| Сторінки (1/76): | « | 1 | » |
Малюнок із дитинства -
дощ на дворі,
дахи червонобуромокрії блищать,
хідник самотній жде, як вийдуть зорі,
десь за дощем вони летять.
Напужені птахи в піддашшя заховались,
останній спогад літа вітер рве з тополь,
краплини з неба довго цілувалися
з вікном.
За ним гаряча пічка, чай солодкий, жирандоль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2017
Обманом мене тішитти не треба,
себе я сам не раз в оману вів,
не раз радів, дістався врешті неба,-
вібиток неба у калюжі зрів.
Давай без слів, цілунок все розкаже,
як через ніч до світу доведе,
чи всі надії й прагнення розмаже...
мене, як є, візьме, чи не візьме ?
Хай лакмусом між нами станге,
так остогид нейтральний фіолет,
світанок вже, хвилина — ніч розтане,
що ранок принесе, мінет, чи пістолет ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Любити — боляче буває,
коли слова не справедливі, так звучать,
і інші, як уста кохані вимовляють,
що хочеться у сні і наяву кричать.
І в очі, світ відкривші ранком,
ти зазираєш: Як? Чи світлі? Чи сумні?
Чи знов скидатимеш з душі уламки,
ще трохи і підуть з них кам*яні дощі.
Із тих дощів фортецю я збудую,
від Мазоха нічого не впущу,
пса, як прийде, на ганку нагодую,
та що мені болить? за чим тужу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017
Кришталева сніжинка
На холодну долоню упала
Зими квітка на зимній руці
Не пішла за водою, не стала.
Той вогонь, що палає, згашу
І ніскільки мене це не вразить
До останнього ґудзика все розщіпну
Серце теж най сніжинка прикрасить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017
Навіть мовчати вдвох нема про що,
Не відаю чому і як це сталось,
А все так гарно починалось-
Летіли разом ми, крило в крило.
Летіли разом ми високо, в гору
Де кришталева синь дзвеніла у вікні,
Сюди раніш трапляли лише на мітлі…
Чумацьким Шляхом вітер жене душу голу.
Чумацьким Шляхом, - сіль просипану збирати,
Щоб з хлібом мати, як прийде пора
На зустріч, хай навіть зима
Про тебе сам собі буду мовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017
Усе живе природи зна закони -
поява, праця, в кожного своя,
та однаково що стрижеш, купони чи газони,
планеті у обійми попадеш Земля.
Тримати у здоровім тілі дух здоровий
задавшись ціллю можна до кінця,
однак питальним є процес суворий,
чом з часом зір, як світло каганця...
та розв*язав і це, немов великий міх -
щоб зморшки менше бачити жінок своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2017
Приходить час і нагло розумієш,-
щось добре ,варт зробити на землі,
і робиш врешті як умієш,
мозолі натираючи в імлі.
А хто означить, що добро є ?
Одному любо, іншому гаплик
добро — попасти зранку в сьогоденіє,
а не в брудний на вулиці смітник.
І от, творивши і чинивши,
нічого не збираючи в мішок,
себе самого в пастку заманивши,
в свідомості почув смішок,, -шок, -ок...
НЕМА добра зробити, щоби всіхнє
зайшлося щастям, мов розлива навесні,
бо всім роздати треба їхнє !
Роздати все. Й співать пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719497
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2017
Коли з душі осипеться весь мотлох
що лишиться до суду принести,
якого кольору останній сполох
команду дасть, стояти, чи іти ?
І як розцінять ті, кому суди судити
моє, ущент роозтрощене буття,
чи бодай хтось залишиться тужити,
коли охопить запізніле каяття.
Цього не знаю, скорше і не буду,
та не впадатиму у відчай за життя,
а приготую і сховаю ляльку вуду,
як шпарку на можливе вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708603
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2016
Життя лише повільна куля,
Яка день в день на край летить,
На тім краю велика дуля,
Очікує майбутню мить,
Коли зустрінуться вже двоє,
Про що було, погомонять,
І хтось когось візьме з собою,
Як дзвони тихо віддзвенять.
А як моя вже долітати.
До свого краю теж зачне
На тім краю я загадаю,
Що може мимо промайне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Не те важливо,ким ти був
а ким тепер ти є,
у часі суть свою збагнув,
життя — це вар”єте,
де на підмостках кожен роль
являє, часто не свою,
в потилицю заряжений пістоль
лякаю смертю стервою.
Усе, чим вихвалявсь, забудь
сьгодні має лише зміст,
щоранку світ себе здобудь,
щоб в завтра міг прокласти міст.
І, якщо завтра це прийде,
не згадуй ким ти вчора був,
бо нитка, що життя пряде
чекає, щоб востаннє видихнув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2016
Ти розірвала всі мої думки,
розвіяла обривки ці по вітру,
у голову на “пмж” вселилась, на роки,
розмалювавши відчуття в свою палітру.
У тих твоїх кольорах довго жив,
крізь твої очі світ широкий бачив.
Пройшло чимало весен і багато жнив,
і врешті час прийшов - себе побачив.
Та перша думка, що зажевріла нова,
дала можливість ким я є згадати,
птахами розлетілися слова,
прорвавши всі розставлені заґати.
І разом з тим, лишилась ти мені,
твій голос, сміх, зелені очі сняться,
мов моряку берегові вогні,
серед яких красуні в білому юрмляться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
Ти по інший бік сонця від мене живеш,
бачу це я по тім, як проміння танцює,
воно очі твої над землею малює,
може слідом за ним ти додому прийдеш?
Тут з чекання тече не прозора вода,
перегризли дерева коріння — до тебе іти,
міст до сонця складають, аби віднайти,
та на марно, за обрій сховався промінчик-рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Морозний ранок вдарив в скроні,
він пробудив рожевого коня,
немов під хвіст насипав йому солі,
день ще один дождав своєї долі,
аби на вечір ширшою була рілля.
А ми, котрі не сіють і не орють,
що в час новий на собі принесем,
чи будемо чекати у проході,
чи станемо комусь потрібними, в пригоді ?
тим часом задніх, без думок, пасем.
Не можна так, день кожен є дарунок,
продовженням початку без кінця,
нехай колись нам виставлять рахунок,
та хоч один за дня, якщо є поцілунок,
не треба відчувати на собі тернового вінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Наш кожен день останнім може бути,
закінчитися раз. Чи назавжди ?
То доки маєш як, вдихни на повні груди,
та не спіши поперед батька, підожди.
Хай день, наснагою наповнений твоєю,
піною сходить в коловроті справ,
усе, що робиш ти, роби з душею,
пустих минай, щоб час ніхто не крав.
І вечір вже, - це фініш на етапі,
який скінчився разом з днем,
наступний правда вже на мапі,
бог дасть, не буде теж кінцем.
А що прийде в порі поранній,
щоб було добре помолись,
тому живи щодень, ніби останній
і не помилишся колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2016
Ти знала, що давно тебе я поглядом виносив,
сузір*я усмішок вертала не на зло,
короткий день ще більш себе курносив
у сутінках ховаючись крізь скло.
Горнув до себе, врешті виніс
в чарівний вечір, де зосталися самі,
і гостро так відчув, так ніби ще не виріс,
до світу перса цілував твої.
З тих поцілунків ранок блиснув,
немов губами я вогонь добув,
побачив твої очі, тихо свиснув,
і звати як мене забув.
А ти усе залишила без змісту,
резинкою протерла погляд до дірок,
побачив крізь дірки росу іскристу -
я мабуть тут побуду, рано до зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Торік, о пів на першу дня
як привид, крізь стіну пройшов на ґанок
сиділа там уся моя рідня -
пес, кіт та кінь старий просивсь у танок.
З конем я ще не танцював,
то чом тепер це не зробити,
він довго й тяжко працював
тож має в радості дожити.
Почали танго. Пес з котом
скульптурами на ґанку стали,
синиця з гілки кувирком,
а їжаки, всі голки зі спини зірвали.
Кінь танцював немов не раз
на балу вже його просили,
ще швидше, швидше, у екстаз !
Та щось копита не пустили.
Востаннє ноги підігнулись,
дожив останню свою днину,
сльоза в очах перевернулась
через танок, не краплю нікотину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Сьогодні ти прийшла чужа,
Не своя, не моя,а так, якесь страхіття,
Ні, на лиці краса твоя ясна,
А в середині пустоти жахіття.
Для чого розплескала з себе те,
Що нас обох тримало і живило,
Якби я малював, то полотно
Затримало назавжди те що мило.
Я терпну від твоїх пустих очей,
Від погляду, якого уникаєш,
Намиста неспаних ночей.
Хіба ти щось із того знаєш?
Прохання маю лиш одне, -
Дозволь тебе наповнить знову,
Най очі світяться, най джерело живе,
Одне із одного ми будем пити воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
На вечір в голові латаття,
відгородився клямкою від міста суєти
і раптом зрозумів, що ми з диваном браття -
обидва білі, гарні, шкіряні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Іще один прожили календар,
і зле і добре з нього випливло в минуле
назавжди, й не один митар
не стягне ніц із того, що не було.
Лиш спомин в собі терпкий збережу, -
тебе таку, яку лиш я побачив,
дурив себе — ще трохи й добіжу,
і не для мене зверху ворон кряче.
Та не добіг. Тепер опудалом стою,
бажання, що пов*язані з тобою відгагяю,
і сам для себе щиро не збагну,
чи є? Чи мо пішов з календарем до краю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Не можна “краще”, вмерти,
можна просто
без коливань зробити Перехід,
однаково це буде рух вперід,
та не відчути мить прощання
гостро.
Не можна, “краще”, вмерти,
краще що?
Світлішою нова домівка буде?
Хто розрізнить, як не побачать люди
відмінностей, тоді потуги, пропадуть марно,
заніщо.
Не можна, “краще” вмерти,
можна лиш
перелік справ достойних завершити,
усе що мало бути, оплатити
нічого за собою не тягнути,
може ввиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Байдужі віршів не читають,
І муки совісті теж не потрібні їм,
Усе життя від цього спочивають,
Та показово моляться святим.
А ми, ті що читають або пишуть,
Під руку заглядаючи самі собі,
Якщо думки всі наші заколишуть,
Чи хтось співатиме тоді пісні ?
Не гоже лише шлунку потурати,
Все створене виходить з голови,
При цьому серце не потрібно забувати,
Тоді позбудемось байдужо - пустоти.
І буде фантастично на світанку,
Набрати з світлих трав роси,
Почастуватись, сидячи на ґанку,
Назавжди людям зберегти око краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687811
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2016
Отак пиши, дзвони тобі, - усе даремно,
лише я іграшкою є в твоїх руках,
хоч говорив для тебе саме сокровенне,
ти лиш сміялась і розвіювала в прах
мої слова, що почуттями керувались,
та їх не чула, може й чути не могла,
із сторони у сторону кидалась,
від часу час котилася сльоза.
Її я витирав, і знову далі,
немов гриби шукаючи, шугався погляд твій,
давай зупинимось. На фініші вже раллі.
Зроблю для тебе все, як першій жінці змій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Мене завжди цікавило питання,
Як ми відходим, справді назавжди?
І що по собі залишаєм на прощання,
І що робити з цим, і йти куди?
І взагалі, чи це комусь потрібно,
Стараючись бувати своєрідне,-
Насправді все є зустріччю в трубі.
Де хтось когось чекає без зупинки,
Кіно з життя прокручує назад,
А ми до того тягнемось навшпиньки,
Аби, не дай бог, не підставити свій зад.
То може краще на прощання,
Дверима гримнути, хай чує світ,
І жодних слів, і жодного вітання,
Доколи сам собі не передам привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2016
Ліпила сніжну бабу дітвора,
тим дітям десь по сорок зим минало,
і кожен мав у серці свого Ра,
і в кожного житті, чогось не стало.
Один не знав ні ласки, ні тепла,
ще в когось матері зовсім не було,
до іншого говорить лише цьма нічна,
доки довкола все поснуло.
Отак ліпили мовчки, кожен те,
чого в житті найбільше бракувало,
не маючи де зовні вкласти це,
аби із голови дах не зірвало.
А як останній дотик вже зробили,
в очах світилась радість, не вгасала,
усі страхи вони свої розбили,
а на дворі не сніжна баба,- жінка з снігу стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2016
Чому щось має статися лихе,
Щоб зрозуміла – поруч було краще,
Чому не чуєш слів моїх тепер,
Ти і розумна,й зовсім не ледаща.
Що відвернуло душу так твою,
Очей своїх на мене не підносиш,
Не обманув,не зрадив,правду всю
Без слів пустих тобі приношу.
Навпомацки шукаю вірний шлях,
Єдиний,що до тебе буде вести,
Земля скінчиться – піду по кістках
Своїх, що в жертву ще принести?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Тихо стукає хтось у двері,
Відкриваю – на порозі ти,
Ока два,мов зелені купелі,
Попадеш- краю не допливти.
Що це я, прошу заходь же,
Мокрий твій плащ над вогнем підсушу,
В ванні рушник,хочеш витру волосся?
Фен на полиці,вже каву несу.
Нині, як завжди, амерікано?
Цукор не сиплю,молока не даю,
Сядь,розкажи,де ходила так рано,
Відповідь чую: «Тебе я люблю».
Серце застукало, дихання сперло,
Захист осипався,голий стою,
Очі розплющив,кивнув головою,
І зрозумів,що це просто я сплю.
Спати не буду я більше без тебе,
Довго і так відчуваю цю муку,
Вуха наставлю,мо рипнули двері,
Знаєш,як люди говорять,сон в руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
З чого складена пустота,
Не кожного своя, а абсолютна,
З людей, нероджених на світ,
Чи тих думок, які ніхто не слухав?
Із квітів, що цвіли лише у снах,
У намірах, ніколи не здійсненних,
Цілунках, що лишились на устах,
Не значущих словах буденних?
Куди зникає спів птахів,
Чи крик новонароджений із лона,
І почуття, до наших днів
Які зберіг, невідомо для кого?
Вони що, також відійдуть
З мого нічого у нікуди,
Якщо це буде пустота,
То як же їх помітять люди?
Хоча, чи треба помічати,
Зусиль ще трохи прикладу,
Навчусь з порожнього в пусте переливати,
І непомітно сам себе туди зіллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2016
На небі зорі. Так багато,
Із темноти нам в очі мерехтять,
Шукаю до своєї хати шлях,
Там де мене хотять.
Та розуміючи, що світло,
Яке в цю мить мені паде,
З зір відірвалось вірогідно
Так довго, що нікого не дожде
Ніхто.
Тоді всі болі, суєту, змагання
Кладу на темне дно, в мішок
І настає час на прощання, чи прощення
Аби без того не піти в пісок.
На небі зорі. Так багато,
Та кожна з них одна, своя,
Котрась світила шлях до хати,
Хоча самої може вже й нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
Життя лише повільна куля,
Яка день в день на край летить,
На тім краю велика дуля,
Очікує майбутню мить,
Коли зустрінуться вже двоє,
Про що було, погомонять,
І хтось когось візьме з собою,
Як дзвони тихо віддзвенять.
А як моя вже долітати.
До свого краю теж зачне
На тім краю я загадаю,
Що може мимо промайне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2016
Болить в мені частинка бога,
Котра зосталася іще,
Чи вже дійшов останнього порога,
Після якого шлях один – в ніде.
Чи ще поборсаюсь в тім світі,
І що почав дороблю до кінця,
Не дуже вже й спішу до тої миті,
Коли у дзеркалі не стане відбитку лиця.
А згодом частку бога заберу з собою,
До цілого долучиться вона,
Аби колись на землю повернутися зі мною,
І болем дати чути, що жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2016
Поранок взяв мене у руки
І більше в ніч не відпустив,
Які пройти повинен муки,
Щоб сам себе всього простив?
Чому не сплю, чому не можу
Лише інстинктам прислухатись?
Когось врятую, чи поможу
Як буду світом перейматись ?
То так, чи ні. Воно одвічне
Питання бути, чи не бу…
На перший погляд не трагічне,
Та щось до тями не візьму
Коли мости спалити мушу,
Які нікуди не ведуть?
Тим сльози я свої осушу,
Що крапля в краплю черги ждуть,
Аби собою оросити
Сліди, котрі в піску лишив,
І спраглі ноги напоїти,
Щоби хоч крок, та все ж ступив
По тій дорозі, що досвітні
Всі мої мрії увібрала,
Попри бешкети непривітні
Вона мене не поламала.
Гаразд. Іду. Не зможу спати.
Думки у сурми все гудуть.
Із тих думок я зроблю шати,
Нужденні най їх розберуть.
І як побачите небогу,
Який у чому в світ, в тім йде,
То я,- не підставляйте ногу,
Бо те що мав віддав, усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685370
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2016
Згубились поцілунки на твоїх устах,
Так ніби чорная діра у себе затягнула,
Лишився страх в знедолених містах,
Що ти не в тім, не тому присягнула.
Настане час, нахлине каяття
Немов весна на сніжну згубу,
Всі сумніви розірве на сміття,
Що лишиться, - в роботу лісорубу.
І знов цілунками залоскочу тебе,
Пелюстками із них усю укрию.
Куди це нас з тобою заведе
Мені однаково, бо сам на місяць вию.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Куди поділась усмішка твоя,
Її шукаю з факелом опівдні,
Без неї все довкола суєта,
Без неї наступають сірі злидні.
Ніщо не радує,нікуди не манить,
І день новий не хочеться стрічати
Попробував попробувати не любить,-
Хоч вішайся перед порогом твеї хати,
На світі стільки різних є жінок,
А я тобою марю на світанку.
Ну все, затягую пасок,
Не буду надривати свіжу рану.
І все ж,куди поділась усмішка твоя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Говорила мені - ти мій ангел
Очі, губи,себе всю мені віддала,
Як довідалась, що маю крила?
І берегти тебе доля моя.
Ти говорила мені – я шалений,
Так, біля тебе хмільний без вина,
З світом усім воювати за тебе,
Можу, лиш дайся в полон ти сама.
Отже тепер розумієш нарешті,-
Вар*ят із крилами, ось хто я є,
Можеш зібратись і вбити вар*яти,
Ангел безсмертний,так просто не вмре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Сіріє. Вечір. Вже стомилось
Котитись сонце на сьогодні
Чи це мені усе наснилось,
Як дні, що перейшли голодні.
По різному було й бувало,
Та через вир життів безодні,
Завжди старався величаво
Дійти до того, що сьогодні ,
Аби у ньому не красніти
За вчинки, що чинив ледащо
Та не завжди ледачим жити,
Інакше я не знаю нащо,
Топтати землю, луки, трави,
Взамін нічого не творивши,
Життя не є задля забави,
Прийти в кінець зовсім не живши.
І кожну мить візьму в долоні,
Широко пальці розчепивши,
Щоб сивина, коли у скроні
Прийшла, нічого не зганьбивши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Уже я став твоїм минулим,
усе минає, швидше добре,
та у цілунку першім, призабутим
родилось нинішнє прощання скоре.
І в чім різниця, де й коли прощатись,
при переході в вічнеє нікуди,
чи просто в натовпі не зустрічатись,
йдучи за течією, мов іуди
які самі себе зреклися вільно,
надуманих бажань стіною заступили,
та погляди, літаючі безцільно,
розірваний зв*язок останній хоронили.
І слід, залишений тобою на долоні,
ніколи жодним лезом не зітру,
у радості і горя сльози одинаково солоні,
то перші вицілую, другі — обітру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Ти не є моя забава,
Пальці в рот і свист, -то не тобі,
Ти є моя радість і отрава,
В дні, що стороною перейшли.
Дні ті таким мороком налиті,
Що хоч дуло межи зуби пхай,
Тільки усмішка з світлини миті,
Не пускає душу в рай.
В рай, чи пекло - все мені єдино,
Мабуть в рай, для тебе місце там,
І чекатиму тебе єдину,
Як віддзвонять дзвони, сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Осінь настала зненацька,
Сутінки, мла і дощі,
Стільки вологості впало,
Можна повітрям пливти.
Листя пожовкле вже крутить,
Завтрашній мокрий сніг,
Зеленість око загубить,
Щойно ступи за поріг.
Вітер шипи наставляє,
Хмари чорнильні по небу жене,
Вуличний стовп огорнуло туманом,
Ніби з гулянки додому веде.
Очі відкрив і побачив,
Яскраве світло в вікні,
На календар подивився,
Літо стоїть у дворі.
Квіти і трави пахучі,
Якась така маячня,
І увійшло розуміння
Осінь у серпні – моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Не винна,що без пам*яті люблю,
Любих присяжних суд дость вирок-
Не виновна,
Не винна, що побачив я зорю,
Спокутувати буду сам,і зповна.
Найбільша кара – самість між людей,
Повернуся назад в свою шкарлупу,
Та в барвах назавжди той буде день,
Коли ти простягнула мені руку.
Є й інший шлях, крізь терен, так до них,
До тих зірок, які дадуть свободу,
Свободу вибору, свободу почуттів,
Свободу бачити і обіймати вроду.
Бо ти моя незрівняна краса,
Без тебе не піду нікуди більше,
В цілому світі справжні Ти і Я,
А все, що поза нами - зовсім інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Які слова тобі ще не сказав,
Щоб ти почула,як росте трава,
Як з бруньки проривається листок,
Як вишні цвіт пускається в танок,
А співи солов*їв зволожує роса,
Серед зими до нас прийшла весна.
Що з того,що тобі кажу не чуєш ?
Як є мені найважливіша в світі?
Як пісню імені твого,співаю у душі?
Вагань і сумнівів відкинуті корчі,
Прорвало греблю почуттів одної миті,
І всіх колод,всі карти виявились криті.
Що маю я зробити,щоби повернувся,
Твій сміх і погляд ніжний,який знаю,
Без тебе кров моя краплинами стікає,
Дивлюсь куди ця крапля попадає,
Нагостреним ножем буханець хліба краю,
Най хліб і кров моя дістануться тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Ти вже забула де я є,
і звати мене як,
душевна п*явка соки п*є
і не позбутися ніяк
того, що греблю рве в мені,
у затишку собі живе,
лиш кров на білім полотні -
по пестощах нічних іде.
І я зберу увесь свій жах
у міцно стиснутий кулак,
а потім, як розвіють прах
подумаєш, - він був дивак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
від ближнього нічого не жадай
хай заздрість не панує в твоїм серці,
до жінки друга приязнь лише відчувай,
хай погляд цей відіб*ється в люстерці.
Крім жінки не бажай його козла,
вола, свині, корови та гусей,
щоб думка заздрісна не заповзла,
до щогли прив*яжи себе, як Одіссей.
Один хробак мої думки ці їсть,
як біла заздрість усіх теж покине,
щоб не лишилася одна лиш злість,
убогая фантазія бажання не докине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
неправди не кажи
на ближнього свого,
інакше не живи
життя скурвого.
Бо лжа на ближньго
ганебний гріх,
якого не можливо привітати,
і якщо знаєш де поріг,
то через нього не заходь до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Не укради. Я крав. Цілунки,
які не завше призначалися мені,
украдене складав у лунки,
щоб бузиною проростали навесні .
Із тих гілок наробимо сопілки,
сопіти у них — дітям роздамо,
і навіть якщо будуть лише понеділки,
ми понеділки святом назвемо.
Бо з тих сопілок вільно розлетяться
цілунки, в сто раз більше, ніж садив,
і цілком не соромлюсь признаться,
це я зробив, це я зробив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
перелюбу чинити не є вольно,
так Бог повів, то є закон.
А чи колись любив безбольно,
чи то був лише Божий сон.
Але що є перелюбом, не рубікон,
де до прокльну можемо любити,
а далі все одно підемо до ікон,
то як Ти жінку сотворив такую,
що не дає думками відпочить,
я дяки Тобі думку цю смакую,
інакше не потрафлю жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
Не вбий.
Відверто, не вбивав,
хоча бажання сильне було,
його в глухих кутах ховав
аби терези не гойднуло.
Та може часом гріх
безгрішніше було би взяти
і врятувати тих усіх,
що мали надійти до хати,
однак роблю таки одне
насильство. Рано над собою
рука нехай не підведе,
як лінь свою веду до бою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
про батька, матір пам*ятати,
це значно ширше поняття,
за тих своїх, що старші, дбати
і бути з ними до кінця.
Тоді і сам чекати вправі,
коли коліна не зігнути,
що стане хтось тобі в пораді
у нитку голку одягнути.
і Боже, дай жодному з сумлінь
не перервати пуповину поколінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
шість днів дав Бог, аби робити, -
орати, сіяти, садити,
кувати, будувати, нести,
трусити, прибирати, везти,
шість днів були в поті чола
щоб сьомим зміг відпочива.
І сьомим ранком, вставши сильний
подумай, Боже, вільний я,
не плутати із божевільний,
то зовсім інші відчуття.
Лиш хочу Боже попросити,
у жоден день не борони творити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
не згадуй Бога де попало,
аби із ким, чи просто так
не розкладай своє сідало,
просити в Господа п*ятак.
А найвірніше, то у собі
носити лик й ім*я Його,
думками дякуй на свободі
язик не перетворюй в помело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
не сотвори собі кумира
не смій вклонятися йому,
не знатимеш, як пахне мирра,
ще й епітім*ю накладу.
а як тоді приймати Боже,
всю ту красу, що Ти створив,
природи відцуратися не гоже,
та і жінок зовсім не обділив.
Очима гляне — просто янгол,
мов великодній дзвін гуде душа,
і розуміється одразу, що в сиквел
докладена Твоя, і не лише рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
я є Господь, Бог твій,
й не матимеш ти інших окрім мене,
та як же я довідаюсь, ой леле,
де божества кінець є, а де мій.
Бо слідуючи тому, що так ясно, -
все має свій початок, свій кінець,
від запитань мордуючих думки всі нанівець,
аби ми не довідались завчасно.
А як же ті, що народилися до Бога,
віджили, відійшли не знаючи Його,
невже не мали ніц в душі святого
шукаючи, бо в кожного своя дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Увесь,як є стою перед тобою,
Ніщо не скрив,ніщо не приховав,
Лиш шар розжарений з любові,
В далекий кут себе поклав.
Для тебе загорівся і палаю,
Аж зблідли зорі,-світло з мене йде,
Біда лиш в тім,що до цих пір не знаю,
Що скажеш ти на це усе.
Якщо це так-найщасливіший стану,
Як ні-порину в смуток і журбу,
Любити все одно не перестану,
Бо не знайду таку як ти іще одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Вчорашній день майнув метеликом в минуле,
стискаючи в міцних своїх обіймах
напівживе чуття обов*язку заснуле,
і я вчорашній опинився в проймах.
А нині до роботи з ким повстану,
якщо вчорашнього себе забуду,
сполохані думки роздягнені застану,
вогонь і хліб на вечір лиш здобуду.
Для завтра, щоб воно прийшло -
теперишній, майбутній і вчорашній,
хвилина по хвилині нести ремесло,
наповнившись чуттям, що є безстрашний.
Доки від праці будуть краплі на чолі,
час розірвати не загрожує тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Моя зеленоока квітка-диво,
Я вдячний вже за те,що ти прийшла,
За усмішку,що уст твоїх торкнула,
І ямку на щоці- небачена краса.
Волосся димом розтікається плечима,
Від нього я хмелію без вина,
Відчув,що дихати почав очима,
Чому?- не знаю,все суцільне пуркуа.
Від шиї вниз,ще там,де бачить око,
Поміж двох «С» сховалося таке,
Що кожна мить життя стає барокко,
А решта все у категорії-любе.
Моя зеленоока квітка-диво,
Тебе до мене хтось прислав з небес,
Все. Припиняю, Більш не буде криво.
До всього,що робитиму додам дієз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Ти моє стихійне,та не лихо
А бажань та радості цунамі
Підійшло,на перший погляд тихо,
І діру пробила у паркані.
Я за ним ховав себе живого,
Оболонку в люди відпустивши,
Стало лиш одного твого слова,
Щоб згадав,як люди пишуть вірші.
Прошу тя,тримай мене міцніше,
І надовго не лишай самого.
Тут з тобою,світло яскравіше,
Та й мене не має більше того.
В книзі у Екзюпері учили,
Що відповідаємо за тих,
Кого ми приручили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Пробач. Нічим не допоможу.
Мене намає.. Себе я розчинив.
З капризом скрипки в небо полетів,
Її зачувши ожива зів*яла рожа.
Не відаю диявол, ангел, хто?
Собі ім.*я Нікколо Паганіні взяв,
Своєю скрипкою сирен зачарував
З людей тим більш ніхто противитись не може.
Своїми струнами у резонанс
З оголеними струнами душі,
Як чайка Лівінгстон в самотнінй вишині
Пронизливим вітрам виспівує романс.
Уже ця скрипка із середини звучить
Радію, сам собі подавши руку
І без вагань впускаю біль і муку
Щоб назавжди лишилась в пам*яті ця мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Будильник вже дзвонив ?
Бо я його не чую.
Чи вуха затулив ?
Чи вдома не ночую?
Як зрозуміти що,
зі мною не в порядку.
Чи переміг ледащо ?
Чи чищу нову грядку ?
Де за вікном всю ніч
співають солов*ї ?
на лезо протиріч
нанизані думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Волинь. Село.
Є місце де ми всі, і ненароджені зустрілись
Над озером лиш білий лебідь розрізав туман,
Ліс, солов*ї, зірки жарівками світились
І кожен був душі своєї капітан.
Місто.
Смердюча суєта усе заполонила
За усмішкою пустота сховалась,
Байдужа натовпу одна людина
Без зморшок лише очі, пам*ята як цілувалась.
Телевізор.
На пальцях мозолі від кнопок,
На мізках мозоль від брехні,
Тупіємо браття, тупієм
Від чарки, трави і TV.
Французька страва на АЗС.
Сосиска в булці, мов рожевий пеніс в тісті,
Булонський хот? Норманський дог?
Ні окко і не зуб не мають того їсти
А «провансаль» додали б краще в пиріжок.
Пори року.
Весна шаліючи прорвала всі кордони,
Скропила цвітом яблуневий сад,
Оркестр струмків зачав, і всі ворони
Весні співали оду не зглядаючись назад.
Полудень від світанку до закату
Очі в спеці, мов круте яйце
Як хтось із неба відкрутив би воду
То коник в краплю літа одягнув себе.
Без диму полум*я буває восени
Багрене листя червить зеленість сосен.
Лише один солодкий запах гіркоти
Принесших осінь квітів – хризантем.
І знову за вікном стерильна білизна
Вода під лід сховалась – так тепліше,
Микола, Новий рік, просипана кутя
І знов спочатку можна зачинати вірші.
Домашнє.
Коту віддала все своє тепло
Мене самого залишила спати,
Та хоч би дмухала в чотири лапи
Котом не стану все одно.
Стою один на самоті, як палець,
Довкола в житі цвіте мак.
Комусь із того буде радість,
Як перетворюсь у правдивий фак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2016
Полуденне сонце вже пішло з зеніту
Дерева довші стали, ті що по землі
Від жару відійшли і знов запахли квіти,
Чекаючи на краплю вечірньої роси.
Птахи подали голос, вечір близько
Природи світ вернувся на круги своя,
То поясніть мені, вклонюся низько,
Чому живемо так, ніби весь час жара.
Ліниві, мухи мов на сонці, розімліли
Чекаєм хто вареник покладе,
Раніше, за козацтва, браття жили,
А зараз рот, як не заплатиш, не жує.
То може станемо навпроти, очі в очі,
Одразу буде видно, хто є хто,
І злодія назвати принагідно,
І палку довгу одягти на помело.
Мести і вимести, хоч раз кінця добравшись,
Хлопів безяйцевих від влади відвести,
Бо є наш Край, лише йому віддавшись
Подужаємо гордо голову нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2016
Сильніше що болить, душа чи тіло?
Не храм, а як горіхова шкарлупа,
Спотворена життям доволі часто,
Із намірів не здійснених завчасно,
Нещастями збудована халупа.
А далі прах до праху, чи на мило?
Сильніше що болить, душа чи тіло?
Котра у вічний круг трапляє,
В матеріях наземних заблудившись,
У відчаї, сама в собі закрившись,
Достойного, щоб коло розірвать шукає.
Та все, здебільшого, не впало і не сіло.
Чому тоді живемо, ніби завжди,
У повсякденній метушні хвилинна радість буде
Немов лежати, руки склавши, то є другий,
Так він такий же головою недолугий.
Чи сама фальш в тобі зосталась люде?
Тому так і живемо, ніби завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2016
За вікном морозносвітлий ранок,
Сонця перші дотики відчув,
Я замкну себе у одноденний замок,
Щоб думок своїх порядок знов здобув.
Бо розсипані вони у різні боки,
Хоча не у різні,- у один,
І шукаючи зворотної дороги,
Стримали у дивний спосіб часу плин.
Люди, коні, стало все немов у ваті,
Між зубами зачепилися слова,
Грудка снігу літнім днем лежить на хаті,
Потонула в ній весняна крапля дощова.
Маю відчуття – думки вертатися не хочуть,
А продовжити лиш їм відомий путь,
Най ідуть. Порожню голову не буде чим морочить,
Згодом звуся як, попробую забуть.
Одноденний замок тут не допоможе,
Швидко так не витягну із себе гак.
На щодень одягну маску, не помітять може,
А вночі збиратиму себе в кулак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662498
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2016
Листок останній з дерева паде,
Листок календаря пів ніч перегортає,
Отак, лист до листка
Життя минає.
Заходиш в нього, перший крик
Мов кип*яток ошпарює легені,
Смак молока, пісочниця, совок
І вже з дитинства відчинились двері.
За них з цікавості заглянеш,
І увірвалось, -
Буквар, правопис, алгебра і твір,
Дзвінок останній, випускний,
По п*ятдесять дісталось…
Було це вчора лиш, а нині
Кошлата курява занесла двір.
І вже дорослий світ
Зрива рожеві окуляри,
Ніхто запросто так не передасть привіт,
І буде все: любов і дружба, зрада, чвари
На сонці мружитиметься чорний кіт,
Який від часу час дорогу переходить,
Відро порожнє лапами несе,
В такий нехитрий спосіб семафорить
Сюди не йди, бо тут ні те, ні се.
А де воно се, те якого хочеш?
І розумієш чи, на чім зійшовся клин?
Прокинувся. Знов голову душі морочиш,
Хоча, як є душа, то вже не є один.
А далі що? А далі,-
Листок осінній з дерева паде,
Листок календаря пів ніч перегортає
Життя минає....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662497
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2016
Лоша, що народилось на асфальті,
Юрбою коней із заліза оточене
Блювало сажею й гудроном, із хвилини
Легкого подиху, що першим увійшов,
Юродивих урбанізації молекул.
Творець усе передбачав, окрім
Еволюційних викрутасів гомосапів,
Благословення жест свій зупинив,
Експеримент дозволивши навпіл.
Хронологічно все вкладалось, мов би
Раціональне еґо закликало йти,
Не відаючи до кінця, куди і з чим,
Стагнуючи від боротьби з душею.
Та світло з*явиться, так буде неодмінно,
Я вже знайшов його в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Ой не п*ється мені кава,
Ні чорна вода,
Дивлю поруч вже стоїть
Дівчина – весна.
Ой не п*ється чай із соком
А я буду пити,
Не дам тую весну
В осені втопити.
Дай мені ти білу руку,
Й червону хустину,
Буду тобі я співати
Пісню солов*їну.
Пісню солов*їну до самого ранку,
Потім на руки візьму,
І знесу тя з ганку.
Так по світі понесу,
Не там, де недоля,
А де світло, п*ють меди,
Де радість і воля.
Образ твій у срібло пісні
На горі поставлю,
Під горою чатувати
Козака заставлю.
Ні, козаче, ти іди
Краще сам я буду
Боронити від біди
І від злого люду.
Вітер віє повіває
По полю гуляє,
Років сто уже сиджу,
На тебе чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Мене дуже цікавить питання,
Де ховаються ночі, які не доспав,
На губах ще залишився смак від прощання,
Хоч нікуди тебе я не відпускав.
Ні, не хочу знайти їх, щоб знов повторити
Все чим перехворів, трохи ще й оживу,
Та глибоко в мені щось продовжує нити,
Усмішку зверху одягну, й нікому не скажу.
І неспані ті ночі ніде не ховались,
Біля мене кружляють, біля мене живуть,
Я не можу сказати їм, щоб забирались,
Бо загублю себе, розтечуся як ртуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2016
Не вибирають брата, про родству
Він є ним, як з лози одної виноград,
Та часто у житті стає, що у війну
По різні боки правди йде на брата брат.
Історія відносин братських давняя, як світ
Від Каїна ще на зорі вона почалась
І цей, кривавої любові слід
Як Коха, естафетна паличка у поколіннях передалась.
Натомість друзями свідомо ми стаємо,
Спорідненість душі, мов розчин цементує,
До друга з радістю чи горем завжди йдемо,
І він, що не робив, чи де б не був – почує.
Постане поруч, разом розділити
Усе, чим доля по життю нас частувала,
А лихо прийде – буде боронити,
Ніколи не піде, як брат на брата.
В житті все є до порівняння,
Та руки з розпачу стикаються в кулак,
Коли приходить час прощання,
Як усвідомлюєш, що поруч був не друг, а просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
Кардіограмму зняв свого життя,
як все довкола, - вгору і донизу
роки років пішли у небуття,
і що тепер, автодафе чи акт стриптизу?
перед самим собою перш за все
зазначити, що треба не простити
і скільки ще відпущено на це,
аби відміряти, доправити, змінити.
Як буде доля добра, співпаде
закінчення ревізії з фіналом
та що поправити, як виявиться те
помилка, що пішов, коли мене не стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2016
Вагітна ніч от - от народить ранок,
птахи вітають те, чого іще нема,
я буду усмішку, подвійну, на сніданок,
а за вікном най кажеться весна.
І ще мені три джини для бажання,
бодай один якийсь подужає його,
а хочу, щоби, не закінчилось, кохання
все решта буде не важливо, все одно.
Та джини руки опускають за коліна,
і подих зачаїли, мов чужий
ніяких усмішок і кава лиш розчинна,
і ранок...ні не ранок, скорше викидень нічний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016
буває так, коли ніхто не жде,
і нікуди спішити, бо не має
за межами себе самого нікого,
хто просто дивлячись в вікно, чекає.
тоді стає пронизливо самотньо
межи людей, що в натовпі снують
і ти, як острів оточений океаном
стоїш стихіям весь відкритий.
і де набрати стільки тої волі,
щоби піском за хвилею не йти
а цілісність душі і тіла зберегти
і не в усьому, що гряде скоритись долі.
день нинішній вчорашній замінив,
його уже в минуле відправляє завтра
в якому з них проведена та риска
після якої буду вже не жив?
і знає хто, для чого всі стремління
щоб потім на молекули розпавшись
іще раз складеним із них же бути ?
чи зтертим з матриці, як тії люди,
котрих не знав й не бачив, як листок коріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2016
Вечір осінній завжди дістає,
Де б не ховався від нього,
Смуток журбі притулок дає,
Або хто гостем є кого.
Жовтобагрена опала листва
Шаром шурхливим закутала душу,
- Гей, почекайте, а як же весна
- Тихо, замовкни ! Спокій не порушуй.
Я сподівався лишитись у весні,
Де все цвіте, де співа соловей,
З пахощів трав голова мов в вині,
Все, що журило здаємо в музей.
Думалось так до осіннього вечора,
Того, що завжди мене дістає,
Того, що кличе напитися знечів*я,
Того, що смутку притулок дає.
Все у житті певним ритмом пов*язано,
Завжди кінець є початком, кінця,
Най комусь іншому буде медом помазано,
Кожного разу початком лиш житиму я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2016
Ніколи я не буду працювати
У верховній раді,
Бо два додати два, так як у вас
Не полічу,
І в телевізорі не хочу мавпувати,
Вже краще з клоунами пити
До срачу.
Не буду ні міністром,
Ані замом,
Маєтки будувати слізьми
На крові,
І жінці не потрібно стати доктором,
Паханом,
Приємніше дружити з тараканом
На дворі.
І не загрожує мені
Наступне президентство
Так сильно не навчуся
Затуляти очі я,
Не те що бачити, а й чути
На.....ч не хочу.
А з ким тоді підтримаю партнерство?
Най краще Том і Джері в телевізорі
Белькоче.
Відтак себе лишаю повністю
Роботи.
Та повно сонця, неба, зір і до життя
Охоти.
Один лиш жаль, такий малий, миршавий
Що не напився з фрау Меркель кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2016
Я бриджуся включати телевізор,
Усі там ті самі, і те саме,
Навшпиньки тягнуться, ніби провізор
В аптеці підбере третє яйце.
Оце тоді відзнака буде – «я трияйций
І отже все дозволено мені » ,
А щоби видно було оце щастя,
Носити його треба на чолі,
У самій середині, аби кроки
Погордливої, важної ходи
Його розгойдували в різні боки
Туди – сюди, туди – сюди.
А як підскочити ще трохи вище,
Четверте десь зачепиться саме,
А далі з кожним разом усе більше,
Одне за другим, аби не рябе.
Та може й добре так,
На много легше бити,
Куди не стукнеш в яйця попадеш,
Хай їм біда, нам жити не тужити,
Варікоцеле менший ризик, що знайдеш,
І як зустріну отакого яйценосця,
Піду на другий берег широченної ріки,
Позбудуся назавжди держимордця,
Спаливши за собою всі мости.
То може так зробити в Україні,
Усю ту шваль переселити за Дунай,
А ми отут залишимось єдині,
Звичайним людям будувати рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2016
Мій дощ перлинами по даху
Вистукує твоє ім*я,
І я з краплинами без страху,
У темряву злітаю навмання.
Вона нас забирає з головою,
І пошепки пита: «Чого прийшли?
І що задумали зробити із собою?»
А ми у відпровідь -прости, хрести, Христи…
Ось так, я й дощ, тебе понесли в люди,
І райдугу побачили вони,
Біль перейшов і в скронях, і у грудях,
Все завдяки тобі- Христи…Христи…Христи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016
Не знаю, що з тобою в нас назавжди
Ранкова кава, присолоджена цілунком?
Обід, вечеря, сон, кохана ніч,
І знову ранок, із одним малюнком?
Однакові ключі в кишені?
Осінь, мла, зима у горах, вічная весна,
Не лише календарна,а в душі.
І тихо у думках промовлені слова,
Що голосно дзвенять у Нашій вишині.
Чи випадкові зустрічі байдужими очима,
Які сховали що було, і що могло…не стало,
В щоденному, без барв і без емоцій,
Житті, - чи це життя?
Де день і ніч однаково минають,
Слідів не залишаючи ні в чому?
Не знаю, що з тобою в нас назавжди,
Та будь, що буде, час не повернути,
І випадковостям не вірю, краще буду
Тобі радіти, бачити і чути.
Щоб не було, в житті моєму слід
Ти вже лишила, -я відбиток з нього зроблю,
Зберу твої цілунки, ними скроплю,
Бодай хоч трохи стане кращим світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016
На цвинтарі, похована де вся моя рідня,
Вже наготовлене є місце і для мене,
Та не спішу туди переїздити я,
Бо хочеться пожити трохи і для себе.
Весь час обов*язки узяті пильнував
Не лиш свої, й чужими переймався,
Обов*язками тими всі бажання підміняв,
Все. Виконав, Лише один зостався,-
Світанок повними грудьми вдихати,
Радіти сонцю ,квітам і дощу,
Незнаним перехожим усміхатись,
Не роблячи цим кривди нікому.
І як колись переселитись час настане,
Закриє вихід з каменю плита,
На тій плиті попрошу написати ,-
Я скоро буду, цьомка , па.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
В чийому сні ти ночувала,
Що не наснилася мені,
Вдягнути чистую сорочку повідала,
І не прийшла. Ушилася куди?
Приснилася мені ні пальма, ні Майорка,
А синій ліс, оранжева трава.
Дорога бита через ліс під гірку,
На тій дорозі ні одна жива душа
Не мовить слова, бо його немає,
Ні, радше нікому сказать.
І я мовчу, не є кого послати,
Чи розказати де живе Кузьмова мать.
У лісі синім, там птахи літають
Такого кольору, як квіти навесні,
Нічого не бояться, на плече сідають,
Не розумію чи говорять, чи співа пісні.
І зорі там на небі низько низько,
Так низько, що рукою дотягнусь,
Попрошу, не буди мене так різко,
То я зі сну із того мо, і не вернусь,
Весняних птиць залишуся веселкою кормити,
У тиші й спокої, без зайвих слів,
Для вічності вічний двигун зачну робити,
Та не потрібно це нікому. Що наплів?
Все викинь з голови, так ніби не чувала,
Не бачила, не ждала, не знала,
І дуже дякую, що підказала,
Й сорочку чистую на мене убрала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016