| Сторінки (3/289): | « | 1 2 3 | » |
Надихнула чудова поезія Н.Данилюк "Вільною"
Як проростала в Світі ота Душа:
Тихо-довірливо вгору, між люди, прагла...
Тільки чомусь - то вітер, то спека - жах,
Сумно Душа зітхнула: - Ледь не зачахла...
Часом ота мелодія, що луна
Світло і ніжно-трепетно на світанні -
Раптом чомусь порвалась якась струна -
Згасла мелодія щирості. Все! Мовчання...
І озирнулась навколо сумна Душа,
Світ молодий узріла:- Творець великий!
І зрозуміла: тут-бо вона - чужа...
- Сильною хочу стати серед безликих!
Сильною! Тільки сильною - і ніяк.
Вже не бентежить жодна чужа оцінка...
І потяглась у Всесвіт потужно так
Вільна Душа з ім'ям неповторним - Жінка.
Вільною, тільки вільною - без умов:
Без наговорів,страхів, докорів, версій...
Жити, любити, прагнути знов і знов,-
Світ увібрать у людськеє жіноче серце...
Всі навкруги шептали: - Облиш. Сиди...
Та потяглась в життя незалежно й гінко,
Аби собою скорити нові світи,
Вільна Душа з ім'ям неповторним - Жінка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680495
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2016
Каже подрузі Варвара: - В нас що день - то сварка:
Найогидніша робота - домогосподарка.
День товчешся, аж до ночі, в кухні й коло хати,
Та ніхто за це не хоче видавать зарплату.
А удома - кури, свині, і реве корова...
Подоїти треба миню, треба скласти дрова...
Мрієш часом відпочити, - це буття вбиває, -
Вихідних у господарок також не буває.
Що й казати, люди добрі (хай їм буде пусто) -
Не візьмеш свиней голодних до моря в відпустку...
Наче в пеклі - ні присісти, ще й город чекає,
Діти просять: - Мамо, їсти! Чоловік волає,
Потім з кумом вип'є "пепсі" й буде приставати:
- Маєш бути супер-сексі й мене вдовольняти...
Гордо каже він знайомим, я щораз це чую:
- А МОЯ - сидить удома! Моя - НЕ ПРАЦЮЄ!
Резюме сумне підводить українка Варка:
- Найстрашніша то робота - домогосподарка!
Кума й каже:- В установу іди працювати!
Хай він буде, супер-сексі, тебе вдовольняти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680325
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.07.2016
Поцілунки весни - у сни,
Переливи хотінь - тінь...
В апогеї страждань - стань,
Та мене не знайди - йди...
Ореолом той день - дзень...
Що було, забувай - край...
Не вернусь, не прийду - жду,
Але ти не вертай - знай...
В сивім полі кукіль - біль,
Сіре небо дощем - щем...
Ген тополя сама - тьма,
Чом те серце ячить - снить?..
В апогеї життя - я,
У далекі світи - ти...
Вічна сага прощань - дань,
А на денці печаль: жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679955
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2016
Навіяно трагічною загибеллю журналіста П.Шеремета
"Ми не тварини, ми - люди...Коли нам страшно, потрібно тримати
удар..."(П.Шеремет)
Од вибуху сплеск... Його файли - у мертвому оці...
Червона Нірвана - дорога Туди... Магістраль...
І кадри завмерлі - картини життя та емоцій...
Шок болю - і все...Вже минуло... Не страшно...Не жаль...
Реальність згорнулась у точку, німу і криваву,
За тою межею - константою Вічності - Смерть.
Упала завіса - минули і справи, і слава...
Убили на злеті - а чаша налита ущерть...
Із помстою чаша - за Правду, страшну і болючу,
За Слово відверте (ти,певно, їм дуже допік).
А був ще Ґонґадзе, "свободи" вкраїнської мучень...
Де ж ті, що убили? - Вікують у розкошах вік.
Неназвані вбивці... Вкраїна, що витекла кров'ю...
Під куполом Ради - провладних інтриг круговерть...
Хтось статки хапає, а хтось умирає - з любов'ю...
А там, за межею, константою Вічності - Смерть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679521
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2016
Це літо так напружено ячить -
Землі рясної золота надія...
Сліпуче літо з грозами на віях
Перепливаю... Даль гримить... гримить...
Вирує літа сонячна снага:
Квітує липа, і шепоче злива,
Калина рідна у саду цнотливо
Звабливі ґрона знову налива...
Це літо так осонцено цвіте -
Наш час буття... Щедротами земними
Впиваюся, милуюсь, бо незримо
Ця повінь у минуле відійде.
Купала і Петрівка - добрий час,
Вже й Спас медовим яблуком іскриться...
Зійдімось, люди, щиро помолиться
За Україну... Хай поможе Спас.
Це літо так напружено ячить:
Яскріє сонце у стрімкім зеніті -
Панує літо у сп'янілім світі...
Поки живу - ціную кожну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2016
Див. початок - попередній твір
****************
Радянська, підросійська, автономна
"Республіка" постала у Криму.
Тут комунізм розквітне, безумовно, -
Для партеліти... Інших - у тюрму...
Російський чобіт - на дорогах Криму.
Колонія московська... Доля зла.
Відомо: всі шляхи ведуть до Риму,
А тут - усе поглинула Москва.
Розбила, розтерзала, розстріляла,
Погнала у крайсвітні табори...
Рукописи прадавні запалали...
Над Кримом - чорна тінь - рука Москви.
******************
Двадцать второго июня, ровно в четыре часа
Киев бомбили - нам объявили, что началася война.
З пісні
Велика Вітчизняна, всенародна...
Сліпучий червень, моря свіжий блиск -
Небес ясних розверзлася безодня -
І злива бомб, й осколків мертвий свист.
Нащадки готів приповзли здалека:
Історію безумець пригадав.
Фашисти пресували, тисла спека,
Та Севастополь бився, не здававсь.
Нескорений, славетний, проросійський...
Співали:"Город русских моряков..."
А скільки крові хлопців українських
У Чорне море люте потекло...
Іще з часів тих козаків звитяжних,
Котрі на чайках бурями пливли,
Із каторги братів спасали, в'язнів,
Ці України-удови сини.
А в полум'ї кривавого двобою
На фронті рятували землю цю
І Крим закрили від заброд - собою,
Фашистську зупиняючи чуму...
Хіба ж вони цю землю не любили?
Це ж їх тепер "бендерами" зовуть...
Вони ж війну оту й похоронили,
Звільняючи нащадкам світлу путь.
Чому ж один назвався "старшим братом",
Адже усі пили із чаші мук?
Татари, українці...- йшли солдати,
Щоб зупинити смерть саму - війну.
Ось Перемога, врешті - Перемога!
Здавалось, щастю не сягнути меж...
Та для татар стелилася дорога
В чужі степи, у безвість - до безмеж...
Народів рівність - то для декларацій,
Красивих слів насипано ущерть...
Під лозунгами псевдодемонстрацій
Вивозили татар із Криму - геть...
Гіркий сорок четвертий... Краще б вмерти:
Дитячий плач, жінок надривний крик...
Вели татар - брехні страшної жертви -
В теплушки - й геть, щоб рід татарський зник...
Історія жахнулась: - Хто ж розбійники?
- Хто християни? Хто гострив мечі?
Сплюндровані степи - німі покійники,
Мов гріх, лежать під зорями вночі.
Кона Таврида: ой, болюча рана -
Куди подітись від Москви заброд?
Вигнанців тіні бродять у туманах -
Тут зрадником назвали весь народ.
************************
Залопотіли прапори червоні,
Гармошки скрип, людський бентежний грай...-
Переселенці їдуть у вагонах
Відроджувати знелюднілий край.
Із Тули й Курська, із Орла й Ростова -
В спустошені степи - сирітський Крим -
Нові господарі... А влада знову -
Москва совєтська - новочасний Рим.
І з України, від Дніпра ясного,
Трудящий люд потік в німі степи,
Щоб відродити, насадити знову
Ті виногради пишні, ті сади...
Та гинуть без води тендітні сходи -
Канал з Вкраїни ліг у землю ту,
Щоб рідного Дніпра цілющі води
Живили Криму мрію золоту.
Текла вода - й надія воскресала,
Текла електрики сталевая ріка -
То Україна плечі підставляла -
І забуяла пагінь гомінка.
Блукала Доля хащами густими,
Та Бог її на стежку вивів знов:
Крим - український, Крим до України
Нам повернув безхитрісний Хрущов.
Тавриди землі нині не руїна:
Нові сади цвітуть із краю в край...
Крим обігріла ненька Україна:
Тут здравниці, тут санаторний рай...
Тут партеліта туші вигріває -
У рай злетілась, наче сарана.
А Крим вкраїнський пишно процвітає -
І мирно спить "великая страна"
********************
Історії хода - невідворотна:
Чорнобиль смерть над світом розпростер,
І похитнувсь, розбився незворотно
"Колосс на глиняних ногах"- СРСР.
Німа заворушилась Україна,
Порвала узи "братнього" ярма,
Прекрасна, незалежна і єдина,-
Розпалася "великая страна".
І як би потім вже не нарікали -
Ще будуть кризи:бідність і війна -
Ми шлях оцей самі собі обрали:
Свободи є неміряна ціна.
***********
Квіти Свободи нашої
Кров'ю политі сьогодні...
Тут, на бруківці в Києві,
Плями оті ще горять.
Над барикадами згаслими -
Крила Небесної Сотні:
Душі, розстріляні вбивцями,
У вічності вирій летять...
Давно сорок днів минуло...
Сумні одридали дзвони
Сотню життів, що згасли
На Інститутській в ту мить...
Захисників Майдану
Димом повиті колони...
- Бог! Україна! Свобода! -
В пам'яті нашій болить...
Третє тисячоліття, слухай:
- Героям - слава!
Встала з колін Україна
Правду й права здобувать.
Кров, пролиту невинно,
Забути не маємо права...
Душі сотні Небесної
У вирій безсмертя летять...
*********************
Утік "князьок злотого унітаза",
Кипів в диму та полум'ї Майдан...
Їх пресували і травили газом,
Кров пульсувала із відкритих ран...
Так вірилось: Закон і Правда буде -
Стомилися від "чинодралля" всі...
Та не дрімав той Герострат-іуда:
Не зна спокою навіть уві сні.
Ви знаєте: не ми ввійшли в Росію -
Росія в нас ввійшла, як в серце ніж,
І кримськії пейзажі золотії
Враз відпливли за той чужий рубіж...
І розколовся рай землі святої -
Навряд, чи землю раєм назовеш -
Та мир у хаті був, і всі були удома -
Всі в Україні - це не відбереш.
******
З суші і з моря, з кордону, з-за річки,
Віяли-мріяли кримські вітри...
Десь безпогонні взялись чоловічки -
Дивні фантоми нічної пори.
Брудно-зелені, дрібні, безпогонні,
Раду і владу в осаду взяли -
Очі у Києві мружили сонні:
- Хто це? І що це? Це ми? Це не ми!
Виродка путлера сім'я злостиве
Заполонило без опору Крим.
Сито сичали перевертні мстиві:
- Вот вам Украина! Жалуйтесь в Рим...
Ну, то навіщо Верховна та Рада?
Влада міністрів нащо кам'яна?
В людства за спиною діялась зрада,
А на кордонах стояла війна...
**************
А що ж татари? "Звільнені" татари?
Де знов пасуться ваші табуни?
Ви наблукались світом, мов хозари,
Вернулися додому, як змогли.
Тут ваше все: і сонце, й скелі, й море -
Все батьківське - ваш благодатний Крим,
Чому ж блука за вами чорне горе?
Чи не судилось розлучитись з ним?
Московський чобіт топче серце Криму -
Колонія Росії - доля зла.
Відомо: всі шляхи ведуть до Риму,
Тут знову все поглинула Москва...
Але палає у степу сухому
Неопалима вічна купина...
Татари, пам'ятайте, ви - удома,
Рятунку жде батьківська сторона.
І як батьки давно, у сорокові,-
В Дніпрі немало утекло води -
Ми нашу землю захищаєм знову
Життям своїм від чорної біди.
Історія нічого не забуде...
Хай Бог дарує нам земних щедрот.
Вкраїна й Крим повіки разом будуть,
І буде син, і Мати, і народ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678048
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.07.2016
Шановні друзі, початок цього твору написано мною у травні й надруковано тут під моїм ім'ям - Світлана Імашева - мій другий аккаунт. Пропоную вам уривки з 1 частини й продовження. Дописати відразу твір завадила поїздка.
******
Коли приходять незнайомці,
вони приходять у твій дім,
вони вбивають вас всіх і кажуть: "Ми не винні,
не винні..."
Із пісні Джамали на конкурсі Євробачення
Крим: таври і скіфи, в тумані віків - кімерійці,-
Осонцений зливок в оправі лазурних небес,
Прадавня Таврида, обрамлена морем Евксинським:
Неаполіс Скіфський,Гурзуф, Алустон, Херсонес...
Приходили скіфи з зелених степів Придніпров'я,
Творили державу і зводили дивні міста...
Тавриди пісок окропили багряною кров'ю
Нещаднії готи, що смерть розсівали і жах.
Та Крим вчарував їх, тож готи отут і осіли:
Плодились, навчались цю землю трудну оброблять...
Котилися гунни під владою злого Атілли,-
Підступної Азії несли криваву печать.
До скель срібночолих й Еллади човни припливали,
Античності подих несли із преславних земель:
Наливсь виноград, і оливкові ґрона заграли,
Возносились храми, де город став - Пантікапей...
У Хроносу вирі зникали народи і слава,
Закони Любові приніс Син Господній - Ісус,
І князь Володимир, володар ясної Держави,
Звойовував Корсунь, освячував Київську Русь.
О Дніпре-Славутич, ти плинув з країв предалеких,
Слов'янськії лодьї на хвилях гривастих носив,
Єднав ти народи: дорога "з варягів у греки"
Приводила русів із півночі - в сонячний Крим.
Крим - світу перлина, плавильня вселенська народів,
Жорстокості людської знаєш терпку гіркоту...
Котився загарбник жорстокий - і знову приходив
Нападник нещадний на землю твою золоту...
Розбурхані хвилі до Таврії круч припадали,
Котились народи - звичАї і мови несли:
Хозари жорстокі століття отут панували,
І половці дикі - кипчаки - в цю землю вросли...
*******
Підводилось сонце, палке, червонясто-пекуче,
Простерло проміння - й втонуло у згірклій воді.
Над раєм Тавриди брудні розкуйовдились тучі:
Недоля дорогу вказала монгольській орді...
..............................................
В п'ятнадцятім віці приходили турки-османи:
Скорили Тавриду, спалили фортеці старі...
Знов бранців голодних примарні брели каравани
І канули в безвість у степу гарячій імлі.
Та степ Придніпров'я плекав нескориме вояцтво -
І вільнії люди прийшли за пороги Дніпра:
Розправило крила, міцніло на силі козацтво -
Тут Січ Запорозька - Вкраїни опора росла...
Та Січ Запорозька - лицарської вольності братство,
А степ придніпровський - із кримським обнявсь на межі...
Сірко-характерник водив нескориме козацтво -
Й кришилися шаблі турецькі й татарські ножі.
***************
Крим - світу перлина, плавильня вселенська народів,
Жорстокості людської знаєш терпку гіркоту...
Розбилося рабство турецьке - і знову приходив
Загарбник нещадний на землю твою золоту.
Зміцніла на півночі заздра Московія хижа,
До теплого моря шукала широкі шляхи -
Знов кров полилася: Росія нещадна безстижа
Орлом двоголовим вп'ялася у Крим на віки.
Вовчиця голодна у землі сусідні вгризалась:
нам Січ зруйнувала - тужили пороги старі...
І плавились скелі, і Чорнеє море здригалось,
І люди конали у кримській жертовні страшній.
Двадцяте століття - жахіття кривавої драми:
Впилася народною кров'ю війна світова,
Імперія царська сконала - повержено храми,
До влади в Росії прийшла більшовицька орда
Крим - світу перлина, плавильня вселенська народів...
Зійшлись у двобої червоні та білі полки,
Пручалися німці, Денікін та Врангель відходив...
Червоний терор розв'язали тут більшовики.
Був курс в комунізм, але особливий, військовий,-
Це ревтрибунали і розстріли - тисячі жертв...
Війна громадянська хитала Росії основи:
Руїни та голод... в Криму оселилася смерть..
Читайте продовження сьогодні. Новочасся.
Світлана Імашева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678021
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.07.2016
Я знову вдома, я нарешті вдома -
Учора лиш у виріях витала...
Пливе городів середлітня втома,
І вишня дороге намисто вбрала...
Рум'яні мальви у саду за тином
Мовчазно-радо кликали до хати,
Рубіном блиска у росі малина,
Не вийшла тільки мама зустрічати.
Я знову вдома - від землі чужої
Втомилася, хоч не трудила руки...
Я нині тут одна - сама з собою:
Там залишились діти та онуки...
Іду до саду: яблуні вітають,
Старі й сумні, покручено-крислаті,
Ще де-не-де і яблучка спадають,
Аби мене з мандрівки пригощати.
В городі зілля виполю нахабне
І розбуджу занедбану криницю...
Панує понад світом літо звабне,
І сонце у відрі моїм іскриться...
Я знову вдома - прибула здалека:
Жовтіє поле, спіє неба просинь...
Піду до річки - привітать лелеку,
Стрічатиму небавом в гості Осінь...
Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677146
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2016
Знаєм: Гоголю належить
Думка, мудра дуже:
"Сміху навіть той боїться,
Кому все байдуже..."
Сміх отой, як гостру зброю,
Цінували гідно
У часи війни важкої,-
Музу Слова плідну.
На фронтах-бо виступали
Тарапунька й Штепсель:
Стомлені бійці сміялись,
Як в житті належить.
"Сміх і гріх", - в народі кажуть,
Це не спростувати,
Без "гріха", як і без сміху,
Щастю не бувати.
"Сміх і сльози" - теж народний
Вислів щиросердний:
Якщо тільки сльози лити -
То недовго й вмерти.
Краще сміймося, шановні,-
Добре все до міри,
Бо життя не заборонять
Навіть лицеміри.
Є, звичайно, у "мистецтві"
"Популярні штучки" -
Це відомі всім зеленські
Й трансвести-сердючки...
Все паплюжать українське,
Гидять нашу мову -
Виставляють українців
Дурнями в усьому.
Слід таким сказати трутням
(Слово щоб збулося):
Їм сміятися на кутні
Гірко довелося б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656616
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.04.2016
Ти підеш, а за тобою день згаса...
Він колись повернеться знов, але тебе вже нема...
Віднайдеш той острів, де живе краса,
Але чому замерзла любов? Чому панує зима?
Ти і я - у сірій каруселі днів...
І моїм ранковим ім'ям когось ти знову назвав...
Я одна в напівпрозорості снів
У передмісті весни чекаю нового дня...
Він іде у прохолоднім шумі грози,
У шелестінні-шепоті трав, в цілунках сонця - той день.
Поверне когось у світ тепла і краси
І стане він початком нових - легких і світлих пісень...
Пам'ятай: жалю немає й каяття,
Лиш спогад часом сплива в напівпрозорості снів...
Та пізнай всю кару й легкість забуття,
Ту паралельність існувань в невідворотності днів...
Ти підеш... Ти і я.... Пам'ятай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Не кричімо про Матір
і не биймо себе у груди:
В тиші сходить любов...
Подолаймо той пафос в собі.
У чаду екзальтацій,
в істерії чужинській огуди
Дуже легко зблудити -
похлинутися злом у юрбі.
Про любов не волаймо:
часом зайві епітети пишні,
Та любов виростає,
як у матернім лоні дитя.
Спіють в тиші рожево
у саду найрідніші вишні,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя.
Лиш торкнутись вустами
коханої щічки дитини,
Диво їй показати:
із бруньок вирожевлює цвіт...
Обійме її крильми
той Янгол любові незримий,
І на гілочці долі
зав'яжеться добрий плід.
Не кричімо про Матір-Вкраїну,
панове, не треба,
І пекуча ненависть
хай коріння своє не пуска.
Всі ми, люди, - під Богом...
схиляється рідне небо,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2016
Якось іншопланетяни в НЛО-ракеті
Прибули з візитом дружнім з дальньої планети.
Сірі личка, чорні очі, постаті дитинні,
Та, проте, дізнатись хочуть про права людини.
Їх зустріли, показали чудеса науки:
Зграї роботів нагнали - техмодерні штуки.
Повели в Верховну Раду, сісти запросили
І про всі права людини звіт проголосили.
Це космічні дипломати мудро споглядали,
Чітко все конспектували й фотографували.
Сканували юних, старших,- знають нашу мову,-
Про права людини наші звіт новий готовий.
ЗВІТ ІНШОПЛАНЕТЯН
Починають тут дурити ще у сповиточку:
Маму соскою замінять доні і синочку.
Ледь оті малі земляни стануть підростати -
Знову дурять: починають їм казки казати.
Де ж ото гуманність ваша? Де права людини?
Бреше вам "Прогноз погоди", брешуть вам "Новини",
А політики вам брешуть - в вибори - роками,
І щодня й щоночі бреше клята ця реклама...
Та найбільше "казконавтів" у Верховній Раді:
Їх "казки" брехливі слухать люди вже не раді.
Отже, щоб державу вашу швидко врятувати,
Треба "казкарів" на Марс усіх транспортувати.
Хай там трудяться фізично: Марс той обживають,
Хай права людини чесно потом заробляють.
І живуть нехай притому на одну зарплату.
ЩО Ж НАМ, ЛЮДИ, ДОПОМОГИ З КОСМОСУ ЧЕКАТИ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655316
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 28.03.2016
За мотивами повісті М.Коцюбинського
"Тіні забутих предків"
Зникають чиїсь сліди
в Карпатах - мольфарськім храмі,
Чуть нетрів зелені гами
і поклик:- Іва-а-а! Сюди-и-и!
Просвітлені небеса
в смерек весняній мережці...
Тут Мавка* ступа по стежці,
правічна зітха краса...
Трембіта - цей голос гір -
блукає в старих Карпатах,
Так манить на скелю стати -
торкнутись щокою зір...
Іванко ж усе зове
кохану свою Марічку...
Бог кинув блакитну стрічку -
ген дід Черемош пливе.
Перейдено Рубікон -
не виплить з полону нетрів,
І тіні забутих предків
хвилюють видіння-сон...
Одвічна легенда гір
про тайну життя й кохання,
Що вперше і ув останнє
народжується, повір...
Десь в пам'яті це живе -
слідами бреду в Карпатах...
Зустріть тебе, обійняти:
Іванко мене зове...
*Мавка - міфічна істота, лісова русалка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655194
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.03.2016
Гумореска "Акція "День без мату"
Нині акції цікаві -
Що іще бажати?
Хтось був видумав, лукавий,
Нову:"День без мату!"
Що тут в місті почалося!
Ледь все не пропало:
Автосервісів роботу
Паралізувало!
Ледь вантажники завзяті
За вантаж вхопились,
На язик слівця закляті,
Як чорти, з'явились.
Щоби акцію чудову
Місту не псувати,
Довелось ховатись вдома,
Щоб не чули мату.
Наставляє перед матчем
Тренер футболістів,
Але ті його промови
Не вловили змісту...
Каже тренер щось такеє -
Сенсу не дібрати -
В його мові половина
Тільки слів - "без мату".
Трудовик у школі учням
Працював на втіху.
Нині ж довго-довго мучивсь
І помер - на вдиху.
Як у жителів звичайних
Почали питати:-Що? Коли?
Не знали, бідні,
Як відповідати.
Слів сердешним бракувало,
Все оте сказати...
Точно: ворог наш придумав
Акцію "Без мату!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654247
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.03.2016
Живу, наче цвіт, що чекає свою весну,
Розмружує в променях щастя тендітні вії...
Прозорі світанки обтрусять росу рясну,
Зів'яне журба - і в тиші зійде надія.
Дивлюся ув очі людям так просто я,
Дивлюся прямо, здається, питаю душу...
Нічого від вас не криє печаль моя,
А радість розділим навпіл... Спішити мушу.
Спішити треба:обтрушує вітер дні
Із древа життя мого під часу дощами.
Ще зовсім недавно раділо воно весні
І цвітом буяло,а нині - ряхтить плодами.
Я дітям своїм казала:робіть добро,
Не кайтеся потім - хай буде усе від серця.
Шануйтесь в людях:відступить вселенське зло,
А я вас люблю...Хай онукам оце вернеться.
Далека завжди була суєти суєт:
Не родять в саду моєму багатство й слава.
Та хтось нещодавно мовив: - А ти ж - поет...
- Я жінка, що свою душу звільня словами.
Дивлюся ув очі людям так просто я,
Дивлюся прямо, неначе читаю душу.
Нічого від вас не криє печаль моя,
А радість розділим навпіл. Спішити мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2016
Гнучка, багата, пречудова
Кохана мова золота.
Вивчати нам частини мови
Хай віршик цей допомага.
Число і кількість означає,
А ще - порядок при лічбі.
Усе на світі дозволяє
Порахувати він тобі.
Розкаже точно:котрий?скільки?
Бо шанувати факти звик.
Усім відомо: це числівник -
Наш хитромудрий рахівник.
Числівник знає цифри, дати,
Рахує вічність день за днем...
Століття вміє визначати:
Ми в двадцять першому живем.
Але у рідній нашій мові
Злічить не зможе всі слова.
Він кількісний і порядковий,
Простий і складений бува.
Та кожен має пам'ятати -
Ця думка зовсім не нова -
Одне життя, одна лиш мати
І Батьківщина теж одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651506
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.03.2016
Я подарую цей сонет весні...
О трепетно-жагуча Діво трав,
Що будиться від марень в напівсні, -
І Світ ожив, схитнувся - і заграв...
Весна шепне мої слова тобі,
Я вірю, знаю: ти не забував
Про нас, про мене, і в юрбі
Оте ім'я просвітлене шептав.
Тоді, давно, також була весна...
Ми - молоді, як листя молоде,
Спливала сходу полумінь ясна...
Я обняла, неначе плющ, тебе.
Бриніла в грудях золота струна...
Ми і весна...І небо голубе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650931
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2016
ПОСМІХАЙМОСЯ
Зустрілися дві подруги,
Ось Ната й питає:
- Чи іти за Жору заміж?
- Як собі гадаєш?
- Так, звичайно, Йди, Наталю:
Жених офігенний!
Він багатий і завзятий,
Ще й інтелігентний!
Є у Жори дачка, тачка
І грошей багато,
Та й у місті є квартира -
Пречудова хата...
- Може, він усе позичив
Й голову морочить,
А мене, таку наївну,
Обдурити хоче?!
Заспокоїла подруга:
- Сумнів твій даремний!
Хто ж ото йому позичить?
Він же жлоб страшенний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650821
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.03.2016
ПОСМІХАЙМОСЯ
Мама з сином по алеї
У парку гуляють...
От Артурчик у своєї
матінки прохає:
- Ти купи мені, матусю,
плитку шоколаду...
Краще - ні! Купи, квітусю,
Цю солодку вату...
І допитується мама:
- То чого ж ти хочеш,
Що від рання до смеркання
голову морочиш?
І відказує синочок:
- Знову лаять будеш...
Я свіжого пива хочу,
але ж ти не купиш?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650809
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.03.2016
Захмеліла весна забрела по коліна у роси,
Заблукала в саду, черешень осипаючи цвіт.
Чорну стрічку журби я вплела у посічені коси -
І в акорді мінор захлинувся розвеснений світ.
Буду я, а чи ні - світ хитатиме крони зелені
І одвічні чуття навісну бунтуватимуть кров.
Все мина - все мине: перетліють пожежі шалені -
Зійде Пам'ять...Простіть за надмірну печаль і любов.
А весна вже гряде: промениться-цвіте видноколо,
Молоді небеса ясноокі народжують дні...
Я іду до людей, озираюсь,як вперше, довкола:
Дивосвіт розкрива непізнанні щедроти свої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2016
В часи смутні, як облягає тьма
І манівцями в сутінках блукаєм,
Прозрінням-словом вражена юрма
Стає народом, духом оживає.
Ти був, Тарасе, - і прозріли ми,
Ти охрестив тим Словом Україну,
Ми нацією стали між людьми,
Що бореться за волю - до загину.
Читають нині твого "Кобзаря"
Ті, що колись були "ненарожденні",
Для них твоя високая зоря
Висвічує поезії вогненні...
Знов Катерина молиться в імлі
І оживають, гнані і повсталі,
"Малі оті раби німі"
І гайдамаки, саджені на палі.
Звучить прокляття всім земним царям,
А в душах озиваються луною
Великії, пророчії слова:
"В своїй хаті - своя й правда, і сила, і воля..."
Вже України-бранки голова
Вінком свободи золотим прибралась,
Чом так болять мені твої слова:
"Караюсь, мучуся, але не каюсь..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650194
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2016
"Я не визнаю ні вини, ні вироку, ні російського суду...Росія - це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, тут плюють на права людини і міжнародне право. ...Росія все одно поверне мене в Україну - живою чи мертвою! Але поверне..."(із останнього слова Надії Савченко, яке не дали їй проголосити).
Справедливість - оце вона?
Найдостойнішого - за ґрати?
Суд-судилище і тюрма?
Найсвітлішого - розпинати?
Це в історії вже було - ще за Ірода і Пілата:
Під терновим вінком - чоло,рев юрби:-Розіп'ять!Розп'яти!
Бо юрба - то і є юрба, а пілати - вони ж безсмертні...
Мертва тінь Абсолюту Зла укриває кремлівські терми...
І вихлюпується, сичить
Сука-ненависть по"Расєї":
Не скорити і не зломить
Україночки оцієї...
Ця тендітна,але стальна,
Наша гідність-вона несхитна,
Україна- оце вона,
Її гордість і силу видно.
Бійтесь:Мати уже не та,
Не Хохляндія - наше ім'я,
Бо охмарила тінь Христа
Наді Савченко покоління.
Затужавіла і зросла
Наша ненависть і потуга,
І розточить підмурки Зла
Кров,пролита в боях "за други".
Твоє ймення - в людських вустах
Хвилю бунту по світу сіє...
На плакатах - і у серцях
Ми благаєм:-Живи, Надіє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2016
Я покличу тебе із весни,
Де лазурного неба пастель...
Лине в сни, у розвеснені сни,
Та мелодія - віолончель...
Ринуть звуки мінорно-ясні:
Подих легшає, тане печаль...
Я покличу тебе із весни -
З ностальгії стрічань і прощань.
Від ігристого жару чуттів,
Із тієї шальної весни,
В легкім човнику згадок - без слів -
Ти приплинь у резвеснені сни...
У туманах сумує весна,
Хоч проміниться неба пастель...
Хай зіграє про молодість нам
Ту мелодію віолончель...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649392
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.03.2016
Даль заврунилася бузково...
Обтрусивши зимові сни,
Повернулось небесне коло -
Й покотилося до весни.
У сліпучості, злотосяйності
Весь кульбабовий світ зацвів...
Не буває зими - у радості,
Не буває похмурих днів.
Потону в яблуневосніжності,
У тюльпанових зливах днів...
Хочу ніжності, прагну ніжності -
Цілий світ мені завеснів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649196
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2016
Коханий мій, а я - твоя дружина...
Нам Доля стелить шитий рушничок.
Скажи: яка невідана причина
Стоптала раю ніжності росток?
Шукали губи вуст моїх несмілих...
Нірвана... Стогін...Шепіт: я твоя...
В раю-Едемі плід зірвала, милий,
І віддалась... Тобі я віддала...
Уся твоя: до мислі, до клітинки -
В Любові розчинилась, наче в сні...
Оце і є звичайне щастя жінки -
Віддати все? І ти? І ти мені?
У лоні - плід жагучої любові,
Вуста ж твої - один звірячий скрик...
І рвана рана - квітка з болю й крові -
Від рук твоїх, тих ніжних рук твоїх...
Упала ниць - та краще б я умерла...
Оця любов - і є моє життя?
Учора - "люба", а сьогодні - жертва?
Де сили взять? А я ж твоя... Твоя?
Коханий мій, а як же ми з донькою?
Вона -в мені, обоє нас - у ній...
Вона живе і дихає зі мною...
Їй треба щастя - маму й тата їй...
Банально все - до відчаю банально:
Оця любов, твій скрик - і пустота...
Душі пустеля висиха, печальна...
Хто я? Хто ти? Вродила гіркота...
Ти - чоловік... Була - твоя дружина...
Щоб жити, сили дай мені, Господь...
Не дай забути, що я є людина -
Живого Світу я душа і плоть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Знов у гості до малечі,
Що гасала залюбки,
Завітав чорнявий Вечір
І приніс чудні казки.
Про вербицю і калину,
Ще й про мудрую дочку...
Каже Вечір: - Відпочину
Й гарну казку розкажу.
Тож сідайте, ластів'ята,
В коло дружнеє тісніш,
Пильно слухайте, малята,
Цю легенду, казку-вірш.
От жили колись давненько
В українському селі
Добра матінка Вербена
Й мила донечка її.
Очі сяяли блакитні,
Руса маяла коса...
Знали всі - малі і літні,
Що дівчина ця - краса.
Звали донечку - Калина,
Ой струнка, гнучка зросла,
Добра, мудра, справедлива -
Радість матінці несла.
Як над рідними полями
Пролітали журавлі,
До Калини завертали
Та до матінки її.
Низько линуть над рікою,
Що повз хаточку біжить,
Сурми їх звучать луною:
- Землю нашу бережіть!..
Край цвіте, ріка іскриться -
Це ж Калинонька ота,
Справді, диво-чарівниця,
Світ Природи догляда.
Тут розчісує травицю,
Там лікує дерева
Чи малу рятує птицю,
У пісні спліта слова.
Та дізнались про Калину
Злі сусіди-вороги:
Мріють дивну вбить дівчину,
Знищить люд наш до ноги.
Землю-матір сплюндрувати,
Сині висушить річки...
Тож біда прийшла у хату
До матусі і дочки.
Вороги заповзялися
Цю Калиноньку згубить,
Бо завадить чарівниця
Землю й воду отруїть.
Усміхнувсь деньочок ясний,
Засиніли небеса...
Йде Калинонька прекрасна,
Творить чари-чудеса:
Коси травам розплітає
І годує ластів'ят,
Льон похилий підіймає,
Кличе дощ на рідний сад.
Молоді щебечуть птиці...
Притомилася мала,
Щоб напитися водиці,
До кринички підійшла.
Узяла води у жменю,
Краплю пташечці дала...
Раптом чує: кличе неня:
- Доню! Донечко моя!..
Ой, не пий води, дівице!
Та не зважила на це...
І розхлюпало водицю
Вперше ластівки крильце.
Вдруге воду зачерпнула,
До обличчя піднесла -
Диво сталось: і незчулась,
Як калиною зросла...
Сіє сльози-намистини,
Хилить ґрона чарівні
Кучерявая калина
При криниці, при воді.
Бігла матінка Вербена,
Доню кликала свою...
Бачить: деревце зелене
Над криничкою, в гаю.
Похилилась низько мати:
Серцем воду затуля...
Не вернулася до хати -
Вглиб корінням проросла.
Відпливли роки рікою -
Біль не тихне у серцях:
Верби хиляться з журбою
При річках і криницях.
Бережуть джерела рідні -
Крівцю нашої землі -
Від ворожих чар негідних,
Від напасників її.
І буя в садах калина
Білим цвітом навесні.
І співає Україна
Про калиноньку пісні.
За мотивами народної легенди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647165
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2016
25 лютого 2016 р. виповнюється
145 років від дня народження
Лесі Українки
Колись окраїна була - не Україна,
Тут Тетерів кипів і Случ текла,
І давній Звягель дзвонами гучними
Вітав гостей, прибулих звіддаля.
Звелися древні Київ, Луцьк, Житомир...
Висотувалась з мороку земля...
Полісся рідне - невеселий спомин:
Сльозами й житом сіялись поля.
Тоді окраїна була - не Україна,
Поліський край - кохана сторона.
Тут народилась Леся Українка -
Землі цієї - Мавка Лісова...
І пісню в юне серце увібрала,
Красу і мову рідної землі,
А потім Світу щиро показала,
Як ти кохала глибоко її.
З Кассандри прозорливими очима,
Із генія печаттю на чолі,
Із Ангелом печалі за плечима -
Боліло ж Україні - і тобі...
Як ти знесла оті безумні муки?
Де ти знайшла такі палкі слова?
В краю чужому гинула з розлуки -
А народилась "Пісня лісова"...
Колись окраїна була - не Україна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2016
Нам дарована Богом,
як даровані Світло і День,
Гармонійна й висока,
мов промінням осяяна просинь,
Грає мова Вкраїни -
ця Пісня велична пісень,
Що єднає в народ,
на Скрижалі Буття нас підносить.
Тож вслухаймося в слово,
найлюбіше над інші слова,
Бо воно - материнське,
з колисковою в серце влилося...
В цьому слові пульсує
історія наша жива,
В нім краса, і любов,і усе,
що одвіку збулося...
Закодована в мові
українська співоча душа,
Не принизить її
і нікому уже не стоптати.
Нам боротися й далі,
аби душі не з'їла іржа,
Щоб на рідній землі
усміхались дитина і мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645852
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2016
Останній твій погляд - у простір, до неба...
- Устань!
Зведися, живи в епіцентрі
людського вулкану...
Такий молодий, ти не знав ще
подібних повстань,-
Розстріляний, впав на криваву
бруківку Майдану...
Були поряд друзі. Попереду хто? -
Вороги?
Ти з ними у школі сидів
на пошарпаній лаві.
А нині то - "Беркут"... Де взять
надлюдської снаги,
Щоб дихать, не вмерти? -
Не треба ні шани, ні слави...
Хотілося жити. По-справжньому жить,
по-людськи,
У Світлому Домі,
де рівний між рівними - друзі...
Там ближче до Бога. Там дмуть
непокірні вітри...
ЗАКОН, СПРАВЕДЛИВІСТЬ...
Та " братські" замкнулися узи.
Обкурений виродок гавкнув застуджено:
- Плі!!!
І кулі прицільно лягли
на убивчі орбіти.
Ти все іще біг,
але вже відірвавсь від землі:
Ти був на Майдані
за волю Вкраїни убитий.
Останній твій погляд - в задимлене небо...
Туди
Пішли твої друзі із жерла
людського вулкану,
Небесна та Сотня... І плакали дзвони:
- Прости!..
А ЩО НАМ СЬОГОДНІ СКАЗАЛИ Б
ГЕРОЇ МАЙДАНУ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2016
І мить проминає, і вік проминає... Мов сон:
Феєрія снігу у рамі лазурного неба...
Тебе виглядаю з дитинства сяйливих вікон,
Мій таточку... Спогадом лину до тебе.
Знімілими кадрами - в пам'ять: далека зима,
Ти - в сірій вушанці - недавно із мук, із лікарні,
А я ще мала і весела, я дуже мала...
Той сніг, і санчата, і очі твої захмарені...
А нас же могло і не бути... І думка: - Верни!..
Бо ж я - сиротою -без тебе, мій татку, без тебе.
Прийшов із осколками в мозку - з тієї війни,
А потім залишив... Зближаюсь, вертаюсь до тебе...
А ми ж заплатили за долю, мій тату, сповна:
Ти - юною кров'ю, а я - гіркотою розлуки...
Та кублиться знов у геєні вогненній війна,
І знають про неї - не тільки зі слів - мої внуки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641893
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2016
Бджолиний рай, де сріберна роса
Вмиває зорі ранні й вечорові,
Калиново-жоржинова краса -
Який розмай в природі - і у мові.
То українська лагідна душа
Так словом рідним молиться й співає,
Красу земну - у мові залиша:
Прикметник всі ознаки називає.
У нас не кажуть байдуже:- Земля,
Але "родюча", "щедра" чи "рідненька"...
І мовить мати про своє маля:
- Моє кохане, золоте, любеньке...
Про все у світі суще - всі дива -
Прикметник відкриває таємниці:
- Який? Яка? Які? - живі слова...
І мова рідна грає та іскриться.
З іменником прикметник заодно,
Бо їм у парі йти у мові личить,
,
Але ось рід, відмінок і число
Прикметник у іменника позичить.
Якщо ж у кого сумнів, може, є,
Прикметник, друзі, це не забаганка,
Він визначає точно, що - чиє:
Усмішка мамина і татова співанка...
Між мов земних космічно так звучить
Пречисте наше українське слово.
Тож бережімо,друзі, для століть
Душі багатство і багатство мови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640129
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.01.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2016
Посміхаймося
Знов приповз коханий муж
майже опівночі,
То й пита жона:- Чому ж?
Заглядає в очі.
- Скажеш, певно, що стояв
в пробці на дорозі?
Може, ногу ти зламав
на слизькій підлозі?
А чи знов з начальником
трудилися в парі -
Засідали у міськкомі
та на семінарі?
Ні, напевно, ти зазнав
душевної рани,
Бо блондинку-секретарку
вкрали марсіани?
І п'яненький муж розчулив
молоду дружину:
Ти ж розумна, то й придумай
поважну причину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638309
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.01.2016
ПОСМІХАЙМОСЯ
Попід дубом кучерявим
два мисливці стрілись.
Привітались, закурили
і розговорились.
- Ти чого ото сумуєш? -
Микола питає.
А Василь скривився дуже
та й розповідає:
- Ну, пішли ми із кумами
та й на полювання
Кабана уполювати -
непросте завдання.
Не прийшов кабан ледачий -
ну, ми й завелися
І до ранку всі, як свині,
отак напилися...
До світанку на галяві
давай колобродить...
А як тільки розвиднілось -
тут кабан приходить!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638299
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.01.2016
ПОСМІХАЙМОСЯ
Вранці молода Танюша
чоловіку доріка:
- Я отут - як Попелюшка!
Це любов твоя така?
На роботі у клопоті
линуть роки молоді...
Обіцяв любов, турботу,-
мрію обіцяв в житті.
Мию, шию, прибираю -
ох, життя моє сумне, -
І це ти зробив, гультяю,
Попелюшкою мене...
Чоловік недовго думав:
- Ну, не треба так тужить!
Я ж казав:- За мене вийдеш -
як у казці будеш жить!
Шановні колеги ,читайте також попередній твір - жарт, запрошую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638035
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.01.2016
ПОСМІХАЙМОСЯ
В мого кума Филимона
жінка дуже вчена:
Три освіти, три дипломи -
не те, що у мене.
Ось приліз додому п'яний
Филимон Халдєєв -
Лає знов дружина Таня:
- Клятий Мендєлєєв!
Це ж його-бо відкриття, -
в пеклі щоб горів він, -
Не життя тепер - пиття:
кляту п'єм горілку!
Як з підлоги підійма, -
важить муж з півтонни, -
Мудра жінка проклина
вченого Ньютона.
Що із п'яного візьмеш:
встав - і знов падіння,
Бо Ньютон відкрив закон
земного тяжіння.
Геніальний той закон
жить нам заважає:
П'є горілку Филимон,
і сім'я страждає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637908
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.01.2016
Нас норми, статути, закони
У рамки свої закували,
Незламні, та часом умовні,
Невидимі, проте міцні.
Це добре, це просто чудово,
Інакше ми б просто не знали,
Ну що поробити з собою
У повені тінявих днів.
Ми - люди... Проходимо поруч,
Плечима торкаючись навіть,
Холодні, байдужі, суворі,
Далекі, мовчазні, чужі...
В юрбі цій - ми тіні прозорі,
Свою убиваємо пам'ять...
І в'янем в безсилій покорі,
Йдучи до Тієї межі...
Лиш іноді полумінь Світу
стрілою відтам проникає,
Болючим прозірчастим лезом
Серця захололі пече...
І шепче знекровлена віра:
Величний, ВІН нас споглядає,
Незримий, - у думці, у слові,-
Підтрима зомліле плече.
Себе нарекли "богорівні" -
Підводимо очі угору,
У відчаї ломлячи руки,
В молитві заклякли, німі...
Все просто і мудро доцільно
Вершиться у Світі земному...
Підводиться з тьми, із туману,
Твій Образ в священнім вогні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2016
Ой, Христос хрещається -
у ріці Йордані!
Води освятилися
в світанковій рані.
Православні моляться -
раді привітати
Це хрещення світлеє
Божого Дитяти.
В серці одізвалися
дзвони малинові.
Душі прояснилися
з Божої любові.
Мудро усміхається
Іоанн-Хреститель:
Нині-бо хрещається
світові Спаситель.
Сонце умивається
у воді свяченій,
Засіяли куполи -
бані золочені.
А зима виписує
пензлями морозу
На прозорих шибах
та й пречисті сльози
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636479
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.01.2016
Посміхаймося!
Як приїхав зять уперше
та й до тещі у село, -
Познайомитись з ріднею,
щоб усе як слід було,-
Зустрічали і вітали
тесть і теща молодят,
Пампушками пригощали,
відбивними із курчат.
- Мій коханий все уміє,-
мамі хвалиться дочка.-
Він комп'ютер розуміє
й непогано заробля.
Мати каже:- Це чудово -
все уміти, все робить,
Бо уміння, як відомо,
за плечима не носить.
Тож нехай візьме ослінчик
та у хлів мерщій спішить,
Хай матусі допоможе
він корову подоїть.
Зять готовий: взяв той стільчик,
до корови йде у хлів.
Повертається сердитий:
- Я її не подоїв!
Я корову цю благаю:
- Миню, миню, ну сідай!
Та на стільчика сідати
відмовляється - і край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635840
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.01.2016
ПОСМІХАЙМОСЯ
Не вражають чудеса техніки й науки:
Звикли всі до "Гугл", до "Еппл" -
повсякденні штуки.
Часу менше все чомусь -
ніч сиджу ВКонтакті...
Прагне в "друзі" Томас Круз -
із Габону, з Африки...
Що ж, заходь, "контактний" друг,
хоч у мене спішка:
Маю в лівій я виделку,
а у правій - мишку.
Був коханець-серцеїд
мій товариш Гриша,
Та зігнувся і поблід, -
як кажуть, "весь вийшов":
Не впіймаєте того
на ста..евім акті.
Зрозуміють всі його:
ніч сидів ВКонтакті.
Ось читаю - пише "свій":
- Ей прІвЄД, Шо робЕш?
- Здогадайся, грамотій,
ти і сам це любиш.
Але мрію я давно
за такі "розмови"
Вдарить тебе Словником
вкраїнської мови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635669
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.01.2016
УСМІХАЙМОСЯ
ЧОЛОВІК ПРИЙШОВ ДОДОМУ
З ПОЛЮВАННЯ ХМУРИЙ,
ВЕСЬ ЗІГНУВСЯ ВІД УТОМИ,
ГОЛОВУ ПОНУРИВ.
І ХВИЛЮЄТЬСЯ ДРУЖИНА:
- ЯК ТАМ ПОЛЮВАННЯ?
- ВСЕ ЧУДОВО, МОЯ ЛЮБА,-
В МЕНЕ Є ПРОХАННЯ:
ЦІЛИЙ МІСЯЦЬ НАМ НЕ ТРЕБА
М'ЯСА КУПУВАТИ...
- ТИ УБИВ, НАПЕВНО, ЛОСЯ?
- НІ, ПРОПИВ ЗАРПЛАТУ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634793
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.01.2016
Усміхаймося
От сидять пенсіонери:
в парку в шахи грають...
А повз них, немов Венера,
дівка пропливає:
У спідничці коротенькій,
вся струнка, вродлива...
Задививсь дідок на неї
і бурчить грайливо:
- Ех, коли б мені літ двадцять,
шахи б я покинув!
Не втекла б від мене цяця -
молода дівчина!
Друг і каже: - Чи здурів ти,
щоб таке бажати?
Це ж до пенсії прийшлося б
знову працювати!
І ЗА П'ЯТЬ ХВИЛИН СУМНІВНО
ПАЛКОЇ ЛЮБОВІ
СОРОК РОКІВ ДОВЕЛОСЯ Б
ВКАЛУВАТИ ЗНОВУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634785
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.01.2016
Світлосяйно, прозірчасто-інейно,
срібнодзвонно землі й небесам
В цей морозяний, - ах, - розпромінений
новорічно-казковий Сезам...
Дзі-і-нь! Зімкнулися стрілки годинника -
згук дванадцятий станув і щез...
Хвильно-трепетно і п'янко -винно так
в сподіванні примарних чудес.
Все жагучим бажанням напоєно...
свічі гаснуть - і в'януть слова,
І схиляється так упокорено
на рамена твої голова...
Новорічно-ялинкова магія -
мить єднання і років, і рук...
І морозяно-зоряна мантія,
і цілунків притишений звук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...
Народна пісня-щедрівка
Прилетіла ластівочка, стала щебетати:
- Вийди, пане-господарю, рік Новий у хаті...
Вийшла з дому господиня,
ой бліда, сумная:
- Плачуть діточки дрібнії,
тата виглядають...
Пан господар - у турботі,
на кривавій на роботі:
Україну визволяє -
хай Господь допомагає...
Прилетіла ластівочка,
стала щебетати:
- Україно, ненько рідна,
рік Новий у хаті!
Покружляла над Донбасом:
там горіли села...
Руйновища та цвинтарі -
сумно, невесело...
Поля чорні поорані,
але не плугами -
Снарядами розпороті,
злими ворогами...
Та не житом засіяні -
осколками, смертю...
Заплатила ж Україна
кривавую жертву.
Щоб Європа процвітала,
могла мирно спати,
Мають сини українські
знову щитом стати.
Бери ж, пане господарю,
зброю в дужі руки
Та завдай "братам"-іудам
гіркої науки!
Прилетіла ластівочка,
стала щебетати:
- Встань, народе український,
рік Новий у хаті!
Щоб від Сяну і до Дону
БУЛА УКРАЇНА,
Возз'єднайся, мій народе,
у міцну родину.
Жени своїх перевертнів
й злодюг-плутократів
Постань врешті господарем
у власній у хаті.
Є Господня Правда в світі -
закони могутні:
Пропав гітлер, пропав сталін -
пропаде і путлер...
І засяє понад Світом
зоря промениста,
Знов засяде за столами
родина врочисто,
І Господнє світло Правди
озарить народи...
З НОВИМ РОКОМ, УКРАЇНО,
МИРУ І СВОБОДИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632299
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2015
У судомах забився:
снилось: обстріл почався зненацька...
Інвалідний візок
вже реальністю буднів стає...
Він живий: повернувся
ізвідти, з АТО, з-під Донецька,
Є маленький синок,
і дружина коханая є...
Йому тридцять,
хтось життя дарував йому вдруге.
Операцій десяток:
- Це архангели чи лікарі?
Він таки повернувся -
і вперше молився до Бога,
І не вірив, завзятий,
що знову на грішній землі...
Рятували всім миром:
далекі й близькі, волонтери,
Незнайомі бабусі
ті згорьовані гривні несли...
Став для когось кумиром,
а для інших він - месник химерний
З тих, що кіборги звались
і за землю оцю полягли...
ВІН - ЖИВИЙ: ВЖЕ ВСТАЄ,
ОЖИВАЮТЬ ПРОСТРЕЛЕНІ НОГИ...
ВІН ЦІЛУЄ ДРУЖИНУ
І СИНА В САДОЧОК ВЕДЕ...
ТА ВРАЖА ІНТЕРНЕТ:
ЗНОВУ ГРОШІ ЗБИРАЮТЬ... ДЛЯ НЬОГО?!
ВІН ПІДКОШЕНИЙ ЗНОВУ,
БО НІЧОГО НЕ ЗНАЄ ПРО ЦЕ...
ЗАРОБИТЬ НА КРОВІ
ХТОСЬ ПОСМІВ, ВСЕПРОКЛЯТИЙ ІУДА...
ЗАРОБИТЬ НА ВІЙНІ,
НА ВДОВИНОМУ ГОРІ, НУЖДІ...
ЦЕ МОЖЛИВО У НАС?
ТО ЧОМУ Ж МИ ЗОВЕМОСЯ - ЛЮДИ?
ХТОСЬ "ЗА ДРУГІВ" ПОЛІГ.
НУ А ХТОСЬ РОЗЖИРІВ НА БІДІ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2015
Моїм подругам на згадку про наші дитячі літа, що
минули в рідній Андрушівці на Житомирщині
Мовчать у парку пишні клени,
Туман над плесом срібляний...
Біліє лиш поміж зеленим
Палац Терещенка старий...
Дівча з зеленими очима,
А он іще й іще одне:
Тримають долю за плечима,
А доля їм вінки плете...
Щебечуть підлітки-русалки,
ПЕРЛИНИ СИПЛЕ ЮНИЙ СМІХ -
І РОЗБИВАЄТЬСЯ НА СКАЛКИ
ЦЯ ТИША, ЩО ЧАРУЄ ЇХ.
ЛИШ ДОСЛУХАЮТЬСЯ ДЕРЕВА
Й ПРОЗОРІ ТІНІ З НЕБУТТЯ...
ТРЕМТИТЬ НАД ПЛЕСОМ СРІБНЕ МРЕВО,
ЯК СПОГАД ДАВНЬОГО ЖИТТЯ...
ЦІ ДЕКОРАЦІЇ ДИТИНСТВА
ІЩЕ НЕ СТЕР БЕЗЖАЛЬНО ЧАС...
А НАШІ ДНІ - ЛЕТЮЧЕ ЛИСТЯ,
ЩО РОНИТЬ ВІТЕР-ЛОВЕЛАС...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629680
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2015
Допомоги в розуму благаю,
Очі відведу, не озирнусь...
Я тебе, як сонце, відчуваю...
- Грішнице, спинись! - Не зупинюсь.
Покладу на серце заборону,
На вуста - безмовності печать,
І сльозу, пекучу і солону,
Я терпіть навчила і мовчать...
То навіщо ж ці безумні муки,
Як відома відповідь проста:
Знаю, що вмиратиму з розлуки:
Чорний одяг і бліді вуста...
Я тебе крізь простір відчуваю,
А коли розлука надійде,
Розкажу, як я тебе кохаю -
Й хай Господь помилує мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015
Тебе дано поистине немало,
ведь наяву сей сон ты видишь вновь:
Все уплыло, исчезло, замолчало -
вошла она, чье имя есть - Любовь...
Вновь Шахразадой дивной возникала
во сне твоем в который раз она
И лишь тебе стихи свои читала,
пленительно печальна и скромна...
В ее глаза ты взглядывал нечасто,
но голос тот - он для тебя звучал...
Ты к тайне странной прямо был причастен:
твой тихий взор ее воспламенял...
Она себя молчаньем усмирила,
но тайна эта так волнует кровь...
Она пришла,прекрасная стихия, -
не прекословь же ей, не прекословь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629029
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2015
Запитала в чоловіка
дружинонька Люба:
- Це ж яку-то передачу
ти дивитись любиш?
В телевізор носом впрешся
і лепечеш журно:
- Не ходи туди, не треба,
не йди туди, дурню!
І сказав їй чоловічок,
хворий від похмілля:
- Я дивлюсь відеозапис
нашого весілля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628722
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.12.2015
У нічному клубі моднім
мажори гарцюють:
"Відриваються на повну",
жеруть і танцюють...
Залицяється до дівки
"качок" здоровенний,
А дівчина теж не промах:
- Одвали від мене!
- Це ж чому отак суворо? -
пристає мужчина...
- Маю я бойфренда Жору -
от і вся причина.
- А, бойфренд у тебе, значить?
А у мене - тато,
Та іще є дачка, тачка
і бабла багато...
Що ж ти плачеш? - у дівчини
питає мужчина.
- Бо утратила бойфренда
я у цю хвилину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628715
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.12.2015
Колише тишу Замкова гора:
Тут починався древній наш Житомир...
Ще й не було його - вона ж була:
Легенд прадавніх сивочолий спомин.
Гора була предивно молода,
Пишалася намистом із граніту,
А Тетерева стрічка золота -
Як пектораль розплавленого літа.
ТУТ ЗУБРИ З ПУЩІ ЙШЛИ НА ВОДОПІЙ,
ВІНЧАЛИ СОСНИ ПРЯМОВИСНІ СКЕЛІ,
І ДИКИХ БДЖІЛ СЕЛИВСЯ ДРУЖНИЙ РІЙ,
ДЕ НЕ БУЛО ЩЕ ЖОДНОЇ ОСЕЛІ.
КОЛИСЬ ТУТ, КАЖУТЬ, ЖИТИЧІ ЖИЛИ:
РОБИЛИ БОРТІ, ЗВІРА ПОЛЮВАЛИ...
З ДРЕВЛЯНАМИ СУСІДИЛИ ВОНИ,
ПОЛЯ ОРАЛИ, ХЛІБОМ ТОРГУВАЛИ...
Тут нині камінь є - прапращур каменів,
Що плугом часу на пісок не стертий...
Ось дата, що накована на нім:
Рік вісімсот вісімдесят четвертий...
І тиша тут. І завмирає час:
Історія крикливих слів не зронить...
І тільки озиваються до нас
На Кафедральному соборі дзвони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628449
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.12.2015
Жінка - любов, надія,
віра, життя, кохання,
Світу окраса, мрія.
грація і зітхання...
Ніжність тендітна, світла,
вірність глибока, чиста,
Вишня квітуча світу,
музика урочиста...
Жінка - розбите серце,
болі, жалі, тривоги,
Тьмаві безсонні ночі,
довгі чужі дороги...
Та понад болі - Ніжність,
і понад хмари - крила...
В "раї" безумнім вижить
дай їй, Всевишній, сили.
Дай їй на ниві Долі
щедрі зібрать обжинки...
Квітни в саду любові,
вишне, вкраїнська Жінко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2015
Початок уроку:
- А що таке СОВІСТЬ і ЧЕСТЬ?
- Учителю, що ви?
Вони вже давно не існують!
То все архаїзми. А час наш -
це підкуп і лесть,
Це - влада багатих,
що гроші бездушні рахують...
Вже вік двадцять перший
новітні дола рубежі:
У хаосі часу -
дитячі зневірені душі.
У нас ще дитинство було,
а вони - на межі,
Живуть на межі між епох
й катаклізмів грядущих.
Це - діти Комп'ютеросвіту -
нащадки мої і твої...
Та слів тих насущних
не вміють вони трактувати...
А я їм читаю,
як плачуть в садах солов'ї,
Кажу їм про те,
що існують ще ПРАВДА і МАТИ,
Що є УКРАЇНА -
чекає на їхні уми,
Їх світлі таланти й серця,
що любов'ю омиті,
Що БІБЛІЇ мудрість
і геній Шевченка - живі,
Й вони нас врятують
у цьому безумному світі...
Вони мені вірять, можливо,
й напевно, не всі...
Та я ще тримаюсь
і книгу навіщось стискаю...
Читаю їм вірші
про сонце, про квіти й дощі,
В очах цих дитячих
майбутнє Землі відчуваю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617658
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.11.2015
Жарт (скептично про себе і не тільки)
...даремно писать про муку,
звичайний "любовний лівер"...
ним напхані всі ефіри,
тому я пишу про рибу...
Уляна Задарма
Добірне товариство! Мою пробачте скутість,
Нестриманість словесну і не метке перо...
Вночі наснились Сволочь, Серго і Вася Пупкінс
Й мені кричали грізно,що я пишу фуфло...
- Пиши,-вони повчали,- ти про мімози-рози,
А чи рецепт салату у ямбах оспівай...
Кропай казки дитячі - тепер у моді проза...
Не смій писати знову про свій хохляцький рай...
Гламурні поетеси римують термін "кл...тор",
А сокольнята жваві кричать: - БравО! БравО!..
Пиши собі про осінь, яку кохає вітер...
Не смій тривожить всує ти нашого ...ло-ло.
А потім на Пегасі Серго І Сволочь зникли...
Епітети барвисті кипіли в казані...
До слова Україна вони, як жуйка, липли,
Аж захотілось раптом відчистити її...
Тут знаки розділові зібралися у зграї
І заспівали хором:-Курли-курли! Ку-ку!
- Куди ж це ви, шановні?
- У вирій вирушаєм...
Поети нас не люблять...Пора! Мерсі-боку!
Це все вві сні ввижалось заплутано-химернім:
Зустрілись поетеси на острові Розлук:
Уляна, що Задарма, Оленка,що Зелена,
Кульбабка білокоса й Ірина....
Їх пестив легіт ніжний, до ніг тулились квіти,
У кронах воркували сріблясті голуби...
І споглядав Всевишній за цим химерним світом -
І дарував дівчатам співочої снаги...
Усе у Клубі нашім, як в сні, що взяв за душу:
Високе - І не дуже, прекрасне - і смішне...
Прокинулась - міркую: про що писати мушу?
Піду я мову вчити... Не лайте ж ви мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617291
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.10.2015
Стою у храмі вечоровім тиші -
На перехресті мороку й зорі...
Вдивляюся, як день минулий пише
На шпальтах неба спогади свої...
Прозорий день осінньої печалі
Із недопитим келихом жалю...
Твої пташині хори відгучали,
А ти все шепчеш:- Вірю і люблю...
Бентежить мить вечірнього згасання,
Що проминає вже без вороття,
Оце прозріння - і оце прощання
В театрі доль - під назвою Життя...
І хто був хто на цій жорстокій сцені?
А власне, це хіба не все одно?
Осінній вечір під опалим кленом
Доп'є терпке самотності вино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2015
Я вслухаюся в музику рідної мови:
це ж говорить до мене кохана земля...
Заплітається думка в мелодію слова -
кожне слово до серця могО промовля.
Тепле слово "рушник" душу спогадом гріє:
є на білому світі Павелки-село...
Гладдю вишила долю добра тітка Надія,
не дожив до онуків мій батько Павло...
А скажу "паляниця"- засвітиться хата:
віє жаром од печі, цвітуть рушники,
І хлібину виймає бабуся завзята,
нас, онуків, частує зі святої руки.
Ностальгія глибинна у слові "лелека":
хатка біла - колиска в калиновім сні...
Прилетіли із вирію, певно, здалека,
І клекочуть-раюють у ріднім кублі.
Буйно мальви сумні зацвіли на причілку -
Грають сяйвом рожевим бутони рясні.
Їх мелодію долі у пору вечірню,
певно, доки живу, не забути мені.
Тихо пісня бринить - сподівання дівоче,
і бринить на пелюстках солодка роса,
І світанок бринить - зачаровує очі,
а на віях бринить всепречиста сльоза.
Все у слові коханім навіки сплелося:
І поезія праці, й краса, і любов -
Богом дане, найглибше - усе, що збулося,
вкоренилось у Слові від першооснов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614284
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.10.2015
Была в Кронштадте , на побережье
Финского залива, лишь однажды, на
заре
туманной юности, а там вспоминала
Украину...Тогда и написаны эти строки
И было мне тогда 16 лет.
Тогда еще цвела в садах сирень...
на кАмнях - стаи чаек говорливых,
И светлоликий поселился день
на берегах туманного залива...
Как призраки неслышные, вдали
скользили яхты, паруса наполнив
Прозрачным ветром...И катил залив
ультрамариновые волны...
Накатываясь стаей на гранит,
они дробились в мелкие осколки...
И слышалось: не то прибой шумит,
не то листвы весенней ропот стройный...
И чудились отсюда вдалеке
крылА парящие манящей южной ночи,
Следы серебряные на песке
и черные распахнутые очи
Далёкой родины... Ее степей простор,
и чистых рек прозрачное журчанье,
И звезд рассыпчатых искристый хор
над теплою пшеничной дланью...
И ожерелье из янтарных рос
на листьях молодых в лучах рассвета,
Благоуханье южных ярких роз
на бархате пылающего лета...
Не то полынный привкус на губах,
не то - скупой слезинки горечь...
Туман, клубящийся в серебряных лучах,
и умирающая полночь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613965
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 17.10.2015
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ...
М.Ю.Лермонтов
Слезы вытирая лицемерно,
Прячась в траур, в черную вуаль,
Ты земли комок бросала первой
В их могилы, разыграв печаль...
Помнят все, "немытая Россия",
Искорежив судеб мира бег,
Ты своих поэтов хоронила,
Утопая в бешенстве утех...
Вновь слепой проходят чередою
Те, кого ты нА смерть обрекла:
Души, убиенные тобою
И сегодня, ныне,- и вчера...
Революций, воен и восстаний
Не один - в кровавой ризе - век,
Не спасло тебя "светило знаний":
В омут смертный брошен человек.
Нам забыть, я знаю, не удастся,
Что "Россия вспрянет ото сна,"
"На обломках зла и "самовластья"
Чьи напишут снова имена?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613762
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.10.2015
Я не можу тобі наснитися -
ти не здатен мене впізнати:
Певно, доля моя - провидиця -
подалася в світи блукати...
Чи то в раї земнім, чи в зорянім
забарилась втікачка-доля,
Тільки я, така невпокорена,
Не стрічала тебе ніколи...
Під м'яким запиналом мороку
коротаєш осінні ночі
І радієш світанку скорому -
часом мружиш лагідні очі...
Чи самотньо - удвох із кавою -
все один на один міркуєш -
Чи чорнявую, чи білявую -
ти не знаєш мене, не чуєш...
Той, що мій - до останку, подиху,-
щоб душа без душі не жИла,
Щоби з поруху, щоби з погляду
розуміла все - і любила...
Я не можу тобі наснитися -
ти не здатен мене впізнати...
А я буду за тебе молитися
і тебе край воріт чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613086
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2015
У хащах саду, між дерев, кущів,
Ріс красень Дуб, що вічно шелестів.
До неба він підніс величну крону -
Рясне гілля,що схоже на корону.
У тіні Дуба, скромна і мала,
Тендітная троянда проросла:
Стебло колюче, листя полив'яне -
Здавалося: от-от вона зів'яне.
Злостивий Дуб із неї кепкував,
Нікчемною галузкою назвав -
Собою ж він неміряно пишався:
Музичним хистом надто вихвалявся.
- Я музикант, симфонії творець,
О, я талант, я геній, я мудрець...
А ти - суха галузка без таланту!
Навіщо взагалі ота Троянда?
Та квітка все мовчала і росла,
Настало літо - пишно розцвіла...
І від її предивної краси
Замовкли всі пташині голоси,
Всміхались трави, хвилювався став,
Їй пишний сад тоді аплодував...
У цілім світі стало більше світла -
Дуб онімів, Троянда ж - просто квітла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2015
Стрункий, високий, тріумфальний,
В небес закоханий кришталь,
Такий сліпучо-безпечальний -
В саду зацвів гіркий мигдаль.
Він був щасливий: шумом листу
Веселе птаство закликав,
А солов'їв, співців-хористів,
Росою з квітів напував...
Та якось дятел самотою
На гілку мигдалеву сів,
Прислухавсь пильно: під корою
Мигдаль личинками кишів.
Ударив дятел дзьобом гострим -
Мигдаль од жаху затремтів,
Та лікар саду швидко й просто
Гидотних нищив шкідників...
- Геть відлітай од мене, злище! -
Кричав наляканий мигдаль. -
Красу мою ти дзьобом нищиш:
Тобі мене зовсім не жаль...
Образивсь дятел і полинув
Сади сусідні рятувать,
Мигдаль личинкам злим покинув -
І квіти стали опадать...
Ой, захворів наш красень скоро...
Небес затьмарився кришталь,
Повіяв вітер - і на порох
Розсипавсь гордий наш мигдаль.
НЕ КОЖНИЙ ВОРОГ ТОЙ, ХТО ЧАСТО
НАМ ДОКОРЯЄ СЛОВОМ ЗЛИМ, -
ПОДУМАЙ, ДРУЖЕ, І ЗАВЧАСНО
БУДЬ ВДЯЧНИЙ КРИТИКАМ СВОЇМ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612584
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2015
В этом городе зимнем,
где твой образ пурга заметает,
Где под тяжестью снега
схоронились любовь и печаль,
В белой замети вьюги
я имя твое прошептала,
Но порывом холодным
унесло его вдаль...
В этом городе зимнем
плясали шальные снежинки
И хрустальной ледышкой
замерзло дыханье твое,
В снегопаде лавинном
я имя шептала чуть слышно,
В белом царстве печали
теплилось лишь чувство мое...
Я его сберегу
от дыхания стылого вьюги,
Чтоб от ветра шального
не гасла живая свеча...
В этом городе зимнем
я живу, привыкая к разлуке...
И горька моя нежность,
и память моя горяча...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Стигле літо моє,
наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття,
що поснули в криниці душі...
Ген, там осінь-сновида
у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси
й пронизливо-довгі дощі...
Я ще вся у тобі -
у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх -
на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм
я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся у осінь -
вона мене кличе ізнов...
Я дивлюся у осінь:
вона пригощає плодами...
Ці плоди Пізнання -
ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає -
ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм
альбому життя сторінки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2015
Із подругою у барі
Лора тусувалась...
Віскі випили по парі -
Алла й запитала:
- Ти чому це розлучилась
з женихом гламурним?
Ти ж йому життя розбила:
ходить злий, похмурий...
Пояснила Лора Аллі:
- А ти би хотіла
З тим стрічатися, хто палить
і п'є різне пійло?
- Ні, звичайно, Алла мовить,-
як з таким стрічаться?
- Ось і він не зміг зі мною -
прийшлось розлучаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612201
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.10.2015
Гумореска "По порядку..."
Запитала в мужа Катя,
як стояли на мосту:
- Ти б для мене зміг дістати
зірку з неба золоту?
- Так, кохана, звісно, зможу,
бо на світі не знайти
Отаку, як ти, хорошу
і вродливу, наче ти...
Знову жінка запитала:
- Чи за мене ти умреш?
- Так, умру, моя кохана,
бо люблю тебе без меж!
Пригорнулись, обнялися,
Катя мовила за мить:
- Жде брудний удома посуд -
поможи його помить.
- Ой, кохана, це прохання -
не сьогодні, зачекай...
Я здійсню твої бажання -
по порядку називай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612195
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.10.2015
Повернулись додому ластівки,
А шкільні відлетіли весни...
Мої перші десятикласники,
Мої перші, мої чудесні!
Стоїте, молоді, замріяні,
На порозі у отчому домі,
Затаїлись думки під віями -
На подвір'ї шкільному - гомін...
Через роки сюди повернетесь,
Щоб дитинство шкільне згадати,
Тільки вже не хлопчиська впевнені,
Не співучі діти-дівчата,
А з думок нелегкою ношею,
Із далеких шляхів, з видноколу,
Ви прийдете сюди дорослими -
У дитинство своє, у школу...
І Земля обернеться сонячна,
Забуяють сади вишневі,
На подвір'ї шкільному соняшник
Усміхнеться вам ранком рожевим.
І неначе чарівне видиво,
Із ясного шкільного порогу
В душу глянуть вам очі вчителя,
Що колись проводжав у дорогу...
Повернулись додому ластівки,
А шкільні відлетіли весни...
Мої перші десятикласники,
Мої перші, мої чудесні...
1982р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611285
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.10.2015
У пахучому гроні вишневого цвіту -
Таїна твоя вічна й краса,
А рясні вишеньки - твої дрібнії діти:
Дарували ж любов небеса...
Жінко, вишне квітуча, стоїш між громами -
Чи сльозами умита, дощем?..
Але мусиш стояти - роками, віками,
Підпирати надію плечем...
Все чекаєш, чекаєш - чи сина, чи мужа -
Небо скресло - здригається вись...
Ти молитися мусиш і вірити мусиш -
Помолися ж за них, помолись...
Хай же спокій тобі подарує Всевишній
За дітей, за онуків - за рід...
Ти квітуй-процвітай, україночко-вишне,
Хай примножиться цвіт твій і плід.
Щоб у цьому земному безумному раї,
Де громи задвигтіли ізнов,
Ні на мить тебе не покидали
Твої Віра, Надія, Любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611265
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2015
Нам Руси-України сіяють святі куполи.
Письмена промовляють літописними скупо рядками:
Були вої слов'янські, буй-тури славетні були,
Запорожці-козацтво...Щоб стати урешті хохлами?
Був Шевченко-пророк - його слово і досі болить,
І витає душа над крутими Дніпра берегами..
"Хто ж ми є, українці? Ким заковані підло були?
Як виборюєм волю? І чиїми звемося синами?"
Спопеліли століття...І раптом - той Перший Майдан!
Тут, здається, воскресли наша Гордість, Звитяга і Воля...
Не хохли - українці, свої душі звільніть од кайдан -
Від чуми глухоти, що з чужого занесена поля...
Як ми втратить могли неповторний Відродження шанс?
Йшли, куди нас вели недалекі, немудрі вітії...
Може, ГОРДА ДЕРЖАВА - це справді, брати, не про нас?
А чи нам не дано у життя перетворювать мрії?
Чи настільки здрібнів той козачий нескорений рід?
Розточило наш дух хиже плем'я чинуш-плутократів:
До корита дорвались - Їх не кличе сурма у похід...
Ми ж ладу не дамо у власній нетопленій хаті.
Ось і Другий Майдан набутком історії став...
Коли гине Держава, козацький наш дух молодіє.
Слава вічна героям, хто землю оцю захищав:
Поки Пам'ять жива, то жива в наших душах Надія.
Тож не даймо, не даймо їх справу святу осквернить
І забути про те, як вмирали брати на Майдані...
Україна палає, я бачу: палає, горить -
Всеочисний вогонь це - Дух Свободи,що тліє віками...
Хай у ньому згорить вся підлота брехливих чинуш
І перевертні всі, що пролізли до рідної хати...
Україна і Бог - два володарі є в наших душ,
Тож молімося їм. І уміймо своє захищати.
Написано 2оо7р., внесено зміни 2.10 2о15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2015
Спливає ніч -
печаль моя сплива...
Судоми серця -
пам'яті судоми:
Я вже була - чи снилося?
- Була...
Я вже отут
вмирала від утоми...
В якомусь місті
сіро-кам'янім,
В чиємусь сні
примарливо-облуднім
Я вже пройшла -
так холодно мені
Було у вашім світі
неосуднім...
Я облітала
з квітом весняним,
Із плодом яблуневим
опадала,
Із полем ярим,
яро-молодим
Колишньою весною
одбуяла...
І ні любов, ні біль,
ні каяття
Моє- нікого з вас
не зупинило...
Я вже була -
спокутую життя...
Це дивно -
та воно мене любило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610690
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.10.2015
Іменник
Кожне слово народне - творіння пречисте:
Грають в крапельках звуків - потоки життя,
Неповторне, незаймане і урочисте,
Чарівне дивослово - абетка буття.
Сотворили його орачі і поети,
Гнане, в бурю цвіло і тяглось до висот,
Визначало епохи, називало предмети,
Так, творець того слова - великий народ.
Все у світі підхмарнім ім'я своє має:
Люди, звірі, рослини, планети, моря...
Це ж іменник так гарно усе називає:
Україна, калина, матуся, зоря...
"Хто?" і "Що?" - це питання, авжеж, планетарні,
Та іменник чудово на них відповів.
Пам'ятаймо, вкраїнці, імена легендарні -
Котляревський, Шевченко - навіки віків.
Морфології тонкощі прагнем пізнати,
Тож філологам юним відомо давно:
У іменниках вміємо ми визначати
Граматичні ознаки: рід, відмінок, число.
Є іменники - назви загальні і власні,
І конкретні, й абстрактні кожен з нас назива.
Із великої літери пишем прекрасні,
Дорогі українцям чудові слова:
Батьківщина, Говерла, Дніпро і Полтава,
Київ, Львів і Житомир - усіх не злічить.
І у кожному слові - історія славна...
Бережімо ж цю мову живу для століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609988
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 28.09.2015
Народилось дитя -
перші промені, запахи, звуки...
Дарувала життя
і збентежену душу дала.
І колиска моя -
твої ніжні натомлені руки -
І надія моя, і відрада мала...
Я росла,як верба:
щебетала,а часом хворіла,
А жіночої долі
за весною летіла весна...
Ти плекала мене -
і робила, робила, робила -
На заводі і в полі
одцвіла твоя врода ясна.
Як ішла за труною,
я просилась, маленька, на руки:
Тато згас молодим -
через роки догнала війна...
Наче посестру сиву,
ти стріла холодну розлуку -
У жалобній хустині,
самотня, гірка і сумна...
Вчила квіти плекать,
вишивать мене, мамо, учила,
Шанувати людей,
промовлять найдорожчі слова,
А як заміж ішла,
рушничок мені - долю стелила,
Щоб щасливою в світі
була твоя люба дочка...
Жінка свого народу,
чия доля - війна і розлука,
Вічна праця важка,
почуттів і страждань глибина...
Вашим іменем, мамо,
я назвала маленьку онуку,
Щоб продовжилась роду
і любові співуча струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609727
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2015
Метеликом-подихом,
птицею цвіту зорі
Душа моя вільна
у простір холодний полине...
На спокій нарешті
обернуться болі мої,
Чи, може, болітиме ще,
як цієї хвилини?..
Полине, приплине
до лона холодного вод,
Де сяйво зорі
розливає палкі акварелі...
Тут - тиша зелена:
ні сліз, ні зітхань, ні турбот,
У срібному плесі
туманяться ранку пастелі...
Ні туги, ні жалю -
пульсуючий Вічності сон:
Сузір'я-медузи
тріпочуть, іскряться і кличуть...
Згорнулась реальність -
лиш дотиком теплих долонь
Сльозину зітри
на сном оповитім обличчі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609618
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2015
Дев'ять ранку: двоє кумів
горілку купляють,
А при пляшці - ще й торбинку
гарну виявляють.
- Гляньте, куме, у торбинці -
пресмачні горіхи,
Певно, акція чергова -
людям для потіхи.
Кум Іван почухав лоба,
торбу розглядає,
Довго думає, а потім
мудро промовляє:
- Ці горіхи вкрай потрібні
тим, хто п'є горілку,
Щоб од білки одкупитись,
як прибіжить "білка"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609374
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.09.2015
Зустрілися дві подруги - гарні молодиці -
Це ж недавно приїхали жити до столиці:
У чорнявої - відомий та заможний тато,
А білява - теж не бідна - жінка депутата.
Ось білявка нарікає, зла на чоловіка:
- Це як став він депутатом, то тільки базіка:
Стане в позу коло ліжка і заводить мову,
Як-то буде все прекрасно, гарно, пречудово...
Мабуть, буду розлучатись,бо немає діла,
Я і так його балачки довгенько терпіла...
Ну, а подруга їй каже: - Не спіши з розводом:
Депутатське ж вміння перше -" розмовлять з народом" !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609372
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.09.2015
Ти з'явився до мене з осені -
Чую серця солодкий щем -
Із холодної диво-просині
Впав до ніг золотим дощем.
Ти з'явився до мене з осені -
З мрій, із марень, Із забуття...
Несподівано і непрошено
Увійшов у моє життя...
І словами - п'янкими трунками
Заворожував - чарував...
Поцілунками, поцілунками
Диво-розкоші дарував.
Все здавалося, що без тебе я
Мліла, в'янула, не цвіла...
Із тобою сягнула неба я,
Та зламалися два крила...
Ти з'явився до мене з осені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
Відійшло, одквітло, відболіло,
Відкружляло грозами всіма
І, здається, знову заясніло
У судьбі над нами обома...
Одцвіли дари такого щастя
І п'янке любові забуття,
Що мені осяяли назавше
Все ще недоспіване життя.
Ось іду я по землі зеленій,
Упиваюсь леготом весни,
Знаю я, що згадуєш про мене,
І до мене линеш в тихі сни...
Твої руки пам'ятає тіло,
Та любов найперша відплива...
Відійшло, одквітло, відболіло,
Заплелось у ритми і слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
Весняним леготом, лелечим клекотом
Щоночі кличеш, земле запашна...
Горнусь до тебе, Україно ,з трепетом,
Бо у мені - твоя палка душа.
Стрічаєш мальвами з дороги дальньої,
Чаруєш піснею, що в серце б'є крилом,
І хлібом-сіллю з щедрістю вітальною
Гостей своїх частуєш за столом.
Моя калинова, рясножоржинова,
Моя квітуча батьківська земля,
Всіх мовою чаруєш солов'їною,
Що нею мислю і молюся я.
Бідою мічена,із горем вінчана,
Чорнобильським посічена дощем,
Ти піснею молитвою звеличена,
Що в серці українськім будить щем,
Ти "Заповітом Кобзаря освячена
І Стусовою мукою болиш,
Мільйонами загиблих, вбитих, страчених
І розіп'ятих на хрестах сторіч...
Та не схилилося гілля калинове -
В грозу плекала рід козачий свій.
Тож будь соборною, в віках - єдиною,
У боротьбі освяченій - міцній...
Весняним леготом, лелечим клекотом
Щоночі кличеш, земле запашна,
Горнусь до тебе, Україно, з трепетом...
В дітей твоїх - твоя жива душа.
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609109
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2015
От жили собі двоє:
віслючок і старий чоловік,
Та біда приключилась:
осел той упав до криниці...
Ой, кричали ж обоє -
аж кожен від крику охрип.
Та й криниця ж суха -
не можна із неї напиться.
Метушився дідусь:
рятував нещасливця з біди,
Та колодязь глибокий -
несила було врятувати...
Тож покликав сусідів:
- Немає в криниці води,
Та й осел вже старий,-
поможіте його закопати.
Узялись за лопати -
загупали грудки важкі:
Бідолаху осла
засипали сирою землею.
Він уже не кричав -
тупотіли копита малі,
Підминали землицю -
і герой підіймався над нею.
Било в спину груддя,
але він все топтав і топтав:
Відчайдушно, невтомно,
невпинно із лихом змагався...
Ось, нарешті, й кінець:
сам упертюх себе врятував:
Із криниці-могили
він знову на світ показався.
Дивувались сусіди,
дід сердегу осла обіймав,
Той лиш сіно жував
і, здавалось, таки посміхався...
О, якби він умів, то, напевно,
людині б сказав:
- Не здавайся ніколи!
Борися, живи, не здавайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608604
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2015
Два зЕрна у землиці мліли,-
Одне сказало: - Проросту,
Аби гілки моі шуміли
При тім калиновім мосту,
Де зустрічаються кохані ,-
Засиплю цвітом стежку їх
І в цьому світі первозданнім
Плодами обдарую всіх.
Враз пагін виріс на те слово,
Сягнув корінням в глибину -
Й шуміло дерево чудове
При тім калиновім мосту.
А друге зЕрно шепотіло:
- О, що за доля? Просто жах!
Аби гілля моє шуміло,
Це ж треба подолати страх:
Тверда землиця кам'яниста -
Пораню пагін, як на гріх.
Бруньки ж відкрию, ніжне листя -
Зжере його гидкий шкідник...
Ні, ліпше поки зачекаю
У Бога кращого часу...
І зерно у землі дрімає,
Втрачає силу і красу.
Весною ж курочка рябенька
у свіжій порпалась землі,
Знайшла зернину - і швиденько
Ковтнула поспіхом її...
Щоб жити, треба страх забути:
Дерзай і ризикуй, твори...
Класичне "Бути чи не бути?"
Всяк сам для себе обери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608005
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2015
Михайлівською стишено іду -
о, голос міста - звуки піаніно...
Тут осінь ходить з вереснем в ладУ,
і я її зустріну неодмінно.
Ми будем милуватися чудним
пейзажем, що художник невідомий
У мить натхнення дивного створив,-
а той пейзаж - до болю нам знайомий.
А потім підем на Старий бульвар:
б'ють водограї сріберно-холодні,
І крони кленів, і суцвіття хмар
так гармонійно лагідні сьогодні.
Із п'єдесталу давнього зорить
маестро Пушкін вічності очима.
"Спинись, о мить, життя чудесна мить,
ти неповторна, дивна, невловима..."
Останні квіти в парку одцвіли,
Майдан Соборний дзвонами стрічає,
На ратуші - куранти загули,
і осінь по Михайлівській гуляє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607994
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2015
Горів і падав "боїнг"
з небесної безодні:
Як душі ті кричали
і плавились тіла...
Коли смертельну кнопку
убивці натискали,
Радів, упившись крові,
у пеклі сатана...
О світе, світе, світе! -
здіймаєм в небо руки...
Зіткнулися народи,
розчахнуті серця.
Невинні гинуть діти,
а "той"- готує "буки" -
І світ уже на грані
пекельного кінця.
Засіває донецькі степи
та й тілами людськими -
Це ж безумний призвідця
запустив нам сценарій оцей...
І спускаються з неба
на крилах ясних херувими
І ридають безгучно
над тілами невинних дітей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607875
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2015
Відлетіли мої печалі
із вітрами - в далекі далі...
Осінь злотом гаї вінчає -
я прощаюся - і прощаю.
Отака-бо я в світі вільна:
до самотності - самостійна.
Закружляю в прощальнім танці
з віртуальним-таки коханцем...
Ген тополь спалахнули вежі
В цій осінній палкій пожежі,
А чиїхось докорів стріли
у багатті отім згоріли.
Я самотня в саду танцюю,
квітку жовту в щоку цілую...
Осінь злотом гаї вінчає -
я прощаюся - і прощаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
Листочок, що загине без гілля,-
крик болю здичавілої планети, -
Твоє дитя, покинуте маля,
благає, квилить, плаче:
- Мамо, де ти?
Матусенько, куди,чому пішла?
Нащо мене залишила, малого?
Чом до грудей своїх не піднесла?
О, нагодуй,прошу,синочка свого...
Матусенько, дала мені життя,
Тож не роби, на горе,сиротою,
Серед чужих людей на забуття
Не кидай із байдужістю страшною.
Бо я загину без твого тепла,
Без молочка солодкого й любові...
Поглянь, матусю: я - твоє дитя,
Народжене з твоєї плоті й крові.
У мене навіть оченьки твої,
Такі ж блакитні, ніжні, як у тебе...
Були слова і пестощі палкі,
Була любов - мене ж карать не треба.
Щоб не лилися сльози каяття,
І щоб журба тяжка не задавила
Твоє дитя, покинуте маля,
Що ти його на горе породила.
Будь матір'ю: це суть твого життя,
Бо кожна жінка - це найперше - мати...
Твоє дитя, щасливе немовля,
Тебе жадає мамою назвати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2015
Тем, кто стучится, да откроется
к спасенью праведному дверь.
В мерцаньи свеч церковных молятся:
- Спаси, помилуй и поверь...
Прости нас, Господи, невидящих,
даруй душе прозренья час,
Но не преследуй ненавидящих,
бранящих и гонящих нас.
Они ведь, что творят, не ведают, -
согрей любовью их сердца:
Да искупленье исповедуют
во имя Сына и Отца.
И просвети мне сердце, Господи,
мой дух усталый укрепи
И жизни суету ненужную
прости мне, Господи, прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606978
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.09.2015
Квіти свободи нашої
кров\'ю политі сьогодні...
Тут, на бруківці в Києві,
плями її ще горять...
Над барикадами згаслими -
крила Небесної Сотні:
Душі, розстріляні вбивцями,
у Вічності вирій летять.
Давно сорок днів минуло...
сумні одридали дзвони
Сотню життів, що погасли
на Інститутській в ту мить.
Захисників Майдану
димом повиті колони...
- Бог! Україна! Свобода! -
в пам\'яті нашій болить.
Ні, не забуде Київ
чорного болю Майдану,
Духу й пориву людського
в майві небесних знамен.
Він пам\'ятає Батия,
Бабин Яр і Богдана...
Жертву страшну, криваву
Київ прийняв і тепер.
Третє тисячоліття, слухай:
- Героям - слава!
Встала з колін Україна
правду й права здобувать.
Кров, пролиту безвинно,
забути - не маємо права...
Душі Сотні Небесної
у вирій безсмертя летять.
Квітень 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2015
Помилуй мене, о Боже,
бо мудрість твоя велика,
Щедроти твої незліченні -
очисти мене від гріха.
Усе визнаю, Пресвітлий:
слабка людина безлика,
Лукава і многогрішна,
безжалісна і лиха...
Тож праведний ти, о Боже,
і чистий в суді твоєму,
Бо мудрість свою являєш
та істину возлюбив.
Мене окропи іссопом -
я стану біліша снігу:
Хай грішні кістки радіють,
що Ти їх, Господь, сокрушив.
Свій лик одверни пресвітлий
од наших гріхів, о Боже,
Даруй мені серце чисте
і правий дух онови.
Не знехтуй мене, людину, -
єдиний мені поможеш
І Духа Твого Святого
від мене не забери.
Ти радість спасіння Твого
мені поверни, Всевишній,
І Духом Твоїм всевладним
у світі мене утверди.
Навчи іти беззаконних
Твоїми шляхами чистими...
Врятуй нас од крові, Боже,
нам Правду Твою нести.
Бо ж Ти не бажаєш жертви,
страждань людських не жадаєш -
Єдиная жертва Богу -
уражене серце в журбі.
Засмучений дух смиренний,
мій Боже, не зневажаєш...
Отверзи вуста мої, Господи,
складаю хвалу Тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Що це - осяяння, диво, натхнення?
Сплеск почуттів неповторний, нежданий...
В світі буденнім - це, певно, химера,
В грішному світі це зветься коханням...
Ні, не ілюзія - все так реально,
Дивно, чудово, о ні - фантастично:
Гостро відболює слово прощальне,
Пристрасть і ніжність - кохане обличчя.
Осінь дощинку на віях утерла -
Дякую долі за квітку останню.
Певно, ілюзія, може, химера -
Грішне й солодке кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Бежал "князек" златого унитаза,
Кипел в дыму и пламени Майдан...
Их прессовали и травили газом,
И кровь струилась из открытых ран.
Так верилось:Свобода, Правда будет:
Устал от чинодралия народ...
Но не дремал тот Герострат-иуда:
К иудам сон спокойный не идет.
Вы помните: не мы вошли в Россию -
Россия в нас вошла, как в сердце нож,
И крымские пейзажи золотые
Вдруг стали заграницею - и что ж?
И раскололся рай земли медовой,
Хоть вряд ли раем землю назовешь,
Но в той стране был мир и все мы были дома,
Все в Украине - это ведь не ложь.
Иуде захотелось и Донбасса -
Его "шестерки" закричали: - Есть!
И заметались огненные трассы -
Не счесть развалин и смертей не счесть.
И как отцам давно, в сороковые,
- В Днепре немало утекло воды -
Нам землю защищать свою впервые
Пришлось телами от большой беды.
А если б мы ее не защищали,
То стали бы изгоями навек,
Нас дети бы свои не уважали:
Что без Отчизны - бренный человек?
Растет Китай, и нежится Европа,
С колен восстали Польша и Литва...
Никто не лижет "царственную" ...опу,
Не ждет объедков с "братского" стола.
Нам уважать себя не лишним будет:
Политиков-торговцев - в оборот!
Була Вкраїна, є і завжди буде -
І буде син, і мати, і народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604350
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2015
Є на світі государство,
Що своїм народом горде.
Там народ за правду луплять
Просто в морду, просто в морду.
Там правителі державні
Здавна мріють про корону,
Тож свою країну славну
Перетворюють на зону.
Мир у світі підірвали -
Світ аж стогне весь од зброї,
А себе презентували:
- Миротворці ми, герої!
На трубі сидять запекло,
Тій, що з нафтою і газом -
Будуть грітись ними в пеклі
З чортом разом, з .... разом.
За кордоном "захищають"
Одномовних з ними хлопців,
Але люто ненавидять
Інородців, інородців...
Їх політика державна:
- Всім народам буть під нами!
І пишаються там здавна
Брехунами, брехунами...
Там смердить саме повітря
Знавіснілим шовінізмом.
Тож народам час сказати:
Ні - фашизму! Ні - фашизму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015