| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Замість чашки чаю чергова брехня
Вона тепер наш сніданок, обід і вечеря.
Нова вигадка переслідує вже щодня
Сподобалось власне вбивство бунтаря?
Прекрасніша за будь-яке вбрання
У ній ми ідеальніші від скульптури.
Золоту обгортку натягуємо зрання
Ми частина брехливої архітектури.
“Сльози не личать”, “Таких не люблять”,
“Не забувай усміхатися”, “Сяй яскравіше”
Але хіба такі фрази нас усіх не гублять?
Давай тримай голову вище, іде сміливіше.
Хоч кришталеві, а брешемо, що з металу
Ти впевнений, що в дзеркалі бачиш себе?
Все сильніше віддаємось брехні на поталу
Невже не бачиш, що це знищить тебе?
Ідеальні, вилиті з золота, оздоблені вигадкою
На тобі тріщин більше ніж на старій порцеляні
Зруйнуй, розбий себе, не ховайся за загадкою
Покажи своє обличчя, воно ще в тебе є?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Я малюю свій ідеальний світ,
але хіба він може існувати.
Я зриваю несправжній цвіт,
штучне сонце не може зігрівати.
Я ховаюся за ширмою з брехні,
ця ілюзія солодша від реальності.
Давай ти теж збреши мені,
усі слова лише формальності.
Страх затуляє мереживом очі,
хіба стріла може влучити двічі?
Цей біль чорніший від зимової ночі,
що ж за ліки мої рани залічить.
Чи готова я, щоб стріла влучила знову,
щоб перестати п'яніти від вина брехні?
Я веду з собою німу монотонну розмову,
мій біль, мій страх, мій світ горить у вогні.
Стою за тонкою стіною, що від вітру впаде,
а під ногами тріщить лід із реальності.
Я не готова зробити крок в в невідоме ніде,
тримаю власну стіну із сентиментальності.
Захищена від світу штучними ґратами,
сп'яніла від міцної настоянки з брехні,
зачарована фантазійними ароматами,
я живу тут як у прекрасному сні.
Намалюю ключ, що відімкне реальність
та поки його у свою кишеню сховаю.
Мене п'янить ця вигадана ідеальність,
Я келих брехні все ще тримаю.
Намальований світ, солодкий обман,
я лише захищаюся від чужих стріл.
Справжнє в мені ховає туман,
здалеку видно чийсь приціл. Постріл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
Моя молодість має спокуси,
як і будь-яка смертна людина
я маю на тілі пекучі укуси,
гріхи та любов - єдина частина.
Я поєдную темряву й світло,
укушена долею, обпечена правдою,
мрію, щоб прекрасне розквітло
та чомусь поцілована зрадою.
Намальовані зорі - брехня.
Я вдихаю так важко надії,
я - любов і життя,
своєї власної мрії.
Не піддамся гріху, я зламаю стіну,
зітру двері, що ховають від світу.
За брехню, заплачу я ціну
і отримаю шанс для Нового Завіту.
Моя молодість вимагає гріхів,
але я їй лиш тихо всміхнусь,
свій біль відпущу до птахів,
до мрій власних ще підіймусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2018
Знайди мене серед мільйонів,
мільйонів власних сновидінь.
Серед знайомих тобі районів,
серед твоїх нічних видінь.
Знайди мене у голосі вітру,
у шумі листя, в молитві води.
Я втекла в осінню палітру,
обережно, не зверни не туди.
Я стомилась бути сновидінням,
німою сиреною, міражем.
Я потрапляю у сон падінням,
ти мовчиш, це як в серце ножем.
Ми лиш духи в снах одне одного,
знайди мене або відпусти,
зникни, не роби кроку жодного,
можливо, так буде краще, прости.
Збіг обставин, карма, доля,
ми заручники власних снів.
Зрозумій - це справжня неволя,
це дар божий, можливо, чи гнів.
Знайди мене в реальності,
ти знаєш хто я, як мене знайти.
Відкинь усі формальності,
де я, блакитне небо, там ти.
Прокинься...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2017
Від теплого дотику розпустяться квіти,
від світлої посмішки розтане весь сніг.
Із комфортних будинків вибіжать діти,
і пролунає дзвінко весняни́й сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722419
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.03.2017
Не напишу́, не попрощаюсь,
Я не грішу́, не захищаюсь.
Немає сенсу вести мову,
Я ставлю лиш одну умову.
Я вірила, що ви всі щирі.
Що бу́демо ми жити в мирі
І що немає в вас брехні
Та то здалось усе мені.
Закрию двері, розіб'ю мости
І не звернусь більше на "ти".
Я не всміхнусь, не завагаюсь,
Не напишу́, не попрощаюсь.
Так складається в житті,
Зустрічаємо людей ми на путті.
Розмовляєм напроліт часа́ми,
А потім розлітаємось птаха́ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690281
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2016
Мені казали, що люди не літають.
Вони спішать кудись, часу не гають.
Мені казали, що люди не чекають.
Ти не прийшов сьогодні і вже не пам'ятають.
Мені ж помітно зовсім протилежне.
Люди роблять все від них залежне.
Вони годинами витають в хмарах,
вони сумують будучи у чварах.
Мені казали, що люди не літають,
казали ті, які давно не помічають
ніяких квітів, доброти, надій чи мрій
Та крила у душі, бери їх розправляй та дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2016
А час біжить поспішно,
стираючи слова.
Сьогодні виглядає смішно,
а вчора боліла голова.
І поки юні ми, такі наївні,
реальність творимо свою.
У всьому ми, іще сумнівні,
я вам це дійсно говорю.
До серця зайве прикладаєм,
на рани сипим сіль.
Чого бажаємо не знаєм
та маємо свою все ж ціль.
І хоч ми юні та наївні,
це все насправді добре,
бо всі ми прагнемо нарівні,
щоб нам жилося добре.
І юним потрібно все ж пройти,
і сум, і радість.
Аби себе в житті у цьому віднайти
та з досвіду створить свою реальність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668600
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016
Прекрасне важко описати,
воно у вітрі і в воді.
Прекрасне треба відчувати,
воно є у мені й тобі.
Прекрасне можна і творити,
розповідаючи казки.
А можна і з водою пити
чи у ночі дивитись на зірки.
Прекрасне не опишемо словами
та пензлем важко буде відтворити,
але відчути можемо із вами
та інколи про це поговорити.
Прекрасне то є ти і я,
це гомін кожного із нас.
Звичайно, це радіюча сім'я
та світло що іде від вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2016
В незвичному місті контрастів
живуть контрастнії люди.
Тут бігають коні всіх мастів
і ходять білі верблюди.
В незвичному місті контрастів
у кожного є своя думка.
Тут живуть мільйони ентузіастів,
а настрій поганий стирають, беручи гумку.
У цьому незвичному місті
усі, на диво, дуже щасливі.
Тут обіймаються разів зо двісті
і лиш дощі бувають мінливі.
У цьому незвичному місті
ніхто не думає злого.
Тут кожен читає правдивії вісті,
не ділять тут на "свого" й "чужого".
У цьому прекрасному місті
ніколи не в'януть квіти.
Краса твориться з допомогою кисті
та завжди сміються діти.
У цьому прекрасному місті,
усе насправді чудово.
І попри шляхи тернисті
ви потрапите туди обов'язково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2016
А коли сніг обклеє душу
І здасться все немов у сні.
Шарф та рукавички я обсушу
Та друзями піду співать пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
А серце окутане застудою
і не лікується типовою мікстурою.
Температура із присмаком печалі,
думки мої, як кораблі відчалі.
І все це настільки вже дістало,
що поки думала про біль, боліти перестало.
Насправді вся застуда лиш в думках,
ви думайте про гоже, розвійте її в крах.
У дощ рясний без парасольки вибігайте,
забувши про простуду, часу ніяк не гайте.
Пишіть вірші, любіть і уявляйте гарне,
робіть добро, бо ж це не марне.
Малюйте на парканах матюки
і поки люди це не бачать, тікайте навтіки.
Жартую. Краще так не ризикуйте,
але із рідними круті моменти закарбуйте.
Даруйте доброту усім своїм близьким,
дорослим і малим, високим та низьким.
І це кажу вам я людина, що мрійлива,
і хоч буваю, що з застудою та все таки щаслива.
01.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617524
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.11.2015
Осінь проникла щирим листям у душу,
розлилася кавою по замерзлому серцю.
І знаєте радіти із задоволенням мушу,
бо ж осінь надає настрою перцю.
12.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612730
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.10.2015
І небо не розсиплеться в каміння,
і світ не трісне попалам.
Не знаю я, чи, то бажання, мрії, вміння
та Україну не віддам я вам.
Сьогодні все напоготові:
до влади запитання і танки там на сході,
ми ніби на трухлявому мостові -
потрохи тонемо в брехливому болоті.
Лиш інколи, вчепившись за надію,
ламаючи навіяні страхи,
я намалюю пензлем віру
та відправлю воїнам в думки.
І маса не написаних історій,
і мільйони несказаних там слів.
Ми маєм сотні алегорій,
в реалії лиш коронованих ослів.
Тихіше. Чуєш? Там війна гримить.
І чутно крики воїнських ракет.
Вогонь. Надія. Віра. Мить.
То не важливо, у раді вже давно бенкет.
Народ – то сила, лиш коли єдині,
коли ніхто царем себе не оголосить,
коли за Україну, вчора, завтра, нині,
коли у владі президент грошей не косить.
І поки, диктатура малює нам картини,
що ніби скоро все уляжеться, забудеться
Ти пам'ятай!
Ніщо й ніколи не буде забуте,
і у в майбутньому народу своєму нагадай:
єднання країни, свободи бажання закуте.
Ти пам'ятай! Що попри навіяні, чужими, думки,
геройство не зітреться словами,
і не зважаючи на газетнії казки,
ти нагадай! Біль не змиється сльозами,
минулого ніхто, ніколи не позбудеться.
Біда, що сталась з кожним з нас
це лиш частинка пазлу, чиї надії збудуться,
й настане наш щасливий час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601025
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.08.2015
Ти знаєш, буває мене накриває,
моє терпіння враз, як ураган зриває.
В душі моїй одні стихійні лиха,
так боляче, що ледве диха.
Ти знаєш, як важко прикидатися щасливою,
бути такою доброю, мрійливою,
брехати людям кожен день
і говорити типу :" Все окей".
Ти знаєш, як хочеться кричати,
але приходиться лише мовчати.
Всім все одно на мої проблеми,
у них свої там різні теореми.
Як би ти знав, як важко у душі кричати,
як через це я перестала відчувати,
Як люди просять допомоги,
хоч і самих, і не цікавлять мої тривоги.
Як би ти знав, як хочеться сказати,
але натомість приходься мовчати.
В моїй душі вже знову ураган...
Пішло все на фіг, піду і з'їм банан.
01.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600978
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.08.2015
А я горнятко до себе притулю,
так тепло на душі, що й не передати.
І так щаслива я від того, що люблю
людей, природу й до обіду спати.
17. 08. 2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600160
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.08.2015
Горить свіча, палає,
на жаль ніхто не знає,
як боляче буває,
коли душа твоя згорає.
Через людей, події
Та нездійснені мрії.
Горить свіча, палає,
усе по трохи затухає,
навколо попелу надії,
зруйновані близькими мрії,
банальний біль через утрату,
палаючу її прийшлось принести в хату.
Горить свіча та затухає,
тихенько близьких всіх благає,
щоб із надії віти кинуть,
щоб у банальне щастя взяти і повірить,
щоб ясно так горіти,
щоб хоч когось, але все ж гріти.
Горить свіча, палає,
ніхто їй не допомагає,
та й то не дивно -
люди стали бидлом,
лиш добре, що себе так ряно бережуть
і допомоги ще й від тебе ждуть.
Гори свіча, палай,
всім все одно на тебе, знай.
Людина дивне все ж створіння,
то потушить, то запалить без всякого там вміння.
Не вір нікому, бо ж перегориш,
хочеш довіряй, та знай, що скоро все ж згориш.
Горить свіча, палає,
вона давно все знає,
на неї часто сум тихенько набігає,
але вона горить щоби світити,
вона горить для вас, щоб у моменти суму гріти.
31.03.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2015
І знову братися за ручку,
і знову щось таке писати.
Звалю думки усі на кучку,
пора це все давно сказати.
Дитино, очі ще твої наївні,
запам'ятай́ ти все ж лише одне:
не можна вірити у мрії,
бо ж потім біль ще довго не мине.
Відсутні вже давно усі надії,
тому живи лише реальністю,
забудь вже про дитинство,
борися з радикальністю,
із дійсності створи намисто.
А якщо ні, то протидій,
оголоси війну системі.
Бери у руки зброю й дій,
бо люди вже давно не в темі.
Усі забулись як потрібно жить,
говорять, що усе погано,
насправді їм подобається нить,
А ти зміни усе спонтанно.
Ти фарбами веселку намалюй,
і кульки кольорові в небо запусти,
до мрій своїх ти ще щось доплюсуй.
І біль, і страх ти відпусти,
борися, вір, люби,
добро ти просто так твори.
Бо мрії не утіляться в життя,
якщо не докладати сил.
Надії справдяться, і зникне те ниття,
змететься із страху й ліні пил.
Дитино, просто вір,
не слухай тих нудних людей.
Ти підіймайся на вершини гір,
і відчиняй вподобаних дверей.
Коли поїдеш десь за місто,
у пошуках своєю долі,
не забувай ніколи про дитинство,
воно завжди чекає твої волі.
27-28.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599540
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2015
А дощ відбиває серця такт,
а може навпаки.
Я знаю лиш один правдивий факт -
люди тікають навіки.
Одного разу посміхнувшись,
сказавши скромне "прощавай",
махнув рукою, обернувшись,
мовля́в, іди, забудь, постав гарячий чай.
І ти позбавлений надії,
намокший під дощем,
ти витираєш скромно вії,
думки підпираючи плечем.
Гримить в душі,
дощить в очах,
не опирайся тиші,
оті персони, що у плащах,
такі ж як ти, не гірші.
Така іронія життя,
усі когось втрачають,
ідуть далеко в забуття,
а ті часу не гають.
Їм по цимбалах нашеє ниття,
ти зрозумій, проміння сонця поміж гір,
і все, що трапиться пізніше,
так має бути, ти повір,
уже не буде гірше.
В свій час потрібно пережити
розбиті глечики, покинуте багаття.
Не забувати те, що любиш боронити,
з любові проросте прекраснеє латаття.
У нас в житті усе не просто так
і люди, що назустріч нам ідуть,
і той побачений тобою мак,
і ті, що у грозу підуть,
Ти пам'ятай, в житті усе не просто так.
09.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599526
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2015