| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
ВІДПЛАТА
Бува, сидиш на унітазі
й подумаєш, що в дану мить
на ньому впевнено сидить
пахан в природному екстазі,
той Янукович – аж горить!
Цей любить солодко поїсти.
Із кращих страв – вагомий плід.
Сидить у позі піаніста.
Нейтральний тут лишає слід.
У розкошах приємно жити
і їсти те, що іншим – зась!
Хто проти – будуть хай убиті.
Свідомість зека – вищий клас.
Диктатор із бандитським жалом
людей багато отруїв.
Злочинним з юності началом
доволі лиха натворив.
Собі ж збирається ще жити,
як у портретах тих – в віках.
Йому іще «книжки творити».
Вже «напрацьована» рука.
І Україну вщент добити.
Взяв з неї мало «молока».
А планував його ще більше.
Тож, прокляла його Держава.
За це він робить Їй ще гірше:
«І крові, крові!» – на забаву.
432
На голови нам горе сіє.
Зібрав бандитів всіх мастей.
Та не врятує їх Росія.
Немає прощення статей.
І час відплати рано-пізно
прийде до кожного із них.
Настигне кара всіх по-різному
за кожний злочин, кожен гріх!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2015
Побачити, впізнати ворога
прихованого не дано.
Для цього зір стовідсотковий
ради не дає.
Є зло, що не оголене.
Закутане воно.
"Щиросердечно" і цинічно
руку подає.
Є гра така - у вибори,
у обіцянок бум.
Непересічний маскарад.
Своє, живе кіно:
колег-суперників картати,
віддавати їх на глум,
ще й час такий,
щоб розливати виборче вино.
Пливуть роки, десятиліття.
Чимало зникло партій.
Під вибори чергові
йдуть нові. Ще не повії.
В напівоновленій колоді
віддавати перевагу карті,
що не світилася іще-
доречно, як новій надії.
Політика - чудовий бізнес.
Хто второпав - не програв.
В ній навіть голоштанники
повибирались в люди.
В ній діє особливий,
ненаписаний устав.
Що з ким не станеться,
а бідним вже не буде.
Все легітимно.Все законно.
Відповідальність - політична.
Чи піднялася Україна
в силі і могутності?
В основі ж - економіка!
Десь тліє по дотичній.
І інші сфери поступово
теж втрачають сутності.
Що наробили сотні партій?!
Мов сліпці жертовні.
Їх лідери в минулому
тихенько так живуть.
Були на очі патріоти.
В серці зрадники приховані.
Але добробут свій сумлінно
(як святе) жують.
Це тупо шкодить Україні.
А з цього зиск якій державі?
Не Штатам,звісно, а Росії.
Ми на самих себе в облаві.
З часів Створіння
в логіці двозначній живемо.
Або - або.
І третього, напевно, не дано.
Що гірше робимо собі
(така уже історія),
то вигоду отримує
лише одна московія.
Є також партії порядні.
В них мораль є чиста.
На жаль загал таким не є.
І більшість п'є нулі.
То ворог внутрішній сидить
в душі дворушницькій, нечистій.
А ще й смакує, й пакостить.
Ось вони - граблі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615646
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2015
К "марсианам"
Обращаюсь к марсианам
(не в единственном числе),
трезвомыслящим, не рьяным,
не чужим к своей земле.
Будьте осторожны в мыслях,
а тем более в словах
и в отчаянно изысканных
неологизмах... впопыхах.
Лучше пишется на русском-
так на русском и пиши.
Не коверкай украинский,
не злословь и не греши.
Если вырос в украинской
исторически земле,
должен быть и украинцем.
А иначе кто ты?Где?
По перу коллег премного,
что избрали псевдонимы.
Место, год рожденья строго
зафиксированы ими.
А уж если кто-то прячет
всю анкету про себя,
как-то выглядит иначе
эта особь...Это зря!
Пусть талант свой стихотворный
подает как херувим.
Чем-то отдает тлетворным:
ведь за строчкой - аноним.
Некрасиво. И не модно.
Дай Бог, чтоб не на беду.
В творчестве всегда природно
быть открытым, на виду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613973
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 17.10.2015
К "марсианам"
Обращаюсь к марсианам
(не в единственном числе),
трезвомыслящим, не рьяным,
не чужим к своей земле.
Будьте осторожны в мыслях,
а тем более в словах
и в отчаянно изысканных
неологизмах... впопыхах.
Лучше пишется на русском-
так на русском и пиши.
Не коверкай украинский,
не злословь и не греши.
Если вырос в украинской
исторически земле,
должен быть и украинцем.
А иначе кто ты?Где?
По перу коллег премного,
что избрали псевдонимы.
Место, год рожденья строго
зафиксированы ими.
А уж если кто-то прячет
всю анкету про себя,
как-то выглядит иначе
эта особь...Это зря!
Пусть талант свой стихотворный
подает как херувим.
Чем-то отдает тлетворным:
ведь за строчкой - аноним.
Некрасиво. И не модно.
Дай Бог, чтоб не на беду.
В творчестве всегда природно
быть открытым, на виду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613972
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 17.10.2015
ТАКОГО НЕ ПРОСТИТИ І НІКОЛИ НЕ ЗАБУТИ!
Я народився, жив, співав
в Радянському Союзі.
І вірив в те, чому учили школа,
комсомол.
Що всі його народи-браття.
В обіймах партії – як друзі.
А в анекдотах – другорядні,
мов каліки, недолугі:
кавказці, азіати, чукча,
молдован, хохол.
І більшість подумки вважала,
що йшло усе це зверху.
Імперський гонор брав верхи.
Нікуди не зникав.
Ліпила штучних росіян
держава-партія уперто.
Зростали думи дисидентські.
Стала їх – ріка.
З очей змивалася полуда
вільно, поступово.
Події у Новочеркаську...
Саблін... Григоренко...
92
Як сум проймав жахливо невимовний,
коли у Благовіщенську,
не повністю притомний,
я бачив українські вулиці...
А це ж бо – Схід Далекий!
Поїздив по Прибалтиці.
Душа – як оживала.
Мене з моєю мовою приймала там земля
і люди, чисті люди.
Це віри додавало,
що нація – це сила. Ще жива!
В Кремлі там знали:
до Європи
прибалтийці схильні.
Вони, до того ж, не слов’яни.
До волі потяг сильний.
Ось українці – це найменші «братики»-хохли.
Їх приручили. Хоч народ спесивий.
За два століття підрубати їх змогли.
Зрусифіковувати треба їх щосили.
Ще як студентом був в Москві,
ходив як онімілий:
не дозволялись українцям сходки підозрілі
на день народження Шевченка...
хоч які малі.
...................................................................................
93
Коли Союз розпався –
теж не вірилось, що пута
Москви розірвано.
За вплив пішли конфлікти...
І війни за збереження реліктів.
Та щоб на нас пішов війною
у нахабності роздутий
московський «старший брат» –
народ чи сурогат?
Такого не простити
і ніколи не забути!
Їм окаянним, підданим
вже прийдеться збагнути:
віднині вам ніхто ні сват, ні брат.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613325
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015
БРАТАМ – СУСІДАМ
Що то за брати сусіди
ще й найближчі, рідні,
що завжди
лише собі і любі?
Мова наша має бути
також дуже гідною
в лексиконі вашім.
А інакше – згуба.
Що це за брати такі
із минулим спільним,
що у старшого
роздутий нарцисизм?
Наші мови підіймемо,
бо величні, вільні.
Отакий і має бути
спільний наш русизм.
І до того боляче дивитися:
українські біди –
задоволень стан.
І ніколи в цьому
не збирались критися.
Чорною вдовою
добре бути вам!
24
Всі під небом ми одним.
І нікуди подітися.
Тож підтримайте народи,
а не нищіть їх.
Скрізь у світі квітнуть етноси
і є чим поділитися…
І немає шовінізму серед них.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611280
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.10.2015
Є і міста,і села,і містечки,
які первинну назву зберегли.
Крізь покоління і віків вервечки
пишались нею, як ім'ям своїм.
І так воно було у всьому світі,
серед усіх народів і держав.
В одній імперії на владному олімпі
немало з них хтось перейменував.
В нових виховували цінностях людей:
через репресії і вир голодоморів,
з новими назвами і вулиць,і алей.
Вели до комунізму - як у гори.
Та врешті-решт він спочиває в Бозі.
Час повертатися в житті на вірний шлях.
Але його пігментних плям в дорозі
іще багато.Хтось забиває цвях
іржавий істерично із минулого.
Не збайдужімо ми до проявів його.
Повернемо містам їх дух замулений,
достойну назву - як очищене чоло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2015
Они твердят: Днепропетровск -
подразумевают прошлое,
Союз Советский и его режим.
У популистских фантиках-речах
язвится пошлое,
на новое мышление нажим.
Ни слова про кровавых рек обилие,
репрессий вакханалии,
поселки-лагеря.
Голодоморы в этих сказочниках мнимые.
В умах их встроен жезл-чип Кремля.
И стыд не мыслится у них перед потомками
за сохранение названий той эпохи.
Любой ценою сохранить обломки
эпохи сталинской,где можно,даже крохи.
В самой России без опросов и тирад
уже давно названий старых нет:
Свердловск,Калинин,город Ленинград
и даже Горького в душе й на карте нет.
"Днепропетровск!"- как возглас до небес.
Как будто здесь заложен центр империи.
Когда-то он планировался здесь.
У рабских душах живы суеверия.
Неужто,вправду, не достичь нам единения,
ошибки множить, потерявши счет?
И с язвами совкового мышления -
вперед по кругу... и опять "вперед"?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607079
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.09.2015
Так не хотілося б війни!
А дихає вона у вічі
брутально, виключно цинічно
імперським жалом віковічним
без усвідомлення вини.
Волає Совість: «Ні – війні!»
Та вчасно слушний привід визрів.
Здійнявся маніфестом вислів:
«велику мову душать, пісню,
«родноязычные» – в біді!»
А їх на всі світи розгонила
імперія, але промовила
диявольським законом всім,
що захищатиме їх знову,
а ще російську бідну мову
по кулі по Земній усій.
І є на це законодавство,
що прийняте заздалегідь,
що провокує тільки хіть,
відверте і бундючне чванство,
імперське зрощувать державство.
А там… хай хоч земля горить!
Таке воно христопродавство!!
Хуцпізм кремлівський майорить!!!
І маса громадян чи підданих,
немов об’їлись блекоти –
інформаційної хуцпи,
стають у лави упосліджених:
свідомі кроки до вини!
Ми всі зґвалтовані, принижені!!
Одурені авторитарним іміджем!!
………………………………………..
Так не хотілося б війни!!!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606150
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2015
[quote]Российская национальная
идентичность тесно связана с её
территориальностью; все
завоёванные земли немедленно
переименовывают в Россию.
Галина Старовойтова[/quote]
Есть такая большая,
большая страна.
Много стран её втайне боятся.
Эти качества
вновь возвратила она,
И приходится с этим считаться.
Там законы прописаны
лишь под себя,
Мировое сообщество стынет…
Может в позу стать,
мимикою теребя.
Было в прошлом всё это.
И ныне.
А какой там народ!
Всё, что ни завоёвано,
Там зовётся у них одним именем.
И название то
ни на чём не основано.
Без согласий, научных консилиумов.
И у Дьявола ходит,
как прима-кума,
Изощрённая в мыслях и планах страна.
А Ему – в удовольствие, видно.
Вечный поиск врага
и коварства стезя.
Обольстить, обмануть
шустро, скрытно.
От больших территорий –
одна кутерьма...
Жребий вновь на империю кинут.
Есть название ей:
то – народов ТЮРЬМА.
Беззащитны они.
Никнут. Гибнут.
Сформировано там, и немало, полков
Для создания новой истории родины.
У этих маститых
«учёных» волков
все учебники, фильмы –
от идеологии!
Свора деятелей
от пера и культуры
Вновь, как раньше, – на службе,
в строю.
И всё больше пигмеев-лемуров
На балу – в одержимом бою.
Всю мозаику правды представить –
Только лишь ужаснуться себе.
Может, будущее
и заставит.
Все дороги открыты Беде.
Прав был Воланд*,
позвав подопечного
И всю свиту свою, прорекая:
По-серьёзному,
делать здесь нечего.
Этот край и страну покидаем.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606146
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 12.09.2015
[quote]Політика Росії – незмінна. Російські
методи і тактика змінювалися і
змінюватимуться, але провідна зірка
російської політики – підкорити світ і
правити в ньому – є й буде незмінною.
Московський панславізм – це лише одна
з форм московського загарбництва.
Карл Маркс[/quote]
***
Все починалося у ту далеку пору
навал зі Сходу, Півночі…
Проте,
ще зараз вповні вистачає спору,
чому імперія московська так гряде.
Вже не одне століття
під Москвою ходимо,
де силою ординською тримається усе,
де «Третім Римом» знищені народи.
Ідеологія імперська – над усе!
А що робити?
Землі – не родючі.
Вільготно звірам.
Кожен загризе.
Торфи і болота…
і скрізь гадюччя…
Могутність хижака – понад усе.
Але є інші землі: плодовиті,
багатства різні
і людський ресурс.
Перемагали більш сильніші, хитрі.
І ось доповнювався ще один улус.
Хто спротив учиняв –
порубані і спалені.
Данину, все добро
собі везе й везе.
Як різні сторони
один на одного натравлені –
тоді ще краще.
Знову повезе.
Сама ж собі яєць ніяких не несе.
Відсутні в ній всі корисні копалини,
немає золота, алмазів
чи руди…
У завойовницькій політиці прогалини
неприпустимі.
Щоб не сталося біди.
Бо як утримувати мегатериторії?
І тут воно усе до рук іде:
військова сила, що себе не підведе,
шовіністичні оди – ораторії;
русифікація тотальна,
що веде
до знищення усіх етнічних коренів;
легенди історичні – бутафорії.
А як московський панславізм гуде!..
………………………………………..
Про це вже й світ увесь
і думає, й говорить:
Росія у диявола – найперша протеже.
Немало тих,
хто в душах Бога молить:
Хто ту імперію зі світу прожене?!!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2015
***
Кто верные книги в детстве читал*,
тот в юности шапки с людей
не срывал бы,
друзей бы хороших себе подобрал,
не в карты, а в шахматы,
может, играл бы;
и в школе учёбу не прерывал,
и женщин не бил, не насиловал.
В отрочестве кто свою честь потерял –
такого и в Армию не призывал
военкомат. Без консилиума.
Снискал бы мораль от достойных отцов –
и в люди бы вышел
с открытым лицом.
Без шлейфа тюремных отсидок.
Еще совладал бы
с куриным яйцом…
В политике, в общем, случается всё.
Но стыдно от данных картинок!
А к власти
амбитно-стремительно шёл,
дурил миллионы фальшивым словцом,
по душам прошёлся, их чести резцом.
Диктатором стал без разминок.
Хоть сам то и не был
солдатом, бойцом,
народный протест изувечил свинцом:
злодейская цель и кровавый пожиток.
И стал для народа большим подлецом,
вором и убийцей.
Вот – ДЬЯВОЛА слиток!!!
Удрал боягузом, с позорным концом…
Не будет вовек ни прощений,
ни скидок!
2014
* Из песни Владимира Высоцкого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606024
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.09.2015