| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Пробач мені за завданні образи,
За ті слова, що розсипала по землі.
Тоді не думала, що є біль втрати,
І що зі слів моїх повиростають бур’яни.
Пробач мені, що огорнула серце в кригу,
Що обернувшись у зимовий вітер,
Холодним подихом згасила свічку,
Яку в руках у темряві ти ніс.
Пробач мені, за те що я прогнала,
Закрила двері, залишивши на самоті.
Тоді нічого я не відчувала, була глуха
До відчаю душі…
Я зруйнувала все, душа на краю.
Ламає руки, безтямно шепоче молитви.
Твоє ім’я тупим ножем на серці вирізає,
Лишає із крові сліди…
Лиш втративши тебе, я зрозуміла,
Що ти мій світ, частиночка мене.
Насправді в тобі моя сила.
Моя любов лише в тобі живе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Як би я хотіла все забути...
Всі наші зустрічі, вірші, розмови.
Твою музику постійно буду чути,
Хай не для мене граєш вечорами.
О, Боже, нащо Доля нас звела?
А потім дарувала нам розлуку.
Чия то гра була? Твоя... моя...
Не чую голосу... душі відгуку.
А час іде, минає в дзеркалах.
Непрохані жалі засіли в серці.
Чому назад немає вороття?
Я проклята... життям без сенсу.
Блукаю тінню у садах...
Зібравши спогади на тонку нитку.
Слізьми вмивається душа...
Благає, викинь незабутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Знову у душі зима...
Сипле снігом темряву безодні,
Там на дні - я поховала нас.
Мрій розбитих скло, яке ж холодне.
Вітер все зітхає за вікном,
Заглядає крізь замерзлі шибки.
Не знайдеш мене, як завше, за столом
Більше не пишу тобі записки.
Більше не писатиму казок,
Кину у вогонь пожовклі тексти.
В них засіло стільки помилок.
В них фальшиві ми, не ті сюжети.
Вітре, запряжу тебе у сани,
Щоб відніс подалі від людей.
Швидше в небо, понад горами, лісами,
У краї спустошених сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Не плачте верби золоті.
Сльози серце не загоять.
Любов розбиту на скалки,
Вже не зібрати у траві
Вона манила, шепотіла,
Веселки малювала нам.
А потім осінь наступила.
Любов всихала і змарніла.
А все тому, що не твоя.
Вона чужа, була в гостях.
На міцність душу виміряла
І жовтим листом опадала.
Поволі в сірості ховалась,
Щоб ти за неї не чіплялась.
Бо не твоя… на уявляла.
Твоя ж любов ще не зросла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616250
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
Питають люди, як ти, звешся?
Куди, ти йдеш і хто, ти, є
Мовчу, бо з сотні тисячі імен
Нема того, що є моє…
Не пам’ятаю хто я, й звідки,
Наче я ніколи не жила.
Чи бачив хто мене, коли?
Чи цьому будуть свідки?
Моргає тиша, я була одна.
Проснулась в лісі серед ночі,
Туман навколо, в тілі ломота.
На фоні неба сосни обгорілі,
Вони як судді, що мене судили.
Лежу, не можу встати, плачу.
Десь виють вдалині вовки
Відчули кров мою гарячу
На запах зграєю прийшли.
Зірвали з спини мої крила,
А пір’я вітер розгонив.
Я підвелась, оглянулась
Відчула вмить всі почуття.
В думках бардак і плутанина
Боліла навіть крихка душа.
Не розумію, розгубилась.
І стихла музика в зірках.
І сни розвіялись з туманом.
Пізнати маю я життя
Шепоче серце сенсу голос
Дорогу вказує мені.
Щоб музику ту віднайти
По всій землі мені іти… іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616244
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015