| Сторінки (5/457): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Смарагдовими хвилями обласкані,
обточені водою камінці
здавалися всі виключно прекрасними,
приємно їх тримати у руці.
Та час прийшов додому повертатися,
хоча хвилин щасливих — недобір.
Так важко нам із морем розлучатися.
Камінчики — на згадку сувенір...
Гладенькі. Так приємно доторкатися...
Зложу у скляну вазу цю красу,
наллю води та буду милуватися,
а серце знов до моря понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761350
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2017
Седая изморозь с утра.
Застыли мысли и мечты...
Как не хватает теплоты!
Пришла холодных снов пора.
Угрюм и нем ноябрьский лес.
Щетины елей смотрят в высь,
где серым призраком повис
туманный сплин среди небес.
И этой силы торжества
не осознать, не превозмочь...
Летит, неся на крыльях ночь,
зима — полярная сова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761349
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.11.2017
Повітря осіннє — терпкий аромат хризантем
та листя опалого — дихати ним насолода.
Та вітру з дощем невгамовний, колючий тандем
жене вже додому, наславши тужливу негоду.
Так рано темніє... Вже вечір вплітається в ніч.
Гарячого чаю напитися — й в ліжечко, спати.
Ах, осінь зрадлива! Крізь колір твоїх протиріч
ясніш проступає відтінок пекучої втрати...
Неначе усе, як завжди. Як і тиждень назад.
Та щось непокоїть. Це "щось" заважає заснути.
Звичайна хандра, бо закінчується листопад.
І знову душі не уникнути холоду смути.
Затягнеться мряка надовго, чи хочеш, чи ні —
ніхто не питає: "Яку вам подати погоду?"
Не може пробити проміння хмарин товщини,
і птаство осінніх дощів виліта на свободу.
Кружлятиме довго, допоки не прийде зима,
співатиме пісню свою затяжну у мінорі...
Щоб порвану сукню не бачив ніхто, крадькома
прямує ця осінь-жебрачка у далі прозорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760260
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2017
Дождь монотонный устало клюёт
сны облетевшей листвы,
трудится, трудится дни напролёт,
грусть нанося на холсты.
Город затих, будто он насовсем
сплином покрыт восковым.
Лишь озорной огонёк хризантем
радует цветом живым.
Улиц озябших молитвы тихи...
Струны души теребя,
падают в мглистое небо стихи
под вокализ ноября.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759932
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 11.11.2017
Гаснет в небе кружево розовой зари.
Затопили сумерки улицы, дворы...
Ветерок волнуется, тени шевеля,
и в листву укутавшись, спать легла земля.
Звёзды в чёрном бархате вышивает Ночь.
Тучки ватой сахарной уплывают прочь.
Пуговкой жемчужною выплыла луна.
Кажется радушною, хоть и холодна.
В тишине рассыпчатой дремлет старый клён.
В шаль туманов дымчатых завернулся он.
И под звёздным пологом, средь затихших слов,
засыпает город мой. Спи, счастливых снов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759028
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 06.11.2017
Холодний вітер стогне за вікном,
з дерев зрива сумні останні шати...
А погляд твій пронизує теплом.
Як хочеться тобі про це сказати.
Похмурий ранок нас зустрів дощем:
звиваються води тонкі канати...
Ти поцілунком мій розвіяв щем.
Так хочеться тобі про це сказати.
Все плаче й плаче осінь затяжна,
погоду не дано нам обирати...
А в серці — там витьохкує весна!
Тобі про це не можу не сказати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2017
(сказка)
Отслужил солдат на службе
у царя приличный срок.
И теперь вернуться нужно
в свой родимый хуторок.
Хоть мороз и снег повсюду,
но спокойно на душе:
"Очень скоро дома буду,
заждалася мать уже!
Хоть шинелька прохудилась
и с дырою сапоги,
в битвах хуже приходилось.
А метели — не враги"...
Недалече уж осталось.
Перейти всего лишь лес...
Заплутал, сердешный малость.
(все дороги спутал бес)...
То ль поляна, то ль опушка.
Там мерцает огонёк.
Видит: странная избушка.
Кто живёт в ней? Невдомёк.
На ногах изба куриных.
Хоть имеет странный вид,
постучаться есть причина:
снег густой вовсю валит.
— Что, избушка, стала задом?
Гость явился, посмотри.
Повернись ко мне фасадом,
дверь приветно отвори.
Заскрипела тут избушка,
совершая поворот.
Отворила дверь старушка,
рядом с нею — чёрный кот.
— О, солдат явился в гости,
заходи, не стой в дверях.
На печи погреешь кости,
чай, не жарко в январях.
Вижу я: тебе не сладко,
верно, путь был непростой,
в пище не было достатка:
вон, худющий-то какой!
Угощу тебя похлёбкой,
печь пожарче растоплю,
подновлю шинельку штопкой
и постельку постелю.
Отдохнёшь, отъешься малость.
Только всё не просто так.
Он вошёл. Что оставалось?
Но солдат-то — не простак!
Бабка хитро поглядела:
Ох, отчаянный какой!
Тут, солдат, такое дело:
ты отправишься домой,
лишь решив одну задачу.
Коль смогёшь её решить —
отпущу тебя, в придачу
я могу и наградить.
Не смогёшь — другое дело:
жить останешься со мной.
Бабка вдруг повеселела:
Ну, согласен, дорогой?
— Ты хозяйка в доме этом.
Тут и правила твои.
(Я справлялся и со шведом!)
Что за хитрость? Говори!
Вот осиновую чурку,
колет бабка пополам:
— Начерчу углём фигурки,
выбирать ты будешь сам:
Коли выберешь кружочек —
отпущу тебя домой,
ну, а крест — тогда, дружочек,
ты останешься со мной.
(Кабы бабка не надула,
та задачка — непроста.
у солдата мысль мелькнула:
нарисует два креста.)
— Начертила я фигурки.
Ты готов? — О чём тут речь! —
Тут солдат схватил полчурки
и не глядя бросил в печь.
Взял вторую половинку,
на рисунок поглядел:
— Вижу крестик на осинке,
мой кружок в печи сгорел.
— Ну, хитёр, — смеётся бабка,—
обманул, таки, меня.
Знаешь, жить одной несладко.
Погостил бы хоть три дня.
Силы б много не потратил
и старушке б подсобил:
ступу новую бы сладил,
прорубь в озере пробил.
Крыша в хате прохудилась,
щели в стенах — вот беда.
Печь почти что развалилась.
Подсобишь? — Конечно да!..
Три денька промчались быстро.
Дело спорилось в руках.
Дымоход солдат прочистил,
пауков прогнал в углах,
ступу выдолбил умело,
крышу в доме залатал.
Всё в руках его горело.
И при этом не устал!
Говорит Яга счастливо:
Ты — умелец, я гляжу.
А теперь тебя, служивый,
я подарком награжу.
И суёт кота в лукошке.
— Кот? Ну он-то мне на кой?
— То не кот, солдатик, кошка.
То подарок не простой.
Жди: как день сравнится с ночью
наступающей весной,
то увидишь ты воочью
приключится что с тобой.
Вспомнишь ты тогда старушку...
Ну служивый, всё, прощай!
Вон тропинка на опушку,
Лихом лишь не поминай!
Зашагал солдат по снегу,
вышел к хутору потом...
Он давненько дома не был.
Не узнал он отчий дом:
был не лучше той избушки...
Ну, к труду не привыкать!
Обнял мать свою, старушку:
— Хватит, мама, причитать.
Я вернулся, и теперь мы
по-другому заживём.
Всё поправим: крышу, стены
и хозяйство заведём.
Обживёмся понемножку:
будет всё, как у людей...
Вот, смотри: принёс я кошку,
будет нам ловить мышей.
Мать вздохнула: — Что ж, Чернушка,
будешь с нами в доме жить.
Будешь греть бока старушке,
чай не будешь тяготить.
День за днём... Весна настала.
Тают серые снега.
А Чернушка вдруг сбежала.
— Где ты, киска? Вот беда!
Где же кошка? Как помочь ей?
Разве плохо ей у нас?
"Как сравняется день с ночью..."
Этот завтра будет час.
А наутро глядь: в избушку
входит девица-краса,
Видно сразу: не простушка,
вьётся чёрная коса,
брови выгнуты собольи,
изумрудные глаза...
— Ослепила, глазу больно.
Кто ты, девица-краса?
— Не узнал, солдат, неужто?
Я Чернушка. Принимай.
Буду я женой послушной.
Ты мне — мужем будешь, знай.
В этот день весны чудесный
спали чары — час пришёл.
К новой жизни я воскресла.
И всё будет хорошо.
У Яги жила я кошкой,
разделяла с ней житьё.
С ней повздорила немножко,
подвело меня чутьё.
Навела старуха чары —
стала кошкой в тот же миг.
Ты ж, работая ударно,
На добро Ягу сподвиг.
Да-а-а, дела... Не знал, не ведал,
что жену себе принёс.
Кто же ты? Меня уведомь.
И ответь мне на вопрос:
Как с Ягой свела знакомство?
В чём у вас случился спор?
— В двух словах сказать непросто.
То серьёзный разговор.
— Ну так нам спешить не надо.
Ведь никто нам не указ.
Вот и мама села рядом.
Начинай же свой рассказ.
— Возвращалась бабка Ёжка
как-то раз к себе домой.
На глухой лесной дорожке
видит свёрток непростой:
там спелёнутый младенец.
Как попал он в лес глухой?
И куда старушке деться?
Вот, взяла его с собой.
Как уже вы догадались,
тем младенцем я была.
От меня все отказались,
а она подобрала.
И растила, и кормила
(ведь куда ж ей отступать),
понемножечку учила
и лечить, и колдовать.
Было мне житьё не худо
у Ягуси, только, всё ж,
я уйти хотела к людям.
Бабка ж ныла: "Пропадёшь!"
Раз серьёзно поругались,
собралась я уходить.
Только, как вы догадались,
стала кошкой с нею жить.
Но, спасибо, пожалела.
Ты старуху не ругай.
Вот, солдат, какое дело.
А теперь ты сам решай.
— Всё уже давно решилось.
Будем жить да поживать.
Всё, что с нами приключилось,
будем сказкой называть.
Свадьбу справили на диво,
гармонист всю ночь играл...
Жили долго и счастливо,
пока Бог их не призвал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756738
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 23.10.2017
Всё спуталось: и въедливость дождей,
и солнечного полдня безмятежность,
и неба остывающая нежность,
и то, что ощущаешь всё острей —
печального исхода неизбежность.
И горько, и отчаянно-легко
брести по заколдованным аллеям.
Прозрачный воздух звонче, холоднее,
его в себя вбираешь глубоко,
ведь запахов осенних нет милее.
Печальна увядания краса...
А солнца луч, как лета отголосок,
расцвечивает златом небеса,
меняя настроений полюса...
Нет, в сердце нет печали, просто осень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756737
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2017
У звичайний жовтневий світанок,
коли дощ шурхотить за вікном,
завітала журба на сніданок,
залетівши осіннім листом.
Кинув вітер листок на фіранку,
розігнавши мереживо снів:
"Поетесо, закінчуй мовчанку".
А у мене немає вже слів.
Не приходить відточена фраза,
не з'являється рима нова.
А як візьмеш блокнот, то щоразу
розсипаються в попіл слова...
Сипле золото осінь розкішна.
Я дивлюсь у вікно і мовчу.
Це роки мої тихо, неспішно
розчиняються в сумі дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2017
Устав от тягот повседневных,
от мелочной людской породы,
живу сама, как королевна,
в лесу, считая дни и годы.
Одна в глуши, в ладу с природой,
но не страдаю от безделья:
лечу зверушек и с охотой
варю им снадобья и зелья.
Коль кто в чащобе заплутает
и натолкнётся на избушку,
того на крепость испытаю,
(чай, развлечение старушке).
Я справедлива и дотошна,
(мне всё поведайте без фальши).
Помочь? Ну, что ж, сие возможно,
а то — пошлю куда подальше.
Совсем я не амбициозна,
люблю своё уединенье.
Плету из старых ниток козни
(когда приходит вдохновенье).
Довольна я своей судьбою,
по вечерам пью чай с мелиссой...
Теперь меня зовут Ягою,
хоть раньше звали... Василисой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753169
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 01.10.2017
— Ах, какая красота!—
каркнула ворона.—
Вниз упали облака
прямо с небосклона.
В луже белые "блины",
как на синем блюде.
Все на пир приглашены:
птицы, звери, люди!
Ноздреваты и пышны,
лучше не бывает...
Поскорей, а то "блины"
быстро уплывают.
— Ты, ворона, не смеши
пискнула синица. —
Лишь по виду хороши,
а на вкус — водица!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753167
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 01.10.2017
Опять с утра пронзает грусть осенняя,
хотя ещё как будто бы тепло...
Задумчиво-тревожно настроение,
ведь небо серой мглой заволокло.
Пройдусь по саду... Воздух пахнет сливами,
и груши мёдом жёлтым налились.
В листве щебечут птахи, переливами
развеивая пасмурную высь...
А вот оно и солнышко: глядите-ка —
выглядывает робко из-за туч,
расцвечивает хмурую действительность,
даруя сердцу свой осенний луч.
И нежишься в сентябрьском дивном кружеве,
рифмуя мысли спешно, невпопад...
Ах, осень, прояви великодушие:
укутай душу в пряный листопад!
Иллюстрация: Николай Барченков "Сад осенью"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753066
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 30.09.2017
Вот и осень снова в гости... Вот и осень.
За окном — в лохмотьях облачных восток.
И кружится, невесом и грациозен,
ветром сорванный, нечаянный листок.
Утро раннее — непуганая птица,
холода и непогода — впереди,
и оденутся в наряд императрицы
через месяц наши парки и сады.
А казалось: будет лето бесконечным,
нас испытывала, мучила жара,
обдувая знойным воздухом беспечно,
но теперь ушло всё это во "вчера"...
Вот и осень снова в гости. Вот и осень.
Лёгкой патиной покрыла сердце грусть.
Ожидает небо стай многоголосье,
и морозцев первых ждёт калины куст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751258
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.09.2017
Я у осінь вплітаю терпкі візерунки віршів,
додає у них небо блакитну свою прохолоду.
Настає час сумних, хоч осипаних золотом днів,
час чекання приречено знов на тужливу негоду...
Уповільнює мати-земля життєдайності струм,
все сумніше кричать на закаті птахи гомінливі...
Заповзає у серце неспішно задумливий сум,
і народжує вересню подих мотиви сумливі.
Знов торкає за струни душі ця холодна зоря,
і продовжує вітер мелодію снів награвати...
Ти пробач мені, осінь, що знов до твого вівтаря
принесу тільки сум та рядочки із присмаком втрати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2017
В осеннем театре дивных превращений
на волоске неясных ощущений
едва-едва
почудится опять намёк на слякоть,
когда начнёт дождём природа плакать,
как грусть сама.
Сейчас же — осень милостью своею
нам дарит всё, что в закромах имеет —
она щедра.
Благодарит за летние заботы
и тренирует птиц перед полётом
(пришла пора)...
Пестра палитра всех осенних красок,
и далеко ещё зимы гримасы,
но близок час,
когда мы вспомним: как же мы ранимы,
и как средь холодов тепло любимых
спасает нас..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750129
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.09.2017
Розкривається ніч — оксамитова чорна троянда.
Наче зграйка метеликів, зорі кружляють вгорі,
прославляючи осінь, танцюють в хмарках сарабанду*.
В такт підморгують танцю численні міські ліхтарі.
Вітер струни торкнув — розсипаються в небі акорди
невагомі, легкі, наче вічності тиха луна.
Білим лебедем виплив на "сцену" велично і гордо
повний місяць, що висвітлив двору колодязь до дна.
А на вулицях тіні шепочуть свої таємниці,
"шоколадні" блискучі плоди сипле долу каштан.
Місто спить, і нехай йому літо минуле насниться —
кришталевим дзвіночком співа колискову фонтан.
Сяйве місячне ніжить всі вулиці, площі, алеї,
покриває сріблястим нальотом дерева, двори.
Місто спить у обрамленні ночі — коштовна камея.
Навіть Бог задивився на нього сьогодні згори.
* Сарабанда — старовинний іспанський повільний танець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749519
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.09.2017
Коли зненацька осінь дощова
прошиє простір ниткою сумною,
порозмовляй, благаю я, зі мною,
мені потрібні ніжності слова.
Втомилася складати дні пусті
у сірий, невиразний візерунок.
Зміни моєї дійсності малюнок,
щоб стали фарби сонячні, жаркі.
Лягла самотність в душу тягарем.
Порозмовляй, бо пропадаю в тиші.
Скажи слова, що всього головніші,
допоки на землі ми ще живем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2017
Как заманчиво летом в прохладу воды окунуться
и себя ощутить неотъемлемой частью глубин.
А когда ненадолго вдруг волны над телом сомкнутся —
ощутишь и восторг, и вскипающий адреналин.
Ты откроешь глаза под водою — и вот оно, царство,
где в молчанье колеблются томного солнца лучи,
где мелькают рыбёшки вокруг, так беспечно-прекрасны...
Рыбка, рыбка, прошу тебя, плавать меня научи.
Как приятно скользить в этом шёлковом, нежном просторе,
ощущая единство с живительной силой воды...
Ах, как хочется мне, если б знали вы, снова на море —
отряхнуться от будней, от вечных проблем "чехарды".
Как заманчиво, да... Только снова я в городе пыльном,
и не скрыться от этой жары ни на час, ни на миг.
Я мечтаю о море, как будто о родине ссыльный...
Только снова на якорь поставлен мечты моей бриг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744188
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.07.2017
Ніч яка місячна, зоряна, ясная
і невеличкий мороз.
Трохи зажди ще, хатинко нещасная,
вибач: у бабці склероз.
Знову забула зв'язати шкарпеточки,
й раптом настала зима...
Пальці вже змерзли (звичайно, не літечко),
знаю: я винна сама.
Ти не лякайся , що ніженьки курячі
взимку замерзнуть в снігу.
Буду в'язати, старанно працюючи
(хай і зігнуся в дугу).
Вдягнеш шкарпетки й ночами холодними
будеш стояти, як пан.
Я ж роздобуду ще викрійки моднії
й вив'яжу стильний жупан.
Більш не злякають вітри з хуртовинами:
пічечку ще затоплю.
Люба моя дерев'яна хатинонько,
як же тебе я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743831
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.07.2017
Куди несешся, друже, зачекай:
вдивись у фарби літнього закату.
Так урочисто грає небокрай
на клавішах моста свою токату!
Повітря абрикосове п'янить,
Дніпровсьткі хвилі тихо щось шепочуть...
А ти біжиш й не бачиш: на цю мить
життя вже стало трішечки коротше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743565
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.07.2017
Якщо тебе накрило шаром суму,
якщо не бачиш сонечка з-за хмар,
якщо тебе образ вдаряє струмом —
то помолися, скинь з душі тягар.
Прийди у храм, вдивися в очі Бога
і свічечку тоненку запали...
Піде з душі вся болісна тривога,
й надій сузір'я витчуться з імли.
Підкаже Бог тобі, як краще жити,
як душу захистити й вберегти.
І ти навчишся знов життю радіти,
шляхом новітнім підеш до мети.
Налагодиться все, проблем не стане,
життя увійде в русло світлих днів,
бо з приводу тебе є в Бога плани,
аби ж ти зрозуміти це зумів:
коли у когось серце захолоне,
і він не може вийти із пітьми —
ти руку простягни тому, хто тоне
і світочем добра завжди світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743286
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 24.07.2017
Солнце — рыбка золотая
плещется в воде.
Летний вечер угасает
в синей густоте.
Так спокойно-молчалива
тихая вода.
Всё течёт неторопливо,
только вот: куда?
Вечер нежным перламутром
в гладь реки войдёт.
И, наверное, под утро
сказка оживёт.
Выйдет на́ берег русалка
волосы чесать.
Не согреть её (так жалко),
и не удержать.
Уплывёт обратно в реку,
в свой родной затон,
лишь душе подарит негу,
смеха чистый звон...
Ветер травы заколышет,
птица запоёт,
но русалка не услышит
и не приплывёт...
Солнце красное приветит
утренний рожок.
О русалке будет грезить
долго пастушок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741451
рубрика: Поезія, Мистика
дата поступления 10.07.2017
Де подівся небокрай? —
Небо вилилося в море.
Ми пірнули в синій рай,
в ці хвилюючі простори.
Бачиш: небо у воді
фарби сині розчинило,
й пасма світла золоті
сонце в хвилі потопило.
Розрізає цю блакить
білий клин вітрил щасливих.
Човник наш вперед летить,
поспішає він щосили.
Хоче вклинитись у край,
де зливаються стихії:
небо? Море? Обирай...
Летимо у сині мрії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741164
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.07.2017
День за днем нанизуємо роки
на тоненьку ниточку буття
і йдемо тихенько крок за кроком
по стежині, що звемо життям.
За весною прийде тепле літо,
а за літом — осінь і зима.
Все минає, і згасає світло.
І наш строк підійде крадькома.
Вип'ємо колись гіркий цей трунок,
і Земля кружлятиме без нас...
Нам життя дається, як дарунок,
то ж йому радійте повсякчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739993
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2017
Коли цієї спеки вир
не раз, не два накриє місто,
коли асфальт пливе, як тісто,
ми не виходимо з квартир,
спасають кондиціонери...
Ви пам'ятаєте мороз?
— Таке було? Ви це всерйоз?...
А до зими — як до Венери...
Пірнаємо в глибини снів,
де нас морські гойдають хвилі.
А вдень — ми кволі та безсилі
й немає інших почуттів.
Пече... Розлючене світило
висушує безжально світ.
Занадто низько цей "софіт"
спустився. Жаром нас накрило...
Дивіться: хмар табун спішить,
і розсипає світлотіні,
у цій небесній височіні
скипає оловом блакить.
Невже до нас прийшла підмога?
Гадали: спека — назавжди.
Жадали зсушені сади
дощу живильної вологи...
Ось крапля... Дві... Ура! Пішов!
Невже на небі нас почули?
Вантаж дощу хмарини-мули
везуть на сивих спинах знов.
Чекали? Ось! Приймайте воду!
А на додаток — блискавиць
ы грому неймовірну міць!..
У місто злили все — і ходу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739516
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.06.2017
Думки, як ватні хмари, у спокої пливуть.
Їх тиша поглинає, вагітніє віршами.
І хочеться прогнати всіх звуків каламуть,
щоб випити всю мудрість беззвучності до граму.
Подіі так у вузлик затягнуться, бува,
що ти і не почуєш народження натхнення.
Ховаються у тиші несказані слова,
бо роздуми про вічне вбиває сьогодення.
Безмовність потихеньку смакуєш, як вино,
що іноді спасає, дарує насолоду.
І влягуться у тиші думки, як доміно,
і рими невгамовні знов вийдуть на свободу.
Хто тишу вміє слухать — той слухає себе.
Сказати можна точно: він в злагоді із Богом.
Струмок живого слова свій шлях завжди проб'є
й народиться рядок у тиші епілогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2017
Черемхи грона білим візерунком
вплелись в канву травневих вечорів.
Нас вечір напува солодким трунком,
і соловейка чути ніжний спів.
Зануритися хочеться у віти
і в білій розчинитися імлі...
Додому принесу тендітні квіти.
Хай сяють білим щастям на столі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736782
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.06.2017
Від першого крику свого до останнього слова
ми зразу і набіло пишемо "книгу" буття.
На кожній сторінці — цвітіння мети як основа.
Чернеток немає, в минуле нема вороття.
Помилка у запису? Що ж, це із нами буває.
Замало ще досвіду. Будемо далі "гребти".
І кожен із нас свій сюжет наготовлений має.
І кожен із нас хоче вдалу розв'язку знайти.
З початку "роману" — ми впевнені, жваві, веселі,
просіює решето розуму купу ідей...
Все швидше і швидше кружляють подій "каруселі",
та з кола не зрушиш простих дерев'яних коней.
Що в світі добро, а що зло — осягаємо з часом,
твердіше рука і рядочки лягають ровніш.
Та згодом невдачі та розпач стають дисонансом,
й себе, як "письменника", більше та більше кориш.
Ось розповідь швидко приходить до сво'го фіналу.
І вже розумієш: бестселер не вийде ніяк.
Втішає едине, що в світі нема досконалих
й три крапки останні поставиш, як вічності знак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2017
Свеж, прозрачен воздух после бури,
влагой и озоном напоён.
Тонну перламутровой глазури
вылил в реку сизый небосклон.
Травы от воды отяжелели,
головы склонили до земли.
В воздухе — цветные акварели,
те, что грозы кистью развели.
Где-то вдалеке грохочут громы...
Ветер, разогнав остатки туч,
замер в упоительной истоме,
встретив поцелуем солнца луч.
Вспыхнули, взорвались сотни бликов,
в каждой капле — яркий фейерверк.
Праздничным, грозой омытым ликом
вечер нас в благоговенье вверг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735257
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 27.05.2017
Птах вечірній звив м'яке гніздечко,
на старій тополі вгомонивсь.
Як же тихо в нашому містечку,
навіть час, здається, зупинивсь.
Табунці хмаринок полохливих
пропливли за синій небокрай...
Вечорів цих, затишно-красивих,
ти, кошлатий вітер, не чіпай.
Мить за миттю, час летить стрілою,
як струна натягнута бринить.
Нам так тепло разом із тобою —
дні щасливі всі згадались вмить.
Аромат дарує матіола,
вечір ніжно плечі огорта.
І звучить, розноситься навколо
тиха пісня, ніжна і проста
про блідий прозоро-ніжний місяць,
що маленьким човником пливе,
і про грона зір, що в небі висять,
про Дніпро, що стогне і реве.
На даху, на самому вершечку
невагомий янгол примостивсь...
Як же тихо в нашому містечку,
навіть час, здається, зупинивсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735145
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.05.2017
Із ранку хмаринки чаклують:
ховають весняну блакить.
І ти, прокидаючись, чуєш:
на вулиці дощ шурхотить.
Закреслює він штрихпунктиром
алеї міські та двори,
встромляє сріблясті "рапіри"
у землю у розпалі гри.
Та в травні дощі нетривалі,
проклюнеться сонечко знов.
Чекають усіх нас надалі
веселки, блакить і... любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735141
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.05.2017
За обрій вечірній вже колесо сонця сповза,
і місяць блідий неохоче спливає над містом.
Тьмяніє та гусне на сході небес бірюза,
а захід — зайшовсь багрецем золотаво-барвистим.
Ховаючись, спека уходить повільно у тінь,
а ніч розкриває чорнильну свою парасолю,
у темній безодні крізь сито тонких мерехтінь
просіює сни, забираючи нас у "неволю".
Думки полохливі несуться к далеким світам,
хоча і здається, що зорі холодно-байдужі.
Всі вогники міста — дарунок нічним небесам.
Хай там, нагорі, зігріваються янголів душі.
Мабуть, недаремно легенда красива була,
що іноді пам'ять підказує нам серед ночі:
на небі зірки — це не просто космічні тіла,
а це із небес на нас дивляться янголів очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734376
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.05.2017
Вже очі не бачать, пошарпана шкура,
Зітхає побитий собака понуро.
До всього у світі давно він байдужий.
Кому яке діло, що він занедужав?..
Здавалося: часу для щастя багато,
невтримно носили щенячії лапи,
живі оченятка і бубликом хвостик,
до лоба ласкавий хазяїна дотик...
Він службу свою ніс охоче і справно.
Та доля віднині тяжка і безславна.
Немає ні дому, ні вірного друга,
а тільки образа й постійна напруга.
Давно вже хазяїн помер, а собака
за ним ще три роки і скиглив, і плакав.
Блукав по помийках, шукаючи їжу.
Давно вже забув він про кісточку свіжу.
А вчора побив його злий перехожий.
Вже він не чекає, що хтось допоможе.
Собака втомився в тяжкій блуканині,
боїться усіх і не вірить людині.
Ще трохи — і вже досягне свого краю.
Скоріше б! Там болю і туги немає...
Весна! Поруч голуби ніжно воркують,
Та бідний собака нічого не чує.
Він знову щенятком по небу несеться,
і кістка смачненька йому достаєтся.
Живі оченятка і бубликом хвостик,
до лоба ласкавий хазяїна дотик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Я слухаю мелодію дощу,
збираю в пригорщу його прозорі ноти
і знов натхнення відчуваю дотик,
слова у чистих водах полощу.
Так тихо... Тільки крапель перестук
викреслює по склу шляхи зміїсті...
Впадає в ніжний сон принишкле місто —
чарує заколисуючий звук.
Не хочу я, щоб дощик цей ущух —
Нема ніжніше пісні дощової.
Струмує блюз із хмари воскової...
Я слухаю мелодію дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732558
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.05.2017
На алеї весни заметіль пелюсткова лягає.
Ніжно пахнуть садки, наливається цвітом бузок.
Вітерець пустотливий із листям смарагдовим грає.
А на хвилі Дніпра сонце пензлем наносить мазок.
Розтікається золото променів в довгу доріжку,
а на березі зграйки кульбаб завели хоровод.
Ранок зве: "Поспішіть! Як же можна валятися в ліжку?
Юний травень усім розшифровує радості код!"
А над чашею ранку кохання пливуть аромати,
що блаженною млостю наповнюють райдужні сни.
Розбиваються вдрузки іржаві буденності лати,
і шампанським вливається в серце повітря весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731750
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2017
В эти майские дни сердце искрой встревоженной тлеет,
и весне покорясь, я опять на свиданье бегу.
Вслух тебе о любви я сказать почему-то не смею.
Только в омуты глаз наглядеться никак не могу.
На вечерней заре — будто патока воздух весенний.
В этой сладкой тиши разливается трель соловья.
В золотом янтаре облаков мимолётным виденьем
тонкий месяц спешит сшить закатного неба края.
Я признанье своё проиграю на сердца октавах,
чистой музыкой чувств я сегодня тебя напою.
Майской неги шитьё ляжет отблеском лунным на травах.
Ты молчишь? Ну и пусть. Я и так знаю тайну твою.
По аллеям бредём, окунувшись в купель тихой ночи.
Звёзд весенних рои стали в небе кружить веселей.
Как тепло нам вдвоём... Нет, расстаться сегодня — нет мочи...
А про чувства мои пусть тебе пропоёт соловей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731392
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2017
Колише мати дитятко своє,
щасливу долю синові бажає.
А хтось мечі безжалісні кує
і на "гарматне м'ясо" вже чекає.
Здається, в нас у генах вірус війн,
бо людство з давнини усе воює.
Людино, де подівся розум твій?
Інстинкт самозбереження існує?
Із року в рік скипає зло сильніш,
зіштовхує лобами всі народи.
Іде війна — нема біди страшніш.
То, може, час спинитись? Годі! Годі!
Де ці беруться полководці зла?
Керує світом хто? Одні іуди.
А квітка миру досі не зійшла.
Ростуть лише шипи криваві всюди.
Іде війною знов на брата брат,
Земля кричить, здригається від болю.
Пісні зловісні адових гармат
вирішують чиюсь сьогодні долю.
Планета наша прагне мирних днів,
вона, як мати, нам добра бажає.
Війни зловісний вірус в нас посів
і нам серця іржою роз'їдає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731345
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2017
Какое блаженство: сирень расцвела!
Ажурные свечи лилового цвета
купаются в солнечном море рассвета,
и в сердце вливаются ноты тепла.
Как музыка, льётся сиреневый звон:
то мысли летят в небеса, словно птицы.
И хочется снова бездумно влюбиться,
весеннему ветру запеть в унисон.
Утоплены в дымке сирени дома.
Плывёт аромат — неземное блаженство.
Лилово-сиреневое совершенство
нас в юность уносит и сводит с ума.
Какое блаженство: сирень расцвела!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731202
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 30.04.2017
В лет лихих вереницу
занесла круговерть.
Так и хочется скрыться,
убежать, улететь...
Наша жизнь постепенно
изменилась совсем.
Что казалось нетленным —
стало вовсе ничем.
Да куда убежишь ты
от страны, от судьбы,
если даже мальчишки
не боятся стрельбы,
если могут за "нэньку"
жизнь свою положить?
Есть и те, кто, сняв пенки,
хочет в сытости жить.
Жизнь всё дальше грустнее.
Привыкаем к тому,
что мы жёстче и злее.
Почему? Почему?
Предрекли Украине
стать великой страной.
Только мы и доныне
живы верой одной.
Всем пророчествам сбыться,
Только веру крепи!
Никуда нам не скрыться
от страны, от судьбы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731114
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.04.2017
Темны и запутанны города сны.
Нелепы ночные гримасы проспектов.
Не верит он в чудо воскресшей весны,
не ждёт исполненья наивных прожектов.
Натянуты жилы его проводов,
по ним, словно кровь, ток струится по венам.
Истоптаны улицы сонмом шагов,
пронизаны взглядом пустых манекенов.
Дома с безразличием смотрят во мглу.
темнеют скелеты заброшенных строек.
Луна, нанизавшись на шпиля иглу,
Следит за районами как параноик.
Свивается в кольца змеиные смог,
к утру по дворам неспеша расползётся...
Промчит мимо города единорог
и, фыркнув презрительно, вдаль унесётся.
Иллюстрация: Рут Сандерсон "Единороги"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730750
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 27.04.2017
Темна нічка землю шаллю вкрила.
А по ній — сріблястих зір стіжок.
Ми удвох під цим зірковим пилом
На тоненький дивимось ріжок.
Соловей співає про кохання,
Почуття у душах — в унісон.
Час сплива у ніжному мовчанні.
Ніч травнева — світлих мрій сезон.
Яблуневі квіти пахнуть медом...
Ти мене міцніше пригорни.
Ми удвох під зоряним наметом,
де кружляє музика весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2017
Настоя́лося вже на п'янкому вишневому цвіті
Ароматне повітря квітневе у пляшці весни...
Золотисті голівки кульбаб починають горіти,
Повертаючи нас у замріяні сонячні сни.
Зранку ніжаться трави шовкові у теплому вітрі,
І очищує серце пташиний заливчастий спів,
А художник-весна знов занурює пензлик в палітру
Кольорових та радісних фарб цих закоханих днів.
Пропливають ізранку легенькі гондоли хмаринок
Серед трунку блакитного неба, неначе вершки.
І усміхнене сонце фарбує у теплий відтінок
Той напій, що нам квітень ласкавий все ллє у чашки.
Вже дзижчать у повітрі веселі схвильовані бджілки
Та збирають солодкі скарби із квітучих садків...
І летять вдалечінь зачаровані трелі сопілки,
І складаються вірші з римованих квітнем рядків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728735
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2017
Знов мрії ніч пряде...
Безсонням злива ллється...
Коли ж мине ця довга-довга ніч?..
Весна... А дощ іде, іде,
Нема кінця, здається.
Недочекатися... Та і не в цьому річ...
Чому в душі цей сум,
Коли весняні дзвони
Пробуджують все в світі до життя?..
А дощовий цей струм
Все б'є по камертону
Мого, з смаком полину, почуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2017
Ображена брехнею і мінливістю,
пішла любов у зоряні краї.
Туди, де почуття будують щирістю,
де їй співають гімни солов'ї.
Пішла вона тихенько, не прощаючись,
втомившись від байдужості й образ,
від нас нічого більше не чекаючи,
роняючи сльозинки, як алмаз.
Любов жила у нас, була довірлива,
Чому з тобою зрадили її?
Пішла, у очі дивлячись докірливо,
забравши світлі усмішки свої.
Чому не зберегли, що нам даровано?
Розбіглись, наламавши купу дров...
Нічний шепоче дощик розчаровано
про те, що нами втрачена любов.
Ілюстрація з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
Забитий весь ефір потоком слів
різких, колючих, навіть нецензурних.
Словесний хміль нас міцно всіх обплів
під звуки маршів приторно-бравурних.
Слова... Слова... Ми чуємо весь час
брехливих обіцянок цвірінчання.
Забули, що прислів'я є у нас:
Дорожче за слова бува мовчання.
Цінують справи більше за слова.
Та де вони? Чи в змозі народитись?
І досі спір "де істина?" трива.
А нам би Бога слухати навчитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727984
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2017
Чого сумуєш знов біля віконця?
Ідуть дощі... І знов ідуть дощі.
Ми вже з тобою скучили за сонцем,
І не встигають сохнути плащі...
В садку бузок, нарциси і тюльпани,
Й смарагдові споришу килими
В квітневому дощі — як у нірвані...
А як же ми? А як з тобою ми?
Не встигли ще теплом насолодитись...
Та не сумуй — невдовзі дні ясні.
У цих дощах — нам — ні, не загубитись,
Бо ми з тобою — знову у весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017
Весна крокує неквапливо...
Мінливий квітень на дворі.
Ти подивись — яке ж це диво:
В імлі зеленій явори,
Беріз кошлатяться сережки —
Не намилуєшся ніяк,
Там, де гілок рясних мережки —
Співає очманілий шпак,
Трава свої зелені списи
Встромляє в небо все вільніш...
В усьому — ген — весняні риси,
Це відчуваєш все сильніш!..
То тепло вже, то знов негода,
Скуштуєш примхи всі сповна!
Та, все ж, яка ж це насолода —
Собі казати: вже ВЕСНА !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727837
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.04.2017
От вгадайте: хто найсміливі́́ший?
Змієлов? Мисливець на акул?
Чи дресирувальник диких кішок?
Чи прозектор, що з мерцем впритул?
Дегустатор фугу необачний?
Автогонщик, що жене болід?
Не вони! Скажу вам однозначно:
Найсміли́віший — у місті пішохід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727522
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.04.2017
Я благаю: надихай мене!
Заспівай мені кохання пісню!
Хай огорне щастя неземне,
Хай у грудях серцю стане тісно!
І здається, що ти був завжди,
Ти — в мені, у памяті, у генах.
Ми зустрілись зараз на Землі,
А були — у Зорях незбагнених.
Наші дві душі — це як одне,
В сплав злилися ми, в кохання бронзу...
Я благаю: надихай мене,
Ти — в мені, а інший світ, він — проза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
А я встану зраночку раненько,
Вмию своє личенько біленьке,
та й піду на шлях повиглядаю:
Чи не їде той, кого кохаю.
Я піду за поле, аж до гаю,
У берізки білої спитаю:
- Ти скажи, скажи мені, берізко,
Чи далеко милий мій, чи близько?
Я спитаю в дуба вікового:
- Чи не бачив мого миленького?
Ой, скажи, скажи мені, мій дубе,
Чи я свому милому ще люба?
Зашуміли раптом тут дерева:
- Не сумуй, дівчинонько, не треба!
Твій коханий з ворогом воює -
Більш за все в країні мир цінує.
Прожене він ворога далеко,
На твій дах опуститься лелека,
Мир та щастя принесе з собою,
Твій коханий буде із тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727226
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.04.2017
На місто серпанок вечірній спадає,
запалює світлі вогні.
Так швидко наш час невловимий минає,
хвилини складаються в дні,
за місяцем місяць, роки метушливі
птахами у небо летять.
А вітер хмаринкам розчісує гриви,
й зірки викрадає, як тать.
Навіює сум цей безрадісний вечір:
яке скороплинне життя.
І страх перед часом лягає на плечі,
бо ще й не жили до пуття.
Ось птах заполоханий зник у тумані —
Тривога з'явилась якась...
Так хочеться, щоб у часи, що нам дані,
та казка, з дитинства, збулась.
Картина Євгена Лушпіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727101
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.04.2017
Світ жорстокий, світ суворий —
чорно-білеє кіно.
Був колись він кольоровим,
світ, в якому живемо.
А тепер немає місця
в ньому для тепла душі.
Посідали тролі в крісла,
всі слизькі, як ті вужі.
Правда нищиться брехнею,
а з серпів кують мечі.
І літають над землею
ненажерливі сичі.
Все шукають привілеїв
й хочуть, щоб Господь простив.
Наш закон вже "ласти склеїв",
і немає перспектив.
Влада править — хто як вміє,
обдирають все і всіх.
А казна все порожніє.
Рада в нас — і сміх, і гріх!
Доки будемо дивитись
ми це дивнеє "кіно" ?
Треба вже від сну зцілитись
і здолати хиже зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726956
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2017
Серед трави полум'яніє мак,
яскравим світочем тріпоче у повітрі.
Буває білим та блакитним він, однак,
червоний — головний в його палітрі...
Тривожним цвітом пелюстки горять,
як спомин про загіблі чисті душі...
Встають видіння воєн та багатть.
Тобі, мій маку, все це не байдуже!
Багато крові здавна пролилось.
Ти пам'ятаєш битви гайдамаків...
І знову війни. Як це відбулось?
О, скільки на полях ще зійде маку!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726583
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.03.2017
Чоловіки — ми знаємо — герої!
Рятують жінку часто від негод.
Із зброєю, ну а частіш — без зброї.
Їм подвиг — то звичайний епізод!
Щоб чоловік заплакав — не буває!
Терпіти буде будь-яку біду...
А мій ось — плаче. Вірите? Страждає.
Та я до нього все ж не підійду.
Ось вийшов він. Сердитий. Не балака.
— Не плач, коханий! Я тебе молю!
Я все б зробила, аби ти не плакав.
Та... різати цибулю — не люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725454
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2017
Я зростав у природі суворій,
Де мене звеселяли завжди
Чи кульбабка у шапці пуховій,
Чи жовтаві зірки череди.
Чим простіша звичайна рослина,
Тим сильніше хвилює мене
Кожна квіточка, кожна стеблина,
Що життям навесні спалахне.
У ромашковім білім серпанку,
Де співає веселий струмок,
Цілу ніч я б пролежав до ранку
Та дивився б у очі зірок.
А життєвий потік млосним пилом
Все стікав би й стікав все мерщій,
Та зірки крізь тумани б світили
Й заливали промінням кущі.
Серед трав соковитих весняних,
Що навіюють шелестом сни,
Я б лежав, і думки мої тьмяні
Розчинялися б в серці весни.
Оригинал:
Николай Заболоцкий "Я воспитан природой суровой"
Я воспитан природой суровой,
Мне довольно заметить у ног
Одуванчика шарик пуховый,
Подорожника твердый клинок.
Чем обычней простое растенье,
Тем живее волнует меня
Первых листьев его появленье
На рассвете весеннего дня.
В государстве ромашек, у края,
Где ручей, задыхаясь, поет,
Пролежал бы всю ночь до утра я,
Запрокинув лицо в небосвод.
Жизнь потоком светящейся пыли
Все текла бы, текла сквозь листы,
И туманные звезды светили,
Заливая лучами кусты.
И, внимая весеннему шуму
Посреди очарованных трав,
Все лежал бы и думал я думу
Беспредельных полей и дубрав.
Иллюстрация: Аркадий Пластов "Юность"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724775
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.03.2017
Із святом вас, поети невгамовні!
До дня поезії готові ви, чи ні?
Натхнення келих римами наповніть
Та пийте цей святковий пунш весни!
Хай день новий дарує сильні крила!
Летіть, вбираючи у себе це життя!
Слів магія навіки підкорила,
В рядочках ваших щирі почуття:
Буремний вир подій, що всих турбує,
Безсонні ночі, радість, біль чи сум...
Поезія ворожить та чаклує,
Спліта у візерунки віршів струм...
Із днем поезії, поети й поетеси!
Даруйте радість слова від душі!
Відточуйте майстерність у процесі
Складання слів звичайних у вірші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724724
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2017
Весняний ранок. Обережно
навшпиньках кра́деться туман.
Стою немов на узбережжі
й дивлюсь на сивий "океан".
З'являються вітрил уривки
й марою тануть у імлі.
Пливуть багатоповерхівки
неначе в морі кораблі...
Сама собі я лоцман нині —
і прокладу між "хвиль" маршрут.
А навкруги — біляві тіні
розвісили безмежжя пут.
А я — легкий маленький човник —
лавірую між кораблів...
Цього театру постановник
сьогодні наче очманів:
туман не думає зникати,
а навпаки, стає густіш.
Купило місто дивні шати,
віддавши млі латунний гріш —
ранкове сонце.Та даремно.
Дихне невдовзі вітерець
і декораціям таємним,
всім "кораблям" й "човнам" — кінець.
Світлина Олени Перевозникової
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724077
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.03.2017
У вир в'язкий цілющихих снів
пірнаю залюбки щоночі.
Приймає він завжди охоче.
Там не шукаю рим і слів.
Там влучні фрази звідусіль
вистрілюють, як первоцвіти,
й мої вірші — жадані діти —
народжуються без зусиль...
Дивлюсь про себе я "кіно",
неначе споглядач сторонній.
Вкладає хтось в мої долоні
сюжетів різних доміно.
Там, у примарних цих світах,
знов у дитинство повертаюсь
і безтурботно посміхаюсь,
літаю наче вільний птах.
Там тішать треллю солов'ї,
там ще далеко дні осінні...
Якщо ти забажаєш сильно,
приходь до мене в сни мої.
Ілюстрація: картина Жозефіни Уолл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2017
А на улице запахло весной.
Не сидится мне в квартире пустой,
я туда-сюда хожу сам не свой.
Я на улицу бегу.
Возле дома всё хожу твоего.
Я, наверное, немного "того",
Но придумать не могу ничего,
И уйти я не могу.
А на солнце лужи ярко блестят,
воробьишки на каштане галдят,
к твоему окну прикован мой взгляд —
расплескалась в нём весна...
Ну, а я тобой навеки пленён.
Мне бы только твой узнать телефон —
рассказать о том, как сильно влюблён,
что мне даже не до сна!
Сочиняет песни март-менестрель,
и выстукивает ноты капель,
и весенний разливается хмель
по кварталам городским...
Что же делаешь, весна, ты со мной?
Я, наверное, ужасно смешной,
но своею одержим я мечтой:
буду тоже я любим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723642
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.03.2017
Льётся свет вином игристым
сквозь прозрачное окно —
То смеётся в небе чистом
солнце, радостью полно!
Гляньте: почки на деревьях
шоколадками блестят!
Отмечая новоселье,
в парках вновь грачи галдят!
Воробьи, купаясь в лужах,
нам щебечут поутру:
— Просыпайтесь, люди, ну же!
Скиньте зимнюю хандру!
Солнце рыбкою ныряет
в окна, полные весной.
Тает корка ледяная
на весенней мостовой.
Обогнув из снега рифы,
вдаль ручьи бегут, звеня...
И танцуют самбу рифмы
в ритме мартовского дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723640
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 15.03.2017
Без дозволу, підступно
За мною по п'ятах
Плететься невідступно
Ця думка, наче жах.
Від неї не сховатись
І вмовити — ніяк,
Бігом не відірватись,
Все точить, як черв'як!
Куди мені подітись?
Прогнати як її?
Літають по орбіті
Думок моїх джмелі.
Та ця, одна з них, вперто
Кусає до сих пір
Та мозолем натертим
Все ниє, аж надмір!
Не думати — не можна,
А думати — болить,
Її я неспроможна
Спинити хоч на мить...
Вірша складу про неї.
Поможе це? Хто зна!
Та все ж якась надія:
Відчепиться вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721804
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.03.2017
З дитинства колір сонця полюбляла,
Носила жовті сукні і стрічки...
Малим дівчам плела собі вінки
З кульбаб травневих жовто-золотавих...
І все життя завжди за нею бігли
Жовтогарячі сонячні зайці,
Веснянками скакали по щоці —
І усмішки спадали з неї стиглі...
І колір цей ніколи не вважала
Причиною розлук і самоти —
Кущі жоржини "кульки золоті"
Під вікнами в садочку полюбляла...
Вже відцвітають ці привітні квіти.
Крізь жовте листя осінь загляда...
Та всі її минулії літа
Зігріті сяйвом сонячного світла.
Нанизувала вірші, як намисто,
На дні свої, бажаючи чудес.
Цих слів легких пелюстки променисті
Встеляли її стежку до небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721572
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 04.03.2017
Покидає нас лютий поспішно,
прихопивши останні сніги.
І пухнаста, беззахисно-ніжна
Посміхається гілка верби.
Ось і березень. Здрастуй! Нарешті!
Та не хоче уходить зима,
наче морок якийсь нетутешній
холоди у полоні трима.
Та чи треба про це нам тужити?
Потеплішає, дай тільки строк.
І душа розцвіте, наче квіти,
до розмаю — один лише крок.
Заспівають свої серенади
очманілі від щастя шпаки...
Ми тобі, юний березню, раді,
сумувати тепер не з руки!..
Ще дерев не прокинулись віти,
ще волога земля в напівсні.
Та вже знову нам хочеться жити
і радіти, радіти весні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720994
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2017
Блакитна примара, легкий та прозорий фантом,
народжений з слізних, останніх агоній зими,
злітає весна із небес тонко зітканим сном,
заплутавшись в пасмах хмаринок легкими крильми.
А небо сумує за криками вільних птахів,
за сонячним блиском в тонкому мережеві дня.
Та вже березневий у серце вривається спів
і голосом ніжним обривки зими проганя.
Приносять з собою вітри світлу пам'ять про сніг,
та тільки все слабше вона, бо гучніше капіж.
Між білою тишею й дзвоном весняних доріг
чіткий визерунок прорізує березня ніж.
Нам звичную звістку розносять з вітрами гінці:
між лютим та березнем буде тривати двобій.
Та ми всі йдемо зачаровано, наче сліпці,
на заклик весняний, чекаючи світлих подій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720827
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2017
Блукала я містом, думками заглибившись в себе,
Шукаючи спокій в душі в цьому часі буденнім,
Та, раптом, з чийогось вікна — наче янголи з неба —
Сузір'я мелодій чарівних злетіли до мене.
Завмерши зненацька від схлипувань віолончелі,
Вбирала у себе глибини космічної туги...
Ці ноти чарівні прозорістю фарб акварелі
Мене огортали як ніжна і тепла недуга.
Крізь всі перепони суєт аж до самого серця
Цей щем неземний увірвався нестримним потоком.
І світ навкруги цими звуками чистими "стерся".
Неначе безсмертя торкнулось душі ненароком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720595
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.02.2017
Пролісок синенький
Спать лягає в лісі,
Очі закриває
Горобець у стрісі.
Подихом тепленьким
Вітерці задули,
І бруньки пухнасті
На вербі заснули.
Засинає хмарка
У вечірнім небі.
Засинай, дитинко,
Спать лягати треба.
Сплять в садку дерева,
І деревам сниться,
Як зів'є гніздечко
У дуплі синиця.
Як в стару шпаківню
Залітає пташка,
Як в траві зеленій
Бігає мурашка,
Як сніги розтануть
Та збіжать водою...
Спи, моя дитинко,
З першою весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.02.2017
Мозаика фраз соберётся почти наугад,
Как будто бы ветер нашепчет тебе с высоты...
Закружатся листьями мысли опять невпопад,
Из плена туманного вновь вызволяя мечты...
Заводит бессонницы морок в словесный тупик,
И нужную рифму боишься уже не сыскать...
Не слово, не мысль, а лишь образ туманный возник,
В одежды из слов заставляя себя облекать...
Вот, вдруг забредёт между строчек былое опять,
Вздыхая о том, что уже никогда не вернуть...
Строфа за строфою запишется снова в тетрадь,
Опять, сомневаясь, вникаешь в поэзии суть.
Задумчиво утро войдёт сквозь стихов витражи
И спросит, коснувшись лучом золотого тепла:
— Зачем ты болеешь поэзией снова, скажи?
— Наверно затем, чтобы крылья душа обрела!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720050
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.02.2017
Осень дождиком брызнула —
тяжелы облака.
Юность в памяти выцвела,
да не стёрлась пока.
Всё смешливой девчонкою
вижу я себя в снах.
Там синь неба бездонного
отражалась в глазах,
там туманными клочьями
плыли вдаль облака,
там с обманом и горечью
не встречалась пока.
Там ночами весенними
мы гуляли с тобой,
и волной белопенною
сад кипел молодой...
Разошлись из-за глупости,
разбежались пути.
Жаль, в сады нашей юности
нам дорог не найти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720030
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2017
Вдивіться: вже лютий приречено-хворий,
хрипить і бурчить потихеньку вночі.
Ще наче недавно був сильний, суворий.
А нині — зламалися гострі мечі.
Ще наче недавно ходив у походи,
заковував в кригу своїх ворогів.
Ховалися всі від лакуз воєводи:
від злого морозу й колючих вітрів...
Потроху зникають магічні тенета,
що землю вкривали приреченим сном.
А сонце вгорі — золотава монета —
звільняє для місяця березня трон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719890
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2017
Хто я без тебе? Захід без сходу,
небо без місяця, сад без птахів,
закаламучена річка без броду,
танець без музики, пісня без слів.
Хто я без тебе? Зовсім не знаю.
Не уявляю без тебе життя.
Тільки з тобою на крилах літаю,
ти — найважніше моє відкриття.
Смуток раптовий словом втамуєш,
сміхом і жартом своїм звеселиш,
Впевненість в силах своїх подаруєш
і від порожнього суть відрізниш.
Хто я без тебе? Риба без моря,
літо без сонця і ніч без зірок...
Ми із тобою крокуємо поряд
в світлу країну осінніх казок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Може, є він у нас на землі,
може, в інших існує світах,
Може, згинув у хижій імлі —
щастя світлого трепетний птах.
Десь він є, та не в змозі злетіть,
бо потрапив у пастку облуд.
Визволяйте його, поспішіть,
не звертайте увагу на бруд,
не звертайте увагу на страх,
на підступні тенета брехні.
Він помре, цей зневірений птах,
якщо йо́го не звільните ви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719514
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2017
Весняні мрії знов беруть в полон.
Метеликом душа злітає в танці.
Ще холод завповзає нишком в сон,
та вже весна влетить у вікна вранці,
закрутить нас, сп'янить усіх вином
з прозорого та чистого повітря.
Нехай ще сніг в дворі, та все одно
вже скоро мить, коли земля розквітне.
Маестро березень зіграє свій концерт,
вплете у партитуру свіжі ноти...
На підвіконні - пролісків букет
як перших днів весни чарівний дотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719300
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.02.2017
Захоплює поетів вміння
у вірш вплести прості слова,
де думка сяє, як проміння,
де слово кожне ожива,
де вразять образи яскраві
і гостре автора перо,
бо пишуть не заради слави,
а хочуть нести в світ добро...
Колись поет блукав шляхами,
співав балади для людей...
Поета слово й зараз з нами,
бо вірш — то слова апогей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718920
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2017
Тиша... Зоря світанкова...
Ми сидимо на містку.
Мовчки, без жодного слова
Ловимо рибку вертку.
Наче останні сльозини,
тануть у небі зірки
і розчиняють хвилини
у перламутрі ріки.
Річка завмерла, і з нею
Наче заснув поплавець...
В небо прийшло із зорею
стадо хмаринок-овець.
По золотавій доріжці
Світла німотність біжить.
А на останній на східці —
Літня, яскрава блакить.
Грає з наживкою короп...
Ми на містку сидимо...
Вкрало, піднявшись угору,
Сонце світанку руно...
Картина Наіма Ламідова "Рибалки"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718918
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.02.2017
Мені б побачити в пітьмі промінчик світла,
маленьку іскорку як залишок тепла,
вдихнути б чистого і теплого повітря,
та все дарма!
Я день за днем , як тінь , блукаю в хижім світі,
і знов не впасти намагаюсь без вогню.
Мабуть, залишилось тепло в минулім літі,
а я стою
на перехресті всіх шляхів моєї долі...
Мені, хоч іноді, почути б чистий дзвін,
живий той голос, що в моїй земній юдолі
був, як заслін.
Мені б відчути, як його тепло огорне
моїх думок усих застиглий темний лід,
щоби скоріше негараздів-круків чорних
прервавсь політ.
Ах, дочекатися б у темряві світання
і, як по компасу, прийти в щасливі дні...
Але живу я зараз, наче у вигнанні —
У цій пітьмі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718753
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 17.02.2017
(переклад М. Забороцького "Уступи мне, скворец, уголок")
Орігінал http://www.stihi-rus.ru/1/Zabolockiy/118.htm
Ти впусти мене, шпак, у свій "храм",
Осели у шпаківні старенькій.
Під заставу я душу віддам
За твій пролісок ніжно-тоненький.
Все шумить і все славить весну...
А бруньки на вербі — сиві пензлики,
Тихо клени відходять від сну,
Трепотіло щоб листя-метелики...
На полях всюди — розгардіяш
І струмочків веселих розмови...
Хочу крикнути їм, що я ваш! —
Й стрімголов у прозорі діброви!
Заспівай серенаду вже, шпак!
Крізь літаври і бубни історії
Ти — наш перший весняний співак
З березневої консерваторії.
Починай вже виставу, свистун,
Запрокинься голівкою сяйною,
Розриваючи музику струн
У горлянці діброви весня́ної.
Я і сам би співати хотів,
Та почулось мені, наче з космосу:
" Хто бува навесні "гучнослів"—
Восени залиши́ться без голосу!"
А весна все красою втіша
І уквітчує мріями п'яними.
Підіймай же шпаківню, душа,
На твоїми садками весняними !
Осели на жердині вгорі
Над містами, гаями і нивами,
Де палають всі фарби зорі
Із дзвінкими пташиними співами...
Наче знову я став юнаком,
Квіти ніжно-блакитні шануючи,
З очманілим від щастя шпаком
Весняни́ми ланами крокуючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718703
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.02.2017
Чорною кішкою ніч з підвіконня
злізла і поруч зі мною лягла.
Я ж — виплітаю слова у безсонні,
ніжну дрімоту змахнувши з чола.
Лащиться ніч, теплим подихом гріє.
Тільки заснути не можу ніяк:
спогади, давні розмови та мрії
блискають в мозку, як рибок косяк.
Як же заснути, як серцю не спиться,
наче воно — заполоханий птах?..
Ранок спускає мене у криницю,
повну видінь, і... заплутує в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2017
Промінчик сонця в лютому тріпоче...
А в стриманість зимових почуттів
Раптово увірвірватися вже хоче
Весняний спів, хоча він ще без слів...
Його сприймаю серцем і думками,
Вже чуючи пробудження життя,
Хоча Зима продовжує вітрами
Вбивати ці весняні почуття.
В тонкий, прозорий, наче невагомий,
В цей натяк на весну я все дивлюсь...
А лютий позіхає вже від втоми,
Я вже його морозів не боюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718572
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2017
Ти знову не читав моїх віршів,
І те, що в них — тебе не зачіпає.
Не хочеш знати ти про біль Душі,
Що в цих рядочках лавою скипає...
Ти знову не читав моїх віршів...
Навіщо це тобі? Було — минуло...
Не знайдеш вже в зірковому ковші
І почуття, що нас обох торкнуло...
Ти знову не читав моїх віршів.
Ти, навіть, не вважаєш це за втрату.
Вони — бур'ян для тебе, спориші...
Мої вірші — листи без адресата...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017
Як багато в нашій мові
слів новітніх — просто жах!
Часом зміст якогось слова
з розумінням "на ножах".
Це якісь бридкі чужинці,
ну навіщо нам вони?
Мабуть, моді навздогінці
цвірінчим, як цвіркуни:
вендінг, кластер, бейдж і блогер,
гаджет, слоган, ще дрес-код,
креатив, хедлайнер, поппер...
Не втомився ще народ?
Ще ньюсмейкери, скріншоти,
копіпасти та контент...
Як цю моду побороти?
Розтрощили мозок вщент!
Ці чужинські всі звороти
Як в городі будяки.
І не взмозі "донкіхоти"
побороти вітряки.
День новий — і їх все більше,
у полон беруть сильніш.
Їх у мові — все рясніше,
і від того — нам сумніш.
Дбай про мову, Україно,
не здавайся у полон!
Щоб не стала "солов'їна"
скоро мовою ворон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717757
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.02.2017
Гава вгледіла горіх:
— Це для мене, не для всіх!
Відлетіла з ним від зграї:
— Хай у дзьоб не заглядають:
Цей смачний кругленький плід —
Мій сьогоднішній обід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717574
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.02.2017
По калюжах я біжу — і сміюся!
Промочити ноги я не боюся!
Чобітки нові у мене — дивіться,
Я біжу в них і не можу спиниться!
А струмки дзвенять весняні веселі,
Вже відтали у дворі каруселі.
Сонце радісно у небі нам сяє.
Кращих днів, ніж навесні не буває!
Та загрожує зима наостаннє:
"Не радійте, дітлахи, так зарання.
Я з морозом ще не раз повернуся!"
Та весна вже все одно! Не боюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717572
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.02.2017
"Хіба це весна — березень? Сіра, безрадісна пора".
(З розмови)
У березні - всі фарби тільки сірі.
Та нам відтінки треба розрізнять.
С р і б л я с т і із небес кидає стріли
весняний дощ (з осіннім не зрівнять).
А в с и в и х хмарах - березня лаштунках -
перлин коштовних видно перелив.
В напівпрозорих їхніх візерунках -
весняний чути трепетний мотив.
З'їдає сніг відлига-ненажера,
а разом з ним - мереживо слідів.
Блиск о л о в' я н и й — в ріках та озерах,
що вільні вже від криги та снігів.
По берегах — прикраси п о п е л я с т і —
бруньки із пуху, "котики" верби.
Лише омели кущики кулясті
зелені висять, начебто чуби.
І к р и ш т а л е в и й колір має небо,
в якому дзвін зимових зорь згаса...
Не ображайте березня, не треба,
відтінки сірого — це вранішня краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717452
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2017
Колись закон буття здійснить природа,
й душа моя полине в інший світ.
А на землі — не зміниться погода,
птахи продовжать свій легкий політ.
Так само розцвітатимуть долини.
З насіння ніжний пагін проросте.
А хтось — у світ увійде в ці хвилини,
щоб місце не було моє пусте.
Все буде так буденно, так пророче.
Та не сумуйте. Сумувати — гріх.
Бо в березні проглянуть сині очі
тих пролісків, що я любила їх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2017
Коли в душі пече
від смутку, чи від болю,
коли тобі чомусь
не спиться, хоч ти плач,
тоді свої думки
пускаєш ти на волю,
й пливуть вони у ніч,
як світу споглядач...
Коли неначе час
завмер, і давить тиша,
коли не знаєш ти:
ну як же далі буть,
Коли любить цей світ -
задача надскладніша,
слова, що десь були,
до тебе шлях знайдуть...
І ось, немов дощі
із неба світлі ллються,
і рими, що зплелись,
свої вже, не чужі.
Народжені рядки
і плачуть, і сміються,
і янголом з небес
спускаються вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2017
А мрії всі — життя пустий фантом,
І знов думками я впираюсь у безвихідь...
А день новий здається ніби сном,
Де павутиння заплело до світла вихід.
Серцебиття порушує свій ритм,
Коли примушуєш себе збагнути дійсність...
Ще загляда душа в колодязь рим,
Та й там відлунює лише одна невтішність.
Вбиває клин зневіра у життя,
У прірву кидають і ціни, і тарифи.
Заснути б, та піти у небуття...
Десь зник фарватер мій, а поруч тільки рифи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2017
Льёт звёздный дождь над крышами домов,
Берилловый с небес роняя свет.
И этот пульс космических миров
Напомнил нам, что мы с иных планет...
Ты помнишь, как два лёгких мотылька,
Пыльцу роняя с крыльев в танце лун,
Летели сквозь пространства и века
Под пенье ледяных вселенских струн
Туда, где в вихрях солнечных ветров
Плыла планета дивной красоты,
Ведь лишь на ней по замыслу богов
Могли соединиться: я и ты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712732
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 17.01.2017
Іскристі вистелить сніги
зима в моїх краях,
знов білу казку навкруги
Розвісить на гілля...
І полетить сніжинок рій
до серця берегів,
розчинить давній смуток мій
у ніжності снігів...
Злетить у захваті душа,
почувши білий дзвін,
який чарівністю втіша
й змиває сірий сплін.
Повіриш знову у дива,
у Божу благодать...
Зима - царівна снігова -
іде пісні співать,
щоб знову легкість й чистота
в душі, як сон, вляглись.
І знов захочеться кохать
і мріять, як колись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712492
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2017
— Ой, подруженька моя,
как же веселилась!
В лужу я средь бела дня
с треском провалилась!
— Ой, я со смеху помру!
Надо ж быть такому!
Ели б видел твой супруг,
то б ругал, кулёму!
— Думала, что прочен лёд,
да не тут-то было:
Я же, словно бегемот,
лёд весь раздробила.
Тут соседи, брат с сестрой,
быстро подбежали
и меня из лужи той
Сразу же достали.
Мне б спасибо им сказать,
только я от смеха
Не могла двух слов связать —
людям на потеху!
— Ну, подруженька моя.
Ты всегда такая.
И смеюсь с тобою я,
и тебя спасаю:
Сядем ближе мы к огню,
вещи все просушим,
я тебе чайку налью
с горкой сладких плюшек.
И наливочки попьём,
чтоб не простудиться.
Кучу поводов найдём
вновь повеселиться!
Хи-хи-хи да ха-ха-ха!
Обе хохотушки!
Неприятность? Чепуха!
Славные старушки!
Иллюстрация: Инге Лук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711450
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 11.01.2017
Раз полезла на чердак
я за керосинкой.
Хлам везде и кавардак,
и... лежат пластинки.
Стала их перебирать —
И от счастья плачу.
Но на чём их проиграть?
Вот ведь незадача!
Телевизор, "видик" есть,
два магнитофона...
Только нужен граммофон.
Нету граммофона!
Но подружка-то мудрей
(может, потревожить?)
У неё ведь дом - "музей".
Вдруг да чем поможет?
Вот, с пластинками пришла
я к своей подружке.
С нею чаю попила
из любимой кружки,
осмотрела все углы
я бесцеремонно:
— Ах, вещички все милы!
Нет ли граммофона?
— Как же нету! Где-то был
Помню я, когда-то
мой отец его добыл
за смешную плату...
Граммофон из сундука
быстренько достала,
сдула пыль с него слегка
и выносит в "залу".
Зазвучал тут вскоре вальс
и фокстрот, и полька.
Мы пустились в перепляс,
радости-то сколько!
Как удачно я нашла
старые пластинки!
Стала комната мала
нам для вечеринки!..
Мы с подружкой целый час
весело плясали.
Если б видели вы нас —
громко б хохотали!
Иллюстрация: Инге Лук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711449
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 11.01.2017
До чого ми дійшли у всьому світі?
Війна!... Війна!... Де дітись від війни?!
Хіба не для любові сонце світить?
О, Боже правий, зло — прошу — спини!
Хіба дітей впускаєм в світ для болю?
Вчимо добру, щоб зжерла їх війна?!
Доволі, люди, вбивства вже! Доволі!
Коли вже ця наїсться "сарана" ?!
Вже більше не витримує довкілля:
Цунамі, урагани, землетрус...
Земля шле знаки: досить вже насилля!
А ми собі "не дуємо у вус"!
Війна та біль — на піку резонансу.
Планета може згинути в імлі!
Ніхто не дасть нам ще одного шансу:
У нас не буде іншої Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711279
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2017
Закутавсь день у хутра білі,
застиг в своїх казкових снах...
Крізь срібні пасма заметілі
летить, кружляє сніжний птах.
Своє скидає ніжне пір'я,
на ліс, на дзеркало ріки,
щоб білим лебедем в сузір'ї
вночі завмерти навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711163
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2017
Якщо мені не хочеться віршів,
то значить, щось в мені тепер не так,
неначе замість платинових слів
дали мені якийсь простий п'ятак.
Якщо мені не хочеться віршів,
то начебто завмерло все життя,
Не винайти в проваллях темних снів
римованого з щастям почуття.
Якщо мені не хочеться віршів,
якщо вже у майбутнє вируша
одноманітна низка сірих днів,
то значить, спорожніла вже душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711127
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2017
День сытости и лени...
Диван... Уютный плед...
И нет сейчас волнений:
Ну что же на обед?
Забит весь холодильник
Изысканной едой,
Хотя и прошлогодней,
Но очень неплохой:
Салаты, заливное,
Цыплёнок табака,
Нарезка и жаркое
(Перекусить слегка)...
На улицу ты глянешь -
Мороз там "ой-ой-ой!"
Гулять совсем не тянет,
Лишь в негу и покой...
Всё дремлешь на диване,
Идти куда-то лень...
Поели, вновь поспали -
И так проходит день.
Проходит очень странно -
Не пишутся стихи...
Жужжат с телеэкрана
Потоки чепухи...
Как "отдых" напрягает!
И, честно говоря,
Из жизни выпадает
День первый января!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710864
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 08.01.2017
Белесый небосвод... Размыты очертания.
Гляжу опять в окно : зима, зима, зима...
А до тебя сейчас — снега и расстояния,
и в мыслях — лишь одно, что я опять сама.
От холода — озноб и мысль об одиночестве,
ведь, чтоб тебя обнять — не хватит рук длины.
Ты верь моим словам, не глупым снам-пророчествам,
ведь знаешь: не навек с тобой разделены.
А мне бы — за тобой, ловить тепла мгновения,
а мне бы — в те края, где твой искристый смех,
но выплеснется грусть в строку стихотворения
и буду вновь смотреть в окно на белый снег...
Фото из интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2017
Ніжним сяйвом нічних зірок
проливається світло в дім.
Пресвята Таїна — Різдво
нам дарує тепло усім.
Проганяє зневіру й біль,
сіє віру святим зерном...
Хай прядеться добра кужіль.
Миру й злагоди всім! З Різдвом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710685
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.01.2017
Опять в города по-хозяйски заходит Зима,
на поиски жертв выпуская морозную стынь.
И холод находит малейшие щели в домах,
давая понять всем, что нынче — лишь он господин.
По сгорбленным улицам рыщут в азарте ветра,
позёмку метя в подворотни замёрзших дворов,
уносят добычу — остатки живого тепла,
её поставляя в пространство холодных миров.
Вселенную всю не согреть нашим хрупким теплом,
но, может, мы вспомним значение слова "любить"?
И в зимнюю арию тёплые ноты вплетём,
чтоб холод вселенского зла мы смогли подавить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710545
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 06.01.2017
Морозний вітер грає сніжну фугу,
а за вікном — колюча білина́.
Частіше взимку і журба, і туга,
але душа — просвітлено-сумна.
А ви Різдво готові зустрічати?
Який дарунок Богу несете?
Славіть його! Хай справжнє буде Свято
у вас в душі, бо інше все — пусте!
Яке б гірке не бу́ло сьогодення,
до нас Різдво приходить крізь віки...
Ми молимо у Господа прощення,
щоб знов пробачив нам усі гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710543
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2017
Мої вірші — мов яблука достиглі,
Що, соком повні, падають в траву,
Як водоспад, вони у зошит збігли...
А звідки ллються — досі не збагну!
Мої вірші — життя всього відлуння —
Самі зростають, наче дивина,
Сліди легкі усих минулих буднів
І свят душі дзвіниця голосна.
В сумні години — вІрші, наче ліки,
Зціляють серце, сповнене журби...
Поет із словом — зв'язані навіки,
Бо тільки в слові — справжнії скарби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2017
Яка первозданна краса у цих розсипах снігу
в морозних та сонячних іскрах яскравого дня!
Ловіть щедру мить, бо, можливо, знов буде відлига
(Частенько буває зимою така чортівня).
Із ранку — мороз невеличкий та сонце привітне,
а настрій веселий лоскоче куточки очей.
Грудки снігові на деревах цвітуть, наче квіти
І хочеться крикнути голосно всім: "Е-ге-гей"!
Вдивіться у небо, зніміть безпорадності маску,
вдихніть цей прозорий настій із хмарин снігових!
За цей антураж, за мереживо білої казки,
Ми вдячні зимі, що несеться в санях крижаних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708573
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2016