| Сторінки (3/242): | « | 1 2 3 | » |
Богу начхати на мої плани, в Нього завжди свої.
Іноді я вночі прокинуся й чую далекий сміх,
Чую уривки слів, як от :"Зможеш і переживеш"
Зранку дивлюся на те, що залишилось від пожеж.
Бог замість моїх мрій посилає мені дими.
"Ти туди не дивися щоб він тебе не спинив,
В тебе тут інші цілі, вища твоя мета"
Дівчинку просто з кузні видадуть, як метал.
Дівчинку, наче глину, змінюють кожен день,
Замість нових таблеток дали чомусь мігрень.
Дівчинку ще малюють, поки лише ескіз,
Дівчинці кажуть: треба просто пробитись крізь.
Дівчинку вчать, що щастя на голову не впаде,
Треба докласти сил, якщо хочеш колись в Едем.
Треба навчитись сухою виходити із води,
І щоб добре ходити - кілька разів впади.
Дівчинці посилають з неба щодня урок,
Щоби навчилась жити - тисячі помилок.
Щоб розрізняла швидко камінь де в грудях б'є,
Знала що буде добре, що ж колись її вб'є.
Дівчинці дали мозок, зошити і книжки
Щоби не мала часу вірити у казки.
Дівчинку досі кидають в воду та у вогонь,
Потім своїм характером покладе будь-кого.
Богу начхати на мої плани, в Нього завжди свої.
Іноді я вночі прокидаюся й чую далекий сміх.
Чую окремі фрази, як от :" Ти не підеш на дно"
Якби не Він я б, мабуть, здалася вже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2019
Ти не вийдеш сухою, ця осінь тебе покалічить.
Це не щастя так пахне, так пахне самотність і відчай,
А вона усміхається, манить, бере за руку
Обіцяє, що житимеш, більше не буде муки.
Осінь каже: "Ти слухай серце й роби, що хочеш"
Ти не вір, тільки голову, мила, тобі морочить.
Потім будеш вставати, від болю стискати зуби,
Ти не слухай її, бо ця осінь тебе погубить.
В неї просто свої махінації, ігри, плани,
Не у неї, а в тебе залишаться потім шрами.
Бо життя це фальшиве, а люди лише актори
Щоб не стати на граблі скільки треба тобі повторень?
Осінь просто задумала трішки зробити шкоду,
Тобі ж завтра самій у вогонь та холодну воду.
В тебе, дівчинко люба, за спиною є власні крила,
Та чого ж ти чекаєш щоб осінь занапастила?
Ти не вийдеш сухою, ця осінь тебе покалічить.
Це не щастя так пахне. Так пахне самотність і відчай,
Тобі ж стійко тримати завтра усі удари,
Не вдихай, олов'яний солдатику дим зі згарищ,
Бо не вийдеш сухою, ця осінь тебе погубить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2019
Владарка ніч спочиває на моїй канапі,
Час завиває надворі розлюченим псом.
Пишуться вірші в самотній похмурій кімнаті,
Просяться в казку чи, може, примарами в сон.
Вітер хитає вже голі гілки на деревах,
Тихо хвилюється в темряві моя свіча,
Воском гарячим всі літери грають по нервах,
Не допоможе, мабуть, й заспокійливий чай.
Тіні грайливо стрибають по стінах кімнати,
Не помічаю я їхньої вже метушні.
Хочу зірками у небі тому написати,
Хто ходить в гості ночами в мрійливому сні.
Срібною ниткою тягнеться слово по небі,
Час вже не виє, чіпає лиш ручку дверей.
Що буде потім? Мовчи... Мені знати не треба.
Зранку вірші розполохані ніч забере...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019
Ніжний шелест колосся колискову співає лукам
І гаряче повітря вкриває втомлену землю,
В тиші гучно, неначе у двері раптовим стуком,
Впаде крапля дощу і розлиється запахом меду.
Із дзижчанням бджілок і джмелів розпочне свою пісню,
Пісню літа й життя, дуже теплу і справді чесну,
Та казатимуть всі, що піднятись давно уже пізно,
А душа в надвечір"ї раптово візьме і воскресне.
Вже хитаються трави у такт, мов розбурхане море,
Їх погойдує вітер у дивному дикому танці,
Тож невже серед цього ще можна лишатися хворим?!
Розслабляється тіло усе аж до кінчиків пальців.
Небо сонячним променем пише одну з історій,
Несміливий останній зайчик в краплині зблисне,
Ти угору поглянь, там сміються ласкаво зорі,
Від захоплення, мабуть, в легенях бракує кисню.
Вся земля вже напоєна, рідна й така красива
І летить за туманами в безвість набридла черствість.
Ти таки не помітиш, як швидко повіриш у диво
Й забереш із собою у серце цей затишний Всесвіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841472
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2019
У сірому місті, де з закутків вулиць темрява простягає свої кістляві пальці,
Намагається зловити перехожих за плащі, а вони добровільно віддають їй свої душі
Немає більше людей розумних, залишились тільки неандертальці,
Заховалися в затишні сірі печери, мов равлики у свої мушлі.
Навчилися з часом скидати шкіру, мов змії, вбивати отрутою,
Ходити на одного мамонта десятками чи навіть і сотнями,
Вночі під зорями біля вогнища закрутяться в танці й спокутують
І чекатимуть манни із неба щоб почувати себе героями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2019
Вдих... Видих... Вдих...
Ми досі тільки люди, які зранку п"ють каву з тріснутих чашок,
Без цукру і посмішок, без емоцій на обличчі,
Світ так само стоїть на китах, чи спині черепашки
І пароль не змінився, потрібно лиш стукнути тричі.
Вдих... Видих... Вдих...
Небо досі згори, а земля, як завжди, під ногами,
Мерехтіння зірок всім напише свої гороскопи
Та ворожка стара людям долю пророчить ночами,
Бо при денному світлі її болять руки і стопи.
Вдих... Видих... Вдих...
Ми не можемо сміливо дивитися сонцю в очі
І ховаємося під ліжком від тітоньки темряви,
Бо під ліжком не сонце, там всього лиш зіниці вовчі
Закривають носи від словесної сірої куряви.
Вдих... Видих... Вдих...
Два холодні мішки, наповнені повітрям, не рвуться,
Вони слухають як закипає кров і булькотить всередині,
Вищі сили дали нам заяче серце куце,
Так, мабуть, гороскопом відверено.
Вдих... Видих... Вдих...
Ми всього лиш люди, які п"ють каву з тріснутих чашок,
А світ досі стоїть на китах, чи спині черепашки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2019
Там, де возродиться фенікс із сірого попелу,
Від звичайного недопалку, кинутого десь біля калюжі,
Ти усміхнешся й повернеш назад зопалу,
Зникне твоя байдужість.
Там, де місиво людських ніг топтатиме квіти
І колючки троянд застрягатимуть у підошвах їхнього взуття
Ти зрозумієш нарешті, що від болю можна здуріти,
Відчуєш смак життя.
Там, де на цілу вулицю лунатиме гучний вибух
Від повітряної кульки, що хотіла злетіти вище
Ти усвідомиш, що із суспільства вибув,
А найстрашніший гуркіт - гуркіт тиші.
Там, де серед багна лежить забута совість
Збереглися відбитки може й твоїх черевиків
Ти побачиш, що краще іти в невідомість
Ніж залишатись безликим.
У якомусь забутому, покинутому будинку
Ти кулаками гамселитимеш порослу мохом цеглу
В голові ніяк не складеться докупи картинка,
Що щастя ламає ребра.
Там, де краплі дощу омиватимуть брудні вікна
І сірою ставатиме просто краплинка кожна
Ти побачиш нарешті, що істина вічна,
Від себе втекти не можна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2019
Я залишусь на роздоріжжі без тебе й без імені,
Не кричатиму, не молитиму, просто піду.
Тільки очі із неба засяють волошками синіми,
Сиплять блискітки срібні на кригу між нами тверду.
Поверну в інший бік і губитиму сльози лиш перлами,
Може, вітер улітку закотить в зелену траву,
Може, як насінини, зростуть аж до неба стеблами,
Може, наче крижинки, розтануть у ніч грозову.
Може, діти знайдуть і додому нестимуть, як м'ячики
У долоньках маленьких, неначе предивні скарби,
Дивні мрії мої вже чужі зігріватимуть пальчики,
Розростуться по світу, як після дощу гриби.
Я залишусь на роздоріжжі без тебе й без імені,
Не кричатиму, не молитиму, просто піду.
Тільки спогади, мої вірні картинки сповільнені
У кутку в темну скриню, всміхаючись, мовчки складу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Повернися назад - не життя, а суцільна фантастика,
Та ніхто не казав, що у тебе колись буде класика,
Сірі плями в душі роз"їдають усе, так моторошно,
Мрії раптом в руках перетворюються на борошно,
Розлітаються вітром оманливі крихти-спогади,
Ти беззвучно кричи і лише проведи трохи поглядом,
Поглядом-сірником розпали своє вогнище, знищ мости,
Ти розвієш і попіл, бо інакше це зовсім будеш не ти.
Лиш лети, хай без крил, та вперед, до мостів не вертаючи,
Найтепліше тоді коли сонце встає світаючи
І найкраще тоді, як немає в душі порожніх плям,
Та на рівній дорозі для сильних ніколи не буде ям,
Хай здаються слабкі! Нам з тобою оце не дозволено,
Сльози розкіш тепер, ми словами себе обезболимо
А, б, в, г, д, чи інше щось з алфавіту?
Як повстане весь світ - то стоятимеш ще й проти світу!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822866
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019
Вечірнє місто з тисячами ліхтарів,
Легкі сніжинки у зимовому повітрі
І ніч розмішує у грозовій палітрі
Блакитне місиво з яскравих диво-снів.
Погасне світло в кожній з затишних осель,
Крізь димарі сни проникатимуть в кімнати,
В людські свідомості й комусь розповідати
Як із реальністю ведуть вони дуель.
М"яка подушка, тепле полум"я в каміні
І оченята враз заплющились умить,
Спокійне дихання - дитятко мирно спить,
В долоні ловить на стіні барвисті тіні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Ніч навшпиньки прокралась і тихо в кімнаті лягла.
Крізь вікно незачинене і незаслонені штори
Розкидала на стінах предивні сріблясті узори,
Принесла із собою шматочок чужого тепла.
Вже ні шурхоту... Тільки проміння танцює на стінах
Вперемішку із тінню від клена, що спав за вікном,
Навіть запах повітря я щойно відчула нутром,
Металевий ліхтар похитнувся і спить на колінах.
Завітав чарівник та у диво мене огорнув,
Кинув золота трішки на срібному фоні стелі,
Вийде поспіхом ніч і залишить мені акварелі,
На сусідній подушці тихесенько місяць заснув...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Моїм найкращим О. і О.
Чашка теплого чаю знову зігріває наші долоні,
На вустах застигли слова, розлетілися серед кімнати
І танцюють зимовий вальс із сніжинками на балконі,
Хоча хочеться тільки кричати...
Ці чотири стіни, як частина одної вежі,
Тож чого сидимо отут та в очах німі запитання?
Розбивай же прокляте скло і виходь скоріше за межі
Мовчання...
Тихий затишок просто у тиші ледь торкає холодні душі,
Налякається і тікає в темінь ночі ще трішки хоробро,
- Чуєш, подруго, може, досить? - хтось порушив тишу байдужу.
Так добре...
Очі схрещені, наче шпаги, свою власну ведуть розмову,
Кинеш оком на чай і наче аж до дна пропалюєш чашку,
Ми ще дітьми, напевно, придумали невідому нікому мову
Так важко...
В хід піде солодка отрута, наші ліки коли погано,
Шоколад зігріває пальці, мабуть, краще від цього чаю,
Розтікається просто в душу й чорним пластиром склеює рану.
Все знаю...
Тихий затишок проникає, розливається владно тілом,
Слово раптом злітає з вуст і ховається в темінь ночі
І чомусь ніщо не лікує так майстерно і так уміло,
Як ненависний шоколад, що чужі нагадує очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Я надто молода і непутяща
Що вірю так приречено у щастя,
Аж збилася із спокою і сну,
Сама собі вигадую весну...
Марія Людкевич
Я знов собі вигадую весну
Серед зими, знайомим птахом білим
Махне крилом і далі полетить
Мені ж би хоч на мить її спинить
Хоч мить!
Щоб все нарешті стало зрозумілим,
Без ясності я, мабуть, не засну...
Я чую щебіт, щебіт крізь сніги
І музика під талі сніжні сльози
Сховає страх і далі полетить
Мороз дзвенить, блищить, кричить
Хоч мить!
Хай збудуться усі метаморфози
Та шелест крил додасть мені снаги...
І вітер, блискавиця, буря, грім
Освічує все небо так красиво,
А біла птаха далі полетить
Життя ламає долю, гуркотить,
Хоч мить!
І я весну розгонистим курсивом
Запрошую у свій зимовий дім...
Я вірю в щастя, в щастя серед зим,
Його несе знайома біла птиця,
Кивне лише і далі полетить
Щоб зиму цю нарешті зупинить
Хоч мить!
Осяє небо знову блискавиця,
Та це вже яв і птах мені не сниться,
Я відчиню вікно, хай вийде дим...
Можливо, молода і непутяща,
Та досі вірю в казку, мрію, щастя!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Я нанизую зорі на нитку сріблясту печалі,
Павутиння життя, вкрите росами, впаде до ніг,
Та мені вже добряче набридли оті карнавали,
Синя птаха крилом все нестиме в омріяний гріх.
Я збираю хмарки у рядочки розмашистих літер
І краплинки дощу будуть крапками, мабуть, в кінці
Свій нашіптує ритм і куйовдить листи мої вітер,
Кольорову веселку малюють брати-олівці.
Я мереживом снігу покрию своє творіння
І ранковий туман сивим маревом ляже на нім
Та нарешті тепер вже очиститься моє сумління
Коли новий прибулець заходить в старенький дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
Небо впало на голову...
Боляче... Безпощадно...
Розлетілось на друзки і розвіявся щастя дим...
Повіває лиш холодом,
Я тепер безпорадна.
Це глухий долі вирок і ти таки був не тим.
Наше щастя оманливе...
Зоряне... чи веселкове...
Чи тверде, наче кремінь... чи крихке, як кришталь...
Доля дуже ощадливо,
Та вже й не так загадково
Витягає з шухляди улюблену чорну вуаль...
Небо впало на голову,
Не боляче і не вдарило!
Від знайомих мостів залишається тільки дим...
Розгаряченим оловом,
Спогадом... Маревом...
Вітер в тіло сніжинки... а ти таки був не тим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018
В зимовому небі згубилося зоряне щастя
І Фея чарівна по хмарах ступає пухких,
З поверхні зганяє сніжинок отих полохких
Та місяця промінь тримає її за зап"ястя.
У сяйві нічному засвітиться раптом весь сніг
І подихом дива повіє закоханий вітер
Та Фея все ходить, в торбинку із зоряних літер
Вкладає всі рими на тихий, спокійний нічліг.
Блукає по вулицях й білим мереживом рук
Розкидує ніжність зимову обабіч дороги,
Заковує льодом блискучим, ховає тривоги
Та маревом тиші лунає снігів перегук.
Периною з хмар покриває все небо ще більш,
Нічні серенади співає закоханий вітер,
А Фея чарівна з торбинки витягує літер
Й у темряві ночі йому пише зоряний вірш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2018
Сьогодні знову випав білий-білий сніг,
Зимова ніжність тихо стелиться під ноги
І я іду, не розбираючи дороги,
Під дітлахів веселий срібний-срібний сміх.
Холодні клапті розбиваються на друзки
І припають до плаща і рукавиць
Усі чужі і круговерть мільйонів лиць
Аж до душі тепер простягують мотузки.
Осколки снігу, як розбиті дзеркала,
Та для усіх настала вже зимова казка,
Тож насолоджуйтесь, хороші, ось, будь ласка
Зима торкається цілунком до чола.
А небо сипле, засипає геть усе,
Дає деревам ці зимові теплі шати,
Вони мовчанням тихо будуть розмовляти
З блискучим маревом, що рветься до осель.
Сьогодні холодно, та ніжність шелестить,
Моя ж давно уже розтанула, напевно,
О, якби змогу хоча б раз ще, потаємно
Зимову ніжність повернути хоч на мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2018
Я залишу на спогад осені лиш три крапки,
По одній
Для вересня, жовтня і листопада
В осяйній
Її тиші звучатиме серенада
І розлиється світом легенькими крильми кульбабки.
Та вона услід ще довго дзвенітиме листям
Не мені,
А тій дівчинці, що там колись жила
На стіні
Свою казку лиш тінню натхненно творила
Й сподівалася часом, що казка та буде барвиста.
Я у лісі розчинюся просто у срібні тумані,
Сяду в потяг
Він металева моя колісниця
Теплий одяг,
На Всесвіт безмежний відкрию зіниці
І збиратимуть спогад щасливий й, напевно, останній.
Хай несе мене вітром той потяг в далекії далі,
Може, там
Гра чесна і вже не фальшива
Лиш листа
Напишу зимі з сподіваннями в диво
І тоді, як Аліса, піду в своє Задзеркалля.
Я залишу на спогад осені лиш три крапки,
А сама
Сяду в потяг й розчинюся десь в листопаді
І зима
Й її друзі, напевно, будуть мені раді
Тільки вірші я здую у осінь, неначе кульбабки ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2018
Мої мрії, мов папірцями,
Літачками просто у небо
Полетіли, підхоплені вітром.
Лише спогад тепер рубцями,
Мені, мабуть, його не треба,
Я заповню темряву світлом.
Та вони, як солодка вата
Прилипають просто до тіла
І вриваються в пам"ять примари.
Я не вмію, напевно, мовчати
Й говорити тоді я не вміла,
Я рукою торкнуся хмари.
Не цікаві оці закони,
Лише вільний фантазії простір
І свідомість кричить: "Вже годі!".
Рідні мрії мої, дракони
Вже до неї ідуть на розстріл,
Моя правда тепер не в моді.
Мої мрії, мов папірцями
Розлетілись просто у небо,
Полетіли підхоплені вітром.
Паперовими літаками,
Заберіть собі, хто-небудь
Я так хочу ще трішки літа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018
Заховай все минуле туманами,
Туманами із веселкового пилу.
Ти спитаєш чому не зоряного...
А щастя схоже на веселку
Наче є, але раптом ти озираєшся
І розумієш, що позаду вже нічого немає.
Зникло все...
Заховай все минуле туманами,
Туманами із веселкового пилу
Такого блискучого, яскравого і міцного
Щоб жодна примара
Не могла вирватися назовні,
А померла, забута мною.
Заховай все минуле туманами,
Туманами із веселкового пилу
Щоб не було дороги назад,
Щоб не було змоги загубитися в лабіринтах,
Застрягти в тенетах страху
Чи заблукати у часі.
Ми ж не хочемо загубитися у часі?
Заховай все минуле туманами,
Туманами із веселково-зоряного пилу,
Бо щастя воно далеке, наче зорі
Та оманливе, наче веселка...
Заховай все минуле туманами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2018
Ідемо, поспішаючи кожен у своїх справах,
Закутавшись в сірі плащі від жорстокої осені,
Які вже від часу старенькі і, мабуть, теж зношені,
Та нас не лякає рутинно-буденна оправа.
Мрії живуть вперемішку з цигарковим димом,
Як він, розчиняються в світло-блакитному небі,
Чи вже сіро-чорному, як пристарілий лебідь,
Що чув оцю лайку і спробував трішечки пива?
Меридіани в нас, мабуть, якісь криві,
Та день за днем крутиться наша старенька планета,
Яка між перервами також палить сигарети
Ми досі живі?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2018
Дощ одягає наше місто в парасолі,
У вікна стукає, в кімнату зазира,
Він пише ноти, починає знов гастролі,
На жовтім листі на хвилину завмира.
Дощ із зірками грає в піжмурки завзято,
Усю дорогу заховав в калюжі він
Та сірі хмари пролітаючи крилато
Чекають, мабуть, вже нових осінніх змін.
Цілує лиця і запрошує в кав"ярні,
Змиває бруд увесь із вулиць восени,
Його походи в місто часті й регулярні,
Немов запрошує усіх в барвисті сни.
Дощ одягає наше місто в парасолі
І моросить в нічному світлі ліхтарів
Дерева ще такі беззахисні і голі
Читають вірші із осінніх букварів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811050
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2018
Три речі, які неможливо назад повернути
Це слово, можливість і, звісно, без сумніву, час,
Як втратив ти час, то навряд чи вже зможеш забути,
Можливість, що згаяв згадаєш далеко не раз.
Як слово сказав і когось ненароком образив
Уже не забуде ображений все ж чоловік,
Тож думай, що робиш, слідкуй і лови свої фрази,
Уже не повернеш можливість назад й часу лік.
Три речі, які я не раджу вам, друзі, втрачати
Це спокій, надія і наша, без сумніву, честь
Без спокою складно, надію так важко впіймати,
Без честі загубишся легко десь між перехресть.
Три речі, які у житті уособлюють цінність
Любов це та віра і переконання своє
Життя без любові поглине тональність осіння,
Людині без віри Бог щастя чомусь не дає.
А хто десь загубить своє власне переконання,
Не матиме думки, де вітер повіє піде,
Приречений буде на вічні великі страждання,
Мети у житті він ніколи уже не знайде.
Три речі, які вже найбільше в житті ненадійні
Це влада, наш успіх і статки, звичайно ж, усі
А завтра вже біди прийдуть й урагани стихійні
Життя справжню цінність пізнаєш в його всій красі.
Ці речі три завжди даремні і скороминучі
Ні успіх, ні влада в житті не постійний є гість,
А тих хто обожнює тільки маєтки блискучі
Чекає лиш розчарування й велика все ж злість.
Ніщо так не скаже, без сумніву, все про людину
Як праця і чесність та щира людська доброта,
Вони уособлюють цінність особи єдину,
На жаль, ота цінність так часто насправді пуста.
Ніщо уже більше ніколи тебе не зруйнує
Ніж злість, твоя гордість і зайва ще склянка вина,
Назад вже ніхто не поверне і не відбудує,
Та лиш після вчинків ми це розумієм сповна.
Три речі найважче сказати: "Тебе я кохаю",
"Пробач мені, прошу", "Будь ласка, мені поможи",
Порада для того, хто вірш до кінця прочитає
На пам"ять собі ти цитату усе ж збережи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809453
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2018
Дівчинка тихо крокує бруківкою вулиці,
Спить нічне місто осінніми барвами вкрите,
А та душа до минулого з відчаєм тулиться,
Де ще блукають туманами дні оповиті.
Дівчинко з ніжним і трепетним голосом осені
Сповнена мрій і думок та легкої задуми,
Чом ти тепер якась стала така набурмосена?
Знаєш, а усмішка варта великої суми.
Очі гарячі холодним вже інеєм вкрилися,
Поглядом глянеш і раптом усіх заморозить
Що таке трапилось, нащо ти так засмутилася?
Хто вже образив, що серце твоє хоронить?
Дівчинко мила дощами омита і відчаєм,
Запахом суму й глибокої дуже тривоги,
Нащо ти знову давно уже завченим звичаєм
Все виглядаєш когось біля краю дороги?
Дівчинка лагідна сидить знов самотньо на лавці,
Тільки обличчям приховані сльози все ж котяться.
Все буде добре і зникнуть колись самозванці,
Ти ще одужаєш, серце надією сповниться...
Дівчинка тихо крокує бруківкою вулиці,
Спить нічне місто осінніми барвами вкрите,
Досі душа до минулого з відчаєм тулиться,
Час не лікує, ти просто навчишся з цим жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Їх садили у карцер, де лиш темрява й миші,
Їх вбивали морально, забравши усе,
А ви знаєте, люди, дух козацький не знищиш,
Їхній шепіт свободи вітер нам принесе.
Їхній шепіт свободи переріс в гучний голос
У тональності війн, серед звуків стрільби,
Небо громом із ними кричало уголос
І молило лиш щастя синам боротьби.
Гордо піднятий прапор вгору червоно- чорний,
Буде нам незалежність, сміливість в очах,
Ще у нашім повітрі лиш один неповторний
Буде запах свободи, у ворога ж страх.
УПА... партизани... Шухевич...Бандера...
Мужність, сила, відвага, неначе граніт...
А ви знаєте, люди, Україна не вмерла,
Вона житиме вічно, поки житиме світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2018
У мене давно вже з'явилася, друже, залежність,
Її не відкинеш, від неї, на жаль, не втечеш.
Так сильно до себе притягує все ж протилежність,
Залежність від того, як ти просто поряд ідеш.
У мене залежність від вишень, дощів, червня й липня,
Від поля, села, від дороги і стежки туди,
Не смійся лише, я нарешті до цього вже звикла,
Іду і збираю думками твої там сліди.
У мене залежність свої почуття проявляти
І бути слабкою, коли поряд сильне плече,
Залежність від тиші, мовчанням люблю розмовляти,
Від усмішки тої, що раптом теплом обпече.
У мене залежність від зір, що ховаються в небі,
Та і взагалі від всіх зоряних теплих ночей,
У мене залежність від погляду, друже, на тебе,
У мене залежність від погляду твоїх очей.
У мене залежність від спорту, від віршів тобі і танців
І звісно від вітру, що лагідно б'є по лиці,
У мене залежність від дотику твоїх пальців,
Відбитки яких зберігаю на правій руці .
Як радість - то радість, а сум то - залежність від суму,
Кохаю без міри я швидкість і сіре шосе,
У мене залежність від запаху твого парфуму,
Він спогадів теплих, які я люблю понад все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018
Ти приходиш в думки, розтікаючись чаєм по венах
І твій голос шепоче слова осіннім листям,
Ми з тобою таки не довели оті теореми,
Лише спогад проколює серце безжалісно вістрям.
Ти приходиш у сни, розливаючись чарами ночі,
Через відстань і стіни я ще відчуваю твій подих,
Ніч моя небезпека, бо зорі, немов твої очі,
Я далеко не лицар, новий щоб робити подвиг.
Ти вселяєшся у перехожих, немовби навмисно
Та у кожного стрічного, друже, твоє обличчя,
Вже у тонусі нерви, мабуть, це таки корисно
І холодна твоя ота стриманість мені ближча.
Ти приходиш у вірші, хаотично кидаючи букви
І моїми руками слова на папір виводиш,
Скільки часу минуло такої гіркої розлуки
А ти досі приходиш... Ти досі, мій друже, приходиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
В повітрі осінь пахне нам жоржинами,
Мені сміється лагідно і світло,
Душа блукає тими ще стежинами,
Дощами й вишнями де пахло рідне літо,
Гойдає вітер гілочки оголені,
Одіж скидають просто на дорогу,
Осіннім смутком ще вони не скорені,
Вміло приховують переляк і тривогу.
Я крізь вікно дивлюся все на вулицю,
Дощу рахую краплі ці прозорі,
Проміння місяць точно по лицю
Із неба усміхаються ще зорі.
Ловлю рукою срібні їх промінчики,
Сама у диво казку поринаю
У темряві ще світяться мрій кінчики,
Осінній мій земний небесний раю.
Проміння сяє листям, наче золото
І весело стрибає по калюжах,
Минуле й явне навпіл вже розколоте,
Солодких снів тобі, осінній друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2018
Я люблю твою сіру рутину,
Твої сірі шосе і калюжі,
Твоїх вулиць оцю павутину,
Мабуть, я закохалася, друже.
Рідний дім вже маячить за рогом,
Де навчилася вперше ходити,
Тут уперше віддалась тривогам
І тут мати навчала як жити.
Заховалась моя рідна школа
В лабіринті однакових вулиць
Вчителі, нові учні довкола,
Буду швидко їм, наче прибулець.
Стара церква десь тут в центрі міста...
Ти... ці усмішки... погляд...Карпати
Час поволі тягнувся мов тісто,
Тут навчилася вперше кохати.
Вишні...соняхи... соя...розмови...
Мрії...стежка... село...гарне поле,
А для мене тут все кольорове,
Не закінчиться казка ніколи.
Потім стежка в великому лісі...
Міст... ангар... і мчить потяг над нами,
У рожевій від щастя завісі
Все описане знову думками.
Стільки спогадів, рідних моментів,
Стільки щастя, тривог, нових звершень,
Радість, смуток, букет сентиментів,
Все в житті колись було уперше.
Я люблю твою ніжну буденність,
Тихий шелест осіннього листя
Тут, напевно, живе нескінченність
Я закохуюсь знов в рідне місто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Я помру, щоб воскреснути знов,
Я забуду, щоб потім згадати
Не зникає ніколи любов,
Варто вірити все ж і чекати.
Я піду, щоби потім прийти
І ображусь, щоб згодом простити
Ти завжди мене зможеш знайти
Якщо хочеш насправді любити.
Загублюсь в павутинні мереж,
Та не видалю свою анкету
Вперто вірю, що і в тебе теж
Влучила та стріла з арбалету.
Промовчу, щоби згодом сказать
Те, що зараз сказать не зуміла
Важко, друже, слова ці писать,
Бо без тебе писати не вміла...
Вже до тебе лечу стрімголов,
Бо набридло тобі вже блукати
Не зникає ніколи любов,
Варто вірити все ж і чекати...
05.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018
Мене ламає твоя байдужість.
Мене лякає твоя самотність.
Мене захоплює твоя мужність.
І я обожнюю твої очі...
Аллія Загорбенська
Мені така близька твоя самотність,
Усі твої захоплення й думки,
Твоя практичність і ще твоя точність
Уважно зараз вчитуйся в рядки.
Захоплює і витримка, і мужність...
Найбільше погляд рідний і чужий
Мене лякає холодність й байдужість
І голос... Коли він занадто злий.
Хоч чесний, інколи незрозумілий
Як нотками з'являється брехня,
Коли від дивних вчинків захмелілий
Мабуть, це знову моя маячня.
Своїм життям ти ходиш, як по лезу,
Мені сподобались цікаві відчуття
Ой, вибач. Знову я тебе бентежу,
Всього не пояснивши до пуття.
Захоплююсь, коли знімаєш маску,
Бо в масці, друже, ти мені чужий,
Емоції побачити так важко
Як голос надто владний й надто злий.
Знову напишеш: "Я тобі що, миша?"
Не миша, навіть зовсім навпаки
Між шумом завжди обираєш тишу,
Та краще далі вчитуйся в рядки.
Не розрізняю твою правду і брехню,
Хоча колись було все очевидно
Заплуталась, сама уже тону
Лиш борсаючись тихо й жалюгідно.
Ти близько і водночас так далеко.
На краю прірви балансуючи, йдемо.
Понад усе кохаєш небезпеку,
Колись б лякало це, а зараз все одно.
Змінив мене... Змінив усю, до дна,
З'явились наполегливість і впертість,
Сміливість... З іншими я мовчазна,
Зате з тобою лиш одна відвертість.
Ти, друже, вже скажи мені одразу,
Якщо маю почути слово "ні"
Краще почути ненависну фразу,
Ніж радісно купатися в брехні...
04.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Ця казка лиш оманою була,
Пора вже знати, що в житті див не існує
Лише одним тобою я жила
І пам'ять вперто образ твій малює.
Я загубитись хочу, але де?
На що не гляну - завжди пригадаю
Хоч час невпинно вдалечінь іде,
Та я ще сподіваюсь і чекаю.
Ніщо уже не здійснить моїх мрій,
Не допоможе чарівне люстерце
У попелі від спалених надій
Давно я поховала своє серце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Проходять люди, навіть не вітаючись
Знайомі лиця, долі, спільні спогади,
Та в голові усе переплітаючи
Тебе на мить торкаються хоч поглядом.
Життя біжить, летить, шляху нема,
Назад не підеш як би не хотілося,
Маячить спереду лиш сніг й зима,
Хоч серце літом ще не відігрілося.
Закрутить листя, вітром в даль пожбурене,
Він не спитає чи воно нажилося
І далі крутиться сумне й таке зажурене,
Лиш біля ніг на мить чомусь спинилося.
З вікон кав'ярень тихо заглядаючи
Аж в саму душу мовчки, рідним спогадом,
А ти все йдеш надворі, лиш чекаючи,
Того одного, хто зігріє поглядом...
26.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
Я вже не поруч, так життя розставило
І смуток тихо здавлює, мов обручем,
Я лиш спитаю, хоч порушу правило
Скажи, мій друже, а тобі не боляче?...
Нема образ, забула все давно уже,
Ти, мабуть, знову в натовпі крокуєш сам
У тому світі, де усе таке чуже,
Скажи лиш, друже, а тобі не важко там?...
Мине ще час й свідомість всю покриє сніг,
Будь обережний там серед своїх боїв,
В моїх думках, мій друже, ти всіх переміг,
Лише скажи ти не голодний, ти поїв?...
Тут вітряно, у листі все осінньому,
Захоплює в свої обійми голову,
А ти десь там, у небокраї синьому,
Скажи, мій друже, а тобі не холодно?...
Засвітить сонце радісно-оманливе,
Віддасть усе холодним крижаним дощам,
Блокнот сміється лагідно-образливо,
Скажи, мій друже, а тобі хоч добре там?
Нехай зігріють в далині тебе вірші,
Я надішлю привіт лиш ніжно-сонячний,
Сюди вкладаю ще частиночку душі,
Скажи ти хоч щось згадуєш, не боляче?..
Останні я зроблю ще рухи ручкою,
Вкладу сюди іще лише одне слівце
І раптом думка стрімко стала рвучкою,
Скажи, мій друже, ти хоча б читаєш це?...
25.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
Пронизливий вітер уже кинув листя в обличчя,
Дощем повіває і смутком осіннім чомусь
Та гомоном дзвонів церковних у небо покличе,
Там, де твоя усмішка літня потрібна комусь.
Вже небо, колись голубе, одягається в хмари,
Пронизує холод нестримно тебе до кісток.
Ти парком осіннім, яким тепер ходять примари
Пускаєш крізь пальці хвилини, неначе пісок.
Порожні алеї, хитають ще віттям дерева
Погрозливо часом, та вже не привітно, мабуть,
Хтось кинув назустріч тобі: "Снігова королева!"
Зловити не можеш у фразі чужій жодну суть.
Гаряче проміння на мить зігріває... Омана!
Лиш шелест навколо і кава холодна в руках,
Свідомість поволі наповнює срібним туманом,
Отим, що так часто з'являється в твоїх думках.
Вже ніч... Щось задума не дружить, напевно, із часом,
Обабіч дороги погасли усі ліхтарі...
В думках ви і досі щасливі, закохані, разом
І сонце махає привітно рукою вгорі...
25.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018
Твої слова це мій маяк,
Твої думки я відчуваю
Нехай тепер вже буде так
Я тихо й мовчки допалаю.
Сяйво очей ясніше зір
Та усмішка мене чарує
Давно здалася вже, повір,
Не мозок вчинками керує.
Пишу тобі стільки віршів,
Та їх завжди, напевно, мало,
Мене лякає шум дощів,
Якби чогось, друже, не стало.
Ти йдеш спокійно в натовпі,
Хтось не помітить тебе з решти,
Для мене всі вони сліпі,
Давно у тебе я в арешті.
Для них не принц, для мене - так,
Для них звичайний, мій єдиний
Наче простий іде юнак,
Та щось в тобі таке незриме.
Ти мій навіки ідеал,
Давно вже скорена тобою
Хочеш - запхай в мене кинджал,
Я мовчки опустила зброю.
За що люблю - не знаю я,
Та серце в ритмі вибиває
Лише одне твоє ім'я,
Душа тихенько помирає.
Померла в шумі тих дощів,
Які прийшли так невблаганно,
Тепер лежить десь між кущів
Вірна тобі та безталанна...
05.06.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018
Нехай тепер оце кохання не взаємне,
А, може, його й не було ніколи
Я в серці збережу все потаємно
Й колись згадаю наші протоколи.
Ти все забув, а я ще не забула,
Це почуття невтомно серце гріє
Для тебе, друже, все давно минуло,
А в мене залишилася надія.
Я далі тобі завжди пишу вірші
Про те, чого не розкажу нікому
Загралися, куди вже грати більше?
Поставить крапку треба, а не кому.
Нехай назад минуле не вертає,
Ти далі носиш все ж ту саму маску
Лиш знай завжди, що десь тебе чекає
Та дівчинка, яка ще вірить в казку...
16.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2018
Чашка чаю із соленими сльозами,
Сумна музика, ніч, зорі, ліхтарі
І самотність вже торкається плеча... Ми
В цьому світі не такі вже й королі.
Чиєсь фото заховалось в моніторі,
Він не думає про тебе, так і знай,
А ти досі, досі крутиш на повторі,
Що ж, авжеж, дурненька дівчинко, страждай.
Ти тоді так й не змогла сказати правду,
Зараз пізно, вже змінилося усе,
За кохання ведуть війни люди радо,
А чи треба те що біль один несе?
Якби те знання тоді, що так все буде
Я б не кинула ні погляду, повір...
Я ж не знала, що кохання, добрі люди,
Роздирає серце кігтями, мов звір...
21.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
Для мене я не довго була поруч,
Я можу значно більше й ти це знаєш.
В житті так склалось: я - праворуч, ти - ліворуч
Ти довго тлів, та до кінця не догораєш.
Не знаю вже чи варто повертати,
Хоч не жалію ні про що, що було,
Та в світі, друже, кожен має знати:
Ти не повернеш те, що вже минуло.
Писала вже: вночі рахую зорі,
А вдень все мрію у своїм тумані
Тоді ми двоє разом були хворі,
Тепер одна я у солодкому дурмані.
Я часто ходжу просто в твої сни,
По іменах я знаю всі твої трофеї...
Приходь хоч інколи в руїни від весни
Літає досі там твоя маленька Фея...
17.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2018
Минуле поглинуло все і забрало тебе,
Злий ворон у сірому небі пронизливо кряче,
Іду в лабіринтах, в яких загубила себе,
Шукаю твій образ красивий, мій любий юначе.
Заплуталась мовчки в своїх і чужих почуттях,
Липка павутина лиш дужче всі сковує рухи,
Я тихо помру і знайду у наступних життях
Того, хто погляне і в мене не вистачить духу.
Казав, що смілива, та ні, бо я, друже, боюсь...
Боюсь тебе втратити, спогади всі розгубити.
Сумним й істеричним я сміхом з сльозами сміюсь
І вже дозволяю примарам оцим себе вбити.
Ще трохи залишилось, потім тут буде павук,
Що сплів павутину у дивних життя лабіринтах,
Вмираючи, тягнуся думкою до твоїх рук,
Рана кровоточить, чекаючи свіжого бинту.
Я тут, наче муха: безсила й, напевно, смішна,
Не хочу боротись, слабка уже, зникли всі сили,
В думках ще літає моя віртуальна весна
Де ти і де ми та усе, що я тихо просила...
02.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2018
Знов розпечене сонце на небі одягнуло палаючі лати,
Із тобою люблю говорити, із тобою приємно мовчати,
В натовпі вже тебе не загублю, нехай поле покрите туманом,
В голові ще літатимуть вірші впереміш із солодким дурманом.
У степу на землі серед трав цих розквітатимуть польові квіти,
А я буду невтомно ловити очей карих ласкаві привіти
На блакитному світлому небі тут з'явились чомусь темні хмари
Ти скажи мені як зруйнувати ці свідомості дивнії чари.
Вітерець в синім небі тихенько і спокійно хмаринки колише,
Зігріватимуть мене зимою теплі спогади з запахом вишень...
25.06.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Просила, подруго, ти львівського дощу,
Невже не чуєш як він стука по бруківці?
Дивись же, швидко, поки зовсім не ущух!
Окремі краплі ось гойдаються на гілці.
Вже як веселка Львів, як місто парасоль,
Кругом калюжі і веселі всюди бризки
Та сірі хмари, дощ єдиний тут король,
Для тебе крапель назбираю цілу низку.
Ти пам'ятаєш як гуляли під дощем,
Сміялись разом і стрибали по калюжах?
Лише не плач, нам не потрібний зараз щем,
Ти насолоджуйся вже стуком крапель дужих.
Ти чуєш ноти: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі?
Це дощ танцює разом з вітром в темпі вальсу,
Тобі присвячені рядки про нього всі,
Лише фантазії відкрий на мить терасу.
Старий рояль в альтанці грає нам сонет,
Дерева й краплі лиш підспівують чудово,
Співай і ти, давай підхопимо куплет,
Лиш усміхнись й життя враз буде кольорове.
Просила, подруго, ти львівського дощу,
Який рясний іде тепер лише для тебе,
Читай, захочеш я ще більше напишу,
Тобі привіт передавало львівське небо.
P.S. Усе для тебе)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2018
Бувають складності, в житті завжди не просто
І відстань також заважає жити нам,
Ножем ще душу розрізає, друже, гостро,
Лиш не здавайся, не забудь про мене там.
Мені приємно, що мені телефонуєш,
Що пам'ятаєш і сумуєш увесь час,
Ти нашу дружбу, мабуть, як і я цінуєш
Та усе те, що досі поєднало нас.
Ще лише трішки залишилось потерпіти,
Думками поруч я з тобою кожний день,
Якби ще крила й ними змогу прилетіти
Була б вже там, та неможливо це лишень.
Усе взаємно, мені теж тебе бракує,
При зустрічі ми надолужимо все ж час,
Ти пам'ятай тут за тобою хтось сумує ,
Тож повертайся, милий друже, вже до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806811
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2018
Осіння жінка у червоному плащі
І парасолю у руках міцно тримає,
Та не лякають вже давно її дощі,
Вогонь у серці ще постійно зігріває.
Життя ламало і тягнуло в круговерть,
Забравши все те найдорожче, що все ж було,
Похмурі дні чомусь переростали в смерть,
Про це лише щоденник й ручка її чули.
Вночі подушка часто мокра є від сліз,
Бо все терпіти часом вже немає сили,
Вдень тільки посмішка й новий життя ескіз,
На людях жінка завжди сильна і красива.
Вона не хоче більше жити як усі,
На власну казку з нетерпіння теж чекає,
А казка їде у осінньому таксі
І щастя прийде, точно прийде, вона знає.
В серці надією тремтить іще весна,
А на обличчі літня мрія все ж щаслива,
В юрбі завжди є загадкова й мовчазна
Ота панянка, що і досі вірить в диво.
Осінні думи вже собі життя пряде,
Летить усюди павутинка тонка й сива,
Лише погляньте, друзі, як вона іде
Осіня жінка ніжна горда і красива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2018
Тому, хто перед сном читає вірші
Так, друже, я тобі пишу листа
Коли давно поснули вже міста
І зорі в небі світять яскравіше.
Ти бачиш сяйво цих високих ліхтарів?
Вони привітно нам у вікна заглядають,
Підморгують грайливо і чекають
Коли я допишу оцих рядків.
А в мене зараз власний монолог
І слухачі тут темрява і тиша,
А, може, за вікном блукає миша
І ми почнемо з нею діалог.
Приєднуйся, читай мої рядки,
А я на кухню, зроблю трохи чаю
І піду спати тільки дочитаю
Та вимкну світло порухом руки.
Чомусь виходить знову "Колискова"
Таке життя і так впливає ніч,
Що тіні розкидала навсібіч
І бігає в кімнаті загадково.
Добраніч всім, хто ще читає вірші,
Солодких і смачних Вам, друзі, снів
Й тому, хто ще при світлі ліхтарів
Сидить із віршами на самоті у тиші...
07.08.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2018
Спадає листя тихо на дорогу,
Вже осінь золотом малює нам пейзаж,
В моїй душі сумна чомусь тривога
Усе складає спогади в колаж.
Парк шелестить, нагадує про літо
І навіть сонце там в височині
Привітно світить, мабуть, всьому світу,
Чомусь не світить лагідно мені.
Осінні ночі повняться думками,
А за вікном ще світять ліхтарі,
Чистий листок заповнився рядками,
Назад вертає дні в календарі.
Ти прилети назад до мене в осінь,
Все відпусти і просто повернись
Та залишись вже, друже, тут назовсім,
Нехай все буде, як було колись.
05.09.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018
Не вір більш осені, що вперто так шепоче
Усе забути й далі йти вперед,
Скидає листя аж під ноги і лоскоче
Його, мій друже, твій велосипед.
А ти не вір птахам, що полетіли,
Піднялись в небо і торкнулись хмар,
Бо краще жити вже, мабуть, без віри
Ніж загубитись десь серед примар.
Не вір дощам, що стукають у вікна,
Краплини срібні залишаючи в траві,
Не вір тій квітці, що самотньо квітне
І всім рослинам, що іще живі.
Не вір туманам зранку пеленою
Закриють місто від чужих очей,
Не вір тому, що досі за стіною
Комусь ти снишся зоряних ночей.
Не слухай шепіт музики сумної
І тихий шелест під ногами в нас,
Лише знайди у пам'яті сувої,
Що зберегли той неповторний час.
Не вір вітрам, які морозять руки
Не вір снігам, що скоро теж прийдуть
Як жовтий лист тобі несе розлуку
Йому не вір, лиш просто поряд будь...
23.08.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2018
Безлад в моїх думках, порожнеча вже сковує руки,
Бо вона просто всюди: у віршах, у мріях, в житті,
А ти знаєш як боляче часом терпіти розлуку
І не бачити щастя в далекому ще майбутті.
Еннний день, енний вірш і нічого таки не змінилось,
Через відстань і стіни я чую, мій друже, усе,
Як здавалось тоді, що назавжди життя зупинилось,
Лиш твій вдих, потім видих і сіре безглузде шосе.
Ти збрехав! Ти насправді не вмієш, мій друже, любити,
Лиш слова, що усе ж у реальності були нічим...
Ти забув уже все й як раніше продовжуєш жити,
А я сплю й прокидаюсь із іменем, друже, твоїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2018
Зіркова ніч нагляне в моє місто
І ліхтарі заглянуть у вікно,
Цей час поволі тягнеться, мов тісто
Та кида листя спогадів давно.
В коловороті втрачених вже цифер,
Це лише цифри, та вони все ж є
І дощ поволі стукає у шифер,
На роздуми вже часу не дає.
Осінні ночі повняться думками
І час рахує дні в календарі,
Якби сховатись тут десь за рядками,
А не в просторах грішної землі.
Змішає вітер вигадку й реальність,
Змішає долі, вірші й почуття,
Я розумію власну безпорадність,
А він поволі створює життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2018
Художник вправно розмальовує пейзажі,
Він не шкодує золота уже давно,
А на деревах павуки плетуть ще пряжу
Та прикрашають нею лісове вікно.
Вітер з деревами тихенько розмовляє,
Гойдає віття так ритмічно вгору й вниз,
Струнку берізку він до себе пригортає
Їй неймовірний теж готуючи сюрприз,
Співає пісню і розповідає казку
Уважно слухають всі звірі лісові,
А ліс осінню одягає тепер маску,
У небі бродять сірі хмари дощові.
На землю плавно опадають старі шишки,
Трава з росою світанково ще блищить,
Гриби ростуть, та невеликі щось заввишки,
Вже час втекти, в старому лісі знов дощить.
Порозкидала осінь вже зів'яле листя,
Рукою вправно пишучи черговий твір
І під ногами теж земля така драглиста,
А я везу із лісу дивний сувенір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2018
Я хочу щоб ця осінь пахла щастям,
Жоржинами у саду серед трав,
А вітер забере усі напасті,
Їх знищить сонце відблиском заграв.
В осінні ночі все ж зігріє кава,
Хороша книга і звичайно плед
Та спілкування чисте й нелукаве,
Що далі мотивує йти вперед.
Ця осінь буде золота й гаряча,
Своїм теплом розтопить увесь лід
І павутинка срібна і тремтяча
Мої думки тобі нестиме вслід.
Ще золотом покриються дороги
У світлі від суворих ліхтарів
І попелом розсиплються тривоги,
Підуть у землю з краплями дощів.
Я відчуваю точно запах щастя.
Так пахне осінь і мої думки
Та нитка, що пов'язує зап'ястя
Із слів чудових створює рядки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2018
Нехай не разом ми, але все ж Ти десь є,
Хай не зі мною, але і не з кимось іншим
Випробування нові щодня життя дає
І їх щоразу, Друже, буде більше.
Мені цікаво як тепер живеш,
Як там навчання, друзі і родина?
Забув уже, чи далі мовчки ждеш,
Як подарунок, що на уродини?
Я прошу в Бога нехай захистить
Від негараздів і проблем Тебе усюди,
Щоб нещасливою не була Тобі й мить,
Яка різниця, що говорять люди?
Я прошу в неба нехай збереже
Моє кохання втрачене назавжди
Нехай усе закінчилось уже,
Нема потреби знов шукати правди.
А допомогу місяць Тобі дасть,
Його про це проситиму щоночі,
Привіт від мене тихо передасть,
Може, засвітяться на мить хоч твої очі.
Мені достатньо знати, що Ти є
Нехай без мене, може, з кимось іншим,
Та поки серце в грудях ритм ще б'є
Я завжди подумки вітаю Тебе віршем...
15.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2018
Давай зіграєм знову в гаряче, чи холодно
На запитання відповідь дам я
На паралелях вічності ми ходимо,
Та заворожує лиш посмішка твоя
Не треба більше, ні, не виправдовуйся!
Просто мовчи і слухай, що скажу
І ще тим часом тихо зачаровуйся,
Але не переходь мою межу
Не говори дурниць таких, я знаю все,
Як переваги, і недоліки твої,
Та вже писала: "вітер рознесе",
А решту заберуть хай солов'ї
Більш не писатиму, лише останнього листа
Саме тобі, ці сумніви відкинь
Не все ж бо можуть розказать вуста,
Мені далеко до усіх твоїх богинь
Тепер все знаєш, а мені щось байдуже,
Може, ти віршів більше не читав
Прошу лише я про одне, друже,
Щоб ти ім'я моє хоч пам'ятав
І попри все, що було, чи не було вже
Тікай, допоки справді не згорів
Все, що захочеш серце збереже,
Як світло від суворих ліхтарів...
02.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
Я ще відчуваю той дотик твоєї руки,
Слова, наче кістка, застрягли в моєму горлі,
А фрази летять, та не ті, не мої й якісь кволі
Я подумки пишу до віршів потрібні рядки.
А річка під нами невтомно і гучно шумить
І балки моста, що із часом покрились іржою
Ти вибач мене, та не зможу я бути такою,
Яку ти, напевно, хотів би собі сотворить.
Вже потяг над нами летить по стареньких рейках,
Я хочу сховатись від пильного слова контролю,
Ти міцно тримаєш над нами мою парасолю
Поїдем назад: я - енергія, я - батарейка.
Незручна дорога та ще під ногами калюжі,
Ми більш не спиняємось, крутимо швидко педалі,
Бо їхати нам необхідно далеко й ще далі
У дощовику моє серце чомусь нездужа.
Я ще пам'ятаю, мій друже, той радісний день
Як плакало небо, для нас це не є перепона
І мокрі до нитки вкладаємо свої закони
Й загублене щастя з твоїх визирало кишень...
05.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Похмурий ранок моросить дощем,
Туманами покрилась рідна осінь
І пам'ять теж покриється плющем,
Та все забуде, може, і назовсім.
Домашній затишок захований у плед,
Гарячий чай вже обпікає руки
І чашка, на якій велосипед
Нагадує про місяці розлуки.
Ця осінь принесла нове життя,
Нову людину, нові плани й мрії,
Назад нема ніколи вороття
Якщо нема бажання, сил й надії.
Увечері ще сумерки сумні,
Нагляне в місто ніч разом з зірками,
Для когось у вже темному вікні
Осінні ночі повняться думками.
Вона ще грає листям золотим,
Кидає його вперто на дорогу
Розвіюється досі щастя дим,
Натомість залишаючи тривогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2018
Бувають дні: постійна ностальгія,
Думки кричать, неначе цілий хор,
Є в мене завжди Матінка Марія
І накриває її омофор.
Коли у душу закралась спокуса,
Чи безнадія в серце зазира
Молюся завжди радо до Ісуса,
Бо Його воля й мене підпира.
Коли в депресії, чи зовсім вже безсила
І як потворна будь яка краса,
Я вірю, що візьме мене на крила
Мій Ангел й понесе у небеса.
В важку хвилину, чи у часі скрути,
Якщо я повна відчаю й тривог
Я завжди маю змогу зняти пута,
У першу чергу мене любить Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805209
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.09.2018
Це літо було гарним до безтями
І спогади залишило на пам'ять,
Наповнене до краю почуттями,
Що у минуле часом ще поманять.
Під теплими промінчиками сонця
Збирала вишні між рядків дефісом,
Десь в пам'яті ще бродить голос хлопця,
Який ласкаво гомонів із лісом.
Удалині пливе десь тепле море,
По рейках далі потяги гуркочуть,
Не будь уже тепер таким суворим,
Думки у голові сказати хочуть.
Я виросла, змінилась, зрозуміла,
Свідомість вже на самотік впустила
І якось так раптово проясніла,
А я ж тебе, мій друже, не любила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2018
Приїду до тебе стареньким я львівським трамваєм
В мереживі вулиць, під світлом сумних ліхтарів,
В торбинці нестиму гарячий ще термос із чаєм
Щоб навіть зимою він, друже, тебе відігрів.
Різдвяні колядки, як супровід казки нічної,
Сніжинок узори летять собі також у даль,
А я за покровом лиш тиші такої гучної
Свою приховаю у закутку зайву печаль.
Зірки споглядають на мене, дивачку, із неба
"Чому кудись їдеш? А де твій блокнот і ще плед?
Він же не чекає, навіщо тобі оце треба,
Для чого везеш у торбинці йому чай і мед?"
На вулиці люди, як завжди, кудись поспішають,
По львівських бруківках лунає чийсь впевнений крок
І я так до тебе, мій друже, також вирушаю,
Лише до дверей підійду й натисну на дзвінок.
Я лиш на порозі залишу свій термос із чаєм
Щоб він тебе, друже, в холодну пору відігрів,
Сама все ж поїду додому стареньким трамваєм
В мереживі вулиць, під світлом сумних ліхтарів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018
А я малюю у думках ще літні дні,
Яскраве сонце й зазвичай блакитне небо,
Вгорі тепер лиш сірі хмари затяжні,
Яка погода, друже, зараз в тебе?
Кругом калюжі, сіре місто і усе
Порине в сон, в зимову сплячку так надовго,
Взамін нам вітер лиш дощі одні несе,
Що лиш сірішою зробили цю дорогу.
І ностальгія, все, як завжди, восени,
Так тихо й сумно тільки шелест монотонний,
Парк нещодавно був заповнений людьми,
Тепер стоїть чомусь в самотності холодний.
Часті дощі, дороги листям шелестять,
Поодинокі ще гойдаються на вітах,
Птахи у групах теж собі кудись летять,
А я кричу назустріч:" Принесіть ще літа!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2018
Гарячий подих осені у спину
Біжить з дощем, наздоганяє нас,
Я маю щастя дощової днини
Серед швидких лавірувати трас.
Лиш не спиняйся, їдь все далі й далі,
Десь між дерев ми прихисток знайдем
І вперто досі крутимо педалі,
В дощовиках тепер не пропадем.
Ліс зустрічає лагідно й привітно,
До нас він, подруго, мабуть, давно вже звик,
А час летить так швидко й непомітно
Був лист на гілці, але раптом зник.
А дощ іде і вітер дме у спину
Та осінь вже наздоганяє нас,
Заплутує в холодну павутину,
У липку плівку із старих образ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Вже лісом впевнено крокує тітка осінь,
Зриває листя кольорове із дерев,
Стоять уже берези жовтокосі,
Як королеви серед королев.
І річка ще пливе тихенько досі,
Хоч не гуркоче, як було тоді
Та потяги для мене безголосі
Кидають темні тіні по воді.
Старенький міст хитається від часу,
Краса природи заворожує серця
Чом знову їду й осені прикрасу
Легкий збирає дотик олівця?
Мабуть, монетка все ж причарувала
Вона ще тут, чи вже забрала течія?
Вода ж тоді бісилась й вирувала
Хто переміг, чи, може, нічия?
Крокує всюди так велично тітка осінь
І це мабуть якийсь глузливий фаталізм,
Що я щоразу, друже, їду в гості
У той старий забутий Богом рідний ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2018
Колись вночі у вже осінню пору,
Там, де не ходять люди теж одначе
Летів у небі чорний чорний ворон,
Лиш інколи собі в розпуці кряче.
Розправив він могутні чорні крила
І полетів у даль, аж понад хмари,
Журба знов черв'яком душу точила,
З минулого верталися примари.
Листки з дерев злітали у повітря,
На землю вже ступала певно осінь
Погрозливо наставив свої вістря
Старенький дуб через туману просинь.
Давно небо покрили сірі хмари,
То тут, то там десь блискавка засяє,
А він все лиш тим дубом старим марив
І вірив: у гнізді все ж хтось чекає.
Через дощі, сніги та урагани
Махав він крилами, летів назустріч волі,
Перелітав моря та океани
Щоб досягти лиш щастя й знайти долю.
Сидить тепер самотній чорний ворон,
Старенький дуб колише тихо віття...
Лети, лети ще, милий мій, угору,
Борись крізь всі незгоди й лихоліття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2018
Коли поруч нікого нема,
За спиною лиш зламані крила
І самотності страх пройма,
Навіть кава із цукром гірчила.
За вікном лише сірий день,
Сірі хмари і сірі люди,
Сірі вірші, що із кишень
Визирають, немов приблуди.
Міліарди чужих зірок,
Поклик крові несе до неба,
Непотрібний тепер квиток,
Та немає того, що треба.
Темний потяг, сумний вагон,
Тихий промінь із проблисків світла...
Сірий вірш, вибачте, пардон
Брудні стіни й брудне повітря.
Чужі рими, нема козирів
І розламані навпіл карти
Я дивачка і світ диваків
Розкидає лиш марно жарти.
Навпіл все розділив живопліт
І немає про що писати.
В серці знов арматури дріт
Як же боляче часом кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2018
Боже, бережи нам Україну,
Батьківщина в нас на світ одна,
Пригорни, немов свою дитину,
Зішли свою милість нам сповна.
Хай засяє синьо-жовтий прапор
На усі країни і міста,
Дощ із неба лине хай накрапом,
Змиє рани, як колись з Христа.
Оживуть нехай бандури струни
І калини кущ нехай росте,
Нам до волі ще заграють сурми,
Ще засяє сонце золоте.
Друзі, одягнімо вишиванки
І ходімо разом до церков,
Нині свято, тож аж від світанку
Господь слуха наших молитов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2018
Промінчик сонця доторкнувся до щоки,
Востаннє барвами ще грає рідне літо,
Ми їдемо туди, де бродять ці рядки
І де блукає казка спогадом зігріта.
Педалі крутяться і все кругом також,
Лунає мрія, срібний сміх й веселки колір,
Ти мою душу, друже, більше не тривож,
Я лише подумки тобі поправлю комір.
І їду далі, ще не вільна, але все ж,
Десь за спиною майорить яскраво літо,
Все буде добре, от побачиш, так, авжеж,
Як прийде осінь й помахає, мабуть, світу.
Музика вітру, що літає угорі,
Дерева віттям дуже лагідно хитають,
А там назад, коли засвітять ліхтарі
І коли рідні вже удома нас чекають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2018
Привіт, мій друже, ти, напевно, зараз тут,
Уважно так рядки оці читаєш
Нехай щасливим буде твій маршрут
І все оте, сама чого бажаєш.
Ти їдь, лише про мене не забудь,
Я завжди буду подумки з тобою,
Як стане важко хоч коли небудь,
Та, подруго, ти просто будь собою.
Тобі довіру і підтримку у рядки
Я на дорогу трішечки вкладаю,
Частинку мрій і ще свої думки
Колись моменти наші ще згадаю.
Я дякую за спогади усі,
За всі прогулянки й за те, що просто була
Ти поруч, все погане у росі
Хай змиється, якщо колись майнуло.
Я в тебе вірю, зможеш й вмієш все,
Там, в Києві, даси про себе знати,
Нехай країною нас доля рознесе,
Та те, що ціле вже не роз'єднати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2018
Набридло мати серце під прицілом,
Краще розбить одразу і кінець.
Говорите лиш словом, а не ділом
І зводите всі плани нанівець.
А потім ображаєтесь: бракує
Довіри вам і почуттів нема,
Не думаєте, що вона відчує
Коли в душі настане знов пітьма.
Навіщо дарувать промінчик світла?
Щоб потім зникнуть, як всі інші, що були?
Щоб квітка лиш на мить собі розквітла
Й зів"яла серед темної імли?
Дивуєтесь: чому тепер байдужа,
Навіть зухвала, зверхня, не така...
Нічого, що душа потім нездужа,
Бо із маршруту збили літака?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2018
Мабуть, ще не раз мені шелестом листя
Цей вітер осінній усе пригадає,
Закрутить у спогади мої барвисті
Й туди понесе, де мене хтось чекає...
А свідком лиш ніч, що розсипала зорі
У небі далекому над головою
Рукою втираю я сльози прозорі
І згадую дні, коли була з тобою...
Мабуть, ще не раз мені сон цей присниться,
Прогулянки містом, які планували,
Та планам оцим не судилось здійсниться,
Лиш в моїй свідомості все існувало...
Спить місто спокійно, я не потривожу
Ти теж спиш, напевно, я все пам"ятаю...
Якби мені те, чим я досі дорожу,
Ночами осінніми стиха чекаю...
08/05/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2018
Намалюй мені, друже, веселку,
Що дугою торкається хмар
І хай сонячний зайчик з люстерка
Подарує осколки із чар.
Намалюй мені неба шматочок,
Що вгорі там над нами висить
Заховаю собі у куточок,
Буду щастя у нього просить.
Намалюй мені ніч і ще зорі,
На узбіччі сумні ліхтарі,
Світла краплі прекрасні й прозорі
Розчиняються в чорній імлі.
Намалюй мені сріблом тумани,
Де дитинство стежиною йшло
І шукало доріг тих незнаних,
Яких досі, мабуть, не знайшло.
Намалюй мені щастя і радість,
Я ж тобі буду вірші писать
Коли в гості до нас прийде старість
Зможем разом усе пригадать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2018
Букет загорнений в святкову упаковку,
Квітковим запахом наповнився весь дім
І сукня шелестить врочисто шовком,
Дождемося усіх, тоді ходім.
Шістнадцять свічок в торті символічно
На стіни кидають яскравий свій вогонь,
Лунає "Happy Birthday", як щорічно,
Вже келих ледь не випав із долонь.
Великий стіл стоїть серед кімнати,
Лежать тарілки розраховані на всіх
І телефон не може помовчати,
Я "дякую" відписую наспіх.
Шістнадцятий день серпня, як щороку,
Так само все було уже торік
Заходить у кімнату певним кроком
Шістнадцятий життя черговий рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2018
Сьогодні як і вчора світить сонце,
Для дня є світло, ночі ж є пітьма
І вулицею ходять незнайомці...
Усе так само, лиш тебе нема.
Вже манить в даль незвідана дорога
І на зупинці знов стоїть юрма,
А я так само, друже, вірю в Бога...
Усе так само, лиш тебе нема.
І те ж оточення, кругом ті самі люди,
Знов линуть фрази, наче жартома
І серце далі стукає у грудях...
Усе так само, лиш тебе нема.
Я далі пишу вірші у блокноті,
Вплітаю у рядочки імена,
Птахи там за вікном сидять на дроті...
Усе так само, лиш тебе нема.
Думки продовжують ходити вперто в гості,
Заходять у кімнату крадькома,
Звичний, широкий й невловимий простір...
Усе так само, лиш тебе нема.
Так скоро осінь, листя опадає,
В очах туману срібна пелена,
Ти знаєш, час нічого не міняє...
Усе так само..., лиш тебе нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Щасливі ті, кому присвячують вірші ,
Із чиїх слів поети роблять рими
І трішки смутку з закутків душі
Із пам'яті чомусь тихенько зрине .
Як почуття вкладаються в рядки
Тривожать лагідно вони читацьке серце,
Та хай не буде смутку, навпаки
Лиш щастя є єдиною із версій.
Цінуйте тих, хто вам присвячує слова,
Хто пише вірші й підбирає для Вас рими
Напевно, друзі, істина ця вікова,
Що у думках ви завжди поруч з ними.
Коли любити - то згоріти до кінця,
Коли болить - то вже без відпочинку.
Такі поети і немає у митця
Чужим, не рідним вільної хвилинки.
Вже ручка вправно вписує слова,
Десь у рядках ми заховаємо тут сльози
І лиш любов, допоки ще жива
Керує віршами й встановлює прогнози.
Щасливі ті, кому присвячують вірші
І згадка щира завжди поруч з ними.
Вони в найближчих закутках душі,
Із їхніх слів народжуються рими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2018
Осінній вітер морозить руки,
Бродить поволі лісом поснулим,
Десь угорі глухо крячуть злі круки,
А я сумую чомусь за минулим.
Листя давно шелестить під ногами,
Було барвистим, тепер облітає,
Як і зі слів, що колись були нами
Літера також чомусь відпадає.
Ліс старий стоїть тепер голий,
Вгорі погрозливо віття змикає,
Смуток у душу закравсь похололий,
Вбив так суворо ту, що не літає.
Бабине літо летить в обличчя,
Стає жорстоким якимось й нечулим,
Ключ журавлів десь у небі курличе,
А я сумую чомусь за минулим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2018
День, здавалось, був зовсім погожий,
Та для мене чомусь усе сиве.
Поспішали кудись перехожі
І промовив один:" Ви красива".
Розцвіло знову барвами літо,
На вустах усмішка теж з'явилась
Та проміннями сонця зігріта
Зачудовано я зупинилась.
Слово значення має велике:
Може вбити, а може підняти
Мабуть, ствердження це трохи дике,
Та найгірше, напевно, мовчати.
Десь удаль поспішив перехожий
І цвіло далі барвами літо,
День раптово такий став погожий,
Засвітився мені розмаїто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2018
Шкода, що вдруге не буде тих самих емоцій,
На жаль, чи на щастя в житті все буває лиш раз,
Одне замикання в душі налаштованих опцій
І хочеться з болем, та вперто тиснути на газ.
Ви тиснете, їдете кожен своєю дорогою,
У серці ще відчай і щось невловиме живе,
Душа сподіваннями повна й надії тривогою,
А ниточку відстань поволі приречено рве.
Тоді вже байдужість заходить назавжди у гості
Немає слів: "Вибач" і жодних не буде вже фраз,
Ти хочеш сховати свідомість, напевно, від злості
І від усвідомлення, що все буває лиш раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2018
Мабуть, засну колись під тихий зорепад,
Кружляння в темпі вальсу звуків флейти,
У сон з реальності короткий перепад,
Де лиш картини, намальовані із крейди.
Де лише ліс, в нім дивовижні є птахи
Тут будуть фенікси, жар-птиці і ще пави,
На перехресті, де сплелися всі шляхи
Я застосую тільки трішечки уяви.
Прийде хрещена, в руки паличку візьме
Ось тобі сукня й кришталеві черевички,
Твоя карета, потім кучера гукне
І нагадає одягти ще рукавички.
Та я поїду, як принцеса, на свій бал.
Там буде замок, будуть в ньому інші гості,
Уся кімната буде повністю з дзеркал,
Заздрісні погляди блукатимуть від злості.
Там буде принц, куди ж без нього у казках?
І танцюватимемо ми у темпі вальсу,
Нехай не вмію, але завжди у книжках
Є диво і на нього так багато часу.
Таку історію, прокинувшись, завжди
В дитинстві мамі я так часто говорила
"Ще диво буде, тільки ти на нього жди,
Лише терпіння трішки й воно прийде, мила"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2018
В гостях сьогодні подруга зажура,
Ми з нею вдвох на кухні пили чай,
Та усмішку на стінах так похмуро
Ще кидала проміннями свіча.
Сьогодні разом ми писали вірші
І рими підбирали та рядки,
Все як завжди й слова чомусь не інші,
Ті самі в голові моїй думки.
В гостях сьогодні подруга зажура,
Чому в гостях? Це її дім давно,
У тиші стукала лише клавіатура
Й смішило нас відчинене вікно.
Я здалеку вже чую її кроки
І уявляю власний монолог,
Життя поволі тягне з людей соки,
Але воно найкращий педагог.
В гостях сьогодні подруга зажура,
На стінах лине полум'я свічі
І стукає мені клавіатура:
"Ти своїй подрузі віддай, мабуть, ключі"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2018
Із квітів всіх люблю лише ромашки,
Що чисті, як неторкана душа
Пелюстка вже, немов пір'їнка пташки
З словами "Любить.." в небо поспіша.
Люблю росу на пелюстках збирати
І сонця в ній ловити промінець
Й собі у своїх мріях уявляти
Як диво-квітка піде під вінець.
Із квітів всіх люблю лише ромашки
Ні, не троянди, не піони, не нарцис.
Духмяний чай, що запахом із чашки
Навіяв спогади й приємно горло стис.
Люблю я на цих квітах ворожити,
Шкода хоч обривати пелюстки
Лиш кілька рухів і ромашка вбита
Летить у небо рахувать хмарки.
Із квітів всіх люблю лише ромашки
Краса найкраща тільки в простоті
Пелюстка все ж, немов пір'їнка пташки
В обіймах вітру лине в самоті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2018
Не обіцяю я тебе любити вічно,
Люблю сьогодні, зараз, в цей момент,
Не знаю, може, завтра перший стрічний
Із серця мовчки забере фрагмент.
Нехай у віршах пишуть: "Все назавжди,
Любов до гробу, через сотні літ"...
Я так не хочу..,Хочу лише правди,
А не того, що нав'язав нам світ.
І я писала. Так і я писала
Любити вічно, аж до смерті все на двох.
Напевно, друже, я тобі брехала,
Як інші брешуть протягом епох.
Я можу зараз дати своє серце,
Що буде завтра загадка однак,
Та не забуду я тональність скерцо
Яку так вправно мій заграв юнак.
І ти не обіцяй любити вічно,
Люби сьогодні, зараз, в цей момент
Можливо, завтра, друже, перша стрічна
Із моїх рук твій викраде фрагмент...
Цей вірш можна переглянути в авторському виконанні на YouTube Karolina Dar
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018
Ти на людину ще тримаєш зло,
Чи це воно тепер тебе тримає?
Та як би там насправді не було
Ти уяви, що враз людини вже немає...
Слова несказані поглине тишина,
У відповідь ніколи не всміхнеться,
Лиш спогад й докір із свідомості зрина,
Не допоможе тепер фраза:" Все минеться"
Ти уникаєш, не спілкуєшся тепер,
Лише в самотності будуєш монологи,
Що як не встигнеш? Що як у четвер
Уже навіки розійдуться дві дороги?
Що буде потім... далі... і завжди?
В житті залишиться одна самотня пляма,
А зараз гордості сховали холоди,
Усі слова назовні рвуться до нестями...
Ти когось просто викинув з життя,
Та уяви що більш людини вже немає,
Ти не відчуєш вже такого підняття,
Що лиш тоді, коли ви разом так проймає.
Боятись смерті помилка однак,
Боятися усе ж життя потрібно
І недомовок коли щось не так
І як душа собі блукає десь осібно.
Ти сердишся, іще тримаєш зло?
На серці каменем зажура теж ламає?
Та як би там вже, друже, не було
Ти уяви, що більш людини вже немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2018
Нехай кажуть, що це неможливо
І нічого вже не допоможе,
Якщо хочеш ти бути щаслива
Лиш скажи собі, жінко:" Я зможу!"
Хоч обличчя вкриває ще маска,
Тихо смуток у серце приб'ється,
Ти продовжуй і вір в свою казку
Усміхнися й скажи:" Все минеться!"
Як би боляче часом не було,
Йти вперед теж не хочеш нізащо,
Хоча й пам'ять іще не забула
Але вір завжди, що буде краще.
Хай у гості прийде ностальгія,
Та її не приймай, як вельможу,
Хай минуле у попелі тліє,
Лише тихо промов:" Переможу!"
Що би люди тобі не казали,
Що ця ноша така непосильна
І мужчини її б не підняли
Ти кажи собі вперто:" Я сильна!"
Хто б з життя не пішов потаємно,
Та за ними не варто тужити,
Хай образи не зовсім приємні
Але ти завжди знай: "Треба жити!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801754
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2018
Летить сторінками в майбутнє календар
Багато часу вже сплило й минуло,
Та в пам"яті завжди живе Кобзар,
Хоч тіло його вже давно заснуло.
Він не помер! Ні, ні! Він просто спить,
Спостерігає за проблемами країни,
Він слуха, як калина шелестить
Серед такої самої руїни
Чи щось змінилося?... Мабуть, що ні
Скалічені людські життя і душі
Вже скільки віддали й ще віддамо війні,
Літати не навчилися на суші
І морщить під землею він чоло,
Перевертається, мабуть, в своїй могилі,
Тарас же бачить: ще не проросло
Його насіння на Вкраїні милій.
Частково виконали його "Заповіт"
Не може геній сном спокійним спати
Як бачить він потоптаний наш квіт,
То хоче під землею лиш кричати
Нехай! Нехай нарешті він кричить!
Хай його голос громом пролунає!
І в серцях наших щось застукотить
До нас колись, можливо, завітає
Нарешті воля, слава і життя
Буде життям, а не цим існуванням,
А спереду ще світле майбуття
Хай буде це правдивим віщуванням
Тоді нарешті заспокоїться Тарас,
Птахи співатимуть поету колискову
Він стільки ж бо тоді зробив для нас
Треба продовжити його основу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801637
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.08.2018
Хто знає, люди, що таке любов?
Це дотик вітру, поцілунок неба,
Коли не спиш, а лиш щоразу й знов
Мрієш про те, чого вже справді треба.
Любов це шторм і дикий ураган,
Сильна стихія і промінчик сонця
Хоч інколи у супроводі ран
Молитва лише аж до Охоронця.
Любов- довіра, піклування, щем,
Відсутність зрад не завжди є можлива
Любов- прощання тихо під дощем,
У докір усмішка сумна лише й тужлива.
Любов- безглузді вчинки і дурні
І вивчення всіх фраз його напам'ять,
Напам'ять також дати й усі дні
І смуток, тихий смуток до безпам'ять.
Любов це біль від сварок і образ,
Це поклик серця, що несе угору
Любов це неогранений алмаз,
Що десь блищить у нетрях коридору.
Любов це страх лиш за чуже життя,
За чужі вчинки, наслідки, події
І віра у щасливе майбуття,
На двох людей одні й ті самі мрії.
Любов це казка, на двох один рай,
Довгі прогулянки, обійми, поцілунки,
Любов це гра, в яку сміливо грай
І серця не заковуй в обладунки.
Любов це допомога попри все,
Свої проблеми десь уже позаду,
В переживаннях лихоманить і трясе
Коли не можеш дать йому пораду.
Любов це гучний стукіт у сердець,
Мороз по шкірі і гаряче в грудях,
Це тихий шепіт:" Ти мій молодець",
Від почуттів ховатися на людях.
Любов це погляди німі і затяжні,
Дитяча впевненість, що в нього все так само,
Це почуття невтомні й протяжні
Й бажання ще на зустріч до нестями.
Любов це коли хтось приходить в сни,
Коли одному пишеш свої вірші,
У світі віртуальної весни
Не віриш, що ще можуть бути інші.
Любов це правда, часом і гірка,
Болить ще серце на шматки розбите,
Це до руки торкається рука
Й вічне бажання від бід захистити.
Любов це довга відстань і думки
Весь день і ніч лиш про одну людину,
Любов це розуміння крізь роки,
І щастя, й горе, все наполовину.
Любов це крила, пам'ять, почуття,
З'являється коли ніхто не просить
Лиш тихо й мужньо ввірветься в життя
І просто є, але цього вже досить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Навіки я закохана у волю,
У щире серце і людське добро,
В цьому житті я вірю в Бога й долю,
Та все ж є вибір, як би не було.
Навіки я закохана у мужність,
В душевну силу і самоконтроль,
Зате мене відлякує байдужість
Та егоїзм, коли лиш ти король.
Навіки я закохана у справжність,
У віру й правду, внутрішню красу,
Ненавиджу у людях легковажність
Це почуття усе життя несу.
Навіки я закохана у мрії,
У справжню велич, щирість почуттів,
Лише вони завжди тебе зігріють,
Обпалять жаром, знищуть ворогів.
Навіки я закохана у вірші,
В чужі рядки без винятку усі,
Але лише тоді вони тепліші
Коли залишена частинка там душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2018
Мені снилося море, його лагідний шепіт,
Його теплі обійми і сила
У душі поклоніння вже з'являється трепіт
Й віра у пурпурові вітрила.
Мені снилося море, тисячі його бризок
І вода така гарна й прозора.
Вже частину забула, спогадів лиш огризок
Їх свідомість малює узором.
Мені снилося море і солоні ще хвилі,
Крики чайок далеко у небі,
В порівнянні з ним місто, неначе могила,
Там свобода і воля далебі.
Мені снилося море, як у чарівній казці
Випливали на берег перлини,
Танцювали русалки в кольорових їх масках,
Непомітно минали години...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2018
Білий папір із запахом полину,
Сумні рядки, та це вже як завжди.
Вітер колише, мов свою дитину
Польову квітку десь біля води.
Тихенький подих вранішнього літа
І зустріч з сонцем серед білих хмар,
До озера верба гне свої віти,
Які обсіли тисячі примар.
Сонячний зайчик усмішкою неба
Торкнувся ніжно й лагідно щоки,
Бродить натхнення, мабуть, усе ж треба
В блокноті знову списувать рядки,
А потім дощ... Ховаються комашки,
Зникають квіти, стоптана трава.
Веселий вірш наляканий, як пташка,
Утік від мене, в даль летять слова,
З'явилась блискавка, як сяйво горизонту,
Іде гроза, дерева шелестять,
Останній теж сховався сонця контур,
Напевно дивно, та думки болять...
Так тихо й мовчки, зовсім не словами,
Чужими мріями, які були колись
Лежать на серці й тихо манівцями
Їх буревій також поніс увись.
Приємний подих вранішнього літа,
Запах полину й трішечки грози,
Мовчить вже ручка пальцями зігріта
І ловить усмішку природної краси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
Було усяке: були радість й горе,
Був біль і смуток, усмішка й печаль
І зустріч сонця, що зійшло над морем
Та чорна прірва і журби вуаль.
Було усяке: і тепло, і холод,
Була зажура і веселий сміх,
Довга стежина і замкнуте коло
Та суміш злості у очах моїх.
Було усяке: були гнів й образи
І було щастя, що забрало все,
Чужі і рідні, довгі і ні фрази,
Їх вітер досі десь собі несе.
Було усяке: добре і погане,
Печаль та успіх і мої вірші,
Якісь зажили, інші ще ні рани,
Усе залишить слід в моїй душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2018
Роки летять нестримно, як вода
І я для себе висновки зробила,
Що не обов'язково мати крила
Щоби літать, де сонце загляда.
Потрібно просто мати тих людей,
Які ніколи не дозволять впасти
І не дадуть у відчаї пропасти
Як серце виривається з грудей...
Ніколи і нікого не проси,
Навіть якщо не хочеш далі жити,
Серед своїх трапляються бандити,
Коли вже взяв, то хрест із гордістю неси...
Впадеш- не зупиняйся, а вставай,
Нехай на волю просяться все ж сльози,
А серце сковують все дужче злі морози,
Ти свою роль вже до кінця зіграй...
Краса духовна завжди головна,
Якого вигляду не мала би людина,
Щоб потім не вставати на коліна
Ти краще душу зрозумій її сповна...
Завжди долай сміливо всі страхи,
Приховуй слабкості й використовуй завжди розум,
В вогонь не лізь, якими не були б прогнози
Якщо не втратив до життя жаги...
І не давай нікому другий шанс,
Свій вибір ця людина вже зробила,
Її життя все ж доля не змінила,
Лиш рідко подарунок дає час...
Не накопичуй у собі сміття,
Лиш викидай всі непотрібні речі,
Всі спогади, тікай від порожнечі,
Від мотлоху рятуй своє життя...
В минуле теж ніколи не вертай,
Що було там ти також вже не зміниш,
Потім забудеш, може, і знеціниш,
Старі образи подумки прощай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800551
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2018
Похмурий степ... Лютує комашня,
Пам'ять не стреш, хоч камені мовчать...
Лютує смерть... Коса вже замашна
Забрала їх, могили лиш стоять...
Осиротіла церква без хрестів,
Усюди, де не ступиш, наче кров,
Мороз по шкірі... Люди, хто хотів,
Хто ворогів завзято так боров,
Помер за нас, віддав своє життя
Серед степів жорстоких, диких трав,
За наше з вами світле майбуття
Пішли Вони, Господь усіх забрав...
А поруч музика, хоча у серці щем.
Сумний блокпост.., покинуті місця
Колись комусь це здасться міражем
Коли досягне вже війна кінця.
А поруч море теж збирає сум,
Тут був блокпост, висіли прапори,
А зараз музика немов бере на глум
Тих, хто за землю нашу полягли.
І будівництво йде біля могил,
Тут санаторій, море, відпочинок...
Війна багато обламала крил,
Не можуть душі віднайти спочинок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800548
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.07.2018
Ти знаєш, а море танцює
І хвилі кружляють у вальсі
Щемливо це душу хвилює,
Думки розчиняються в часі...
Ти знаєш, а море співає
Із мушлями, як в унісоні,
Воно, мабуть, тужить й чекає
Когось на земному кордоні...
Ти знаєш, а море сміється
Так щиро і так веселково,
Медуза на берег приб'ється
Цікаво і так загадково...
Ти знаєш, а море теж плаче
Тоді коли шторм й урагани,
Тому і солоне, неначе
Хтось сіль вже насипав на рану...
Ти знаєш, а море кохає,
Назавжди закохане в сонце,
Щоранку його зустрічає,
Як я, крізь маленьке віконце...
Ти знаєш, воно обіймає
Ласкаво, турботливо й ніжно,
Як мати дитя пригортає,
Коли у душі пора сніжна...
Ти знаєш, а море сумуєш
Воно наче сильне й безстрашне,
Та сум також в ньому панує,
Життя не завжди ж бо прекрасне...
Ти знаєш, а море не зрадить,
Усі таємниці ховає,
Можливо, всьому не зарадить,
Та смуток із серця змиває...
Ти знаєш, а я повернуся,
Приїду до давнього друга,
Хто хвилі хоч раз доторкнувся
Із серця змивається туга...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2018
Любов буває теж зі смаком плісняви,
Гірка отрута з запахом іржі
Коли у серці вже немає тісняви
Один портрет, мільйонні тиражі.
На горизонті лиш одні приниження,
Проткнув теж серце арматури дріт
Здається, люди, все іде до зближення,
Та все ж сліпа, наче на світлі кріт.
Злетіть не можна, крила ж бо обламані,
Рожеві хмари і нема пуття,
Розум і сила теж у прірву загнані
І це вже точно, друзі, не життя.
Тож як би, люди, Вам не було боляче,
Наскільки б сильно не подобалась людина,
Та краще вже завжди страждати стоячи
Ніж щиро й віддано любити на колінах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Я від Тебе ховатиму вірші,
Добре знаю, що саме зазначив,
Скільки зайвого Ти вже побачив,
Ні рядочка не покажу більше.
Напишу, чом не буду писати?
Вони будуть в старому блокноті,
Як пташини на сірому дроті,
Досить, друже, мій світ пізнавати.
Я від Тебе ховатиму вірші
В небесах, у траві, біля вишень
Як дозволить мені це Всевишній
Ці рядки будуть значно тепліші.
Їх багато, усіх тут немає
Чужаку марно ключик давати
Від душі, та ще потім картати,
Що усі таємниці читає.
Лиш у віршах для мене Ти рідний,
У житті просто незрозумілий
І листок часто осиротілий,
Хоча час наче був відповідний.
Я від Тебе ховатиму вірші
Щоби зайвого там не побачив
Тут не буде, лиш вдома гарячим
Шепотом шелестітимуть в тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2018
Ти маєш право
Ти завжди маєш право, мій друже, так просто піти,
Огорнутись туманом й собі полетіти за вітром,
Тільки знай, як повернешся, то можеш більш не знайти,
Бо чекати не буду, а просто розчинюсь в повітрі.
Ти завжди маєш право, мій друже, забути усе,
Просто перегорнути набридлий вже аркуш паперу,
Тільки знай, що життя не стоїть, течія в даль несе,
Більше вже не повернеш свою Афродіту й Венеру.
Маєш право також ти, мій друже, робить помилки,
Руйнувати довіру і вчитися жити на зрадах,
Сподіваєшся потім назад повернутись в рядки?
Не горітиме вчасно це світло для тебе в лампадах.
Маєш право, мій друже, спокійно заходити в сни,
Як до себе додому, неначе запрошення маєш,
Як зробив помилки, то навряд чи зачіпиш струни,
Я не вірю, що час когось змінює чи виправляє.
Маєш право, мій друже, робити свій вибір завжди
Хочеш цю, ні, то іншу, або ще одразу обоє,
Тоді навіть не мрій повернутись колись ще сюди,
Я не хочу лиш свою любов поділити надвоє.
Маєш право, мій друже, своїм керувати життям,
Все робити, що хочеш і наслідки теж дізнаватись,
Хай не мучиться потім вже твоя душа каяттям,
Бо я просто піду, а не буду тебе виправляти.
Хочеш, то залишайся, та знай же, що я не свята,
Важкий маю характер, розстрілюю за погляд вліво,
Також не гарантую, що буду тобі саме та,
Неповторна, єдина, одна та іще особлива.
Може, я не принцеса, чи мрія ця більш не твоя,
Також точно не знаю чи твого кохання я гідна,
Та оскільки я вибрала і ти права відстояв,
Переміг, то не зникне, мабуть, наша казка безслідно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
Ти назавжди залишишся у моїй пам"яті хлопчиком,
У твоїй я назавжди залишусь маленьким дівчам
І колись, може, влітку під лагідну пісню горобчиків
Казку цю розкажу своїм відданим слухачам
Хай минають роки, як вода, і піском час крізь пальці,
Та не зникнуть ці спогади, будуть в моїй голові,
У руках я тримаю картинками вишиті п"яльці
Й знову вірші пишу Тобі такі рідні й живі.
Мине час і у кожного вже свої будуть сім"ї,
У кімнаті із вереском бігатиме дітвора,
Діти виростуть, та у моєму сузір"ї
Все написане буде зірками це рідне ім"я.
Ти забудеш, напевно, усе, будеш далі радіти,
Хоч там і забувати, можливо, не буде про що
Оці спогади в мене цвістимуть завжди, наче квіти,
А для Тебе вони перетворяться, мабуть, в ніщо.
Чи зустрінемось ще? Чи вже ні? Чи мене Ти впізнаєш?
Бо я знаю, що точно впізнаю Тебе завжди
Підійдеш? Мабуть, ні, лише мовчки і тихо минаєш,
Та я знатиму, що ще жива ця людина моя.
Ти забудеш, мовчатимеш, а говоритимуть очі
І, можливо все це Тобі буде, як забутий сон,
Який інколи ходить у гості в холодні ці ночі
І серця мовчки битимуть ритм свій завжди в унісон.
Може, хоча б колись в тихому надвечір"ї,
Коли щастям світитися буде вся Твоя сім"я
Твої очі зупиняться раптом на моєму сузір"ї
І побачать написане зорями Твоє ім"я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Слабка, чи сильна- не мені судить,
Хоч ззовні я холодна, мов крижинка,
Всередині ж завжди вогонь горить.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Буває часом роблю помилки
Та інколи з очей тече сльозинка
Коли бракує сильної руки.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Я вірю у єднання двох сердець
Любов колись прийде, можливо, стрімко,
Або поволі піде навпростець.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Крокую шляхом трохи невпопад,
Колись настане все ж нова сторінка,
Всі мрії розставляючи у ряд.
Ви не судіть мене: я просто жінка,
Не лайте, не кричіть, лише любіть,
Я перед Богом просто українка,
Яких багато протягом століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2018
Наша стежка ще пахне дощами,
Пахне вишнями і споришами,
Пахне скошеним сіном І стуком багряних сердець,
Там тихенько ще мрія блукає
І пелюстки ромашки зриває
Та ще усмішка, що разом з нами ішла навпростець.
Наша стежка ще пахне все ж літом,
Дивовижним прегарним цим квітом
І водою та листям, несмілими поглядами
Одяглася в чарівне намисто
Мабуть, стежка у степу барвистім
І повітря теж пахне лиш соєю й соняхами.
Сонце тихо рукою махало
Як ми разом собі крокували,
Говорили дурниці і просто уривки із фраз,
Наша стежка ще пахне травою,
Закрутися десь за горою
Лиш було тоді щастя і зовсім не було образ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2018
А щастя буває в дрібницях,
Просте і таке неповторне
Немає коли таємниці,
Найкраще і ще коштовне
Читати знайому книгу,
Сторінки перегортати,
Сердець розтопити кригу,
Нове почуття пізнати.
А щастя буває в дрібницях,
Зате своє й таке рідне
Коли за водою з криниці
Усяке вино зразу ж блідне,
Коли наймиліша дорога
Стежина у чистому полі,
Ховається десь тут за рогом
Частина твоєї долі.
А щастя буває в дрібницях
Коли вітерець колише
І радість в чужих зіницях
З'явилась від смаку вишень,
Як стомлені від роботи
Крокуємо дивним шляхом,
Знялася вуаль скорботи,
Журба теж зазнала краху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2018
На обличчя вже падають тихі цілунки дощу,
Віє лагідний вітер, який розвіває волосся,
Знаю я тепер точно сама себе захищу,
В голові знов лунає безладне багатоголосся
Усі краплі струмочками вже по одежі течуть,
За собою збирають моє скаламучене щастя,
Паросточки надії від них, може, й не проростуть,
Та я дякую Богу за це життєдайне причастя
Все летять неквапливі цілунки дощу,
Потім буде веселка і зникнуть всі хмари,
Замуровані стіни тепер уже я розтрощу,
Хай оточують грізно пітьмою примари
Дощ минає, летить, віддаляється зараз увись,
На обличчі лишає красиві свої візерунки
Мине час і напевно, я знову згадаю колись,
Як збирала квапливо приємні дощу поцілунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2018
Доле, перестань уже створювати ці злі жарти,
Ти даруєш моменти, потім все розбиватимеш вщент,
Ти даєш козирі, але потім збираєш всі карти,
Забуваєш усе, потім згадуєш, робиш акцент.
Просто хочу вже спокою, більш не потрібно нічого,
А тональність мінорна і супровід дивних завій,
Що просила, те прошу і далі проситиму того,
Ти теж жінка, прошу, ти мене все таки зрозумій.
Серед дивних планет лиш одну я хапатиму зірку,
Серце вперто віщує, що ця не чужа, а моя,
Попри їжу солодку в душі досі пусто і гірко,
Може, просто плисти лиш туди, де несе течія?
За моменти я дякую ради цього варто жити,
Дякую за приховану посмішку в карих очах,
Я тепер лише іграшка, більше ми навіть не квити,
В серце терням уп'явся оцей непотрібний страх.
Треба просто радіти життю і збирати моменти,
Жоден бо не повернеться більше до мене назад,
Доля ж потім розіб'є усе на дрібненькі фрагменти,
У душі знов залишить гіркий смак ненависних зрад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2018
Самотня кімната із чотирма порожніми стінами
Та пильний контроль цих пронизливих дивних очей,
Мандрували поволі і мовчки старими руїнами,
Лиш на стінах збирали полум'я від свічей.
Мерехтять ліхтарі, заглядаючи тихо у вікна,
На обличчі натуга від втрачених марно зусиль,
Все розбите примарами жорстоко і безпросвітно,
Що поволі творили в кімнаті свій власний стиль.
Павутиння навколо, давно понищена цегла,
Під ногами болото, від голосу теж землетрус
Світло це поводир, я лише тут його підлегла,
Більше вже не людина, брудна лиш, як сажотрус.
Нема страху ніколи, усе так і має бути
Звично, просто й природно, як було уже не раз,
Серед сірих кімнат загубили свої атрибути,
Залишили прикраси із сказаних марно фраз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2018