| Сторінки (3/217): | « | 1 2 3 | » |
Коли зустрілися ми двоє
Світ існувати перестав...
Я більш нікого на цім світі
Сильніш за тебе не кохав
Світ замалий для нас був в ту хвилину
Зустрілися закохані серця
Не знаю,як помітив ту людину
І як розгледів обриси лиця
Я втратив сон...Я вкожную хвилину
Про неї думав...Я не знав
Як світ створив таку людину
Не знав...Але її кохав
Я вражений стояв й не знав що робить
Вона зі мною...Це як сон
Не знав,куди мене заводить
Може у рай?А може у полон?
Та це не мало значення,бо в ту хвилину
Хотів я бачити лише її
І в цю погожу,гарну днину
Я відкидав всі злі думки свої
Не міг намилуватися я нею
Вона була красива і струнка
Її душа зливалась із моєю
Вона була в моїх думках
Вона заволоділа моїм тілом
Вона його забрала у полон
І я стояв,неначе під прицілом
І ця реальність виглядала наче сон
Та мабуть сном не міг це я назвати
Усе це було на яву
В ту мить нічо не міг сказати
Я уявляв наскільки сильно я її люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015
Минає час...Летить нестримно
В душі ми залишаємся дітьми.
Ви знаєте,а трохи дивно
Литить він,вслід махаючи крильми.
Ті чудернацькі крила,мов орлині
З їх розмахом летить не один рік.
Ще вчора ми були дітьми,а нині
Дорослими стаємо,ніж торік.
Здавалося б це ще недавно було:
Дитячий садік і веселий сміх.
Та все це дуже швидко промайнуло
І ось ступаєм на шкільний поріг.
Шкільні роки веселі,незабутні
Тут кожен з нас розпізнавав себе.
І може ми не разом проводили будні,
Але раділи ми,що весело живем
Тут завжди були поряд наші друзі
Які могли підставити плече.
Я може й злився на них,але мусів
Підтримати,коли у них сльоза тече.
Я знав:їм можна довіряти
Довіритись їм в радості,в біді
Удар старались разом ми тримати,
Хоч були ми завжди прості.
Дорослими ми завжди хтіли стати,
Дитинство відбігало в забуття.
Ми прагнули скоріш повиростати
Й пізнати смак дорослого життя.
Ми були діти,і хоч повиростали
Та пам'ятаєм радісні роки
Ми вже дорослішими стали
І кожен з нас пішов шукать свої стежки.
Минула школа,ми в життя доросле
Своїми стежками пішли.
І хоч тут буде нам непросто
В душі ми завжди лишимся дітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605096
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 08.09.2015
Берегами надій розлетілася мрія
Поки вірив,вона ще жила
Та із нею вмирала остання надія
Яка диким вогнем все з'їдала до тла
Яка диким вогнем пожирала
Бідну душу,що терпіть не могла
І душа та від болю вмирала
Бо знесиленою була
Вже терпіти вона не хотіла
Ні брехні,ні обіцянь
Пробачати вона вже не вміла
Й не виконувала бажань
Вона падала з раю у пекло
І потім піднімалась назад
Вона билася так запекло
Бо не хтіла попасти у ад
Бій кривавий був...В тому двобою
Відчуття було неземне...
І пораненою рукою
Та душа пригорнула мене
І в останній раз відчувалось
Як вона врятувала мене
І тоді мені вже здавалось
Що вона от-от помре
Вже не вперше,але й не востаннє
Відчуваю її я тепло
Відчуваю її покаяння
Що зігріти мене змогло
Що зігріти змогло і не дало
Погоріти моїм думкам
Що ціною життя попало
В той пекельний й смертельний капкан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Вона стояла...Тихо і привітно
Неначе в синє джерело
Тягнули її очі,мов магнітом
Та з нею щось не так було
Щасливою вона здавалась,
Та сумувала у душі
Вона триматись намагалась
Й сум не показувать мені
Та я помітив зразу,що із нею
Злим жартом хтось пожартував
Й образив цю чарівну фею
Бо ще такою я її не знав
Вона від болю вся горіла
І слова мовить не могла.
Тієї ж миті впала і зумліла
Та все одно красивою була
Колись вона була весела
Й любила щиро жартувать
Будучи в постаті ангела
Любила собі поспівать.
Тепер душа її згорала
Й рікою виливалась кров.
Вона стояла й лиш палала
Бо вже не вірила в любов
Вона не вірила в кохання
Й у справжні,щирі почуття
Й кохать не маючи бажання
Хотіла відійти у забуття
Вона хотіла,щоб я не побачив
Й не прочитав її думок
Я сам не знав що я для неї значив
Під проливним дощем я весь промок
Стояв я там і лиш дивився
На постать,що на краю пропасті була
Я думав,що це сон мені наснився
Вона так близько ще ніколи не була
Я думав так буває лише в казці
Бо лиш в казках щасливим є кінець.
Тепер я зрозумів,що таке щастя
Поранив мене в серце щастя промінець
Я не дозволю їй померти!
Я вірю що вона розквітне знов
Усе сумне я хочу стерти
І хочу щоб вона повірила в любов
Я зроблю все,аби вона раділа
Аби не відійшла у забуття.
І серце моє щоби гріла
Аж до кінця свого й мого життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604946
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.09.2015
Не впаде на коліна Україна
Не схилить голову перед катом
Який весь час вже думає,що то руїна
І лає її брудним матом
Не буде вічно жити у полоні
Не буде більше болю і війни
Не будуть більше рватися долоні
Від брудних грат жахливої тюрми
Не буде більше смерті на тім полі
Де вояки стояли до кінця
Вже будем жити ми на волі
І не забудем ті лиця
Оті лиця,які в страшну хвилину
Дивились в лице смерті і пітьми
І боронили її кожну днину
І захищали її своїми грудьми
Не буде більше сліз,розчарування
Не буде більш недоспаних ночей
Не буде чути крику і зітхання
Паранених і стомлених людей
Не буде більше горя і розлуки
Не буде чути пострілів гарманат
Не буде більше тої муки
Й на землю не впаде пораненй солдат
А як впаде,про нього не забуде
Той брат,що б'ється поруч з ним
І до кінця він прикривати буде
Навіть якщо на полі бою лишиться один
Настане мир...І буде процвітати
Країна моя,наче джерело
І буде людям дарувати
Кохання,щастя і добро
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604945
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.09.2015
То не зима була...Не було снігу
Він падав,але танув вже за день
Моя країна,наче в вічнім бігу
Не знала,коли північ,коли полудень
То не зима була...Пекельно ордою
Що пхалася і пхалася на схід
Його зробила для всіх нас тюрмою
Від неї ми зазнали лише бід
То не зима була...З пекельним болем
Ми розуміли,що вмирає ще один солдат
У ту страшну хвилину над тим полем
З нього сміявся зверхньо лютий кат
То не зима була...То була перестрілка
В якій із кожним разом меншало людей
Надія вже ламалась,наче гілка
Що зламана висіла вже декілька ночей
То не зима була...То була Україна
Поламана і сита від війни...
Вона була,наче руїна
Вона була не краща від тюрми
То не зима була...То була битва
Яку ніколи не забуде наш народ
Що скошувала всіх підряд,неначе бритва
То був страшний й кривавий епізод
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603840
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.09.2015
Останній день весни розбив єдину мрію
Вона була маленька...Але все ж таки
Він дарував надію...Надію,
Що все буде навпаки.
Я в спогади поринув і не знав що буде
Хотілося закритися від всіх
Я думав,що про мене не забуде
Пачаль,журба і навіть сміх
Хотілося закритися від всьо:
Хотілося закритись від людей
І в тій журбі несамовитій
Не бачить тих поранених очей
Хотілося відкрити душу і кричати
Кричати так,щоб світ мене почув
І лиш одного я хотів бажати:
Щоб світ про мене не забув
І в тому крику,що мов несамовитий
Рвався на волю їз моїх грудей
Він говорив про душу ту розбиту
Яку я бачив сотнями ночей
Яку я бачив і вже не забуду
Вона щоночі викрадатиме мій сон
Вона мене,мов вічного приблуду
З собою забиратиме в полон
І в тім полоні,в вічному смерканні
Я буду бачить лиш тебе:
Чарівну...Але у зітханні
Вона мене вже бачить не буде
Та все одно,коли я засинаю
Це все повторюється знов і знов:
Вона приходить й забирає
Мене з собою у полон
І так завжди...В розчаруванні
Я більше не побачу постаті краси...
Такий він був,той день останній
Останні день чарівної весни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
А ти прислухайся до тиші
Вона розкаже нам про все
І тут слова вже будуть лишні
І гра в мовчання тут буде
А ти прислухайся до неї
Вона уміє відчувать
Красу прекрасної лілеї
Вона не зможе сполохать
Вона уміє відчувати
Красу душі,вогонь в серцях
Її не зможеш ти збрехати
Вмираючи у неї на очах
Вона не знає болю і розчарування
Вона не знає зла
Вона приймає покаяння
Її душа наповнена добра
Та в ній багато болю і печалі
Можливо і колись помре
Але вона все в ідеалі
Приймає...І з цим вона живе
Живе,радіє щохвилини
Ясне проміння із її очей
Дарує радість в ясну днину
Все тішить й веселить людей
Як знайдеш час,прислухайся до неї
І зможеш ти її почуть
Почути голос тої феї
Й не зможеш ти його забуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603617
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 02.09.2015
Пробач мені,я може й ненароком
Та все одно не хтів поранити тебе
Твоя душа їз кожним кроком
Все ближчою й ріднішою стає
Пробач мені...Я знаю твоя рана
Не скоро в цьому світі заживе
Але я знаю,що ти Богом дана
Й твоя душа ніколи не помре
Пробач мені,тебе словами
Поранив в серце я й убив.
Я так живу з цими думками
І прошу Бога,щоб простив.
Пробач мені,ти та єдина
Котру ціле життя шукав
Я знаю,що ти та людина
Котру мені Господь послав
Пробач мені,тебе я прошу
Пробач за всі мої гріхи
Я твоє серце біля свого ношу
Воно наповнює мої думки
Пробач мені,якщо ти зможеш
Почути моє каяття
Пробач,пробач,як зможеш
А так-нема мені життя.
Це не життя,це мабуть кара
З якою пролітають мої дні
Нависла,наче чорна хмара
Прошу,як зможеш ти-пробач мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015
Коли снаряд летить над головою
Й здається виходу нема
Ось так роки летять в кривавім бою
Це все війна,це все війна...
Коли снаряд летить на головою
Й назад немає вороття
Це все москаль!Кривавий бій з Москвою
Не відійде у забуття
Коли снаряд летить над головою
І пролітає,не поранивши тебе
Я знаю..Той солдат хоч і загине
Але не зрадить він тебе
Коли снаряд летить над головою
Кривавий бій йде...Тисяці сердець
В одному ритмі бються з радістю,з журбою
І кожен з тих солдатів-це борець
Він йшов туди,не знаючи що буде
Одна лиш думка в голові була:
Щоб не загарбала Росія Україну
Щоб Україна встояла,змогла
Змогла в кривавім бої дати відсіч
Не сполохалась вибуху гранат
І щоб єдиний Бог на світі
Оберігав отих солдат
Отих солдат,що бються за свободу
За рівність права,за країну і за край
Мій дорогий вкраїнський брате
Коли не знаєш ти ще-знай
Коли снаряд летить над головою
І чути грім снарядів до небес
Ти знай:що у кривавім бою
Вкраїна не поляже під той прес
Ти знай:кили снаряд над головою
Летить і вже не вернеться назад
Хто скаже:"Я йду в бій,я завжди їз тобою"
Оце по-справжньому твій брат.
Коли снаряд летить над головою
Й здається виходу нема
Ось так роки летять в кривавім бою
Це все війна,це все війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603397
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.09.2015
Кохай!Життя таке коротке...
Незчуєшся,а воно пролетить
І більш такої миті вже не буде
Цінуй свого кохання мить!
Кохай!Це щире і прекрасне
Нестримне,вірне почуття
Кохай!Поки зоря не згасне
Воно не відійде у забуття
Кохай!Всім серцем і душею
Кохай допоки серце і душа жива
Допоки ти літаєш над землею
Допоки та душа ще молода
Кохай!Поки душа радіє
І серце в грудях ще качає кров
Кохай!Бо як душа зомліє
Тоді не знатимеш,що то таке-любов
Кохай!І вірним будь в усьому
Але не зраджуй щирі почуття
Не віддавай свою любов нікому
Щоб відійшла вона у забуття
Кохай!Всім серцем і душею
Кохай поки живеш ти на землі
І хоть життя таке коротке,але з нею
Життя здаватиметься,мов в раї.
Кохай!Допоки ще не пізно
Кохай допоки в цьому світі ти живеш
Бо потім буде вже запізно
Не зможеш ти кохати,коли вмреш
Кохай!Кохай всіма думками
Які заволоділи розумом твоїм
Кохай ті ніжні очі дами
Усім великим серденьком своїм
Кохай!Не нехтуй почуттями
Хто знає скільки ти ще проживеш
Хто знаєш скільки ти ще будеш з нами
Ніхто не знає коли ти помреш
Кохай!Бо прийде та година
І не відчуєш більше цього почуття
Не буде в тебе тої,що звеш "єдина"
Й кохання твоє відійде у забуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2015
Мені наснилось:наче я,
Літаючи у сні
Почув чарівну пісню солов'я...
Наснилось це мені.
Мені наснилось,що краса
Чарівної природи.
Ніколи в світі не наробить
Лихої погоди.
Мені наснилось,що немов
Чарівною рукою
Краса природи чарівної
Бере мене з собою.
Вона веде мене з собою
В безкраї простори.
Веде вона мене з собою
У чарівні гори.
Де завжди тихо і невпинно
Тече чарівне джерело.
І я сміюсь,наче мала дитина...
Так весело мені було.
Мені наснилась та краса
Якої ще ніколи не було.
Ніде такої величі природи
У світі бути не могло.
Лиш в Україні наші,славній і квітучій
Де українська пісня лине до небес.
Такої пісні більш ніде нема у світі
Немає в світі більш таких чудес.
А Україна наша,славна і чарівна
Ще буде процвітати у віках
Цю велич і красу природи
Буде нести вона у своїх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603180
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 31.08.2015
Живи тепер,живи сьогодні
В минуле ти не заглядай
Ті жадні погляди людей,серця холодні
Відкинь в минуле,але не забувай
Не забувай людей,з котрими було добре
Не забувай їх обриси лиця
Не забувай те серце,що хоробре
Що билось поруч з твоїм,йшло до кінця
Не забувай людей,котрі роками
Могли підтримати тебе
Навіть не словом,а хоча б думками
І з ними впевненим ти почував себе
Цінуй людей,які з тобою
Хотіли йти,хотіли битись до кінця
Цінуй людей,які в кривавім бою
Не дали покалічити твого лиця
Цінуй людей,які провірені роками
Що завжди прикриватимуть спину у бою
І не важливо:тілом чи думками
Поряд з тобою будуть захищать сім'ю
Не забувай людей,які в скрутну хвилину
Поряд з тобою ділили біль і жаль
Котрі в твою лиху годину
Всім серцем відчували цю печаль
Не забувайте друзів,не забувайте мати
Котрі із вами слідом по життю ідуть
І попри біль і негаразди
Вони вам радість і тепло несуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2015
Якщо тобі не вистачає сили
Від болю розриваються музолі
У тебе твоє щастя вкрали,відкусили?
Терпи,в житті багато болі!
Якщо повітря у легенях закінчилось
Від болю рветься серце на шматки
Подумай,може це наснилось?
А може це узагалі казки?
Якщо тебе пекельний біль стрілою
Захоче проколоти навпростець
Борися!Борися сам з собою
З мільйонами брехливих тих сердець!
Якщо тебе захоче хтось зломати
Не знаючи хто ти такий і як живеш
То памятай:тебе не подолати
Нівать якщо в кривавім бою ти помреш!
Якщо зневірився й нема надії
І доля грає із тобою жарт
То памятай про ті дитячі мрії
І знай:ти не повернешся на старт!
Якщо тебе життя кидає в яму
Й назад немає вороття
Тоді згадаєш ти про свою маму
Й подумаєш про сенс свого життя!
Життя-це Божий дар,радійте
Радійте коли вам погано,зле
Живіть!Учіться!Мрійте!
Такої більш нагоди не буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2015
Повернуть роки би молодії
І щасливу ту дитячу мить.
Де є радість,сміх і мрії
Що воно не скоро пролетить.
Повернуть би мені сміх і радість
І веселу усмішку в устах.
І не знати що це таке,старість,
Бути вічно молодим в своїх очах.
Повернути би мені своє дитинство
Щастя від життя на кожен день.
Думати про тепле материнство
І про свою маму кожен день.
Та роки летять все швидше та невпинно
Їх уже ніяк не вернеш,хоть би хотів.
Відлітає молодість нестримно
І якби я вмів
Я б зупинив час...Я б повернувся
У своє дитинство золоте.
І тоді б я,може,схаменувся
Що років таких вже не буде.
Вони пролетять і не вернуться
Вже не буде цих веселих днів.
І вони ніколи не вернуться...
Повернув це все би я,якби я вмів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599633
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.08.2015
Тяжко нашій Україні
І людей лежачим
А ще важче на майдані
Людям всім стоячим!
Стоять нині наші люди
Холодно та й годі
Важко дуже їм стояти
При такій погоді
Що поробиш...Наша влада
На те не зважає...
Сидить собі,свої ноги
В нарід витирає.
І не бачить наша влада
Не бачить,не чує.
Лиш на троні шанобливім
Свариться й мудрує!
Той москаль,що преться нині
В нашу Україну
Сам собі копає яму
Й робить домовину!
Стоїть люд весь український
Що ж їм це робити?
Краще вмерти,ніж з гоньбою
В без слави жити.
Полягло людей чимало
У кровавім бої.
Дайте спокій нашим людям
Лишіть їх в спокої!
Наша ненька Україна
Не вмре,не загине
З піснею вперед до бою
Що до неба лине!
Український люд козацький
Дасть бій москалеві!
Не підкориться він нині
Нашому цареві!
То не цар,пусте то місце
Що гнабить державу!
Нащо ж тоді було брати
В руки ще й булаву?
Мені смішно:що за чудо
Править Вкраїною?
І не хоче Україна
Бути ще й вдовою...
Переможем,моя ненько
І завтра,і нині...
Скажем тожі на все горло:
"Слава Україні!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2015
"Україно,моя люба
Рідна моя ненько!
Загнобили твою славу
І болить серденько!
Взяли тебе в свої пута
Москалі прокляті.
А у цей час москаликів
Треба гнати,гнати!
Ой бо,ви ж бо,москалики
З вами лише горе!
Стогне,плаче Україна
І сліз цих,як море!
Козаки за твою славу
До кінця стояли!
Після цього в славнім бої
З честю полягали.
Честь ця-смерть,а смерть ця-вірна
Що в віках не згине.
Наша пісня про цю славу
Гучно й дзвінко лине.
Аж до неба... Лине пісня
В безкраї простори.
Тим,хто чує оцю пісню
По коліна море.
Наш Шевченко,славний батько
На це все дивився.
Твоєю долею,Україно
Тяжко він журився.
Ви ж бо,москалі прокляті
Згиньте з України!
Не доводьте цю державу
І люд,до руїни!
Досить,моя Україно
Москалям служити!
Досить,моя Україно
Плакать і тужити!
Люде мій,народ Вкраїнський
Не пора здаватись!
Берем шаблю й зброю в руки
І за діло братись!
Моя ненько,Україно
Не здайся без бою!
Як козаки,дай бій лютий
Бийся їз Москвою!
Бо ти краща,моя ненько
Ніж москаль проклятий!
Той москаль в шорикім полі
Не буде піднятий.
Буде сей москаль у полі
І без слави гнити!
Будеш в полі,моя ненько
Чудеса творити!
Перемога,ненько,твоя
Йтиме між віками.
Будуть знати:Україна
Славна козаками!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2015