| Сторінки (21/2075): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Дід сміливо женихався,
До сусідки Маргарити,
Як той півень вихвалявся,
Співать вмію, говорити.
На любеньку тему вірші,
Я черкну, тобі від душі,
Тож не будеш сумувати,
Як самотня й розмовляти,
Я ж одненька… ще змолоду,
Допустила й дала згоду.
Нічка, зорі... вкладавсь спати,
До віконця, каже ляжу,
Ясне сонце, я поспати,
Не посмію, як писати?
Щось я буду, щоб натхнення,
Прийшло зранку.Вже втішалась,
Моїй Музі посміхалась,
Тепло, мило й не бідкалась
Що мене, нині прийняла.
Храп по хаті, дрижать стіни,
Де ж той сон у Маргарити?
Дочекалась нині днини,
Пішла в кухню борщ варити.
Перший промінь ліг на плечі,
Усе встигла зготувати,
Чує в хаті, щось лепече,
А вже згодом став співати.
Він і справді, як той півень,
Бо ж слова, одні й ті самі,
Ото має, низький рівень,
Не докажеш, як і Хомі.
Що співака нікудишній,
Голос хриплий. А вранішній,
Ото ніби з перепою,
Набрид піснею нудною,
Уже зранку Маргариті.
Та стерпіла посваритись,
Хай подИвлюсь, ну ще трохи,
Маю впевненість змиритись,
Знаю гірший, є в Явдохи.
Знов одягне вишиванку,
Бо так завжди, вона ходить
Від сокири, уже зранку,
І від дров, рученьки зводить.
І воно, так повелося,
Снідать завжди все готово,
Чоло потом вкривалося,
А йому, все однаково.
Було й гукала- кілька раз,
З кімнати пісня, мов глухий,
Та часом крикне - Ну зараз,
Хай не втрачу, я час творчий,
Йде натхнення, ти потерпи,
Хіба важко, так до купи,
Ті дрова, кляті занести?!
Один раз…якраз під вечір,
Напивсь чаю, він із медом,
Завів мову, - Упривечір,
Йдем потішимося садом,
Прочитаю, твори тобі,
Сил повітря, свіже придасть,
Вже душа, наче у вогні,
Між нас врешті, блисне пристрасть.
Клятий півень, ах пройдоха,
Ич чого, тепер забажав,
Що уже не бідолаха?
Най би трішечки поважав.
Відпоїла, став годящий,
Вже готовий (цього) діла,
Ах ти прихвостень ледащий,
Добре вчасно зрозуміла.
Жер задарма. Із піснями,
Тож не жди, ситий не станеш,
Із пустими кишенями,
Ти прийшов! А совість маєш?
Вже в руці тримала скалку,
Дід злякався, що аж упрів,
Ти лиш здатен пить горілку!
Збирай речі і фуфайку!
І іди, геть під три чорти!
Ти і справді, як той півень,
На чужі, скачеш городи
Вже наслухалася пісень,
Буть поетом від природи,
Таким хвойдам, знай, не дано!
***
Тож погляньте жінки милі,
(Що) до себе, приймаєте,
Бережіть… мудрість, а милість,
Лиш до себе всю сприймайте!
19.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
Потемніло, всюди хмари ніби круки,
Волохаті.Їх крила весь час у русі,
То летять, так стрімко, то замруть у часі,
А маленькі нижче кружляють у вальсі.
Та заплачуть, раптом, то тихо, то різко,
Вже краплини зимні встеляють намисто,
По багрянім листі, то лагідно й легко,
Жаль притиснуть так сильно, листю заважко.
Час прощатися, у дрімоті, із світом,
І сни бачать, певно, яскраві про літо,
Їм погрітись би ще та надто ранимі,
Сподівання, свій сум сховають у зимі.
Вже померкло небо, хмари ніби круки,
Пролітають стрімко, мов співають з вітром,
Під співочись скрипки жалобливі звуки,
А я так, не хочу, з осінню розлуки.
20.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
Пізня осінь… шурхіт листя,
Блиск роси - немов намисто,
І стіка, ледь-ледь донизу,
Із під листя та й з-під хмизу.
Чорний ніс, як той п`ятачок,
Та ще трішечки голочок,
Хмиз ворушиться. Враз за мить,
Сіра мишка, як затремтить.
-Пі-пі-пі, налякав мене!
-І чого, тут носить тебе,
Обізвався, вмить іжачок,
І улігся, він на бочок,
-Чи не бачиш, вже давно сплю,
Пізню осінь, я не люблю.
Мишка хвостиком круть- круть-круть,
Не спіймала, отих слів суть,
Очки хитрі й зразу вперед,
Тепер знаю, я той секрет.
Чому спить так довго їжак?
Не зимовий, значить хижак,
До спання, ще знатний мастак!
15.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Мої думки знову крилаті,
І не сидиться, нині в хаті,
Та мрії всі, змотані дротом,
Я не втішаюсь їх польотом.
Як почування вгамувати?
Що ще, від влади нам чекати?
О, обіцянки! Знов про гроші,
Кажуть їх наміри хороші,
Що старий дід, чи та бабуся,
Має смартфон? Я ж дуже злюся,
О що твориться скажіть люди?
Із нас, сміються майже всюди,
Грошви катма купити ліки,
Від сліз злипаються повіки,
Скоро замерзнуть у хатині,
Хіба позаздрить хто людині?
Де батареї вже холодні,
І очі болісно – голодні,
На жаль, шукають скибку хліба.
Зі сльозами в бруді,із схлипом.
*
Який то сором! Про спортзали,
Ведуть розмови й про вокзали,
У все мандрівки пропонують,
О коли ж люди, нас почують?
У хмарах знов, небо безкрає,
Так душі боляче, ридає,
Коли ж просвітлення настане?
І чи позбудемось омани?
Що дочекалися пошани?!
Шкода, розставили капкани,
Щоби як швидше, пішли в той світ,
Щоб не діждались весняний цвіт.
*
Я озирнутись хочу назад,
Та пригадать травневий парад,
Коли вся Прип`ять тліла в імлі,
Народ мовчав, бракувало слів,
І підкорявся можновладцям,
Певно комусь було за щастя,
Себе відчути царем землі,
Усіх тримати у неволі,
Щоб підкорялись їх сваволі.
Ті дні минули, спомин у снах,
Щемить під серцем, бере острах,
Колись кляли, що ж тепер маєм?
Іде дідусь осіннім гаєм,
Збирає хмиз, щоб палить пічку,
Та не замерзнуть в зимну нічку.
*
Із ТБ звіт - вам дамо гроші,
Почуйте нас, цілі хороші!
Радять усім спортивні зали,
Хай би на газ, краще додали,
У фітнес клуб бабцю повести?
Чи под*ріли? Господи прости!
Он у подертих ходить капцях,
Пляшки збирає по їдальнях,
Щоб заплатити за комуналку,
Чи вона думала, ще змалку,
Що втратить сили край підняти,
Потім жебрачкою вже стати.
Дід у розпачі, пригорта стяг,
О, зараз люди, не до розваг!
О, Україно, що з тобою?
Невже завжди, себе рабою,
Ти по житті, будеш відчувати?
А може досить, нам страждати?!
Що люд спасе, (смішна) тисяча,
Ту що дали, з барського плеча?
Де врешті- решт робочі місця?
Адже лиш це дасть усім життя,
Якого гідні українці.
Погасла мрія, як та свіча,
Яким побачить, світ онуча?!
О, Україно, що з тобою?
Чи сонце вздрію, я весною?!
Та сир звабливий в мишоловці,
Від пропозицій люди в шоці!
2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Ніжно сонце похилилось до землі низенько,
Ген до лісу, придивилось, холоди близенько,
Скрізь панянка мандрувала, осінь золотава,
Листя до́низу спадало, наче то забава.
Є ого́лені дерева, стовбури блискучі,
Скоро зи́монька нагряне й морози кріпучі,
Ще цілу́є сонця промінь, листочки багрові,
Під нога́ми скрізь їх купи…. Різнокольорові.
Час від ча́су десь ворона, різко б`є на сполох,
Сухе ли́стя пошарпане, сіялось, як порох,
Сірий по́піл розсипався, притрусив довкола,
Трава со́нна, руда, скрізь угасла, зовсім квола.
Захова́вся папоротник, в павутинній сітці,
Стало ти́хо, все завмерло і вода у річці,
Пізня о́сінь, розхлюпала фарби чорні й сірі,
Дуже си́ро й прохолодно, приховались звірі.
Опусти́ла сумно плечі, осінь золотава,
Дощ услі́д кидав краплинки, - Ой, як я пристала,
Темний пла́щ і руда шляпа, спокою немає,
То запла́че, то сміється, на мить задрімає.
10.11.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Давно мріяв про дружину,
Мені кажуть - нагорода,
Тож зустрів одну дівчину,
Подаруночок від Бога.
Ой Наталочко, Наталі,
Ранком сонечком сіяєш,
Ти найкраща на всій землі,
Цього може і не знаєш.
Тобі заздрять, всі в окрузі,
Й пара лебедів у річці,
І ті квіти, що у лузі,
Не будь вдома, як у клітці.
Очі – зваба, уста – вишні,
На побачення чекаю,
Всі відмови - знаю лишні,
Тож надії не втрачаю.
Ой Наталочко, Наталі,
Заплету у косу стрічку,
Геть відкинем свої жалі,
Поцілуєш мене в щічку.
Любцю Наточко, Наталі,
Нас не буде сварить ненька,
Ми з тобою, вже не малі,
Ясним сонцем… стань рідненька.
Минув день… підкрався вечір,
Ой, лебідко не пручайся,
Обійму, ніжно за плечі,
Втратив спокій, закохався.
Ой, Наталочко, Наталі,
У зірковім карнавалі,
Ясна зірка в осінній млі,
Ти найкраща на всій землі.
05.10.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
До краю неба хилились хмари,
Катма біленьких, одні сіренькі,
Осінь повільно забрала чари,
Темніли фарби, не веселенькі.
Цвіт чорнобривців,ледь-ледь змарнілий,
Лиш нагідки, наче молодиці,
Дуб любувався, хоч й пожовтілий,
Мов солод - воду пив із криниці.
Опале листя, злегка кружляло,
Лягло приховуючи всі жалі,
Вже з листопадом на карнавалі,
З любов`ю квіти позатуляло,
В протистоянні холодній кралі,
Щоби у спо́кої все заснуло.
Втіша́в… яскраво- жовтенький колір,
Гілки донизу, одненькій шепіт,
Ой, моя лю́ба, відспівав жайвір,
Біль на душі та легенький трепіт.
Що засинаю й більш не побачу,
Яка ти вся сонячно красива,
Як не зігрію, я не пробачу,
Буде боліти, голівка сива.
І ти не прийдеш у сон зимовий,
Вкотре на небо гляну й помрію,
Що день ясний нам буде чудовий,
Все пригада́єш, маю надію,
Й твій шепіт лагідний, все ж почую.
Вітер розмову, довгенько слухав,
Мені б навчитися так кохати,
Він співчував і тихенько дмухав,
Він не посмів коханню мішати.
07.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
О моя мово, калинова, співоча,
Ти, як веснянка, краса дівоча,
В сорочці вишитій і в віночку,
Передаєшся… доні й синочку.
Тебе завжди, я в душі плекаю,
Ніби любов неньки відчуваю,
Передавалась з її молоком,
Дзвеніла ніжно й тихо струмко,
У колисковій, як клала спати,
Пісень вкраїнських вчила співати,
І берегти, як зіницю ока.
О, моя мово - світанок й зорі,
І світлі мрії в небеснім морі,
Тебе ганьбили, а ти сіяла,
Сотнями літ, в борьбі, все ж буяла,
Як диво квітка, в безмежнім полі,
У сподіванні кращої долі.
Ти у в`язницях, знала знущання,
Знов заясніла, як зірка рання,
Тобі ж світити, зігрівати серця,
Щоби в родині було щастя.
Є офіційною для народу,
Її сприймаю, як святу воду,
Що придає, сили на все життя,
Несу з любов`ю в мирне майбуття…
Передам радо, дітям й онукам
Щоб прославляли мову на віка!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з Днем української писемнності і мови.
Бережімо й прославляймо нашу рідну мову!
Успіхів Вам в творчості і нових досягнень!
09.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Його й досі
пам'ятають на Батьківщині
*
Гармошка грала…. в переході,
Веселий танець, це кроков`як,
Привіт з минулого. Не в моді,
Уже давно, лиш чуєш гопак.
Завзятість майстра, не вгасала,
Відчуття клавіш, спритність пальців,
Душа з гармошкою… співала,
Було кружляє, в ніжнім вальсі.
Давні часи! Все вечорниці,
Хоча й життя, надто туманне,
Пісень співали молодиці,
Щоби забути й їх злиденне.
Ще до війни і саме в той час,
Гармошка славилась на весь світ,
Выри вогонь, в людей не погас,
В серцях Надія - ніби граніт!
І настав мир! Позбутись чобіт,
Народ спромігся, ворог утік,
На душі легше, стало й тобі,
Веселі ноти грав чоловік.
Важкі часи… заводів фабрик,
Відбудування. Лише на мить,
В руках гармошка, він фанатик,
Знов лине пісня й хочеться жить.
І все частіше в буйно цвіті,
Чути частівки й веселий спів,
Прожив з гармошкою на світі,
І хоч хвороб здолати не зміг,
Про себе славу все ж залишив.
*
Я пам'ятаю твої очі,
Ясні, в них сяючі, зоринки,
І звук гармошки серед ночі,
Немов дощу чую краплинки,
Мені татусю, приносять спогад.
07.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Поміж хмар ясніє просинь,
Сонце злата не шкодує,
В черевичках, модних осінь,
Скрізь містки, листям будує.
Нині нічка просльозилась,
Жовті фарби посіріли,
Тож водою земля вмилась,
Де –не-де краплі яскріли.
Як розсипане намисто,
Мерехтіли веселково,
На калині, урочисто
Кегли сяють світанково.
Он синичка, вже на гілці,
Ціт-те-те- мов привіталась,
До заблудшої мокриці,
Й веселенько розгойдалась.
Хоч і вогко й холодненько,
Та втішає тепла днина,
Іще ж сонце височенько,
Тож зігріюся, я нині.
06.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Как-то навеяло… летним вечером
Она спешила, была мной замечена
Вдруг вдохновением увенчана…
Словно под музыку, родился стих...
*
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Я спешу, знаю ждешь, меня ты.
Как всегда, назовёшь кокеткой,
А мне кажется, сладкой конфеткой,
Ведь когда, это часто слышу,
На мгновенье, свой нрав возвышу.
Тороплюсь, снова в синем платье,
Блеск браслета, взор на запястье,
Подарил, ты в тот летний вечер,
И поклялся в любви- рад встрече.
Ну а звёзды в небе, как свечи,
Нежность рук, ощутили плечи,
Под сиянием ,светом лунным,
Больно сладки, все поцелуи.
Уж ловили… запах жасмина,
Слились звезды, вдруг воедино,
Рассеялся туман сомнений,
Был, наш вечер, всласть откровений.
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Тороплюсь, милый ждешь, меня ты.
05.07.2021г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2021
Скажи мне ми́лый, отчего печаль,
Так грустны взгля́ды, всё куда то в даль,
О чём заду́мался, сердечный друг,
Что уже о́сень, ликует вокруг?
Ты посмотри́, ведь так прекрасен клён,
Знает уснё́т, но он всё же силён,
Листья со зла́том, глаза ласкают,
Напевы ве́тра, уж не пугают.
Росою зно́йной, умылся слегка,
Одна уте́ха, чисты небеса,
Раннее со́лнышко, вновь согреет,
Он станет кра́ше, побагровеет,
И улыбнё́тся осень невзначай.
Тихо проше́пчет- давай, отдыхай!
А он пове́рит ей и ты поверь,
Мне друг душе́вный, открой к сердцу дверь,
Времена го́да, ведь все контрастны,
В цветах разли́чных теплы, прекрасны,
Хотя быва́ет дождик и ветер,
Лёгкой прохла́дой поманит вечер.
И мы печа́льны, иногда веселы,
Возле камина вечера теплы,
Слегка волнуясь вспомним о былом,
Мне так уютно под твоим крылом,
Я попрошу́, не думай о плохом!
29.10.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2021
Прикарпаття в буйноцвіті, високі трави, мов у намисті… Роса холодна, обпекла ноги , вона босоніж, немає іншої дороги. І навіть до хатини, рідної стежки, густий спориш, порозстеляв мережки. Кущі шипшини одягнені в зелені ягоди – корали. Гілки з шипами, на ногах лишали рани. Чи й відчувала, а чи й ні, від хвилювання, душа ніби у вогні. Спішить до сина, не бачились два роки. Певно піднявся тиск, пашіли щоки. Ой, що ж життя, ти робиш з нами. Із чоловіком чужими стали. Обіцяла приїде пізніше та зібралась швидко, вийшло раніше….
Ще раз погляне, ялини і пишні смереки, широко вряд, а там подалі уже виднівся й сад. Дерева густо, ніби прикрашають гори. То зблизька, а то, аж здалеку, чути звук сурми. За мить, трембіта вигравала весело. Вже прокинулося, рідне, напівпусте село….
Неподалік, попереду, свекрухина хатина, як не зайти, тож вже давно родина. Адже про неї теж не забувала, кожного місяця гроші посилала. Вона ж стара, немічна, вже років п’ять, лежача. Хоч й часто чула вслід слова,
-Ой, сину - сину, а твоя Софія ледача. І що то в школі за заробітки, чи не навчаться самі дітки? Пісень співати та шити й вишивати, в кожній хатині, цього навчить мати. Нехай би їхала на заробітки. А ти б пішов до Наталкиної тітки. Вона ще має силу, за мною пригляне.
У відповідь, ледь стримуючи сльози, з під лоба гляне. Все мовчить, а під серцем, щем до болю. І вже не вперше, дорікає долю.
Але ж кохала і він клявся в коханні. Їм соловей співав, спадали роси ранні. Роман руки потер, тож молоденька й на це кохання, дала згоду ненька. Щоби молодшу брав, проторочила всі вуха. І зразу нею, втішилася свекруха. Ніби все добре й народився синок Богдан, на жаль вже згодом, ніби в оселі був шаман. На пустому місці сварки і все частіше, кудись чоловік зникав. Малим Богданчик, її часто за рукав смикав,
- Мамо, а тато в тітки Наталки, рубає дрова, а я туди боюся йти, там висока кропива. Вона ж пекуча, а йти куди не знаю, де можна обійти. Та й тато кілька раз мене тягав за вуха, кричав, щоб за ним не йшов та щоб його, я завжди слухав.
І по щоках, стече не одна сльозина, поцілує, приголубить сина,
-Поглянь синочку, які в нас чисті небеса! А ні хмаринки, тож не журимося й ми. Я любий, напевно скоро поїду в найми. Подамся до Польщі, будеш з татом і бабусею пару років.
А він до її щічок притулив руки,
-Хай тато їде, ти ж маєш тут роботу, учителюєш. Принаймні гроші ж заробляєш. А він вдома і вдома, чому його, бабуся не пускає?
Обійме сина, знов душенька страждає. Ледь стримуючи сльози доводить сину,
-Ой любцю, зима попереду, нам дров треба, тож в його силі є потреба. Дрова закінчилися, піде в ліс, привезе машини дві –три, тоді вже й про це можна позбутися журби. Бачиш й бабусі кожного для все гірше й гірше, чи й дочекаємося, коли стане ліпше. Боюся зовсім не стане ходити, не знаю синку, як ми далі будем жити.
Біля вікна не раз задумалась… І нащо ця Наталка десь взялась. Жила в Росії, певно років десять, може й більше, батьки не раз казали,
-Добре живе, каже,що їй там ліпше.
Але приїхала, ні грошей, ні дитини. Хвалилась людям,
- Може б там і була, якби не було війни.
Це однокласниця його, можливо в них було кохання? Але відразу відганяла думку, на краще мала сподівання. Можливо допомагає так, по- сусідськи.Тож завжди дружно жили їхні батьки.
І рік за роком так минав, синок, вже ранець у руках тримав. Навчався добре, із сумом, матусю обіймав, за походеньки батька давно знав. Вона ж ховала лице в долоні, висушувала сльози ті, солоні. Думок багато та одного разу так допекло! Свекруха, майже лежача, щось гучно буркотіла й сваряче її,
-Софіє!Ти ба чого захотіла! Покинь ці надії! Хай він вдома господарює, а ти їдь. Кажу , його я не пущу, про це і думати забудь! Богдан уже підріс, бач, справжній Муромець росте. Не буде ж ходити, як циганське дитя обдерте. За мене не журися, хоч вам і набридли мої охи та я, іще поживу трохи.
Вона вже зібралася в дорогу, валізу підвезла до порогу. Тремтіло серце, як покинути хатину, то іще нічого, але ж дитину! Та, який вихід, іншого ж не має. Цікаво, адже й чоловік, чомусь не відмовляє?
По кутках гляне, ніби скрізь залягла журба.Чому ж настало таке важке життя? А, що кохання, - то напевно все міраж, думки джмелині - підкрадався мандраж.
-О, мамо, я вже тут, я встиг! Як добре, ще не поїхала ти!
До хати забіг Богдан, кинувся обіймати.
-Ой, синку- синку, що ж я за мати?!Бачиш, автобус за годину, я вже зібралась, поїду сину. Ти ж зрозумій , це тільки заради тебе. Щоб ти найкращий був у мене. Щоби навчався, як годиться! Можливо й татко твій зласкавиться. Чомусь на мене дивиться, як на тінь..
-О! Мамо, але ж тітка Наталка і він…
Не дала договорити, долонею уста прикрила,
- Помовч синочку, я це знаю, уже з тобою говорила.
У Польщі, їй і справді повезло, мабуть що усім бідам назло. Вона потрапила до поважної пані, що мала статки непогані. Побачивши диплом вчительки, гувернанткою її взяла і невагаючись, аванс дала. Навіть подарувала кілька суконь із своїх старих, дубових скринь. Пані - художниця, то ж часті гості. Кинула оком,
-Це щоби мала гарний вид, мені й тобі не мили кості.
Згущаються хмари, вбралась осінь у барвисті кольори. А згодом, за вікном морозні вечори. Минали довгі, зимові дні… У смутку. А почує голос сина, мріє про відпустку. Панянка, влітку мала летіти в Ізраїль на відпочинок. Вона ж, календарні дні лічить, в своїй кімнаті проронить кілька сльозинок. А син телефоном, вкотре підтримає словами,
-Мамо, ти не турбуйся, все добре і з бабусею, і з нами.
Так час спливав…. Роки минали, бувала вдома кожного літа, в цей час панянка мандрувала по світу. Лиш охоронець залишався в будинку. Вона ж втішилася таким довгим відпочинком. Хоч по приїзду, доводилося добре попрацювати. Тож треба побілити дві хати. Та й на зиму якісь закрутки зробити й дитину вечорами приголубити. А Роман, знаючи про її приїзд, ховавсь від зустрічі, певно боявся сварки, подивитись у вічі. Йшов на вирубку лісу,чи комусь ремонт зробити. Тож треба теж якусь копійку заробити. Але було, інколи і зустрічались, по приїзду, на стіл клала гроші, він усміхнеться й відразу ховає очі. Але похвалить,
-А ти молодець! Бачу задоволена, гарні гроші заробити вдається.
І більш ні слова, як і що? Себе втішає, добре, хоч не думає казна - що. Напевно ж про все вивідає у сина. А він щирий, розкаже, тож дитина. А , що ж кохання?! Десь заблукало, як відлуння і не повернеться, вже немає й сподівання.
Софія поспішала, давно цей день чекала. Ласкавий промінь ніжно торкнувся її обличчя. Від думки, на мить здригнулась, ну от, лиш два місяці й будем прощатися. Від хвилювання, на скронях помітно здулися вени. Різко зупинилась, але ж все добре, син вдало склав екзамени. Вона досягла своєї мети, в училищі навчатиметься. В душі з розсіяними думками, назад оглянеться. Роки прожиті в подружжі згадає, адже давно втрачене кохання, серце страждає. Тоді, вже буде краще розірвати всі стосунки. А сину, з Польщі надішле гроші й подарунки. Заради нього служитиме панянці, хоч давно зникли з обличчя рум`янці. І ніби пізня осінь вплітає в коси сиві павутини, але вона, на все згодна - заради дитини.
Аж ось і стежка… Нема на клумбі квітів, відцвівший кущ бузочку від вітру шелестів. То ніби зустрічав її привітно. За мить хитнулась, поглянувши в вікно. Наталю вздріла, в своєму фартухові. До обличчя відчула прилив крові. На мить завмерла та все ж вирішила зайти. Але ж не втече кругом хати. То ніби в серце ніж та треба гордість мати. Адже, хоч й колишнього коханого та все ж роками була мати.
Стиснуло в горлі, важко говорити, все ж наважилась двері відчинити.
Відразу, в ніс вдарив запах м`яти й чебрецю, уздріла розчервонівшу молодицю. Та махнула рушником й косо позирнула до свекрухи,
-Піду в себе знайду липучку, знов налетіли мухи.
Й ледь не спіткнувшись, вискочила з хати. Думка- стріла - Хай краще так, навіщо щось брехати.
З пустою тарілкою в руках, стара сиділа в ліжку, побачивши невістку, в очах з`явився страх і похапцем потягнула на себе рядюжку. Злісно звернулася до неї,
-Ану, забери тарілку! Три дні поспіль, варениками годують.Подай води, зап`ю пігулку. Але ж пенсію мою одержують. Кажуть ледве на ліки вистачає. А їм то що, напевно може брешуть, тож Роман гроші заробляє! Це добре, що приїхала, гроші чи долари поклади в шухляду, я ж втомилася, замучили, нехай приляжу. Та допоможи, накрий простирадлом ноги. Ти знаєш, не можу позбутися тривоги. Богданчик теж, пішов з ним у ліс працювати. Грошей катма, чому мало заробляєш, що ти за мати?!
В очах вогонь, знову мовчала, образи ті, вдала не помічала. А серце гупало, шаленіло. Одне бажання втекти - душеньку гріло. Ні… ні - помисли, погляд у вікно до неба. Дай Боже сили нині змиритись треба. Ніби не чула тих образ, колючих й не бачила тих поглядів, зміючих. Думка оса - Бач, що захотіла, знову долари на ліки! О, їй би сліз пролить ріки. Та лиш одна сльозина затремтіла на віях, думки холодні, ніби в сніговіях. Адже ці гроші заробляла для сина, ні, не віддам, хоча ми і родина. І тихо, наче й в хаті не була, в душі раділа, нарешті змогла! Все ж кілька раз, як йшла додому озирнулась, із болем в душі, криво посміхнулась. Чому раніше рішучості не мала? Навіщо молодість згубила, все прощала?
Вже за вікном стемніло… вона чекала сина й чоловіка. Дивилась до ікон, молилась, що вдома, сину буде втіха. Образи з смутком, у вечірній млі втопила, наскороруч пельменів наліпила.
Стрілки годинника бігали на циферблаті, важке чекання, на устах, раз у- раз відчувала сльози, солонуваті. Нарешті, різко відчинились двері, геть відступили, думки химерні.
Теплі обійми матері й сина, сповзла на плечі шовкова хустина. Син - легінь, ніжно в очі заглядав,
-Матусю, люба, я так тебе чекав!
- Як ти підріс, любий мій синочку!Дай же погляну, постій хвилиночку! Дай надивлюся моє янголятко!
Й погляд на двері,
-А де ж наш татко?
Це запитання, йому одне із неприємних. Якщо не мають почуттів взаємник, то що шукати винних?
-Та зараз розповім, він у бабусі.
Тільки тепер, помітив сивину в її волоссі,
-Мамо пробач, я нічого не зміг зробити, він там з Наталкою, сказав не прийде, там залишиться жити.
Вставало сонце і сідало… серденько спокою бажало. І задивляюсь нічкою в зірниці, здавалося, позбулася в`язниці. У піднебесся здіймались світлі мрії. Минуло кілька клопітливих днів.
Літній день, хоч і сонячний , привітний, все ж навівав смуток. Всі образи, Софія намагалася зібрати в жмуток. І по дорозі до автобуса, ніби на вітер викинути, в небуття, щоб той розвіяв, а вона думає лише про майбуття.
Посеред хати дві валізи на колесах. Сидячи, руки скрестила на грудях, бриніли сльози на очах,
-Синку, пробач мене і не суди строго, подякуймо цьому порогу. Попереду на нас чекає дорога. Квартиру винаймемо в місті, згодом будеш навчатися, а я, в Польщу подамся в серпні. Звичайно ти не будеш жити в розкоші, доки навчатимешся, буду посилати гроші.
Вже не маленький, за неї син у душі страждав, почервонів та все ж несміло запитав,
-Мамо, а як же твоє особисте життя?
Ледь вгамувала часте серцебиття. І ніжний материнський поцілунок у чоло.
-О синку, любий, моє кохання давно відцвіло. Все що було, вже давно полином проросло. Лиш гіркоту я відчуваю на устах, гляну на тебе, солод, бо попереду шлях. Твій шлях синочку, в світле майбуття, заради тебе, твого щастя! Я народила тебе на цей світ, тільки шкода, терпіла скільки літ! Отих принижень, зрад і неповаги, одна у ліжку, безсонні ночі, часті тривоги. Тільки заради тебе терпіла сину, топтала свою гордість, грішми підтримувала батькову родину. А може ти не пам`ятаєш, крім бабусі й сестрі перепадало.
-Та ні матусю! Просто знаєш… Мене це довго дивувало. Чому задовго все терпіла, пробач, вже бачу посивіла… А що ж далі, після навчання?
-Та я ж маю сподівання. Поїдемо в Польщу, ні це не жарт,тобі зробимо закордонний паспорт. Думаю там і ти знайдеш роботу. Я вже маю дозвіл на постійне проживання. Звичайно, якщо ти будеш мати таке бажання. Ну, а захочеш з батьком спілкуватись, я буду тільки на краще сподіватись. Твоє життя - тож сам вирішувати будеш. Все ж сподіваюсь і про мене не забудеш.
Широка траса, автомобілі в два ряди… Себе втішала, що їде не назавжди. Та нині, заради сина зароблятиме гроші , щоби його умови життя - були ліпші. Та ніби здалеку, підпливала думка за Україну. Шкода, що змушена покинуть свій край, родину. Поки що краще там, хоч й важко та треба виживати. Заради тебе синку, бо я ж твоя мати!
20.10. 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Цей дзвінок
відволік від думок
надихнув написати...
***
Ми вас вітаємо! Ви зібрали шістсот гривень,
Мені з мобілки, нині прислали такий привіт,
Так сказать хочу,- Та йди до біса! Ба одкровень,
Чекає й думає, якщо жінці немало літ,
Сприймай по– іншому, уже наш навколишній світ?
Цей світ в якому, на жаль, стало побільше брехні,
Безкарність бродить по окрузі, ото лихачі,
Шукають лохів, дам дулю. Й стане тепло мені,
Так на душі, хоч й не бачать шахраї ледачі.
Та хтось таки, все ж поведеться, це я десь чула,
А, як шкода, що є прості довірливі старі,
В надії вижити, йдуть на компроміс, ждуть чуда,
Хтось, подарує їм більше грошви, в спокусі мрій,
Жаль голі лишаться в цій химерній, зрадливій грі.
Й що телефонів використання і смартфонів,
Життя покращить, доволі старої людини?
То курям, на сміх! Шкода давно нема кордонів,
Щоб ненаносить комусь втрати, геть без причини.
Посеред ночі СМС,*Привіт*- позбавить снів.
Та молодь тішиться, шукає марнових грошей,
Закони знають, та хто виконує їх у нас?
В країні знань, пізнають багато нових ідей,
І вихваляються, що живуть у прекрасній час,
Що обдурити можуть навіть по телефону…
Прошу вас люди, не видіться на такі дзвінки,
Занадто дорого, обійдуться подарунки.
30.10 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Схилялись хмари, все нижче до землі,
В небі зоря, згасала в чорній імлі,
За мить заплакав, вітер з падолистом,
Ніби дорогу, їй встелив намистом.
Вона пішла, з нами не попрощалась,
Хотіла жити, дуже сподівалась,
Що переборить,страшенний вірус цей,
Адже всім серцем, любила світ, дітей.
Світліла мрія, зробить ще кращим дім,
Щоби любов й щастя панували в нім,
І на лиці, теплі усмішки завжди,
Молилась Богу, берегла від біди.
Сміх онучат, в будинку придавав сил,
Та не спроможна, була підняти крил,
Була надія, схилялась до ікон,
На жаль, душа злетіла у вічний сон.
Ще не знайшли, жодній людині безсмертя,
Майже два тижні, ти боролась зі смертю,
Моя душа, болить, не має спокою,
Кумасю - подруго, плачу за тобою…
Від серця зичу, всій родині співчуття
Нехай тобі, буде пухом рідна земля.
***
Скоро зима, потемніли дерев крони,
Про біди каркають горласті ворони,
А вірус тішиться, одяга обнови,
Ніяк не хоче позбутися корони...
І все частіше, нам несе печалі..
28.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
У переході музика звучала,
Журливі ноти, як осіння днина,
Сидів безногий, душенька кричала,
О, скільки бід на тебе є людино!
А скрипка грала - ніби плач дитини,
То завивала, як вовк одинокий,
Душа у відчаї, як сиротина,
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?
Летить по сходах,листя ніби в прірву,
Ним вітер грає, то здійме й знов кида,
Протистояти не може лукавству,
В житті зневіра, ніби в серці кинджал.
Війна позаду…за що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку,
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля,
Кому тепер, потрібен… ти братику?
Смичок здригався, тремтіли сльозини,
Знов серце крає, спомин про вояків,
Бліндаж бомбили майже щогодини,
Жалів навіщо єдиний уцілів ?
Всі перехожі кудись поспішали,
Хтось посміхався, є й в чорній хустині,
Скорботний звук, час від часу вривався,
Ковід по світу, бешкетує нині,
О, скільки бід, на тебе є людино!
28.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
Місячна нічка, потішилась зірками,
Вже уступила, надала шлях світанку,
А він малиновий, здавалось ласкавий,
Припадав ніжно, на рожеву фіранку.
Переливались кольори, вигравали,
То веселково й ледь із сірим відтінком,
І ніби настрій, вони наш відчували,
Я все ж втішалась, твоїм щирим цілунком.
Поспішав ранок… як і твої обійми,
Теж такий теплий, як сонячне проміння,
Дві чашки кави, паруючі між нами,
Їх аромати, приводять до сп`яніння!
28.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
В который раз, я грущу о тебе,
В который раз, вспомню ласковый взгляд,
В тот чудный вечер при полной луне,
Когда совсем, уж созрел виноград.
Ты с моих губ, нежно пробовал сок,
Слегка обняв, вдруг поклялся в любви,
А я дрожала как младой листок,
В душе крича, ты замуж позови!
Моей мечтой - тебя называла,
И песни пела, писала стихи,
Но скажу честно - подозревала,
Что за плечами, ты прятал грехи.
В душе сомнение не подвело,
Однажды вечером, в кафе с другой,
Наверно мне, увидев, повезло,
Решила с сердца- навсегда долой!
Уж сколько лет, я до сих пор одна,
Ты словно лето, в памяти моей,
Наговорилась с осенью сполна,
Но не хватает, улыбки твоей.
В вечерний час, знаю ты не со мной,
Как солнца луч, вернись и обними,
Ведь без тебя, не обрету покой,
Я всё прощу, только любовь цени!
Стих написан к картине.
21.10.2021г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2021
З гумором
Ой, ходила до Миколи, учора я,
Поливала огірочки, всміхалася,
Він про інше подумав, горіли очі,
Як той птах щебетав -Дочекайся ночі.
А я дівка гонориста, круть задом й пішла,
Іще чого не хватало, щоб за козла йшла,
Бо ж високий, гандрабатий, ще й худющий,
Ніс кривий, горбатий. Правда він неп`ющий.
А на другий день, чекав сусід Кирило,
Та воно б нічого, але морда - рило,
Те підгорля, з два кіло, аж смалець блиска,
Погляд хитрий і їдючий, ну справжня лиска.
Але ж хочеться на танці, не йду одна,
Бо Іван зустріча, колись була жона,
То старий гуляка, клявся, давно любить,
Та мені, зізнаюсь, від нього, аж нудить.
В парку музика звучала, щаслива я,
На підборах, сяють очі, дивлюсь здаля,
Незнайомець підморгнув. Ой, буду твоя,
З ним у танці в парі, аж крутиться земля.
Кучерявий, високий, з лиця гарненький,
Шепотів, що підем, у сад зелененький,
Притискавсь, я ж чманіла, хтіла цілунку,
-Ось для кайфу візьми, посмокчи пігулку.
Враз нахабно, гладив стегна, мацав груди,
Не дай Бог, хтось побачить, засудять люди,
Затремтіла від спокуси, аж злякалась,
Відчувала, біді бути, от попалась!
Після танцю, бігла ланью, як найдалі,
Де й розвіявся страх. Вдвох на сіновалі,
Тож на стежці за мить, Миколку уздріла,
Ніби рідні, в обіймах, прогнать несміла.
Що давно, він мене любить, відчувала,
На той носик, горбатенький, пальчик клала,
Ніжний дотик, поцілунки, ой кохались,
Присоромились зірки, між хмар ховались..
04.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021
В обіймах хмар, осіння днина поспіша,
Разом із сонцем ховається за обрій,
За цілий день, доволі зморена душа,
Ніби в раю, тепло пізна, тишу й спокій.
Притихла річка в зеленім жабуринні,
Та течія, майже зовсім непомітна,
Гойдалась ряска змарніла, в ластовинні,
На ній листочок сповитий в павутині.
Малий, жовтенький, мерщій летів до річки,
Не попрощався, навіть із берізкою,
Мріяв поплавать у водиці, хоч трішки,
Та на шляху зустрівся з павутинкою.
Схилився вечір, в обіймах прохолоди,
Все причаїлось, колисалося в дрімотІ,
Маленькі рибки, не водять хороводи,
Лиш яснить зіронька посеред німотИ.
20.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдує поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Сіренька пташечка, жвавенька,
Літала низько над водою,
Чомусь здалось не веселенька,
Хай налюбуюсь, я тобою.
Лиш кілька злетів й полетіла,
В гаю на неї ждали друзі,
В очах сльозинка затремтіла,
В гніздечко впала. А в окрузі….
Лунає пісня понад гаєм,
Ховалось сонечко за обрій,
Ця мить - прощання, з рідним краєм,
Вже відлетіть здатна у вирій.
Болить сердечко, палить печаль,
О, як шкода́, таке це життя,
І відліта пташина у даль,
Так крикнуть хочу- Не відлітай!
03.10.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
Давно дрімала чорнява нічка,
Спокійні хвилі... плекала річка,
Здаля лунали звуки журавлині,
Й йому не спалось, як малій пташині.
В човні гойдався… імла туманна,
Потай підкралась й жура неждана,
Мов чорний птах, жодної зорини,
По плечах холод, як дочекатись днини.
Тож непомітний в кожній метушні,
Ніби сховався в річковій імлі,
Чиста вода.. душевний плескіт хвиль,
Печаль вгамує. І сердечний біль,
З темною нічкою сам розділить,
Сльозу сховає - може зцілить.
А береги, давно бачили сни,
В собі тримали давні таїни,
Для нього це - супутники життя,
З ними з`єднати б своє майбуття.
А ще б у небі, декілька зорин,
Й літала мрія, не був би один,
Пархав би з нею - не старий сокіл,
Хоча самотність й дарила спокій….
Але хотілось її позбутись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Нині кажуть, що я стара,
Та нехай і тріпочуть!
Як осіння, сумна пора,
Чи образити хочуть?
Свіжим оком подивлюся,
Ледь багряно- червоні,
Барви сяють, веселюся,
Та й подякую долі,
До свічада - мені скажи,
Правда вмить, червонію
Моє личко, ти освіжи,
Нехай я змолодію.
Літо бабине минає,
Чуть цвіркунчика співи,
Сивину в коси вплітає,
Не душевні мотиви.
Розстелилась радість до ніг,
Дозріває малина,
Мабуть скоро посипле сніг,
Зарум`янить калина,
Скоро зиму, зустріну я,
Тож літа проминають,
Он лелек, уздріла здаля
Вже вони… відлітають.
Та в душі, ще квітучі сни,
Й злата осінь так вабить,
Відчуття теплої весни,
До цих пір, ледь голубить.
Онучатам радію я,
В мене їх, є багато,
Як збереться всякчас сім’я,
У будинку, то свято!
От і думаю, так собі,
В небі мрія зазорить,
Сміло дам, протистій журбі,
Тож нехай хтось позаздрить.
Нині кажуть, що я стара,
Язиками стрекочуть,
Миють кості -все задарма,
Та нехай і бурмочуть!
15.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
Ой моя, берізко, чому зажурилась?
Певно осінь нині… навіяла смутку
До водиці низько, нащо нахилилась?
Його мабуть хочеш… утопити хутко?
Полум`яне сонце…. розсіва проміння,
Уплітає злато в зелені листочки,
По них глянці скачуть, краса неймовірна,
Віддзеркалюються сріблені зірочки.
Поспіша водиця, хоч безвітря повне,
Несе смуток її і рве на частини,
Я присяду поруч, думок цілий човен,
Прихилюсь до неї, ніби до дівчини.
Ой моя, берізко, час не зупинити,
Хай потішить осінь! У сукні строкатій,
Ти подібна феї. Чаруючі миті
Посміхнутись ваблять, підіймають настрій.
01.10.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Ой, як важко стало жити,
Шматок м`яса не купити,
Всі патіжки - тиснуть шиї
Тонеш ніби в чорториї.
В душі туга…. Недостатки,
Не дають ночами спатки,
Вже вклонивсь жінці і Богу,
І відправивсь у дорогу.
За кордоном заробітки,
Щоби й вам, достатньо дітки,
А дружина, як вдовиця,
Дуже гарна молодиця,
У подушку сум ховала,
Часто ( мужа) виглядала.
Його серденько чекало,
А грошей, увесь час мало,
Без інтиму кепське діло,
І не раз страждало тіло,
В повний місяць, аж волає,
Та не зрадить, бо кохає…
Минав час… роки збігали,
Чи жили, чи існували,
Зірка сяяла зарання,
Виглядала до світання.
Ну нарешті… тепла зустріч,
Голубки… всілись пліч - о –пліч,
Та чому ж тут веселиться,
На висках сніжок сріблиться.
Темна нічка… скрип перина,
Тож чека, мліє дружина,
Чи проснуться всі почуття,
За мить згасли, як та свіча.
Ніби згар… стиснуло горло,
Гіркі сльози, то не порох,
Іх подушка приховала,
І дружина… задрімала .
В душі розпач, де ж та сила?
Чужина занапастила,
Втекли мрії.... небесами,
Що ж ти доле, твориш з нами…
( чорторий - великий вир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
В небесній тиші мерехтять зорі,
Ніхто й ні чим, вже їм не завадить
А місяць ніби маяк у морі,
В окрузі сяйвом, мінливим гладить.
Зірок мигтіння придає краси,
І вже світанок, покида нішу,
Часом із лісу чути голоси,
Птахи й листва - порушують тишу.
Збирає нічка, в кошик зірочки,
Та ваблять очі, фарби світанку,
Хоча б на час лишилась залюбки,
І посміхнулась ясному ранку.
Та не ведеться, все так у житті,
Лиш вечір манить і сонце в ліжку,
Й світанок – красень, збере фарби всі,
Аж зачарує, встелить доріжку.
Господар - ранок, всівсь на ослінчик
Землю пробуджує, шле цілунки,
І золотий, тепленький промінчик,
Пригріва ніжно, придає трунку.
09.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Один за одним з дерев летять листочки,
В танці кружляють, припадають до землі,
Моя ж троянда, пелюстки втрача, мовчки,
А я думками, гублюсь в ранковій імлі.
О, осінь знаю і з цим треба змиритись,
І повтішатись барвистим падолистом,
Час мала з квітами, я насолодитись,
І чарувало, тепле, сонячне літо.
Ранкові роси блищать коштовним сяйвом,
І до землі виграють й ледь- ледь стікають,
Перемішалися з багряним покровом,
Красу і сум, увесь осінній сховають.
08.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдає поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
05.10 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Місяць над обрієм, ніч розсіває зорі,
Не спить Світлана, смуток приховує в морі,
Вона під вечір, знову зашишиться одна,
Та все ж її, зігріє вірність лебедина.
У дальній рейс, нині відправиться коханий,
Морськими хвилями, він ніби увінчаний,
З дитинства мрія бачити світ, мандрувати,
Хоч дуже важко - не хоче розчарувати.
Корабль відчалював, нестримати й сльозини,
З ним відпливали світлі, щасливі хвилини,
У душі в кожного надія й сподівання,
Оберігатиме… в дорозі зірка рання,
Хоч підкрадалась думка - тепер світ жорстокий.
Вірить повернеться, коханий, кароокий.
***
Згодом не чути звуку мотора й вдалині,
Розпочиналися буденні, моряцькі дні,
Під сплескіт хвиль й муркіт, море ховало думки,
Та календар, як втіха, лічив дні розлуки.
І борознило судно, моря й океани,
Сонячний зайчик, на воді - очі Світлани,
Йому ввижалися, добрі, світлі, привітні,
Море у штилі. Мав повернутися в квітні,
Та не судилося, як мріялось, гадалось,
Ніхто не ждав та несподівано так сталось.
Уповні місяць… зрадливий і ненаситний,
Йому б творити, злодіяння, непохитний,
Неначе в змові з вітром, розгулялось море,
Могутні хвилі, раз -у- раз … жага покори.
Ніби розгнівався всемогутній Пасейдон,
Корабль хилився, за мить потрапив у полон,
На жаль далеко, землі не видно й маяків,
Мов кінець світу, вода косила моряків.
Й вантаж топився, під гугіт сиренних звуків,
Наче непотріб, який заважав розгулятись,
Та від напасті, чи зможе хтось віддалятись?
Коли глибини, здатні в себе втягнути все,
В штормовій трясці, лиш Бог удачу принесе.
А море гнівно і безжально вирувало,
Свист вітру, звуки, так поводилось зухвало,
Тряскіт судна, уламки вниз, наче до пекла,
Нічне відлуння, гучний скрегіт здіймавсь до неба.
На його щастя, рятувальний круг на хвилях,
Відчуття радості, стремління, як вітрила,
Плавун умілий, хоч виснажений, але смілий,
На якийсь час, здавався зовсім оп’янілий.
Перед очима Світлана, той ніжний погляд,
Знову ввижалось - дотягнутись й вона поряд,
Та віддалялась, чомусь кожної хвилини,
Як ніч ховалася, напередодні днини.
***
Бринів світанок, нарешті вгамувався шторм,
Його надія грала барвами понад норм,
То блескіт морських вод, веселка кольорами,
Вселяла віру - кохана спасла чарами!
Хоч так далеко, все ж між нас є нить єднання,
Дитям радів, що виживе - мав сподівання.
Вітрець лінивий, здаля доносив гул судна,
Невже я виживу? О доле милосердна,
Даруєш щастя й один шанс на виживання,
Але зуздрівши, на мачті прапор, вагання,
Враз стисло душу, скам`яніло младе тіло,
Свідомість втратив, за мить, водою покрило.
Три дні й три ночі, обкурені пірати п`ють,
Артур лежачий, маряться хвилі, в лице б`ють,
Мов з велетенської печі, із нього йде дух,
І відчував, що інколи, зовсім втрачав слух.
Та час лікує всі рани й душевні кризи,
І поступово, відійшли життю загрози,
То вже не сон і не кошмари, а наяву,
На душі весело, вже дививсь у синяву
Чистого неба. Повітря придавало сил,
Йому б злетіти, втекти, але немає крил.
***
Пройшли роки, їх п’ять, навіть й кроку по землі,
У морських хвилях, мрії - розбиті об скелі,
Життя піратське, сьогодні повезе чи ні?
Та, як позбутись? Душа палає, у вогні.
Як арештант, на шлюпці не втечеш далеко,
Жити, змиритись, зі злодіями нелегко.
О, де ж та воля, жаль, відчаю не позбутись,
Хоча й озлоблений та змусили прогнутись,
І підкорявся, в надії , що скоро втече,
Від нерішучості, в грудях тисне, аж пече.
Сонливий місяць, морську гладь вкрито туманом,
Пирати п`яні, в дрімоті разом з атаманом,
Розчарування, пропливли майже пів кулі,
Втекти уплав?Так то ж на вечерю акулі.
Жага життя на волі, з болем серце крає,
Думка про втечу, неначе свічка згасає,
Та неумисно, почув розмову піратів,
Скоро земля. Втечу - мав кілька варіантів,
Напевно доля, знову дала шанс у житті,
Він веслувальник, шанс - не зрадить своїй меті.
***
У темноті не розібрати, що за люди,
Скрізь метушня, мо» не помітять, втекти, куди?
Мабуть вже втретє, до човна ніс якісь пляшки,
Тремтіло тіло, розвернувся, біг навпружки,
Може здалось, чи справді ніхто не помітив,
Такий засмаглий, як усі, цим себе захистив,
Ще борода й волосся майже нижче плечей.
Тікав у ніч, подалі від неприємностей.
Так довго біг і все вперед, куди не знати,
Далі від моря, щоби уникнути страти,
Пірати вміли безжалісно убивати,
Зухвалу честь і свою гордість захищати,
Одне втішало, позаду зникала мова,
Зовсім не чути, гулу судна і шуму моря.
***
Літневий ранок, сонце промінням виграє,
Пестить обличчя, ніби з новим днем вітає,
По тілу біль, кров на подертих руках й ногах,
У душі страх, сум`яття, сльозини на очах.
Погляд зневіреного, вмить усмішка, - Що втік?
Посеред хащів, з цікавістю поглянув у бік,
Здається пагорб, як побачити місцевість?
Де я знаходжусь? За мить охопила радість,
Тільки тепер, дійшло, за ним немає погоні,
Сльози рікою, на колінах у поклоні.
Здригались плечі, лунали слова молитви,
В розчаруванні, що зовсім немає грошви,
У голові гул й слова втіхи, ніби поряд,
-Не падай духом! Поспіши в напрямку моря!
Шукав очима, здалося голос жіночий,
Ніби Світлани, такий же ніжний, співочий,
-Моя кохана, ти мій ангел охоронець,
Придай же сили - не втратити мені терпець.
Три дні по хащах, безсилий, в харчах потреба,
Кров на підошвах, пам`ятав, до моря треба,
Вузенька річка, змійкою спускалася униз,
Поміж дерев, жінка- індіанка несла хмиз,
Вже зрозумів - це один з індійських островів
Вкотре моливсь, щоб не потрапить до ворогів.
***
За шматок хліба, три роки робота в порту,
І цим втішався, ладен служити і чортУ,
В надії, потай, на судно потрапить вдасться,
Знав у житті, на усе треба мати щастя.
Темніла ніч, рибальське судно відпливало,
Так тісно в бочці, тримавсь й гірше бувало,
Кричали чайки, навіювали печалі,
Думки клубком, роїлися, летіли вдалі.
Згадав роки, як у дитячому притулку.
Дуже хворів, відмовився випить пігулку,
Тоді в каструлі, в доволі малій, сховався,
Зате вже потім, перед дітьми хизувався,я
Ото був спритний! Та думки кудись тікали,
Втрачав свідомість, ведіння - величні скали.
***
Не знати скільки, він пролежав, тиждень чи два,
В білих халатах люди, чув англійські слова,
Раптом над ним,нахилився якийсь чоловік,
-Мені здається, тебе бачив позаторік,
Чи помиляюсь, можливо в порту Гаїтті,
Ото, дружище, бувають дива на світі,
То ти англійську розумієш? Чому мовчиш?
Чи може здалеку, але бачу не плачеш.
Це був не сон, він розумів англійську мову,
Слово за словом, стрічали пору ранкову,
Все розповів, чи пан, чи пропав - сам не знає,
А що втрачати? В серці надію плекає,
Хто ця людина не відав,з часом зрозумів,
Зжалилась доля – це один із дипломатів.
***
Без документів, всім бідам на противагу,
Добра людина, йому вділила увагу,
Не стала осторонь, не часто так буває,
Мрія вернутись, вкотре серце зігріває.
Босоніж йти, відчути свою рідну землю,
Бачить красу, вкотре вирватися на волю,
І повернутись у рай, в обійми Світлани,
Досить вигнанцем, бороздить всі океани.
Військовий госпіталь – притулок на півроку,
На Батьківщині, стріли осінь жовтооку,
А днів зимових скільки? І чи в сподіванні,
Що я живий? Чи вдвох зустрінем зірки ранні?
Тікає сон, думки ятрять. Лягає смуток,
На душу заново, зібрати б все у жмуток,
Навік позбутись, втопить у морському царстві,
Й не жити тут, у темряві, хоч вже й не в рабстві,
Немов вигнанець, жаль, але по своїй волі,
Час згоїть рани, щиро подякую долі,
Чекаю вироку. Хто зна, як карта ляже,
У гріхах каявсь, може якраз, Бог поможе.
Відстань між нас, Світланко, уже невелика,
Знаю з тобою, ніколи не пізнав лиха,
Мені би крила та й під твоє тепле крило,
Навіть готовий, з тобою їхати в село,
А море, чайки, поклик завжди мандрувати,
Лишив би я, щоб храм любові, нам збудувати.
***
Весняний ранок, як вісник його удачі,
Напередодні, вирішені всі задачі,
Вже на причалі, дуже гучно й досить людно,
У спецодязі, жваво поспішив на судно,
У портмоне, подароване дипломатом,
Декілька доларів та папери з білетом.
Порт Сан- Хуана залишався за плечима,
Яка вона, стала тепер, моя Вітчизна?
Чи дочекалась, чи ще коханий Світлані?
Далекий шлях… у надії і в сподіванні.
Як пасажир, на судні, то справжній відпочинок,
Тепла каюта, мрії до білих хмаринок,
Смачні закуски, вино і теплі спогади,
Про першу зустріч - приваба ніжним поглядом.
І вісім років, уже сувмісного життя,
Вона диспетчер, у порту. Ніжні почуття,
І світлі мрії й плани на майбуття,
Давно було б, замати собі рідне дитя.
Та час відтягували, бо квартири нема,
Вона так часто, напевно казала жартома,
Щоб не засмучувати його,. Та мала шанс,
Всі лікарі втішали- на все потрібен час.
Він розумів, мабуть тому й не наполягав,
Кохав всім серцем й душею, берегтись благав.
***
Дальня дорог, позаду страх і тривоги,
Гризуть думки, як приймуть, зустрінуть колеги?
Змінявся настрій,то бурхливий у мажорі,
За мить сумління і спокій, уже в мінорі,
Вкотре до дзеркала, підійде, втішається,
Модна зачіска -»канадка», посміхається,
Дякувать Богу, ваги набрав, доглянутий,
Тоді ж сухий, зчорнілий був, як з хреста знятий.
Хоча давненько на висках сріблиться іній,
Лишив сліди, йому цей круїз незабутній,
Та все ж ті очі, всякчас не втрачали блиску,
Коли ж кохану згадував, відчував ласку.
Три пересадки, на суднах зовсім без проблем,
Та роки втрачені пригадував із болем,
Як змити з пам’яті, що переніс на плечах,
У душі й в серці, раптово сльози на очах.
Стамбул привітний, сяяв під ранковим сонцем,
Напередодні, вмитий теплим літнім дощем,
Йому не раз, тут доводилось побувати,
Нині ж із трепетом, у душі став сприймати,
Знайомий порт і близько судно з Батьківщини,
І на затримання,здалось, нема причини,
Та лиш по трапу зійшов, як один чоловік,
-Ну, що Артуре, помандрував, побачив світ?
***
Червоний обрій раз у- раз топивсь у морі,
Гучна молитва у Софіївському соборі,
Слова розносилися, далеко по окрузі,
Він на балконі з дипломатом, ніби друзі,
В готелі ніч, а потім, до Одеси ранком,
Коханій буде повернення подарунком.
Сонячний ранок, передвіщав чудовий день,
О,скільки лишиться, у свідомості вражень,
Від пережитого і пройденого в житті,
Артур стояв, схиливши голову в сум’ятті,
Не міг повірити, що скоро буде вдома.
Літак здіймався ввись, у блакитні небеса,
Милує очі, приваблює земна краса,
Від хвилювання, аж весь тремтів, яке щастя,
Кілька годин й вже точно повернутись вдастя.
Чи дочекалася, чи ні, люба Світланко,
Де зараз ти, моя кохана веселунко?
Як не моя? Раптом ранила думка- стріла,
Чи в противагу коханню, між нас тьмяна мла,
Як геть прогнати, усі сумління і вірить,
Невже комусь, своє серце змогла довірить,
Душить неспокій, криштальні сльози на очах,
Думки нав`язливі, вже здавалось знесе дах,
Але ж любились і цінували кохання,
Духмяні квіти, в полі збирали до рання.
***
Довга розмова в адміністрації порта,
На столі рапорт і звіт на чотири листа,
Одне втішало, що спасли двох побратимів,
Що були з ним, на судні. Розповісти він вмів,
Але до вечора маринували його,
Прокуратура, на завтра запросила знов.
Уже смеркалось, на серці так важко було,
Може Світлана, часом поїхала в село,
Розчарування, від хвилювань мокре чоло,
Вона звільнилась, це слово неначе вирок,
Що ж це заставило, зробити зважливий крок?
Він ніби п`яний, йшов по знайомій вулиці,
Від ліхтарів, добре виднілися таблиці,
Ну от, здається, я знайшов, тут не заблукав,
Вже й третій поверх, хвилюючись, дзвонив, гукав.
***
Нині в готелі, в руках номер телефона,
Чому й навіщо, змінила квартиру вона?
Погляд сумний, то ж на серці глибока рана,
Чи сподівання і надія, все омана?
За вікном темінь, похолодало, крапав дощ
Десь зникли зорі, чом цьому не завадить хтось?
Хоча б не змокла, може вийти назустріч їй?
Він намагався, не позбутись усіх надій.
Довге чекання… та пройшло лиш пів години,
Чому так важко, занадто довгі хвилини?
Він відчував, хвилювалась, все ж мала прийти,
Може й немає мені приводу радіти?
Враз пригадав - За день до відплиття у море,
На кухні яйця смажили і помідори,
З одної вилки смакували, посміхались,
Як парубійко залицявся, вже й кохались.
Перед очима та усмішка на обличчі,
Сама чарівність. За мить сміялась у вічі,
Так тепло, весело, душевно, щиросердо,
В обіймах шепіт,- Світлано - моя трояндо!
Невже тоді, з нами доля пожартувала,
Була негода, морські хвилі шматувала,
Хустинка синя, ледь- ледь трималась на плечах,
Передчуття… раз – у - раз погляд відчаю, страх,
І все ж весною, мені дихала у спину,
Бо все життя, лише тебе кохав, єдину,
Та кілька чайок, нібито попереджали,
Літали низько й занадто гучно кричали.
***
У двері стук. Тихо, на місці не встояти,
І надто важко хвилювання приховати,
Думки – зірниці посеред хмарного неба,
Як не моя?Але ж нам зустрітися треба.
Ні, це не сон, вона й хлопчик, років дев`яти,
Вже тепла зустріч, почуття змогли зберегти,
У очах блиск, на віях бриніли сльозини,
Ніжні обійми, на устах гіркі краплини.
-Ну от, діждалась, - слова сина, хитрий погляд,
-Ти так нічого… маєш непоганий вигляд,
Я йду і думаю, все не усвідомлюю,
І де ти був, що довго добиравсь додому?
Чуєш, не плач,- за мить притулився до мами,
Не відпускай! Нехай постійно буде з нами!
Вересень 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Краса осіння, скрізь у строкатій одежі,
Крокує впевнено і малює пейзажі,
Торкнулась пензлем… багряним, жовтим, золотим,
Наводить штрихи….підкреслить темно зеленим.
Ніби замріялась…. озирнувши догори,
Вже з небесами, завела переговори,
Хмари підвладні, напливли наче примари,
Величні, чорні, між собою ведуть чвари.
І небо вмить, замерехтіло… блискавиця.
Блиск близько й далі, як розгнівана цариця,
Вогняні стріли відчайдушно розсипала,
Від несподіванки, землиця застогнала.
Оце сюрприз! Той стогін линув у далину,
Тремтіли хмари. Землі встеляли сивину,
Дощем холодним. Й не спинялись, й на хвилину,
Прощальну пісню, заспівали журавлину.
Вже й відгриміло… оновилася земля,
Сяюче сонечко, слало цілунки здаля,
Богиня осінь, чарувала шовком, блиском,
Знов посміхнувшись, за мить, фарб бризки намистом.
І пішла далі… позаду диво – картини,
Десь олівцем, майстерно ляжуть павутини,
Красуня осінь... додасть впевненості мені,
Яке це щастя, бачити, жити на землі!
15.09. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Дарує осінь різнобарвні гами,
І мрія рветься, увись,у небеса,
Де- інде листя, шурхіт під ногами,
Відволікає - поглянь, всюди краса,
Щедрі дарунки, з радістю приймаю,
У буйноцвіті чорнобривці, айстри,
Тріпоче серце, метеликом злітаю,
Сприйму їх запах, загадкові чари.
О осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, сонячним проміннячком всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
Із чорнобривців віночок - оберіг,
У рідний край думками відлітаю,
Зігріва спогад про духмяний пиріг,
Любов матусі - завжди відчуваю,
Багата осінь, яблука, грушки й сливи,
Гілки вклонилися, аж до землиці,
Сонце всміхнулось осені цнотливій,
Сонячний зайчик скаче по травиці.
О, осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, проміннячком сонячним всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
Безмежність злата, маєш у запасі,
На виноград, сипни не одну жменю,
І сонце солоду додасть. На часі,
Вино рікою, в догоду бажанню,
Даруєш осінь удачу й натхнення,
Багрові фарби з червоним відтінком,
Приносиш радість, віру в сьогодення,
Й свою любов, із ніжним поцілунком.
О, осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, проміннячком сонячним всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
22.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Колише вітер гілля та й колише,
Листки зрива й кидає попід ноги,
Чому мене тривога незалише,
Чому нема, їм іншої дороги.
Життя коротке, весна, літо, осінь,
Подих весни і сонячне проміння,
Серед суцвіття зваба - ніжна просинь,
Зрадливий вітер, холод, вже тремтіння.
Хлюпоче дощ, відчай, осінь ридає,
Сльозини - краплі стікають до землі,
Певно природа себе так втішає,
Але на серці,чомусь важко мені.
Три пори року, мрії до блакиті,
Жаль час минає , так занадто швидко,
У ваших скринях поховались миті,
Щасливі, радісні, доволі прудко.
Не зупинить - час, вітер, осінній дощ,
Сприйму дари, напевно за потрібне,
Бо зупинить все це не спроможній хтось,
Що дано Богом для нас воно рідне,
Нам залишається лиш привітати,
Як доживу - буду зиму стрічати.
26.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Чому життя, неначе в річці вода,
Так дуже стрімко й швидко спливає,
Я озирнуся - як була молода,
Все тіло ніби вихром проймає.
Все пережито, що доленька дала,
Хоч трохи мудрості і впевненості,
Запал глушила і загартувала,
Усі печалі пізнала й радості.
Як цвіт бузку, дарив натхнення й любов,
Яснії зорі - давали надію,
Від почуттів, кипіла в судинах кров,
Та не згубила суть життя, ще мрію.
Хоча й сьогодні, літо здало кермо,
У піднебессі зникає просинь,
Ми всі обра́зи, впевнено залишмо,
Їх золотиста, сховає осінь.
Не забувай, квітни, живи мій друже,
Життя рікою, часті пороги,
Усе цінуй! З роками став мудріше,
Даються долею, нам дороги.
Кажуть нам Бог, на все дає іспити,
У сподіванні, спроможні пройти,
Тож тіло й душу ми маєм зміцнити
І далі гордо йти, щоби не впасти!
29.08.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Ой дівчино, мила Олю,
Не ходи сама по полю,
Моя люба, чорноока,
Бо ж я є, не одинока.
Ти ж.як квітка молоденька,
І до того ж ще й гарненька,
Лиш махни мені рукою,
Піду зразу за тобою.
Та чомусь ятрить тривога,
Не ходи ж ти босонога,
Тож,як ніженьки пораниш,
Мені серденько покраєш.
Покидай дитячі звички,
Куплю завтра черевички,
Нехай підемо вже разом,
Повтішаймось нашим садом.
Ой дівчино мила Олю,
Забери мене в неволю,
Чи ти підеш та й за мене,
Жить не зможу я без тебе.
Щодня буду ніжки мити,
Все життя дуже цінити,
Із уст солод весь збирати,
День і ніч буду кохати.
Пора жнив нині настала,
В лісі пташка заспівала,
Підем стежкою вдвох Олю,
По рясному в цвіту полю.
Ти ж найкраща на всім світі,
Подарую красу- квіти,
Й колосочків ще й повненьких,
Щоб дітей мати миленьких.
Та назавжди лиш зі мною,
Й по житті щастя рікою!
16.08.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Напрочуд теплий серпневий ранок…. Легкий туман ледь- ледь припав до землі…Здаля виднілися квітучі, пишні чуби лопухів і де-не де, мов загубилася трава, кілька стеблинок ніби підглядали за всім, що навкруги.
Так і Він вкотре озирав довкола і закидав вудочку в ставок. За звичкою, озираючись потирав руки. За мить догнала думка - Щось так клює паршиво - і чи здалося, чи й справді сприйняв легкий плескіт води.
-Тю, - сам собі, -цікаві звуки і хто б тут, нині мав бути? Здається звечора , один я був на дачах. І знову насторожений погляд на червоний поплавок. А він гойдався на тихеньких, веселкових хвилях, подібний загубленому кораблику. Вода рябила, переливалась і перший відблиск сонця відбивався в його очах.
Зникав туман, топився в воді. А чагарник, пробуджувався від сну, листочки скидали росу, ледь помітно підіймалися, тягнулися до сонця. Десь здалеку крикнула качка, вмить, неподалік якась їй відповіла і знову сплеск води…
Та що це тут, хіба так близько може бути качка? І не боїться, ото дива! Він пригинаючись, тихо піднявся. За метрів десять, ближче до берега, біля зілля, спиною до нього, по пояс у воді стояла молода жінка. Довге, солом`яного кольору волосся, розпливлося по воді. Вона, раз- по - раз руками, бризкала воду на плечі.
Він вмить руками став протирати очі, там, поміж зіллям і чагарником туман іще не зник. То ніби русалка - підкралась думка… Та ні, здається ж я вчора не пив, якась мура в голову лізе… Що за чортівня! Поглянув на поплавок , той- все гойдався, здавалось з вітром сперечався, ніби проявляв свою непохитність. Лиш пару кроків зробив вперед, присів, роздвинув листя чагарника. Оголена жінка долонями торкалася води, повільно поверталася до нього.
Немов злякався та все ж тихо,
- О ні!- рукою прикрив очі. Та вмить роздвинув пальці – А груди! Мабуть уста дитини, ще не торкалися цієї краси! Напевно очі світлі, якби ж то ближче підійти, але ж злякаю. О, Боже, що за думки, чому так бешкетують…
Раптово, поспішаючи, вона зібрала волосся в гумку й піднявши руки догори, кинулася у воду. За мить, подібна рибі, розвернулася, лягла на спину. Той сплеск води і її стан манив до себе, в душі бажання - іще, хоч раз, подивитися. Закляк на місті, не відвести очей. Звісно не русалка – врешті, подумки зробив висновок, але ж красуня…
Вона ж, розставила руки в сторони, злегка дріботіла ногами, упевнено трималася на воді. І майже непомітно пливла в сторону білого латаття. Від хвиль квіти злегка підіймалися і опускалися, одночасно мінливо виблискували на сонці.
Таку картину, чи й колись побачиш… Його чоло змокріло від поту, по жилах розтеклась гаряча кров.
- Та, що це,- пальцем струсив краплину з носа. Враз по спині пробігли мурашки. Ні-ні, в такі роки, на таких красунь задивлятися не варто.
Геть від напруження, відчув, що тіло заніміло. Ніби той робот, повільно повернувся до вудочки.
- Мабуть я голову втрачаю, - сам до себе.
Згадалось… Колись з дружиною доволі накупався. Насолодився її устами. Та, чоловіча ненаситність, бентежила все тіло. Були часи…сама природа шепотіла про кохання. Але ж наситився…
Чорт забирай, що за дитячі роздуми… Але ж красива, витончений став і молода. Я ж шостий рік, як одинак. Й мені вже скоро сімдесят, а хай би, ще хоча би на якусь мить торкнувся я, того рідного плеча, з яким прожив своє життя. І, як колись, притулився до щоки.
Почув сильніший сплеск води, чув качки крик і прислухався в тишу. Цікавість все ж перемогла, різко піднявся, подивився в її сторону. Вона на березі, в чому мати народила, рушником витирала волосся. Він все ж не спромігся відразу присісти. Жінка, чи дівчина й не розібрати, напевно помітила його. Різко розвернулася і зникла за кущами глоду.
Кілька секунд… вже безнадійний погляд на поплавок. Той несподівано різко затремтів і раз- у - раз, то топився, то виринав.. Сполоханий, від здивування вирячив очі, поспіхом потягнув вудочку. На гачкові тріпалася щука.
-Ого! Пролунало над водою, здійнялось ввись і поступово, вже тихіше зникло вдалині.
Щука, розміром не менше сантиметрів сорок, вигиналася, намагалася зірватися з гачка. Де й сила взялася, різко потягнув до себе.
Щука виверталася, розбризкуючи з себе воду, тріпалася на траві. На його обличчі розплевлася усмішка, в захваті дивився на неї,
-Оце так улов! Як одну рибку вже не в змозі спіймати, то нехай хоч ця, нарешті потішить мою душу.
30.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
В його словах нема любові,
У них є біль й часті докори,
Судин стискання, потік крові.
Змусить не раз до непокори.
Протистояння… тільки в злобі,
А хай би, вирішити мирно,
Тож підкоряєшся жадобі,
Бо твоє серце без любові.
Тепла бракує і доброти,
І, як ти, маєш із цим жити?
Як не позбудешся мерзлоти,
І не навчишся знов вірити!
Душа точнісінько, як айсберг,
І не вдається розтопити,
Погляд на шию, то ніби зашморг,
Ковток повітря - не вхопити.
Ти не досягнеш щастя й мети,
Як не навчишся цей світ любить,
Сприймати радість, диво- квіти,
Безкрає небо і сюжети.
Які б ти просто зумів сприйнять,
Красу помітить, чародійство,
Як ранні роси в полі бринять,
Їх пестить сонце - це ж блаженство.
Відчуй що Бог, нам подарував,
Підстав долоні, душу розкрий,
Щоби любов й ласку множував,
Я точно знаю - станеш добрий!
Почуй шум трав, як вітер віє,
Як соловей, виводить соло,
Твоя душа приймать зуміє,
Люби життя і Боже слово!
Як квітка, в квітучім суцвітті,
Як спів пташиний, по діброві,
Щоб мир завжди й щастя на світі,
В собі неси слово любові!
13.09.2021р.
Вірш до картини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Вони удвох, йшли взявшись за руки,
Обрій у мареві… гучні звуки,
Здаля доносивсь барабанний бій,
В обличчя віяв терпкий суховій.
Крок вліво, вправо, на роздоріжжя,
Вже й підіймалися на узгір`я,
Ближче до хмар, впіймати вологи,
В багні втопити, усі тривоги.
Печаль й сумління лишить позаду,
Й навік забути, почуттів зраду,
Що так зненацька ввірвалась до них,
Та, як позбутись, помилок земних?
І вже позаду блиск блискавиці,
Здригалось небо від громовиці,
Й земля вмивалась холодним дощем,
А вони йшли під широким плащем.
Серця вистукували - ти прости,
Ще не зруйновані між нас мости,
Ясні думки ринули у вирій,
У світ кохання, у світ фантазій.
І кожен з них, беріг сподівання,
Бажання збудуться й зірка рання,
Освітить шлях, до щастя й майбуття.
07.09.2021р.
Вірш до картини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Ой дівчино, моє серце,
Тепле, ніжнеє озерце,
Тебе люблю, моя пташко,
Принесу букет ромашок.
Ой, дівчино, моя люба,
Тож зустрінь, поблизу дуба,
Пелюстки будем зривати,
Вітерець музики грати.
Ой дівчино- чарівнице,
Моя радість, лебедице,
Чи нам треба ворожити,
Бо без тебе та й не жити.
Ой дівчино, цвіт калини,
Ми ж такі, щасливі нині,
Пелюстки, в твоїй долоні,
Поєднались наші долі.
Ой, дівчино, моя люба,…
Не цурайсь, торкнися чуба,
Поглянь сонечком у очі,
Цілуватиму щоночі.
Ой дівчино, моє серце,
Ти життя, чисте джерельце,
Святу воду буду пити,
І тебе завжди цінити.
Ой дівчино, зірка рання,
Поміж нас, давно кохання,
Це життя, як стрімкі ріки
Ми з тобою, вдвох навіки.
11.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
Уповні місяць… зваблива ніч,
Як синьоока діва мила,
Разом навіки, ми пліч- о – пліч,
В дарунок доля, дала крила.
Тут нам так добре й місяченько,
Як свідок щирого кохання,
Й зяблик заводить веселенько,
Украла ніч, наші вагання.
У небі дві, осяйні зірки,
І одна стежка, на все життя,
Та повноводні щастям ріки
З коханням підем у майбуття.
08.09.2021р.
Вірш до картини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Шановні! Дорогі мої друзі! Я щиросердечно, кожному дякую за вітання з нагоди мого Дня народження. З хвилюванням прийняла Ваші вітання. Вдячна долі і Вам, Клубу поезії, що я тут знайшла скільки друзів. Дуже приємно читати Ваші твори і щирі, душевні поздоровлення. То ніби сонячне сяйво освітило небо й подарували душі й серцю насолоду, прекрасні миті. Так хочеться Вам сказати багато добрих й теплих слів. І побажати миру і здоров`я! Достатку і поваги! Любові і натхнення Вам! Нехай душа поета завжди на взлеті і досягає бажаних вершин! Хай по життєвому шляху, Бог, завжди дає щирих, вірних друзів! І щастя запанує в кожній Вашій світлині!
07.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Я цим живу, напевно так, коли слова лягають на папері.
Коли душа втішається і мені Муза відкриває двері.
То ніби серця стук, чи її азбука, дасть впевненість й натхнення.
Відкриє світ у майбуття, думки- птахи, засяє зірка рання.
Сприйму дари навколишнього світу, вже освячені Всевишнім,
Йому подякую і щиро втішуся оцим теплом прийдешнім.
Як промінь сонця ляже до землі, я вкотре вклонюся до Бога,
Моє єство, нехай підтвердить і пелюстками встелиться дорога,
Якою я, йду з надією, що іще довго й сміливо буду йти!
06.09.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Ой летять, пливуть хмаринки, поспішають,
Це вони, погоду нам передвіщають,
Ой летять, хмаринки - сіренькі перинки,
Стрімко- стрімко, й низько крапають краплинки.
Ой летять хмаринки і про щось вуркочуть,
Це мене, хитренькі, налякати хочуть,
Ой летять хмаринки, ніби в круговерті,
Крапотіти досить! Чому такі вперті?
Ой летять хмаринки, я їх не боюся,
Парасольку, маю, тому й не журюся,
Мовчазні, хмаринки більше не сваряться,
Ледь приліг промінчик, з вітром веселяться.
Попливли, хмаринки та й хутко до річки,
Під світилом зразу, рожевії щічки,
Тож летіть, хмаринки, хай ясніє небо,
Хай нам тепла осінь, дощику не треба.
03.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Любов - натхнення до життя,
І буде добрим майбуття,
Коли в душі, вона живе,
Людина й зло, переживе!
Любов - натхнення до життя,
Коли в оселі є пуття,
Сім’я у злагоді й мирі,
Непропаде вона й в вирі.
Ради любові зробить все,
Бо лиш тепло в душі несе,
І чисте небо звеселить,
Подарувавши щастя мить.
Любов і мудрість назавжди,
То ніби річки береги,
Оберігають від незгод,
І цим втішається народ .
Любов солодка, наче мед,
Нею ділися, йди вперед,
Даруй коханому й другу,
Батькам і дітям – всамперед.
Любов й натхнення - є життя,
Всі найщиріші почуття,
Й ласкавий сонця промінець,
Як стук закоханих сердець.
Всім цим Господь нас наділив,
Цінить й любити, усіх вчив,
Земну красу й радісні дні,
Подарував тобі й мені.
02.09.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Уже сьогодні дзвоник задзвенить,
І підуть діти у країну знань,
Жовто- блакитний стяг замайорить,
В країні миру й кращих сподівань.
А перша вчителька, ніби мати,
Прийме дитину і буде сім’я,
Бо ж вона здатна, всіх об’єднати,
Запам’ятає кожного ім’я.
З любов’ю вчитиме добрим справам,
Із щирим серцем навчить поваги,
Відпір давати - всім образам,
І як змогти, уникнуть зневаги.
.
***
В перших рядах крокують першачки,
Взявшись за руки, холод проймає,
Кожен школяр, йде наче залюки,
Але очима неньку шукає.
Сяючі очі, іншим бачать світ,
Де без підтримки не обійтися,
Запам’ятається, цей час навік,
Та допоможе їм відкритися.
***
Щасливої дороги малюки!
Нехай легким і світлим буде шлях
Єднайтеся, вивчайте науки
Цінуйте працю й знання вчительки!
01.09.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Янош полегшено перевів подих, на обличчі мелькнула тінь усмішки, миттєва думка - Які заручини і з ким? Здається, тут все само собою вирішиться. Він зацікавлено подивився в сторону Марини й Артура. Вони в розмові навіть не помітили, як усміхнені, щасливі Віола з Баро зникли з поля зору.
Старий спішив назустріч Дмитрові, хотів з ним поговорити. Той нічого не зрозумівши в поведінці Віоли, здвигнув плечима, щось бурмотів собі під ніс.Чорні очі блищали, у них світилася невтішна думка, він різко розвернувся, поспішив до Анжели.
За кілька секунд, Янош грав на скрипці, співав циганську пісню. Марина, ніби всім тілом обперлася на Артура,
- Гарно грає дядько, ще й співає! Хай би дожив до нашого весілля, я би з тобою радо станцювала весільний танець.А ти? Я тобі подобаюся?
Артур пригадав розмову з батьком, що можливо домовляться про весілля і тут же перед очима тупий погляд Віоли. Ніби джмелі гуділи в голові - чи я не так зрозумів, чи переплутав. Але ж мати купила кольє для Віоли, казала їдемо на заручини. Вмить пригадав, що в авто, для Марини лежить червоне намисто. В метушні, він про це, чомусь просто забув. Замість відповіді, ледь посміхнувшись до неї, прошепотів,
- Пішли, я для тебе маю подарунок.
Арсен помітив, як син з Мариною пішов до автівки. Цікавість ятрить душу, потай підглядав із- за бузку. Артур одяг на неї намисто. Вона, зразу схиливши голову, ніби замислилася та це лише на якісь кілька секунд. Вже почервоніла, обійняла його, він припав у поцілунку. Такий розклад подій Арсена вибив з колії - Що ж це коїться? Змарніло обличчя, очі налились кров`ю - Як же домовленість? Він знову, вирячивши очі, дивився на молодих. Артур обіймав, притиснув її до себе. Закривши очі, вона підкоряється йому, як роса танула на сонці. Підкрався відчай - Чорт забирай, вона ж менша за Віолу, ніби тихеньке янгеля, а тут - на тобі! Йти проти домовленості? Сказати, що засватаємо Марину, але ж не годиться меншу доньку першою віддавати заміж. Це ж Дмитро знає та, як сказати йому, як розпочати розмову?
В цей самий момент з будинку вийшла Надія. Помітивши, що її чоловік ніби за ким підглядує, ледь пригнувшись, непоміченою, підкралася до нього. Що ж там такого цікавого, що він так, потай позирає? Від хвилювання, здавалося і не дихала. Стала навшпиньки, подивилася поверх чоловічого плеча. Побачивши сина в обіймах з Мариною, зблідла, закам`яніла, не змогла й слова сказати. Сердитий Арсен, від відчаю зіжав кулаки й різко розвертаючись, зробив крок вперед, збив Надію з ніг. Обоє очутились на траві. Похапцем здіймалися на ноги, мовчки позирали в різні боки. Мабуть на їх щастя, на обійсті нікого не було. Надія товкла чоловіка в плечі, сварилася циганською мовою. За будинком, витерши спітніле обличчя, запитала,
- І куди ти дивився? Що тепер робитимеш?
Розчервонілий, спересердя різко махнув обома руками, ніби між ними ставив залізну огорожу.
- Помовч жінко! Хай подумаю,-.. поспіхом попрямував до садка.
Паморочилась голова, знервовано потирав руки – але ж з цієї катавасії треба якийсь вихід знаходити!
У садку, погойдуючись на кріслі – качалці, сидів Янош. Задумливий, раз – у - раз випускав кільця диму. Почувши чиїсь кроки, озирнувся,
- О, це ти Арсене! Чому розчервонівся, щось бентежить?
Той, з розмаху, гепнувся у крісло навпроти,
- Це добре, що ти тут!Хочу порадитися… Коли ми , ще всі були разом, домовилися з Дмитром, що одружимо своїх дітей, ну Артура і Віолу. А тепер і не знаю, що йому сказати, розумієш, проти сина не хочу йти. А він вже з Мариною цілується, ти собі це уявляєш…
- То, що ж тут поганого? Молоді, кров грає… Себе згадай…
- Так ми ж домовлялися про Віолу. За невістку, я її хотів.
- Хотів! Знаєш хотіти не шкідливо! Але, як так дуже хотів, чому було заручини не зробити?
- Ну, ти ж розумієш, хотілося впевнено стати на ноги, тоді вирішити це питання, Думав сьогодні поговоримо, оголосимо про заручини.
- Ну і в чому справа? Поговоріть… думаю в присутності Артура це буде краще зробити.
- Що та молодь дуже знає! Він матиме таку освіту, йому треба мати видну дружину.
- А ти знаєш, Марина саме й буде йому парою, гарно вчиться, мріє й після школи вчитися. Якщо не помиляюсь, я кілька раз в неї на столі бачив Конституцію України. Що худенька,то нічого, рік - два, вбереться в тіло, тоді й відгуляти весілля.
-Чи зрозуміє Дмитро? От в чому питання.
-Ти Арсене, не гарячкуй! Знаєш, коли дріжджове тісто зо два, чи три рази добре підніметься, тоді й хліб буде вдалий. Тож час покаже синку, а зараз наберись терпіння.
***
Щасливий подією, Баро вже проїхав кількома вулицями містечка. Мав бажання поспілкуватися з дівчиною, хотів дещо запитати.
Віола ж ніби пташка, що вирвалася з клітки, осяяна усмішкою, раз – у - раз, то визирнула у вікно, то з легкою іронією і з гордо піднятою головою позирала на нього.
Окинувши поглядом салон авто, на задньому сидінні помітила гітару. Як було витримати, не запитати, тут цікавість перемогла гордість, легка усмішка покрила її лице, кілька раз кліпала очима, здивовано запитала,
- О! Незрозуміла… А ти що, може на гітарі граєш?
- А що? Хіба я не циганської крові? Не тільки граю, я для тебе іще й нашої заспіваю. Пам`ятаєш, як вечорами збирався весь табір і жінки співали різних пісень. Починали з сумних, а закінчили веселими, завзятими, потім танці до упаду… .Ото було життя.
- Ні, я той час смутно пам`ятаю, так лише декілька моментів.То ми ще довго будемо гаяти час по вулицях, тобі це цікаво?
- Я, мріяв про нашу зустріч, хотів з тобою побути наодинці. Тут є якась річка,чи став?
Вона розмахувала рукою,
- Ні, це в іншій стороні, це далеченько, он туди за пагорб, там парк, за ним і став. Давай… їдь трохи далі, тоді вліво, бачиш стежку, я покажу де збираються всі роми.Це дядько Янош тут править, він же барон. До нього люди часто приходять за порадами. Але він завжди радиться з батьком, каже вже старий, життя змінилося, інші погляди. Знаєш іноді нас з Мариною називає онуками та то нічого, він добрий, ми до нього звикли.…
Запала тиша… Він замислився, шукав слова з чого почати, як донести їй своє бажання, бути навіки разом. Чи зрозуміє, ще ж молоденька, як не злякати, а часом я не був у її планах? Як підійти з своєю пропозицією?
В душі енергія бурлить, шматує серце раз - у -раз, шукає щастя. Настигла думка й вголос,
- Можливо серед цих ромів ти вже нареченого маєш?
- Ні- ні, де ти бачив, вони якісь трохи інші… Можна сказати бідніші та і не такі працьовиті, як батько. Бачу, ти теж молодець, круте авто, значить десь працюєш, не думаю, щоб маком займався.
- Мислиш в правильному напрямку, я собі не ворог, щоби загриміти у в’язницю. Сучасні менти не ті, що були раніше. …Та й хочеться жити спокійніше, не відрізнятися від інших людей, які мене оточують.
Баро закінчив розповідати про своє життя. Віола з захопленням слухала його, інколи скоса позирала й морщила носик, посміхалася. Вони їхали повз посадку за нею виднілось кукурудзяне поле, ближче на пагорбку, в густій траві губилася вузенька стежка.
За кілька хвилин, вона вийшла з авто. Усміхнений, прикував до неї свій погляд. Вона ж, ніби навмисно, зробила кілька стрибків, озирнулася й стала в граціозну позу.. Він різко відкрив двері авто, на ходу у кишеню сховав каблучку, поспішив за нею.
Раз - у - раз вітер здіймав її волосся… Сонячні промені торкалися її усміхненого обличчя… Від глибоких вдихів і видихів, здіймалися і опускаються груди, вона з захопленням роздивлялася навкруги, розвела руками,
- Ось… подивися, яка краса! Наше містечко, як на долоні! Мені тут подобається. Знаєш, коли дядько Янош грає на скрипці, в мене серце завмирає. Мені здається його всі чують, замовкають птахи, навіть гавкіт собак вщухає. На свята тут доволі весело; пісні, танці, традиційне вогнище.
Продовжувала розповідати де знаходиться залізничний вокзал, невеличкий завод, центр міста, храм, лікарні. Він все пропускав повз вуха, любуючись нею, підійшов так близько, що вона почула його гучне, прискорене серцебиття.Забракло сил боротись зі своїми почуттями, став безпорадний проти її чарів - так, наче його п`янив якийсь її запах. Довгий поцілунок…. По її тілу теплий струм, як пробудження природи навесні. Вмить почервоніла, довкола озирнулася.
Його очі заграли,сипнули іскорками, раптово вирвалося з вуст,
- В яких стосунках ти з Артуром?
За мить її очі миттєво округлилися, посерйозніла,
-Ой, не мели дурниць, - сухо скривилася, наче з`їла кислицю. Що в мене з ним може бути?! Яка я, а який він, ніби молодий гороховий стручок. Він же батькової статури, як стане мужнім, теж буде з животиком, ніби на шостому місяці вагітності.
Баро так розсміявся, аж присів,
- Ну й порівняння зробила! Ми з роками теж змінюємось, ти про це не подумала?
- Не думала і не хочу думати. Хочу бути вільною, хочу за кордон поїхати, побачити світу та думаю батько не відпустить.
І пригладивши ногою траву, присіла на неї,
- Коліна не болять? Сядь поруч, милуємося природою. Люблю коли довкола буяє зелень, коли тепло - люблю ходити босоніж. Це я так взулася в ці капці, для годиться, тож гостей зустрічала.
За мить присів поруч, однією рукою обійняв за плече,
-Я думаю, ще рік і тобі, як і всім дівчатам в такому віці, треба буде заміж вийти. Свого батька знаючи, він це не відкладає в далеку шухляду. Ти ж, ще не заручена, наскільки я знаю. От якби перед тобою стояв вибір – я, чи Артур, за кого би пішла?! Кому б віддала своє серце, довірилася?
- Ото запитання! Зараз погадаю….
Повільно закривши очі, вона крутила вказівними пальцями, потім розводить руки і намагалася зіткнути пальці один до одного. Ну, як дитина – подумав він і схопив її за руки, повалив на траву, ледь не торкаючись уст,
-Що за вигадки?! Віоло тут життя вирішується, а в тебе жарти, якісь дитячі забави…
Трохи обурено, кліпаючи очима,
- Ха! Що не можна й пожартувати.
Вмить, з привітною усмішкою, подалася до нього пишним тілом, знову повільно закрила очі, ніби подала знак - цілуй мене, цілуй. Його теплі долоні торкнулися її обличчя, пристрасно поцілував. Коли ж його губи відпустили її, запитав,
- Віоло, мій сонячний зайчик, ти підеш за мене? Ти тут сувора,а тут вже й ніжна, якою ж насправді ти стала? А я тебе єдину, ще з дитинства кохаю. Скажи чи я потрібен тобі? Ти мені віриш?
Її несмілі кінчики пальців торкнулися його чола, посміхаючись, куйовдить густу чорну чуприну,
- О, за дешево ти мене хочеш, думаєш, як браслет подарував, поцілував і я тобі вже про все розповім, кинусь у обійми?
- Не спокушай до гріха,- приліг поряд, - Браслети, намиста, це не основне, що ти відчуваєш до мене? Ти в Молдавію поїдеш зі мною? За мене заміж підеш?
-В Молдавію? А ти, що на постійно там влаштувався?
- Так, зроблю ще пару ходок за кордон, куплю квартиру. Будеш господинею. А пізніше я планую перейти на туристичні автобуси. Поїхала би зі мною, побачила Європу. Ось уже і збулася би твоя одна із мрій!
Запала тиша… Але вона хотіла, щоб він більше поспілкувався з нею, на грудях поправила локони волосся, підняла руки догори,
- Баро, подивись на небо! Яка краса! Білі хмаринки мов пір`їнки, ніби підморгують мені. Яскраве сонце щиро посміхається, пестить моє рум`яне личко, дарує яскраві теплі промінчики. Ти знаєш, я люблю дивитися на небо, ось так лежачи. Мені здається я лечу разом з тими хмарами, чую своє гучне серцебиття, ловлю повітря, насолоджуюся життям. О! Подивися туди, - показала рукою, - Бачиш, з заходу чорна хмара насувається, ще й може бути дощ.
Спершись на лікоть,
- Вона далеко від нас та й ми ж на авто.
І прихилився до неї,
- Ото розмріялася… Лечу… Ти ж не дитина, а дівиця! Ось виходь за мене, будеш моя цариця, озолочу… Кохатиму, як лебідь лебідку!
- Та ти що! Це жарти, чи справді просиш моєї руки? То де ж каблучка на заручини?
Ніби тільки раз кліпнула очима, перед нею тримав каблучку,
- Даєш руку, чи ні?! Підеш за мене?
Так несподівано - мелькнула думка в її голові - а чи й не сниться все це мені? Пристально дивилася в його чаклунські очі, легке зітхання вирвалося з уст,
- Піду… Піду Баро!- трохи замислившись, продовжила,- Та напевно ж не зараз, коли школу закінчу.
Від хвилювання ледь тремтіли руки, він одяг їй каблучку, пригорнув до себе, поцілував довгим, ніжним, тремтячим поцілунком.
- Сонце моє, мій дорогоцінний діамант, ми заручилися з тобою! Тепер нас ніщо і ніхто не посміє розлучити!
Звільнившись від його обіймів, прошепотіла,
- Ти так цілуєш, що я хмелію, ніби випила вина.
Розкинувши руки, дивилася на небо. Він різко встав, попрямував до авто,
- Я зараз, зачекай!
Повертаючись, Баро кілька раз доторкнувся до струн гітари і поставив перед нею коробку цукерок Рафаелло,
- Пригощайся! На жаль вина не можна, думаю ти не будеш, а я ж за кермом…
- Ой, такі цукерки я бачила по телевізору, це ти звідки їх привіз?
Сяючими очима дивилася на нього, ласувала цукерку, прицмокувала та вмить нагадала,
-Ой, ти що будеш грати, але ж нам треба повертатися.
- Думаю встигнемо…
Лунала пісня про кохання і їй здалося, що не тільки вона її слухає, а й все містечко. Легенький вітер куйовдив її кучеряве волосся. В очах зоринки, на душі тепло, серцю хочеться радіти, не відпускати цю щасливу мить.
***
Непомітно підкрадався вечір… В садку чоловіки грали в доміно…Дмитро вкорте позирав на годинник – не раз настигла думка -Вже й пора повернутися, ох Віоло - Віоло, що ж ти коїш. Поки вас повіддаю заміж, зовсім посивію.
Янош спостерігав за ним, вирішив втрутитися, прошепотів,
-Ти би Марину з Артуром послав за ними, думаю вона знає, де вони так довго можуть бути.
Закінчивши ігру, Дмитро спішив знайти Марину.
В будинку, час від часу, чути розмови… Жінки знову готували салати, накривали стіл пахучими наїдками. Але ті розмови майже ні про що, трохи про моди, про погляди на життя. Надія чекала розмову про дітей, думки, як оси, в голові гуділо… що ж буде далі? Анжела ж, жінка мудра, виважена, наспівувала циганську пісню. В усьому довіряла чоловікові, тому й про дітей ні слова..
В одній із кімнат, Марина розповідала Артуру про навчання. Хлопець, побачивши на столі Конституцію України, здивовано запитав
- А це тобі навіщо?
- Ну ти ж вивчаєш «Право», а хіба мені не можна? Якщо чесно, хочу все життя бути поруч з тобою.
Він ніби й не чув цих слів, визирнув у вікно,
- Десь Баро з Віолою пропали?
- Вона тобі така важлива?
- Та ні, я би вже дещо перекусив.
Кілька секунд і Марина перед ним тримала бутерброд з копченою ковбасою і сиром, припрошувала,
- Ану, давай скуштуй!
Вони по черзі, відкусювали маленькі шматочки і посміхалися. Коли з бутербродом було покінчено, обняла його за шию,
- А тепер дякуй!
- Ти така проста, як дрова. Але ж приваблива!
Він тільки торкнувся її губ, як в кімнату зайшов Дмитро. Де стояв, там і якусь мить і закляк, очі мало не вилізли на лоб, важко перевів подих,
- Артур! Що ти собі дозволяєш! Це тобі не іграшки!
Марина притулилася до Артура,
- Тату, а може ми заручимося з Артуром, що скажеш?
- Це з яких пір дівчата перші про це говорять? Це він має вирішити, а не ти!
Донька ледь зблідла, зніяковіла, косо позирала на хлопця. В одну мить, ніби спалахнуло багаття й полум`я торкнулося його обличчя.
Та Дмитро не звертаючи уваги різко звернувся,
- Ти хлопче краще сядь за кермо авто та поїдь з Мариною, знайдіть мені ту пару голубів, де вони можуть так довго вештатися. Ви всі, як діти, тож треба навчитися поважати і інших, а не думати тільки про себе.
Артур, як слухняне телятко, не проронивши ні слова, опустивши плечі, попрямував до авто. Дмитро гнівно подивися в очі доньки,
- Давай,одна нога там - друга тут, щоб швидко мені. Що теж заміж не терпиться?! Ой, дівчата- дівчата, ранні пташки!
***
Слухаючи пісню, Віола від задоволення примружила очі. Раптом звідкись, наче здалеку до них донісся грім. Водночас привернула до себе увагу Волга, яка неподалік зупинилася навпроти них. Дівчина різко піднялася на ноги, торкнулася плеча,
- Вставай ! Чуєш вже гримить і здається до нас гості.
З авто вийшло троє молодиків. Не поспішаючи, перший високий, як жердина, білявий, ссутулившись потирав руки,
- Ану- ану… і що це за краля тут відпочиває?
Бачивши чужинця, її наскрізь пронизував страх, холодні мурашки пробігли по тілу, спиною притулилася до Баро,
- Це не з наших…
Слідом за білявим, йшов нижчий за зростом хлопець ромської національності. Дівчина уважно придивлялася на нього, але зрозуміла, що він не з містечка. За мить почула знайомий голос, полегшено перевела подих. Останнім за ними йшов Яник Ворон, саме той хлопець, що вподобав Марину. Він розвів руками,
- Віоло! Тобі, що наших хлопців замало, що ти сюди чужинця привезла? Е- е – е дівчино, так не годиться….
Віола встигла прошепотіти,
- Цього я знаю, він залицяється до Марини.
Баро віддав їй гітару,
- Знаєш роме, життя така штука, воно постійно змінюється, обертається навколо своєї осі, ми з тобою можливо й за весільним столом зустрінемося, породичаємося,- протягнув руку і продовжив, - Будемо знайомі, я Баро - наречений Віоли.
Білявий різко розвернувся, відхилив руку. Баро, став поміж них,
-Ша-ша, що за розклад… Яник, що за дівка й чия вона, що я не знаю.
- Так тебе ж тут два роки не було. Це онучка нашого барона, старша донька Дмитра, бачиш, як виросла.
На лиці білого розпливлася єхидна посмішка, погляд голодного вовка пронизав Віолу з ніг до голови, став навпроти неї,
-А може він зіграє, а ти нам поспівай і потанцюй. Може я першим буду в твоєму ліжку.
Після цих слів Баро весь напружився, стиснув кулаки,
- Ти ж хоч і пофарбувався, правда не знаю для чого, але ж маєш знати наші звичаї.
- Та досить про звичаї, не той час… Гарненька, повненька, даси цицьки посмоктати?
Баро миттєво різко викрутив йому праву руку назад, той, хитаючись, впав на коліно. Намагаючись піднятись, вуха різонула гучна лайка, потім хрипло сказав,
- Що може позмагаємося, хто виграє, того й дівка.
Яник підійшов до другого хлопця,
- Так не годиться, ми ж з одного містечка.
У відповідь той здвигнув плечима,
-Та, що я та й хто я проти нього, якась мурашка.Сьогодні тут, завтра десь. Я з кочівників, встрявати не буду.
Баро вирішив, що краще домовитися, розійтися по – мирному, злегка відпустив руку білявого. Той, як півень скакав перед ним, вже в руці крутив доволі товстий залізний ланцюг,
- Ну що давай,чи боїшся?!
Яник знервовано закрутив головою, крикнув,
-Ні- ні! Хлопці не треба!
***
Об`їхавши вулицями і побувавши в парку, Марина з Артуром не знайшли авто Баро. Дівчина нервувалася, показувала дорогу і розповідала, де ще вони можуть бути.
Авто підіймалось на пагорб, де ввечері збираються роми, вона помітила два авто,
- Дивись наші там, давай швидше, піддай газу! В ці хвилини, від хвилювання обличчя Віоли поблідніло, вся тремтіла, серце ледь не вискакувало. Білявий прийняв образ нападаючого ведмедя, махнув ланцюгом перед обличчям Баро, той ухилився. Артур вчасно засигналив і різко направив на них авто. Хлопці розбіглися в різні сторони. За мить Артур вискочив з авто, на білявого націлив травматичний пістолет,
- Тобі прочитати статтю, за якою підеш за грати, чи підеш з миром?
Біля Яника вже стояла Марина, кулаками товкла його в груди,
- А ти, що стоїш дивишся?! Це ти такий боягуз, а іще хочеш, щоб я з тобою дружила?!
Ніхто й не помітив, як надійшла чорна хмара. Майже над ними, небо навпіл розрізала ясночола стріла, сліпучо і біло усе освітила, Від гучного грому все здригнулося. Неподалік від Волги, блискавиця влучила у старий граб, який миттєво зайнявся полум`ям. На якусь мить всі заклякли, страх стис їм горла, перехопивши подих у легенях. Сім пар очей округлилися, дивилися на вогонь, як на примару.
Великі краплі дощу приводили до тями, білявий крикнув
-Ой, це ж не моє авто!
І кинувся до автівки….
Знову загриміло… Марина заволала,
-Гайда - гайда! Автівки, як приманка для блискавки, хутко тікаймо звідси!
Віола, все ще здригалася від страху, намагалася опанувати себе,
-Можна сказати, це нам пощастило, адже блискавиця могла вцілити в любе авто.
Баро висловив свою думку,
-Нам повезло, що обійшлося без бійки, не люблю коли так намагаються вирішити питання. Молоде, зелене, до того ж і не виховане, а корчить із себе господаря… Ох чому деякі наші роми такі задиркуваті, шукають собі пригод, чи то така вада….
- А що ж ти хочеш, он, через три будинки від нас живе сім`я. Мають дев`ятеро дітей і ні один з них не ходить до школи. Як думаєш, хто з них виросте?! За які статки живуть не знати. Он батько, вже два роки поспіль взяв у оренду невелике господарство, вирощує поросят. І людям дає роботу і ми, можна сказати, не бідуємо.
Марина в захваті від Артура. Вона дивилася на нього з широко розкритими очима, любувалася. Дівчина не настільки злякалася блискавиці, її більше втішала реакція і сміливість, вона поцілувала його в щоку,
- А ти молодчина! Я з дитинства мрію про такого чоловіка. Ти такий запальний, рішучий, сміливий!
Змахнувши краплі дощу з чола, хлопець зауважив,
-Ой, не перехвали! Краще не відволікай, бачиш дорога мокра.
***
Баро натиснув на гальма... на обійсті нікого.
- Ну от , тепер можна й розслабитися, ми на місці.
- Дивися й дощ майже вщух, маленький січе,- підтримала Віола.
Він обома руками обійняв її, притиснув до себе.
- Що сонечко, дуже злякалася?
- За тебе злякалася!.
Зненацька засигналив Артур, підігнав авто майже впритул.
За мить з будинку вийшли батьки. Нерозбірливо доносилися гучні слова циганською мовою. Посеред них став Янош,
- Так, припиніть базар! Чи свою молодість забули?!
Марина з Артуром зупинилися біля дверей авто. Чекали поки Віола, невпоспіх, вилазила з авто.
Баро, вже підхопив її за руку,
-Давай допоможу.
- Та я заплуталася в цих волана… зачекай!
Янош підняв руку, сердито,
-Діти і де ваша повага до батьків?!Чи незадовго ви десь розважалися?
Віола вирячила очі, думка – стріла - як зняти цю напругу? Вона зробила крок вперед, показуючи каблучку, підняла руку догори,
-Ви всі можете нас привітати! Баро попросив моєї руки і я піду за нього. Ось, він одяг мені каблучку. Тату! Тож ми заручилися, а через рік, забере мене в Молдавію.
Баро ж, міцно тримав її за другу руку, хоча про це, сам мав бажання поговорити з Дмитром. За їх, так званими законами, жінки мають більше мовчати, ніж говорити.Особливо у вирішенні серйозних справ. Хоча Баро розумів, що Віола поквапилася, все ж не наважився її зупинити. Арсен і Дмитро ніби домовилися, одночасно нахилилися до Яноша,
- А як же домовленість?
Янош підвів брови, озирнув всіх довкола,
-Що за розмови Віоло?! Тобі хтось давав слово?
Всі переглянулися… Барон поглянув на небо,
-Здається дощу не буде, ану хлопці, всі за мною. А ви цокотухи, всі сидіть у будинку, чекайте на наше рішення.
Неподалік від будинку, Янош, Арсен і Дмитро розсілися в альтанці, хлопці ж, для себе принесли лавку, розмістилися під яблунею.
З дерев спадали краплі, навіювали думки, за якийсь час проганяли їх. Артур, сам по собі мовчкуватий хлопець, майже не хвилювався, він зрозумів, що Віола не для нього, як батьки не проти, то й батьків попросить за Марину. При спілкуванні з нею, зрозумів, що дівчина, хоч і багато говорить та розумна. Саме така, що все життя піклуватиметься про нього, кохатиме й цінуватиме, втішало, що не гордячка й до того ж симпатична. Що худенька, то не біда, розцвівша квітка - не зразу пишна.
Розчервонілий Баро, сидячи на лавці, раз – по - раз- потирав руки, зрозумів, що йому дістається найбільше.
Минуло з пів години... Янош з чоловіками говорив тихо, часто дивився в сторону хлопців. Занепокоєний Баро, прислухався до слів, але так і не міг зрозуміти, про кого більше мова. В голові ніби молотом гупало- Віола буде моя! Вона моя - нікому не віддам!
Янош ще раз уважно поглянув на чоловіків, переводив погляд до хлопців,
- Ви думаєте буду молодих сварити. Ні! Це ви так виховали своїх дітей. Раніше старші вирішували кого з ким одружити. І сім`ї були міцні і поважали наші звичаї. Що ж тепер?! Пожинайте те, що зростили. І не ображайтеся один на одного, що порушили домовленість. Бачу все одно породичаємося… Чи хтось з вас проти?
Дмитро і Арсен знали, що замало приділяли уваги вихованню дітям. Але ж і час змінився, кожен в душі ніби себе виправдовував. Та наважитися, заперечити барону не посміли.
Арсен піднявся з лавки,
-Оскільки я маю синів і тоді була моя пропозиція,тож напевно я першим маю право на слово. Не хочу йти наперекір бажанню синам, їм жити, хай самі вирішують свої долі. Ми чого прагнули –добились, тож хай і їм повезе в житті.
Він до Дмитра протягнув руку, той у відповідь подав руку,
-Я радий, що ми порозумілися.
Янош кожному на плече поклав руку,
-Тоді гуляймо заручини!
Нарешті- майнула думка, коли Баро помітив рукостискання.
Арсен йшов першим - як важко зробити цей крок!Адже це на все життя і хочеться, щоби діти були щасливі. Баро, стиснувши кулаки, ледь тупотів ногами – терпіння й спокою - вселяв собі. Хай рідному сину скаже рішення.
Артур, побачивши батька, в недоумінні поглянув на Баро, підвівся з крісла.,
-Артуре, синку! З Баро все зрозуміло, він Віолі подарував каблучку, що ти на це скажеш?
Ніби шукаючи підтримки, здвигнув плечима, несміливо,
-Якби я зараз мав каблучку, подарував би Марині.Чи ти скажеш зарано?
-Та ні, як кажуть - » Куй залізо поки гаряче», думаю краще зразу зробити заручини, а то дивися, ще й викрадуть твою дівчину.
То ніби сонце засліпило очі, Баро від щастя їх на мить закрив і уявив сяючі очі Віоли.
За столом всі весело гомоніли… жінки припрошували скуштувати страви, чоловіки вкотре підіймали келихи. Заручені пари, як голуби воркотіли один до одного. А на обійсті, згадуючи успіхи і падіння, все прожите життя, Янош з натхненням грав на скрипці.
Літо 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Йшов 1998 рік…. пора осіння. З кожним днем частіше густішали темні хмари. Зі сходу повівав вітер, на морі здіймав все більші і більші хвилі. Море сердиться, штормило, було якесь непривітне, сіре, нагадувало про холодні, моторошні ночі. Ніби підштовхнуло до думок -, треба наважитися, уладнати сімейне життя… скільки можна кочувати?! Чи вже й табором можна назвати ?!.Залишилося лише вісім сімей та пару старих чоловіків - одинаків. Неподалік від Одеси, в декількох селах вже жили осілі цигани, інколи й спілкувалися з кочівниками, запрошували в гості, пригощали чим мали.
Цього разу, табір зупинився на узліссі, біля старого крислатого дуба. Лише чуприна, ще ледь зеленіла, а інше ж, жовто- зелене листя тріпотіло, сперечалося з вітром, намагалося втриматися на гілках.
Вечоріло… До заходу пливли сірі хмари, по обрію збивалися до купи, край неба прикрасився в червоно - оранжевий колір.
Босонога юрба дітлахів, від трьох до дванадцяти років, задоволено бігала по опалому, багряному листі, підкидала його високо догори, насолоджувалася свободою. Діти грали в жмурки, деякі старші хлопці лазили по деревах, сперечаються, хто з них залізе найвище.
Біля щойно розпаленого багаття розсілися чоловіки. Гучні розмови… слова, підхоплені вітром, здіймалися і за миті пропадали в лісі. Час від часу, всі прислухалися,чи хтось з чужинців не навідається до них, чи часом не чути підводи, якою з Одеси мали приїхати дружини. Журився кожен чоловік, чи й буде вдача? Ворожіння така справа, сьогодні гарні заробітки, а завтра зовсім інакше, ніхто й гривні не дасть, ще й скандал вчинить. Набридло кочувати - це давно кожен тримав у своїй душі, але першим почати розмову, з них ніхто не наважувався. Лише позирали, то на вожака Яноша, то на старого цигана Марка. Дід чатував онука ( Баро), який бігав з дітворою. Всіх, дивувала його винахідливість, сміливість й хитрість. Хлопчикові було лише вісім років, але кмітливість і розум, можна сказати, на всі років дванадцять. Тішиться старий маленькою Мариною. Він рік назад привіз її з Молдавії. Сказав, що їй два роки, журився за її матір, що померла при пологах, а батько десь повіявся. Можливо й кочує, чи вже має своє житло, про це ніхто не знав. Дід часто палив трубку, замислювався- що ж їх далі чекає? Дивлячись на кожного, примружував очі, ніби заглядав у душу, раз – по - раз зітхав, потім відвертається від усіх, засинав. Дівчинка тулилася до нього, схилила голівку до грудей, намагається зануритися в обійми, відчути тепло його тіла, врешті зігрівається і теж засинала.
Неподалік коні заржали. Чоловіки притихли, галаслива юрба дітей побігла назустріч, всі зрозуміли - це поверталися жінки.
На траві розстелене велике рядно, по ньому розкладені овочі, фрукти, ковбаса, сир, яйця. Майже біля кожного, лежав нарізаний великими шматками хліб. Та ніхто першим не брав, всі чекали на вожака.
Після вечері, жінки заспівали журливу пісню, згодом притихли, кожна у роздумах. Діти, доволі наситившись, ніби пташенята, горнулися в обійми матерів, з бажанням зігрітися, ховали ноги під старі простирадла. Лише Янош спілкувався з старим циганом, той розмахував руками, щось шепотів йому на вухо. Згодом Янош підняв руку і голосно сказав,
- Роми, увага! Хоча я являюся вожаком, але даю слово старшому за віком, нашому поважному діду Маркові. Як він скаже так і буде.
Найближче до них, сиділи дві молоді пари з дітьми. Дмитро і Анжела, весь час намагалися втихомирити чотирьохрічну доньку. Віола вертілася, виривалася з рук, хотіла залізти на батькові плечі. Одночасно показувала язик шестирічному Артуру, який лежав на руках у свого батька. Поруч, прилігши на бік, його мати Надія, годувала грудьми двомісячну доньку Любу. Ці дві пари були дружніші між собою. Адже під час пологів Анжела ледь не померла, втратила багато крові. Арсен і Надія тоді й здали для неї кров. Їм дуже сподобалася ця весела, кмітлива, красива дівчинка. Анжела і Надія разом шили для неї одяг, тішилися, називали її принцесою.
Коли Віолі виповнилося три роки, Арсен запропонував Дмитрові домовитися, що їх діти одружаться за циганськими звичаями.
- А де наші нерозлийвода?- часом так казали батьки, коли діти десь зникали з очей, тихенько, дружно гралися.
А було й таке, що не мирилися. Тоді Артур залазив на одну з гілок якогось дерева, сідав й гойдав ногами, лише позирав на Віолу. Вона не йшла скаржитися, часто відкопилить губу, махне рукою і тут же приляже на траву, дивиться в небесну далечінь, вдає, що не бачить його. А коли в таборі з`явився Баро, став її охоронцем - нікому не дозволяв ображати. Артур часто отримував стусани, бо інколи і навмисно зачіпав дівчинку. То щіпне, то ніжку підставить, а потім робить вигляд, що це не він. Звичайно й Віола в боргу не залишалася. Але ж дівчинка - так її виправдовував Баро.
Старий циган, постукав трубкою по пальцях, дивився вдалину і ніби, щось згадуючи почав говорити,
- Схоже прийдеться нам прощатися. У кожного з нас вже є документи, тепер, все частіше, всі нас називають ромами. Тож маємо не відрізнятися від інших людей, вести культурний образ життя. Знаю, кожна сім`я має невеликий спадок, чи золотом, чи грошима від батьків. Думаю всі поступали мудро, не тринькали гроші на пусті забаганки. Тепер настав час вирішити свою долю, осісти в якомусь селі чи містечку, придбати житло. Я повернуся у Молдову, знайду до кого пристати, а ви, хто зі мною не розділяє цю думку, хочете кочуйте й далі, а ні, то сідайте де забажаєте. Ми з вами були у Чернівцях, Одесі, в Могилів Подільському, на Вінниччині, у Молдові. Не всі люди кочівників, приймають дружелюбно. Але ці роми що осіли мають хати, зібралися в общини, тож думаю і вас приймуть до себе. Прошу - не славте наш табір, не йдіть красти, поводьтеся обережніше з словом, вливайтеся в товариство. Сенсу кочувати й далі, я не бачу. Думайте роми… думайте…ранком я покину вас.
На узліссі, ще довго горіло багаття… Кожна сім`я вирішувала, як бути далі, куди та в якому напрямку їхати в пошуках щастя. Поміж хмар вирячився місяць, ніби придав впевненості ромам. Марко заграв на скрипці, зазвучали прощальні пісні…..
***
Сіріло небо, мжичив мілкий дощ… Янош вийшов з палатки… ще всі спали. Повернувся назад, подивився на старого цигана, йому здалося він не дихає. Від шарудіння Маринка відкрила оченята, відразу рукою торкнула старого,
-Малку-Малку!Вже ланок, вставай! Чуєш,вставай!
Від слів проснувся й Баро, але лежав тихо, добряче набігавшись за день, очі знову злипалися, хотілося спати.
Дід ледь відкрив очі, з уст виривалися незрозумілі слова, став часто дихати, захлинався. За мить до нього нахилився Янош. Старий ніби прощаючись, тремтячими руками схопився за його шию.
- Маринку… Маринку віддай Анжелі, вона за нею добре пригляне… Вона…вона не чистокровна циганка, по материнській лінії гагаузка, її батько колись кочував з нами. .. А Баро…хай, хай…Ар…
Тремтячі губи стулилися навічно…З повік скотилося кілька сльозин. Більше ні слова не сказав Марко… Від почутого, Баро вирячив оченята, майнула думка - Оце так новина!Та вмить хлопець здригнувся від шуму, здійнявся сильний вітер. Здалося відлітає душа Марка, прощалась, плакала за світом, хлюпотів сильний дощ.
В обідню пору дощ вщух, тут же , під дубом і поховали старого .
Янош, давно поховав дружину, вирішив поїхати до знайомих в Могилів Подільський. Він мав розмову з Дмитром і Анжелою, знав, що після перших пологів, вона більше не народить дитину. Подружжя втішається рішенням діда, дівчинку прийняли, як рідну. Щодо Баро, радився з усіма, ті букви, що вимовив дідй, стосувалися двох імен - Арсен і Артур, адже серед них більше не було інших імен на букву А. Все ж запропонував малому поїхати з ним. Але хлопчик підійшов до Арсена,
- Дядьку, я буду слухняним, називатиму татом…
Всі переглянулися, загомоніли, Надія просльозилася,
-Ну… тоді… тоді … тобі, я буду мамою.
Після поминального обіду прощалися, розуміли, що іншого виходу немає. В багатті догоріли непотрібні речі. З напруженим до болю обличчям залишки золи й попіл засипали землею, ніби ховали все минуле, прожите за роки. В очах розгубленість і відчай, кожен умовляв себе - Треба тільки наважитися!
Непомітно підкрадався вечір…. Летіли сірі хмари, загравали з вітром. Часом холодні краплі падали на плечі, підганяли йти якнайшвидше. Час від часу чутно торохтіння підводи й тихий гул від розмов, ховався вдалині. Нарешті почули тихий плескіт води… Стомлені, але усмішка скрасила їх обличчя, в очах блиск і надія на краще.
Осяяне місяцем море, переливалося, виблискувало, манило до себе. Інколи місяць ніби топився в ньому та за мить виринав. Море здіймало помірні хвилі, по них, то ясніше, то тьмяніше мерехтіли зорі.
Після холодного купеля, всі переодяглися в чисте вбрання й в нещодавно придбане взуття, адже серед людей намагалися виглядами більш- менш пристойно. Попереду, на них чекала дорога до залізничного полотна. Одна сім`я, з шести чоловік, їхала підводою вздовж залізничного полотна. Інші ж по шпалах поспішали в парк відстою електропоїздів, сподівалися переночувати у вагоні і ранком поїхати в напрямку Одеса - Київ.
Доля розкидала їх, на них чекали нові випробування. При прощанні домовилися, при нагоді, зустрітися в умовний час та в умовному місті на залізничному вокзалі у Хмельницьку. Янош в розмові з Дмитром, змінив свою думку, вирішив поїхати з ними. Вони зійшли на одній з зупинок, неподалік від Вінниці. Арсен же з сім`єю мав намір зійти в Жмеринці, пересісти на потяг до Могилів Подільського.
***
Минуло одинадцять років…. Роки в надії, в клопотах, метушні і сподіваннях. Янош і Дмитро з сім`єю, на одній із вулиць на краю містечка, придбали невеликий, занедбаний будинок. Познайомившись з сусідом, Дмитро допомагав ремонтувати машини. На цій вулиці та іще на одній, паралельній їй, в основному жили роми. За вулицями, на пагорбку тягнулася довга, густа посадка, ніби охороняла містечко. А далі, виднілися безмежні поля. Сусіди й більшість ромів, років три – чотири, як осіли в цих краях. Кожен живе своїм життям, виживав, як міг. Деякі жінки їздили у Вінницю, займаються ворожінням, дехто їздив у Хмельницький на речовий ринок, просто купував речі, а згодом возив по селах, перепродавав за більшою ціною.
Одного травневого вечора, неподалік від посадки сім`я розпалила багаття. Янош заграв на скрипці, яка дісталася йому в спадок від Марка. Залунала сумна, а потім і весела циганська мелодія. Частина її, легким вітром розноситься над містечком, частина губилася в посадці і вже зовсім тихо зникала в полі. Ось так, завдяки музиці, він зміг зібрати усіх ромів. Згодом згуртувалися в велику общину, бароном вибрали Яноша. Де багато вірних друзів там і живеться ліпше.
Дмитро закінчив курси водія, став таксистом, спочатку працював на орендованій машині, згодом вже придбав свою. За ці роки, сім`я окріпла, побудували просторий будинок. Анжела стала вправною господинею, навчилася готувати смачні страви, займалася дітьми. Віола, розцвіла, як квітка. Пишна дівчина з красивою формою очей, дуже схожа на батька, закінчила восьмий клас. Маринка ж худенька, струнка, як берізка, хоч і мала темне волосся і карі очі та все ж колір шкіри був трохи світлішим. Хоч дорослі й знали, що донька не рідна та дівчаток не розрізняли, все це тримали в таємниці. Одного разу Віола запитала Анжелу,
- Мамо,чому вона така худорлява, адже між нами різниця немає й двох років. Бачиш яка я, вже як доросла, все при мені, а вона, ніби їй їсти не дають.І зростом майже на цілу голову нижча.
У відповідь, та посміхаючись,
- Ти багато спиш, а вона он, яка непосидюча.А, якщо ж серйозно, ти більше схожа до батькової родини.Але й помічу, Марина гризе науки, а ти уроки пропускаєш, неналежно відносишся до навчання.
- Ой мамо, кому потрібне це навчання, основне вдало вийти заміж. Ти ж бачиш, як одружуються, багаті йдуть за багатших.
- Доню - доню! На все треба мати щастя!
Спочатку Анжела не хотіла дівчаток віддавати в школу та Дмитро наполіг, щоб вони отримали освіту. Часто повторював,
- Сонце моє, не той час щоби відрізнятися від інших дітей. Та й майбутній чоловік, щоб не називав не освідченою.
***
Сім`я Арсена, по приїзду у Могилів Подільський два роки орендувала житло з правом викупу. Дві, доволі невеликі кімнати в старому бараці, для сім`ї не принесли втіхи. Арсен складав гроші, щоб купити гарний будинок. У людей працював наймитом, кому нарізати дров, чи нарубати, інколи й криницю викопати, чи паркан побудувати. Баро часто оминав школу, намагався допомогти батькові, прислухався до порад. Арсен вчив хлопця,
- Ти не цурайся любої роботи, це тільки починати важко, згодом всього навчишся, втягнешся - буде легше працювати..
Надія виховувала дітей. Важче стало, коли Артур, а згодом і Люба пішли у школу. Вона вміла читати, але інших наук не знала, адже в школу не ходила. Їм часто допомагав Баро. Завдяки старанню, кмітливості, хлопець навчався майже на відмінно. Але згодом, коли придбали авто, з цікавістю читав книги по ремонту, сам зумів її ремонтувати. Вже пізніше здав екзамени, мав посвідчення водія. В Атаках знайшов роботу, працював водієм хлібовозки, тут же зняв житло. А через рік мав посвідчення водія - міжнародника, влаштувався водієм – далекобійником. Славний, кучерявий хлопець, дуже схожий на старого Марка, такий же розумний і працьовитий. Хоча й пройшло скільки років та він часто згадував Віолу, згадував останні слова Марка. Таємницю, що Марина гагаузка, тримав при собі. Іще мав одну таємницю – він ненароком підслухав розмову Арсена й Дмитра, коли вони домовлялися, що, як Віола і Артур підростуть, то одружаться.
За ці роки, дорослі декілька раз зустрічалися, то у Вінниці, то у Хмельницькому, розповідали про своє життя, де в чому й радилися.
Хоча розмов про домовленість за дітей і не було та Дмитро мріяв, у надійні руки віддати Віолу. Інколи задумувався, який він став цей хлопчисько? Сам його бачив, років три назад. Хай хоча би раз за скільки років побачилися діти. Артур вже навчався на юриста у Вінницькому коледжі – це втішало його, така професія для ромів - справжній скарб.
***
Цього року вересень видався доволі теплим… Погожий ранок віщував про сонячний день, по небу лише де - не - де розкидані перисті хмари.
Віола, вставши з ліжка, відчинила вікно, усміхнена, позирала довкола, підкралася думка - Це ж так чудово, на моє день народження буде гарний день, ще й гості приїдуть. Батько каже, старі знайомі та я їх майже й не пам`ятаю. Тільки й пригадую, один сюжет - бігла й впала, розбила губу. Кучерявий, чорнявий хлопчик умовляв щоб не плакала. Водою промив губу й приклав подорожник та, як його звати, точно не пам`ятаю, чи Баро,чи Борис? Іще Артуром, хитрого з кирпатим носом звали, пригадую, весь час зі мною сперечався.
В будинку веселі розмови…. Анжела з дівчатами крутили голубці, смажили котлети, чекали гостей. Дмитро радо потирав руки, трохи хвилювався, нарешті приїде Арсен з дітьми. Ну от і побачаться діти. Гризло сумління, домовленість,то така справа, краще було зробити заручини, чомусь тоді про це не подумав і Янош не підказав.
А Янош в цей час налагоджував скрипку, доволі сива шевелюра спадала на чоло, чоловік постарів - роки зробили свою справу.
За клопотами й час минає швидко…. Перед дзеркалом крутилася Віола.На ній строкатий, шовковий костюм з чотирма воланами. Зачарована ним, ніби потопала в маках, любувалася собою і золотим ланцюжком з омулетом, який подарували батьки.
За мить, поруч стояла Марина,
-Ой, сестро, яка ж ти гарна! Хоч нині заміж віддавай!
-Та зачекай, тож немає за кого…
-Ой, нема – нема… Чекай, ось зберуться гості, будеш вибирати.Тож заручин не було, значить вільна пташка!
-Досить базікати, не мине й року, й ти повністю зберешся в тіло, он вже яка, теж гарненька, ще й хитренька, хлопці теж будуть задивлятися. Хоча я вже помітила, як Яник Ворон, поглядає. Пам`ятаєш, ввечері на Зелені Свята, коли нас батько не відпустив на ставок. Я бачила, який він знервований ходив, дізнавшись, що ми не йдемо, теж не пішов, хоча хлопці його й звали з собою.
- Помітила – помітила… Але він гарячкуватий, видно в судинах тече чиста циганська кров та й не в моєму стилі. Я хочу такого, як батько розповідає про Артура. Розумного, ну і звичайно, щоб не лякались люди. А то, не дай Боже з такою пикою…
Марина зажала губи, майже впритул наблизилася до дзеркала, вирячила очі, скорчила гримасу. Голосний веселий сміх рознісся по кімнаті. Віола легенько ущипнула сестру за руку,
-Ні- ні, ти ж така гарненька, завжди рум`яні щічки і шкіра світліша за мою. В тебе теж має бути гарний хлопець. Не кривляйся, тобі не пасує.
Марина погладила сестру по плечі,
- Ну гаразд, немає часу й подуріти…Пішли нарізку робити.
***
Тим часом… Арсен з сім`єю? вже за пів години? мав приїхати. Баро - теж мав запрошення, передзвонив батькам щоб не чекали, за адресою сам знайде дорогу. Одягнений у білу сорочку, окроплений парфумами, присів за кермо авто, дивлячись у дзеркало, заспокоював себе - і чого хвилюватися? Здається готовий з`явитися перед нею. Скільки ж років ми не бачилися? Мабуть років п`ять…Яка ти зараз, Віоло?
Дорогою пригадував дитинство… Як просльозились її красиві оченята після невдалого приземлення, як намагався втихомирити й на губі зупиняв кров. У душі сподівався, що в подарунок їй сподобається золотий браслет. Вже більше року, в бардачку його авто, лежить каблучка для заручин, в надії, що колись Віола стане його нареченою. Інколи, все ж доганяла, підкрадалась думка - може вже й заручена, але тут же наполегливо заспокоював себе, напевно би такою новиною Арсен точно би похвалився.
Дмитро був у підвалі, коли Меrcedes-Benz під`їхав до воріт. Марина відразу кинулася надвір відчинити ворота. Але Баро не чекав, усміхнений, веселою ходою йшов назустріч,
-Це напевно Марина? Чи я помилився?
На згоду дівчина кивнула головою, зміряла поглядом із ніг до голови, під ніс прошепотіла,
- Красень! А чуприна, а високий…
Хитро зазирнула й голосно,
-Проходь, не соромся. Віола у будинку!
Йому здавалося, що він летить, на згоду кивнув головою. Марина залишилась стояти, як вкопана. Йому кортіло відповісти - яка там сором`язливість, коли на кону життя – але змовчав. Про себе помітив - тримайся Баро, попереду, ще складніше буде, тож не поспішай, на все май терпіння..
По сходах з будинку, непоспішаючи йшла Віола. А куди спішити - сьогодні, я принцеса на коні, тож іменини. Не годиться летіти в обійми, нехай почекають, більше звертають уваги, нарешті хай помітять мою красу.
Побачивши її, Баро почервонів, гучно забилося серце - ну справжня троянда, а я без квітів, от телепень, ото дав маху. Зачарований, хоч трохи й розгублений, спішив назустріч, не відчував землі під ногами,
-Ну і виросла, що сказати - справжня леді!
Її очі забігали по ньому, кров вдарила в обличчя.
За мить, він доволі вищий за неї, стояв поряд. Їй довелося підняти голову, щоб зазирнути в його карі очі. Погляд очі в очі… вона з легкою усмішкою,
-І хто це завітав до нас?
Від здивування, очі піднялись догори,
-Ану вгадай Чи не Баро тебе в дитинстві захищав?
-Так, очі пам’ятаю, а от ім`я… забула. Але ти перший гість, тож проходь у будинок.
- Е, ні, зачекай… вибач, що без квітів. Дозволь привітати тебе з Днем народження. Щастя тобі, достатку і вірного кохання.
Золотий браслет прикрасив її руку. Їй здавалось, дорогоцінний метал засяяв, заграв відблисками, ніби передав її душевну радість.
-Цей подарунок, не дуже коштовний, але від щирого серця.
Ніжний поцілунок в щоку на мить сполохав її молоде сердечко.
Ледь нахилившись, майже на вухо прошепотів,
- Я готовий тебе викрасти, що скажеш?
Враз зашарілася, сильніше почервоніла. Зажавши пухкенькі губи, двигнула плечима, в очах сонячні промені,
- Дякую, гарний подарунок.
Саме в цей час, з підвалу повертався батько. Трохи здаля, побачивши їх разом, ледь не вирвалося з вуст - Яка чудова пара. Але тут же помітив, що це не Артур, вмить ніби прикусив язика. Цікаво, а де ж останні?
Ті дві пляшки вина, що мав у руках, на ходу віддав Марині, за мить обіймав хлопця,
- Баро, синку, ти став справжній легінь! Я тебе здаля і не впізнав. А де ж батьки?
- Та я прямо з Атак, своєю автівкою. Я з ними спілкувався телефоном, скоро мають бути.
Дмитро, роздивлявся авто, прицмокнув,
- Молодець сам купив,чи батько?
-Ні- ні, сам кручусь… В нього ж іще двоє сидять на шиї. Йому й так скрутно. А де дядько Янош?
- Недавно був тут, скрипкою займався, може пішов відпочити. Ти проходь, не соромся, тут всі свої.
І до Віоли,
- Марина пішла, а ти чого стоїш, йди матері допоможи.
***
Дмитро провів Баро до Яноша, сам повернувся до своїх справ. Той, побачивши хлопця, просльозився,
-Ну ти викопаний дід, ото схожість, треба ж такого.
Після рукостискання, обіймів, Баро трохи хвилюючись,
- Дядьку, я хочу з вами поговорити, тільки наодинці, якщо можна.
Той трохи здивовано,
- Що такий секрет? Якщо так, пішли в садок, під старою яблунею є стіл, крісла, там і поговоримо.
Баро хвилювався, раз – по – раз стискає руки,
- Дядьку, А, що - заручини Артура і Віоли були?
- Та ні, думаю це сьогодні Дмитро з Арсеном мають обговорити. Можливо й скажуть. Вона закінчить школу, тоді й відгуляємо весілля. Дівчина, як яблуко наливне, саме бери й смакуй.
Після перших слів Баро зрадів та коли Янош закінчив говорити, зблід.
- Та, я оце… Я іще з дитинства мріяв одружитися з Віолою. Але так сталося, зовсім випадково підслухав розмову, вони домовлялися про неї з Артуром, як підростуть, тоді й зіграють весілля. Я з батьком не хотів сперечатися, вмовляти, щоб передумав. Бачиш, я сам досяг всього, що маю. Скоро й квартиру куплю, все це тільки заради неї, вона з дитинства запала мені в душу. Її очі і мрії про неї, щосекунди зігрівають моє серце. А нині побачив… Та, чи ти зрозумієш мене? Розумієш, я її кохаю. Я так думаю, якщо заручин не було, може та домовленість і не в силі, що скажеш?
Янош дивився вдалину, густі, сиві брови насунулися на очі, хитав головою,
- Так – так… Воно й справді - заручин не було.Ти ж знаєш, Артур вибився в люди, як у нас кажуть. В розмові Дмитро часто згадував, вихваляв хлопця, напевно мріяв про такого зятя. Навіть і не знаю, чи й вдасться його умовити… Тут мабуть треба з Віолою поговорити. Але ця дівка норовлива, гонориста. Ти навіть ладен потрапити під її гостренький каблучок? Я вже мовчу за язичок, ця за словом у кишеню не полізе.
- Заради неї, як не дивно, я і на це згоден. Геть гори переверну! Ощасливлю, а її норовливість приборкаю, от побачиш!
- Тихо… зачекай! Ти не гони коні, хай приїде Артур, побачаться. Ну, якщо не захоче за нього, можливо тільки тоді подіє на батька.
- Дядьку, ти ж знаєш, що в наших сім`ях, в основному все вирішують чоловіки. Хай Артур одружиться на Марині, теж гарна дівчина, саме підросте. Чи можливо Арсен не дасть на це згоду, бо вона по материнській лінії гагаузка.
Янош, як ошпарений окропом, зірвався з крісла, озирнувся довкола,
- Тихо- тихо…ша… ша..… . А ти звідки знаєш?
- Коли дід помирав, я не спав, чув його останні слова.Та мить закарбувалася в пам`яті, згадаю, ніби все це було вчора.
- Ой, прикуси язик! Ти ж знаєш наші закони, всі діти, що потрапили в табір вважалися ромами. Забудь! Чуєш, забудь, що чув! Окрім нас, цю таємницю ніхто не знає. Навіщо дівчині ятрити серце, хіба вона винна. Ти уявляєш, який для неї буде удар? Вона ж така розумниця, гарно вчиться. І красою Бог не обділив, що худенька, то нічого, одружиться, округлиться, народить дитя - увійде в силу. А непосидюча, що тобі сказати. Віола більше в ліжку вилежиться, а Марина і в городі допоможе, і на кухні, на все знайде час.
Баро хвилювався, обома руками взявся за голову. Янош присів у крісло,
- Невже так в душу запала? Ох кохання… Ти це, за Марину дай мені слово, цю таємницю, забереш з собою на той світ, тоді я докладу зусиль, щоб допомогти тобі.
Хлопець намагався вгамувати замішання, встав з крісла, нахилився до нього, міцно обійняв,
- Дякую! Домовились дядьку! Дякую, я присягаюсь! Даю слово - мовчатиму, як риба!.
Засигналило авто, вони поверталися на обійстя.
***
Дмитро і Віола зустрічали гостей. Першою йшла Надія з донькою. Артур з оберемком квітів поспішав за ними. Побачивши його поряд з матір`ю, Дмитро здвигнув плечима,чи й не нижчий зростом за Віолу? Що ж це він такий хилий. Чи так навчання діє,чи не дай Боже, хворий!?
Янош побачивши, як Артур вітає Віолу, непомітно рукою товкнув Баро,
- Для такої нареченої, мені здається, цей хлопець ростом не вийшов.
Це помітив і Арсен. Незадоволений тим, що побачив, примружив очі, настигла думка, як оса – Чи на дріжджах така виросла? Але ж гарна, пишна, як півонія, а ті очі так і манять до себе. Ой, деж та, моя молодість! Буде гарна невістка….
Він спостерігав за сином, той ніяковів перед дівчиною, ніби чогось боявся. Від думки, кинуло в холод - Чи може паршук не захоче її, скаже висока й пишна. Що тоді Дмитро скаже? Оце так сюрприз, оце задача!
Здаля, воно й неозброєним оком видно - Артур нижчий за Віолу. Він у подарунок їй підніс кольє в футлярі. Раніше, мріяв його одягти, але побачивши, як вона тупо гляділа на нього, передумав. Дівчина відкрила футляр, здивовано подивилась, гучно сказала,
-Дякую!
І ледь нахилившись тихіше,
- Але ж навіщо такий коштовний подарунок? Думаю, що це в наших стосунках не позбавить мене свободи і ні до чого не зобов`яже?
- Ну що ти, звичайно ні. Це в знак нашої дружби!
В цей час Марина стояла неподалік, щоби побачити подарунок, тягнула голову догори, стала навшпиньки. Але не встояла, похитнулася, ледь не впала, вирячивши очі й розставивши руки, різко присіла, водночас голосно випалила,
- От би мені такий на заручини!
На її слова всі озирнулися. Надія замешкалась, ледь зблідла, щоб більше ніхто й нічого не сказав, на Віолу накинула велику квітчасту хустку,
-Дай мені привітати цю красуню!
Вона ніби приготувала промову, бажала їй скільки всього хорошого, що Віола, аж вирячила очі,
-Дякую, дякую, дуже приємно!
Сестра, дивлячись на Віолу, ледь - ледь стримувала сміх. Вона її розуміла, ця довга промова всім добряче набридла. Та й Дмитро, зі сторони подивився на цю довгу церемонію, не витримав, усіх запросив у будинок.
Марина ж, поспіхом прийняла образ хитрої лиски - ану, чекай – чекай- озираючись, різко смикнула Віолу за руку, до болі стиснула в лікті,
- Сестричко, благаю, лиш мені Артура. Я відчуваю, це мій суджений!
У відповідь та закліпала очима й здивовано,
- Тю, ти ж його скільки років не бачила, отак відразу закохалася?
- Отакої, ти забула. Я два роки назад була з мамою на базарі в Хмельницькому, бачила його. Я ж тобі розповідала….
- Ой, маю пам`ятати, що було два роки назад, не сміши мене.
- Я тебе прошу! Він, ще тоді зачарував мене. А зараз, як тільки вийшов з авто, зрозуміла, що я закохалась, - сказала і першою прослизнула в будинок.
Янош чатував чоловіків, за стіл присів між Дмитром і Арсеном. Жінки ж з дітьми сіли трохи осторонь.. Як годиться, перші келихи вина були випиті за зустріч, за дружбу, за здоров`я господарів. Далі повелася розмова про життя, про події в країні, про політику.
Вже ніби й всі напилися, наїлися, Арсен прошепотів до Яноша,
- Дядьку, при всій повазі до вас, підкажіть, з чого мені треба починати, щоб поговорити про весілля?
Старий сіпався,
-Почекай, а чому зразу про весілля, може про заручини? Мені ж здається їх не було,чи я щось пропустив… Куди спішиш? Он йдемо, покуримо, втрьох підемо в садок, там і поговоримо.
В цей час молодь вже стояла осторонь. В Арсена від побаченого полізли очі на лоб. Марина ніби повісилася обома руками на шиї Артура. Щось говорила, сміялася, обличчя хлопця розпливлося в широкій посмішці. Він махав головою і за мить гучно засміявся.
Ця поведінка роздмухала в Арсена іскру незгоди, а деж Віола? Очами шукав її. Неподалік, під бузком, вона стояла поруч з Баро.
В цей час Баро попросив її поїхати, показати містечко. Хоч якийсь час вона й вагалася, але його очі підкорили її. Не встиг Арсен підійти до Дмитра, як зненацька майже всі звернули увагу на дзвінкий голос Віоли,
- Ну гаразд, умовив!
За мить, авто від`їхало від паркану.
Далі буде..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Чорний кі́т… пробіг між ними,
Шкода лі́жко - одне на двох,
А без се́ксу худо ж нині,
Вже й не спи́ться, думок ворох.
Двадцять ро́ків, то все ладком,
Ніби бі́с, шепоче в вуха,
-Будь упе́вненим козаком,
Не терпи́!Що за житуха?!
Нічка зо́рі розсипає,
Як нава́житись сказати,
Пристрасть ті́ло обпікає,
Мо» не ви́жене із хати?
Не лежи́, ти лежебока,
Чолові́к, каже дружині,
Стала на́дто вже широка,
Мало мі́сця на перині.
Тю, - до ньо́го, жінка мило,
Казав пишних полюбляєш.
Ну, погладь, м'якеньке тіло,
Оттепе́р, що відчуваєш?
Хитрий по́гляд на дружину,
У оча́х вогонь палає,
Вже забу́вся й про перину,
Замість не́ї, жінку має.
За вікно́м… співає птаха,
Ніби в та́кт - "оха" дружина,
Він по ні́й, як та комаха,
На підло́зі одежина.
Втретє з нього піт стікає,
Як рані́ш не здогадався,
Жінка мі́цно обіймає,
Ну наре́шті, дочекався.
24.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
День Незалежності - нині святкую.,
Землі вклонюся, щиро подякую,
За пишні трави і жита по полю!
За тепло й радість, за щастя й волю!
Що я живу, тут, на цій, святій землі!
***
Вже зазвучали мелодії миру,
Всі привітаймо, вільну Україну,
З Тридцятиріччям моя Батьківщино!
Ми відсвяткуємо гордо й достойно!
А, як же нам, усім й не поспівати,
Квітучі клумби, червоніють маки,
Шепочуть з вітром, славлять Україну,
Зберуть народ… у єдину родину.
І ми з надією, глянем до сходу,
Де вояки - тож козацького роду,
Вночі і вдень виборюють нам волю,
Щоб Україна мала кращу долю.
Славімо друзі рідний край, країну,
І прославляймо мову солов`їну,
Нехай звучить вона по всій планеті,
Нам тридцять років – це ж лише на злеті!
Не залишає віра і є мрія,
У серцях кожного, живе надія,
Що ми спроможні досягти висоти,
Бо в наших душах живе дух свободи!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Миру, здоров`я, єдності і любові!
Непохитної віри в майбуття!
Тепла, достатку, добра і щастя!
24.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Ти прихили́сь, до мене на плече,
За мить тривога, хай кудись втече,
Для нас не стануть довгими ночі,
І гірких сліз... не пізнають очі.
Ти прихили́сь, до мене на плече,
Відчуй стук серця і душі тепло,
Адже ще лі́то, світло навколо,
На нас чека́є, сподіваюсь я.
…
Ти прихили́сь, до мене на плече,
Коли під се́рцем можливо й пече,
Я нагада́ю, як зірка рання,
Наворожи́ла нам про кохання,
Відійде бі́ль, маю сподівання.
Тож прихили́сь, тихенько на плече,
Для мене ти́ - за все найдорожче,
Теплі розмо́ви - обом, як ліки,
Бо ми з тобо́ю разом навіки.
*******
Шановні друзі!
Щиро вітаю З Яблучним Спасом!
Миру, здоров`я і наснаги всім!
Нових творчих успіхів!
19.082021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Якби я мала, ясні чорні очі,
Тоді б напевно приходив щоночі,
Всміхався місяць, виглядав з- за хмари,
Яскраві зорі, посилали б чари.
Якби ж я мала, брови - рівну стрічку,
Тебе б кохала, прославляла нічку,
Що спромоглася нас обох сп’янити,
Лиш вона зна, важко одненькій жити.
Не спалось вітру, напевно, як й мені,
Шовкові трави прихилив до землі,
Ніби нашіптував пісню кохання,
Хто ж приголубить, мене до світання?
Любий, а я - маю зелені очі,
Розповіла б, таємниці жіночі,
Хай би мене зморила денна втома,
Та я б кохала, раділа б, що вдома.
У ліжку тепло, уже не одненька,
Блаженний спів – слухала б соловейка,
Чи й колись збудеться ця моя мрія?
Ховались зорі, лишалась надія.
Збігли роки, вже давно сиві коси,
Стрічаю ранок, ледь срібляться роси,
Та не приносить втіхи надвечір’я,
Не об*єднались, зіроньки в сузір’я.
Якби ж ти Боже та й дав чорні очі,
Причарувала б, втішалась щоночі,
Щоб по житті, розпач не тиснув серце,
Вселяє віру сімейне джерельце…
І я б пізнала те, жіноче щастя!
28.07.2921р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Ой надворі ра́нок… пташечка співає,
Золотенький промінь в хату заглядає,
А вчора хмаринки, полили землицю,
І роси сріблясті лягли на травицю.
Піду босоно́га, спориш, аж лоскоче,
А перед очима все вабить блискуче,
Цвіте кожна квітка, мені всміхається,
Літо в позолоті, плодами пишається.
Он, попі́д парка́ном ягоди малини,
Виграють на сонці ніби намистини,
Аромат зва́блює, як не скуштувати,
Тож медовий сма́к, чому не прославляти?
Під парканом ви́шні й позички червоні,
Ніби то рубіни, сяють на долоні,
Засміялись яблука, политі дощами,
Заспівали оси, тішаться грушками.
У силу ввібра́лись грона винограду,
Я іще не ра́з, спішитиму до саду,
Осяяні сонцем, в небі плинуть хмари,
Тішиться сердечко, сприйма літні чари.
Ой чудові дні́, нині краса повсюди!
На душі́, так тепло, то ж радіймо, люди!
Поклонюсь за щедрість, трішечки надіп’ю,
І єство моє наповнилось любов’ю…
Вітерець наспі́вує, поміж трав пісні,
Я за все подякую Богу і землі!
25.07.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Припав туман при лісосмузі,
Все ж соловей, співав неспинно,
Косив траву раненько лузі,
ВІН озиравсь і щохвилинно,
Про Музу, мріяв у напрузі.
Літо… краса, трава росиста,
Немов веселкою намисто,
Переливається сріблиста,
За мить вже сяє золотисто.
Та то ж усе - дива природи,
А мені б Музу для кохання,
Тоді б не втратив, я нагоди,
Гуляв би з нею, до світання.
Як зорі й місяць нерозлучні,
Вірші б читав, ніжні, душевні,
І дарував мрії сонячні,
Як ті троянди, в щедрім червні.
Злегка крап- крап, ранковий дощик,
Ніби ревнивець, прогнав думки,
Прошепотів, - Вставай романтик,
Наточи косу, бери в руки.
Поки не злива, тож поспіши!
Блищить коса й тихо задзвенить,
То з нею Муза виводить соло,
Подих землі, свіжий, аж п`янить,
Душа сприйма, чарівний солод,
Торкнулась серця, щаслива мить.
29.06.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Тихенький дощик, крап - крап, крап- крап,
Серед городу немов на трап,
Може на втіху, чи для душі,
Збиравсь горобчик, скік - на кущі.
Скік- скік, скік- скік та зненацька впав,
Ну от халепа! Чом не попав,
На гілку сісти, чомусь тремтить,
І, як спіймати жадану мить?
Щоб вдало сісти, не звалитись,
Мабуть мені, набридло вчитись.
Злетів нарешті, наче вдало,
Та враз натхнення - десь пропало,
Ох, оцей дощ, це він завада,
Вже ятрить душеньку досада.
Як важко взяти рівновагу,
Ні - ні не буду мать повагу,
Як не навчуся я літати,
Як буду неньку захищати?
Он тато каже, я дорослий,
Та швидше це - такий невдалий,
В житті всього маю навчитись,
Так- так, триматись!Не лінитись!
Горобчик сміло підняв крила,
І де взялася зразу сила,
Скік- скік, злетів на гілку глоду,
Із крил струсив, дощову воду,
Вміло чирікав, - Лечу… лечу,
Нарешті маю я удачу!
***
В житті хто хоче, чогось добитись,
На перешкоди не треба злитись,
Вирішуй справу сміливіше,
Тоді і житиметься ліпше!
22.07.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
Я помрію, політаю,
Десь думками в небо сині,
Ранком сонце зустрічаю,
Наберуся в нього сили.
Бо це ж літо, відчуваю,
Розсипає, щодня чари,
Я ж його, радо вітаю,
Хоч й буркочуть, часом хмари.
Та й нехай… і побуркотять,
Нині всіх, діймає спека,
Хай краплиночки полетять,
Я зрадію і лелека.
Тож помрію, політаю,
Знов думками в небо сині,
Там лелеку привітаю,
Сяють щастям, очі нині.
Блискавиць… літо й веселок,
Вже умилася землиця,
Дарить свіжість, ясний ранок,
Хочу ним насолодиться.
20.07.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Павучок дріма в соломці,
Приліг промінь на долоньці,
Пестить шкіру, відчуваю,
Світле літечко вітаю.
Запах сіна, вже в покосах,
Виграва, веселка в росах,
Мов із сонцем веселиться,
Хочу цим, насолодиться.
Літо - літечко яскраве,
Тепле сонечко, ласкаве,
Припече, та вмить сміється,
Ой напевно, то здається.
Побіжу, я поміж трави,
А по небу, враз заграви,
По хмаринках й по блакиті,
Ой, які ж, щасливі миті!
Ясне сонце, насолода,
Дарить чари, нам природа!
Де не глянь, повсюди краса!
Літо створює чудеса!
18.07.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
У вишневих барвах заховавсь світанок,
Мов води нап`юся, зустрічаю ранок,
Прохолода лягла,, ніби та… з криниці,
Зарясніли в росах мої полуниці.
Пора літня… диво, заглянуло й сонце,
Мерехтів промінчик, у моє віконце,
І приліг на ганку, ніби зазиває,
Щоб раділа ранку - душу звеселяє.
По траві́ шовковій, цвіт ледь похилився,
Проміне́ць й по ньому, бігав і топився,
В веселко́вих барвах вигравали роси,
П’янкі аромати, несуть абрикоси.
Копошаться оси, блиск листви на сонці,
Я мабуть хмелію, стою у сторонці,
Задивлю́сь, любуюсь, цій красі ранковій,
Зігріва́ють душу… мрії лазурові.
18.07 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Ой, червоні, в мене щічки,
Певно йти пора до річки,
По коліна по водиці,
А вона ж ніби з криниці.
Спалах вогників в зіницях,
Вже й не можу зупиниться,
Як та жабка, люблю літо,
Де не йду не маю сліду.
Ой, хлюп-хлюп, чиста водиця,
Дай мені насолодиться,
Теплим, ніжним, світлим літом,
Налюбуюсь усім світом!
10.07.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
Сутеніло. До неї підбирається журба, там, вдалині, вже гучно гомоніли. То молодь збиралася біля вогнища. Нині ж, по обіді, знову дощило і громовиця блискала по небу, а її серце знову тремтіло. Як оте, молоде деревце, що біля річки похилилось. І вона з небом теж просльозилась та вкотре взяла себе в руки й помолилась, - Прости ти, Боже, може я мала гріхи, тому й кохання ти мене лишив…
Біля річки, сміх і пісні, звабливі очі, усмішки, гучне серцебиття. Любов, надії, кохання і обійми, мабуть щасливе майбуття. Вона ж неподалік, присіла в траві густій, мов захисту шукала, тут, наодинці з спогадами, свою безнадію ховала.
А, що вже їй, минуло п'ятдесят, тепер, самій зустрічати зорепад. У цю ніч, купальську, їй зорі миготіли. Здавалось, ніби знали її печалі, підтримати хотіли. І вітерець розвіював ледь посивілі коси. Сльозини чисті, ніби вранішні роси. Вона ж волала – журбу відпущу і хай вгамую своє серце й душу. Той біль, що кожного дня їй завдає. Та своє щастя, не знайде, знає. Бистра річка - симфонія води лунає. Ні не на втіху, навпіл серце крає. Не прийде милий спогад розділити. І хто б підказав, як далі жити? Як спромогтися, цю журбу втопити?
Вітер приніс вразливий сміх, їй би десь зникнути в поспіх. Плили вінки, колихались на воді, зірки тонули золоті. А їй пекло в грудях до болю. Чом Боже, ти дав мені таку долю? Враз круговерть,то ніби в урвище вода загомотіна. А, я ж чекала, теж кохання хотіла. Рік чотирнадцятий, Майдан, забрав її друга – чоловіка. Навіки з ним, на жаль, десь зникла й втіха. Уже й забула, коли й всміхалась. Та рана знову й знову придати болю намагалась.
Тьмяніли зорі від полинових сліз. Десь по воді, полискував, ледь шурхотів верболіз. Як при розлуці коханого слова, -Я повернуся, ось тільки пройдуть жнива!
Душа боліла і ридала… А річка спогади ховала. Та вони на мить топились і знову виринали… Про ті дні й ночі, що вони колись веселились, вірили один одному, мали надію на щастя, кохали.
06.07.2021 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Зелений гай... так вабить до себе,
Вкотре пройдусь по буялих травах,
Поміж дерев павук гніздо плете,
Все і скрізь тоне в яскравих барвах.
Від води відблиск, де сонця промінь,
Приліг цілунком, мов у колисці,
Вже розплескалась по яру повінь,
Що не сховалась у цім озерці.
А над обривом молода верба,
Купала віти, тихенький шепіт,
Лягла зненацька, під корінь журба,
Ой, як вціліти, холодний трепіт.
Пориви вітру раптово вщухли,
Немов почули її сумління,
Під сонцем брили злегка підсохли,
Ледь - ледь вклонилась та це ж спасіння.
Вже й спів пташиний, в гаю лунає,
Дзвінкоголосий щебет навкруги,
Нехай же смуток, всіх оминає,
Тонуть у квітах млисті береги.
29.06. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021
Вночі розлився, широко Лиман,
Відображались у нім зірниці,
Легкою димкою, стеливсь туман,
Він заважав лісовій куниці.
Їй би пробігтись по всій окрузі,
Зустріти сонце, всміхнутись ранку,
З дупла гайнути й радо на лузі,
Втішатись літу, зробить зарядку.
Та під деревами давно вода,
Лиман розлився увібрав зливи,
Вона ж звірина жвава, молода,
Повеселитись, жаль, неможливо.
Не зловить жаби, не її біда,
Вмить полювати(летить) на птахів,
Біля гнізда, вже яйця поїда,
Досить хитренька, не має страхів.
Вночі розлився широко Лиман,
Схопила гілку, що над водою,
І розганяє, гойдає туман,
Грайливо тішиться, знов собою.
11.06.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Велична книга є в Державі- Конституція!
У ній записано для нас право - інструкція,
На прожиття на святій, на народженій землі,
Де диво – ранки і влітку співають солов`ї.
Де крутосхилі береги й повноводні ріки,
Й яскраве сонце і блакитне небо навІки,
Нас на життя надихне Богом дана природа,
В книзі записано, все це - багатство народа.
Щоб зберегти, ми маємо жити по закону,
Кожному з нас треба завжди бути правдивому,
Не відрізнятись,чи незаможний, чи багатий,
Сором`язливий, чи вже занадто пихатий.
У книзі цій, написано про кожного із нас,
Ми маєм право жити, який би не був той час,
Закон один для всіх - працювати і навчатись,
Та нині бідному, як вижити, лікуватись?
Кажуть землиця наша, на надра забагата,
Але чомусь, у старого все холодна хата,
Майже обдерта, жаль, не спроможній поладнати,
Ніби Держава, для народу, як рідна мати?
То де ж наш газ? Чому віддали в приватні руки?
Хіба не знають, що всіх покинули на муки?
Останні гроші похабно здирають з народу,
Не один пан, за це має нагороду.
А, як же сім`ям, у кого діти ходять до школи,
Вони ж бідують, голодні, як узимку бджоли,
Як виживати, коли давно нема роботи?
Он у дитини, шкода, знов диряві чоботи.
Хтось роз`їжджає на найдорожчих Мерседесах,
А хтось же їздить у брудних, старих автобусах,
В книзі записано - ми маємо бути рівні,
На жаль, вже майже тридцять років ми ніби в прірві.
І як насправді вибратись, закон поважать?
Як олігархів вижити й можновладців рать?
Яка збагачується кожного дня й хвилину,
Чи й в майбутті, побачимо щасливу людину?
День Конституції відзначає Україна,
У сподіванні - жити краще кожна родина,
В серцях надія, що стане один закон для всіх,
Країна встане з колін і до нас прийде успіх!
Я українка- маю закони поважати,
Мене завжди, цього навчали батько й мати,
І моя віра в чесність, прекрасне майбуття,
Щоби пізнало щастя, знов народжене дитя!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
28.06.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Ти на зупинці… нині так дощило…
І парасольку вітер раз- у- раз здіймав,
Твій ніжний погляд подарував крила,
Та почуття на якийсь час, все ж я прогнав.
Хоч і спромігся, але ж така мила.
Тільки б тобі, букети квітів дарував.
Ліхтар гойдався…. пора вечорова,
Ховались очі, ніби зорі між хмарин,
Все ж встиг побачить личко, чорноброва,
Нам не зустрітись, мабуть не стало причин,
І я б хотів, тебе бачити знову,
Весна буяє, шкода, в пошуках один.
Шукає щастячко, у цей похмурий час,
Забилось серце, так гучно, неспокійно,
Сипала чари, певно весна між нас,
І вітер віяв, здавалось мелодійно,
Якби ж, ми в барі, запросив би на вальс,
І на душі, мабуть би стало спокійно.
Та гул трамваю, пришвидшив серця стук,
Ти поспішала, вже й відчинились двері,
Відчув відразу у скронях перестук,
Як попередження, збудження артерій,
Від хвилювання, на ходу, як павук,
Схопивсь миттєво за чоловіка,- Вперед!
Прошепотів на вухо, торкався рук,
Ледь – ледь пропхався, замість нього наперед.
Вона підняла, волошкові очі,
І в цей момент, легенький дотик до плеча,
Як порятунок, враз взялась охоче,
За його руку, здригнулась, як дівча,
Думка- стріла -І вона цього хоче,
Легкий рум`янець, перевела подих.
Він відчував, нарешті це вже не сон,
З тремтінням слухав її серцебиття,
Душа співала неначе в унісон,
І мила усмішка осяяла обличчя.
У скронях стисло, так пульсувала кров,
Чомусь нестримно, хотілось щось сказать,
І притиснутись та себе поборов,
Ні не дозволить. Чи ім`я б заспитать,
Може вона, здатна подарить любов,
І, як хлопчисько, врешті закохаюсь,
Зігріє душу втіха – сподіваюсь,
Різко торкнулась,- Ну пішли зі мною,
Прошепотіла і почервоніла,
Заворожила своєю красою,
Як та троянда, навесні розквітла,
Та враз продовжила, - Сто баксів досить,
Якщо ти маєш, гайда сміливіше!
Слова болючі, мов напали оси,
Вмить відсахнувсь. На серці холодніше.
Чи знов обпікся?Що ж ти робиш доле?
Чому обходить щастя стороною….
А, я ж хотів кохання і неволі,
А не інтрижки! Й хитнув головою,
-Не та адреса, люба – помилилась,
Тож прОшу, вибач, нам не по дорозі,
У храм би краще, йшла та й помолилась.
І перед Богом, кайся за пристрасті
За всі гріхи, а мене ж, зараз відпусти!
Думки, як рій – що не принесли радість,
Обличчя - маска й ті очі – омана?
Чом не розгледів і проявив слабкість?
А я ж гадав, буде моя кохана,
Надія зникла, як вранішня роса,
Лиш гул трамваю заполонив тишу.
Дивився вслід, дякував долі й Богу,
А дощ все лив, спромігся змить афішу,
І зупинив сердечний біль, тривогу,
Так краще – зразу, розійшлись дороги!
Квітень 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
Ой, кувала зозуленька. То комусь кувала,
А я свого миленького під бузком чекала,
Диво цвіт, як твої очі, зваба в них і ніжність,
Гріє серденько і в душу вкладає бентежність.
Линуть пахощі повсюди, п`янять ніби чари,
Вітер стрімко розгулявся, аж здригались хмари,
Відступали лежебокі, золотистий промінь,
Лиця ніжно торкнувсь, неначе здаля пломінь.
І раптово, так помітно, небо засіяло,
Ясне сонце, по обрію жовте жабо пряло,
Розстеляє й червону дивовижну мережку,
Кольорам, як у водограї, проклада стежку,
Я по ній, по між трав, назустріч поспішаю,
Милий мій, жаданий, нині скажу, що кохаю,
Хай співає зозуленька, обом нам на щастя,
Підем разом, ми до храму, там приймем причастя.
24.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Літо... трави шовковисті,
Потопають у намисті,
Відблиск золота і срібла,
Просиналась земля рідна.
Чуєш пташечка співає,
Той спів радісний, на втіху,
Вона ранок зустрічає,
Розриває сумну тишу.
Досягнувши піднебесся,
Зникав щебет у верхів`ї,
Й ніби то…все одночасно,
Між дерев у різнотрав`ї.
Ледь дмухне, вітерець літній,
І загубиться в розмові,
Вмить здалось, то птах могутній,
Струсить роси веселкові.
Їх ласкає промінь сонця,
Вони сприймуть тепло, ласку,
І тихенько гойдаються,
Потрапляють, наче в казку.
Теплий червень, насолода,
Пишність трав, думки чарує
Встановилася погода,
Хай нас літо… подивує!
***
Шановнгі друзі! Щиро вітаю,
З Днем Святої Трійці!
З Зеленою неділею!
Миру, здоров*я, щастя, достатку,
Любові, тепла , добра і натхнення!
20.06.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
В журбі черешня, схилила гілочки,
Ховає гнів у зраненому листі,
Іще зелені ягідки – дарунки,
Давно в росі, лиш де –не- де сріблисті.
Дорогоцінний дар, нині так мало,
Вона ж хотіла, більший врожай мати,
Холодний вітер заводив сопрано,
Накликав дощ, все спромігся зламати.
Мрії й надії… розплескались при землі,
Плинуло з водами, руде суцвіття,
Й ранкові роси, немов сльози в імлі,
Стікали вниз, хилилось верховіття.
Скільки змогла, з тремтіння сонця ждала,
Яскравих променів, ніжності й тепла,
У хмурий день і нічкою благала,
Щоби надія, її не померла.
В журбі схилила черешня гілочки,
Та намагається увись підняти,
Проміння пестить, розсипа зірочки,
Нині в турботі - хоче обійняти.
07.06 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
Рудий світанок відступає,
Лишає слід - сріблясті роси,
Сонна земля ранок стрічає,
І розплітає сонце коси.
Той відблиск золота яскравий,
По квітах різнокольорових,
Торкнеться промінь, він ласкавий,
Загубиться в травах шовкових.
Сонце осяє піднебесся,
Мерехтять роси, земля парує,
Ніжність і ласку вмить відчує,
Ця літня повінь, як і завжди.
Квітів духмяність, здійма вітрець,
Хочу сказати, йому – зажди,
Приляж на мить, не вій навпростець,
Нехай послухаю, я пташку.
То зяблик ранок зустрічає,
Ледь пригублю диво – ромашку,
У мріях з літечком літає,
Я подарую, їй усмішку…
За мить, як сонце зігріває,
Та з нОвим днем, мене вітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Вже не пройдуся, рідними стежками,
Батьківська хата припала до землі,
Посеред трав зруйнована дощами,
Ніби кропИва, жалить серце мені.
Колись стежини й не одна до хати,
Поміж квіток стелились рушниками,
Рясно ромашки й п`янкі кущі м`яти,
Тепер на жаль, покриті смітниками.
А де ж той луг!? Он, чагарники всюди,
Й висохший став, уздріла далеченько,
Побіля них всякого хламу груди,
Боляче бачить, а де ж лелеченьки?
І дуб старезний, зранений схилився,
То від журби, напевно птахів нема,
А колись чубчик сонцем золотився,
Тепер коріння гниє, сповила тьма.
Від хімікатів. Безвідповідальність,
Й людства безжальність, загубить природу,
Чому черстві? Сповиває байдужість?
Усе звертають певно на погоду.
Ледь- ледь видніється річка – вонючка,
Не знати й звідки, в неї течуть води,
Кілька вербичок, скривлені гіллячка,
Руді листочки, з журбою п`ють воду.
У виживанні, жовто- руді трави,
Лиш лопухи здіймаються до неба,
Ці не бояться гидкої отрави,
Все ж чорні плями, деінде на стеблах.
Вкотре погляну, не впізнаю села,
Вже не пройдуся рідними стежками,
Далеко в лісі… зозуленька спіла,
В душі печаль, я ж пройтись сподівалась.
09.06.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
По небу стрімголов неслися хмари…. білі ребристі раз – у - раз здригались… Сірі пишні, від пориву вітру ,час від часу губили мілкі краплини дощу.
Біля станції людей небагато, більшість у масках, позирають на колії, куди має прибути електричка та прислухаються до слів диктора. Михайло озирався, придивлявся до людей, а може якраз когось з знайомих зустріне. Давно в рідному містечку не був, тішився, що нарешті вирвався між люди. Ще й таке свято - День Перемоги, співпало з Поминальною неділею. Провідав могили родини і своєї Галинки, яку поховав три роки назад. Тепер, він живе в Києві, син забрав до себе. Йому минуло сімдесят років, але нелегке дитинство в великій сім`ї, згодом виснажлива праця тракториста, залишили сліди. На вигляд старий - худий, низенький, виснажений, бліде, морщинисте обличчя, на сіро – сині очі нависали густі сиві брови. При нагоді, вже тільки й годен з ким небудь прогулятися, поспілкуватися та відпочивати біля телевізора.
Сину, хоч і минуло тридцять п`ять років, але не одружений. Дід дивувався - Ото поїхав з якоюсь в Європу ( каже на заробітки), що то така мода настала на цивільні шлюби, не знати чи й доживе він до того дня, щоби побралися, чи й дочекається онуків? Всі дні в тривозі, в очікуванні дзвінка і так вже майже три роки. Але не шкодує, що продав свою хату, адже немає здоров`я підтримувати порядок і на городі, і в хаті.
Нарешті диктор попередила про прихід електрички. Михайло, поспішаючи, піднімався по сходах електрички, коли його хтось ніби товкав у спину. Ледь тримаючись на ногах, все ж спромігся зайти в тамбур, озирнувся. Раптова усмішка на все обличчя( але ж з-за маски не видно, тільки добавилося морщин), повеселіли очі,
- Миколо, це часом не ти?
Той, від несподіванки, закліпав очима,
- Ти ба! Оце так зустріч! Хапайся за ручку сумки, допоможи мені!
Дехто з людей уважно дивився на теплу зустріч. Вітання, усмішки, обійми і по- молодецькому, похлопали один одного по плечі. Людей в вагоні мало, вони присіли один навпроти одного. В цьому купе, біля вікна, дрімала жінка, років п`ятидесяти. Час від часу здригаються вії, на мить схилила голову, клювала носом.
Микола подивився на жінку і тихо до колишнього сусіда,
-Оце так зустріч, ще й в таке свято. Ти, що напевно приїжджав на цвинтар?
- Так, два роки тут не був, оце надумав. Воно погода некомфортна, прохолодна і сира, але вона нас не запитує,чи ми хочемо такої. Цьогоріч пізня весна, хоч я і в курточці та добряче промерз.
-То чому до мене не зайшов, ми б з тобою відсвяткували День Перемоги. Пом`янули би наших дружин. І на електричку б разом йшли. Бачиш до сина їду, зарубав пару гусей, зібрав яєць, хай потішаться домашнім.
-А, що Валічка теж пішла?
-Два роки, як пішла, мене одного залишила, - Микола закліпав очима, витирав непрохані сльози . Злегка затрусилися плечі, худі, жилясті руки закрили обличчя.
Михайло з сумом дивився на нього. Хоч цей чоловік й статурою виглядав трохи міцнішим за нього, але глибокі морщини на обличчі, як відбиток стресів, на все життя.
Микола заспокоївся. Ніби трохи соромлячись, зіжавши дві долоні докупи, поклав на своє коліно і позирнув довкола,
- Вибач, нерви здають, знаєш… Ти краще розкажи, як тобі живеться? Де син, чи одружився, може вже з онуками бавишся?
Михайло присів поруч, поклав руку на плече й ледь нахилившись, розповів про своє буденне життя. Бідкався про одинокість і в той же час тішився, що тепер має інакше життя. Не шкодує, що поїхав до сина, на свою пенсію б так не харчувався. Хвалився, що тільки й радості від сина, він для нього тепер справжня опора. Гарна трикімнатна квартира, комфортно, тепло, тільки би онуків дочекатися, більше нічого й не треба. Після розповіді, хитнув головою,
-Ну, а тепер ти повідай, як живеш?
-А може перекусимо, маю сало, яйця. Шкода сто грам не взяв, якби знав, що зустрінемося. Я такий радий, що тебе побачив. Жалкую, що ти хату продав. По- сусідству добре жили, ніби родина.
- Ні- ні, їсти а електричці не варто.Цей коронавірус дуже небезпечний, тож краще вберегтися. Тобі до Фастова, ще є час, тож розкажи, що там в наших краях , як нові сусіди господарюють?
Зжавши кулаки, Микола притиснув до грудей,
- Знаєш, я живу ніби серед вовків у овечій шкурі. Ти розумієш, ще й з двох сторін, Ганька теж хату продала. Купила собі квартиру в центрі містечка, з онукою живе. Правда мала вчиться в інституті, в Вінниці на педагога. Якось зустрічав її, тішиться, каже , хоч на старості років поживу, як люди. В теплі, з ванною, в цьому ж будинку магазин.
-Ото новини… ну, а ти чому так про сусідів, що п`ють, б`ються, чи дуже сваряться, що спати не дають?
- Не дають спокійно дожити. Може би краще пили, то хоча би віталися. А це, ніби домовилися, з чотирьох сторін паркани по три метри висотою. Ковані, мідні ворота, воно то красиво, але ж не по- людські живуть. Один - спочатку майже пів метра заліз на город, мурував фундамент під паркан. Згодом другий, теж заліз, правда менше. Зробив фундамент під паркан, ніби стінку для ями, огорожу для собаки. Вибач, все з під собаки, водою змиває в яму, смерід, а тут іще й дощі, що тобі сказати. Я якось насмілився сказати, що смердить на всю округу, то він послав мене на три букви, порівняв мене з собакою. Я цілий тиждень лежав слабий, що за людина, як так можна!
-А, що дружина його, діти?
-А, що діти, десь вчаться, не видно. А жінка кацапка… без нього й сапи в руки не візьме. Ніколи й не бачив, щоб воду носила. Оце ж наша з тобою криниця висохла, йти далеко, збираються підключатися до центрального водогону. Я теж вніс гроші, там керує Кучерявий, думаю хай буде, може дітям лишиться.
-Дітям кажеш, чи тільки сину?
-Розумієш, життя чи довге, чи коротке та написав заповіт на двох, хай самі розбираються. Тамара в Тюмені, навряд чи й на похорон приїде, але так Валентина захотіла. Не думаю, що тут хтось захоче жити, швидше за все, продадуть. Оті, що в твоїй хаті живуть,то в очі казали, щоби мене швидше Бог забрав, бо їм землі мало. Мають ракушку на базарі, він торгує рибою, видно хтось з ставків йому постачає.На обійсті БУС, «Мерседес», хоче гараж будувати.
-Це він на пів метра заліз в город?
-Ну, а хто ж….
-А , чому не пішов до архітектора, написав би заяву.
-Ой, мовчи заради Бога, чи й хтось добився правди?! Жінка вчителька, ніби має бути шановна пані, а сама з ним, як він трохи заліпе і мать перемать один на одного. Яке їхало, таке й здибало… Вона вчителька початкових класів, в мене волосся на голові дибом становиться, почувши її слова, уявляю, чого така людина може навчити дітей. В неї рідний брат у міській раді. Правда працює старшим по прибиранню території, керує двірниками. Сам знаєш, якщо там рука є, то мені туди й нічого пхатися. Хата на ній, колись перед людьми вихвалялася, що землю придбати –це не проблема, норовить і мій участок згодом придбати. Тож чекають моєї смерті… Думаю син продасть, не хоче в землі працювати, каже важко та й зараз всі хочуть комфорту.
-То коли це буде, продасть.. Ти зовсім гнешся від роботи. Може вже прийшов час і себе пожаліти. Що мало натрудились з дружиною, вона ж на п`ять років молодша за тебе, а вже пішла…шкода….
Обоє замовкли… кожен про щось задумався. Електричка,то зупинялася, то знову набирала швидкість… Жінка, що сиділа біля вікна, відкрила очі. Облапала руками голову, поправила хустину,
- Вибачте, я ненавмисно послухала вас і зовсім не дивуюся. У нас в селі теж дехто так живе…Чи це від жадібності такі люди стали, чи від заздростей. Скільки людині треба, адже з собою не забере. Забули про Бога, не мають до один одного поваги. І молодь, дивлячись на таких, тікає в світ, де більше справедливості, де окрім Божих заповідей, виконують закони Держави.
Відразу кивнула головою до Миколи,
- А ви й справді влучно порівняли…. Вовки в овечій шкурі… Я розумію, серед таких людей жити важко.. Хочете пораду, якщо син гукає до себе, не баріться. Пустіть в хату квартирантів, хоч на старість живіть для себе. Відчуйте справжнє життя, адже воно одне і безцінне.
Жінка копошиться… з під ніг забрала сумку,
- Вибачте, зараз моя станція. Щасливої дороги вам!
Чоловіки одночасно переглянули, подякували, побажали удачі.
Електричка зрушила з місця…. Михайло по плечі похлопав Миколу,
- Тобі теж скоро виходити. Доречі, що син? Якої думки?
- Каже, щоб приїжджав частіше… Але я відчуваю, що мені іще довго бути одному. Має двох онуків близнюків, жінка бавить. Їм лише по два роки, ти уявляєш, який там гармідер, крик, плач. А я таки собі хоч і нароблюся, але закрився в хаті, приляжу біля телевізора відпочиваю. Бог з ними, з тими вовками, якось доживу свій призначений час.
Раптово Микола закліпав очима, кілька сльозин скотилися по масці,
- Ти, будеш в наших краях, заходь, я завжди радий тебе бачити. Давай обміняємося номерами елефонів, можливо колись і мені доведеться бути в Києві. Може згодом знімемо маски, не піддамся цьому вірусу, при нагоді й зустрінемося.
В тамбурі електрички, на прощання чоловіки обіймаються, за мить Михайло подав сумку,
-Ну все тримайся! Не забувай, що є телефон, дзвони, я завжди радий з тобою поспілкуватися. А будеш в Києві, приїжджай, не цурайся!
У відповідь Микола подякував й декілька раз махнув рукою,
- Щасливо!
На очах сльози, трепіт в душі, під серцем щем, враз під язик поклав пігулку. Думки, як оси – Ой, Михайле, чи й побачимося… он , як під серцем пече. Не знаю, чи й витримаю, скільки ще проживу між цими вовками в овечій шкурі….
Михайло довго дивився у вікно… Від думок, смуток роз`їдав душу, його обличчя розбили страждання й розпач. Шкода сусіда, прожили поруч майже все життя. Згадував прожиті роки, сумбурні семидесяті, коли засівалися всі поля, країна набирала розмах в будівництві заводів, фабрик, залізниці. Як лагідно жили по- сусідству, допомагали один одному, на батьківській землі будували будинки. Немов у павутинні копошились думки - Чому змінилися так люди?
Він дивився у вікно, ніби там хотів знайти відповідь. Миготіли яскраві краєвиди рідної землі, поступово знімали напругу….
Травень 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Уздовж посадки жовто- зелені полотна,
Його весна, спромоглася вміло зіткати,
Яка краса, в травах високих зореквітно,
Оком окинеш, справді можна й заблукати.
Ранковий подих накинув сріблясті роси,
Кульбаби вмились, вмить розкрили парасольки,
Стрічали сонце, ласкали промінці– коси
І ніби в поспіх,повертали голіво́ньки.
Все завмирало, слухало дзвінкоголосий,
Птахів переспів, дзвенів, плинув у долину,
Веселий щебет, здіймався у піднебесся,
Й раптово губивсь, досяг бажану вершину.
Перші дні літа, так волого і барвисто,
Попід посадку синіють очки барвінку,
Наче розсипалось у спориші намисто,
Схоже світінню небесних тіл у відтінку.
І ця картина, моє серце зігріває,
Радість і ніжність сповиває мов дитину,
Ласкавий промінь за плечі обіймає,
Так несподівано осяяв літню днину.
04.06.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
Заглянь у душу, прочитай, як книгу,
І що на серці, так холодить мене,
Воно стискається несучи кригу,
В імлі туманній, не бачу я тебе.
Подібний айсбергу, чом не зігрієш,
В твоїх очах, нема сонячних зорин ,
Адже, я знаю, теж про ніжність мрієш,
То хто ж з нас здатний підкинути жарин.
Нас розлучали дні зимні, морозні,
І завірюхи замітали стежки,
Весни капризи, дощі віртуозні,
Ти побоявся підійти навпружки.
Тож не марнуй часу, настало літо,
Перегорни сторінку цього життя,
З промінням сонячним принеси світло,
Розтопи кригу, щоб мати майбуття.
2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Пора обідня… по стежечці піду,
Сама про себе, поведу розмову,
Яка краса нині в моєму саду,
Як передати чарівну, казкову.
Старенькі яблуні давно зацвіли,
Рясненько, гарно, не відвести очей,
Так мелодійно…. скрізь бджілки гуділи,
Ніби співали в танку веселих фей.
Не замовкають і на мить, поспішають,
Тріпочуть крильця, приваблює їх цвіт,
Й медовий запах., нектар випивають,
І порадіють щедрому буйно цвіту.
Трудолюбиві, як люди на землі,
І так красу, сприймають, як ми з вами,
Такі ж всього свого буття ковалі,
Бджолиний гул у вулику й ночами.
Вже розлетілися слова із гудінням,
Тож відволік від думок легкий вітерець,
Ще постою, налюбуюсь цвітінням,
Наче пушинки, злети бджілок навпростець.
20.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
П`янкі конвалії, вночі розквітли,
Золотий ранок побачить прагнули,
І він накинув на них срібні роси,
Промінь придав веселкової краси,
Їх чарували пташині голоси.
Широке листя , блискуче, лапате,
Рушник зелений в мене коло хати,
В ньому сховались маленькі дзвіночки,
Біленький цвіт, мов рясні сніжиночки,
Що опустили літаючі крильця.
Дарунки лісу … й фіалочки вінком,
Замайорів синій колір під вікном,
Літають пахощі, їх так багато,
В душі моїй, це ніби справжнє свято,
Дуже хотілось квіти обійняти.
Ні, не зривати, хай краса буяє,
Хай моє серце весну відчуває,
І обійстя…. і сад квітучий нині,
Втішає жити, так радісно мені,
Богу подяка за рай й світлу днину!
20.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
Проснувся ранок, гляну, любо,
Сонечко тче, вузьку мережку,
І по край неба злате жабо,
Вже проклада окрасі стежку.
А колір ніби водограї,
Ті веселкові, манять очі,
По землі топляться в розмаї
Я доторкнутись до них хочу.
Та тишу враз, рушать краплини,
Не знати й звідки взялись хмари,
Посеред неба, як щоднини,
Знов між собою ведуть чвари.
Напевно досить сперечатись,
І воду лити, аж через край,
Дозвольте сонцю усміхатись,
Хай блищить златом увесь розмай!
Долини вкриті, аж по вінця,
Дощик крап- крап, веселі гами,
Коли ж він врешті закінчиться
Щоб й ми потішилися з вами.
29.05.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Не королева вона й не імператриця,
А просто жінка- господиня, трудівниця,
Як сонце й місяць, й сяючі зорі на посту,
Дбайлива ненька, що всім дарує доброту.
Створює затишок і вчить усіх любити,
Сімейні цінності зберегти й просто жити,
Дбайливі руки, теплі, ніжно приголублять,
І на життя, від народження благословлять.
Слова сердечні, в пісні колисковій гріють,
І сновидіння страшні прийти не посміють,
Її любов оберіга душу дитини,
Учить робить… добро, щоб оминали війни.
Завжди уміла, в кухні справна господиня,
Тут голубців, котлет і пельменів ліплення,
Приносять втіху за столом і насолоду,
Вона донька, славного козацького роду.
Зашити, вишити, майстриня на всі руки,
Робота, дім і в той час пізнає науки,
Щоб передати, нині дітям і онукам,
Для них, як приклад у повсякденному житті,
Щоби навІки, всі родини жили в щасті.
В полі й городі, завжди дбає про урожай,
Й саджає квіти, прикрашає свій рідний край,
Щоби нащадки цінили і пам`ятали,
Землиці щедрість зберегли і прославляли.
Ту ціну хліба, дорогу, щоб усі знали,
І радість й гордість, щоб у душах відчували,
Та щоб квітучим, щасливим було майбуття!
***
Не королева вона і не імператриця,
Найголовніша жінка, це мати – трудівниця,
Кожна приносить у серця материнську любов,
Щоб на землі, життя продовжилося знов і знов.
29.05.2021р.
В селі Старе Бориспільського району, недалеко від Києва,
відкрили пам`ятник матері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Стара шовковиця вбиралася в листочки,
Чомусь несміло, їх блиск ніби намистинки,
У циліндричній формі тримає пелюстки,
Ще не розкрилися, іскрять срібні росинки.
Ранкове сонечко здіймається поволі,
За нічку з вітром, ще довгенько спочивало,
Тепер проміння, золоте розсипа в полі,
Й теплі цілунки шовковиці посилало.
Вона ж біль стримує, ледь гояться всі рани,
Зима з морозом, з вітрами завдали шкоди,
Стовбур потрісканий, сльозами вкрились шрами,
Весни чекала, сонця, тепла, насолоди.
Нині втішалась, тим травам, що бринять поруч,
Квітам кульбаби, що, як сонечка ясніють,
Чистому небу, тягнула гілочки вгору,
Цвіт у надії - всі листочки знов змужніють.
Стара шовковиця неподалік від річки,
Ледь- ледь схилилась, мов вітається з водою,
Радо розкрила, дивний, духмяний цвіт свічки,
І вкотре я, всміхнусь, потішуся тобою.
20.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Маленька гілочка торкається віконця,
Дрижить суцвіття, від частих пестощів вітру,
Не мре надія до світла, лине до сонця,
У цім природи хист, потягнутися вгору.
Часті дощі, кожного дня прохолода,
Геть зажурилась, моя молода калина,
Я разом з нею, ждала, чи буде нагода,
В мережці сонячній зігрітись, як дитина.
Куди не глянь, всюди зелені, розмай справжній,
Холодні зливи вволю пестили травичку,
Вона терпляча, хоч час від часу й брав відчай,
Ясніли мрії, тікав сумнів по струмочку.
Бурхливі води, нині землю напоїли,
Придали сили, від нині все хоче тепла,
Як барабани, гучні грози відгриміли,
В блакитне небо, калина квіти простягла.
24.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
За вікном буяє весна. Раптовий поривчастий вітер, чимдуж несе хмари, підносить, розділює їх на ребристі…. по небу ніби сходи вдалину…
Зненацька, до скла вікна на мить прилипає зірваний з дерев цвіт. І також раптово злітає, крутиться й стрімголов летить далі, деякі з них повільно, парашутиком, припадають до землі….
Весна… в душі Марини подвійне відчуття радості . З сяючими очима, вкотре, змахом руки, прибирала з чола біляве волосся. Час від часу дивилася на скло вікна, на ньому ледь помітно відбивалося її обличчя. Усміхнена сама до себе,з думками – Бач доню, я вчора навіть пофарбувала коси, хоча мій вік, сорок п`ять років, немолодий, як ти кажеш, але ж і не той вік, щоби забитися в якийсь куточок, завернуться в плед, як та гусінь у коконі просто чекати старість. Ні - ні, я так не зможу і не хочу, добре, що за фахом бухгалтер, хоч і робота за комп’ютером та все ж спілкування з людьми надихає до життя -. Прикривши повіки, з легкою посмішкою, схилилася до дверей балкона, радісним голосом,
-Так, здається прибирання завершено, настав час поніжитися у ванні.
Стрілки годинника поспішають до дванадцятої години… Вона вже має справи з мукою, місить тісто на пельмені, тож чекає на Дарину - єдину втіху в своєму житті. Донька , чотири роки в Москві, працює бухгалтером на будівельній фірмі. Два роки, назад приїжджала, на річницю поховання батька. Раптово підкралася печаль… життя Івана було закоротким, після служби на підводному човні, отримав опромінення. Хоча з Москви, де винаймали квартиру і повернулися в рідну Вінницю та рак, поступово все ж зробив свою справу. Відтоді, три роки Марина сама. Хто знав, що так складеться доля. А нині донька приїде не одна, а з своїм хлопцем - Русланом, ще й з його батьком, каже хоче познайомитися. Звичайно цікаво познайомитися, але ж це так далеко їхати, чи це вже заручини мають бути? Вкотре задавала собі запитання. Думка за доньку бентежила, - Поїде на чужину, але каже буде серед українців, бо вони теж з України, чому не сказала звідки, країна велика. Чи кохання в неї, чи може пожаліла хлопця, що чотири роки назад поховав маму, загинула в автокатастрофі. дивно, скільки часу пройшло, а його батько приїде сам, чи до цієї пори собі не знайшов жінки… Чоловіки ж загалом не такі, як жінки, в основному відразу знаходять заміну. А можливо, одночасно до когось з рідні їде погостити. Ой, що то думки, їх багато, як нині цвіту на деревах, як приїдуть може тоді про все дізнаєшся.-
Вечоріло… Раз – по - раз дивилася у вікно. Від думок , вузенькі брови вкотре підіймалися дугами, то знову вирівнювалися -- Довго добираються, хоча правда і дорога неблизька та вже ж, після розмови по телефону минула година, вже й мали бути. Так, заміжжя справа серйозна, хай би не поспішала… Але ж кажуть, дівку треба віддавати заміж, поки цвіте, як квітка. Мабуть хочуть маленьке весілля, то вже так і буде. Он, Тетяна ( хрещена), тільки зустріне і відразу запитує, коли будемо калиною і барвінком прикрашати коровай. Шкода, Андрій десь зник, після хрещення доньки тільки й бачилися пару раз, як приїжджав до батьків.. Толком і не вдалося поговорити, поспішав на потяг, його,ще відразу після школи, дядько забрав на будівництво в Росію. Напевно вже й дівчина була, бо червонів, коли запитували, чи часом не знайшов якусь росіянку. Буде Тетяна за двох відбувати, і за себе, і за хрещеного. Ото треба буде скільки горілки випити. Хоча в ресторані, це не в селі. Та то все пусте, хай би вже донька стала на рушник, якщо в них справжнє кохання й подарувала онуків, адже сім`я це краще, чим одній, як зозуля кувати.
В квартирі смачно пахло різними наїдками… Красиво сервірований стіл втішав її, уміє по- святковому накривати, так щоб гостей налаштувати на урочистий лад. На столі стояли тарілки з холодними стравами, Марина, м`яким рушником, старанно, до блиску натирала келихи для шампанського. А в голові знову роїлися думки - Ну, вона влаштує своє життя і все, мені би тільки онуків дочекати, шкода далеко, якийсь час хочуть пожити в Росії. Але ж згодом планують повернутися в Україну. Такі часи, сумбурні, подій багато, але ж життя триває. Хоч і війна другий рік та ще є можливість поїхати в Росію, може побачу, де вона буде жити. Врешті, колись ж ця війна закінчиться. Саме в цей час, коли витерла останній келих, різкий дзвінок перервав думки. З легким трепетом у душі, подивилася в дзеркало, грайливо підморгнула,
-Ну тримайся тещо, зустрічай зятя.
Здивуванню не було меж… Дарина обійнявши маму, запрошувала гостей до квартири. Руслан – високий на зріст хлопець, першим переступив поріг. Марина, привітно посміхнувшись, прийняла квіти, подякувала. Адже вона його декілька раз бачила по телефону, тож знайомство відбулося ще рік назад. За ним, злегка нахилившись, переступив поріг Андрій ( хрещений доньки). Від несподіванки вона закліпала очима, в недоумінні запитала,
- О! Андрію, а ти тут як? Скільки років, скільки зим не бачилися. Проходь - проходь, будемо разом святкувати зустріч. Бачиш донька приїхала з майбутнім зятем, є нагода познайомитися.
Позираючи в двері, ніби когось шукала,
- Здається мав бути, ще один гість.
Його обличчя засяяло сонцем, обійняв, поцілував в щоку. Дарина і Руслан, шоковані такою зустріччю, дивилися один на одного, ледве стримували загострені відчуття, щоби не задати запитання, звідки вони один одного знають? Андрій обома руками охопив молодят ,
- От таке сімейство зібралося! Тобі сину повезло з тещею! Що ж ти ні разу не сказав прізвище Дарини, можливо би я здогадався, що це моя похресниця. Якби була схожа на маму, швидше за все я би здогадався, а так попробуй дізнайся чия вона, з Вінниці та й все.
Марина від зустрічі розхвилювалася, почервоніла, збентежена такою подією, ніяк не змогла сприйняти, що Руслан – син Андрія. Виходить, що коли хрестили Дарину, він вже мав сина, бач, а мовчав. На душі трепетно, але відчувала полегшення, добре, що свій - .українець. Думки двоїлися, адже Андрій хрещений, це виходить два рази поріднилися.
За мить, уже запрошувала до столу, напевно тут немає чого заперечувати, мабуть так має бути - заспокоїла себе. Не бачилися двадцять п`ять років і ось такий сюрприз.Так – так, якось це все треба переварити, Андрій – мій кум, один з однокласників, тепер майбутній свекор моїй доньки….
За столом, уже вщухали вітання, тости і веселі розмови. Дарина , час від часу позирала на маму і на Андрія Степановича ( так називала його) , помічала їх пристальні погляди один до одного. Він майже весь час усміхався, брав страви і кожну з них пропонував Марині. Смакуючи пельмені з сметаною, пожартував,
- Ой, Руслане ці пельені такі вже смачні, такі смачні, чи й часом не з чарами? Я би такі щодня смакував.
Марина почервоніла, а зять в кишеню за словом не поліз,
- А, що тату, якщо чари на благо, чому не смакувати? Може мені вдасться умовити тещу поїхати до нас, ну принаймні хоча би на якийсь час.
Андрій звів густі брови на переніссі, злегка махнув рукою,
- Та ти ж сину не тягни воза поперед коней, на все сві час. Хай відбудемо весілля, а там, як батьки казали, як карта ляже.
Марині і не снилося, що все так складеться. Ні в якому разі доньку відмовляти не стане, адже Андрія, можна сказати, знала пів життя. Навіть у школі, інколи сиділи за однією партою. Хлопець - мрійник, спортивної статури з запальним характером, симпатичний, русявий з зеленими очима, мав вигляд охоронця, був на цілу голову вищий за неї.
На балконі спілкувалися молодята. Андрій з Мариною - на кухні пили чай. Він розповідав про своє життя, з болем у душі згадував про дружину. По закінченню розповіді, ледь усміхнувшись, сказав,
- Знаєш, оце зустрілися, я за скільки років, на душі відчув полегшення. Можна сказати, просто щасливий, що тебе зустрів, що наша молодь знайшла одне одного. В мене в Москві двокімнатна квартира, правда не в центрі, але для дітей підійде, до роботи недалеко. А я собі, щось підберу, на худий кінець, куплю однокімнатну, маю трохи заощаджень. Ну хіба можливо захочуть велике весілля, прийдеться якусь частину витратити, але за рік, думаю поповню, гадаю молодим треба жити окремо.
Вона, після випитого вина, розпашіла… Раз у - раз, на собі ловив її ніжний погляд. Така ж привітна і мила – думка плуталася, мов у павутинні. І тут, немов прокинувся, а може самотня, як і я? Тож нині не запитаю, треба відбути весілля, а далі життя покаже.
Ту чашку, що тримав у руці, ледь не пустив, вона вчасно підхопила,
- Ой, Андрію, ти так замислився, десь літаєш…
- Та напевно й тебе охоплюють думки, бентежать, хіба ні?
- Ну добре, піду готувати ліжка, вже пізно, пора відпочивати.
- Ні- ні, ми з Русланом зупинилися в готелі… Ти пам`ятаєш Ірину з нашого класу? Вона працює в Загсі, тож я з нею домовився за два тижні весілля, думаю ти даси згоду. Якби знав, що ти мама Дарини, ти би приїхала до нас, там би відгуляли весілля. Тут трохи складніше, але я про все домовився.Знаєш, у спадок маю квартиру від батьків, вже чотири роки здаю квартирантам. Оце недавно навідувався, ще на три роки підписали договір. Ця війна колись же закінчиться, тоді й повернемося додому.
- Ти завжди передбачливий, як і в школі, помітила і весело погукала молодят.
А час летів… Після невеликого весілля минуло пів року. Марині тільки й втіхи, робота, спілкування з донькою. Кожної неділі дзвонив Андрій, цікавився справами на роботі, здоров`ям і кожного разу , як підтримка,
-Ти тримайся, розумію, одній важко, але скоро ми це питання вирішимо.
Вона тільки наважиться його запитати, про яке питання мова та він, лише крізь легкий сміх промовить,
- Ну все свашко, все, бувай здорова!
А в самого ж кров грає. Чи й не роки - думки літають - Ще ж не старий,он дехто вперше одружується в сорок років. Чи не спроможній витримати погляди молодих, осудять, ні? А вона ж гарна жінка, ще в соку, таку привабливу іще треба цілувати і гладити те ніжне тіло. Напевно заради цього, перед дітьми, можна цей сором пережити.
Минув майже рік…. Марина збиралася їхати в Москву, Дарина народила сина. Оце сюрприз, бачила, що на обличчі донька трохи змінилася, але, що вагітна тримали в таємниці. От молодь - збираючи валізу, думка за думкою літала - Від них всього можна чекати і Андрій теж хороший, мовчав. Та тут же хвалила його, але ж молодець, дітям залишив квартиру і собі придбав, тільки не сказав, однокімнатну, чи двокімнатну та це все вже не так важливо. Може туди приведе собі дружину, шкода славний чоловік, а вже скільки років сам…
Вона спускалася по сходах вагона, коли за руку її підтримав Андрій,
-Ну нарешті. З приїздом!
Трохи соромлячись, прийняла від нього три червоні троянди, подякувала. Але він поводився дуже дивно, ніби чоловік. Прихилив її до себе, обняв, поцілував у щоку, прошепотів,
- Я так давно чекав цієї зустрічі.
Його сміливість вразила, перехопивши подих, обличчя зашарілось,
-Ой, дивися на нас люди дивляться.
Хоч вересень місяць видався теплим та все ж вітер приносив прохолоду. Від вокзалу, машиною їхали майже дві години. Вона не сіла поруч з ним, гадала так краще, безпечніше. Помітила його погляд, чомусь зрівняла з поглядом голодного кота, який би з насолодою з`їв щось смачненьке. По дорозі майже мовчали, вся увага на рух , автомобілів, як комах.
Він уміло вів машину, в серці плекав надію, що скоро можуть побути наодинці. За ці, півтора року після весілля, скільки думок і всі тільки про неї- Якби ж погодидася жити разом. Манить до себе, проникла в саме серце, загубив спокій, чи я не вартий її уваги? Чи не помічає, чи не хоче помічати, як я до нею ставлюся? Як підібрати ключ до її серця?
Після спілкування по телефону, інколи по скайпу, дивувався своїй поведінці, напевно вдруге закохався. Хоча й минуло скільки років після школи, часто згадував її веселі сині очі, усмішку, виникало сильніше бажання зустрітися, пригорнутися, зігрітися в її обіймах. Вкотре замислився,- Колись говорив мудрий Сковорода » Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Бач, разом вчилися, до того ж і куми, і ось тепер свати. Чи то доля так керує, хто знає, але я вірю, серце підказує, що я можу зробити її щасливою. Нехай тільки повірить і довіриться, адже це основне в сімейному житті.
Вони вирішили не чекати ліфт, сходами піднялися на третій поверх, Андрій, поставив валізи,
- Зачекай, дістану ключі.
-А може краще подзвонити? Чи боїшся розбудити онука?
У відповідь хитрий погляд, лукава усмішка,
- Там немає кого будити. Ми приїхали до мене, ти з дороги, тобі треба прийняти душ, відпочити. Не хвилюйся, в них все добре, я попередив, що приїдемо під вечір.
Як сполохана пташка, переступила поріг квартири. Від здивування кліпала очима, розхвилювалася, почервоніла,
- Чому мене не запитав, чи я так хочу?
- Це ми з дітьми так вирішили. Я запропонував, вони підтримали, навіть зраділи. Вважають, що так і їм вільніше, і нам краще.Тим паче син зараз у відпустці, хай самі бавляться, сім`я буде міцнішоюю Руслан дуже хотів сина, тож хай обоє і пізнають плоди кохання.
- Але ж моя присутність може завадити твоїм планам, відпочинку, якось незручно.
- Та перестань, я тільки радий твоїй присутності, хочу тобі дещо запропонувати.
Оцінюючи, роздивлялася квартиру, тут і не скажеш, що живе неодружений чоловік. Чисто, комфортно, зі смаком підібрані обої. На серванті весільне фото дітей, на столі кришталева ваза з цукерками і тут же на маленькому підносі яблука і білий виноград. Саме той виноград «Дамські пальчики», які вона обожнює. Невже пам`ятає, як колись пригостив мене? На якусь мить ніби завмерла, згадуючи школу і ті грона винограду, які тоді перед нею поклав.
Раптово перервала тишу,
- Таким виноградом ти в восьмому класі мене пригощав, пам`ятаєш?
- Ну, якби забув, мабуть би купив інший, - сказав і, як хлопчисько наважився підійти до неї, пристально дивився в очі, вона відчула, що не спроможна зробити крок назад, щоб відійти. Легкий дотик щока до щоки, хотів поцілувати, але вона, все ж спромоглася відвернутися,
-Андрію, це що?
- Це те, що я хочу тобі запропонувати. Хочеш одружимося, якщо ні, то давай просто жити разом.
Кров поступила до обличчя, руками схопилася за голову,
- Та ми ж з тобою свати,чи як? І як це сприймуть діти? Ти собі це уявляєш? В голові не вкладається, оце бовкнув!
- Ну, а якби не були сватами, якби випадково зустрілися, я б тебе точно не відпустив. Ти ж теж вже декілька років одна. Чи вато втрачати час, коли можно жити повноцінним життям. Марино, ми давно не діти, нам по сорок п`ять років, це чи й не вік, це ще не старість, а лише пів життя. До речі, мені син сказав, що не буде проти, якщо ми поберемося.
Як обухом по голові, вона відразу присіла на стілець…запала тиша. Він мовчки приніс їй рушники,
- Давай, краще іншим разом про це поговоримо.. Вибач, не втримався, прийми ванну, я приготую перекусити. Розслабся…. До дітей поїдемо через години три, не раніше і нам їхати не більше, як з пів години.
За вікном темніло… За святковим столом вщухали гучні розмови. Марина тішилася онуком, який уже солодко спав. Руслан прихилившись до батька, щось шепотів на вухо. Дарина, розрізала торт, пропонувала каву, чай, спостерігала за чоловіком. Що за шепотіння, що за секрети поміж них? Раптом Андрій підвівся,
- Слухайте діти, ми після солодощів поїдемо відпочивати. Даринко, я думаю ти не проти, щоби мама відпочила в мене вдома. А завтра зранку, разом наліпимо пельменів і приїдемо до вас. Вам втрьох буде весело, а я що один буду? Вважаю це просто не чесно, не покидайте мене одинокого. Я після завтра поїду на об`єкти, тоді й з Максом награється і з тобою наговориться. Гадаю, так всім буде зручніше.
Руслан тупо дивився на Дарину, ледь помітно кивав головою, щоби погодилася. Її очі забігали по всіх, двинула плечима,
-А, що мамо, я не проти. Тут вночі Макс заплаче, тебе розбудить. У нас режим, це ж не день, щоби гратися, вночі дитина має спати.
Марина розвела руками, трохи здивовано,
-Але ж я скучала за вами, приїхала тобі допомогти.
-Так, мамо, так. Я теж скучила, але ж ти приїхала не на один день. Я підтримую Андрія Степановича, якою би дорога не була, гарний відпочинок не завадить.
Обличчя Руслана, аж розпливлося в усмішці. Потираючи руки, він потягнувся за шматком торта, підморгнув батькові. Марина помітила це, стрілою прилетіла думка, -Він напевно домовився з сином. Але ж і донька підтримала. Збентежено, розгублено поглянула на доньку і ледь прикусивши нижню губу, на згоду кивнула головою й сказала,
- Ну гаразд, якщо ніхто не проти, може так і краще.
Андрій метушився, допомагав прибирати посуд, хотів якнайшвидше повернутися додому. Раптово заплакав Макс, Дарина поспішила до сина,
-О! Проснувся, саме час погодувати. Я пішла, тож завтра ми чекаємо на вас.
Руслан,з усмішкою на обличчі, на собі зав`язав фартух,
- Здається все, всім дякуємо, тепер моя черга попрацювати….
Андрій стояв біля дверей, переминавсь з ноги на ногу, усміхнений весело заговорив,
- Ну, що свашко, ми свою місію виконали, пора на сідало. Вважаю, на даний момент ми тут зайві.
Марина, знову присіла на заднє сидіння машини. Не очікувала такої гостинності, адже так хотіла поспілкуватися з донькою. Андрій лише позирав у дзеркало, щоби побачити її обличчя.. З однієї сторони він її зрозумів, але з іншої, не хотів, щоби залишилася з дітьми.
Він закрив двері машини, поклав руку на плече,
- Погода гарна, може прогуляємося? Чи ти вже хочеш відпочивати? Я хотів поговорити про нас.
- Вона різко повернула голову, кліпаючи очима запитала,
- Хіба між нами щось є окрім дітей?
- Марино,ти ж мене знаєш, я на вітер слова не кидаю. Приїжджай до мене, через два – три місяці Дарині треба подавати річний звіт по матеріалах.Ти ж в цьому знаєшся, допоможеш їй.
- Який звіт, вона ж у декретній відпустці?
- Ти вже забула, на яких правах ми тут працюємо? Подумай і про нас, чому ти там одна, я тут один. Чи я тобі зовсім байдужий?
Опустила голову, зробила вигляд ніби, не почула запитання. Рукою, ніжно взяв за підборіддя,
-Зараз нічого не говори, подумай. Я довго думав, чекав цього дня, щоби приїхала. Ми не діти і нам соромитися того,чого хочемо не потрібно. Я буду тебе шанувати, як зіницю ока. Ну, а який я ,ти сама знаєш. Дарина з Русланом знають мої наміри, підтримують. І я радий, що твоя донька розумниця і мене розуміє.
-Дарина знає? Чому ж нічого не сказала?
-Напевно не встигла…
В квартирі тихо… Андрій стояв на балкон. Вона вийшла з ванної кімнати,
-Андрію, я звільнила ванну, можеш йти митися,
Поспішив до неї, розставивши руки обняв, поцілував у щоку,
-Ось так би завжди!
Зашарілася, звільнилася від обіймів,
-Не тисни на мене, дай час подумати.
Наступний день, пролетів швидко. Вдвох ліпили пельмені… Андрій розповідав про роботу, згадував анекдоти, поділився думками, як би хотів жити далі. То лунав сміх, то раптово обоє задумувалися. Він намагався позалицятися до неї, нащо вона кидала суворий погляд, хитала головою, але ніяких слів. Адже вночі довго не могла заснути, а може й справді погодитися. Симпатичний, вміє обійти й діти не проти. Нав`язувалася думка -А який він у ліжку?- та відразу відганяла її. Боже, що скажуть знайомі, засудять? Їй здавалось ніби чула шепіт, чи ток переслідувала думка,- Будеш знову одна, самотність - не подружка, в душі хочеш спокою, а буде пустота, яка згодом принесе біль.
Сімейний обід, веселі розмови… згодом з Дариною та з онуком прогулянка. Вона тішилася хлопчиком, а він немов відчував її ласкавий погляд, солодко спав у візочку. Донька перша почала розмову про Андрія. Пояснювала мамі, що він, відразу після весілля, їм повідомив про своє рішення. Тому й поспішив придбати квартиру, готувався до її приїзду.
-Дарино, а якби я відмовила, щоби ти тоді сказала?
-А ти, що вже відмовила? Я думала ви вже спали разом…
-Тю на тебе, от молодь! Як у вас все просто?! Так, він вартий уваги, але я навіть не уявляю, що мені скаже кума, коли дізнається. Чи сусіди, скажуть на старості років баба з розуму з`їхала.
-А ти подумай про себе, навіщо тобі думати про когось. Якщо ти про тітку Тетяну, я думаю, якби вона була одна, не упустила б такий шанс. Тим паче вчилися разом та й жених завидний, не з бідних. Подумай, заробимо гроші, закінчиться війна, повернемося в свою Вінницю. Я би й зараз пташкою полетіла, хоча би одним оком побачити рідне місто.Знаєш мамо, сумую за Бугом, за квітучими вишнями, каштанами, а ще за фонтанами в парку й клумбами з різнобарвними квітами.
-Я подумаю, можливо ти й права. Але прошу, Руслану про нашу розмову не говори. Кілька днів побуду, роздивлюся, з часом вирішу,чи довго погостюю, як ні, то поїду звільнятися. Та тільки ти не підганяй мене, на це дуже важко зважитися.
-Ой мамо, будь простіша, чого боятися?
Минуло три дні… Андрій повернувся з будівельних об`єктів,
під обід, але не поїхав до дітей, вирішив прийняти ванну та відпочити. Хоч і вимотаний за ці дні та заснути так і не вдалося. З боку на бік перевертаючись, думки про Марину не давали спокою. Що скаже? І коли скаже? І, як втриматися від спокуси, коли вона в іншій кімнаті і така жадана? Діти владнали своє життя, на кілька років принаймні, а ми?
Хоча по приїзду передзвонив, що вже вдома, але приїхав до дітей коли стемніло.Ще з порогу попередив, що не голодний, вечеряти не буде.
Руслам, трохи здивований батьком, усміхаючись, тихо запитав,
-Ти, що відсипався? Чи пельмені для Марини Василівни ліпив?
- Думаю ми завтра вдвох наліпимо!- великим пальцем руки, торкнув сина в бік і голосно продовжив,- Василівно, поїхали додому! Напевно пристала за ці дні! Чи, ще не наговорилися з донькою. Що там Макс, давав спати?
За неї відповіла донька,
- Все нормально, але звичайно мама просиналася, коли пхикав.
І продовжила,
-Мамо, візьми до чаю шматок торта, що ми спекли. Хай Андрій Степанович оцінить наші здібності.
Андрій стояв поруч з Мариною,
-О! Солодощі це моя головна слабкість, обожнюю торти! Не відмовляйся, берем і поїхали.
Андрій під руку підвів Марину до машини, відкрив передню дверку,
- Прошу, пані! Сідайте поруч, зігрійте сердечко водієві.
Кров прилинула до обличчя,
-Андрію Ва….
Вмить, вказівним пальцем торкнувся її уст, заперечив головою,
- Нас тільки двоє, може досить так офіційно.
- Гаразд! Ти часом не випив?
- Ну де ти і хіба колись, за кермом мене бачила на підпитку? О, до речі, добре, що нагадала сідай, поїхали.
Їхали мовчки, вона намагалася дивитися на дорогу та все ж час від часу, крадькома позирала до нього.
За пів години, були біля будинку, він з пакета дістав пляшку вина, ледь усміхнувшись до неї,
- Добре що про вино нагадала. Дивися, мої хлопці подарували, бачиш французьке, є нагода розслабитися, як вважаєш?
Роздивляючись етикетку, посміхнулася,
- Мені здається я такого ніколи й не смакувала, як хочеш, спробуємо.
Ну от, нарешті потепліло – помітив про себе і вони мовчки вийшли з машини.
Закриваючи машину, Андрій позирнув довкола, не міг не помітити повний місяць,
-Маринко подивися, як світить місяць, напевно досяг піку зростання.
Вона поглянула й непоспішаючи пішла вперед, він йшов повільно, ніби капцями вимірював відстань, продовжив,
-А знаєш, повний місяць між людьми розпалює вогонь, кажуть інколи призводить до неприємних наслідків.А хтось каже, що цією місячною фазою можна скористатися так, що вона принесе удачу. Колись сам читав, що до кожного повного місяця треба обов`язково готувати початок чогось дуже важливого, щоб ця справа мала величезний успіх у майбутньому. Найголовніше - не кидати це на півдорозі.
Вона озирнувшись,
-Не відставай! Одне знаю, в таку фазу мені погано спиться, він ніби забирає енергію, часто навіює сум, буває бентежить. Іще інколи сняться всякі жахіття, що, аж мороз проймає.
- Значить нам повезло, будемо вином зігріватися.
На столі солодощі, фрукти, пуста пляшка з під вина і два келихи, в яких вина залишилося лише по декілька крапель. Вони сиділи на дивані, з екрану телевізора линула пісня »Эти глаза напротив».Чи то, так пісня подіяла, чи випите вино, притулилася до нього, немов шукала захисту. Розпашіла, слухала його серцебиття, хотіла рахувати та де там… Ото лупить - зробила висновок, чи це так вино мене розібрало. Заворушилася, хотіла вислизнути з - під руки, наче та пташка з- під крила. Його благаючий, ніжний погляд зупинив її,
-Не тікай!
Довгий, пристрасний поцілунок в уста, пробудив її жіночність, прошепотіла
-Андрію, що ти робиш зі мною….
- А що, щось не так, то скажи,- прошепотів у відповідь.
Відчув, як вона сильніше притулилася до нього. Поцілунки в шию, як пробудження весни, в її очах помітив блискавки. Не в силах зупинити бажання двох… . ЇЇ тіло тремтіло… підхопив, на руках заніс у спальню кімнату…
Надворі сіріло… в квартирі тихо. Вона боялася відкрити очі, в паніці прошепотіла,
-Ой, що ж я накоїла…
Він вже давно не спав, лежав з заплющеними очима, почув шепіт, посміхнувся. Злегка провів долонею по її оголеній спині, пригорнув до себе,
-Що пташечко попала в клітку? Тож знай, тепер я тебе нікуди не відпущу. Маринко, люба, от і все вирішилося, адже нам так добре було. Навіщо втрачати час, стримувати солодкі бажання, ми вже давно не діти.
Травень 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
[youtube]https://youtu.be/KnsE9mBSp-U[/youtube)
В ранкових сутінках… сокіл злітає,
Стрічає сонечко у вологій млі,
Чую в діброві, пташечка співає,
Мені нагадує про щасливі дні.
Думки торкнулись хмар у піднебессі,
Чому не сокіл, чому не літаю?
У душі молодість, чи не на часі,
У крилах силоньку, ще відчуваю.
Хоча й давненько зозуленька кує,
Сади уквітчані, прибрали вбрання,
Та жаль ,чомусь, вітер мене не чує,
Не спонукає до випробування….
-Ні - ні мій друже, відкинь сподівання,
Здаля шепоче,-Ти, вже старий, відлітав.
2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Відспівала ніч колискову,
З молодим місяцем тихенько,
Зустрічали окрасу ранкову,
Заяснився обрій синенько.
Та за мить засіяло златом,
І до верху палахкотіли,
Кольори нібито букетом,
Стрімголов до неба летіли.
Фіолетово, то рожево,
Відбивалось, переливалось,
Скрізь оранжево, вмить мінливо,
Та зненацька з сонцем зливалось.
В хороводі зникали зорі,
Синява… розляглась довкола,
Білі хмари в небеснім морі,
Малювали хвилясті кола.
Відспівала ніч колискову,
Відпочила земля доволі,
Співав зяблик пісню ранкову,
Прославляв… весну веселкову.
16.05.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Життя … життя, що коїться на цьому світі,
А чи ми маємо хист до кращого життя,
Коли червота давно гризе у суцвітті,
Землі квітучість, як поранені серця.
Жадоба, заздрість, збагачення, мов хвороба,
Що роз`ідає іще з самого дитинства,
Родини приклад, якою керує злоба,
До всіх зневага, нерівність ознака хамства.
Бо при союзі накрали досить легенько,
За копійки придбали фабрики, заводи,
І надто довго сиділи, ждали тихенько,
І все заради вигоди, статки в офшори.
Що їх життя, то наче в казковому світі,
Машини, яхти, дачі з виходом до Дніпра,
Й одяг шокує, бо весь народ у лахмітті,
Із секонд - хенду, серце від болей завмира.
О де ж та правда? Та за чиї ж то податки,
Розбагатіли? Здирають з людей три шкури,
За газ і світло. Самі ж купують «малі кімнатки»,
У центрі Києва і живуть без зажури.
Шуби з тварин, коштовності і діаманти,
У банках гроші, щоби миші не поїли,
Для цього справді треба замати таланти,
Навчили предки, з часом дуже знахабніли.
Вмілі артисти, поводяться перед людьми,
Чи роль виконують, неначе в серіалі?
Чи ми вже стали, для них давно холуями?
О, Боже – Боже, як позбутися печалі?
Кому довірить? Як забрать у олігархів?
Народом надбане, не шкодуючи сили,
Скажіть позбутись, як ненажерливих духів?
Щоб люди в статках жили і не тужили?
Війна на сході…і страшний короно вірус,
Які іще, нам іспити принесе цей час?
Чи олігарх придбає собі наступний парус?
Грошей віджавши на вакцині, ніби для нас.
На жаль, мовчить, народ зневірений втомився,
Хоч обіцяє весняне сонце гарний день,
На душі туга, ятрить, знову похилився,
Бо безнадія, до життя не несе натхнень.
13.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNtjyE65ROQ[/youtube]
Пір`їнами… ледь землю притрусило. Алича, абрикоса, черешня, вишня - скидає білосніжний цвіт... Схилились небеса… Весна холодна… в бузку не стало сили, на День Перемоги розпуститись нині. Щоб, як завжди, кожен з нас зміг прийти на цвинтар з букетом пахучого бузку, тюльпанів, нарцисів.
. В цей Великий день - День Перемоги пом`янути тих, хто віддав своє життя за нашу волю. Велика Вітчизняна війна… Сьогодні, як і в цей день кожного року - ці слова на вустах. Війна ХХ століття… Ця біда… прийшла майже в кожну родину. І рана, ще ятрить, і часом, як хто нисипе солі, згадавши про тих, кого немає поряд з нами. А скільки їх, відчайдушних, сміливих, непереможних полягло за нас з вами, щоби ми народилися й мали спокій. Кожен другий нині в могилах, а кожен другий із живих був поранений. А скільки сиріт, скільки жінок стали вдовами, залишилося без підтримки?! Їх не злічити, як і не виміряти той біль, що зазнав наш народ. Вони герої, за кожен крок рідної землі билися до останньої краплі крові. Цей подвиг залишиться у віках і кожного разу зі сльозами на очах, згадаємо в поклоні перед обелісками, могилами тих, хто пішов у інший світ. Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам`ять про героїв! Ми привітаємо з цим Великим святом - Днем Перемоги і схилимо голови перед живими, що є серед нас. На жаль, їх залишилось зовсім мало. Для них і нас цей день назавжди у серцях. Їм би жити в спокої, на жаль, знову в тривозі за країну. Адже вже сьомий рік Україна виборює свою незалежність. Полинно… гірко на душі і серце спокою немає. Бо знову діти й онуки йдуть на передову, на кордоні, захищаючи нас з вами. Страшні, часті звістки, про смерть воїнів ( синів і доньок), рвуть серця й душі матерів, дружин. І з острахом у майбуття, дивиться підліток. Та Україна, як квітуча калина, в мороз й холод вистоїть, як завжди. І залунає пісня солов`їна, прикрасять квіти Дніпровські береги! Бо ми народ нездоланний, непереможний! І гідні дати відсіч ворогу! Вчора - 8 травня, в День пам`яті примирення, йшов дощ. Упала не одна сльоза, за загиблими плакали небеса. Цей пам`ятний день - річниця капітуляції нацистської Німеччини, як символ перемоги над нацизмом.
Як хочеться в це вірити, що і в подальшому житті, нам вдасться це зберегти. Нині сонячний ранок… І чисте небо, вітає кожного з добрим ранком. Хай не згасає мрія, що прийде мир на Україну. Що втихомириться холодний, нестерпний вітер. Напевно, зірвані, розсипані пелюстки по землі, то, як сльози за загиблими на війні. В душах надія, розквітнуть яблуні і груші, бузок придасть білій красі відтінок спокою і віри в майбуття краще й мирне.
09.05 2021р.
***
Шановні друзі, читачі!
Щиро вітаю з Днем Перемоги!
В кожну оселю, в кожну світлину, зичу миру, щастя, здоров`я, спокою і достатку!
Єднання нам! І процвітання рідній Україні!
Я разом з Вами хочу сказати - ГЕРОЯМ СЛАВА! Вони завжди в наших серцях!
09.05 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
О черешенька, подружка мила,
Ти скажи, чому так зажурилась,
Хоч старенька- у весільнім вбранні,
Грієш серденько, втішаєш мені.
Розумію, ти сумуєш, як я,
Нині сонце в гостях надвечір’я,
Наче й світить, але, на жаль, не гріє,
Сильний вітер фату знов розвіє.
ПелюсткИ ніжні, чекають тепла,
Та надія, як вечірня імла,
Все ж розвіється, у день травневий,
Й вона злих, позбудеться приречень.
Я погляну за вікно раненько,
Привітає гілками ніжненько,
Легкий шелест і шепіт - не журись,
Йди до мене і ніжно пригорнись.
Ми з тобою, як подружки удвох,
Сум розвієм, хоча й не без пригод,
У жмут стиснем,тож віра воскресне,
І нас сонечко сповиє ясне.
06.05.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
На землю опустився вечір. До обрію котилось сонце, поміж хмар проникали промені, прилягали до землі. Деінде промінь смужкою приліг і тут, як тут веселі горобці. Вони жадали тепла і сонця, хотіли ніжності і любові, як кожен із нас на цій святій землі.
Якби ще спокою в душі…та де той спокій? Коли в душі й не залишилось сліз. Весняний поривчастий вітер, немов підштовхнув її , а то на якусь мить затихав, здавалося ніжно обіймав за плечі. Люба спішила на автобусну зупинку. Щоб , як завжди, завчасно прийти на роботу. Пішком не піде, бо до лікарні не менше, як кілометра три. Вона в лікарні працює з дев`ятнадцяти років, можна сказати все життя. Династія, вкотре немов шурхіт у голові, перед очима сім`я… І все заради того, щоби досягти мети, себе віддати улюбленій професії і знову допомагати людям.
За плечима прожите життя….Вона славна молода дівчина , заради мрії покинула рідне село. Навчалася в медучилищі - на сестринську справу. Дівчата частенько заздрили її витонченій красі обличчя. Карі очі, як магніт привертали увагу. Її грація, витончена постать дивувала оточуючих. Завжди уважна, хоч і інколи суворий погляд, але в душі доброзичлива. Завжди прийде на допомогу, якщо хтось у цьому має потребу. І хоч було тих кавалерів, на двох руках пальців не достатньо, але вона зустріла своє кохання з сільським хлопцем. Василь працював водієм швидкої допомоги. Їх кохання, як весняні квіти, цвіло й тішило батьків. Але в містечку є робота, тож і вирішили тут придбати житло. Важкі часи, грошей замало, але збудували будинок, хоч і не в центрі містечка, але тішилися, адже своє. Люба працювала в хірургічному відділенні, спочатку медсестрою, згодом операційною медсестрою.
Чи хтось та й колись рахував ті години, вистояні поруч з лікарем, біля операційного стола?!. Чи день, чи ніч, чи відпочила, чи ні, але завжди віддана своїй улюбленій справі. Її ціль - допомогти пацієнту зберегти та покращити здоров`я. Та ще й про батьків подбати, в силі життя важке,без допомоги старим ніяк не обійтись.
А час летів… У будинку галасно, дві кароокі донечки, гралися з татом. Колір очей і уста дівчатка успадкували від мами, а характер, більш спокійніший, то до батька. Їм обом притаманна сором`язливість скромність. І часом замкнутість - це більше, вже почалось у школі. Хоч і різниця між дівчатками майже чотири роки та завжди граються разом. Часом і якісь дрібні суперечки, але ж таким і є життя.
Дівчатка підростали… Змінювались пори року… Вже Віка закінчує школу. Хтось з однокласників пропонує розважитися, сходити на дискотеку, але її туди зовсім не тягне. Більше часу проводить вдома, хоч інколи і надокучала Оля, але вона її любила. Віка для Олі взірець, часто спостерігала, як сестра робить уроки, інколи до неї зверталася за допомогою та порадою.
Сім`я медиків – так на них казали люди. Хоча Василь і водій, але часто біля лікаря права рука,допоможе хворого занести в машину, якнайшвидше привести до лікарні . Адже життя людини - найвища цінність. І Віка, дивлячись на батьків, теж закінчила медичне училище. Після закінчення училища, поряд з батьком, працювала медсестрою швидкої допомоги.
Одного разу, батько пішов у відпустку, за кермом сидів Денис. Він вже декілька раз бачив Віку, вона йому давно подобалася. І ось, доля звела їх, дала шанс, вони знайшли своє кохання.
«Трудова династія»- часто повторював Василь. Тішився, що старша донька невдовзі стане на весільний рушник. Денис закохався, відчував підтримку від цієї сім`ї, тягнувся до неї. Йому було лише двадцять років, коли мама пішла в інший світ, він жив з дідусем.
Згодом відгуляли весілля. Як все добре,тішилися батьки. Віка пішла жити до Дениса. А Оля, напевно теж за покликом серця, вже навчалася в медичному училищі.
На жаль, в житті чорна і біла смуга йде паралельно і іншим разом ми потрапляємо на одну з них. Бажання весь час йти білою смугою, але це не завжди вдається зробити. Зимовий день швидко збігає. За кермом швидкої допомоги сидів Василь. За викликом, машина під`їхала до залізничного вокзалу. Він разом з лікарем поспішав забрати хворого з електрички. Піднімаючись по сходах послизнувся. Біда вірвалася в їх дім. Яка несправедливість є на світі, тож поспішав допомогти.
В чорних хустках дружина, діти… Не спромоглася доля його зберегти, захистити. Журба і відчай, їй же тільки минуло сорок шість років, а вже вдова. Аж затісно від сірих хмар, які її взяли в полон. Смуток переростав у душевний біль, що ятрив серце .
Сонце сходить і заходить… минали дні, життя продовжується. Люба, як завжди поспішала в операційну, душевний поклик - рятувати людей. І в той же час, в якомусь розумінні спасати себе, роботу сприйняти, як ліки, забутися, відволіктися від негативних думок.
Пройшло декілька років… .Оля після закінчення медучилища, теж працювала медсестрою швидкої допомоги. Зустріла русявого хлопця, Олександра, через рік вони побралися і вже рік живуть з Любою. Вона ж, як одинока голубка, була опорою обом донькам. Пригортала їх до себе, дарувала любов, допомагає в повсякденному житті, давала мудрі поради.
Згодом, дві доньки майже одночасно подарували їй онуків. Нарешті в сім` ю прийшла радість. Щирі посмішки та сльози щастя і надії на краще життя. Денис продав свій старий будинок і з Вікою придбали набагато новіший. Забрали й дідуся з собою, старий тішився, був задоволений онуком.
Минало літо… Тікали теплі дні ,ставали коротшими. Ранкова прохолода віщувала про осінь. І ось вже два онуки йдуть до школи… Перший дзвоник, сльози радості і надії. Люба дивилася на онуків, як добре, що все йде так, як має бути. Ой, які ж вони гарненькі! Шкода, що Василь всього цього не бачить. Але хто знає, а можливо й бачить, перепліталися думки.
Закінчувався дві тисячі дев`ятнадцятий рік…. Весь світ заполонила страшна звістка. Ковід - 19 - пандемія короно вірусної хвороби поширилася і по Україні. В зимові місяці дві тисячі двадцятого року, перші випадки хвороби шокували не тільки медиків, але і все населення. Але ні Віка, ні Оля не злякалися пандемії, продовжували працювати. Страх і жах, переслідував на кожному кроці.
Вже за вікном втішали первоцвіти, нагадували про весну. Але корона вірус поширювався.немов той вітер. Ніс прохолоду і все більше людей хворіють на запалення легенів. Не оминула пандемія і їх сім*ю. Першою захворіла Віка,майже місяць на лікарняному, лікувалася антибіотиками і дякувати Богу,згодом вийшла на роботу. Хвороба не зламала її,вона знову працювала медсестрою швидкої допомоги. А влітку, перехворіли Оля і Люба. Оля,більш - менш, в легшій формі. А Люба лежала в лікарні, потрібен був кисень. Страшні думки про смерть підстерігали кожної миті. Та доля дала шанс, у боротьбі за життя, промайнуло літо. І вся сім`я готувалася до школи,онуки йшли в другий клас. В надії, що все буде добре Люба вийшла на роботу. Життєві клопоти, біля своєї хати завжди є робота, ще й огород… Уже зібрали весь урожай. Не покидали думки за коронавірус, адже в інших країнах почалася друга хвиля епідемії.
Напередодні Нового року в хаті весело. Онуки, як горобчики скакали один перед одним, подавали Любі іграшки, з нею наряджали ялинку. А молодь рехтувала святкову вечерю. Як добре, коли дружно, любувалася Люба і дякувала Богу, що все добре.
Зима примхлива, лише після Різдва більш- менш засніжило, згодом і підступив мороз. На Водохреще так дощило, здавалося наче земля попала в полон осені. А вдома тільки й розмов про Ковід 19, про кількість померлих. Але всі працювали, допомагали хворим.
Хоч і зима набрала обертів, достатньо насипало снігу і мороз лютував, але всі сподівання,що пандемія відступить розвіялися вітром, вона поширилася, ще з більшими ускладненнями.
У будинку тихо… йшло лихо, шукало до кого пристати. В душі тривога, всі відчували недомагання. Зяті перенесли пандемію в легкій формі. Люба цього разу перенесла легше, але не обійшлося без антибіотиків. Віку і Олю,після тестування, відразу госпіталізували. Через пару днів, Олі стало трохи краще, а Віку перевели до палати інтенсивної терапії. Вже кілька днів Люба сама не своя, пекли думки, як вберегти дитину ? Всі старання лікарів проходили безрезультатно, ліки, не давали ефекту.
Весняний ранок… Та де ж те сонце? Чорна хмара закрила пів неба… Біда не оминула її сім` ю. Перед очима , ясноока , люба доня. Вікуся - вона так часто називала її. Повненькі щічки і рідний, теплий погляд, раз - у раз ввижався їй. Крики і плач, гірки сльози і відчай… Яке то горе хоронити своє дитя. Онучок дивиться бабуся в очі, - А мама де?
Хлопчик не міг зрозуміти, чому закритий гроб. Олі, хоч і було трохи краще,але їй не дозволили покинути лікарню, провести сестру в останню путь…
О, доле- доле, що ж ти робиш?! Їй же лишень минуло тридцять сім! Навіщо, ти біди приносиш…. А люди… Їх прийшло попрощатись так багато….душа кричить, ридає…Чому такий жорстокий світ? Але ж вона скільком допомагала, скількох спасла від смерті… Де ж справедливість Боже? Думки джмелині рояться в голові і вкотре Люба шепоче про себе,
-« То краще би було мені піти».
І обома руками пригорта онука, думки - О Боже збережи хоч їх! І вкотре згадує слова чоловіка -« Династія- це поклик душі». А, що хорошого вона принесла мені?
Від всіх думок і спогадів, Люба немов пробудилася від важкого сну. Людей в автобусі небагато. Правда нині всі в масках. Можливо люди вже зрозуміли, що їх треба носити, як захист, а не тримати в кишені. Та чи й зрозуміли? Вже скоро сорок днів, як Віка покинула цей світ…та материнське серце, до кінця своїх днів триматиме при собі цей біль….
*****
На жаль про таких людей, які в житті допомагають нам з вами, пишуть мало. А вони ж віддані своїй професії, за покликом душі – допомагати людям. У важкий час, ризикуючи своїм здоров`ям, цілодобово на варті людського життя. Лікують не тільки тіло, а й душу. Приносять радість, вселяють віру, надію та впевненість здолати всі хвороби. Низький уклін медпрацівникам. Про них, думаю - іще не раз напишуть. Кожне місто, містечко, має знати своїх героїв, тих хто не поїхав за кордон, а відданий своїй Батьківщині, своєму народу.
28.04.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
У піднебессі зірка засіяла,
І народилось маленьке дитятко,
То немов квітка весни забуяла,
Втішалась ненька і щасливий татко.
Змінилась нічка на день, а день на ніч,
Вставало сонце омріяне сяйвом,
О, як же добре, як йдеш піч – о – пліч,
Коли підтримується добрим словом.
У вишиванці з золотом світанки,
Де тиша, спокій і порозуміння,
Там босоногим зустрічаєш ранки,
Себе втішаєш, росте покоління.
Уже позаду недоспані ночі,
Ясніший місяць увібрав тривоги,
Біля колиски голоси співочі,
Вже відлунали, вийшли за пороги.
Хата мов вулик, розмови, поради,
В очах зоринки, дитя йде до школи,
І ти в нащадка помічаєш вади,
Від хвилювань не раз руки хололи.
Вдосталь освіченості, шляхетності,
У сім`ї кожній, доволі турботи,
Неначе й гени, в них зовсім не ті,
І не той настрій до навчань, до роботи.
Та відлік часу сплив занадто швидко,
І самостійність вершить сподівання,
Й не раз почуєш, докірно- Ну мамко,
Твоє життя мені розчарування.
На гущі кавовій, ні, не ворожу,
Коли все ж йду по життєвому шляху,
Знайти потрібно, лиш добро для душі.
Тож основне, щоб прожити в розкоші.
А, що попереду буде,побачим,
Принаймні тут - не першорядні гроші,
Та й не назву своє життя собачим,
Бодай шкода та ваше таким бачу.
Роки минають, весільні рушники,
А по них маки і волошки сині,
Веселі в ліжку, неначе голубки,
Батьки хатину придбали дитині.
Надмірно тягнуться весь час, як воли,
А їм, знов кажуть,часи важкуваті,
Як це прожить - не купить «Кока- коли»,
Хоча старі, зовсім не в захваті,
Та що ж поробиш, треба помогати,
Щоби навчились самі виживати.
Так пори року, змінялись кілька літ,
Є малі діти, ото справжня радість,
-Життя невдале, то сусіда пристріт,
Їх розпинає всіх за нас заздрість,-
Тільки й почуєш ті слова по хаті,
Старі сумненькі, що в руках планшети,
Гризе сумління, думки волохаті,
За що живуть, влаштовують бенкети!?
А погуляти, діти вміють добре,
Хай онучата в старих поночують,
Ну, а звичайно, коли їм, зле зовсім,
То вже тим паче, тож краще нас лікують.
Холодні зими, газ забира грошву,
О, як настачиш? Пахать неохота,
-Адже я раз, на цьому світі живу,
А за комп`ютером, що не робота?-
Якусь рекламу, комусь скинуть вранці,
Уже копійка, дитині в школу є,
А, як пусті, два гаманці, так зразу,
За гроші докір, на що дід складає?!
Чи часто бабця спішить до базару,
Їм скільки треба? Могли би й помогти,
За день чи два несуть повненьку тару,
Чи й дали вдосталь?!Допомога! Все би забрати.
Їм жилось легше. Хату будували,
Хоч самотужки, те давно минуло,
Але такої, в банку позики не мали,
А, що якби… із заначки відбуло.
А чи подумать можна, все на ліки,
Спустили й не мають грошей прожити!
А коли хочуть, щоби йшли онуки,
А за, що діда і бабу любити?
Як на городі старенькі, все( окей),
Гарний врожай, весь поспіхом збирають,
Як відірватись? На планшеті ж хоккей,
Ще ж місяць жовтень куди поспішають?
Гостей приймають - онуків до старих,
Тож нехай тішаться, трохи гуляють,
Ні, не відмовлять,знають матимуть гріх,
І най хоч трішечки позабавляють.
Роки минули підросли онуки,
Стежки далекі, стали до всіх батьків,
Вже й повивчали основні науки,
Нема давненько зорин у малюків.
В тих оченятах яснооких на жаль,
Не поспішають провідать, як колись,
По старій хаті розвіялась печаль,
Та слава Богу, що уже піднялись.
Зв’язки, стосунки - спадок до роботи,
Щоб гарував за три штуки, що дурень?!
Скоти, горбатитись, то так на когось,
Тож тільки мова - уже взявся мігрень.
Знов планшет, друзі, розваги, стрілялки,
Довгі розмови про життя сумбурне,
Ьо, як від ліні, найкращі пігулки,
Не переймаються й так життя гарне.
Он дід є й баба, батьків потормошу,
Допомагать? Хай осилюють самі,
Глянь, невелику ж мороку приношу,
Ще нароблюсь, дайте відпочить мені.
.
За вікном зимонька, намети снігу,
Забута хата? Та ні, там світло є,
Пес мабуть спить, бо ніякого сліду,
Кого діждатись?! Дідусь сніг відкидає.
Так у родинах, жаль, часто буває,
Їм скільки дай, завжди скажуть замало,
Під серцем щем, аж розпач душу крає,
Чомусь дитя позирає зухвало.
Та світ змінився - ніби відстаємо,
У людських помислах любити працю,
Надто прискіпливі, шкода, стаємо
Чи й зрозуміють, колись діда й бабцю?!
Я трішки тішуся, то ж не всі такі,
Може буяє так їхня молодість,
Колись ачей й зникнуть почуття терпкі,
Чи у них згодом, пробудеться совість.
10.03.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Зробити крок занадто важко в житті,
Коли знаходишся, ти ще в суцвітті,
Де забагато квітів уже рудих,
І заважають тобі зробить подих.
А чи спаплюжені вони вже вітром,
А чи занадто зігрівались теплом,
Й самі, невІдомо тому сусідству,
Зненацька линуть мов у гнилу паству.
Й напевно здатні відкрити пелюстки,
Швидше це все зробили би залюбки,
Вже зруйнували, ті свої надії,
І непомітно загубились мрії.
Бо поєднався з рудою шушваллю,
І згодом сам, ти стаєш з нею гниллю,
О, цвіт жіночий ти, чи чоловічий,
Щоби не став, такий же злий, їдючий.
Не грайся з вітром, не принесе добра,
Не обіймайся з рудим, бо він тепла,
Тобі подарить занадто багато,
Що тоді згодом, це не стане святом.
Ти вже, на жаль, поступово рудієш,
І з часом дуже про це пожалієш,
Та тобі важко, вирватись з обіймів,
На певний час, ти мов занімів зовсім.
Доки не пізно, піднатуж всі сили,
Хоч і здається світ уже не милий,
На зло всім тим, хто загине в спокусі,
Спроможним будь, втекти у цьому русі.
Ти пелюсткИ ніжні розправ сміливо,
І заживи, як всі квіти щасливо,
Ми на землі, мов посаджені квіти,
Щоб всього в міру, мати і радіти.
Змогли навчитися по стежці життя,
Щоб геть позбутись гнилого сповиття,
Продовжить рід батьківського суцвіття,
Щоби зростало мужнім покоління!
22.04.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Чи я втомилась від плакучої весни,
Але і холод сповива кожну днину,
Сприймать не хочу, ніяких її провин,
Вона ж нагадує маленьку дитину.
Яка зробила перші кроки по землі,
Порозсипала довкола первоцвіти,
І я втішалась, на серці добре мені,
Очі чарують, зваблюють дивоцвіти.
Та час спішить…то ж розквітай дівицею,
Вдихни в берізку і бузок, обвий теплом,
І для трави, стань теплою водицею,
Злети пташиною, впевнено вкрий крилом.
Святу землицю, захисти від мороку,
Із сонцем всесвіт прикрась вінком й златом,
Розвій сміливо, пелену, без сорому,
Угоду з вітром підпиши ненароком.
Ти ж господиня, сумніви переборюй,
Вдягай черешням, вишням біленькі сукні,
Мов наречені, хай квітнуть, все підкорюй,
Бо ти ж уже, стала весняною пані.
Мабуть втомилась від плакучої весни,
Маю бажання, хай всіх торкнеться промінь,
Й в людей не буде непорозумінь, війни,
Хай зазвучить, веселий пташиний гомін.
*
Тож пробудися весно, принеси радість,
І хоча б трішки, звесели нашу старість.
17.04.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Спадали сутінки … сіра імла ховалася між гір… Перші сонячні промені торкалися хребтів Карпатських гір і де – не – де проникли до дерев й торкалися шовковистих трав. Здавалося дерева іще дрімали й птахів близько не чути, лише здаля пісню заводив зяблик. А вітер теж сховався поміж гір, чи задрімав з теплом у літній спокусі, чи заховався в глибоку шпарину, чекав нагоди розгулятися…
Стефан крутився з боку на бік… десь сон пропав. Все тіло огортала прохолода - Тож здається літо - вкотре крутилися думки - Чому трясе, неначе маю лихоманку.
За кілька хвилин, запаривши гірські трави, він насолоджувався чаєм. У роздумах - Може поїхати та грибів назбирати, але ж, ще так рано , краще якби роса спала. Уже зігрівшись, відчинив вікно. Свіжість повітря збадьорює, але помітив з-за гори темніло. Збігло лише декілька секунд , здалеку почув легкий барабанний бій грому. Та вмить, очі засліпила блискавиця й загриміло гарматним боєм. Тож, що це, але ж хотів сісти на коня, зібрати ягід і грибів прихопити. Запаси закінчилися не гріх було б обсмажити з цибулею, як часто готувала дружина. О,Софійко – Софійко, ще за тобою млію,але ж я живий…
Він лежав на ліжку, звісивши ноги і вкотре згадував дружину. Шкода, пішла так рано, адже йому лише тридцять шість і діточок не мали. Хоча б одне, нехай би й дівчинка, то заплітав би їй коси і тішився. Хай би успадкувала твої очі, в яких, так часто, я при зустрічах топився. Що ж нині ? Тож не поїду кудись та й чого їхати? Он роботи достатньо, вже з дерева скільки всього зробив. Хоча й на руки важко, але мені Бог дав талант, маю виконувати. Та й жити, треба ж за щось, тут скаржитися гріх, адже попит на вироби є, за кордоном в захваті від них ,беруть на сувеніри й знову замовляють.
Так, він любив свою справу. Ще змалку, різьба по дереву його втішала. Різьблені скриньки, фігурки, настінні декоративні тарілки, намисто. Софійці подобалося фарбувати намисто, але ж тепер йому не хотілося його робити, бо часто, згадавши її погляд, до болю щемило в серці..
Дощ, наче відчував його настрій, обійшов стороною. Через пару годин, Стефан їхав на коні, тримав напрямок до річки Лімниці. Любив купатись, а згодом можна гайнути в ліс, чи в гарному настрої взятися до роботи. Марс йшов спокійно, час від часу, повертав голову до господаря, чекав команди. Та чомусь настрій зіпсувався. Чи це вітер так війнув, що важко перевів подих. Лише поглянув на дерева, явір і ясен бадьоро шелестіли листям. А поруч висока сосна, неначе дістала до неба. Стояла нерухомо, немов замріяна. Неподалік, трохи в бік, полотном розстелилися квіти червона рути. Приваблювали до себе, манили зірвати , але його відразу сповив гіркий смуток… немає кому принести ці чудові квіти. І тихо звернувся до коня,
- Ану Марсе, давай трохи швидше. Той, різко змахнувши головою, розвіюючи гриву, помчав по стежці. Йому здавалося, що він летить, від задоволення примружував очі, вітер куйовдив його чорне, як смола волосся. Чуприна раз - у - раз здіймалася й припадала до чола. Порив душі, забути про все й кинутися у вир з головою.
Здаля, виднілася широка річка… Під сонячним сяйвом сріблилась, переливалась веселкою.
- Спокійніше Марсе ,- звернувся до коня, скерував віжками.
Кінь ледь підняв передні ноги, крутнув головою й зупинився. За мить, від несподіванки, Стефан вирячив очі. На березі річки побачив силует голої жінки, смуглява шкіра кинулася в очі.Цікаво, така, як я , як моя Софійка. Сонячне проміння світило на неї, мерехтіло по ній, вабило підійти ближче.Чорне волосся, майже прикривало талію, вітер злегка куйовдив його, підкреслюючи її стрункий, витончений стан. Щось стиснуло в голові - Це ж треба, здаля так схожа на дружину, ой, чи це мені ввижається. Похапцем, до дерева прив`язав коня,
-Тихо – тихо, ні звуку. Дай насолодитись цією русалкою. Чи й справді видіння?
Лише за кілька секунд, машинально знявши з себе весь одяг, потай йшов до неї. Навіть не помітив, як його наготу пестив вітер. Босоніж ледь торкався камінців, боявся шарудіти, налякати те видіння. Підходив ззаду, закипіла кров, тремтіло тіло. Бажання спокуси … та, як його подолати? Кинуло в піт… думка - Ні – ні , здається це не видіння-. Втрачав розум, йому б остудитися, але вже не спроможний керувати своїм бажанням. Немов потрапив в кайдани пристрасті, миттєво рукою затиснув їй вуста, над вухом благаючим голосом майже кричав,
-Не кричи, чуєш, прошу не кричи. Я тільки налюбуюсь тобою і відпущу. Не знаю хто ти, чи примара, чи й справді переді мною така красуня, що я неспроможний відвести очей.
Роза завмерла від несподіванки. Стрілою думка - Голос знайомий, тю чи дядько Стефан, хтоб з чужих тут може бути? Чи згадаєш в таку мить, з переляку можна й переплутати. Відчувши дотик його гарячого тіла, вмить пронизало її тіло струмом. Той дотик, їй здався ніжним, за мить тепло розбіглося по судинах. Не закричала, зашепотіла,
-А ви відпустите мене?
Вкотре кинуло в піт… то лише на мить. Завмер, знайомий голос, хто це?. Трусився, зуб на зуб не попадав, лагідно заговорив,
- Давай удвох скупаємося і все.
У відповідь тихо прошепотіла,
-Добре дядьку Стефане, добре.
Чи від бажання, чи від хвилювання, в голові гуділо, він не почув, як вона назвала його дядьком. Почув лиш останнє слово –«Добре».
Підхопив на руки, поніс у воду, разом із нею занурився по груди. Вона ж спокійно подивилася у очі, ледь усміхнувшись,
-Ой, та, я ж гола, відпустіть мене.
Та саме в цей же час, руками обвила його голову, він нахилився і устами торкнувся її шиї, лише тепер на ній помітив бурштинове намисто. Вмить відсторонився, немов після похмілля, дивився на неї,
- Розочко це ти?
Вона все ще не помітила, що він без нижньої білизни,
- Пустіть, нехай я хоч купальник одягну. Мені трохи не зручно… Але тут я часто купаюся і не раз тебе бачила, як кажуть у чому ненька породила.
Здивований погляд до неї, поставив на ноги, задивився в її красиві балухаті очі. В них сонячне проміння, тепло торкнулося його душі. Вона розвернулася, хотіли йти до берега. Гаряча рука ніжно торкнулася її талії, лише тепер вона дивилася на нього з голови до ніг, помітила його наготу. До нього ж тільки тепер дійшло, що він, за звичаєм зняв з себе весь одяг. Почервонів, як той варений рак, трохи засоромився, поглянув у бік, мав намір кинутися у воду і плавати. Але вона, хоч і почервоніла, миттєво до нього зробила крок.
- Чого соромитися, що природно, то не бридко.
- Ой, пробач та ти напевно так близько чоловіків не бачила.
- Тю чому не бачила, навіть відчула у собі, правда, це було тільки один раз. Живу я нині, як зів`яла квітка, додай кохання, як води з криниці. І розбуди в мені жіночу пристрасть.
Засміялася і закинувши руки догори, повисла на його шиї, ніжний поцілунок його плеча… Її волосся пахло лавандою, зводить з розуму. Гарячі, як вогонь уста припали до її пишних губ. Відчув той солод, якого вже два роки не мав і те, спокусливе бажання, яке ночами не давало спати.
Єдиний поцілунок і вона миттєво, розкинувши руки, кинулася у воду й попливла. А він не зміг отямитися від поцілунку, декілька раз занурився у воду, тушив полум`я, що ятрило душу й врешті вийшов на берег.
Побачивши господаря, кінь декілька раз копитом вдарив по траві, немов привітав його з поверненням. Стефан, похапцем одягнув плавки й впав на траву, дивився у небо.
Пливли білі невеличкі хмаринки і в нього немов політ роздумів.Сам себе сварив і що за звичка, роздягнутися догола, коли йдеш купатися. А , що вона? Що за мова? Напевно вже мала стосунки з чоловіком, а їй же здається лише двадцять. Він пригадав її бабцю Розалію. Її красиву доньку Ангеліну, яка народила Розу, а сама пішла в інший світ. Красуня… адже йому тоді було лише шістнадцять років. Добре запам`ятав, про цей випадок, все cело гуділо. Хоч і розкидане, хата від хати далеченько та люди в той час були дружнішими, ніж нині. А ,що ж Роза тепер? Здається від бабусі ні на крок, але хтось таки насмілився, зірвав квітку. Казали люди, що в ті часи, ми молоді були безвідповідальні, що вже тепер говорити. Мабуть треба їхати від гріха подалі. Зненацька заржав кінь, він почув плескіт води. Роза підбігла до своїх речей, одягла топік, підв`язалася махровим рушником,
-Зараз трохи зігріюся та ще раз скупнуся. Вода здається теплою та все ж ноги зводить. А ти, що більше не будеш купатися?Чого їхав сюди?
- Мабуть відчував, що ти тут та й приїхав подивитися на молоденьку красуню. Правда трохи зхибив перед тобою, осоромився.
Вона другим рушником витирала коси, усміхалася, позирала на всі боки. За кілька хвилин, рушник повісила на дерево й на шиї поправила намисто.
Він побачивши, як вже тріпала волоссям запитав,
- Ти купаєшся з намистом? Чого не знімаєш?
- Це мамине намисто, мені, як оберіг. Так бабця сказала. Воно у мене на шиї, ще з дитинства.
- І, що оберігає?
- Так. Принаймні , мені так здається.
Роза не соромлячись, прилягла біля нього,
- Ти не їдь, побудь іще трохи, адже тут так гарно і ніхто не заважає. Ну хіба, що твій кінь. Он,як позирає на мене, напевно ревнує.
Не дочекавшись відповіді, ніжно торкнулася його волосся на голові,
-Ти вже два роки без дружини, чому не одружишся? Я знаю, як це важко… Адже теж два роки поспіль, не маю чоловічої ласки. А воно ж так хочеться, немов того меду, чи нектару, що навесні чи влітку збирають бджоли.
Невже такі слова може говорити ця дівчина? Здивований та все сказав,
- Та де ж тут знайдеш, всі повтікали за кордон, а молоденька чи й захоче піти за такого, як я. Дивуюся, як це ти, ще кудись не поїхала . Тож на бабусину пенсію мабуть ледь кінці з кінцями зводити.
-Та нічого, я вишиваю рушники, серветки, передаю за кордон, копійка є, іще й непогана, тож плакати не буду. Та й не хочу покидати бабцю, рідний край, цю красу. Он поглянь туди, бачиш, яка сосна висока, струнка. А гори, що одягли на себе шапки з хмар, ніби підпирають небо, хіба десь побачиш таку красу.
Він повернувся до неї, рукою торкнувся волосся,
-Я теж люблю свій край. Навіть ніколи й не мріяв, щоб поїхати світ за очі та все покинути, хоча й залишився сам.
Її прямий погляд збуджував його, час від часу, увагу привернуло намисто, яке вона часто мацає рукою. Немов спеціально привертала увагу до своєї красивої шиї, молодого пружного тіла. За мить він копошився, хотів встати, але вона різко наставила руки, хотіла завадити. Несподівано для самої себе, великим пальцем правої руки зачепила намисто, воно миттєво розсіялося по траві.
- Ой, - вирвалося з її уст.
Від здивування, брови, як шнурочки, піднялися догори і ледь усміхнувшись подивилась на нього. Стоячи на колінах, кинулася визбирувати намистини,
- За все життя, скільки себе пам`ятаю, це намисто вдруге розсипалося, щось має відбутися.
- Вибач, це моя провина. Треба було попередити, що буду вставати.
Бажання піднятися відразу зникло, прямим поглядом дивився на неї,
- А що тоді, такого особливого, сталося? Удача, чи навпаки?
Роза, задумуючись, збирала намистини. За мить, різко поклала їх у свій капелюх, в якому завжди приходила на річку,
- Мені бабуся розповідала, що раніше, якщо жінка вийде на вулицю не одягнувши намисто, то немов гола. Це наче оберіг, захист від злих духів і недобрих людей. Не хочу вірити в якісь прикмети. Чого протистояти, краще зробити так, як бажає душа, чого терпіти…
Впевненим рухом з себе зняла топік, її перси торкнулися його тіла.
В ній вибухнув вулкан емоцій, якими уже не можливо скерувати.
Зашуміла листва на деревах, неподалік заспівав зяблик… Кінь приліг на траву, немов соромлячись, підглядав за молодими людьми, які в собі гасили вогонь кохання, опинилися у владі солодкої спокуси.
По воді мерехтіло сонячне проміння.Часом топилося в ній, за мить золотом і сріблом відбивалося по воді. Стефан на руках ніс її у річку,
- Ось так,тепер можна й розслабитися. Ти не шкодуєш про те,що сталося? Така солодка, зваблива, пристрасна і водночас ніжна.
Чи можна передати стан душі … Тріпотіло серце. Всього не скажеш, думка за думкою хвилями напливала на нього - Але ж для мене молода, що скаже тітка Розалія, якщо дізнається? А, якщо щось… та ні. Вмить відігнав нав`язливу думку. За один раз нічого не станеться. І тут же, немов язика прикусив, ой мовчи дурню, в житті всього буває.
Минуло три години….. Стефан у руках тримав віжки, йшов майже поруч конем, час від часу позирав на Розу. Вона, одягнена у літній білий сарафан з рожевим відтінком, осяяна сонцем , йому нагадувала латаття. Адже темне волосся сховала під капелюх світло рожевого кольору. Він порівняв її з ніжними пелюстками цвіту, що можна не раз побачити край берега річки. Сидячи у сідлі на коні, вона інколи на собі ловила його погляд у відповідь усміхалася. Та інколи на нього дивилася якось особливо, а іншим разом наче задумливо.Підкрадалась думка, а може це і є, те справжнє кохання, коли обом так добре. Адже вперше в житті зрозуміла, що таке бути справжньою жінкою, відчути шалене бажання близькості, той поштовх всередині себе, насолоду, яку іще ніколи в житті не відчувала.
Неподалік від села, дівчина, сидячи у сідлі, ледь прихилилася до коня, рукою торкнулася його шиї й голосно,
-Стефане зупиняйся. Далі піду сама, краще,хай не бачать нас разом. Не хочу, щоб бабуся дізналася про наші стосунки, боюсь зовсім сон втратить і так мало спить. Ти не шукай зі мною зустрічі. Хоча я тебе давно обожнюю, але ж не одружишся, на жаль, різниця у роках.
Вона копошиться, зашарілась, а він ледь зблідлий, зняв її з коня й поцілував в щоку,
- Вважаю, що шістнадцять років, це не завада для кохання. Я би хотів тебе бачити у своєму ліжку.
Не дала йому договорити, долонею прикрила уста,
- Мовчи!Життя покаже.
Роза мала гарний настрій, з думками поверталася додому. – Як я здуру назвала його дядьком, добре що не почув, ото мабуть би сміявся. Але ж він такий класний, сильний, а запах його тіла, як наркотик. За мить ледь скривилася, пригадала Антона, з яким провела єдину ніч. Хоч він теж угорець, але ж паскудник , як той кіт, після всього, що було навіть не прийшов, а згодом з батьками виїхав до Мукачева. І тут же, в душі покаялася, сама винна, хіба можна людину розкусити за три тижні, дурепа повірила. І тоді теж розсипалося намисто, це ж треба , чи справді прикмета і діє, як попередження. А можливо цей раз навпаки і все буде добре. І я теж фарбуватиму намисто, як Софія.
На обійсті, біля старого дубового столу, Розалія через марлю проціджувала молоко. Помітивши онуку, тихо запитала,
- І де тебе так довго носило? Ще не накупалась, чи щось тебе туди манить? Майже щодня туди йдеш, чи там з ким зустрічаєшся, що я не знаю. Лише одне мене заспокоює, що вмієш добре плавати.
І помітивши, що на ній немає намиста, важко перевела подих, посерйознішавши, кивнула рукою,
-Ану присядь на лавку, розповідай! І не ховай очі, зізнайся, де поділося намисто? Думаю не втопила. То цінна річ - твій оберіг, тебе з ним хрестили. Чи таки щось сталося?
Дівчина ледь усміхнувшись, співучим голосом,
-Тю, бабусю, он все зібрала ,випадково зачепила рукою й розсипалося.
-Та там же шовкова нитка, це яку силу треба мати, щоб розірвати…
-Та тій нитці, напевно прийшов час розв`язатися й розсипалося на траву .
- На траву? То зібрала його, чи не дай Боже покинула?
-Воно в мене тут, в пакеті. Піду занесу до хати.
- Поклади на столі, я за молитвами зберу його, щоб і надалі мало силу тебе оберігати.
Роза добре знала бабусю, ще та стара угорка, що й молитви знає і навіть інколи, щось шепочучи про себе, на столі розкидає карти. Та лише помітить,що онучка побачить, відразу збирає їх і ховає собі за пазуху. Вкотре скаже,
- Це я так собі, від нудьги, все хочу пригадати, як карта лягає,колись моя бабуся ворожила, але я смутно все пам`ятаю. Хочу пригадати та не виходить, постаріла, роки свою справу роблять.
З самого вечора до пізньої ночі Розалія збирала намисто і читала молитви. А Роза, лежачи в ліжку, слухала їх, як колискову. Ніяких думок, сон заволодів нею, немов немовлям.
Стефан повертався додому, весь час згадував молоде тіло Рози. Смілива така, що то жінка, а нині мабуть вся молодь така, що хочуть того й досягають. Ой, непереливки мені будуть, коли дізнається тітка Розалія. Залишивши коня на обійсті, пішов у свою майстерню. Двері, як завжди, навстіж відчинені, почув шарудіння. На столі сиділа його маленька подруга. Це він так назвав пишнохвосту білку. Вона два роки поспіль стала до нього навідуватися. І він кожного разу пригощав її горіхами. Руденька красуня швидко стала ручною, довірливою. Немов розуміючи його одинокість, часто просто загляне у вікно, що він у майстерні і десь зникне. Дивувався, що навіть Марс, сприймав її без обурень. Інколи ловив себе на думці, а може це посланниця від Софії, адже білка й справді з`явилася, через сорок днів після її смерті. Сам того не помічаючи так звик до неї, що інколи при ній роздумував вголос. А вона мов завмирала на місці, слухала його. Та лише помітить на собі прямий погляд, хутко надвір і немов її тут й не було.
Пройшло кілька днів…. Стефан їздив до річки, але Рози там не заставав. І вже думки- стріли, чи й не трапилося щось? Але ж не хлопчисько, щоб за пів кілометра йти пішки й підглядати за її обійстям, що там відбувається.
Роза ж,щоб не нервувати бабусю, пару днів не ходила до річки, а згодом йшла ввечері і швидко поверталася. Шкодувала, що не обмінялися номерами телефонів. Хоча придбала собі телефон тільки заради господарів, друзів з-за кордону. Адже вела з ними, як каже комерційну справу. Навіть пару раз по декілька днів була в Словаччині, їздила здавати своє рукоділля та за грішми. Але втратила нагоду записати номер телефона Стефана, адже на річку завжди йшла без телефона.
Розалія задивляється на онучку й з думками хитає головою- Ой, що на тебе чекає? І чому ж така безвідповідальна?- Напевно, про неї щось таки дізналася. Одного ранку, Роза, ще спала, стара дістала карти, розкидала по столі, довго їх роздивлялася… Згодом обома руками взялася за голову, сиділа, як опущена у воду.
Буквально через два дні до Рози подзвонили з Словаччини, запросили на ярмарок, який мав відбутися за тиждень. Дівчина, весело повідомила бабусі, про цю новину. У відповідь, Розалія на кілька секунд затримала на ній погляд, похитала головою, тільки тоді сказала.
- Звичайно їдь, в тебе, ще є час, бо вже скоро навряд чи поїдеш.
Роза, не звернула уваги на останні слова, від радості підскочила й метеликом полетіла в свою кімнату.
Уже прощаючись, Розалія одягла на неї намисто й з сльозами на очах,
-Запам`ятай, якби там не було та намисто з себе не скидай. Ще раз повторюю, це твій оберіг, воно вже четверте покоління оберігає від злих духів, недобрих людей та від неприємностей.
А час летів… Роза дізнавшись що носить дитину, залишилася на кілька місяців у
Словаччині. Після ярмарки торгувала у одному з магазинів господаря, якому здавала свої вишиті речі. Розалія сприйняла це спокійно. Хоча онучка мовчала про вагітність, але стара тільки й поглядала до ікони, вкотре читала молитви. В душі ж хвилювалася, але вирішила - проти долі ніхто і ніколи не втік. Он ріка котить у руслі своїм тихі хвилі, так все відбувається і в житті людини.
Одного разу, Стефан біля річки зустрів тітку Камелію, сусідку Розалії. В розмові про життя в селі почув новину, хто приїхав з-за кордону та хто поїхав. Адже тут роботи не було, тому тільки такі новини, чим живе країна в умовах війни та, як виживають люди. Дізнавшись, що Роза поїхала, вгамовував розчарування… Бач не прийшла… Чи розчарувалася в мені, чи не доля бути разом, але ж така приваблива, жадана. Й за телефон мови не було, справді дивно, чи не сподобався, як чоловік, чи в той час не до нього було…. хто знає…
Минуло чотири місяці… Дивовижна пора осені приваблювала яскравістю кольорів. Хоча й вже опадало листя з клена, але те, що залишалося на ньому , чарувало своєю окрасою. Особливо поруч з вільхою, яка своє листя, як і бузок, до землі скине зеленим.. Верхівки дубів, ще стояли зеленими, а от берези немов одягли на себе плямисті сарафани, після дощу на сонці жовтий колір листя виблискував золотом. Натомість сосни, ялинки, смереки посвіжілі, нарешті дочекалися жаданої прохолоди.
Хоча Роза й любила спостерігати, як листя опадає з дерев та нині не той настрій.Вона, одягнена в плащ бежевого кольору й сині джинси, йшла не поспішаючи, кросівки злегка ковзали по мокрій траві, боялася впасти. Незадоволена, тихо бурчала,
- Ото дорога, що значить осінь. Коли ми будемо жити так, як за бугром. Там і маєтки, як маєтки і дороги нормальні. А тут, чи й дочекається моє дитя кращого життя.
І знову думки про бабаусю… - Що мене чекає, крик, чи сприйме спокійно, але ж думаю, з хати не вижене. А якщо Стефан за цей час собі іншу знайшов? А можливо в нього хтось і був та я не знала… Але тут же відразу, немов за вітромом прогнала цю думку. Згадала його пристрасне бажання близькості. І вже, повеселіли очі, усміхнулася, може цього разу , не набила лоба, хто знає...
В хаті тепло, затишно, пахло травами й пиріжками. Вона ж по телефону спілкувалася з бабусею, тож стара чекала онучку, готувалася до зустрічі. В цей час, з духовки витягнула деко з пиріжками. Побачивши Розу, затремтіли повіки,
-Ну дякувати Богу!
Після поцілунків, обіймів, витирала непрохані сльози. Намагалася подивитися в її очі, уважним поглядом дивиться на онуку,
- Чи здається, чи й справді схудла?
- Бабусю, ти присядь. Я сама роздягнуся.
- Такий гарний плащик собі придбала, ґудзики, аж переливаються перламутром, але трохи широченький.
Роза розстебнула всі ґудзики, знімала плащ,
-Та це так треба. Бабусю, я не одна приїхала, а з правнучком.
Розалія зблідла…. За мить, по щоках, як горошини покотилися сльози. В горлі тиснуло, хриплим голосом, ледь видавила з себе,
-Я відчувала, що буде якийсь сюрприз. Але ж важко тобі буде, він що чех,чи угорець? Коли приїде?
Онучка, повісивши плащ, на поясі поправила джинси з широкою резинкою. Розалія, помітила її вагітність,закривши обома руками обличчя, заплакала. Дівчина присіла біля неї, обійняла,
- Бабусю, я тебе дуже люблю. Ти не хвилюйся, нас двоє, а стане троє, буде продовження роду, на УЗІ сказали хлопчик.
З годину Роза тулилася до старої. Тішилася, що без крику,без сварки. Тому намагалася сказати їй більше теплих слів. Згадувала своє дитинство, переконувала, що з дитям справиться, що все буде добре.
В кінці розмови, Розалія, виправивши на голові білу хустинку, вже суворіше запитала,
-То хто ж батько? І коли приїде?
І зазирнувши на онучку, наче полегшено перевела подих,
- Намисто на тобі, це добре.
Але ж за мить нагадала,
-Чекай, чекай, ти влітку розсипала намисто… Чи не в той час це сталося? Це хтось з наших? То хто він?
- Я скажу згодом, добре… давай заспокойся. Я така голодна, як вовк.
Пізнім вечором вкладаються спати… За вікном мжичив дощ. Розалія в ліжку, вкотре витирала сльози. Тихо повторювала слова,
-Ох молодь… молодь… Як у них все так просто…
А Роза, задоволена зустріччю, вже давно сопіла у своєму ліжку.
Пройшло зо два тижні... Роза боялася кудись йти. Мокро, слизько та й Розалія наполягала, щоби далі обійстя нікуди не ходила. Онука погодилася при одній умові, що більше не буде запитувати хто батько.
Одного разу, Стефан виправши свої речі в річці, повертався додому. Несподівано фиркнув кінь, із-за повороту вийшла тітка Камелія. Він різко зупинив коня, привітався й запитав,
- А, що тітко, теж пральний день. Теж чекали закінчення дощів, як і я.
Що то осінь, мало бачимося. А вже й заморозки обіцяють.
-Так синку, так.Трохи далеченько, але так звикла прати в річці. Хочеться менше купувати хімії, вона ж до того іще подорожчала.
- Як поживаєте в тих краях, нікого не бачу, які новини в селі?
- А, що нового… Ти ж онучку Розалії знаєш… Недавно приїхала, кажуть була,чи в Словенії, чи то в Словаччині,точно й не знаю. Одні так кажуть, а хтось інакше. І Роман, ну тих Гафичів, повернувся до дружини, ходили чутки покинув, але ні, приїхав. Ну діда Афанасія поховали, ще у вересні,ти ж здається був на похороні. Більше ніяких новин і не знаю. Добре піду, поки погода гарна.
Гарні новини…. втішали душу Стефану. Попрощавшись, повертався додому. По всьому тілу відчував тепло, мов попав під сонячне проміння. В той же час, відчув деяку розгубленість і нерішучість. Поїхати, помчати до неї. Та раптом відчув себе, мов птах безкрилий, зупинив коня, хоча той і так ледве переставляє ноги.
Для Стефана закінчилися більш- менш спокійні ночі. І руки не лежали до роботи. Час від часу, дурманить голову, немов чорною хмарою насувалася тривога, як грім відбивалася у висках . Та все ж він перемагав те відчуття, вгамувався. Але ранком, коли голився, помічав червоні білки очей. Джмелині думки роїлися в голові – Приїхала, то добре. Але ж, як хочеться побачити її. Знав, що в цю пору прати до річки не піде. Адже одного разу восени, Розалія була сама біля річки, в розмові проговорилася, що дівчина вдома, за життя іще встигне наталяпатися в холодній воді.
Вечоріло… Стефан сидів у своїй майстерні, в пічку підкидав дрова. Під ящиком помітив намисто з дерева. О, коли ж це я таке зробив і не пам`ятаю, залишилось трохи відшліфувати і можна фарбувати. Може Розі на Новий рік зробити подарунок. Хоча в неї є оберіг, як вона каже, а це хай би колись на свята одягала. От завтра цим і займатимусь. З такими думками,ледь заспокоївшись, поспішив у хату, з надією, що цієї ночі буде спати спокійніше.
В хаті Розалії, цього вечора була метушня. Роза бігала біля бабусі,то крапала настойку валеріани, то давала ліки від серця. Але в бабусі піднявся тиск, а ліків в хаті не знайшлося. Жінка ледве заговорила,
- Розочко, як я не помітила,що вже закінчилися ті ліки. Сходи до тітки Камелії, в неї завжди є запаси. Та хай замовить і мені, як буде собі замовляти, з села хтось же буде їхати в містечко. О, нагадала, хвалилася буде борошно замовляти, щоб Стефан у фермера купив, та конем привіз, нехай і для нас один мішок замовить. Тільки ж дивися взуйся в мої чоботи,в них впевненіше йти,щоб не послизнулася. А ліхтар, на веранді візьми, побачиш, на цвяхові висить.
Тільки Роза вийшла з хати, як Розалія пошкодувала, що послала онучку, -- - Ой, Боже,тепер же все село знатиме ,що моя Роза має народити.
Скропила обличчя водою з склянки, що стояла біля неї, тихо прошепотіла,
-Та шила в мішку не сховаєш. Рано чи пізно, все одно би дізналися.
Камелія, аж рота роззявила, коли перед собою побачила вагітну Розу. Цікавість перевернула душу, але ж не буде в такий час, ще про щось запитувати. Поспіхом взяла ліки, йшла спасати сусідку.
Не світ не зоря, Камелія поспішала до Стефана. Добре, що не дощить, по дорозі заспокоїла себе. Їй кортіло якнайшвидше розповісти всі новини.
Гучно загавкав пес і одразу заржав кінь. Камелія підійшла до обійстя. Стефан ще лежав в ліжку, здивувався. І кого це так рано принесло, чи щось у когось сталося?
Камелія усміхалася і кліпала очима,
- Я до тебе, давай зайдемо до хати,такі речі на дорозі не вирішують.
Тільки переступила поріг хати, зиркнула по всіх кутках,
-О, що таке холостякуєш… Я тобі гроші на борошно принесла і новин цілий мішок.
Стефан проводжав гостю до хвіртки, раз – по – раз потирав руки. Після почутого, Камелія помітила, буквально за мить він зблід на обличчі. Ой, щось тут не так,треба повертатися, навіщо чоловікові надокучати, ятрити душу.
Він дивився їй вслід, за спину підкрадався холод,врешті затремтів, поспішив до хати й бурмочачи під ніс,
- Оце так новин, була надія і та зникла, хто ж той, кому віддалася після мене?Думав, що в житті чорна полоса закінчилася та напевно ні, коли ж буде біла ,з ким розділю холодне ліжко.
Від новин не в захваті, але тепло зігріло душу, радів,що тітка спасла Розалію. Думав за Розу, адже їй буде важко без неї, хто б не був той чоловік, а бабуся, є бабуся.
Біля обійстя Розалії заіржав кінь. Саме в цей час, Роза вийшла з сараю, перед собою несла оберемок дров.
Він пулею, опинився біля неї. Розчервонілий, поспіхом, з її рук забрав дрова,
- Ти що з глузду з`їхала, це ж так небезпечно. То де той батько дитини, куди він дивиться,тож можеш втратити, що тоді скаже.
Роза миттєво розпашіла, як троянда під сонцем, в очах засяяли зоринки,
- Його батько і спасає. Рівно скільки часу пройшло від тієї нашої зустрічі, такий строк і нашій дитині.
Йому відняло мову, в хату заходив позаду неї. Переступивши поріг, привітався. Розалія лежала в ліжку, побачивши Стефана, закрила обличчя руками,
- Ой,та сказала би чи що, гість є, а я лежу, як дровина, який сором.
Стефан поклав дрова, підійшов до неї,
- Ви тітко Розаліє тепер звикайте,буду частим гостем, поки не відпустите до мене Розу. Наше дитя нам його і на ноги ставити. Хоча йі молоденька та зате гарненька, хай люди заздрять. Присягаюся берегтиму її, як зіницю ока.
І підійшов до Рози,поцілував в щоку,помітивши на ній бурштинове намисто, прошепотів,
-Тоді розсипалося намисто, то напевно був знак для нас. Колись твій оберіг передати у спадок нашим дітям.
Минуло чотири роки…. Теплий літній день… Роза підходила до майстерні чоловіка. Почула сміх сина й і плескання у долоні. За мить голос чоловіка,
- Артурчику, синку, подивися який у неї гарний пухнастий хвостик, не бійся, це білочка, вона ручна. Скільки раз тобі говорив,не бійся.
Роза, рукою притримуючи живіт, ледь пролізла у двері,
-Ну, що мої соколи, нагодували білочку, тепер пішли до хати і нам пора, бо ми теж хочемо підкріпитися.
Стефан ,як щасливе дитя, усміхнений, підійшов, гладив її живіт,
- Що наша Емілія теж хоче обідати.
Артур, з такою ж милою усмішкою на обличчі, як і батько, зліз зі стільця,
-Я теж хочу обідати, тільки борщ із сметаною.
16.04.2021 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Присіло сонце, наче на ослінчик,
Останні промені лягли до землі,
Радо впіймала, я один промінчик,
І на душі, стало так тепло мені.
Відблиск приліг,, золотий до берізки,
І вона теж, жада ніжних цілунків,
Ледь колихала вичесані кіски,
Адже чекала весняних дарунків.
Мене вітрець, обіймає за плечі,
І прохолода освіжа обличчя,
Як не помітиш, підкрадався вечір,
Хай би Бог дав, усім благополуччя.
І так раптово, ніби мене почув,
Заспівав шпак, витьохкує на вишні,
Чарівний спів, стрімких, далеких відлунь,
Усі сумління, розвіяв нарешті.
Яка всім радість, бачити земну красу,
Золотий обрій- вінок при землиці,
І я втішаюсь, з собою понесу,
По цій дорозі, іще йтиму нині.
Надії, мрії, як скарби в суцвітті,
Я приховаю у теплих долонях,
Ще пізнаватиму щасливі миті,
Хоч сивина, уже давно на скронях,
Зберу ромашок, волошок у житі,
Поклонюсь Богу, за життя на світі.
10.04.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Березневий ранок… небо ледь сіріло,
Молода берізка, холодом сповита,
Затремтіли віти… знову побіліло,
Вночі завітала зимонька – цариця.
Снігу ледь сипнула та іще в короні,
Бач й пухкенькі хмари підносять сніжинки,
Хоча і... патлата, вже зруділі скроні,
Все ж скувала ріки, до весни стежинки.
Гляне в піднебесся, в надії берізка,
Розійдуться хмари і сонце ласкаве,
Поглядом зігріє… Що змерзла лебідка?
Проміння направить, до неї ласкаве.
Затріпоче серце і немов та птаха,
Віти - легкі крила, іній спаде низом,
А на поміч вітер, під музику Баха,
Вже ледь заспокоїть, втихомирить співом.
14.03.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Раптовий дошик, міленький мжичить зранку,
Легенький шурхіт... чуть по останках снігу,
По склу краплини стікають й на фіранку,
У хмарах небо, та все ж несе він втіху.
Весна надворі, пробудяться фіалки,
Зима змирилась,тихенько відступає,
Хоч на останок, завіяла снігами,
Та все ж в надії підсніжник виглядає.
Де не поглянь проталини й під ногами,
Мов усміхаються крокуси рядами,
Синенькі й білі, й жовті подібні сонцю,
Приносять радість й натхнення всім поетам.
На серці тепло, з мрією у віконце,
Погляну в небо - « Гей, привіт» скажу хмарам,
Води вже вилили не одне відерце,
Але ж уйміться і підтримайте весну!
Хай промінь сонячний, приляже до землі,
А вітер вмить, рознесе радісну звістку,
Й на душі зразу – стане так добре мені,
Щиро бажаю -Друзі, доброго ранку!
15.03.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
Знов засріблились, білосніжні замети,
Я поміж них, напевно могла б замерзти,
Погляди наші і рука в твоїй руці,
Тепло і ніжність, назло зимі – розлуці.
Вогонь в каміні здіймається доверху,
Поміж дровин, тонких, не наганя страху,
Лиш загадковість у нім до очей іскрить,
В раптовім спалаху стріляє і тремтить.
Як почуття, що між нас завмерли на мить,
Вже від самотності, сердечко не щемить,
Мов промінь сонця, душі освітив сяйвом,
Коханий, любий, тож нам так добре разом…
Хоча сповитий березень, ледь у імлі,
Цьому промінню порадіймо і весні.
13.03.2021р.
Вірш до
картини з інтернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
А чи чекала, ти бабцю? Певно ні,
Бо під замком « таємно» - всі тримали,
І не наснилося тобі уві сні,
Онук з дружиною сина замали.
Немов промінчик потрапив в її очі,
Вже так раптово, скотилась сльозина,
На мить згадались недоспані ночі,
Як старша доня народила сина.
Яка то втіха і не тільки бабці,
І день народження в діда сьогодні,
Тож хай, все добре по життєвій нивці,
Будуть у правнучка щасливі будні.
А місяць березень - це ж вісник весни,
Хай промінь сонця придасть йому сили,
Нехай малюк, не знає жахів війни,
Щоб тихі ночі, зірочки світили…
Подумать тільки, вже вдруге прабабця,
Родина вся - бажає йому щастя!
Нехай на радість, хлоп`ятко підроста,
Мирного неба, здоров’я міцного!
Щастя на многії, многії літа!
12.03.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
На якийсь час хлопці розслабились,схилившись один на одного, дрімали. В проході між купе, проходила жінка, років сорока, пропонувала купити газети і журнали. Михайло визирнув у вікно, згадав про село - добре, що погода сонячна, здається, тут теж давно не було дощів. Напевно зустрічатимуть мене якоюсь автівкою. І вже посміхнувся, пригадавши очі коханої дружини і усмішку своєї кирпатенької доньки. Як добре, коли тебе чекають і зазирнувши на Максима, на плече поклав руку.
-Ну досить дрихнути, я скоро схожу, будемо прощатися. Але це лише на якийсь час, я тебе чекатиму в гості. Максим, потер руки, двинув плечами, озирнувся навкруги,
-От добре, за пів години і мій вихід.
Електричка зменшила швидкість,під`їжджає до станції. Кілька чоловік уже стояли біля дверей. Рукостискання, обійми, прощання…
Михайло спускався по сходах, на нього чекала усміхнена дружина з донькою.Сяючі очі, в них радість і трепіт сліз на віях. Максим спостерігав з вікна вагона, в душі за друга відчуває радість. Щасливий і вона така гарненька, сонячний погляд, дочекалася, ото почуття, видно.що кохає….
Двері зачинилися, електричка рушила з місця. Він повернувся на своє місце. Буквально за хвилини дві – три, в купе навпроти, різко піднялася літня жінка, двома руками підтримувала тіло чоловіка, яке хилилося на неї. Раптово гучно скрикнула,
-Миколо тобі зле?
Майже всі пасажири звернули на них увагу. Максим відразу зірвався з місця, за мить підтримував чоловіка, голосно запитав,
-Може у вагоні є лікар, чи попросити машиніста, щоб зробив об`яву, можливо є в іншому вагоні…..
Його увагу привернула дівчина, на яку він дивився з Михайлом. Різко піднялася з місця, на плечах поправила футболку, на поясі підв’язала легку хустину, кремового кольору, на шпильку зібрала волосся. З тонометром у руці підійшла до них. Макс здивовано дивився на неї, не встиг нічого й думати, як вона сміливо до жінки,
-Треба під язик покласти валідол. Маєте при собі ? Тут душно, можливо в нього проблеми з серцем.
Жінка, знервовано кивала головою, у руці уже тримала пігулку, щось говорила до чоловіка, намагалася покласти її в рот.
-Ну, давайте, ось так його підтримайте, я тиск зміряю, - поспішаючи, сказала дівчина і уміло одягла тонометр на зап`ястя руки.
-Нітрогліцерин він переносить?.- знову звернулася до жінки
- Так інколи приймає.
- Якщо є - не гайте часу.
Чоловік ледь відкрив очі, щось пробурчав, рукою доторкнувся до кишені на сорочці.
-В нього тиск сто шістдесят на сто десять - трохи підвищений і прискорене серцебиття. Не хвилюйтеся так, все буде добре. думаю, це з-за духоти в вагоні. Я закінчила університет імені Пирогова, тож на цьому трохи знаюсь.
Чоловікові стало краще, жінка обіймала його і слухала дівчину. Вона тихо, поспішаючи, давала їй поради, як діяти далі. І вже голосніше сказала,
-Зараз ще раз міряємо тиск, ви мене вибачте, але я на цій зупинці виходжу. Хочете визвіть швидку, а ні, то додому чоловіка везіть на таксі, так буде краще.
Максим, аж жахнувся, але ж йому теж зараз виходити. Трохи знервований,з пляшки випив води і зазирнув у телефон. Адже мав передзвонити батькам, в який час буде на місці та щось зупинило його. Майнула думка – хай краще надворі передзвоню, чи маленький, сам доберуся додому.
Дівчина з валізою, уже поспішала до вихідних дверей. Побачивши її, здвигнув плечима - бач, яка швидка - поспішив за нею. Пасажирів сходило небагато, Максим взявся за ручку її валізи,
-Я вам допоможу, думаю чоловік не ревнивий.
Її сині очі ледь засяяли, щоки зарум`янилися. Вона різким рухом голови змахнула з чола неслухняне волосся, привітно посміхнулася,
-Хто знає який буде, до ворожки не ходила.
Аж дух перехопило після її слів, йому здалося в нього ростуть крила. Він першим зійшов по сходах і тут же подав їй руку,
Давайте, ось так краще,- раптом обома руками підхопив її за талію, ледь підняв і тут же поставив на ноги. А легка, немов пір`їнка - ледь не вирвалося з уст.
-Я так зрозумів ви місцева,мабуть їдете з відпочинку,бачу засмагли, вам так личить.
Про таких люди кажуть - в кишеню за словом не полізе. Вона ледь вирячивши очі,з усмішкою на обличчі,
-Ні, не місцева, я з Ніжина. Дякую за комплімент та ні, швидше за все, так вирішили, бо я в такому одязі. Знаєте, відпочивала на морі, як кажуть - відірвалася від світу. Трохи, можна сказати на прощання захотілося бути модною. Ось і в дорогу так одяглася, все рівно ці штани викину. Адже в мене починається зовсім нове життя. Я тут, від університету в районній лікарні проходила практику. Тепер треба два роки відпрацювати, за фахом лікар –терапевт. Він тихо засміявся,
-Ви сказали попрощатися з молодістю… Ой,щось я не бачу тут жінки середнього віку.
Обоє засміялися. Направилися до виходу в містечко.
Думки ледь не розірвали голову на частини. Ото бач, а я її по одязі охарактеризував, недарма кажуть, зустрічають по одязі, а проводжають по розуму. А може в мене є шанс познайомитися ближче. А раптом пощастить, може й кавалера немає,але ж така гарненька, природна, чим чорт не жартує, можливо якраз на удачу. Ой, таке відчуття, що в мене щось прорвало й несе за покликом душі й серця. Спіймав себе на думці, що повторив слово Михайла – прорвало.
Неподалік від вокзалу запитав,
-То ви де вирішили зупинитися?
За мить, її хитрий погляд зупинив його,
-Ой та годі викать! Здається говорив, що тут не бачиш жінки середнього віку.
Раптово відчув прилив крові до обличчя, почервонів. Трохи ніяково заговорив,
-Та я що, я тільки –за. Надіюся ми, ще зустрінемося.
Вони стояли біля широкої дороги, що проходила від щебеневого заводу.
-А ти, що до когось в гості, так одягнений, зараз багато так одягаються в дорогу, чи десь тут працюєш охоронцем?
-Та ні, я місцевий лев, а чому лев,бо працював охоронником в магазині. А зараз з далекої дороги добираюся додому.
-І де це та далека дорога? - запитала, взявшись за ручку валізи.
- Та ми з другом Михайлом, він вийшов на одній із зупинок, приїхали з АТО. Правда два тижні були в реабілітаційному центрі, закінчився контракт, добираюсь додому. Думаю продовжити службу охоронником, на мене там чекають.
-А, хто? - не витримала вона, запитала і тут же стиснула повненькі губи, хоча очі бігали по ньому, чекала відповіді.
-Колектив чекає, а вдома батьки. Ой, я ж с тобою забарився, треба передзвонити, вони ж чекають мого дзвінка. Вибач, постій хвилинку, я швидко.
За кілька хвилин, поговоривши з мамою, запитав,
-То куди ти направляєшся? Вдома все гаразд, я тобі допоможу, не така вже й легка твоя валіза.
-Тут недалеко, я зупинюся в гуртожитку для працівників заводу. В ньому мешкає під час практики. Напередодні передзвонила, на якийсь час мені виділять кімнату. А завтра піду в лікарню, здам всі папери, вирішу питання з житлом. Можливо запропонують щось краще, як ні, то винайматиму квартиру. Здається, тут з цим проблем немає.
Збігали хвилини… Максим лише тепер помітив, що повітря зовсім інакше, чим в Києві, що вже говорити про схід України. Коли чув гучний гул грузового автомобіля, поневолі дивився в ту сторону, немов чекав чогось непередбачуваного. Як добре, що у нас тихо…Думки втішали його…
Коли вони вже стояли біля парадного входу гуртожитку, ледь схиливши до неї голову, запитав,
-То я маю надію на зустріч?
-Ну, якщо дуже хочеш, то чому ні? Правда мені ж треба все вирішити, знаєш, яку б кімнату де не знайшла, напевно в ній треба буде навести лад. Ну, ти ж розумієш, побілити, чи замінити шпалери, врешті повісити фіранки, щоб було комфортно.
Він слухав і весь час намагався дивитися в її очі, дізнатися, чи щиро говорить,чи може лукавить. А раптом хоче з ним пофліртувати та й на цьому кінець. Не думає про сімейне життя, а чи захоче піти зі мною під вінець, ну звичайно, якщо я їй подобаюся. А чи захоче, ще й далеченько від родини. Ой,захопила вона мене в свої сіті.Та раптово пригадав,
-Ой, ми ж не познайомилися!
Гучний сміх привернув увагу охоронника, що стояв за скляними дверима,
-Ви, що до нас?
Вона озирнулась і тут же, ласкаво дивилася на Максима, немов огортала теплим поглядом,
-Так- так,через пару хвилин.
Уже усміхаючись один до одно, знайомились. Легке рукостискання, він на якусь мить затримав її руку. Почувши ім`я - Надія, відразу подумав- мабуть моя надія, яку я завжди тримаю в серці, що все має бути добре.
Минуло три дні… Максим відсипався після теплої зустрічі з батьками , з тіткою Марією (по батьковій лінії) та з друзями. Вчора побував на роботі, попередив, що за тиждень, буде готовий приступити до своїх обов`язків. Позмінна робота його влаштовувала та й чому не тішитись, адже зараз не всім повезе влаштуватися відразу.
Михайлові написав СМС, що вже вдома. Але йому дуже кортіло розповісти про знайомство з Надією. А поки ж, сам собі зізнався, розповідати майже не було про що. Він подзвонив їй в той же вечір та вона відповіла, що ще все не вирішено, щоб подзвонив через три дні.
Хай йому грець, потягнувся в ліжку, з телефоном в руці, немов розмовляв сам з собою. За вікном сонячний день, а його наче лінь звалила з ніг. Проміння досягає обличчя, приємно пестило, відчував тепло. Від задоволення примружував очі і уже рахував - один, два, три… й голосно на всю кімнату,- Рота підйом!
Зірвавшись, прямував у ванну кімнату.
В квартирі пахло м`ятою. Сім`я пила чай, насолоджувалася запахом. Батьки переглядались між собою, але мовчали. Помічали, що в душі сина, щось відбувається. Але не хотіли турбувати запитаннями. Адже й так, два дні, як на допиті, що і як. Але всього не розповісти, багато чого під знаком »таємно».
Пізно ввечері, Максим стояв на балконі, декілька раз набирав її номер телефона… До душі підповзало розчарування, а може, просто розіграла мене… Так, як іноді поступають дівчата, щоб більше до себе привернути увагу. Та тут же відігнав цю думку – за фахом лікар, ой навряд чи буде фліртувати. Професія відповідальна та й після закінчення університету не така вже й молоденька, саме час звити гніздо.
Він так задумався, що коли на телефоні заграла мелодія, злегка здригнувся. Так, це дзвонила вона. Мов та пташка щебетала,
розповідала про роботу, про те, що вже наклеїла шпалери і на вікно повісила нові фіранки. Їй на пів року дали дозвіл на проживання, а згодом вирішать, як бути далі.На жаль, в містечку в цей час нових будинків не будували.Приватні квартири, люди здавали в оренду під офіси, тільки там виконувались ремонтні роботи. Йому здавалося він би слухав і слухав її, тому й не наважився перебити і .запитати, чому не подзвонила раніше.Адже вже й справді була пізня година,чекав поки закінчить емоційно розповідати про себе. Нарешті вона, немов підбила підсумки,
-Ну от, здається я тобі про все розповіла.Ало, ти мене слухаєш?
-Звичайно, не хотів перебивати. Я зранку чекав твого дзвінка, сама наклеїла шпалери, хай би прийшов допоміг..
-Вибач, просто незручно, адже ми зовсім мало знаємо один одного.
-Давай зустрінемося завтра, о котрій годині ти закінчиш роботу?
- Гадаю, десь о шістнадцятій звільнюся, не раніше.
- То я підійду до лікарні.
Вони, ще перекинулися кількома фразами і побажавши один одному доброї ночі, попрощалися. Зоряна ніч… ніч роздумів і сподівань, ніч спогадів і світлих мрій, а зорі немов колихали їх, заводячи в таємність ночі.
Наступного дня він зустрічав її біля лікарні. Вона вразила своєю чарівністю. Одягнена в сукню блакитного кольору, яка підкреслювала фігуру, дуже пасувала їй. На обличчі, ні гриму, ні помади, волосся спадало не плечі. Він перед нею стояв бадьорий, усміхнений, чорне волосся злегка пристало на чоло, деінде виднілись краплі поту. Напевно так поспішав - зробила висновки й легкою ходою пішла вперед,
-Що думав, що поспішаєш на потяг і він тебе не почекає..
-Все може бути,- рукою торкнувся її плеча. Вона розвернулася до нього,ти щось хочеш сказати?
-Хочу ще раз подивитися в твої чаруючі очі. І запропонувати прогулятися до річки, у нас прекрасні місця, є на що подивитися. А потім сходимо в кав`ярню чи ресторан,
-Та ні, краще в кав`ярню, там публіка інакша, музика різна і весела, і тиха. Он у нас в Ніжині, можна навіть у кав`ярні послухати музику Бетховена і Баха « к Элизе»
-Ух! –вирвалося в нього, відразу взяв її під руку,
-Я десь читав, що лікарі люблять слухати музику цих композиторів.
-О, я обожнюю цю плавну музику, закривши очі, немов літаєш до піднебесся і наче чуєш, як вона піднімається і поступово десь далеко –далеко зникає.Та все ж залишає на серці тепло, приємне відчуття спокою і задоволення.
Його очі бігали по її обличчю.Вона коли говорила,злегка почервоніла і час від часу повільно закривала очі і также повільно їх відкривала.
То де ж було втриматися…. Він притиснув її до себе, .припав у поцілунку. Відчув, як вона на якусь мить завмерла, руками ніжно торкнулася його обличчя. Який то солод ті уста…він ледве відпустив її й немов соромлячись опустив очі. Вона ж, поправила волосся, усміхнулася, крутилась на одній нозі. Добре, що туфлі не на підборах - відразу подумав - напевно б так рівновагу втратила. Та лише мить, попрямувала навпростець, через дорогу, до річки.
В цей вечір, він майже опівночі повернувся додому.Хоч і подзвонив,що буде пізно та батьки все одно не спали. Коли вже вийшов з ванни, батько на кухні пив воду, запитав,
-Сину в тебе, що є дівчина?
-Так тату… є… І думаю, що скоро вас познайомлю.
Максим, вклавшись у ліжко, телефон поставив на зарядку і немов сонна думка копошилася в голові- тепер мені буде що розповісти Михайлу.
Уже минали серпневі дні…І вечорами до землі припадала прохолода…Люди збирали урожай і надіялися, що закінчиться війна,а її на жаль, наче й ніхто не думав закінчувати. На мирній частині країни життя продовжувалось за своїми звичаями
Надія й Максим зустрічалися два , а то й три рази на тиждень. Вона розповідала про свою роботу, а він про свій магазин і покупців, які інколи намагалися, щось поцупити. В суботу йшли в кав`ярню. До себе в кімнату, вона запросила його лише один раз, вважала, що непристойно залишатися один на один. Адже гуртожиток, є гуртожиток, тим паче тут жили і сім`ї. Навіщо їй якісь плітки, розмови. Містечко невелике, а люди не завжди без заздрощів. Гадала, що професія лікар, не має бути спаплюжена своєю поведінкою. Нівякому разі не можна до себе привернути увагу необдуманою поведінкою.
Максим же ділився з Михайлом.Звичайно чоловік,як дізнався,що вони зустрічаються, аж засвистів в телефон,
-Ой,то ти напевно точно по вуха закохався, ти немов в карти виграв, тобі повезло, де зараз ті дівчата, без макіяжу. Така гарненька, ще й лікар, велику пташку спіймав. Ой дивися, щоб ніхто не вкрав.
Після спілкування, Максим мав бажання зблизитися з нею, напрошувався в гості, але вона категорично відмовила. Він давно думав над тим, щоб познайомити її з батьками та не знав, вірніше сказати, боявся, що відмовить.
Минуло більше двох місяців… Одного вечора, Максим перед побаченням поговорив з Михайлом.Той, напевно щось святкував,був дуже веселий, його добряче висварив за нерішучість.
І він, як завжди після роботи, зустрівся з нею, в душі відчував порив, готовий був звернути гори.
Доволі сиро й прохолодно, вже майже голі дерева, під ногами шурхотіло листя. Вона взута в чобітки на підборах і в осінньому, коричневого кольору пальто, тулилася до нього,
-А знаєш я замерзаю, аж холод по спині, може підемо в кав`ярню, вип`ємо кави, погріємось , послухаємо музику.
Мабуть саме нагода відкритися… Рішуче підійшов до неї,
-Надійко, я вже давно хочу зігрітися, зігрітися в обіймах твоїх, пізнати трепіт твого тіла, твою ласку.
Вона позадкувала до дерева, очі полізли на лоб, це що з ним?
А він немов завівся і не знати від чого,чи пригадав слова Михайла, чи може теж проймав холод, розмахував руками. Несподівано пригадав вірш Юрка Ізрика - » Я жив би з тобою на дикому острові», закінчивши читати,
-І твої очі сині,мені вже давно не дають спати.
Поспіхом підійшла … рукою торкнулась чола,
-Ти часом не захворів?
- О, ні кохана що ти- гучно сказав і поцілував її.
Легенько звільнилася від обіймів,
-Ти знаєш такі вірші?
-А що? Ти лікар, любиш музику, а я люблю читати і художню літературу, і вірші про кохання. Ось послухай » Мені ти приснилась давно» Володимира Сосюри.
Вона, задивившись, як емоційно він читав вірш, кожне слово, немов пропускав через себе, трохи позаздрила йому. Як добре, має час, а тут вся література тільки про хвороби, про ліки.
Чи пожаліла, чи за покликом серця підійшла до нього, той погляд в очі, як промінь сонця, застигли в поцілунку.
А чи то кров по жилах так закипіла, він легко підхопив її на руки,
-Надійко, я тебе кохаю! Скажи для чого нам ці муки. Адже не діти, нам би радіти, що ми зустрілися. Для мене ти, як світла зірка на захмареному життєвому небі.
Кипіла кров, розходилась по жилах… поставив її на ноги. За мить припав перед нею на коліна, поцілував їй руку,
-Скажи ти підеш за мене?
Вона, не сподівалась на такі події, наче трохи злякалась, зненацька рукою прикрила йому уста і гучно,
-Ні не треба зараз обручки! Почекай! Хай потім!
І вже тихіше,
-Давай трохи почекаємо, адже я не знаю твоїх батьків. Як вони мене приймуть ? Напевно й мої батьки тебе побачити захочуть, перед таким відповідальним рішенням.
Як сніг на голову - її слова про обручку. І тут немов зрадів. От телепень, я ж її навіть не купив. В солодкому поцілунку злегка затремтіло тіло… відійшов в сторону,
-Ти права… я давно думав це зробити,чомусь не наважувався… Давай в неділю, я заберу тебе з гуртожитку,і познайомлю з ними, не бійся - вони в мене добрі. Тим паче нам з ними не жити. Бабуся живе в двокімнатній квартирі. Давно батьки її звуть до себе.Вона ж не хоче покидати квартиру, мені у спадок залишає.
-Гаразд, ось так краще. Гадаю поспішати нам не варто.
Немов сонячне тепло її підстерегла думка - а я журюся, де через три місяці буду жити.
Він провів її до гуртожитку, поспішав додому. Хода напрочуд швидка. В душі себе сварив, адже давно треба було купити обручку. Що я, як той індюк белькочу, розповідаю про тих покупців, а про основне забув. Михайло правду казав, відстаю від життя . А тут вже й посміхнувся, згадав його слова - це після його слів за нерішучість, мене так прорвало. Сам собі дивуюсь, навіть вірші пригадав. Але ж так давно їх читав, коли уже й не пам`ятаю.
На наступний же день, купив каблучку для заручин, в душі, за свою безпорадність, недолугість, знову картає, соромив себе.
В неділю моросив дощ….Максим зайшов до неї в кімнату,
- Привіт,- поцілував в щоку
Уже одягнена в пальто, перед дзеркалом, вона на шиї поправляла білий шарфик,
- Привіт! Щось така погода… і мені мій вигляд не подобається. Може гігієнічною помадою придати блиску губам? Що скажеш?
-О, ні-ні! Що ти люба! Ти маєш природну красу, саме нею мене приворожила. Я не вважаю, що накласти макіяж - це добре.Людина має бути такою, як є.
Від здивування піднялися брови,закліпала очима,
-Що справді?! Ну гаразд, тоді пішли.Он, бери торт, квіти,я вранці купила.
-Та це ж я мав по дорозі заскочити в магазин, купити.
Уже зоринки в очах, хитрий погляд, підморгнула йому,
-Маю свекрусі догодити, чи ти щось маєш проти? Це ж я до вас йду в гості, а перший раз йти в квартиру пусто не можна. Кажуть звичай такий…
Осінній вечір…телий і привітний, хоч за вікном все ще моросив дощ…Його батьки її зустріли привітно. Довелося розповісти про своїх батьків, похвалилася, що має, ще брата,який навчається в одинадцятому класі Тільки тепер Максим почув, що її мама в поліклініці працює медсестрою, а батько в Києві перевозить пасажирів на своїй маршрутці. Злегка хвилювався і червонів, чому не запитав про її батьків. А Надія вся розпашіла, позирала на нього, наче чекала підтримки.
Вони вже одягалися, Наталя Петрівна сказала,
-А, як же це ми познайомимося з батьками, так далеко.
Надія навіть усміхнулася,
-Думаю, ми до Києва потягом поїдемо, а там тато зустріне, маршруткою завезе в Ніжин.
Максим навіть поцілував маму в щоку,
-Дякую,а я вже думав, як це вмовити вас поїхати.
Надія задоволена гостинністю, мило усміхнулася,
-Дуже дякую. Приємно було познайомитися, поспілкуватися.
Вони йшли під однією парасолькою і їм не було тісно…. Він був на сьомому небі від щастя. Бачив, що вона всім задоволена, хотів залишитися на ніч в неї.
В нагрудній кишені його курточки лежала обручка,він відчував її і притискав до себе Надію. Надіявся, що цього вечора він одягне їй обручку і вкотре скаже ,що кохає її, не може без неї жити.
Минули зимові свята… Через тиждень після Водохреща в ресторані гучно грали музики. Надія і Максим,усміхнені,щасливі, танцювали перший танець.Родина й друзі задоволено спостерігали за ними. А Михайло – боярин на весіллі, вкотре запрошував гостей випити за здоров`я молодих і часто кричав гірко.
12.03.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Це наш Тарас- творець, мислитель,
Для нас герой, борець, учитель,
Рядки, римовані в куплети,
Писав, як спали, ще поети.
Уболівав за Україну,
Немов за неньку, свою рідну,
Його топтали, катували,
І у кайдани закували.
Писав в натхненні із любов’ю,
Не раз у зАстінках стік кров’ю,
Та сила духу, та незламна,
І часто воленька стражденна.
Немов той птах, злітав на крилах,
Зміг побороти всі насилля,
Без довгих снів, часто в безсонні,
Клаптик паперу на підвіконні.
Слова закладені від серця,
Мов малював свої озерця,
Що надихали до боротьби,
Мрії й надії в душі завжди,
Щоби дійти, людям до правди.
Не допустити, лише зради,
Єднати людство кожним словом,
Немов покрити землю сяйвом!
Щоб Мир прийшов й пшениці в полі,
Заколосилися доволі,
Й безсмертне є слово Кобзаря,
Не знало ліку календаря!
Це наш Тарас, це наш учитель
Це наш пророк і наш мислитель
Вклонімось низько, перед поетом!
09.03.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Спекотне літо … Людей на залізничному вокзалі, як комах. При спілкуванні шум, то гучніший, то тихіший. На якусь хвилину, чи на декілька секунд, коли диктор оголошує про прибуття потяга, чи відправлення, той шум перетворюється на гудіння і його відлуння піднімається вверх й раптом десь губиться.
Широкий перехід для переміщення пасажирів, весь осяяний сонячним промінням, що потрапляє через доволі широкі й високі вікна. Воно проникає між рядами тунелів для виходу на платформи і на іншу сторону, де в ряд стоять крісла для сидіння.
Вокзальне життя кипить… В переході … пасажири, то проходять спокійно, то поспішають. Іноді у штовханні почуєш чиїсь суперечки. Хтось, оминаючи інших, на колесах везе валізу. А хтось вже й з ким небудь зашпортується, здивовано зазирнувши один на одного, люто бурмоче, поспішає. Але можна й помітити усмішки на обличчях.
Два хлопці, присівши на крісла, прислухалися до інформації диктора, звертали увагу на пасажирів, що рухалися по переходу. Хлопці одягнені у форму охоронця, хоча насправді їхали з АТО. Вони, два роки поспіль, за контрактом захищали кордон України.
Максим - чорнявий, худорлявий хлопець, з містечка, ще не одружений. Хоча й має красиві карі очі та чорні брови, але ніяка, з знайомих дівчат, не змогла причарувати, сподобатися. Він виховувався в сім`ї педагогів. Хоча й працював охоронником, в одному з магазинів міста, але чомусь кохання обходило стороною. Не розумів дівчат, які фарбували волосся та на обличчя наносили макіяж. Саме таких, що сидять на касах, тільки й подивитися, ніби на змаганні, хто з них більш яскраві фарби наносить на обличчя. Що до покупців, тут тим паче, очі розбігаються й кожна з дівчат посміхнеться, намагається до себе привернути увагу. Але він би був щасливим, якби мила дівчина підкорила його серце своєю природною красою. Мала довге волосся, ну і звичайно без шкідливих звичок. Біля себе не уявляв дівчини в кричущому, яскравому одязі, але в той же час мріяв, щоб вона одягалася модно, вишукано. Друзі дивувалися, але при розмовах, щоб змінити свою думку, він завжди непохитний. Інколи над цим і замислювався, чому так? Та відразу ж себе заспокоював, я правий, як і мама.
Вона вчителька української мови, при спілкуванні, завжди підкреслювала, що одяг багато говорить про характер людини. І сама завжди одягалася зі смаком. Мабуть це йому й передалось, разом з материнським молоком. Його навчили бачити красу природи. Тож він і сподівався, що все має бути відповідним.
Михайло ж - молодий чоловік міцної статури, на обличчі виглядає симпатичним хлопчиськом із сірими очима та русявим волоссям. Одружився, ще до служби в армії, має 3- річну доньку. Коли показував фото дружини й доньки, очі світилися щастям. Вже закривав їх і мріяв живим і здоровим повернутися додому. Дуже любить своє село, працелюбний, тому й не подався у місто, як багато його однокласників. З батьком, ще хлопцем , зібрав власний трактор, який дуже потрібен у господарстві, чи, щось перевезти, чи зорати город. Михайло з дружиною і донькою мешкав у бабусиній хаті, яка залишилася на спадок. Складав гроші, хотів придбати автівку, саме в цей час у військкоматі й запропонували укласти контракт.
Нарешті хлопці почули голос диктора, повідомила про відправлення швидкісної електрички з першої колії приміського вокзалу. З рюкзаками за плечима, стрункі, підтягнуті, швидкою ходою, наче в строю, загубилися серед пасажирів .
Біля вагона вже стояло багато пасажирів. Молоденька, білява провідниця, до всіх привітно посміхається, перевіряє квитки, запрошувала у вагон.
-Ну нарешті , ось наші місця, падай,- звернувся Михайло до друга, хустинкою витирав чоло.
Як кажуть, усі місця відповідно до придбаних квитків зайняті. Електричка набирала швидкість… За вікном миготять стовпи, потяги, згодом будинки. А далі квітучі пагорби й зелені посадки. Інколи й виднілися поля з буряком та соняхом. Електричка злегка погойдувалася, наче запрошувала розслабитися, подрімати. Але інколи, через скло, прямо в очі світили сонячні промені, заважали це зробити.
Їх місця майже серед вагона. Максим присів на середнє місце, крайнє дісталося Михайлу. Трохи оговтавшись, знявши з себе напругу, роздивлялися пасажирів. В їхньому купе три жінки бальзаківського віку й худенький дід. Старий весь час обіймав свій кошик, який тримав на колінах. Кошик накритий чорною рядниною, що він віз в ньому не знати. Але часто кліпав очима, з осторогою позирав на кожного, можна було подумати, що везе щось дуже цінне.
В одному з купе сиділа компанія молодиків, про щось весело розмовляли, вигукували якісь слова, за мить лунав сміх. За годину в вагоні, хоча й вікна відчинені, але стало доволі душно. Михайло нахилився до Максима,
-Ти подивися, он там, через два купе вперед , бачиш яка дівчина славна, трохи засмагла. І все при ній, як кажуть люди. Як тобі така? Здається одна з найкращих варіантів. Ну …. та з навушниками, в чорній футболці, білявка, губи такі пишні, як в моєї Надійки. Цікаво, що вона слухає? Помітив, то зведе брови, наче трохи сердита, то вже так мило усміхнеться, немов до сонячного проміння, що раптово потрапить в очі. Шкода, здаля не дуже видно який їх колір. Та напевно світлоока, якби чорні, то відразу б помітив. Здається й без макіяжу, як ти любиш. Але ж мене ти дивуєш,зовсім без макіяжу та одягатися не модно, нині чи й знайдеш таку дівчину!
Максим ліктем, його легенько штовхнув в бік, шепотів,
-Ото, їде додому, згадує свою кохану дружину, а задивляється на інших. Себе накручуєш й мене.
У відповідь тихо,
-Ти… диви! Що меню не можна прочитати? Це ж я заради тебе друже придивляюся до дівчат. Хоча не близько, але ж сидить обличчям до нас. Може з її купе хтось вийде, підемо присядемо біля неї, слово за слово та й познайомишся.
--Ну ти, як кіт на сметану позираєш, наче шукаєш для себе, чи хочеш пофліртувати? Думаю- тобі пора вгамуватися.
- Та ну тебе, ти подивися в чому зараз одягнені, в топиках, в шортиках, що тебе не приваблюють оголені плечики дівчат?
Максим розсердився, почервонів,
-Ну досить шепотіти!
Ледь задерши голову, схилився на спинку сидіння, вдавав, що хоче дрімати. Сам же тишком – нишком привідкривав очі, позирав на оточуючих. І сам здивувався, коли його погляд зупинився на тій самій дівчині. І чому надмірно зацікавився нею? Очі бігали довкола і знову поверталися до неї.
Правда, в дівчини не коса, як йому хотілося б, але волосся торкалося пишних грудей. Відразу догнала думка; справді нічого личко й футболка гарно прилягає на тілі, добре, що виріз невеликий. Боявся, що вона помітить його погляд, намагався задрімати, але марно.
По станції Козятин вийшло багатенько пасажирів. В купе - з ними залишилася одна жінка, яка майже всю дорогу дрімала, час від часу клювала носом. Хлопці з пляшок пили мінеральну воду, тож справді в вагоні було дуже жарко. Звичайно коли за вікном температура плюс тридцять два градуса, за яку вже температуру можна говорити у вагоні. Але сидіти вже було зручніше. Михайло присів біля вікна, обома руками, ззаду за плечі, обійняв друга, прихилив до себе,
-Приляж на мене. Бачиш вже пів дороги проїхали.
І знову зашепотів над самим вухом,
- Подивися, з її купе двоє вийшли. Може пересісти?
- Ну, як це ти уявляєш? Ні ! Я хочу побачити її стан, сидячи ж не зрозуміти який має зріст, чи куца, як та Фенька в гуморесці Павла Глазового. Чи не злякає нас? Можливо, як жердина, чого доброго вища на цілу голову. А в чому одягнена окрім футболки - в шортах, чи бріджах? А можливо й справді в в спідниці, як годиться дівчині.
- Ну ти даєш! В якому віці живеш? Он моя Надійка, майже все літо вдома в шортах. А чого й ні? Коли так спекотно та й мені любо подивитися на її ніжки.
- Я бачу, ти ніяк не дочекаєшся , коли вже будеш вдома. Ото кров грає!
- Тю! - Михайло, аж зайорзався на місці, продовжив,
- Може ти ще хлопчик ніким нецілований, чи прикидаєшся?
Максим звільнився від його рук, посунувся на край сидіння. В проході, біля тієї дівчини стояла велика валіза. Не помітив оголених ніг, перевів подих, це вже добре. З - за пасажирки, що сиділа перед нею, було погано видно саме в що; в спідницю, чи в штани одягнена. Але в очі кинувся клаптик тканини синього кольору. Напевно десь відпочивала, зробив висновки. Цікаво… їде сама. Це рідкість, щоб красуня й сама, а може відшила кавалера, чи хтось буде зустрічати. В голові рій думок; що взяти й ризикнути? Гарна панночка, може мене не відшиє, їдемо в одному напрямку, значить їде кудись недалеко. Ото було б добре, якби до Гнівані. Ну гаразд, немов умовляв себе, як ще раз Михайло запропонує, то так і буде - або пан, або пропав, ризикну.
Раптово, у вагон зайшов чоловік кремезної статури. Його їдючий, дзвінкий голос сполохав пасажирів. Він озвучував назву товару і його ціну, придивлявся до пасажирів, пропонував придбати. В руках тримав ліхтар, батарейки, набір голок, серветки, ще дещо.
-Ой, нічого в нас не змінилося,- дивлячись на чоловіка- продавця, сказав Михайло й продовжив, - Коли буде порядок і не знати.
-Виживають люди, а що робити, не всі ж підуть на передову, більшість хочуть миру, спокою.
- То що, цей крикун пройде в кінець вагона, присядемо біля неї? Знаєш, як у нас кажуть; попит не вдарить в ніс. Та й ми ж з тобою тепер, як брати, країну від ворога разом захищали, я поганого не пораджу.
- Ну гаразд. Тільки відразу не гони коні. Не тисни на мене. Я сам поближче придивлюся , там і вирішу знайомитися чи ні.
-Ну добре – добре, буду мовчати, як риба.
Хлопці, в руках тримали рюкзаки, хотіли підніматися з місць. Слідили за чоловіком з товаром, як несподівано йому назустріч й вже за мить оминувши його, поспішала повна жінка, років сорока п`яти. В руках несла велику клітчасту сумку, посміхалася, привітним, лагідним голосом пропонувала морозиво. Вона стояла біля другого купе з початку вагона, пасажири копошилися, передавали гроші і вже за кілька секунд, взявши в руки морозиво, дякували. Максим помітив, як та білявка, діставши з сумочки гроші привстала з місця, направилася до жінки з морозивом. Від здивування, ледь щелепа не відвалилася, скривився наче жував цілий лимон. Схрестивши руки, приклав до плечей,
-Оце так облом.
Михайло відразу не зміг зрозуміти в чому справа. Дівчина - в жінки брала морозиво й саме розвернулася намірилася йти, присісти на своє місце. Вона була одягнена в розірвані джинси. Михайло не стримався, долонею закрив нижню частину обличчя, щоб не привернути уваги, ледь стримував сміх,
-Оце прорвало, так прорвало. Джинси ніби пожовані конем. Оце так мода, хай йому грець! О, біс в ребро, ну хай би там трохи, а це ж…
Максим різко взявся за плече друга, відпихнув його від вікна, пересів на його місце,
-О ні, вибач, це не мій варіант! Ну хай би вдома так колись одяглася, а це ж між людей, ні - ні. На жаль, що модно, то не завжди красиво!
За вікном мерехтіли дерева… . В його в очах розчарування, на обличчі скули ходили ходором, чоло покрилося потом. Але ж така славна! І навіщо себе так паплюжити?!
Михайло, хоч і почервонів, але принишк, як миша. Джмелина думка- звичайно моя б дружина так не одяглася, тож нині краще промовчати.
По відношенню один до одного, через розбіжності у поглядах, вони уже давно так поводилися. Навіщо ятрити душі. Адже служба у війську далася взнаки, за ці два роки, багато чого навчилися.
Електричка - вкотре зупинилася та через пару хвилин, знову набирає швидкість. Їх серця втішала думка про зустріч з рідними. Втомлені, але щасливі поверталися додому.
13.07.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Одна із квітів у суцвітті,
Ти наймиліша всіх на світі,
Ще із дитинства є умілість,
В ходІ й роботі упевненість,
Ти господиня в сім`ї своїй,
Подібна білій – орхідеї.
Їй притаманна чесність, вірність,
Земна любов, очей чарівність,
Мов промінь сонця чоловіку,
Йому усміхнена довіку,
Поряд підтримка на все життя,
Приносить щастя на майбуття!.
Люба й жадана на планеті,
Подібна пташці, що на злеті,
Здійнялась висі, піднебесся,
В душі підносить і до серця,
Натхнення й подих цей жаданий,
Духмяний вітер, спів весняний!
Вам нашепоче про кохання,
Вона ж неначе зірка рання,
Вже подарує ласку, уста,
Й вночі дитя… ніжно пригорта.
Хоч ніч недОспана, в тривозі,
Та вона вистояти в змозі,
Щораз хвороби переборить,
І приголубить й заговорить,
І захистить, сімейне гніздо,
Несучи в серці тепло й добро.
І не дасть землю потоптати,
Сміливо йде обороняти,
Від ворогів жадних, пихатих,
За дітей помста,за убитих!
Та хто ж вона така всесильна?
Це проста жінка - щира, вільна
А її ненька - Україна!
*
Зі Святом Вас, шановні друзі!
Всіх благ земних!
Миру, здоров`я, щастя!
07.03.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Ночью весна сменила свой наряд,
Белой вуалью украсила сад,
Накрыла землю снежным пледом,
А полный месяц, торопясь следом,
Пленил оттенком чуть - чуть синеватым,
Всюду искрилось серебром, златом.
Но о весне шептались берёзы,
Хотя и дремлют под снегом розы,
И уж подснежники цветут давно,
Я погляжу на крокусы в окно,
Слегка в росе хрустальной искристой,
Словно слезинкой зеркально чистой,
Под лучом солнечным задребезжит,
И веселее ручей зазвучит...
Уж ранним утром… пробуждение,
Ведь не унять мне восхищения,
Как ясно солнце, звенят капели,
И снова птицы, заводят трели
06.03.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.03.2021
Вже й відлетів останній день зими,
Листочком білим із календаря,
Вітаю щиро- з першим Днем весни!
Хай заясніє кожного зоря!
У мішок Лютий, зібрав все пір`я,
Хоча лишив, деінде легкий пух,
Ввібрав квітучість, вкрасив подвір`я,
Вже відчувається весняний дух.
До піднебесся злетів немов птах,
Приліг мелодією… на душу,
Ніби на крилах,подолала страх,
Сльозинку я, від радості струшу.
У змові Березень із вітерцем,
Зігрів всю землю, сонячним теплом,
Й вночі малює, небо олівцем,
Щоб нас втішали ранки за вікном.
Вже синій пролісок і підсніжник,
І крокус звабить вас до нових мрій,
Добро в малюнки, заклав художник,
В серця і душі вклав купу надій.
Знов спів пташиний, риму, натхнення,
Несе поету у сподіванні,
В нових віршах про сьогодення,
На аркуш ляжуть слова приємні.
Що всесвіт наш – на краще змінився,
Людина всміхнена, хоч й старенька,
І сон дитині гарний наснився,
З війни діждалась, синочка ненька.
Мої бажання всім зичу щастя!
Щоб не втрачати надії на МИР!
Весни чарівність немов причастя,
Придасть здоров`я й сили для життя!
Щоби в достатку, в порозумінні,
На столі хліб й сіль завжди в родині!
Нехай земля буянням зелен –трав,
І пишних квітів, приносить радість!
Всіх благ земних, бажаю щиро вам!
Благословіння Божого, добра!
Хай сонце більше приносить тепла,
Щоб усі дружні й многії літа!
01.03.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Життя її, як стрімка течія річки,
Де забагато порогів, перепонів,
На жаль, як вирій, часто рвалися стрічки,
Стрічки надій, мрій, жаданої любові.
Хвороби в муках та все ж вивчала мови,
Слова плекала… з материнським молоком,
Тож перед нею схилялися діброви,
Рядки писемності спліталися вінком.
Велика праця - написати підручник,
І залишила у спадок, для нас з вами,
Щоб прочитав, її кожен шанувальник,
Мала уміння, передати словами.
Про всю історію народів зі сходу,
Вона - навчала любити Батьківщину,
І завжди землю прославляла й рідний край,
Та ті слова, про сорочку білу- білу,
Де вигравали ниточки, як водограй,
Всі настанови в ній, як прожити життя.
Тепер й навІки, буде жити серед нас,
Те кожне слово, її патріотичне,
Що залягло, з весняним цвітом у серцях.
Та шанування до людей святе, вічне
Що в мелодійних творах возвеличує,
Навчає - мудрості, любові, як нам жити.
25.02.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021