| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
У вирі полохливого гаму, у постійному непробійному рухові цілих агломерацій, що так і потопають у тонах наростаючого блиском світла – гущавіє сучасне місто.
Люди захоплюються модернізацією, восхваляють сучасні архітектурні шедеври, які вже достатньо давно штампують під грифом «пост-», потопають в мільйонному накопиченні безкінечної реклами, кінопрем’єр, тієї сучасної вуличної культури, яка стала більше скидатися на джунглі, намагаючись подолати бар’єр змитого офіціозу, натягуючи на себе обгортку соціальної значущості, яка, за вірою багатьох, здатна уберегти просунуту вглиб наворотів публіку від тих лихоліть, які покривають нетрі.
Я не раз бував у вирі тих нетрів, споглядав разючу відмінність уподібненості, зніяковілої залежності від того місця, де люди осідають, стаючи залежним від міста, яке поглинає будь-яке стремління до особистого розвитку, меркантилізувавши абсолютно кожен фрагмент урбаністичної буденності.
Рух міста ніби і не помічає як ідуть у інший світ його складові, вважаючи, що тим самим зберігається обраність прихожан вуличного конгломерату, але хіба цим живе мегаполіс? Невже одним лише рухом? В цьому і відкрилась таємна суть, адже багато хто вважає, що потрапивши сюди – ти отримуєш відповідну порцію норовливої свободи, виборовши для себе місце під сонцем. Так, звичайно ж тут є своє дерево гріховне, на якому переплітались набиті слизом змії, є тут і свій бог, але ж ніхто не проганяє «обраних» з цього місця, ніби не порушуючи зруйновану колись спокусою рівновагу. Тут діють інші правила. Якщо ти захочеш порушити рівновагу – місто тебе знищить, поглине, розірве і забуде про бодай частковий спомин про твоє існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612583
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Ми проживаємо варіантами. Можливо ця вся гра створена тільки для тебе, для тебе всі ці спектаклі, мільйони вбитих, покалічених, ці тупорилі, дрібні драми і грандіозні баталії. Можливо десь там є паралельна реальність. Можливо десь там є інший світ, в якому ти проживаєш це саме життя тільки за іншим графіком, напрямком, якщо хочете. Проживаєш життя з іншими людьми, з іншими уподобаннями або ж цей варіант і спрямований на те, аби прожити життя невдахою, нещасним, понівеченим долею. Можливо ти вже успішно прожив життя у паралельному світі, досяг кар’єрних висот, реалізувався у плані будівництва відносин, сім’ї, можливо тільки тут ти увімкнув собі режим випробування видуманою проблемою брехні, несправедливості, зради, підлості і злості. Можливо вся ця відносність і є уособленням життя. Можливо ти проживав сотні варіацій, тому відкрий для себе одну з них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612566
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Ти наче непрочитана сторінка,
Ти наче недоспіваний сонет,
Концерт життя я нервами відбринькав,
Хоч не писав душі знедоленій сюжет.
Тобі вдалось мене розчарувати
Через свої нескорені діла,
З якими я ламав зі сталі грати,
З якими потрапляв на сцену зла.
Що їсть мене? Не дасть вдихнути в груди
Істини, яку я так жадав…
А вітер весни тихо мене будить,
Коли слова твої, немов вода
Так ллються… без кінця й не бачу краю
Від лепету дитяти потерпав,
Я дав би волю мелодії із раю,
Щоб в пекло те день бувший враз забрав…
Стою на скелі, дивлюся вже донизу,
Там люди метушаться і плюють,
Вони шукають нову робочу візу,
Щоб відробити почуттів ріллю.
Там буду я трудитися і мерти,
Там буду я шукати ті слова,
Там будуть думки один-одне жерти,
Там будеш врешті ти і буду я.
Не розумієш, не хочеш розуміти,
Ти хочеш жити тільки по-стандарту,
Я не кидаю у твої руки квіти,
Й не хочу далі нести тую варту.
Я не пізнав за роки ту науку,
Хоча так близько бувши до мети,
Я майже полишив убивчу муку
Що не давала враз мені тоді піти,
Закрити двері до своїх думок,
Закинути до біса ту тривогу,
Я напишу лише з прощань рядок,
Відправлюсь далі мучити дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Я б обійняв,
Проте боюсь поразки,
Що відштовхнеш від себе,
Скажеш: «Стій!»
Я б цілував,
Та ти – німа від ласки,
Хоч все говорить:
«Краще йди у бій».
Я б не пішов,
Якби закрила б двері,
Я б не кричав,
Коли встромила б ніж,
Я б не писав
Про тебе на папері,
Я б стер дурні думки
В житті скоріш.
Якби з`явився б
Хоч єдиний шанс
Аби на мить
Мене ти зрозуміла б,
Я не хотів
Не бонус, ні аванс,
Я хтів лише
Щоб ти мене любила.
Я не будую планів
На майбутнє,
Я не рахую
Ні годин, ні днів,
Керує мною
Почуття могутнє,
Хотів палати
З очей твоїх вогнів.
І знову сни,
Де знову лише ти,
Ти знову кличеш
За собою в путь,
Я так хотів
З тобою далі йти,
Та проти мене твої
Слуги пруть. (Наївність та печаль)
Я, мов дитина,
Прагну нову зустріч
Аби хоч бачити
Твої яскраві очі,
І боязні
Стараюсь дати відсіч,
І зрозуміти прагну
Що ти хочеш.
Задавсь питаннями
І наче знову,
Настала осінь,
Чи, може, вже й зима,
Мені то дасть,
То відбирає мову
Стара й знайома
Почуттів тюрма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Я, мов дитина – любитель ігор,
Любитель слів яскравих, наче іскор,
Любитель справедливості, любитель правди,
Любитель ідеалів, які нізащо не продав би.
Любитель принципів, які, мов стіни,
Любитель світла і сірих тіней,
Любитель щастя, любитель віршів,
Тихої музики, гучної тиші.
Любитель прозових делімітантів,
Любитель снів, де умів літати,
Любитель сонячних, спокійних днів,
Любитель мовчки проявити гнів.
Любитель мандрів, годин удома,
Коли відходить з життя утома,
Любитель тих зарозумілих слів,
Любитель розв’язку складних вузлів.
Любитель правди, любитель волі,
Любитель дійсної краси земної,
Любитель темних й скупих тонів,
Та історичних старих томів.
Любитель світлих її очей,
Любитель теплих весни ночей,
Любитель музики, що йде у душу,
Любитель складнощів, які порушу,
Любитель мук, я любитель болю,
Любитель будувати самотужки долю,
Любитель напуску у очі дим,
Любитель бути завжди один.
Любитель того, як вона говорить,
Любитель йти в дрімотілі гори,
Та не любитель мінливих днів,
Що стали парами вогнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611894
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015
Звуки гаснуть із шумної тиші,
Крик закриється подихом слів!
Будуть дні з горя снів щасливіші,
І сюжети згоратимуть снів!
Закриваються втомлені двері,
Сльози радості падають вниз!
Гріють душу в горілім папері
Вірші ті, що мов БАТНА для криз!
Світло падає тихо, мов тіні,
Гучно в такт промовляє імла!
Серед вибитих мороком ліній
Ляжуть рядом величні тіла!
Насолоду спокуту виною,
Тим чорнилом тобі віддаю!
Стану прірвою, може, й стіною,
Спомин свіжий для слів продаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015
Cпускаюся у підземку, приємний вітер зустрічає мене і я поринаю у інший світ. Музика набирає обертів, надаючи такому «зануренню» особливого драйву. Я прагну щораз більше насолодитися короткими моментами прозріння, які ошелешено приходять у дні цілковитої осінньої спустошеності. Прозріння провокує породження хвилі філософічних випадів, від яких і формується градація наповнень свіжого потоку думок. І у тому світі зібрались такі ж спустошені люди, як і ці дощові будні. У їх пустих, мов темінь очах ти не побачиш ані краплі радості, ані єдиного пориву звільнитися від внутрішнього емоційного ярма. Вони ніби втрачені, переходячи від станції до станції, рутинно виконуючи задекларовану програму власної деградації, змирившись з тим встановленим грифом на житті. Вони не вміють любити, не вміють сприймати речі інакше. Їх неповне батьківське виховання, дурнувата, нашвидкуруч і по молодечій гарячковості створена сім’я, кімната в гуртожитку на четверо душ - стали приватизованим земним пеклом. Вони хворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611690
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015
Візьмемось за руки,
Закриємо очі,
Поєднані світлом барвистим.
З вселенської тиші,
Із сяява снів
Весь час, мов система зависне.
Цілую тебе,
Тримаю так міцно
І хоч би куди не впустити.
Немає «вже час», немає «вже пізно»,
Усе без образ, всіх прости ти.
Нехай всі ті дурні
Тріпочуть між бруду,
Нехай далі давляться сліпо.
Схиляти в той шлях нас обох я не буду,
Розраду неси, моя діво!
І солод від губ,
Приємна печаль
Дарують спомин про тебе.
Я дуже давно віднаходив причал,
Й не бачив за зорями неба.
І ти пригорнись,
Зіжми мої руки,
Упийся своїми губами.
Я знав, що ти є тим завершенням муки,
Яка ввіковічена снами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015