| Сторінки (5/420): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Петрик зранку каже мамі: - Щось болить печінка.
Серце теж то б’ється сильно, то слабенько чіка.
Ти отут погладь, мамусю. Може, стане краще.
Мабуть, в школу я не піду. Чую, - дихать важче.
- Де ж болить тебе, хитруне? Як в такому віці?
Тут чи там? Не знаєш, де це? Справа не в печінці!
Зовсім це не з того боку. Не хитруй ніколи!
І не в тому навіть місці. Треба йти до школи.
- Як це так не з того боку? Ти не знаєш, мамо.
Он дають уколи різні, не туди ж так само.
Не у серце чи в печінку. А у іншу точку.
Колять, знаю, нижче спини. Ще й не з того боку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642709
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.02.2016
Біля входу до аптеки дві знайомі жінки
Про життя ведуть розмову, ціни й, звісно, ліки.
- Все тепер дорожче стало. Бачте, жить не легше.
Як же нині лікуватись? Де знайти дешевше?
- Є, звичайно, щось народне: мед, часник і трави.
Хтось рецепти давні знає, все від діда й баби.
Я сиру картоплю ріжу. В хустку загортаю.
Та й кладу на лоб і скроні. Біль завжди зникає.
Інша каже: - Може бути. Щось таке я чула.
Тільки – от ефект від того зовсім не відчула.
Добре знаю я, що риба корисна для мозку.
Півкіло колись купила. Мала лиш мороку.
Прикладала оселедець. Лоб і скроні терла.
Голова ж тріщала клята. Ледве я не вмерла.
Може, сильно обв’язала? Це ж спитати б ліпше.
Може, іншу рибу треба? Чи тримати більше?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642260
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.02.2016
Серед ночі жінці Влодка щось страшне приснилось.
Мусив той її збудити. Ніби як сказилась!
Що сє стало? Що наснилось? Кляті темні сили!
Так волала і штовхалась, мов тебе дусили.
Та спросоння оком кліпа. Ледве – но збудилась:
- Я там знаю, що й до чого. Що мені приснилось…
Сон якийсь дурний, напевне. Не питай у мене.
- А кому то ти кричала: «Більш не дам, Семене!»?
В жінки раптом повний ступор. Думає – гадає.
- То знайомий, по роботі. Ти його не знаєш.
Спи давай. Вставати рано. Крики з-за дрібниці.
В тебе, слоню, в голові є всякі лиш дурниці.
Той, як бик. Уперся рогом: - Вже! Мені признайся!
Що за хлоп? Із ким ти крутиш? Ліпше враз покайся!
Сон рукою ніби зняло. Стиснув моцно зуби.
- Вже знайшла собі, й чекаєш поки «вріжу дуба»?
Та лиш слово, - він їй десять. Голова аж пухне.
Нерви хлопу чисто з’їла. Певно, зараз лупне…
Що робити? Що придумать? Крутить жінка хитра.
Голова тяжка, як гиря. «Не варить» макітра.
- Сам же чув. Таки не дала. Не було нічого!
Може, щось таке й казала. Ну і що із того?
Податківець гриз нам нерви. Впертий і нахаба!
Торгувався за копійку. Як базарна баба!
Каже: все тепер дорожче. Ціни значно вищі.
Й хабарі тепер начальство хоче майже втричі!
Перевірками замучив. Я ж тобі казала.
Він хабар просив конкретний. Я ж таки не дала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642185
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.02.2016
Аж тріщить маршрутка нині.
Люду Гвалт! Як тюльки в бочці!
Стислось все, як дріт в пружині:
Той на плечах, та на боці.
Темно. Чорне все, як в негра.
Аж на лоба лізуть очі.
Хтось комусь рахує ребра. –
Шофер в думці лічить гроші.
Дихать нічим. Нервів скерцо.
(Половина ж їде даром).
Тип у бюста носом вперся.
Травить пані перегаром.
Зад притисли двері. Казус!
Руки, ноги, пальці, писок…
Дід один сховавсь, як страус.
Голова стирчить лиш лиса.
Пара ніби з Камасутри
Щось нове собі відкрила:
Так сплелися хитро-мудро
В позі «зю» чи курки – гриля.
Хтось реве, як бик спросоння:
- Пхайте інших! Що ви, пані?
Що там тисне? Я не поняв?
Ні! Не ви! В проході заднім.
- Де ти преш? Куди, по мештах?
- Хто сказав: скотина груба?
- Я «двадцятку» дав! Де решта?
- Тихо будь, бо «вріжеш дуба» !
Дід пищить: - Біда у штанях.
- Що? Притисло, дядьку? Дійсно?
- Я держусь із сил останніх,
Але щось там, чую, трісло.
- Ти свиня! Віслюк! Корова!
Той же вовком хижо рище.
Тільки «зайці», чесне слово,
В цім звіринці їдуть тихше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640317
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.02.2016
Нервує цілий вечір хлоп. Питає жінку: - Чом?
Кінець вже світу близько он. Тобі ж бо хоч би що?
Бо буде світу, бач, кінець. Його переживе
Лиш той по знаку зодіака, в кого роги є!
- А ти отут при чім? Скажи! Щось я не йму ніяк?
- Бо я не Овен, не Тілець! Не Козоріг, а Рак!
Вона у сміх. А він – у крик! Та ти дурний! Дурна!
Годину гризлись точно вдвох. А може й більш, хтозна.
Звалили все на гороскоп. Та тільки жити як?
У всьому винен, ясна річ, той клятий зодіак.
Хильнув із нервів трохи він. А та надвір хутчіш.
Таке життя: із двох дурних один завжди хитріш.
Прийшла під ранок, певно, аж. Очима кліпа муж.
Вона ж щебече радо так на вухо щось йому:
- Що в моїх силах, каже, знай. Зробила, що змогла.
І в тебе, як в Овна, Тільця чи іншого Козла
Є шанс! Прожити той колапс! Не скажу, що і як.
Старалась, звісно, як могла. Не зміню ж зодіак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634523
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.01.2016
Зайшов до кума в гості кум. І каже: - Вір, не вір.
Такого, знаєш, я утнув. На себе злий, як звір.
Знайомий дядько попросив. Мій поруч з ним гараж.
Нову канапу нести вдвох. На шостий поверх аж.
Поставив, звісно, могорич. Розпили тут же враз.
Чекали поки меблі ті, - вже й вечір догоряв.
Не знаю, що й до чого, як. Такий я хлоп дурний.
І сміх, і гріх. Туди – сюди. Три рази «перли» ми!
- Чого ж три рази несли ви? Чому це сміх до сліз?
Бо перший раз не той був дім, а інший раз – під’їзд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631198
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.12.2015
Вечірній парк. Весна. Зірки. Удвох вона і він.
Вогонь в очах. У серці – щем. Любов, як маків цвіт.
Вона його спитала враз: - Скажи – но, до пуття,
Чи в тебе було хоч колись надсильне почуття?
Таке щось сильне, просто страх! Що хочеш кожну мить!
Коли терпіть несила вже. Воно гризе, болить…
А той недовго думать став: - Буває, що нема.
Втім, чесно скажу, так як є. Недавно справді мав.
Всміхнулась та: - І в мене теж! Так сильне, що капець!
А він додав: - То голод гриз. Голодний був, як пес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631149
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.12.2015
- Прожити треба кожен день на «плюс»!
Шукати в тьмі буденній позитив!
Жени сумні думки. На нерви плюнь.
Про щось хороше, світле думай ти.
- У чому ж бачиш нині «плюс»? Вгамуйсь.
Усе бравада це. Пусті слова.
А той всміхнувся хитро так: - Чому ж?
Є «плюс»! Температура ж плюсова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629939
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.12.2015
Казав сусід: - Не в грошах щастя, знай!
То істина відома всім здавна!
Бо нині є, а завтра їх нема.
Щось інше буде, тільки віру май!
Така матерія, такий вже світ.
Перейде все з одного в інший вид.
І так і є! А я сміявсь: ги – ги.
Скінчились гроші, - почались борги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629494
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.12.2015
Влад зустрів шкільного друга. Радий, як не дивно.
Років двадцять збігло, мабуть. Як не більше, певно.
Трохи вдвох наговорились. Сперечатись стали:
Тяжко бути правдорубом. Чесних, щирих мало!
Всі ж мовчать або байдужі. Крутять «шури-мури».
Правда де? Усі нещирі! От і сам будь мудрим.
Влад сміятись став із нього: - Це іще нічого.
Хочеш знати чисту правду? То простіш простого.
Ти візьми труби кавалок чи якогось дрюка.
І вночі по батареї пару раз постукай.
Гарантую, всі сусіди, з кожної квартири.
Все, що думають про тебе, скажуть чесно, щиро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627261
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.12.2015
- От сон хороший в мене був! – говорить кум до кума. –
Зайшов у банк. А в мене там – з шістьма нулями сума!!!
Сміється той: - Який це сон? Все - правда до копійки.
Приходжу в банк. Рахунок мій – нулі, нулі та й тільки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626948
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.12.2015
Баба Ганя й баба Люба нині знов на лавці.
Камер відео не треба, - все фіксують бабці.
Де що чути, всі новини. Кепські і хороші:
Той пияк, ота дурепа. В тих – скажені гроші.
Хто кому «наставив роги», хтось дивився криво.
Цей чужий. А ця красуня бігає «наліво».
Ігор – хам. А Ромко курить. Бреше ще й безбожно.
Та стара вдяглась, як пава. Як таке лиш можна?
Он яку машину має! Точно він злодюга!
Пику як таку від’їсти! Тільки рило й вуха!
Цей чогось сміється дивно. Схоже, певно, нарік.
З цього толку вже не буде. Геть нудний очкарик.
Нині в них гаряча тема: Соня – фіфа й цяця
«Крутить» з хлопом, що молодше років так на двадцять!
Певно, гроші з нього «доїть». Кажуть, що багатий.
Чотирьох вона вже мала. Цей вже буде п’ятий.
Може, має дар чи чари. Хитра, як холера!
Молодняк «клює», як дикий. Глянь на кавалера!
Хто шукає, – той знаходить. От тобі й бабуля.
Ти сама піди он, спробуй. Будеш мати дулю!
В шістдесят ще хоче принца? Пише все на лобі!
То ніяк уже не пошук. Це у неї хобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626930
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.12.2015
Дзвонить подруга дружини ввечір до Михайла:
- Я вітаю! Щиро, щиро! Тільки-но дізналась!
Ви поповнення вже ждете! Дуже - дуже треба!
Це чудово! Просто супер! Шкода, не від тебе…
В хлопа вмить на лоба очі. Впала враз щелепа.
В горлі ніби кістка встала. Жах! Ото халепа!
В серці коле. Мозок стисло. «Не січе» нічого.
Щось белькоче тихо в шоці: - Ясно. А від кого?
Та замовкла раптом в трубці. Дуситься, регоче.
- От і будь, Івасю, мудрим. Хочеш чи не хочеш.
Чесне слово. Сміх і сльози. Пояснити треба:
Шкода, що новину цю я ЧУЮ НЕ ВІД ТЕБЕ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626729
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.12.2015
- Ну, що нового? Як життя? – пита у кума кум.
- Та ось обновку син купив. Не знаю лиш яку.
Мені дарунок він везе. Новенький гаджет взяв.
Та що ото таке, хитрун, конкретно не сказав.
- Я теж у тих нових словах згубивсь, як той баран.
Щось чув про селфі, про девайс, фейсбук та інстаграм.
Бо хтось казав, то класна річ, останній моди крик.
А що воно й до чого там, попробуй розбери.
- Я б вибрав, певно, інстаграм. На пробу, якщо що.
По назві, бачиш, ясно все – там наливають щось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625936
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.12.2015
Аж тріщить маршрутка нині.
Люду Гвалт! Як тюльки в бочці!
Стислось все, як дріт в пружині:
Той на плечах, та на боці.
Темно. Чорне все, як в негра.
Аж на лоба лізуть очі.
Хтось комусь рахує ребра. –
Шофер в думці лічить гроші.
Дихать нічим. Нервів скерцо.
(Половина ж їде даром).
Тип у бюста носом вперся.
Травить пані перегаром.
Зад притисли двері. Казус!
Руки, ноги, пальці, писок…
Дід один сховавсь, як страус.
Голова стирчить лиш лиса.
Після ям і поворотів
Дама в нервах «завелася»:
- Повна купа ідіотів!
Скільки дурнів розвелося!
Хтось зітхнув: - Не всі тут дурні!
От вам правило життєве:
Поки думають розумні, -
Дурні множаться миттєво…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624835
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.11.2015
Втратив дідо сон і спокій. Зранку крики й нерви.
Баба знову ходить звіром. Зліша від пантери.
Хоч бери й тікай із хати. Хоч закрийсь у ванні. –
Маєш, хлопе, вічно клопіт. Мусиш бути крайнім.
Ти сиди тепер голодним. Дуй в дві дюрки тихо.
Навіть слова не скажи. Бо розбудиш лихо.
Хочеш ворога нажити, - ляпни щось іздуру.
Буде жерти, місяць дутись. Бо така натура.
А в усьому винен, дурню, телевізор клятий.
«Бахнув» так, що стрясло хату. І якраз на свята.
Що то було. Щось із чимось. Всі почались біди.
Де тепер новини глянуть? Бігти на сусіди?
Баба місця не знаходить. Де узяти гроші?
Як же мої серіали, людоньки хороші?
Без політики не може. Не дає проходу.
Всі сусіди в неї майже вороги народу!
Хто ж тепер їй щось позичить! Жах! Скажені ціни!
Телевізор був лиш рідним. Тільки в нім постійно.
Серіали, серіали. Часом аж до ночі.
Так надивиться, аж сліпне. Аж червоні очі.
Саме там кричущо - гостре. І до сліз проймало!
Щоб хапало аж за серце. Мозок вивертало.
Тільки клацає канали. Мильних опер досить.
Чистий спокій. Мир і дружба. Нерви «не виносить».
Дід зробить задумав капость. Каже: - Бабо, знаєш.
Я купив тобі щось добре. Навіть не вгадаєш.
Хочеш сліз, емоцій бурю, - плач, ридай до скону!
Дід приніс, натер їй дрібно … цілу купу хрону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624834
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.11.2015
В поліклініці народу в дві чи три шеренги.
Наче танк, притислась пані в кабінет без черги.
Каже: довідка потрібна. Й бехнулась у крісло.
Так, що аж зігнулось наче. Добре, що не трісло.
Лікар щось писав дрібненько. Щось питався трохи:
- Скільки маєте, шановна, зараз повних років?
Та лічила довго мовчки. Каже: - Я не знаю.
Але так ,як відчуваю, років десять маю.
Лікар вмить здригнувся бідний. Глянув якось скоса:
- То складний випадок досить. – пробубнів під носа.
Пані тут же уточнила: - Чесно вам признаюсь.
Може, я на пару років трохи помиляюсь.
Років десять я, напевно, повна, як сосиска.
А до того, що й казати, я була, як тріска.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623182
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.11.2015
Став питати маму Владик: - Що говорить Ромчик?
Він би краще мав казати, - має ж майже рочок.
Не по – нашому лопоче, щось своє наївне.
Ти упевнена, матусю, братик – українець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623181
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.11.2015
Вчитель наш питає зранку
у малого Колі:
- Ти чому не був, признайся,
вчора, хлопче, в школі?
Мабуть, є якась причина:
лінь, хвороба, втома?
Чи батьки були не проти,
щоб лишився вдома?
Мить якусь малюк подумав,
що оце сказати:
- Цілий день сварились вчора
мої тато й мати.
- Маму знаю, хто ж твій батько? –
стала та питати.
- Саме це вони й не можуть
досі з’ясувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622191
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.11.2015
Стрілись нині біля ринку Галя і Наталя:
- Ти чогось, мені здається, враз повніти стала.
Певно, все ж, їсиш багато. Трохи більше норми.
Щось роби. Бо будеш мати досить круглі форми.
Та їй каже: - Знаю, знаю. Втім про це лиш мрію.
Не повіриш! Я на їжу маю алергію!
Все хімічне. Їсти страшно. Хоч не йди на кухню!
Я від їжі не повнію. Я від неї пухну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608137
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.09.2015
Чому в нас все неправильно? Чогось не так живем. Хтось каже, - життя таке. У всьому є свої плюси і мінуси. Може й так. Не все мусить бути добре. Буває світла сторона, буває темна. Отак і в житті. Там не так і тут не так. Що робиться. Не життя, а качелі. То вгору, то вниз. Скаче, як теща до зятя. Дітей більше, гріхів більше, боргів ще більш, а грошей - менше. Все вниз. А що вгору? А вгору навіть ліфт не хоче їхати, просто так.
Всі говорять – балакають. Обіцяють. Нічого не росте. Навіть довіра. Он кіт сусідський ковбасі не довіряє. Не їсть. М’яса хоче. Бо він не дурний. Усе падає: і зарплатня, і штани. Ростуть тільки ціни та інфляція. Кажуть, винна суспільна ситуація і доляр. Качка би його копнула.
Зміни ніби є, інвестиції ідуть. А в бюджеті – «діри»? Значить, неправильно ідуть інвестиції або не в ті кишені. У мене в кишенях теж діри. Отже, так задумано. А для чого? Щоби не було видно, як із однієї кишені в іншу гроші перекладають.
Але щось мусить рости, підніматися. От чиясь мудра голова придумала, щоби підняти рівень життя, - треба підняти ціни на комуналку, спиртне і тютюн. А в результаті – ростуть палаци і статки інших. «Піднімаються» олігархи. Той на 500 мільйонів, інший – на пару мільярдів. Але ж по людях то не видно. Не по всіх. Он глянь на можновладців. Пика росте, пузо росте, - значить і добробут у нього росте.
Певно, я не про те. У нас теж щось повинно рости. Наприклад, зарплатня в депутатів і міністрів у три рази. Тарифи ростуть. Скоро в когось ще один горб виросте, як у верблюда. Так то, може, ще й не так погано. Бо є в житті і біла смуга, і чорна смуга теж часом.
Мені про це якраз один даішник казав. Питаю, чого у вас на паличках то біла смуга, то чорна? А він мені каже: то як в житті. То в шоферів є гроші, то нема. То трапиться зарозумний за кермом, то дурень дурнем, або таке нагле, вперте, що хоч самому втікай.
Такі часи, що в кишені треба щось мати. Куди не підеш, не рипнешся – по довідку, до дохтора, до вчителя, - всі просять. Ті, хто мають, то тримають в сейфах і офшорах. А хто не мають, то тримають в кишенях дулі. Так, як мій сусід. І нічого. Каже, помагає. Як імунітет. Від проблем, ідіотів, злих людців і поганого настрою.
А багачам якраз імунітету не вистачає. Слабенька, розумієш, імунна система. Он синок навіть помітив. Каже, мажоритарні округи, це що тільки для мажорів? Бо тільки й вони там вибори виграють. Дав гроші, гречку і гумаки. І маєш імунітет депутатський. І спиш спокійно, і крадеш далі.
Де не глянь, куди не плюнь, - всі хабаря просять. Якби садили хоч би через одного, як бараболю надовго. Ато нині хапнуть показово, а завтра вже вийде, під заставу. То тобі не бацька Лукашенко. Той би посадив по саму бульбу. Всі беруть. У жеку, в садочку. Завідуюча прямо в очі каже: руку треба помастити. То кум почесав лоба, «врубав дурня» і приніс їй шмат сала. То, каже, вам на руку. Помастити. Та пані, як після окропу з кабінету вискочила. І взяли дитину до садочку без блату.
Але все одно не те. Живем не так. Неправильно. Бюджет росте, аж тріщить по швах. Кажуть, є надія на позитивні зміни. Точнісінько, як у рекламі по телевізору. Все буде добре. Все ліпше і ліпше. Пам’ятаю, так і дохтор казав сусідці із другого поверху бабі Гані. Вже є ліпше, є позитивна динаміка. То є добре. А на ранок – бабці нема. Пішла спати. Ото тобі й позитивні зміни.
Так воно є. Таки неправильно. По телевізору кричать: дайте нам кредит довіри. Іще чого! Мене життя навчило, що кредитам не треба вірити. Он банки понавидавали кредитів, а тепер «лопаються». Політики кричать: ще трохи і ми будем жити ліпше. А я думаю: ви то так, а ми коли?
Кажуть, треба ефективних менеджерів та ще й із елітних вузів. Щоби навчили керувати. Економіку піднімати. А колись що. Простий вуйко із села. Був головою колгоспу. То керував так, що був ліпшим на район і навіть на область.
А тепер що навчать. Не як добре керувати , а як ліпше вкрасти. Приїжджає такий топ - менеджер у село, рекламує добрива і техніку. То не знає, як до тої корови підійти. Зліва чи справа. Довго дивиться на одну, другу, третю. А потім каже: оця здорова, красива. Певно, молочної породи? А йому кажуть: та ні. Це якраз наш бик Федя. От що значить не спеціаліст. А ще менеджер.
Не знаєш, не впевнений, не лізь. Он мій сусід Петя. Автомеханік – супер. І ніби руки звідти, де треба, ростуть. І голова на місці. А поїхав на пару днів у село, хильнув трохи і взявся вчити, як жити, дядька у селі. Той оре город конем. А цей помагати хоче. До плуга. Що я коня не бачив, не справлюсь? У мене он «тачки» по сто коней під капотом. І роблю. Що там одна кінська сила. І що ти думаєш. Підійшов не з того боку чи не ту шлейку потягнув. І бах, в груди копитом. І що ти скажеш? Не фахівець, а керувати хоче.
Тому й дивуємось, що у нас вічно щось не так. Щось неправильно. У мене знайомий жив по гороскопу. Читав прогнози, на тиждень , на місяць. Прораховував, радив. Усе по знаках зодіака. А в нього шеф - Овен. І справді баран бараном. Хлопака тягнув роботу, як віл, за весь відділ. І в результаті що. Шеф пішов на підвищення, а його звільнили. От тобі й гороскоп. Що тут правильного?
У мене теж таке. Був рік Коня, то пив, як кінь майже цілий рік. Був рік Гадюки, - то не повіриш, постійно одні гади попадалися. А тепер он рік виборів і що думаєш, - виберуть тих, кого треба, чи як завжди? Знову будемо у дурнях. Неправильно все. Неправильно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605051
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015