| Сторінки (5/488): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Єдина моя, рідна Україно,
Що стало із тобою в ці роки?
Тебе багату, гарну і єдину
Розтягують на дрібнії шматки.
Роками з тебе соки як вампіри
Висмоктують без впину і турбот
Ті люди, що зовсім не знають міри
Під прикриттям і віри і чеснот,
На кожнім кроці від своєї неньки,
Замість бажань підставити плече,
Відрубують як не мішок то жменьку
Твоєї плоті жадібним мечем.
Багато років кров тече рікою!
А що там ріки... не знайти слова -
Зробили люди кров твою брудною,
Спустивши в воду бруд свого єства.
Зрізають коси всі твої зелені,
Тваринам лісу залишивши пні,
Збагачуються, ривши лісу землі,
На хвойних сльозах - диво бурштині.
Твоє повітря вже давно не чисте,
Ліси і не дрімучі й не густі,
Калини менше в гарному намисті
І чорноземи вже давно не ті.
Копають, ріжуть, продають, вбивають,
Бо ти для них лиш блага джерело
Своє майбутнє в то́бі не вбачають,
Не розвивають місто чи село.
І, насмоктавшись соків твого тіла,
Зникають з тебе у других краях,
Хай їдуть геть, як ти того хотіла,
І згине слід їх на твоїх стежках.
На зло усім не зникнеш ти нікуди,
Твої резерви ще не знають меж,
Якщо ж тебе не з’їли ці паскуди,
То значить, з богом, ти ще поживеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Чи люблю я свою роботу?
Та ні, це просто лиш слова,
На неї я піду в суботу,
Коли бунтує голова,
Піду на бій, але не в прірву,
Бо звідти буду не боєць
І звідти шапку я не зірву
З того, хто нам створив... капець...
О’кей. Жартую. Буду чемним,
Скажу, мабуть слова прості:
Є колектив, бо ми єдині,
І на роботі і в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Я плакал. Да, рыдал как мальчик,
Когда узнал, что нам не быть
Вдвоём. И как теперь жить дальше,
Когда мешают мысли жить,
Что мы с тобой - одна кровинка,
Что счастье это я и ты?
И вдруг родная половника
Сжигает все судьбы мосты.
Ушла земля, упало небо,
И сердце стало замирать...
Вдруг понял, не единым хлебом...
И нужно жить, не умирать.
Ведь, лишь живя, мы можем бездну
В вершину счастья превратить.
Да, не со мной ты, но я вечно
Буду тебя одну любить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.06.2020
Чому боявся доторкнутись
До ніжних, теплих її рук?
Чому не міг був озирнутись,
Коли він чув той ніжний звук
Її благанного зітхання,
Що він пройшов, не підійшов
І, не сказавши про кохання,
Почервонів і геть пішов.
І кожен крок, від неї йшовши,
Неначе до прірви дна робив,
Картав себе, не підійшовши,
Бо він кохав, а не любив.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Не припиняв тебе кохати,
Не думав, що тебе нема,
Втоми не мав тебе чекати,
Чи було літо, чи зима.
Не смів порушувати спокій,
Пригнічував любов свою,
Чекав нестерпно досі, доки
Не зрозумів жагу твою.
Жагу лише зі мною бути
І палку пристрасть до того,
Чого не зможемо забути,
Що було з нами - той вогонь,
Який розтопить давній холод,
Що нам всім спокій руйнував,
Порив та пристрасть, навіть голод
З тобою бути, як бажав.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Прошу простить за то, что жил
И не создал благие реки,
Прошу простить кого любил,
Кого люблю в душе навеки.
Кто молод, тот всегда, везде
Старается таким остаться,
А тот, кто болен, тот в мечте
Состарится все ищет шансы.
Я жизнь прожил чтобы любить,
Но видно не на всех хватило
Того тепла, с которым жить
В любви и счастье нужно было.
Твоя судьба - лишь твой проект
Да, и другим помочь придется,
Однако, через много лет
Добро твое назад вернется
Мне дед сказал: "людей люби,
Люби, чтобы тебя любили!
И жизнь свою так проживи,
Чтобы тебя не позабыли".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877817
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2020
Повечоріло. Дика втома
Зішла на очі з її рук.
Її давно чекають вдома…
Та ось у двері знову стук:
Комусь потрібна допомога,
Яку надасть її рука, -
Професія її від Бога,
Хоч непомітна та важка.
Стемніло. Ось вона виходить,
Навколо світять ліхтарі,
Її стрічає прохолода
У лікарняному дворі.
Коли з блакитного екрану
Звучить подяка лікарям,
Від хворих йде вона остання,
Проста, звичайна медсестра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
«Голова болить, щоранку нудить і хитає,
Що зі мною?» - Пацієнт так лікаря питає.
Лікар хворого оглянув, вивчив тиск, пульс серця,
Відповів йому, протерши окулярів скельця:
«В чім причина цього стану, мені геть не ясно,
Я не знаю, може бути, це через пияцтво».
Хворий відповів потому, мирно і без стресу:
«Треба зайти до Вас буде, коли Ви тверезий».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019
До бюджетної цирюльні завітав хлопчина
Із волоссям, що практично закривало спину.
Підійшовши він до майстра, став його прости:
Хочу зрізати волосся бо важко носити.
- Добре, зроблю Вам волосся, що буде мажорно!
Та й почав свою роботу швидко та моторно.
Полетіли на підлогу патли та обрізки
Та за півгодини хлопець вже устав із крісла.
Довго він ще чепурився, ніби йшов на показ,
Все у дзеркало дивився на свій новий образ,
Наче до нового стилю намагався звикнуть,
Раптом запитав у майстра: - скажіть, можна пшикнуть?
Майтер тут змінив обличчя, вмить надувши губи:
- Я тебе зараз як пшикну, то й штани загубиш!
Хлопець про таку халепу навіть і не думав.
- Я ж питав, чи мене можна пшикнути парфумом?!
Дядько, ножиці сховавши, відповів потому:
- Хочеш пшикатись, шановний, то йди до салону!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2019
— Будути ще нежонатим то мав сильний страх
я перед життям сімейним! Так боявся — жах!
— Ну а зараз, після шлюбу, страх Ваш подолався?
— Ні, але тепер я знаю, що не помилявся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2019
- Маєте дітей, шановний? - спитав дядько лисий.
- Маю трьох синів дорослих, всі в мене вдалися!
- Кажуть усі три ледачі..., - каже дядько знову.
- І що з того? Хай ледачі, та аби здорові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843634
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.07.2019
- Скажіть, пане, Ви у Раді вже пять літ сиділи,
І до нас, хто із народу, Ви не мали діла!
- Що Ви, любий, ці п’ять років мав я працювати,
Щоб ніхто не заважав вам гідно виживати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842399
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.07.2019
— Був учора на прем’єрі? Розкажи, юначе!
— Був, місця були невдалі, — нас ніхто не бачив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2019
- Що ж мій голос вже не вплине на все це ніяк!
- А Ви виборець?
- Ну що Ви, я - лише співак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019
- Обіцяю помилки всі я повиправляти!
- Так, я теж за Вас не буду більш голосувати!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019
Мати доньку дочекалась - майже ніч пройшла.
І накинулась на неї за такі діла:
- Де була ти до світанку? Я в твої роки...
- Ти в мої роки вже прала мені пелюшки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
Учень довго розглядає карту політичну,
Вчителю уже здається, це триває вічно!
- Де Британії столиця забув очевидно?
- Лондон саме у тумані, його тут не видно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841408
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.07.2019
Прощай, фігуро моя гарна,
Знову їм пундик запашний,
Бо день в доньки пройшов не марно -
Вона знайшла рецепт новий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2019
Потроху сонечко сідає,
Стихає міста денний шум,
Ніщо на думку не спадає
Лиш втома викликає сум.
Потроху вікна своїм світлом
Складають тетріс на домах,
Ось тіні квітів вже розквітли
На темних паркових стежках.
З’явився тихо місяць білий,
Нагадуючи нам про сон,
«Добраніч, рідне місто Київ»
Птахи співають в унісон.
Лягає місто спочивати
Під звук дерев нічних пісень.
Добраніч, друзі, треба спати,
Щоб завтра був щасливий день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2019
- Лікарю, Ви ж розяснили свій рецепт сповна,
Щоб за їжею вживав я до ста грам вина!
- Так, це правда, памятаю, я ж не зовсім пень,
Але їсти треба, друже, три рази на день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836134
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.05.2019
- Куме, що із Вами сталось? Як Ви живете́?
Другий місяць в колі друзів зовсім не п’єте́!
Кум із сумом глянув в очі, проковтнув сльозу,
Каже:
- Зараз дещо дивне я Вам розкажу.
На останньому весіллі трохи перебрав,
Щоб піти скоріш додому, дружину шукав…
Все в очах тоді двоїлось, як і в голові,
Раптом бачу я дружину не одну, а дві!!!
З того дня не п’ю я зовсім, - і утер брову, -
Бо такого стресу знову не переживу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2019
Пізно в бар заходить хлопець, повний, при зарплаті.
Бачить, один п’яний дядько тихо спить в салаті.
Підійшовши до бармена, звернувся з словами:
«Мені (і кивнув на дядька) повторіть те саме».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2019
Чому тремтить твій голос в телефоні?
Не розумію сенс твого дзвінка!
Чому в мене пітніють враз долоні
Коли ти й мовчазна і гомінка?
Чому шляхи ти часто оминаєш,
Якими йду на зустріч я тобі
І в той же час, сумуючи, чекаєш,
Що я помічу очі голубі.
Не вірю я, що бачити не хочеш
Моїх очей безодню почуттів!
Чому ж в думках про мене ти́ шепочеш,
Те, що сказати я давно хотів?
Чому тремтить рука коли дивлюся,
На твоє фото, що надав Фейсбук
І я понад усе чомусь боюся
Рукою доторкнутись твоїх рук.
Чому так важко визнать очевидне?
Коли вже пройде час тортур душі?
Що ж, поки нам мовчати не набридне,
Ми будемо вдавати, що чужі.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2019
Не будемо ми друзями ніколи,
Не зможемо спокійно жити так.
Хоч ми і не стрічалися зі школи
Та, що було, не обійти ніяк.
Не зможемо дивитися у очі
Без вибуху емоцій, почуттів,
Я не сприйму твоє тепло дівоче,
Як дружбу, хоч яку давно хотів.
Не зможу називати тебе другом,
Не зможу пережити дружби дні,
Не хочу виглядати недолугим,
Тож прошу, будь дружиною мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Хоч ти і не дожив до того дня,
Коли стріляти танки перестали,
До дня, коли скінчилася війна,
Яка життів мільйони змордувала.
Залишив ти свій дім в ті люті дні,
Віддавши своє фото крихті-сину.
Без тебе діти лишились одні,
Та ворогу не лишив батьківщину!
Ти йшов у бій без всякого страху,
Боровся за дітей своїх майбутнє.
Хоч ти у вічність відійшов глуху
Та подвиг твій лишився незабутнім.
Хоч ти і не дожив, та вдячні ми,
Із болем, що живим не дочекались.
Я хочу, щоб ви - ангели війни,
Навіки в серці нашім залишались!
Теофілу Івановичу Попроцькому присвячується.
1903 - 1944
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Увесь свій вік ти маєш вчитися,
Освіта - це в життя вікно
В майбутнє впевнено дивитися
Лише освіченим дано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Я вдячний, Боже мій, за віру в тебе,
Що маю я взірць, як жити нам.
Радіючи, звертаюся до неба,
А коли ні - заходжу я у храм.
Я часто там мовчу, і це - молитва,
Мої думки щиріші ніж слова,
Бо часто є слова - гостріше бритви
Та лиш у тиші віра ще жива.
Я вірю, Ти Воскрес з любовю в серці
І не зважав тоді на зради тінь,
Так, віра в Тебе робить виклик смерті,
Бо Ти Воістину Воскрес! Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019
I am happy seeing melting snow
We're happy that the spring is home.
The warm has stepped to the threshold
And has removed the winter's cold
We hear the bird are singing songs,
The wind is carrying lovely notes,
The kids are laughing more and more.
And earth is green behinde the door.
No animals are sad of cold,
The leaves are young instead of old,
All happened at this perfect day —
The first of April came today
© Oleksandr Poprotskyy
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2019
Плывут минута за минутой,
Стремленья к спеху не тая,
И как не горько, почему-то
Уходят близкие друзья.
Мы часто думаем о вечном,
Мечтаем, не теряя сил,
Наивно веря в бесконечность,
Теряем тех, кто с нами жил.
Давайте среди жизни комнат
Мы сыщем свет из грусти тьмы,
Ведь живы мы, пока нас помнят
И счастье, пока вместе мы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818110
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2018
Безумный пресс унылых дней,
«Своей семьи чужих людей»,
«Чужих детей родных кровей»
Не всем перенести...
Из сверхданных всех дней окно,
Где жизнь светла, хоть в ней темно,
Всех белых точек домино
Тебе пришлось пройти.
Игнора нож вводящий в дрожь
(Гнуснее боли не найдёшь),
Семьи театра злую ложь
Познала на пути.
И зная, что́ от нас ждала,
Друзья ушли в свои дела.
Что в нас опоры не нашла
Ты всех, прошу, прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818100
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.12.2018
Я, знаешь, не жалею и о чем,
Я не жалею, что дарил улыбку
И то, что часто в отношениях зыбких
Мы были все же всем на зло вдвоём.
Я не жалею, что дарил цветы
На каждой встрече разные, ты помнишь,
(Читая это, может быть ты вздрогнешь),
Я радовался, улыбалась ты...
Я не жалею, что писал стихи,
Ведь ты всегда дарила вдохновение,
Любовь к тебе как будто бы забвение,
Которое внесло в судьбу штрихи.
Я не жалею, что тебя люблю,
Хоть и, возможно, ты меня забыла…
Прости, но разлюбить тебя не в силах,
И не могу забыть мечту твою…
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809106
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2018
Я, знаєш, часто дихаю нерівно,
І часто мене смуток обійма.
Життя, як та ріка тече невпинно,
А спокою в душі нема й нема.
Я бачу обриси́ твого обличчя,
Яке давно в душі моїй, як фон,
І спогадом моїм воно все ближче
Малює наяву чарівний сон.
Разом ми вже не будемо напевно,
Немає вороття тим світлим дням,
Але у серці, що тремтить даремно,
Навіки місце є твоїм очам.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Каждый год весенний ветер
Разгоняет тучек тень,
Взрослые и с ними дети,
Ожидают этот день.
И сегодня не напрасно
Наступил блаженный час,
Запах кулича на Пасху
Снова радует всех нас.
В этот день родных и близких
Поздравляем от души,
Чтобы были у них лица
Веселы и хороши.
Чтобы радость была с вами,
Было счастье и любовь.
Вас мы тёплыми словами
Поздравляем вновь и вновь.
Будьте счастливы, здоровы,
И теплом окружены!
Обнимаем крепко снова,
Мы вас любим, как родных!
Христос воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786533
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 08.04.2018
Це щастя, що нарешті тане сніг,
Це радість, що весна нарешті вдома
І що тепло ступило на поріг
І вмить зняло із нас холодну втому.
Нарешті чути пісню від птахів,
Яку весняний вітер всім доносить
Все більше чути сміху дітлахів
І вже земля уваги більше просить,
Вона також стомилась від зими,
Як і дерева молоді й столітні
І все, чого бажали довго ми
Нарешті сталось. Нині перше квітня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Прокинетесь - не дайте сили суму,
Не згадуйте вчорашні сни сумні
Вітайте щастя, усміхніться, нумо,
Щоб радість оселилась в цьому дні,
Щоб погляд ваш палав яскраво щастям,
Щоб голос, як ті дзвоники дзвенів,
І цілий день під музику прекрасну
Хай посмішка від інших творить спів.
Прокинетеся - друзів пригадайте,
Вони давно сумують вже без вас,
Не відкладайте і не зволікайте
Даруйте радість всім і повсякчас!
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Ах как же я ее любил!
И Как я жил ее улыбкой,
И почву по ногами зыбкой
Я чувствовал, когда творил
Свой план о встрече нас с тобой,
О незабвенной, романтичной,
Искал цветов цвет необычный
Под стих тебе вечерний мой.
И как же мне хотелось быть
Мужчиной, жестким и вульгарным,
А не романтиком бездарным,
Способным лишь стихи творить.
Судьба-злодейка верх взяла.
Ты будто-бы понасмехалась -
Букет взяла, но не осталась,
Не получив всего тепла.
Тепла души, любви, огня...
Но был апрель и в тёплом парке
Я стал, возможно слишком жарким -
Пропал пустырь возле меня.
Был взгляд бездонный, голубой...
Как будто я был всех дороже,
Хоть это не любовь, но все же
Для чувств великих шанс большой.
Ах как же я её любил,
Желал, лелеял, но обжегся...
Спасибо, что другой нашёлся
Взгляд глаз прекрасных, голубых.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784249
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2018
Вже понад лісом сонце сходить,
Наступний день у дім заходить,
Вже поголився лисий Хома,
Та на столі сніданку нема
Приспів:
Біді-біда-біді-біда-бідуба,
Біді-біда-біді-біда-бідуба,
Біді-біда-біді-біда-бідуба,
Біді-біда-біді-біда-бідуба.
Узяв собі він гарну жінку:
Тендітні ручки, рівна спинка,
Пухкі вуста і френч-манікюр,
У гардеробі все від кутюр.
Приспів
Щодня проходить модний шопінг
Водій, що возить, носить смокінг
Та в джинсах ходить диво-Хома
Бо в гардеробі нічого нема.
Приспів
Відвідує щодня салони,
Усюди вшиті силікони
Та спить окремо бідний Хома -
В неї до чого торкнутись нема.
Приспів
По вечорі заходить додому,
Розповіда про день все старому,
Голодним слуха лисий Хома,
Бо на столі нічого нема.
Приспів
Прекрасно виглядає дружина,
Неначе та Пікассо картина
Та одинокий бідний Хома,
Бо в голові нічого нема!
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781445
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.03.2018
Весенним обликом прекрасным
Растопит солнце зимний снег,
8 Марта - светлый праздник
И день прекрасных женщин всех!
Восьмерка - это бесконечность
Приятных слов и нежных фраз…
Их женщинам сегодня дарим,
Любимым и родным для нас.
Пускай весна вам душу греет,
Счастливей делает сердца,
Для вас мы все преодолеем
И будем с вами до конца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780990
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2018
Вже на порозі темна ніч
Солодкий сон у дім поклич,
Лягай до ліжка вівці рахувати
Помітна втома на очах,
Цілунок мами на вустах -
Пора, мій любий синку, засинати
Приспів:
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Засни собі, засни собі,
Мій любий сину,
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Солодкі сни, казкові сни
До тебе линуть,
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Хай темна ніч своїм рядном
Тебе вкриває,
А-а, а-а...(одночасно з наступним рядком).
Бо завтра день своїм теплом
На нас чекає.
Вже засинає кошеня,
Сопе кудлате цуценя,
Папужки також вкрили оченята.
І на перині білих хмар
На небі місяць задрімав -
Пора і нам, мій любий сину, спати.
Приспів.
Тихенько листя шелестить,
То вітерець на гілці спить
Старенький дуб почав його гойдати,
Навшпиньках тихо за вікном
До всіх іде чарівний сон -
Пора і нам у казку мандрувати.
Приспів (х2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774302
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.01.2018
Народилася ми, друзі, в чарівному краю,
Де у кожній у оселі віру в Бога мають,
Де повітря кришталеве, де родючі землі,
Де прекрасні білі зими і де весни теплі.
В цьому краю завжди жили працьовиті люди,
І у ньому завжди, друзі, на столі хліб буде,
Бо у нас улітку люди землі обробляють,
А по осені багаті врожаї збирають.
Бо лише родючі землі й руки працьовиті
Зможуть неньку-Україну знову відродити.
Годувальницю святую і боголюбиву,
Відтворити, як красуню гарну й чорнобриву.
Україну щоб всі люди серцем відчували,
І у ній в селі та в місті про родину дбали,
Щоб були смачні вечері та міцні родини,
І щасливі жили люди в рідній Україні.
Кожен з нас крізь душу й серце творить свою долю,
Любить неньку, прагне щастя і шанує волю.
І казати завжди буду я донці та сину:
Вірю в Бога, в рідну землю - вірю в Україну!
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
В день весілля наречена раптом мовить: «Любий,
Хочу у гріхах зізнатись зараз, перед шлюбом!»
Наречений зблід як крейда, захитавсь як колос,
Ледь отямившись, промовив у тремтячий голос:
- Ти ж в гріхах своїх зізналась тиждень тому, Таню!
- Так, та на сьогодні маю більш свіжіші дані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757133
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.10.2017
Нещадно вичісує листя з гілок
Осінній пронизливий вітер,
Схилились, як нитки в горбатий клубок
Останні цього року квіти.
Птахи покидають з сльозами в очах
По осені мокрі долини,
Ключами пливуть у небесних річках
Над барвами неньки-Вкраїни.
Трава пожовтіла, змінила вбрання
Калина від сонця плекання,
Сережки червоні вдягла навмання,
Неначе чекає кохання.
І річка затихла, лише шелестить
Листок, що ось-ось впав у воду.
Дерева стомилися. Ліс майже спить,
Чекає на зиму природа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Кошенята закривають оченята,
Рибки також вже затихли у воді,
Вушка вгору - сплять кудлаті цуценята,
Заховавши свої хвостики руді.
І струмок з просоння все тихіш дзюркоче,
Ніби щоб не розбудити береги,
І трава схилилась долі - спати хоче.
Квіти також поховались навкруги.
Навіть хмари відпливають спочивати,
Спить усе, вже дню немає вороття.
На добраніч, моє щастя, пора спати,
Щоб уранці знов продовжити життя.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017
Утром рано я встаю - бужу рассвет,
Песни о любви пою, хоть слуха нет,
Все соседи ненавидят голос мой,
Репетирую я встречу нас с тобой.
В прошлый раз я не решился подойти,
Хоть и встретились глазами на пути,
Как мальчишка я в сторонку отошёл,
Побоялся. Но теперь силы нашёл.
Припев:
На колени упаду,
Чтобы ты смогла простить,
Серенаду заведу,
Дабы сердце покорить,
Подарю тебе букет
Фрейзий с лентой голубой,
Преступлю любой запрет,
Лишь бы ты была со мной.
Не найдёшь ты в тот момент и пары слов,
И на этот миг мой план будет готов,
Не дам времени тебе прийти в себя
Поцелую и скажу: "люблю тебя".
Ты, конечно же, отступишь от меня,
Это будет, словно гром средь ясна-дня,
Все подружки да и девушки в толпе
Будут ахать и завидовать тебе.
Припев.
Даже если плану этому не быть,
Подойду, начну стихами говорить,
Хоть и рифму я поймаю через раз,
Но вокруг глядеть все будут лишь на нас.
Если покорить и этим не смогу,
Поднимусь я и как будто бы сбегу,
Ты опомнишься, не был ли это сон?
И тут я вернусь с кольцом, как Аполлон.
Припев.
В прошлый раз я не решился подойти,
Хоть и встретились глазами на пути,
Я в твоих глазах навеки утонул
Видно бог меня со дна к тебе вернул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753435
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 02.10.2017
Давно уже я не дарю тебе цветы,
И много лет не обнимаешь ты меня,
И каждый день в душе из темной пустоты
Мы порознь слышим эхо нынешнего дня.
И каждый день у нас не легче чем другой,
И каждый час все просит новых-новых чувств.
Прошу судьбу уже оставить нас с тобой,
Чтобы представить жизни новый сладкий вкус.
Но жизнь упорно держит вместе нас с тобой,
Находит поводы и вяжет в узлы нить
И тянет, держит этой нитью узловой,
Как будто свыше решено нам вместе быть.
Хоть и не знаешь ты, когда я спать ложусь,
И утром я тебя давно не застаю,
Наверное я в половинки не гожусь,
Чтобы собою довосполнить жизнь твою.
Но как-то раз, придя в давно наш общий дом,
Почувствовал там пустоту - в нем нет тебя.
Как жаль, что понял это я уже потом,
Что жил с тобою, упираясь, но любя.
Мы часто делаем ошибки по любви,
Пытаясь что-то там себе вообразить,
Но если есть ради кого, тогда живи!
Ради того, кого судьба дала любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752402
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2017
Давно уже я не дарю тебе цветы,
И много лет не обнимаешь ты меня,
И каждый день в душе из темной пустоты
Мы порознь слышим эхо нынешнего дня.
И каждый день у нас не легче чем другой,
И каждый час все просит новых-новых чувств.
Прошу судьбу уже оставить нас с тобой,
Чтобы представить жизни новый сладкий вкус.
Припев.
Мне не хватает любви,
Мне не хватает тепла,
Прошу, к себе не зови
Ты мне его не дала.
Моя душа рвётся ввысь,
А тело рядом с тобой,
Прошу, меня отпусти,
Давно уже я не твой.
Но жизнь упорно держит вместе нас с тобой,
Находит поводы и вяжет в узлы нить
И тянет, держит этой нитью узловой,
Как будто свыше решено нам вместе быть.
Хоть и не знаешь ты, когда я спать ложусь,
И утром я тебя давно не застаю,
Наверное я в половинки не гожусь,
Чтобы собою довосполнить жизнь твою.
Припев.
Но как-то раз, придя в давно наш общий дом,
Почувствовал там пустоту - в нем нет тебя.
Как жаль, что понял это я уже потом,
Что жил с тобою, упираясь, но любя.
Мы часто делаем ошибки по любви,
Пытаясь что-то там себе вообразить,
Но если есть ради кого, тогда живи!
Ради того, кого судьба дала любить!
Припев-2.
Мне не хватает любви
Мне не хватает тепла
Меня к себе позови
Как ты и раньше звала
Моя душа рвётся ввысь
А тело рядом с тобой
Прошу, меня ты прости
Теперь навеки я твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752353
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 26.09.2017
Кохала ти до крайньої межі?
Коли думки штовхали до нестями,
Коли не спала довгими ночами
І глузду всі валились рубежі?
Шукала ти потрібнії слова,
Коли не знала, що було сказати,
Щоби безглуздою не виглядати
Коли не працювала голова?
Чи відчувала біль, безсилля сік,
Коли кохаєш більше, аніж жити,
Але не можеш бодай щось зробити
Бо відчуваєш гру у один бік?
Боюся, ні, бо я́ тебе кохав!
І ти була єдиною у світі,
І щоб на тебе схожі були діти
Понад усе тоді я був бажав.
Роки порвали безліч ланцюгів,
У нас уже тепер нові бажання,
Але повір лише моє кохання
Не мало і не має берегів.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017
Я хочу повернутися до сну,
Вже вкотре ми з тобою там бували,
Мені узимку ночі дуже мало
І з острахом чекаю я весну.
А влітку ніч коротка, як і сон
І уві сні я знову не встигаю
Сказати, мила, як тебе кохаю,
І хоча сон - уяв моїх полон.
Приспів:
Кохаю, тебе мила кожну мить,
Палаю, адже серденько не спить,
Бажаю тепла ніжних рук твоїх,
Не знаю, чи торкнуся я до них.
Не вірю, що забула ти мене
І мрію, що розлука промине,
Я млію від твоїх ясних очей,
Надію ти несеш мені з ночей,
Кохана
У кожного із нас своє життя,
Але ти знову не даєш покою,
Спасибі, сонце, що вві сні зі мною,
Бо лише там я тану в почуттях.
Перестаю спостерігати час,
Як і тоді... Ти ж правда пам'ятаєш?
Я вірю, ти мене також кохаєш
І марно розлучила доля нас.
Приспів.
Я хочу повернутися до сну,
Вже вкотре ми з тобою там буваєм
І ніжно серцем серце зігріваєм,
І мабуть досі віримо в весну.
Пробач, я відпущу тебе на мить
Проходить сон і ось уже світанок,
Я поцілую тебе наостанок,
Доброго ранку, хай тобі щастить.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750833
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.09.2017
Я хочу повернутися до сну,
Вже вкотре ми з тобою там бували,
Узимку мені ночі дуже мало
І з острахом чекаю я весну.
А влітку ніч коротка, як і сон,
І уві сні я знову не встигаю
Сказати, мила, як тебе кохаю,
І хоча сон - уяв моїх полон.
У кожного із нас своє життя,
Але ти знову не даєш покою,
Спасибі, сонце, що вві сні зі мною,
Бо лише там я тану в почуттях.
Перестаю спостерігати час,
Як і тоді... Ти ж правда пам'ятаєш?
Я вірю, ти мене також кохаєш
І марно розлучила доля нас.
Я хочу повернутися до сну,
Вже вкотре ми з тобою там буваєм
І ніжно серцем серце зігріваєм.
І мабуть досі віримо в весну.
Пробач, я відпущу тебе на мить -
Проходить сон і ось уже світанок,
Я поцілую тебе наостанок,
Доброго ранку, хай тобі щастить.
© Олександр Попроцький
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Мелькали зірочки поза вікном вечірнім
І лагідно крилом метелик мелькотів.
Під дівчини вікном юнак сидів покірний
Ніхто тоді не знав, як він її хотів.
Він так її хотів понести понад хмари,
Він так її хотів здійняти до небес,
І цей палкий порив звучав зі струн гітари
Акорди чарівні лунали для Агнес.
Її святе ім'я картало йому душу,
Її міцна сім'я вбивала мрії всі.
«Таємні почуття, - співав, - ховати мушу»
Щоби ніхто не знав, що він тонув в красі.
Ті літні вечори вели зворотній відлік,
Він знав, відсутній сенс дивитися вперед,
"Агнес, моя Агнес" кохання-ангел висік
На серці юнака. І ті були, як мед.
Наступні вечори були жахливо тихі:
Ані гітари сум, ані хлопчини спів,
Лише напливи хмар все віщували лихо -
Він так її кохав, та взяти не зумів.
Тихенько шелестить вода нічної річки
І серед хвиль нудних лунав хлопчини крик:
«Агнес, моя Агнес, прощай, іду у вічність,
Чекай на мене знов, чекай вві сні!» - і зник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
Спасибі, Боже, що дав нині день цей
І за ту милість, що послав ти нам,
Бо, із тобою відчуваю серцем,
Що попри скруту, я тепер не сам.
Я відчуваю вдень твою підтримку,
А уночі сплю під молитви спів,
Я зупиняюсь часто на хвилинку,
Щоби відчути, що тебе зустрів.
Вночі крізь сон шепчу тобі молитви
І скажу вранці, що завжди казав:
Спасибі, Боже, що дав день нам нині
І за ту милість, що ти нам послав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.07.2017
Я не меняю третий день постель
Чтобы в ней сохранить твой запах сладкий
И каждый час в окно смотрю украдкой,
И снова жду звонок в квартиры дверь
Часы пробили триста сорок раз,
Я каждый бой, как ты ушел считаю,
Как дальше быть теперь увы не знаю
И третьи сутки не смыкаю глаз.
Я лишь прошу тебя все то забыть,
Что я в ту ночь тебе со зла сказала,
Что мне с тобой тепла и счастья мало,
И тебе нужно со мной чаще быть.
Ты мне теперь не пишешь, не звонишь,
Твоё решение я понимаю,
Тебе в душе слова те камнем, знаю!
Но так же верю, ты меня простишь!
Себя уже успела извести,
Ведь я тебя не видела так долго!
Быть может ты с другой! Ты знай лишь только,
Что я люблю тебя, люблю! Прости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2017
Скажи, читала ль ты мои стихи?
Молчи, молчи. Я знаю, не читала.
Там достижения, мои грехи,
Они и превосходны и плохи,
В них то, о чем ты так тогда мечтала.
А видела ли ты хоть раз те сны,
Что мне из ночи в ночь в окно стучались,
Они мне снятся часто с той весны,
Когда с тобою были влюблены,
Но вдруг расстались и не попрощались.
А помнишь ты мой нежный-нежный взгляд?
Наивный, робкий и слегка печальный,
Ты будешь вспоминать его стократ.
Не важно, кто был прав, кто виноват,
Но стал в тот вечер он для нас прощальным.
Прости меня, прошу, за все прости,
Что я не оправдал твои надежды.
И хоть нам каждому свой крест нести,
Что чувства было некому спасти,
Но я люблю тебя, люблю, как прежде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741322
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2017
Ты спишь, а я пишу тебе стихи,
Мы вместе, а я по тебе скучаю
Увы рассвет ещё вдали
В стихах я на мели
Как дальше быть не знаю
Припев:
Да, да, да, да,
Милая моя,
Жить тебя любя
Для меня лишь счастье
Но ты, рушишь все мечты,
Жжёшь мои мосты,
Сотканные страстью
Я жду, когда ты в институт идёшь
Я жду тебя, когда в библиотеке
Ты спишь, с книгой, как малыш
Силы все копишь,
Готовясь к дискотеке
Припев
Мы с дискотеки вечером идём
И вот меня ты вдруг поцеловала
И вот счастья у ворот
Где сирень цветёт
Нам вдруг стало мало.
Припев
Ты спишь, а я пишу тебе стихи
И нежно волосы тебе ласкаю
И дом, где сейчас вдвоём
В эту ночь живем
Раем называю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738990
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 23.06.2017
Що ж, панове-депутати та ваша спільното,
Маю право запитати про вашу роботу!
З однієї сторони я просто "пересі́чний",
Але справді переймався про питання вічні!
Скільки наші громадяни будуть вас терпіти?
Час минає, а ви досі кажете про квіти …
Може варто про плоди вам вже заговорити,
Щоб батьки в нас "пересічних" могли ще пожити,
А не просто виживати, як, на жаль, всі звикли
Від пенсії до зарплати, поки кошти зникли?
Ось ми вкотре вас обрали, вірили, плекали,
Але знов не дочекались того, що чекали!
Нам всім прикро, навіть лайки часом пролітають,
Коли ваші результати в Раді знов вітають.
Бачить Бог, усе в могилу вам не прихопити,
Варто думать про Вкраїну, де усім нам жити!
У Європі автобаном мчать малолітражки,
В Україні Бентлі й Порше їдуть в ямах тяжко!
Ваші Порше! Ваші Бентлі! Й вам на них начхати,
Бо ж вдалось вам на ці тачки «чесно» наскладати!
Та Бог з ними, нехай б`ються, ми переживе́мо,
Роки швидко ті минуться - нових обере́мо!
Щоб прокльони українців не відчули діти,
Щоб не довелось носити цукерки та квіти,...
Дуже прошу вас, панове, вчасно зупинитись,
Щоб у прірві Україні та не опинитись.
Не прокльони вам ми шлемо, а лише прохання
Перейматись за Вкраїну з вечора до рання!
Лише просимо здійснити ваші обіцянки,
Буде легше вам всім жити й прокидатись ранком.
Ви не вічні, але вічний народ України!
Нині, завтра, все ж настане та святкова днина,
Коли ли́шаться достойні, вірні, чесні, праві...
І розквітне Україна, як сам Бог бажає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017
Я видел сон, как будто шел я в парке,
Где соловей вечерний пел сонет,
У озера я приостановился,
Увидел в нем луны пьянящий свет.
Тут ветер нашептал мне твое имя,
Луна создала тихо твою тень,
В воде внезапно нежный блик увидел
Твоих незабываемых очей.
Они смотрели прямо в мою душу
И согревали страстью взгляд в ответ.
Я, удивившись, резко обернулся:
"Неужто за спиной никого нет?"
В тот миг я утонул в твоих объятиях
И стук сердец раздался в унисон…
Скажи, ведь разве больше мог желать я,
Чем, чтобы это был совсем не сон?
Твой нежный взгляд дает понять о многом,
Неужто так бывает наяву?
И мысль о нашей встрече, как тревога,
С которой ты живешь и я живу.
Позволь мне называть тебя любимой,
Позволь мне обитать в твоих мечтах.
И пусть любовь у нас будет взаимной,
Сомнения развеет в пух и в прах.
Я видел сон, как будто был я в парке,
Где пел сонет вечерний соловей …
В тепле объятий я проснулся жарких,
Под тихий шепот слов любви твоей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2017
Не дай Бог встретить смерть среди палат,
Ведь страх не в том, кто ты, а в том, кто рядом.
Готов отдать ты все. Кто виноват,
Что сил есть проводить лишь в пропасть взглядом?
Да, не всегда ты можешь прокричать,
Что жизнь, увы, не стоит ни копейки,
Ведь рядом сын иль дочь. А ты, как мать,
Не можешь победить судьбу-злодейку.
Всегда свою жизнь нужно проживать,
Чтобы не стыдно было пред собою.
Ведь в принципе плевать, на все плевать,
Когда сын между небом и землёю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735325
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2017
Ласкаво помінець лоскоче носик,
Хоч холодно, проте весна прийшла,
Луна гучний цвірі́нькіт розголосий
І навіть протяг більш дає тепла.
Тендітно тиховій погладив шибку,
Неначе гратись кличе нас у двір.
І часто видно в річці носик рибки
І зелень від травинки вабить зір
Он видно вже ключі птахів весняних
І бруньку вже лоскоче вітерець
Ось днів прийшла гірлянда незрівняних -
В душі тепло́, сумній зимі кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733145
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.05.2017
Прости. Мы часто безразлично
Не спрашиваем, как дела?
Живем по-своему, привычно,
Не ценим, что нам жизнь дала!
Время уходит, суматоха
Запутывает жизни нить,
И времени-то нужно - кроха,
Чтобы зайти иль позвонить.
Мы необдуманно теряем
Моменты жизни и года
И жаль, что близких вспоминаем,
Когда уходят... Навсегда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728075
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.04.2017
1. Я не знаю, що це значить,
Чому я такий сумний?
Давня казка щось тлумачить -
Не лишає мозок мій.
Вітер віє, вечоріє,
Тихо Рейн тече повз нас,
Гір вершина майоріє
В надвечір'ї сонця час.
2. Гарна дівчина у горах
Під тим сонечком сидить,
Чеше з блиском, як від моря,
Свої коси золоті.
Гребнем з золота ті коси
Все розчісує під спів,
Мелодійним, розголосим,
Кращим з усіх голосів.
3. Човнаря в маленькім човні
Біль жахливий охопив,
Він не бачить рифи чорні,
Погляд в гору він підвів.
Мабуть хвилі проковтнули
Човна того геть з очей -
Їх обох на риф жбурнула
Своїм співом Лорелей.
Оригінал:
1. Ich weiß nicht, was soll es bedeuten,
Daß ich so traurig bin,
Ein Märchen aus uralten Zeiten,
Das kommt mir nicht aus dem Sinn.
Die Luft ist kühl und es dunkelt,
Und ruhig fließt der Rhein;
Der Gipfel des Berges funkelt,
Im Abendsonnenschein.
2. Die schönste Jungfrau sitzet
Dort oben wunderbar,
Ihr gold'nes Geschmeide blitzet,
Sie kämmt ihr goldenes Haar,
Sie kämmt es mit goldenem Kamme,
Und singt ein Lied dabei;
Das hat eine wundersame,
Gewalt'ge Melodei.
3. Den Schiffer im kleinen Schiffe,
Ergreift es mit wildem Weh;
Er schaut nicht die Felsenriffe,
Er schaut nur hinauf in die Höh'.
Ich glaube, die Wellen verschlingen
Am Ende Schiffer und Kahn,
Und das hat mit ihrem Singen,
Die Loreley getan.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
Мабуть мене звела з тобою доля,
Бо як побачив, то відразу полюбив
Як ти такої не знайду ніколи
І я не знаю, як без тебе жив.
Приспів:
Скажи люблю і я помру від щастя
А скажеш ні- від горя пропаду.
Так, я не принц, який живе у казці
Та всеж, кохана, я тебе люблю!
Тебе кохаю за очі блакитні
За стрункий стан і за ніжність твою,
За усмішку теплу, за погляд привітний,
За те, що найкраща тебе я люблю.
Приспів.
І вдень і вночі твою бачу обличчя,
І думаю завжди лише про тебе
І, якщо, кохана, мене ти не любиш,
Ненавиджу люто тоді й я себе
Приспів.
лютий 1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723460
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.03.2017
Чому мені так сумно стало
Останнім часом? Що ж воно таке?
І серце ніби битись перестало
І душу тисне щось таке важке...
І уночі мені чомусь не спиться
І чути начеб-то кохання спів,
Мабуть це після того все стається,
Як я чарівну дівчину зустрів.
Так, це її блактині очі
Не дають мені спокійно жить
І її усмішка привітна та дівоча,
І її погляд мене змусив полюбить
березень 1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Барвисте листя звідусіль
Летить на землю досі,
І чиста неба височінь -
Прийшла знов жовта осінь.
О, золота, чудова мить,
Я душу заспокою,
Бо їй щоразу таланить
У блиску буть з тобою.
Переклад віршу автора Haluna2
"O, schöner, goldener Anblick"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693399
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722344
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2017
Весенний луч стучит в окошко
Под пение прекрасных птиц,
Сегодня будет очень много
Веселых и счастливых лиц.
Ведь праздник женщин всех любимых
С теплом пришел в наши дома
И ныне дарим мы, мужчины,
Цветов весенних аромат.
И с тем букетом ароматным
Хотим вам, милым, пожелать
Во счастье жить невероятном
И никогда не унывать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722268
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2017
Лунали тихі звуки піцикато
Лунали у мінорі, бачив Бог,
Ніхто не знав, як буде небагато
Миттєвостей тих, коли ми удвох.
Минали швидко дні, спливали миті,
Плекало сонце усмішку твою,
І дні були солодкі, соковиті,
Коли ти знала, що тебе люблю.
Та теплі дні задув холодний вітер,
І хоч зима прийшла на сотню літ,
Тобі щодня я знов дарую квіти,
Хоч ти і відійшла у інший світ.
Лунали тихі звуки піцикато
Лунали у мінорі, бачив Бог,
Ніхто не знав, як буде небагато
Миттєвостей тих, коли ми удвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
Чи бачила, яку зростив троянду?
Чи чула ти як соловей співав?
Чи знала ти, що́ вчора біля яру
Я відчував, коли тебе чекав?
Реагував на кожен шелест листя
І кожен подих вітру я вітав,
Я пережив мабуть років зі двісті,
Коли учора на тебе чекав.
Скажи, чи відчувала моє серце,
Яке по вітру слало почуття?
Чи бачила ти погляду озерце,
В якому дном є все моє життя?
Не чула ти троянди запах ніжний,
Для тебе й солов'я був тихий спів.
Я ранку спалах бачив дивовижний,
Бо я тебе чекав та не зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
Ідемо парком, романтично,
Птахи цвірінькають весь час,
Веду розмову поетично,
Іду, наче танцюю вальс.
Її рука в мою пірнула
І в очах погляд потонув,
Вона давно уже не чула,
Що я сказати ризикнув.
Слова кохання рвали душу,
Стискали душу і серця,
Не знав, що спокій знов порушу
В парку тут біля озерця.
Були там наче на малюнку:
Ми, озеро, весна, верба...
В її палкому поцілунку
Я розчинився. Раптом ба...
Прокинувся. Подушка мокра,
Ніхто мене не цілував,
В обіймах був старої ковдри,
І пес Шарко мене лизав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Да, каждый день я просыпаюсь,
Не чувствуя тебя со мной
Единственное, что я знаю,
Что я с тобой, лишь я с тобой.
Уже пошел второй десяток,
Когда тебе я говорил,
Что робок я и в текстах краток,
Но я всегда тебя любил!
Я не нашел тех слов и действий
Тебя с собою сохранить.
И ты ушла его невестой,
А я остался лишь любить!
Любить тебя, хоть не со мною.
И знаешь, самый честный жест
Не в том, чтобы порхать с тобою,
А сохранять тебя в душе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712011
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2017
Я дам тебе не просто хлеба,
Я подарю тебе любовь,
И понесу ее на небо,
Не посмотрю на раны кровь.
Слеза пусть льется, поливая
Цветы на клумбе у окна,
Не убирай ее, я знаю
Взрастит букет вскоре она!
Тебе я дам билет в дорогу
От «мы вдвоем» до «ты-одна»
Прости, я уж взлетаю к богу,
Вот уж дорожка вверх видна.
Смотри всегда в пустое небо,
В той пустоте скитаюсь я!
Ты не со мной. Но теплый ветер
Тебе пошлет душа моя!
Нет, я не сплю, я охраняю
Тебя, любимую мою.
Ты спишь, во сне всегда вздыхая,
А я с небес тебя люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712010
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2017
А час спливає і спливає
І вже пройшло 13 днів,
Як кожен з нас усіх вітає
Із Новим роком але втім
Процес цей не дано спинити,
Тому не будемо про вік,
Нам треба жити, просто жити
Старий сьогодні Новий рік!
Тож всіх вітайте, не зважайте,
Хай буде з миром кожен з вас
І про батьків не забувайте
Вони і тут і там за нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2017
Ось вам і все, лечу униз,
Балкони помелькали,
Лечу із думкою про те,
Як все мене дістало!
Дістала криза в голові,
Дістали депутати,
Тарифи знов і знов нові
І вчительська зарплата!
Зверху сусід: то уночі
Гицає в туалеті,
То, в кароке кричучи,
Фальшивить всі куплети.
Дістав безвіз - звучить весь час
І, мабуть, означає,
Що нащо віз? Для нього в нас
Навіть коня немає.
Дістав кредитний з банку штраф,
Що перекрив покупку,
Дістав смердючий знизу маф,
Без м'яса м'ясорубка.
Дістала теща, що весь час
Мій борщ вночі з"ідала,
І сало свіже кожен раз
Від мене все ховала.
Дістав директор, бог із ним,
Що нам такий дістався,
Але дістав мене ще й тим,
Що в тещу закохався.
Мене дістали й лікарі,
Їм ні, щоб лікувати,
Зробили так, щоб я хворів,
Коли в мене зарплата.
Дістав сантехнік, що не п'є,
Від'їв і пику, й ляшки -
Рахунки в гривнях видає,
Замість валюти "пляшка"
І дах дістав, ввесь час тече,
Хоч ЖЕК його й латає,
Тому із даху через це
Униз я і стрибаю!
І ЖЕК дістав, бо не прибрав
Внизу гілля прокляте,
Мабуть мене цим врятував,
Бо є борг за квартплату)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Вчорашній день сховався в крилах ночі
І вулиць шум лунати перестав...
Лише думки ніяк не сплять дівочі,
Про ті слова, які ти не сказав.
Вона тебе секундами чекала,
Які спливали довго, мов роки,
І зорі оченятами плекала,
Щоб сльози не злетіли до щоки.
У вечір той, що надихав кохання,
Тебе ніхто так досі не чекав!
Настала ніч у слів твоїх бажанні,
А ти і не прийшов, і не сказав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Федір - вчений, на зарплату дім побудував
І Хомі, своєму куму, про те розказав.
Хома досить здивувався та, проте, зрадів,
Трохи більше про будинок знати захотів:
- Куме, я тебе вітаю, гарна новина
І тепер за свої вчення маєш ти сповна!
Скажи, поверхів ти маєш два, а може три?
Не ніяковій, а правду куму говори!
Кум по-вченому скривився, ніби той павлин:
- Нема сенсу будувати більше ніж один.
Сходи, стелі, коридори, зайвий туалет,
А так маєш один поверх - хоч танцюй балет!
- Може й так, - Хома зам"явся, ставши як томат,-
Скажи, а скільки в будинку маєш ти кімнат?
Федір знову каже куму, наче барану:
- Кімнат маю у будинку я лише одну.
- Ну як так, одна кімната?!! - Не стерпів Хома.
- Так, бо менше будувати сенсу вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2017
- Лікарю, зайдіть в палату, тут плаче дитинка!
- Почекайте пів-години, в нас п’ятихвилинка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710721
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.01.2017
Ви погляньте, не лініться,
Що на вулиці твориться!!!
Завірюха і мороз -
Дійсно, справдився прогноз!
Справді чарівні дива
За години до Різдва!
Ось я вийшов на подвір'я,
Білий став, неначе в пір'ї,
Став червоний в мене ніс...
Але мед в кутю приніс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2017
Правду кажуть, спорт старіння може зупинити.
Як? Та просто! Зараз можу все вам пояснити!
Мені сорок, бо я люблю вранці полежать,
Сусід бігає щоранку - йому тридцять п’ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710513
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.01.2017
— Нащо пса собі придбали?, - запитав сусід
В час, коли тому господар насипав обід.
Відповів йому охоче, коли пес затих:
— Буде гавкати він люто на усіх чужих!
Посміхнувсь сусід і мовив:
— Тож бо воно як!
Що ж, прекрасно, будем знати, коли йде чужак!
А він буде на сусідів гавкати тут нам?
— Ні, бо на сусідів гавкать можу я і сам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Кум до кума причалапав гроші позичать:
"Куме, дайте десять тисяч, хочу погулять!"
Кум почув це і обличчя стало «вниз повзти»,
Позичальника цей вираз дуже засмутив:
"Чому, куме, так скривились, як той чорт на храм?
Думаєте не захочу повернути Вам?"
Кум подумав і спромігся так відповісти:
"Головне тут не хотіти, головне - змогти!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710359
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.01.2017
Чоловіку ледь вдалося додому припхатись
І він тихо на порозі примостився спати.
Жінка, взрівши п'яну пику, врізала по ній:
«Знову стрів тебе в дорозі той зелений змій?
Ану кажи, погань п'яна, будеш іще пити?
А то зараз до пів-смерті буду тебе бити!»
Чолов"яга за хвилину ледь не очманів,
Не отримував він зроду таких стусанів.
Ну а жінка все повчає чоловіка жити —
Все лупцює і питає, чи той буде пити?
— Будеш пити? — знову ляпас, — ну ж, відповідай?
— Ну, якщо ти вже так хочеш, — добре, наливай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Система.
1.
Біля верби весняна тиша,
За обрієм уже сіда'
Стомлене сонце, важко дише
На гілці брунька молода.
Вона неначе з шепотінням
Породжує новий листок,
Що вкриє незабаром тінню
Різноманіття пелюсток
Тих квітів, що ростуть в долині,
Там де стоїть оця верба
І де удвох на полотнині
Сидить красуня молода
Поруч із батьком. Досить сивим,
Неначе стомленим, сумним,
І на обличчі майже білім,
Неголеному кілька днів
Вже досить довго вираз сталий.
Задумався. Давно мовчить.
Навколо них страшенна тиша
Лиш брунька тихо шелестить.
Сонце котилося донизу…
Тут батько тишу зруйнував,
Охриплим, ніби тріскіт хмизу
Ледь тихим голосом сказав:
- От бачиш, люба моя доню,
Неначе зупинився час,
Лиш залишки проміння сонця
Он дотанцьовують свій вальс
Навколо дерева і квітів,
Навколо ніжної трави,
Яку гойдав весняний вітер,
Легенький, але скільки їй
Від вітру треба… проростає..
Все кволе, ніжне, молоде,
Бутон свій квітка розпускає,
Яку ти любиш. Бач ось де?
Ми рідко бачимось з тобою,
На жаль, та цього не змінить…
Скажи, сумуєш ти за мною?
Я ж пам’ятаю кожну мить
Твого дитинства - перше слово,
І першу посмішку мені,
Як ми гуляли вдвох з тобою
І як раділа ти весні
Все, моя мила, пам’ятаю…
- Звичайно, тату, як і всі
Кохані донечки я знаю,
Про думи всі твої, пісні,
Я згадую, що ти для мене
Співав, коли мала була
І як матуся разом з нами
Неначе квітка та цвіла
Красивою. Я не забуду
Яким і ти веселим був
Я вас люблю, й любити буду!!!
Та батько слів тих не почув…
2.
«Свіженька преса, іще тепла!
Сенсація, ловіть момент
Купуйте, доки є, читайте,
В нас скоро новий президент
Буде в країні!» - Кричав хлопець
З пакунком преси на руках
Людей з десяток вже товклося
Що ж за сенсація така?
Навколо хлопця стала черга,
Усі купують свіжий друк,
Штовхаються, усі на нервах,
Газети виривають з рук.
Серед народу у халаті,
Легкій кофтині на плечах
Майже останню встигла взяти
Собі газету медсестра,
Щоб почитати на роботі,
Якщо знайдеться вільний час,
На чергуванні, але в поті
Холодному повстала враз,
Як прочитала заголовок:
«Самоубивця Президент»!
У голові проскочив морок…
Ледь уловивши той момент,
Щоб не упасти серед площі,
Отямилася. Й про себе
Подумала: «О, милий Боже
Коли ж це скінчиться уже?»
Про неживих лише хороше
Або нічого – знають всі,
Проте, як важко щось сказати,
Коли ти чуєш голоси
Щодня з проханням допомоги,
Від бідних хворих, … Страх в очах
Вони проносять за пороги
"Швидкої". А там дійсно жах!
І кожен другий там небіжчик,
А як іще їх нам назвать?
Коли через страшну систему
Не можеш вчасно ти надать
Їм допомоги. Нема ліків,
Немає грошей. Сам на сам
Вони лишаються як діти
Що залишилися без мам.
Так Гіппократ не передбачив
В своїй присязі лікарям
По передплаті лікувати
Тих, хто зайшов в медичний храм.
Але система корективи
Внесла в присягу і в життя
Та часто негуманні дії
Уже не мають вороття!
3.
Неначе трішки всі затихли
І хворі, й сестри й лікарі.
Страшенна втома на обличчі
І дощ періщить у дворі
На сон все тягне, тяжкі вії,
Стомлені руки, дощ весни,
Після важкої хірургії
Він прихилився до стіни…
Вмить все змінилось, як у казці...
Та не дивує це його
Уже майже років п’ятнадцять
Він бачить сон. Той самий сон.
Пташки співають голосисті
І на колись іще ріллі
Висока, золота пшениця,
Колосся гнеться до землі,
А попід лісом в білій сукні
Красива жінка, молода
Заводить до його розмову:
- Ось знову до тебе прийшла,
Мій любий. Здрастуй, бачу знову
Ти темний, глупий, як та ніч,
Не радий ти життю і словом
Ти мені скажеш в чому річ –
Стомився. Бачу, вірю, знаю.
Але ж ти маєш знов і знов
Щоранку в щасті прокидатись,
Від того, що моя любов
До тебе й нашої дитини
Щодня, щомиті вічність крізь
До твого серця лине й лине,
Неначе я злітаю вниз
І біля тебе оживаю…
Та ти неначе сам не свій,
Не чуєш, як я закликаю
Не мати зла в душі своїй!
Ти ж пам’ятаєш все погане
Повернеться і через час
Тих інших біль - твоїм він стане,
Так як ось сталося у нас…
― Кохана, дійсно я стомився,
Більше не хочу буть живим!
Чому я став, як та ж система,
А не таким, як молодим
Мене ти знала, покохала,
Я ж на руках носив тебе,
Чому часу нам було мало
І завжди був коротким день,
Коли з тобою були разом,
Коли кохали і жили?
Як кажуть людям лихим очі
Зривали щастям, як могли.
Проте не довго нам судилось
Літати у країні мрій,
На землю з неба ми спустились
Як до батьків тебе привів…
Мені уже давно за сорок
І наді мною, з року в рік
Бере все більше владу морок,
А я ж і лікар, й чоловік,
Який виховує дитину.
Я ж як святий повинен жить!
Але життя мене побило.
Не знаю далі що робить.
І тут із лісу, наче мавка,
Виходить жінка, теж сумна,
Стає позаду молодої
Для неї мамою вона
Доводиться. І мовить їм:
- Не треба зла в душі тримати
Ані старим ні молодим.
Властиво людям помилятись,
Ми уже тут, а вам, живим,
Треба навчатися прощати.
І ти уже змирися з цим,
Адже вона – для тебе мати…
- Так, синку, - з далеку почулось
До них підходить чоловік
Досить у віці, - Вже минулось
Нам не відкрити вже повік.
Для вас давно спимо спокійно,
Хоч також тисне душу гріх.
Пробач мене, мій рідний сину,
Що став невчасно на ваш бік .
Так, люто мама, пам’ятаю,
Тоді із вами повелась,
За неї тут себе караю,
Що від невістки відреклась.
Та бачиш, каяття приходить,
Хоч і немає вороття:
Ти втратив жінку при пологах
Та Бог залишив вам дитя –
Прекрасну доньку. Лиш благаю,
Тебе, мій сину, не грішить!
За кожну мить лихого паю
Усім доводиться платить...
Вмить все стемніло. Раптом в двері
Вві сні те сонце згасив стук,
Сестра звалилась як зі стелі:
«Там важкий хворий унизу!..»
4.
Вечірня хмара дощ принесла
Хоч і не довгий, та рясний -
Усе промокло, як ті весла,
Що човен змушують плисти.
Уже розвиднилось, бо місяць
Неначе хмари розштовхав
Розлігся в білому намисті
На темній шалі як той хан.
Затих той шум, що день здіймає,
Замерехтіли вже вогні
У темних вікнах. Спочивають
Старі дерева у пітьмі.
Стара бабуся колискову
Онуці тихо завела,
Щоб та у спокої й любові
З бабусею завжди була.
Давно онука не маленька,
Вже юність стріла у житті,
Але бабуся, як та ненька,
Продовжувала спів вести.
Закінчила. Затихла, бачить
Онука спить, як янголя,
- Співаю я, а душа плаче
Що побороти не змогла
Свою гординю.. - раптом стала
Неначе сповідь говорить
Стара бабуся. Помовчала
Потім ще хвильку. І за мить
Укрилася слізьми рясними
Схилилась низько голова
І коло сонної дитини
Продовжила вона слова, -
Несу я хрест, моя дитино,
Вже більше ніж п'ятнадцять літ
Бажала щастя сво’му сину
Але неначе на той світ
Твою матусю спроводила. -
Тут її голос затремтів, -
Просто не так її любила,
Як тато твій її любив.
Чогось бажала неземного
Йому, з багатої сім’ї,
Та не помітила одного,
Отого щастя, що твої
Батьки тоді розподіляли
Поміж собою, як цвіли
Вони і очі їх сіяли,
Наче разом вони росли
І знали все вони про себе,
Що буде, є, і що було.
Їх щастя було наче з неба,
Про них шуміло все село.
Їм заздрили. І я дурепа
Дослухалася до села,
Що твоя мама перед татом
Із багатьма уже була
Заручена, або стрічалась,
Бо не місцеві ми були,
Не знали хто є хто. Й здавалось
Інакше жити не могли,
Дозволивши своєму сину
Із міста, з гарної сім’ї,
Собі узяти за дружину...
О, боже, що кажу тобі…
Пробач. Вони були сильніші
За нас усіх, за світ увесь
І перед Богом заручились,
Що їх розлучить лише смерть…
І напророчили. Під серцем
З тобою мама вже була
Та я її, лиха і з перцем,
Додому все ж не прийняла.
Вони скиталися по світу,
Перебивались так і сяк
З води на хліб. А ми тут ситі,
Гадали, що все буде так,
Як ми захочемо. Не сталось…
Може якби нам син сказав,
Що вони вже тебе чекали,
Нам Бог би глузду та й додав.
Та ми не знали. Не хотіли!
Чомусь гординя взяла верх -
Свою дитину загубили
Бо зараз син мій не живе,
А доживає. Я це бачу,
Він часто сам себе винить,
Що не довіз твою матусю
Тебе спокійно народить.
Було запізно й задалеко,
Взяли таксі. Ніхто ж не знав –
Якраз річницю на посаді
Наш Президент був святкував.
Додому їхав – перекрили
Всі перехрестя на шляху
Батьків твоїх не пропустили,
"Закону слуги" у гріху.
Сталося лихо. Не домчали
І твоя мама із небес
Тепер тебе оберігає,
Разом із нашим дідусем.
Так, він не витримав цю звістку
І не простив себе й мене,
За сина свого і невістку
Від горя, туги і помер.
Тепер сама несу хреста я
І за себе і за усіх
І дуже, дуже сподіваюсь
Що зможеш ти мене простить…
Слова останні наче криком
Зірвалися у неї з уст
Онучка раптом з легким хрипом
Ледь не прокинулась. І тут
Її бабуся приласкала,
Ніжно рукою провела
У голову поцілувала,
І спати тихо геть пішла.
5.
…У кабінет сестра влетіла
Хірург неначе ось заснув
Вона страшенно була біла:
"Там важкий хворий унизу!" -
Вона крізь тишу прокричала
Черговий лікар бурмотів
Відразу видно, що вставати
Він зовсім-зовсім не хотів.
– А звідки хворий, раптом крекче?
– Ніхто не знає, бо швидка
Привезла щойно. Документів
На місці наче не знайшла.
–Оформи, пошукай, дізнайся,
Глянь у кишенях врешті-решт
Порядок знаєш, "розважайся"! -
(Байдуже ніби ставив хрест
Він на житті тої людини,
Яку привезли на швидкій), -
Ти ж чула, ми повинні знати
Про хворих, хто вони такі.
–Швидка із траси передмістя,
Якесь страшенне ДТП,
Один водій помер на місці
Інший учасник ось тепер
Лежить внизу у нас в приймальні…
–Займись оформленням кажу!
З’ясуй питання всі формальні,
А я ось-ось уже біжу.
Ти ж знаєш, якщо це приїжджі,
То з них оплати не чекай
За препарати і за ліки.
Їх вилікуй – потім шукай...
Така система, що поробиш
Прикритися повинні ми!
Всі документи як оформиш –
Мені на номер подзвони.
Сестра побігла оформляти.
Пройшло ще декілька хвилин
Тут знов вона біжить кричати
До кабінету лікарів:
-Благаю, лікарю, я потім
Усе оформлю, прошу, йдіть
До нас бігом в приймальний покій -
Вона кричала. І в цю мить
У шибку вдарилася пташка.
Скло тріснуло. І дощ пройшов.
На ноги лікар звівся важко,
Й крізь сон в «приймальний покій» йшов
Цей шлях здавався нескінченним…
Він йшов і, ніби у кіно,
Перед очима бігли слайди,
Які він бачив вже давно.
Ці слайди рвали йому душу,
Ці слайди різали життя,
Ці епізоди бачить мусив,
Яким немає вороття.
У очі сильно било світло,
А пацієнт ставав блідим
Товклися сестри коло нього.
Лікар направився туди….
І, підійшовши до кушетки,
Він в мить збілів, пройшов весь сон
Від голосу здригнулись шибки:
«Реанімацію бігом!!!»
6.
Десятки кульок у повітрі,
Людей три сотні у дворі,
Горлають голосно музики
Пісень веселих дітворі.
Це в Президента шум і свято,
У резиденції його,
Що в передмісті, де багато
Побачити можна того,
Чого не видно навіть в казці -
Павлини з золота, орли,
А поруч – злидні, бідні хати
І люди, що раніш жили
У цім селі, в раю маленькім
Спокійнім, тихім, гарним вщент,
Аж поки тут не оселився
Рушій системи – Президент.
Пан Президент був при параді,
Адже його єдиний син
Став юним. Люди були раді,
Вітання слали, як один:
Бажали щастя та здоров’я,
Було дарунків – просто жах!
Та батько, згідно протоколу,
Мав бути завжди при гостях.
А син, хоч балуваний батьком,
Душею був хлопчак-простак,
Він просто жив неначе в казці,
А поруч – просто був "бардак".
Голодні люди, бідні діти,
І пограбоване село.
Система, де б її подіти
Все зруйнувала, що було.
Усі повинні були батьку
По ієрархії нести,
А звідки цьому всьому взятись?
Звичайно знизу, як завжди!
Тому між ними була прірва:
“Люди системи” й жебраки
Син Президента був «нормальним»
І прагнув завжди буть таким.
Це все тягнулося роками…
Та не про це іде молва.
Під вечір син утік із дому,
Хоч й охорона там була.
Він так любив, ходити полем,
Красивим лісом, вздовж ставка,
Спостерігати з душі болем
За домом діда-жебрака,
Який любив сидіти з хлопцем
І байки все йому плести
До того дня, як повз ту хату
Малій сусідці не пройти.
Вона була неначе пісня,
Красива, ніжна і проста
Її палкі блакитні очі,
Її тонкі, прямі вуста -
Усе примушувало хлопця
Забути діда і байки.
Одного разу він собі зарікся
До цього «щастя» підійти.
І день цей був - день його свята,
Де всім було не до його,
В дворі гостей було багато
Ніхто не бачив де і хто
Кого і з чим тепер вітає.
Хміль затупив розсудок всім
І навіть Президент не знає,
Де зараз син його і з ким.
Він підійшов, простий хлопчина,
В душа і зовні, хоч і син
Великої тої людини,
Яка була «номер один».
Він не любив батька роботу
«Його людей» син не любив,
Він вірив, що прийде момент той
І його батько буде з ним.
Так з ним, а не з його гостями
Що прибували з разу в раз
І їм, гостям, з самого ранку
Він дарував увесь свій час.
Вони відразу подружились
Вони, малі - одинаки,
Балакали душі на милість,
Ділились про свої думки,
Свої бажання, свої мрії
Про їх дитинство, про сім’ю
Аж поки в дім іти бабуся
Онуку кликала свою.
Домовилися пострічатись
Ближче до ночі, сплять коли
Усі дорослі, щоб кататись
На міні-скутері, який
Подарували хлопцю нині,
На "Дні народження" отім.
Вночі цікаво, і машини
Не будуть заважати їм
Промчати по прямій дорозі
Вони лиш, місяць і зірки,
Ніхто цього і не помітить,
Ані бабуся, ні батьки…
7.
…«…Простить» Слова наче криком
Зірвались у бабусі з уст,
Онучка ніби з легким хрипом
Ледь не прокинулась. І тут
Її бабуся приласкала -
Ніжно рукою провела,
У голову поцілувала,
І спати тихо геть пішла.
Вона не знала, що дитина
Заснути так і не змогла
І з тягарем її провини
До друга нового пішла…
8.
Хлопчина був собі віддатий,
Бо його батько – Президент
І перша леді – його мати,
І час забитий їх ущент,
А син? А де йому подітись?
Є охорона, вчителі,
Того, хто здумає образить
Його, знайдуть із-під землі.
Ось день народження скінчився.
Найближчі люди ще в дворі.
Хлопчина викотив мопеда
І лиш під наглядом зорі,
Яка зійшла в нічному небі,
Подався тихо у село.
Він тихо йшов, а на дорозі
Уже нікого не було.
Хоча, хто міг по цій дорозі
Тут їздити, вона веде
До резиденції. Не в змозі
Ніхто там їздити й ніде.
Зустрілися посеред поля,
На тій дорозі, на прямій
Був дощ, дерева наче кволі
Лиш дощ пройшов - Вперед мерщій.
Щасливі діти на мопеді
Мерщій помчали в ніч удвох,
Вони тепер, як одне ціле,
І з ними тепер ніч і Бог,
Вогке повітря, теплий вітер,
Шум двигуна, адреналін.
Яскравий місяць пестить квіти
І цвіркунів весели дзвін...
Вони удвох крізь тьму промчали,
У кожного в них свій тягар
Був на душі. Тут раптом світло
Кортеджа в спину і удар.... -
Елітних декілька автівок
Посеред ночі пронеслись.
Якась із них мопеда збила,
Але ніхто не зупинивсь…
9.
Яскраво, зрадливо та чисто,
Подаючи́ поганий знак,
Посеред поля світить місяць,
Освітлюючи нічний шлях.
А на шляху стоїть хлопчина
Ще зовсім юний, молодий,
Але за ним немає тіні,
Він як прозорий, неживий.
Дорога біла, наче сива…
Обабіч неї там трава,
В ній дівчина лежить красива
Лежить та дише, ще жива…
Неподалік від того місця
Зі сторони того ж села
«Швидка» раптово заблудилась -
Неначе шансу їй дала.
Бути живою… У лікарні
Раптово світло у очах,
Там люди в білім коло неї
І поруч батько. Який жах:
«Реанімацію…» кричав він!…
І на коліна впав без сил.
Вона на мить прийшла до тями
Й сказала: «Татоньку, прости…»
10
Біля верби весняна тиша,
За обрієм уже сіда
Стомлене сонце, важко дише
На гілці брунька молода.
Вона неначе з шепотінням
Породжує новий листок,
Що вкриє незабаром тінню
Різноманіття пелюсток
Тих квітів, що ростуть в долині,
Там де стоїть оця верба
І де удвох на полотнині
Сидить красуня молода
Поруч із батьком. Досить сивим,
Неначе стомленим, сумним,
І на обличчі майже білім,
Неголеному кілька днів
Вже досить довго вираз сталий.
Задумався. Давно мовчить.
Навколо них страшенна тиша
Лиш брунька тихо шелестить.
Сонце котилося донизу…
Тут батько тишу зруйнував,
Охриплим, ніби тріскіт хмизу
Ледь тихим голосом сказав:
- От бачиш, люба моя доню,
Неначе зупинився час,
Лиш залишки проміння сонця
Он дотанцьовують свій вальс
Навколо дерева і квітів,
Навколо ніжної трави,
Яку гойдав весняний вітер,
Легенький, але скільки їй
Від вітру треба… проростає..
Все кволе, ніжне, молоде,
Бутон свій квітка розпускає,
Яку ти любиш. Бач ось де?
Ми рідко бачимось з тобою,
На жаль, та цього не змінить…
Скажи, сумуєш ти за мною?
Я ж пам’ятаю кожну мить
Твого дитинства - перше слово,
І першу посмішку мені,
Як ми гуляли вдвох з тобою
І як раділа ти весні
Все, моя мила, пам’ятаю…
- Звичайно, тату, як і всі
Кохані донечки я знаю,
Про думи всі твої, пісні,
Я згадую, що ти для мене
Співав, коли мала була
І як матуся разом з нами
Неначе квітка та цвіла
Красивою. Я не забуду
Яким і ти веселим був
Я вас люблю, й любити буду!!!
Та батько слів тих не почув…
Донька підняла в гору руку
І потягнулась до верби,
Тонкими пальцями до бруньки
Вона торкнулася на мить…
Тут батько встав із полотнини,
Струсив холодний вже пісок
І не розпрямлюючи спини
Поправив на хресті вінок.
Донька тулилася до батька,
Він відчував лиш холодок,
Наче від вітру. Та зненацька
На плечі впав йому листок.
Підняв сумні угору очі -
Над ними гола із зими
Верба стояла та листочок
Був з неї, свіжий, молодий.
Усі гілки були геть голі -
Ані листочка, лиш бруньки
І з відчуттям страшного болю
Відчув присутність він доньки,
Всміхнувся. Подививсь ліворуч -
Сонце сідало. - Пора йти…
Та відчуття, що донька поруч
Хотів ще довше зберегти...
- Все, пам’ятаю, моя мила, …
Як обіцяв тобі завжди
Змінити світ, як ти просила,
І чого прагнула так ти.
Система рухнула! Вам - дітям
Вдалося все це зупинить
І Президент несамовитий
Не зміг, як батько пережить.
Ви разом всі уже на небі
І мама поруч з вами там.
Я відчуваю, мені треба
На сповідь відійти у храм.
Без тебе, доню, і без мами
Життя спливає у журбі,
Прости, що нашими гріхами
Світ довелось змінить тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Ти не моя, тепло твоє не гріє,
Ти не моя, та я не скам"янів.
Моя не ти. Що серце знову мріє?
Ту саму мить, коли тебе зустрів.
Ні не зустрів, тебе послала доля
І шанс дала, та був незрілим я.
І лиш тепер, якби ж та Божа воля,
Я заспівав би співом солов"я.
Не заспівав, мабуть сказав віршами.
Та мабуть ні, і вірш би був пустий.
Ти не моя, і прірва поміж нами,
Ти не моя, бо просто я простий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
У глухим селі бабуся у медпункт прийшла.
Йшла, кульгала, ось нарешті лікаря знайшла.
Каже: "Здравствуйте шановний у мене біда:
Праву ногу підвернула, - вже ж не молода!
От тепер нога розпухла, як іду-болить,
Подивіться, пане лікар, як мені з цим жить?"
"Що ж, - промовив, - розпочнемо, час тут дорогий!
Роздягніть свою панчоху, з хворої ноги."
Глянув: "так, щоб порівняти другу покажіть,
Маю бачити обидві! Це лишень на мить."
Тут бабуся червоніти стала на очах:
"Лікарю, я не помила іншу ногу. Ах!
Річ у тім, що нога права у мене болить,
То ж тому я і не стала ліву ногу мить!"
Тут мораль така виходить: куди б не спішили,
Мийте всі частини тіла, щоб не червоніли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702435
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.11.2016
"Покажіть но мені око", - лікар попросив.
Глянувши, умить скривився, мов лимон вкусив:
"У Вас, пане, малокров'я і напевно стрес.
Зволікання вас відправить скоро до небес!"
Хворий дещо здивувався лікаря словам
Посміхнувся і промовив, мов він лікар сам:
"Ви ж по лівому судили, лікарю, мене?
Справа в тім, що ліве око у мене скляне!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702087
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.11.2016
Як допомагаю людям - дяки не чекаю,
А щоб так усі робили більш за все бажаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701908
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2016
Можна довго сподіватись на манну із неба,
Але, хочеш світ змінити - починай із себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2016
Лікар куму від закрепу клізму приписав,
Але, як ту користати йому не сказав.
Кум купив оту в аптеці, почав міркувать,
Що з цим чудом витівати, куди його пхать?
Не збагнув. Пішов до кума, почали удвох
Визначати, що за чудо, у чому підвох?
Зрозуміли, щоб дістати лікарський відвар,
Треба міцно натискати на резервуар.
І оскільки є там носик, звідки ліки йдуть,
Треба ліки ті смоктати, як от діти п'ють.
Випив кум усе те зілля, нехай йому грець,
Почали чекати дії. Та це не кінець,
Щоби час того чекання скоротити їм,
Випили вони по чарці, а може по дві.
І коли кум до горілки огірків приніс,
Хворий кум тут попросився "попудрити ніс".
Проте ніс, мабуть, у кума десь як у слона -
Три години з туалету все його нема.
От нарешті кум завершив свій мейк-ап процес,
Вийшов й каже: "гарні ліки, маю я прогрес!
Бачте куме, що то значить лікар-фахівець,
Закреп клізмою своєю звів він нанівець!"
Відкрива мораль усього саме цей куплет:
Не важливо куди пхаєш, головне-ефект!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696579
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.10.2016
Два куми собі на грядці полють огірки:
- Куме, а Ваша корова курить цигарки?
- Звісно ні! Мабуть хотіли мене насмішить?
- Ну, якщо вона не курить, то Ваш хлів горить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696578
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.10.2016
Кажуть депутат народу в раді представник
От наш спікер в тяжкій думці третій день поник:
Треба щось зробить народу, і щоб депутат,
З ним по совісті ділився, наче гідний брат!
От подумав, усе зважив, шию почесав,
І пам‘ятку депутату мудро написав,
Розповсюдив її в Раді, кожному роздав.
Мабуть в пам'ятці наступне спікер передав:
"Депутате, тобі з Ради нема вороття,
Маєш і собі й народу змінювать життя!
Якщо ти тариф народу збільшив в п'ять разів, -
Збільш лиш в три собі зарплату, щоб той оцінив."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Місяць в небі, діти в ліжку, чути стук у двері -
То сусідка завітала пізно по вечері.
(Чути галас десь далеко та й музики грають,
І дівчата голосисто й весело співають.
То гуляють, п'ють, танцюють - в когось нині свято,
І людей, за все скоріше, на ньому багато.)
То ж сусідка геть не в дусі, повір мені, друже,
Просить жінку, що в хатині виручити дуже:
- Позич мені черпак, люба, міцний, щоб не гнувся!
- Не дам, бо мій бовдур також ще не повернувся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
Чи щебетало у ту ніч відлуння соловейка?
І чи був місяць молодий на неба полотні?
Я не зважав, бо у пітьмі почув той милий тенькіт,
Як першою про почуття сказала ти мені.
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Тремтіло серце, як той птах, що залетів до клітки,
І всі слова злились в одне, здригаючи життя.
Ніхто не розумів із нас, що сталося, і звідки
На нас з небес зійшло благе кохання почуття.
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Я був окрилений усім, пов'язаним з тобою
Та страх відмови від тебе мінив на ночі дні.
Як божий дар твої слова були пізнані мною -
Це щастя, що про почуття сказала ти́ мені!
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Приспів-2.
Я відповів на ті слова: "я теж тебе кохаю -
Ти будеш чути ці слова кохання знов і знов, -
Понад усе в цьому житті я відтепер бажаю,
Щоб кожен знав, не сором це, казати про любов".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695311
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.10.2016
Чи щебетало у ту ніч відлуння соловейка?
І чи був місяць молодий на неба полотні?
Я не зважав, бо у пітьмі почув той милий тенькіт,
Як першою про почуття сказала ти мені.
Тремтіло серце, як той птах, що залетів до клітки,
І всі слова злились в одне, здригаючи життя.
Ніхто не розумів із нас, що сталося, і звідки
На нас з небес зійшло благе кохання почуття.
Я був окрилений усім, пов'язаним з тобою
Та страх відмови від тебе мінив на ночі дні.
Як божий дар твої слова були пізнані мною -
Це щастя, що про почуття сказала ти́ мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Нас кондуктори вдень і вночі
Берегтимуть, як ока зіницю,
Ані дощ, ані град, ані сніг,
Не зупинить мою залізницю.
З нею завжди в безпеці і в час
Я доїду в зазначене місто,
Потяг швидко домчить усіх нас
На вокзал і привітний і чистий.
Кілометри і рейок і шпал
Промчимо ми в зручному вагоні,
Незабаром в вікно наш вокзал
Ми побачимо, як на долоні.
Нас зустрінуть приємні пісні,
Квіти, усмішки, гімн із перону,
Гучномовець розкаже усім,
Що приїхав наш поїзд додому.
Залізничники ночі та дні
Нас плекають і нам добре спиться.
Завжди стане в нагоді мені,
Моя гордість - моя залізниця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Бувають хвилі над Дніпром
І у спокійну днину.
Дай, Боже, тим, хто шле добро
На неньку-Україну.
Хто її любить серцем всім,
Хто пестить її мову,
Дай, Боже, щастя у їх дім,
Благослови їх знову
Щоб переймалися за тих,
Кому не таланило,
Не залишати їх самих
Дай, Боже, іще сили.
Хто шле добро - той родить час
І віри і надії,
А той, хто молиться за нас,
Той здійснює нам мрії.
Хто віддає останнє враз
Тому, хто просить крихти,
Рятуй їх, Боже, кожен час
Від горя і від кривди.
А тих, хто хліба в люту мить
Не дасть, хоча і може,
Залиш на совісті це в них,
Прости їх, світлий Боже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670589
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2016
Утро начинается,
Солнце улыбается
И нежнейшей девушке
Я цветы дарю.
Знай, моя любимая,
Знай, неповторимая,
Знай, что больше всех всегда
Я тебя люблю.
11-2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668201
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2016
Два сердца, что стучат синхронно
Два сердца, что цветут в любви
Два сердца у двоих влюбленных
И в сердцах этих я и ты.
Две искорки - любовь и нежность
Два лучика у высоты
Всегда вдвоем и всегда вместе
По воле божьей я и ты
Любимая, мы будем вместе
В любви и счастье будем мы
Нету прекрасней и прелестней
Сердец биения от любви.
Стань солнцем для меня родная
Я стену небом для тебя
Пускай любовь наша святая
Будет взаимной навсегда
Всем отношениям знаем цену
К всему привыкнуть можно но
Знай никогда нам не заменит
Никто ничем нашу любовь.
Любимая, мы будем вместе
В любви и счастье будем мы
Нету прекрасней и прелестней
Сердец биения от любви.
Давай не будем делать раны
Ведь этих ран мы знаем боль
Ошибки повторять не станем
И сохраним нашу любовь
Любимая, мы будем вместе
В любви и счастье будем мы
Нету прекрасней и прелестней
Сердец биения от любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668035
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.05.2016
А чи були ви там, де вас і не чекали?
І чи принесли те, чого вам не давали?
Чи чули може те, про що не говорили?
Може зробили те, чого вас не навчили?
Чи раптом віддали чого у вас немає?
Відповіли тому, хто вас і не питає?
Може не чули ви, хто кликав попомоги?
Останнє віддали, іще до́ горя того?
Може здійснили те, на що не було сили?
І чи допомогли, про що вас не просили?
То мабуть ви не там, де ви повинні бути!
Та може це й не ви, тому вас і не чути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Скажена тиша за вікном
І місяць в очі б’є безмежно,
Сиджу тихенько за столом
В правиці мій старий псалом
Уже прочитаний не вперше
Думки читати не дають:
Болить душа за Україну
Її з усіх сторін псують
Гвалтують, нівечать і б’ють
Як ту беззахисну дівчину.
Але вона весь час встає,
Ледь падаючи на коліна.
Хоч кров із неї люто п’є
Дихнути легко не дає
Одепутачена людина!
Тепер її з обох сторін
Вже намагаються зігнути:
Парламентаріїв загін
П’ють одночасно як один
Бюджетну кров, вампіри люті.
З іншої – ворог наступив:
Щоб відтягнути шматень ласий
Перевдягнулись в зелененьких
Наче сини Вкраїни-неньки
Сепаратисти-лоботряси.
Он лавку місяць освітив,
На ній – чотири чоловіки
В кишені розкладають гроші,
Що люди їм дали хороші
На схід, пораненим, на ліки.
На жаль, ніхто не розбере
Яка у кого тепер шапка:
Війна іде інформаційна
І їй політика свавільна
Не скоро ще поставить крапку.
Присіла пташка за вікном,
В крилі підбитім чистить пір’я
Вона душа того солдата,
Що прикривав від кулі брата
І згинув під час «перемир’я»!!!…
Солдати у степу зими
Боронять нас і друга й брата,
Їх кинули в полон війни
І гинуть кращії сини
Через політику прокляту.
Менше всміхаються жінки
І менше вірять в перемогу
А як? Стрічаючи труну
Чоловіків, що на війну
Пішли без зброї й допомоги?
Душа болить і серці дзвін!
Політиків нема достойних!
Лише коли загине син
Політика, тоді вже він
Збагне: один в степу не воїн.
Скажена тиша за вікном
І місяць в очі хоче бити...
Жінки чекають із пітьми
Повернення мужів, синів,
Батьків, за ким сумують діти…
Війна не скоро пройде, ні!
Ще довго будуть гинуть діти...
Продавши душу сатані
Ще заробляють на війні
Ті, хто все може зупинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2016
Єдиний Боже, Отче наш,
Усіх небес владико,
Тебе славімо повсякчас
З глибин віків й навіки.
Твоє ім'я й святе письмо
Для нас завжди єдині,
Нехай же славиться воно
На небі й в Україні
Прости нас, Боже, за усе
За всі неправі дії,
Хай кожен хрест життя несе
В любові та надії.
Води та хліба дай всім нам
І мудрості і віри,
Як друзям так і ворогам
Дай злагоди та миру.
Ми твої діти, Отче наш,
Всі різні але рідні
І знамо, ти любиш нас,
Багатих так і бідних.
Лиши лукавства в лихий час,
Позбав всіх від спокуси,
Щоб заповіді кожен з нас
Мотав собі на вуса.
Ти і величиний і простий
У ликах трьох один -
Отець і син і дух святий
На всі віки́. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2016
Була сільська осіння ніч
Цвіркун горлав на всю,
Хоча підлога і не піч,
Він змучений заснув
Він мирно спав, хоч повз нього
Виносили овес,
А на табличці напис був:
Увага! Лютий пес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665639
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.05.2016
Сижу, тоска меня сьедает,
Серо все, мрачно, понимаю,
Что мне чего-то не хватает!
Имея все для счастья в жизни,
Сижу в печали и не знаю,
Чего в душе мне не хватает?
Душа поет, но песнь фальшива.
Она поет не так красиво,
Меня пытаясь подбодрить.
А я сижу, на лице маска
Маска улыбки но не счастья
(Тоска, да что тут говорить)
Чего ж не счастья? - не понятно
На сердце как-то неприятно
Холодная плита лежит.
Имею все для счастья в жизни:
Друзей, любимую, взаимность
И понимание всех их...
Быть может это тот период,
который тихо меня пилит
И не дает смеяться мне,
Который пережить мне нужно
В сознании любви и дружбы
И с помощью тоски моей
09-2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662479
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2016