаю...  прокурор  вопросительно  посмотрел  на  судью,  потом  на  адвоката  и  его  подзащитного  Боброва  Бориса  Бернардовича.  
Отчество  подзащитного  звучало,как  выстрел  берданки.  
И  подвожу  черту:  что  подзащитному...  Мозги  порой  мешают  думать,  что  сколько  не  преступай  закон,  ответ  держать  придется.
Теперь  ему  предоставляется  уникальная  возможность  его...  Рукам  и  животу  отдать  долг  Отечеству  на  просторах  сибирского  лесоповала..  

Ну,  да  разве  я  не  прав?...  или  у  адвоката  другое  мнение?...  он  внимательно  посмотрел  на  адвоката.  
Кивком  головы,  предоставил  ему  защиту  своего  клиента.  

Тот  имел  возможность  и  довольно  долгую...  судебный  процесс  длился  уже  несколько  лет.  
Так  что  его  подзащитный  уже  в  СИЗО  потратил  треть  своего  будущего  срока.  
И  это  адвоката  очень  радовало.  
Он  как  мог  затягивал  проигрышное  дело.  
Утешало  то,  что  гонорар  возвращать  не  придется,  а  даже  на  премию  можно  рассчитывать.  

...Поразмысли  дюже...  могу  напомнить  суду,  что...  Для  копателя  канав  
сопромат  не  нужен.  
К  чему  веду...  мой  подзащитный  привлекается  впервые.  
От  его  преступления  никто  не  пострадал.  
Так  что  мы  рассчитывает  на  снисхождение  уважаемого  суда!  

Прокурор  перебил  его  взволнованным  голосом:  

...  Стройка!  
Кирпичи  и  плиты!  
Битума  аутодафе!  
И  это  только  малая  толика  того,  что  начальник  по  снабжению  строительства  городского  кафе  украл  в  личное  пользование!  
Молодым  пути  открыты!..  это  его  слова,  что  он  говорил  выпускникам  строительного  ПТУ.  
Обещал  им  райскую  жизнь  на  этой  стройке  века.  
Главный  –  это  путь  в  кафе!  
Этот  рекламный  лозунг  и  поныне  висит  над  разрушенным  кафе.  
Чудо,  что  те  специалисты  остались  живы.  
Просто  успели  уйти  на  обед.  

Адвокат  тоже  не  вытерпел  такого  негодования  прокурора...  

...  Аж  до  обозления  доходит  уважаемый  прокурор!  
Такое  впечатление,  что  он  лично  заинтересован  в  назначении  судебного  приговора  моему  подзащитному.  
Непоняток  пых...чи..  Я  требую  замены  прокурора!  
Он  предвзято  ведет  судебное  разбирательство.  
Может  у  него  среди  этих  специалистов  родственники  есть?  
Надо  проверить!  

Судья  устало  сказал:  

...Много  точек  зрения...  по  этому  делу.  
По  вашей  просьбе  мы  уже  меняли  следователя,  двух  прокуроров  и  даже  секретаря  суда,  что  вообще  было  в  моей  практике  первый  раз.  
В  этом  процессе...  Больше  запятых,  вопросов  и  восклицательных  знаков.  
Мне  же  ...  лично  хочется  по  скорее  поставить  жирную  точку.  

...  Есть  вопрос  довольно  колкий:  это  прокурор  решил  исправить  ситуацию  в  судебном  процессе,  но...  

Как  на  льдине  курица,  раздался  вопрос  журналиста,  который  и  сам  не  понял,  как  смог  пройти  на  судебное  заседание:  

...  Если  яблоко  –  под  ёлкой,  стоит  призадуматься.  Я  к  чему  веду...  наши  читатели  хотят  все-таки  узнать,  когда  же  они  смогут  увидить  новое  кафе,  что  обещал  построить  подсудимый  и  в  которое  они  вложили  свои  деньги.  Он  пообещал  сделать  их  акционерами  и  совладельцами.  

...  Нет,  мы  не  мелко  плаваем!..  воскликнул  судья...  
Этого  в  деле  я  не  читал.  
Так  он  еще  и  новый  Мавродия?  
И  на  сколько  он  обокрал  налогоплательщиков  нашего  города?  
Или  ваша  журналистская  фантазия  опять  мутит  судебную  воду?  

Журналист  рассердился  и  гордо  ответил  на  видео  камеру,  что  снимала  судебный  процесс.  
Поняв,  как  хитер  адвокат,  судья  дал  указание  снимать  процесс  на  видео  камеру.  
Этот  процесс  слишком  долго  проходил.  
А  ему  давно  пора  отдохнуть...  и  желательно  подальше  от  своей  страны.  

...Наши  слова  –  не  шлык...  Наши  дела  правые:  стал  агитировать  журналист.  
Мы  налево  и  направо  не  пошли.  У  нас  прямая  политика  информации  читателей!  

Адвокат  стал  смеяться:  

...Глупые  проделки!  
Давно  правдолюбами  стали?  
Понимают  все:  Кто  заставил  белку  бегать  в  колесе?  
Спросите,  уважаемый  суд,  подзащитного,  а  куда  делись  так  называемые  награбленные  деньги  с  его  банковских  счетов?  

[img]http://s020.radikal.ru/i701/1608/3a/32095f4a7a5f.jpg[/img]

Судья  вопросительно  посмотрел  на  подсудимого.  

В  зале  зашептались  зрители.  
Были  и  такие,  что  вообще  не  понятно  почему  и  откуда  приперлись  на  открытое  заседание.  
Одна  так  была  похожа  на  Машу  Малиновскую,  что  у  нее  стали  просить  автограф.  
Один  старичок,  что  каким-то  чудом  или  ветром  там  очутился,  спросил  ее:  

--Брильянтами  блещут  красавицы?  
Нашей  Нюрке  и  тряпочка  –  шиш.  
Цены,  блямба,  любые  кусаются,  если  ты  без  копейки  сидишь.  
А  ты  красота  где  наследство  получила,  что  так  глаза  слепят  твои  ушки?  
Не  боишься,  что  их  у  тебя  чикнут?  

Красота,  что  за  Малиновскую  раздавала  в  перерыве  заседания  автографы,  тихим  шипением  кобры  ответила  деду,  что  он  пожалел,  
что  не  одел  памперс,  как  ему  советовал  участковый  врач:  

...  Безусловно,  безусловно  я  бы  могла  сообщить  эту  информацию  тебе  мой  принц,  но...  чуток  будь,  внимателен:  Если  твой  отец  чиновник,  стань-предпринимателем.  
А  мой  папик  как  раз  тот  предприниматель.  
Так  что  дед  тебе  уже  не  успеть  таким  стать.  
По  этому  молча  стучи  челюстью  и  не  мешай  мне  для  истории  человечества  засветится  на  видео  камеру.  

...Болтовни  несносен  тать...  Это  журналист  попытался  все-  таки  доказать  высокочтимому  собранию  города,  что  их  газета  зря  воду  правды  не  баламутит.  
Просто  их  правда  и  со  дна  лжи  подымит  свой  ил  и  выйдет  наружу.  

...  Посторонних  маеш...  маета  мучает..  это  судья  пожалел,  что  согласился  вести  открытый  процесс.  
Как  же  его  достал  и  прокурор  и  адвокат!  Главное  то,  что  они  враги  -  друзья!  
Смысла  нет  о  том  болтать(подумал  судья)  
Они  на  каждом  процессе  пытаются  доказать,...  Что  не  понимаешь,  ты  в  юриспруденции  ничего!  
И  я  тебя  выведу  на  чистую  воду!  
Так  всегда  кричал  прокурор,  а  адвокат  отвечал  ему  с  сарказмом:  

На  дороге  ли,  на  пашне,  
Под  сосною  ли,  в  избе,  
Если  молния  шарахнет,  
То  найдёт  тебя  везде...  или  меня?  

Делал  взмах  руки  и  покидал  суд,  не  дождавшись  ответа.  

...  Че  не  поделили?  
Бывшую  жену  прокурора  и  потом  бывшую  адвоката.  
Она  поняла,  какие  они  кретины  и  вышла  замуж  за  судью.  
Вот  по  этому  они  и  терпели  все  друг  друга!  
Город?  
Давно  пришел  к  мнению,  что...  Веселись  и  не  кашлЯй,  Бойкий  Папандопуло!  

Это  они  так  прозвали  адвоката.  
Шоу  с  участием  Судьи,  Прокурора  и  Адвоката  они  ждали,  как  манны  небесной.  
Некоторые  умудрялись  в  ютюб  запись  сбрасывать.  
Областное  УВД  и  Краевой  СУД  уже  махнули  на  них  рукой  и  тоже  с  интересом  в  ютюбе  смотрели  эти  процессы.  
Говорили,  что  это  новое  учебное  пособие  для  будущих  работников  судебного  производства.  
Да  и  вообще  круче  всякого  сериала.  

Красотка,  что  копия  Малиновской,  стала  чихать  и  возмущаться,  что  кто-то  нафталином  воняет...  старый  дед,  что  сидел  рядом  с  ней,  засмеялся  и  ответил  ей:  

Нынче  ***  моль  пошла  такая  просто  жуть!  
Телевизоре  моем  поселилась  и  все  там  слопала.  
Вот  я  теперь  сюда  хожу.  
Не  боись,  красота!  
Теперь  к  тебе  никакая  моль  не  прилипнет  и  мужик  твой  будет  верить,  что  ты  ему  верой  и  правдой  красоту  даришь.  

Все  начали  на  них  шикать,  что  мешают  приговор  слушать.  

Судья  устало  встал  и  изрек  тихим  голосом,  как  бы  говоря,  что  Our  show  goes  on!  

...Появились  новые  сведения  по  этому  необычному  делу(он  зло  посмотрел  на  журналиста.  
Тот  гордо  вскинул  голову,  чтобы  его  лучше  могли  заснять  на  видеокамеру)...  по  этому  заседание  переносится  на  месяц.  
Прокурору  и  Адвокату  следует  предоставить  свои  сведения,  свидетелей  и  как  можно  скорее.  
А  СУД(  это  он  про  себя,  уставшего  от  этого  семейного  подряда:  жену,  как  эстафетную  палочку  получать...  уходит  в  отпуск.  
Стукнул  судебным  молоточком  и  пошел,  думать,  что  не  плохо  было  бы  овдоветь  или  самому  почить!  
А  еще  лучше  увидеть  прокурора,  адвоката  и  жену  с  тещей  только  в  гробу!  

09.04.2014    

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921225

[img]http://bygaga.com.ua/uploads/posts/1346265745_klevye-karikatury-25.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921175
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 02.08.2021


19. Бюро необычайных услуг

kinwey
   Сон(акро)
   Силу  эту,  никто  не  смог,
Одолеть,  превозмочь
Но,  кто  не  боролся  с  ней?!
http://lyrik.33bru.com/gedicht410545.html

[img]https://www.chitalnya.ru/upload/656/6ed2a48e617461d2922d92b79cdc2a34.jpg[/img]

Силу  эту,  никто  не  смог,  
Это  мои  подруги  облом  с  ним  поимели.  
Я?  
Приложу  максимум  усилий  и  минимум  ума  и  ОН  мой!  
Почему?  
Мои  подруги  были  слишком  умные  для  него.  

Одолеть,  превозмочь  
решили  его.  
Главное  покорить  своими  мозговыми  извилинами.  
Я  когда  про  то  узнала,  чуть  не  описалась  от  смеха.  
Лидка  та  всю  энциклопедию  прочла.  
Изучала  строение  мозга.  
Во  дура!  
Он  на  работе  запарился  лечить  эти  мозги.  
Нейрохирург  Он!  
Зинка  филателией  и  нумизматикой  увлеклась.  
ОН  две  самых  дорогих  в  городе  коллекции  имеет.  
Утешает  её  теперь  то,  что  она  в  этом  деле  "собаку"  съела.  
Открыла  своё  бюро-  консультации  по  необычным  вопросом.  
И  знаете  замуж  выходит.  
Какому-то  придурку  ответила  на  его  необычный  вопрос.  
Интересно  что  он  у  неё  спросил?  

Но,  кто  не  боролся  с  ней?!  
Вы  про  Силу  чего  глаголите?  
Я?  
Любви!  
А  вы?  
Ну  с  такими  разговорами  не  ко  мне,  а  к  моему  другу  Павлику  Морозову.  
Он  в  соседнем  кабинете  принимает.  
Я  только  любовные  вопросы  решаю.  
А  вот  он  специалист  про  предателям  и  предавшим.  
Какой?  
В  седьмом  колене!  
Это  у  них  по  наследству  передается.  
Ну  чё  сидим?  
Он  сейчас  на  перерыв  уйдёт  и  тогда  ищи-свищи  его!  

13.08.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921175

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921174
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 02.08.2021


18. Ну, значит дело было так…

Бабушка  в  Интернете
Флюся  Тухватуллина
http://russianpoetry.ru/stihi/babushka-v-internete.html
***

[img]http://russianpoetry.ru/images/photos/medium/article176618.jpg[/img]

Ну,  значит  дело  было  так...  это  Флюся  вернулась  из  отпуска.  
Родители  послали  ее  к  бабушке...  ну  типа  Красной  шапки,  только  круче.
Наказ  дали,  чтобы  помогла  бабуле  и  провела  просветительную  работу.
Как  какую!  
Бабуля  из  деревни  сказала  только  на  погост  пойдет,  а  ждать  говорит  будете  этого  долгие  годы!  
Сказала,  чтобы  внуча  пирожков  не  привозила,  а  привезла  зеркальце  с  яблочком.  
Ну  вы  че  маленькие  что  ли?
Это  планшет  так  называется  яблоком  или...  ну  не  помнит  бабка,  а  хочет.
Вон  вся  деревня  в  соц  сетях  живет.  
Корову  доить  и  пасти  идут  с  планшетом.
Бык  не  хочет  осеменять  стадо,  если  корриду  не  покажут  ему!    
Куры  без  мультика  про  то,  как  куры  за  свободу  боролись,  отказываются  яйца  нести  и  цыплят  высиживать.  
В  поле  что  делается?  
Там  все  хорошо.
Ни  ворон,  ни  воробьев!
Они  тоже  обнаглели!
Требуют  кино  про  них,  а  то  грозят  все  в  поле  склевать.
Пасека?
Бабуля  туда  без  мультика  про  пчелу  Майю  боится  заходить.

Так  что,  родные  мои  предки!
Планшет  я  бабуле  отдала.
Она  еще  барабанную  установку  просила!
Как  зачем!  
Они  теперь  всем  селом  готовятся  на  Евро  видение  поехать!
А  че  они  хуже  Бурановских  бабушек?  
Кто  они?
Сказала,  что  тяжёлый  рок  будут  исполнять.
Вову  Кузьмину  позвонила.
Он  обещал  помощь  с  репертуаром,    а  Пугачева  будет  их  генеральным  продюсером.

Мам,  ты  че  не  веришь?
Вон  твоя  мать  об  этом  весь  инет  застолбила)))


23.09.2014  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921174

[img]http://www.teleport2001.ru/files/teleport/images/2015/02/27/inte.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921065
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 01.08.2021


17. Как-то вор ко мне зашёл…

Жужжание  жизни
Ицхак  Скородинский
http://russianpoetry.ru/stihi/zhuzhanie-zhizni.html

[img]https://www.chitalnya.ru/upload/992/06ba7f0509d685a9dec79e7cd271b89c.jpg[/img]

Проще  говоря    у  одного    чела  жизнь  куда-то  завалилась  и  что  странно  загогулилась  змеясь!  

Вот  про  змей  это  про  кого?  
А,  друг,  бабы  достали  или  сбежали?
Про  оранжевое  солнце  и  небо-это  вероятно  детские  воспоминания?
А  квартира  времён  Сталина?  
Коммуналка  что  ли?
Мебели  братан  у  тебя  и  правда  маловато!
А  хочешь  блат  устрою  в  мебельном  складе?
Там  чешскую  спальню  завезли.
Денег  нет?
Ну  это  и  понятно...  опоясал  себя  диваном,  шкафом  с  поломанными  дверками,  а  телевизор  вообще  КВН!
И  как  работает?
Не  врёшь?
А  как  смотришь  такой  маленький  экран?
Специальное  увеличительное  стекло  имеешь?
И  где  такое  чудо  раздобыл?
Родители  в  наследство  оставили?
Ну  они  у  тебя  и  гиганты!  
Это  же  раритет!  
Можно  такие  бабки  снять!  
Не  хочешь?  
А  чё  так  и  хочешь  сидеть  в  центре  своего  этого  жизнью  заваленного  пояса  небритым  идиотом?  
Вроде  не  жмурик-  но  так  похож!  
Живчик?  
Ну  это  ты  себе  льстишь!
То  что  ты  счастливчик  бессмысленный,  ждущий  каплю  солнца  и  при  этом  с  утра  разеваешь  цветковый  свой  рот,
я  подтверждаю  и  клянусь,  и  даже  на  Библии  могу  это  сделать!
Так  ветра  ждать  не  будем  и  про  Тютчева  забудь!
Жевать  слова  можешь,  но  не  сильно  зажёвывай,  а  лучше  прекращай  свои  эти  заморочки  и  пошли  воздухом  подышим!
Кто  я?  
Вообще-  то  ВОР...  но  сегодня  у  меня  пролёт...  ошибся  дверью!
Ладно  тебе  таращить  глаза  на  меня!
Я  сегодня  для  тебя  буду  личным  психологом!  
Вылечу  и  оздоровлю!
Бери  свой  КВН,  пойдём  в  ломбард.
Ты  чё  думал  я  без  гонорара  тебя  лечить  буду?  
Нет?  
Тогда  бери  и  пошли!  
Куда  потом?  
А  жизнь  искать,  что  ещё  не  завалилась...

17.09.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921065

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921062
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 01.08.2021


16. Кому как везет!

Реплика  на  http://top.rbc.ru/society/28/06/2014/933327.shtml
Борис  Бочаров
https://www.chitalnya.ru/work/1077607/
****
[img]https://pp.vk.me/c604424/v604424439/357b2/3wWhZBf9v_w.jpg[/img]

Забор  у  него  трёхметровый...
Ну-да,  ну-да!..  это  две  подруги  беседу  ведут...  Светка  из  авто  сервиса  и  Лизка  из  Рос  банка.  
Каждый  день  беседуют  в  кафе  на  площаде.
Их  место  работы  как  раз  там  находится.
Они,  как  две  шпионки,  на  открытом  пространстве  и  что  интересно  им  по  фиг,  что  их  кто-то  слышит  и  видит.
Что  любопытно  так  то,  что  когда  они  разговаривают,  то  нельзя  понять,  о  чем  говорят.  
Вон  пьют  кофе,  жуют  пирожники  и  тарахтят  свои  новости...  и  даже  не  замечают,  что  голуби  под  ногами  крыльями  шуршат.
Пытаются  еду  найти.

И  сам  он  мужик  эпатажный,..
Это  они  про  того  клиента,  что  у  Лизки  в  банке  с  депозита  снял  деньги,  а  у  Светки  в  сервисе  купил  новенький  "чероки".
Лизка,  когда  увидела  ту  сумму  денег,  что  сама  ему  дала,  то  внутри  позеленела,  а  потом  покраснела  и  просто  лопнула  от  жалости  к  себе...  Почему?
Так  она  рыжая,  в  веснушках  и  худая,  но  умная  жуть!
За  нее  ее  директор  своему  конкуренту  челюсть  сломал.
Тот  ее  перекупить  хотел.
А  Лизка  думала,  что  замуж  возьмет.
Щас((
Ему  она  нужна  была,  как  отличный  финансовый  стратег.
Он  ее  из  германского  филиала  большей  зарплатой  сманил  и  радужными  перспективами.
Зарплата?
Больше  чем  нужно!
Перспективы?
Вне  обозримом  будущем.
Вот  она  и  думает,  где  это  будущее  лучше  обозревать.

Мужчина  культурный,  здоровый,..
Это  так  высказалась  Светка.
Она,  когда  ему  оформляла  машину,  то  так  глазки  строила,  что  даже  вспотела.
Ну  ей  то  есть  чем  потеть  и  строить...  Брюнетка,  бюст  5  размер,  ноги  длинные,  попа...  промолчим.

А  мат  у  него  трёхэтажный...
Это  они  вспоминают,  как  он  потом  через  два  дня  разбил  машину  и  ему  было  отказано  в  страховке.
А  потом  он  брал  снова  в  банке  деньги  и  платил  за  ремонт  в  авто  мастерской  у  Лорки.
И  эта  белая  бестия  сегодня  выходит  за  него  замуж.
Вот  они  и  думают,  а  может  в  блондинки  перекрасится  и  пойти  на  место  Лорки?
Она  ведь  с  работы  уволилась.

И  кто  это  все  наблюдает?
Ха!
Вовчик  и  Юрец  из  7-Г  класса.
Они  считают,  что  в  обозримом  будущем  будут  Агентами  мировой  безопасности...
Если  эти  две  тарахтушки  не  оборвут  им  раньше  уши  и  носы.

08.07.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921062

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920966
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 31.07.2021


15. А зачем она купила третий?

Третий  шкаф...
Борис  Бочаров
http://www.chitalnya.ru/work/1073794/
***
[img]https://www.chitalnya.ru/upload/232/a7a502087516d05da8df3f67caefae2a.jpg[/img]

Третий  шкаф  покупает  супруга,..  этой  новостью  Сидор  Петрович  поделился  с  соседом  Данилой  Митрофановичем.
Тот  частенько  к  нему  захаживать  стал.
Когда  начал?
А  когда  жена  Сидора  Петровича  купила  первый  шкаф.
Пришлось  соседа  звать,  чтобы  помог  поднять  его  на  седьмой  этаж.
Шкаф  к  тому  же  оказался  не  разборный.
Где  она  только  такой  купила?
Когда  подняли  и  при  этом  посчитали  сколько  ступеней  на  каждом  лестничном  пролете,  
то  потребовали  у  неё  компенсацию  за  надорванные  глотки.
Руки?
Руки  не  так  болели,  как  глотки.
Мало  того,  что  орали  от  боли...  этот  шкаф  Даниле  Митрофановичу  упал  на  ногу,  а  Сидору  Петровичу  прищепил  палец...
Да  вы  что!
На  руке.  
Слава  Богу  туда  он  не  смог  достать.
Так  ещё  друг  друга  матом  крыли.
Не,  просто  так  оказалось  легче  нести,  когда  друг  друга  посылаешь  с  любовью  и  радостью  в  голосе.
А  Ольга  Дмитриевна,  жена  Сидора  Петровича,  в  это  время  звонила  своей  подруге.
Хвасталась  покупкой.
Подруга?
Удивляется  даже  подруга,  что  Ольга  третий  шкаф  покупает.
На  кой  он  ей?
Что  там  хранить  собирается?
И  главное  покупает  какое-то  старьё.
Не  разборные  и  с  секретом.
Но  вот  что  за  секрет  не  говорит.
Ну,  а  что  муженёк?
Этот  вместе  с  соседом  Данилой  Митрофановичем  уже  приготовили  рукавицы  и  кирзовые  сапоги.
И  даже  строительные  каски  надели.
А  кто  её  знает,  что  на  этот  раз  за  шкаф  купила.
Может  он  их  по  голове  ударит  или  найдёт  способ  достать  то,  что  другим  не  удалось.
А  ему  невдомёк,..  шкафу,  что  его  с  такими  почестями  будут  встречать.
И  главное  с  такими  словами  подымать  в  новое  жильё.
Что  тот  шкафчик  для  третьего...  друга?  
А  с  чего  вы  взяли  что  для  друга?
Сидор?
Он  еще  при  появлении  первого  шкафа,  обнаружил,  что  сосед  часто  в  шкафу  стал  спать.
И  что?
А  что?
Он  был  очень  рад  такому  повороту  судьбы  и  срочно  заболел  и  стал  посещать  поликлинику.

Там  медсестра  средних  лет  работает.
Так  сладко  уколы  делает.
И  второй  шкаф  он  себе  забрал.
Там  иногда  прячется  Светлана  в  белом  халате  с  шприцами  в  руке.
Жена?
Она  после  общения  с  первым  шкафом,  где  прячется  Данила  Митрофанович,  
любит  прийти  во  второй  шкаф,  чтобы  Светлана  сделала  ей  укол.
Какой?
Светлана  не  признается.
Ну  с  первым  и  вторым  шкафами  понятно.
А  зачем  она  купила  третий?
Вот  про  это  все  сейчас  и  думают.
Светлана  кипятит  шприцы,  Данила  подушку  в  шкафу  взбивает,    а  Сидор  Петрович  пытается  найти  подсказку  в  интернете...

24.06.2014
[img]http://s019.radikal.ru/i642/1503/99/85eb39851b15.jpg[/img]

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920966

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920965
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 31.07.2021


14. Веруня - Одиссея Ясоновна Синдбад

Ифигения  Маклауд
От  любви  до  ненависти  один  нах!
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=143491
****

[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1703756/pub_6018d3fb2d3708189cf8a3fd_6018d501d941687b701b8dfa/orig[/img]

...  Зинуля)))
Открывай  и  спасай  меня!

Зинуля...  толстая  красотка  не  понятного  возраста  открыла  свою  дубовую  дверь.

...  Веруня,  это  ты  или  мне  ты  снишься?
Ты  же  замуж  вышла  за  марокканского  принца!

Веруня,  всхлипывая,  стала  вытирать  свои  сопли  о  тёплое  плечо  Зинули.

...  Влюбиться  я  хотела  на  всю  жизнь  или  на  какую-то  её  часть!
Но  этот  принц  оказался  тамошним  пиратом.
Превозмогая  страх,  я  смогла  выбраться  из  той  пучины.

Зинуля,  прикрыв  рот,  охнула:

...Ты  что  с  ним  на  пиратском  судне  была?
И  как  медовый  месяц  удался?

Веруня  зарыдала,  как  сто  белуг:

...  Но  мимо  он  прошёл  этот  медовый  месяц!
Увы  и  ах...  и  я  в  трюме,  как  крыса  жила.
Спасибо,  что  они  меня  за  свою  признали.
Даже  еду  с  камбуза  таскали.

Зинуля  обняла  подругу  и  повела  в  кухню.
Достала  из  холодильника  "  беленькую"  и  яйца  с  колбасой.
Стала  их  жарить.
Веруня  голодным  взглядом  сверлила  сковороду.

...  Прошёл...
Я  вся  в  слезах!
Послать  его  хотела  на,  презрения  не  тая.
Но  мне  пригрозили  устроить  такие  санкции,  что  Европе  и  Америке,  
санкции  России  покажутся  раем,  а  мои  мне  адом.

Зинуля  поставила  перед  подругой  горячую  сковороду.
Налила  в  рюмки  водку  и  спросила:

...  Но  рано  или  поздно  свобода  приходит.
Как  спаслась  то,  говори  -  не  томи!

Веруня,  жадно  глотая  горячую  колбасу  и  яйца,  продолжила  рассказ  про  свои
мореходные  приключения...  типа  Одиссея  или  Ясона,  а  может  Синдбада...  трудно  сказать  кто  она.
Может  Одиссея  Ясоновна  Синдбад?

...  Был  послан  мне  божий  знак,  не  иначе  до  него  дошли  мольбы  от  меня...
Я  теперь  люблю  крыс!  Я  их  просто  боготворю!

Зинуля,  выпучив  глаза,  спросила:

...  Спрошу  тогда  я,  что  за  напасть  на  тебя  нашла,  что  ты  их  возлюбила?

Веруня,  облизывая  сковороду,  ответила:

...  Хорошо,  что  трюм  был  пустой.  Но  пираты  не  любят  порожняк.

...  И  что  за  порожняк?...  полюбопытствовала  Зинуля.

Веруня  взяла  бутылку  водки  и  залпом  допила  остаток  горючей  жидкости.
Счастливо  улыбаясь,  сказала,  что  когда  пираты  пришвартовались  в  порту,  
то  крысы  прогрызли  для  неё  дыру  и  она,  как  русалка  уплыла.
Сама  удивляется,  что  не  утонула.
Вынырнула  на  берегу.
Ума  хватило  одежду  в  трюме  снять.
Местные  парни  подумали,  что  в  воде  потеряла  купальник.
Помогли  добраться  в  немецкое  посольство.
Хорошо,  что  я  на  переводчика  институт  не  закончила.
Английский  слабоват  у  меня,  а  вот  с  немецким  всё  было  окей.
Да  и  не  рискнула  я  сообщать,  что  я  из  России.
Это  мне  и  помогло.
А  в  посольстве  пришлось  правду  поведать.

...  И  как?  Помогли?..  прошептала  Зинуля.

Веруня  облегчена  вздохнула:

...  Одели,  обули,  помогли  с  оформлением  билета  и  документов.
Когда  узнали,  что  хорошо  знаю  немецкий,  то  пообещали  взять  на  работу,  
когда  получу  диплом  об  окончании  института.

...  Влюбиться  на  всю  жизнь  не  проблема!  ....  мудро  провозгласила  Зинуля...
Главное  живой  остаться  после  такой  любви!
Ты  новую  любовь  хочешь?
Наверное  не  скоро  созреешь?
Проклясть  не  хочешь  своего  пирата?

Веруня  задумалась  и  сказала:

...    Я  не  могу  никак...  поверить,  что  живая  осталась.
Вот  в  церковь  хочу  сходить  и  помолиться  за  своих  спасителей!
Я  думаю  мне  их  Бог  послал!
Я  даже  научилась  их  мысли  слышать.
Пусть  они  живут  и  спасут  ещё  кого-нибудь.
Пойдёшь  завтра  со  мной  в  церковь?

...  Пойду!..  ответила  Зинуля.
Перекрестилась.
Обнимая  блудную  пиратскую  невесту,  заплакала...

07.09.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920965

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920874
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 30.07.2021


13. Об этом можно только мечтать и во сне!

http://lyrik.33bru.com/gedicht414463.html
Про  Крокодила.  11.10.2013г.НикитенковаЛара   Никитенкова  Лариса
http://www.stihi.ru/2013/10/11/5659
Про  Крокодила.  11.  10.  2013г  Лариса  Никитенкова
****

[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/987771/pub_60129ed1f26bf62c16813699_60129f311dce1b4b96477b32/orig[/img]

Жил  да  был  Крокодил.  
Вы  чё  думали,  что  он  из  этих  зелёных  водоплавающих?  
Это  его  фамилия  такая.  
Как  кличут?  
Не  упадите  со  стула!  
Моллюск  Карпович!  

Он  по  улицам  ходил.  
А  кто  ему  с  таким  ФИО  даст  дома  сидеть?  
Тёща,  Рыбкина  Медуза  Карасьевна,  послала  на  рыбалку.  
Наказ  дала:  без  улова  не  приходить!  

Бродил  с  утра  до  вечера.  
В  супермаркет  его  охрана  не  пустила.  
Это  после  того  случая,  когда  он  раков  за  пазухой  хотел  вынести.  
Выкрутился!  
Сказал,  что  хотел  их  спасти!  
Поверили,  когда  прочли  его  паспорт,  но  запретили  приходить.  
Сказали,  что  раз  он  Крокодил  по  паспорту,  то  могут  из  его  кожи  сделать  ему  чемодан  и  отправить  на  рыбалку.  
Куда?  
На  Колыму  к  моржам  и  тюленям.  

Дома  был--  делать  нЕчего.  
А  чё  там  делать?  
Жена  пятым  ходит.  
Тёща  сказала,  чтобы  не  приходил  пару  лет.  
Дал  этих  детей  вырастить.  
А  то  она  с  его  женой  не  успевают  подгузники  менять,  а  тут  новый  ребенок  в  мир  приплывает.  

Чего  сидеть  без  дела?  
Это  ему  Медуза(тёща)  вопрос  задала.  
Он  отвечать  не  стал  и  ушёл  в  свободное  плаванье  по  городу.  
Потом  может  в  область  выберется.  

Ему  всё  надоело!  
Это  точно!  
Может  сразу  в  мир  уйти?  

Тому  он  рыбы  наловил,..  это  участковому.  

Кому-то  раков  наварил...  это  прокуратуре.  

Слыл  "добрым  дядей",  да  никто  
Не  сядет  рядом,  уродом  все  зовут!  
Вот  всё  по  тому  что  не  тех  уловом  кормил.  

Но  ждут  его  прихода,  как  клоуны--народа.  
Ну  одноклассники  всегда  его  ждут.  
Просто  жить  без  него  не  могут.  
И  что  любопытно  и  выпить  без  него  им  в  падлу!  

Идут  к  нему  с  опаской,  и  сроду  без  ласки.  
Это  его  одноклассницы.  
Боятся,  что  по  воздуху  понесут  от  него.  
Даже  дышать  стараются  не  слышно.  
Некоторые  и  пукнуть  боятся.  

С  них  "маски"  сбросить  хотел  Крокодил,  да  нет  сил:  
А  тёща  все  силы  забрала.  
Сказала,  что  им  с  дочерью(Звездой  Раковной)  больше  нужны.  

Был  бы  не  один...  и  что  тогда?  
Детей  что  ли  жаль?  
Так  они,  как  осьминожки,  по  дому  расползлись  и  заняты  своими  важными  делами.  
Какими?  
А  младший  у  кота  молоко  выпил.  
Старший  попугаю  перья  считает.  
Средние  считают  у  Бобика  зубы.  
Он  бедный  боится  хвостом  вильнуть.  
Знает,  что  блох  там  будут  искать.  

Закрыл  он  дом,  пошел  далЕче,..  пока  дети  заняты  такими  интересными  делами,  а  тёща  смотрит  сериал.  
Жена?  
Вот  она  как  раз  собирает  вещи  в  роддом,  так  что  лучше  пойти  воздухом  подышать  и  подумать  о  смысле  жизни.  
А  потом--  думать  как  это  смысл  поймать  в  свои  сети!  

Нил  зелёный  его  дом...  об  этом  можно  только  мечтать  и  во  сне!

20.08.2014  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920874

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920873
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 30.07.2021


12. Нашёл

Нашёл  подружку
Борис  Бочаров
http://www.chitalnya.ru/work/1082667/
****

[img]http://www.chitalnya.ru/upload2/975/949b0bf077ea0926c492cc052a5268fe.jpg[/img]

В  новых  шортах  пришёл  на  пирушку,..  типа  выделиться  хотел.
Не,  не  выделился,  там  кое  кто  в  плавках  припёрся.
Да  нет  не  по  этой  причине.
Просто  родаки  весь  гардероб  под  замок  спрятали.
Так  тот  "перец"  в  плавках  пошёл...  типа  мусор  выносить.
Менты  попросили  документы.
Предъявил!
Где  прятал?
Не  признаётся.
Где  нашёл  наконец-то  подружку.  
Да!
Когда  её  увидел,  то  получил  сначала  шок  по  мозговым  извилинам,  а  потом  всё  спустилось  и  встало  ниже  пупа  таким  колом,  что  мне  да  же  страшно  стало.
Не,  не  за  неё,  а  за  себя.
С  силиконом,  тату,..  это  точно,  что  на  настоящей  такое  не  напишешь.
Я  спросил...  чё  правда  твои?  
Она...  гонишь?
Я  чё  дура  себя  калечить!
Это  муляж.
Бывший  подарил.
Он  в  "Сатириконе"  представляет  всяких  кретинов.
Вот  презент  за  сладкую  любовь  презентовал.
Хорошая  штука.
Особенно  в  маршрутке  или  в  городском  транспорте  старых  пердунов  смущать.
Место  уступают  эти  старперы  и  так  шустро.
А  слюни  пускают  глядя  на  НИХ!
Так  и  хочется  ИМИ  их  покормить  и  слюнявчик  подарить.
И  с  серьгами  во  рту?..
Не  она  была  без,  но  на  той  вечеринке  улета  мозгов,  таких  было  много.
Не  какую-нибудь  финтифлюшку?
Да  вы  что!
Оказалось  она  Синий  чулок...  физик-математик...  просто  наука  ей  уже  на  мозги  не  давит,  а  давит  между  ног.
Что  я?
Я  типа  восстановителя  равновесия.
И  чё?
А  чё?
Женимся  мы  сегодня!
Свадьба?
Не  поверите!
Там  где  познакомились  решили  её  провести.
Наши  родаки  в  шоке)))
А  все  дружбаны  в  ауте.
Кто?
А  кто  тогда  был  на  вечеринке  той,  те  наши  свидетели.
А  теперь  каждый  просится  кумом  и  кумой  быть.  
Ети  вашу...  где  я  вам  столько  детей  возьму?
Кормить  будете  помогать?
Хохочут  и  кричат...  ГОРЬКО!

05.09.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920873

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920804
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 29.07.2021


11. Наставник

Фотиния
Если  будут  бить
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=133809
***

[img]https://www.chitalnya.ru/upload3/555/4d6c679c39bb4134fd1189eb6455ffb6.jpg[/img]

Дед  Павел  решил  выгулять  своего  старого  кота  Лунтика.
Это  внуки  так  назвали,  когда  появился  этот  мультсериал.
Дед  тогда  долго  возмущался,  но  как  потом  показало  время,  имя  коту  подошло.
Он  просто  был  кот-лунтик  в  любви.
Но  прошло  время  и  кот  постарел.
Вот  дед  и  дышит  с  ним  воздухом.
Не  успел  выйти  на  тропу  в  парк,  как  слышит  знакомый  голос  соседки  с  верхнего  этажа..

-Бить  будут,  ты  не  бойся,
Вставай  и  смело  вперёд  иди,
Слёзы  утри  и  успокойся,
Рану  в  душе  не  тереби.
Обижать  станут,  не  плачь,
Пусть  сначала  на  твоё  место  встанут,
А  потом  посмотришь  -  кто  палач.

От  такого  диалога  у  него  волосы  встали  дыбом.
Это  кому  она  такие  наставления  вещает?
Может  кого  в  киллеры  готовит?
Она  ведь  в  горячих  точках  служила.
До  сих  пор  может  своим  чёрным  поясом  пользоваться.
Её  немощный  вид  вводит  в  заблуждение  воров  и  братков.
Они  её  просто  уважают  и  обходят  десятой  стороной.

Он  пошёл  по  тропе  парка  и  увидел  разлюбезную  Марину  Владиславовну  Вовк.
Она  родом  была  из  под  Ужгорода.
А  армейская  жизнь  её  помотала  по  гарнизоном,  горячим  точкам  и  даже  Зону  топтала.
Да  вы  что!
Она  там  служила  в  охране.
А  потом  послала  всех  и  вся  и  стала  вольной  бабой.
Или  как  там  её  назвать?
Дед  Павел  и  сам  не  знал  как.

Смотрит,  а  она  внука  своего  наставлениями  достает.
Оказалось  в  Армию  призвали  его.
Вот  она  и  проводит  последние  наставление.
Последняя  фраза,  услышанная  дедом,  повергла  его  в  ступор...

-Если  вдруг  будет  уж  сильно  туго,  вызывай  -  приеду!

Дед  просто  представил  её  на  плацу  части,  показывающей,  как  нужно  пользоваться  чёрным  поясом.

03.09.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920804

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920802
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 29.07.2021


10. Анита НикитА- супер сестра

Откосил
Борис  Бочаров
http://www.chitalnya.ru/work/1109708/
***



Срочной  службы  боялся  Никита…
Говорил,  что  ему  это  не  срочно.
Он  не  торопится  туда.
Ему  и  на  работе  дел  полно.
Кем  работал?  
Мед  братом  в  сандурдоме...
Но  обиделся  на  него  главврач...  оказался  Никита  еще  тот  рвач.  
Он  по  блату  помогал  своим  корешам  от  всяких  бед  спрятаться.
Прятал  он  всех  очень  надежно  и  срочно.
Но  военком  и  прокурор  этим  делом  решили  заняться  быстро  и  точно.
Под  напрягли  свои  силы  и  полномочия.
Не  спали  три  недели  и  столько  же  ночек.
Все  думали  и  гадали  и  на  Никиту  дело  накатали.
И  вот  теперь  в  срочном  порядке  выполнить  решали.

Только  дело  его  было  сшито,  как  они  от  надежных  людей  узнали,  что  все  улики  пропали.
Самая  главная  улика:  сам  Никита  исчез.
Кто-то  выдвинул  версию,  что  он  на  самолете  в  Египте  в  аэропорту  с  трапа  слез.  
Хотя  возможно  на  поезде  уехал  в  тайгу...  не  верите?
И  я  поверить  в  это  не  могу!  

Вдруг  все  слышат  прикол:
Это  какой?  
Про  что  разговор?  
Может  сам  в  больнице  притворился  трупом,  а  может  меняет  з...  промолчу  что,  а  то  не  поймут  меня  граждане  еще.

...  Я  меняю  свой  пол!!!
Это  он  сказал?  
А  где  на  это  столько  денег  взял?  
У  него  заначка  была?  
Машина,  дом  и  дачка?
И  кто  он  теперь,  как  его  теперь  величать  и  где  в  каком  месте  искать?
Даже  имя  придумал  –  «Анита».
Это  от  какого  имени  производная?
И  как  фамилия  теперь  у  Аниты?  
Как?  
Анита  НикитА.
И  где  она  обитает?
В  армии  медсанчасть  возглавляет?!!
А  что  прокурор  и  военком  про  это  знает?
Что?
Нет  я  про  это  промолчу!
Да  не  кричу  я  про  это,  не  кричу)))))

16.08.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920802

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920687
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 28.07.2021


9. В кабинете у следователя

[img]http://he4to.ru/uploads/posts/2009-03/1236849782_img_15524281_3576_1.jpg[/img]

bes1917  юрий
http://lyrik.33bru.com/gedicht413810.html
******

Взяли  мы  с  Лёхой  пузырика...  это  Леха  предложил((
Сказал,  что  западло  не  отметить  окончание  моего  шедевра.
Если  не  отметить  это  мероприятие,  то  шедевру  не  видеть  книжных  полок  магазинов  и  библиотек.
Ну  мы  и  взяли.  

Нехотя  встретив  рассвет,  мы  все-таки  решили  посетить  типографию.
Проверить,  как  продвигается  дело  с  моим  шедевром.
Надо  было  удостоверится,  что  его  пустили  в  набор.  

Лирика,  лирика,  лирика...  много  вы  понимаете!
Вот  когда  напишите  хотя  бы  треть  того,  что  я  написал,  тогда  и  будете  рассуждать  про  Лирику!
Я  же  не  учу  вас,  как  меня  пытать!
А  как  это  называется  то,  что  со  мной  вы  делаете?
Я  уже  забыл,  как  ручкой  и  карандашом  писать!
Я  только  клавиатурой  пользуюсь  и  принтером.
У  меня  от  вашей  писанины  пальцы  судорогой  свело!
У  Лехи?
Он  вообще  не  знает,  с  какой  стороны  ручку  держать.  
А  типографии  у  вас  нет?
А  копировальной  машины?
А  можно  ваш  ноутбук?
Нельзя?
Боитесь  сплагиатничаю  ваши  тайные  доносы?
Тогда  что  вы  там  храните?  

Красное  пламя  возмездия?
А  это  что?
Тайна  следствия?
Ну-ну!
Я  так  и  думал,  что  вы  это  мне  скажите.  
Ладно  успокойтесь!
У  меня  голова  еще  в  себя  не  пришла.
Да  пишу  я,  пишу!  

Выпалило  солнце  в  небеса,  когда  решили  проведать  создание  моего  шедевра  для  человечества  планета  Земля!  
Это  Леха  так  мне  льстил!
Как  зачем?  
Чтобы  опохмелится!  
А  он  где?  
Пишет  на  меня  донос?  
И  как  много  донес?  
Мне  зачем?  
А  любопытно,  что  он  там  написал.
Он  в  школе  только  самолетики  на  сочинениях  писал.  
Больше  у  него  ничего  не  получалось.  

Мы  в  типографию  ездили  утром  в  4  часа.  
А  когда?
Да  откуда  я  знаю,  как  и  когда  там  печатают  мой  бестселлер!  

[img]http://caricatura.ru/parad/inozemtcev/pic/17943.jpg[/img]

Двадцать  второго  июня  ли  было  нам  заподлицо...  а  что  это  тогда  случилось?
Вы  на  что  намекаете?
Что  это  мы  с  Лехой  ту  войну  начали?
Не  могли  мы  это  сделать!
Нас  тогда  еще  в  природе  не  было!
Природа  только  мудрить  начинала,  нас  создавая((  

Маша,  Наташа  ли,  Дуня  ли?
А  кто  такие?
Свидетели?
Свидетели  чего?
Я?  
Я  не  помню.
Спросите  Леху.
Он  в  нашей  компании  секс  гигант.
Он  сам  так  постоянно  говорит,  что  готов  своим  гигантом  подарить  любой  красотке  секс!  
А  можно  фото?

...  Все  на  одно  вы  лицо.  
Они  что  близнецы?
И  где  таких  берете?
А  вы  меня  не  разыгрываете?
А  что  может  у  вас  тут  скрытая  камера  работает?
Работает?
И  какая?
Какая?
Тюремная?
А  можно  ограничить  нас  домашним  арестом?  

Главный  редактор  Митрохина  против?
Это  почему?  

Сам  я  матёрый  поэт?  
Это  кто  так  меня  любит?
Так  Митрохина  сказала?  

Водка  проклятая  Лёхина...  не  я  теперь  в  завязке((
Ну  если  я  тут  значит  дело  паленым  пахнет  или  жареным?
Это  вы  про  что?
Пожар  устроили?
Кто  мы?  

И  типографии  по  этому  нет?  
А  мой  шедевр  тоже  сгорел?
И  кто  тот  гад,  что  спалил  типографию?
Кто?
Леха?  
Откуда  знаете?
Он  так  в  доносе  на  себя  написал?  
А  вы  правда  видели,  что  он  его  написал?
А  можно  я  почитаю  то  чудо?
Всю  жизнь  мечтал  увидеть,  как  Леха  что-то  делает  кроме  самолетиков  из  бумаги!  
А  что  нам  будет  за  поджог?  
Меня  Митрохина  берет  на  поруки?  
Ей  то  это  зачем?  
Шутите?
А  не  врете?  
Тогда  я  согласен  написать  свой  тюремный  роман.
И  в  скольких  томах  она  его  издаст?
За  сколько  месяцев  написать  надо?
Года  в  СИЗО  мне  хватит?  
Тогда  пусть  несет  на  чем  писать!  
Я  согласен  написать  свой  шедевр  и  внести  вклад  в  мировую  литературу!

02.09.2014  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920687

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920686
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 28.07.2021


8. А тут такое чудо

svetyaric
Жди,  приду  к  тебе,  мальчик  мой
3/09/2011
http://lyrik.33bru.com/gedicht414210.html
***

[img]http://www.proza.ru/pics/2019/02/26/1347.jpg[/img]

Это  была  рекламная  рассылка.  

Дед  Павел  решил  посмотреть,  что  за  штука  этот  планшет.  

Откуда  у  него?  

Так  внука  послал  за  кефиром,  колбасой  и  батоном.  

А  тут  такое  чудо.  

Пока  внука  нет,  надо  записать  телефон  и  созвониться  с  этой  медсестрой-интернета.  

А  она  в  резюме  так  и  написала,  что  это  ее  лечебное  хобби  и  ей  плевать  
к  кому  на  вызов  ехать  и  что  лечить.  

Вот  пусть  к  деду  Павлу  приедет.  

Деньги?  

Дак  вчера  военную  пенсию  получил.  

На  сколько  процедур  хватит?  

А  там  видно  будет....

17.08.2014  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920686

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920644
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 27.07.2021


7. Не заменимых не бывает

Без  женщин  жить  нельзя...
Олег  Колесник  3
http://stihi.ru/2011/11/07/5425
*****
[img]http://www.proza.ru/pics/2019/02/26/1225.jpg[/img]

Зинуля,  алло!
Ты  где  пропала?
Работу  нашла?
А  какую  и  где,  может  и  меня  устроишь?
Кем?
Шутишь?
Ты  же  не  можешь  гайку  от  шурупа  отличить.
Уже  можешь?
И  когда  и  где  научилась?
Не  может  быть?
А  где  такие  курсы  и  сколько  стоят?
ПТУ?
А  это  что  за  организация  такая?
Ясно!
Стипендию  платили?
Сколько?
Да  я  за  маникюр  больше  плачу!
И  что  работу  нашла?
А  где?
В  спальном  районе  в  элитном  ЖЭКе?
И  чё  там  платят  хорошо?
Ну  и  как  тебе  работается?
Много  вызовов?
А  чё  там  и  постоянные  клиенты  есть?
Кто?
Генерал  в  отставке  и  вдовец?
И  чё  ему  постоянно  чинишь?
Шутишь?
А  кто  ещё?
Министр  на  пенсии?
А  у  этого  какие  бытовые  проблемы?
Те  же  что  и  у  генерала?
И  кого  выбрала?
Когда  свадьба?
Меня?
Я  согласна,  только  познакомь  с  министром?
Я?
А  я  кулинарное  курсы  закончила!!!
Не  боись  с  голода  не  помрёт!
Ты  же  его  не  гайками  кормила?
Значит  и  я  смогу.
Когда  и  где  встретимся?
Жди-я  не  опоздаю!
.....

19.07.2014  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920644

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920643
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 27.07.2021


6. На третей полке

ЖИЗНЬ  В  ЧЕМОДАНЕ
Сергей  Курьян
Стихи.ру

[img]https://www.proza.ru/pics/2019/02/26/1057.jpg[/img]

Этот  поезд  иль  поздний,  иль  ранний?
..Красота,  как  работа?  
Пассажиры  не  бось  достают?  
По  разному?  
В  кассе  билетов  нет-  возьмешь?  
В  обиде  не  оставлю!

Красота  посмотрела  на  просящего  и  хмыкнула...
...  150  и  можешь  вселяться  на  третью  полку..  только  там  смотри  не  свались..  ловить  не  буду...  и  так  игриво  засмеялась.
Видно  вспомнила  кого-то,  кто  сумел  упасть  оттуда.

...А  впрочем,  разницы  нет  куда  ветер..жизни  нас  несет...на  нижней  полке  плацкарта  разместились  парни  не  определенного  возраста.  
И  видно  давно  переживают  по  поводу  ветра  жизни.  
Застолье  было  у  них  в  полном  разгаре,  когда  Эдик  пришел  вселяться  на  третью  полку.  
Парни  радостно  встретили  нового  верхолаза.  
Их  уже  пятеро  было,  так  что  он  был  замыкающим  в  их  компании.  
Хотя  были  еще  боковых  три  полки,  но  там  на  двух  злые  дамочки  куда-то  путь  держали  и  на  их  компанию  не  хотели  ни  то  что  глянуть,  но  и  плюнуть.
Парни  шутливо  спросили  Эдика,  что  такой  маленький  чемодан  с  собой  взял.
Там,что  фунты-стерлинги?

Вся  моя  жизнь  в  чемодане,..ответил  Эдик..  мобилка,  ноутбук,  носки,  плавки  
и  документы,  а  деньги  только  сняться...
И  я  ни  за  кого,  ни  в  ответе...  сам  себе  царь  и  бог!

Снова  куда-  то  еду,
Снова  иду  с  поклажей,
Ждёт  ли  меня  там  победа?
Только  лишь  даль  подскажет."

Это  проводница  музон  включила,  а  то  в  вагоне  было  как-то  тягостно.
С  верхних  полок  торчали  руки  и  ноги  безбилетников.  
Напрашивался  вопрос:  куда  все  едут  и  че  дома  не  сидится?

"Ах,  как  надоело  всё  это:..возмутилась  проводница,  улыбаясь  пересчитывала  купюры  нелегальных  пассажиров.
Она  в  уме  прикидывала,  сколько  самой  достанется  после  дележа  с  бригадой.
А  парни  в  это  время  помогали  музону  петь  песню  и  провозглашать  очередной  тост...

Бегу  куда  сам  не  знаю,..  куда?:  сказал  один  из  парней:..  Но  остановка  обязательно  меня  догонит.  Так  выпьем  за  то,  чтобы  не  так  быстро...Моё  постарело  лето,..  И  жизнь  умерла,  как  можно  позже,  а  ты  Эдик  и  дальше  мог  путешествовать  и  возить  все  свое  добро  в  чемодане...

11.07.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920643

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920542
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 26.07.2021


5. Куда мир катится?

Питер
Похоронный  блюз"  Одена.  Перевод

[img]http://s019.radikal.ru/i620/1608/10/648c18042820.jpg[/img]

Решила  применить,  как  инструкцию.

Утром  будильнику  заткнула  подушкой  звонок,  а  в  окно  облаяла  всех  собак...  и  че  им  не  спится?
А  кошки-  б***и  сами  не  спят  и  собак  нервируют!
Они  ведь  на  цепи  сидят.
Даже  погонять  их  не  могут.
Ну,  а  мобилу  на  вибратор  поставила...  и  правда  че  п***ит  х***ню?
Не  можешь  приехать?
Так  и  не  звони!
А  когда  сможешь,  то  молча  приезжай(((
Я  дома  в  кровати  сплю((

А  это  что  за  траурные  крики?  
Ети  вашу!!!
Фаны  темной  силы  гроб  выносят  на  улицу  на  просушку.
Это  у  соседей  дети  так  играют  в  семейку  Адамсов.

))))))))))***)))))))

Да  что  за  утро  сегодня?  
Это  что  за  реактивный  вой?
Витька!
Гад  выключи  свой  мопед!
Ты  зачем  на  него  авиамотор  поставил?
Что?
Это  твой  истребитель?
И  кого  на  нем  истреблять  будешь?
Кого?
Бабу  Нюру  и  деда  Гришу?
А  что  натворили?
Стерли  твою  надпись  на  заборе  у  Ленки?
А  ты  там  че  написал?

"Смерть  нас  только  сможет  разлучить...  приходи  на  кладбище".

Ну  ты  и  кретин!
Надо  было  деда  и  бабку  туда  пригласить,  а  Ленку  хотя  бы  в  кафе  кваса  попить.
Странно,  что  ее  батя-  мент  тебя  еще  не  поймал  и  не  сделал  жаркое...  типа...  гуся  с  яблоками.
Фу-х(()
Вроде  тихо...  сплю  и  вижу...  Север,  Юг,  собор  и  пляж,
воскресный  кайф  и  будничный  мандраж...  и  что  это  все  может  произойти?

Бу-бух(((((
А  это  что  за  грохот?
Сынок  ты  что  делаешь?
Рвешь  шляпки  звёзд?
Обивка  пусть  висит!
Не  смей  стены  расписывать!
Быстро  сотри  луну  и  солнце!
А  море,  лес  зачем  нарисовал?
Чудо  хочешь?
Какое?
Какое???
Чтобы  я  наконец-то  вышла  замуж  и  ты  сам  мог  жениться?
Сынок,  но  тебе  только  пять  лет?
Кому  обещал?  
Маше?
Так  ей  самой  только  три(((
Да(((
Одни  в  Адамсов  играют,  а  мой  уже  семью  создает.
Куда  мир  катится?  
И  чудес  не  надо-  они  рядом  живут.

07.07.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920542

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2021


4. Выпьем за прибавлении в моей семье!

КРУГИ  АДА
ВЛАДИМИР  ЛИЩУК

Ходила  к  гинекологу,
Несла  там  околесицу,
Что  он  вскружил  ей  голову...  
Тошнит  уже  полмесяца.
****
[img]http://s020.radikal.ru/i713/1506/b9/da2181da9046.jpg[/img]

Вика,  алло!
Ты  где?
Где?
Так  закругляйся  и  быстро  ко  мне.
Не  ной,  потом  ногти  покрасишь.
Проблемы  у  тебя  какие-то  мелкие.
Вот  у  меня(((
Быстро  взяла  такси  и  заедь  в  "Винный  погребок",  купи  пару  бутылок  "Мадам  Клико".
Повод?  
Есть(())  
Приезжай.
Ну,  наконец-то  приехала.
Проходи  в  спальню.
Я  там  столик  накрыла.
Не  спеши...  все  расскажу.
Ходила  к  гинекологу,..
Так  не  перебивай!
Все  по  порядку.
Хреново  мне  которую  неделю.
Сначала  думала,  что  отравилась  у  Марека  на  днюхе.
Но  больше  никому  плохо  не  было  и  анализы  оказались  хорошие.
Потом  подумала,  что  может  перекупалась  в  сауне  с  Джафаром.
Но  давление  в  норме  да  и  анализ  крови,  как  у  космонавта.
А  тут  как  начало  меня  тошнить  и  на  соленое  с  кислым  потянуло.
Ну  и  пошла  я  в  клинику  "Матери  и  ребенка".
Там  этот  Вова,  местный  доктор  Айболит.
Ну  помнишь  на  презентации  местного  роддома  познакомились?
Он  к  тебе  еще  клеил  свои  "ласты".
Несла  там  околесицу,..  что  не  знамо  где  и  че  со  мной  случилось.
Он?
Смотрел  на  меня,  как  на  дуру.
По  моему  он  подумал,..  что  он  вскружил  ей  голову...
Слышь,  Вика!  
Он  сначала  решил,  что  я  его  отцом  ребенка  считаю.
Хотя  он  как  отец  мог  бы  не  плохо  смотреться.
Но  я  ему  сказала,  что  бы  успокоил  свои  нервы  и  не  переживал  по  этому  поводу...
Тошнит  уже  полмесяца,  а  с  ним  у  меня  вроде  пересечения  в  сексе  не  было.
Хотя  руки  у  него  нежные.
Так  и  лежала  бы  в  кресле  и  млела  от  их  прикосновения.
Ладно((
Че  позвала?
Крестной  пойдешь?
Сказал,  что  рожать  через  полгода.
Три  месяца  уже.
Странно,  что  раньше  не  почувствовала  и  главное  месячные  были.
Это  кто  же  такой  хитрый  у  меня  там  сидит?
Вероятно  супер  агент  будущий  или  агентша.
Типа  Мата  Хари.
Ладно  время  покажет.
Выпьем  за  прибавлении  в  моей  семье.
Будем  здоровы!


23.06.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920540

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920442
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 25.07.2021


3. Лохи, где ВЫ?

Лохи  и  аферисты  
Виктор  Козлов-Самарский
http://stihi.ru/2016/11/08/2710
****

[img]https://www.chitalnya.ru/upload3/793/1c4716d3df5979589e38461fdc625b88.jpg[/img]

Население  глупеет?..  это  вопрос  задал  пахан  своей  братве...  времена  трудные  настали  и  каждый  выживает,  как  может.
Но  некоторые  плохо  это  понимают(он  внимательно  посмотрел  на  учетчика  Митю-Косоглазого.
Тот  последнее  время  стал  плохо  учитывать  доходы  граждан-  покупателей  продукции  рынка  и  стихийных  базаров).

Митя  пожал  своими  крутыми  бицепсами  и  ответил...

--Потому  и  много  лохов,  что  их  государство  лохонуло  и  им  не  за  что  на  рынок  сходить.

Пахан  зло  сказал  на  это..

--Выходит,  что  государство  как  всегда  в  выигрыше,  а  мы  в  пролете?  Аферисты  поумнее  должны  быть  в  любой  ситуации  
и  при  любых  обстоятельствах,  или  можете  все  валить  на  завод  стружку  подметать  или  в  колхоз  буряк  дергать((
И  живут  они  не  плохо  там  в  колхозе.
Кто  хочет  трактор  каждый  день  чинить  и  самогон  цыбулей  закусывать?.

Аферисты  –  паразиты  понуро  опустили  головы...  никто  не  изъявил  подобного  желания.
Решили  и  дальше  дефилировать  средь  нас.
Прихватили  свои  реквизиты  и  по  стойке  смирно  стали  ждать  новых  и  ценных  указаний  от  своего  руководства,  т.е  пахана(смотрящего  и  слышащего).
Возрождают  хитрый  класс?  
Это  точно,  что  этих  и  возрождать  не  надо.
Они  живее  всех  живых.
Грибы  без  дождя  не  растут,  а  эти  при  любой  погоде  прорастают,  как  сорняк.
Правопорядок  их  пытается  вырвать,  проредить,  но  иногда  сам  в  их  цепкие  стебли  попадает  и  корнями  прорастает  в  их  "малинник"  или...  а  нечистый  их  знает  куда  они  корнями  врастают((

Труд  обычный  у  них  не  в  почёте.
Там  платят  мало.
Бабы  там  непонятного  возраста  и  вечно  злые.
А  в  почёте  нае***он.  
Это  точно.
Как  без  этого.
Тут  даже  бл**ь    не  нае**ь,  а  вот  она  запросто  может  клофельнуть  и  глазом  не  моргнуть.
Есть  такие  мастерицы,  что  диву  даешься  и  хочется  спросить,  а  в  каком  универе  практику  проходила.

-Лох  в  быту,  и  на  работе  всегда  ***  это  пахан  вслух  думать  стал.

Все  напрягли  свои  мозги(особенно  те  у  кого  их  сроду  не  было  и  стали  ждать  указаний)

...Так  что,  братва,  ройте  носом  нашу  землю  и  ищите  этих  лохов.
Где?  
Да  везде!
Особенно  тех,  что  радостью  светятся.
Их  свет  виден  издалека  и  далеко.
Вперед,  парни!

--Ущемлён  со  всех  сторон  наш  народ(это  Письмоносица  решила  помыслить  сама,  типа  она  пахан  и  ей  больше  всех  надо).  
Не,  не  надо.  Пусть  у  аферистов  болит  голова,  где  найти  пропавших  ЛохОв  или  ЛОхов..


26.08.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920442

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920440
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 25.07.2021


2. И где их этому учить?

Впадаю  в  детство.  Стишок  про  друзей  и  врагов
Михаил  Зубов
http://www.stihi.ru/2013/03/23/8285
****
[img]http://www.proza.ru/pics/2019/02/26/976.jpg[/img]

Никогда  не  злиться  на  врагов...
Степан  это  обещал  каждый  раз,  когда  битва  "стенка  на  стенку",  заканчивалась    в  Дежурной  части  местного  УВД.
И  каждый  раз  следак  дотошно  выяснял,  что  же  парни  с  левого  берега  города  не  поделили  на  этот  раз  с  парнями  с  правого  берега.

(Их  нам  Бог  послал,  чтоб  не  жирели)...  это  сказал  самый  мелкий  из  левобережных.
Он  у  них  был  главарь.
Маленький?
А  он  самый  злой  и  кусачий,  как  блоха,  и  из-за  него  все  "стенки"  начинаются.

...  Я  умею  с  детской  акварели...  это  самый  длинный  из  правобережных  хвастается,  что  он  отменный  художник...  типа  нет  худо  без  добра,  а  он  как  раз  то  добро,  что  может  сделать  ремонт  всему  УВД.
И  что?
А  те  верят  и  отпускают  красить  всё,  что  можно  покрасить  в  родном  УВД.

...  Про  войну,  где  нету  берегов...  это  прибежали  матери,  бабки,  жены,  подруги  и  прочий  женский  люд  на  выручку  своих  борцов  за  первенство  города.    Правда  никто  не  знает,  что  за  приз  эти  драчуны  никак  не  могут  поделить.

Если  ты  не  злишься  на  врага,..  то  ты  сам  враг  или  того  хуже  труп  врага.
В  этом  убеждены  обе  "стенки".
И  выдавать  зачинщика  не  хотят.
Хотя,  если  хорошо  задуматься,  то  они  сами  и  не  помнят,  кто  первый  начал  битву.
Но  тот  кто  начал  и  сам  не  помнил,  что  он  всё  это  мордобитие  создал.
Хотя  рассчитывал,  что  на  этот  раз  битву  они  успеют  закончить  до  приезда  бравых  представителей  правопорядка...

То  наивны  все  его  расчеты...  это  все  понимали,  ожидая  своей  очереди  на  допрос.

Просто  ты  окажешься  в  почёте,..  если  победу  принесёшь  своему  берегу.
А  проигравшего,  что  ждёт?
А  его  настигнет  ураган...  вот  какой  все  промолчали    и  уточнять  не  стали.

Жизнь  проходит...  и  парни  спешили  просто  не  опоздать  её  встретить  своими  кулаками...  
Век  быстрее  мчится,..  а  вот  парням  придётся  опять  поработать  на  благо  своего  города.
Совместными  усилиями  будут  ремонтировать  детскую  площадку,  что  использовали  для  своей  стеновой  битвы.

Мы  не  стали  в  нём  добрей  и  злей...  это  представители  порядка  сокрушаются,  что  потом  эти  бойцы  снова  будут  в  другом  месте  воевать.
Почему  же  я  не  научился...  каждый  из  них  жить  мирно?
Никогда  не  злиться  на  друзей?..
И  где  их  этому  учить?

Как  где?..
Это  бодрым  голосом  спросил,  вошедший  военком...
У  меня  недобор  в  призыв.
Так  что  всех,  кто  не  служил,  оформить  ко  мне.
Воевать  хотят?
Ну  этого  сколько  угодно.
По  плацу  маршировать,  бег  по  пересеченной  линии  и  главное  научаться  картошку  чистить)))

10.07.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920440

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920340
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 24.07.2021


1. Где вы, мои трезвые деньки!

Отдохнем!  Антиалкогольное.
Просто  Зоя
http://www.chitalnya.ru/work/296647/
*****
[img]http://www.aif.by/media/k2/items/cache/abfaad7a0ebb47c58b7112ba99b989be_XL.jpg[/img]

Две  бутылки  пива!...  Это  Колян  крикнул    Масе.
Хотя  какая  она  Мася!
Она  похожа  на  Крысю!
Так  злобно  зыркнула  на  нашу  компанию.
А  чё!
У  нас  законный  выходной!
Ну  и  что  что  неделю  гуляем,  но  ведь  не  за  её  деньги,
Я  правильно  говорю,  Гарик?
Тогда  пусть  ещё  две  принесет  и  салатику...  это  культурное  заведение  или  нет!
На  душе  игриво,..  у  нас  и  мы  хотим  праздника.
Чего?
Я  те  вызову  ментов!
Хотя  вызывай!
Там  сегодня  наша  смена  дежурит  и  парни  выпьют  с  нами  и  с  тобой,  Мася!

Мася  злобно  выругалась  и  переспросила:
Две  бутылки  пива...  салат  могу  из  крапивы  и  одуванчиков  накрошить  и  майонезом  полить...  будете?
Колян  заржал,  как  сивый  мерин.
Хотя,  как  тот  ржёт,  Гарик  никогда  не  видел,  но  наверное,  как  Колян.
Гарик  ответил  Масе...  шутить  изволите  мадам,  а  сто  долларов  не  хотите  за  обслугу  нашей  пирушки?
Но  совет  от  знающих:  обслуживать  молча  и  быстро.
Я  лично  не  только  выпить,  но  и  закусить  желаю.

...  Орешки,  вобла,  пиво?  Что  ещё?...  Мася  стала  просто  ангелом  своего  кафе.
Парни,  разинув  рот,  смотрели,  как  она  принесла  выпивку,  закуску  и  даже  музыку  включила...  наша  служба  и  опасна  и  трудна...  
Это  было  слишком...  просто  перебор.

...  Хоть  вместе  всё  красиво:  сказал  Мишаня:  но  лучше  включи...  весь  мир  разрушим  до  основания  и  потом...  ну  ты  поняла...  и  махнул  рукой.

Урок  для  начинающих...  опохмелиться...  это  сказано  было  Сёме...
Он  был  салага  в  нашей  компании...  типа  стажёр  из  Академии  милиции.
Ну  мы  его  наставники.
А  чё!
Если  пить  не  можешь,  то  пуля  дура  тебя  первого  на  задании  найдёт  и  догонит.
Нас?
Находила,  но  у  неё  прицел  был  сбит,  а  нам  тогда  по  фиг  было,  где  она  летает  и  за  кем.
Часто?
Часто!

А  потом  -  чекушка?...  это  Гарик  переживает,  не  забыли  ли  мы  главное  угощение  нашей  пирушки...
Не,    Гарик,  не  забыли((
На  брата  по  чекушке!
А  звучит,  как  у  гранаты  чеку  вырвали(((.
Мася  фыркнула  и  громко  сказала...  после  такого  застолья  вас  искать  нужно  только  на  Пироговке,  в  морге.

На  двоих  с  подружкой?..  это  Колян  пошутил...  только  вместе  с  тобой,  Мася.
Твоё  присутствие  нам...  прибавляет  смелости.

И  нет  пока  последствий,..  пока!  Не  мешай  парням  отдыхать,  пожалуйста,  женщина!

...  Ты  простился  с  детством,...  это  Мишаня  напутствие  Сёме  вещает.  Во  взрослую  ментовскую  жизнь  крещение  проводит.

...Ты  -  на  пороге  зрелости...  Будешь  таким  зрелым  и  порой  даже  перезрелым,  что  от  тебя  будут  шарахаться  не  только  торговцы  на  рынке,  но  и  весь  преступный  мир  нашего  времени.

Ну,  ты,  Мишаня,  загнул!
Он  и  так  весь  посинел  от  твоих  слов.

Но  вот-свой  парень  в  доску,...  смотри  закусывай  чаще.
А  ты  чё  застыла,  Мася?  Тащи  свой  салат  из  крапивы  с  майонезом...  есть  охота.

...    И  душа  в  полоску?..  это  Гарика  развезло...  вспомнил  годы  службы  на  подлодке.
С  тех  пор  ненавидит  всё,  что  связано  с  морем  и  океаном.
Всех  преступников  готов  утопить  в  луже.
Он  даже  как-то  утопленника  утопил.
Просто  тот  оказался  пропавшим  вором  в  законе.
А  за  его  поимку  Гарику  новое  звание  обещали.
Дали?
Не!
Сказали,  что  живым  надо  было  брать,  а  не  второй  раз  топить.

[img]http://i004.radikal.ru/1506/33/0db45133941e.jpg[/img]

...  Рядом  -  дорогие  кореша!..  это  точно,  что  дорогие.
За  эту  пирушку  салага  платит.
Бедный?
Щас((
У  него  дядя  в  облУВД  чем-то  руководит.
Лично  нас  просил  шефство  взять  над  Сёмой.
Вот  мы  и  шефствуем,  а  дядя  платит  по  счетам.

...  За  тебя  хоть  в  воду..  .это  Гарик  опять  мечтает  кого-то  утопить.  Значит  обязательно  на  задании  отличится.

...  Хоть  в  огонь  без  броду?...  это  Колян  решил  блеснуть  эрудицией.  Это  он  умеет!  
Куда  другим  нет  ходу....там  он  первый  эрудит.  Местные  братки  боятся,  когда  он  эрудировать  начинает  и  показывать  свою  меткость  в  стрельбе.
Не-е...  они  не  хотят  смотреть  на  его  такую  эрудицию.  Говорят  -  жизня  хороша!
И  молча  платят  "мзду"  и  уходят.

...  Но  вот  настал  моментик,..  обсудить  нашу  дальнейшую  службу,  Сёма!
Когда  в  кармане  ветер....  мы  просто  в  тоске.
Сёма  промычал,  что  это  не  проблема  и  ветра  не  будет.
Он  об  этом  позаботится,  а  дядя  поможет.
И  где  жена  и  дети,..  не  должны  мешать  мужскому  празднику...  это  Колян  о  своей  семье  вспомнил.
Особенно  он  любит  тёщу.
Они  с  большой  любовью  воюют  вот  уже  10  лет.
И  что  интересно  так  то,  что  тёща  против  развода  дочери  с  Коляном.
Сказала,  что  без  Коляна  у  неё  не  будет  смысла  в  жизни.
Колян,  когда  это  услышал,  то  подумал,  что  на  его  мужское  достоинство  претендует.
Но  оказалось  ей  просто  нравится  вести  незримый  бой  с  Коляном.
Он  для  неё  преступник  номер  один.
Она  его  хочет  вывести  на  чистую  воду.
Мы,  друзья,  Коляна  тоже  хотим  это  увидеть  и  ждём,  когда  это  произойдет.

Где  старые  дружки?..  А  мы  все  тут,  а  другие  погибли  смертью  храбрых  на  посту  правопорядка.
Мы?
Мы  крепкие  орешки  и  нас  не  просто  пощёлкать.

Ты  -  в  сквере  на  скамейке...  под  прикрытием...  типа  шпиона...  и  по  фиг  всё  вокруг.
Нам?
Нам  всегда  по  фиг.
Главное  опохмелиться  вовремя.

Мечтаешь  о  похмелке...  это  мы  все  Сёму  спросили...  и  значит  она  будет...  потом,  когда  встретимся  опять.

"Где  вы,  мои  трезвые  деньки"...  это  наш  последний  залп-тост  и  по  коням  парни...
Во!
Наряд  прибыл!
Смотрите  смена  Паши  Твердого.
Так,  Паша,  будь  добр  Сёму  отвези  его  дяде  и  с  нас  вам  презент.
Мася!
Парням  за  Сёмин  счет  десять  бутылок  пиво.
Мы?
А  мы  сами  на  своих  ногах  доскачем...  нам  завтра  на  смену.
Чё  гуляли?
Так  Семин  дядя  нам  неделю  отпуска  пробил))))


09.07.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920340

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920339
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 24.07.2021


2. Дядя Гриша ковбой-пастух, помните такого?

saknur
Не  курю,  не  пью  спиртного...  Из  экспромтов
http://lyrik.33bru.com/gedicht414855.html
****
[img]https://www.chitalnya.ru/upload3/520/2d23027b1d1bc9c76bf3057aa41c309e.jpg[/img]

Дядя  Гриша  ковбой-пастух...  помните  такого?  

Он  сказал,  что  курить  завязал  потому,  что  кончились  сигареты.  
Теперь  слышите  сидит  и  басни  плетёт  барменше.

...  Не  курю,  не  пью  спиртного...  

Барменша  просто  застыла,  разинув  рот.  
Передник  мнёт  в  руке  и  не  знает,  как  теперь  и  быть.  
Она  думала  припахать  его  в  баре.  
Работёнку  ему  нашла.  
Дальнобойщики  столы  поломали.  
Веселились,  что  живыми  вернулись.  
Теперь  они  точно  знают,  почему  их  дальнобойщиками  кличут.  

А  тут  этот  пастух  местного  разлива  ноет  сидит  и  главное  вещает,  что...  не  могу  уже  я  и  многого  иного...  
Это  что  вообще  не  пригодный  стал?  
И  где  и  когда  успел?  
Кто  такую  диверсию  с  мужиком  учинил?  

...  ведь  на  рубеже...  она  тоже  и  хотела  этого  ковбоя  пригреть  на  своем  ранчо,  а  он  такое  сообщает,  что  у  нее  все  волосы  на  теле  от  тоски  плакать  стали.  

...  между  прошлым  и  что  станет  или  стать  должно...  дядя  Гриша  просто  нагнетал  своим  разговором  пространство  вокруг  себя,  что  барменша  уже  готова  была  упасть  замертво  и  прямо  под  ноги  этому  ковбою.  

...  Потому  меня  не  тянет  в  телике  кино...  изрек  этот  мученик  жизненных  катаклизм...  
От  всего  уже  свободен  –  сам  себе  судья!  
Готов  покаяться  во  всех  своих  грехах  и  сам  себя  наказать.  

Ну  это  через  чур!
Такого  барменша  не  ожидала.  
Она  просто  рыдала  слушая  его  причитания.  

...  Но  таким  вот  неугоден  себе,  право,  я...  ковбой-пастух  дядя  Гриша  устало  замолчал  и  жалобно  посмотрел  на  барменшу...
...  типа  голодного  кота  и  главное  с  такой  любовью  в  глазах  и  в  голосе.  

...  А  пиво  перед  смертью  можно  выпить?  
Я  отработаю,  если  выживу!

Барменша  радостно  побежала  за  стойку  и  принесла  две  бутылки  пиво  и  салат.  
Одну  сама  выпила...  такие  сцены  не  для  ее  нервов.  
От  дальнобойщиков  такого  стресса  не  получала,  как  от  разлюбезного  Гриши-  ковбоя.  
От  тех  всегда  знаешь  что  ждать,  а  вот  Гриша  тот  еще  чудик!  

Но  в  любви  проколов  пока  не  было  и  она  с  надеждой  посмотрела  ему  в  глаза...


05.09.2014

продолжение  в  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920253
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 23.07.2021


1. Дядя Гриша ковбой-пастух

Урок  курок  
Андрей  Балабуха
http://www.stihi.ru/2014/06/01/304
*****

[img]https://www.beesona.ru/upload/863/d2e44236e7d7fa742c2629099453241a.jpg[/img]

У_теха...  ну  дядя  Гриша  это  любил  как  никто  другой...  вероятно  он  родился  первого  апреля.
А  никто  не  знает  когда.
Он?
Он  тоже...  паспорт  пропил  и  вместе  с  ним  память,  а  вот  потешаться  и  утешать  не  перестал.

Р_иска...  не  боится))
Говорит  кто  не  рискует,  тот  умирает  всё-равно  и  главное  быстрее,  чем  рискующий.
Во  обще  то  он  прав.
Вон  его  кореш  Аркаша  из  продмага.
Он  там  завскладом  был...  не  пил,  не  курил...  типа  не  рисковал  жизнью  и  чё?
Помер  от  рака  лёгких!
Это  как?
Видно  надышался  от  курящих?

О_ткрыта...  дорога  молодым?
Да  пусть  идут((
Мы  им  не  мешаем  рисковать!  
А  они  пусть  не  мешают  нам  отдыхать  после  риска.

К_рику...  подняли  то!
Ну  выпил  Я  и  что  это  преступление?
А  вам  чё  жалко  бутылки  пиво?
Какие  же  вы...  ладно  я  культурный...  промолчу...  да  не  кричи!
Я  же  не  кричу!
Чё  сделать?
Столы  отремонтировать?
Так  я  их  не  ломал?
А  это  за  выпитое  пиво?
А  не  много  за  бутылку?
Ещё  дашь?
Ладно  сделаю.

К_урок...  какой  курок?
Окурок?
Это  не  мой...  я  уже  не  курю.  .
Когда  бросил...  а  вот  сейчас...  кончились,  вот  и  бросил.

У_пущен...  случай  уйти...  придётся  пахать...  вот  выдра  эта  барменша.
Обязательно  заставит  работать.
А  красивая...  с**а  ой  я  же  культурный...  дама(())

Р_ывку?
Это  как?
По-тихому  уйти  пока  не  видит?
Так  потом  не  пустит  к  стойке.
Не,  я  лучше  починю  столы.

О_тступи...  дама,  я  работу  сделал?
Пиво  давай  и  я  пошёл,  у  меня  дела.
Какие?
Неотложные.
Я  их  из-за  тебя  отложил  и  теперь  надо  навёрстывать  время.

К_овбой?
Это  кто  я?
Ну  ты  не  льсти  мне!
Пастух?
Это  кто?
Я?
Сама  ты  доярка!
Доишь  всех  на  бабки  и  не  краснеешь())
А  чё  у  тебя  можно  просто  так  пиво  выпить?
Да  ладно  ля-ля!!
Благодетельница  ты  моя!!
Спасибо!!
Завтра?  
Приду  не  сомневайся!
Пока.

10.07.2014

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920253

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920252
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2021


5. Ваганич, на бiс!

[img]http://www.proza.ru/pics/2016/04/14/818.jpg?3633[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63123


Оленко,  а  що  ти  робиш?  Ти  кудись  їдеш?

-Їду,  у  свій  дім!

-Куди  ти  їдеш?  Адже  твій  дім  з  мной.  А,  як  же  я  без  тебе,  моя  лапа?

Оленка  підняла  очі  до  неба  і  призадумалась.  А  потім  і  каже:

-Їжачок,  ти  мій!
Ось  ти  на  сцені  соліст  основний  час  свого  концертного  життя?
Так?
А  я  хто?..
Я  теж  солістка  більший  час  доби.  Ось  тому  у  цій  провінції  у  нас  буде  окреме  житло.
І  ми  зможемо  відвідувати  один  одного  і  при  цьому  бути  вільними  птахами.
Ти,  мій  орел,  будеш  прилітати  у  гості  і  провідувати  свою  орлиху.
До  того  ж  у  тебе  з*явилися  нові  повноваження.
Які?
Ти  що,  забув?
Ти  ж  губернатор  “Навколо  Сміху”  і  тобі  треба  разом  з  нашою  благодійницею  приготувати  урочисту  зустріч  з  відкриття  цього  райського  місця  нашого  проживання.  А  ще  Моїсеєв  з  Пенкиним  погрожували  приїхати.  А  Кіркоров  навіть  сина  і  доньку  привезе.  Аллочка  мені  зателефонувала  і  запитувала,  місця  для  проживання  ще  є.  Я  її  запевнила,  що  ця  провінція  резинова.  Листоноша  сама  клялася  і  божилася,  що  тут  всесвіт  вміститься.

-Льонок,  а  що  ти  там  у  хаті  будеш  сама  робити?

-Чому  сама?  Я  там  влаштую  жіночий  клуб  мадам  Степаненко  і  буду  влаштовувати  звані  і  непрохані  прийоми  нашого  олигархського  рая.  Там  завжди  зможуть  провести  свій  вільний  час  наші  жіночі  персонажи.  А  чоловіки?  Вони,  як  гусари  будуть  робити  до  нас  свої  наїзди  і  влаштовувати  для  нас  любовні  перепалки  і  навіть  влаштовувати  дуелі...  Ні,  стрілятися  не  треба.
Жіноче  населення  саме  вирішить,  що  ви  будете  заради  нас  робити...  Правда  Квіточка?

А  Квіточка  від  усього  почутого  просто  окаменіла.  Вона  тільки  й  змогла  вимовити:

-Ваганич,  ти  помовч  хвилин  десять,  зваж  стару!  Я  збігаю  за  Мотрею,  я  швидко.

Не  чекаючи  згоди  Петросяна,  вона  кулею  вилетіла  з  кімнати.  Петросян  застиг  з  відкритим  ротом,  так  і  нічого  не  зрозумівши.  Через  сім  хвилин  у  кімнату  вбігла  захекана  Квіточка  і  запитала:

-Ваганич,  я  встигла?  Мотря,  заходь  швидше.

Мотря  задихаючись  від  бігу,  вповзла  до  помешкання.  Вона  зупинилася  у  дверях  і  запитливо  подивилася  на  усіх.  Квіточка  урочисто  звернулася  до  Петросяна  і  Степаненко:

-Ваганич  і  Оленка,  повторіть  для  Мотрі  усе  те,  що  ви  тут  раніше  говорили...  на  біс!

Наш  Орел  і  його  Орлиця  від  почутого  і  побаченного  втратили  дар  мови.......


17.12.2013  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921325

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920181
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021