| Сторінки (2/147): | « | 1 2 | » |
Знаєш між нами так часто небачене.
Незрозуміле чи непробачене.
Десь недочув, не сказав, не зробив.
Часом забув, приховав, загубив.
Знаєш десь криком стояли між стінами.
Десь між сльозами, словами, руїнами.
Часом не знаю, не хочу, заплачу.
Але все ще кохаю.
Все ще ціную.
Все ще щось значу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Сумно - холодно, темно - голодно
Тікай з-під воріт кудись в небуття
Більше не знатимеш, що таке солодко
Тепер навкруги лише каяття
І зотліє велюр, і потріскає золото
холодно, холодно, як же тут холодно
Серце у грудях неначе те долото
Насправді йому давно уже все одно
Не гріє лахміття, не ситні помиї
Від тебе тікають вже навіть повії
Так темно, мій принце, оце ваші мрії?
Тікайте від страти, хоч це без надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Ти знаєш, тумани покрили усе наше літо
Тумани пробрались за нами далеко у осінь
Хоч здалеку в полі виблискує жито
Між нами і ним небезпека гуляє наосліп
Ти знаєш, я часто лежу вечорами
Слова - це птахи, що літають навколо
Я ловлю їх в зграю, я кладу їх між нами
Та вранці між нами немає ні слова
Я зовсім забула, що рими це перли
Що ритм -це нитки, а слово- це застібка
Шкода, що вірші між нами вже майже померли
Слова - це ворони, а любов - це ластівка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Кого ти кохаєш насправді?
Хто приходить у твої сни?
Ти солодка отрута, по правді
Я думав нарешті від тебе піти...
Твої губи - лимонні і терпкі
Язик твій палить як коньяк
А очі твої такі незалежні!
Я хочу тебе неначе маньяк
Я хочу тримати тебе за волосся
Лишати на шкірі сліди....
Ти знаєш, давно уже все відбулося
От тільки тепер це не ти
Кого ти кохаєш насправді?
Чому ти вбиваєш мене без жалю?
Мої поцілунки сьогодні - останні
Скажи мені - хто це, молю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Мій Княже... пишу вам у глибокому відчаї
Пишу, бо нестримно палає у тілі любов
Моє серце підвладне красуні заквітчаній
Що у вашому домі оселиться знов
Була вона тут, коли щоки палали
Коли вишні цвіли і були ви дітьми
Я ж тоді у дворі тихцем підглядала
о Княже великий, були ви сумні
Були ви холодні до неї жахливо
А в мене на повну пашіла весна
Для мене кохання незрозуміле
Горіло у серці й боліла душа
Мій Княже, одягну її на вінчання
Тихо витру сльозу і піду в небуття
Мій підпис завершить послання -
Ні краплі нема у мені каяття
Мій Княже... ніколи не буду коханою
Ніколи не знатиму ласки тих рук
Дозвольте кохати її первозданною
Гріховною силою незвіданих мук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2020
Алергія на сніг - шкода.
Вона ковтала його не сама,
Вона бачила дивні сни:
Кришталеві в снігу сліди
Вона вірила - все це мине,
Сльота розмиє твоє і моє,
Весни розлиють нові світи,
Їй знову буде куди піти.
Сніг заховає усі стежки.
Не чують молитви давні божки.
Ніч накрила її до кінця...
Шкода, що в неї нема вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
Ця весна стала для нас останньою.
Стала холодною, нежданою, ранньою...
Стала болючою і геть незвичайною,
Стала для мене і тебе останньою.
Любов оголяється ніжною вірністю,
Оголяється тільки перед привітністю,
Оголяється щиро і з гідністю.
Любов помирає із вірністю.
І серце горить не згораючи,
І сльози течуть не зсихаючи,
Сонце палить не згасаючи,
Кохання іде не вмираючи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
Вона прокинулася від дивного і сліпучого золотого світла. С
онячні промені відбивалися від позолоченого буфету, який стояв одразу навпроти ліжка. Занадто яскраве сяйво. В цій кімнаті всьому пасує слово «занадто».
Дівчина обернулася на повільне дихання поруч. Її чоловік солодко спав, обіймаючи локони густого і шовковистого волосся дівчини. Він був красивим. Він був прекрасним без своїх королівських шат і корон. Ось так, в солодкому, майже дитячому сні, він вабив її найбільше. Шкода, що він скоро прокинеться.
Королева глянула на стелю ліжка. Величезне дзеркало відображало ще зовсім молоду сім’ю. Скільки ж іще жінок побувало у цьому ліжку до неї? Лише воно знає. Лише воно бачить. Лише воно не може розказати.
Королева солодко позіхнула і потягнулася. Зараз, коли всі ще сплять вона може бути собою. Може вести себе вільно і не думати про виховання. Спершу, наложниці, далі коханки, а тепер... тепер королеви. Це слово, неначе тягар, впало на плечі ще такої молодої і чистої дівчини. Її серце було повне щастя і любові до всього живого. І все що б їй хотілося зараз - піди обходити царських тварин, приготувати простий ситний сніданок і піти працювати у сад. Це так... трепетно.
Король повернувся на бік до неї і закинув руку на оголені груди дівчини. Вона зашарілася. Навіть будучи наложницею вона соромилася наготи, соромилася тих жадібних поглядів у свою сторону, соромилася тих бридків слів, які казали всі чоловіки і, навіть, її принц. Її король. Її чоловік. Той, хто ніколи не мав би лежати тут поруч з нею. Чи навпаки, їй не вільно лежати тут. Місце в комірці в кухні - омріяне з дитинства місце для неї. Там завжди пахнуло теплим, свіжим хлібом та спеціями. А ще кошенятами, які стерегли їжу від мишей. Ось її щастя.
Дівчина обережно забрала руку чоловіка з грудей і тихенько підвелася. Її король не відрізнявся любов'ю до порядку, тому весль королівський одяг був розкиданий по підлозі. Корона недбало висіла на спинці стільця. Дівчина тяжко зітхнула. Одягнула шовкову нічну сорочку і почала тихенько складати одяг. Вона ще досі не звикла до того, що хтось робить всю роботу за неї. Це було не правильно.
Король щось тихо забурчав, шукаючи її на мнутих простирадлах. А тоді підняв голову і невдоволено розплющив одне око:
- Кармен, ти якого біса так рано встала?
Дівчина знітилася. Він.. сердився? Розчарований? як правильно себе вести?
- Пробачте, мій принце, - вклонилася, - мене розбудило сонце.
- Сонце , - принц невдоволено бурчав і потягувався, - до дідька сонце, якщо тут ти, - спер голову на руку, -ходи до мене, красуне.
Кармен. Дівчина ще н езвикла до цього імені. Воно робило її якоюсь... пристрасною, вільною і прекрасною. Робило її тим, хто вона не є.
Кармен підійшла до ложа свого чоловіка і граційно лягла поруч. Її природний талант до танцю зачаровував усіх. А короля особливо.
- Ти така прекрасна у вранішньому промінні, - хлопець пестив її прекрасне каштанове волосся, - кохаю тебе так сильно!
Дівчина почервоніла і сховала лице на його плечі, -дякую, мій король. І я вас... кохаю.
Це прозвучало дуже невпевнено. Невже він розізлиться? Невже ....
Король не звернув уваги. Для нього не було більшого блаження, ніж обіймати цю дівчину щоранку. Щоранку сварити її за ранні підйоми. За те, що і далі робить роботу прислужниці. Падати щовечора до її ніг і слухати казкові розповіді. Захоплюватися її танцями, а потім кохати. Кохати так пристрасно, як не кохав жодну жінку у своєму житті. Він зробив правильний вибір. Жодна принцеса не зрівняється з нею. З дівчиною з простолюду, з такою простою душею і таким чистим серцем. З таким простим іменем Тетяна і таким прекрасним новим життям під іменем Кармен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851518
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Happy Birthday, Ann
Бо Осінь - то літо, що згорає,
Бо твої очі палають, немов з небокраю,
Бо твоє серце горить, як спиртова вата,
Бо насправді ти часто ночами плачеш.
Фарба твого волосся показує колір твоєї душі,
Фарба твоїх очей манить кудись в глибочінь,
Фарба твого ребра - це три незабудки й півмісяць,
Фарба від твоєї усмішки не змивається місяць.
Ти- француз, дама Безкота і ще купа всього,
Ти маєш в собі їх мільйон, а може й нікого,
Ти робиш цей світледь-ледь яскравіше,
Ти моя коханка на Вічність і більше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
В його руках живе ніжність.
Він рухає пльцями, немов ляльковод.
Дарує солодку лялькову вічність.
Ніжність покірно іде в хоровод.
В його вустах живе солод.
Він п'янить і кличе у пристрасну ніч.
Щорану й щоночі звучить його голос.
Ніжність стирає утому з повік.
В його очах живуть сині квіти.
Він гріє вночі і вдень так тепло.
Дуріє так мило, як можуть лиш діти.
Ніжність кохає його відверто.
І кожного ранку Ніжність готова прокидатися з ним.
Just King&Queen
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Прийшов час прокидатися з думкою "зима близько". Недарма вийшов останній сезон Гри Престолів. Він наче попереджав нас - готуйся смертний. Зима вже на порозі.
Надворі стало різко холодно. Настільки різко, що жінки під моїми вікнами навіть не встигли показати світу свої нові плащики - одразу вдягнули теплі пальта. Чоловіки не міняються. Таке враження, що чоловіки змінюють кросівки на чоботи лише коли починає падати сніг. І він пішов.
За два місяці зима. Це як за п'ятнадцять хвилин перша, тільки зима. Я навіть не бачила осені. Мої подруги навіть не мають селфі на купі жовтого листя в інстаграмі. Матриця дала збій і ніхто не знає що робити далі.
З настанням зими моє тіло покривається ковдрою і алергією. На легенях моїх друзів осідає застуда, а інколи грип. Всі міняють голоси, дістають з найдальнішої полиці шафи старі, сповнені часу та пороху теплі шарфи і заливаються теплим чаєм. А я просто чекаю на свою чергу.
У Львові вночі пішов сніг. А разом з ним пішла осінь. Можливо, вона повернеться, щоб позбирати з бруківки опале листя і гнилі каштани. Можливо навіть дозволить доцвісти останнім осіннім квітам. А може просто піде. Зиму ж обіцяють сувору. От тільки, чи готові ми до такої зими?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754111
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
примітка: можливо я його ще виправлю. а може й ні. перший вірш після застою
Квіти з твоїх ребер
Як метелики коло вогню
Один з них напевно помер
Пелюстки опали в диму
Цей вогник із рук
Схожий на каву із вуст
Тріпоче коричневий крук
Краплі опали на бюст
Вчора що жило завтра
Сьогодні триває завжди
Літо почалось на Марсі
Ми почались з зими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752388
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2017
Я наче частина твого ребра.
Я відчуваю все так, неначе ти моя частина тіла.
Неначе ти був завжди, просто тимчасово відійшов.
Хоча ти і був завжди.
Список моїх чоловіків поповнено.
Ти знаєш, для мене вже нічого не має значення.
Кожен із них зникав з твоїм поцілунком
Доторком
Моїм тихим стогоном
І просто коли був ти.
А ти був завжди.
Отже їх не було ніколи. Як і мене
Є лише ніч.
Червона сорочка на білій шкірі
Шовкова білизна на не-нашому-столі
І твої руки на моєму тілі.
Ти бачиш? Можна я просто помру.
Отак просто на твоїх руках.
Стану тією, хто буде з тобою завжди.
Я буду йти.
Я буду чекати.
А чи хочеш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Це я приходжу уві сні до неї, чи вона до мене?
Кожен хоче жити так, щоб хрест не стискав рамена.
Кожен бачить свій шлях у квітах і променях слави,
Я ж іду до неї ради смерті, кохання, болю й забави.
Може ми бачили сонце в холодному підворітті,
Може я цілувала вночі твоє тонке і мале підборіддя...
Ти бачила сонце, і воду, і як на полі росте колосся
Я ж цілувала в той час твої ноги, коліна й волосся.
Земля крутиться довкола тебе і сонце світить на твої стопи.
Ти знаєш, що твої слова пролазять під шкіру як клопи?
Ти знаєш, що твої думки відкривають нові світи і орбіти?
У прірву злітають усі непогоджені тобою світи.
У прірву злітають усі твої рухи, жести й усмішки,
Дорога до пекла пролягатиме через гори пішки.
Дозволь цілувати твої коліна і лікті, і стомлені ноги,
Під ними блукали незвідані людям шляхи і дороги.
Твоє сонце прокидається на півночі, а заходить на сході,
Я часто приходжу в твої сни і буваю тобі в пригоді.
Я часто шукаю тебе у тому проклятому переході,
Коли ти приходиш до мене у сни я щаслива кожній нагоді....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728835
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2017
Фаза місяця. Третя чверть.
Місяць, що вбиває початок.
Небо не стерпить порожніх сердець.
На ньому нема опечаток.
Місяць далекий, місяць холодний.
Місяць показує внутрішню суть.
Кожен предмет стає іногородний.
Кожен показує внутрішню муть.
Повні серця помирають останніми.
Місяць безжально вбиває усіх.
Ніч убиває піснями печальними.
Серця помирають на узбіччі доріг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2017
мама ама крімінал. але мені норм)
обійти всі перешкоди і тернисті стежини
швидше за всіх подолати небесну вершину
без черги, без бою, без сильних зусиль
я - лише чітер. напрягатися не заслужив
мої коди таємні і сайти туманні, я невидимка
пролізу усюди де тільки знайдеться шпаринка
так, це не чесно, і часто потрібно вагатись
але як є можливість, то чому б не скористатись?
я - чітер. швидкий, чутливий, простий
ти хочеш дізнатись який світ легкий?
вибравши код, можна дізнатися навіть майбутнє.
тільки... чи буде у ньому для нас щось путнє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711364
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2017
"Самотність зимою схожа на смерть" - Мімі, "Богема", Турин 1886 р.
самотність зимою схожа на смерть. і ти відчуваєш це як ніколи сильно, коли холодні голки морозу пролазять тобі під шкіру. смертельна ін'єкція.
дихай.
рахуй секунди до весни і стогни від холоду. відчай не загріває. сльози обезвожують організм і тобі тільки гірше.
як же холодно.
яка банальна смерть - вмирати від холоду в купі теплих покривал. по-ми-ра-ти. солодка і щемлива смерть, від якої тобі не врятуватися.
гірше за холод може бути тільки одне.
людина, яку ти прагнеш всім серцем і тілом ніколи не прийде загріти тебе. не те, щоб ти страждала від браку уваги. не те, щоб ти не мала з ким задовольнити свої фізичні потреби. і яка це самотність, врешті решт? зовсім здуріла?
просто ти хочеш однієї.
ти прагнеш однієї.
ти жадаєш, мать його, однієї людини.
а отримуєш пи*дець. і холод, що пронизує до кісток. бо нічого вже немає значення. бо з першим снігом ти помираєш. бо з першим морозом ти зникаєш з цього світу. так боляче....
секс не приносить задоволення. поцілунки не приносять задоволення. на алкоголь дивитися противно і... так боляче. так холодно. так порожньо навкруги...
холодне кладовище.
холодна квартира і всі речі холодні в ній.
а вона все одно не прийде до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708667
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2016
холодні зими - найбільше випробування твого теплого серця
морози випалюють опіки на твоїй тендітній прозорій шкірі
вітри задувають у всі щілини і ледь прикриті вікна та дверця
і думки твої вже давно від холоду стали темно-темно сірі
можливо, зима - це твоє покарання за щасливе й беззахисне літо
і синці під очима - розплата за сонячні і безтурботні усмішки
десь у коморі стиха помирає пшениця, а на полі- забуте там жито
так сумно і не співають за вікнами навіть зимові маленькі пташки
загублені стежки сховались під снігом і люди проклали нові дороги
хтось вкрав у тебе сонце. хтось загубив твою осінь. і дав мокрі ноги
і сніг, що безжально летить просто в очі і бруднить твої чорні пороги
чомусь так швидко забули про тебе всі твої теплі й кохані літні боги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704494
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.12.2016
опівнічній літак вирушає в останній політ
сьогодні і завтра- межа поміж цифрами
можливо ми зовсім не знаємо що це за світ
можливо ми з'їдені будемо грифами....
сотні віків у нас під ногами стираються
сотні земель під нашим мечем пропадуть
хоч кожен герой до кінця позмагається
і їхні тіла поміж поля лиш потім знайдуть
кожен літак - останній герой свого польоту
і сотня земель пролітає під ним і під грифами
не кожен із них доживе до сонця заходу
не кожен із нас вартий померти між рифами....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703475
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2016
ім'я моє Легіон і набагато більше
кожен з нас це новий персонаж і історія
я тільки посуд і персональне вмістилище
в мені лиш їх спокій, бажання і дія
ім'я мені Легіон, мій любий чоловіче
ти готовий прийняти усіх моїх чорних демонів?
щоночі хтось із них мене вічно кличе і кличе
кожен із них приходить у якийсь з моїх снів
моє ім'я Легіон, така моя доля, як бачиш
як чуєш у сні мої крики, то твоя трагічність
насправді для них ти теж занадто багато значиш
насправді для мене ти значиш цілу Вічність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
і... закільцювали мене обручкою)
вчора в обід на Високому Замку, холєра.
час діставати халат і мамині бігуді
і вже можна їсти так, наче я заміжня))))
і він вже думає про дітей і вагітність
ну з моїм апетитом це легко сплутати.
треба купити сукенку і величезний торт
взагалі, торт - це єдине, заради чого варто виходити заміж.
і я щаслива. я вже не прокидаюся від кошмарів.
я вже відчуваю його руки на своєму тілі.
і може він не Дін Вінчестер, а щоб йому добре було
зате він мій коханий. у всіх проявах милий.
і не матиму я сорок котів....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702507
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.11.2016
щодня ми вбиваємо у собі найсильніше.
я - твій біль і щастя, що поєднуються сказом
кричи. ричи. ламай і психуй, психуй ще більше
я - твій наркотик. я ламатиму тебе раз за разом
щодня ми вмираємо сотні і тисячі раз за годину
наші нервові клітини не відновлююся. зуби також
убивай себе. я подивлюся й поставлю на тебе. ну!
все одно програєш. ти тільки на поразку здатен ж
а хочеш, я покажу тобі вічність і сотні нових світів
а хочеш, я зроблю тебе королем і подарую корабель
тільки стань на коліна. і назви мене так, як ти хотів
опусти свою чоловічу гордість униз на один щабель
я ж твій ЛСД. о так, благай мене ще і ще більше
повзай на колінах і благай про нову дозу щастя
і я дам тобі. мені ж не шкода, але подумай лише
така тендітна ніжність здатна на таке всевладдя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
І цілує тебе ніжність тими вустами, якими клянеться у Вічності.
Бо кожні турботи для неї залишені світом у безмірі нашого часу.
Ніжність дивує завжди ідучи проти людської одноманітності.
Ніжність кохає. Просто відчуй її серцем і побачиш душевну красу...
Ніжність так плаче ночами в холодній безвиході страху.
Ніжність сумує як тільки дощі розмивають сади під її вікнами.
Ніжність давно вже застала такого душевного краху.
Що тільки для тебе відкрила прохід з сонця витканий.
Ніжність не просить багатства, всесилля чи подвигів.
Просто сім'ї і кохання взаємне для серця холодного.
Тільки дістань її душу загублену тією сумною безоднею.
Тільки прикрий у долонях птаха побитого й голодного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
ти моє рідне сонечко. мій лагідний і коханий
я твоя персональна ніжність з над чутливістю
і твої руки на моїх ребрах такі гарячі, жаданий
твої поцілунки стануть для мене найкращою милістю
ти моє неймовірне золотко. з купою комплексів
я люблю тебе так, як може любити жінка
позбавлена кохання, милості й доблесті
і тендітна неначе перша квітнева квітка
в нас із тобою ціле життя попереду, ти сам кажеш
а потім ще ціла вічність у вигаданому нами Всесвіті
і я не найкращий вибір для тебе, хоч ти так не скажеш
я просто хочу прожити з тобою усі можливі миті
просто повір мені і будь собою увесь час коло мене
я стану твоєю Вічністю. я стану твоєю коханою
і ніколи бажання любити тебе не перестане і не мине
бо ти вже поставив на тілі моєму печать свою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
осінні вітри пропускають у твою кімнату дощі
лізуть під ковдру холодними, мертвими руками
і гудуть над вухом страшні і несправжні хрущі
осінь для тебе, насправді, минає роками
в твоєму нутрі неіснуюче дихає дитина
протягує руки у темряву і безгучно кричить
здається, ще вчора ти була така щаслива
сьогодні ж у тобі звучить лиш порожня мить
чомусь лікар каже, що все буде добре, дівчино
лиш перейди оцей страх до людей і до себе
та що він знає? у цьому житті ти навічно повія
хоч нікого давно не пускаєш так близько під себе.
осінні вітри тихо співають тобі про холодну вічність
погладжують шрами душі і зап'ясть наскрізно
шепочуть про твою дурну і чомусь забуту фригідність
і кажуть, що ніжність не вміє любити себе ніжно.
присвячено вересню, під час якого я просто забула як писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695599
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.10.2016
перше, що ти відчуваєш зранку - холодні руки. його лагідні і холодні руки, які так міцно притискають тебе до себе. ти відчуваєш його конкретність і таки палкий жар і бажання, але рівне дихання дає зрозуміти, що він спить. тихо сопить і ... по твоєму тілу пробігають мурашки і ти ніжно торкаєшся своїми вустами до його. цілуєш ніжно і владно, з кожним рухом його дихання збивається і от нарешті! він кладе свої рук тобі на талію, повертає на спину, нависаючи зверху і жадібно цілує твої наглі вуста. як же солодко....
але це далеко не кінець. його конкретність все сильніше притискається до себе і ти відчуваєш кожну пульсуючу венку. тобі так млосно там, так хочеться швидше відчути це. відчути і програшно застогнати йому у вуста, щоб він знав - ти його. він чемпіон і ти його трофей. але спершу....
його губи ніжно покусують твою шию. час від часу він не стримується і покусує найчутливіші точки твого тіла, викликаючи томні видихи. тобі гаряче. ти просто палаєш і обпікаєшся об його нестримно палючі руки. як же приємно...
цей щемливий момент ти любиш найбільше. оту грань коли ти усвідомлюєш - от-от він буде в тобі і тебе чекатиме райська насолода. сантиметр за сантиметром він занурюватиметься з тобою в цей дикий природний кайф. тобі просто зносить дах від очікування. ти піддаєшся і стогнеш, підтверджуючи свою безпорадність і бажання.
а йому від цього тільки більш гаряче.
а він починає дарувати тобі насолоду в ритмі морських хвиль.
ритм збивається....
дихання прискорюється і це просто кайф. солодкий щемливий біль пронизує твоє тіло, але це ніщо. ніщо в порівнянні з тим, що ти відчуваєш там. тобі так... ах....
ти хочеш.... аааах....
ти просто.... екстаз.востаннє втомлено стогнеш і закушуєш губу. розплющуєш очі і перше, що ти чуєш - це звук будильника. 6:20. час на роботу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691751
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Нам залишилося три хвилини до осені.
Останні секунди перед дощем і вітрами
Ми з тобою чомусь урочисто запрошені
На останню літню ніч
Загублену нами.
Вже рівно хвилина осені, ти зауважила?
Вже сьогодні ти житимеш в іншому ритмі.
Так як кохала я жодна із вас не кохалася
Так як жила я жодна із вас не намагалася.
Вже три хвилини по літі, так холодно
Так вітер муркоче за вікнами
Так спогади мліють у серці солодко
У них же щасливі навічно ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688457
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2016
Все, що ти хочеш зранку - це прокинутися поруч з її тілом. Щоб вона спокійно дихала тобі на шкіру і через це бігали мурашки. Щоб ти відчував її запах, її їство, її форми під своїми долонями і тіло твоє було її пристанищем. Щоб з кожною секундою ти бачив у ній щось нове, щось збудливе і спокусливо, щоб вона відкликалася у тобі аж там унизу і викликала палке бажання привласнити. Зробити своєю. Ніжно, трепетно цілувати кожну горбинку й западину, кожен вигин, бо все це, вся вона належить тобі одному і все! Бо тільки ти маєш право бути з нею поруч тут і зараз! Бо лише для тебе вона така беззахисна, прекрасна і ніжна! Бо лише ти можеш... Так мріяти. Обіймати подушку. Розплющити очі і бачити сіру стіну. Холодну постіль і тишу. А вона прокидається десь з іншим. Десь далеко від тебе. Бачить інші стіни і інші руки торкаються її атласної шкіри. Хтось інший просто зараз привласнює її собі і чує цей програшний стогін. Цей голос, це важке дихання і томне зітхання.... Так боляче. Переводиш погляд на стелю і розумієш , що нічого не змінилося. Новий день. Нова ранкова ерекція і солодкий сон. Навпроти тебе твоя реальність. Твоя самотність і вічне бажання - я хочу уранці прокидатися поруч із нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688456
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
сьогодні я вкотре зрозуміла, що старію.
що через місяць мені вже дев'ятнадцять
і з моїм життям я вже зовсім скоро посивію...
і я все ще кажу хлопцям, що мені шістнадцять.
я відчуваю як в мені поселяється сварлива бабуська
яка бурчить і кричить на старий і потертий диван
як десь під вікном мурчить моя сорокова кішка Муська
і десь там смердить самогоном мій ровесник дід Степан
я чую як діти говорять - тьотя така змучена, бачиш?
давай їй уступимо місце, ми на наступній виходимо
і як пояснити дитині чому ти все одно стоїш і плачеш
напевне, тобі на все життя так вже пороблено
щороку моя перед-день-народження депресія зростає
щороку мені все більше не хочеться нічого святкувати
зовсім скоро відчай, напевне, мене поховає
бо зовсім скоро мені старою доведеться стати.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686134
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.08.2016
Для моєї матусі і єдиної незламної опори. Я люблю тебе, моя кучерява принцесо)
Моя депресія...вже майже рік має одне і те ж ім'я
Моя депресія в'їлася в стіни і скрип нічної підлоги
Моя депресія схожа більше на моє таємне і друге я
У кожній кімнаті, загублена, будує пороги.
Моя маленька, кучерява дівчинко, ти не журися, гаразд?
Твоя депресія стане моєю й загубиться десь в коридорі
Твоя депресія відшліфує мій некрасивий і брудний смарагд
І відіб'є у них відображені в твоєму погляді зорі.
Твої проблеми настільки глибокі і в'їджені в шкіру, люба,
Що мені здається, ніби вони проросли в твоїх венах
Ще трохи і весь той біль тебе остаточно й навіки погубить
І потоне в очах твоїх... чому неземних і таких зелених.
Я заберу тебе ніжно у свої тендітні руки, ти віриш?
Я вкраду весь твій сум і турботи, і нещастя однією ласкою.
Ти будеш щаслива і вічно прекрасна і часу не зміриш
Бо тільки ніжність зробить твоє життя чарівною казкою....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.08.2016
Я ЗВІЛЬНИЛАСЯ З РОБОТИ! нарешті це сталося.
геть всі турботи, зай*би і набридливі пики клієнтів
я працювала вперше і справді на всю силу старалася
але часом докопувалися до останніх українських центів.
о боги, нарешті я висплюся, це просто досягнення року
ну нафіг ту роботу. в мене канікули у вишневому соці
в мене річка і засмага і алкогольне мохіто під боком
і хай сховається та робота і в моєму.. третьому оці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682381
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.08.2016
Знаю, що тема не літературна
І часто зовсім не культурна
Але найбільша проблема людства
Відсутність туалету, коли людно.
Коли так хочеш, аж вмираєш
Вбиральню всюди ти шукаєш
Аж сльози по очах стікають
І люди стежку розступають
Напевне, як здійсниш природне дійство
/ бажано вдома, а не посеред міста/
Отримаєш міні-оргазм і легку душу
О так, вірші на дурні теми писати я мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682175
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.08.2016
Тільки в нашій країні жива черга на протязі дня перетворюється в мертву
Тільки наші люди збирають папери 5 років щоб почути " це зайве не треба"
Тільки наш адміністративний корпус робить з лінивих працівників жертву
І на день прийому назначає відпустки і вихідні і обід на пів дня, це ж потреба!
Це лише в нас паспорт робиться ТРИ ГРЬОБАНИХ МІСЯЦІ, курво!
( Занг, то не помилка, так має бути, не домахуйтесь до дитини!)
Бо паспортистка забула написати КРАПОЧКУ В КІНЦІ РЕЧЕННЯ й прудко
Відправила збирати нові документи які я шукатиму до смерті людини
Яка їх підпише усіх і видасть нарешті мені НОВИЙ ПАСПОРТ, уявляєш?
Але до того треба вистояти кілометрову чергу з бабульок у Жеках і інше
Напевно, я вийду заміж і заведу дітей швидше ніж ти мій паспорт дочекаєш
Хоч документів тоді на подачу прибавиться набагато більше.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2016
доброго ранку, вагонні вожаті
годі стояти, нам час вирушати
тільки, будь ласка, могли б ви забрати
мого сусіда по ліжку в плацкарті?
я не стидаюся, що ви, нітрохи
просто картинка трохи вульгарна
діти проходять отут регулярно
і оцінюють лобкові блохи...
знаю, що поїзд - елітна машина
тут відчуваєш себе як удома
грає по радіо пісня відома
і ходять бабусі в одних кальсонах.
я ж не настільки відверта, пробачте
для мене ще досі це транспорт громадський
боюсь обертатись, бо ззаду дідусь
обернувся до нас і відкрився нам... гусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681689
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2016
Твої ключиці вражають своєю глибиною
Яремна впадина так і манить до неї торкнутися
Западини з боків вражають своєю красою
Дозволь заповітним бажанням здійснитися
Хочу тебе, прекрасна, пальцями гладити
Хочу цілувати кожну горбинку та впадину
Тільки вони мене можуть так сильно привабити
Тільки вони мене можуть одразу звабити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680351
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 27.07.2016
Дякую Спеції за натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679988
Граюсь? Може… я ж не поетеса...
я просто бачу через вірші
я просто так борюся з стресом
я просто не така як інші
пишу без ритму та емоцій часто
вони виходять тільки перед сном
і їм не скажеш чомусь "баста!"
а лиш покірно сядеш під вікном
я ж не поетеса, любий, віриш?
я просто... випускаю з себе світ
рядками в риму і часами з ритмами
складаю всі думки в словесний цвіт
щоб потім перерізати їх бритвами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680074
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2016
Місто пахне перед дощем
Завмерле в очікуванні літньої грози
На серці ледь відчутний щем
Від ще не упалої небесної роси.
Місто пахне мокрим піском
Залите хлоркою з прорвавших труб
Вода перетворює дороги в ком
І стікає з обпечених бетонних губ
Місто чекає небесних сліз
Місто з'єднає небо та землю
Місто не має кінцевих доріг
Кожна із них відкриває греблю
Місто мовчить через хмарність
Шукають притулку бездомні коти
Місто пробачить небесну безкарність
І дозволить дощу по бетоні пройти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680067
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.07.2016
Мммм... Знову відчуваєш себе шлюхою. Не повією. Це занадто красиве слово для тебе. Шлюха якраз тобі підходить. Ідеально описує твій стан.
Любити нема чого. Довіряти нема чого. Просто живи і трахайся. Але ні, совість тобі заважає. Виховання хрінове. Так, наче думка людей має для тебе значення. Так, наче ти відчуватимеш більше ніж просто плотське задоволення. Просто змирися і віддайся йому. Ти ж хочеш. І байдуже, що нічого до нього не відчуваєш. Так навіть краще, з власного досвіду знаєш.
Він ж хороший. Дасть тобі житло, роботу, гроші. Хіба це не гідна розплата? Якщо будеш хорошою дівчинкою- вийдеш заміж і заведеш спиногризів. Ти ж цього хотіла. Ти ж про це мріяла. Просто віддайся. Не вперше ж.
Я не розумію, чому ти плачеш. Ну і що, що ти кохаєш когось? Твої почуття нікому не потрібні. Просто викинь і живи як всі. Як маса навколо тебе. Сама ж знаєш як противно виділятися.
Ідіотка.
Все знаєш. Все розумієш. І все одно борешся з собою. А вистоїш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679926
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016
у моєму житті бувають миті
а бувають і не миті
дивні люди навколо
утворюють коло
шепочуться часто позаочі
романи жіночі
для них - це єдина книга
ото брига
насміхайся з дитини
малої людини
і колись в років сорок
пізнаєш сором....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679650
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2016
Ти ніколи не зможеш їх повернути
Скільки б шляхів ти не шукав
Скільки б грошей ти не мав
Не вдасться ніколи про них забути
Вони посміхаються тобі уві сні
Манять до себе невпинно
Усмішка така в них невинна
І лунають у вухах веселі пісні
Вони на полицях душі загубилися
Лабіринтом пилу блукають
Шлях у вічність лише шукають
Тільки під ноги зовсім не дивляться
Вони як художні кольорові мазки
Такі яскраві і темні водночас
Їх не підкорить ніякий час
Бо вони - це кохані, дитячі казки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679320
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.07.2016
Ти бо...їшся? Тихим шепотом,
Осіннім берегом, шумить ріка
Ей, чужинцю this is your home
Це для тебе падає з неба зірка
Обернися в пошуках щастя
Напиши рецепт рукою художника
Я знаю, з першого разу не вдасться
В таланту немає цінника
Ти бо..їшся? Туманним айсбергом,
Невпинним ворогом, мовчить хребет
Прикрий лице червоним соромом
Забудь свій дім, прямуй в Тибет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679117
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.07.2016
При аварії розбийте скло молотком
Але скло занадто красиве для цього
Кожен транспорт набитий битком
Місця немає зовсім ні для кого.
Скло не розбите, тільки павутиння
На ньому калічить весняні промені
Під колеса маршруток потрапляє каміння
Підстрибують тушки знедолені.
Тисняться люди, міські каруселі
Закачують всіх, накривають совком
Всі посміхаються такі не веселі
При аварії розбийте скло молотком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678916
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.07.2016
"Я щаслива з тобою"
©Маріанна
А ми бачили сонце
Між пальцями. Через шпариночку.
Його промінчики он-де
Ніжно пестить малу тернову гілочку.
А ми читали краплі
Важкого осіннього дощику
За ним не видно, що далі
Сонце ховається в хмарному горщику.
А ми рахували зорі
У безмежному небі над полем
Мріяли скупатися в морі
І боролися з смертним невпинним болем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016
може стати чоловіком на кілька тижнів?
носити метелика і чорні круті підтяжки
вдихати прекрасних солодких парфумів
не паритися через неголені ноги й розтяжки...
ну так, неголені ноги варті перевтілення
хоч я сумувати буду за сукнями пишними
\ а за грудьми і їх прекрасним зціленням -
більше ніж за шкарпетками чистими\
все таки, треба ще добре подумати
бо пісяти стоячи я зовсім не вмію
але так люблю чоловічі руки рухати....
здається, я таки правильно мрію.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2016
у нашому раї немає палкого сонця
а шкода
там лиш блакитне небо до обрію
і вода
зелена трава проростає після зими
і земля
пахне життям і безсмертям так сильно
а тополя
росте поміж саду там замість яблуні
часами
із неба подає холодний осінній дощ
і вітрами
заганяє у теплий і саморобний дім
помремо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678187
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2016
між нами стоїть лишень смерть і безрозмірна вічність
але чомусь першого я боюся більше за все на світі
я піду на захід. ти ж прямуй твердо на холодну північ
я за вхід мушу боротися. для тебе ж всі двері відкриті.
межі між нами межують неправильно, я зауважила
крок вправо- і все. я йду до воріт на півдні
там не рай, ні, там густе і холодне зимове мереживо
і будять щоночі й щоранку лише мертві півні.
шлях до раю, напевне, десь в Гімалаях простягся
ти боїшся висоти, а я помираю від холоду
нам не дійти туди. шкода, я ж до останнього сподівався,
але я впаду ще при підніжжі від голоду.
давай я обійму тебе поміж кордонами, можна?
наші шляхи в небуття розійдуться на перехресті першому ж
ти не бійся, не треба сміятись услід тривожно
звістку про смерть до тебе принесе мій маленький ручний вуж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678183
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.07.2016
Родинки
На моїх лопатках показують
Місце, де ростуть крила.
Шрам
На моїй поясниці означає,
Що в мені живе сила.
Крила
Обрубками стирчать вгору
І виблискують кістками.
Шрами
На внутрішній спині
Кажуть, що залишені нами.
Кістки
Обписані червоним маркером
Випалюють мої лейкоцити.
Люди
В моїй голові сміються
І знову погрожують вбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677768
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2016
Мої вірші - це єдине, що я лишу після себе.
Слова без змісту і граматично неправильні
Це мій спадок рівноцінний до синяви неба
Кожне слово, як крапля : так чи ні, так чи ні.
Важко римувати неримоване і неписане
Важко відбивати ритм задубілими пальцями
Вдихай смог свого міста і сонце бажане
Вимальовуй із них картини білими смальцями
А ще важче писати присвяту для когось
Когось особливого й бажаного так сильно
Слова тоді розлітаються у чорну вись
І щоразу їх треба вишукувати так пильно
Мої слова бездарні й безсенсні зазвичай
Ти читаєш це й бачиш наскільки все втрачено
Мені не допоможе ні кава ні гарячий чай
Я просто пишу, щоб не вмирати отак неозначено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677563
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2016
З твоїх очей витікає ще одна безсонна ніч
Зі своєю бідою ти лежиш віч на віч
Вдих. Видих. Це ще не кінець, мазохістка
Ти чуєш як всередині ламається кожна кістка
Твої очі випливають слізьми і чорною тушшю
Серце у грудях знову стоїть непорушно.
Тільки не вставай. Бо уже не повернешся
Лезо в комоді. Але ти не наважишся
Перстень на пальці тримає тебе до останньго
Тому доведеться чекати повстання раннього
Просто всміхнися. Нікому не треба бачити
Як твоя любов просить тебе пробачити.
Це тобі кара. Мучся, ти заслужила, все, до побачення.
Хоч я не знаю за що, та й це вже немає значення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677504
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2016
епіграфом : http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677194
чомусь лише зараз ти думаєш про кисільну темряву. про відчай. про те, як легко померти від задухи....
весільні гості лукаво посміхалися тобі і бажали щастя. вони самі не усвідомлювали, що бажають тобі смерті. а ті, що усвідомлювали усміхалися ще ширше. і на серці щоразу ставало важче.
ти майже нічого не їла. було таке враження, що ти жуєш килим. в тебе силою залили бокал шампанського і ти відчула, що щось не так. на все стало так байдуже. голова затуманилася. що?
тебе вивели із залу. куди?
чиїсь руки почали знімати із тебе одяг. хто?
він підійшов до тебе і владним жестом вклав на білосніжну постіль. погладив... ні!
ти ж не хочеш цього. ти не готова. не дозволяй, не до.. не....
боляче. твій тихий стогін і жалібне схлипування не чує ніхто. він продовжував робити тобі боляче.
ти навіть не пручалася.
ти навіть не кричала.
тільки сльози зрадницьки котилися по щоках, знаменуючи кінець твоєї свободи. і життя разом із ним...
вранці тебе віднесли у ванну. дуже боліла голова. ти не розуміла, що відбувається. тебе одягнули в просту червону сукню і вивели до людей. під його ногами лежала вчорашня простинь, а на ній велика пляма червоної, невинної крові.
твоєї.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677204
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
до вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675477
ну ось і все. скінчилося твоє дитинство. чомусь важко усвідомлювати це тоді, коли ти стоїш коло дзеркала. в прекрасній весільній сукні. поки без фати, її одягнуть останньою. як клеймо на голову.
ще одне клеймо на твоєму маленькому пальчику. в 4 карати. та хіба кохання купиш діамантами?
якщо чесно, в цій безглуздій весільній сукні ти схожа на торт. або розтале морозиво. на твою тендітну фігуру треба щось коротке і красиве. вишукане....
довгі, накручені локони звисали як дохлі щурі між складками сатину і шовку. перлинки, блискітки, найдорожче мереживо.... під вечір ти загнешся від цієї величі. і так буде до самого кінця твого маленького життя.
вибач. уже не твого. ЙОГО. бо ти належиш ЙОМУ.
він тихо підкрадався з-заду. одягнув тобі на шию діамантове кольє. прошепотів, що ти прекрасна. ну так. діаманти навіть мавпу зроблять принцесою. хоч тобі вони ні до чого. ти чарівна в простенькій сукні і розпущеним волоссям. з усмішкою і ледь підмальованими густими віями, що роблять твій погляд таємничим і величним. ось вона - ти. а не ця папуга, що стоїть перед дзеркалом.
ти відвернулася.
ти скривилася, коли тобі на голову одягли діадему і прикріпили до неї фату.
ти гидливо відвернулася, коли тобі у руки подали букет з не менш строкатими квітами.
він взяв тебе за руку і повів під весільний марш. тобі ж він здався похоронним.
жарко. корсет не дає дихати. люди перешіптуються. ти стоїш перед вівтарем і стримуєш сльози. мама докірливо опускає очі. ну ясно.
вдих " у горі і в радості...."
видих " у багатстві і бідності..."
господи, за що? що ти зробила не так?
тебе навіть не запитали, чи ти хочеш цього.
"оголошую вас чоловіком і дружиною можете поцілувати наречену"
всі почали плескати. він підняв твоє підборіддя і нагло поцілував.
так темно
так порожньо
так важко дихати
і тільки бридкий голос над вухом:" тепер ти моя навіки...."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677086
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Моє місто живе у своєму нескінченному ритмі.
Ці/каве і надзви/чайне, а найчастіше глінтвейне.
Обпечує горло і нутрощі і зігріває у холодній зимі.
Кожен батяр на вулиці казатиме "яке воно файне!"
Моє місто стереже найсильніший цар із тварин
Для мене він - кицька, що муркоче над брамою.
Заходь подорожній. У місці немає поганих годин
Воно приголубить тебе і буде найкращою мамою.
Моє місто ніколи не затихає, ніколи не може спати.
Кожен день- це свято. Нічого не треба шукати.
Просто сядь поміж левами. І спробуй почути
Як мурчить цар звірів, випрошуючи в тебе цукати
Моє місто відкрите для світу. Відкрите для тебе.
У ньому ти знаєш усе, що тобі весь час бракувало
Для щастя тут зовсім, ну зовсім нічого не треба
Бо щастя дарують тут даром. Його не буває замало.
Моє місто працює без вихідних і відпусток
Без перерв на обід чи перегляду нового футболу
Для кожного з вас знайдеться новий сток
Натхнення, любові, ейфорії, ніжності і пляшка коли.
Моє місто носить назву великого князя
Великого царя , який народ свій повів
До процвітання й багатства. Звитяга
Властива усім, хто живе в славетному місті Львів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676744
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.07.2016
Мене закачав трамвай
Своїми рейками
Нічними рейдами
Під час яких я пила чай
Плекала колію й гортала
Новеньку книгу
Холодну кригу
У чаї я чомусь ковтала
Пишу вірш абсолютно бездумно
Під спів кофемолки
Строчу скоромовки
І чекаю трамвая відлуння....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676740
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.07.2016
літературна пародія на вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676500
ех, забирають мого Занга заміж
цікаво, чи в сукні він буде весільній?
цікаво, чи дівчата стануть поміж
його нареченою й ним спільно?
дивно, що Занг керує враз снами
дівчиська, якому словник подарую,
бо давайте, скажу вам між нами
його я так не причарую
такімі прєкрасними букфами
такімі желаннамі фразамі
Занг, а давай будєм вмєстє ми
і усипім жизнь нашу стразамі
хоч кодів його я не знаю
і п.єси я ще не писала
а, Зангу, ти янгол із раю!
дівчина на тебе фапала.
не муч дитину ненавчену
не кривди поета безграмотного
бо хто ще тебе ученого
заміж візьме самотнього?
в гарем тебе хоче кожна з нас
і зраду стерпіти так важко
але ми бажаємо щастя для вас
і співчуваємо тяжко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2016
Бл*ть. Отак треба починати половину моїх творів. Коли сидиш від передозу ідей за компом і намагаєшся запхати всю цю ху*тєнь в один вірш. А воно не хоче. І ти починаєш ревіти, бо не можеш підібрати риму до слова пилосос. Бо ху*сос тут постити не можна. Бо зараз тобі винесуть мозок через погану риму. Бо зараз якось байдуже буде на ту кількість павутини в твоїй голові, бо одна довбана ідея не втілюється в життя. Відчуваєш себе невдахою.
От як зараз. Треба вивчити пісню. Треба написати вірш. Треба поїсти хоча б. А ніфіга. Ніфіга, бл*ть! І в мене знову депресія. Трактор під вікнами розплющує землю, яку ще вчора ніжно гладив екскаватор. Лілії поламалися. Кактуси пожовтіли, бо я не поливаю їх 2 місяць. Ще й синці на все тіло, бо топографічний кретинізм невиліковний - мало того, що ходжу не туди, то ще й падаю вічно. " Ти така мила, коли плачеш. Мміміімі". Заї*ли! Краще встати допоможіть, пластир дайте, пожалійте! Ні, бл*ть, треба сфоткати і умілятися. Худоба.
От заї*ли. І вірші заї*бали. Але треба писати. Треба хоч щось забирати зі своєї голови, бо зовсім скоро вона просто вибухне. Отак-от. І навіть покурити не можна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676442
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016
В твоєму саду ростуть лілії і троянди.
Кров з молоком. Поєднуються
і роблять відтінок людської шкіри.
Красиво. Тільки не поколися об гострі
Шипи.
В твоєму дворі знову ремонтують дороги.
Гора піску височіє на тротуарі
і перегороджує шлях до вільного міста.
Шумно. Тільки ковш екскаватора ніжно погладжує
Землю.
В твоєму місті ніколи не падають грози.
Тільки сезонні дощі розмивають газони
і псують твої лілії, що ховаються під трояндами.
Холодно. Тільки плед на твоїх плечах захищає від
Осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016
В нашому будинку часто шурхотять стіни
За ними я чую сліди і тяжке безжиттєве зітхання
Воно завжди тут було. Які б не відбувалися зміни
За стінами ходить воно і зберігає вагання.
В нашій кімнаті постійно скриплять підлоги
Через перепад температур і завивання вітру в текстурах
І тінь у дзеркалі по ночах чітко побачити немає змоги
Вона як приз, який побачиш лише в особливих турах.
В моєму ліжку зовсім ніколи не буває самотньо
І тихо по ночах теж не буває ніколи зовсім
Воно спить зі мною. Його голос кличе в безодню
І каже мені задля щастя пожертвувати всім.
В моїй голові воно завжди займає місце попереду
Завжди зберігає свій п'єдестал недоторканим
Ганяє мої заблудлі думки неначе овечу череду
І заповняє всю голову й тіло тільки ним одним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675933
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.07.2016
Дай мені свою руку з непроглядної темряви
Я піду до тебе не дивлячись під ноги, бо не зможу впасти
Ти мій поводир. Відкрий по скоріше двері
Бо той, хто йде за мною все більше хоче мене вкрасти.
Ти мій останній шанс на спасіння, ти знаєш, правда ?
Я приречена кільцем на пальці і паском на тонкій шиї...
Він все наближається. Весільна сукня стане червоною
Море накриє мене. В нього з відчаю рабства хвилі.
А я до останнього тікатиму до твоєї руки в темряву
Я до останнього пручатимуся на ложі весільному
Просто злови мою руку. І я матиму шанс на звільнення
Просто почуй мене. І я житиму в світі вільному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675477
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 01.07.2016
Ти на одинці. Хоч навколо тебе натовпу хмара
Ти плачеш. Хоч усмішка крізь сльози як пара
Ти не віриш. А правда просто перед твоїми очима
Ти не бачиш. Не хочеш. Світ знову шокує речима.
Ти ж знала. Знала насправді все з самого початку.
Ти відчувала. На серце ж не можна нашити заплатку.
Ти вірила. А для чого, хіба щось змінилося?
Ти кохала.... І все одно це кохання у серці лишилося.
Ти дурепа. Бо все, що хочеш насправді почути
\"Кохана... Я просто хочу поруч з тобою бути\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Я просто хочу мовчати. І скласти своє розбите дзеркало шматочок до шматочка. Воно так часто розбивається, що зібрати його назад все важче. А найгірше потім знову відбивати в ньому сонце. Через тонку павутинку тріщин побачити небо. Просто висіти на стіні і переконувати себе більше не впасти....
Зараз я візьму в руки червону помаду і напишу на дзеркалі ту фразу, що розбиває його найчастіше. І більше не питатиму. З надпису тектиме червоно-помадна кров. Її шматочки забиватимуться в тріщини. І кожного дня вони висихатимуть і обсипатимуться. Доки одного дня дзеркало не розіб'ється так, що його вже не можна буде зібрати. Але це вже зовсім інше завершення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Моя маленька Тео ховається в ложбинці між ключиць.
Розгорнувши крила метелика тріпоче із кожним вдихом.
Моя Наталя, моя матуся живе у моїх руках. Вона моя мить.
Що не дозволить зробити дурниці і стане стіною перед лихом.
Мій лис нагло розлігся на животі та ребрах. От нахабний.
Здається ще вчора він спав на шиї і лякав мою маленьку Тео.
На моєму тілі ще багато печатей. Мій майстер незграбний.
Я ж фамільяр. І де розціте наступна печать - йому все одно.
Мій тілесний компас каже йти на північний захід
Там вони всі зберуться, аби розпороти свій шов.
Здається я існую для того, щоб возглавляти похід.
Для кожного з тих, що слід свій на мені залишив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674996
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2016
Ти- моя електролінія.
Пропускай мій пульс через свої дроти.
Не замикай під дощем. Не треба.
Проводь вольти моїх думок через широти.
Ти - моя зустрічна смуга.
Не виходь за межі дорожньої розмітки.
Фура, що їде на зустріч освітить тебе фарами.
Покажи їй свою, залишену мною на шиї мітку.
Ти- моя гроза в дорозі.
Освічуй мені шлях і оглушуй громом.
Дощ змиє сліди від дорожньої втоми.
Тільки поклич мене... У дощі тихим словом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
" І ось я вирішила взяти у руки словник...."
і ось зупинилася нарешті моя сугестія
дедлайн завершено. починається новий аспект
до мене летить нова рафінована гестія
як олія. час відкривати в собі нелегальний дефект
мій сакральний голкіпер. давай, нападай!
ти такий меркантильний, що мій відчай
уже цілком інший, аж ніяк не ідентичний
уже цілком архаїчно виливає за край
моя респектабельна візіє, де ж ти, так довго?
дегустуй мої манускрипти своєю ментальністю
я - твій рекрут. час навколо нас - мілітарний...
ну ж бо, здійснюй скоріше до мене свою мутацію
нехай порив на цей вірш не буде на марний....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674403
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2016
а вони читали вірші.... в моїй голові
вони реготали всі разом і розважалися
а я слухала і давала коментарі свої
дивилася в простір і тільки сміялася
а вони співали пісні... забуті моєю вічністю
казали всі разом як із гітарою гралися
а я підспівувати намагалася з гідністю
і між піснями все тільки і тільки сміялася
а вони ділилися любов.ю і щирістю як могли
розповідали історії, що трапилися здалека
а я мовчки уважно слухала що, де і коли
а я мовчки в душі тільки голосно плакала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674394
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.06.2016
а ми кохалися у полі з маками
іще собаками і задаваками
і танцювали там разом з макаками
співали з раками
і все
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2016
всі ми в чиємусь житті таракани
живемо в аортах думок і артеріях
загороджуємося від інших парканами
ховаємося від думок у преріях
нас лякає тільки одна людина-тапок
бо це єдиний, хто переб.є тараканів
кров протікає поміж численний лапок
ми повелителі різних тілесних станів
ми з.їдаємо всі червоні еритроцити
плаваємо венами по всіх думках
я твій таракан. я хочу з тобою жити
і керувати у твоїх холодних снах
викликай людину - тапка, сонце
бо я зовсім не дам тобі спати
він зажене мене до самого серця
і назавжди там будеш мене мати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674290
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.06.2016
Сьогодні знову дивуюся людській лицемірності.
\"Я- християнин. Я люблю усіх. Окрім лесбіянок і підарасів\"
Вау. Привіт, толерантносте. Ми росли в гуманізмі
Всі ми рівні. Ми не живемо в поділах людських класів.
Агов, панянко. Ти хочеш, щоб ми всі поздихали?
Дійсно. Ми лайно суспільства. Помилка природи
Як добре, що ми не такі як ви. Що ми такими не стали
Нас зневажають усі християни і їх \"величні\" народи.
А знаєш? Що я тобі зробила? Народилася не такою?
Я не кричу про це щодня на вулицях нашого міста
Хоч сьогодні один день я хочу побути просто собою
І розказати усім - я така, як ви. Не повія якась нечиста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671780
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2016
здається, я відчуваю в своєму нутрі життя
відчуваю маленькі рухи і поштовхи десь там
я така щаслива. це якесь неймовірне чуття
що перетворює в жінок маленьких милих дам
здається я чую, що скоро побачу немовля
маленьке, рухливе, шумне і таке рідне
ну ж бо. з,являйся моє довгоочікуване маля
для тебе вже місце знайшлося гідне
чомусь все таке біле й прозоре як павутинка
в тумані із променів сонця і стрекозиних крил
чомусь затихла в нутрі моя маленька кровинка
чомусь штовхатись йому немає вже сил
морозом по шкірі відгукнувся вітер холодний
і мені мокро на щоках так сильно чомусь
страх по тілу пройшов неначе з безодні
щось не так. невже від малечі я відвернусь?
так тихо і мокро. очі розплющу і сяду раптово
це лише сон. істерика тихо прорветься назовні
чому так жорстоко? хіба передасть усе слово?...
коли уві сні втрачаєш всі скарби тілесні і кровні
чиста постіль. ні крові ні страху на ній не має
чому уві сні я отримую все і втрачаю в ту ж мить?
заспокойся. вдихни. там всередині нікого немає
це лише сон. борися. час знову почати по-новому жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671671
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2016
Ми літаємо над містом до світанку.
До ночі спимо в ногах міського сміттєзвалища
Їжу для нас залишають на своєму ґанку
Всі, хто щоночі бачить наші тіла коло урвища.
Наші тіла огортають англійські тумани
Спалюють промені африканського сонця
Давай пограємо а хованки поміж світами?
Давай відберемо в хулігана його ранця?
Вони дивляться на нас з захопленням знизу
Перекривлюють співи і кажуть, що грішники
Палять свої вогні, підкидаючи сухого хмизу
А нам все одно....Ми вільні птахи -пересмішники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2016
Моя відьма дивиться на натовп з вогнища
Палає вогнем зцілення і ласки від кардинала
Мовчки прощається з усіма речами з її горища
Добре, що перед смертю їх таки туди заховала
Моя відьма не має ніякого права на прощення
Ніякого шансу на існування під новим іменем
Для неї можливе у землі зелене пророщення
На місці вогню під холодним весняним інеєм
Моя відьма заплющує очі від сильного болю
Кожен опік для неї - розплата за свою магію
Хіба вона винна, що в лотерею виграла долю?
Моя відьма розвіється містом у сірому диму.
Моя відьма не бачить як плачуть за нею ворони
Як люди побожно шепочуть, що зло вже спалене
Лиш кардинал усміхається, дивлячись в сторони
Я - нова відьма. Я нове зло ще ним не здолане.
Моя відьма, ти така щаслива літаючи містом
Ти така спокійна і ніким не підкорена, мила
Дай мені пережити цю ніч під кардинолом
І я піднімуся до тебе як перестане йти злива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671308
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.06.2016
пиши мені листи складені з попелу
їх вогнище горітиме довго, будь впевнений
не кажи, що кохаєш мене зопалу
в тебе план на все життя вже складений
шли мені сонце з загублених перехресть щоранку
хай воно світить в моє вікно і лякає злих воронів
хай воно зцілює кожну мою закривавлену ранку
що ти залишити після себе мені раптово звелів
кохай мене пристрасно і потаємно як вмієш ти
я тільки тінь, яка буде з тобою в ясний день
схожих на мене ще сотню ти зможеш знайти
хоч я така одна на світі, мій принце, лишень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016
захисти мене, люба, від холоду
вбережи мене, мила, від голоду
я ж вбережу тебе від безсоння
та поцілую уранці з спросоння
я подарую тобі орхідеї медові
і сни неймовірно чомусь кольорові
захисти мене від кулі смертельної
вбережи ще від смерті пекельної
я ж подарую тобі все, що маю
путівку щасливу до нашого раю...
наш полігон давно пахне пусткою
моя війна стала раптом відпусткою
ти не прийшла, а я вже програла
ти ж навіть зброї з собою не мала
ти навіть серце мені не відкрила
тільки усмішкою враз підкорила...
ти ж є насправді? я не в царстві Морфея?
ну, посміхнися мені, добра фея....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
ми просто йшли, спускаючись по коридору
він бачив нас. всміхався мило знову
я не прийду. пробач. ця ніч буде вже остання
погладь мене. я твій кіт. я твоя весна рання.
і знов пробач. він не відпустить. він - хазяїн
без нього я не піду нікуди. я його безодня таїн
для тебе я лиш забавка на ніч, я знаю, любий
любитиму тебе востаннє ,мій коханцю згубний.
цілуватиму твої вуста так лагідно і ніжно я
бо тільки ніжність подарує ніч на все життя
бо тільки ніжність доторкаючись до твого тіла
відкриє те, що жодна з них ще не зуміла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670517
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.06.2016
повертатися - погана прикмета
хоч іноді це єдиний вихід з усіх
повернися на Землю, моя комета
освітить для тебе мій сміх
я не знаю чи варто вертатись
чи варто розгортати крила
вони почорніли і гратись
із ними мені вже несила
Джейн. люба.час додому
я чекаю тебе цілу ніч і весь день
для мене прекрасна ти в чому
б не була. у колір вишень
я одягну тобі сукню мереживну
я заплету тобі перли у коси
лиш повернися в майстерню
коли під ранок блищатимуть роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670511
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.06.2016
а давай полетимо у Каїр
у пустелі незнані
я напишу тобі цілий твір
у каравані
я осідлаю верблюда горбатого
і з висоти
побачу хижака крилатого
а з ним ти
і на піраміду найвищу
ти піднімись
я тебе там підвищу
у вись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016
я - жінка. та, що йде перед вожаком у зграї
та, котру захистить найсильніший і кого захищаю я
прикриваючи горло ховаюся, відкриваючи краї
бо я - вовчиця. та, що веде для інших життя.
я - Жанна Д'арк. воїн, зроду нескрений
я веду свій народ на справедливу дорогу
я кажу йому, що насправді він не здоланий
що насправді це ми йдемо всім на допомогу
я - цнотлива повія для всіх і для єдиного
оголяюся всім. але душу оголяю одному
він - не половинка. я вибрала цілого
в нас немає гнізда і немає коханого дому
я - примара, що ходить за спинами вічності
керую всіма залишаючись в тіні і просторі
відстоюю право заплямленої честі
для тих, хто на суші, у небі чи в морі
я - жінка. я - суддя і грішниця. я - монахиня.
для кожного з вас я неначе невидима
мене бачать в борделі і церкві, я як княгиня
карати не можна помилувати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2016
Кожного дня він садить свій літак.
в людському натовпі, темнішому за ніч
Свідомо - шукає знак,
Що її нема поміж облич.
Підсвідомо - він ще з нею.
Підсвідомо - він ще в ній.
Нема нікого - апогея.
Ти виконав обов'язок свій.
Вона ж виходить з електрички.
Такої львівської, як є у нас.
Вдивляє поглядом усі зустрічки.
А раптом він поверне час?
І на пероні побачить постать.
Невже це він? О, отче наш!
Та це лиш помста
Дурного серця
Яке ніколи не за буде вас.
Він візьме собі в дружини небо.
Його літак - це твердий дім.
А екіпаж - народ, що треба,
Перевести крізь сотні стін.
Під материнським оком космосу.
Летить той дім, летить свобода.
Для нього це - лише робота,
Він пізнає небес красу.
Її ж життя - суцільна заметіль.
То там, то тут, чого чекати?
Літає по ночах як міль,
Нічого вже не хоче знати.
Її любов помре, як ненароджене дитя
Вона його любила. Його ще не було.
Пішла полікувать собі життя.
А вбила душу. Зовсім ненароком вбила
І пройде час. Він стане вже пілотом.
Та підкорить небес любов.
Її зустріне в небі автостопом
І все повториться в них знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
сьогодні я згадала зиму минулого року. я на волосині від смерті і... "тільки ти не вмирай". чому я згадала той сон? чому він мені снився? я справді хотіла померти. 35 кг і 168 см зросту. мені лишалося ще зовсім трохи. але я залишилася.
всім було байдуже, а я мовчала. а для чого комусь знати? це ж не рак. це видно по собі. але всім було байдуже...
вона накричала тоді на мене. вперше, здається. виматюкала і пригрозила: "я годуватиму тебе з ложечки, бл%ть!". а я сміялася. і плакала.
а потім заснула. так міцно, як мала дитина.. і мені снилося... "тільки ти не вмирай... бо я не зможу погодувати тебе з ложечки.. не вмирай, добре?"
і наступного дня я змогла поснідати.
через тиждень я їла 2 рази на день.
зараз я з'їдаю сковорідку картоплі і шматок торта. а вона так і не погодувала мене з ложечки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666624
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
травень з'їдає мене зсередини
проростатиме з квітня по вересень
я певне не встигну тебе попередити
що вже не побачу червень
я- руда королева морфію чистого
я- повія на ринку за крок від безодні
я та, що шукає янгола в неба Всевишнього
курить траву і кальяни водні
я та, що все втратила однієї ночі
я та, що залежна від дози щоразу
я та, що лягала під всіх ховаючи очі
я та, що хотіла усе і одразу
мій любий янголе. мій охоронцю
не плач, бо ти вже нічого не зміниш
це вже остання. я тобі обіцяю
ти ж мене там обов'язково зустрінеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
... кожне місто мало свою особливість. Всі жінки носили імена, які мали щось спільне. Історія йде з квіткового міста. Кожна жінка носила ім'я якоїсь квітки. Фамільяри не мали імен, адже кожна хазяйка кликала їх по своєму.
Всі ділилися на касти. Нижчі мали право мати 1-2 раби.
Вищі - 3-4.
І еліта, яка могла мати їх до 10.
Червона Роза була особливою. Вища. Мала 3 фамільяри. Кожен з них носив на шиї червоний бант з квіткою. Але для неї фамільяри не були рабами в прямому значені цього слова. Так, вони мали дотримуватися щодо неї основних правил, виконувати її накази але Роза ставилася до них як до коханців. Хлопці виконували хатню роботу і задовольняли її тілесні бажання. Жодних мук чи серйозних покарань. Фамільяри легко могли її обійняти чи поцілувати без дозволу. Роза лише докірливо всміхалася. але їй це подобалось
фамільяри без хазяйки збиралися в групи по місту. в брудних підземеллях, де вхід жінкам було заборонено. але щойно чоловік виходив на поверхню, то взяти його могла будь-яка жінка.
отже, Роза йшла вулицею. хлопці вирішили прибрати генерально, тож дівчина змахалась геть. і на зустріч їй - він. брудний і подертий. але неймовірно красивий. за ним йшла огрядна Камелія . Роза обійняла хлопця і швидко повела геть. той не пручався.
раптом він зупинився і шарпнувся. Роза зітхнула. натягла йому на шию бант - ти знаєш, де я живу. нижчі тебе не посміють чіпати. приходь, я чекатиму - і пішла. хлопець дивився їй услід. бант не знімав, але і йти до неї не збирався
Роза повернулася додому. думала про хлопця. Лео як зазвичай заніс її на руках у ванну і почав мити. дівчина блаженно заплющила очі і всміхалася. потім хлопець заліз до неї у ванну і почав приносити їй задоволення.
вранці дівчина прокинулася в обіймах Астора. той ніжно гладив її по спині і посміхався. відвів очі - чого бажаєте на сніданок, леді? - в нього чарівний голос. Роза саме через нього вибрала хлопця. задоволено потягнулася і сіла зверху на хлопця - щось приємне. Астор посміхнувся і насолода продовжилася
Томі приніс їй вечерю. трохи дивне ім'я для величезного накачаного чоловіка. але його ніжний характер, теплі, трохи загрубілі руки зводили дівчину з розуму. - доброго ранку, леді - всміхнувся він. позаду з'явився Лео з новою сукнею - бажаєте на прогулянку після сніданку? - всі хлопці відводили очі. так треба, такі правила.
Роза задумалася - сідайте зі мною. сьогодні я вдома - хлопці розсілися біля неї. Роза всілася Томі на коліна,Лео почав її годувати, а Астор розчісував її розкішне червоне волосся. їм всім було добре.
Після обіду дівчина пішла в сад. Звісно, повний червоних троянд. Коло її улюбленого куща стояв він і ніяково мнув у руках бант. Роза підійшла. Хлопець впав перед нею на коліна і поцілував у руку. Тепер він належить їй.
- ти будеш Алекс - погладила його по щоці - ходімо. Хлопці розкажуть тобі правила. - всміхнулася - сподіваюся, тобі буде зі мною добре - і тримаючи його за бант, повела в маєток. Хлопець здивовано дивився на неї.
Хлопці трохи підозріло подивилися на Алекса, але дали йому одяг, показали де ванна і розповіли правила - виконувати накази, не суперечити, без дозволу в очі не дивитись, бути ніжним, обіймати частіше і цілувати впевнено. Можна полюбити, але не нагліти. Оце й усе.
Алекс киавав, і думав, що такої хазяйки в нього ще не було.
Ввечері Роза запросила його до себе. Хлопець несміливо увійшов і опустив очі в підлогу. Дівчина наказала йому роздягати себе. Алекс послухався . В нього дуже ніжні руки. Роза зашарілась. Хлопець роздягнув її і наважився обійняти. Дівчина всміхнулася і поцілувала його. Хлопець відповів. Впевнено. Тоді ніжно вклав її в ліжко і почав цілувати її тіло. Роза томно видихнула і ледь вигнулася
Алекс ніжно гладив дівчину руками. Опустився поцілунками донизу і почав ублажати. Роза застогнала і вигнулася більше. Їй сподобалось.
Через деякий час Алекс припинив. Почав цілувати її ерогенні точки і гладити груди. Дразнив її. Роза притягла його до себе і палко поцілувала. Віддалась йому вся.
Вранці прокинулась в його обіймах. Почервоніла. Вона ніколи не спала роздягненою і невмитою. Сіла. Алекс прокинувся і сонно всміхнувся. Він був дуже милий і дівчина зашарілась. Погладила його по щоці і покликала Лео. Той поніс її у ванну. Томі готував сніданок, а Астор разом з Алексом прибирав у кімнаті і вибирали їй одяг.
Після обіду дівчина з Томі пішла на прогулянку. Всюди відчувалося якесь напруження. Томі міцно тримав дівчину за талію і озирався. Роза тримала його за бант і повела його додому. Хлопці хижо всміхнулися. Схоже наближається переворот.
Цього вечора вони всі прийшли до неї. Типова ніч з гаремом. Вранці безсила дівчина заснула. Хлопці вимили її, одягнули і розсілися коло ліжка. Дівчину розбудив кур'єр - почався переворот.
Хлопці всміхнулися. Роза зіщулилася під покривалом. Але їй дали право вибору - вищі можуть вибрати собі хазяїна. Одного. Хлопці вирішили її пожаліти і пішли вибирати собі рабнь. З Розою лишився Алекс
Хлопець сів поруч з нею на ліжко і зняв бант. Роза опустила очі - як... Бажаєте вас називати?
Алекс всміхнувся - хазяїн. Правила не змінюються. Посунся - дівчина посунулась. Хлопець хляпнувся поруч і щасливо всміхнувся - воооля. Тепер ми пограємо - навис над Розою. Дівчина зіщулилася
- не пручайся. Правила не міняються. - прошепотів їй на вухо і вкусив за мочку. Роза ахнула і вигнулася. Сльози в очах. Алекс не звернув уваги і почав процес. Дівчина не пручалася. Всі, хто пручалися помирали на місці
Потім Алекс вклав її зверху і гладив по спині. Роза не стрималась і розплакалась. Хлопець пирхнув - перестань. Я не битиму тебе. - Роза зіщулилася.
Дівчина затихла. Цілий тиждень терпіла приниження фамільяра, але не пручалася. Алекс не знущався з неї, але змушував робити різні сороміцькі речі. Дівчині було неприємно
Потім вони пішли на площу. Чоловіки впевнено тримали владу в руках. Над жінками знущались так, як вони над фамільярами. Роза мала на шиї літеру А і красивий ошийник. Тулилася до Алекса. Хлопець всміхався - не бійся.
На площі було багато народу. Встановлювались нові правила. Тепер у жінок немає жодних прав, а чоловіки можуть робити все. Коли вони їхали додому, Роза сиділа в нього на колінах. Поклала голову йому на плече - тепер ви замучите мене до смерті- тихо спитала. Алекс погладив її по спині - це залежить від тебе. Будь слухняною
Алекс і Роза приїхали додому. Дівчина слухняно пішла на кухню готувати їсти. Якась відсутня. Алекс сів на стіл. Дівчину пересмикнуло. Опустила очі - хазяїн - тихенько
Алекс обійняв її і повалив на стіл - тихо, пограємо - дівчина зціпила зуби і не пручалася
Через півгодини Роза не витримала і в сльозах побігла в сад. Це вперше вона зламалася. Алекс дав їй ляпаса - ну що ти? Припини негайно! - гаркнув на неї. Роза зіщулилася і підвелася. Відступила на крок назад - я хочу... Хочу поміняти хазяїна! - крикнула крізь сльози. Алекс повалив її на землю і притис - а мене не цікавить! Ти моя! - і увійшов в неї. Дівчина вигнулася і почала пручатися
Алекс схарився і повів її в підвал. Там все припало пилом і павутиною. Хлопець кинув її на брудний стіл і взяв батога.
Роза гордо дивилася йому в очі. Навіть коли він почав знущатись Роза не кричала. Лежала, зціпивши зуби і мовчала, доки не знепритомніла.
Алекс виніс її в кімнату і кинув на ліжко. Взяв пляшку вина і сів в неї в ногах. Пив, доки Роза не прокинулась. По її щоках потекли сльози і було дуже боляче. Закусила губу і спробувала сісти
Хлопець вклав її назад і почав промивати рани. Роза заплющила очі і не рухалась. Сльози текли далі.
- до тебе зараз прийде Томі. Тепер він твій господар - Алекс погладив її по щоці. Дівчина здригнулась і промовчала. Забрала від себе його руки і важко почалапала надвір. За воротами стояв Тммі. Одразу взяв її на руки і поніс в екіпаж. Роза мовчала
Томі сів з нею в екіпаж - що з вами.? - Роза ледь всміхнулася - кровотеча.... Я була... Вагітна.... - і знову знепритомніла. Хлопець завіз її до цілителя. Через кілька днів дівчина повернулася до свідомості
Томмі погладив її по щоці - не помирай, чуєш?
Роза ледь кивнула і взяла його за руку. Томі опустив очі - ти тепер моя. ..
Дівчина зіщулилася - не бий. Прошу. Я... Я ж... - сіла і обійняла його - я ж люблю тебе. Не бий, прошу - сльози на очах. Томі обійняв її - не буду. Все буде добре - гладить її по спині. В кімнату зайшов Алекс. Роза шарпнулася і перелякано затремтіла. Томі обійняв її міцніше. Алекс зітхнув - чому ти не сказала? - холодно так. Роза підняла очі - бо ця дитина була не від тебе
Хлопці здивувалися. Алекс відразливо пирхнув - зараз я це виправлю - сказав грізно. Роза перелякано обійняла Томі
Томі зітхнув - це виправлю я.. Вона моя щезни
Алекс вирішив не мати проблеми і пішов геть. Томі заніс її в спальню і почав виправляти
А далі я не знаю. Вона може вмерти при родах а може все життя бути його фамільяром. Я хочу друге, а він хоче перше. Вирішуй ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664850
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016
а ти знаєш... мої замки не згорають. вони горять до тла і попелу, але не згорають ніколи. ти бачиш мої стіни? інколи мені так боляче дивитися на них. після кожної пожежі я складаю їх заново. по крупинці. по дрібничці.
я навчилась складати мозаїку.
я навчилася складати вітражі.
ти віриш, що мої замки неспалені? я вірю. хоч і глибоко-глибоко в душі усвідомлюю - це просто попіл. звалище сірого надщербленого каменю і погорілого дерева. мій замок упитаний вогнем. розмальований сльозами. коли приходить сонце - воно відбивається сотнями райдуг. і без окулярів на мої замки вже не подивишся.
коридор мого замку темний. ти не боїшся ходити по ньому? тільки не відчиняй ці двері. прошу тебе, тільки не спускайся по тих сходах донизу. ти не знаєш, що там. ти не знаєш.... не йди... бо тоді
мої замки
згорять
до
попелу.
сірого
чорного
мертвого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664048
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.05.2016
я так хотіла побачити світ
підкорити дороги і шпилі далеких міст
побачити мармуровий квіт
ліпнин у містах, які оминає піст.
я увійшла в Будапешті на кораблі
ілюмінація міста прекрасна
шампанського нас накривали хвилі
і я вже не була нещасна
мене погубив пафосний Відень
окрилив ароматами сонця і кави
я навіть не хочу вертатись на південь
все палатиму в променях слави
а Цюріх плакав з моїм приїздом
суворий, простий надзвичайно
для мене ти став домашнім містом
тебе покохала негайно
останнім був Мюнхен прекрасний
Габсбурги жили розкішно
багатий будинок власний
заколихав мене величчю ніжно
я їхала з Моцартом і Швейцарськими Альпами
Сісі-Елізабет хвалилася новою сукнею мило
Мюнхенське пиво шуміло альтами
а я так полюбила це все... міцно і щиро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662041
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.04.2016
я вірю тобі повністю
довіряю словам і вчинкам завжди
захоплююсь рівністю
і прошу так щиро - зажди.
не тікай від мене в завулки
не ховайся від мене в окопи
вставляй у дерева втулки
і пий березові соки
спи будь ласка щоденно
їж нормально благаю
я ж для тебе напевно
янгол що випав із раю
чи демон в червоній пелені
беззахисна і обережна
тікаю на трави зелені
такою буває не кожна
набридаю щодня щохвилини
пишу постійно дурниці
пробач же мої переклини
я поруч з тобою щомиті....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659889
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2016
коментар - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658909
музика кожного міста - незаймана
забруднена смогом і вуглекислим газом
ти чуєш її щоранку і щоночі, янголе
наповнюй своє серце бетонним екстазом
хмарна погода - скрипковий ключ на початку
кожен рядок містить грозу і сонце водночас
оркестр міста напише зливу на згадку
ти лиш заспівай її з наближенням ночі...
музика серця - прекрасна і порочна
місто співає із нами для нас і для себе
змішує потоки пластику та гіпсокартону
відкриває всі ноти тільки для тебе
ох, я знову забула свою пісню, дурепа
і тепер мовчки слухаю зливання котів під вікнами
асфальт випаровує басом і альтами
місто відкрило для нас часточку неба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658993
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.04.2016
мої стіни такі холодні і побиті грозами
споєні їхнім дощем дощенту щемлячого
ти вже пробач мені. я підкорена дозами
наркоти слякоті і туману терплячого
моя цегла осипана сотнями цифрами
закутана в фарби палітру і прозу
графіті на стінах живуть логарифмами
вимальовують квітку мімозу
моя душа темна і давно уже втрачена
померла від солі морського припливу
чорна бездушна ніким не побачена
я поховаю її до запливу
мої вежі розбиті і давно не під небом
мої сходи осіли і заросли бур'янами
я здичіла як звір що ховався під пледом
мене не повернеш ніколи словами
час нагороджує мене лише шрамами
глибокими дикими і незагоєними
відгороди мій замок високими брамами
щоб не світити ранами загноєними
мої стіни такі холодні і побиті грозами
моя цегла осипана сотнями цифрами
моя душа темна і давно уже втрачена
чорна... бездушна... я не пробачена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658486
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.04.2016
[color="#0088ff"]Весняна гроза заливає дороги водами
прикриває вікна солоними повенями
розриває небо і землю грозами
нас обливає сльозами[/color]
[color="#ff0000"]ми посміхнемося щиро
завтра нас огортатиме диво
лиш підморгни ти грозі жартівливо
завтра все знову буде дуже красиво[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657961
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2016
Сьогодні мені знову снився ліс.
І літо. Зелені діброви.
Ти на руках мене через озеро ніс,
А я супила чорні брови.
Сьогодні мавка співала у лісі.
Кричала, шукаючи Лукаша,
А ми з тобою лежали на стрісі
І рахувала сузір'я душа.
Сьогодні русалки зробили шабаш,
Водяник напився гіркого болота.
Ліс відкривався покірно для нас,
Нас оминала усяка турбота.
Сьогодні луною співаю пісні,
Сьогодні відкрию тобі все незнане
Ступаючи боса по полонині...
Моє тіло для тебе домівкою стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657729
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.04.2016
чомусь лише зараз зрозуміла суть цитати:
"коли у всіх твоїх жінок місячні йдуть одночасно"
моя любов до когось насправді нічого не варта
і як каже мама: " чому ти, б*ять, ніколи не робиш вчасно?"
дійсно. я нафіга? я ж зроблю і всі це знають
хоч місячні під час заочних лекцій явно стають проблемою.
здається, мої ритми образилися і мене не шукають
здається, синхронний пмс стає для нас системою.
а насрати. ніжність пішла в запій насолоджується весною.
ніжність втратила свого лиса навіть не зронила сльозинки
ми такі різні, боже, чому ти караєш мене тією росою
бездушною. але ж мені боляче. я як повія на ринку.
а й справді. хіба я варта тих сліз? я ж нічого не змогла
ні дати ні взяти ні задовольнити. дурепа!
час жити далі. він втратив те, що я так любила
і час нарешті починати робити щось в терміни
нервувати її, щоб робила вигляд, що лягає спати
писати вдень і усміхатися кожному досягненню
хоч Занг знову казатиме - ну що за срань пишеш ти?
а мені насрати) адже я знову просто живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657246
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.04.2016
мені вже тебе мало
ця ломка занадто сильна
хоч з нами нічого й не стало
ти хочеш побути вільна
я не хочу тебе тримати
я ламаюсь від болю надвоє
я знаю що буду чекати
коли нас залишиться двоє
природа пішла за тобою
я одна у куті свого рингу
я програю вам без бою
і знову залишусь без рангу
ця ломка сильніша за відчай
чи відчай сильніший за совість
за мною дивиться слідчий
записує дії у повість
я знаю що так тобі винна
що ти так потребуєш свободи
частину мого розуміння
будуєш круг себе ободи
о боже, чому я така нетерпляча?
чому ти для мене наркотик?
ти моя красуня НЕ спляча
я твій пухнастий котик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
а мені боляче - пошепки
вона кричала так тихо і голосно
що її чули далекі зірки
що мені на душі стало млосно
а мені холодно хлопче
подай-но свій плащ і плед
помоліться за мене отче
віддайте бідним мій мед
а мені самотньо чуєш
довкола одна порожнеча
невже ти за кимось сумуєш
а для мене не скажеш й словечка
а мені так боляче любий -
лунало у моїх вухах
чому ти до неї так грубий?
ти знову мене не слухав
ти знову мене не бачив
ти тікав від неї на південь
я ніколи тобі не пробачу
я поховаю її під вечір
я загрію її покривалом
у вогні із старих фотографій
обезболю її перевалом
і фільмом про грізність мафій
усиплю її в ніжних обіймах
і нікому уже не віддам
хоч борися за неї на війнах-
відсьогодні ти будеш сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655653
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.03.2016
Чомусь ніхто не любить Арлекіна,
Чомусь всі пишуть про П'єро,
Усіх цікавить пані Коломбіна,
що з ними буде чи було.
Чому не люблять Арлекіна,
того коханця Труфальдіно?
В якого в серці переміна
щораз стирчить як гостре сіно?
Спритний слуга та ловелас -
П'єро затьмарив на всяк час.
Чарівні дами - він для вас
Знімає маску мов той ас.
У нього одяг весь барвистий..
Дарує панночці намисто,
усміх у нього завжди чистий,
а в серці знову.... пусто.
Чому не любиш Арлекіна?
Хіба він винен, що безсилий?
Що він щаслива не людина,
а не як П'єро плаксивий?
Він виступатиме для всіх,
підкорить серце ваше й розум
Ви ж подивіться на цей сміх -
і Арлекіном стане кожен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655354
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.03.2016
Зовсім скоро я виграю бій,
а після нього - стану я твій.
Стану я твій, ангеле мій
я відрізню тебе між повій.
Гламурними блисками всипаний,
пір'ям рожевим обкладений...
Хто тебе, милий, викупить?
В чиєму вірші будеш згаданий?
Бій наближається швидко так
зброя уже приготована, любий.
Чи чуєш ти перемоги смак,
янголе мій загублений.
Янголе мій ти нескорений,
янголе мій непробачений
Чому ти такий знедолений?
Чому ти для мене втрачений?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655038
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.03.2016
за хатою поляна барвінкова
на ній стодола бідова
в якій комора бурякова
в коморі ще гілка вербова
а на ній бочка вершкова
маленька машинка військова
в ній фарба лежить вибіркова
кожна плямка - така виняткова
і зовсім, здається, не випадкова
сьогодні на мені сукня волошкова
і я тепер дуже впливова
так промовляє рідна мова:
"я безперечна, гарна, пречудова"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2016
Навіть кат втомлюється від своїх робіт
Навіть в нього бувають проблеми
Час вже давно залатати лівий чобіт
І розібрати домашні дилеми
Хоч під маскою - він жорстокий тиран
Забирає злочинні криваві життя
Для кожного з нас він - немов ураган
Що очищає прогниле буття
Коли він знімає заляпану робу
І виходить за межі холодних в'язниць
Стає звичайним, хоч і на добу
Йде у квартал хороших крамниць
Розгулює ними, роздивляється ціни
Торгується з жінкою за шоколад
Купляє ромашки коханій дружині
Прямує додому повз гарний сад
Хоч завтра він знову ламатиме руки
Катуватиме зрадника чи пияка
Сьогодні для нього далекі ці муки
Бо вдома на татка чекає донька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652083
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 16.03.2016
щоночі я засинаю в камері тортур,
нас огороджує мур,
нас затуляють сталеві ґрати...
ти живий, мій брате?
ти чуєш ці крики болю?
моління про волю.
за вікнами знову сніг, чуєш?
ти ще сумуєш?
ей, брате, весна йде!
нікого не омине!
брате любий, не плач, прошу.
хрестик на шиї ношу.
щойно розквітне перша примула:
знай, що неволя минула...
а поки тримайся, брате.
нас зачекалася мати.
нас не здолають ніякі тортури,
адже нас ще не забули...
я засинаю, брате, прости.
свободу для мене моли.
на холодній підлозі недолі
в калюжі чиєїсь крові.
мені сняться ті дивні речі
діти сідають на плечі.
брат піднімає щасливі очі...
я прокидатись не хочу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651862
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2016
сьогодні мої нирки намагаються вилізти через спину.
розірвати шкіру і зламати хребет чисто навпіл.
сьогодні я знову не спатиму і ніяк уже не спочину.
лиш чекатиму спазму від болю і вдихатиму попіл.
сьогодні ти ощасливила мене своєю присутністю, мила.
причарувала танцем і нікому не чутним музичним ритмом.
грізним наказом "розслабся!" тіло моє собі підкорила.
в квартирку розвіявши недоліки сивим димом.
сьогодні всі ліки й уколи для мене вже зайві, напевне.
ти зцілила мене однією своєю присутністю, сонце.
нехай же зусилля твої ніяк не пропадуть даремне.
і завтра на сцені я підкорю собі твоє серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650584
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2016
Моє дитинство - дзеркало, у якому відображалися небеса. Чистота хмар - це душа, а свіжість небес - моє я. Безмежність мрій, мов сяйво сонця, зігрівало мене і давало наснагу до подальшого відкриття.
А зараз усе змінилося. Небеса стали маленькою кімнаткою, поділеною на два світи - день і ніч.
Я люблю темряву. У ній зникає усе, що нас лякало, а залишається лише одне: думка, що вони повернуться.
Мене огортали тиша і спокій. Усе моє тіло було пронизане спокоєм. Зараз тут ніч. Раптом тиша вибухнула звуками дзвінка. Я ввімкнула світло. Темрява злякано сахнулася і втекла, залишивши по собі лише чорні тіні, що тулилися в кутках.
Я насупилась.
Нічна тиша яріла зорями. Місяць, мій частий супутник, був схований десь на іншому боці Землі, але я була не сама. Він сидів поруч. Як довго я не відчувала його присутності біля себе. Він подивився на мене і в його чорних очах відбилися зорі, і, на мить, мені здалося, що на мене подивилася сама Ніч. Він якось невпевнено подав руку. Я взяла її і притулилась до його плеча. Нас оточувала тиша. Ми знову жили разом. Просто жили, без усяких емоцій чи відчуттів, був лише страх, що прийде світанок.
І він прийшов. Вранішнє сонце знову поволі піднімалося вгору; воно прагнуло зайняти своє королівське місце на небі, аби звідти, з висоти пташиного польоту, спостерігати за нами, комашками-людьми.
- Аріано.
Я здригнулася. Це перший звук, що я почула за всю ніч.
- Що?
- А я вже забув - як це, стати ним у присутності когось.
Я теж призабула, але йому завжди було важче ніж нам усім.
- Нічого, звикнеш…
- Касим.
Він обернуся. Це вперше за шість місяців я вимовила його ім’я.
- Що?
- Все повернулося?
Він посміхнувся, обійняв мене і прошепотів на вухо:
- Набагато більше ніж ти думаєш.
Я заплющила очі.
« Я ніколи не забуду тебе. А ще, твоє ім’я, твій біль, твою душу, твою любов… Усе, що складало тебе, усе, що оточувало тебе, усе це – мій світ. Мої мрії. Моє життя. Усе це – я. Мені буде дуже важко забути все, що утворювало мене саму. Тому, я думаю, ти не образишся, якщо я віддам тобі все, а натомість залишу тільку одну річ – пам’ять. А ще, я хочу, щоб ти знав - я не триматиму тебе. Я відпущу без сліз, істерик, без слів. Просто йди. І ніколи не повертайся, бо все повториться знову. Прощавай. Лада.»
Він ішов по вулиці, а в голові його і досі звучав той лист. Пройшло вже п’ять років, а чоловік і досі не може забути.
Руслан зустрічався з Ладою недовго, але це були найкращі дні його життя. І от, ні з того, ні з сього він вирішив,що не любить її. Він пішов, а на прощання сказав…
Руслан похитав головою. В думках спливла їхня остання телефонна розмова:
- Алло, Ладо.
- Привіт Руслане. Ти щось хотів?
- Так, я одружуюсь.
На мить запала тиша.
- Ще щось?- її голос здригнувся.
- Я радий, що це не ти. Забудь мене.
Як же він шкодує про ці останні слова! Але це нічого, він спробує ще раз.
- Алло.
- Привіт, це Руслан.
- Так, я пам’ятаю тебе.
Знову на мить запала тиша.
- Ти хочеш щось сказати?
- Я шкодую, що одружився не на тобі.
- Знаєш, я рада,що це була вона, а не я.
І поклала слухавку.
- Щось сталось?
Лада повернулась до коханого.
- Ні, сонце, просто помилилися номером.
Чоловік був у відчаї. Весь світ змінився до невпізнанності. Усі його мрії і надії зникли, розсипались, немов пісок. Що ж, час іти. Час іти, аби більше не повернутись. Ніколи».
Дочитавши історію я стрепенулась. Ще півроку тому я готова була вірити, що Касим пішов і більше не повернеться. Але тепер переконана, що це був лише вияв слабкості. Касим не може жити без мене, а я кохаю його занадто сильно аби відпустити.
Вийшовши надвір, я відчула неймовірну ніжність до Касима і несподівано обійняла його.
- Ум, знаєш,- сказав він після довгого поцілунку,- якщо ти так реагуватимеш на походи в редакцію, то я ходитиму туди частіше.
Я засміялася.
- Дивний ти. Ми, начебто, кохаємо одне одного, а ти поводишся наче… ну не знаю, наче я крижана королева.
- А хіба ти не така?
- Не для тебе. Не бійся, я не фарфорова, мене можна торкатися.
Тепер засміявся він.
- Я трохи здивований. Після того,що я зробив, не думав, що ти мене так швидко пробачиш.
Я насупилася.
- Ти сам себе покарав, то ж за що пробачати?
Касим сумно всміхнувся. Погладив мене по щоці.
Я заплющила очі.
За що? Та є за що. Розбите серце, море сліз…перших сліз у моєму житті. Я ніколи не плачу, я мушу бути сильною.
Чому я пробачила? Дурне питання! От пробачила, прийняла, покохала ще раз, щоб що? Втратити знову? Ні, цього не буде! А якщо й буде, то тоді вже нікому буде повертатися.
Покохала. Пробачила. Прийняла. Навіщо?
Треба це припиняти. Пізно шкодувати про скоєне. Минулого вже не повернеш.
Я зітхнула.
На землю тихо опустилися сутінки. Я вийшла на вулицю, затримала дихання і розкрила крила. Чорні, як очі Касима, вони маскували мене на тлі ночі. Я повернулася до нього і побачила, що його перетворення саме завершується. Мені важко бачити біль у його очах, але я нічого не можу зробити. Під час перших перетворень Касим плакав. Чорними слізьми.
Я незадоволено нахмурилась. Моя фіолетова сукня, відливала у світлі місяця срібними барвами. Час злітати, небо чекає на нас.
Ми граційно злетіли уверх. Небо буле чорне, один місяць розливав своє сяйво. Самотній.
Скоро прийде осінь. Опаде листя, прийдуть дощі, холодний вітер завиватиме за вікном. Як на мене - це найкраща пора року. Саме тоді світ набуває ніжний золотий відтінок. Я обожнюю осінь. А ще дощ. Це єдина річ, що з’єднує небо та землю, які завжди так далека одне від одного. Звісно, багато хто вважає дощ сльозами неба. Що ж, це правда, - небо плаче за землею.
У такі моменти, я часто згадую своє дитинство. Коли я була маленькою, не було у мене більшої радості, ніж як бігати з парасолькою під дощем. Це були найкращі миті мого життя!
Я мимовільно посміхнулась. Касим здивовано подивився на мене, але промовчав. Він теж думав про щось своє і був далеко від реальності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649953
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 08.03.2016
Я чекала тебе довго. Настільки довго, що втратила лік часу. Довкола мене будувався новий світ. З помилками, з натяжкою…. Я завжди була зайва у цьому світі. В мене ніколи не було власного місця, як і власної думки, за мене все завжди вирішували і я мала тільки погоджуватись.
Ти увірвалася в моє життя занадто швидко. Настільки несподівано, аж я одразу не зрозуміла, що це саме ти. Після всіх моїх розчарувань, я не вірила, що щастя існує. Але ти прийшла. Мій маленький, повний темряви, Всесвіт залило яскраве сонце. Настільки тепле, що змогло змінити все моє життя.
Ти така прекрасна. Ти світиш для всіх, але не належиш нікому. Я не можу цього сприйняти. Я егоїстично хочу, щоб ти була моєю. Щоб ти була Моїм сонцем. Щоб ти оберігала мене від дурниць, щоб ти любила мене… так сильно, як тільки можеш.
Я належу тільки тобі. Я хочу бути тільки твоєю. Я хочу відчувати твої ніжні руки на моєму тілі. Я хочу повністю потонути в тобі. Хочу стати частиною твого світу і пізнати на смак твої жадані,і ніким неціловані вуста. Я хочу…
І водночас, я боюся тебе. Боюся більше всього на світі, адже ти можеш мене вбити не скоївши ніякого злочину. Яка іронія – людина, котра двічі рятувала мене від смерті, може запросто стати моїм вбивцею.
Я живу через тебе. Ті часи були найважчими в моєму житті. Одними з таких. Коли я повільно вмирала від хвороби - ти змусила мене жити. Я не хотіла. В мене не було сенсу залишатися. Але ти змусила. І я тобі винна.
Але винна не раз, а двічі. Тоді, коли я так палко намагалася знайти тобі заміну, такі ніжні руки як у тебе, я потрапила в полон Відчаю. А коли усвідомила, що роблю, то не змогла собі пробачити. Але я вірю, що це ти прийшла до мене тої ночі і забрала лезо з моїх рук. Я не змогла вбити себе і не змогла пробачити. І не пробачу ніколи.
Ти хочеш бути вільною птахою. Сама по собі. Але навіть у птахів є гніздо, в яке вони можуть повернутися. Я хочу бути твоїм гніздом. Щоб ти знала – тобі є до кого вертатися. Тобі є, куди прийти. Тобі є, кому довіритися і дати піклуватися про себе.
Інколи, ти така холодна, що доводиш до сліз. Ти лише двічі сказала, що любиш мене. З жалості і через гарний настрій. Але я ціную це. Я щаслива, що, попри все, ти дозволяєш мені бути поруч з тобою. Бути твоєю і кохати тебе до нестями.
Є стільки речей, які я хочу сказати тобі, але так мало слів, щоб виразити їх. Пробач мені. За те, що ніколи не дам тобі спокою. За те, що завжди буду твоєю тінню. І завжди хотітиму більшого. Але я буду поруч. У твоєму серці. Завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
і мені знову так хочеться плакати
залити весь стіл і підлогу сльозами
здається, все добре, та знала б ти
тумани у серці проколюють прозами
віршами випалюють шрами на крилах
я поруч з тобою завжди потаємно
я поруч з тобою витаю у дивах
словами своїми чарую приємно
плачу від щастя й кошмарів постійних
погладь мене, люба, словами своїми
персонажів для мене відкрий таких дивних
нехай вони також стануть моїми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648681
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2016
а на вулиці знову сніг
і моя муза вертиться в пошуку теми для твору
здається, він знову не зміг
підкорити жахливу німецьку вимову
котик на землю ліг
так холодно в лапки і серце
а хлопчик усе ще біг
збирати сніжинки в відерце
муза шукає поріг
німецького тону на заході
хлопчик додому прибіг
ховаючи котика в пазусі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648442
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2016