| Сторінки (2/187): | « | 1 2 | » |
творчі люди - це ті ще естети,
в них гурманів прихований ген
їм подай всі відтінки паштетів,
найніжніше римований крем
є скромніші ще слуги в натхнення,
вони творять лише від тих пір,
як поглинуть півбанки варення,
ну, й пегасної барви пломбір
вірнопіддані є в шоколаду,
чи існує наркотик страшніш
і є торту васали підвладні
(вони гострять свій стиль, наче ніж)
мореплавці у чашечці кави,
ті, хто душу продасть за пуер,
хто так прагне здобути славу,
що і пензлі гризе на десерт
шардоне надиха на трактати,
пироги - на чарівний балет,
а початки кубізму - в салатах,
і ноктюрну - в квартеті котлет
у митців різні є і дивацтва,
тільки спробуй знайти плагіат,
мріє хтось про грифонові яйця
й алхімічний живий мармелад
знаєщ, творче життя не солодке,
не завжди воно навіть смачне,
та в будденість долиє сиропу
творчих див, що оправдує все
20.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645674
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.02.2016
донецькі піраміди - терикони,
стоїть печаль в очах глибоких шахт
тут ділять світ новітні фараони,
і топлять нас в скривавлених річках
степи, немов розкрита Книга мертвих,
Анубіс-крук в ній пише імена,
я ненавиджу героїчні жертви,
бо смерть для всіх однаково страшна
ховають дюни степові гробниці,
де спить муміфіковане життя
важкі артилерійські колісниці
дітей богів утоптують у прах
о Україно, ти згорьована Ізіда,
тече страждання нескінченний Ніл
на клапті рвуть твій обшир рідний,
розірваний Осіріс в тінях вільх
та ти крилата, знаю, непокірна
з'єднати все - твоє призначення і дар,
хоч твій народ ще йде по мінах,
йому готуєш зцілення нектар
і ти збереш його, богине, в ціле,
в союзі з ним народиться дитя,
Мир довгожданний, на колиску білу
печаттю ляже Сонце, Вічний Ра
твій рідний край, оновлений Осіріс,
із-під землі простягне пагін свій,
розетський камінь - пам'яті папірус
умістить спогад про останню з війн
18.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2016
не чорні сажотруси -
то відьомські коти,
закрутять пишно вуса
і з Місяцем на "ти"
він - білий кіт, що вище
забрався, хтозна-де,
і потай зорі-миші
із ночі нір краде
ох, загуляли сильно
чаклунка не знайде
але Таро розкине
й усім перепаде
та є більш непокірні
світанок надворі
вони, як відьми, вільні,
і всі також руді
вони на світ з'явились
з відьомського вогню
зелені очі пильні,
хвости - в одну струну
вони приходять вранці,
і труться до мітли,
"-вернулися, поганці"
"- мур-няв, мур-мур, мур-ли"
на них немає ради,
як хочеш, так живи,
бешкетники-пірати,
в світах провідники
такі вже неслухняні,
як відьми ці руді,
нудьга без чаклування,
нудьга і без котів
18.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645021
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.02.2016
у білому твоєму королівстві
палац стерильний і палати лікарняні,
і твої слуги - в'язні лиходійства -
за тебе ставлять свічі в катедральнім
восково плаче перевернена клепсидра
і крапле біль із крапальниць недуги,
вікном дощу промотуються титри,
судоми повзають - гадюки згуби
і ти уже напівбезумний Майстер
згораєш сам - початий ледь рукопис
придворний згорблений чугайстер
тебе, як дати, вписує в літопис
уся любов, весь досвід пережитий
вміститься в кілька одиноких ліній
об вікна бється привид Маргарити,
псалми доносяться з собору Вознесіння
грозою кривиться гримаса неба,
влучають блискавки у вежі твого замку,
і виє вітер між запалих ребер,
і страху демон розрива фіранки
враз затихає рев усіх гротесків ,
вікно навстіж розчахнуте широко,
і Маргарита- теплий ладан меси-
на груди сяйвом опускає спокій
і ти пливеш, відносишся до стелі,
тугий клубок прощання і печалі,
і стіни кришаться облишені оселі,
а ти з надією кружляєш по спіралі
і скельця світу тріскають вітражні,
ти сновидіння, міф, недійсність,
лищ Маргарита дійсно справжня,
і поряд ти - казковий буревісник
занепадає твоє біле королівство,
із крил спадає жах покірний,
тепер ти в себе Всесвіт цілий вмістиш,
де деміург - незримий сміх ефіру
17.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644741
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.02.2016
перини тоншають неторканих снігів,
блакитне тіло вдягнене в туман,
ти від зими ще не прокинулась зовсім,
здіймаєсь важко виснажений стан
ласкаві пальці сонячного князя
пірнають в локони, розпалюють вуста,
від струму дотиків спадає сон відразу,
і твоє дихання із пульсом ожива
і ти вже сповнене пролитим світлом плесо,
любов'ю плавиться шовкова глибина,
підперли дах колони - три берези,
по теплім камені оркестр веде весна
до тебе музика іде, немов на сповідь,
щоб в звуках чистих відмолить гріхи
епох... багато сліз...і ти вже повінь,
тобі тісні занадто власні береги
змиваєш кров зеленою водою,
по хвилях трав пливуть вітрила хат,
вертаєш вічно, все нова собою,
і огортаєш чорногірський Арарат
і на вершину ти злтіаєш едельвейсом:
'Поглянь на мене, Сонце, я твоя"
і тріумфуєш над руїнами, воскресла,
моя блакитно-сонячна земля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644178
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2016
зібрались біля Золотих воріт
мольфари і шамани, навіть маги,
муркоче поряд у чоботях кіт-
опришок з Довбуша ватаги
Телесик з хмари невід закида
навколо нього - і сирени, і русалки,
дракон китайський вигнув ось хвоста,
виймай морозні з серця скалки
брунатні цверги мружаться в дворі,
рокочуть саги ніссе бородаті
домовички втішаються руді,
що мешкають у материнській хаті
і чортенята бавляться смішні,
монети-місяці виманюють у мавок
та ми ж такими і були самі,
в дитячих мріях, битвах і забавах
на кобзах грають джини і султани,
Синдбад заморськку ліру приволік,
вступають індіанські барабани,
бальзам казок найкращий, друже, лік
і все ворушиться, вирує і гуде,
дива хтось випустив із дідової скрині,
сама нога у їхній вир веде,
безбарвність буднів тоне в неба сині
дерева ж сплять-лелечий стоунхендж,
козацькі люльки палять сиві сіди,
живе в нас світ бабусиних легенд,
мрій зореліт чекає ж на орбіті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642316
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.02.2016
І ось з бронзи скульптури Смутку, що триває віками, він створив статую Радості, як існує лиш мить.
Оскар Уайльд
ми ще юні, та вже заглядали у дзеркало смерті,
шлях пізнання - ланцюг безперервних утрат,
і все щастя - хода по тонкім крижанім парапеті,
що холодний, як в ніч перед судом, Оливна гора
там далеко внизу піки-шпилі зруйнуваних храмів,
там далеко вгорі голки зір випинаються з тьми,
а дзвіниця крізь сон кличе, стогне, ридає за нами,
і біг серця збива той погрозливий ритм зими
пустоокі химери розрізнюють наші маршрути,
в своїх кігтях рвучи аріаднину нитку надій,
мандрівець-провідник легко тут перекинеться в Брута,
і сміється над всім божевільний дзвонар-лиходій
і тоді, лиш тоді, коли болю проступлять стигмати,
випадково нас двох зіштовхне провидіння рука,
і хоч разом удвох вдвічі важче по краю ступати,
від падіння врятує нас тільки ця близькість тремка
навіть хай лиш на мить, тільки черкнути губи губами,
а опісля віки кровоточить на гострім шипі,
тільки справжності мить, невимірна тривалість кохання
й ми наповну вдихнем на жахливій ось цій висоті
лиш на цій висоті можна вдвічі сильніш покохати,
всепроникне чуття лиш над прірвою наших страхів,
і окинувши світ із найвищих щаблів анахати,
наповнити життя тисячами безсмертних життів
Анахата - серцева чакра, джерело любові до людей, турботи про них, прояву співчуття.
6.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641822
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.02.2016
у затінку життя, у пущі самоти,
хрести дерев поламані вітрищем,
коня душі спускай на полини,
що туляться до муру кладовища
тут спогади парують від землі,
суцвіттям павутинним відцвітають,
і долі лінії як тріщини в корі,
скриплять крізь зими стомленого гаю
тут під руїнами шепочуться кістки,
війни і мору діти-потерчата,
читай пожовкле небо, як листи,
вбирай обшир у очі непочатий
мов карби духів творять цей пейзаж,
мов невідмолена печаль легенди,
хоч тінь кида у серце смерті кряж,
останній спокій набирай в легені
крізь тебе осінь звільна протече,
в хоралах смутку чистих, літургійних,
хоч замикається це небо гробове,
твій образ - на гравюрах нерозвійних
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2016
отрави меня яркостью красок,
не убей только мира пресностью,
красота ведь - не лестность сказок,
красота ведь в охоте за бездною
задуши меня жидким воздухом,
на вершине самой тропосферы,
упивайся скалистыми гвоздьями,
не люблю я равнин полумеры
разорви меня сильным течением,
глубина мне грозит свободою,
сладкий ужас кораблекрушения,
вкус соленый запретного плода
распахни мой скафандр в космосе,
я, как солнце, вдыхаю вакуум,
чтоб сбежать из трехмерной плоскости,
черных дыр опьяняюсь маками
красота ведь смертельно опасна,
и, визможно, совсем бесполезна,
я, преступник за шаг от казни,
ее флаг поднимаю мятежный
3.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640843
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.02.2016
ти тоншаєш, ти майже зовсім привид,
крізь шкіру світиш атласом судин,
легені в ребрах шурхотять, як крила,
тріпочуть нерви - мандрагорові вузли
ти вже прозорий, мов віконна шиба,
до тебе тулиться ледь літепла душа,
себе відплакала серцева дримба,
шляхом свічок час в потемки рушать
ти вже невидимий, душа вже відступилась,
йде полохливо берегом нічним,
стискають обрій темні стіни-хвилі,
ні крикнути, ні дихать нема чим
востаннє ятряться рубіном рани,
життя тканина рветься назавжди,
ти - сіль землі, ти розчин океану..
душа богинею виходить із води
1.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640461
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.02.2016
Вагнер в плейлисті змінює Шопена,
вже не туга й солод, а валькірій лет,
і вінки усохлі на мрійливих кленах,
знову палахкочуть зеленню комет
Реквієм спиняє голос щастя-флейти,
стук копит фатальних по бруківці днів,
а ось жеврій в грудях розпалили кельти,
на могутніх рифах всеохопний бій
знов несе на крилах це протяжно соло,
мчить над сплячим світом Слейпніром хард-рок,
рветься дум тривожний гроулом із горла,
громові бластбіти кличуть Рагнарок
трепетно вібрують пульси неокласик,
ембіент і тиша діляться навпіл,
музико кохана, в тебе Всесвіт власний,
щоб його прославить завше мало слів
елегантність тьмяно розтікаєсь джазом,
блюзу вогник блима в дощовий нуар,
скільки, мила панно, ми здолали разом,
кожна наша зустріч - то безцінний дар
28.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639288
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.01.2016
я пісок, тільки теплий пісок під твоїми ногами,
тихий свідок забав на прозорому лоні лагун,
загортаю тебе в свій сипучий та щільний пергамент,
зберігаю перелікк твоїх непотоплених шхун
захищаю тебе я собою, немов золотим оберегом,
шифри й шрифти твої не поглине підступний прибій,
а із крапель води, що стікають по спині та стегнах,
дистилюю парфум до нестями впізнаваний - твій
я твоє полотно і приймаю до серця всі твої узори,
і ще вчуся любить навіть ті, найхимерніші з них,
я до болю блідий, але текст твій - незламна опора,
без священних писань на руїни розпався б і зник
ми вже разом давно, вже й за обрієм часу корсари,
і зотліли кістки і пророків, і див, й мудреців,
що є вічність хтозна ? але час ми долаєм у парі,
і прозорість лагун в нас єднається з співом пісків
26.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638886
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.01.2016
вирушай вглиб себе, як в найкращу з усіх експедицій,
лиш подалі від міст замість куполу газу - зірки,
карту креслять дзьобами уяви нестримнії птиці,
вони знають напевне куди тобі треба пройти
замість компасу - мрій намагнічена захватом стрілка,
і в упряжці твоїй чистокровні свободи хорти,
через весь горизонт сяйво півночі гне свої гілки,
і найдовших ночей чорнозем живить їхні квітки
на самому краю вносять сонче уранішнє тролі,
а попереду лиш накрохмалені свіжі сніги,
що під саньми риплять, покриваються почерком колій,
тож ти віжки стискай і чорнилом заглибин пиши
тут також є життя - у хатках, затонулих у морі завії,
і блискучість ідей (цілі драми на сцені із криг),
і волосся куйовдять вітрів жартівливі затії,
а увечері - сни, мов ікринки міжзоряних риб
тут тебе на ночліг візьме кожна із твоїх фантазій,
спомин кожен зігріє, як води гарячих джерел,
врешті ти - епіцентр світу цього, й наступного разу
тут ти можеш знайти анфіладу підводних печер
повертайся, коли вже наберешся сили доволі,
і кімната тебе знов обійме домашнім хутром,
будеш чуть рідний пульс, тих людей, що довкола,
зігріваючи всіх у мандрівці здобутим теплом
24.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2016
дракари снів причалюють до даху,
ундіни гріються на скелях димарів,
ти, жінко, що не знаєш й каплі страху,
між сосен рам гуляєш до зорі
і місяць-вигин - то жертовне лезо,
нордична в ночі почорніла кров,
і хмар розпатланих пекучий безум
говорять правдою рунічних мов
і ти вслухаєшся у ритм знайомий,
у неприручену сумлінням первину,
у те, утрачене і незникоме,
як згадка про колишню вітчизну
ступаєш шрамом - памяті розломом,
лягаєш в центрі тріщин у собі,
і муки людства зачиняєш в колі,
хоч кажеш потім: "це приверзлось в сні"
та вічно ти під розуму корою,
тримаєш кола - межі світові,
і хоч муркочеш кішкою прудкою,
струми течуть крізь тебе силові
та зранку знову тулишся до серця,
шумиш грайливо - ніжний океан,
в тобі, здається, наше все безсмертя,
з тобою кожен кріпне, як титан
23.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638220
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.01.2016
Хто там серед зими?
То Іоан Предтеча.
Мар’яна Савка
ці замети лягли курганами,
місто снігу - німа пустеля,
де ти, де? озовись, Йоанне,
бо я сам відчай цей не змелю
переломиш ти, перемолиш
цю трагічність туземних буднів,
знаю, святість дарує волю,
та ж вони тільки смертні люди
важко їм в бойовому хрещенні,
через лід не пробитись рибі,
та подай їм не буть безчесними,
сміло глянути в очі загибелі
освяти їх своїми сльозами,
збережи їх серця розхристані,
смерть блакитна прийде з морозом,
зі старою печаллю антихриста
час відкритись. я звусь дияволом,
мені зимно в моїй невтішності,
хоч Йоанн каже, що я праведний,
маю мужність признатись в грішності
я старий, ледь волочусь в сутіні,
синій вечір лопоче крилами,
вже людською виною сплутаний,
я ще плачу на їхніх могилах
в цій пустелі і я заблуканий,
важко бути завжди під прицілом,
просягни ж бо, Йоанне, руку,
протилежність з'єднай із цілим...
...................................................
сніг невпинний, вже майже темно,
а на київських білих горах
сивий старець й печальний демон
посідали й про мир говорять
18.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2016
вона усміхалась, прощаючись:
"вдалих пошуків зір між тернями,
жде тріумф попереду чи згарища,
знай, я точка твого повернення.
чи поскачеш до сідів древніх,
чи підкориш Гіперборею,
на гербі збережи тую землю,
яку можеш назвати своєю
Всесвіт сонць розсипає безмір,
та наука важка - зігріти,
коли йдеш по космічнім лезі,
так важлива чиясь орбіта
вежі долі заклично блискають,
фронт грози розриває стрільнами
є притулок між смертю й колискою,
давай звати його - обіймами."
15.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
В каждой мимолетности вижу я миры,
Полные изменчивой радужной игры.
Константин Бальмонт
слухай серце пташине,
слухай хвилі трави,
те, що завтра загине,
що крихке, як і ти
скоро змінять частоти,
скоро зіб'ється ритм,
з вежі своїх польотів
стеж за колом земним
в ньому тіні, як стрілки,
довші миттю стають,
зморшок сходяться гілки -
в невідомість маршрут
знана путь зорепадів
це падіння униз,
та над поглядом владні,
магнетичний в них блиск
витягай із кишеней
ти червінці хвилин,
найдорожчі натхнення,
волі зоряний пил
все відходить із димом,
жар приходить із ним,
всі набутки мінливі,
вічне прагнення див
кожна пташка жар-птиця,
а зоря - серафим,
тільки ширше дивися,
будь з Єдиним одним
і притишені трави
враз смичками змахнуть,
бо казки не лукавлять
нетутешнє все тут
14.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2016
Ми створені з матерії тієї, що й сни.
В. Шекспір
потанцюймо сьогодні, дівчинко,
ти приходь за лаштунки в театр,
знаєш, люди зі смертю обвінчані,
тільки дату її не вгадать.
ми самотністю двоє придавлені,
наш лялькар - морфініст-декаданс,
всі владарі, які нами правили,
розбивали життя, як фаянс
я стомивсь від проклятого золота,
я люблю твоїх рухів меди
комедійная маска розколота,
грим розтанув на лику біди
знову й знову розігрую Гамлета,
наш Творець - то великий Шеспір,
одягни своє платтячко траурне,
свічка меркне...
Твій любий вампір
ще P.S. мертвим фраки не шиють
їм лиш вічності личить фасон
надкушу твою лагідну шию,
і на сцену підем в інший сон
13.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
ти розпустиш коси і опаде ніч,
я пливтиму в тихім їхнім безбережжі
і лишень голубки твоїх білих пліч
будуть мене вести так беззастережно
через сотню років дельта твоїх губ
мій човен покличе в річку пурпурову
і цілунок, наче богоносний Дух,
скріпить нашу клятву сургучем із кров'ю
заплетеш косу в чарівну стежину,
що летить стрілою до старого замку,
на воротах стане молода княгиня,
яку тільки місяць любить крізь фіранку
я під мури ввійду ворожбитом-князем
і мани відгорну пелену шовкову,
косами своїми світ мені завяжеш,
вмиєш в чорноводді їхнім очисному
пірнеш зі мною, як русалка, в плесо,
замкнені в обійми в чародійстві втонем
загубишись в світі, я в тобі воскресну,
довгі твої коси приведуть додому
12.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
нам би трішки свободи - втекти із новітніх колоній,
розірвать павутинні мережі щоденних рутин,
і у пори вбирать смак дорожній вологих мусонів,
і буденний клубок розгорнути в легенд серпантин
кілька крапель кохання - згубитись у сельві тропічній,
у легені надихати ніжність і силу рослин,
і мандрах важких помагати нести днів наплічник,
і вивчать амазонське русло по рельєфах спини
і шматочок добра - залатати озонові діри,
в лихоманці планету надій молоком напувать,
шви накласти усім, що поранені лезом зневіри,
дух на рівень людський із темнот самолюбства піднять
тільки трішки цих див - і безмірність душевна кордони
поміж нас розмета, до космічних прорветься вершин,
ми ж самі чаклуни, ми писці на скрижалях Закону,
і нам вдасться добуть своїх щасть чарівний еліксир
11.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635039
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2016
ці гострі скелі - велета ребро,
з кісток ростуть язичницькі видіння,
і я крізь пам'яті туманне скло
дивлюся, як минають покоління.
вирує міф в столітнім казані,
сивіють гір безмовнії сказання,
із Яв'ю Нав у ритуальному вогні
зливаються, клекочуть замовляння.
екстази трем збігає по спині,
бурштиннобарвно міниться епоха,
в утробі Ночі поштовхи лункі -
то з надр земних виходить тінь Сварога
і жил моїх міцніє тятива,
і нитки крові вишивають долю,
очима пильними премудрого волхва
мені у серце заглядають гори
і стріли-позирки невидимих істот
пускає з лука ліс оленерогий,
і котиться із урвищ до висот
минувшини відлуніє розлоге
хлібина сонця кришиться теплом,
сплива дощем чаклунського намиста,
з гірських порепаних долонь
я п'ю давнин сльозини чисті
10.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634765
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2016
гладенький відшліфований кристал
небес в землі оправі кришталевій -
в дзеркальнім блиску день новий постав,
як перстень крижаної королеви
іскряться грані - сонячні мечі
в повітрі висікаючи зигзаги
з гілля поважно зиркають грачі,
немов старі та благородні маги
і променів заламані кути
складаються в химерні побудови,
у відблисках морозної краси
читаю Бога я таємну мову
і сміхом зігрівається нутро,
в блакитну гриву вплетені колядки,
цей сніг - єдинорогове хутро,
цей білий світ - пристанище Загадки
8.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634362
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2016
близько ти до порогу відчаю
як же мало тобі до зникнення
вітер дме із шпарин між сторіччями
і життя розлітається знимками
ледь подати рукою до зжовклості
й ти чернетки хворобою списані
і зіпсовані тліном й вогкістю
самозреченням заколисані
ще до півночі й місяць втоплений
втворить двері до потойбічності
коси плакальниць живоплотами
заплетуться в твоє закінчення
шарпне сутінь рукав розірваний
загуде між іржавими дзвонами
річці дасть твоє тіло спіймане
в очеретних схоронить схованках
а русалка що сни вишукує,
твою память збиратиме гронами
і тектиме вино їй на руки
і на губи чорнилами чорними
4.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634361
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.01.2016
сорочка вулиці вишивана вогнями
(до свят дістала зі старої скрині),
трамваї див курсують між дахами,
кружляє сніг - молитви янголині
"дзелень-телень", - вітаються крамниці,
димок із хат виходить, мовби з люльок,
у чашці ночі цукром таємниці,
а час клюють з годинників зозульки
дзеркала шибок ельфи ковзанами
розписують - орнаменти квіткові,
і діти розсипаються дворами,
зима розвішує прикраси ялинкові
цілує легко в розпашілі щоки,
повітря аж іскриться від любові,
людей щасливих неквапливі кроки
відлунюють під мирності покровом
у мирнім сні всміхається солдатик,
ворушиться в обіймах теплих снива,
про цих янголів не забудь згадати,
хай їх боронять казки чисті крила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632568
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.12.2015
а зима просто є
і їй цього досить
я ж бо себе час від часу не помічаю
і голос лише той кораблик із пари крихкої
дрейфує поволі до світла
до пристаней твого вікна
повз крижини моєї відсутності
він єдиний місток поміж дійсним
і міфом твоїм пенелопо
швидкозмінні імення
і лиш над проваллям відсутності
ми вгадуєм справжнє своє
за керунком попутного вітру
28.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631996
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.12.2015
ніч відкрила свої заморожені спокоєм брами,
обладунки зірок, поліровані тьмою, блищать,
і тече путівець між дерев, що схрестились мечами,
і сповзається дим заблукалих відьомських заклять.
о як ширшає ліс, виростає з тіней двійниками
і сплітається із потойбічним відбитком мене,
і забуті казки срібношерстими виють вовками,
в тих піснях щось іскриться таке архаїчно-сумне.
і мій погляд літа жовтооко-рябою совою,
голос мій чеше коси смерекам, чуприни кущам,
і не ділю себе з цим жертовником диким надвоє,
під покровом дубів укорінююсь врешті і сам.
вже і сам, мов вівтар, чую нашепти темні між снами,
бачу духів я вільних граційну простору ходу,
простягнувсь на землі я на ложе сповите грибами,
і всім тілом ловлю я хурделиці білість нагу.
ох спокусниця же, заглядає звабливо у вічі,
а в зіницях її, наче фейрі, сніжинки снують,
ох і любощі, й смерть в колооберті кожному вічні,
та уже навесні замість нас первоцвіт там знайдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631448
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 25.12.2015
крижаніє небо на безживну крицю
і лоскочуть серце корені морозу
ох, гіркі ці зорі, мовби ліки, принце,
але чи й вони ще нам тепер поможуть
так, в саду космічнім ще троянд багато
ще лише розкрились пупянки галактик
але нам, напевно, варто вже прощатись
надто тут буяють непоборні факти
висихає світ мій хворий на сухоти
(це коли в легенях безліч баобабів)
ковзають по кризі втомлені пілоти,
але їх навчили тільки воювати
не збагну давно вже звідки стільки злості
вже й у мене серце трішки із металу
ось летять комети в вічність рудохвості
зачеплюся зором і втечу з шпиталю
ще не час прощатись, зоряний мій друже,
я ж тут недалечко (декілька парсеків)
я від смерті майже повністю одужав,
і слова складаю ланцюжками спектру
і світи навколо - лампочки гірлянди,
папороті цвітом в дзеркалі очей,
зачекай, вже скоро завершаться мандри,
й тихо прихилюся до твоїх дверей
20.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630050
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.12.2015
голубіюча хустина
крила на плечах
ти всеперша всеєдина
Жінка-Птах
ходиш плаєм чиста боса
вільна як огень
і шовковиться колосся
від пісень
розливаєшя мов повінь
через тіла край
і твойого чару повен
захмілілий гай
калинових снів пестунка
кров на молоці
жереб кидаєш чаклунко
шлях чи манівці
невловима невмістима
знаю це лиш ти
все що істинне незриме
дар тебе знайти
тож шоб диво не розвіять
я не доторкнусь
перелітна моя мріє
Діва-Чорногуз
голубіюча хустина
лиш змахнеш крилом
і летять видіння сині
за вікном
02.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
Б.-І. Антонич
Буддених слів пилюка брудно-чорна
Йому щодень горлянку хижо рве,
Щоб привідкрити тайну непідробну
Поету треба стати шахтарем.
І день, і ніч співучий камінь коле,
Попід склепінням котиться луна,
Його знаряддя з криком болю
Палючі іскри в безмір виверга.
І каже хтось: "Замкнутися у штольні
Абсурд, то ж саморобная труна"
Але сонм прагнень завше невпокорних
У скелю серце дужче ще вганя.
Пробити б цей благенький підмурівок,
Щоби дістатись Всесвіту нутра,
Немає в ньому зачину й кінцівок,
Матерії лиш первородна глибина.
Вже прорізи в породі рівчаками,
Не янголом, а вороном став сам,
Та не відступить, буде бить й дзьобами,
Хоч би й у серці плавився вольфрам.
Аж ось скришалася міцна завіса,
І хаос вирививається ключем,
Усе в нім змішане, як рай із бісом,
Тріумф із розпачем, любов з мечем
Враз спалахне, застигне в камінь вутлий,
І часопростору зашиється діра,
Так згине він, та віршем - куснем вуглю-
Нащадок буде мрії зігрівать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
Влітає в вікна невагома сніжність
На білизну твоїх неторканих колін
І час тече десь поза, мимобіжно
На підвіконні спить пухнаста лінь
Бог кришить хліб для птиці заметілі,
Вона ж виспівує пронизливе "вугуу".
Та тепла ковдра притулюсьок гріє,
І пірям зимоспів спускається на слух
Дерева ледь видніють з складок мантій
Бурмочуть щось, мов старці чаклуни
А нам дістався наймагічніший з талантів
Ми вичаровуєм взаємну яву й сни
Надворі ж пада сніг(ще стільки його буде)
Краса влітає у розширені зрачки,
Й допоки ми шукатимем розквітлі губи,
В очах відіб'ється не дійсність, а казки
І хай від них ніхто нас не розбудить!
24.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Так родяться мистецтво й міти
із туги за далеким, вищим…
Антонич Богдан-Ігор
Це свято - зріть колючі громовиці,
Грози розметаний, потужний нерв
Коли й в тобі усе нутро іскриться,
Коли ти весь, як громогласний рев
І радість - звихрена зміїність бурі,
Що в моря казані звиваючись кипить
І ти прокинувся від снів похмурих
Й пізнав свій шлях, немовби ворожбит
Це щастя - бути жезлом полумяним,
Жар-птицею із купелі заграв.
І над собою звершувать повстання
Неститсь за сонцем, наче хорт Симаргл
Це втіха - обіймати зором далі,
Та мати в собі найцінніший скарб
Любов, списати нею всі скрижалі,
Пройти із нею весь життейський гарт
Фанфари - шум розкошланих потоків,
Які стрічаються, що звузлитись в один,
Які зіп'ялись із джерел глибоких,
Щоб славить землю Вічномолодих
Допоки цей аркан не розірветься,
Не зійде росами смертельний піт,
Танцюй босоніж відчайдушні герці,
Щоб врешті сотворити власний міт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622758
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.11.2015
Слова ці відлунюють кроком шеренговим,
Вони піднімають штандарт протилежності,
Ми віримо в правду, та кожен в окремішню,
Гордість назвавши правом на незалежність
Наш досвід між нами високими мурами,
Принципи тверднуть тяженними латами
Діти квітів в нас мерзнуть поснулими,
Ми пустоти заповним солдатами
Ворожнеча кипить в серцекратерах,
Нам так просто залишить по собі руїни
Стать для інших жорстокими катами,
Вести війни і множити злобу зміїну.
Так легко відразу хапатись за зброю
Надійно пунктиром межу проставляти
Природно зійтися на полі двобою,
Та важко із кимось співвідчувати
Достатньо таємних стежок у кімнаті,
Щоби до відчужень дійти від свободи,
Але якщо зможу твій погляд прийняти,
Ми швидко помітим єдину до згоди
Я вірю: любові й довіри нам вистачить,
Щоб кола свідомостей вдосталь розширить,
Щоб перетнулись криві наших визначень,
Найважче зіткать білі стяги примирень
16.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
промениться твоя динаміка,
завороженість рухів звична,
сонце пише по тіла кераміці,
і так твориться наша містичність
і ми глибшаєм з кожним видихом
западаючи в передніжності
ми знаходимо з себе виходи
і повернемось зовсім іншими
одне одним одухомянені
світложивлені, теплозцілені,
затуливши собою рани,
ми зачнемо урешті цілісність
запалаєм новими тонами
попід лагідним зором Лелі,
ласку сіючи анемонову,
на ранковій леваді постелі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621287
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2015
піна міських вогнів,
на берег очного скла
накочує, той прибій
кожен осколок зла
виймає із сіті вій
сиплеться погляд твій
чистим піском зіниць,
як світляковий рій
навколо таємниць
згорнутих в снів сувій
ти, квітонько, не змалій,
здіймайсь маяком стебла,
щоб мрій моїх кораблі
в обійми взяла земля,
Венеро міських морів
подих моїх вітрил
майне по твоїм лиці
як шелестіння крил
на брови і вилиці
принесе зірковий пил
тоді ми разом заснем
на лінії узбереж,
голублячи ніжний щем,
о, буре, нас не бентеж
в колисці міських легенд
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
у гробницях води не шукай мене,
у запилених склепах зірок,
бо я дихання лиш невидиме,
що цілує твій кожен крок,
казка досі ніким не проказана,
тінь вугляна на шкурі печер,
в пролітанні між місяць-фазами -
лоскіт сизих совиних пер,
лик проявлений поміж листями,
з попелиша рудих пожеж
простягаю гілки з намистами,
горобинні персти з-за меж,
я лиш сяєво ледвезаймане,
поза ніччю і перед днем,
мене майже немає вже,
але в тобі я все ще є.
11.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Ці світанки - коти, що стрибають тобі на руки,
Ці полудні - птахи, що співають попри утому,
Вечори - добрі пси, що стрічають тебе на луках,
Як інакшає світ, коли знаєш: чекають вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619164
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.11.2015
є речі, яким ще не знають людських імен,
але саме їх хочеться нам назвати
виткати їх на золоченій гриві знамен,
носити в собі, наче радісне свято
та мовленням завще ділити навпіл,
захвату святість завжди руйнувати,
буття горизонт на письмовий стіл,
потрібно міняти, у зміні втрачати,
бо слово йде від до банального "до",
навпроти ж безодня кривих відзеркалень
писати - це грати в німому кіно,
коли ти і досі не віриш в сценарій.
хоч точних ніяк не знайти порівнянь,
і не вловити стрімке шумовиння крові,
хоч би відкрити незнану серцеву грань,
світ побачить в ясному свічаді любові
6.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2015
Я налию ночі в білий череп дню,
Запливе у нього місяць – древня риба.
Вона знає берег, де мою рідню -
Сотні поколінь - віднесла погибель.
Та в цю ніч рубіжну вони знову тут,
Тінями спустились з місячної спини.
Я життя в бокалі смерті підношу,
З потойбічним гостем розділю гостину.
І танцюють тіні, як старі птахи,
Рукави волочать, наче чорні крила,
Щось собі шепочуть(правду чи казки ?),
Та мене обняти вже не мають сили.
Як садова хвіртка, вже скрипить їх сміх,
В їхніх масок дивні гачкуваті дзьоби,
В кожного на грудях спалах-оберіг,
Промені від них – гілки в древі роду.
А годинні стріли ранять серце тьми,
В підземельну тишу знов вона відступить
Подолають тіні переправу в сни,
А на моїй стежці – лиш відбиток ступнів.
Ніч розтане в краплях десь на язиці,
Днина вже, та блима непогасна свічка.
І розітне гнотик час на два кінці,
Десь посередині виросте смерічка.
2.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617876
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.11.2015
Я не маю вже стелі, не маю й цеглини в стіні,
Та й навіщо мені ця людська перехняблена мушля
Я віддав світу все, що було за душею мені,
Щоби викупить в нього напівзамуровану душу
Я віддав йому все, тож в кишені лиш трохи насіння,
Десь напорівну в ній полину, ячменю й ковили,
Важко дише земля попід кроками духів осінніх,
З переляку іржуть постриножених днів табуни.
А я ж сію зерно там, де хтось повипалював степ,
Накриваю собою – грунти треба ж теж удобрити,
І я снитиму, як те насіння крізь мене росте,
Як коріння його із моїми судинами злите.
А прокинувшись вмить я відчую незвідану легкість,
Не тягнутиме вниз напівстерта ця людськість мене,
І вдихатиму я своїх діток весняную терпкість,
Із джерельних небес буду пити я сонце хмільне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2015
Муза Лорки
Теплі душі свічок бережуть твою вроду печальну
І фламенко твоїх потамованих в сутінях сліз.
Ти, як листя олив, що в південних провінціях дальніх
Опадають на грунт зосенілий від втоми наскрізь.
Та не зникне з лиця райська тінь мигдалева,
Хоч і тисячну казку розкаже самотняя бранка - зима,
І ростимуть крізь ніч мавританських соборів дерева
І шумітиме ліс, мов незнаних світів потеплілі моря.
Прийде знову весна в полотняній спідниці барвистій,
Відгукнеться гітара з книжкових полиць у кутку,
І згадаєш чоло ти по-страдницьки вільне і чисте,
Що спочило від куль в невідомім вишневім садку.
І поет покладе на плече свою руку чуттєво-смагляву,
Заплете на останок слова у твою непокірну косу,
Ти у літній порі станеш духом, мов мавка імлава,
Що пісенні сліди стереже в Андалузькім степу.
12.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613524
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.10.2015
Осінь - зміна ламкоі форми,
зміни всі, ти повір, болючі,
оголи своє ніжне горло
для соснових гілок колючих.
Лікувальне кровопускання -
гострі голки в ослабле тіло,
тільки ті володіють знанням,
кому все вже переболіло.
Хвоя лишить смолисті рани,
але ти тих стигмат не бійся,
кожен мусить напитись твані,
щоб ввійти у незламне військо.
А край ліжка сідають тумани,
заповзають тобі під шкіру,
вони, мовби волхви-погани,
переносять забуту віру.
Розпускай на дороги шрами,
не тримайся за сенсу латки,
опадай із вогнелистками,
щоби стріти новий початок.
Розхитай ці старі лаштунки,
розіграй цю прощальну коду,
хай змивають твої візерунки
Стіксу лагідні смерклі води.
Течії віддавай крила й пір'я,
мертві боги в хаос вертають,
Всесвіт прагне твого довір'я,
не воскресне, хто не вмирає.
13.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2015
Малює уроборос на зап'ясті.
В наступнім світі стрінемось ми знов
Усе - мана, руїни, біди й страсті.
Лише любов сяга самих основ.
Вона співає - так і вільний вітер
Зове всіх мрійників в захмарну даль.
Мене впізнаєш в хвилях своїх літер,
Я в музиці розстелю свою шаль.
Танцює сонцем - горизонт світає
Черленою трояндою вогню,
Яка в волоссі чорнім потопає,
В легенду переходить золоту
Примарно і давно все це було,
Розтанув сон в рядках санскриту
А спомин невгамоване перо
У слові прагне знову відтворити.
Уроборос міфологічний світовий змій, що обвиває кільцем Землю, схопивши себе за хвіст. Вважався символом нескінченного відродження, одним із перших символів нескінченності в історії людства.
18.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Цей день - зів'яла рожа,
В тремтінні пелюсток
Вона на тебе схожа -
Колючий їй вінок.
Цей день - глибока шахта,
І чорна, й золота,
А ти стоїш на вахті
Одна, журна й сліпа.
Цей день, як танець духів,
Прекрасний і чужий.
Він лебединим пухом
Спада, такий легкий!
Цей день уже останній,
Допий його вино,
Доплач його прощанням,
Доповни його тло.
Добудь, домов ці миті,
Досни і докричи,
Візьми собі за свиту,
І в темінь з ними йди.
Неси, мов орхідеї,
Над урвищем зітхань,
В безумстві колізеїв,
Супроти всіх конань.
І аж до краю прірви
Скарби ці донеси.
Лиш до останку вірні
Ввійдуть в Летейські сни.
Побачиш: срібні гуси
На рукавах води.
У тім безлюднім руслі
Лататтям прорости.
Чарівним світлом лелій
І моїх кроків жди,
Найкраща із Офелій,
Крізь смерть мене веди!
13.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612560
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.10.2015
Там ніжна тінь мовчання постає,
Де мрії п’ють вечірні сизі барви,
Де пелюстками снів суцвіття голубе
Мед спокою розсіює по травах.
Іскриться серце смутком золоте,
Проміння сипле в сутінки туманні,
А на їх хвилях в даль віків пливе
Солодких спогадів човен останній.
Вуста торкає шовком забуття.
А зорі білими холодними руками
Вколисують усі земні чуття,
Що леготом журливим тануть.
І горнеться до тебе самота,
І відчиняє срібними ключами
Ту клітку туги звідки вирина
Мовчання тінь понад світами.
8.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612386
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.10.2015
Котиться сваргою вечір в долоні,
Стигне бурштинним вином на губах,
Вклоняється гречно котам на балконі,
Оркестрам спізнілих у парку комах.
В дівочім волоссі він усмішки губить,
Сяйні лабірити будує в вітринах.
Берізку тонку до плеча приголубить,
В калюжах малює чарівні картини.
Химерним алегро у відблисках грає
І квітам духмянить лялькове лице,
Сопілку калини він кличе із гаю
І пурпур наносить на місто усе.
І нам у вікно він загляне небавом,
Легенько торкне він твій носик кирпатий.
Така вже щоденна у нього забава:
Янголів любих між люду шукати.
І тихо шепне "на добраніч" на вушко,
Із сюртюка вишні зір він дістане.
Вкриє літом і трав покладе під подушку,
Чарівно ж засни, моє диво кохане.
Хай вечір мандрує за гори Карпати
Могутнім смерекам співать колискові,
Та завтра він знов прийде тихо до хати
І казку нову буде лагідно мовить.
16.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2015
Спочили косарі опісля косовиці,
Дрімає Бог в майстерньому строю.
Снують ланами вдови-полудниці,
Щоб десятину відібрать свою.
Собаки сплять в запилених дворах,
І ластівочки в гніздах вже поснули.
Святі заплющились на образах,
Гуде ще пасторалії лиш вулик.
Дитино, спи, в колисці батьківщини,
Та й на казок перині голубій.
Спи-спи, і сон твій жовто-синій,
Хай повен буде прадідівських мрій
Сни степом, долами та синім морем,
Курганами й стежками поміж них,
Залогами на краю Дикополя,
Сни чумаками на возах старих.
Спи-спи й чимдуж до матері тулися,
Бо сни передаються з молоком.
Їх в'яже память - золотиста спиця-
У благодатнім затінку дібров.
Тож все, що є в минулім не минає,
І ще в прийдешнім задзвенить тобі
Спи в час, дитино, коли й Бог дрімає,
Щоб майструвать й собі майбутні дні
6.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612178
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2015
Ах, густі очерет, осока,
Ах, парують болотні купини.
В неї ріжок корона тремка,
А за вушком китичка калини.
У флояру тихенько дме,
Ти за нею підеш і от:
Солов'єм повз лице майне
Чи заведе у темний грот.
Ах, зеленим вогнем горять
Ті лукаві, глузливі очі,
Тільки тупіт збосілих п'ят
І втече за запону ночі.
Ах, то мила забава така
Стежка вкрита сріблистосміхом,
Як гадюка коса гнучка,
Ах, пустує собі на втіху.
Бався й ти поки стане сил
Бався, млій у звабливих путах
Але ти ж бо не маєш крил
Тож болото з містком не сплутай!
Ах,співає у тьмі, чортиця,
З її чарами світ забудеш,
Залоскоче у стопи глиця.
День чи вік ти отут вже блудиш.
Поцілує в чоло раптово
І заплутає слід навмисно
І дрімота пойме шовкова,
Все зітреться у сні начисто.
11.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2015
Моя країна сонцеперехресна
Мені іскриться в сонячнім сплетінні,
Її річками думка чайковесла
Прямує від русинського коріння.
Мій край весніє лицарсько-крилатий,
Блакитномов'ям міниться над мною.
Із трав його цілющая гербата
Мій розум повнить первочистотою.
Моя матуся поетично-дзвінка,
Митців вона виношує під серцем.
Вона бринить, мов люба ліра-жінка,
Яка закохує із перших терцій.
Козацька кров собою барвить терен
Готують подвиги багату пашню,
Та лиш тоді врожай в засіки зберем,
Коли осягнем свою душу пташу.
Гербата - те ж саме, що і чай.
13.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2015
На істині незаперечній пишу твоє ім'я
Поль Елюар
Хто не любить її, димнокосу,
Цю весталку вечірніх багать
Гордовиту, розкуту і босу -
Вихор серця, яке не спіймать
Хто за нею не йшов по степах
Чувши ту променистую мову
Що відлунює в снах і громах
В далечінь зазива загадкову
Хто за неї в траву не упав
Насіниною теплої крові
І безсмертя своє відшукав
Відродившись у тілі дубовім
Хто доньки не пізнає вогню
Берегиню співців і блукальців
Що у память ввійшла родову
Злото все, що торкнуть її пальці
Тож згадай свою рідну сестру,
Вона світоч єдиний в негоду
Лиш торкни в собі чисту струну
І умить відгукнеться Свобода.
4.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2015
«Третій Ангел засурмив, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі «полин», і третина води, стала, мов полин, гіркою...\\\"
Одкровення святого Іоанна Богослова
Ми з себе зірвали печаті,
Щоб тіло пізнати й душу.
Ти - моя Серафима печалі,
Та втратить тебе я мушу.
Пил із крил невимовно солодкий,
Тепле тіло – оазис безсмертя.
Та зірка Полин гострим оком
Світ розкрає на болю чверті.
Вже третина морів – отрута,
Ти така невмолимо грішна,
Хоч і впаде на нас покута
Побілілим від муки віршем.
Але дух алхімічним знаком
Розіб’є реторти матерій,
І вуста наші стануть маком
На руїнах чужих імперій.
Ми очі сховаєм в волошки,
Щоб смерті довіку не знати,
І наші слова припорошим
Смарагдом п’янкої м’яти.
Ми будем горіть-палати
В порі посивілих років,
З’єднає Природа-Мати
У серці своїм глибокім.
18.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611772
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.10.2015
Коли пісень моїх не будеш чути,
Не вір про смерть мою чуткам.
Я скину тіла лиш сталеві пута,
Щоб з світом бути сам на сам.
Зав'яжуть хульдри мені очі,
Ллянним пасмом, до ночі брам
Мене поведе ніссе опівночі,
Й палати буду вічно там.
Я упаду з стрімких фіордів
І розум морю свій віддам.
Конунгом стану диких штормів,
І теплим бризом морякам.
Коли пісень моїх не будеш чути,
Скорботу всю залиш вітрам.
Бо лиш тепер мій спів розкутий!
Не вір, про смерть мою чуткам.
Хульдра - персонаж скандинавської міфології, уявлялась молодою дівчиною із коров'ячим хвостом.
Ніссе - домовик у скандинавському фольклорі.
16.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015
Щодень ізходь на вежу полум’яну,
Волосся розпустивши, наче стяг.
Бо хто іще про мене тут пом’яне,
Де кожен день – на вістрі шпаг.
А кожна ніч – то вервиця смутних,
Блукань під місяцем скорботи,
Коли пісень заводить жалісних
Сирін, що гніздиться навпроти.
Коли лукавих мешканців болотних,
Очиці, мов примарні світляки,
Як темні чари їхні побороти
Мені у снах, Далека, розкажи.
Коли і тінь моя фальшивить ноти,
І горло здавлює земна імла.
Відкрий на небі зоряні ворота
Хай птиця туги в Ірій відліта.
Сходи на мури, наче Ярославна,
Хоч темне сонце, у крові роса,
Як щезники тривожать сонні плавні,
Хай майорить на заході коса.
Я упізнаю знак отой священний,
Пилюку струшу з пам'яті плащів,
І вежу твого згаданого ймення
Знайду між безміру земних шляхів.
29.04. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
Тріснув голос старої платівки,
Тріснув час на “було” і “стало”,
Засльозили багряно листівки,
Які осінь тобі надсилала
По дзеркалах стрічками жалю
Розтеклись крижанії ріки,
Розітнули вогкою сталлю
Береги їхні змійчасті піки.
Тепер ти і чужа, і далека,
Як у пущах забута Шалот.
Із розлуки трутного глека
Піднялося скорботи жало.
І тепер тільки сни Авалону
Бачиш ти крізь туманну Темзу,
Річка пісні розмила тони
І глевким розмочила пензлем.
Там для бригів моїх надто мілко,
Вислизаєш прозорим шлейфом,
Тільки спогад торкає гілку,
Де зійшлися діброви нефом.
Ти прямуєш в незнані житла,
Тиша трав заплелась стіною,
Ліс рубіж нездоланний виткав,
Мені ж смертною йти стороною
Тріснув голос старої платівки,
І тих тріщин ніщо не зрушить.
Виріж, волхве, мені сопілку,
Справлю тризну пропащим душам.
31.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611586
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.10.2015
Я – це дощ, що шукає земної домівки,
Мені спокій набрид атмосферних садів,
Тепер хочу упасти на груди бруківки
І в підземного серця вслухатися спів.
Прагну втрапить у рідного поля долоні,
І зросити дітей, мо’ якраз підростуть,
І зірвати з дерев кілька вишень червоних,
Хай притлумить їх смак цю гірку каламуть.
Та найбільше багнеться навшпиньках
По карнизу пройтись до забутих вікон
І дивитись прості та домашні картинки,
Замість квітів лишивши коханій озон
Але я - тільки дощ, я - міжсвітній бурлака,
Я колись був живим, та війни круговерть,
Відняла мою суть, коли вітер заплакав,
І вода прийняла новознайдену смерть
За межею крові я бездонно-прозорий,
Хоча спогад цей мій десь тріпоче іще,
Мила, глянь своїм люблячим зором,
Може, ти за дощем і побачиш мене.
23.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611370
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.10.2015
Коли землі під нами в гарячці закрутяться,
Станемо древніми білими круками.
Все ми пробачимо - все нам відпуститься,
Полетівши над болями і над муками.
Коли небо назовсім, начисто захмариться,
Будемо мудрими чорними лисами
Бігти крізь ніч, оминаючи старості,
Бігти крізь день, між руїнами й списами.
Коли води і сни до кінця зкаламутніють,
Стане нічим нам жити і дихати,
Усі сили зберем у одну всемогутнюю,
У безвітрі ми будемо вихором.
Все тривання, неначе гра формами,
Завше зблідлими, завжди плинними
І питає лиш розум стомлений:
"Чи ми зможем піти безневинними ?"
25.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2015
Ми сутеніємо у рамі із гілок,
Ми – поряд і на відстані століття.
У грудях двох – із самоти клубок
Окутав швидко болю квіттям.
І губиться, здається, все святе,
З гробів встають провини наші
Куди всіх нас, блукальців, віднесе,
Хто нам отруту домішає в чаші.
Ми вечоріємо, вже скоро полотно
Нас перетворить у деталь пейзажу
За нами тінями – Добро і Зло,
А хто ж із них урешті переважить ?
Біжить над нами скрючене гілля,
Такі ж химерні в нас дороги.
І дім димком нас кличе іздаля,
Та у вікні нема чомусь нікого
Ми сутеніємо, і знову перейдем
За той поріг, де розірветься голос.
Чи там себе в пітьмі знайдем,
Чи небуття поглине, наче колос
А поки хаос у експресіях неясний,
В напрузі божеволіють мазки.
Чи знайдем візерунок власний,
Допоки не розпались на кістки ?
23.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2015
Мій дім за міліони світлороків...
Ти, тіла амфоро, такая нетривка,
Пусти ж мене у королівство змроку,
Хай вислизне із рук твоїх моя душа.
Ти вірною була в житті жоною,
Але в навколовсесвітню плавбу
Не візьму я нікого зі собою,
Сам в ту стихію зоряну пірну.
І між стовпів туманностей поплину,
Повз галактичних збурень острови,
І темних сонць оманливі перлини
Бо ждуть мене правічні береги.
Та ти не плач, моя смутна вдовице,
Вогнем сигнальним будуть звідтіля
Від мене вістки-хвилі доноситись,
Допоки не дістанусь маяка.
Туди зійду по істини сходинках,
Дізнаюсь, що я Богу тільки снивсь.
Та не тужи тоді, моя кровинко,
Йому за тебе я також моливсь.
3.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611184
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.10.2015
Закруглився, як місяць, живіт,
Сріблом також по вінця повен,
І у лонному озері плід
Хилитається, мовби човен.
Мріє він про широку бухту,
Про незнаний ще Новий Світ,
Але треба зібратись з духом
І обдумать усе ще слід.
А в утробі так лоскітно, тепло
Але гаваней інших багнесь
Зачерпнуть тихе сяйво весла,
Кола в даль розійдуться десь
Ляже ніжно рука дбайлива.
"Ще зарано, маленький, тобі"і
Пісня-легіт солодко-щемлива
Забринить в приозерній вербі
Звідкись терпко війне євшаном
Хвиль долоні, мов сон, легкі
І затихне дитя до рана,
Але строки для мрій близькі.
16.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611005
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2015
Нічних імпресій золота мінорність
Над мостом рук, мов ладаном, витає,
В зелених вулиць юну ілюзорність
Галантну сюрреальність доливає.
Кармінні птиці – наші поцілунки -
Щебечуть світлом на трамвайній гілці.
Вийма алея ліхтарі з шкатулки,
Як дощ травневий грає на сопілці.
Зніма будденість гострі капелюхи,
Сакрально дзвонить в куполів тюльпани
З бруківок пам’ятних виходять духи,
Загорнуті в легенд легкі савани.
Дітвак химерний з сонцем у кишені
Життю на мурах творить пишні оди,
Та тінь війне – і тільки попіл в жмені,
А ти танцюєш з пилом хороводи.
Твій геній театрально відлітає,
Щоб Оперу доповнити собою.
Тебе тужлива скрипка проводжає,
Що вільхою буяла молодою.
Ми - міста княжого кохані діти,
Від Полтви роджені під знаком Лева.
В одну з ночей ти можеш нас зустріти,
Якщо ти маєш з нами спільність кревну.
16.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610997
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.10.2015
Хорс постарів і випустив вуздечку,
А коні з сонцем в осінь утекли,
І потяглися, ставши у вервечку,
З країни Меланхолії посли.
Зустріну їх у винограднім домі
"-Сідайте, гості, що розповісте ?"
"-Веземо ми шовковий літа промінь
В столиці Сну, за море голубе.
Ми відправляємо літургії туманів,
Ми курим спомини, немов дими.
Прохала Господиня караванів,
Спитать: чи не підеш із нами ти."
"-Та ні, мені, мабуть, іще зарано
В моїх піснях ще літечко буйне"
"-Та дні спішать – граційні лані-
Копит перестук – і усе мине.
Але Владичиця різцем багряним
Минуле виточить на часовій корі,
У памяті бурштиновій не звяне
Що лиш бажаєш зберегти собі.
Ось за вікном видніється карета
В яку упряжені спізнілі журавлі
Збери в валізи враження, поете,
Мандруй до Пожовтілої землі.
А там, коли прибудемо до двору,
Обіт Владичиця на тебе покладе
Одягне плащ синіючий, як море,
У ранг осінніх лицарів зведе.
Твої пісні в барвистім павутинні,
Піднесе Вітром, капельмейстром.
І у врочистій, всепрощальній сині
Твій голос озоветься ще, Маестро."
23.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610793
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.10.2015
Лягає подиху прозорая вуаль
На скроні, вилиці і щоки
І чуєш: губ тендітні кроки
Стирають думи, сльози і печаль
І біль-траву із серця вирива,
Виводять на знайому стежку.
Розносять благовіст сережки,
Любов вертає втрачені права
Втікай звідсіль, бідо стоока,
Заклята ця для тебе сторона,
Тут затишно вмостилось янголя
У воя шестикрилого під боком
З містичного, ясного джерела
Вітхнення тут спада потоком,
Вертайтесь в пустоту, пороки,
Тут вічність мовчки промовля
23.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Місячна дзвіниця тихне в тьмі глибокій,
Котяться по луках росяні дукати,
І огень гуляє над самим потоком.
Чого жде він там ? Нікого спитати.
По тім боці стогнуть скелі темносерді,
Оживають важко камяні пелюстки,
І виходять діви зі земної тверді,
Шепотом ворушать сновидінь галузки.
Тому, хто зблукає в ночі тій пророчій,
Покладуть на очі теплі, ніжні пальці
І солодким болем тіло заморочать,
Висушать до краплі силу тих блукальців,
Мов крізь вушко голки, через їхні душі
По червленій нитці духи ті пропустять,
І тепер спокою у воді й на суші
Не буде їм більше, лиш самотня пустка.
Ласки дів примарні, тихі, як могила,
Погляди жагучі, прокляте торкання,
Тінь діянь зловісних віді сну збудила
Жителів підгірних темним замовлянням.
24.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610580
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.10.2015
Герману Гессе присвячується
Мені ні сну, ні спокою казка стара не дає…
Г. Гейне
То жорстока вовчиця, твоя невтолимая спрага,
Що штовхає тебе, не дає відпочинку тепер,
Сотні війн розв'язать із лютуючим страхом,
Щоб дістатись до тихих підгірних печер.
Там, де сплячий король на замерзлому троні,
Може спати ще так аж до Судного дня.
Ти ж буди, ти кричи, аж допоки зі скроні
Вирвесь кров й поповзе, мов змія.
Обів'ється вона вкруг застиглого жезла,
Заспіває кришталь і здвигнеться камінна нога -
Підійметься король, розірветься старезна
І пошита зі снів часова, гробова пелена
Підійметься король, упадуть сталактити,
І тобі він в руці самоцвіт крижаний простягне.
Його грані ввійдуть в серце болем розбите:
Ох, же зимні вони, як безсмертя твоє.
То зовсім не король, тільки твоя правічна основа,
До якої ти йшов крізь мільйони розрізнених “я”.
І тепер ти сидищ в царстві свому, навік льодовому,
А далеко внизу пропливає cуєтне життя.
16.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610577
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.10.2015
Укрилось місто пишним хутром джазу,
Який муркоче місячна платівка,
Сльозами світла миготять автівки,
Ходім майданом снів гуляти разом!
Розлиймо вечір цей в дзвінкі бокали
Нам не завадить дрібка сентиментів
На вістря почуття нанизані моменти,
Немов мелодія на голосів спіралі
На гойдалці епох, між небом і землею
Ми бачим мрій рої між зоряного гілля
Рушаймо ж на гондолі нашій спільній
Із веслами бажань каналами Морфея
Чарівний сон триватиме до ранку,
Який впаде, мов шовк, на наші плечі,
І сонцепроменів утішена малеча
Заграє саламандрами в фіранках.
Саламандри - за алхімічними уявленнями духи вогню.
29.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610348
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.09.2015
Як я хочу торкнутись до світу,
До зеленого світу твого,
На низькій залишившись орбіті,
Цілувать у блакитне чоло.
Хіба ж прошу я так вже багато,
Щоб серед мільйонів планет
Одну безпомильно впізнати
І з нею продовжить свій лет.
Над нею щоночі яскраво
Супутником в небі цвісти,
Голубити гори ласкаво,
Сріблить крижані полюси.
Пливти повз сивіюче сонце,
Проіскрювать холод і тьму,
Припливам ставать охоронцем,
Вести із хмаринами гру.
Ростити життя на поверхні,
Плекати тепло у ядрі,
Щоби не згасали померхлі
В її атмосфері вогні.
Так хочу торкнутись до світу,
До дива твоїх ніжних сфер,
На відстані долі летіти
Мільйон зачудованих ер.
1.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015
Вечірня зоре, благодатна Ладо..
Славутич Яр
Груш гойдаються гожі дзвони
На сріблистих нитках зорепаду
Славоспіви гучать у кронах
Я тебе прикликаю, Ладо
Дзвони впадуть в порідлі трави
В сиві руки Старця-листопаду
Як покриє зимовий саван
Ти єдина моя розрада
Понад стрічку погаслих плачів
Поміж віття світи лампаду
Дай мені ритуальні ключі,
Щоб ворота відкрить Родограду
Груш дарую медовую мідь
Хай теплом вони слух усладять
З Небогорба на хмарі з\'їдь
До тінистого мого саду
17.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610096
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.09.2015
Полум'ям закрутить врода магнетична,
В серці колобродить пристрасті вино,
Як же владно тіло збронзовіле кличе
Вирушить у мандри за злотим руном.
Як тріпоче п'янко жилка біля шиї,
Музика кохання - юна і тремка,
Хочеться пірнути у цей теплий Вирій -
По гарячій шкірі зісковзне рука.
Акварельна дійсність міниться шалено,
Доторки малюють ніжності міста.
І пульсує поряд ще й пейзаж натхнений,
Вже й не відірвати від тих барв вуста.
І вони напишуть новий, рідний епос,
Як же в нім напнулась фабули стріла
Задивилась з неба зрожевіла Еос,
Як сплелись в сюжеті два земні тіла.
І пробудить сонце пісня кульмінацій,
За перипетії сплачено сповна.
Сплять тепер герої під покровом грацій,
Їм вуста жаріють квітами вина.
4.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610095
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2015
В благословенній сутіні кімнати
Твого лиця затаєне світіння,
Тих рис святих від тебе не відняти,
Тож знову я спішу на поклоніння.
Моя ти вежа і остання оборона,
Хай за порогом підождуть мечі,
А тут світають лагідним законом
В очах дві іскри – спокою свічі.
Ми ліпимо із буднів глини
Оту безмежну спільну далечінь
Взаємопізнанням невпинним,
В сполуці двох душегорінь.
Сьогодні ввійду знову до кімнати,
Цей погляд – найміцніше із тяжінь,
Зімкнуться ореолом тиші шати
Над таїною небувалих ще видінь.
10.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Я так довго блукав в таємничих лісах,
Що застиг там самотнім дольменом.
І тепер я не звір, не людина, не прах,
Але сторож віків в німоті безіменний.
І поверхня моя все холодна, мов лід,
В колі аур зсивіло- пригаслих,
І поплямив мене ледь жаріючий глід,
Я - король у смерекових яслах.
І не треба мені ані жертв, ні димів
Сам собі повнота я предвічна,
Я - дитя золотих, ще Сатурнових, днів
Незглибима загадка магічна.
Колообертом йде золотий небозвід,
Кремінь духу мого не старіє.
І немає мене, лиш чаруючий міт
Десь розносить старим буревієм
21.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609898
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.09.2015
Кажана крилом промайне тривога
Хтось забутий ходить під твоїм вікном
Та арідник збурить в небесах вологу –
Володіти прагне місячний серпом
Ось закине невід у ріку глибоко,
І впійма, як рибу, сяйво голубе
І обійме жаль помутнілий спокій -
Він твоєї сили корінь розітне
Поплетешся важко до свого порогу
Наче спраглий вічно мертвої води
Вийдеш з хати ти на криву дорогу
По якій блукають відьми та біси
Подивись: гадюки в упряжі звелися
І карету з тису тягнуть по тропі
Везуть Господиню та й на гору Лису
Кучер молодий поганя в півсні
Він натягне повід – заскриплять колеса
І навпроти тебе спиниться повіз
Вийде з глибини хащів цих принцеса –
В чорному волоссі діадема звізд
І рукав простягне – чудернацький віхоть
І магічним оком перстеник зблисне
Озоветься Панна нетутешній сміхом
І тобі до вуст вічність прикладе
4.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609674
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.09.2015
Ти заплющиш очі, ставши на узліссі,
І почуєш: б’ється серденько Землі
У істоті кожній, в кожній твоїй пісні
В’ються її жилки ніжно-голубі.
Ти заплющиш очі, а тебе за руку,
Поведе стежками предковічний слух,
Ти приймеш з довір’ям всю його науку,
І зійде на тебе зеленавий Дух
Він очистить душу вітерцем ласкавим,
Папороті цвітом думка спалахне,
В верховіттях раптом сміхом нелукавим,
Мавки привітають нового Тебе.
І вдягнуть в одежу з зілля запашного,
І обіймуть легко, мовби ти їм брат.
Росяним причастям з раю лісового
Ввійде в тебе тихо гармонійний лад
Руною спокою ляже прохолода,
Смоляним єлеєм хрещена вона,
І біжить крізь тебе диво-насолода,
Ти вже не один, все тобі – весна
Ти розплющиш очі, світ інакшим стане,
І його Триєдність коренем в тобі.
Понесеш природи силу незрівняну,
Сину просвітлілий Матері-Землі
28.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609670
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2015
Я зав'яжу очі хусткою туману,
І обступить память - жалива трава,
Як же мене важко милий одурманив,
Що сповнились злоби серце й голова
Як гірчить прокляте яблуко Адама,
Я не знаю зовсім, де добро, де зло,
Він - моя стигмата, незагойна рана,
Що уже й до Нави горе підвело.
Я вуста зашию ниткою прокльону
Обплітай мерщій же, сестро-омело
Підіймайся, гніве, покриком воронним
І затьмар моєму любому чоло.
Хай його сопілка обернеться змієм,
І мій відчай влиє під саме ребро.
Як мене кохати більше він не вміє,
То моє відьмацтво - вірне ремесло.
Мій тепер володар - місяць вовкулаки
І отрута в жилах чорна закипа,
Хай гадюки-трави зітруть мої знаки,
Хай піде любов, прийде ворожба!
20.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609422
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.09.2015
Я занурююсь вглиб, у планктоном заквітчану воду,
Що голубить мене і годує грудьми, як дитя,
І лоскоче мене донний струмінь пестливо-холодний,
А на денці скарби, що сіяють ясніше від дня.
І травніє смарагд, і червніють серцями гранати,
А зимніють між них океаном промиті кістки,
То спустився згори парубоцький запал ночувати,
Та уже не верне, бо не знає навіщо й куди
Я беру, наче риб, у долоні барвисті кружальця,
Роздивляюся їх, одягаю на шию квітучі разки.
Сиплю їх, мов пісок, крізь свої вічноюнії пальці,
І на вухо мені вони мовлять печальні казки.
Про старі кораблі, про монету дзвінку і про зраду
Про загиблих в штормах чи убитих в черговій війні
Я чудуюсь від них на алеях підводного саду,
А за хвилю я тчу з тих історій тужливі пісні.
Залишайтеся тут, ви безмовні, потомлені гості,
Хоч спочиньте тепер в материнській утробі води,
Хай обступлять же вас, як рідня, ці мої водорості,
Як дерева й трава заговорять корал-острови.
Я б за вами також, якби вміла, протяжно ридала,
Та в морях вже й тепер засолоно від кров і сліз,
Я легенько торкнусь ваших лиць без забрала,
Замаю ваші сни я у вінки зі заморських беріз.
Я скарби запалю завпокійним кострищем,
І примарним вогнем підійметься воно із глибин.
Запорхає їх блиск над морським гробовищем
У спасенні знаки перетворені Ельмом старим.
31.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609416
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.09.2015
Ви - дерева мої, якорями занурені в хмари
Я рибак, що бажає піймати химерний улов
В сіті листу зібрать Сонцеокого князя примари
І зіткати із них непроникного світла покров
Ви - дерева мої, парусами закохані в казку
Острів Юності манить все більше і вас, і мене
Я той плащ світляний виміняв би на ласку
Вітру мудрого, що нас домів, дорогі, принесе
Ви - дерева мої, зелен-весла поволі марніють
Не шторми вороги, а осінній притишений штиль
Хай нуртують соки, будять весни свою веремію,
Щоби хвиль підкорить ще нездоланий шпиль
Ви - дерева мої, від дитинства мого побратими
Мрії визріли вже, наче ваші солодкі плоди
Залишити пора пристань, де ми були молодими
Щоб в безсмертя прокласти зелені мости
19.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2015
Присвячується М. Врубелю
Міднорогий місяць – осені провісник
Світ зів’яне й більше не воскресне знов
В цій епосі, Пане, казці надто тісно
Димом затягнуло чисту її кров
У печальнім борі вичах дивний сміх
Заблукали німфи між беріз та сосен
Скоро зітре холод слід забутих втіх
І розпустить крига в ріках свої коси
Серпень ще яріє, але все дочасне
Ще згадаєш пісню, та забув слова
Похиливсь в задумі на коліна власні
Чи колись заграє флейта золота ?
Нові покоління ланцюги порядку
В сизу тьму провадять, в безмір суєти
Я для них химерна і страшна загадка
Я ж-бо тут чужинець, зайвий, як і ти
Під тінистий купол проведи дубовий
Де аркадський подих вільної Весни
Долинає пахом свіжим і медовим
Де сатирів братство стало на пости
Де напоїть Мати з глека чудо-мрії
Я вросту корінням в казки лейтмотив
Пане сивобровий, я здерев’янію
І буду шуміти повість давніх див
Пан - давньогрецький бог пастухів, скотарства, дикої природи, культ котрого був особливо поширений у Аркадії. Здавна Аркадія оспівувалась поетами як щаслива країна.
Мати - мається на увазі Велика Матір богів Кібела, уособлення Природи.
22.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609184
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.09.2015
Наступає пустеля і сходимо ми на пісок,
Колісниці вітрів засипають протоптану стежку.
Пірамідам, джерелам і людям - свій строк
А за ними сплітаються нові, незнані мережки.
І самотня ця путь, одинокий і голос в пустелі,
І блукать сорок літ у своїх і чужих міражах.
Проводжать каравани в піснях невеселих,
Мудрість слів по пилинці збирать у віршах
Вибір тільки один: правди манну шукать чи омани,
В арабесках років загубитись чи далі піти.
Бачить Бога лице, а чи тільки самого шайтана,
Бути витоком чи всохлим руслом німої ріки.
Та, якої подоби б не мав, шлях який би не міряв
Всім солона вода Мертвомор’я в обличчя дихне.
Та залишу собі ще таємну і радісну віру,
Що із моїх слідів по мені ще оазис зросте
17.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2015
Я заверну ціпком схарапуджені хмари,
Зажену їх в широку кошару грози,
Хай гудуть в ній громи - сироварять,
І тече молоко в синю миску низин.
Думков спиню кудлаті і зимні лавини,
Хай валують хорти невгамовних стихій,
Я си ватру створю із куща журавлини
І прикрашу вербов милий закуток свій.
І хіба над тобов, над тобов, моя любко,
Я не маю ні сил, ні талану, ні слов.
Жінка то є привільна і мудра голубка,
Що за порухом серця впізнає Свого.
21.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
Листя – то посланці із країни іфритів благої,
З батьківщини багатств і рудих мантікор.
На осінній межі я уже відмовляюсь від зброї
Й покидаю увесь гордих пристрастей хор.
Вслід глядять одиноких дерев почорнілі мечеті,
Їхнє чорне гілля, наче вугільні грані Кааб.
Я дивлюся крізь них у блакитну безмежність смерті,
Як старий муедзин, що не прагне земних більше зваб.
Розплітається в’язь моїх слів, мов ілюзій мотузка,
Як ланцюг, що тримав на припоні Золочений ріг.
Вже із літер - пісок і пустельна злагіднена пустка,
Я з полегкістю вчусь відпускати усе і усіх.
Вчуся я простоти, вчусь правдивої тиші,
Й забувати людських прагнень грати вузькі
Щоби тільки в собі чистий спокій залишить,
Щоби чути цикад переспіви над лугом звучні.
Осінь мовчки веде до пристанища духа і Бога,
Усміхається ледь, відхиливши краї паранджі,
Віддаляється вдаль декорацій останніх дорога,
А завісу всьому тчуть тумани і тихі дощі.
15.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2015
Засинай, моя леле, моя снігова королево,
Хай гойдають тебе теплих течій чарівні птахи,
Хай в краї крижані фантастичного мева
Донесуть у кишенях циклони всі мої листи.
Дорога моя, вічність без тебе проходить намарне,
Біле сонце тамтамом тривожно і гірко звучить.
Мені сниться давно твоє сяйво тендітно-полярне
І васалів твоїх айсбергово-прозора блакить.
Мені сняться льодів потривожені духами дзвони,
І кристалів в палацах твоїх зимний, рівний огонь,
А під шаром імли не хребти, а замшілі дракони
Ждуть торкання твого до потомлених скронь.
Я також цього жду, як далеко же твої широти!
Я в обіймах холодних твоїх лиш зігрітися б зміг.
Проплива день за днем, а на північ пливуть кашалоти,
Моя думка із ними впродовж тисяч зболених ліг.
Спи, хороша моя, загорнувшись в пітьми покривала,
Коли скінчиться ніч, пароплавний почуєш гудок.
Я до тебе прийду, як би доля моя не блукала,
Я у серце твоє впущу сотні кохань-ластівок!
8.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
Моргають свічі зорями в свічаді,
Світи колишуться в досвітній тьмі
У вимірів вселенській анфіладі.
Між ними ми до близькості німі
А почуття танцюють палко танго
В жагучім вихорі задивлених зіниць
І губи – лотоси в притоках Гангу
Проймають жаром блискавиць
Тіла розчинені у просторах-часах,
А душі – то космічні пілігрими
Що ковзають по сонячних вітрах,
Що повнять вакуум незримим
Ми пливемо на хвилях чорноти,
Що оксамититься з початку світу
Кохання нас невидимі мости
Єднають з невловимим світлом
Безсмертям срібним в’ється мить
У завмираннях-спалахах наднових
Триваєм тільки нескінченно ми,
Як тінь міфічна в мармурі Канови
Антоніо Канова — італійський скульптор, найзначніший представник класицизму в європейській скульптурі.
«Амур і Психея» — одна з найвідоміших його скульптур , що зображує бога Амура в момент пробудження Психеї від його поцілунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608591
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.09.2015
Ми з тобою сновиди. Нам сниться однаковий сон.
Не відпустить із тіл, тож виходимо хоч би із вікон
Ми злочинці, бо в снах не царює туземний закон
Ми втікаєм, бо дійсність нам гострі показує ікла
Наслухаєм хорали нічниць. Ринв бадьорий тромбон.
Ми, як звірі нічні, в пору цю покидаємо нори.
По жорсткій черепиці триває цей наш марафон
Ритми наших сердець заплітаються в свінг непокори
Попід нами внизу розцвітають колючі дроти
Як підбиті птахи розлітаються нотнії стани
Ми повстанці і вже це повстання ніяк не спинить,
Ми не маємо куль, та мистецтвом повстанем
Ми сновиди. Ми бачим майбутнє раніше за всіх
Чуєм пісню весни між громами симфонії смерті
Хай же нову добу знаменує собою наш свінг
І нічого, що пальці до крові, до кості подерті
То нічого, що нас занесуть у забутий архів
Що раніше за всіх у тіснотах мансарди помремо
Метеором наш сон мироносний над світом горів,
Ми не раз з сновидінь у майбутнє дуетом вернемо
18.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608539
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.09.2015
Олесю Берднику присвячується
Із небес хоч на мить поверни те,
Що разом нас всіх єднає!
Веремій - Полети
Розкрий, Любове, крила опалеві,
Поринь в проміння вечорове
Лети, лети до Світового древа,
Утри його сльозини ясенові.
Буди, буди заспівом журавлиним
Поснулих в гіллі пастухів-богів
Хай зір ведуть громаддя сині
Убрід до світанкових берегів
Пташино, встелюй пір'ям білим
Понад проваллям смерті новий шлях
Щоб Рожаниці нам рожевотілі,
Дали сміливців, що здолають страх
Предивна, пролети над світом,
Додай народам сили та снаги,
Хай розчиняються у буйнім літі
Одчаю горезвісні острови
Жар-птице, помереж узором
Космічних далей золотий рушник
І повертайсь до мене скоро,
Щоб я також без тебе не поник
І барви лету зі своєї спини
На мене сонячним дощем зроси,
Бо я також Праматері дитина,
Бо ми з Усесвітом - єдинії брати.
27.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608270
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.09.2015
Подай мені претихий, теплий знак,
І хай звершиться те, що неминуче.
Крилата тьма з дерев плакучих
На груди ляже, і впаду навзнак.
Клади, клади Свою печать,
І хай задуха обпіка мої легені,
І над безсиллям, зібраним у жмені,
Гінці похмурі холоду стоять.
Просвічуй жили світляками,
В мені кипи живицею Своєю,
І застигай пахучим глеєм,
Замішуй тісто із грунтами.
З фіналу - на початок драми:
Ліпи для нового служіння,
Назви мене на мові безгоміння,
Поклич пошерхливи вустами.
Мене пропалюй, як лиш Ти умієш,
Терновим наскрізним вогнем,
Відзнач Себе гарячим сургучем,
Щоб дар оцей згадав, Леліє!
Коли я вперше знов вдихну
Розмай оновлений квітневий,
Побачу всміхнені дерева
Й Тобою ледь притоптану траву.
19.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Де місяць обронив свою корону
Там, де бриніло водне шкло
Купались ми, кохались безборонно,
Легенд старих освоївши житло
Текли краплини по вогкім волоссю
І сови зносили калинові перстені
Озерних духів дальне відголосся
Вітало нас, неначе наречених
Ми бавились на травяному ложі
Спянілі від медових, диких груш
І піднімалися любовнії розкоші
На екстатичний і містичний Гіндукуш
Я стан твій обвивав снагою Нілу
Ти пахла нардом, димом, молоком
Я цілував тебе, богиню розімлілу,
Амброзію вбирав у смертну кров
Тулились міцно, аж клітина до клітини
І зміннострумний виникав зв'язок
Полого кучері із вигнутої спини
Зривалися у водоспад зірок
І я прохав тебе, моя Сивілло,
Так добре бути нам, кохана, вдвох
Поставмо же намети білі-білі
Бо нам являється сьогодні Бог
Тоді в знемозі ти в траву упала
Злетів цілунок – багровий листок
Це було в ніч магічну на Купала
Тоді ж бо кожен з нас пророк
Далеко десь стриміли Карфагени
Стояв поранений, хоч вічний Колізей
А нам вже інші раяли знамена
З історії про ощасливлених людей
27.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607975
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2015
Пантеїзм
Далеко в ліс вела оленяча стежа
До каменя, що височів над лугом.
Там, де світів ледь видима межа,
Природи я повчання тихе слухав.
Чув, що у всьому неймовірна глибина,
Повниться силами, вібрує в русі,
А смерть то в Нове ланка провідна,
Священна в існування крузі.
Вона рекла: "Ти здатен бачить духів
В рогатім дубі, в танці бузини,
Коли ти будеш їхнім другом,
Відкриють загадки небачені вони.
Вся твоя гордість і пуста, й даремна.
Ти - лиш маленька частка Божества,
Рослинна кров й тваринна в твої венах,
В єднанні з ними ти не матимеш кінця"
Я там сидів в німім зачудуванні,
Ввібравши з каменя тепло сонцестоянь,
Дійшов: у кого чисті думи і бажання,
Той і збагне всю таємницю раювань.
І я любив й люблю цей світ щомиті,
І весни, й зими – протилежні береги.
Я з сущим нерозривно перевитий,
До мене ж мовлять звірі і боги!
12.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2015
Щось пише місто в книзі опівніччя
Готичним шрифтом кажанів.
Собору тінь примарно-потойбічна
Тобі відлунює органом снів.
Хиткії обриси викривлює Селена,
Театр дерев спинився на антракт.
На бруку площі юродиві наречені
Наспівують з годинником у такт.
Минає ніч в казкових епізодах,
Її пронизує твій гострий зір.
Ти знаєш: скоро на висотах
Запарить Муза дивний травозбір.
Розкладе денні враження на ноти,
В барочну візію химери заплете.
Нічної дрібку вкине прохолоди
У ілюзорне вариво густе.
Оживить пензель напій алхімічний,
Пропустить током нитки барв.
А полотно – товариш твій магічний-
У собі знайде опівнічний шарм.
І контур, перспектива, світлотіні,
Вмить зложаться у досконалий сплав.
І місто, взявши золоту пір’їну,
Художнику присвятить кілька глав.
13.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607878
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.09.2015
Із сапфірових снів Окіяну
В лазуровім серпанку морів
Чистим кроком приходиш, Дано,
Під склепіння зелених мостів.
З льону рік ти прядеш одежу
Для куявських пасовищ, гаів.
А кольчуга озерна стереже
Шкаралупки горіхів-човнів.
Із криничного свіжого віка
Простягаєш джерельне гілля,
Що вростає у кров чоловіка
Молодильним, оновним зіллям
В глибину ластівочих обіймів
Я занурююсь вранці-рано,
І лебедиком вільним, білим
З твоїх вод повертаюсь, Дано.
Куявія — ранньофеодальне державне утворення східних слов\'ян у 7-9 століттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607835
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.09.2015